ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КАЧНИЙ ОЛЕКСАНДР СТАЛІНОЛЕНОВИЧ

УДК 351.82 : 639

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Корецький Микола Христофорович,
доктор наук з державного управління,
професор

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА 9
1.1. Роль держави в розвитку рибного господарства 9
1.2. Державне регулювання взаємодії підприємств рибного господарства 28
1.3. Методичні підходи до державного регулювання стійкого розвитку рибного господарства 44
Висновки до розділу 1 67
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА 70
2.1. Сучасний стан державного регулювання розвитку рибного господарства 70
2.2. Державна політика розвитку рибного господарства України в ринкових умовах 85
2.3. Структурні чинники розвитку системи державного регулювання рибного господарства 101
Висновки до розділу 2 115
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА 118
3.1. Шляхи вдосконалення системи інструментів державного регулювання рибного господарства 118
3.2. Концесійний механізм приватно-державного партнерства в рибному господарстві 140
3.3. Обґрунтування стратегії розвитку рибного господарства України 154
Висновки до розділу 3 177
ВИСНОВКИ 180
ДОДАТКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 195

ВСТУП

Актуальність теми. Рибне господарство має стратегічне значення для забезпечення продовольчої безпеки країни, зміцнення її позицій на міжнародній арені, збереження просторової і національної цілісності країни. Сучасний стан рибного господарства залишається складним, істотно скоротилися обсяги його виробництва, посилилася сировинна спрямованість експорту, що загрожує перетворенню України на сировинний придаток розвинутих країн. У сучасних умовах спостерігається несистемне правове і економічне регулювання рибного господарства в поєднанні з непрозорим бізнесом, у результаті якого господарська діяльність підприємств вимушено здійснюється у дуже вузьких тимчасових межах планування, які часто не перевищують року. Тому сьогодні разом із рішенням найважливішого завдання – відновлення і стабілізації економіки рибного господарства – актуальною стає проблема удосконалення системи державного регулювання розвитку даної галузі. Формування перспектив розвитку рибного господарства припускає глибше дослідження ключових проблем державного регулювання галузі і обґрунтування напрямів її розвитку. Зроблені кроки з реформування галузі та трансформація механізму державного управління привели до створення неузгоджень і суперечностей набору інструментів державного регулювання.
Теоретико-методичні та практичні аспекти розв'язання проблем розвитку рибного господарства розглядаються у працях С.І. Алимова, О.М. Багрова, П.П. Борщевського, М.В. Гринжевського, В.О. Муріна, К.І. Рижової, М.С. Стасишена, М.А. Хвесика, В.Г. Черника, О.О. Шевченка та ін.
Вивченню адаптації інструментів державного регулювання до нової парадигми постіндустріального суспільства, вдосконаленню методів державного управління в сучасній економіці присвячені численні публікації, серед яких слід виділити роботи таких вітчизняних вчених, як О.Ю. Амосов, М.М. Білинська, В.Г. Бодров, О.І. Васильєва, Б.М. Данилишин, О.І. Дацій, А.О. Дєгтяр, О.М. Іваницька, Т.В. Іванова, М.Х. Корецький, О.П. Литвин, О.М.Суходоля, В.П. Удовиченко, В.В. Юрчишин, а також фундаментальні праці зарубіжних авторів Дж. Кейнса, Дж. Гелбрейта, П.Самуельсона, А. Сміта, Д. Стігліца та ін.
Проте, не дивлячись на те, що проблеми розвитку рибного господарства є предметом наукових досліджень, багато питань залишаються невирішеними. Також у даний час зростає роль не скільки критичної оцінки соціально-економічних перетворень у рибному господарстві, скільки дослідження теорії і методології створення ефективної системи державного регулювання його розвитку. Це і визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах науково-дослідної теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164), у межах якої дисертантом розроблено шляхи удосконалення системи державного регулювання розвитку рибного господарства.
Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та розробці практичних пропозицій щодо вдосконалення державного регулювання розвитку рибного господарства. Відповідно до мети у роботі поставлено такі завдання:
 дослідити роль держави у розвитку рибного господарства;
 розвинути підходи до державного регулювання рибного господарства;
 удосконалити підходи до прийняття ефективних управлінських рішень щодо розвитку рибного господарства;
 визначити недоліки системи державного регулювання рибного господарства України;
 проаналізувати сучасний стан державної політики розвитку рибного господарства України у ринкових умовах;
 удосконалити систему інструментів державного регулювання рибного господарства;
 удосконалити концесійний механізм приватно-державного партнерства у рибному господарстві;
 обґрунтувати стратегію розвитку рибного господарства України та надати практичні рекомендації щодо розвитку системи державного регулювання ним.
Об’єктом дослідження є державне управління рибним господарством як галуззю економіки.
