СІЛЬСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ НА ЗЕМЛЯХ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. :

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ………………………………… …13
1.1. Стан наукової розробки проблеми ………………………………………..13
1.2. Джерельна база дослідження ……………………………………………. 25
Висновки до першого розділу …………………………………………….........31

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ В СЕЛАХ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.………………………………………………………. …. 33
2.1. Організаційно-правові основи та напрямки діяльності сільських сходів………………………………………………………………………..……33
2.2. Склад та механізм функціонування сільських правлінь .……………....57
2.3. Сільська поліція в системі органів сільського самоврядування…………78
Висновки до другого розділу ……………………………………………..........89

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ВОЛОСНОГО УПРАВЛІННЯ НА ЗЕМЛЯХ ЛІВОБЕРЕЖНИХ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.…………………………………92
3.1. Волосні сходи Лівобережної України: склад, функції та компетенція ..92
3.2. Правове регулювання організації та діяльності волосних правлінь…...111
3.3. Державні органи нагляду і контролю за селянським самоврядуванням 138
Висновки до третього розділу …………………………………………….......152

РОЗДІЛ 4. ВОЛОСНІ СУДИ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ СЕЛЯНСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ …….. ……………………………….........................156
4.1. Формування та склад волосних судів………………………………….156
4.2. Порядок судочинства у волосних судах……………………………….167
Висновки до четвертого розділу ………………………………………….......200

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………..202

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………….……………209

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах державного будівництва на українських землях дедалі більшої ваги набувають дослідження вітчизняної історії держави та права. Насамперед, це стосується тих проблем, аналіз яких сприятиме процесу українського державотворення і дасть змогу не лише уникнути повторення давніх помилок, а й обрати найбільш оптимальний шлях розвитку українського суспільства.
До однієї з таких проблем, які потребують нагального вирішення, відноситься і проблема створення ефективної моделі управління суспільством, і в першу чергу, через розбудову системи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування є невід’ємною складовою демократії, визнаним об’єктивним стандартом демократизації державного устрою в сучасному світі. Закономірно, що цим питанням приділено значну увагу в Конституції України. Загальний принцип гарантованості місцевого самоврядування в Україні викладено в ст. 7, правовим основам функціонування цього інституту спеціально присвячено розділ ХІ чинної Конституції.
Водночас, на сьогоднішній день процес розбудови системи місцевого самоврядування в Україні ще далекий від свого завершення. Нині триває обговорення проблеми, висуваються різноманітні пропозиції щодо поліпшення функціонування органів місцевого самоврядування. Існує чимало проблем у питаннях визначення компетенції муніципальних органів, матеріальної бази їх діяльності, взаємодії з органами місцевої адміністрації тощо. Вирішуючи ці питання, українське суспільство не може обійтися без врахування як новітнього світового досвіду державотворення, так і без історичного досвіду, який відтворює шлях становлення української держави і який може стати в нагоді у сучасних умовах.
Найбільш методологічно „корисним” щодо сучасності, з точки зору науковців, є дослідження правових аспектів діяльності органів самоврядування у період після скасування кріпосного права. У ті часи на українських землях, що входили до складу Російської імперії, було створено тричленну модель самоврядування, яка включала в себе земські, міські та селянські органи самоврядування. І якщо перші дві на сьогоднішній день достатньо досліджені і отримали широке висвітлення у науковій літературі, то система селянського самоврядування все ще знаходиться у забутті. А саме досвід розбудови самоврядних установ на селі став би у надзвичайній нагоді при розв’язанні соціальних та економічних проблем, що турбують сучасне українське село. Це, у свою чергу, надзвичайно актуалізує дослідження проблеми організації та діяльності органів селянського самоврядування у пореформеному українському селі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене у відповідності до Цільової комплексної програми НАН України „Актуальні проблеми історії українського національного державотворення”. Дисертація безпосередньо зв’язана з програмою наукових досліджень, які виконуються Одеською національною юридичною академією відповідно до теми „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертації є складовою частиною наукових досліджень кафедри історії держави і права Одеської національної юридичної академії на на 2006-2010 рр. „Традиції і новації в сучасній українській державності і правовому житті: історичний аспект” (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного історико-правового аналізу становлення і розвитку органів селянського самоврядування на землях Лівобережної України у пореформений період.
Досягнення поставленої мети дослідження визначило виконання таких завдань:
вивчити та проаналізувати джерельні (історико-монографічні, архівні та законодавчі) матеріали, які характеризують процес становлення і розвитку, організації та діяльності органів селянського самоврядування у пореформений період;
виявити передумови та причини створення системи селянського самоврядування у Російській імперії в пореформений період;
висвітлити складові елементи системи селянського самоврядування;
з’ясувати основні напрями і форми діяльності органів селянського самоврядування;
проаналізувати законодавчі акти, що регламентували діяльність органів селянського самоврядування, визначивши їх відповідність потребам сільських та волосних установ;
проаналізувати роль і місце волосних судів у системі органів селянського самоврядування;
визначити ступінь ефективності роботи органів селянського самоврядування у сфері охорони і забезпечення інтересів сільського населення;
висвітлити правові основи взаємовідносин місцевих органів державного управління та органів селянського самоврядування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникали у процесі реформування системи органів місцевого самоврядування Російської імперії в другій половині XIX – початку XX ст.
Предметом дослідження – є правові основи та організація діяльності органів селянського самоврядування на землях Лівобережної України у пореформений період.
Хронологічні межі роботи охоплюють 1861 – 1914 рр. Вибір нижньої хронологічної межі зумовлений фактом утворення системи селянського самоврядування відповідно до норм Загального положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності від 19.02.1861 р. Верхня хронологічна межа мотивована змінами у системі місцевого управління та самоврядування, що відбулися у зв’язку з революційними подіями у Російській імперії та проведенням столипінської реформи.
Територіальні межі дослідження охоплюють етнографічні українські землі, які, відповідно до адміністративного поділу Російської імперії, входили до складу трьох лівобережних губерній: Полтавської, Харківської, та Чернігівської.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обраний діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових процесів і явищ, який дає змогу розглядати їх у розвитку, та метод системного аналізу, що дає можливість проаналізувати зв’язки цих процесів і явищ з іншими соціальними процесами і явищами.
Методи дослідження добиралися із урахуванням поставлених завдань. Виходячи з цього, при проведенні цього дослідження використовувалися загальнонаукові методи, у тому числі й ті, що переважно застосовуються в історичних дослідженнях. Серед них важливе місце посідають історичний та логіко-теоретичний методи, які постають в органічній єдності. Це проявилося у детальному аналізі обставин та умов виникнення органів селянського самоврядування, характеристиці змін та доповнень до нормативно-правової бази їх діяльності, а також у виявленні механізму функціонування сільських та волосних установ. Також, в ході роботи над дисертацією були використані методи сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного, що дозволило, шляхом детального аналізу фактичного матеріалу, зробити теоретичні висновки стосовно адміністративно-правових умов розвитку органів селянського самоврядування у дореволюційний період.
