ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ НЕРІВНОВАГИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Халецька Аліна Анатоліївна

УДК 35.078: 364.013

ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ НЕРІВНОВАГИ

Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
БОДРОВ Володимир Григорович
доктор економічних наук, професор

Київ - 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 4
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ 17
1.1 Теоретичні засади розробки державної політики соціального захисту населення 17
1.2. Соціальний захист населення у забезпеченні національної безпеки 60
1.3. Суспільні організаційні форми соціального захисту населення 85
Висновки до розділу 1 99
Розділ 2 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ НЕРІВНОВАГИ 102
2.1. Вплив макроекономічної нерівноваги на організацію соціального захисту населення 102
2.2. Регулюючі функції держави у формуванні системи соціального захисту населення 137
2.3. Принципи функціонування системи соціального захисту населення в умовах макроекономічної нерівноваги 171
Висновки до розділу 2 186
Розділ 3 АНАЛІЗ ВПЛИВУ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ НЕРІВНОВАГИ НА СИСТЕМУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ 190
3.1. Оцінка розвитку системи соціального захисту населення 190
3.2. Аналіз конкурентоспроможності системи соціального захисту населення в умовах макроекономічної нерівноваги 208
3.3. Формування та розподіл фінансових ресурсів установ соціального захисту населення 224
Висновки до розділу 3 240
Розділ 4 СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ 243
4.1. Стратегічні цілі та завдання соціального захисту населення 243
4.2. Формування споживчих бюджетів соціального захисту населення 267
4.3. Пріоритетні напрями державної політики соціального захисту населення на селі 284
Висновки до розділу 4 298
Розділ 5 МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ НЕРІВНОВАГИ 301
5.1. Концептуальні засади та моделі формування механізмів забезпечення соціального захисту населення 301
5.2. Механізми підвищення соціальної результативності державного регулювання соціального захисту населення 311
5.3. Фінансово-економічний механізм забезпечення соціального захисту населення 324
Висновки до розділу 5 361
ВИСНОВКИ 365
ДОДАТКИ 373
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 396

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах переходу від патерналістської до ринкової моделі соціально-економічного розвитку набуває актуальності соціальна складова державної політики України, яка ще не може бути охарактеризована з позицій її ефективності. Суспільно-економічні трансформації, пов’язані з переглядом парадигми світового розвитку, впливають на зміну пріоритетів національної політики, досягнення головної мети якої визначається підвищенням рівня і якості життя населення. Державна політика соціального захисту населення в Україні не відповідає сучасному етапу розвитку суспільних відносин та потребує вироблення перехідної моделі в умовах макроекономічної нерівноваги з метою активізації ефективних методів та механізмів державного управління. Соціальний захист населення в цьому контексті розглядається як елемент довгострокової загальнонаціональної стратегії розвитку.
Така галузь науки, державне управління, має чимало здобутків щодо виявлення особливостей функціонування сфери послуг в умовах переходу до постіндустріального інформаційного суспільства, формування соціально орієнтованої ринкової економіки, розбудови соціальної держави й ефективної системи соціального захисту населення. Аналіз літературних джерел дозволяє дійти висновку, що теоретико-методологічні основи проблеми формування соціальної політики держави закладено у працях таких відомих учених, як Ф. Бродель [30], Л. Вітте [35], Т. Ганслі [38], М. Грушевський [51], Дж.М. Кейнс [123], В.В. Леонтьєв [145], К. Маркс [157], А. Маршалл [158], А. Печчеі [187], С.М. Соловйов [232].
Важливим напрямом досліджень у визначенні концептуальних засад трансформації соціальної сфери України та основ державної регіональної політики, політики соціального захисту стали наукові праці О.І. Амоші [4], В.Д. Бабкіна [8], В.Я. Бідак [16], М.М. Білинської [18], В.Г. Бодрова [21], О.О. Веклич [61], Г.К. Губерної [53], Б.М. Данилишина [60], Т.А. Заяць [112], В.І. Куценко [143], Л.М. Ліпіч [152], Ю.В. Макогона [153].
Серед сучасних українських науковців істотний внесок у розробку проблеми оптимізації соціального забезпечення зробили А.В. Барсуков [11], Л.В. Батченко [12], С.О. Біла [17], В.В. Бурега [31], М.П. Бутко [32], Л.Я. Гончарук [42], С.О. Горбунова-Рубан [44], О.І. Дацій [62], А.О. Дєгтярь [68], Н.Г. Диденко [69], Д.В. Карамишев [121], М.Х. Корецький [133], А.С. Крупнік [138], Е.М. Лібанова [148], Н.А. Липовська [225], А.С. Лисецький [147], А.М. Непомнящий [168], Н.Р. Нижник [170], О.Ф. Новікова [172], Л.А. Пашко [153], Л.М. Пісьмаченко [188].
У той же час існують досить суперечливі погляди щодо визначення організаційно-економічних заходів держави з підвищення доходів, життєвого рівня та соціального захисту населення в умовах ринкових трансформацій національної економіки. У зарубіжній і вітчизняній літературі досі відсутнє усталене визначення соціального захисту населення; нечітко визначено систему заходів, що вживаються державою з метою забезпечення мінімально прийнятного рівня життя незахищеним верствам населення; не надано всебічної характеристики соціально орієнтованої держави, інструментарію державного управління щодо її розбудови, виходячи не з формальних, а з практичних засад. Потреби теорії та практики формування системи соціального захисту також обумовлюють актуальність ґрунтовного наукового дослідження фундаментальних основ та механізмів її трансформації в умовах структурних зрушень.
Таким чином, актуальною проблемою є розробка механізмів реалізації державної політики соціального захисту населення на основі науково обґрунтованих засад державного управління в соціальній сфері економіки, що визначило мету та завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано за пріоритетними напрямами науково-дослідної роботи за комплексним науковим проектом «Державне управління та місцеве самоврядування» (державний реєстраційний номер 0199U002827) Національної академії державного управління при Президентові України, а саме: науково-дослідної роботи «Державне регулювання інноваційної модернізації промислового комплексу України» (державний реєстраційний номер 0109U003003) та «Удосконалення механізмів державного регулювання розвитку внутрішнього ринку України» на підґрунті результатів НДР за темою: «Методологічні та інституційні засади державного регулювання економіки» (державний реєстраційний номер 0103U006821). Особисто автором проведено аналіз соціальної складової державного регулювання інноваційної модернізації промислового комплексу України, що надало можливість розробити заходи щодо модернізації промислового комплексу, впровадження інноваційних елементів соціального захисту населення.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка й обґрунтування теоретичних і методологічних засад, практичних рекомендацій щодо формування державної політики соціального захисту населення в умовах макроекономічної нерівноваги.
Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:
обґрунтувати теоретичні засади сутності державної політики соціального захисту населення, виходячи з її особливостей;
визначити роль державної політики соціального захисту населення в забезпеченні національної безпеки, впровадженні відповідних суспільних організаційних форм соціально орієнтованого розвитку України;
дослідити вихідні методологічні передумови формування політики соціального захисту населення в умовах макроекономічної нерівноваги з позиції розуміння масштабів, характеру та меж державного регулювання;
доповнити функції держави у формуванні системи соціального захисту в умовах макроекономічної нерівноваги;
сформулювати й обґрунтувати наукові принципи функціонування системи соціального захисту населення;
оцінити сучасний стан розвитку системи соціального захисту населення;
обґрунтувати стратегічні цілі й завдання соціального захисту населення, визначити пріоритетні напрями відповідної державної політики в умовах суспільно-економічних трансформацій;
удосконалити концептуальні засади та моделі формування механізмів забезпечення соціального захисту населення;
визначити перспективні механізми підвищення соціальної результативності державного регулювання формуванням та розподілом фінансових ресурсів установ соціального захисту населення;
обґрунтувати напрями вдосконалення фінансово-економічного механізму в системі соціального захисту населення.
Об’єктом дослідження є державна політика соціального захисту населення в Україні.
Предмет дослідження – формування державної політики соціального захисту населення в умовах макроекономічної нерівноваги.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що за умов формування державної політики соціального захисту населення в умовах макроекономічної нерівноваги відбудеться підвищення фінансово-економічної та соціальної результативності державного управління.
Методи дослідження. Теоретичну і методичну основу дослідження становить використання базових положень економічної теорії, наукових розробок з питань соціальної політики та державної політики соціального захисту населення, що здійснюються в Україні. У процесі дослідження використано такі методи: загальнонаукові – діалектичний, абстрактно-логічний, індукції та дедукції, наукових узагальнень при проведенні аналізу наукової літератури, узагальненні вітчизняного і зарубіжного досвіду засад формування соціальної політики держави у сфері доходів трудових відносин і державної політики соціального захисту населення, уточненні сутності поняття „державна політика соціального захисту”, її складових та кореспондуючих понять, визначенні основних принципів розробки і реалізації соціальної політики, а також значення неприбуткових організацій у реалізації державної політики соціального захисту в Україні; комплексного економічного і статистичного аналізу, порівняння, системного аналізу, використання яких дозволило всебічно підійти до вивчення проблеми забезпечення доходів і рівня життя населення, виявити особливості їх прояву в транзитивних умовах до соціально спрямованої економіки, дати оцінку виявленим процесам. Крім того, застосовано методи економіко-статистичного та математичного аналізу, логічного аналізу процесів соціального розвитку, метод теоретичної оцінки емпіричних даних, на підставі яких розкрито особливості механізму державного регулювання економічної діяльності установ соціального захисту; охарактеризовано основні методи й інструменти розподілу фінансових ресурсів між ними відповідно до структури попиту і пропозиції соціальних послуг; розроблено науково-практичні рекомендації з удосконалення механізмів формування політики соціального захисту населення в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є самостійною науковою працею. Конкретний особистий внесок полягає в розробці наукових засад формування державної політики соціального захисту населення в умовах макроекономічної нерівноваги, які дозволяють забезпечити перехід до нової моделі соціального розвитку України.
Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі основні теоретико-методологічні результати:
уперше:
сформульовано й обґрунтовано наукові положення, які покладено в основу концепції формування державної політики соціального захисту населення в умовах макроекономічної нерівноваги, що базуються на основних моделях соціально-економічного розвитку за критерієм ролі держави в регулюванні соціальних процесів, а саме патерналістського та ринкового, та враховують сучасні тенденції взаємодії соціальної та економічної складових державної політики згідно з комплексним підходом до її витрат і вигід, де система соціального захисту розглядається як „продуктивний фактор”, здатний підвищити ефективність економіки в цілому;
обґрунтовано методологічні засади розвитку соціальної сфери та інфраструктури, що в умовах макроекономічної нерівноваги потребують урахування принципів переходу від централізації до децентралізації фінансово-економічного забезпечення установ соціального захисту населення, комбінування елементів державного регулювання й участі приватного підприємництва для поєднання економічної результативності та соціальних гарантій;
розроблено методологічні підходи до розв’язання проблеми підвищення соціальної результативності державного регулювання соціального захисту населення на засадах переходу до нової системи встановленого державного замовлення у фінансуванні установ соціального захисту населення через дотримання принципів адресності соціального захисту, децентралізації та регіоналізації, застосування методики розподілу фінансових ресурсів між установами соціального захисту населення з урахуванням структури попиту і пропозиції соціальних послуг, запровадження соціального бюджету як складової частини державного та місцевих бюджетів, створення інформаційної основи діяльності цих установ;
удосконалено:
класифікацію принципів функціонування системи соціального захисту населення шляхом доповнення такою складовою, як державність, що, на відміну від основних (комплексності гарантій та норм, диференційованого підходу до різних соціально-демографічних груп населення, інтегрованості системи соціального захисту), забезпечує ефективне функціонування відповідної системи через визначення ролі держави як головного гаранта, активного організатора та координатора економічних зусиль за рахунок встановлення оптимальних цілей, об’єктивних пропорцій централізованого планування і ринку, державної та приватної власності, створення механізмів їх досягнення в умовах макроекономічної нерівноваги;
методичні підходи до визначення регулюючих функцій держави за етапами циклу формування політики соціального захисту населення: ініціювання – визначення суспільних проблем та цілей політики; формування – її розробка та легітимація; реалізація та моніторинг; оцінка та регулювання відповідно превентивного, реагуючого та кризового підходів до вироблення політики з виокремленням функцій надання соціальної допомоги і соціального обслуговування через створення інституціональних та організаційних структур, що надають соціальні послуги громадянам, суть яких в умовах суспільно-економічних трансформацій потребує уточнення трактування соціальної послуги як специфічного різновиду товару, який складається з вартості, що реалізується за вільними цінами (як приватний товар), і вартості, оплачуваної з бюджету за нормативами через державний сектор (як суспільне благо);
систему інтегральної оцінки забезпеченості регіонів України об’єктами інфраструктури за показниками соціального призначення, соціального захисту та фінансування соціального забезпечення через застосування методу багатовимірної класифікації на підставі кластерного аналізу, що дозволяє визначити основні бар’єри, які обмежують конкурентоспроможність соціальної сфери (недостатність вартісної оцінки економічної спроможності галузей соціального призначення; відсутність урахування особливостей розвитку сільської місцевості; нерозвиненість багатоканальних джерел фінансування установ соціального захисту населення), та виявити можливості формування інноваційного потенціалу системи соціального захисту населення (врахування особливостей соціально-економічної структури соціальної сфери в сільській та міській місцевості; адаптації до ринкових відносин на основі попиту та пропозиції соціальних послуг та залучення додаткових джерел фінансування відповідних установ; реформування інститутів функціонування соціальної сфери до ринкового господарського механізму);
дістали подальшого розвитку:
обґрунтування протиріч при формуванні державної політики соціального захисту населення, які зумовлюють змістові дефекти чинної моделі соціально-економічного розвитку (відсутність компенсаційних механізмів підвищення фінансово-економічної та соціальної результативності), та найвагоміших загроз соціальної безпеки з позиції необхідності їх попередження за рахунок розробки механізмів консолідації держави, приватного бізнесу, суспільства та їх реалізації через розвиток відповідних суспільних організаційних форм за їх впливом як інституційних інвесторів і розширення економічних основ соціальної діяльності установ соціального захисту населення;
