Струкова, Віта Дмитрівна Адміністративно-правове регулювання публічно-приватного партнерства в Україні : Струкова, Вита Дмитриевна Административно-правовое регулирование государственно-частного партнерства в Украине Strukova, Vita Dmitriyevna Administrativno-pravovoye regulirovaniye gosudarstvenno-chastnogo partnerstva v Ukraine

ОСТАННІ НОВИНИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ОСТАННІ ВІДГУКИ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Назва:
  • Струкова, Віта Дмитрівна Адміністративно-правове регулювання публічно-приватного партнерства в Україні
  • Альтернативное название:
  • Струкова, Вита Дмитриевна Административно-правовое регулирование государственно-частного партнерства в Украине Strukova, Vita Dmitriyevna Administrativno-pravovoye regulirovaniye gosudarstvenno-chastnogo partnerstva v Ukraine
  • Кількість сторінок:
  • 226
  • ВНЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
  • Рік захисту:
  • 2016
  • Короткий опис:
  • МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
    НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ


    На правах рукопису


    СТРУКОВА ВІТА ДМИТРІВНА

    УДК 354.89:347.7

    АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
    ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В УКРАЇНІ


    12.00.07 адміністративне право і процес;
    фінансове право; інформаційне право


    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    юридичних наук


    Мельник Юрій Віталійович,
    кандидат юридичних наук




    Київ 2016


    ЗМІСТ

    ВСТУП3
    РОЗДІЛ 1. ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВОЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.13
    1.1.Сутність, характеристика форм, моделей і механізмів публічно-приватного партнерства13
    1.2. Структура публічного управління публічно-приватного партнерства.39
    1.3. Місце адміністративного договору в системі публічно-приватного партнерства59
    Висновки до розділу 1...74
    РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВАВ УКРАЇНІ76
    2.1. Поняття та структура механізму адміністративно-правовогорегулювання публічно-приватного партнерства в Україні...76
    2.2. Нормативно-правове регулювання публічно-приватного партнерствав Україні.93
    2.3. Публічна адміністрація як суб’єкт адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства в Україні.127
    Висновки до розділу 2.147
    РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЩОДО ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА.153
    3.1. Досвід адміністративно-правового регулюванняпублічно-приватними партнерствами в Європейському Союзі.....153
    3.2. Тенденції розвитку публічно-приватного партнерствав міжнародній практиці...170
    Висновки до розділу 3.184
    ВИСНОВКИ188
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................192
    ДОДАТКИ...213