Водночас, такий важливий аспект теми, як вплив свідомості сільського населення на формування основних організаційно-правових принципів діяльності органів селянського самоврядування, аналізувався з використанням методологічного арсеналу школи „Анналів”.
Щодо спеціально-наукових методів, використаних при дослідженні, основне застосування знайшов формально-юридичний метод, завдяки якому було проаналізовано конкретні нормативно-правові акти і їхні окремі положення, які регулювали діяльність сільських та волосних установ, представників держави уповноважених наглядати за органами селянського самоврядування у пореформений період.
При аналізі системи селянського самоврядування використовувався системно-структурний метод. Органи селянського самоврядування виступали в якості складової частини цілісної державної системи управління населенням, що передбачає необхідність їх аналізу у взаємозв’язку з іншими елементами цієї системи. У той же час, селянське самоврядування являє само по собі складну систему, що складається з окремих елементів: волосних та сільських сходів, правлінь тощо, що зумовлює необхідність застосування системного методу при аналізі взаємозв’язків між цими елементами.
Для досягнення поставленої мети в роботі були використані також такі спеціально-наукові методи, як порівняльно-правовий та історико-системний.
Перший з вищезгаданих методів був застосований при аналізі діяльності органів селянського самоврядування різних рівнів, що дало можливість виявити та продемонструвати низку організаційно-правових проблем, які існували у системі селянського самоврядування.
Застосування історико-системного підходу в цьому дослідженні зумовлено необхідністю цілісного охоплення усього законодавства про органи селянського самоврядування та державних органів, уповноважених здійснювати контроль за ними, з одночасним розкриттям внутрішніх механізмів підготовки відповідних правових норм.
У дисертації використано положення і теоретичні висновки, що містяться в наукових працях дореволюційних, радянських і сучасних українських і російських вчених: В. Євреїнова, Г. Джаншієва, О. Корнілова, А. Білімовича, І. Купчинова, С. Ніконова, В. Теніщева, А. Єфименко, М. Дружиніна, М. Найдьонова, М. Нєчкіна, В. Чернухи, П. Зайончковського, М. Лещенка, А. Бондаревського, О. Атоян, Л. Кучумової, Н. Лебедської, П. Музиченка, О. Мельничук, Ю. Присяжнюка, С. Стременовського та ін.
Джерельну базу роботи становлять, насамперед, законодавчі акти, які регулювали виникнення та розвиток органів селянського самоврядування у пореформений період. Частина з них розміщена у „Повному зібранні законів Російської імперії”, інша видана у вигляді окремих брошур чи міститься у спеціальних збірках, підготовлених та виданих земськими діячами чи державними чиновниками для полегшення практичної діяльності сільських та волосних установ.
Важливими джерелами при написанні дисертаційної роботи послужили опубліковані документи з історії селянського руху на українських землях Російської імперії, збірки матеріалів губернських комітетів з потреб сільськогосподарської промисловості, праці комісій, що здійснювали перевірку діяльності волосних судів тощо.
У ході роботи було використано мемуари осіб, що обіймали у пореформений період посади мирових посередників чи земських начальників і мали безпосереднє уявлення про практичну діяльність органів селянського самоврядування.
Крім друкованих джерел і даних, що містяться в науковій літературі, використані також архівні матеріали, які збереглися в архівах України: фонди Центрального державного історичного архіву м. Києва ( фонд Канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора (Ф.442), Київської судової палати ( Ф. 317 – 318). Значну цінність становлять фонди Чернігівського державного обласного архіву (ДАЧО), Харківського державного обласного архіву (ДАХО) та Полтавського державного обласного архіву (ДАПО). У Державному архіві Чернігівської області опрацьована частина матеріалу із фондів Канцелярії Чернігівського губернатора (Ф. 128), Чернігівського губернського правління (Ф. 127), Повітових у селянських справах присутствіях ( Ф. 185; Ф. 1120), а також фонди волосних та сільських правлінь, мирових посередників та земських начальників (Ф. 350; 1204; 1205; 1207; 1206 ). Частину зазначених джерел введено до наукового обігу вперше.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним історико-правовим дослідженням становлення і розвитку органів селянського самоврядування на землях Лівобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Наукова новизна дисертації конкретизується у таких головних результатах дослідження:
уперше:
здійснено комплексний аналіз системи органів селянського самоврядування, запровадженої на землях Лівобережної України у пореформений період;
доведено, що на організацію та діяльність органів селянського самоврядування поряд з нормами чинного законодавства великий вплив мали місцеві звичаї та традиції;
визначено основні функції органів селянського самоврядування у сфері забезпечення потреб сільського населення, та проаналізовано їх практичну реалізацію на українських землях;
проаналізовано рівень політичної культури сільського населення українських губерній, встановлені особливості реалізації наданих їм прав через органи сільського та волосного управління;
доведено, що паралельне використання звичаїв та законів у волосних судах, при не розмежуванні їхньої пріоритетності, негативно позначилося на справі захисту особистих та майнових прав населення;
з нових позицій:
обґрунтовано думку, що держава свідомо перетворювала органи селянського самоврядування на квазісамоврядування, будуючи відносини з ними на засадах безпосереднього підпорядкування їх усій місцевій вертикалі державної адміністрації;
розглянуто діяльність посадових осіб органів селянського самоврядування і обґрунтовано твердження, що часті зловживання з їхнього боку підривали довіру населення до органів самоврядування і спонукали селян до використання альтернативних, традиційних управлінських структур.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у:
галузі науково-дослідної діяльності – при подальшому вивченні історії вітчизняного місцевого самоврядування;
правотворчості – пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані для внесення окремих змін та доповнень до чинного законодавства України про місцеве самоврядування;
навчальному процесі – положення та висновки роботи доцільно використовувати при підготовці навчально-методичної літератури, лекцій та проведенні семінарських занять з історії держави і права України, загальної історії держави і права, конституційного права України та спецкурсів із цих дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено і схвалено на засіданні кафедри історії держави і права Одеської національної юридичної академії. Основні положення, висновки та рекомендації доповідалися автором на 10-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (27–28 квітня 2007 р., м. Одеса); на Всеукраїнській науковій конференції „Правове життя сучасної України” (18-19 квітня 2008 р., м. Одеса); V Міжнародній науково-методичній конференції „Римське право та сучасність” (30 – 31 травня 2008 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції „Ольвійський форум – 2008: Стратегії України в геополітичному просторі” (5 – 8 червня 2008 р., м. Ялта); Міжнародній науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (21 – 22 листопада 2008 р., м. Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції „Четверті Прибузькі юридичні читання” (28 – 29 листопада 2008 р., м. Миколаїв).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України, а також у п’яти тезах доповідей і повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження вирішує важливу наукову проблему, суть якої полягає в комплексному історико-правовому аналізі становлення і розвитку органів селянського самоврядування на землях Лівобережної України у пореформений період.