сутність стратегічних цілей і завдань державної політики соціального захисту населення, що в умовах суспільно-економічних трансформацій випливає із: створення та підтримки конкурентного середовища в системі соціального захисту населення; зниження частки тіньового сектору в наданні соціальних пільг; дебюрократизації управління зазначеною системою; зростання соціальної ефективності системи соціального захисту населення; модернізації соціальної сфери в сільській місцевості (стимулювання розвитку недержавного сектору у сфері послуг через створення пільгових умов для юридичних і фізичних осіб, які диференціюються залежно від величини і віддаленості сільського пункту; відновлення системи гарантування пільг та компенсацій працюючим фахівцям галузей соціальної інфраструктури, які працюють на селі; відшкодування витрат недержавним соціально-культурним установам, що одержали державну акредитацію, за рахунок бюджетних коштів);
концептуальні засади формування державної політики соціального захисту населення в межах перехідної моделі соціально-економічного розвитку через визначення спрямованості державного регулювання доходів на подолання економічної та соціальної бідності, реформування системи оплати праці та виділення основних положень концепції, а саме: підвищення мінімального розміру оплати праці та перехід до галузевих систем оплати праці працівників бюджетної сфери, оптимізації чисельності працівників установ соціального захисту населення;
методичні підходи до обґрунтування напрямів удосконалення фінансово-економічного механізму в системі соціального захисту населення через: переведення більшості пільг, встановлених державним законодавством, в єдину допомогу з нужденності; нормативне визначення сфери фінансової відповідальності органів виконавчої влади державного, регіонального і місцевого рівнів за реалізацію законів соціального характеру; врахування різної вартості життя за регіонами країни і нерівномірного розподілу об’єктів соціальної допомоги при розподілі фінансування бюджетам регіонів; розробку об’єктивних нормативів бюджетного фінансування витрат на соціальний захист населення та єдиних нормативів забезпеченості регіонів установами соціального захисту населення; реформування механізму планування та прогнозування чисельності одержувачів соціальної допомоги; переорієнтацію інвестицій у пріоритетні галузі соціальної сфери; встановлення контролю за відповідністю витратних соціальних зобов’язань державного бюджету, бюджетів регіонів і можливостей щодо їх фінансування; розробку соціального бюджету як складової частини державного та місцевих бюджетів на засадах залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій у фінансування пріоритетних державних соціальних програм.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані широким загалом фахівців і науковців, які в галузі державного управління розв’язують комплексну проблему формування державної політики соціального захисту населення.
Окремі положення дисертаційної роботи використано:
Міністерством аграрної політики України при підготовці матеріалів з проблем забезпечення соціальної інфраструктури сільського господарства; створенні сприятливих умов для його ефективного функціонування; активізації діяльності напівурядових експертно-консультаційних організацій; формуванні та реалізації ефективної економічної та соціальної політики по відношенню до сільського господарства в системі державного управління (довідка про впровадження № 37-09/138 від 19.02.2010 р.) з урахуванням обґрунтованих і наданих пропозицій щодо вдосконалення концептуальних основ формування інфраструктури цілісної системи соціального захисту вразливих груп населення в сільській місцевості;
Центром перспективних соціальних досліджень Міністерства праці та соціальної політики України, Національної академії наук України при розрахунках вартості набору регіональних пільгових послуг (зв’язку, житлово-комунальних, транспортних послуг) на базі ЕДРП України (номер держреєстрації 0109U005196), формулюванні та запровадженні цільових програм для забезпечення надійності функціонування системи субсидування пільгових послуг в Україні (довідка про впровадження № 01/1-137 від 23.12.2009 р.) з урахуванням розроблених методик прогнозно-аналітичної оцінки, інструментарію оцінювання регіональних еквівалентів вартості набору пільгових послуг;
Донецькою обласною державною адміністрацією при виконанні основних заходів з реалізації Стратегії соціального розвитку Донецької області до 2015 року з урахуванням запропонованих методик прогнозно-аналітичної оцінки соціальної інфраструктури на основі кластерного підходу та розрахунків споживчих бюджетів, визначення нормативів забезпеченості об’єктами соціальної інфраструктури на регіональному рівні, врахування різної вартості життя за регіонами та нерівномірного розподілу об’єктів соціального захисту при розподілі трансфертів (довідка про впровадження № 08/17я-0402 від 15.02.2010 р.);
Східним регіональним центром інноваційного розвитку Держагенства з інновацій та інвестицій при визначенні пріоритетних ініціатив для інноваційної модернізації економічної діяльності установ соціального захисту населення з урахуванням розробленої методики розподілу фінансових ресурсів між установами соціального захисту населення з урахуванням структури попиту і пропозиції соціальних послуг (довідка про впровадження № 01/02-13-305-Н від 28.04.2010 р.);
Донецьким державним університетом управління Міністерства освіти і науки України при розробці науково-методичного забезпечення в підготовці магістрів з державної служби, зокрема, при викладенні дисциплін „Державне управління” та спеціалістів з муніципального менеджменту при викладенні дисциплін „Основи державного управління”, „Реформи та моделі державного регулювання” (довідка № 01-12/147 від 16.02.2010 р.) з урахуванням теоретичних, методичних та практичних положень і висновків автора щодо обґрунтування пропозицій з формування державної політики соціального захисту населення.
Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить особисто одержані автором нові результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують важливу наукову проблему обґрунтування теоретико-методологічних основ формування державної політики соціального захисту населення як багатоаспектної складової соціальної політики держави. У працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок полягає в такому: обґрунтовано необхідність удосконалення інвестиційного механізму формування соціальної політики [10], визначено основні проблеми становлення та розвитку громадських організацій в Україні [29], досліджено особливості інвестиційних процесів у соціальній сфері [31].
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертації доповідалися та були схвалені на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління (м. Донецьк, 2002 – 2010 рр.) та науково-практичних конференціях: “Методологічні проблеми розвитку бізнес-освіти” (м. Донецьк, 2003 р.); “Інформаційні технології у сучасному діловому адмініструванні” (м. Житомир, 2006 р.); “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м. Одеса, 2007 р.); “Стратегии развития Украины в глобальной среде” (м. Сімферополь, 2007 р.); “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007 р.); “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного реформування” (м. Київ, 2007 р.); “Актуальні проблеми економіки 2007” (м. Київ, 2007 р.); “Інноваційні стратегії економіки регіонів” (м. Київ, 2007 р.); “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008 р.); “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.); “Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.); “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2008 р.); “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (м. Київ, 2008 р.); “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.); “Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (м. Харків, 2008 р.); “Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління” (м. Донецьк, 2009 р.); “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.); “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009 р.); “Механізми формування соціально-ефективної державної економічної політики” (м. Донецьк, 2009 р.); “Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.); “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (м. Мінськ, 2009 р.); “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (м. Київ, 29 травня 2009 р.); на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи Національної академії державного управління при Президентові України (м. Київ, 2008 – 2010 рр.).
