УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

на правах рукопису

БУРЯК АННА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК [336.713:005.5] (043.5)

УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ

Спеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
Сало Іван Васильович,
доктор економічних наук, професор

Суми – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ПЕРЕДУМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ 13
1.1 Узагальнення теоретичної бази дослідження поняття «ефективність» 13
1.2 Виокремлення специфічних особливостей банківського бізнесу як об’єкта визначення ефективності та управління нею 22
1.3 Роль та місце управління ефективністю банківського бізнесу в концепції вартісно-орієнтованого управління 39
1.4 Сучасні передумови управління ефективністю банківського бізнесу в Україні 54
Висновки до розділу 1 67
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ
72
2.1 Концептуальні основи формування системи управління ефективністю банківського бізнесу 72
2.2 Систематизація та розвиток теоретико-методичних положень оцінювання ефективності банківського бізнесу 87
2.3 Обґрунтування науково-методичного підходу до визначення ефективності банківського бізнесу в Україні та його практична апробація 108
Висновки до розділу 2 129
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО АНАЛІЗУ ТА СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ 132
3.1 Дослідження факторів впливу та умов забезпечення ефективності банківського бізнесу в Україні 132
3.2 Методичні засади формалізації впливу «статусних» характеристик банку та особливостей його бізнес-моделі на ефективність банківського бізнесу в Україні 151
3.3 Розробка рекомендацій щодо вибору стратегії управління ефективністю банківського бізнесу 170
Висновки до розділу 3 184
ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 194
ДОДАТКИ 218

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасні тенденції посткризового розвитку банківського бізнесу в Україні, зокрема загальне падіння його рентабельності, посилення нормативних вимог з боку центрального банку, зміна пріоритетів споживачів банківських послуг у бік підвищення запитів до транспарентності та надійності банків тощо обумовлюють загострення проблеми забезпечення ефективності банківської діяльності. При цьому як об’єкт управління виступає вже не просто банк та його операції, а банківський бізнес в цілому, що висуває додаткові вимоги до врахування довгострокового часового горизонту та інтересів основних стейкхолдерів при прийнятті управлінських рішень. Крім того, в умовах загострення конкуренції між банками за доступ до ресурсів та імплементації принципів корпоративного управління в практику вітчизняного банківництва особливої актуальності набуває необхідність розвитку науково-методичного забезпечення управління ефективністю банківського бізнесу в контексті впровадження концепції вартісно-орієнтованого управління.
Фундаментальні основи дослідження ефективності банківської системи, банків та бізнесу в цілому закладені в наукових працях таких зарубіжних дослідників, як А. Бергер, В. Бєлоусова, Є. Брігхем, А. Деміргук-Кунт, П. Друкер, Р. Каплан, О. Кармінський, Т. Коупленд, Х. Лейбенстайн, Л. Местер, С. Моісєєв, А. Пересецький, А. Раппапорт, Дж. Сінкі, Д. Хемпфрі та ін. Серед вітчизняних науковців проблеми забезпечення ефективного розвитку банківського бізнесу досліджували Г. М. Азаренкова, З. М. Васильченко, О. В. Васюренко, О. Д. Вовчак, О. М. Діденко, А. О. Єпіфанов, І. Б. Івасів, Г. Т. Карчева, С. М. Козьменко, О. М. Костюк, С. В. Лєонов, Л. О. Примостка, І. В. Сало, Н. П. Шульга та ін.
