Топалова Світлана Олександрівна Політичні партії як суб'єкти державної влади компаративістський аналіз : Топалова Светлана Александровна Политические партии как субъекты государственной власти компаративистский анализ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСТИТЕТ
ІМ. В. Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

Топалова Світлана Олександрівна

УДК 329.051: 303.446

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ЯК СУБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОЇ

ВЛАДИ: КОМПАРАТИВІСТСЬКИЙ АНАЛІЗ

23. 00. 02. політичні інститути і процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Лісничий Василь Васильович,
кандидат філософських наук,
професор.

Харків - 2004

ЗМІСТ
Вступ...4
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження політичних партій як суб’єктів державної влади.
1. 1. Концептуальні основи дослідження компонентів державної влади..13
1. 2. Інституціональні передумови та специфіка участі політичних партій у здійсненні влади в державі..25
1. 3. Генезис партій як суб’єктів державно-владних відносин та науково-теоретичні обгрунтування їх ролі у державі. 38
1. 4.Специфіка інституційної трансформації партій та засобів забезпечення владного рольового статусу .52
Висновки до першого розділу...64
Розділ 2. Діяльність політичних партій в системі державної влади в країнах розвиненої демократії (на прикладі Великобританії, США, ФРН).

2.1. Визначальні умови і фактори впливу на функціонування партій в системі державно-владних відносин ..68
2.2. Моделі реалізації суб’єктного статусу політичних партій у біпартійних системах84
2.3. Специфіка державно- владної діяльності політичних партій за умов коаліційної системи.100
Висновки до другого розділу.....114

Розділ 3. Сучасна партійна система України та її роль у здійсненні державної влади.
3. 1. Особливості становлення політичних партій як суб’єктів державної влади в Україні...117
3. 2. Переваги і недоліки української багатопартійності у відношенні до процесу реалізації державної влади..136
3. 3. Шляхи удосконалення механізму впливу політичних партій на діяльність органів державної влади..157
Висновки до третього розділу..165
Висновки167
Список використаних джерел172
Додатки..192

