РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГУСЛЯКОВА ОЛЕНА ЮРІЇВНА

УДК 332.025.12

РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Постол Олена Євгенівна,
кандидат політичних наук, доцент

Запоріжжя – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ
СУТНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ 10
1.1. Соціальний туризм: поняття, роль і значення 10
1.2. Основні підходи до класифікації видів соціального туризму 20
1.3. Державне регулювання соціального туризму в Україні і за кордоном 33
Висновки до розділу 1 62
РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ ТА МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 66
2.1. Тенденції розвитку туристичної галузі України 66
2.2. Аналіз стану і тенденцій розвитку соціального туризму 78
Висновки до розділу 2 104
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 107
3.1. Формування нормативно-правового середовища для розвитку соціального туризму в Україні 107
3.2. Вдосконалення механізму державного регулювання соціального туризму в Україні 116
3.3. Система відпускних чеків як ефективний інструмент реалізації соціального туризму 128
Висновки до розділу 3 155
ВИСНОВКИ 158
ДОДАТКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з секторів економіки сучасного світу, що найінтенсивніше розвиваються і є перспективним, є індустрія туризму. Його вплив на економіку величезний. Туристичні підприємства отримують значний прибуток і створюють нові робочі місця. Туризм викликає до життя нову форму споживчого попиту – попит на відпочинок. Він розширює ринок для галузей, що випускають предмети споживання, допомагає розвитку розважального і пізнавального бізнесу, збільшує доходи транспортних підприємств, служби зв'язку, формує доходи від виробництва туристичного спорядження, збільшує попит на сувенірну продукцію, вироби місцевих промислів. Збільшення доходів туристичних підприємств цієї сфери сприяє стабілізації валютних надходжень до бюджетів різних рівнів через податки.
Характеризуючи значення туризму як галузі ринкової економіки, необхідно відзначити його соціальну значущість, зростаючу роль в духовному і фізичному розвитку особистості, формуванні рівня і якості життя. Через виховну функцію туризму відбувається формування відчуття колективізму, етичних і естетичних якостей; через освітню – закріплення і поповнення знань по краєзнавству, природознавству, історії, знайомство з культурою і традиціями своєї країни і народів світу; через оздоровчу функцію – дотримання оптимального режиму навантажень; використання благотворної дії природних чинників на стан організму, розвиток адаптаційних можливостей, підтримку організму на достатньо високому рівні фізичної підготовленості; через спортивну функцію – створення бази загальної фізичної підготовки, досягнення максимальних результатів в туризмі.
Згідно виводам Декларації Усесвітньої Конференції з туризму в Маніле (1990 рік) «Соціальний туризм – це мета, до якої суспільство повинне прагнути на користь менш забезпечених громадян при використанні їх права на відпочинок». Туризм в багатьох країнах перестав бути розкішшю, надбанням лише елітного, багатого прошарку населення, перетворився на необхідну соціальну потребу людей, складову способу їх життя.
Сучасний самостійний розвиток галузі без державної підтримки привів до виживання переважно комерційних форм і видів туризму. У цих умовах частка соціального туризму значно зменшилася. Постійно зростаючі тарифи на транспорт, продукти харчування, різні послуги, недостатнє фінансування з боку різних відомств і фондів скорочує число потенційних туристів.
Соціальному туризму, як чиннику розвитку суспільства, не приділяється належної уваги, що несе в собі масу негативних соціальних моментів. Перш за все, вона різко збільшує соціальну напруженість в суспільстві. Зростання доходів населення не встигає не тільки за зростанням вартості послуг у сфері туризму, але і за зростанням вартості інших елементів, що характеризують життєвий рівень населення. В результаті потреба людей у відпочинку є найменш задоволеною серед основного круга соціальних потреб. Близько 80 відсотків населення є потенційними клієнтами соціальних форм туризму, але на практиці реалізують свій відпочинок тільки яким-небудь самодіяльним способом, навіть не замислюючись про послуги туристичних фірм.
Загальна незадоволеність у відпочинку спричиняє за собою і інші проблеми. Це питання збереження і профілактики здоров'я населення, раціонального використання вільного часу, задоволення освітніх і культурних потреб, загальні проблеми зниження життєвої активності і міжособових контактів і багато інших.
Нерозв'язані проблеми показують актуальність даної теми для України. У такій ситуації важливу регулюючу і контролюючу роль повинна відігравати держава, що вимагає аналізу пріоритетних форм і методів державного регулювання соціального туризму. Соціальний туризм сьогодні виходить на новий етап розвитку в умовах ринкової економіки, в державному регулюванні якого необхідно сполучати застосування зарубіжного досвіду з особливостями вітчизняного розвитку. Важливо відновлювати і створювати соціальний туризм, розробка якого вимагає нових підходів в організації державного регулювання, відповідних розвитку ринкових відносин і нових форм власності.
Не дивлячись на те, що проблема державного регулювання соціального туризму давно вже стала актуальною, коло наукових досліджень по ній поки що достатньо вузький і обмежений розглядом окремих завдань. Відсутність фундаментальних комплексних наукових праць, присвячених проблемам державного регулювання соціального туризму в сучасній Україні зумовило необхідність проведення досліджень в даному напрямі.
Проблеми й особливості розвитку туризму знайшли своє відображення в наукових дослідженнях таких вітчизняних і зарубіжних учених, як: В. Азар, М. Борущок, П. Гаман, Л. Гринів, П. Гаман, П. Гудзь, Б. Данилишин, В. Дмитренко, В. Євдокименко, І. Зорін, Д. Карамишев, В. Квартальнов, В. Кифяк, В. Козирєв, В. Кравців, В. Лобас, О. Любіцева, М. Мальська, В. Мацола, А. Мельник, О. Мілашевська, О. Мордвінов, В. Федорченко, С. Харічков, В. Цибух, А. Чечель, О. Шаптала та інші.
Разом з тим відчувається нестача теоретичних і методичних підходів до управління розвитком соціального туризму, особливо в розробці концептуальних основ цієї діяльності і практичних рекомендацій щодо їх застосування.