Публікації. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи викладено в 40 наукових публікаціях, з них 1 одноосібна монографія і 26 статтей у наукових фахових виданнях з державного управління.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 429 сторінок, з них 373 сторінки основного тексту, у т.ч. 26 таблиць, 6 рисунків, 3 додатків, список використаних джерел, який налічує 310 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретико-методологічні засади та нове вирішення наукової проблеми формування державної політики соціального захисту населення в умовах макроекономічної нерівноваги шляхом визначення концептуальних підходів, напрямів та методів політики соціального захисту в Україні. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в їх основу гіпотезу, а їх узагальнення дало змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне та практичне значення.
1. Аналіз наукових досліджень у сфері державної соціальної політики показав, що існуюча система соціального захисту населення виступає не як додаткове джерело та стимулятор суспільного розвитку, а, скоріше, як дестимулятор, через переважання патерналістського, а не продуктивного підходу до неї з боку держави. Встановлено, що саме в умовах макроекономічної нерівноваги визначення ролі держави та її регулюючого впливу на соціальну сферу економіки, перегляд самої концепції формування політики соціального захисту населення, внесення змін у цикл політики є можливими та своєчасними. Розроблена концепція формування державної політики соціального захисту населення в умовах макроекономічної нерівноваги, що базується на існуючих підходах до виділення основних моделей соціально-економічного розвитку за критерієм ролі держави в регулюванні соціальних процесів, а саме: патерналістського та ринкового. Модифікація існуючої концепції забезпечує визначення якісних параметрів державного регулювання соціального захисту населення, називає державу головним гарантом життєдіяльності та ефективного функціонування економічної системи, одночасно активного організатора та координатора економічних зусиль, який визначає оптимальні цілі та параметри суспільного розвитку, створюючи умови та механізми їх досягнення.
2. Визначено, що головним критерієм розвитку економіки стає рівень забезпечення соціальної безпеки, достатність якого досягається через підвищення ступеня функціонування елементів системи соціального захисту населення; ролі та функцій держави в гарантуванні законодавчих, нормативно-правових і організаційних умов стабілізаційного розвитку суспільства. Апробовані методи державного управління сектором соціальної безпеки переходу України від патерналістської до ринкової моделі соціально-економічного розвитку виявились неефективними – через наявність протиріч між системами забезпечення безпеки і соціально-економічними відносинами, які зумовлюють такі змістові дефекти чинної моделі, як відсутність компенсаційних механізмів підвищення фінансово-економічної та соціальної результативності державного регулювання соціального захисту населення.
Доведено, що формування ефективних механізмів соціального захисту населення відбувається не на основі державної добродійності, а на основі сукупності державних гарантій, що надаються кожному і забезпечують дотримання прав людини. Для цього необхідна державна політика соціального захисту населення, що розробляється на засадах централізованої та демократичної моделі, яка є оптимальною в українських реаліях, оскільки містить механізми залучення до вироблення політики суспільних груп та організацій, що беруть участь у розробці, реалізації різноманітних програм та проектів при сильному централізованому управлінні; базується на приватному інтересі, приватній власності, функціонує на засадах конкуренції ринкових відносин, поєднує соціальні гарантії та економічний примус, ринкові механізми та державне регулювання, свободу індивіда, упорядкованість і організованість суспільного життя.
3. Наявність системної кризи у всіх сферах суспільного життя зумовила розробку перехідної моделі соціального захисту населення як такої, що створює необхідні та розширюючи умови для етапу соціального прогресу. Встановлено, що методологічні засади формування державної політики соціального захисту населення трансформується відповідно до меж державного регулювання, а саме: зростання обсягу та ускладнення характеру досліджуваного об’єкта. Тому соціальну сферу визначено як сукупність галузей, програм і заходів, спрямованих на досягнення соціальних цілей і результатів, покликаних підвищити суспільний добробут і поліпшити якість життя населення. Розвиток соціальної сфери та інфраструктури в Україні проходить дуже складно, що пояснюється нестачею ресурсів та відсутністю належної соціально-економічної результативності від діяльності органів соціального захисту населення. Це потребує розробки концептуальних основ їх функціонування через відповідний механізм реалізації, який включає нормативно-правові, організаційно-управлінські, фінансово-економічні, соціальні засоби та методи впливу, передбачає наявність необхідних ресурсів, створення управлінських структур та вироблення відповідних рішень, комбінування елементів державного регулювання і участі приватного підприємництва для поєднання економічної результативності та соціальних гарантій.
4. Оцінка рівня взаємозв’язку і взаємозалежності між соціальною та економічною компонентами в суспільстві в умовах зростання потреб людей і обмеженістю ресурсів для їх задоволення зумовлює посилення ролі державного регулювання та полягає у визначенні ефективних пропорцій централізованого планування ринку, державної і приватної власності. Проведено класифікацію принципів функціонування системи соціального захисту населення, на яких будується система соціального захисту населення в Україні, а саме: диференційований підхід до різних соціально-демографічних груп населення; комплексність гарантій та норм; інтегрованість системи; роль особистих доходів у підвищенні рівня життя населення та його захищеності.
Оцінка економічної ефективності державного регулювання з урахуванням принципу “витрати-вигоди”, показала, що реальна практика функціонування системи соціального захисту населення свідчить про необхідність доповнення її принципом державності, недодержання якого унеможливлює самостійне забезпечення ефективного перевиробництва. Цей принцип, на відміну від виділених, забезпечує ефективне функціонування системи соціального захисту населення через визначення ролі держави як головного гаранта, активного організатора та координатора економічних зусиль за рахунок встановлення оптимальних цілей, об’єктивних пропорцій централізованого планування і ринку, державної і приватної власності; створення умов та механізмів їх досягнення в умовах макроекономічної нерівноваги.
5. Визначено регулюючі функції держави за етапами циклу формування політики соціального захисту населення: ініціювання – визначення суспільних проблем та цілей політики; формування – її розробки та легітимації; реалізації та моніторингу; оцінки та регулювання відповідно превентивного, реагуючого та кризового підходів до вироблення політики з виокремленням функцій надання соціальної допомоги і соціального обслуговування через створення інституціональних та організаційних структур.
Обґрунтовано, що оцінка наслідків програми є найбільш складним типом оцінки. Державні економічні програми при їх розробці повинні проходити соціальну адаптацію, тобто бути дослідженими на предмет соціального попиту, та експертизу. Сутність соціальної оцінки полягає в розкритті характерних ознак суспільства, етапів його розвитку, взаємозв’язків системи соціального захисту та суспільства, висвітленні ролі держави та існуючих протиріч. В умовах макроекономічної нерівноваги існуюча система соціального захисту населення виявляє виділення соціальної сутності від самого суспільства. Відбувається розподіл суті соціальної послуги на соціальну та економічну, що дозволяє уточнити її трактування як специфічного різновиду товару, який складається з вартості, що реалізовується за вільними цінами (як приватний товар), і вартості, оплачуваної з бюджету за нормативами через державний сектор (як суспільне благо).
