Синковець Наталія Іванівна Розвиток міжнародної регуляторної кооперації на регіональних ринках робочої сили в сучасних умовах

Короткий опис

Синковець Наталія Іванівна, керівник групи з між­народних зв’язків Інституту міжнародних відносин Київ­ського національного університету імені Тараса Шевчен­ка: «Розвиток міжнародної регуляторної кооперації на регіональних ринках робочої сили в сучасних умовах» (08.00.02 - світове господарство і міжнародні економіч­ні відносини). Спецрада Д 26.001.02 у Київському націо­нальному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
СИНКОВЕЦЬ НАТАЛІЯ ІВАНІВНА
УДК 339.92:331.556.4(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ КООПЕРАЦІЇ
НА РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКАХ
РОБОЧОЇ СИЛИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________ Н. І. Синковець
Науковий керівник: Вергун Володимир Антонович,
доктор економічних наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЯТОРНОЇ
ВЗАЄМОДІЇ КРАЇН НА РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКАХ РОБОЧОЇ
СИЛИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
1.1. Теорії міжнародної міграції робочої сили та їх еволюція . . . . . . . . . . . 24
1.2. Економічний зміст регуляторної кооперації у сфері міжнародної
міграції робочої сили . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
1.3. Інституційні виміри регуляторного співробітництва на регіональних
ринках робочої сили . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
Висновки до Розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
РОЗДІЛ 2. ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМУ
РЕГУЛЯТОРНОЇ КООПЕРАЦІЇ НА РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКАХ
РОБОЧОЇ СИЛИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
2.1. Диверсифікація інституційного механізму регуляторної співпраці на
регіональних ринках робочої сили . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
2.2. Конвергенція адміністративних важелів механізму міжнародної
регуляторної взаємодії у міграційній сфері . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
2.3. Економічні ефекти регуляторного співробітництва на регіональних
ринках робочої сили . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
Висновки до Розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЯТОРНОЇ КООПЕРАЦІЇ
УКРАЇНИ НА РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКАХ РОБОЧОЇ СИЛИ . . . . . . . 137
3.1. Оптимізація організаційно-інституційного забезпечення міжнародної
трудової міграції в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137
3.2. Адаптація системи регуляторної кооперації України у міграційній
сфері до ринку праці Європейського Союзу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154
3.3. Асиметризм міжнародної регуляторної співпраці України на ринку
робочої сили країн СНД . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171
Висновки до Розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 200
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230

Список літератури

ВИСНОВКИ
Дослідження міжнародної регуляторної кооперації на регіональних ринках
робочої сили дало змогу зробити такі найбільш важливі висновки та
узагальнення.
1. Теоретико-методологічну основу аналізу міжнародної міграції робочої
сили становить сукупність концептуальних підходів і поглядів, що сформувалися
у межах як традиційних напрямів і шкіл світової економічної науки (неокласика,
неокейнсіанство, неоінституціоналізм), так і новітніх теорій, що ґрунтуються на
міждисциплінарних дослідженнях, зокрема економічної нобелелогії. Зазначені
теорії виступають основою для подальшого системного аналізу процесів сучасної
міждержавної трудової міграції, її особливостей і специфіки прояву у різних
регіонах світового господарства, розкриття змісту регуляторної коопераційної
взаємодії різноманітних суб’єктів світового господарства на глобальному і
регіональних ринках робочої сили. Сучасна міжнародна регуляторна кооперація у
міграційній сфері є результатом процесів соціальної, політичної, економічної
інтеграції, виступає закономірним наслідком інтернаціоналізації та
транснаціоналізації виробництва, капіталу, робочої сили. Вона знаходить прояв
на глобальному, регіональному, національному рівнях у зростанні масштабів та
інтенсивності, у прискоренні сегментації світового ринку праці, зокрема в
динамічному розвитку міжнародного і регіональних ринків висококваліфікованих
спеціалістів різних галузей економіки, у створенні відповідних регуляторних
інституцій і вузлових структур, у формуванні регіональних та світових
міграційних систем з їх людськими, товарними і фінансовими потоками.
2. Економічний інтерес регуляторної кооперації у сфері міжнародної
міграції робочої сили полягає в тому, що міжнародна трудова міграція, яка
лежить в основі регуляторного співробітництва, ґрунтується на економічних
детермінантах і є джерелом прибутків для учасників, задіяних у цьому процесі.
Такими детермінантами виступають рівень заробітної плати, розмір номінальних
і реальних доходів, прибуток суб’єктів міграційної співпраці, масштаби
податкового навантаження, різні форми і види соціального забезпечення і
соціальної допомоги. Вплив зазначених детермінантів на країни, що є
195
реципієнтами і донорами робочої сили, є суперечливим і залежить від низки
обставин. На прикладі тих країн, де заробітна плата є відносно гнучкою,
додаткова пропозиція на робочу силу зменшує рівень платні робітникам з
відносно однаковою освітою. В тих країнах, де зарплати є відносно стабільними,
наслідком стає значне зростання безробіття. Початкові соціально-економічні
наслідки міграції для приймаючої країни є змішаними.
