МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ТЕХНОГЕННИХ РЕГІОНІВ

Короткий опис

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Марова Світлана Феліксівна

УДК 351.82:364.254

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ТЕХНОГЕННИХ РЕГІОНІВ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант

Пілюшенко Віталій Лаврентійович,
член-кор. НАН України, доктор технічних наук, професор

Донецьк – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

16
1.1. Методологічні підходи до визначення поняття «безпека». . . . . 16
1.2. Аналіз чинних механізмів управління безпекою життєдіяльності в екологічній сфері. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
38
1.3. Стратегічні напрями і етапи підвищення безпеки життєдіяльності населення техногенних регіонів. . . . . . . . . . . . . . . .
65
Висновки до 1 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87
РОЗДІЛ 2. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В ЕКОЛОГІЧНІЙ СФЕРІ ЯК ОБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

91
2.1. Суб’єкти управління безпекою життєдіяльності, їх функції та повноваження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
91
2.2. Система управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
120
Висновки до 2 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ УМОВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УРБАНІЗОВАНОМУ ПРОСТОРІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
151
3.1. Середовище людини і його елементи як суб’єкти соціально-екологічної взаємодії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
151
3.2. Урбанізація як закономірний історичний процес. . . . . . . . . . . . . 166
3.3. Соціально-екологічні проблеми функціонування міст . . . . . . . . 188
3.4. Закономірності формування захворюваності населення Донецького регіону. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
222
Висновки до 3 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 241
РОЗДІЛ 4. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГО-ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

246
4.1. Необхідність встановлення екологічної зумовленості порушень стану здоров’я населення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
246
4.2. Комплексній екологічний моніторинг як інструмент підвищення ефективності управління безпекою життєдіяльності. . .
256
4.2.1. Завдання, функції й рівні екологічного моніторингу. . . . . . . . 258
4.2.2. Аналіз законодавчої бази проведення екологічного моніторингу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
264
4.2.3. Необхідність організації медико-екологічного моніторингу для реалізації програм підвищення якості життя населення техногенних регіонів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

270
4.2.4. Інформаційне забезпечення екологічного моніторингу. . . . . . 280
4.2.5. Напрями вдосконалення комплексного екологічного моніторингу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
292
Висновки до 4 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295
РОЗДІЛ 5. ОЦІНКА ТЕРИТОРІЙ ЗА РІВНЕМ ЕКОЛОГІЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ. . . . . . . . . . . . . . . . . .

295
5.1. Загальні принципи поділу територій. . . . . . . . 295
5.2. Районування території за екологічними показниками. . . . . . . . . 303
5.3. Система екологічної регламентації як інструмент управління екологічною безпекою. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
314
5.4. Механізм оцінки впливу забруднювачів на показники життєдіяльності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
330
Висновки до 5 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 347

РОЗДІЛ 6. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ ТЕХНОГЕННИХ РЕГІОНІВ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

351
6.1. Розробка програм забезпечення безпеки життєдіяльності населення техногенних регіонів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
351
6.2. Організаційні засади управління програмою забезпечення безпеки життєдіяльності населення техногенних регіонів. . . . . . . . .
379
6.3. Удосконалення фінансового механізму управління безпекою життєдіяльності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
389
Висновки до 6 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 405
ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 409
ДОДАТОК А . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 416
ДОДАТОК Б . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 423
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 441

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
БЖД – безпека життєдіяльності
БП – бенз(а)пирен
ВМ – важкі метали
ВВП – валовий внутрішній продукт
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ВР – Верховна Рада
ГДК – гранично допустима концентрація
ГДР – гранично допустимий рівень
ЄС – Європейський Союз
ЄЕК – Європейська економічна комісія
КМУ – Кабінет Міністрів України
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
МОНПС – Міністерство охорони навколишнього природного середовища
НПС – навколишнє природне середовище
НС – навколишнє середовище
ОВНС – оцінка впливу на навколишнє середовище
ПМЗ – промислово-міська зона
СОЗ – стійкі органічні забруднювачі
СР – сталий розвиток
ССЗ – сміттєспалювальний завод
СУ БЖД – система управління безпекою життєдіяльності
СЕС – санітарно-епідеміологічна станція
ТПВ – тверди побутові відходи
ЕТТ – екологічна техноємність території
ЕМ – екологічний моніторинг