    ВСТУП

    Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності й забезпечується державою через зовнішні та внутрішні напрями її діяльності, що реалізуються в певних формах і за допомогою конкретних методів. Однією з форм такої взаємодії є державно-приватне партнерство.
    Державно-приватне партнерство є одним з головних ключових механізмів реалізації політики модернізації економіки України для вирішення важливих соціально-економічних проблем. Висока ефективність державно-приватного партнерства як способу взаємодії держави та бізнесу доведена досвідом багатьох країн світу. Сьогодні актуалізувались об’єктивні обставини для запровадження державно-приватного партнерства, адже для реалізації масштабних модернізаційних проектів у різних секторах економіки потрібні значні інвестиційні ресурси, потужним джерелом яких може стати приватний бізнес. Водночас, в умовах післякризового розвитку зростає інтерес бізнесу до сфер економіки, що традиційно здійснювалось державним або комунальним сектором, за умови запровадження з боку держави чітко встановлених і нормативно закріплених правил, які б дали змогу мінімізувати ризики приватних інвестицій, підвищили надійність інвестиційних проектів для кредитних організацій (дану сентезію підтримали 79,0% опитаних).
    Рівень розвитку державно-приватного партнерства в Україні є досить низький. Так, упродовж 19922014 рр. в Україні реалізовано всього 58 проектів державно-приватного партнерства на загальну суму 1185 млн дол. США, з них: енергетика 41, телекомунікації 14, транспорт 1, водопостачання та каналізація 2[1].
    Суттєвою перешкодою для практичного запуску інвестиційних проектів на засадах державно-приватного партнерства, передусім на регіональному та місцевому рівнях, є відсутність кадрового забезпечення з відповідним рівнем методологічної та методичної підготовки персоналу. Діяльність працівників структурних підрозділів, які відповідають за сферу інвестиційної діяльності, спрямована насамперед на перерозподіл бюджетних коштів, виділених на інвестиційну діяльність, а не на створення сприятливих умов для залучення приватного капіталу до реального сектору економіки.
    В то же час, нормативно-правова база регулювання розвитку державно-приватного партнерства в Україні є дуже складною, багаторівневою і забюрократизованою, що в умовах високого рівня корупції створює ризики для ефективного використання цього механізму з метою активізації інвестиційної діяльності, що є одним із чинників відсутності реальних проектів державно-приватного партнерства, незважаючи на значну зацікавленість з боку потенційних приватних партнерів. Разом з тим, варто відзначити, що законодавець використовує термін «державно-приватне партнерство», однак, з теоретичної точки зору доцільніше використовувати термін «публічно-приватне партнерство».
    За таких умов виникає потреба в дослідженні сутності, форм, моделей і механізмів публічно-приватного партнерства, розкритті повноважень та компетенції публічної адміністрації як суб’єкта адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства в Україні, з’ясуванні поняття та структури механізму адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства в Україні, визначенні місця адміністративного договору в системі публічно-приватного партнерства, виокремленні структури публічного управління публічно-приватного партнерства й тенденцій розвитку такого партнерства в міжнародній практиці, а також розробленні рекомендацій щодо запровадження передового міжнародного досвіду в досліджуваній сфері.
    При підготовці дослідження використано праці дослідників адміністративного права та процесу: В.Б.Авер’янова, С.С.Алексєєва, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, Є.В.Доніна, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, Л.В.Коваля, Л.О.Кожури, Т.О.Коломоєць, В.К.Колпакова, А.Т.Комзюка, О.В.Кузьменко, В.І.Курила, Д.М.Лук’янця, Т.О. Мацелик, Р.С.Мельник, О.І.Миколенко, С.В.Тихомирова, В.К.Шкарупи та ін.
    Значний вплив на наше дослідження мали теоретичні праці вчених, що стосувалися публічно-приватного партнерства, а саме: М.В.Вилисова, Б.О.Винницького, І.В.Запатріної, Т.Б.Лебеди, О.О.Солодовніка, Л.О.Шарингера, В.І.Якуніна та ін.
    Водночас сьогодні адміністративно-правовому регулюванню публічно-приватного партнерства присвячено недостатньо уваги в монографічних дослідженнях, в існуючих наукових працях ці питання розглянуто лише фрагментарно. У науці адміністративного права комплексний аналіз адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства залишився поза увагою.
    Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблематики, наявність правових прогалин, а також необхідність проведення комплексного правового дослідження зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими прогарами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Указу Президента України «Про Стратегію сталого розвитку України 2020» від 12 січня 2015 р. №5/2015; постанов Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 р., «Про затвердження Порядку надання приватним партнером державному партнеру інформації про виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства» від 9 лютого 2011 р. №81, «Про затвердження Порядку надання державної підтримки здійсненню державно-приватного партнерства» 17 березня 2011 р. № 279; розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 20132018 роки» від 14 серпня 2013 р. №739-р.