Актуальність та невідкладність вирішення проблем, пов’язаних з активізацією державної туристичної політики, необхідність формування механізмів державного регулювання соціальним туризмом визначили тему дисертаційної роботи, зумовили зміст, мету, завдання і структуру дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були отримані в межах теми Класичного приватного університету «Механізми державного управління об’єктами та процесами ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0109U002113). Роль автора полягає в розробці основних напрямів розвитку системи відпускних чеків в Україні.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування й розробка рекомендацій щодо формування механізмів державного регулювання соціального туризму як складової державного регулювання суспільного розвитку України.
Для досягнення мети дисертаційної роботи було поставлено та вирішено такі завдання:
– визначити сутність соціального туризму та розробити принципи його розвитку та запропонувати класифікацію;
– визначити необхідні умови розвитку соціального туризму, а також механізми їх створення;
– дослідити зарубіжний досвід розвитку соціального туризму;
– обґрунтувати необхідність створення організаційних структур управління розвитком соціального туризму;
– розробити механізми створення системи відпускних чеків;
– поглибити концептуальні підходи до визначення напрямів розвитку соціального туризму;
– запропонувати заходи державного регулювання соціального туризму.
Об’єкт дослідження – процес управління розвитком соціального туризму в Україні.
Предмет дослідження – управлінські, соціально-економічні та інституційні відносини, що склалися в процесі розвитку соціального туризму в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що формування механізмів державного регулювання соціального туризму, законодавче та інституціональне його забезпечення є необхідною та достатньою умовою ефективного функціонування туристичної галузі.
Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних учених, наукові дослідження в галузі програмно-цільового управління, законодавчі та нормативно-правові акти, що встановлюють правові й організаційні основи суспільних відносин у системі соціального туризму як в Україні, так і за кордоном.
Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження практики розвитку соціального туризму в зарубіжних країнах; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формулювання висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану туристичної галузі; методи аналізу й синтезу – для розробки принципів розвитку соціального туризму та формування державної соціальної політики; експериментальний – при розробці системи відпускних чеків.
Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали, звітна документація управлінь та відділів обласних державних адміністрацій і туристичних підприємств України, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних учених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше:
- науково обґрунтовано та запропоновано систему відпускних чеків, що полягає в зміні сиситеми оподаткування, розробки маркетингових, організаційних і фінансових складових концепції соціального туризму;
удосконалено:
- науково-практичний підхід до формування цілісної системи управління розвитком соціального туризму в Україні шляхом створення Агентства відпускних чеків як інституту соціального партнерства у туристичній галузі, введення контрактів між державою і регіонами з метою виділення пріоритетних напрямів державної соціальної політики;
набуло подальшого розвитку:
- визначення шляхів законодавчого забезпечення розвитку соціального туризму шляхом розробки ключових положень проекту модельного закону «Про соціальний туризм», зокрема правового визначення суб'єктів, об'єктів, мети і інструментів, системи державного регулювання соціального туризму;
- узагальнення зарубіжного досвіду щодо впровадження в Україні державної соціальної політики та системи відпускних чеків як інструменту реалізації соціального туризму та його поєднання з особливостями вітчизняного розвитку;
- визначення сутності поняття соціальний туризм як сфери створення, просування і реалізації соціального туристичного продукту для задоволення потреб в подорожах, інших видах туристичного відпочинку слабозахищених в соціальному відношенні громадян.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використані Запорізькою обласною радою при визначені основних напрямів розвитку системи відпускних чеків в Україні (довідка № 18/49-10 від 23.10.2009 р.).
Бердянською районною державною адміністрацією апробовано механізм розвитку соціального партнерства в туристичній галузі (довідка № 47-08 від 10.12.2008 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовують у навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Економіка туристичного та готельного господарства», «Ринок туристичних послуг», «Державне регулювання економіки», «Основи туристичного бізнесу», а також у системі підвищення кваліфікації державних службовців (довідка № 230-09 від 19.09.2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Усі наукові результати, які викладені в дисертації, отримані автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, конгресах, круглих столах: «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2008 р.), «Культура і освіта фахівців туристичної сфери – сучасні тенденції та прогнози» (м. Київ, 2005 р.), «Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні» (м. Запоріжжя, 2007 р.), «Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір» (м. Мелітополь, 2009 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у
8 публікаціях, із них 4 – у наукових фахових виданнях загальним обсягом
3,65 обл.-вид. арк.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 186 сторінок. Робота містить 14 рисунків, 3 таблиці, 1 додаток. Список використаних джерел (включає 179 найменувань) і викладений на 16 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті проведення дослідження автором була досягнута мета дисертаційної роботи, яка полягає в розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання соціального туризму в Україні. Реалізація поставленої мети дає змогу зробити такі основні висновки та результати:
1. Досліджено понятійний апарат соціального туризму, що застосовується у вітчизняній та зарубіжній практиці, виходячи із чого запропоновано розглядати соціальний туризм як різновид туризму, який охоплює всі соціальні верстви й вікові групи населення, поїздки яких субсидуються із різних бюджетів, виходячи з соціальної категорії громадянина.
2. При розгляді системи соціального туризму особлива увага приділяється підприємствам з прийому соціальних туристів, націленим не на отримання максимального прибутку, а на виконання соціальних функцій (як, наприклад, підвищення культурного, освітнього рівня суспільства, оздоровлення населення, проведення диференційованої цінової політики залежно від доходів сім'ї). У зв'язку із цим уточнено поняття «асоціативний туризм», що використовується в міжнародній практиці, таким чином: це туризм, який здійснюється за сприяння асоціацій соціального туризму і професійних об'єднань туристичних підприємств, що виконують у своїй діяльності соціальні функції.
3. Проведений аналіз існуючих класифікацій видів туризму й соціального туризму, на основі якого запропонована классифікація видів соціального туризму. Соціальний туризм, який розглядається в науковій літературі як один з видів туризму разом з пізнавально-екскурсійним, розважальним, оздоровчо-лікувальним, професійним, спортивним, релігійним, може включати всі ці види туризму. На підставі цього класифікацію соціального туризму запропоновано проводити за цільовими, тимчасовими і територіальними характеристиками.