Виходячи з дослідницьких завдань дисертації та на основі викладених у роботі положень, зроблені такі висновки.
1. Аналіз літературної та джерельної бази показує, що, незважаючи на досить велику кількість джерел (законодавчі, офіційно-документальні, статистичні, архівні матеріали, а також матеріали, надруковані в періодичних виданнях), на сьогодні історія становлення і розвитку органів селянського самоврядування на землях Лівобережної України ще не стала предметом спеціального історико-правового дослідження. Як у дореволюційній, радянській, так і в сучасній науковій літературі відсутні роботи, які б в історико-правовому ракурсі розглядали зазначену проблему, не говорячи вже про більш-менш глибоке розкриття зазначеної теми з використанням згаданих джерел. Зокрема, дотепер залишаються недослідженими повною мірою такі питання, як: характер нормативно-правової бази діяльності органів селянського самоврядування, її відповідність потребам українського селянства, співвідношення звичаю та закону у роботі означених установ, роль органів самоврядування у житті сільського населення пореформеного періоду, взаємодія волосних та сільських установ з представниками державної влади, уповноваженими на здійснення контролю за ними, а також з традиційними, хоча і юридично не визначеними, органами селянського самоврядування тощо.
Продовжує залишатися актуальною проблема вивчення складу та механізму діяльності волосних судів, застосування норм звичаєвого права у судовому процесі тощо.
2. Проведення реформи 1861 р. одночасно із скасуванням кріпосного права мала наслідком ліквідацію старої системи управління сільським населенням, що базувалася на адміністративно-судових повноваженнях поміщика, скасованих у ході реформи 1861 р. За таких умов, надзвичайно актуальним стало питання створення ефективного управлінського апарату на селі, а також забезпечення та підтримання правопорядку серед сільських мешканців. Відсутність у царського уряду необхідних матеріальних та людських ресурсів робили неможливим організацію розгалуженої адміністративно-управлінської, поліційної та судової системи, яка б складалася виключно з державних чиновників і обслуговувала потреби сільського населення. Вихід з цієї складної ситуації тогочасні реформатори вбачали у створенні на селі спеціальних органів самоврядування, що будуть формуватися і утримуватися самими селянами і заповнять той вакуум влади, який утвориться на селі внаслідок ліквідації інституту кріпацтва. При цьому, враховувалася наявність на селі традиційних управлінських структур (сходи, сільські суди) на базі яких і повинні були постати нові органи селянського самоврядування.
3. Система селянського самоврядування, що була створена в ході реформи 1861 р., складалася з двох рівнів – сільського та волосного.
На рівні сільської громади розпорядчим органом ставав сільський сход, який відповідно до законодавства Російської імперії, складався з усіх селян-домовласників та посадових осіб органів сільського громадського самоврядування. Водночас, склад сходів визначався і діючими у місцевостях нормами звичаєвого права, що приводило або до його звуження, за рахунок позбавлення права на присутність у сходах окремих осіб, або навпаки розширення, внаслідок надання такого права особам, які були не зазначені у чинному законодавстві.
До компетенції сільського сходу було віднесено вирішення найважливіших питань життя сільської громади господарського, фінансового та сімейного характеру. Компетенція сільського сходу протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. не мала сталого характеру і зазнавала постійних змін – з одного боку, вона розширилася за рахунок надання права вирішувати питання, що раніше перебували у віданні волосних сходів, з іншого, скоротилася внаслідок позбавлення сходу ряду прав, що надавалися йому Загальним положенням від 19.02.1861 р.
Виконанням рішень, прийнятих на сільських сходах, опікувалося сільське правління. Сільське правління – це колегіальний, виборний орган селянського самоврядування, що в межах сільської громади здійснював різноманітні адміністративно-управлінські та господарські функції, спрямовані на задоволення потреб сільського населення. Його діяльність та склад визначалися як правовими нормами, так і місцевими звичаями та традиціями. Як правило, до складу правління входили сільський староста (обов’язково), помічники старости, збирачі податків та сільський писар.
Здійснення правоохоронних функцій покладалося на виборну сільську поліцію, яка складалася з соцьких і десяцьких.
На рівні волості система управління сільським населенням базувалася на двох головних елементах – волосному сході та волосному правлінні.
Волосний сход являв собою розпорядчий орган, що утворювався з виборних сільських та волосних посадових осіб органів селянського самоврядування, а також представників від кожних з десяти селянських дворів. Оскільки волость представляла собою достатньо складний соціально-економічний організм, то функції у сфері управління її сільським населенням, покладені на волосні сходи, були більш широкими за функції сільських сходів, хоча з основних питань вони й дублювалися. У своїй роботі волосні сходи керувалися нормами діючого законодавства та звичаєвого права, причому останнім у селянському середовищі надавалося пріоритетне значення.
Виконавчим органом волосного сходу вважалося волосне правління. Це був виборний, колегіальний орган селянського самоврядування до складу якого входили волосний старшина, волосний писар, старости усіх сільських громад та збирачі податків. На них покладалося виконання постанов, прийнятих на волосних сходах. Більшість посад у складі волосного правління була виборними, хоча в окремих випадках (зокрема, при заміщенні посади волосного писаря) дозволялося наймати людину зі сторони. Головою волосного правління виступав волосний старшина, який був наділений значними владними повноваженнями.
4. Аналіз нормативно-правової бази діяльності органів селянського самоврядування дозволяє зробити висновок, що вона містила ряд суттєвих прогалин і не в повній мірі відповідала потребам сільського населення. По-перше, на розпорядчі та виконавчі органи селянського самоврядування покладалися функції зі сфери державного управління, які були явно несумісні і не відповідали принципам самоврядування. По-друге, чинне законодавство надавало надзвичайно широкі повноваження у сфері контролю за діяльністю органів селянського самоврядування центральним та місцевим органам влади. Натомість, гарантій захисту від прийнятих ними свавільних, неправомірних рішень практично не передбачалося.
5. Окремим елементом в системі селянського самоврядування виступав волосний суд. Склад волосних судів формувався переважним чином з селянського середовища в ході виборів суддів на волосних сходах. З одного боку, це було позитивним явищем, позаяк мусило гарантувати незалежність нового судового органу від місцевої адміністрації та сформувати довіру до нього з боку самих селян. Проте, як показує практика, об’єктивні та суб’єктивні чинники не дали змогу відбутися цьому процесові належним чином. До об’єктивних чинників слід віднести неготовність самих селян взяти на себе виконання ролі судді через необізнаність у справі, неграмотність, відсутність вільного часу через завантаженість роботою у власному господарстві. Негативно позначилася на діяльності волосних суддів тимчасовість перебування на посаді, яка позбавляла можливості набути досвіду роботи. До суб’єктивних, у першу чергу, слід віднести практику втручання в роботу волосних суддів з боку місцевих державних чиновників та представників сільської адміністрації. Як наслідок, обрані селянами судді часто припускалися грубих помилок у судочинстві, приймали неправомірні рішення, широко розповсюдженим явищем стає підкуп та п’янство суддів.