Предметом дослідження є державне регулювання розвитку рибного господарства.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що вдосконалення системи державного регулювання розвитку рибного господарства у взаємодії з ринковими механізмами сприятиме підвищенню конкурентоспроможності рибного господарства та активізації загального розвитку даної галузі.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: абстрактно-логічний (узагальнення теоретичних засад державного регулювання розвитку рибного господарства), аналізу і синтезу (дослідження аспектів державної політики розвитку рибного господарства України у пореформений період), системного аналізу функцій державного управління (аналіз сучасного стану державного регулювання розвитку рибного господарства), експериментальний (удосконалення системи інструментів державного регулювання рибного господарства), розрахунково-конструктивний (обґрунтування стратегії розвитку рибного господарства України) та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:
вперше:
- обґрунтовано стратегію розвитку рибного господарства на засадах сталості через доповнення традиційних цілей економічного зростання соціальними і екологічними, що характеризується узгодженням цілей розвитку внутрішнього ринку України та інтеграції галузі у світогосподарські зв’язки, переходом від використання абсолютних конкурентних переваг до стійких переваг технологічного та інноваційного характеру, перенесенням акцентів у ключових чинниках успіху галузі на завершальну стадію ланцюжка доданої вартості;
удосконалено:
- підходи до прийняття управлінських рішень щодо розвитку рибного господарства на основі інтегральної оцінки рівня його стійкості, що на відміну від існуючих враховують його територіально локалізоване розміщення та нерівномірність просторової структури із застосуванням системи індикаторів, що включає: рівень досягнення раціональних норм споживання рибної продукції, відношення середньої тривалості життя населення до біологічно обґрунтованої, співвідношення доданої вартості рибопереробної і рибодобувної галузей, питому вагу аквакультури у загальному обсязі використовуваних водних біоресурсів;
- систему інструментів державного регулювання рибного господарства, що на відміну від діючої заснована на оптимальному поєднанні заборонних заходів із заходами стимулювання, збереження і відтворення водних біоресурсів, а також включає такі напрями, як: збільшення терміну дії берегових квот на вилов; зниження митних бар'єрів і адміністративних обмежень поставок риби на внутрішній ринок; уведення паливних дотацій як форми державної підтримки; створення басейнових оптових рибних бірж; включення у систему регулювання галузі механізмів саморегулювання;
- концесійний механізм приватно-державного партнерства у рибному господарстві, який першочерговим завданням ставить наступні етапи повного процесу виробництва рибної продукції: порти як найважливіші логістичні центри і рибопереробна промисловість, що дає змогу державі одержати оптимальне співвідношення стратегічного контролю за підприємницькою діяльністю і максимально можливу господарську свободу на об'єктах державної власності;
дістали подальшого розвитку:
- підходи до державного регулювання рибного господарства через посилення взаємодії між підприємствами галузі на основі об'єднання їх економічних інтересів, створення інтегрованих структур із замкнутим циклом “вилов − переробка − реалізація”, що здійснюється шляхом розробки і реалізації узгодженої економічної політики держави;
- система державного регулювання підприємств рибного господарства через їх економічне об’єднання на основі створення вертикально інтегрованої структури для здійснення спільної господарської діяльності і консолідації економічних інтересів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у підготовці рекомендацій Міністерству аграрної політики України щодо удосконалення методичних підходів до прийняття ефективних управлінських рішень з розвитку рибного господарства (дов. № 37-09/37 від 28.08.2009 р.). Підготовлені автором пропозиції використані Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин при розробці Проекту Закону про внесення зміни до Закону України “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” від 31.03.2008 №2297http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=30899 (дов. № 06-6/9-1235 від 23.09.2009 р.). Розробки автора щодо вдосконалення інструментів державного регулювання рибного господарства були використані у роботі Державного комітету рибного господарства України при розробці Проекту наказу Держкомрибгоспу “Про затвердження Режимів спеціального промислового рибальства у 2009 році” (дов. № 07/09-142 від 16.07.2009 р.). Результати досліджень автора були використані у роботі Київської обласної ради при розробці пропозицій і практичних рекомендацій щодо обґрунтування регуляторних заходів з економічного розвитку рибного господарства Київської області (дов. № 1585/01-02 від 01.09.2009 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Академії муніципального управління при викладанні таких дисциплін: “Теорія та історія державного управління”, “Державне регулювання економіки”, “Управління ресурсами та фінансами” (дов № 01-291 від 26.08.2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати у галузі науки державного управління, що опубліковані в одноосібних наукових працях.
Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на таких науково-практичних конференціях, як: “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення“ (м. Київ, 2009), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009), “Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи” (м. Київ, 2009).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць (4 – у наукових фахових виданнях з державного управління) загальним обсягом 3,8 друк. арк.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 212 сторінок, із яких – 6 рисунків та 12 таблиць, які розташовані на 16 сторінках, список використаних джерел – 178 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання розвитку рибного господарства. Отримані результати дослідження підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки та внести пропозиції, які мають наукове й практичне значення.
1. В процесі дослідження визначено, що рибне господарство є галуззю, розвиток якої не може визначатися одними лише законами ринку. Однією з головних причин, що обумовлюють необхідність державного регулювання рибного господарства, є нездатність ринкового механізму в певних ситуаціях вирішувати задачі розвитку економіки і її складових інфраструктури. Проте відсутність розвиненої ринкової системи обумовлює відсутність ефективного механізму ухвалення державних рішень, результатом чого є втрати в ефективності державного регулювання. Саме тому ринкові відносини і державне регулювання повинні стати складовими частинами єдиного ефективного господарського механізму. Державне регулювання ринкових відносин здійснюється в рибному господарстві в двох формах: прямою дією держави на діяльність підприємств правовими і іншими адміністративними методами і непрямими − за допомогою фіскальних заходів і кредитно-фінансової політики.
2. Обґрунтовано, що відновлення ефективного державного регулювання рибного господарства на державному та регіональному рівнях можливе на основі комплексу заходів. При цьому найважливішим напрямом є посилення взаємодії між підприємствами галузі на основі об'єднання їх економічних інтересів, створення інтегрованих структур із замкнутим циклом “вилов − переробка − реалізація”. Даний взаємозв’язок здійснюється шляхом розробки і реалізації узгодженої економічної політики держави щодо створення економічного союзу та об'єднань. Такий цілісний взаємозв'язок між елементами єдиної системи у разі своєї реалізації створює так званий інтеграційний ефект, в основі утворення якого лежить суспільний розподіл праці, можливість повнішого використання наявних ресурсів і чинників суспільного відтворення для досягнення певної мети і результатів соціально-економічного розвитку.