3. Поряд із державою, яка є вирішальним, але не єдиним регулятором
міжнародної міграції робочої сили, до цього процесу в дедалі більших масштабах
долучаються й інші суб’єкти: національно-державні інституції, регіональні
інтеграційні об’єднання, міжнародні урядові і неурядові організації, посередники
міжнародних трудових відносин, фірми, компанії, установи, вітчизняні та
іноземні громадяни, що шукають роботу за кордоном. В умовах нових
глобалізаційних викликів світового господарства формуються зони спільного
регулювання національної економіки з боку держави та глобальних інституцій,
відбувається процес посилення і розширення міжнародної складової у діяльності
держави як інституту національної економіки.
4. Міжнародна регуляторна кооперація виступає чинником інтенсифікації
співпраці між країнами на двосторонньому, багатосторонньому та регіональному
рівнях, мета якої полягає у докладанні спільних зусиль для подолання загроз,
небезпек і викликів сучасності. Уряди країн світу використовують та комбінують
широкий спектр формальних, неформальних, специфічних механізмів МРК,
однак практичне впровадження співпраці здійснюється через низку договорів,
угод і кооперативних ініціатив на різних урядових рівнях. Незважаючи на
зростання ролі та масштабів економічної міграції, міжнародна регуляторна
співпраця у цій сфері ще не отримала інституційного оформлення у вигляді низки
уніфікованих законодавчих актів, правил, норм чи інструкцій. У сучасних реаліях
складно досягти повної уніфікації регулювання міграції, оскільки, з одного боку,
країни продовжуватимуть заохочувати приїзд висококваліфікованих іноземних
працівників, з іншого – все більше зусиль спрямовуватиметься на стримування
незаконних мігрантів.
5. Міжнародна регуляторна кооперація набуває різних форм прояву і
196
функціонування в залежності від рівня розвитку регіонального об’єднання, у
рамках якого реалізується її механізм. Загалом, співпраця спрямована на
отримання синергетичного ефекту від консолідації зусиль усіх країн-учасниць з
метою розроблення спільних законів, програм, укладання угод та договорів, що
спрощують процес трудової міграції, працевлаштування, отримання дозволів на
перебування в країні та сприяють більш гармонійній та ефективній інтеграції
трудових мігрантів у нове економіко-політичне, соціо-культурне середовище
країни-реципієнта.
6. Інституційний механізм регулювання трудової міграції в ЄС є найбільш
розвинутим та диверсифікованим серед усіх досліджених інтеграційних
об’єднань, оскільки він органічно поєднує національні і наднаціональні
інструменти, враховує інтереси як трудових мігрантів країн ЄС, так і третіх країн,
і чітко сегментує міграційну політику об’єднання, залишаючи країнам-учасницям
змогу встановлювати власні регуляторні обмеження та додаткові критерії.
Інституційний механізм регуляторної кооперації у сфері трудової міграції в
рамках інтеграційного об’єднання НАФТА є менш диверсифікованим у
порівнянні з ЄС, тут кожна країна-учасниця розробляє власну міграційну
політику і забезпечує функціонування відповідних інституцій, які регулюють
процес трудової міграції. Вільний рух робочої сили між країнами є неможливим
через істотні економічні, соціальні та політичні відмінності країн-учасниць. На
двосторонньому рівні співпраця між США та Канадою характеризується більшою
інтенсивністю та результативністю. Зважаючи на значний ступінь невизначеності
участі США в цьому інтеграційному об’єднанні, погіршення та напруженість
відносин із Мексикою, питання подальшої співпраці та регуляторної взаємодії
країн-учасниць залишаються відкритими.
7. Міжнародна регуляторна коопераційна взаємодія в рамках інтеграційного
угруповання МЕРКОСУР набуває все більш конкретних та чітких форм прояву.
Розроблені спільні інституційні механізми та інструменти сприяють
безперешкодному в’їзду та працевлаштуванню громадян країн-членів об’єднання
без необхідності отримання спеціальних дозволів від працедавця. Регулювання
міграції здійснюється на основі лібералізації, на відміну від політики,
197
запровадженої в НАФТА та ЄС. Водночас існує низка обмежень, що стають
перепоною на шляху до однакової імплементації принципів міграційних угод,
підписаних країнами-членами. Незважаючи на відмінності у регулюванні, країни
докладають зусиль з метою сприяння та заохочення працевлаштування
висококваліфікованих мігрантів-спеціалістів, обмежуючи в’їзд до країни тих
категорій іноземців, які можуть обтяжувати національний ринок праці, що є
проявом міграційної сегрегації, політики селективного відбору, розділення
мігрантів на різні категорії та впровадження для кожної з категорій власної
міграційної політики та регуляторних норм.
8. У процесі регуляторної кооперації на регіональних ринках робочої сили
під впливом низки об’єктивних чинників відбувається поступове зближення,
конвергенція адміністративних інструментів механізму цієї кооперації. До
конвергентних адміністративних важелів належать чітко структурована візова
політика, умови перебування в країні і трудової діяльності, квотування і санкції.
