Різниченко Євген Іванович. ФІНАНСОВІ ІМПЕРАТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

Короткий опис

Різниченко Євген Іванович. Назва дисертаційної роботи: "ФІНАНСОВІ ІМПЕРАТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
Різниченко Євген Іванович
УДК 339.9
ФІНАНСОВІ ІМПЕРАТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ У
ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ
Спеціальність 08.00.02 – світове господарство і міжнародні
економічні відносини
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Науковий керівник
доктор економічних наук, професор
Луцишин Зоряна Орестівна
Київ - 2015
2
Зміст
Вступ .......................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ НАЦІОНАЛЬНИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ В ІНТЕГРАЦІЙНИХ УГРУПОВАННЯХ..15
1.1. Ідентифікація національних економічних інтересів в глобальній
економіці .................................................................................................................. 15
1.2. Міжкраїнова консолідація національних економічних інтересів в
умовах інтеграції .....................................................................…………………....31
1.3. Передумови формування і механізми реалізації економічного інтересу
інтеграційного угруповання на прикладі ЄС ….…………..….……….............47
Висновки до розділу 1 ....................................................................................... 64
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВІ ІМПЕРАТИВИ ГАРМОНІЗАЦІЇ
НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ У ПРОЦЕСІ
РОЗВИТКУ ЄС ...................................................................................................... 67
2.1. Особливості монетарної політики ЄС у відстоюванні національних
економічних інтересів............................................................................................. 67
2.2. Компроміс національних економічних інтересів у бюджетній політиці
ЄС.............................................................................................................................. 87
2.3. Інституційна структура забезпечення фінансової стабільності в
Європі………………………………………………………………………….…108
Висновки до розділу 2…………..……………………….………………...….127
РОЗДІЛ 3. ТРАНСФОРМАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ФІНАНСОВОЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ……….………………………………………………………..…..132
3.1. Кластерний аналіз Європейського фінансово-економічного
простору ................................................................................................................ 132
3.2. Континентальна конвергенція та дивергенція спільних фінансовоекономічних політик ЄС……………………………………………………......146
3.3. Євроінтеграційний вектор реалізації економічного інтересу
України…………………………………………………………………………...177
Висновки до розділу 3…………..…………………………………………….198
ВИСНОВКИ………………………………………………...…………………...202
Список використаних джерел........................................................................... 207
3
Перелік умовних позначень
АСЕАН Асоціація держав Південно-Східної Азії
ГАТС Генеральна угода з торгівлі послугами
ГАТТ Генеральна угода з тарифів і торгівлі
ЄЕП Єдиний економічний простір
ЄК Європейська Комісія
ЄП Європейський Парламент
ЄРСР Європейська Рада з системних ризиків
ЄС Європейський Союз
ЄС-10
(країни, що приєднались до Європейського Союзу 1 травня
2004 року): Естонія, Латвія, Литва, Чехія, Угорщина, Польща,
Словаччина, Словенія
ЄС-12 країни ЄС-10 плюс Болгарія та Румунія, які приєдналися до
ЄС після 2004 року
ЄС-10
Континентальна Чехія, Угорщина, Польща, Словаччина та Словенія
ЄС-12 Південь Болгарія та Румунія
ЄС-10 Північ Естонія, Латвія та Литва
ЄС-15
(країни, які входили до складу ЄС до 1 травня 2004 року):
Данія, Фінляндія, Швеція, Великобританія, Австрія, Бельгія,
Франція, Німеччина, Нідерланди, Греція, Італія, Португалія,
Іспанія
ЄС-15 Південь Греція, Італія, Португалія та Іспанія
ЄС-15
Континентальна Австрія, Бельгія, Франція, Німеччина, Нідерланди;
ЄС-15 Північ Данія, Фінляндія, Швеція та Великобританія
ЄСМ Європейський стабілізаційний механізм
ЄСФН Європейська система фінансових наглядачів
ЄФФС Європейський фонд фінансової стабільності
МВФ Міжнародний валютний фонд
МЕРКОСУР економічний союз держав у Південній Америці
НАФТА Північноамериканська зона вільної торгівлі
НБУ Національний банк України
НЦБ Національний центральний банк
ОБСЄ Організація з безпеки та співробітництва у Європі
ОЕСР Організація економічного співробітництва та розвитку
ООН Організація Об’єднаних Націй
ООН Організація Об'єднаних Націй
ПДВ Податок на додану вартість
ПЗВТ Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі
ПІІ Прямі іноземні інвестиції
СОТ Світова організація торгівлі
4
США Сполучені Штати Америки
ТНБ Транснаціональні банки
ТНК Транснаціональні корпорації
R&D Науково-дослідні та конструкторські роботи
G-20
група міністрів фінансів та керівників центральних банків 20
економік: 19 з найбільших економік світу та Європейського
Союзу.