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток людської цивілізації, зміна структури і масштабів промислового виробництва, погіршення якісних і кількісних характеристик природного середовища спричинили появу глобальної загальнолюдської проблеми – проблеми екологічної безпеки. Гострота цього питання посилюється за рахунок демографічного навантаження, міграційних процесів, що призводять до неконтрольованого зростання великих міст і промислово-міських агломерацій, супроводжуються виникненням екологічних проблем різного рівня, тяжкості й масштабів, негативно впливають на здоров’я населення й докорінно змінюють традиційні умови життєдіяльності. Тому особливо актуальним стає розширення й поглиблення знань і уявлень про вплив техногенного середовища на формування умов життя населення. Вказані обставини вимагають особливої уваги до проблем управління з боку державних інститутів та науки.
Стан суспільного здоров’я населення техногенно напружених регіонів України, яке зазнає постійного негативного впливу внаслідок забруднення природного середовища, вимагає удосконалення механізмів реалізації положень Конституції України щодо забезпечення екологічної безпеки й впровадження принципів сталого розвитку. Мова йде, перш за все, про запровадження дієвої системи державного управління екологічною складовою безпеки життєдіяльності задля задоволення потреби громадян у безпечному і якісному навколишньому середовищі, охороні суспільного здоров’я населення, що мешкає в екологічно несприятливих умовах. Наявна на сьогодні невирішеність проблем управління екологічною безпекою, відсутність науково обґрунтованого прогностичного підходу, невизначеність функцій та повноважень державних структур, які мають перейматися цією проблемою, потребує удосконалення управлінських механізмів і зумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Вивчення взаємозв’язків між економічним розвитком і екологічними процесами знайшли своє відображення в роботах В.Д. Бакуменка, О.Ф. Балацького, О.О. Векліч, Є.В. Гірусова, О.А. Голуба, М.А.Голубця, М.І.Долішного, Б.М.Данилишина, С.І.Дорогунцова, А.Б. Качинського, В. Лук’яніхина, О.Я. Лазора, Л.Г.Мельника, І.В. Петенко, В.Л. Пілюшенка, С.Ф. Поважного, В.Д. Погребенника, О.М. Ральчука, М.Ф. Реймерса, В.М.Трегобчука, І.М. Синякевича, В.К. Слюсаренка, А.М. Федорищевої, М.А. Хвесика, Є.В. Хлобистова, В.Я. Шевчука та інших.
Медичні та гігієнічні аспекти впливу техногенного середовища на стан здоров’я населення стали об’єктом аналізу таких дослідників, як В.І. Агарков, В.В. Ванханен, Н.В. Говта, Е.И. Гончарук, С.В. Грищенко, О.Б. Єрмаченко, Д.Д. Зербіно, Н.Ф. Іваницька, А.П. Ільницький, В.В. Когутницький, Н.Й. Марценюк, М.Г. Степанова, О.П. Таїров, І.М. Трахтенберг, В.Я. Уманський, Т.А. Хоружа, В.К. Чайка.
Вагомий внесок у розв’язання проблем розвитку механізмів державного управління охороною здоров’я населення здійснили М.М. Білинська, В.Н. Гончаров, В.Долот, В.В. Дорофієнко, Л.І. Жаліло, Д.В. Карамишев, В.М. Лобас, О.І. Мартинюк, І.М. Солоненко, Я.Ф. Радиш, І.В. Рожкова, О.І. Черниш, О.С. Шаптала, П.В. Шелихов, М.М. Шутов.
Наукові концепції українських і закордонних вчених щодо управління умовами життєдіяльності населення є надійною базою для подальшого розвитку механізмів забезпечення екологічної складової безпеки життєдіяльності. Разом з тим слід відзначити, що рівень безпеки населення визначається, в основному, величиною ризику від можливих природних і техногенних катастроф, тоді як негативні процеси, що поступово формують умови мешкання в навколишньому середовищі, розглядаються недостатньо.
Необхідність наукового обґрунтування методології та практики забезпечення екологічної складової безпеки життєдіяльності населення техногенних регіонів зумовили вибір теми, визначили мету, завдання, структуру і зміст даного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з виконанням наукових досліджень, передбачених планом НДР кафедри екологічного менеджменту Донецького державного університету управління. Найбільш важливими з них є: «Теоретичні та методологічні основи в сфері управління природокористуванням, охороною навколишнього середовища й екологічної освіти в Донбасі» (номер держреєстрації 0100U004248), «Науково-практичні засади реформування управління екологічною безпекою в регіонах з розвиненою промисловою інфраструктурою» (номер держреєстрації 0105U006622).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретико-методологічних засад удосконалення механізмів державного управління безпекою життєдіяльності населення техногенних регіонів і на цій основі розробка практичних рекомендацій щодо підвищення якості його життя .
Досягнення поставленої мети забезпечено вирішенням таких завдань:
провести аналіз теоретико-методологічних та практичних засад забезпечення екологічної складової безпеки життєдіяльності населення;
охарактеризувати закономірності та суперечності функціонування системи державного управління безпекою життєдіяльності населення техногенних регіонів;
виявити стратегічні напрями й етапи підвищення ефективності механізмів державного управління безпекою життєдіяльності населення;
розкрити соціально-економічні й екологічні особливості життєдіяльності населення урбанізованих територій на сучасному етапі;
удосконалити систему комплексного екологічного моніторингу як інструмента державного управління екологічною складовою національної безпеки України;
дослідити методологію та запропонувати підхід щодо територіального поділу регіону з метою подальшої розробки програм підвищення якості життя населення;
проаналізувати систему екологічного нормування з точки зору ефективності нормотворчої функції держави;
розробити методичні підходи до визначення комплексної оцінки екологічного стану територій з урахуванням впливу сукупності техногенних і природно-кліматичних факторів;
визначити завдання та функції органів державного управління екологічною складовою безпеки життєдіяльності;
розробити методологію оцінки потенційної екологічної небезпеки підприємств;
удосконалити фінансові механізми державного управління безпекою життєдіяльності населення.
Об'єктом дослідження є управління безпекою життєдіяльності населення техногенних регіонів.
Предмет дослідження – механізми державного управління безпекою життєдіяльності населення техногенних регіонів.
Методи дослідження. Основою методологічного апарату є системний підхід, який розглядає екологічну політику держави у зв’язку з умовами життєдіяльності населення. Інформаційною й фактологічною базою дослідження стали рішення Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), 5-ої Всеєвропейської конференції міністрів НС «Довкілля для Європи» (Київ, 2003 р.), роботи вітчизняних і закордонних науковців, в яких доведені фундаментальні положення й розробки механізмів державного управління якістю життя населення в навколишньому природному середовищі, формування й реалізації екологічної політики, проблем оптимізації й збалансування економічного, екологічного і соціального розвитку регіону, законодавчі акти Верховної Ради, Укази Президента, Постанови Кабінету міністрів України, статистична та звітна інформація міністерств та відомств України, результати власних досліджень автора.