Незважаючи на підвищений науковий інтерес до проблем ефективності банківського бізнесу та значну кількість наукових розробок у даному напрямку, відсутній комплексний підхід до її вирішення. Зокрема, потребують подальшого дослідження питання, пов’язані з формуванням системи управління ефективністю банківського бізнесу, обґрунтуванням її місця в межах концепції вартісно-орієнтованого управління, поглибленням науково-методичної бази оцінювання ефективності банківського бізнесу, розвитком механізму врахування ключових детермінант його ефективного розвитку. Все це обумовлює вибір теми дисертаційного дослідження, мети та завдань, а також підтверджує його актуальність та практичну значимість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота узгоджується з основними напрямами наукових досліджень ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України». Зокрема, до звіту за темою «Сучасні технології фінансово-банківської діяльності в Україні» (номер держреєстрації 0103U006965) увійшли пропозиції дисертанта щодо удосконалення методичного забезпечення оцінки ефективності банківського бізнесу шляхом застосування методу фінансових коефіцієнтів; за темою «Реформування фінансової системи України в умовах євроінтеграційних процесів» (номер держреєстрації 0109U006782) – пропозиції щодо визначення ключових детермінант забезпечення ефективності банківського бізнесу в Україні з урахуванням тенденцій фінансової глобалізації; за темою «Розвиток механізму функціонування банківської системи України під впливом іноземного капіталу» (номер держреєстрації 0107U0123112) – науково-методичний підхід до оцінювання ефективності банківського бізнесу та результати його застосування для банків з іноземним капіталом.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток науково-методичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо управління ефективністю банківського бізнесу в контексті впровадження концепції вартісно-орієнтованого управління.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення наступних завдань:
– узагальнити теоретичну базу дослідження ефективності та визначити специфічні особливості банківського бізнесу як об’єкта оцінювання та управління нею;
– виокремити місце управління ефективністю банківського бізнесу в межах концепції вартісно-орієнтованого управління;
– проаналізувати стан і тенденції розвитку банківського бізнесу в Україні у контексті управління його ефективністю;
– розробити концептуальні засади формування системи управління ефективністю банківського бізнесу;
– розвинути критеріальну базу вибору методів оцінювання ефективності банківського бізнесу;
– запропонувати науково-методичний підхід до оцінювання ефективності банківського бізнесу, підтвердити доцільність його впровадження у практику вітчизняного банківництва;
– розвинути науково-методичні положення аналізу ефективності бан-ківського бізнесу, виокремити основні детермінанти її забезпечення в Україні та формалізувати їх вплив;
– розробити матрицю вибору еталонних стратегій та надати рекомендації щодо вибору стратегії управління ефективністю банківського бізнесу.
Об’єктом дослідження є економічні відносини між стейкхолдерами банку, що виникають під час управління ефективністю банківського бізнесу.
Предметом дослідження є науково-методичне забезпечення управління ефективністю банківського бізнесу в контексті впровадження концепції вартісно-орієнтованого управління.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційного дослідження складають фундаментальні положення економічної теорії, теорії фінансового посередництва та банківської справи, сучасні концепції менеджменту, а також наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячені проблемам забезпечення ефективного розвитку банківського бізнесу.
У процесі вирішення завдань дослідження використовувалися наступні методи наукового пізнання: загальнонаукові (аналіз, синтез, логічне узагаль-нення) – при обґрунтуванні категоріально-понятійного апарату дослідження ефективності банківського бізнесу; порівняльний та статистичний аналіз – при дослідженні тенденцій розвитку банківського бізнесу в Україні; системно-структурний аналіз – при обґрунтуванні елементного складу та взаємозв’язків у системі управління ефективністю банківського бізнесу; групування – при розробці рекомендацій щодо вибору стратегії управління ефективністю банківського бізнесу; економіко-математичне моделювання (параметричні методи, зокрема стохастичний фронтірний аналіз) – під час обґрунтування методичного підходу до оцінювання ефективності банківського бізнесу та формалізації умов її забезпечення. Економіко-математичне моделювання проведено в середовищі FRONTIER Version 4.1.
Інформаційною та фактологічною базою дисертаційного дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють діяльність банків в Україні; офіційні дані Національного банку України, Асоціації українських банків та Незалежної асоціації банків України, Державної служби статистики України; звітно-аналітична інформація міжнародних фінансово-кредитних та аналітичних інституцій, в тому числі Світового банку, консалтингової компанії McKinsey; аналітичні огляди та звітні дані рейтингових агентств, публічна звітність банків України.
