Цирюк Олена Іванівна Механізми функціону­вання секреторного апарату шлунка в умовах тривалої гіпергастринемії

Короткий опис

Цирюк Олена Іванівна, старший науковий співробітник ННЦ «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Механізми функціону­вання секреторного апарату шлунка в умовах тривалої гіпергастринемії» (03.00.13 - фізіологія людини і тварин). Спецрада Д 26.001.38 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ЦИРЮК ОЛЕНА ІВАНІВНА
УДК 612.323+577.175.73+616.33-002.27
МЕХАНІЗМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕКРЕТОРНОГО АПАРАТУ
ШЛУНКА В УМОВАХ ТРИВАЛОЇ ГІПЕРГАСТРИНЕМІЇ
03.00.13 – фізіологія людини і тварин
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора біологічних наук
Науковий консультант
Берегова Тетяна Володимирівна
доктор біологічних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 6
ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 18
1.1 Гідрохлоридна кислота як один з головних компонентів
шлункового соку
18
1.2 Роль протонного насоса парієтальної клітини в секреції
гідрохлоридної кислоти
25
1.3 Вплив пригнічення синтезу гідрохлоридної кислоти на вміст
поживних речовин в організмі
29
1.4 Сучасні підходи до лікування кислотозалежних
захворювань.
33
1.5 Гастрин як однин з головних секретагогів, його структура,
локалізація, рецептори
38
1.5.1 Регуляція виділення гастрину 43
1.5.2 Трофічний ефект гастрину 48
1.6 Явище гіпергастринемії і її наслідки 53
1.7 Гіпергастринемія спричинена бактеріальною колонізацією 57
1.8 Механізми бактеріального канцерогенеза 63
1.8.1 Роль Helicobacter рylori в канцерогенезі 66
1.9 Дисбіоз та методи його профілактики 70
РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 78
2.1 Об’єкт і методи дослідження 78
2.2 Моделювання гіпоацидності в шлунку щурів 79
2.3 Схема експерименту 79
2.4 Методика дослідження шлункової секреції кислоти 84
2.5 Визначення концентрації гастрину в сироватці крові щурів 86
3
2.6 Методика визначення видового та кількісного складу
мікрофлори слизової оболонки шлунка
87
2.7 Морфологічні дослідження шлунка 88
2.8 Лектиногістохімічні дослідження 89
2.9 Методика дослідження продуктів катаболізму протективних
білків у слизово-епітеліальному бар'єрі шлунка
93
2.10 Статистична обробка результатів досліджень 96
РОЗДІЛ 3 ВПЛИВ ТРИВАЛОЇ ГІПОАЦИДНОСТІ
ШЛУНКОВОГО СОКУ НА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ
СТАН ШЛУНКА У ЩУРІВ
97
3.1 Базальна шлункова секреція та концентрація гастрину в
сироватці крові щурів після індукованої омепразолом
гіпоацидності різної тривалості
99
3.2 Чутливість парієтальних клітин до пентагастрину після
блокади H
+
-K
+
-АТФази різної тривалості
104
3.3 Чутливість парієтальних клітин до гістаміну і карбахоліну
після 28-денного введення блокатору H
+
-K
+
-АТФази
111
3.4 Чутливість парієтальних клітин до екзогенно введеного
гастрину в різні терміни після проведення ваготомії
117
3.5 Кількісний та якісний склад мікрофлори шлунка після 28-
денної гіпохлоргідрії
122
3.6 Морфологічний стан слизової оболонки шлунка щурів після
28-денного введення омепразолу
128
3.7 Цитотопографія лектинових рецепторів у слизовій оболонці
шлунка щурів за умов 28-денного введення блокатору H
+
-
K
+
-АТФази
136
3.8 Стан слизово-епітеліального бар'єру шлунка щурів після 28-
денного введення блокатору H
+
-K
+
-АТФази
145
4
РОЗДІЛ 4 КОРЕКЦІЯ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ ТРИВАЛОЇ
ГІПЕРГАСТРИНЕМІЇ
153
4.1 Вплив проглуміду на функціональні зміни в секреторній
функції шлунка, викликані тривалою гіпергастринемією
154
4.2 Вплив блокатору рН-чутливих кальцієвих рецепторів
верапамілу на секреторну функцію шлунка за умов 28-
денної омепразолом індукованої гіпохлоргідрії
161
4.3 Мікроекологічний та структурно-функціональний стан
шлунка за умов одночасного застосування блокатору H
+
-K
+
-
АТФази та мультипробіотиків
166
4.3.1 Секреторна функція шлунка за умов одночасного 28-
денного введення омепразолу та мультипробіотиків