4. На основі вивчення соціального туризму розроблено класифікацію категорій громадян соціального туризму, визначено їх співвідношення за видами отримуваної ними компенсації. Запропоновано чотири види сегментації: демографічна (за віком), соціальна (за професійною ознакою й соціальним статусом), економічна (за рівнем доходу). Також була розроблена класифікація засобів розміщення системи соціального туризму, де додатково запропоновано включити такі кошти розміщення, як дитячі санаторії, дитячі табори, здравниці, які становлять значну питому вагу серед коштів розміщення соціального туризму.
5. Узагальнено різні ознаки класифікацій, виходячи із чого визначено, що найпоширенішими видами соціального туризму є рекреаційний, культурний і екологічний; є приміський, внутрішньорегіональний і внутрішньодержавний соціальний туризм. Міжнародний туризм найбільш характерний для таких видів, як освітній і культурно-пізнавальний. Проте такі види, як діловий, спортивний і релігійний, також можуть мати міжнародний характер.
6. На підставі результатів дослідження обґрунтовано необхідність державного регулювання соціального туризму. Сутність державного регулювання полягає у створенні нової системи регулювання в умовах ринкової економіки з використанням позитивного досвіду системи управління соціальним туризмом радянського періоду, а також зарубіжного досвіду, через неможливість ринку забезпечити розвиток соціального туризму. У дисертації охарактеризовано суб'єкти, об'єкти, цілі і інструменти соціального туризму. На підставі аналізу державного регулювання соціального туризму в Україні і за кордоном, запропоновано нову систему управління соціальним туризмом в Україні.
7. Разом з існуючими державними структурами, які займаються регулюванням соціального туризму, запропоновано створення Агентства відпускних чеків, а також введення контрактів між державою й регіонами з метою виділення пріоритетних напрямів державної політики в регіонах у рамках державної програми. Такі контракти дають змогу державі реалізовувати пріоритетні напрями розвитку соціального туризму в регіонах, а також стимулювати проведення регіональних конкурсів на отримання державних субсидій для розвитку інфраструктури соціального туризму.
8. Порівняльний аналіз сучасної ситуації в залузі соціального туризму в Україні й у Франції показав необхідність використання як вітчизняного, так і зарубіжного досвіду при формуванні пропозицій щодо побудови моделі розвитку соціального туризму в ринкових умовах. Дослідження сучасних тенденцій розвитку соціального туризму дало змогу зробити висновок про різке скорочення соціальних гарантій конституційних прав на відпочинок.
9. При дослідженні нормативно-правової бази соціального туризму запропоновано положення проекту модельного Закону «Про соціальний туризм». На сьогодні в Україні відбувається активізація національного правового режиму в соціальній сфері: розробляються нові закони, вносяться корективи в чинні з урахуванням міжнародних стандартів.
10. Розроблено модель розвитку соціального туризму в Україні. Турпродукт соціального туризму в ньому характеризується за трьома основними параметрами: організаційним, якісним і ціннісним. У сфері пропозиції соціального туризму державна соціальна політика передбачає такі складові: зниження податкового тягаря на загальну суму вартості путівок, що виділяються соціальним туристам; допомога в оновленні матеріально-технічної бази; допомога в реконструкції турцентрів для прийому інвалідів у візках.
Необхідна нова система, яка б зацікавила підприємства турбізнесу в малозабезпечених категоріях громадян та ефективно функціонувала в нових ринкових умовах, – система відпускних чеків. Держава повинна взяти на себе головну регуляторну функцію з метою, залучення великої кількості учасників соціального туризму через систему відпускних чеків, створення професійних об'єднань туристичних підприємств.
7. Оскільки історично соціальний туризм в Україні здійснюєтьсячерез санаторно-курортний комплекс, а найпоширенішим видом соціального туризму в усьому світі на сьогодні є рекреаційний, то необхідне відновлення систем санаторно-курортного комплексу. Нову політику необхідно будувати, на наш погляд, виходячи із сучасних економічних умов, що передбачають зміну форм власності. Важливим питанням є приватизація в санаторно-курортному комплексі, яка повинна мати, на наш погляд, обмежений характер унаслідок необхідності збереження певної його частини в державній власності. У нових умовах держава повинна володіти функціями прямого впливу на рекреаційну сферу, мати можливість гарантувати хоча б малий рівень її доступності для всіх громадян, що потребують курортного лікування. Так само правомірне збереження певної частини курортного господарства у профспілок і різних інших громадських організацій, оскільки чисто ринкові відносини орієнтовані переважно на споживача з великою платоспроможністю, а не на тих, хто, можливо, більше потребує оздоровлення, але не має для цього достатніх коштів.
8. Переважна частина населення становить клас малозабезпечених (68%). Серед них можна виділити категорію громадян, які хотіли б відпочити й передбачають у своєму бюджеті витрати на відпочинок, але вони не мають достатньо коштів для купівлі путівки й відпочивають яким-небудь самодіяльним способом, не звертаючись до послуг туристичних фірм. Ця категорія перебуває між малозабезпеченим і середнім класами. Саме ця категорія громадян буде становити численний середній клас у майбутньому. Держава не може сьогодні забезпечити відпочинок усіх категорій громадян. Отже, її соціальна політика має бути спрямована, насамперед, саме на цей клас споживачів, що дасть змогу бути інтегрованими в комерційний сектор. Така політика є також вигідною і для туристичних підприємств, оскільки цей клас є їх потенційним платоспроможним клієнтом. Таким чином, змінюється імідж соціального туризму.
9. Запропоновано основні напрями розвитку системи відпускних чеків в Україні. Сутність системи відпускних чеків полягає в зміні оподаткування так, щоб основний його тягар перекласти не на відпочивальників, підприємства, профспілку або державу, а на турбізнес. При цьому державний бюджет не тільки не постраждає від цього, а навпаки, ця система дасть змогу розширити базу оподаткування за рахунок залучення до виробництва товарів й послуг, туризму і відпочинку більшого числа працівників і підприємств. Суб'єктами системи є: держава – в особі агентства, що використовує систему чеків як інструмент своєї соціальної політики й виступає гарантом її надійності; носій чека – особа, яка одержує матеріальну вигоду від самого факту придбання чеків, оскільки фінансовий механізм системи приводить до того, що отримані за чеками послуги перевищують за вартістю сплачену ним суму; оптовий покупець чеків – підприємство, зацікавлене у створенні на підприємстві для своїх працівників атмосфери соціального партнерства й на цій основі стабілізація робочої сили; організації, складові інфраструктуру туризму та відпочинку, зацікавлені в гарантованому отриманні клієнтури, що приймають чеки як оплату за надані послуги; суміжні фінансові установи – банки. Запропоновано впровадження практичних пропозицій у розробці системи відпускних чеків, де представлені маркетингові, організаційні та фінансові складові концепції соціального туризму.