Абревіатури назв
країн Країна Абревіатури назв
країн Країна
AT Австрія IT Італія
BE Бельгія LT Литва
BG Болгарія LU Люксембург
CY Кіпр LV Латвія
CZ Чехія MT Мальта
DE Німеччина NL Нідерланди
DK Данія PL Польща
EE Естонія PT Португалія
EL Греція RO Румунія
ES Іспанія SE Швеція
FI Фінліндія SI Словенія
FR Франція SK Словаччина
HU Угорщина UK Великобританія
IE Ірландія НR Хорватія
5
ВСТУП
Актуальність теми. Національні інтереси є квінтесенцією цінностей
суспільства, його прагнень та свідомості, що визначають при цьому цілі держави,
за допомогою яких вона і реалізує інтереси у вигляді досягнення конкретних
результатів в економічній, зовнішній, безпековій політиці і т.д. У XXI ст.
основною складовою національного інтересу є економічний інтерес країни,
оскільки саме економічна сфера формує основу держави, оскільки обумовлює її
політичний, військовий, культурний, інформаційний та інші потенціали з точки
зору фінансування їх розвитку. В інтеграційних економічних системах національні
економічні інтереси відіграють вирішальну роль, оскільки ключовим є наскільки
успішно країни в умовах інтеграції здатні відстоювати свої національні інтереси.
Сучасна фінансова криза стала могутнім каталізатором перегляду
парадигми економічного розвитку не лише країн Західної Європи, а й усього світу,
що у переважній більшості випадків пояснюється захистом національних
економічних інтересів. Кожна країна є унікальною з точки зору політичних,
культурних, соціальних та економічних характеристик, а тому національні
економічні інтереси різних країн, які визначають цілі та завдання національних
економічних політик, навіть у складі певних інтеграційних угруповань, можуть не
лише не співпадати між собою чи з економічним інтересом самого інтеграційного
угруповання, а й бути протилежними.
На відміну від інших регіональних інтеграційних угруповань таких, як
НАФТА, АСЕАН та МЕРКОСУР, Європейський Союз досяг найбільшого
інтеграційного розвитку, створивши Економічний та Валютний Союз.
Найбільшого прогресу Європейський Союз досяг саме у фінансовій сфері,
причому різним її елементам притаманний різний імператив. Монетарна політика
характеризується прагматизмом щодо узгодження національних інтересів країнчленів ЄС, оскільки провідну роль відіграє саме економічний інтерес ЄС, як
інтеграційного угруповання. В цей же час бюджетній політиці притаманний
компроміс між національними інтересами країн-членів ЄС та економічним
інтересом самого інтеграційного угруповання. Фінансова криза на порядок денний
винесла питання фінансової стабільності в Європі та її інституційного
забезпечення.
Європейський Союз на сучасному етапі свого розвитку постав перед
6
необхідністю прийняття важливих рішень економічного та політичного характеру
щодо виведення цього інтеграційного угруповання із фінансової кризи. Успішне
подолання кризових явищ в економіках країн-членів ЄС дасть суттєвий поштовх
подальшому поглибленню економічної, політичної та культурної інтеграції. У разі
неспроможності відносно швидко відновити зростання у ЄС постане питання
щодо майбутнього Європейського інтеграційного проекту та євро зокрема, який
встиг стати однією з світових валют.
Аналіз механізму реалізації національних економічних інтересів країн ЄС з
виокремленням найбільш дієвих та ключових факторів – імперативів, які
визначають напрямний вектор розвитку ЄС викликає особливий інтерес, оскільки
ЄС вважається одним з найуспішніших інтеграційних угруповань світу, а тому
питання національних економічних інтересів країн-членів ЄС є комплексним та
складним. Аналіз цієї проблематики частково може відповісти на запитання щодо
доцільності подальшої інтеграції ЄС, можливих шляхів подальшого розвитку та
реформування ЄС, а також – чи доцільно таким регіональним угрупованням як
НАФТА, АСЕАН та МЕРКОСУР наслідувати досвід Європейського Союзу.