174
4.3.2 Стан слизово-епітеліального бар'єру шлунка щурів
після одночасного введення омепразолу та
мультипробіотиків
179
4.3.3 Морфологічний стан слизової оболонки шлунка щурів
за умов сумісного 28-денного введення омепразолу та
мультипробіотиків
193
4.3.4 Цитотопографія лектинових рецепторів у слизовій
оболонці шлунка щурів за умов сумісного 28-денного
введення омепразолу та мультипробіотиків
202
4.3.5 Чутливість парієтальних клітин до секретагогів після
корекції гіпоацидного стану шлунка мультипробіотиком
211
4.4 Вплив агоністів ядерних γ-рецепторів активаторів
проліферації пероксисом (PPARγ) на функціональні зміни в
секреторній функції шлунка, викликані тривалою
гіпоацидністю
222
4.4.1 Вплив піоглітазону на секреторну функцію шлунка за 222
5
умов 28-денної блокади Н
+
-К
+
-АТФази омепразолом
4.4.2 Вплив меланіну на виразкоутворення та секреторну
функцію шлунка за умов 28-денної блокади Н
+
-К
+
-АТФази
омепразолом
227
АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ 236
ВИСНОВКИ 263
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 266
6
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АТФ – аденозин-трифосфат
ЦНС – центральна нервова система
ІФН – інтерферон
КЛЖК – коротколанцюгові жирні кислоти
ІЛ – інтерлейкін
ФНП – фактор некрозу пухлин
КУО – колонієутворюючі одиниці
ГЕРХ – гастроезофагеально рефлюксна хвороба
ССК1/ССК2 – гастрин/холіцистокініновий рецептор
TLR – толл-подібні рецептори
PPARγ – рецептори γ, що активують проліферацію пероксисом
NF-κB – ядерний фактор «каппа бі»
CaR – кальцієвий рецептор
ECL – ентерохромафіноподібні клітини
HCl – гідрохлоридна кислота
Th1 – Т-хелпери першого порядку
іNOS– індуцибельна NO-синтаза
еNOS – ендотеліальна NO-синтаза
7
ВСТУП
Актуальність теми.
Механізми нейро-гуморальної регуляції секреторної функції шлунка
достатньо добре вивчені і описані в численних статтях і монографіях [1–10].
Ці фундаментальні механізми стосуються здорового організму людини і
тварин. За умов зростаючої поширеності кислотозалежних захворювань [11–
16] виникає нагальна потреба встановлення механізмів функціонування
секреторного апарату шлунка в умовах гіпер- і гіпоацидності. Особливий
інтерес привертають гіпоацидні стани, так як вони, по-перше, є фактором
ризику розвитку раку шлунка [17–22], по-друге, на відміну від
гіперсекреторних станів шлунка, їх лікування обмежене замісною терапією
[15, 23].
Експериментально гіпоацидні стани моделюються тривалим введенням
омепразолу - блокатору Н
+
-К
+
-АТФази або блокаторів Н2-рецепторів [24–27].
На наш погляд, використання блокаторів Н+
-К
+
-АТФази є більш доцільним у
зв’язку з їх перевагами застосування у лікуванні виразкової хвороби шлунка
та дванадцятипалої кишки, синдрому Золлінгера-Еллісона, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, панкреатиту [28–35]. Дослідження
структурно-функціонального стану шлунково-кишкового тракту на тлі
омепразол-індукованої гіпоацидності дозволить вирішити дискусію щодо
доцільності і безпечності тривалого використання блокаторів Н+
-К
+
-АТФази
[36]. Одні автори власними дослідженнями підкреслюють факт безпечності
тривалого пригнічення кислотоутворення інгібіторами протонної помпи [37–
40]. Інші, навпаки, категорично застерігають і доводять те, що тривала
гіпоацидність шлункового соку є небезпечним фактором, що спричиняє
розвиток важких патологій [41–51]. На сьогодні досить добре з’ясовані
механізми структурних і функціональних змін у печінці і підшлунковій
8
залозі [52, 53], механізми функціонування моторики шлунка і товстої кишки
[54], транспорту води і електролітів через епітелій товстої кишки [55] та
морфологічні зміни в товстій кишці [56] за умов тривалої
омепразолвикликаної гіпохлоргідрії. Що стосується секреторної функції
шлунка, дана проблема залишається невирішеною. Насамперед, потребує
досліджень стимульована пентагастрином, гістаміном і карбахоліном
шлункова секреція кислоти після тривалого застосування омепразолу.