Список літератури

ВИСНОВКИ
Особистий внесок автора полягає у розробці важливої теми політичної науки, що потребує подальшого теоретичного осмислення та практичних рекомендацій. Це дозволило сформулювати низку наукових висновків, теоретичних положень і практичних пропозицій, які винесені на захист.
1. Політичні партії це специфічні інститути політичної системи, визначальною рисою яких є зорієнтованість на завоювання державної влади. Усі інші напрямки діяльності пошук народної підтримки, створення відповідної організаційної структури, розповсюдження ідеології та розробка програми є засобами набуття суб’єктного статусу партії. Діяльність політичних партій як суб’єктів державної влади розповсюджується на нормотворчий і виконавчий компоненти.
2. Передумови діяльності партій як суб’єктів державної влади закладені у природі політичних партій та інституціональних механізмах функціонування державної влади. У залежності від функціонального становища політичних партій в системі державної влади, міри їх участі у розробці та реалізації політичної стратегії держави виділяються чотири рівні реалізації суб’єктного статусу партій: найвищий, високий, середній, низький.
3. Реалізація суб’єктного статусу партій відбувається на наступних фазах: перша попередня процес формування владних суб’єктних властивостей партії. При цьому партія використовує різні засоби забезпечення народної підтримки, відпрацьовує відповідні ідеологічні цінності, розробляє організаційну структуру, низку системних властивостей, що дозволяють їй проявити себе у якості суб’єкта державної влади. Друга основна, де відбувається використання партією владних важелів у тому сегментному обсязі, на який вона отримала право за результатами виборів. Третя модерністська. Партія, що знаходиться при владі прагне зміцнити свій статус, імідж за рахунок підвищення ефективності владного впливу на суспільний розвиток. Модерністським інструментарієм може скористатись не тільки правляча партія, але й партія, що має намір прийти до влади з метою модернізації та поліпшення владних відносин.
4. Відбувається трансформація політичних партій. Її тенденції визначаються ускладненням державно-владних відносин, посиленням впливу політичних партій на функціонування державної влади, зрушеннями в житті індустріального суспільства та проявляються у зміні форм діяльності партій, їх професіоналізації і картелізації”, формуванні нових моделей партій і відповідних способів набуття і реалізації суб’єктного статусу.
5. Визначальним фактором становлення і функціонування партій як суб’єктів державної влади виступають існуючі політико-адміністративні відносини, через які забезпечується чітко визначена інституційна відповідальність партій перед суспільством за результати діяльності в органах державної влади. У демократичних країнах це досягається кількома шляхами. Стійкою є тенденція до зближення політиків (представників партій у законадавчому органі) та управлінців (урядових міністрів, значна частина яких теж є представниками партій), що дозволяє подолати конфліктність стосунків та забезпечує конструктивний підхід у питаннях розробки і реалізації політичної стратегії. Відчутним є постійне зростання адміністративного впливу на процес прийняття політичних рішень. Механізми, завдяки яким це стає реально можливим, є різними. У парламентській системі це завоювання партією статусу правлячої та віддання нею виконавчої політичної влади урядовим міністрам політикам, що визначають політичну стратегію, яка реалізується виконавчою адміністративною владою. У президентській чітке функціональне розмежування політичних і виконавчих компонентів державної влади, конституційно закріплені принципи механізму стримувань і противаг”. За умов існування змішаної форми правління забезпечення інституційної відповідальності часто унеможливлюється відсутністю зв’язку між партійною структурою парламенту та складом уряду, чітко закріплених ролей парламентаріїв і урядовців у політичному процесі, внаслідок чого формується антагоністична модель політико-адміністративних відносин.
6. Біпартійні і коаліційні системи є ефективними з точки зору здійснення політичними партіями державної влади. У двопартійних системах є дві моделі реалізації партіями суб’єктного статусу міністеріалізм” та розділене правління”, відмінності між якими зумовлені специфікою форм правління та особливостями політико-адміністративних відносин. В рамках цих моделей розроблено ефективні принципи організації діяльності політичних партій, парламентських фракцій і державно-владних інституцій, які забезпечують партіям реальні важелі впливу на розробку і реалізацію політичної стратегії держави та гарантують солідарну політичну відповідальність політичних партій, парламенту і уряду перед суспільством.
6.1. У моделі міністеріалізму” такими засобами є: розподіл політичних опонентів на більшість і опозицію та наявність у них чітко зафіксованих прав і повноважень; жорстка підконтрольність депутатів від партій виборцям округу і місцевим партійним організаціям; підпорядкування парламентської діяльності депутатів реалізації програми своєї партії завдяки наявності жорсткої партійної дисципліни; високий ступінь ефективності взаємодії політичної і адміністративної підсистем; дієві засоби парламентського контролю, передусім фінансові, та процедура години запитань.
6.2. У моделі розділеного правління” особливо важливі механізми, що забезпечують збалансування важелів політичного й адміністративного впливу, стимулюють партію більшості у Конгресі та президентську партію до пошуку компромісу: система сильних парламентських комітетів, практика призначення керівництва ними та їх співпраці із урядовими структурами; засоби парламентського контролю за діяльністю виконавчої влади, що в сукупності забезпечує відповідність діяльності уряду політичній стратегії, розробленій парламентом та їх спільну політичну відповідальність.
6.3. За умов функціонування коаліційної системи найсуттєвішими передумовами, що забезпечують визначальну роль партійних фракцій у роботі парламенту та трансформації передвиборчих програм партій у реальну політику парламенту і уряду є: тісний взаємозв’язок між партіями і партійними фракціями парламенту; чітка регламентація їх взаємовпливу правовими нормами; формування фракцій виключно на партійній основі чи підтримки програми партії; визначальна роль партійних фракцій, що сформували правлячу більшість, у розробці політичного курсу держави та контролі за його реалізацією; дотримання принципу чесної співпраці та укладання коаліційних угод; застосування принципу почерговості фракцій у процесі формування парламентських органів; законодавче визначення прав правлячих і опозиційних фракцій, що забезпечують їм відповідний рівень впливу на законодавчий процес та виконання контрольних функцій.
6.4. На особливу увагу, з точки зору подальшого удосконалення нормативної бази функціонування Верховної Ради України та парламентських фракцій, заслуговує організаційна структура партійних фракцій Бундестагу, яка забезпечує інтегрованість усіх її структурних елементів у процес формування політичної позиції, врахування федеральних і земельних інтересів. Наявність у депутатів права на вільне обрання фракції і перехід до іншої не призводить до міграцій між фракціями завдяки існуванню низки стримуючих факторів, зокрема більш значних важелів впливу у членів фракцій на формування керівних органів парламенту.
7. В Україні специфіка процесу становлення політичних партій як суб’єктів державної влади зумовлена: корінною трансформацією політичної системи та формуваням основ громадянського суспільства, і, відповідно, потребою у вираженні і реалізації за допомогою державної влади інтересів певних соціальних груп; відсутністю традицій функціонування державно-владних інституцій на засадах демократизму та принципах партійного представництва; прагненням державно-владної еліти зберегти і зміцнити свої позиції шляхом застосування недемократичних методів боротьби з опозиційними політичними силами. Це вказує на необхідність розробки фундаментальної стратегії політичного розвитку держави, важливою складовою якої повинно стати забезпечення належних умов для функціонування партій у системі державної влади.
8. Особливості етапів становлення політичних партій як суб’єктів державної влади в Україні визначаються специфікою політичного розвитку країни у кожен із періодів, ставлення партій до своєї участі у здійсненні державної влади та характером розмежування партій по лінії влада опозиція”. За час незалежності партії стали визначальними суб’єктами виборчого процесу, забезпечили собі представництво у парламенті, однак відсутність визначального впливу на функціонування законодавчої і формування та діяльність виконавчої влади не забезпечує можливостей для реалізації їх державно-владного потенціалу.
9. В Україні склалась нехарактерна для демократичних країн ситуація, за якої досить умовною є залежність між політичними уподобаннями громадян, електоральним вибором і партійною структурою парламенту. Поступова партійна структуризація парламенту та зниження рівня атомізованості партій ще не забезпечують відповідних гарантій для ефективної реалізації державно-владної суб’єктності партій, представлених у парламенті. Деформованість партійної системи унеможливлює функціонування партій як головних інституцій, що формують владу, і партійних фракцій як провідників у органах влади інтересів тих соціальних груп, які підтримали партії на виборах. Більшість партій залишаються зручним засобом легітимації окремих груп еліт, а партійні фракції агентами лобіювання інтересів цих груп.
10. Внаслідок нестабільності виборчого законодавства, недосконалості конституційних положень, що регламентують повноваження і взаємовідносини парламенту, уряду і президента, формування Кабінету Міністрів, неврегульованості Регламентом Верховної Ради питань створення більшості й опозиції, їх прав і повноважень, розподілу комітетів, неефективних механізмів фракційного структурування та здійснення парламентського контролю неможливою стає ефективна реалізація державно-владної суб’єктності політичних партій в органах законодавчої і виконавчої влади та їх відповідальність перед суспільством. Це зумовлює необхідність внесення змін і доповнень до Конституції України, Регламенту Верховної Ради, Закону України Про політичні партії в Україні”, зміни виборчої системи.