10. Система відпускних чеків на першому етапі призначена для працівників з доходами від однієї до трьох мінімальних заробітних плат. Для підприємства найбільш вигідною «схемою» компенсації відпочинку і подорожей свого працівника буде віднесення таких витрат на собівартість продукції. Працівникам вигідно «відкладати» грошові кошти на свій відпочинок зі своєї заробітної плати до оподаткування. Таким способом працівник може накопичити на відпочинок, внески до 25% свого щорічного доходу. Решту вартості путівки оплачуватиме підприємство. Доступними межами компенсацій з боку підприємства можуть бути значення від 10 до 70%. Така межа дасть змогу компенсувати свій відпочинок працівникам з різним рівнем доходу. Крім того, керівництво підприємства також може використовувати інструмент системи відпускних чеків для стимулювання мотивації своїх співробітників. Окупність цього проекту може становить шість років.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азар В.И. Экономика и организация туризма / В.И. Азар. – М. : Профиздат, 1983. – 347с.
2. Александрова А.Ю. Международный туризм / А.Ю. Александрова. – М., 2001. – 542с.
3. Алєксєєва Ю. Економіко-правові засади розвитку соціального туризму в Україні / Ю. Алєксєєва // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Магістр, 2004. – № 1 (19). – С. 58–64.
4. Алєксєєва Ю. Вплив державної політики на розвиток туристичної галузі України / Ю. Алєксєєва // Актуальні проблеми внутрішньої політики : зб. наук. пр. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – № 1. – С. 103–107.
5. Андрушків В. Міркування про можливості розвитку туризму в Україні / В. Андрушків // Аспекти самоврядування. – 2001. – № 3 (11). –
С. 31–34.
6. Антропова А.А. Разработка механизма управления финансово-информационными потоками в туристическом бизнесе Донецкого региона / А.А. Антропова // Вестник Херсонского государственного технического университета. – 2001. – № 1 (10). – С. 107–110.
7. Бабарицкая В.К. Организация туризма : учебно-методическое пособие / В.К. Бабарицкая. – К., 1994. – 140 с.
8. Бабарицька В. Розвиток міжнародного туризму в умовах глобалізації суспільно-економічних процесів / В. Бабарицька // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. – К. ; Луцьк, 2000. – Т. 1. – С. 347–351.
9. Багров Н.В. Принципы и концепции рекреационного развития Крыма / Н.В. Багров // Український географічний журнал. – 1997. – № 1. –
С. 28–33.
10. Басюк Д.І. Основи туризмології : навчально-методичний посібник / Д.І. Басюк. – Камянець-Подільський : Аксіома, 2005. – С. 109.
11. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Проблемы, перспективы, сертификация / С.И. Байлик.  К. : ВИРА-Р : Альтпрес, 2001.  208 с.
12. Безносюк В. Туризм і його місце в соціально-економічного розвитку України / В. Безносюк // Регіональна економіка. – 2001. – № 1. – С. 232–235.
13. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії / О.О. Бейдик.  К. : Інститут туризму федерації профспілок України, 1998.  130 с.
14. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування / О.О. Бейдик.  К. : ВПЦ «Київ. ун-т», 2001.  395 с.
15. Бережна І.В. Особливості стану рекреаційної галузі Криму в контексті ефективного використання рекреаційного потенціалу регіону / І.В. Бережна // Схід. – 2004. – № 4 (62). – С. 28–33.
16. Борисов К.Г. Международный туризм и право / К.Г. Борисов. – М. : НИМП, 1999. – 352 с.
17. Борущак М. Стратегия развития туристского региона: теория, методология, практика : монография : пер. с польск. / М. Борущак. – Мн. : БГЭУ, 2002. – 166 с.
18. Буравченков А.О. Культура і туризм: взаємозалежність, взаємодія і збагачення / А.О. Буравченков, І.П. Гаврилишин // Культура на зламі тисячоліть: [філософія, туризм, освіта] : зб. наук. ст. – К., 1996. – С. 89–102.
19. Валевський О.Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження : монографія / О.Л. Валевський. – К. : НІСД, 2001. – 240 с.
20. Виноградська А. Розвиток українського туристичного бізнесу / А. Виноградська // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – № 5. – С. 13–18.
21. Волошин Н.И. Международный туризм: правовые акты : учеб. пособ. / Н.И. Волошин. – М. : Финансы и статистика, 2002. – 400 с.
22. Воротін В.Є. Державне регулювання інтеграційних процесів в Україні та його вплив на економічне зростання / В.Є. Воротін // Вісник УАДУ. – 2001. – № 4. – С. 174–186.
23. Гавран В.Я. Управління інвестиційною діяльністю в рекреаційно-туристичній сфері : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.02.03 / В.Я. Гавран ; Мін-во освіти і науки України, Національний ун-т “Львівська політехніка”. – Л., 2002. – 19 с.
24. Гайдук А. Формування туристичної ринкової інфраструктури як фактор підвищення ефективності функціонування ринку туристичних послуг / А. Гайдук // Регіональна економіка. – 1999. – № 2. – С. 172–178.
25. Герасимова А. Туристический бизнес: особенности бухучёта и налогообложения / А. Герасимова, М. Скапенкер // Экономика и жизнь. – 1996. – № 14. – апрель. – С. 45–51.
26. Глобальний етичний кодекс туризму. – 1999. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.world-tourizm.org.
27. Гринів Л.С. Методологія і методика визначення нормативної ціни природних курортних ресурсів та платежів за їх використання / Л.С. Гринів. – Л., 1992. – 26 с.
28. Громадське харчування і туристична індустрія у ринкових умовах : зб. наук. праць.  К., 2001.  238 с.
29. Гудзь П.В. Информация в системе маркетингового управления курортным городом / П.В. Гудзь // Економіка та право.  2001.  № 1. 
С. 71–74.