    Тему дисертації затверджено Вченою радою Національної академії державного управління при Президентові України 31 січня 2013 року, протокол №199/1-5.
    Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу національного та міжнародного законодавства і практики його реалізації визначити сутність, форми та механізми публічно-приватного партнерства, а також надати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення зазначеної сфери регулювання та підвищення ефективності її практичної реалізації.
    Для досягнення мети дослідження було поставлено такі задачі:
    з’ясувати сутність, форми, моделі й механізми публічно-приватного партнерства;
    розкрити структуру публічного управління публічно-приватного партнерства;
    визначити місце адміністративного договору в системі публічно-приватного партнерства;
    розкрити поняття та структуру механізму адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства в Україні;
    охарактеризувати нормативно-правове регулювання публічно-приватного партнерства в Україні;
    визначити зміст повноважень і компетенції публічної адміністрації як суб’єкта адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства в Україні;
    розкрити досвід адміністративно-правового регулювання публічно-приватними підприємствами в Європейському Союзі;
    виокремити тенденції розвитку публічно-приватного партнерства в міжнародній практиці;
    надати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства в Україні.
    Об’єкт дослідження суспільні відносини у сфері публічно-приватного партнерства в Україні.
    Предмет дослідження адміністративно-правове регулювання публічно-приватного партнерства в Україні.
    Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є наукові методи, що використовувалися одночасно з метою забезпечення достовірності знань, вирішення поставлених цілей та задач й обґрунтованості зроблених висновків і рекомендацій, зокрема: діалектичний для дослідження теоретичних і нормативних положень щодо адміністративно-правового публічно-приватного партнерства (розділи 13); класифікації та групування для класифікації видів адміністративних договорів, виділення елементів механізму адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства, систематизації нормативно-правового регулювання публічно-приватного партнерства (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2); структурно-функціональний для дослідження особливостей діяльності публічної адміністрації у сфері публічно-приватного партнерства (підрозділ 2.3); порівняльно-правовий для вивчення та порівняння міжнародного досвіду щодо адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства (підрозділ 3.1); документального аналізу для аналізу та виявлення недоліків публічно-приватного партнерства (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2); моделювання для вироблення пропозицій стосовно визначення перспектив розвитку адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства (розділ 3); соціологічний для здійснення анкетування громадян та приватних партнерів, відповідно, аналізу його результатів (підрозділи 1.2, 3.1); статистичний для аналізу та узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дисертації (підрозділи 1.1, 1.2, розділ 3).
    Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні дані Міністерства фінансів України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за 20122015 рр.; результати соціологічного опитування представників приватного сектора (300 осіб) щодо розвитку публічно-приватного партнерства в Україні; політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали; статистична інформація бази даних Світового банку.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за своїм характером і змістом дисертація є однією з перших в Україні праць, яка присвячена комплексному та системному дослідженню питання адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства. Конкретний внесок дисертанта в наукову розробку положень адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства полягає в обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій, що містять елементи наукової новизни й мають теоретичне та практичне застосування, зокрема:
    вперше:
    наведено дефініції понять: механізм адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства ‑ це сукупність адміністративно-правових засобів впливу на суспільні відносини, що складаються в процесі співпраці публічної влади та приватного сектору для досягнення суспільно значимих цілей; адміністративний договір у публічно-приватному партнерстві ‑ це дво- або багатостороння угода між суб’єктами публічної адміністрації в особі відповідних державних органів й органів місцевого самоврядування (публічними партнерами) та приватними юридичними особами, або фізичними особами-підприємцями (приватними партнерами), що укладається з метою вирішення визначених державою завдань для досягнення цілей, які становлять суспільний (публічний) інтерес»;
    визначено місце адміністративного договору в публічно-приватному партнерстві, яке зумовлене таким: 1)відносини, які виникають, змінюються і припиняються в рамках публічно-приватного партнерства, є саме публічно-правовими відносинами; 2)обов’язковим суб’єктом публічно-правових правовідносин є держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади в особі відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування; 3)учасники адміністративного договору перебувають не в однаковому становищі; 4)підставою виникнення публічно-партнерських договірних відносин є адміністративно-правовий акт; 5)договори про публічно-приватне партнерство завжди укладаються виключно в письмовій формі;