До компетенції волосних судів було віднесено розгляд дрібних кримінальних та цивільних справ, сторонами у яких виступали селяни. Особливістю діяльності волосних судів було надане їм право здійснювати судочинство не лише на основі чинного в Російській імперії законодавства, а й норм звичаєвого права, діючого у конкретній місцевості. У своїй політиці щодо волосних судів держава орієнтувалася на забезпечення умов для широкого застосування норм неписаного, звичаєвого права.
Визнання за волосними судами права здійснення судочинства на основі норм звичаєвого права породило ряд складних проблем. По-перше, норми звичаєвого права у багатьох випадках розходилися з діючим законодавством. По-друге, вони ніде не були зафіксовані. Тож, за умов відсутності формально визначених, чітко зафіксованих норм звичаєвого права, панування у місцевостях різних, часто протилежних один одному звичаїв, особа, що виконувала обов’язки волосного судді, могла на власний розсуд обирати той чи інший звичай, або ж шляхом тлумачення та роз’яснення створювати новий. Такий порядок судочинства позбавляв сторони впевненості у кінцевих результатах судового процесу, породжував недовіру до рішень волосних судів.
При розгляді справ про дрібні правопорушення волосний суд міг призначати різноманітні види стягнень: догану, штраф, арешт, тілесні покарання, залучення до громадських робіт тощо. Аналіз діяльності волосних судів дозволяє говорити, що на практиці використовувалися усі види покарань, хоча переважали невеликі штрафи та побиття різками.
Рішення, прийняті волосними судами, могли бути оскаржені у апеляційному та касаційному порядку у відповідних установах. Запроваджена система оскаржень рішень волосного суду у підсумку виявилася доволі неефективною через довготривалість процедури подачі й розгляду скарги, та практику застосування покарань волосного суду безпосередньо після закінчення розгляду справи.
6. Незважаючи на доволі широкий перелік повноважень, практичну діяльність органів селянського самоврядування у сфері реалізації покладених на них функцій не можна визнати задовільною. Не було приділено належної уваги завданням, що стояли перед органами селянського самоврядування у справі покращення матеріальних та духовних умов життя українського селянства. Протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. зберігається доволі високий показник корумпованості та зловживань серед посадових осіб сільської адміністрації.
Основними чинниками, що обумовили подібний розвиток ситуації слід визнати:
відсутність відповідного рівня освіти, низька правова та політична культура українського селянства, що часто призводила до пасивного ставлення до наданих їм прав та неналежного виконання своїх посадових обов’язків;
відсутність належних фінансових та матеріальних ресурсів, потрібних для реалізації наданих селянському самоврядуванню прав (насамперед, у культурно-освітній та медичній сфері) та забезпечення потреб його апарату;
втручання в роботу сільських та волосних установ представників органів влади.
7. Значний вплив на характер та результати роботи органів селянського самоврядування справила державна політика в цій галузі, яка з самого початку була спрямована на взяття новоутворених самоврядних інституцій селянства під жорсткий контроль та опіку. Створена у пореформений період система нагляду за сільськими та волосними органами самоврядування включала в себе мирових посередників, повітові мирові з’їзди, губернські та повітові з селянських справ присутствія. Забезпечивши належний кадровий склад зазначених органів, які, внаслідок присутності значних майнових цензів чи призначення з боку державних чиновників, формувалися виключно з дворянського елементу, царський уряд таким чином отримав слухняний його волі апарат, за допомогою якого міг впливати на роботу селянського самоврядування. Означена мета досягалася за рахунок наділення представників держави значними владними повноваженнями у взаємовідносинах із сільськими та волосними органами селянського самоврядування. Насамперед, мова йде про право державних чиновників втручатися у процедуру виборів посадових осіб селянського самоврядування, скасовувати прийняті рішення та звільняти членів сільських та волосних правлінь, накладати на них різноманітні види стягнень: догану, штраф, арешт тощо. Проведення адміністративно-судової реформи у 1889 р. та запровадження інституту земських начальників мало наслідком збільшення урядової опіки над органами селянського самоврядування і це ще більше обмежило їхню діяльність. Натомість, самі селяни залишалися беззахисними перед свавіллям державних чиновників, позаяк встановлена у законах процедура оскарження прийнятих ними рішень була складною та неефективною. Звісно, що такі дії царського уряду не сприяли формуванню в селянському середовищі відповідної довіри до запроваджених царською владою самоврядних інституцій, а це ще більше ускладнювало їх роботу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Скребицкий А. Крестьянское дело в царствование императора Александра
ІІ: Материалы для истории освобождения крестьян / А. Скребицкий. –
Бонн-на-Рейне: Тип. Крюгера, 1862-1868. – Т. 1-4.
2. Семенов Н.П. Освобождение крестьян в России в царствование императора Александра ІІ. Хроника деятельности Комиссии по крестьянскому делу / Н.П. Семенов. – СПб., 1889-1892. – Т. 1-3.
3. Евреинов В.А. Крестьянское дело по Положению 19 февраля 1861 г.: Исторический обзор / В.А. Евреинов. – СПб., 1913. – Т. 1-3.
4. Джаншиев Г.А. Эпоха великих реформ. Исторические справки. Изд.10-е / Г.А. Джаншиев. – СПб., 1907. – 855 с.
5. Иванюков И. Падение крепостного права в России / И. Иванюков. – СПб.:
Обществ. польза, 1903. – 400 с.
6. Титов А.А. Крепостное право, его отмена и судьба крестьянства до наших
дней / А.А. Титов. – М.: Изд. Е.В. Кожевникова и Е.А. Коломийцевой,
1907. – 87 с.
7. Корнилов А.А. Крестьянская реформа / А.А. Корнилов. – СПб.: Типо-
литогр. Вайсберга и Гершунина, 1905. – 271 с.
8. Корнилов А.А. Очерки по истории общественного дела и крестьянского
дела в России / А.А. Корнилов. – СПб., 1905. – 473 с.
9. Корнилов А.А. Губернские дворянские комитеты 1858-1859 гг. // Великая
реформа / А.А. Корнилов. – М.,1911. – Т.4. – С. 146-165.
10. Василенко Н.П. Крестьянский вопрос в юго-западном и северо-западном
крае при Николае І и введение инвентарей / Н.П. Василенко //Великая
реформа. – М.,1911. – Т. 4. – С. 94-109.
11. Ковалевский А. Освободительная реформа императора Александра ІІ и
осуществление ее в пределах Черниговской губернии (1858-1861 гг.) / А.
Ковалевский. – К., 1911. – 231 с.
12. Дорошенко П. Очерк крепостного права Малороссии и крестьянской реформы в Черниговской губернии / П. Дорошенко. – Чернигов, 1911. – 81 с.
13. Калистратов А. Несколько впечатлений по случаю поверки и подписания первой уставной грамоты в Киевской губернии, в с. Мировке, уезда Киевского / А. Калистратов. – К.: Тип. Давиденко, 1862. – 28 с.