30. Гудзь П.В. Механізми розвитку курортно-рекреаційних територій у сучасних умовах : автореф. дис. ... д-ра екон. наук : 08.10.01 / П.В. Гудзь ; НАН України, Ін-т пробл. ринку та екон.-прав. досліджень. – Донецьк, 2003. – 36 с.
31. Гулич О.І. Актуальні питання інформаційного забезпечення розвитку туристично-рекреаційного бізнесу в регіоні / О.І. Гулич // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації : збірн. наук. праць / НАН України, Інститут регіональних досліджень ; редкол.: відп. ред. академік НАН України М.І. Долішній.  Л., 2002.  Вип. 5 (ХХХVІ). – С. 563–569.
32. Гуслякова О.Ю. Розвиток механізмів державного регулювання соціального туризму в Україні // О.Ю. Гуслякова / Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІНАДУ «Магістр», 2008. – Вип. 4 (23). – С. 298–305.
33. Гуслякова О.Ю. Особливості державної політики розвитку туристичної сфери України // О.Ю. Гуслякова / Сборник научных трудов «Государство и экономика: разделение функций и особенности современного взаимодействия». Серия «Государственное управление». т.Х, Выпуск 135, 2009.
34. Гуслякова О.Ю. Інституціональні засади державного регулювання туризму в Україні // О.Ю. Гуслякова / Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010. - №1.
35. Гуслякова О.Ю. Основні підходи до класифікації видів соціального туризму // О.Ю. Гуслякова /
36. Гуслякова О.Ю. Основні напрями вдосконалення державного регулювання соціального туризму в умовах ринкової економіки // О.Ю. Гуслякова / Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір : зб. наук. праць учасників ІХ Міжнародної наукової конференції молодих учених та студентів (Мелітополь, 17–18 травня 2009 р.) : у 2 ч. / [за заг. ред. А.А. Ткача]. – Мелітополь : МІДМУ «КПУ», 2009. – Ч. 1. – С. 56–58
37. Гуслякова О.Ю. Державне регулювання соціального туризму в Україні і за кордоном // О.Ю. Гуслякова / Дні науки : зб. тез доповідей : в 3 т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ» [ред. кол. В.М. Огаренко та ін.]. – Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2007. – Т.2. – С. 346–348.
38. Гуслякова О.Ю. Формування нормативно-правового середовища для розвитку соціального туризму в Україні // О.Ю. Гуслякова / Дні науки : зб. тез доповідей : в 3 т. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ» [ред. кол. В.М. Огаренко та ін.]. – Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2008. – Т.2. – С. 179–182.
39. Гуслякова О.Ю. Система відпускних чеків як ефективний інструмент реалізації соціального туризму // О.Ю. Гуслякова / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Культура і освіта фахівців туристичної сфери – сучасні тенденції та прогнози». – К., 2005. – С. 482–485.
40. Данилишин Б.М. Україна: проблеми сталого розвитку / Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, Е.М. Лібанова // Наукова доповідь. – К. : РВПС України НАН України, 1997. – 157 с.
41. Декларація з довкілля та сталого розвитку [Електронний ресурс]. – Ріо-де-Жанейро, 1992. – Режим доступу: www. world-tourizm.org.
42. Декларація з світового туризму [Електронний ресурс].  Маніла, 1980. – Режим доступу: www.world-tourizm.org.
43. Державне регулювання економіки : підруч. для студ. екон. спец. вузів / І.Р. Михасюк, А.Ф. Мельник, М.І. Крупка, З.М. Залога ; за ред. І.Р. Михасюка. – К. : Атака : Ельга-Н, 2000. – 592 с.
44. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України : навч. посіб. / кол. авт.: В.М. Вакуленко, О.С. Ігнатенко, О.Ю. Лебединська та ін. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 112 с.
45. Державне управління : словник-довідник/ уклад.: В.Д. Бакуменко (кер. творч. кол.), Д.О. Безносенко, І.М. Варвар та ін. ; за заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
46. Дергачов В. Формування зон вільного підприємництва туристичного курортно-рекреаційного призначення / В. Дергачов, О. Живицький, М. Тараканов, О. Хуторний, В. Тиктулов // Економіка України. – К., 1992. – № 1. – С. 60–64.
47. Джафари Д. Феноменология туризма / Д. Джафари // Теория и практика физ. культуры. – 2000. – № 8. – С. 23–27.
48. Дмитренко В.М. Проблеми й тенденції розвитку туризму в Україні / В.М. Дмитренко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2007. – № 3. – С. 63–67.
49. Дмитренко В.М. Інструменти здійснення регуляторної політики в галузі туризму / В.М. Дмитренко // Економіка та держава. – 2007. – № 10. – С. 57–59.
50. Добровольский А.Б. Активізація туризму в Україні на основі розвитку вільних економічних зон / А.Б. Добровольский // Проблеми економічної політики у вільних економічних зонах : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Чернівці, 1995. – Ч. 3. – С. 75–78.
51. Документи Всесвітньої Туристської Організації (ВТО), рішення її Генеральних Асамблей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.world-tourizm.org.
52. Долішній М. Концептуальні засади розвитку регіональної політики / М. Долішній // Зовнішньоекономічний кур’єр. – 2000. – № 7–8. – С. 5–8.
53. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Э. Дюркгейм. – М., 1991. – 476 с.
54. Економічний аналіз та його роль в управлінні регіоном // Регіональне управління : навч. посіб. / кол. авт.: Л.М. Зайцева, С.М. Серьогін та ін. ; за наук. та заг. ред. Л.М. Зайцевої. – Д., 2000. – С. 35–62.
55. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія формування. Механізм реалізації) / В.К. Євдокименко. – Чернівці : Прут, 1996. – 288 с.
56. Європейська Рамкова Конвенція загальних принципів транскордонного співробітництва // На шляху до Європи. Український досвід єврорегіонів / за ред. С. Максименка, І. Студеннікова. – К. : Логос, 2000. – С. 186–196.
57. Живицкий А.В. Рекреационные аспекты концепции устойчивого развития приморских регионов Украины / А.В. Живицкий, Е.А. Доманюк, И.А. Бердников, А.Н. Медяная // Экономические инновации. – 1999. – Вып. 6. – С. 78–87.