Серед учених дослідженню явищ, пов’язаних із проблематикою
інтеграційних процесів та теорією економічного розвитку держав, присвячені
праці Ч. Берда, І. Бураковського, С. Брауна, М.Каплана, Л. Кістерського,
Д. Лук'яненка, З. Луцишин, М. Портера, А. Румянцева, С. Роузфілда, А. Філіпенка,
Р. Юхансона та інших. У своїх працях учені розкривають сутність, закономірності
та протиріччя розвитку держав, цілі та наслідки інтеграційних процесів.
Дослідженням процесів західноєвропейської економічної та фінансової інтеграції
у теоретичній та емпіричній площині займались вчені, зокрема, О. Буторіна,
В. Войке, І. Жілл Х. Кассім, Л. Красавіна, Н. Кравчук, К.–О. Ланг, О. Рогач,
Д. Шварцер та інші. У своїх роботах ці вчені розкрили сутність та особливості
інтеграційних процесів у Європі, які досягли найвищого рівня інтеграції, що
призвів не лише до координації макро- та мікрополітики в різних країнах, а й – до
появи євро. Дослідженню проблематики співробітництва України та ЄС
присвячені роботи таких українських учених: В. Копійки, В. Манжоли, В. Чалого,
Г. Яворської та інших. Серед вітчизняних дослідників економічної інтеграції
України слід відзначити А. Єрмолаєва, Я. Жаліла, О. Шарова, О. Шниркова,
В. Чужикова та інших. У переважній більшості робіт з цієї тематики на прикладі
ЄС підкреслюються заходи, які варто вжити Україні для якісного реформування
7
вітчизняної економічної сфери. Окремої уваги заслуговують праці З. Варналія,
В. Горбуліна та А. Качинського, які досліджували національний економічний
інтерес України під призмою стратегічного планування та вирішення проблем
національної безпеки, а також доробок А. Поручника, який присвятив ґрунтовну
працю саме економічному інтересу України.
Визнаючи вагомий внесок науковців у розвиток економічних досліджень з
окресленої проблематики, доводиться констатувати, що національний
економічний інтерес, як напрямний вектор економічної політики держави та
основа її функціонування, рівно ж як і економічний інтерес інтеграційного
угруповання залишаються малодослідженим напрямом сучасної економічної
науки. Останні публікації вказують на значимість змін, які відбуваються протягом
останніх років в економічній політиці кран світу, які зумовлені відстоюванням
національних економічних інтересів. Відтак, з огляду на зазначене, в основу
дисертаційної роботи покладено гіпотезу, яка передбачає дослідження
національних економічних інтересів країн ЄС з виокремленням найбільш дієвих та
ключових факторів – імперативів, які визначають напрямний вектор розвитку ЄС.
Наслідком повільного і невпевненого відновлення економіки ЄС є зростання
незадоволення серед громадян ЄС, що підштовхує владу до прийняття рішучих
кроків щодо створення банківського та фіскального союзів, які в свою чергу
можуть призвести або до тіснішої конвергенції у ЄС, або до часткової дезінтеграції
в результаті збільшення економіко-політичного розриву між різними групами
країн.
Вивчення позитивного та негативного досвіду реалізації національних
економічних інтересів у фінансовій сфері країнами ЄС зумовлює актуальність
дослідження цієї проблематики та представляє собою не лише теоретичний, але й
практичний інтерес для України щодо формування її економічної політики на
засадах відстоювання власного національного економічного інтересу. Більше того,
з метою удосконалення фінансово-економічної політики України та приведення її
законодавства у відповідність до європейських стандартів, ефективність
європейського вектора зовнішньої політики України вимагає поглибленого аналізу
домінуючих елементів економічної політики ЄС – фінансових імперативів, які
визначають та спрямовують розвиток цього інтеграційного угруповання у тому
числі в питаннях розширення та міжнародної співпраці.