6. Виходячи з визначених критеріїв інтегральної оцінки сучасного стану розвитку системи соціального захисту населення за показниками соціального призначення, соціального захисту та фінансування соціального забезпечення через застосування методу багатомірної класифікації на підставі кластерного аналізу, виділено напрями рекомендацій, запропоновано аналітичні та практичний етапи їх впровадження. На аналітичному етапі визначено бар’єри та ключові проблеми, що обмежують розвиток кластерів (недостатність вартісної оцінки економічної спроможності галузей соціального призначення; відсутність урахування особливостей розвитку сільської місцевості; нерозвиненість багатоканальних джерел фінансування установ соціального захисту населення на основі попиту та пропозиції соціальних послуг).
У межах практичного етапу враховано показники, що визначають рівень досягнення нормативів у задоволенні потреб споживачів у інфраструктурі та сформований рівень попиту на окремі види послуг. Встановлено, що проблеми в розвитку соціальної сфери вимагають удосконалення механізмів державної політики соціального захисту населення у бік адаптації суб’єктів державного управління соціальним захистом до ринкових відносин, реформування існуючих інститутів, покликаних забезпечити функціонування соціальної сфери в режимі ринкового господарського механізму, формування інноваційного потенціалу системи соціального захисту населення (врахування особливостей соціально-економічної структури соціальної сфери в сільській та міській місцевості; адаптації до ринкових відносин на основі попиту та пропозиції соціальних послуг та залучення додаткових джерел фінансування відповідних установ; реформування інститутів функціонування соціальної сфери до ринкового господарського механізму).
7. Сутність стратегічних цілей і завдань державної політики соціального захисту населення, що в умовах суспільно-економічних трансформацій виходить зі створення та підтримки конкурентного середовища в системі соціального захисту населення, полягає у: зниженні частки тіньового сектора в наданні соціальних пільг; дебюрократизації управління системою; відповідному економічному зростанні соціальної ефективності системи соціального захисту населення; модернізації соціальної сфери в сільській місцевості. Обґрунтовано необхідність впровадження переходної моделі в декількох нових стратегічних напрямах: відновлення ролі коштів, що отримуються від трудової діяльності, як основного джерела доходів населення; забезпечення мінімальних державних гарантій грошових доходів громадян через встановлення загальноукраїнського мінімального соціального бюджету; підсилення адресності соціальної підтримки громадян, які з об’єктивних причин мають низькі доходи; вирівнювання рівня життя населення в регіонах країни з урахуванням місцевих особливостей. Запропонована модель використання раціонального споживчого бюджету. Доведено, що пріоритетним напрямом державної політики соціального захисту населення стає розвиток соціальної сфери в сільській місцевості.
8. Визначено, що концептуальні засади формування механізмів державного управління соціальним захистом населення виходять з проблем забезпечення такого рівня життя населення, що відповідає європейським стандартам, через направленість державного регулювання доходів на подолання економічної і соціальної бідності. Пропонується удосконалити механізм подолання бідності шляхом реформування системи оплати праці: підвищення мінімального розміру оплати праці та переходу до галузевих систем оплати праці працівників бюджетної сфери, оптимізації чисельності працівників бюджетної сфери. Вирішення соціальних проблем потребує переходу від патерналістських механізмів соціального захисту до застосування комплексного підходу з орієнтацією на відносно забезпечені верстви суспільства, які виступатимуть соціальними інвесторами не тільки в ліквідуванні бідності, але і, відповідно до встановленої прямої та зворотної залежності між економічною та соціальною компонентами державної політики, в забезпеченні зростання рівня життя, гарантуванні соціальної стабільності та соціальної безпеки в суспільстві. Зростання національної економіки можливе через застосуванням підходів у соціальному захисту населення, що спрямовані не на виживання, а на забезпечення ефективного розвитку.
9. Визначено перспективний механізм підвищення соціальної результативності державного регулювання формуванням та розподілом фінансових ресурсів установ соціального захисту населення на засадах переходу до нової системи встановленого державного замовлення у фінансуванні установ соціального захисту населення через дотримання принципів адресності соціального захисту, децентралізації та регіоналізації державного управління соціальною сферою, застосування методики розподілу фінансових ресурсів між установами соціального захисту населення з урахуванням структури попиту і пропозиції соціальних послуг, запровадження соціального бюджету як складової частини державного та місцевих бюджетів, створення інформаційної основи діяльності цих установ. Практична реалізація поставлених перед установами соціального захисту населення завдань потребує створення відповідних умов у різних сферах суспільного життя, а саме: політичній, соціальній, економічній, фінансовій.
10. Подальше наукове обґрунтування актуальних напрямів вдосконалення фінансово-економічного механізму в системі соціального захисту населення дозволяє виділити наступні: переведення більшості пільг, встановлених державним законодавством, в єдину допомогу з нужденності; нормативне визначення сфери фінансової відповідальності органів виконавчої влади державного, регіонального і місцевого рівнів за реалізацію державних законів соціального характер; посилення ролі державного центру в реалізації державної політики соціального захисту через вдосконалення процесу розподілу фінансової допомоги з боку державного бюджету бюджетам інших рівнів; урахування специфіки соціальної сфери (різну вартість життя за регіонами країни і нерівномірний розподіл об’єктів соціальної допомоги) при розробці методики розподілу фінансової допомоги бюджетам регіонів; наявність об’єктивних даних про чисельність пільгоодержувачів і потреби регіонів у фінансуванні державних нормативних правових актів, що встановлюють державні соціальні зобов’язання в сфері соціального захисту населення.
Пропонується встановлення системи стандартів, норм і нормативів, відповідно до якої в рамках бюджетного процесу України відбувається взаємодія між бюджетами різного рівня. Державним органам влади спільно з органами влади регіонів пропонується розробити і затвердити: єдині державні мінімальні соціальні стандарти державного переліку гарантованих соціальних послуг для соціально незахищених категорій громадян; єдині нормативи забезпеченості регіонів установами соціального захисту населення; єдині нормативи якості послуг, що надаються в рамках реалізації державних соціальних зобов’язань у сфері соціального захисту населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Абетка законодавства Європейського співтовариства: пер. з англ. – Офіц. вид. – К.: Вірксам, 2001. – 112 с.
2.Авер’янова Є. Спрощена система оподаткування: Консультації. Роз'яснення спеціалістів міністерств та відомств. Нормативна база. Первинна документація / Є.Авер’янова, Л.Артем’єва, В.Василенко. — Дніпропетровськ: Баланс-клуб, 2006. — 207с.
3.Адміністративне право України / за ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2001. – 527 с.