У процесі роботи автором використано такі методи досліджень: системний, програмно-цільовий, що дозволили адекватно оцінити наявні взаємозв’язки розвитку соціоекосистем, виявити деструктивні тенденції й причинно-наслідкові зв’язки, оцінити ступінь залежності соціально-економічних та екологічних явищ від домінантних факторів розвитку; ретроспективний аналіз – для виявлення закономірностей формування умов життєдіяльності населення та розвитку системи управління безпекою життєдіяльності; факторний – у процесі кількісної оцінки впливу техногенних факторів на стан навколишнього середовища; метод експертних оцінок – для розробки механізмів оцінки екологічного навантаження територій; зіставлень – для здійснення порівняльного аналізу якості навколишнього природного середовища регіонів залежно від розвиненості їх промислової інфраструктури, а також методи логічного узагальнення результатів при формуванні висновків.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі виконано теоретичне обґрунтування й наукове розв’язання важливої проблеми – формування механізмів державного управління безпекою життєдіяльності населення техногенно навантажених регіонів. Наукова новизна одержаних результатів зумовлена системним, комплексним теоретико-методологічним аналізом наукових підходів і концепцій забезпечення безпеки життєдіяльності населення техногенно напружених урбанізованих регіонів і полягає у такому:
вперше:
доведено, що в державному управлінні безпекою життєдіяльності наявна соціальна суперечність – нерівноцінне ставлення до процесів управління безпекою життєдіяльності в умовах трудового процесу, поведінки на дорогах і т.п. й управління безпекою життєдіяльності в умовах постійного стресу населення техногенного урбанізованого простору факторами малої інтенсивності, тобто при проживанні в екологічно несприятливих умовах;
обґрунтовано й розроблено методологію комплексної оцінки потенційної небезпеки підприємств, яка, на відміну від існуючих, має чіткі класифікаційні критерії, що дає можливість формалізувати розрахунок екологічних платежів;
запропоновано методичний підхід щодо визначення показника екологічного стану регіону, на основі якого можливе визначення територій, які потребують першочергового втручання державних органів влади внаслідок найбільш високих показників негативного впливу;
удосконалено:
підходи до організації державного управління безпекою життєдіяльності; запропонований інноваційний підхід на підставі дрібного районування території дає можливість, на відміну від існуючих, враховувати специфічні регіональні особливості;
категорійно-понятійний апарат державного управління екологічною безпекою на основі встановлення суттєвої ролі екологічних факторів у забезпеченні сталого розвитку. У цьому випадку категорійно-понятійний апарат щодо тлумачення категорії «екологічна безпека», на відміну від наявних, вказує на необхідність враховувати постійний щоденний вплив техногенних факторів на життєдіяльність населення, що надає йому нового змістового наповнення;
адміністративно-організаційні засади щодо забезпечення безпеки життєдіяльності за рахунок перегляду функцій відділу охорони навколишнього природного середовища в структурі обласних/місцевих державних адміністрацій. В результаті діяльність відділу, на відміну від чинної, характеризується зміщенням акценту під час визначення об’єкту управління – з процесів охорони природи й раціонального природокористування на організацію безпечних умов життєдіяльності в наявних еколого-економічних умовах;
інформаційний механізм державного управління безпекою життєдіяльності за рахунок організації нової інституційної структури в межах Міністерства охорони здоров’я – відділу медико-екологічного моніторингу, до функцій якого віднесено контроль змін стану здоров’я населення під впливом техногенних чинників;
дістали подальшого розвитку:
концепція дуалістичності великих міст, які, з одного боку, виступають осередками розвитку держави, основними постачальниками місцевих і державного бюджетів, центрами соціальної, культурної, наукової, технічної думки країни, формування кадрового, виробничого, наукового й культурного потенціалу, розвитку ділової та творчої активності населення, а з другого, саме внаслідок розвиненої техногенної інфраструктури, перевантаження автотранспортними мережами, підприємствами різних галузей промисловості, виступають джерелами забруднення навколишнього середовища, погіршуючи якість життя мешканців міста. Особливо це стосується великих промислово-міських агломератів, техногенний вплив яких поширюється й на прилеглі території;
твердження про нормотворчу функцію держави як один з основних організаційних чинників ефективного управління безпекою життєдіяльності, реалізація якого дає змогу налагодити чітку взаємодію суб’єктів і об’єктів управління, посилити відповідальність природокористувачів-суб’єктів господарювання за порушення екологічного законодавства;
фінансові механізми, які базуються на організації багатоканального фінансування підприємствами-забруднювачами системи забезпечення безпеки життєдіяльності;
визначення стратегічних напрямів і етапів державного управління підвищенням рівня безпеки життєдіяльності населення на основі використання програмно-цільового методу, який надає цілісне уявлення щодо наявних проблем і механізмів їх вирішення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення дисертації складають основу для практичного вдосконалення й реалізації механізмів державного управління в системі забезпечення екологічної складової безпеки життєдіяльності населення техногенних регіонів. Зокрема, результати теоретичного дослідження використано під час розробки програми оздоровлення атмосферного повітря м. Макіївки (довідка № 442–РУ від 29.12.2008 р.) та м. Краматорськ (довідка № 441–РУ від 29.12.2008 р.), а саме під час оцінки соціально-демографічних показників, аналізу ретроспективних даних, що складають основу тенденцій і закономірностей зміни якості атмосферного повітря, аналізі заходів за 2000 – 2007 рр. щодо охорони атмосферного повітря.
За допомогою розробленої програми оцінки екологічного навантаження території в рамках соціально-гігієнічного моніторингу Донецькою міською санітарно-епідеміологічною станцією проведено аналіз показників стану здоров’я населення районів м. Донецька від екологічних показників атмосферного повітря (довідка № 1652/02 від 03.06.09). Запропонована програма сприяє виявленню територій, населення яких потребує першочергових природоохоронних, профілактичних і лікувальних заходів.
Апробація розробленої програми в Західно-Донбаському відділі природокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області довела ефективність її застосування для виділення територій, що потребують першочергових природоохоронних заходів (довідка № 01–1725 від 24.04.09 р.).
Розроблену автором методику й комп’ютерну програму оцінки рівня техногенного навантаження використано Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Донецькій області. Запропоновані теоретико-методологічні підходи дозволяють уніфікувати й раціоналізувати процес ухвалення рішень щодо формування регіональної екологічної стратегії (довідка № 01–3523 від 19.06.09).
Теоретичні положення дисертації використано в Донецькому державному університеті управління при розробці програм і викладанні дисциплін «Менеджмент екологічних ризиків» та «Екологічний моніторинг і контроль» (довідка № 01.12/33 від 18.01.2010).
Довідки про впровадження результатів дисертаційного дослідження наведено в Додатку А.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Основні розробки, висновки, пропозиції й рекомендації виконані здобувачем особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистої роботи здобувача.
Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію на міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових, науково-практичних, науково-методичних конференціях, зокрема: «Актуальні проблеми медицини праці та екології» (м. Донецьк, 18-20 жовтня 2000 р.); «Бізнес та екологія» (м. Донецьк, 26 – 27.01.2001 р.); «Бізнес, екологія і здоров’я» (м. Донецьк, 30.10.2001 р.); «Донбас 2020: Охорона довкілля та екологічна безпека» (м. Донецьк, 21-22.10.2001 р.); «Екологія та безпека життєдіяльності: інноваційні процеси в науці, технологіях та освіті» (м. Макіївка, 12 – 13.04.2001 р.); «Экологический кризис – проблема социальная. Пути ее решения» (м. Донецк, 18 – 21.11.2001 р.); «Проблемы экологии и безопасности жизнедеятельности в условиях высокой техногенной нагрузки в Донбассе» (м. Донецк, 9 – 12.10.2003 р.); «Екологічний менеджмент як складова частина сталого розвитку» (м. Донецьк, 19 – 20.10.2004 р.); «Стратегічний розвиток регіону – економічне зростання та інтеграція» (м. Чернівці, 11-12.05.2006 р.); «Проблеми розвитку та впровадження систем управління якістю в регіоні» (м. Донецьк, 30.05.2006 р.); «Інноваційні технології та механізми державного управління на регіональному рівні» (м. Харків, 28.11. та 21.12.2006 р.); «Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій» (м. Чернівці, 22 – 23.12.2007р.); «Проблеми розвитку та упровадження систем управління якістю в регіоні» (м. Донецьк, 30.05. 2007 р.); «Генезис творчості в житті особистості» (м. Горлівка, 2007); «Пріоритети збалансованого (сталого) розвитку» (м. Київ, 27 – 28.10.2008 р.); «Екологічний менеджмент як складова частина сталого розвитку» (м. Донецьк, 20 – 21.03.2009 р.); «Актуальні проблеми державного управління та державної служби в умовах світової кризи» (м. Харків, 20.02.2009р.), «Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту» (м. Донецьк, 2310.2009 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 57 наукових праць (28 – у фахових виданнях) загальним обсягом 44,14 д.а., з них 1 одноосібна монографія, 17 статей у наукових журналах, 25 – у збірниках наукових праць, 14 – у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору, становить 39,18 авт. аркушів.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні вирішена актуальна науково-практична проблема щодо удосконалення механізмів державного управління безпекою життєдіяльності населення техногенних регіонів на принципово нових засадах врахування регіональних еколого-економічних особливостей. Отримані в процесі дослідження результати дають можливість сформулювати такі загальні висновки:
1. Необхідність здійснення реорганізації системи управління безпекою життєдіяльності в Україні зумовлюється тривалою екологічною кризою, надзвичайно високим рівнем техногенного навантаження на певні території, що не відповідає суспільним потребам і викликає незадовільний стан здоров’я територіальних громад. Це вказує на неефективність екологічної політики, необхідність подальшого пошуку механізмів, спрямованих на досягнення гідних умов життєдіяльності населення.
2. Проведено аналіз теоретико-методологічних та практичних засад забезпечення екологічної складової безпеки життєдіяльності населення. Доведено, що в системі БЖД криється соціальна суперечність – нерівноцінне ставлення до безпеки в умовах трудового процесу, надзвичайних ситуацій тощо та до безпеки населення, що мешкає в умовах постійного впливу факторів малої інтенсивності, тобто при проживанні в екологічно несприятливих умовах. Найчастіше екологічну небезпеку розглядають у зв’язку з надзвичайними ситуаціями техногенного або природного характеру, не враховуючи негативний вплив, який щоденно відчуває населення техногенно напружених урбанізованих регіонів. Показано, що це є два різні напрямки. Тому загальна стратегія формування системи БЖД вимагає розмежування понять техногенна й екологічна безпека, кожне з яких має власні пріоритети, особливу методологію вивчення й певні механізми реалізації.
Техногенну безпеку необхідно розглядати як систему взаємовідносин «суспільство – виробниче середовище». Категорія «екологічна безпека» виступає як сукупність взаємовідносин у системі «суспільство – навколишнє середовище». У цьому сенсі забезпечення екологічної безпеки означає забезпечення БЖД населення в екологічній сфері.
3. Охарактеризовано закономірності та суперечності функціонування системи державного управління безпекою життєдіяльності населення. Встановлено, що чинна система управління БЖД не відповідає вимогам сталого розвитку за такими параметрами: орієнтована, в основному, на забезпечення безпеки в умовах надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків; не враховує негативні процеси, що поступово формують умови мешкання в навколишньому середовищі; не має адекватних механізмів управління, які дозволили б забезпечити екологічну складову БЖД.
Державні структури, які мають забезпечувати управління екологічною безпекою, протягом усього часу існування незалежної України зазнають структурних перебудов, що знижує ефективність їх роботи, й мають низький статус в чинній системі органів влади, розглядаються скоріше як атрибут державного управління, необхідний на сучасному етапі для створення міжнародного іміджу.
Доведено, що державне управління безпекою життєдіяльності має забезпечувати якість життя населення техногенних регіонів, екологічні умови життєдіяльності якого були порушені в результаті забруднення території мешкання. Система управління екологічною складовою БЖД повинна стати обов’язковою частиною загальної системи державного управління безпекою життєдіяльності, яка має свої інструменти, програми й рівні управління. Використання цих інструментів має забезпечувати задоволення екологічних потреб суспільства.
4. Визначено стратегічні напрями й етапи підвищення ефективності механізмів державного управління безпекою життєдіяльності населення техногенних регіонів. Обґрунтовано доцільність впровадження програмно-цільового методу при розвитку системи управління БЖД, що передбачає визначення пріоритетних напрямків розв’язання проблеми; підготовку державних програм на основі еколого-орієнтованого підходу; розробку альтернативних заходів розвитку, планів впровадження стратегічних напрямків і контроль виконання програм з боку держави, недержавних органів, громадськості.
5. Розкриті соціально-економічні й екологічні особливості життєдіяльності населення на урбанізованих техногенно змінених територіях. Показано, що великі міста й промислово-міські агломерати виступають, з одного боку, як осередки розвитку держави, постачальники місцевих і державного бюджетів, центри формування кадрового, виробничого й культурного потенціалу, які дають можливість для розвитку ділової й творчої активності населення, з іншого боку, внаслідок перевантаження об’єктами техногенної інфраструктури, виступають джерелами забруднення навколишнього середовища, погіршуючи якість життя мешканців міста.
Проведений аналіз свідчить про істотні відхилення природного середовища урбанізованих територій від стану екологічної рівноваги. Це негативно впливає на стан громадського здоров’я. Встановлено, що при 1,5 - 2 кратному перевищенні ГДК хімічних речовин в атмосферному повітрі реєструються достовірні зміни імунологічних, біохімічних і фізіологічних параметрів організму людини. Зміни показників захворюваності виникають вже на рівні забруднення, що перевищує допустимий в 2 - 3 рази. Подальше збільшення цього рівня (у 4 - 5 разів) зумовлює збільшення показників захворюваності хронічними видами патологій, а при шестикратному і більшому перевищенні гігієнічних нормативів наголошується на збільшенні частоти множинних патологій.
Невирішеність соціальних, екологічних, економічних завдань призводить до зміни умов життєдіяльності населення, погіршення якості життя і, як наслідок, погіршення медичних і демографічних показників людської популяції, а самі екологічні процеси стають детермінантами здоров’я населення.
6. Показано, що еколого-орієнтована система управління БЖД потребує постійного оперативного забезпечення інформацією про стан елементів управління. Це дозволяє визначити заходи щодо підвищення безпеки життєдіяльності й оцінити їх ефективність. Управління БЖД в екологічній сфері повинне будуватися з урахуванням даних комплексного екологічного моніторингу, невід’ємною складовою якого має бути медико-екологічний моніторинг. Реалізація цього положення дозволить встановити принципи сталого розвитку, коли «мірилом забруднення довкілля є не тільки кількість ксенобіотиків, а й прихована відповідь-реакція організму людини на забруднення».