3. Вдосконалено підходи до прийняття ефективних управлінських рішень щодо розвитку рибного господарства на основі інтегральної оцінки рівня його стійкості, що на відміну від існуючих враховує його територіальне локалізоване розміщення і нерівномірність просторової структури. Індикаторами галузевої стійкості запропоновані наступні показники: рівень досягнення раціональних норм споживання рибної продукції, відношення середньої тривалості життя населення до біологічно обґрунтованої, співвідношення доданої вартості рибопереробної і рибодобувної галузей, питома вага аквакультури в загальному обсязі використовуваних водних біоресурсів. Дана формула стійкого розвитку дає можливість інтерпретуватися як об'єднання в одне ціле різних видів ефективності (і тим самим відповідних їхнім формам раціональності) рибного господарства.
4. Визначено низку недоліків системи державного регулювання рибного господарства в Україні, серед яких: неефективна система квотування (порядок квотування безпосередньо зачіпає інтереси всіх суб'єктів даної галузі, включаючи підприємства, державу, регіони); недопостачання рибопереробних підприємств сировиною (розрив міжгалузевих зв'язків рибодобувної і рибопереробної промисловості призводить до того, що прибережні регіони формують свої ресурси за рахунок надходжень з регіонів, які не є районами спеціалізації по виробництву рибної продукції); не регламентовано взаємовідносини рибної галузі з Міністерством транспорту та зв’язку України; недосконалість податкового законодавства, неузгодженістю його положень з іншими нормативними актами, регулюючими діяльність підприємств рибного господарства; неузгоджена політика збереження і відтворення водних біоресурсів.
5. Встановлені недоліки сучасної державної політики розвитку рибного господарства, а саме: порушення міжгалузевих зв'язків в галузі; неефективна кредитна політика і як наслідок різке зниження обсягів інвестицій в оновлення флоту і технологічного устаткування; відсутність вітчизняних проектів суднобудування; відсутність регулювання в системі ціноутворення; неефективне митне законодавство; невідповідність нормативних засад в зовнішньоторговельній сфері вимогам контролю вилову водних біоресурсів та вивозу продукції з районів їх вилову; безконтрольність поставок рибопродукції за кордон; відсутність системи розподілу продовольчих ресурсів, відповідної умовам ринкової економіки; відсутність координації в експортно-імпортних операціях; слабка державна підтримка рибного господарства.
6. Показано, що неефективність діючої системи державного регулювання рибного господарства полягає не тільки у втраті керованості в зв'язку інституційними перетвореннями даного сектора економіки, але і в безсистемності інструментів регулювання, що застосовуються в процесі реформування. Виходячи з цього нами удосконалено систему інструментів державного регулювання рибного господарства, засновану на оптимальному поєднанні заборонних заходів із інструментами стимулювання, збереженні і відтворенні водних біоресурсів та включає такі напрями як: збільшення терміну дії берегових квот на вилов; зниження митних бар'єрів і адміністративних обмежень поставок риби на внутрішній ринок; введення паливних дотацій як форми державної підтримки; створення басейнових оптових рибних бірж; включення в систему регулювання галузі механізмів саморегулювання.
7. Запропоновано розширити систему приватно-державного партнерства в рибному господарстві через концесійний механізм, що дозволяє державі одержати оптимальне співвідношення стратегічного контролю за підприємницькою діяльністю на цивільно-правовій основі і максимально можливу господарську свободу на об'єкті державної власності. Виходячи з системоутворюючої ролі ланцюжка пропонуємо змінити пріоритети упровадження концесій в рибному господарстві. На відміну від існуючих рекомендацій щодо концесій в рибному господарстві, першочерговим завданням стають подальші етапи повного процесу виробництва рибопродукції з власної сировини − порти як найважливіші логістичні центри і рибопереробна промисловість. Головною перевагою даного механізму в порівнянні з квотним є покладання відповідальності про відтворення рибних ресурсів, технічний розвиток і соціальні гарантії для населення рибодобувних регіонів на підприємницькі структури.
8. Обґрунтовано стратегію розвитку рибного господарства на засадах сталості через доповнення традиційних цілей економічного зростання соціальними і екологічними, що характеризується узгодженням цілей розвитку внутрішнього ринку України і цілей інтеграції національної галузі в світогосподарські зв’язки, переходом від використання абсолютних конкурентних переваг до стійких переваг технологічного і інноваційного характеру, перенесенням акцентів в ключових чинниках успіху галузі на завершальні стадії ланцюжка доданої вартості. Виділені стратегічні цілі, досягнення яких забезпечить всі аспекти стійкого розвитку (економічну стійкість, стійке природокористування, екологічну безпеку та соціальну справедливість): підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції рибного господарства на внутрішньому і зовнішньому ринках, забезпечення населення країни якісними рибопродуктами; створення умов для збереження, і відтворення водних біоресурсів, використовуваних в рибному господарстві; стійкий розвиток прибережних територій, забезпечення зайнятості і підвищення рівня життя населення цих регіонів.
9. Запропоновано створення економічного об'єднання підприємств рибного господарства на основі вертикально інтегрованої структури для здійснення спільної господарської діяльності і консолідації економічних інтересів з метою розвитку системи державного регулювання рибного господарства. У зв’язку з цим підвищується ефективність державного регулювання рибного господарства. Економічна політика державних органів управління головним чином має бути спрямована на захист рибообробних підприємств, в першу чергу, враховуючи, що галузева продуктивність визначається продуктивністю найслабкішої ланки, якою в даний час є береговий обробіток риби.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: [інформ.-аналіт зб.]. – Вип.5 / [за ред. П.Т. Саблука та ін.]. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 646 с.
2. Алимов С.І. Рибне господарство України: стан та перспективи. / С.І. Алимов– К.: Вища освіта, 2003.– 336с.