58. Жученко В.Г. Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні: передумови та перспективи / В.Г. Жученко // Регіон. перспективи. – 2001. – № 1. – С. 83–84.
59. Зелінський К. Удосконалення статистичної методології і практики в сфері рекреації / К. Зелінський // Статистика України. – 1999. – № 3. – С. 32–34.
60. Зінченко В.А. Міжнародний молодіжний туризм в Україні
(70-80-ті роки XX ст.) / В.А. Зінченко ; НАН України, Ін-т історії України. – К. : Ін-т історії України, 2002. – 58 с.
61. Зорин И.В. Теоретические основы профессионального туристского образования : монографія / И.В. Зорин. – М. : Совет. спорт, 2001. – 264 с.
62. Ільїна О.В. Туризм. Рекреаційна географія: Поняття і терміни / О.В. Ільїна ; Луцьк. ін-т розвитку людини Відкрит. міжнар. ун-ту розвитку людини “Україна”. – Луцьк : Терен, 2004. – 104 с.
63. Казачковська Г.В. Підвищення ефективності функціонування міського рекреаційно-курортного господарства : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.10.01 / Г.В. Казачковська ; НАН України, Ін-т екон.-прав. досліджень. – Донецьк, 2003. – 20 с.
64. Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма / Н.И. Кабушкин. – 4-е изд. – М. : Новое Знание, 2004. – 432 с.
65. Калитюк В.А. Рекреаційно-туристичний комплекс в умовах ринку / В.А. Калитюк.  Л., 1999.  162 с.
66. Карсекін В.І. Проблеми розвитку готельного господарства в Україні / В.І. Карсекін, Т.І. Ткаченко // Економіка України. – 1997. – № 9. – С. 41–46.
67. Кравців В.С. Науково-методичні підходи та алгоритм розробки регіональних програм розвитку рекреаційної сфери / В.С. Кравців, В.О. Полюга, О.І. Гулич // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова трансформація України: проблеми та перспективи : зб. наук. пр. / НАН України, Інститут регіональних досліджень.  Л., 2004.  Вип. 1 (XLV)  С. 9–17.
68. Крачило М.П. Іноземний туризм в Україні. Стан і шляхи розвитку / М.П. Крачило // Розвиток туризму в Україні. Проблеми і перспективи : зб. наук. пр. – К. : Слов’янський діалог, 1995. – С. 39–45.
69. Квартальнов В.А. Стратегический менеджмент в туризме: современный опыт управления / В.А. Квартальнов ; Рос. междунар. акад. туризма. – М. : Финансы и статистика, 2000. – 489 с.
70. Квартальнов В.А. Туризм / В.А. Квартальнов. – М. : Фінанси та статистика, 2000. – 320 с.
71. Керецман В.Ю. Державне регулювання регіонального розвитку: теоретичні аспекти : монографія / В.Ю. Керецман. – К. : Вид-во НАДУ, 2002. – 188 с.
72. Кифяк В. Розвиток міжнародного туризму як один із факторів становлення економіки України / В. Кифяк // Економіка України. – 1995. – № 7. – С. 85–88.
73. Козырев В.М. Туристическая рента как фактор саморазвития отрасли / В.М. Козырев // Теория и практика физ. культуры. – 2000. – № 8. – С. 27–31.
74. Козюра І.В. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція) : навч. посіб. / І.В. Козюра, О.Ю. Лебединська. – Ужгород : Патент, 2003. – 224 с.
75. Концепція розвитку українських курортів : проект Держтурадміністрації України. – К. : ДТАУ, 2004. – 14 с.
76. Котлер Ф. Маркетинг. Гостеприимство и туризм / Ф. Котлер, Дж. Боузн, Дж. Майкенз. – М., 1998. – 700 с.
77. Король О.Д. Основи туристичного маркетингу / О.Д. Король ; Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці : Рута, 2002. – 110 с.
78. Кравців B.C. Туризм в Україні: стан та шляхи активізації / B.C. Кравців // Зовнішньоекономічний кур’єр. – 2000 – № 7–8. – С. 9–10.
79. Крайник О.П. Економічний розвиток регіону : монографія / О.П. Крайник ; за ред. М.І. Долішного ; УАДУ при Президентові України, Львів. регіон. ін-т. – Л. : Ліга-Прес, 2002. – 294 с.
80. Крючков А.А. История международного и отечественного туризма / А.А. Крючков. – М. : Высш. шк. по туризму и гостиничному хозяйству, 1999. – 93 с.
81. Кудинов Б.Ф. Из истории развития туризма / Б.Ф. Кудинов. – М. : Профиздат, 1986. – 147 с.
82. Кулагина Г. Туристская деятельность в сателлитных счетах СНС / Г. Кулагина, А. Татаринов // Вопросы статистики. – 1999. – № 1. – С. 27 32.
83. Курортні ресурси України / за ред. М.С. Лободи. – К. : ТАМЕД, 1999. – 344 с.
84. Лебединський Ю.П. Ресурсосбережение и екологія / Ю.П. Лебединський, Ю.В. Склянкин, П.И. Попов. – К. : Политиздат Украины, 1990. – 223 с.
85. Лебедько С. Туристические приоритеты – 99 / С. Лебедько // Компаньон. – 1999. – № 23. – С. 37–38.
86. Лугова О.В. Управління інвестиційними ресурсами адміністративно-територіальних формувань в туристичній сфері / О.В. Лугова // Упр. сучас. міст. – 2003. – № 2/4-6(10). – С. 107–114.
87. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) / О.О. Любіцева. – К. : Альтерпрес, 2002.  436 с.
88. Мальська М.П. Основи туристичного бізнесу : навч. посіб. / М.П. Мальська, В.В. Худо, В.І. Цибух. – Л. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – С. 28.
89. Мацола B.I. Рекреаційно-туристичний комплекс України / B.I. Мацола. – Л. : Інститут регіональних досліджень НАНУ, 1997. – 259 с.
90. Менеджмент туристичної індустрії : навч. посіб. / за ред. І.М. Школа. – Чернівці : ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. – 662 с.
91. Мерзляк А.В. Механізми державного управління іноземними інвестиціями: регіональний аспект : монографія / А.В. Мерзляк ; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 300 с.