Наукова новизна результатів дослідження полягає у поглибленні існуючих та обґрунтуванні ряду нових науково-методичних підходів та практичних рекомендацій щодо управління ефективністю банківського бізнесу в контексті впровадження концепції вартісно-орієнтованого управління.
Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:
вперше:
– розроблено концептуальні засади формування системи управління ефективністю банківського бізнесу як: 1) складової вартісно-орієнтованого управління, що обумовлює необхідність обрання показника вартості банківського бізнесу як критерію ефективності; 2) цілісної впорядкованої сукупності елементів організаційно-цільового (мета, суб’єкт, об’єкт, принципи управління) та функціонально-інформаційного (оцінювання, аналіз та вибір стратегії) її забезпечення, що спрямована на мінімізацію недоотриманих прямими стейкхолдерами банківського бізнесу вигід;
удосконалено:
– науково-методичний підхід до оцінювання ефективності банківського бізнесу шляхом розрахунку показника недоотриманих вигід, який ґрунтується на застосуванні стохастичного фронтірного аналізу та дозволяє надати кількісну оцінку величині недоотриманого банком доходу, виходячи з потенційних можливостей. Запропонований підхід, на відміну від існуючих граничних методів, враховує показники результативності банківської діяльності (чиста процентна та непроцентна маржа), витратності (витрати на обслуговування майнового комплексу банку та розвиток нематеріальних активів) та коригуючі показники (рівень кредитного ризику, масштаб діяльності та чистий спред);
– методичні засади обґрунтування умов забезпечення ефективності банківського бізнесу шляхом формалізації впливу «статусних» характеристик банку та особливостей його бізнес-моделі на показник недоотриманих вигід. Це дозволило обґрунтувати наявність суттєвого позитивного впливу на ефективність банківського бізнесу присутності іноземного капіталу, членства в інтеграційному об’єднанні, орієнтації на корпоративний сегмент клієнтської бази при залученні ресурсів та на роздрібний – при їх розміщенні; а також наявність суттєвого негативного впливу на ефективність банківського бізнесу державної форми власності, масштабу провадження бізнесу, орієнтації на роздрібний сегмент при залученні ресурсів та високої частки високоліквідних активів;
– науково-методичні засади стратегічного управління ефективністю банківського бізнесу на основі розробки матриці вибору еталонних стратегій (підтримання, максимізації, підвищення, стабілізації та відновлення ефективності), що, на відміну від існуючих підходів, ґрунтується на формалізованому взаємозв’язку рівня ефективності банківського бізнесу та його статусного профілю, який запропоновано визначати, виходячи з поточної позиції банку на ринку з точки зору потенціалу зростання ефективності бізнесу;
набуло подальшого розвитку:
– структуризація науково-методичних підходів до розкриття змісту банківської діяльності шляхом виокремлення функціонального, інституційного, портфельного, виробничого, стейкхолдерського підходів до її визначення, що дозволило обґрунтувати її багатоцільовий і багаторівневий характер та склало наукове підґрунтя для її розмежування від банківського бізнесу як сукупності економічних відносин;
– трактування змісту понять:
▪ «банківський бізнес» як сукупності економічних відносин між зацікавленими сторонами, що виникають під час здійснення банківської діяльності з метою отримання прямими стейкхолдерами економічних вигід з урахуванням інтересів групи опосередкованих стейкхолдерів. На відміну від існуючих, такий підхід трактує банківський бізнес як сукупність економічних відносин та дозволяє визначити перелік його структурних характеристик: основного вигодонабувача (прямих стейкхолдерів – власників та менеджерів), механізм отримання економічних вигід (здійснення банківської діяльності з урахуванням інтересів групи опосередкованих стейкхолдерів) та мету провадження;
▪ «ефективність банківського бізнесу» як узагальнюючої характеристики досягнутих результатів з урахуванням витрат на його провадження та з позиції повноти реалізації потенційних можливостей, що дозволяє конкретизувати умови отримання цих результатів;