Визначено напрями вдосконалення системи екологічного моніторингу.
7. Досліджено методологію територіального поділу території. З’ясовано, що ключовою проблемою, яка заважає підвищенню рівня БЖД в екологічній сфері є нехтування специфічними регіональними особливостями екологічного стану окремих територій. Поділ країни на групи, що охоплюють одразу декілька областей, нівелює різницю між екологічними показниками в межах окремої області і навіть міста. Це не дозволяє визначити групи населення, що найбільшою мірою постраждали від техногенного перевантаження.
Запропоновано інноваційний підхід до диференціації територій, коли поділ регіонів здійснюється за рівнем їх техногенного навантаження. Це можуть бути окремі райони, міста або райони великих міст, показники забруднення екосистем яких мають суттєві відмінності. Такий підхід дає можливість визначити відмінності в ступені захворюваності населення, встановити залежність захворюваності від забруднення навколишнього середовища, акцентувати увагу на виникненні екологозалежних захворювань.
8. В результаті аналізу чинної системи екологічного нормування встановлено, що регламентація навколишнього середовища за нормативами ГДК не може використовуватися в якості індикаторів і критеріїв у запропонованому методі розподілу територій, оскільки ці показники не враховують комплексність, скомбінованість впливів, фізичну й біологічну кумуляцію забруднювальних речовин в організмі. Ця система не відображує термін, періодичність і серйозність впливу забруднювачів на здоров’я населення.
9. Розроблено методичні підходи до визначеннякомплексної оцінки рівня екологічної напруженості територій. Алгоритм визначення рівня напруженості враховує основні специфічні техногенні чинники, а також територіальні природно-кліматичні умови. Визначено критерії, за якими проводиться поділ за ступенем впливу техногенної інфраструктури, і дії, необхідні для зміни ситуації, що склалася. Запропоновані критерії служать основою для ранжування регіонів за ступенем екологічної напруженості і визначення територій, населення яких потребує першочергової допомоги з точки зору оптимізації умов життєдіяльності.
На основі запропонованої методики розроблено комп’ютерну програму, за допомогою якої отримані об’єктивні показники техногенного навантаження регіонів Донецької області.
10. Визначено завдання та функції органів державної влади з метою створення ефективної системи управління екологічною складовою безпеки життєдіяльності. Роль регіональних органів в управлінні заходами програми має бути провідною, оскільки потрібне врахування саме регіональних особливостей розвитку, екологічного навантаження, інтеграції виробництва, науки, органів управління й інвестиційної діяльності в даній сфері. Тому виконання завдань і функцій програми запропоновано покласти на відділ охорони навколишнього природного середовища, що діє при обласних/місцевих адміністраціях.
Обґрунтовано необхідність розробки програм, спрямованих на оптимізацію умов життєдіяльності населення техногенних регіонів. Програми являють собою варіант реалізації державної екологічної політики й покликані узгодити численні аспекти соціо-еколого-економічного розвитку території. Визначено основні напрямки й види робіт, що наповнюють програму.
Особливістю функціонування цього механізму є необхідність посилення територіальної й галузевої координації при розробці й здійсненні програмних заходів, а також певне зміщення акценту при визначенні об’єкта управління – з процесів охорони природи й раціонального природокористування на організацію безпечної життєдіяльності в еколого-економічних умовах, що вже склалися.
11. Запропонована методологія оцінки потенційної екологічної небезпеки підприємства заснована на врахуванні ступеня його впливу на НС і рівня природоохоронної діяльності. Це дає можливість формалізувати розрахунки платежів на виконання заходів програми екологічної підтримки населення, а також змінювати розмір платежів залежно від реалізації підприємством природоохоронних заходів.
12. Удосконалено фінансовий механізм управління безпекою життєдіяльності населення. Фінансування заходів програми має відбуватися за рахунок підприємств, діяльність яких негативно вплинула на екологічний стан територій, згідно з принципом «забруднювач платить». Доведено, що визначення розміру платежів, які мають здійснювати підприємства-забруднювачі, не може відбуватися на підставі оцінки їх екологічної небезпеки, оскільки на сьогодні для цього не існує загальновизнаної методики.
Розроблена багатоканальна система фінансування забезпечення екологічної безпеки, що дає можливість здійснювати не тільки поступове оновлення природоохоронного обладнання, а й наукові дослідження в галузі охорони навколишнього середовища та медичної екології, здійснювати організацію й фінансування програм оптимізації умов життя населення техногенних регіонів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аганбегян А.Г. Экологический аспект программы биосферных и экологических исследований / А.Г. Аганбегян // Вестник АН СССР. – 1988. – № 11. – С. 63 – 67.
2. Агарков В.И. Болезни системы кровообращения среди населения урбанизированного региона / В.И. Агарков,С.В. Грищенко, В.П. Коровин. – Донецк : Норд – Пресс, 2004. – 176 с.
3. Агарков В.И. Смертность населения и ее детерминанты в условиях Донбасса / В.И. Агарков, О.А.Повышева, С.В. Грищенко. – Донецк: ДонГМУ, 1999. – 45 с.
4. Айвазян С.А. Интегральные свойства качества жизни населения (моделирование, измерение, информационное обеспечение) /С.А. Айвазян // Проблемы информатизации. – 1999. – № 2. – С. 60 – 67.
5. Акимова Т.А. Экология / Т.А. Акимова, В.В. Хаскин. – М. : ЮНИТИ, 1998. – 445 с.
6. Акимова Т.А. Ресурсы и динамика экосферы / Т.А. Акимова, В.В. Хаскин // Энергия : экономика, техника, экология. – 2006. – № 11. – С.28 – 33.
7. Аксенов И. Я. Транспорт и охрана окружающей среды / И. Я. Аксенов, В.И. Аксенов; ред. М. С. Зубкова. – М.: Транспорт, 1986. – 176 с.
8. Актуальные проблемы стабилизации и развития экономики : сб. науч. тр. ИЭПИ НАН Украины / отв. ред. Мамутов В.К. – Донецк : ИЭПИ НАН Украины, 1999. – 328 с.
9. Алейникова Г.М. Социальная необходимость создания рекреационных зон в промышленных регионах / Г.М. Алейникова, А.Н. Полякова // Розвиток, пріоритети, реалізація та перспективи процесу “Довкілля для Європи” : зб. допов. наук. – практ. конф. – Донецьк: Держуправління екології та природних ресурсів України в Донецькій області; Донецька філія ДІПК Мінекоресурсів України, 2004. – Т.2. – С. 7 – 9.
10. Алейникова Г.М. Рекреационный потенциал г.Донецка для организации летнего отдыха / Г.М. Алейникова, А.Я. Бовсуновская, А.С. Гулый // Стратегия управления социально – экономическим развитием региона на период до 2010 года : материалы науч. – практ. конф. (г.Донецк, 28 – 30сент. 1999 г.).– Донецк : ИЭП НАН Украины, 1999. – С.169 – 175.
11. Алексеенко В.А. Жизнедеятельность и биосфера / В.А. Алексеенко. – М. : Логос, 2005. – 230 с.
12. Амджадін Л.М. Здоров’я як соціальна проблема українського суспільства / Л.М. Амджадін // Стратегія розвитку України. – 2003. – № 1. – С. 511 – 522.
13. Амитан В.Н. Город: проблемы демократических и рыночных трансформаций / В.Н. Амитан, Е.И. Зорина, А.А. Лукьянченко. – Донецк : ИЭПИ НАН Украины, 2001. – 217 с.
14. Амитан В.Н. Территориальные особенности диверсификации промышленных городов Донбасса: науч. докл. ИЭПИ НАН Украины / В.Н. Амитан, А.А. Лукьянченко, Ю.Д. Денисов. – Донецк. ИЭПИ НАН Украины, 2002. – 56 с.
15. Амоша О. Особливості розвитку прикордонного співробітництва промислового регіону /О. Амоша //Економіст.– 2003.– № 9.– С. 28 – 30.
16. Аналитическая записка к Концепции согласованной транспортной политики государств – участников СНГ на период до 2010 года [Электроный ресурс]. – Режим доступа : http://www.shid-zahid.com.ua/ru/info/perevozchik/reshenie/analitik.