14. Ребрин И. Крестьянская реформа 1861 года в Екатеринославской губернии (исторический очерк) / И. Ребрин // Памятная книжка и адрес-календарь на 1903. – Екатеринослав, 1903. – С. 32-186.
15. Николаев А.А. История русского крестьянства / А.А. Николаев. – М.: Б.и., 1917. – 80 с.
16. Леонтьев А. Крестьянское право. Его содержание и объем / А. Леонтьев. – СПБ.: Б.и., 1908. – 30 с.
17. Леонтьев А. А. Законодательство о крестьянах после реформы / А.
Леонтьев // Великая реформа. – Т. VI. – М., 1911. – С. 158-199.
18. Билимович А.Д. Крестьянский правопорядок по трудам местных комитетов о нуждах сельскохозяйственной промышленности / А.Д. Билимович. – Киев: Тип. Имп. унив. Св. Влад., 1904. – 60 с.
19. Дружинин Н.М. Право и личность крестьянина / Н.М. Дружинин. – СПБ.: Б.и., 1897. – 217 с.
20. Купчинов И. Новые права крестьянства. Полная сводка всех новейших в крестьянских законах / И. Купчинов. – 2-е изд. – М.: Б.и., 1907. – 96 с.
21. Никонов С.П. Крестьянский правопорядок и его желательное будущее / С.П. Никонов. – Харьков: Тов-во “Печатня С.П. Яковлева”, 1906. – 330 с.
22. Титов А.А. Крепостное право, его отмена и судьба крестьянства до наших дней / А.А. Титов. – М.: Изд. Е.В. Кожевникова и Е.А. Коломийцевой, 1907. – 87 с.
23. Бржесский Н. Круговая порука сельских обществ. Суждения редакционных комиссий по составлению положения 19 февраля 1861 г. и правительственные взгляды за время с 1861 по 1895 г. / Н. Бржесский. – СПб: Типогр. Киршбаума, 1896. – 115 c.
24. Бржесский Н.К. Очерки юридического быта крестьян / Н.К. Бржесский. – СПб.: Б.и., 1902.– 185 с.
25. Страховский И. Крестьянские права и учреждения / И. Страховский. – СПб.: Изд. тов. “Общественная польза”, б. г. – 256 с.
26. Вороновский В.М. Об устройстве крестьянских обществ / В.М. Вороновский. – СПб., 1904
27. Дедюлин С.А. Крестьянское самоуправление в связи с дворянским вопросом. К вопросу о пересмотре законоположений о крестьянах / С.А. Дедюлин. – СПБ.: Тип. “Бережливость”, 1902. – 192 с.
28. Купчинов И.П. Крестьянское самоуправление. Очерк законов, близких к крестьянской жизни / И.П. Купчинов. – СПб.: Тип. В. Мещерского, 1904. – 192 с.
29. Приклонский С.А. Очерки самоуправления земского, городского и сельского / С.А. Приклонский. – СПб.: Изд. Ф. Павленкова, 1886. – 380 с.
30. Преображенский Ф.А. Вопросы крестьянского самоуправления. Сельские учреждения и должностные лица / Ф.А. Преображенский. – М.: Унив. тип., 1893. – 93 с.
31. Волков Н. Правда о волостном суде / Н. Волков. – Полтава, 1903. – 56 с.
32. Леонтьев А. Волостной суд и юридические обычаи крестьян / А. Леонтьев. – СПб., 1895. – 140 с.
33. Леонтьев А. Волостной суд и обычное право перед судом русской юридической литературы / А. Леонтьев // Журнал Юридического общества. – 1895. – Кн.4 . – С. 52-104.
34. Оршанский И. Народный суд и народное право / И. Оршанский // Журнал гражданского и уголовного права. – 1875. – Кн.4. – С. 141-224.
35. Скоробогатый П. Очерки крестьянского суда / П. Скоробогатый. – М., 1882. – 101 с.
36. Ровинский К. Мелкая земская единица (участковое земство). Очерки и опыты / К. Ровинский. – СПб.: Б.и., 1903. – 268 с.
37. Гессен В.М. Вопросы местного управления / Г.М. Гессен. – СПб.: Изд. юр. кн. маг. “Право”, 1904. – 235 с.
38. Новая волость / [Сост. Ю.В. Александровский]. – СПб.: Изд. ред. “Новое законодательство”, 1909. – 278 с.
39. Кузьмин-Караваев В.Д. Земство и деревня. 1898-1903. Статьи, рефераты, доклады и речи / В.Д. Кузьмин-Караваев. – СПб.: Тип. тов. “Общественная польза”, 1904. – 429 с.
40. Милютин И.А. Основная земская единица в пределах прихода / И.А. Милютин. – СПб.: Б.и., 1903. – 48 с.
41. Хотяинцев В.А. Крестьянское управление в уезде в связи с уездным управлением вообще / В.А. Хотяинцев // Русский вестник. – Декабрь, 1881. – Т. 156. – С. 839-879.
42. Градовский А. Собрание сочинений: В 9 тт. / А. Градовский. – СПб.: Тип. Стасюлевича, 1904. – Т.9: Начала русского государственного права. Органы местного управления. – 599 с.
43. Корф С.А. Русское государственное право: В 3 ч. – Ч.3 / С.А. Корф. – М.: Б.и., 1915. – 315 с.
44. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права / М.Ф. Владимирский-Буданов. – СПб. – Киев: Б.и., 1907. – 694 с.
45. Корнилов А.А. Деятельность мировых посредников / А.А. Корнилов //
Великая реформа. – М.,1911. – Т.5. – С. 237-252.
46. Бржесский Н.К. Очерки юридического быта крестьян / Н.К. Бржесский. –
СПб.: Б.и., 1902. – 185 с.
47. Гольденберг И. Реформа телесных наказаний / И. Гольденберг. – СПб.: Изд. М.И.Семенова, б.г. – 72 с.
48. Загоскин Н.П. История права русского народа: В 2-х.тт. / Н.П. Загоскин – Казань, 1899. – Т. I. – 512 с.
49. Зарудный М. Законы и жизнь. Итоги исследования крестьянских судов / М. Зарудный. – СПб., 1874. – 224 с.
50. Илларионов Н.С. Очерк отношения обычного права к законам. Прил. мат. по изуч. обычного права крест. Харьк. Уезда / Н.С. Илларионов. – Харьков: Губ. тип., 1894. – 22 с.
51. Качоровский К. Народное право / К. Качоровский. – М., 1906. – 320 с.
52. Никонов С. Семейное право в решениях волостного суда / С. Никонов // Журнал Министерства Юстиции. – 1902. – № 10. – С. 125-132.
53. Пахман С. Обычное гражданское право в России: в 2-х томах / С. Пахман. – СПб., 1877. – Т. 1-2.
54. Ритих А. Крестьянский правопорядок. Свод трудов местных комитетов по 49 губерниям Европейской России / А. Ритих. – СПб., 1904. – 650 с.