– система факторів впливу на ефективність банківського бізнесу залежно від їх походження із поглибленням ознаки «за стейкхолдером – суб’єктом впливу». Це дозволило розмежувати зовнішні фактори впливу як компоненти мікро-, макро- та мегасередовища банку, які знаходяться в межах компетенції групи опосередкованих стейкхолдерів, та внутрішні умови (детермінанти) ефективності як сукупність «статусних» характеристик банку (форма власності, резидентність власників, концентрація власності, тип власника(-ів), ринковий досвід, афілійованість) та особливостей його бізнес-моделі (масштаб діяльності, капітальна база, стратегія залучення та розміщення ресурсів), що знаходяться в межах компетенції прямих стейкхолдерів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що обґрунтовані в роботі теоретичні положення зведені до рівня методичних рекомендацій. Пропозиції щодо використання показників ефективності банківського бізнесу можуть бути застосовані Національним банком України при розробці рекомендацій з проведення дистанційного нагляду. Пропозиції щодо розрахунку показника недоотриманих вигід, обґрунтування детермінант забезпечення ефективності банківського бізнесу, розробки матриці вибору еталонних стратегій можуть бути застосовані банками України з метою управління ефективністю банківського бізнесу та в процесі стратегічного бізнес-планування.
Висновки та рекомендації дисертанта щодо використання показників ефективності банків впроваджено в діяльність Управління Національного банку України у Сумській області (довідка від 07.06.2012 № 01-012/2092); щодо застосування інтегрального показника ефективності банківського бізнесу – в діяльність відділення «Сумське» ПАТ «Альфа-Банк» (довідка від 14.05.2012 № 002-13/1372); щодо виявлення взаємозв’язку бізнес-моделі та можливостей використання потенціалу ринку при управлінні ефективністю банківського бізнесу – в діяльність відділення АТ «ОТП Банк» м. Суми (довідка від 15.05.2012 № 001-07/1543); щодо застосування матриці вибору еталонних стратегій розвитку банківського бізнесу – в діяльність філії – Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» (довідка від 08.05.2012 № 01-14/1778).
Одержані дисертантом наукові результати використовуються у навчальному процесі ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» при викладанні дисциплін: «Фінансовий менеджмент у банку», «Аналіз банківської діяльності», «Банківський нагляд», «Банківська система» (акт від 20.02.2012).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є завершеною науковою роботою. Наукові положення, висновки, рекомендації і розробки, які виносяться на захист, одержані автором самостійно і відображені в опублікованих працях. Результати, опубліковані дисертантом у співавторстві, використані у дисертаційній роботі лише в межах його особистого внеску.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися і отримали схвальну оцінку на науково-практичних конференціях, серед яких: V Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах глобалізації» (2009 р., м. Сімферополь); V Міжнародна науково-практична конференція «Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика» (2010 р., м. Суми); Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (2009, 2011 рр., м. Суми); VIII Міжнародна науково-практична конференція «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (2011 р., м. Тернопіль); II Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток фінансового менеджменту та реформування фінансової системи в умовах хаотично структурованої економіки» (2012 р., м. Дніпропетровськ); ХI Всеукраїнська науково-практична конференція «Фінансово-кредитна система України в умовах інтеграційних і глобалізаційних процесів» (2012 р., м. Черкаси).
Публікації. Основні наукові положення, рекомендації та висновки дисертанта опубліковано у 17 наукових працях загальним обсягом 4,89 друк. арк., з яких особисто автору належить 4,12 друк. арк., у тому числі: 1 підрозділ у колективній монографії, 9 статей в журналах і збірниках наукових праць, що є фаховими з економіки; 7 публікацій у збірниках тез доповідей конференцій.
Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.
Повний обсяг дисертації складає 268 сторінок, у тому числі на 114 сторінках розміщено 23 таблиці, 33 рисунки, 5 додатків та список літератури з 241 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення науково-прикладної задачі, яка полягає в розвитку існуючих та розробці нових науково-методичних підходів до управління ефективністю банківського бізнесу в контексті впровадження вартісно-орієнтованого управління. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу зробити висновки теоретичного, аналітичного та практичного спрямування.