Відомо, що зниження шлункової секреції за механізмом зворотнього
зв’язку призводить до зростання концентрації гастрину в крові, тобто явища
гіпергастринемії [57–62]. Гастрин та його проміжні попередники справляють
трофічний ефект як на нормальну тканину, так і стимулюють ріст багатьох
різновидів пухлин [63–68]. Встановлено, що гастрин задіяний в експресію
гена Reg1α, який визначається як трофічний і / або антиапоптичний фактор
[69, 70]. Встановлений взаємозв’язок між тривалим прийомом
антисекреторних препаратів та бактеріальною колонізацією шлунка [71–73].
Адже кислота є потужним бактерицидним фактором захисту, який запобігає
бактеріальній колонізації і таким чином попереджає розвиток посиленого
росту бактерій та розвитку кишкових інфекцій. Порушення балансу
мікрофлори є поштовхом для активації запального процесу, який вважається
головною причиною розвитку різних типів злоякісних пухлин [74–79]. Так,
наприклад, інфікування Helicobacter pylori та іншими аеробними бактеріями
є одним з найбільш поширених в етіології гіпергастринемії факторів [72, 80–
83]. Про це в своїх дослідженнях добре описав Кореа [84], вказуючи на те,
що раку шлунка передує каскад передракових уражень, а перші значні
гістологічні зміни викликає хронічне запалення. Гіпергастринемія в даному
випадку обумовлена надмірною стимуляцією гастринпродукуючих клітин
цитокінами, які виділяються клітинами зони запалення власної слизової
оболонки.
9
Ми припустили, що як гіпергастринемія, так і дисбактеріоз, викликані
блокатором Н
+
-К
+
-АТФази, можуть залучатися у функціонування
секреторного апарату шлунка. Проблема дослідження механізмів регуляції
секреторної функції шлунка на тлі тривалої гіпергастринемії має не лише
фундаментальне, але і практичне значення, так як її вирішення дозволить
розробити методи профілактики негативних наслідків тривалої гіпоацидності
шлункового соку.
Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційна робота
виконана в рамках наукової теми Навчально-наукового центру (ННЦ)
«Інститут біології та медицини» Київського національного університету
імені Тараса Шевченка "Дослідження механізмів функціонування органів
травного тракту та методів їх корекції" (№ теми 06БФ036-03, №
держреєстрації 0106U005755, 2006-2010 р.), теми «Механізми реалізації
адаптаційно-компенсаторних реакцій організму за умов розвитку різних
патологій» (№11БФ036-01, № держреєстрації – 0111U004648, 2011-2015р).
Дисертантка була науковим керівником договірної науково-дослідної роботи
"Дослідження впливу фітомеланіну на структурно-функціональний стан
слизової оболонки шлунка в умовах тривалої гіпергастринемії викликаної
омепразолом" (2009 р., № теми 09ДП036-07, № держреєстрації
0109U007541). Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні Вченої
ради біологічного факультету Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, протокол №7 від 16 лютого 2010 року. Тема уточнена на
засіданні Вченої ради ННЦ «Інститут біології та медицини» Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, протокол №6 від 12
грудня 2016 року.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались та обговорювались на: Міжнародній науковій конференції
"Механізми функціонування фізіологічних систем" (Львів, Україна, 2006);
Всеукраїнській науковій конференції студентів та аспірантів "Біологічні
10
дослідження молодих вчених в Україні"(Київ, Україна, 2006);V Міжнародній
науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених
"Шевченківська весна. Стан науки: досягнення, проблеми та перспективи
розвитку" (Київ, Україна, 2007); III Міжнародній конференції «Нейрогуморальні та клітинні механізми регуляторних процесів травлення" (Львів,
Україна, 2007); Спільній зустрічі Словацького фізіологічного товариства та
Федерації європейських фізіологічних товариств (Братислава, Словаччина,
2007); 15–му об’єднаному європейському гастроентерологічному тижні
(Париж, Франція, 2007); з’їзді європейського товариства
«Нейрогастроентерологія і моторика» (Люцерна, Швейцарія, 2008); 5-му
Міжнародному науковому симпозіумі з клітинного/тканинного ураження та
цитопротекції/органопротекції (Ялта, Україна, 2008); науково-практичній
конференції "Нові перспективи застосування мультипробіотика "Симбітер" в
гастроентерології та онкології" (Київ, Україна, 2008); 3-му Міжнародному
симпозіумі по лікуванню виразок і регенеративній медицини (Сан Дієго,
США, 2008); Науково-практичній конференції "Біологічно активні речовини:
фундаментальні та прикладні питання отримання і застосування" (Новий
Світ, Україна, 2009), 17-му об’єднаному європейському
гастроентерологічному тижні (Лондон, Великобританія, 2010); VI ЛьвівськоЛюблінській конференції з експериментальної та клінічної біохімії( Люблін,
Польща, 2010); XVIII з’їзді Українського фізіологічного товариства з
міжнародною участю (Одеса, Україна, 2010), 13-му Конгресі світової
федерації українських лікарських товариств (Львів, Україна, 2010); 5-тій
Міжнародній науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня
народження професора Павла Дмитровича Харченка та 65-річчю НДІ
фізіології імені академіка Петра Богача «Психофізіологічні та вісцеральні
функції в нормі і патології» (Київ, Україна, 2010); Міжнародній науковій
конференції «Мікробіологія та імунологія - перспективи розвитку в ХХІ
столітті» (Київ, Україна, 2014), 7-й Міжнародній науковій конференції,
11
присвяченій 180-річчю Київського національного університету імені Тараса
Шевченка та 120-річчю від дня народження професора А.І.Ємченка
«Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і патології» (Київ, Україна,
2014), Науково-практичній конференції «Мультипробіотики в профілактиці
та лікуванні найбільш поширених захворювань». (Київ, Україна, 2015), 8-й
конференції «Пробіотики, пребіотики і нові продукти для мікробіоти і
здоров'я людини» (Рим, Італія, 2015).
Мета дослідження:
Метою роботи було дослідити функціонування секреторного апарату шлунка
за умов розвитку тривалої гіпергастринемії.
Завдання дослідження:
Для досягнення поставленої мети перед нами були визначені наступні
завдання:
1. Визначити концентрацію гастрину в сироватці крові щурів в динаміці
7-28-денного введення блокатору Н
+
-К
+
-АТФази омепразолу.
2. Проаналізувати вплив омепразолвикликаної гіпергастринемії різної
тривалості на базальну та стимульовану пентагастрином, гістаміном і
карбахоліном шлункову секрецію.
3. Дослідити концентрацію гастрину в сироватці крові щурів та
чутливість парієтальних клітин до екзогенно введеного гастрину в різні
терміни після проведення ваготомії.
4. Визначити кількісний і якісний склад мікрофлори шлунку щурів після
28-денного введення омепразолу.
5. Провести морфологічний і лектиногістохімічний аналіз слизової
оболонки шлунка щурів на тлі тривалої гіпергастринемії.
6. Визначити вміст глікопротеїнів та протеогліканів в слизовоепітеліальному бар'єрі шлунка щурів за умов тривалої
гіпергастринемії.
12
7. Оцінити вплив сумісного 28-денного введення блокатору Н
+
-К
+
-
АТФази омепразолу та блокатору CCK1/CCK2 рецепторів проглуміду
на секреторну функцію шлунка у щурів.
8. З’ясувати вплив блокатору рН-чутливих кальцієвих рецепторів Gклітин верапамілу на секрецію гідрохлоридної кислоти за умов
сумісного 28-денного введення з омепразолом.
9. Дослідити вплив тривалого сумісного введення омепразолу з
мультиштамними пробіотиками на:
 концентрацію гастрину в сироватці крові щурів
 базальну шлункову секрецію
 чутливість парієтальних клітин до стимуляторів шлункової
секреції
 кількісний і якісний склад мікрофлори шлунка
 вміст глікопротеїнів та протеогліканів у слизово-епітеліальному
бар’єрі слизової оболонки шлунка
 морфологічний стан слизової оболонки шлунка.
10. Дослідити вплив тривалого введення омепразолу на секреторну
функцію шлунка у щурів за умов одночасної стимуляції ядерних
рецепторів типу гамма-активаторів проліферації пероксисом (PPARγ).