Актуальність і вагомість зазначених проблем як у теоретичній, так і
8
практичній площині обумовили вибір теми дисертаційного дослідження та
окреслили коло розглянутих питань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукової теми кафедри
світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту
міжнародних відносин «Механізми взаємодії економіки України із світовим
господарством в умовах глобалізації», яка є складовою загальної наукової теми
Інституту міжнародних відносин «Міжнародні правові, політичні та економічні
засади розвитку України» (№01БФ048-01) у межах комплексної наукової
програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові
проблеми державотворення України».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є системний
аналіз фінансових імперативів реалізації економічних інтересів ЄС та країн-членів
обґрунтування на цій основі ефективності євроінтеграційного вектора реалізації
економічного інтересу України.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення низки завдань:
- проаналізувати основні теоретичні підходи до визначення національних
економічних інтересів для виявлення їх сутності, економічної природи та
особливостей;
- охарактеризувати вплив міжкраїнової консолідації економічних інтересів в
умовах глобалізації на інтеграційні процеси у ЄС;
- ідентифікувати сутність та економічну природу інтересу інтеграційного
угруповання на прикладі ЄС, що дасть можливість запропонувати модель
реалізації національних економічних інтересів країн ЄС;
- проаналізувати механізм реалізації національних економічних інтересів країн ЄС
з виокремленням найбільш дієвих та ключових факторів – імперативів, які
визначають напрямний вектор економічної політики ЄС;
- з'ясувати сутність та проаналізувати механізм проведення монетарної та
бюджетної політик ЄС, як ключових фінансових факторів відстоювання
національних економічних інтересів країн ЄС, а також виявити причини,
необхідності та наслідки створення нових інститутів фінансового нагляду та
контролю в ЄС;
- оцінити ступінь конвергенції та кластеризації в країнах ЄС під призмою
національних економічних інтересів за допомогою аналізу динаміки основних
9
макроекономічних показників;
- виявити переваги та недоліки європейських інтеграційних процесів на
національні економічні інтереси країн з використанням аналізу динаміки
макроекономічних індикаторів, порівняння та протиставлення економічної
політики схожих за структурою економік країн (кластерів);
- проаналізувати відповідність між національним економічним інтересом України
та її альтернативними напрямами інтеграції, визначивши місце та роль України
у процесі реалізації національного економічного інтересу ЄС та з'ясувавши
місце та роль ЄС у процесі реалізації національного економічного інтересу
України.
Об’єктом дослідження є процес реалізації національних економічних
інтересів країн ЄС
Предметом дослідження є фінансові імперативи механізму реалізації
національних інтересів країнами ЄС та ЄС як інтеграційного об'єднання.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є фундаментальні
дослідження відомих фахівців з питань функціонування Європейського Союзу, а
також статистичні дані та нормативні документи провідних міжнародних
економічних установ. Загальнонаукові методи аналізу і синтезу, кількісного та
якісного порівняння, абстрагування, описово-аналітичний метод аналізу (розділи 1
і 2) сучасного стану реалізації політик ЄС. Обробка отриманої інформації
здійснювались за допомогою ПЕОМ, зокрема Матлабу, із використанням методів
математичної статистики: кластерного та регресійного аналізу (підрозділи 3.1 та
3.2), що дозволило виявити та виокремити країни, які є структурно схожими за
динамікою свого розвитку щодо основних макроекономічних індикаторів, а також
розрахувати темпи конвергенції у ЄС.