    ‑ сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, зокрема, до законів України «Про державно-приватне партнерство», «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про публічні закупівлі» в частині можливості застосування множинності публічного партнера, забезпечення способів виконання публічним партнером своїх обов’язків у механізмах публічно-приватного партнерства, а також запровадження створення регіональних публічних компаній у певних галузях з об’єднанням майна територіальних громад і забезпечення гарантованого обсягу інвестицій з боку приватного партнера;
    удосконалено:
    поняття «публічна адміністрація» ‑ це система органів державної влади та місцевого самоврядування, наділена публічними повноваженнями владного характеру. Публічна адміністрація реалізує власну компетенцію через публічне адміністрування, що виявляється в управлінській діяльності, регулюючій діяльності та наданні адміністративних послуг; «державно-приватне партнерство» ‑ це інституційно оформлена взаємодія державного і приватного секторів в економічній сфері на основі міжнародних норм і національного законодавства з метою задоволення конкретної суспільної потреби, де головним партнером виступає держава, яка бере на себе відповідальність перед суспільством та ключовий ризик можливої нереалізації або неналежної реалізації проекту, у вторинних взаєминах сторони державно-приватного партнерства виступають рівноправними партнерами, які беруть на себе вторинні ризики згідно з формою і моделями проектів та власних можливостей з нейтралізації можливих негативних наслідків зазначених ризиків; «публічно-приватне партнерство» є одним з видів діяльності суб’єктів публічної адміністрації, які виступають від імені держави, що здійснюється на основі договору;
    наукові положення щодо класифікації форм, моделей і механізмів публічно-приватного партнерства, що в подальшому дасть змогу чітко визначити інтереси, потреби і ризики всіх сторін, які задіяні в конкретному проекті, а також вибрати таку модель, що найбільш адекватно сприяє реалізації конкретної суспільно значимої потреби;
    дістало подальший розвиток:
    теоретичні положення щодо елементів і стадій механізму адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства;
    рекомендації щодо розвитку адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства;
    аналітичні дослідження міжнародного досвіду щодо адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства, на підставі яких запропоновано імплементувати в національне законодавство дієві механізми щодо застосування кращих практик у частині укрупнення проектів та можливостей застосування консорціумів як сторін у публічно-приватному партнерстві та публічних закупівлях.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції використовуються у:
    законотворчому процесі Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (акт від 6червня 2016 р. №04-12/15-603);
    практичній діяльності в процесі реалізації та при розробленні організаційно-правової схеми забезпечення державної політики реалізації проекту модернізації Бортницької станції очистки стічних вод (актвпровадження Виконавчого органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) від 17 червня 2016 р. № 003-с-12707), а також для вдосконалення практичної діяльності приватного акціонерного товариства АК«Київводоканал» кроків реалізації інвестиційного проекту «Реконструкція споруд очистки стічних вод Бортницької станції аерації» спільно з Японським агентством міжнародного співробітництва (акт впровадження приватного акціонерного товариства АК «Київводоканал»№ 497/12 від 25 лютого 2016 р.);
    освітньому процесі при підготовці та проведенні занять з курсів адміністративне право, адміністративна відповідальність, публічне адміністрування, що присвячені питанням адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства в Україні (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 13.05.2016 р.);
    науково-дослідній діяльності для подальшого розроблення теоретичних і прикладних питань адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства в Україні (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 16.05.2016 р.).
    Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми загалом, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки оприлюднено дисертантом у формі доповідей на науково-практичних конференціях та круглих столах: «Державне управління та місцеве самоврядування» (м.Рівне, 1112 квітня 2013 р.); «Внутрішні й зовнішні аспекти євроінтеграційної політики України» (м.Київ, 1718 жовтня 2013 р.); «Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки прогрес законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 1516 січня 2016 р.); «Роль права та закону в громадському суспільстві» (м.Київ, 1213 лютого 2016р.); «Адміністративно-правове забезпечення діяльності публічної адміністрації» (м.Київ, 16червня 2016 р.).
    Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в одинадцяти наукових статтях, з яких чотири у журналах, включених МОН України до переліку наукових фахових
  • Список літератури:
  • ВИСНОВКИ