3. Амосов О.Ю. Перетворення механізмів державного регулювання економічного розвитку // Державне управління та місцеве самоврядування: Зб. Наук. пр.: У 2 Ч. / За заг. ред. Г.І. Мостового, Г.С. Одинцової. – Х.: ХарРІ УАДУ, 2001. – Вип. 2. – С. 10-16.
4. Андреева Е.Е. Европейский союз: обновление правовых основ управления рыболовством / Е.Е. Андреева // Рыбное хозяйство –2003. – № 2. – С. 16–19.
5. Андрющенко А.І. Методи підвищення природної рибопродуктивності ставів / А.І. Андрющенко, Р.А. Балтаджі, Н.І. Вовк. – К.: Інститут рибного господарства УААН. – 1998. – 114 с.
6. Антипова Л.В.Эффективность применения вторичных рыбоперерабатываемых ресурсов для производства функциональных продуктов массового потребления / Л.В. Антипова, О.П. Дворянинова // Известия Вузов. Пищевая технология. 2002.–№ 5 – 6.
7. Ареф'єва О.В. Методичний підхід до оцінки та механізм моніторингу економічної стійкості підприємства / О.В. Ареф'єва, Д.М. Городинська // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – С. 57-61.
8. Бабаян К.Е. Современное состояние и перспективы развития прудового рыбоводства СССР / К.Е. Бабаян, Л.М. Гордон.– М.: Пищевая промышленность. – 1968 – 99 с.
9. Бакуменко В.Д. Державне регулювання економіки в умовах переходу до ринку / В.Д. Бакуменко // Вісн. УАДУ. – 1997. – № 1. – С. 68-81.
10. Бакуменко В.Д. Методологічна база державно-управлінських рішень / В.Д. Бакуменко // Вісн. УАДУ. – 2000. – № 1. – С. 5-19.
11. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: монографія / В.Д. Бакуменко. –Київ. – в Вид. УАДУ. – 2000. – 328 с.
12. Біла С.О. Інноваційна модель структурної трансформації як перспектива економічного зростання в Україні / С.О. Біла // Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку. – Львів, 2000. – Ч. 1. – С. 118-120.
13. Білинська М. Формування системи управління якістю вищої медичної освіти в Україні // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 3. – С. 141-149.
14. Бобылов Ю.А. Государственное субсидирование рыбного хозяйства России. // Рыбное хозяйство.–2004. – № 3. – С.10–13.
15. Богданович В.Ю., Суходоля О.М. Визначення цільових орієнтирів державної політики державного регулювання електроенергетики як природної монополії // Актуальні проблеми державного управлiння: Зб. наук. пр. - Д.: ДРIДУ НАДУ, 2005. - Вип. 1(19). - С. 141-152.
16. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: [навч.посіб.] / В.Г. Бодров – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 104 с.
17. Бодюк А. Платежі за господарське використання природних ресурсів // Фінанси України. – 2005. - № 7. – С.91-97.
18. Борщевський П.П., Стасишен М.С. Рибний ринок України: проблеми і перспективи розвитку // Економіка України. – 1996. – № 3. – С.51.
19. Васильєва О.І. Кадрове, освітнє та інтелектуальне забезпечення муніципального і регіонального розвитку / О.І. Васильєва // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 1/2007 Сучасні проблеми та підходи у муніципальному управлінні / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2007. – С. 32-36.
20. Веклич О.О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання // Економіка України. -2003.-№ 10.-С.62-70.
21. Водний кодекс України від 6 червня 1995р. № 213/95–ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України №1344–IV від 27.11.2003 ) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 17–18.– ст.. 250.
22. Воротін В.Є. Державна інвестиційна політика та інноваційний механізм її реалізації в Україні // Наукові праці: [Міжрегіональна акад. упр. персоналом] / В.Є. Воротін. – К., 2002. - С.29-32. – (Вип.3: Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки).
23. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання / НАН України. Ін-т екон. прогнозування. – К., 2002. – 344 с.
24. Геращенко Л.С. Вплив трансформацій на товарне рибництво України // Рибне господарство України. – 2004. – №6. – С. 26–31.
25. Геращенко Л.С. Про використання та збереження ставових гідротехнічних споруд реформованими рибницькими підприємствами // Рибне господарство України. – 2005. – №2. – С. 35–39.
26. Гриджук І.А. Модель сталого розвитку регіону як комплексна процедура державного управління / І.А. Гриджук // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2006. – № 4. – С. 36−40.
27. Гойчук О.І. Про продовольчу безпеку ЄС // Науковий вісник НАУ № 66. – 2003.–С.239–243.
28. Голик М. А. Підвищення ефективності тваринництва. – К.: Урожай, 1981. –112 с.
29. Городинська Д.М. Сутність економічної стійкості підприємства, її складові та принципи формування // Економіка і управління. Рубрика: Економіка і бізнес. – 2005. – № 4. – С. 23-29.
30. Господарський кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. – Ст. 144.
31. Гринжевський М.В. Інтенсифікація виробництва продукції аквакультури у внутрішніх водоймах України/К.:Світ,2000.-188 с.
32. Гринжевський М.В. Фактори підвищення ефективності рибного господарства // Вісник аграрної науки. – 1999.–№4. –С. 34-40.
33. Губанов Е.П. Морське рибне господарство України і його науково-технічне забезпечення //Рибне господарство України. - 1999. - №2. - С. 3-8.
34. Данилишин Б. Реформування відносин власності на природні ресурси / Б. Данилишин, В. Міщенко // Економіка України. – 2003. – № 9. – С. 34−42.
35. Данилишин Б.М. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка України / Б.М. Данилишин Д.В. Клиновий, Т.В. Пепа. – Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007. – 688 с.
36. Данилишин Б.М. Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів: Монографія / Б.М. Данилишин, М.Х. Корецький, Н.В. Дацій. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. – 204 с.
37. Дацій О.І. Структура територіальних фінансових ресурсів та їх роль у регіональній політиці / О.І. Дацій // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – № 4. – С.74−77.