Залежності, отримані при коректних припущеннях, відповідають основним
положенням економічної науки і методам економічного аналізу. Математичні
моделі, які описують взаємозв’язок між зростанням ВВП країни та основними
економічними індикаторами, базуються на реалізації математичного планування, з
використанням регресійного, дисперсійного, кластерного аналізу і комп’ютерної
обробки у прикладних програмних пакетах. Вірогідність результатів досліджень,
виконаних із застосуванням цих методів та методів логічного узагальнення і
аналізу може бути визнана достатньою, оскільки показники статистичної обробки
узгоджуються із загальноприйнятими в практиці економічної науки.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення
наукового завдання щодо визначення фінансових імперативів механізму реалізації
національних економічних інтересів країн ЄС, дослідження закономірностей та
факторів функціонування цього інтеграційного угруповання, аналізу процесу
прийняття рішень в ЄС, вивчення впливу інтеграційних процесів на
макроекономічні показники країн-членів, а також визначення місця та ролі ЄС у
процесі реалізації національного економічного інтересу України:
по-перше, національні економічні інтереси – це система цінностей,
заснованих на життєво важливих матеріальних, інтелектуальних та духовних
потребах, а також на конкретних цілях держави, що залежать від оточуючого
середовища та детерміновані певним станом свідомості суспільства, достатньою
умовою реалізації яких є цілеспрямована діяльність держави щодо забезпечення
довгострокової конкурентоспроможності держави за рівнем ефективного
використання ресурсів та інновацій в умовах глобалізації економічних відносин, і
необхідною умовою реалізації яких є гарантування державного суверенітету та
сталого прогресивного розвитку. Під забезпеченням довгострокової
конкурентоспроможності слід розуміти стале зростання сукупності кількісних
(динаміка зростання ВВП на душу населення, обсягу виробництва
високотехнологічної продукції і т.д.) та покращення якісних характеристик
(соціально-економічні параметри, які характеризують якість життя населення та
справедливість розподілу благ у країні) функціонування економіки країни.
Економічний інтерес інтеграційного угруповання – це спільна система цінностей,
заснованих на життєво важливих матеріальних, інтелектуальних та духовних
потребах країн його членів, необхідною умовою реалізації яких є справедливе
врахування та відстоювання національного економічного інтересу кожної країни-
204
члена до тієї міри, доки він не суперечить національним економічним інтересам
інших країн його членів, і достатньою умовою реалізації яких є отримання
кожною країною-учасницею такого об'єднання вищої цінності від інтеграційних
процесів, ніж за умов їх відсутності;
по-друге, переважна більшість країн світу в контексті свого економічного та
військового потенціалу не спроможна відстоювати свій національний економічний
інтерес на світовій арені. Проте, у результаті економічної глобалізації
національний економічний інтерес певної країни може перетворитися спочатку на
коаліційний інтерес країн-членів єврозони, потім - на комунітарний інтерес ЄС, а
згодом – і на глобальний інтерес світової фінансової системи, оскільки ціною
питання може бути майбутнє євро та ЄС у цілому, припинення існування яких
ставить під сумнів глобальну фінансову безпеку багатьох країн. З вище
зазначеного можна зробити висновок, що на перше місце виходять фінансові
імперативи, домінуючими при цьому є монетарна конвергенція, бюджетна
консолідація та фінансова стабільність, що у сукупності і формують фінансові
імперативи реалізації економічних інтересів країн ЄС;
по-третє, у цілому механізми та інструменти реалізації фінансовоекономічної політики в ЄС відповідають національним економічним інтересам
країн, які входять до його складу, оскільки кожна країна має достатньо важелів
впливу в процесі прийняття рішень, що віднайшло своє відображення у
фінансових імперативах ЄС, а саме у прагматизмі проведення спільної монетарної
політики, яка перебуває на наднаціональному рівні та у компромісі щодо
проведення бюджетної політики, яка знаходиться у спільній компетенції. З одного
боку така структура функціонування ЄС гарантує можливість відстоювання
власних національних інтересів країнами-членами, але одночасно є і однією з
основних причин відносно низької ефективності інститутів ЄС у сфері