1. Актуалізація проблеми управління ефективністю банківського бізнесу в Україні зумовлена причинами як мікроекономічного характеру, пов’язаних зі специфікою провадження вітчизняного банківського бізнесу, так і макроекономічного характеру, зокрема нестабільністю та невизначеністю загальноекономічних умов соціально-економічного розвитку країни.
За результатами узагальнення теоретичної бази дослідження поняття «ефективність» виокремлено його місце серед інших економічних понять, зокрема «ефект», «результативність», а дослідження генезису підходів до трактування його змісту дало змогу зробити висновок щодо його трансформації від вузького (як співвідношення отриманих результатів та понесених витрат) до широкого розуміння (багатоаспектної характеристики результатів діяльності). До складу іманентних рис поняття «ефективність» запропоновано включити відносний (порівняльний) характер її визначення; оціночну природу, що потребує взаємоузгодженості критерію та індикаторів її вимірювання; тісний взаємозв’язок з результативністю через надання якісно-кількісної визначеності отриманим результатам.
2. Систематизація існуючих поглядів на зміст поняття «бізнес» в межах позитивної, критичної та прагматичної концепцій дала можливість з’ясувати, що на сучасному етапі провідною є остання, яка розглядає бізнес як історично неминуче явище, закономірний соціально-економічний процес, пов’язаний з обміном результатами діяльності, тобто діловими відносинами. Це дозволило зосередити увагу під час дисертаційного дослідження не лише на економічній (як способу отримання економічних вигід) чи юридичній (об’єкта майнових прав) точці зору, а й соціальній (як невід’ємного елементу ринкових відносин, спрямованих на надання суспільно значимих послуг).
3. Банківському бізнесу притаманний ряд специфічних особливостей, обумовлених відмінностями банківської діяльності від інших видів економічної активності. Задля уточнення цих відмінностей виокремлено такі науково-методичні підходи до розкриття змісту банківської діяльності: функціональний (її зміст визначається переліком основних функцій та операцій банків як фінансових посередників); інституційний (розкриває інституційну природу банківської діяльності з позиції мінімізації транзакційних витрат, усунення асиметрії інформації на ринку та управління ризиками); портфельний (банківська діяльність розглядається з позиції оптимального поєднання доходності, ризикованості та ліквідності); виробничий (банківська діяльність визначається як виробничий процес, пов’язаний з трансформацією тимчасово вільних ресурсів у доходні активи); стейкхолдерський (банківська діяльність розглядається з позиції задоволення інтересів зацікавлених сторін). Такий поділ дозволив обґрунтувати її багатоцільовий і багаторівневий характер та чітко її розмежувати від поняття «банківський бізнес» як сукупності економічних відносин.
4. Обґрунтовано доцільність дослідження кінцевих результатів банківського бізнесу з позиції задоволення інтересів зацікавлених сторін (забезпечення віддачі на вкладений капітал, прозорої та справедливої системи винагороди праці, дотримання вимог та обмежень, забезпечення стабільності та надійності відносин, доступності банківських послуг та ін.). В контексті управління ефективністю банківського бізнесу виокремлено прямих (власники і менеджери) та опосередкованих (регулятора, клієнтів, державу, партнерів та інших) стейкхолдерів банківського бізнесу.
5. Під банківським бізнесом запропоновано розуміти сукупність економічних відносин між його зацікавленими сторонами, що виникають під час здійснення банківської діяльності з метою отримання прямими стейкхолдерами економічних вигід з урахуванням інтересів групи опосередкованих стейкхолдерів. На відміну від існуючих, такий підхід визначає банківський бізнес не лише як діяльність, а як сукупність економічних відносин та дозволяє виокремити його структурні характеристики: основного вигодонабувача (прямих стейкхолдерів – власників та менеджерів), механізм отримання економічних вигід (здійснення банківської діяльності з урахуванням інтересів групи опосередкованих стейкхолдерів) та мету провадження.