38. Дегтяр А.О. Системний підхід до прийняття державно-управлінських рішень / А. О. Дегтяр // Актуал. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. – Х., 2002. – Вип. 1 (31). С. 52-56.
39. Денисенков В.Годовой торговый обзор рынка рыболовных снастей – Газета «Бізнес» №20 (487), 20 МАЯ 2002 http://www.business.ua/
40. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / А. Сміт. – К.: Port-Royal, 2001. – 594 с. – (Філософ. першоджерела). – укp.
41. Дорогунцов С.І., Борщевський П.П., Данилишин Б.М. Удосконалення управління природокористуванням в АПК. К.: – “Урожай”. 1992. – 182 с.
42. Економіка сільського господарства / П. П. Руснак, В. В. Жебка, М. М. Рудий, А. А. Чалий; За ред. П. П. Руснака. – К.: Урожай, 1998.–320 с.
43. Економічні проблеми розвитку рибного господарства України / М.С. Стасишен; Ред.: П.П. Борщевський; НАН України. Рада по вивченню продуктивних сил України. – К., 1998. — 292 с.
44. Заблоцкий В.Є Чи є майбутнє в рибальського флоту України? // Судноплавство. – 1999. – №9. – С. 26-27.
45. Закон України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства" від 17.01.2002р. № 2988–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 25 – стаття 172.
46. Закон України “Національна програма будівництва суден рибопромислового флоту України на 2002 –2010 роки” від 17 січня 2002 року № 2987 –III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 24 – стаття 112.
47. Закон України “Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України до 2010 року” від 19 лютого 2004 № 1516–ІV // Урядовий кур’єр // № 57 від 26 березня 2004р.
48. Закон України “Про концесії” від 16 липня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 372.
49. Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001–2004 років” № 2238 від 18.01.01 // Урядовий кур’єр. – Київ, 2001. – № 32. – 20 лютого.
50. Закон України “Про тваринний світ” від 13 грудня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 97.
51. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991р. № 1264–ХІІ із змінами та доповненнями // Законодавство України про екологію. – К.: КНТ. – 2004. – С. 6–38.
52. Закон України „Про рибу та інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” // Урядовий кур’єр // Орієнтир від 12 березня 2003року.
53. Закон України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31. – стаття 254.
54. Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України» вiд 16.05.1995 № 162/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 21. стаття 152.
55. Закон України «Про систему оподаткування» №1251-12 редакцiя вiд 30.09.2006 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 39.– ст.510.
56. Закон України «Про державний бюджет на 2009 рік» №835-17, редакцiя вiд 01.07.2009 // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 20. – 269 с.
57. Зубець М. Напрями економічного зростання агропромислового комплексу України. – К.: Аграрна наука, 1999. – 20 с.
58. Іваницька О.М. Державне регулювання розвитку фінансової інфраструктури: [монографія] / О.М. Іваницька. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - 276 с.
59. Іванов В.С., Геращенко Л.С. Про платежі за використання природних ресурсів і державного майна для потреб рибництва та рибальства // Рибне господарство України. –2003.– № 1.– С.40–42.
60. Ільчук М.М. Оптимізація раціонів харчування жителів України залежно від рівня доходів.// Науковий вісник НАУ № 66. – 2003.–С.–256–263.
61. Кавер И.К. Стратегическое планирование в отрасли // Рибне господарство України. – 2000. – № 3–4. – С. 47–52.
62. Качний О.С. Визначення ефективності виробництва продукції рибного господарства // АгроСвіт. – 2009. – № 13. – С.34-37.
63. Качний О.С. Впровадження ліцензійної системи у рибному господарстві України // Економіка та держава. – 2009. – № 6. – С. 12-18.
64. Качний О.С. Держава як орган управління і регулювання розвитку рибного господарства // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип.4/2009 Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2009. – С. 86-92.
65. Качний О.С. Державна підтримка розвитку рибного господарства // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення // Матеріали міжнародної наукової конференції, м. Київ, 20 березня 2009 р.: У 3-х частинах /РВПС України НАН України, – К.: РВПС України НАН України, 2009. – Ч.1. – С. 163-165.
66. Качний О.С. Державна політика по відтворенню сфери рибного господарства в Україні // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип.3 (9). Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2009. – С. 203-209.
67. Качний О.С. Дії держави щодо подолання тіньового явища на рибному ринку // Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи / Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених і спеціалістів, ННЦ „Інститут аграрної економіки”, – 30 червня 2009 – С. 136-135.
68. Качний О.С. Концепція формування цілісного господарсько-правового механізму управління рибогосподарським комплексом України // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління «Державне управління інноваційним розвитком». Серія «Державне управління». Т. ІХ, вип. 105. – Донецьк, ДонДУУ, 2009. – С. 92-98.
69. Качний О.С. Основні функції державної політики по відтворенню сфери рибного господарства // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування: Матеріали науково–практичної конференції за міжнародною участю (10.04.2009) / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, у 2-х частинах, Ч.2, 2009. – С.190-192.
70. Качний О.С. Стан і тенденції розвитку світового рибного господарства і його роль у продовольчому забезпеченні населення // АгроСвіт. – 2009. – № 12. – С. 11-15.
71. Козий С.О., Кульбида М.П. Прогнозная оценка развития рыбохозяйственного комплекса приморского региона (на примере Одесской области). – Одесса: Феникс, 2004. – 72 с.
72. Козій С. Перспективи розвитку ринку риби і рибної продукції // Экономические инновации. Вып. 19: Приоритеты преобразований в экономике. Сборник научных работ. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2004. – С. 230-236.
73. Козлов В.И., Королев А.П., Гринжевський Н.В., Лебедева И.Н. Рекомендации по организации производства товарной рыбы. – М.: Центр научно–технической информации и рекламы. – 1993. – 19 с.