економічної політики із-за складності процедури прийняття рішень і відмінності у
поглядах країн-членів з принципових питань;
по-четверте, вступ до валютного союзу приносить користь від
використання єдиної валюти групою країн, тим самим ефективно збільшуючи
економічну потужність невеликої країни. Запровадження євро в зоні, яка скоріше
за все не є оптимальною, ґрунтувалось на припущенні, що дисбаланси поточного
рахунку платіжного балансу не будуть відігравати вирішальну роль в умовах
205
Єврозони, оскільки капітал буде вільно рухатись між країнами у пошуку
найкращих умов з точки зору ризику та дохідності, тим самим сприяючи
економічній конвергенції країн-членів ЄС. Проте, на практиці виявилось, що цього
не достатньо без узгодженої бюджетної політики, яка в умовах банківської
фінансової системи є залежною від стабільності банківського сектору. Дотримання
фіскальної дисципліни та фінансової стабільності банків, особливо в умовах
глибокої фінансової кризи країн ЄС, постає необхідною умовою реалізації
національних економічних інтересів країн-членів ЄС та стабільного
функціонування ЕМС, що відображається у намаганнях ЄС створити фіскальний
та банківський союзи;
по-п'яте, єдина монетарна політика обмежує національні уряди з точки зору
найбільш дієвого та швидкого інструментарію впливу на національну економіку в
умовах банківсько-орієнтованої фінансової системи за допомогою регулювання
ставок рефінансування, операцій на відкритому ринку, грошової маси і т.д. Більше
того, членство в Єврозоні заважає інфляції й девальвації виступити в ролі
регулюючих механізмів. Альтернативою є фіскальна політика, яка повинна
супроводжуватись екстремальною фінансовою дисципліною. Проте, наявність
єдиної грошової одиниці у великої кількості країн, які значно відрізняються за
економічними та фінансовими ознаками, створює загрозу щодо проведення
політики, яка передбачає значне перевищення видатків над доходами країни у
широкому сенсі. Тобто, єдина монетарна політика без глибокої координації
бюджетної політики є неефективною, хоча внаслідок проведення спільної
монетарної політики коливання валютного курсу зменшуються, що приносить
користь з точки зору підвищення транспарентності, зниження операційних витрат
і зростання торгівлі та інвестицій, що відповідає національним економічним
інтересам країн ЄС;
по-шосте, неоднорідність економічних систем держав ЄС значною мірою
обумовлює розбіжності в поглядах держав-членів на цілі економічної та
фіскальної політик, питання справедливості та соціального розвитку, які лежать в
основі національних економічних інтересів кожної країни ЄС. Складність
взаємодії монетарної та бюджетної політик витікає із асиметричного впливу
монетарної політики на різні країни. Цей асиметричний вплив монетарної
політики можна було б компенсувати за допомогою трансфертів з бюджету ЄС,
206
але спільний бюджет ЄС є досить обмеженим з точки зору фінансових ресурсів,
оскільки він має дворівневу побудову, основним складником якої є бюджети
країн-членів ЄС. Таким чином, спільний бюджет фінансує лише пріоритетні
напрями розвитку, які визначені ЄС на відповідний період, але при цьому ЄС
варто повернутись до ідеї, яка закладалась при створенні ЄС, що ресурси
спільного бюджету ЄС повинні визначатися цілями ЄС, а не навпаки;
по-сьоме, впродовж останніх років була створена нова структура фінансової
стабільності в Європі, в основі якої покладено посилення ролі наддержавних
організацій з нагляду за фінансовими ринками, які отримали право ухвалювати
обов'язкові для виконання країнами-членами Єврозони, та початку
функціонування фіскального та банківського союзів. Створення нових інституцій
є важливим кроком в напрямку фінансової стабільності в Європі та сприятиме
подальшому поступовому посиленню централізації фінансового нагляду та
контролю в ЄС з метою подолання та недопущення в майбутньому кризових явищ
в економіці, спричинених фінансовими чинниками. Проте, небажання країн ЄС
поступатись частиною економічного суверенітету, навіть за умов відповідності
реформ національним економічним інтересам, викликає невпевненість щодо
майбутнього ЄС, тому розширення ЄС найближчими роками є маловірогідним;
по-восьме, β-конвергенція в ЄС-27 спостерігалась на рівні 5,09 % в рік до
2008 року (початку світової фінансово-економічної кризи в Європі). Після 2008
року, згідно даного дослідження, конвергенція в ЄС є статистично не значущою.