6. Обґрунтовано, що завданню гармонізації інтересів як прямих, так і опосередкованих стейкхолдерів банківського бізнесу найбільшою мірою відповідає концепція вартісно-орієнтованого управління, відповідно до якої стратегічною метою провадження банківського бізнесу слід вважати зростання вартості капіталу власників у довгостроковому періоді за умови врахування інтересів групи опосередкованих стейкхолдерів.
7. У дисертаційному дослідженні спростовано усталену думку про доцільність вимірювання ефективністю банківського бізнесу показниками вартості через ряд обмежень, пов’язаних зі способом їх обчислення, та з особливостями їх використання в Україні в умовах відсутності активного фондового ринку. До того ж, обґрунтовано, що вартісні показники дають змогу охарактеризувати лише результативність менеджменту банку та не дозволяють в повній мірі скласти уявлення про оптимальність управлінських дій з приводу її створення. Під ефективністю банківського бізнесу запропоновано розуміти узагальнюючу характеристику досягнутих результатів з урахуванням витрат на його провадження та з позиції повноти реалізації потенційних можливостей, що дозволяє конкретизувати умови отримання цих результатів.
8. Проведений аналіз особливостей вітчизняного банківського бізнесу дозволив з’ясувати, по-перше, становлення банківського бізнесу в Україні як такого, коли банки є не лише установами, що виконують функції фінансового посередника шляхом надання банківських послуг, а й являються об’єктами довгострокового вкладення капіталу з метою отримання відповідної віддачі в майбутньому, що, у свою чергу, призводить до необхідності врахування довгострокового часового горизонту під час провадження банківської діяльності; по-друге, зміна цільових орієнтирів вітчизняного банківського бізнесу, впровадження принципів корпоративного управління, посилення впливу банків на суспільні процеси в країні, та відповідно необхідність врахування інтересів основних груп зацікавлених сторін; по-третє, низький рівень управління у вітчизняних банках та незадовільний фінансовий стан.
9. Ґрунтуючись на принципах системного підходу обґрунтовано концептуальні засади формування системи управління ефективністю банківського бізнесу як: 1) складової вартісно-орієнтованого управління банківським бізнесом, що обумовлює необхідність обрання показника вартості в якості критерію ефективності; 2) цілісної впорядкованої сукупності елементів організаційно-цільового (суб’єкт, об’єкт, мета, принципи) та функціонально-інформаційного (оцінювання, аналіз та вибір стратегії) забезпечення, спрямованої на мінімізацію недоотриманих прямими стейкхолдерами банківського бізнесу вигід.
10. За результатами систематизації науково-методичних підходів до визначення ефективності банків в цілому (коефіцієнтний, аналітичний, граничний, рейтинговий, вартісний) визначено для цілей оцінювання ефективності банківського бізнесу доцільність застосування граничних методів, спрямованих на визначення ступеню відхилення фактичних результатів роботи від потенційно можливих на ринку, з відповідної адаптацією до специфічних умов провадження банківського бізнесу.
11. Оцінку ефективності банківського бізнесу запропоновано здійснювати за допомогою показника недоотриманих вигід, який ґрунтується на застосуванні методу стохастичного фронтірного аналізу та дозволяє надати кількісну оцінку величині недоотриманих вигід, виходячи з потенційних можливостей банку. Результати апробації науково-методичного підходу до оцінювання ефективності банківського бізнесу на прикладі дванадцяти найбільших банків України за 2007-1-е півріччя 2012 рр. свідчать про зниження середнього рівня ефективності банківського бізнесу – показник недоотриманих вигід зріс з 21,90 до 40,05% – та посилення диференціації банків за рівнем ефективності бізнесу. До трійки банків-лідерів потрапили АТ «Брокбізнесбанк», ПАТ «Альфа-Банк» та АТ «Ощадбанк», до банків з найнижчим середнім рівнем ефективності – ПАТ КБ «Приватбанк» та АТ «УкрСиббанк». Порівняння традиційних показників ефективності (рентабельності) та показника недоотриманих вигід дало можливість зробити висновок щодо неспроможності перших адекватно відображати оптимальність провадження банківського бізнесу з точки зору повноти реалізації його потенційних можливостей.