74. Комплексные оценки поверхностных вод / Под ред. А.М. Никанорова.– Л.: Гидрометеоиздат, 1984.–139с.
75. Константинов С.А. Новый подход к определению критерия эффективности сельскохозяйственного производства // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2000. –№3. – С. 23-24.
76. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.– К. : Просвіта. – 82С.
77. Корецький М.Х. Державне регулювання аграрної сфери у ринковій економіці: [монографія] / М.Х.Корецький.- К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 260 с.
78. Корецький М.Х. Державне регулювання трансформаційних процесів // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління «Державне регулювання галузей економіки», т. V, вип. 35, серія «Державне управління». – Донецьк: ДонДУУ, 2004. – С. 15-25.
79. Корецький М.Х. Стратегічне управління: Навчальний посібник / М.Х. Корецький, А.О. Дєгтяр, О.І. Дацій. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 240 с.
80. Костицький В.В. Сучасні економіко-правові проблеми охорони довкілля // Малий і середній бізнес. – 2000. - № 3. – С. 44-51.
81. Краснова М.В. Правові аспекти захисту екологічних прав громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2002. - № 46. – С. 89-137.
82. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / Крупка М.І. – Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001. − 608 с.
83. Кузьмина Л.П., Кривоносов А.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятий рыбной промышленности. М.: Агропромиздат, 1989, 304 с.
84. Лебединська О. Продовольча проблема і продовольча безпека // Вісник НАДУ при Президентові України: науковий журнал. – 2003. – № 4. – С. 117-124
85. Лисецький А.С. Продовольча безпека України: теорія, методологія, емпіричний аналіз. К.: Оріяни, 2005. – 374с.
86. Лисецький А.С., Хвесик М.А. Продовольча безпека України. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – 159 с.
87. Литвинова Т.Г., Філь С.О., Бичкова Т.М., Стецюк З.О. Тимчасові норми гранично допустимих скидів органічних речовин та біогенних елементів для ставових рибних господарств України // Інтенсивне рибництво.–К.: Аграрна наука. – 1995.– С.174–177.
88. Луцій О.П., Васюткіна Н.В. Споживчі оцінки ринку продуктів харчування в Україні // Маркетинг в Україні. – 2003. –№ 2. – С. 25
89. Мазур Ю.П. Економічна ефективність рибної галузі та шляхи її підвищення в Черкаській області // „Вісник аграрної науки Причорномор’я”. Миколаїв – 2004.– С. 103–106.
90. Мазур Ю.П. Організація розвитку рибництва України // Науковий вісник Львівської ДАВМ –Т.5 (№1).– Львів – 2003. –C. 51-55.
91. Макаренко П.М. Организация и экономический механизм адаптации аграрного хозяйствования к рыночной предпринимательской среде. – К.: Наукова думка, 1999. – 785с.
92. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: в 2-х томах. – М.: Республика, 1992. –Т1. –399с.; Т2. –400с.
93. Методичні рекомендації з планування обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств № 132, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.01 // Бухгалтерія у сільському господарстві. – 2001. – № 8.– С. 21–42.
94. Могильний О.М. Державне регулювання аграрного виробництва в період трансформації економіки.–К.: ІАЕ УААН, 2002. – 430 с.
95. Могильний О.М. Деякі аспекти аграрної політики щодо приватного сектора // Економіка АПК. – 2000. - № 8. – С. 42-47.
96. Мойсеев П.А. Современное состояние мирового рыбного хозяйства // Рыбное хозяйство. – Серия: аквакультура: информационный пакет: прудовое и озерное рыбоводство ВНИЭРХ. – Выпуск 4. – М.: 1995. – С.11–22.
97. Мосіюк П.О. Теоретичні передумови формування. – оцінки та управління аграрними ресурсними і виробничими потенціалами // Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально–технічної бази агропромислового комплексу в Україні.–К.: ІАЕ УААН. – 2003.– 750 с.
98. Мостовий Г.І. Агробізнес: державне регулювання: [монографія] / Г.І. Мостовий. – Харків: Основа, 2002. – 300 с.
99. Мостовий Г.І., Амосов О.Ю., Дєгтяр А.О.та ін. Механізми підвищення ефективності діяльності органів державного управління на регіональному рівні / За заг. ред. Г.І. Мостового; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Харк. регіон. ін-т. -Х.: Магістр, 2004. -207 с.
100. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: Підручник / Мочерний С.В. – Тернопіль.: Тарнекс, 1993. – С. 416.
101. Мурин В.А. Интенсификация рыбного хозяйства. К.: Урожай – 1972,– 114 с.
102. Мурін В.О. Питання економіки і організації рибного господарства . К.: Вид-во Української академії сільськогосподарських наук 1960.– 188 с.
103. Мязын И.Д., Семенов В.М. Основы экономики рыбоводного хозяйства. – М.: Пищевая промышденность. – 1977. – 111 с.
104. Наказ Державного комітету рибного господарства України. “Правила промислового рибальства в басейні Чорного моря” від 8.12.98, № 164, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.03.1999 р. за № 47/3440.
105. Наказ Державної митної служби України "Про затвердження Порядку митного оформлення продукції морського промислу, яка ввозиться на митну територію України" № 504 від 17.08.98. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/
106. Наказ Держкомрибгосп, Мінекономіки, Мінфін, Мінекобезпеки, ДПА; № 167/156/299/300/650 від 24.12.99 р. «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів» // Офіційний вісник України. – №3. – 2000. – стор. 162, стаття 97.
107. Огійчук М.Ф. Суть прибутку та підходи до методики його визначення // Економіка АПК.– 1998.– №6. – с. 31–45.