55. Тенищев В. Правосудие в русском крестьянском быту. Свод данных,
добытых этнографическими материалами покойного князя В.Н. Тенишева
/ В. Тенищев. – Брянск, 1907. – 190 с.
56. Абрамов И.С. Черниговские малороссы. Быт и песни населения Глуховского уезда [Черниговской губернии]. (Этнографический очерк) / И.С. Абрамов. – СПб., 1905. – 80 с.
57. Ефименко А. Исследования народной жизни. Вып.1. Обычное право / А. Ефименко. – М., 1884. – 560 с.
58. Ефименко П. Обычное право украинского народа // Украинский народ в его прошлом и настоящем: в 2-х т. / П. Ефименко – Пг., 1916. – Т.2. – С. 548-565.
59. Бабенко В.А Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края / В.А. Бабенко. – Екатеринославль, 1905. – 90 с.
60. Иванов В.В.Обычное право крестьян Харьковской губернии / В.В.
Иванов. – Харьков, 1896. – 80 с.
61. Ленин В.И. Аграрная программа с.-д. в первой русской революции. Полное собрание сочинений / В.И. Ленин. – М.: Политическая литература, 1969. – Т. 16. – 650 с.
62. Флоровский А.В. Воля панская и воля мужицкая. Страница из истории аграрных волнений в Новороссии / А.В. Флировский. – Одесса, 1921. – 142 с.
63. Покровский М.Н. Крестьянская реформа / М.Н. Покровский. – Х.: Пролетарий,1926. – 149 с.
64. Шахназаров И.Д. “Крестьянская реформа” 1861 года и крестьянство после “освобождения” / И.Д. Шахназаров. – Л., 1935. – 80 с.
65. Мороховец Е.А. Крестьянская реформа 1861 года: Науч.-попул. Очерк / Е.А. Мороховец. – М., 1937. – 60 с.
66. Дружинин Н.М. Русская деревня на переломе. 1861-1880 / Н.М. Дружинин. – М.: Наука, 1978. – 187 с.
67. Дружинин Н.М. Ликвидация феодальной системы в русской помещичьей деревне (1862-1882) / Н.М. Дружинин // Вопросы истории. – 1968. – № 12. – С. 3-35.
68. Найденов М.Е. Классовая борьба в пореформенной деревне (1861-1863) / М.Е. Найденов. – М.: Госполитиздат,1955. – 328 с.
69. Нечкина М.В. Реформа 1861 года как побочный продукт революционной борьбы / М.В. Нечкина // Революционная ситуация в России: сб. статей / под ред. М.В. Нечкиной. – Вып. 2. – М., 1962. – С. 3-17.
70. Чернуха В.Г. Крестьянский вопрос в правительственной политике России (60-70 гг. ХІХ в.) / В.Г. Чернуха. – Л.: Наука,1972. – 226 с.
71. Софроненко К.А. Аграрное законодательство в России (вторая половина ХІХ – начало ХХ века) / К.А. Софроненко. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та,1981. – 160 с.
72. Зайончковский П.А. Отмена крепостного права в России / П.А.
Зайончковский. – М.: Госполитиздат,1954. – 292 с.
73. Зайончковский П.А. Проведение в жизнь крестьянской реформы 1861 г. / П.А. Зайончковский. – М.: Соцэкгиз,1958. – 470 с.
74. Зайончковский П.А. Правительственный аппарат самодержавной России в XIX веке / П.А. Зайончковский.. – М.: Мысль, 1978. – 228 с.
75. Зайончковский П.А. Кризис самодержавия на рубеже 1870-1880-х гг. / П.А. Зайончковский. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1964. – 511 с.
76. Зайончковський П.А. Российское самодержавие в конце XIX в. (политическая реакция 80-х – начала 90-х годов) / П.А. Зайончковский. – М.: Мысль, 1970. – 444 с.
77. Теплицький В.П. Реформа 1861 року і аграрні відносини на Україні (60-90-ті роки ХІХ ст.) / В.П. Теплицький. – К.: Вид-во АН УРСР,1959. – 307 с.
78. Лещенко Н.Н. Крестьянское движение на Украине в связи с проведением реформы 1861 года (60-е годы ХІХ ст.) / Н.Н. Лещенко. – К.: Изд-во АН УССР,1959. – 524 с.
79. Щербина П.Ф. Крестьянская реформа 1861 года на Подолии: автореф. дис. на сискание ученой степени канд. ист. наук / П.Ф. Щербина. – К., 1964. – 24 с.
80. Пойда Д.П. Крестьянское движение на Правобережной Украине в пореформенный период (1866-1900 гг.) / Д.П. Пойда. – Днепропетровск,1960. – 487 с.
81. Пойда Д.П. К вопросу о подготовке и ходе реформы 1861 г. в Екатеринославской губернии / Д.П. Пойда // Научные записки Днепропетровского государственного университета. – Т. 42. – Вып. 2. – Днепропетровск,1953. – С. 83-106.
82. Максименко М. Крестьянское движение в Таврической губернии накануне и после отмены крепостного права / М. Максименко. – Симферополь: Крымиздат, 1957. – 102 с.
83. Бондаревський А. В. Волосне управління та становище селян на Україні після реформи 1861 року / А.В. Бондаревський. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 128 с.
84. Либерман А.А. Институт земских начальников. 1889-1905 гг.: автореф. дис. на сискание ученой степени канд. ист. наук: спец. 01.00.02 / А.А. Либерман. – Моск. гос. унив. – М., 1976. – 27 с.
85. Зайончковский П.А. Закон о земских начальниках 12 июля 1889 г. / П.А. Зайончковский // Исторические науки. – 1961. – №2. – С.42-72.
86. Устьянцева Н.Ф. Институт мировых посредников в оценке современников (по материалам газеты “Мировой посредник”) / Н.Ф. Устьянцева // Вестник Московского университета. Сер. 9. – 1984. – №1. – С.64-75.
87. Устьянцева Н.Ф. Институт мировых посредников в системе государственного строя России (формирование и компетенция) / Н.Ф. Устьянцева // Государственный строй и политико-правовые идеи России второй половины ХІХ столетия. – Воронеж, 1987. – С.24-34.
88. Устьянцева Н. Ф. Институт мировых посредников в системе государственного строя России (1861 – 1863 гг.): автореф. дис. на сискание ученой степени канд. ист. наук / Н.Ф. Устьянцева – М.: МГУ, 1984. – 24 с.
89. Дружинин Н.М. Мировые посредники 1860-1870 годов (к вопросу о реализации реформы 1861 г.) / Н.М. Дружинин // Труды института экономики и права. – Вып.15. – Тбилиси, 1968. – С.114-127.
90. Литвак Б.Г. Переворот 1861 года в России: почему не реализовалась реформаторская альтернатива / Б.Г. Литвак. – М.: Политиздат,1991. – 302 с.