Проте, в ЄС має місце кластеризація. Кластери дають підстави стверджувати, що
країни одного кластеру є подібними за своїми шляхами економічного зростання,
що підтверджується схожістю за монетарною ознакою приналежності до
Єврозони, ступенем виконання Угоди про фіскальну стабілізацію, суверенним
кредитним рейтингом та ставленням до запровадження спільних облігацій ЄС,
тому вони об’єднуються у групи для більш ефективного відстоювання своїх
економічних інтересів. Національні економічні інтереси країн ЄС реалізуються за
допомогою багатоплощинної мультитеральної моделі з горизонтальновертикальним спрямуванням. Спочатку національні економічні інтереси
реалізуються у першій площині через двосторонні зв’язки між країнами-членами
ЄС. У другій площині реалізації економічних інтересів відбувається їх узгодження
всередині кластерів, які взаємодіють між собою та утворюють комунітарний
інтерес ЄС, як інтеграційного угруповання. Третя площина включає в себе
207
узгодження комунітарного інтересу ЄС з інтересами решти країн світу;
по-дев'яте, сильними сторонами ЄС є торгівля та фінанси, внаслідок чого
перспектива розширення ЄС та безпосередньо вступ нових країн стали важливим
каталізатором ефективних ринкових трансформацій і позитивних структурних
зрушень у національних економіках цих країн. Орієнтація на єдиний внутрішній
ринок ЄС сприяла модернізації технологічних основ їх національних економік,
додала їм динамічності, підвищила конкурентоспроможність. Розширення ЄС
мало позитивний вплив на економіки як нових країн-членів, так і ЄС-15: відбулось
суттєве зростання торгівлі та взаємних ПІІ як всередині ЄС, так і з зовнішніми
партнерами; середні показники відсоткової ставки, інфляції та безробіття також
суттєво зменшились. Крім цього, внаслідок більш високих темпів зростання ЄС-10
у порівнянні з ЄС-15 відбулось зменшення відставання у ВВП між цими країнами.
В цей же час, такі сфери, як корпоративний сектор та інновації характеризуються
різним рівнем розвитку у країнах-членах ЄС, оскільки не всім країнам вдається
належним чином заохочувати підприємницьку активність та інноваційність.
Європейська економіко-соціальна модель розвитку вимагає підтримання високих
стандартів життя населення, що значно ускладнює та сповільнює реформування
національних економік. Найбільш рішучих змін потребують ринок праці та
державне регулювання, оскільки європейська соціально-орієнтована модель має
ряд характеристик, які не сприяють конкурентоспроможності країн-членів ЄС, а
саме більш високий сумарний рівень податкового навантаження та соціальних
відрахувань. Також відбулось зростання нерівномірності у реальній вартості
робочої сили, хоча у теорії введення євро і спільного цільового показника інфляції
повинне було сприяти конвергенції цін та розміру заробітних плат у Єврозоні, тим
самим зменшуючи розрив та вирівнюючи реальну вартість робочої сили у цих
країнах. Країни Єврозони не мають змоги застосувати один найбільш ефективних
інструментів стимулювання економіки, а саме девальвувати національну валюту;
по-десяте, інтенсифікація та поглиблення політико-економічної співпраці з
ЄС, завдяки його контролюючому впливу за виконанням добровільно взятих на
себе Україною зобов'язань, може надати потужний поштовх розвитку України у
багатьох сферах. Першочерговими елементами національного економічного
інтересу України на сучасному етапі її розвитку є забезпечення стабілізації її
фінансової системи та створення передумов для економічного зростання у тому
208
числі за допомогою виконання положень Угоди про асоціацію, яка містить чіткі
зобов'язання щодо реформ та вжиття необхідних заходів з метою наближення
практики фінансової та політичної діяльності в Україні до європейських
стандартів. Так, у фінансовій сфері Україні варто розробити стратегію монетарної
політики з урахуванням перспектив євроінтеграції. Стратегія повинна передбачати
адаптацію організаційної структури та принципів функціонування національного
центрального банку до нормативів Європейської системи центральних банків, а
також підготовку національної банківської системи до стандартів ЄС. Також
Україні варто поступово підвищувати вимоги до показників достатності капіталу
та ліквідності банків у відповідності до положень Базелю ІІІ, створити орган
моніторингу та попередження кризових явищ в економіці на зразок Європейської
ради з системних ризиків. Крім цього, Україні варто розробити програму
довгострокового економічного розвитку (в якій містяться конкретні цілі та часові
параметри їх досягнення), за своїм змістом наближену до програми Європа-2020,
та забезпечити моніторинг її виконання. Для цього доцільно запровадити практику
багаторічних фінансових програм, як це має місце в ЄС, коли основою БФП 2014-
2020 стала програма Європа-2020. Розробка п'яти, можливо трирічних бюджетних
програм, в яких містяться певні орієнтири видатків державного бюджету за
напрямами розвитку, сприяла б забезпеченню спадковості державної політики
незалежно від зміни влади в країні