17. Андрейцев В.І. Екологічне право та проблеми екологічної безпеки / В.І. Андрейцев // Радянське право. – 1990. – № 4. – С. 32 – 36.
18. Андрейцев В.І. Екологічне право : курс лекцій / В.І. Андрейцев. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
19. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки / В.І. Андрейцев. – К.: Знання – Прес, 2002. – 232 с.
20. Арсенов В.И. Управление природопользованием на предприятии / В.И. Арсенов. – Саратов : Ареал, 1994. – 85 с.
21. Бабий В.Ф. Некоторые гигиенические проблемы загрязнения почвы сельхозугодий канцерогенными веществами / В.Ф. Бабий // Довкілля та здоров’я. – 1998. – № 7. – С. 10 – 13.
22. Бакуменко В.Д. Формування системи екологічних макроіндексів як засіб підвищення ефективності державного управління охороною навколишнього середовища / В.Д.Бакуменко, Б.О. Горлицкий // Вісник НАДУ при Президентові України. – 1996. – Вип. 2. – С. 59 – 64.
23. Балацкий О. Экологический менеджмент: проблемы и перспективы становления и развития / О. Балацкий, В. Лукьянихин, Е. Лукьянихина // Экономика Украины. – 2000. – № 5. – С. 68 – 73.
24. Балацкий О. Экономика чистого воздуха / О. Балацкий. – К. : Наукова думка, 1979. – 296 с.
25. Баранов С. Анализ межрегиональной дифференциации и построение рейтингов субъектов Российской Федерации / С. Баранов, Т. Скуфьина// Вопросы экономики. – 2005. – №8. – С.54 – 75.
26. Барановський В.А. Еколого – економічна збалансованість території України/ В.А. Барановський, А.В. Чернігова, Н.О. Чайцина, П.Г. Тищенко // Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів : матеріали ІІІ Міжнар. наук. – практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 3 – 8 жовт. 2005 р.).– Дніпропетровськ : Моноліт, 2005. – С. 18–21.
27. Барбашова Н.В. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль масштабного фактору / Н.В. Барбашова // Право України. – 1999. – № 3. – С. 47 – 49.
28. Барбашова Н.В. Екологічна безпека промислово розвиненого регіону – правовий аспект / Н.В. Барбашова. – Донецьк: ДонДАУ, 2002.– 227 с.
29. Барзилов С. Регион как политическое пространство / С. Барзилов, А. Чернышев // Свободная мысль. – 1997. – № 2. – С. 3 – 13.
30. Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты / Г.А. Бачинский. – К. : Наукова думка, 1991.– 152 с.
31. Безопасность жизнедеятельности: учебник для вузов / С.В. Белов, А.В. Ильницкая, А.Ф. Козьяков и др.; под общ. ред. С.В. Белова. – М.: Высшая школа, 2001. – 485 с.
32. Безопасность жизнедеятельности. Производственная безопасность и охрана труда / П.П. Кукин, В.Л. Лапин, Н.Л. Пономарев и др. – М.: Высшая школа, 2001. – 431 с.
33. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник / Ю.С. Скобло, Т.Б. Соколовська, Д.И. Мазоренко. – К.: Кондор, 2003. – 242 с.
34. Белоус А.И. Концепция устойчивого развития: новая социально–экономическая парадигма и ее реализация [Електронний ресурс] / А.И. Белоус. – Режим доступа: http: // md. openet. ru: 8080 / Default. aspx.
35. Бессонова В.П. Влияние загрязнения среды на прорастание и физиологическое состояние пыльцы некоторых древесных растений / В.П. Бессонова, И.И. Лыженко // Ботан. журн. – 1991. – Т. 76. – № 3. – С. 422 – 426.
36. Білинська М.М. Державне управління екологічним суспільним здоров’ям в контексті сталого розвитку / М.М. Білинська, А.В. Янчевська // Державні механізми управління природокористуванням : зб. наук. пр. / ДонДУУ. – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – Т.Х. – С.31 – 39. (Державне управління; вип. 119).
37. Білинська М.М. Процедура оцінки впливів політичних рішень на стан суспільного здоров’я / М.М. Білинська // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2006. – № 1. – С. 294 – 301.
38. Білинська М. Державне управління забезпеченням національної безпеки та чинники суспільного здоров’я / М. Білинська, Н. Рингач // Теорія і практика державного управління : зб. наук. праць. – Харків: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. – Вип. 1. – С. 417 – 425.
39. Близнюк А.М. Пути повышения туристско – рекреационного имиджа Донецкой области / А.М. Близнюк, Н.И. Конищева // Вестник ДИТБ. –2004. – № 8. – С. 8 – 19.
40. Большой экономический словарь / под ред. А. Азрилияна. – 2 – е изд., доп. и перераб. – М.: Ин –т новой экономики, 1997. – 864 с.
41. Борисов А.П. Роль органов самоуправления в обеспечении экологической безопасности города / А.П. Борисов, Н.А. Вощикова // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины : сб. науч. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997.– С. 262 – 268.
42. Бохан А.В. Науково–технічний прогрес і екологізація підприємництва / А.В. Бохан // Економіка та держава. – 2007. – № 2. – С. 53 – 54.
43. Брайденбах Д.О. Окружающая среда на коксохимических заводах / Д.О. Брайденбах // Глюкауф.– 1990. – № 29.– С. 31 – 36.
44. Браун Лестер Р. Экоэкономика : Как создать экономику, оберегающую планету / Лестер Р. Браун; вступ. слово В.И. Данилова–Данильяна: пер. с англ. – М.: Весь мир, 2003. – 392 с.
45. Буренин Н.С. Работы по нормированию выбросов и перспективы их развития [Електронний ресурс] / Н.С. Буренин, П.М. Шемяков. – Режим доступа: http: // iaap. narod. ru: НИИ Атмосфера, 2002.
46. Буркинский Б.В. Природопользование: основы эколого – экономической теории / Б.В. Буркинский , В.М. Степанов, С.К. Харичков. — Одесса : ИПРЭЭИ НАН Украины, 1999. – 350 с.
47. Буркинський Б.В. Специфічні домінанти стратегії стійкого регіонального розвитку / Б.В. Буркинський, С.К. Харічков // Економіка промисловості. – 2002. – № 3. – С. 24 – 28.
48. Ванханен В.В. Учение о питании: в 2 т. Т.1. Питание здорового и больного человека / В.В. Ванханен, В.Д. Ванханен. – Донецк : Донеччина, 2000. – 352 с. – (Медицина).
49. Ванханен В.Д. Алиментарная ксенобиотическая нагрузка на организм человека в Донбассе (эколого – гигиенический аспект) / В.Д. Ванханен, Т.А. Выхованец, Г.Я. Гончаров, А.А. Ермаченко // Вестник гигиены и эпидемиологии. – 1997. – Т.1, № 1. – С.35 – 39.
50. Василенко В.Н. Условия повышения социально–экономического потенциала шахтерских городов / В.Н. Василенко // Стратегия управления социально–экономического развития региона на период до 2010 г. – Донецк : ИЭПИ НАН Украины, 1999. – С. 46 – 50.
51. Вашкулат Н.П. Влияние территориальных нагрузок пестицидов, минеральных и органических удобрений на заболеваемость детей до 14 лет в Украине / Н.П. Вашкулат // Врачебное дело. – 1998.– №7.– С. 167 – 170.
52. Веклич О. Совершенствование экономических инструментов экологического управления в Украине / О. Веклич // Экономика Украины. – 1998. – № 9. – С. 65 – 74.
53. Веклич О. Повышение стимулирующей роли экологического налогообложения в Украине / О. Веклич // Экономика Украины. – 2001. – № 12. – С. 29 – 37.
54. Векліч О. Потрібен “євроремонт” економічного механізму екологічного регулювання / О. Веклич, В. Бугас // Вісник НАН України. – 2006. – № 3. – С. 49 – 57.
55. Векліч О. Удосконалення системи екологічного оподаткування в Україні / О. Веклич // Фінанси України. – 2001. – № 2. – С. 3 – 11.
56. Векліч О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання / О. Веклич // Економіка України. – 2003. – № 10.– С. 62 – 70.
57. Вернадский В.И. Биосфера: избранные труды по биохимии / В.И. Вернадский. – М.: Мысль, 1967.– 376 с.
58. Взаимодействие растений с техногенно загрязненной средой. Устойчивость. Фитоиндикация. Оптимизация / Коршиков И.И., В.С. Котов , И.П. Михеенко и др. – К.: Наукова думка, 1996. – 237 с.
59. Виноградов С.С. Экологически безопасное гальваническое производсто / Виноградов С.С.; под ред. В.Н. Кудрявцева. – изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Глобус, 2002. – 352 с.
60. Владимиров В.В. Расселение и окружающая среда / В.В. Владимиров. – М.: Стройиздат, 1982. – 252 с.
61. Владимиров В.А. Катастрофы и экология / В.А. Владимиров, В.И. Измалков. – М.: Контакт – Культура, 2000. – 380 с.