91. Краснова В.Б. Положение 19 февраля и образование крестьянского самоуправления / В.Б. Краснова // Вестник Московского университета. – Сер. 8. История. – 1989. – №1. – С. 67-78.
92. Шумилов М.М. Местное управление и центральная власть в России в 50-х – начале 80-х годов XIX в. / М.М. Шумилов. – М., 1991. – 296 с.
93. Буров А. Местное самоуправление в России: историческая традиция и современная практика / А. Буров. – Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 2000. – 180 с.
94. Ковешников Е. Государство и местное самоуправление в России: теоретико-правовые основы взаимодействия / Е. Ковешников. – М.: НОРМА, 2001. – 102 с.
95. Прокофьева Т. Местное самоуправление в России глазами крестьян (1905-1907 гг.) / Т. Прокофьева // П.А. Зайончковский (1904-1983 гг.) Статьи, публикации и воспоминания о нем. – М., 1998. – С. 64-82.
96. Великие реформы в России 1856-1874: [Сб.] /под ред. Л.Г. Захаровой, Б. Эклоффа, Дж. Бушнелла. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1992. – 336 с.
97. Гордиенко Ю.Г. Отмена крепостного права и формирование органов крестьянского местного самоуправления в России (на материалах Ставропольськой губернии): автореф. дис. на сискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Ю.Г. Гордиенко. – Ставрополь, 2005. – 17 с.
98. Лаптева Л.Е. Местное управление в пореформенной России (1864-1905): историко-правовое исследование: автореф. дис. на сискание ученой степени доктора юрид. наук: спец. 12.00.01 / Л.Е. Лаптева. – Москва, 2001. – 27 с.
99. Зырянов П. Крестьянская община Европейской России 1907-1914 гг. / П. Зырянов. – М., 1992. – 250 с.
100. Кучумова Л.И. Сельская община в России (вторая половина XIX в.) / Л.И. Кучумова. – М.: Знание, 1992. – 64 с.
101. Земцов Л. Волостной суд в России 60-х – первой половине 70-х гг. ХІХ века (По материалам Центрального Черноземья) / Л. Земцов. – Воронеж, 2002. – 152 с.
102. Тарабанова Т.А. Состав волосных судов / Т.А. Тарабанова // Вестник Московского университета. – Сер. 8. История. – 1993. – №2. – С. 45-55.
103. Корчагова М.Н. Крестьянское самоуправление в России (ІХ – начало ХХ века): учебное пособие / ГУУ / М.Н. Корчагова. – М., 2001. – 20 с.
104. Історико-правові аспекти становлення і розвитку місцевого самоврядування: світовий і український досвід. – К.: “Довіра” “Соцінтел”, 1998. – 194 с.
105. Місцеве самоврядування в Україні. Історія, проблеми, пропозиції. – К.: Б.в., 1994. – 164 с.
106. Шандра В. Адміністративні установи Правобережної України кінця XVIII – початку XX ст. в російському законодавстві: джерелознавчий аналітичний огляд / Студії / В. Шандра. – К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 1998. – Вип. 2. – 75 с.
107. Атоян О.Н. Элементы самоуправления в отечественной правовой традиции / О.Н. Атоян // Ідея правової держави: історія і сучасність: „Спецвипуск Вісника Луганського інституту внутрішніх справ”. – Луганськ, 2001. – С. 144-151.
108. Воробей Р. Система місцевих органів влади та управління в другій половині ХІХ ст. (на прикладі Чернігівської губернії) / Р. Воробей. – Чернігів: КП „Видавництво Чернігівські обереги”, 2004. – 104 с.
109. Грицак В.М. Губернатор в державному механізмі Російської імперії в другій половині ХІХ ст. (на матеріалах Харківської губернії): Історико-правове дослідження: автореф. дис. на здобуття накового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / В.М. Грицак. – Одеса, 1999. – 21 с.
110. Мельничук О.Ф. Адміністративний апарат та органи самоврядування на Поділлі у другій половині ХІХ століття: автореф. дис. на здобуття накового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / О.Ф. Мельничук. – К., 2000. – 17 с.
111. Бартков В. Місцевий державний апарат Російської імперії і селянська реформа 1861 р. (історико-правове дослідження): автореф. дис. на здобуття накового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / В.К. Бартков. – Х., 2002. – 21 с.
112. Білоконь М.В. Органи державного управління та місцевого самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. (на матеріалах Лівобережної України): історико-правове дослідження: автореф. дис. на здобуття накового ступеня канд. юрид. наук: спец: 12.00.01 / М.В. Білоконь. – Х., 2002. – 17 с.
113. Присяжнюк Ю.П. Українське селянство ХІХ – ХХ ст.: еволюція, ментальність, традиціоналізм / Ю.П. Присяжнюк. – Черкаси.: Відлуння-Плюс, 2002. – 120 с.
114. Лебедська Н.О. Інститут волосних писарів у системі органів селянського самоврядування Лівобережної України (друга половина ХІХ – поч. ХХ ст.) / Н.О. Лебедська // Визначальні тенденції генезису державності і права: зб. наук. праць / за ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв, 2007. – С. 572-576.
115. Головченко В. Сільське самоврядування на Україні (1869 – 1916 рр) / В. В. Головченко // Право України. – 1992. – № 3. – С. 36 – 38; Головченко В. В. Волосне самоврядування на Україні / В.В. Головченко // Трибуна. – 1991. – № 7. – С. 15-16.
116. Ващенко А. Розбудова органів селянського громадського управління (законодавчий аспект) / А. Ващенко // Український селянин. – 2001. – №2. – С. 65-69.
117. Полное собрание законов Российской империи ( далі – ПСЗРИ ) – Собр. 3-е. – ТТ. І-ХХХІІІ. – СПБ., 1885 – 1916.
118. Свод законов Российской империи (далі – СЗРИ ). – ТТ. І-ХVІ. – СПб., 1832 – 1917.
119. Российское законодательство Х – ХХ веков. Тексты и комментарии: В девяти томах / [О.И. Чистяков, Я.Н. Щапов, В.Л. Янин и др.]; под общ. ред. и с предисл. О.И. Чистякова. – М: Юридическая литература, 1989. – Т. 7: Документы крестьянской реформы. – 496 с.
120. Положение о сельском состоянии по официальному изданию 1902 г. со всеми изменениями и дополнениями / [Сост. К. Абрамович]. – СПб: “Общественная польза”, б.г. – 600 с.
121. Сборник законоположений о крестьянских и судебных учреждениях на кои распространяется Положение о земских участковых начальниках / [Сост. И.А. Воронцовым-Вельяминовым и Н.Н. Павловым]. – Тула: Тип. В.Н. Соколова, 1901. – 498 с.