    У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягало в комплексному та правовому аналізі адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства в Україні та на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо вдосконалення низки положень нормативно-правових актів. Найбільш важливими є такі висновки:
    1.Визначено, що державно-приватне партнерство це інституційно оформлена взаємодія державного і приватного секторів в економічній сфері на основі міжнародних норм і національного законодавства з метою задоволення конкретної суспільної потреби, де головним партнером виступає держава, яка бере на себе відповідальність перед суспільством та ключовий ризик можливої нереалізації або неналежної реалізації проекту, у вторинних взаєминах сторони державно-приватного партнерства виступають рівноправними партнерами, які беруть на себе вторинні ризики згідно форм і моделей проектів і власних можливостей з нейтралізації можливих негативних наслідків зазначених ризиків.
    2.Виявлено, що державно-приватне партнерство має значну різноманітність форм, моделей і механізмів. На практиці найчастіше трапляються змішані форми, які об’єднують у собі окремі елементи структурованих основних типів контрактів. Виокремлення і нормативно-правове закріплення всієї різноманітності моделей і форм проектів державно-приватного партнерства дозволяє чітко визначити інтереси, потреби і ризики всіх сторін, що задіяні в конкретному проекті, а також вибрати таку модуль, яка найбільш адекватно сприяє реалізації конкретної суспільно значимої потреби.
    3.З’ясовано, що адміністративний договір у публічно-приватному партнерстві - це дво- або багатостороння угода між суб’єктами публічної адміністрації в особі відповідних державних органів й органів місцевого самоврядування (публічними партнерами) та приватними юридичними особами, або фізичними особами-підприємцями (приватними партнерами), що укладається з метою вирішення визначених державою завдань для досягнення цілей, які становлять суспільний (публічний) інтерес.
    4. Механізм адміністративно-правового регулювання публічно-приватного партнерства має такі стадії: 1)порядок надання пропозицій про здійснення публічно-приватного партнерства; 2)проведення аналізу ефективності здійснення публічно-приватного партнерства; 3)виникнення ризиків, пов’язаних з публічно-приватним партнерством; 4) підготовка та проведення конкурсу з визначення публічно-приватного партнерства.
    5.Зазначено, що основними проблемами надання державної підтримки у сфері державно-приватного партнерства є: 1) дефіцит бюджетних коштів та складність механізму надання державної підтримки; 2)відсутність гарантованого щорічного фінансування довгострокових проектів державно-приватного партнерства; 3)невизначеність методології надання державної підтримки в рамках реалізації проектів державно-приватного партнерства; 4)невідповідність принципів і підходів у сфері державно-приватного партнерства міжнародним принципам; 5)обмеженість можливості отримання державних гарантій для реалізації проектів державно-приватного партнерства на місцевому рівні.
    6. Європейський Союз посідає провідні місця у світі з реалізації проектів державно-приватного партнерства. За останні 20 років у країнах Євросоюзу було реалізовано більш ніж 1600 проектів публічно-приватного партнерства із загальним обсягом інвестицій понад 300 млрд євро. На рівні держав-членів Євросоюзу публічно-приватне партнерство знаходить широке застосування і детально регламентується національними законодавствами (питання створення змішаних державно-приватних компаній, організації публічних закупівель тощо). У багатьох країнах створено спеціальні органи управління державно-приватним партнерством. Роль таких органів полягає в наданні методологічної підтримки державним органам влади на рівні нижче.
    7.Використання деяких інституціональних форм, розповсюджених у країнах Європи, є неможливим або ж неприйнятним для України в найближчі роки. Наприклад, в українському законодавстві міститься пряма заборона на приватизацію об’єктів інженерної інфраструктури систем водопостачання та водовідведення. Крім того, запровадження французької моделі (коли концесіонерові одночасно поручається і розроблення проекту модернізації, і реалізація заходів, необхідних для створення або модернізації інфраструктурних об’єктів, і їхньої експлуатації) є таким, що вимагає значної кількості змін до містобудівного й тендерного законодавства. До речі, на не досконалості законодавства, яким урегульовано відносини в досліджуваній сфері наголосили 78,0% опитаних, при цьому 65,0% з зазначеної категорії однією з головних перешкод розвитку публічно-приватного партнерства в Україні назвали не бажання влади йти на діалог в питаннях приватизації об’єктів та укладанні договорів концесії.
    Водночас створення прозорих правових та організаційних підстав для застосування механізмів державно-приватного партнерства в Україні неминуче викличе участь потужних світових транснаціональних корпорацій, які фактично не мають конкурентів серед українських компаній.