Об’єкт дослідження: механізми функціонування секреторного апарату
шлунка в умовах тривалої шлункової гіпергастринемії.
Предмет дослідження: базальна та стимульована секреція гідрохлоридної
кислоти в шлунку щурів, секреція гастрину, морфологія та морфометричні
показники слизової оболонки шлунка, слизово-епітеліальний бар’єр,
мікробіоценоз шлунка.
Методи дослідження: фізіологічні (дослідження базальної і стимульованої
секреції гідрохлоридної кислоти в шлунку за методом Гхoша та Шільда,
біохімічні (визначення продуктів деградації колагенових та неколагенових
протективних білків слизово-епітеліального бар'єру), мікробіологічні (якісні і
13
кількісні показники мікрофлори шлунка), радіоімунологічні (визначення
концентрації гастрину в сироватці крові), лектиногістохімічні, морфологічні
та методи статистичного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів. Отримані дані
експериментальних досліджень суттєво розширюють наші уявлення про
функціонування секреторного апарату шлунка в умовах тривалого
пригнічення базальної секреції кислоти, яке призводить до гіпергастринемії
та розвитку дисбіозу в шлунку, що, в свою чергу, впливає на секреторний
апарат шлунка.
Уперше доведено, що незалежно від природи гіпергастрнемії (тривале
введення омепразолу або наслідки стовбурової ваготомії у віддаленому
періоді), стимульована пентагастрином шлункова секреція знижується. У
щурів з гіпергастринемією стимульована карбахоліном шлункова секреція не
змінююється, а стимульована гістаміном знижується.
Уперше показано динаміку змін базальної та пентагастринової секреції
гідрохлоридної кислоти в шлунку щурів на тлі гіпергастринемії, індукованої
7-28-денним введенням блокатору Н
+
-К
+
-АТФази омепразолу.
Встановлено, що через добу після 28-денного введення щурам
омепразолу, базальна шлункова секреція гідрохлоридної кислоти у частини
щурів зростає, а у частини – знижується, що обумовлено в першому випадку
проліферацією парієтальних клітин, а у другому – розвитком метаплазії, що
підтверджено морфологічними дослідженнями слизової оболонки.
Уперше показано, що на тлі розвитку гіпергастринемії зростає вміст
продуктів деградації колагенових і неколагенових білків слизовоепітеліального бар'єру шлунка.
У роботі вперше визначені шляхи корекції структурнофункціонального стану слизової оболонки шлунка в умовах тривалої
гіпергастринемії.
14
Уперше продемонстровано зміни розподілу вуглеводних рецепторів на
поверхні клітин (які виявляються за допомогою лектинів: виноградного
слимака, арахісу, «золотого дощу» звичайного, зародків пшениці, бузини
чорної, насіння сої та рицини звичайної) у слизовій оболонці шлунка за умов
розвитку гіпергастринемії. Введення інгібітору протонної помпи зумовлює
перерозподіл рецепторів на поверхні плазмолеми епітеліоцитів, подібний до
їхнього розподілу в процесах онкотрансформації слизової оболонки шлунка.
Введення щурам мультипробіотиків групи «Симбітер®» («Симбітер
ацидофільний®» концентрований, «Апібакт®») сприяє нормалізації
розподілу цих рецепторів. Уперше встановлено, що мультипробіотики в
умовах тривалої гіпоацидності шлункового соку здатні нормалізувати
виділення гідрохлоридної кислоти шлунком через відновлення кількісного і
якісного складу мікрофлори шлунку та частково зменшувати секрецію
гастрину.
Практичне значення одержаних результатів.
Уперше одержані результати, у тому числі захищені патентом №43006
«Cпосіб профілактики раку шлунка та гіперплазії слизової оболонки товстої
кишки у хворих гастроентерологічними захворюваннями» [85], слугують
підґрунтям для персоніфікованого лікування хворих з тривалою
гіпергастринемією різного ґенезу та наявної у них іншої супутньої патології.
Так, виявлена властивість агоністу (PPARγ) піоглітазону запобігати
гіпертрофії слизової оболонки шлунку дають підставу рекомендувати його
при тривалому пригнічення шлункової секреції хворим на діабет.
У хворих з гіпоацидністю шлункового соку з супутньою патологією
серцево-судинної системи, яким призначають антиангінальні, антиаритмічні і
гіпотензивні препарати, препаратом вибору може бути верапаміл, який не
тільки знижує рівень гастрину, але є ефективним у лікуванні вказаної
супутньої патології.
15
Мультипробіотики рекомендовані як засіби профілактики негативного
впливу тривалої гіпергастринемії хворим у яких немає лактазної
недостатності.
За матеріалами дисертації розроблені та затверджені Міністерством
охорони здоров’я України (Українським центром наукової медичної
інформації та патентно-ліцензійної роботи) методичні рекомендації
“Застосування пробіотиків у комплексній терапії та профілактиці
захворювань органів травної системи” [86]. Методичні рекомендації
послугували основою для використання результатів дисертаційної роботи в
клінічній практиці в Інституті гастроентерології Академії медичних наук
України та Діагностичному лікувально-реабілітаційному курортному
комплексі «Ріксос-Прикарпаття» [86].
Результати досліджень знайшли відображення у монографії “Вплив
харчових добавок з різним механізмом дії на структурно-функціональний
стан шлунка” [87].
Отримані матеріали експериментальних досліджень можуть бути
використані: в учбовому процесі для читання спецкурсів та проведення
практичних занять з біологічних та медичних спеціальностей; при написанні
відповідних розділів та довідникових посібників з патогенезу гіпоацидних
станів шлунка.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним
науковим дослідженням, виконаним протягом 2006-2016 років на базі
науково-дослідної лабораторії "Фармакології і експериментальної патології"
ННЦ «Інститут біології та медицини» Київського національного
університету імені Тараса Шевченка.
Автором особисто проаналізована наукова література з даної проблеми,
самостійно сплановані та виконані експериментальні дослідження, здійснена
наукова оцінка одержаних експериментальних даних.
16
Лектиногістохімічні дослідження виконані разом з д.мед.н., проф.
Ященко А.М. на кафедрі гістології, цитології та ембріології Львівського
національного медичного університету імені Данила Галицького.
Морфологічні дослідження проведені за консультативною допомогою
д.мед.н. Курик О.Г. Всі мультипробіотики, які використані в роботі були
розроблені і надані для досліджень д.б.н. Янковським Д.С. («О.Д. Пролісок»).
Автором самостійно проведено аналіз отриманих результатів,
статистичну обробку матеріалу, його інтерпретація, формулювання
висновків.
У визначенні напряму досліджень і обговоренні отриманих результатів
та висновків безпосередню участь брала науковий консультант, доктор
біологічних наук, професор Берегова Т.В.
Автор висловлює уклінну подяку своєму науковому консультанту
доктору біологічних наук, професору Береговій Тетяні Володимирівні за
надання вичерпних рекомендацій, уважного ставлення, підтримку та
сприяння у виконанні дисертаційної роботи.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 47 наукових праць,
з яких 21 стаття рекомендована ДАК України (9 належать до міжнародних
наукометричних баз даних, з них 3 в «Scopus»), 4 в іноземних виданнях,
також 1 монографія, 24 тез доповідей у матеріалах вітчизняних та
міжнародних наукових конференцій, 1 патент на корисну модель.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі
вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 2-х розділів
результатів досліджень, розділу аналізу і узагальнення результатів, висновків
та списку використаних джерел, що включає 670 найменувань. Дисертація
викладена на 343 сторінках, ілюстрована 69 рисунками та 13 таблицями.
Висновок біоетичної експертизи. Дослідження проведені на білих
нелінійних щурах віварію Навчально-наукового центру «Інститут біології та
медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
17
Тварини утримувалися на стандартному раціоні в умовах акредитованого
віварію згідно «Стандартним правилам з упорядкування, обладнання та
утримання експериментальних біологічних клінік (віваріїв)». Згідно висновку
комісії з питань біоетики Навчально-наукового центру «Інститут біології та
медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(протоколу № 4 від 12 грудня 2016 року) впродовж усього експерименту
тварини не зазнавали жорстокого і негуманного поводження. Дослідження
відповідають основним вимогам щодо утримання та роботи з лабораторними
тваринами згідно правил Європейської конвенції щодо захисту хребетних
тварин, які використовуються в експериментальних дослідженнях та інших
наукових цілях [88], у відповідності до Закону України від 21.02.2006 №
3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження» [89] та згідно з
етичними нормами і правилами роботи з лабораторними тваринами (Guide
for the Care and Use of Laboratory Animals, National Academy Press,
Washington DC, 1996) [90].