4.Амоша О.І. Стан, тенденції та основні напрямки розвитку соціально-трудових відносин на державному та регіональному рівнях / О.І. Амоша // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сб. науч. тр. – Т.1: Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. – С. 14-24.
5.Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління. Уклали Г.Райт та ін.: пер. В. Івашко. – К.: Основи, 1996. – 128 с.
6.Артемов В.И. Территориальная производственно-финансовая интеграция / В.И.Артемов, С.Г.Галуза, Д.В.Торопов; Харьковский нац. ун-т им. В.Н.Каразина. — Х., 2000. — 134 с.
7.Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учеб. пособие / Г.В. Атаманчук. – М.: ОАО «НПО «Экономика», 2000. – 302 с.
8.Бабкін В.Д. Конституційні засади соціальної держави Україна / В.Д. Бабкін // Правова держава. – 2000. – №11. – С. 128.
9.Базова захищеність населення України [Матер. вибірк. соціал.-демограф. обстеження]. – К.: Держкомстат України, 2006. – 45 с.
10.Балдич Н.І. Фінансове вирівнювання в контексті суспільно-економічних реформ / Н.І. Балдич // Збірник наукових праць Нац. академії державного управління при Президентові України. – 2004. – №1. – С. 65-69.
11.Барсуков А.В. Соціальна політика країн ЄС / А.В. Барсуков // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. пр. – К. : НДЕІ, 2005. – Вип. 2 (45). – С. 49-54.
12.Батченко Л.В. Создание действенной системы социальной защиты – неотъемлемое условие становления цивилизованного демократического государства / Л.В. Батченко // Економіка промисловості. – 1999. – №2(4). – С. 140-151.
13.Белл Даниел. Эпоха разобщенности: размышления о мире ХХI века. / Д.Белл, В.Л.Иноземцев — М. : Журнал "Свободная мысль"; Центр исследований постиндустриального общества, 2007. — 303с.
14.Безпала Н.О. Розвиток державної податкової політики в Україні : дис. …. канд. наук. з держ. упр.: спец. 25.00.01 / Н.О. Безпала. – Х., 2006. – 168 с.
15.Берданова О. Нормативно-правові аспекти реформування соціаль-ного захисту населення / О. Берданова // Вісник Української академії держав¬ного управління при Президентові України. – 2002. – № 3. – С. 302-306.
16.Бідак В.Я. Соціальний захист населення та вдосконалення державних механізмів його регулювання : дис. … канд. екон. наук. : спец. 08.09.01 / В.Я. Бідак. – Львів, 2004. – 250 с.
17.Біла С.О. Соціальна захищеність людини: гарантії, тенденції, прогнози / С.О. Біла // Актуальні проблеми державного управління: наук. зб. – X.: УАДУ, 2000. – № 3 (8). – С. 157-165.
18.Білинська М. Аспекти системного підходу до управління стандартами вищої медичної освіти / М. Білинська // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. – 2002. – Вип. 2. – С. 62-68.
19.Білинська М.М. Державне управління галузевими стандартами в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні / М.М. Білинська // Нац. академії державного управління при Президентові України. – К.: НАДУ, 2004. – 248 с.
20.Благодатин А.А. Финансовый словарь / А.А. Благодатин, Л.Ш.Лозов ский, Б.А.Райзберг. — М. : Инфра-М, 2006. — VI, 377с.
21. Бодров В. Державне регулювання інвестиційного процесу в умовах кризи світових фінансових ринків: ризики і можливості для України / В. Бодров // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2008. – № 4. – С. 61-67.
22.Бодров В.Г. Державне регулювання економіки регіонів: проблеми теорії і політики / В.Г. Бодров // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України. – К.: УАДУ, 2000. – Вип. 2. – Ч. IV. – С. 16-21.
23.Бодров В.Г. Социальное рыночное хозяйство / В.Г. Бодров, А.И. Кредисов, П.М. Леоненко. – К.: Либидь, 1995. – 126 с.
24.Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління : навч. посіб. / В.Г. Бодров. – К.: УАДУ, 2002. – 104 с.
25.Бойко А. М. Соціальна робота та роль соціально орієнтованих неурядових організацій. Український і закордонний досвід / А.М. Бойко, З. Вайсман. – К. : Громада, 2004. – 40 с.
26.Болдуєв М.В. Розвиток громадських інституцій регулювання агропромислового розвитку регіону / М.В. Болдуєв // Соціальні аспекти державного управління: зб. наук. пр. Донецького державного університету управління. – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – Т. Х. – Вип. 115. – С. 35-43.
27.Болотіна Н. Право соціального забезпечення України: системно-структурний аналіз / Н. Болотіна // Право України. – 2001. – № 5. – С.24-31.
28.Большой энциклопедический словарь: философия, социология, религия, эзотеризм, политэкономия [гл. науч. ред. и сост. С.Ю. Солодовников]. – Мн. : МФЦП, 2002. – 1008 с.
29.Бондаренко Ю.М. Теоретичні аспекти соціальної політики держави та її захисні функції / Ю.М. Бондаренко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Х.: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. –Вип. 3 (18). – С. 177-182.
30.Бродель Ф. Структуры повседневности: Возможное и невозможное: материальная цивилизация, экономика и капитализм XV-XVIII вв. / Ф. Бродель. – М.: Прогресс, 1986. – Т. 1. – 622 с.
31.Бурега В. Социально-адекватный менеджмент. В поисках новой парадигмы : монография / В. Бурега. – К. : Академия, 2001. – 272 с.
32.Бутко М.П. Інвестиційна домінанта сталого розвитку регіону в умовах інтеграції: монографія / М.П.Бутко, О.Ю.Акименко; НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. — Ніжин : Аспект-Поліграф, 2009. — 232с.
33.Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер: пер. с нем. / [сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова]. – М. : Прогресс, 1990. – 808 с.
34.Ведута Е.Н. Государственные экономические стратегии / Е.Н. Ведута. – М. : Гос. экон. акад., 1998. – 440 с.
35.Вітте Л. Європейська соціальна модель і соціальна згуртованість: яку роль відіграє ЄС? / Л. Вітте / Фонд ім. Фрідріха Берта. Регіональне представництво в Україні та Білорусі. – К. : Заповіт, 2006. – 44 с.
36.Внукова Н.М. Соціальне страхування: Кредитно-модульний курс : навч.посіб. / Н.М. Внукова, Н.В. Кузьменчук. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 412 с.
37.Вовканич С.Й. Духовно-інтелектуальний потенціал України та її національна ідея / С.Й. Вовканич. – Львів : ЛБА, 2001. – 540 с.
38.Ганслі Теренс М. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / М. Ганслі Теренс. – К. : Наукова думка, 1996. – 237 с.
39.Гнибіденко І.Ф. Про реалізацію курсу Президента України, спрямованого на поліпшення матеріального становища людей похилого віку, інвалідів та одиноких непрацездатних громадян / І.Ф. Гнибіденко // Соціальний захист. – 2001. – № 1. – С. 28-29.
