РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Єфіменко Людмила Миколаївна

УДК 354:336:334.7

РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник –
ДРАГАН Іван Олександрович,
кандидат наук з державного управління,
старший науковий співробітник

Запоріжжя – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
10
1.1. Інноваційна політика як основний чинник економічного зростання 10
1.2. Принципи реалізації державної інноваційної політики 30
1.3. Особливості механізму державної підтримки інноваційних процесів 47
Висновки до розділу 1 58
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
61
2.1. Дослідження впливу інноваційної політики держави на структурні зрушення в реальному секторі економіки
61
2.2. Виявлення основних тенденцій в державній інноваційній політиці України 82
2.3. Нормативно-правове регулювання інноваційної діяльності 97
Висновки до розділу 2 108
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 112
3.1. Розробка системи можливостей інноваційної політики України 112
3.2. Створення регіональних інноваційних кластерів 126
3.3. Розвиток вітчизняних ТНК як передумова інноваційного розвитку 144
Висновки до розділу 3 157
ВИСНОВКИ 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 165

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах глобалізації світової інноваційної сфери ключовим питанням є пошук нових підходів, інструментів, методів, форм державного регулювання інноваційних процесів. На сучасному етапі розвитку економічних систем виникає необхідність досягнення високих і стабільних темпів економічного зростання, яке досягається за рахунок переважно інноваційних факторів. Поступове вичерпання запасів традиційних ресурсів і збільшення їх цін, розгортання жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках факторів виробництва при постійному зростанні та ускладненні кінцевих та проміжних потреб суспільства унеможливлює економічний розвиток за рахунок застосування екстенсивних факторів. Реалії розвитку вітчизняної економіки свідчать про низьку інноваційну активність господарюючих суб’єктів. Економічне зростання в українській економіці відбувається переважно на екстенсивній основі.
При всій важливості прямого державного фінансування й управління інноваційними процесами, у ринкових умовах необхідно задіяти внутрішні механізми фінансування інноваційної діяльності, коли взаємодія важелів і стимулів господарської діяльності між учасниками процесу відбувається на основі конкуренції. За таких умов розробка наукових засад системи державного управління інноваційною діяльністю набуває особливої актуальності.
Саме тому останнім часом серед українських науковців активізувались дослідження, пов’язані з розвитком інноваційної політики держави в умовах глобалізації. Численні роботи вітчизняних авторів – О. Амоши,
В. Антонюка, Ю. Бажала, І. Бистрякова, О. Веклич, О. Волкова, М. Гамана,
А. Гальчинського, В. Геєця, О. Дація, М. Денисенка, І. Драгана, О. Іваницької, Д. Карамишева, М. Корецького, М. Крупки, А. Лисецького, В. Осецького,
Ю. Пащенка, А. Пересади, В. Федоренка, А. Федорищевої, А. Чухна та багатьох інших – свідчать про актуальність даної проблематики. Питанням теорії і практики функціонування інноваційної сфери присвячені дослідження видатних зарубіжних вчених, серед яких П. Агіон, С. Глазьєв, П. Друкер,
Дж. Кейнс, М. Кондратьєв, Г. Менш, Р. Нельсон, М. Портер, П. Ромер,
Б. Санто, Б. Твісс, С. Уінтер, Й. Шумпетер, Е Хансен, Ю. Яковець та ін.
Однак інноваційна діяльність як об’єкт державного управління і водночас самостійна соціально-економічна підсистема не отримала належного наукового відображення в численних працях із зазначеної проблематики. При всій важливості проведених досліджень подальшого розвитку потребують такі питання, як: встановлення особливостей механізму державної підтримки інноваційних процесів; розробка системи можливостей інноваційної політики України; удосконалення напрямів інноваційного розвитку держави через створення та розвиток регіонального інноваційного кластеру; розробка концепції розвитку вітчизняних ТНК.
Науково-теоретична та практична значущість зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукової теми відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (номер державної реєстрації 0107U0004762). Внесок автора полягає в удосконаленні системи державного регулювання інноваційної політики в Україні.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методичне обґрунтування та розробка практичних пропозицій щодо удосконалення розвитку інноваційної політики держави в умовах глобалізації.
Для досягнення поставленої мети було визначено та вирішено наступні завдання:
- проаналізувати стан досліджень теорії та практики формування державної інноваційної політики й визначити її особливості, що враховуються сучасною науковою галуззю «Державне управління»;
- дослідити принципи реалізації державної інноваційної політики;
- встановити особливості механізму державної підтримки інноваційних процесів;
- дослідити вплив інноваційної політики держави на структурні зрушення в реальному секторі економіки;
- виявити основні тенденції в державній інноваційній політиці України;
- проаналізувати нормативно-правове регулювання інноваційної діяльності в Україні;
- розробити систему можливостей інноваційної політики України;
- визначити напрями інноваційного розвитку держави через створення та розвиток регіонального інноваційного кластеру;
- розробити концепцію розвитку вітчизняних ТНК.
Об’єктом дослідження є державна інноваційна політика.
Предметом дослідження є розвиток інноваційної політики держави в умовах глобалізації.
Методи дослідження. В процесі роботи застосовувалися такі методи: монографічний – для огляду наукових праць, пов’язаних із розвитком інноваційного процесу; абстрактно-логічний – для узагальнення теоретичних засад розвитку інноваційної політики держави; порівняльний – для розкриття методологічних підходів до оцінки інноваційної діяльності; аналізу і синтезу – для дослідження впливу інноваційної політики держави на структурні зрушення в реальному секторі економіки; статистичний – для виявлення основних тенденцій в державній інноваційній політиці України. Для визначення напрямів удосконалення розвитку інноваційної політики держави в умовах глобалізації використовувалися емпіричні теоретичні методи (формалізація, гіпотетичний, аксіоматичний, використання існуючих теорій); метод декомпозиції – для розробки практичних пропозицій щодо удосконалення розвитку інноваційної політики.