62. Воробейчик Е.Л. Экологическое нормирование техногенных загрязнений наземных экосистем (локальный уровень) / Е.Л. Воробейчик, О.Ф. Садыков, М.Г. Фарафонтов. – Екатеринбург: Наука, 1994. – 280 с.
63. Воронцов Н.Н. Экологические кризисы в истории человечества / Н.Н. Воронцов // Человек и среда его обитания; под ред. Г.В. Лисичкина, Н.Н. Чернова.– М.: Мир, 2003.– С. 20 – 30.
64. Гавриш С.Б. Основные вопросы ответственности за преступления против природной среды: дис. ... доктора юрид. наук: спец.: 12.00.08 «Уголовне право та кримінологія» / С.Б. Гавриш.– Харків, 1994.– 416 с.
65. Гайченко В.А. Основи безпеки життєдіяльності людини / В.А. Гайченко, Г.М. Коваль.– К. : МАУП, 2002. – 232 с.
66. Галушкина Т. Экологический менеджмент в Украине / Т. Галушкина // Экономика Украины. – 1999. – № 6. – С.78 – 83.
67. Гегель Г.В.Ф. Наука логики: в 3–х т. Т.1. / Г.В.Ф. Гегель. – М.: Мысль, 1970.– 501 с.
68. Гигиена: учебник для вузов / под общ. ред. Г.И. Румянцева. [изд. 2–е, перераб. и доп.]. – М.: ГЭОТАР–Медиа, 2005. – 608 с.
69. Гигиена экологической среды Донбасса / В.И. Агарков, С.В. Грищенко, В.Я. Уманский, В.И. Денисенко, М.Н. Гамов. – Донецк : Норд–Пресс, 2004. – 172 с.
70. Гирусов Э.В. Система «общество – природа» (проблемы социальной экологии) / Э.В. Гирусов. – М. : Изд–во МГУ, 1976. – 168 с.
71. Гладушко В. Т. Автомобiль та довкiлля / В. Т. Гладушко // Экотехнологии и ресурсосбережения. – 1996. – № 2. – С. 58 – 61.
72. Глазырин М.В. Управление социально–экономическим развитием города / М.В. Глазырин. – Новосибирск : Наука. Сибирское отделение, 1983. – 190 с.
73. Головтеев В.В. Социально–экономические проблемы изучения здоровья населения : научный обзор / В.В. Головтеев, Ю.К. Степнок, Ю.В. Шиленко. – М.: ВНИИММТИ, 1980.– 60 с.
74. Голубець М.А. Біосфера і охорона навколишнього середовища / М.А. Голубець. – К.: Наукова думка, 1984. – 46 с. – (В лабораторіях учених; VIII).
75. Голубець М.А. Актуальные вопросы экологии / М.А. Голубець. – К. : Наукова думка, 1982. – 158 с.
76. Гончаренко В.І. Порівняльний аналіз стану здоров'я дітей (0 – 14 років) у промисловому центрі України й у місті зі сприятливою екологічною ситуацією / В.І. Гончаренко, О.О. Берегова, Т.А. Єськова // Вісник СЭС Донбасу. – 2007. – № 3. – С. 5.
77. Гончарук Е.И. Изучение влияния факторов окружающей среду на здоровье населения / Е.И. Гончарук, Ю.В. Вороненко, Н.Й. Марценюк. – К.: КМИ, 1989. – 204 с.
78. Горелов А.А. Экология: учебное пособие / А.А. Горелов. – М.: Центр, 2000. – 240 с.
79. Горлачук В. Сучасні проблеми управління землями природно – заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико – культурного призначення / В. Горлачук, В. В‘юн, А. Сохнич, І. Качурець. – Львів: Українські технології, 2002. – 196 с.
80. Гранберг А.Г. Региональная экономика и региональная наука в России: десять лет спустя / А.Г. Гранберг // Регион: экономика и социология. – 2004, №1. – С. 57 – 81.
81. Гречко Т.К. Применение квантовой социологии к деятельности государственного служащего / Гречко Т.К. // Thе science: theory and practice: Materials of final international scientifically–practical conference. – Vol 2: Economic sciences. – Prague: Pub. House “Education and Science” – Dnepropetrovsk – Belgorod, 2005. – C. 9 – 11.
82. Гринів Л.С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії / Л.С. Гринів. – Львів: Видав. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 240 с.
83. Гринів Л.С. Концептуальні засади просторової парадигми екологічно збалансованої економіки / Л.С. Гринів// Регіональна економіка. – 2001. – №4. – С. 54 – 63.
84. Гриньова В.М. Державне регулювання економіки: навчальний посібник/ В.М. Гриньова, М.М. Новікова. – Харків : ІНЖЕК, 2004. – 756 с.
85. Грицюк Т.В. Государственное регулирование экономического развития регионов: проблемы и стратегия / Т.В. Грицюк // Финансы и кредит.– 2003. – №18. – С. 44 – 54.
86. Грищенко И.И. Особенности индустриализации Донецкого региона и техногенной нагрузки на экологическую среду [Электронный ресурс] / И.И. Грищенко. – Режим доступа: http: // www. rusnauka. сom / DN2006 / Economics /13_grischenko.doc. htm.
87. Губернский Ю.Д. Оценка риска воздействия на здоровье населения химических веществ, загрязняющих воздух жилой среды / Ю.Д. Губернский, С.М. Новиков, Н.В. Калинина, А.В. Мацюк // Гигиена и санитария. – 2002. – № 6. – С. 27 – 30.
88. Гумилев Л. Этногенез и біосфера [Электронный ресурс] / Л. Гумилев. – Режим доступа: http:// www. Local Settings/Temp/ebe04.htm.
89. Гурьев В.И. Основы социальной статистики: методы, система показателей, анализ. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 176 с.
90. Гурьев В.С. Защита окружающей среды от загрязнений предприятиями черной металлургии / В.С. Гурьев, А.Э. Клекль // Охрана воздушного бассейна от загрязнений технологическими и вентиляционными выбросами промышленных производств. – Ереван, 1994.– С. 91 – 93.
91. Гутаревич Ю.Ф. Снижение вредных выбросов автомобиля в эксплуатационных условиях / Ю.Ф. Гутаревич. – К. : Вища школа, 1991.– 179 с.
92. Давыдова С.Л. Тяжелые металлы как супертоксиканты ХХІ века / С.Л. Давыдова, В.И. Тагасов. – М: Изд–во РУДН, 2002. – 140 с.
93. Данилишин Б.М. Сучасні тенденції регулювання процесів природокористування в Україні / Б.М. Данилишин // Економіка України. – 1994. – № 11. – С. 59 – 62.
94. Данилишин Б.М. Эколого–экономические проблемы обеспечения устойчивого развития производительных сил Украины / Б.М. Данилишин. – К. : СОПС Украины НАН Украины, 1996. – 270 с.
95. Данилишин Б.М. Устойчивое развитие в системе природно – ресурсных ограничений / Б.М. Данилишин , Л. Шостак. – К.: СОПС НАН Украины, 1999. – 367 с.
96. Данилишин Б.М. Природно–ресурсний потенціал сталого розвитку України / Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.С. Міщенко / НАН України. Рада по вивченню продуктивних сил. – К. : НІЧЛАВА, 1999. – 716 с.
97. Данилишин Б.М. Природно – техногенні катастрофи: проблеми економічного аналізу та управління / Б.М. Данилишин. — К.: НІЧЛАВА, 2001. — 260 с.
98. Данилов–Данильян В.И. Экономический вызов и устойчивое развитие / В.И. Данилов–Данильян, К.С. Лосев. – М. : Прогресс, 2000. – 416 с.
99. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини : навчальний посібник / І.І. Даценко. – Львів : Афіша, 2000. – 248 с.
100. Дацишин М. Конкурентні переваги структурно слабких територій України [Електронний ресурс] / М. Дацишин. – Режим доступу : http:/www.ir.org.ua.
101. Демография и экология крупного города / под ред. Н.А. Толоконцева, Г.М. Романенковой. – Л. : Наука, 1980. – 158 с.
102. Державне регулювання економіки: навчальний посібник / С.М. Чистов, А.Є. Никифорова, Т.Ф. Куценко. – К.: КНЕУ, 2000. – 316 c.
103. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: навчальний посібник / за заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. – Львів : Вид–во нац. ун–ту “Львівська політехніка”, 2002. – 253 с.
104. Диверсификация и реструктуризация в экономике городов // Социально – экономическое развитие городов промышленного региона / под. ред. В.Н. Амитана. – Донецк : ИЭПИ НАН Украины, 2002. – С. 106 – 114.
105. Дідух В.Р. Економічні механізми реалізації державної екологічної політики [Електронний ресурс] / В.Р. Дідух. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e – book/n_1_2008/doc/1.pdf .
106. Дикенштейн И.Ф. Экономические аспекты экологического мониторинга в угольной промышленности / И.Ф. Дикенштейн, С.Ф. Марова // Горноспасательное дело: сб. науч. тр. / НИИГД. – Донецк, 2001. – С. 146 – 153.
107. Дмитриев Л. А. Проблема оценки влияния окружающей среды на репродуктивное здоровье / Л. А. Дмитриев // Гигиена и санитария. – 1997. – № 5. – С. 52 – 54.
108. Долішний М.І. Регіональна політика на рубежі ХХ–ХХІ століть: нові пріоритети / М.І. Долішний. – К.: Наукова думка, 2006. – 511 с.
109. Долот В. Домінанти політики України в галузі охорони здоровя : нова парадигма / В. Долот, Л. Радиш , Я. Радиш // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2006. – № 1. – С. 207 – 212.
110. Дорогунцов С.І. Методологічні засади розміщення і розвитку потенційно небезпечних виробництв / С.І. Дорогунцов, А.М. Федорищева // Економіка України. – 1997 – № 4. – С. 4 – 11.
111. Дорогунцов С.І. Економіко–правові і екологічні засади приватизації потенційно небезпечних підприємств / С.І. Дорогунцов, В.В. Ковтун, А.В. Степаненко. – К.: Логос, 1998. – 172 с.
112. Дорогунцов С. Проблеми підвищення рівня техногенно – природної безпеки в Україні / С. Дорогунцов, Я. Олійник, А. Степаненко // Україна та глобальні процеси: географічний вимір: в 3 – х т. [зб. наук. пр.]. – К. – Луцьк: Вежа, 2000. – Т.1. – С. 271 – 275.
113. Дорогунцов С. Техногенно–экологическая безопасность урбанизированных территорий Украины / С. Дорогунцов, А. Федорищева // Экономика Украины. – 2000. – №5. – С. 4 – 11.
114. Дорогунцов С.І. Управління техногенно–екологічною безпекою у парадигмі сталого розвитку: концепція системно–динамічного вирішення / С.І. Дорогунцов, О.М. Ральчук. – К.: Наукова думка, 2001. – 172 с.
115. Дорогунцов С.І. Безпека розвитку і безпека стабільності – відповідь на виклики глобалізації / С.І. Дорогунцов, О.М. Ральчук, А.М. Федорищева. – К.: Знання України, 2004. – 40 с.
116. Дорогунцов С.І. Основні важелі механізму природокористування [Електронний ресурс] / С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик – К.: КНЕУ, 2005. — 371 с. – Режим доступу: http://buklib.net/component.
117. Дорогунцов С. Сталий розвиток – цивілізаційний діалог природи і культури / С. Дорогунцов, О. Ральчук // Вісник НАН України. – 2001.– № 16. – С.32.
118. Евтеев С.А. Создается система экологической безопасности / С.А. Евтеев, Ю.А. Стариков // Вестник АН СССР. – 1989. – № 6. – С. 120 – 122.
119. Єріна А.М. Статистичні аспекти визначення рейтингів / А.М. Єріна, С.С. Ващаєв // Статистика України. – 2000. – № 4. – С. 74 – 79.
120. Есипенко А.С. Усилить внимание к экологически опасным процессам в Украине / А.С. Есипенко, А.П. Пашков // Безопасность жизнедеятельности. – 2004. – № 10. – С. 20 – 23.
121. Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності : навч. посіб. для студ. вищ. заклад. освіти України I – IV рівнів акредитації / Е.П. Желібо, Н.М. Заверуха, В.В. Зацарний; за ред. Е.П. Желібо. – К.: Каравела, 2003. – 326 с.
122. Загрязнение воздуха и жизнь растений / под ред. М. Трешоу. – Л.: Гидрометеоиздат, 1988. – 536 с.
123. Звонов В.А. Токсичность двигателей внутреннего сгорания автомобилей / В.А.Звонов. – М.: Машиностроение, 1981. – 159 с.
124. Земля тривоги нашої: за матеріалами доповіді про стан навколишнього природного середовища в Донецькій області у 2002 р. / під ред. С.В. Третьякова. – Донецьк: Новый мир, 2003.– 158 с.
125. Земля тривоги нашої: за матеріалами доповіді про стан навколишнього природного середовища в Донецькій області у 2003 р./ під ред. С.В. Третьякова. – Донецьк: ЦЭПИ «ЭПИЦентр ЛТД», 2004.– 152 с.
126. Земля тривоги нашої: за матеріалами доповіді про стан навколишнього природного середовища в Донецькій області у 2005 р. / під ред. С.В. Третьякова. – Донецьк: ЦЭПИ «ЭПИЦентр ЛТД», 2006.– 108 с.
127. Зербіно Д.Д. Раптова смерть в Україні: вплив кризових екологічних чинників / Д.Д. Зербіно, О.Р. Малик, Т.М. Соломенчук // Серце і судини. – 2006. – № 1. – С. 41 – 49.
128. Зербино Д.Д. Экологическая патология и экологическая нозология: новое направление в медицине / Д.Д. Зербіно // Архив патологии. – 1996. – № 3. – С. 10 – 15.
129. Зеркалов Д.В. Основні терміни і визначення. Техногенно – екологічні проблеми безпеки життєдіяльності: у 4 – х кн. – Кн.1.: наук.– метод. матеріали / Д.В. Зеркалов; ред. О.М. Русак. – К.: Знання, 1999. – 292 с.
130. Ибраев К.С. Электрохимическая очистка фенолсодержащих сточных вод от цианидов / К.С. Ибраев, И.В. Александров // Кокс и химия. – 1992. – № 4.– С. 48 – 51.
131. Иваницкая Н.Ф. Характеристика водной среды и заболеваемость населения в городских условиях Донбасса / Н.Ф. Иваницкая, С.Ф. Марова, Ф.С. Радомская, М.В. Савченко // Материалы Междунар. науч. – практ. конф. «Бизнес, экология и здоровье» (г. Донецк, 30 нояб. 2001 г.). – Донецк : Бизнес – альянс Донбасса, 2001. – С.37 – 40.
132. Иваницкая Н.Ф. Экологический мониторинг тяжелых металлов в окружающей среде Донецкого региона как элемент управления состоянием здоровья населения / Н.Ф. Иваницкая, С.В Грищенко, М.Г. Степанова // Екологічний менеджмент як складова частина сталого розвитку : зб. наук. пр. / ДонДУУ; Донецьк: ДонДУУ, 2004. – Т.V. – С. 99 – 108. – (Державне управління; вип. 36).
133. Иваницкая Н.Ф. Влияние ксенобиотиков атмосферного воздуха на уровень и структуру заболеваемости детского населения / Н.Ф. Иваницкая, С.Ф. Марова // Донбас 2020: Охорона довкілля та екологічна безпека: в 2 т. [зб. доп. наук. – практ. конф.]. – Донецьк, 2001.– Т. 2. – С. 142 – 146.
134. Иваницкая Н.Ф. Состояние окружающей среды и здоровье детского населения в городских условиях Донбасса / Н.Ф. Иваницкая, С.Ф. Марова // Материалы Всеукр. науч. – практ. конф. «Бизнес и экология» (г. Донецк, 26 – 27 янв. 2001 г.). – Донецк : Бизнес – альянс Донбасса, 2001. – С. 28 – 30.
135. Иваницкая Н.Ф. Профилактика и лечение вегетативных нарушений у женщин с измененным гормональным профилем, проживающих в экологически неблагоприятном регионе / Н.Ф. Иваницкая, В.П. Квашенко, Ю.П. Богослав, С.Ф. Марова, И.И. Голубятникова // Гигиена населенных мест. – К., 2001. – Вып. 38. – С. 464 – 469.
136. Иваницкая Н.Ф. Влияние выбросов коксохимического производства на репродуктивную систему женщин / Н.Ф. Иваницкая, С.Ф. Марова, А.А. Ермаченко// Гигиена населенных мест. – К., 2004. – Вып. 44. – С. 54 – 57.
137. Иваницкая Н.Ф. Влияние химических факторов на формирование патологии репродуктивной системы у женщин, работающих на коксохимическом производстве / Н.Ф. Иваницкая, А.А. Ермаченко, С.Ф. Марова, С.А. Зыков // Екологічний менеджмент як складова частина сталого розвитку : зб. наук. пр. / ДонДУУ; Донецьк: ДонДУУ, 2004. – Т.V. – С. 89 – 94. – (Державне управління; вип. 36).
138. Иваницкая Н.Ф. Возможности оптимизации воздушной среды в результате внедрения современных технологий / Н.Ф. Иваницкая, С.Ф. Марова, А.С. Зыков // Теоретичні і методологічні основи управління в сфері природокористування, охорони навколишнього середовища й екологічної освіти в Донбасі: зб. наук. пр. / ДонДАУ; Донецьк: ДонДАУ, 2002. – Т.ІІІ. – С.27 – 33. – (Державне управління; вип. 16).
139. Иваницкая Н.Ф. Сравнительная экспертная оценка методов определения уровня здоровья детского населения в экологических регионах Донбасса / Н.Ф. Иваницкая, В.Я. Уманский , А.И. Клименко// Гігієнічні проблеми охорони здоров’я населення: матер. ювілейної наук. – практ. конф., присвяченої 75 – річчу кафедри гігієни і екології людини. – Дніпропетровськ, 1997. – С. 111 – 115.
140. Иваницкая Н.Ф. Экономический анализ использования нетрадиционных средств в лечении заболеваний репродуктивной системы женщин / Н.Ф. Иваницкая, С.Ф. Марова, Г.Ф. Выдумчик, Ю.П. Богослав // Медико – социальные проблемы семьи. – 2001. – Т.6.– № 4. – С. 63 – 66.
141. Иванов А.В. Состояние здоровья населения на территориях интенсивного применения пестицидов / А.В. Иванов, В.В. Васильев // Гигиена и санитария. – 2005. – № 2. – С. 24 – 27.
142. Израэль Ю.А. Экология и контроль состояния природной среды / Ю.А. Израэль. – М.: Гидрометеоиздат, 1984. – 560 с.
143. Ильницкий А.П. О канцерогенном полициклическом ароматическом углеводороде бенз(а)пирене в выбросах вулканов / А.П. Ильницкий, Г.А. Белицкий, Л.М. Шабад // Докл. АН СССР. – 1975. – № 1. – С. 214 – 216.
144. Ильницкий А.П. О роли вулканов в формировании природного уровня канцерогенных веществ / А.П. Ильниц