40.Головаха Є. Динаміка соціального самопочуття населення України: 1995-2006 / Є. Головаха // Українське суспільство 1992-2006: соціол. моніторинг ; [за ред. В.Ворони, М.Шульги]. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2006. – С. 201-209.
41.Гончарук Л.Я. Про основні інтерпретації та типи соціалізації економічних систем / Л.Я. Гончарук // Регіональна економіка. – 2000. – №3. – С. 74-82.
42.Гончарук Л.Я. Про соціалізаційну ефективність економічних систем: поняття і загальна формула / Л.Я. Гончарук // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва та інноваційної діяльності / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. – Львів, 2000. – Вип. ХІХ. – С. 395-404.
43.Горбунова-Рубан С.О. Можливі форми соціальної допомоги сім’ям, які виховують дітей інвалідів / С.О. Горбунова-Рубан // Матеріали конф. „Сучасні проблеми науки та освіти”. – Х: Каравела, 2003. – С. 286.
44.Горбунова-Рубан С.О. Умови забезпечення якості життя громадян через соціальну політику держави / С.О. Горбунова-Рубан // Збірник наук. ст. / Харківська асоціація політологів ; [за заг. ред. М.І.Панова]. – Х.: Ксілон, 2000. – С. 48.
45.Гошовська В. Соціальна держава: типи, сутність, зміст / В. Гошовська // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2007. – № 3. – С. 259-265.
46.Гошовська В.А. Соціальна домінанта національної безпеки / В.А. Гошовська // Стратегічна панорама – 2003. – № 2. – С. 94-99.
47.Гривз Р. Правовые аспекты сближения хозяйственного законодательства Украины с правом Европейского Сообщества / Р.Гривз, Р.Петров, С.Валитов. — Донецк: ДонГУ, 2000. — 66с.
48.Гриненко А.М. Соціальна політика : навч.-метод. посіб. / А.М. Гриненко. – К. : КНЕУ, 2003. – 309 с.
49.Гриньова О. Ступінь цивілізованості держави визначається рівнем соціального захисту її громадян / О. Гриньова // Соціальний захист. – 2002. – № 6. – С. 44-48.
50.Грузінова Л.П. Законодавство України про працю: посіб. / Л.П. Грузінова. – К. : Прецедент, 2008. – 152 с.
51.Грушевский М. Очерки истории украинского народа / М. Грушевский. – К. : Наук. думка, 1996. – 31 с.
52.Грушко В.І. Формування бюджету розвитку місцевих бюджетів / В.І. Грушко, К.В. Павлюк // Вчені записки Інституту економіки та права “Крок”. Серія: Економіка. – К., 2001. – Вип. 5. – С. 111-118.
53.Губерная Г.К. Государство как институт социальных услуг / Г.К. Губерная // Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту: зб. наук. пр. [матер. конф.]. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2009. – С. 25-26.
54.Губерная Г.К. Наследство в управлении страной и реформами / Г.К. Губерная // Менеджер. – 2002. – № 4. – С. 156-161.
55.Гэлбрейт Дж. К. Экономическая политика измеряется результатами / Дж. К. Гэлбрейт // Проблемы теории и практики управления. – 1999. – № 5. – С. 33-39.
56.Давиденко В. Соціальне партнерство у сучасному суспільстві: регіональний досвід і перспективи / В. Давиденко, В. Паращук // Соціальний захист. – 2001. – № 2. – С. 43-47.
57.Давидченко С. О. Постановка проблеми суб'єктивності в філософії: Ф.М.Достоєвський та М.О.Бердяєв: автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.05 / Київський ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 1998. — 16с.
58.Данилишин Б. Интеллектуальные ресурсы в экономическом росте: пути улучшения их использования / Б. Данилишин, В. Куценко // Экономика Украины. – 2006. – № 1. – С. 71-79.
59.Данилишин Б. Інноваційна модель економічного розвитку: роль вищої освіти / Б. Данилишин, В. Куценко // Вісник НАН України. – 2005. –
№ 9. – С. 26-35.
60.Данилишин Б.М. Сфера та ринок послуг у контексті соціальної модифікації суспільства: монографія / Б.М. Данилишин, В.І. Куценко, Я.В. Остафійчук. – К.: ЗАТ Нічлава, 2005. – 328 с.
61.Данилишин Б. М., Проблеми та шляхи розвитку рентної політики в Україні / Б.М.Данилишин, О.О.Веклич, М.А.Хвесик. / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України / Б.М. Данилишин (ред.), В.А. Гайдук (ред.). — К., 2007. — 84с
62.Дацій О.І. Інвестиційний потенціал як складова розвитку промислового комплексу України / О.І. Дацій // Держава та регіони. Сер. Економіка та підприємництво. – 2006. – № 6. – С. 105-109.
63.Дема Д.У. Державне регулювання соціального захисту населення в країнах із ринковою економікою / Д.У. Дема // Фінанси України. – 2000. –
№ 9. – С. 59-62.
64.Державне регулювання спеціальних монополій в Україні: монографія /за заг.ред. проф. В.Г.Бодрова. – Х.: Константа, 2005. – 320 с.
65.Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: навч. посіб. / за заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. – Львів: Вид-во “Національного університету” Львівська політехніка”, 2002. – С. 116 – 120.
66.Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: монографія / кол. авт.; відпов. ред. проф. Н.Р. Нижник. – К.: УАДУ при Президентові України, 1997. – 448 с.
67.Державне управління і менеджмент: навч. посіб. у таблицях і схемах / Г.С. Одінцова, Г.І. Мостовий, О.Ю.Амосов та ін. / за заг. ред. Г.С. Одінцової. – Х.: ХарРІ УАДУ, 2002. – С. 75-78.
68.Дєгтяр А.О. Підвищення ефективності державно–управлінських рішень щодо розв’язання демографічних проблем в Україні / А.О. Дєгтяр, Д.В. Карамишев // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – №2 (29). – Ч. 2. – С. 16-24.
69.Диденко H.Г. Методология государственного управления в условиях развития сетевого общества / Н.Г. Диденко // Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту: зб. наук. пр. [матер. конф.]. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2009. – С. 39-41.
70.Дидківська Л.І. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / Л.І. Дидківська, Л.С. Головко. – К. : Знання-Прес, 2000. – 209 с.
71.Довідник організацій соціального обслуговування та надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги / М-во праці та соціальної політики України; Департамент у справах ветеранів та людей похилого віку; Державна установа Науково-дослідний ін-т соціально-трудових відносин. – Київ, 2008. – 263 с.
72.Дорнбуш Рудігер. Макроекономіка / Р.Дорнбуш, С.Фішер; Володимир Мусієнко (пер.), Віталій Овсієнко (пер.). — К. : Основи, 1996. — 814с.
73.Дослідження в Україні проблем економіки праці, демографії, соціальної економіки і політики (науково-інформаційне видання) / Академія економічних наук України / Т.А. Заяць (відп. ред.); уклад.: С.І. Бандур, Д.П. Богиня. – К., 2000. – 70 с.
74.Европейская Социальная Хартия. Истоки, механизм действия и воплощение в жизнь. – М.: Политиздат, 1995. – 194 с.
75.Економіка України за січень-березень 2008 року // Урядовий кур’єр. – 2008. – 24 квіт. (№ 77). – С. 7.
76.Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи [Електронний ресурс] / Я.А. Жаліло, О.С. Бабанін, Я.В. Белінська та ін. – К., 2009. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua.
77.Європейські стандарти та українські реалії // Соціальний захист. – 2008. – № 6. – С. 3.
78.Железняк Н. Правове регулювання нормотворчої діяльності / Н. Железняк // Право України. – 2002. – № 12. – С. 102-107.
79.Жиляев И. Уровень жизни населения Украины до и после финансового кризиса 1998 года / И. Жиляев // Економіка. Фінанси. Право. – 2000.– № 7.– С. 10-14.
80.Загальна декларація прав людини // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103.
81.Зайчук Б. Правові засади діяльності Пенсійного фонду України / Б. Зайчук // Право України. – 2004. – № 8. – С. 49-52.
82.Закон України „Про державний бюджет України на 2010 рік” від 30 грудня 2009 року // Урядовий кур’єр. – 2009. - № 246. – С.1-8.
83.Закон України “Про межу малозабезпеченості” від 4. 10. 1994 р. № 190/94 - ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 42. – Ст. 382.
84.Закон України “Про мінімальний споживчий бюджет” від 3.07.1991 р. № 1284-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. –
№ 42. – Ст. 55. – (Із змін.).
85.Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 9.07.2003 р. № 1057 // Відомості Верховної Ради України – 2003. – № 47-48. – Ст. 372. – (Із змін. та допов.).
86.Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16.12.1993 р. № 3721- XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 4. – Ст.16. – (Із змін. та допов.).
87.Закон України “Про особисте селянське господарство” від 15.05.2003 р. № 742 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29. – Ст. 232. – (Із змін. та допов.).
88.Закон України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” від 01.06.2000 р. № 1767-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35. – Ст. 289. – (Із змін. та допов.).
89.Закон України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 09.04.1992 р. № 2263 – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. –
№ 29. – Ст. 400. – (Із змін. та допов.).
90.Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 р.
№ 1788 - XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10. – (Із змін. та допов.).
91.Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 р. № 966 - XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 38. – Ст. 348. – (Із змін. та допов.).
92.Закон України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. № 2195 - IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. –№ 4. – Ст. 94. – (Із змін. та допов.).
93.Закон України „Про благодійництво та благодійні організації” від 16.09.1997 р. № 531/97 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – Ст.292. – (Із змін. та допов.).
94.Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 26.12.2008 р. № 835 – IV // Відомості Верховної Ради України. – 2009. –
№ 20, 21, 22. – Ст.269. – (Із змін.).
95.Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 р. № 2017 – III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №48. – Ст.409. – (Із змін. та допов.).
96.Закон України „Про об’єднання громадян” від 16.06.1992 р. № 2460 – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34.– Ст. 504. – (Із змін.).
97.Закон України „Про оплату праці” від 24.03.1995 р. № 108/95 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №17. – Ст. 121. – (Із змін. та допов.).
98.Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334 / 94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. –
№ 4.– Ст. 28. – (Із змін. та допов.).
99.Закон України „Про організації роботодавців” від 24.05.2001 р.
№ 2436-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 171.
100.Закон України „Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 р. № 964 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст.351. – (Із змін. та допов.).
101.Закон України „Про реабілітацію інвалідів в Україні” від 10.06.2005 р. № 2961 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 2-3. – Ст. 36. – (Із змін. та допов.).
102.Закон України „Про соціальні послуги” від 19.06.2003 р. № 966-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 358. – (Із змін. та допов.).
103.Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 01.06.2000 р. №1768 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35.– Ст. 290.
104.Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
105.Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – Ст. 71.
106.Закон України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403. – (Із змін. та допов.).
107.Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97 // Відомості Верховної ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
108.Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. № 586 – XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. –№ 20-21. – С. 190. – (Із змін. та допов.).
109.Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 857 – XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 21.– С. 252. – (Із змін. та допов.).
110.Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 19.10.2001 р. № 2558-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. –
№ 42. – Ст. 213. – (Із змін. та допов.).
111.Законодательство Украины о предпринимательстве. – Х. : Одиссей, 2000. – 416 с.
112.Заяць Т. Попит на робочу силу: проблеми формування та економічного стимулювання /Т. Заяць // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 2. – С. 25-28.
113.Заяць Т. Продуктивність людських ресурсів України та регіональні можливості її забезпечення / Т. Заяць // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 3. – С.25-29.
114.Золотогоров В.Г. Экономика: Энциклопедический словарь / В.Г. Золотогоров. – Минск: Книжный дом, 2003. – 719 с.
115.Иноземцев В. Парадоксы постиндустриальной экономики (инвестиции, производительность и хозяйственный рост в 90-е годы) / В. Иноземцев // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. – № 3. – С. 3-11.
116.Інноваційна стратегія українських реформ / [Гальчинський А. С., Геєць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П.]. – К. : Знання України, 2002. – 336 с.
117.Інстpукція пpо поpядок пpоведення пеpевіpок, pевізій Рахунковою палатою / Рахунк. палата Укpаїни. – К., 2000. – 32 с.
118.Історія економічних учень : [за ред. Корнійчук Л.Я., Титаренко Н.О.]. – К. : Основи, 2000. – 572 с.
119.Камышанская М.А. Об упорядочении формирования отношений собственности / М.А. Камышанская // Социально-экономические аспекты промышленной политики: теоретические аспекты регионального развития и модели инновационного развития территорий: сб. науч. тр. [матер. конф.] / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2002. – Т. 1. – С. 151-158.
120.Капыльцова В.В. Социальные гарантии в условиях становления рыночной экономики в Украине / В.В. Капыльцова // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. Серія: Економічні науки. – 2000. – № 8. – С. 67-72.
121.Карамишев Д.В.Концепція інноваційних перетворень: міжгалузевий підхід до реформування системи охорони здоров'я: Державно-управлінські аспекти // Національна академія держ. управління при Президентові України; Харківський регіональний ін-т. — Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2004. — 303 с.
122.Качан Л. Підвищення заробітної плати стає чинником національної безпеки / Л. Качан // Соціальний захист. – 2007. – № 3. – С. 4-7.
123.Кейнс Дж.М. Избранные произведения / Дж.М. Кейнс: пер. с англ. – М. : Экономика, 1993. – 543 с.
124.Кларк Джон Бейтс. Распределение богатства / Бейтс Джон Кларк / Ассоциация российских вузов. – М. : Гелиос APB, 2000. — 367с.
125.Козюра І.В. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція): навч. посіб. / І.В. Козюра, О.Н. Лебединська. – Ужгород : Патент, 2003. – 224 с.
126.Комплексна оцінка соціально-економіного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за січень-вересень 2009 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 р. № 833 „ Про запровадження комплексної оцінки соціально-еконо