Нормативною базою роботи є Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Дослідну базу дисертації становили статистичні дані Державного комітету статистики України, Запорізького обласного управління статистики, матеріали первинного обліку та статистичної звітності промислових підприємств Запорізької області, наукові й аналітичні розробки автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці нових теоретико-методологічних підходів до вдосконалення розвитку інноваційної політики України. Основні результати, отримані в процесі дослідження, які становлять наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:
вперше:
– запропоновано систему можливостей інноваційної політики України, суть якої полягає в створенні сприятливих умов для інноваційної діяльності (сприятливі ринкові відносини щодо формування попиту та пропозиції інноваційної продукції та їх гармонійного поєднання) з урахуванням обмежень з боку попиту (обмеження політики поставок), пропозиції (стимулювання НДДКР та різноманітні гранти як вітчизняних, так і іноземних інвесторів) та впливу негативних чинників (можливість невдачі, невдачі в установах, збій у роботі мережі, зовнішній провал та політичний провал);
удосконалено:
– механізми взаємодії інституціональних структур у процесі створення сприятливих умов для залучення інвестицій шляхом впровадження системи сполучення видатків державного бюджету і результатів інноваційної діяльності, зміст якої полягає в необхідності розглядання не просто видатків на інновації в країні, а, головним чином, результатів від вкладень у створення інноваційних продуктів і внесків інновацій в економічне зростання країни;
– структуру механізмів державної підтримки за етапами та джерелами їх фінансування: проведення пошукових НДР (механізм полягає у наявності державних програм з вирішення найважливіших науково-технічних проблем, джерелом фінансування при цьому виступає державний бюджет), виконання прикладних НДР (механізм полягає у наданні допомоги у вигляді податкових пільг при визначенні якісних характеристик нових методів наукових розробок та у створенні інноваційних фондів; джерела фінансування – державний бюджет, власні кошти змовників та інноваційних фондів), виконання дослідних та дослідно-конструкторських робіт (механізм полягає у наданні бази для створення дослідних зразків при даних обмеженнях у підприємств; джерела фінансування – власні кошти організації та державний бюджет), освоєння виробництва нової продукції і комерціалізація інновацій (механізм державної підтримки полягає у емісії цінних паперів та наданні банківських кредитів за необхідності; джерела фінансування – власні кошти організацій та державний бюджет);
набули подальшого розвитку:
– принципи ефективної інноваційної політики держави, які, на відміну від усталених, повністю відображають сучасну ефективну інноваційну політику, а саме: наукової обґрунтованості (характеризує заходи, що реалізує держава, з позиції наукової обґрунтованості та на перспективу); інтегрованості (передбачає визначення виробництва тих інноваційних продуктів, що передбачають імовірність освоєння нових ринків, «ніш» збуту, де є мінімальна конкуренція і відносно високий потенціал вітчизняного інноваційно-інвестиційного комплексу);
– напрями інноваційного розвитку держави через: створення та розвиток регіонального інноваційного кластера (на основі блоків: підготовчо-інформаційний, розрахунково-аналітичний та проектний); концепцію розвитку вітчизняних ТНК (базується на розвитку пріоритетних галузей економіки, обмеженні участі ТНК у галузях національної економіки, державно-приватному партнерстві та передбачає удосконалення виробництва, створення стратегічних альянсів, удосконалення законодавчої бази, легалізацію тіньових доходів).
Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційного дослідження використані при підготовці програм стабілізації та регіонального розвитку Запорізької області за напрямами: створення економічних стимулів для проведення інноваційних розробок; формування динамічної інформаційної інфраструктури та конкурентного інноваційного сектора (довідка № 9-2/189 від 15.04.2010 р.).
Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій при розробці програм навчальних курсів з державного управління та державного регулювання економіки, економічної теорії, інституціональної економіки (довідка № 145 від 23.03.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Усі результати, сформульовані висновки, методичні положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях автора.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень пройшли обговорення та знайшли схвалення на науково-практичних конференціях: «Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів» (Запоріжжя, 2007), «Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах євроінтеграції» (м. Львів, 2007), «Стратегии развития Украины в глобальной среде» (м. Сімферополь, 2007), «Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України» (м. Харків, 2007), «Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції» (м. Донецьк, 2007), «Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства» (м. Дніпропетровськ, 2008), «Управління сьогодні та завтра» (м. Хмельницький, 2008), «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (м. Київ, 2008), «Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ 2009).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 16 наукових працях, загальним обсягом 4,8 обл.-вид. арк., у тому числі у 5 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, 2 статтях в інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Її викладено на 183 сторінках, з яких 9 рисунків займають 4 с., 11 таблиць – 8 с. Список використаних джерел із 181 найменувань розміщений на 19 с.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретико-методологічне обґрунтування і удосконалення державного регулювання інноваційної політики в Україні в умовах глобалізації. На підставі отриманих результатів дослідження сформульовані наступні висновки.
1. Аналіз і теоретичне узагальнення існуючих методологічних засад структурного механізму інноваційної діяльності дозволили встановити, що у наукових працях вивчення чинників економічного зростання зводиться до впливу технологічних змін та зміни попиту. При цьому взаємозв’язок між економічним зростанням та структурним механізмом державного регулювання є малодослідженим. Напрями сучасних досліджень охоплюють сферу створення сприятливих умов для інвестиційних процесів і стабільності механізмів взаємодії інституціональних структур. Умовно це визначає державні видатки, що забезпечують відтворення знань і наукових кадрів. На основі цього пропонується система сполучення видатків державного бюджету і результатів інноваційної діяльності, яка зумовлює їх присутність в інноваційному процесі. Її суть полягає в необхідності розгляду не просто видатків на інновації в країні, а, головним чином, результатів від вкладень у створення інноваційних продуктів і внесків інновацій в економічне зростання країни.