122. Устав лесной // СЗРИ. – СПб., 1892. – Т.8. – Ч.І
123. Устав пенсионный // СЗРИ. – СПб., 1892. –Ч. III
124. Устав о паспортах // СЗРИ. – СПб., 1892. – Т. ХІV
125. Устав сельского хозяйства // СЗРИ. – СПб., 1892. – Т.2. – Ч.2
126. Руководство для сельских старост. Собрание узаконений и распоряжений правительства, относящихся к сельскому общественному управлению. Изд. 3-е, исправленное и дополненное / [ Составил И.П. Пинкорнелли (земский начальник 2-го участка, Хорольского уезда Полтавской губернии)]. – Хорол, 1896.
127. Судопроизводство гражданское и уголовное в судебно-административных учреждениях. (Объяснения к Правилам 29 декабря 1889 г. о производстве судебных дел, основанные на теории и практике гражданского и уголовного судопроизводства) / Г.Вербловского. – СПб: Изд. кн. маг. Н. К. Мартынова, 1898. – 138 с.
128. Розенштейн М.Л. Практическое руководство для ведения дел у мировых судей, земских начальников, в волостных судах, верхних сельских судах, съездах, губернских присутствиях / М.Л. Розенштейн. – СПб: Законоведение, 1914. – 391 с.
129. Сборник узаконений определяющих права и обязанности волостных старшин и писарей. – СПб.: Тип. МВД, 1904. – 647 с.
130. Руководство для крестьян. Сборник действующих указаний, касающихся их управления и обязанностей сельских и волосных должностных лиц и низших чинов уездной полиции. – М., 1880. – 280 с.
131. Настольная книга для земских начальников, волостных судов, городских судей и уездных членов окружных судов. / [Сост. А. Альмединген]. – 3-е изд., доп., неоф. – СПб., 1892. – 349 с.
132. Практическое руководство для волостных и сельских управлений и должностных лиц крестьянских учреждений. / [Сост. А.Н. Букуновский]. – Изд. неоф. – Харьков: Тип. “Мирный труд”, 1910. – 478 с.
133. Пособие для волостных судов, преобразованных по закону 12 июля 1889г. / [Сост. зем. нач. 5 уч. Козловского уезда В.Н. Снежков]. – Козлов, 1904. – 324 с.
134. Руководство волосным и сельским общественным и должностным лицам относительно порядка исполнения положенных на них законом обязанностей / [Сост. Ив. Чулков]. – М.: 1880. – 260 с.
135. Крестьянское движение в России в 1870-1880.– М.: Наука, 1968. – 615 с.
136. Крестьянское движение в России в 1880-1890.– М.: Наука, 1959. – 750 с.
137. Крестьянское движение в России в 1890-1900.– М.: Наука, 1960. – 725 с.
138. Отмена крепостного права. Доклады министров внутренних дел о проведении крестьянской реформы 1861-1862 гг. – М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1950. – 311 с.
139. Сводный сборник по статистическому описанию Полтавской губернии в 1882 – 1889 гг. – Выпуск 1. – Полтава. – Типо-литография И.А.Долманова. – 1900. – 280 с.
140. Список должностных лиц крестьянских учреждений в местностях, в коих введено Положение о Земских участковых начальниках 12 июля 1889г. – СПб.: Зем. отд. М-ва внутр. дел, 1903. – 863 с.
141. Календарь Черниговской губернии на 1892 г. – Чернигов, 1892.
142. Русов А.А. Описание Черниговской губернии: В 2 т. / А.А. Руссов. – Чернигов: Б.и., 1899. – Т.2. – 377с. + 127 Прил.
143. Домонтович М. Материалы для географии и статистики России. Черниговская губерния / М. Домонтович. – СПб., 1865. – 750 с.
144. Броневский Д.Д. Из служебных воспоминаний мирового посредника в Юго-Западном крае (1865-1866) / Д.Д. Броневский // Русский архив. – 1893. – Кн.3. – С.497-522.
145. Василенко Н. Первые шаги по введению положений 19 февраля 1861 года в Черниговской губернии (К 40-летию со дня освобождения крестьян) / Н. Василенко // Киевская старина. – 1901. – № 3 – С. 396 – 423; № 4 – С. 97 – 125; № 11 – С. 303-327.
146. Волк-Карчевский Н. Сорок лет назад (Из воспоминаний мирового посредника первого призыва) / Н. Волк-Карчевский // Киевская старина. – 1901. – №4. – С. 26-41.
147. Пономарев Н.К. Воспоминания мирового посредника первого созыва 1861-1863 гг. / Н.К. Пономарев // Устройство освобожденных крестьян: Сб. ст. – Б. м., б. г. – С. 303-328.
148. Воспоминания Н.К. Пономарева, мирового посредника первого призыва / Н.К. Пономарев // Русская старина. – 1891. – Кн.2. – С.303-469.
149. Минх А.Н. Записки мирового посредника (1861 -1866 гг.) / А.Н. Минх. – Саратов, 1911. – 110 с.
150. Записки земского начальника Александра Новикова / А. Новиков. – СПб.: Б.и., 1899. – 240 с.
151. Янович В. Итоги шестилетия. Записки земского начальника / В. Янович. – Пермь: Б.и., 1902. – 178 с.
152. Астырев Н.М. О волостных писарях. Очерки крестьянского самоуправления. Изд. 3-е / Н.М. Астырев. – М.: Тип. Холчева, 1886. – 351 с.
153. Труды Харьковского губернского комитета о нуждах сельскохозяйственной промышленности. – Т. XLV. – СПб., 1903. – 460 с.
154. Труды Черниговского губернского комитета о нуждах сельскохозяйственной промышленности. – Т. XLVII. – СПб., 1903. – 442 с.
155. Труды Полтавского губернского комитета о нуждах сельскохозяйственной промышленности. – Т. XХХII. – СПб., 1903. – 830 с.
156. Труды комиссии по преобразованию волостных судов. – Т. IV: Харьковская и Полтавская губернии. – СПб., 1873. – 755 c.
157. Труды Комиссии по преобразованию волостных судов. – Т.V: Екатеринославская и Киевская губернии. – СПб., 1873. – 680 с.
158. Общее положение о крестьянах, вышедших из крепостной зависимости // Российское законодательство Х – ХХ вв. Тексты и комментарии: В 9-и т. / [О.И. Чистяков, Я.Н. Щапов, В.Л. Янин и др.]; под общ. ред. и с предисл. О.И. Чистякова. – М: Юридическая литература, 1989. – Т. 7: Документы крестьянской реформы. – С. 37-77.
159. Литошенко Н. Мораховская община / Н. Литошенко // Сборник материалов для изучения сельской поземельной общины. – СПб., 1880. – С. 214-268.
160. Анфимов А.Н. Некоторые черты эволюции русской крестьянской общины в пореформенный период (1861-1914 гг.) / А.Н. Анфимов, П.Н. Зырянов // История СССР. – 1980. – № 4. – С. 26-41.
161. Свод заключений губернских совещаний по вопросам, относящимся к пересмотру законодательства о крестьянах. – СПб., 1897. – Т. 1. – 450 с.
162. Центральний державний архів України в м. Києві (далі ЦДІАК). – Ф. 442. – Оп. 536. – Спр. 94.
163. Силенко А. Го