Конвергентність цих адміністративних важелів знаходить прояв у поступовій
уніфікації національних важелів і застосуванні їх як спільних у регіональних
інтеграційних угрупованнях.
9. Практика міжнародної регуляторної співпраці в сфері міграції демонструє
ефективність такого механізму кооперації між країнами донорами та
реципієнтами як двосторонні угоди. Використання кореляційно-регресійного
аналізу дозволило виявити позитивні та негативні економічні ефекти вказаного
механізму. До позитивних належить збільшення приросту ВВП країн-реципієнтів
робочої сили, а також зменшення рівня безробіття в країнах-донорах. Такі
результати повністю вписуються в поточну парадигму міжнародної регуляторної
кооперації, за якої розвинені країни, які в більшості випадків є реципієнтами, є
учасниками формальних або неформальних двосторонніх трудових угод лише
задля залучення робочої сили необхідної кількості та кваліфікації. Підписання як
мінімум однієї угоди в середньому додавало 0,6 % до динаміки ВВП розвинених
країн порівняно з країнами, які не були учасниками таких угод. До групи
позитивних ефектів також включено збільшення руху робочої сили між країнамипідписантами на 2,49 %. Серед негативних ефектів виявлено: зменшення
198
економічного зростання країн-донорів, що можна пояснити відтоком цього
чинника виробництва; збільшення диференціації економічного розвитку між
країнами-реципієнтами та країнами-донорами робочої сили.
10. Аналіз економічних ефектів на рівні ЄС, який особливо виділяється серед
усіх регіональних ринків робочої сили, виявив чітко виражений позитивний ефект
Директиви про блакитну карту, яка посилила регуляторну співпрацю в сфері
міграції висококваліфікованих спеціалістів і з позитивним ефектом зменшення
притоку мігрантів з третіх країн. Водночас виявлено нейтральні економічні
ефекти на сегмент ринку робочої сили серед осіб з початковою освітою. Притік
мігрантів з третіх країн справляє відчутний вплив на вартість житла в ЄС.
Нейтральні економічні ефекти також характерні для вартості робочої сили та
продуктивності праці в ЄС.
11. Визначальним вектором оптимізації організаційно-інституційного
забезпечення міжнародної трудової міграції в Україні є адаптація національного
механізму міграційної політики до стандартів, правил і вимог ЄС з огляду на
євроінтеграційний розвиток України. Складовими цього вектора виступає низка
конкретних заходів, спрямованих, зокрема, на подолання децентралізації відомств
та інституцій, що займаються процесом регулювання міграції, створення єдиного
централізованого органу з питань міграції та діаспори в Україні, зменшення
еміграції українських трудових мігрантів, мінімізації негативних наслідків від
існуючої еміграції, створення сприятливого «середовища повернення» для
українців, встановлення додаткових критеріїв для працевлаштування іноземців в
нашій державі.
12. Правові та інституційні структури в рамках ЄС створюють достатні
регуляторні можливості для кооперації з третіми країнами, зокрема Україною.
Регуляторна кооперація між Україною та ЄС на ринку робочої сили регіону ЄС
має різні форми прояву: приєднання до існуючих міждержавних договорів,
укладання двосторонніх міждержавних, міжурядових та міжвідомчих угод,
удосконалення міграційного законодавства, інституційного регулювання міграції,
проведення прикордонного та імміграційного контролю, лібералізація візового
режиму. Співпраця відчутно впливає на збільшення міграційних налаштувань
199
українських трудових мігрантів, заохочуючи їх до працевлаштування у ЄС.
Питання регулювання міграційних потоків стають все більш актуальними, а
міжнародна регуляторна кооперація може трансформуватися у міграційну
регуляторну кооперацію – процес взаємодії урядів та державних інституцій через
розроблення уніфікованих механізмів, правил та норм для регулювання міграції,
досягнення спільних інтересів та подолання загроз у цій сфері.
13. На відміну від співпраці України з ЄС, кооперація з країнами СНД є
статичною, оскільки вона призупинила розвиток у 2014 р. з початком військових
дій на території України та погіршенням відносин з Російською Федерацією.
Незважаючи на це, трудові мігранти досі мають змогу отримувати користь від тих
регуляторних інструментів, що вже були розроблені. Регуляторна співпраця
України на ринку робочої сили країн СНД характеризується несистемністю,
непослідовністю та зростаючою асиметрією. Хоча існує ціла низка чинників,
сприятливих для трудової міграції українських трудових мігрантів до країн СНД
(вища заробітна платня, знання мови, відсутність адміністративних обмежень,
зокрема необхідності оформлення закордонного паспорту тощо), українці все
частіше обирають місцем працевлаштування країни Європи, результатом чого є
щорічне зменшення потоку трудових мігрантів до Російської Федерації.
Зважаючи на остаточний вихід і розірвання інституційних стосунків із СНД
можна зазначити, що на міграційні налаштування українців це не вплине,
оскільки країни Співдружності не є бажаними країнами призначення для
українців.