2. Визначено основні принципи ефективної інноваційної політики держави, а саме: принцип системності, принцип наступності, принцип ефективності та принцип пріоритетності. Ці принципи повністю не відображають сучасну ефективну інноваційну політику, тому їх доповнено такими принципами: наукової обґрунтованості (характеризує заходи, що реалізує держава, з позиції наукової обґрунтованості та на перспективу); інтегрованості (передбачає визначення виробництва тих інноваційних продуктів, що передбачають ймовірність освоєння нових ринків, «ніш» збуту, де є мінімальна конкуренція і відносно високий потенціал вітчизняного інноваційно-інвестиційного комплексу).
3. Встановлено, що основу інноваційних процесів у економіці держави складають нові знання, їх технологічне застосування та реалізація на ринку. Інноваційний процес умовно поділяється на чотири основні етапи: проведення пошукових НДР, виконання прикладних НДР, виконання дослідних та дослідно-конструкторських робіт, освоєння виробництва нової продукції і комерціалізація інновацій. Однак він розглядається відокремлено від процесів державного регулювання. Виходячи з цього, запропоновано механізми державної підтримки етапів та результатів інноваційних процесів на кожному з вказаних етапів, що дає змогу підвищити ефективність інноваційної політики держави. Суть механізмів полягає у наявності державних програм щодо вирішення найважливіших науково-технічних проблем, наданні допомоги у вигляді податкових пільг при визначенні якісних характеристик нових методів наукових розробок та у створенні інноваційних фондів, наданні бази для створення дослідних зразків за даних обмежень у підприємств, емісії цінних паперів та наданні банківських кредитів за необхідності.
4. Охарактеризовано загальні результати аналізу структурних змін в економіці України, а саме: виявлено підсилення структурних диспропорцій в економіці, посилення відставання від передових країн заходу, виявлено загрозу втрати наявних ресурсів за рахунок їх активного експортування, що визначає системний конструктивний варіант проведення структурної політики державою. Пропонується: запровадити пільгове оподаткування та субсидіювання інноваційної діяльності господарюючих суб’єктів; створити дієву систему стимулювання інноваційної діяльності підприємств через формування державного замовлення, відповідно до визначених пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки України ініціювати та надати державну підтримку для створення фінансово-промислових груп, науково-виробничих комплексів, середніх і малих підприємств, організаційної (управлінські, консалтингові компанії) і фінансової (кредитні, венчурні фонди) інфраструктури інноваційної діяльності, включення їх у міжнародну систему виробничої і науково-технічної кооперації. Це сприятиме формуванню в Україні національної інноваційної системи та впровадженню ефективних механізмів стимулювання інноваційної діяльності та інноваційної культури суспільства.
5. Встановлено необхідність здійснення політики, спрямованої на кардинальне підвищення реальних доходів населення, суттєвого підвищення заробітної плати науковцям та освітянам, яка має перевищувати середній рівень зарплати, запровадження системи конкурсного (грантового) бюджетного фінансування робіт і досліджень винахідників-одинаків, ініціативних груп, малих фірм, запровадження гнучкої кредитно-страхової системи забезпечення виконання досліджень та інноваційних проектів відновлення практики рефінансування комерційних банків під кредитування інноваційних проектів. Запропоновані заходи дадуть змогу спрямувати економіку країни на інноваційний розвиток та зайняти належне місце серед високорозвинених країн.
6. У ході аналізу нормативно-правового регулювання інноваційної діяльності виявлено, що українська законодавча база на сучасному етапі налічує значну кількість нормативно-правових актів, які регулюють відносини у науковій та науково-технічній сфері, але з такою безліччю законів та нормативних актів спостерігається неузгодженість термінології, недосконалість правової бази, відсутність ефективності захисту прав інтелектуальної власності, відсутність законодавчо встановлених критеріїв інноваційності проектів, розмежування інвестиційних та інноваційних проектів, недостатня унормованість питання об’єктивної експертизи та конкурсних засад у бюджетному фінансуванні наукових, науково-технічних, інноваційних програм і проектів, відсутність правових умов для функціонування венчурного капіталу як ринкового інституту; спостерігається ускладненість процедури створення окремих суб’єктів інноваційної діяльності.
7. Пропонується система можливостей інноваційної політики України, суть якої полягає в створенні сприятливих умов для інноваційної діяльності (сприятливі ринкові відносини щодо формування попиту та пропозиції інноваційної продукції та їх гармонійного поєднання) з урахуванням обмежень з боку попиту (обмеження політики поставок), пропозиції (стимулювання НДДКР та різноманітні гранти як вітчизняних, так і іноземних інвесторів) та впливу негативних чинників (можливість невдачі, невдачі в установах, збій у роботі мережі, зовнішній провал та політичний провал). Чітке визначення можливостей інноваційної політики дасть змогу максимально зменшити негативний вплив на інноваційний розвиток.
8. У роботі пропонуються основи для створення та розвитку регіонального інноваційного кластера на основі наступних блоків: підготовчо-інформаційний, розрахунково-аналітичний та проектний. У межах першого блоку виділяється ступінь перспективності та показники економічного розвитку створення кластера в регіоні, а також розробляються майбутні результати від створення кластера. В межах другого блоку проводиться розрахунок кількісних та якісних показників від створення інноваційного кластера в регіоні, третій блок включає визначення ступеня перспективності кластера в регіоні та розробку пропозицій щодо підвищення ефективності використання економічного потенціалу регіону за допомогою створення кластера. Структура системи управління регіональним інноваційним кластером передбачає його підпорядковування Міністерству освіти та науки України та обласній раді.