92. Мілашевська О.І. Організаційно-методичні засади формування спеціальних туристично-рекреаційних зон : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.02.03 / О.І. Мілашевська ; Наук.-дослід. екон. ін-т. – К., 1998. – 20 с.
93. Методические рекомендации по экономической оценке и оптимизации использования лечебных рекреационных ресурсов. – Львов, 1983. – 40 с.
94. Мироненко Н.С. Рекреационная география / Н.С. Мироненко, И.Т. Твердохлебов. – М. : Изд-во МГУ, 1981. – 207 с.
95. Митровцій І. Організація туристично-рекреаційного процесу в нових економічних умовах: проблеми і перспективи [Електронний ресурс] / І. Митровцій, С. Болдижар. – Режим доступу: www.tour.сom.ua/publications.
96. Мордвінов О.Г. Природокористування в аграрній сфері перехідної економіки України / О.Г. Мордвінов ; Ніжин. держ. пед. ун-т ім. Миколи Гоголя. – Ніжин : Вид-во НДПУ, 2000. – 187 с.
97. Мордвінов О.Г. Державне управління аграрним природокористуванням України в умовах ринкової трансформації : автореф. дис. … д-ра наук з держ. упр. : 25.00.05 / О.Г. Мордвінов ; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2001. – 32 с.
98. Наймушин А. Социальний туризм / А. Наймушин, В. Белолипцев. – М. : Финансы и статистика, 2001. – 245 с.
99. Населення і трудові ресурси села : навч. посіб. / за ред. П.Т. Саблука, М.К. Орлатого. – К. : Ін-т аграр. політики УААН, 2002. – 277 с.
100. Наказ Держтурадміністрації України та Держкомстату України “Про затвердження Методики розрахунку обсягів туристичної діяльності” від 12.11.2003 р. № 142/394 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
101. Національна система туристсько-екскурсійних маршрутів “Намисто Славутича” / Г.П. Науменко, С.В. Грибанова, О.П. Дорошко та ін. – К., 1998. – 401 с.
102. Нижник Н.Р. Системний підхід в організації державного управління : навч. посіб. / Н.Р. Нижник, О.А. Машков ; за заг. ред. Н.Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.
103. Окландер М.А. Статистичний моніторинг внеску туризму в економіку території / М.А. Окландер, О.Г. Милашко // Статистика України. – 2002. – № 4. – С. 49–52.
104. Олесневич Д.Л. Регіональна організація туризму у Великобританії / Д.Л. Олесневич, С.П. Кузик // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. – Л., 1998. – С. 52.
105. Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку : навч. посіб. / кол. авт.: Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, Н.Г. Плахотнюк та ін. ; за заг. ред. Н.Р. Нижник. – К. : ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. – 288 с.
106. Организация туризма / [под ред. Н.И. Кабушкина, А.П. Дуровича]. – М. : Новое Знание, 2004. – 632 с.
107. Орлов А. Правові проблеми визначення понять курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних територій / А. Орлов // Підприємство, господарство і право.  2000.  № 5.  С. 48–50.
108. Пал Л.А. Аналіз державної політики / Л.А. Пал ; пер. з англ. І. Дзюб. – К. : Основи, 1999. – 422 с.
109. Панасюк Б. Державне регулювання економіки / Б. Панасюк // Економіка України. – 1994. – № 1. – С. 19–23.
110. Педагогіка туризму : навч. посіб. / В.К. Федорченко, Н.А. Фоменко, М.І. Скрипник, Г.С. Цехмістрова. – К. : Слово, 2004. – 296 с.
111. Пермінова Г. Тенденції розвитку туризму в Україні на межі тисячоліть у контексті світового досвіду / Г. Пермінова // Україна, українці, українознавство у ХХ ст. в джерелах і документах : зб. наук. пр. : у 2 ч. – К., 1999. – Ч. 2. – С. 570–577.
112. Пилипенко С. Туристична галузь України: інвестиційний аспект // Командор : вісн. держ. службовця. – 2002. – № 1. – С. 38–41.
113. Пи П. Туризм как экономический феномен / П. Пи // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная література : реф. журн. Серия 2: Экономика. – 1994. – № 2. – С. 58–94.
114. Полюга В. Аспекти статистичного вивчення стану туристичної галузі регіону / В. Полюга // Регіональна економіка. – 2001. – № 2. – С. 176–180.
115. Полюга В. Методи активізації діяльності суб’єктів туристичного господарювання на ринку рекреаційних послуг / В. Полюга // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – Чернівці : АНТ Лтд, 2004.  Вип. 1. Економічні науки. – Ч. 2. – С. 38–41.
116. Правове регулювання туристської діяльності в Україні : станом на 1 січня 2002 р. / за заг. ред. В.К. Федорченка. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 800 с.
117. Про затвердження Програми розбудови туристичної інфраструктури за напрямами національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004–2010 роках : постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 р. № 612 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 19. – Ст. 1328.
118. Про утворення Ради з питань туризму : постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.2004 р. № 1045 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 32. – Ст. 2164.
119. Про утворення Наукового центру розвитку туризму : постанова Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1132 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 34. – Ст. 1572.
120. Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002–2010 рр. : постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 р. № 583 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 18. – Ст. 935.
121. Про схвалення Концепції розвитку санаторно-курортної галузі : постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 р. № 231-р. // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 17. – Ст. 785.
122. Затвердження заходів щодо державної підтримки розвитку молодіжного та дитячого туризму : розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 р. № 298-р. – К., 2004.
123. Про затвердження заходів щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму : розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. № 390-р // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 27. – Ст. 1339.
124. Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму : Указ Президента України від 14.12.2001 р. № 1213/2001 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 51. – Ст. 2266.
125. Про стан та перспективи розвитку туризму в Україні : інформ.-аналіт. матеріали до парлам. слухань / авт.-упор.: В.І. Цибух, Г.П. Науменко, В.К. Федорченко та ін. – К. : Вид-во КІТЕП, 2000. – 87 с.
126. Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку : праці Міжнар. конгресу.  Трускавець, 2000  275 с.
127. Прейгер Д., Малярчук І. Розвиток іноземного туризму в Україні в контексті розбудови міжнародних транспортних коридорів / Д. Прейгер, І. Малярчук // Економіка України.  2001.  № 6. – С. 2127.