108. Онученко О.В., Третяк О.М., Кулешов О.В. Основи рибогосподарського освоєння веслоноса Polyodon spathula К.: Вища освіта. – 2003. – С. 10.
109. Отчет о научной деятельности УкрНИИРХ за 1981– 1985 гг. – К.:
110. Отчет о научной деятельности УкрНПО по рыбоводству и рыболовству за 1986– 1990 гг. – К.: УкрНПО. – 1991. – №1143.– 315 с.
111. Паламарчук М.М., Закорчевна Н.Б.. Водний фонд України. К.: Ніка–Центр. – 2001. –С. 276–283.
112. Пасхавер Б. Продовольчий аспект подолання бідності // Економіка України. – 2004. - № 10. – С. 71-82.
113. Патент на корисну модель №27088 Україна МПК (2006) А01К 61/00. Спосіб інтенсивного вирощування цьоголіток коропово–сазанових гібридів: Грициняк І.І., Гринжевський М.В., Третяк О.М. Пшеничний Д.Р. (Україна); Інститут рибного господарства УААН; Заявл. 25.07.2007. Номер заявки: u 2007 08534; Опубл. 10.10.2007, Бюл. №16..Д.Р.ДДД
114. Пилиев С.А. Рыбохозяйственная деятельность в условиях рыночной экономики.// Достижения науки и техники АПК. № 11. – 1999. – С. 27–30.
115. Пилиев С.А. Рыбохозяйственная деятельность в условиях рыночной экономики.// Достижения науки и техники АПК. № 11. – 1999. – С. 27–30.
116. По матеріалам журналу “Еврофіш” – 6 / 2000 // Рибне господарство України № 3–4. – 2001. – С. 31.
117. Положення про Державний комітет України по водному господарству: Затверджене Указом Президента України № 898/2000 від 14 липня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – Ст. 58.
118. Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 459 від 10 серпня 1992 року // Урядовий кур’єр. – 1992. – № 35.
119. Постанова Кабінету міністрів України "Про затвердження положення про Державний комітет рибного господарства України" // Офіційний вісник України. – 2007. – № 6. стор. 42. – стаття 219.
120. Постанова Верховної Ради України "Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 38-39, ст.248.
121. Постанова Верховної Ради України “Про концепцію розвитку рибного господарства України” № 1885–ІІІ від 13 липня 2000р. // Відомості Верховної Ради України.– 2000. – № 11.
122. Постанова Кабінету Міністрів України „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам АПК” // Урядовий кур’єр від 15.02. 2001р.
123. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання». – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/
124. Постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 “Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна ”. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/
125. Постанова Кабінету Міністрів України від 2512.2004 №1775 „Про затвердження Програми розвитку інфраструктури ринку риби, інших водних живих ресурсів та харчової продукції, що з них виробляється, на 2005-2010 роки” // Офіційний вісник України. – 2004 р. – № 52. с. 311.
126. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 №1192 “Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства”. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.
127. Про заходи щодо розвитку зрошуваного землеробства в Україні: Указ Президента від 3 березня 2006 року № 187/2006 // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 50.
128. Програма будівництва суден флоту рибного господарства України / Ю.О. Баздирєв, Д.О. Черненко, Ю.Г. М’ясников та ін. // Погляд суднобудівної промисловості . – Режим доступу: http://www.schuna.com.ua/
129. Ресурсний потенціал АПК у ринковій економіці: теорія і практика формування. За ред. Юзефовича А.Е. – К.: Варшава, 1996. – 432 с.
130. Рижова К.І. Екологічна безпека водних ресурсів України в контексті міждержавних відносин // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. ЕКОНОМІКА Збірник наукових праць ВИПУСК 4 (36). – Рівне 2006. – С. 138-145.
131. Рижук С.М. Державне регулювання аграрного сектора та перехід на інноваційну модель розвитку // Економіка АПК. – 2002. – № 7. – С. 14-23.
132. Риккардо Д. Статьи по аграрному вопросу и критические примечания к книге Мальтуса // Соч. в 3 т. – М.: Госполитиздат, 1955. – Т. 3. – 295 с.
133. Ринок продовольства: проблеми формування і розвитку / Під ред. П.Т. Саблука, В.І. Бойка, М.Г. Лобаса. – К.: УкрІНТЕІ, 1993. – 236с.
134. Саблук П.Т., Малік М.Й., Валентинов В.Л., Формування міжгалузевих відносин: проблеми теорії та методології. – К.: ІАЕ, 2002. – 294 с.
135. Семенець Є.Я. Державна підтримка сільського господарства України в контексті євро інтеграції / Є.Я. Семенець // Актуальні проблеми державного управління. -Зб.наук.пр. . – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2005. - №2 (25). – У 2-х ч. – Ч.2. - 388 с.
136. Скидан О.В. Формування аграрної політики для забезпечення продовольчої безпеки країни / О.В. Скидан // Економіка АПК. – 2002. - № 7. – С. 126-130.
137. Стасишен М.С. Економічні проблеми розвитку рибного господарства України (під ред. П.П. Борщевського) – К.: 1998. –291С.
138. Стасишен М.С. Розвиток підприємництва в рибному господарстві України. К.: – “Знання”. – 1994. – 56с.
139. Стасишен М.С. Розвиток ринкових перетворень у рибному господарстві внутрішніх водойм України // Економіка АПК. – 2001. – № 1. – С. 68–74.
140. Статистичний щорічник України за 2008 рік. Державний комітет статистики України. – К.: Консультант, 2009. – 586 с.
141. Стігліц Дж.Е. Економіка державного сектору / Пер з англ. А.Олійник, Р.Сільський. – К.: Основи, 1998. – 854 с.
142. Стігліц Дж.Е. Економіка державного сектора /Пер. з англ. –Київ: Основи. – 1998. – 854 с.