9. Запропонована концепція розвитку вітчизняних ТНК, яка базується на розвитку пріоритетних галузей економіки, таких як гірничо-металургійний комплекс, машинобудування, агропромисловий комплекс, паливо-енергетичний комплекс та військово-промисловий комплекс, що дасть змогу виходу на міжнародну арену. Удосконалення виробництва передбачає, що в наведених галузях відбудуться наступні зміни: модернізація, синхронізація енергосистем з системами Європейських держав та проведення випробувань розроблених зразків. У концепції пропонується створення стратегічних альянсів. У межах розвитку вітчизняних ТНК буде здійснюватися державно-приватне партнерство у вигляді забезпечення національних інтересів та підтримки бізнесу на міждержавному рівні. Легалізація тіньових доходів і підтвердження прав власності відбуватиметься за рахунок прискореного розвитку бізнесу, переведення капіталу в Україну, підвищення податкових надходжень до бюджету країни. Удосконалення законодавчої бази передбачає зміни у приватизаційному та податковому напрямах. Пропонується створення обмежень участі ТНК у галузях національної економіки та активна участь у розвитку та підтримці наукових розробок України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: монографія [О. І. Амоша, В. П. Антонюк, А. І. Землякін та ін.] НАН України, Інститут економіки промисловості. – Донецьк, 2007. – 328 с.
2. Амоша О.І. Стратегія вдосконалення господарського механізму./ О.І. Амоша // Вісник НАН України.-2002.-№1.
3. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навчальний посібник / Юрій Бажал. – К.: Заповіт, 1996. – 240 с.
4. Балабанов И. Т. Инновационный менеджмент / Игорь Балабанов. – СПб.: Питер, 2000. – 208 с.
5. Біла С. Державне регулювання галузевої структури економіки України. / С. Біла // Економіка України. – 2001.- № 5.- С.30-38.
6. Біла С.О. Проекти програм структурної перебудови економіки України кінця ХХ – початку ХХІ ст.:аспекти їх суспільної ефективності./ С.О.Біла // Історія народного господарства та економічної думки України. Зб. наукових праць. Випуск 37-38, Київ, 2005.
7. Бубенко П., Гусев В. Чому тормозяться іноваційні процеси в Україні?/ П.Бубенко, В.Гусев // Економіка України. – 2009.- № 6.- С.30-38.
8. Бутко М. Державне регулювання як інструмент підвищення конкурентоспроможності регіонів / М. Бутко, Л. Подоляк // Економіка України. -2007.- №6.
9. Бутко М.П. Методологічні аспекти трансформації регіональних структур економіки в перехідний період. / М.П. Бутко / Труды Одесского политехнического университета. -2002.- Выпуск 2 (18).
10. Варшавский А. Е., Грубман С. Анализ зарубежного опыт сохранения и развития науки в период проведения реформ (на примере Польши) // Наука России: показатели, долгосрочные тенденции, сохранение и стимулирование развития (Сер.: Проблемы технологической безопасности России. Вып. 2). М.: ЦЭМИ РАН, Фонд стратегических приоритетов, 1997.
11. Вербицька Ю. М. Інвестиційно-інноваційна діяльність як чинник соціально-економічного розвитку регіону // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №8. – С.151-156.
12. Владимирова И. Г. Организационные формы интеграции компаний. / И.Г.Владимирова // Менеджмент в России и за рубежом. – 1999. – № 6. – С. 113 – 129.
13. Войнаренко М.П. Концепція кластерів – шлях до відродження виробництва на регіональному рівні. / М.П. Войнаренко // Економіст. – 2000. – № 1. – С. 15.
14. Волков Н.В. Структурные сдвиги в экономике США в 70-80-х годах. / Н.В. Волков – М.: Наука. 1989.- 461 с.
15. Волков О. І., Денисенко М. П., Гречан А. П. Економіка і організація інноваційної діяльності: [підручник] / Під ред. проф. О. І. Волкова, проф. М. П. Денисенка. – К.: Професіонал, 2004. – 638 с.
16. Волосюк М. Підвищення ефективності регіонального управління інноваційним розвитком / М. Волосюк // Економіст. – 2006. – № 8. – С. 58-61.
17. Гаман М. В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід. Монографія / Микола Гаман. – К.: Вікторія, 2004. – 311 с.
18. Гаман Н. Государственная поддержка финансирования инноваций / Николай Гаман // Экономика Украины. – 2004. – № 8. – С.44-49.
19. Геец В. Трансформационные преобразования в Украине: переосмысливая пройденное и думая о будущем./ В. Геец // Общество и экономика.- 2006. - №3.- С.23-53.
20. Герасимчук М. Структура української економіки і стратегія її перебудови / М. Герасимчук // Структурні зміни та інвестиційні проблеми української економіки / НАН України. Інститут економіки / За ред. М. Герасимчука. – К., 1997. – С. 5–13.
21. Гладій І. Глобалізація і її регіональний вимір / І. Гладій // Вісник Тернопільської академії нар. госп-ва. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – Вип. 8–1. – С.186–192.
22. Глазьев С. К эффективной модели управления научно-техническим прогрессом / Сергей Глазьев // Экономические науки, №11. – 1990. – С.22-28.
23. Глазьев. С. Ю. Экономическая теория технического развития / Сергей Юрьевич Глазьев. – М.: Наука, 1990. – 232 с.
24. Голубева С. Актуальные аспекты теории транснациональной кооперации предприятий. / С. Голубева // Российский экономический журнал. – 1996. – № 10. – С. 94 – 97.
25. Горюнов И. Высшая школа и нововведения в промышленности США. / И. Горюнов // Мировая экономика и международные отношения, 1986. – №11. – С. 126-131.
26. Гражевська Н.І. Регіональний вектор розвитку національних економік у глобальному середовищі. Зб. наукових праць / Н.І. Гражевська // Теоретичні та прикладні питання економіки. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. – № 13. – С. 72–78.
27. Гречановская И. Г. Инновационная инфраструктура как фактор активизации инновационных процессов / И. Г. Гречановская, С. О. Ракицкая // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. Вып. 76. – Донецьк: ДонНТУ. – 2004. – С. 11-17.
28. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління. – Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. – 308 с.
29. Гришан Ю. Державне регулювання підприємств у післяприватизаційний період. / Ю.Гришан // Економіка України. – 2000.- № 11. - С.14-22
30. Данилишин Б. Науково-інноваційне забезпечення сталого економічного розвитку України. / Б.Данилишин, В. Чижова // Економіка України. -2004.- №3
31. Дані Державного комітету статистики. – [Електронний ресурс].-http://ukrstat.gov.ua
32. Данько М. Довгострокові пріоритети інноваційного розвитку економіки України в умовах глобалізації // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. Вип.5. – К.: КНЕУ, 2001. – 334 с.
33. Денисюк В. Щодо вдосконалення системи індикаторів для управління інноваційним розвитком // Економіст. – 2004. – № 6. – С.55-59.
34. Держава та економічне зростання (концепція державного регулювання відтворювальних процесів в економіці України) / [за ред. д.е.н. Кваснюка Б.Є.] – К.: Інститут ек-ки і прогнозування, 2001.- 288с.
35. Державна цільова економічна програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009-2013 - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua.
36. Державна цільова програма розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua.
37. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник [Цигилик І. І., Кропельницька С. О., Мозіль О. І., Ткачук І. Г.]. – К.: „Центр навчальної літератури”, 2004. – 128 с.
38. Єрохін С. Структурна трансформація національної економіки . / С. Єрохін // Економіка України. – 2002.- № 10. - С.49-55.
39. Єрохін С.А. Динаміка виробництва і структурні зрушення в економіці України в 1990-2003 роках. / С.А. Єрохін // Актуальні проблеми економіки. – 2004.-№10 (40).
40. Єфіменко Л.М. Виявлення основних тенденцій в державній інноваційній політиці України / Л.М. Єфіменко // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 3/2010. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2010. – С. 234-236.
41. Єфіменко Л.М. Державна політика розвитку інноваційних процесів в Україні [Електронний ресурс] / Л.М. Єфіменко // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2009. – №3. – Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua.
42. Єфіменко Л.М. Державна політика як фактор диверсифікації на промислових підприємствах / Л.М. Єфіменко // Національне господарство України: теорія та практика управління: зб. наук. праць – К.: Рада по вивч. прод. сил України НАН України, 2008. – С.75-81.
43. Єфіменко Л.М. Диверсифікація як елемент стратегічного плану розвитку підприємства / Л.М. Єфіменко // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 7. – С. 28-32.
182. Єфіменко Л.М. Диверсифікація як стратегія розвитку промислового підприємства / Л.М. Єфіменко // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення // Матеріали міжнародної наукової конференції, м. Київ, 20 березня 2009 р.: У 3-х частинах / РВПС України НАН України, – К.: РВПС України НАН України, 2009. – Ч.2. – С.180-182.
44. Єфіменко Л.М. Застосування стратегії диверсифікації в інноваційному розвитку промислового виробництва / Л.М. Єфіменко // Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції: Тези доп. і повідом. Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 18-19 жовтня 2007 р.) / НАН України. Ін-т економіки пром-ті; Редкол.: О.І. Амоша (відп.ред.) та ін. – Донецьк, 2007. – С. 84-86.
45. Єфіменко Л.М. Методи диверсифікації виробництва промислових підприємств / Л.М. Єфіменко // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. – № 7. – С. 23-25.
46. Єфіменко Л.М. Організація стратегічного планування на диверсифікованих підприємствах / Л.М. Єфіменко // АгроСвіт. – 2007. – № 9. – С. 28-32.
47. Єфіменко Л.М. Особливості аналізу фінансів у розвитку стратегії диверсифікації промислових підприємств / Л.М. Єфіменко // Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах євроінтеграції / ІV Міжнародна науково-практична конференція 19-20 жовтня 2007 р. – Львів, 2007. – С. 157-159.
48. Єфіменко Л.М. Особливості організації процедури стратегічного планування на диверсифікованих підприємствах / Л.М. Єфіменко // Міжнародний управлінський форум „Управління сьогодні та завтра” 15-16 травня, 2008 / Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. 2008. – № 3 (ІІ) спецвипуск. – Хмельницький, 2008. – С. 242-244.
49. Єфіменко Л.М. Особливості стратегічного планування розвитку підприємства за допомогою диверсифікації /Л.М. Єфіменко // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України: Матеріали наук.-практ. конф., 27 листопада 2007 р. – Х.: Вид-во ХаРІ НАДУ „Магістр”, 2007. – С. 81-84.
50. Єфіменко Л.М. Стратегічний аналіз діяльності диверсифікованих підприємств / Л.М. Єфіменко // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 8. – С. 18-23.
51. Єфіменко Л.М. Стратегія – шлях до підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств / Л.М. Єфіменко // Стратегии развития Украины в глобальной среде / Материалы международной научно-практической конференции 26-28 октября 2007 г. – Симферополь: издательский центр Крымского института бизнеса, 2007. – С. 111-112.
52. Єфіменко Л.М. Сутність диверсифікації промислових підприємств у ринкових умовах / Л.М. Єфіменко // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р. – У трьох частинах / РВПС України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – Ч.2. – С. 23-25.
53. Єфіменко Л.М. Формування диверсифікаційної політики промислового підприємства / Л.М. Єфіменко // «Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства»: Тези Міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.): У 2 т.; Т ІІ. – Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. – С. 42-43.
54. Жадько К.С. Структурна перебудова економіки України як стратегія інноваційного розвитку./ К.С Жадько, Ю.Г. Горященко // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №7.- С.8-11.
55. Жовнірчик Я.Ф. Обумовленість сталого розвитку регіону та необхідність його державного регулювання. / Я.Ф. Жовнірчик // Державне управління: теорія та практика. -2009.-№ 1 (9) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2009-1/doc_pdf/Zhovnirchik_YF.pdf.
56. Завгородня О. О. До питання про категоріальну визначеність інновацій / Олена Завгородня // Європейський вектор економічного розвитку: Збірник наукових праць. – Вип.2(3). – Д.: Вид-во ДУЕП, 2007. – С.60-67.
57. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. - 1992. -№12. - С. 165.
58. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001. -№48. - С. 253.
59. Закон України «Про нау¬ково-технічну інформацію» від 25 червня 1993р. // Відомості Верховної Ради. - 1993. -№133 - С. 345.
60. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради. - 1995. -№9. - С. 56.
61. Закон України «Про основи державної політики в сфері науки і на-уково-технічної діяльності» від 13 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. - 1992. -№12. - С. 166.
62. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003 - № 13. - С. 93
63. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної і інноваційної діяльності технологічних парків» від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради. - 1999. – №40. - С. 363.
64. Закон України «Про державні цільові програми» від 13 липня 1996 р. № 916-XIV
65. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991. № 1560 - XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 47, ст. 646.
66. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 р. № 40-IV. // Відомості Верховної Ради України, 2002 р., №36. – 266 с.
67. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р.№ 1977-XII
68. Заяць А. Державні засади інвестиційної політики у фінансовому секторі України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?get=141&id=733
69. Иванова Н. Инновационная сфера: контуры будущего / Наталья Иванова // Мировая экономика и международные отношения, 2000. – №8. – С.45-56.
70. Інноваційна стратегія українських реформ./ Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 326 с.
71. Інноваційний розвиток промисловості України / О. І. Волков, М. П. Денисенко, А. П Гречан та ін.; Під. ред. проф. О. І. Волкова, проф. М. П. Денисенка. – К.: КНТ, 2006. – 648 с.
72. Каракай Ю. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності. / Ю. Каракай // Економіка України. – 2007. - №3. – С.14-21.
73. Карпухина Е.А. Международные стратегические альянсы./ Е.А. Карпухина. – М.: Дело и Сервис, 2004. – 175 c.
74. Кетелс К. Х. М. Конкурентоспособность сегодня и завтра: Как преуспеть в развитии бизнеса / Кристиан Х. М. Кетелс // Конкурентоспособность и привлечение инвестиций в Калининградскую область: приоритеты, инструменты, практика / Материалы конференции 12–14 мая 2005 г. – Калининград: АРР «Калининград», 2005. – 23 c.
75. Кириленко В.І. Конкурентоспроможність як критерій економічної безпеки. Зб. наук.пр. / В.І.Кириленко // Теоретичні та прикладні питання економіки. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. – №13 – С. 34–37.
76. Ковальчук В. Структурна перебудова національної економіки та її зростання. / В.Ковальчук.//Вісник ТАНГ. -2005. -№2.
77. Ковальчук В. Структурна перебудова національної економіки та її зростання. / В.Ковальчук.//Вісник ТАНГ. -2005. -№2.
78. Ковтун Н. Методичні засади побудови багаторівневих узагальнюючих оцінок ефективності інвестиційного процесу. /Н.Ковтун //Наукові записки. – 2005. – Випуск 14.
79. Колодинский С.Б. Рационализация кластерных структур инновационного развития региона. / С.Б. Колодинский Материалы IХ Международной научно-практической конференции «Актуальные вопросы инновационной деятельности», Симферополь, 2004. - С. 68-71.
80. Коломицева О.В. Функціональний механізм регіонів в умовах структурної трансформації економіки. / О.В. Коломицева // Економічний простір. – 2009. -№ 25. – С.82-90.
81. Кондратьев Н. Д. Основные проблемы экономической статики и динамики: предварительный эскиз./ Н.Д. Кондратьев. – М.- Наука ,1991.- 485с.
82. Кондратьев Н. Д. Проблемы экономической динамики. / Н.Д. Кондратьев. / Ред. Коллегия: Л.И. Абалкин (отв. ред.) и др.; АН СССР. Институт экономики. - М.: Экономика,1989.- 398 с.
83. Конституція України - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
84. Конференція ГУ «ЗІДМУ» «Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів»: Єфіменко Л.М. Наукові основи застосування стратегії диверсифікації на промислових підприємствах / Л.М. Єфіменко // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / ГУ «ЗІДМУ», 11-12 жовтня 2007. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2007. – Т.1. – С. 291-293.
85. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України від 13 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради. - 1999. -№37. - С. 336.
86. Концепція розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності: затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 червня 2002 р. № 321-р // Офіційний Вісник України, №24 від 27.06.2002р.
87. Коржнєв М.М. Курило М.М. Мінерально-сировинна база України в умовах глобалізації. / М.М. Коржнєв, М.М. Курило // Стратегічна панорама. - 2007. - № 2. – С. 14-21
88. Коуз Р. Теория фирмы./Р. Коуз; под ред. В.М. Гальперина. – Санкт-Петербург: Экономическая школа, 1995. - 750 с.
89. Кравченко М. Інституційні аспекти структурних перетворень у національних економіках країн Східної Європи та СНД. /М. Кравченко // Економіст. -2009.-№4.
90. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент. Навч. посібник / Наталля Краснокутська. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.
91. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України. – Львів: Вид. центр Львів. нац. ун-ту ім. І.Франка, 2001. – 608 с.
92. Крупка Я.Д. Прогресивні методи оцінки та обліку інвестиційних ресурсів. / Я.Д. Крупка – Тернопіль: Економічна думка, 2001,- 302 с.
93. Лютий C.B. Інноваційний розвиток машинобідівних підприємств України. / С.В. Лютий // Економіка і регіон.- 2008. - № 4 (19). – С. 74-77.
94. Ляшенко В.И. Перспективы формирования кластерных структур в экономике Донецкого региона / В.И. Ляшенко, Т.Ф. Бережная // Прометей. Региональный сборник научных трудов по экономике. – 2004. – № 2(14). – С. 115–120.
95. Мартиненко В. Формування державного механізму управління інвестиційним процесом в Україні: проблеми невизначеності та методи їх зняття // Економіка України. – 2004. – №8. – С.50-56.
96. Мартынов А. Структурные изменения в экономике. / А. Мартынов // Экономист.-1994.-№10. - С. 52-61.