128. Регіональна політика: методологія, методика, практика / НАН України, Інститут регіональних досліджень.  Л., 2001.  700 с.
129. Рекреационные ресурсы : в 2-х ч. / отв. ред. Н.Е. Романов. – Ростов н/Д : Изд-во Рост. ун-та, 1980–1982. – 79 с.
130. Рекреационные системы / [под ред. Н.С. Мироненко, М. Бочварова]. – М. : Изд-во МГУ, 1986. – 136 с.
131. Рекреация: социально-экономические и правовые аспекты. – К. : Наукова думка, 1982. – 143 с.
132. Рубан Г.П. Рекреаційний потенціал України: сучасний стан освоєності та проблеми його економічного оцінювання / Г.П. Рубан // Екологія і ресурси : аналітичні матеріали. – К., 2001. – С. 195–200.
133. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України : підручник : у 3-х ч. – К. : ВД “К.-М. Академія” ; Чернівці : Зелена Буковина, 1999. – 568 с.
134. Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм в Україні : статистичний бюлетень // Держкомстат України. – К., 2003.
135. Сапрунова В.Б. Туризм: Эволюция. Структура. Маркетинг / В.Б. Сапрунова. – М. : Ось-89, 1997.  159 с.
136. Сокол Т.Г. Матеріальна база іноземного туризму в Україні і проблеми розвитку / Т.Г. Сокол // Проблеми розвитку в Україні і завдання відновлення історичної пам’яті народу засобами туризму : тези доп. Всеукр. наук. практ. конф. – К. ; Косів, 1994.
137. Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Рекреаційна індустрія: досвід, проблеми і перспективи розвитку : щорічник наукових праць / НАН України, Інститут регіональних досліджень. – Л., 2000. – Вип. XXI. – 264 с.
138. Стан та перспективи розвитку туризму в Україні : щоріч. доп. (2003 р.) / авт. кол.: В.І. Цибух, А.Т. Матвієнко, Є.В. Самарцев та ін. – К. : ДП Нац. турист. організація, 2004. – 182 с.
139. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004–2015 роки) “Шляхом Європейської інтеграції” / авт. кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Заєць та ін. ; Нац. Ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 2004. – С. 205–208.
140. Сучасні проблеми державного управління: дослідження, технології, методики / за ред. В.М. Князєва ; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – 203 с.
141. Олексєєв І.В. Стратегії розвитку підприємств і державне регулювання економіки : монографія / І.В. Олексєєв. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – 202 с.
142. Татт Б. Регіональний економічний розвиток : навч. посіб. / Б. Татт ; за ред. О.П. Крайник ; Укр. акад. держ. упр. при Президентові України, Львів. регіон. ін-т держ. упр., Ун-т Лондон Метрополітен. – Л. : Ліга-Прес, 2003. – 380 с.
143. Токовенко В.В. Основні підходи до визначення поняття “державне управління” / В. Токовенко // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 4. – С. 39–47.
144. Топчієв О.Г. Терміни та поняття в економічній географії / О.Г. Топчієв. – К. : Рад. школа, 1993. – 160 с.
145. Туризм и экскурсии, их влияние на воспроизводство рабочей силы (справочно-аналитический обзор). – Симферополь, 1991. – 160 с.
146. Туристичні ресурси України / [під ред. О.І. Лугова]. – К. : Інститут туризму Федерації профспілок України, 1996.  352 с.
147. Туристская декларация : принята Всемирной Конференцией Министров по туризму 4 ноября 1994 г. // Туринфо. – 1994. – № 16. – С. 67–73.
148. Туризм і охорона культурної спадщини: український та польський досвід : монографія / В. Вакуленко, І. Валентюк, В. Грибан та ін. ; за заг. ред. Ю. Лебединського, В. Вакуленка, І. Валентюк та ін. – К. : Вид-во К.І.С., 2003. – 176 с.
149. Федорченко В.К. ВТО та туризм в Україні (історія туризму, огляд сучасного стану туристичної галузі, аналіз кваліфікованого рівня працівників галузі туризму України) / В.К. Федорченко // 6 Континентов. – 2000. – № 5. – С. 3–6.
150. Федорченко В.К. Історія туризму в Україні : навч. посіб. / В.К. Федорченко, Т.А. Дворова.  К. : Вища школа, 2002.
151. Філософія і культорологія туризму : зб. наук. ст. – К. : КІТЕП, 2001. – 137 с.
152. Хартія туризму і Кодекс туриста. – 1985 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.word-tourizm.org.
153. Ходорков Л.Ф. Мировое гостиничное хазяйство. ВКШ по иностранному туризму / Л.Ф. Ходорков. – М., 1991. – 324 с.
154. Хогтон Дж. Взаємодія державних і недержавних структур у справі формування політики підтримки малого бізнесу: варіант для України / Дж. Хогтон, Н. Кук, Н. Усанова // Економіка України. – 1997. – № 11. –
С. 41–44.
155. Цибух В. Стан і перспективи розвитку туризму в Україні / В. Цибух, Б. Вихристенко, С. Попович // Турист.-краєзнавчі дослідж. – 2001. – Вип. 2. – С. 3–17.
156. Цибух В. Туризм в Україні: Проблеми та перспективи / В. Цибух // Економіст. – 2000. – № 6. – С. 34–35.
157. Чмир О. Проблеми і перспективи вільних економічних зон в Україні / О. Чмир // Економіка України. – 1994. – № 7.  С. 51–57.
158. Чечель А.А. Ассоциации туроператоров экологических зон в инфраструктуре туристического бизнеса / А.А. Чечель // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами : зб. наук. пр. Серія: Державне управління ; Донецька державна академія управління. – Донецьк : ДонДАУ, 2003. – Т. 4. – Вип. 21. – С. 194–202.
159. Чечель А.А. Взаимодействие организаций турбизнеса с системой фондов социального страхования Украины / А.А. Чечель // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами : зб. наук. пр. Серія: Державне управління / Донецька державна академія управління. – Донецьк : ДонДАУ, 2002. – Т. 3. – Вип. 18. – С. 64–72.
160. Чечель А.А. Концептуальные основы развития туризма в Донецкой области / А.А. Чечель // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами : зб. наук. пр. Серія: Державне управління / Донецька державна академія управління. – Донецьк :