143. Сурай І.Г. Державне управління аграрним сектором економіки: функціонально-структурний аспект: Автореф. дис. …. к.держ.упр. – К., 2005. – 20 с.
144. Суходоля О.М. Енергоефективність національної економіки: методологія дослідження та механізми реалізації: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2006. – 400 с.
145. Трегобчук В.М. Економічні проблеми відтворення і модернізації ресурсного потенціалу АПК // Економіка АПК. 1999.–№ 1.–С. 54–58.
146. Укрдержрибгосп звітує // Рибне господарство України .– 2004.–№ 2.– С. 2–4.
147. Федієнко П.М. Методичні підходи щодо реструктуризації аграрних підприємств / П.М. Федієнко // Вісник аграрної науки. – 2004. – №4. –С. 63-66.
148. Халленствент А. Россия и Норвегия: рынки рыбных продуктов // Рыбное хозяйство. – 1996. – № 1. – С. 15.
149. Хвесик М.А., Рижова К.І. Рибне господарство України (еколого-економічний аспект) / НАН України. Рада по вивч. продукт. сил України. – К., 2004. – 52 с.
150. Хвесик М.А., Рижова К.І. Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів у агропромисловому комплексі // Вісник НУВГП. – 2004. - №4 (28). - С. 343-350.
151. Хвесик М.А., Рижова К.І. Економічні аспекти рибогосподарського комплексу внутрішніх водойм // Економіка АПК. – 2002. – №6. – С.15-20.
152. Хижняк М.І. Вплив технології вирощування риби в полікультурі на формування бактеріопланктону та його функціональну активність в рибницьких ставах: Автореф. дис. канд. с.г. наук.–К.: – 1997 – 25 с.
153. Цивільний кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.
154. Цифры и факты (по данным ФАО) // Рыбоводство , 2006. –№1. – С. 14–15.
155. Черкашина Т.В. Методика дослідження економічної ефективності виробництва ставової риби // Вісник аграрної науки Причорноморя.–2001.–31 (10). – С.12–15.
156. Чернік В.Г., Геращенко Л.С. Рибне господарство України: стан – тенденції – перспективи // Рибне господарство України. – 2003. – № 3/4. – С. 6–12.
157. Чернюк Л.Г. Виробнича інфраструктура як основа ефективного розвитку АПК України // Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально–технічної бази агропромислового комплексу в Україні.–К.: ІАЕ УААН. – 2003.– 650 с.
158. Чернявский Г.И. Экономика рыбной промышленности. – М.: Агропромиздат, 1987. – 248 с.
159. Шведенко Н.Н., Губанов Е.П. Современное состояние и перспективы развития рыбного хозяйства Украины // Рыбное хозяйство Украины. – № 3–4. – 2001. – С. 5.
160. Шевченко О.О. Регулювання безпеки продовольчої продукції як необхідна умова розвитку продовольчого ринку// Економіка та держава. – 2007.-№9. – с.76-78.
161. Шерман І.М., Гринжевський М.В., Желтов Ю.О. та ін. Годівля риб. (за ред. І.М. Шермана).– К.: Вища освіта. – 2001.– 266 с.
162. Шкуратов О.І. Державне управління розвитком інфраструктури в регіонах // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук пр.: У 2 ч. / РВПС України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – Ч.1. – с. 37-46.
163. Экономический словарь агропромышленного комплекса. – Урожай, 1986. 336 с.
164. Юрчишин В.В. Аграрні перетворення в Україні. Небезальтернативний погляд на проблему / В.В. Юрчишин. – К.: Ін-т аграрн. екон. УААН, 1999. – 68 с.
165. Юрчишин В.В. До стратегії соціального та економічного розвитку сільського господарства / В.В. Юрчишин // Агроінком. – 2003. - №11-12. – С.17-23.
166. Юрчишин В.В. Концептуальні основи розробки новітньої аграрної політики та її реалізації / В.В. Юрчишин // Економіка АПК. – 2003. - № 8. – С. 3-8.
167. Яковлев В.Б, Корнев Г.Н. Анализ эффективности сельскохозяйственного производства. –М.: Росагропромиздат, 1999. – 270 с.
168. Янович В., Гриценяк І., Блага Н. Шляхи підвищення ефективності ставкового рибництва // Тваринництво України. – 2001. – № 1. – С. 3–4.
169. Aquaculture Production statistics 1995–2005. FAO. – Fisheries Circular. – № 815. – revision 11. – FAO. – Rome. – 2006. – 203 p.
170. China Fisheries. Edited by Bureau of Fisheries Ministry of Agriculture and China Society of Fisheries. – 2002. – С. 1–2.
171. Cury P., Cayre P. Hunting became a secondary activity 2000 years ago: marine fishing did the same in 2021 // Fish and Fisheries. - 2001. - №2. – Р. 162–169.
172. Gilman E., Brothers N., Kobayashi D.R. Principles and approaches to abate seabird by-catch in longline fisheries // Fish and fisheries, 2005, 6, 35–49.
173. Hall J.S., Brooke M. Mainprize Managing by-catch and discards: how much progress are we making and how can we do better? // Fish and Fisheries, 2005, 6, 134–155.
174. Koziy S.A. Ecology-economic fisheries status and lakes restoration perspectives in Odessa region // 3rd ECRR International Conference on River Restoration in Europe. River Restoration 2004: PRINCIPLES, PROCESSES & PRACTICES. - Zagreb, Croatia, 17-21 May 2004.
175. Pitcher T.J. Rebuilding ecosystems as a new goal for fisheries management: reconstructing the past to salvage the future // Ecological Applications. - 2001. - №11. - P. 601–617
176. Rasmussen G., Geertz-Hansen P. Fisheries management in inland and coastal waters in Denmark from 1987 to 1999 // Fisheries Management and Ecology. – 2001. - №8. – Р.313-324