97. Марцин В. С. Удосконалення державного регулювання інвестиційної діяльності в економіці України / Володимир Марцин // Актуальні проблеми економіки, 2007. – №5. – С.47-59.
98. Маслій В. Методологічні аспекти формування системи показників для статистичного аналізу технологічної структури інвестицій в основний капітал. / В. Маслій, С.Питель //Наука молода. – 2007. -№7.- С.166-171.
99. Мельник А.Я. Кластери – явище ХХІ століття. / А.Я. Мельник // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Л. Українки. – 2002. – № 1. – С. 22.
100. Микитенко В.В. Особливості формування та використання інноваційного потенціалу економіки України. / В.В. Микитенко, М.О. Чупріна // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – 2009. - №3.(19).
101. Микитюк П. П. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник / Петро Микитюк. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 400 с.
102. Миллер О. Теория предложения и налоговая политика в США / О. Миллер // Мировая экономика и международные отношения1989, – №7 – С. 18-30.
103. Мингалева Ж., Ткачева С. Кластеры и формирование структуры региона / Ж. Мингалева, С. Ткачева // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. – № 5. – с. 97.
104. Молчанов И. Н. Инновационный процесс / Игорь Молчанов. – Спб.: ПИТЕР, 1995. – 497 с.
105. Московкин В.М., Коваленко В.Н. Европейский опыт инновационного регионального развития и создания межрегиональных тематических сетей. / В.М. Московин // Бизнес Информ. – 2004. – № 5-6. – С.28-36.
106. Музиченко А.С. Державне регулювання інвестиційної діяльності. / А.С. Музиченко. – К.: Наук. світ, 2001. – 345 с.
107. Немеш Г.О. Еволюція поглядів на природу і чинники економічного зростання. / Г.О. Немеш // Економіка та держава. – 2008. - № 3.
108. Нестеренко А. Экономический рост на основе институциональных изменений./ А. Нестернко // Вопросы экономики. – 1996.- №6.-С.22-27.
109. Никсон. Ф. Инновационный менеджмент / Ф. Никсон. – М.: Экономика, 1997. – 429с.
110. Новицкий Ю. Императивы инновационного развития. / Ю. Новицкий // Экономика Украины. – 2007. – № 2. - С. 45-51.
111. Орлов П.А. Багатокритеріальний вибір інвестиційних проектів промислових підприємств / П.А. Орлов, В.В. Рубан // Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку: Зб. мат. Міжнар. наук-практ. конф., присвяч. 100-річчю від дня народж. Бухала Сергія Максимовича, доктора економічних наук, професора., (м. Київ, 7 – 8 лют. 2007 р.) / Відп. за вип. А.П. Наливайко. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 322–325.
112. Орлов П.А. Ранжирование инвестиционных проектов промышленных предприятий / П.А. Орлов, В.В. Рубан // Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми управління економічними процесами промислових підприємств»: збірник наукових статей. – Харків: ХНЕУ, 2006. – №7. – С. 165–167.
113. Осецький В. Л. Інвестиції та інновації: проблеми теорії і практики: [монографія] / Валерій Леонідович Осецький. – К.: ІАЕ УААН, 2003. – 412 с.
114. Оскольский В. О перспективах становления конкурентоспособной региональной экономики. / В.О. Оскольский // Экономика Украины. — №12, 2007. - с. 4-11.
115. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності: Навч. посіб./ [Степанов Д.В., Денисенко М.П., Іткін О.Ф.] за науковою редакцією В. Г. Федоренко. – К.: Алерта, 2004. – 431 с.
116. Офиційний сайт корпорації «ІСД». - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.isd.com.ua/company/general.
117. Офиційний сайт ОАО "Мариупольский металлургический комбинат им. Ильича". - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ilyich.com.ua.
118. Офиційний сайт СКМ. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.scm.com.ua/uk/publish/category/30924.
119. Офіційне видання Державного департаменту інтелектуальної власності. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.sdip.gov.ua.
120. Офіційний сайт Державного агентства України з інвестицій та інновацій - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua.
121. Павленко І.А. Інноваційне підприємство у трансформаційній економіці України: Монографія. / І.А. Павленко. – К.: КНЕУ, 2007. – 248 с.
122. Перспективи інноваційного розвитку України: Зб. наук. ст. за ред. Я. А. Жаліла. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу http:// www.niss.gov.ua/table.htm.
123. Портер М.Е. Международная конкуренция / М.Е. Портер. – М.: Международные отношения, 1993. – 495 с.
124. Постанова Верховної Ради України «Про діяльність Кабінету Міністрів України щодо розробки державної стратегії відродження і підтримки вітчизняного виробництва та розвитку високих наукоємних конкурентоспроможних технологій: електронної галузі, виробництва транспортних засобів (літако-, автомобілебудування тощо), машино- і приладобудування, засобів систем інформації і керування зв’язку (комп’ютерні технології, телекомунікації), автономних систем та радіосистем навігації (наземних і космічних), енергозберігаючих технологій на основі функціональної та силової електроніки тощо як найважливішої умови зростання добробуту населення та досягнення Україною статусу розвинутої країни» від 26 грудня 2002 року № 389-IV // Голос України, від 14.01.2003р. – №6.
125. Постанова Кабінету Міністрів України «Положення про Державне агентство України з інвестицій та інновацій», від 16 травня 2007 року № 749.
126. Прайс Вольфганг. Роль недержавної організації як рушія перетворень. / Вольфганг Прайс // Перспективні дослідження.– 1999.– № 2.– С. 24-36.
127. Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні: Указ Президента України від 27 квітня 2001 р. № 285 // Урядовий кур’єр, №79 від 05.05.2001р.
128. Провайдинг інновацій: Підручник / Денисенко М.П., А.П. Гречан, М.В. Герман та ін.., за ред. д.е.н., проф. Денисенка М.П. – К.: ВД «Професіонал», 2008. – 448 с.
129. Програма структурної перебудови економіки України на середньостроковий період 1999-2003 рр. -- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.ligazakon.ua..
130. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегічних напрямів та завдань щодо залучення міжнародної технічної допомоги і співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2009-2012 роки» від 3 вересня 2009 р. N 1156-р
131. Савостенко Т. О., Грицаєнко А. М. Порівняльна характеристика методів державного регулювання інноваційної діяльності в розвинутих країнах світу та в Україні / Т. Савостенко, А. Грицаєнко // Економічний вісник Національного гірничого університету. – Дніпропетровськ: НГУ. – 2005. – №1 – С.11-27.
132. Сидорова А., Анисимова А. Напрвления инновационного развития в промышленности Украины. / А. Сидорова, А. Анисимова // Экономика Украины. - 2009. - № 3. - С 19-26.
133. Сілін Р. Наука, бізнес, влада: перспективи співробітництва. / Р. Сілін // Економіст. – 2001. – № 1. – С. 36-39.
134. Соколенко С.И. Производственные системы глобализации: сети, альянсы, партнерства, кластеры. / С. И. Соколенко — К.: Колос, 2002, 546 с.
135. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України /Економіка знань – модернізаційний проект України / За ред. В.М. Геєця, В.П. Семиноженко, Б.Є. Кваснюка. – Том 1. – Київ, 2007. – 544 с.
136. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом європейської інтеграції» / Авт. кол.: А. С. Гальчинський, В. М.Гець та ін. Національний Інститут стратегічних досліджень, Інститут економічного Прогнозування НАН України, Міністерство економіки та питань європейської інтеграції України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
137. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів /Авт.-упоряд.: Г. О. Андрощук, І. Б. Жиляєв, Б. Г. Чижевський, М. М . Шевченко.— К: Парламентське вид-во, 2009. — 632 с.
138. Суворов Н. В., Балашова Е. Е. Изменение структуры межотраслевых связей российской экономики в первой половине 90-х годов. / Н.В.Суворов, Е.Е. Балашова // Пробл. прогнозирования.- 1998.- №1.- с.25-36.
139. Тараканов Н.Л. Портово-промышленные комплексы Украины: проблемы и перспективы развития./ Н.Л.Тараканов – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2002. – 204 с.
140. Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / Рокоча В., Плотніков О., Новицький В. та ін. – К.: Таксон, 2001. - 304с.
141. Управління інноваціями [зб. наук. праць / за ред. А. І. Сухорукова]. – Київ: «Видавничий дім Комп’ютерпрес», 2003. – 206 с.
142. Уткин. Э. А. Инновационный менеджмент / Эдуард Уткин. – М.: Акапис, 1996. – 438 с.
143. Ферова И.С. Кластерные принципы организации производственного взаимодействия / И.С. Ферова // Экономические проблемы и решения. – 2004. – № 2. – С. 52–64.
144. Харазішвілі Ю. Оцінка ефективності соціально-економічного розвитку регіонів України. /Ю. Харазішвілі // Економіка України. - 2007. - №9.
145. Хасаєв Г.Р. Кластери – сучасні інструменти підвищення конкурентоздатності регіону (через Партнерство до майбутнього). Частини 1, 2 / Г.Р. Хасаєв, Ю.В. Міхєєв // Журнал «Компас промислової реструктуризації». – 2003. – №1–2). – С. 1–13.
146. Черников Д. А. Темпы и пропорции экономического роста./ Д.А. Черников. - М.: Экономика, 1982.- 367 с.
147. Чужиков В. Кластери як об’єкт державного регулювання / В. Чужиков // Вісник УАДУ. – 2001. – №4. – С. 160–167.
148. Чухно А. Господарський механізм та шляхи його вдосконалення на сучасному етапі. / А. Чухно // Економіка України. - 2007. -№3- С.60-67.
149. Шелюбская Н. Косвенные методы государственного стимулирования инноваций: опыт Западной Европы. / Н. Шелюбская // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – № 3. – С.75-80.
150. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия / Йозфф Шумпетер. – М.: Экономика, 1995. – 483 с.
151. Шумпетер Й. Теория зкономического развития: Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла коньюнктуры / Йозеф Шумпетер. — М.: Прогресс, 1982. – 456 с.
152. Экономическая энциклопедия. – М.: ОАО «Издательство «Экономика», 1999. – 1055 с.
153. Юдіна О.І. Інноваційна діяльність підприємств промисловості як засіб ресурсозбереження. /О.І. Юдіна // Вісник ДонНует.-2009.-№3 (43).
154. Яковец Ю. В. Эпохальные инновации ХХІ века / Юрий Яковец. – М.: ЗАО „Издательство „Экономика”, 2004. – 444 с.
155. Якубовский Н. Научно-инновационний потенциал модернизации украинской промышленности. / Н. Якубовский // Экономика Украины. - 2009. - № 2. - С.4-14.
156. Якубовский Н., Новицкий В., Киндзерский Ю. Концептуальные основы стратегии развития промышленности Украины на период до 2017 года. / Н. Якубовский, В. Новицький, Ю. Киндзерский // Экономика Украины. – 2007. - № 11. – С. 4-20.
157. Янг Лоурен Е. Технопарки та кластери фірм./ Лоурен Е. Янг – К.: ПЕРУ, 1995. – 121 с.
158. Яценко Б.П. Структура господарства Японії (економіко-географічне дослідження господарства постіндустріальної країни) [Текст]: монографія / Б.П. Яценко; НАН України. Ін-т сходознавства ім. А. Кримського. - К, 2006. - 253 с.
159. Abramovits М. Resource an Output Tren s in the Unite States Since 1870 // Papers an Procee ings of the American economic association. 1956.May. Vol.46.- P.3
160. Alternatives for the 1980-s. An Occasional Paper. The Case for Industrial Policy. Lester S. Thurow. Center for national Policy. Wash., 1984. Jan. P.3.
161. Anderson Т. A Gateway to the global Economy / A. Anderson, G. Anderson. – Moscow: Phases, 2001. – 88 с.
162. Berle A. A., Means G. The moder