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації представлено нове вирішення наукової проблеми, що
виявляється в розкритті механізмів функціонування секреторного апарату
шлунка на тлі тривалої гіпергастринемії.
1. Введення щурам блокатору Н
+
-К
+
-АТФази омепразолу упродовж 7
днів збільшувало концентрацію гастрину в сироватці крові на 206,7 % (p<
0,05), яка в подальшому не залежала від тривалості введення омепразолу (7-
28 днів).
2. Гіпергастринемія, викликана 7-, 14- та 21-денним введенням щурам
блокатору Н
+
-К
+
-АТФази омепразолу, через добу після його останнього
введення спричиняє зростання базальної шлункової секреції гідрохлоридної
кислоти. 28-денне введення щурам омепразолу призводить до
різнонаправлених змін базальної шлункової секреції, яка у частини щурів
зростає, а у частини – знижується. Встановлено, що гіпергастринемія,
викликана 28-денним введенням омепразолу призводить до падіння
чутливості парієтальних клітин до гістаміну, але не впливає на секреторну
відповідь, стимульовану карбахоліном. Незалежно від природи
гіпергастринемії (тривале введення омепразолу або наслідки стовбурової
ваготомії у віддаленому періоді) секреція, стимульована пентагастрином,
зменшується.
3. Встановлено, що тривала гіпергастринемія призводить до розвитку
гіпертрофічних та дисрегенеративних процесів у клітинах слизової оболонки
шлунка, що мало прояв у різнонаправлених змінах шлункової секреції.
Показано, що на тлі розвитку гіпергастринемії відбувається зміна
перерозподілу рецепторів на поверхні плазмолеми епітеліоцитів, подібний до
їх розподілу в процесах онкотрансформації слизової оболонки.
264
4. Встановлено, що тривала гіпергастринемія активує колагенолітичні
процеси в слизовій оболонці шлунка, свідченням чого є зростання вмісту
вільного оксипроліну, посилює деполімеризацію фукопротеїнів і
глікозаміногліканів сполучної тканини і протективних білків слизу, доказом
чого є збільшення вмісту вільної фукози і N-ацетилнейрамінової і
гексуронових кислот.
5. Пригнічення омепразолом секреції гідрохлоридної кислоти протягом
28 днів призводить до розвитку дисбактеріозу в шлунку щурів, на що вказує
зміна кількісного і якісного складу його мікрофлори.
6. Сумісне введення блокатора холецистокінін/гастринових рецепторів
проглуміду з омепразолом протягом 28 днів запобігало змінам шлункової
секреції у щурів, що може свідчити про відсутність помітних змін у масі
парієтальних клітин.
7. Одночасне введення блокатору рН-чутливих кальцієвих рецепторів
верапамілу з омепразолом пригнічує стимулюючий вплив на виділення
гастрину G-клітинами шлунка, спричинене зростанням рН внаслідок дії
омепразолу, та не впливає на шлункову секрецію.
8. Встановлено, що одночасне застосування мультипробіотиків при
тривалому пригніченні шлункової секреції омепразолом запобігає:
 розвитку проліферативного та дисрегенеративних процесів у слизовій
шлунка, про що свідчить нормалізація шлункового соковиділення,
 змінам чутливості парієтальних клітин до стимуляторів шлункової
секреції,
 змінам вмісту глікопротеїнів та протеогліканів в слизовоепітеліальному бар'єрі шлунка, який зазнає істотних змін в умовах
гіпергастринемії,
 руйнуванню слизово-бікарбонатного бар’єру в умовах тривалої
гіпоацидності шлункового соку та забезпечує нормалізацію його
хімічного складу,
265
 розвитку мікробіологічних порушень і надмірному росту умовнопатогенної флори в шлунку, помірно знижує рівень гастрину в
сироватці крові щурів.
9. Встановлено, що 28-денне введення омепразолу за умов одночасної
стимуляції рецепторів PPARγ піоглітазоном і меланіном справляє корегуючу
дію на шлункову секрецію у щурів. Агоністи PPARγ попереджають надмірну
гіпертрофію та гіперплазію парієтальних клітин та запобігають розвитку
злоякісного їх переродження.
10. Розкриття фундаментальних механізмів стимульованої шлункової
секреції кислоти в умовах тривалої гіпоацидності шлункового соку дозволяє
розробити персоніфікований підхід до профілактики негативних наслідків
гіпергастринемії різного ґенезу у хворих з наявною супутньою патологією.