12. З метою аналізу ефективності банківського бізнесу та ідентифікації резервів її підвищення запропоновано розмежовувати фактори впливу, як зовнішні, по відношенню до банківського бізнесу, компоненти середовища, під дією яких досягається ефективність, та умови забезпечення (детермінанти) ефективністю банківського бізнесу – внутрішні, по відношенню до банківського бізнесу, компоненти середовища, за участі яких досягається ефективність. Фактори впливу на ефективність банківського бізнесу визначено на рівні мікросередовища бізнесу (галузевий рівень), макросередовища (національний рівень) та мегасередовища (міжнародний рівень). Серед умов забезпечення ефективності банківського бізнесу виокремлено «статусні» характеристики банку, такі як форма власності банку, резидентність власників та їх концентрація в капіталі, тип власника (-ів), ринковий досвід, афілійованість, та контекстні характеристики, а саме бізнес-модель банку.
13. Враховуючи неоднозначність впливу «статусних» характеристик на ефективність банківського бізнесу в межах окремої країни (через національні традиції та історичний досвід провадження бізнесу, ступінь розвитку товарно-грошових відносин та регулювання грошово-кредитних відносин, рівень економічного розвитку, в т.ч. правову захищеність та прозорість), сформовано гіпотези щодо їх впливу на ефективність банківського бізнесу в Україні та здійснено їх перевірку. Найбільш негативний вплив (позитивне значення коефіцієнту означає зростання показника недоотриманих вигід та відповідно – зниження ефективності) на ефективність банківського бізнесу здійснює державна форма власності. Позитивний вплив на ефективність банківського бізнесу членства банку в інтеграційному об’єднанні (фінансово-промисловій групі чи консорціумі) обумовлений дією «внутрішнього ринку капіталу», що в умовах недостатньо розвинутих чи недоступних зовнішніх ринків капіталу слугує додатковою стратегічною перевагою бізнесу на ринку.
14. Результати формалізації впливу особливостей бізнес-моделі банку на показник недоотриманих вигід засвідчили, що до складу основних детермінант- дестимуляторів ефективності банківського бізнесу в Україні належать масштаб провадження бізнесу, розгалуженість мережі філій банку, залежність від коштів засновників, орієнтація на індивідуальний сегмент при залученні фінансових ресурсів, миттєва ліквідність. Серед детермінант-стимуляторів – стратегія банку щодо залучення фінансових ресурсів (зокрема пріоритетність корпоративного сегменту) та розміщення (перевага надається кредитуванню індивідуального сегменту).
15. В роботі обґрунтовано доцільність застосування матричного підходу до вибору стратегії управління ефективністю банківського бізнесу, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на формалізованому взаємозв’язку статусного профілю бізнесу та поточного рівня ефективності банківського бізнесу (який надає оцінку потенціалу підвищення її рівня), та забезпечує об’єктивний характер врахування національних особливостей і тенденцій розвитку банківського бізнесу. Розроблено матрицю вибору еталонної стратегії управління ефективністю банківського бізнесу, в межах якої ідентифікацію статусного профілю бізнесу запропоновано здійснювати залежно від наявності відповідних «статусних» характеристик банку – умов забезпечення ефективносіт банківського бізнесу (профіль «I» відповідає державній формі власності, «II» – приватній формі власності; «III» – приватній формі власності та участі іноземного капіталу або наявності «внутрішнього ринку капіталу», «IV» – приватній формі власності, участі іноземного капіталу, наявності «внутрішнього ринку капіталу»). З метою розмежування банків за рівнем ефективності банківського бізнесу була здійснена їх градація залежно від показника недоотриманих вигід – «А»