    8.Використання світового досвіду публічно-приватного партнерства в Україні можливе за умови чіткого розуміння та свідомого вибору державними органами й політиками державних критеріїв у визначенні оптимальних джерел фінансування модернізації систем життєзабезпечення країни: інвестиційна складова тарифу (можливість застосування механізмів публічно-приватного партнерства) чи пряме бюджетне фінансування (державне чи муніципальне). Цей вибір має бути доведено до населення та сприйматися більшістю як можливий і бажаний, оскільки не завжди споживач бажає або готовий сплачувати більшу ціну за кращу якість. Дослідження «affordability», тобто здатності та бажання споживачів сплачувати додану вартість за громадську послугу вищої якості, що може бути досягнуто за рахунок приватного капіталу, повинні стати важливим фактором під час прийняття рішень про застосування державно-приватного партнерства.
    9. З метою вдосконалення нормативно-правового регулювання публічно-приватного партнерства в Україні запропоновано внести зміни та доповнення до законів України «Про державно-приватне партнерство», «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», «Про місцеве самоврядування», «Пропублічні закупівлі», в яких автором розроблено та запропоновано дієвий механізм залучення інвестицій та гарантій їх повернення у формі адміністративного договору між уповноваженим державним партнером, який у відносинах є власником об’єкта, щодо якого передбачається застосування механізмів державно-приватного партнерства, та державним органом, що здійснює державне регулювання певної сфери економіки (у разі, коли це різні органи) і є регулятором, який наділений повноваженнями та обов’язком щодо запровадження так званого стимулюючого тарифоутворення.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Б. Авер’янов // Право України. 2003. № 5. С. 117122.
    2. Авксєнтьєв М.Ю. Аналіз розвитку механізмів державно-приватного партнерства в країнах, що розвиваються у період з 1990 по2001 рр. / М. Ю. Авксєнтьєв // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. пр. / наук. ред. І. К. Бондар. Київ : НДЕІ, 2009. Вип. 11 (102) С.143150.
    3. Авксєнтьєв М.Ю. Моделі інституційної підтримки державно-приватного партнерства в світі та в Україні / М. Ю.Авксєнтьєв // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. пр. / наук. ред. І. Г. Манцуров. Київ: НДЕІ, 2010. Вип. № 3 (106). С. 4954.
    4. Административное право зарубежных стран : учеб. / под ред.А. Н. Козырина и М. А. Штатиной. М. : Спарк, 2003. 464 с.
    5. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / [автор-упоряд. В. П. Тимощук]. Київ : Факт, 2003. 496 с.
    6. Адміністративне право України : підруч. / [Ю. П. Битяк, В.М.Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. Київ : Юриком Інтер, 2006. 544 с.
    7. Адміністративне право України : підруч. для юрид. вузів і ф-ів / [Ю.П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук] ; за ред. Ю. П. Битяка. Харків: Право, 2001. 528с.
    8. Адміністративне право України: навч.-метод. посіб. / С.В.Ківалов, Л.Р.Біла. [2-ге вид. перероб. і доп.]. Одеса: Юрид. л-ра, 2002. 312 с.
    9. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у 2т.: Т.1 : Загальна частина / [ред. кол. : В.Б. Авер’янов (голова)]. Київ : Юрид. думка, 2004. 584 с.
    10. АйрапетянМ.С. Зарубежный опыт использования государственно-частного партнерства/ М.С.Айрапетян [Электронный ресурс]. Режим доступа :
    http:// wbase.duma.gov.ru.
    11. Актуальні питання фінансового забезпечення закладів охорони здоров’я: теорія та практика : моногр. / [Л. А. Ляховченко, В. Д. Долот,О. В. Поживілова, Я. Ф. Радиш] ; за заг. ред. проф. Я. Ф. Радиша. Київ : Полісся, 2012. 212 с.
    12. Алексеев С.С. Государство и право : начал. курс / С. С.Алексеев. [3-е изд., перераб. и доп.]. М.: Юрид. лит., 1996. 192 с.
    13. АлексеевС.С. Общая теория права : курс в 2 т. / С. С.Алексеев. Т.2. М., 1982. 360 с.
    14. Аналіз законодавства, що регулює державно-приватне партнерство [Електронний ресурс]. Режим доступу :
    http://www.ibser.org.ua/UserFiles/File/Normatyvni%20Akty%20New/PP/Analisys%20of%20Legisl%20DPP_ukr.pdf.
    15. Антонова З. Партнерство государства и частного корпоративного бизнеса как фактор устойчивого развития национальной экономики / З.Антонова [Электронный ресурс]. Режим доступа :
    http://www.duskyrobin.com/tpu/2006- 03-00047.pdf.
    16. База даних проектів державно-приватного партнерства у світі. Світовий банк [Електронний ресурс]. Режим доступу :
    http://ppi.worldbank.org/index.aspx.
    17. База даних Світового банку «Участь приватного сектора в інфраструктурі» [Електронний ресурс]. Режим доступу :
    http://ppi.worldbank.org/explore/Report.aspx?mode=1.
    18. Безбах Н.В. Использование зарубежного опыта в развитии государственно-частного партнерства в Украине / Н.В. Безбах [Электронный ресурс]. Режим доступа :
    http://www.academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Bezbach.pdf.
    19. Безуглий В.В.Регіональна економічна та соціальна географія світу :посіб. / В.В. Безуглий, С. В.Козинець. Київ :Видав. центр «Академія», 2003. 688 с
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины