Француз, Іван Григорович Теоретико-правові аспекти примусового виконання судових рішень в Україні

Короткий опис

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА «КРОК»

Кваліфікаційна наукова

праця на правах рукопису

ФРАНЦУЗ ІВАН ГРИГОРОВИЧ

УДК 340.13

ДИСЕРТАЦІЯ

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ В УКРАЇНІ

12.00.01 теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________________І. Г. Француз

(підпис, ініціали та прізвище здобувача)

Науковий керівник:
Корольова Вікторія Вікторівна
кандидат юридичних наук,
доцент

Київ 2018

ЗМІСТ

ВСТУП 15
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ СУДОВИХ
РІШЕНЬ В УКРАЇНІ......... 26
1.1 Стан розробки проблеми та методологія дослідження 26
1.2Сутнісні характеристики феномену примусового виконання
судових рішень.35
1.3 Функціональне призначення примусового виконання судових рішень. 53
1.4Принципи діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове
виконання судових рішень..68
Висновки до Розділу 1 85
РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ
ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ
ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ НА
ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ...... 88
2.1Історія зародження та розвитку правового забезпечення діяльності
суб’єктів примусового виконання судових рішень на українських
землях кін. ХІ ст. поч. ХХ ст...88
2.2Правове забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання
судових рішень у радянський період 110
2.3Розвиток системи органів примусового виконання судових рішень
та їх правового забезпечення в роки незалежності України...126
Висновки до Розділу 2. 141
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ З ПРИМУСОВОГО
ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ. 144
3.1 Зарубіжний досвід примусового виконання судових рішень.... 144
3.2 Стан та шляхи вдосконалення функціонування системи примусового 167
виконання судових рішень в Україні.

14
Висновки до Розділу 3 179
ВИСНОВКИ ... 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .. 190
ДОДАТКИ .. 218

15

ВСТУП

Актуальність дослідження. Виконання судових рішень у будь-якій державі є важливою умовою ефективного функціонування її системи судочинства, засобом досягнення його цілей, забезпечення законності та правопорядку. Належне виконання судового рішення ще з часів Стародавнього Риму визнавалось критерієм ефективності, реальності та дієвості як судочинства, так і всього механізму держави, а нині являє собою фундамент для гарантування законності та демонстрації верховенства права в державі, слугує одним із основних чинників цивілізаційного поступу людства до утвердження ідеалів справедливості та демократії, відображає реальне становище людини у відносинах з державною владою.

За своєю сутністю виконання судових рішень відбувається в добровільному або примусовому порядку. Добровільність виконання судових рішень безпосередньо залежить від законослухняності та порядності боржника, що не завжди є гарантією реальності вчасного та належного їх виконання. Примусовий порядок виконання судових рішень органічно поєднаний з добровільним та заснований на комплексі засобів і способів впливу на поведінку суб’єкта щодо настання правових наслідків, передбачених судовим рішенням. У науковому плані концепт примусу в процесі виконання судових рішень має складний багатоаспектний характер, оскільки є інструментом виконання судових рішень, умовою реальності та ефективності судочинства, є одночасно чинником, що стимулює суб’єкта права до виконання судового рішення, та наслідком його ухилення від добровільного виконання, функціонально покликаний забезпечувати стабільність, ефективність та дієвість системи судочинства. Тому наукове дослідження примусового виконання судових рішень потребує насамперед ґрунтовного вивчення його теоретико-правових аспектів, що дасть змогу розкрити закономірності його зародження, становлення, розвитку та функціонування крізь призму широкого кола аспектів його прояву. Результати наукового дослідження теоретико-правових аспектів примусового виконання судових рішень становитимуть методологічну основу для вироблення єдиної концепції

16

функціонування системи примусового виконання судових рішень та подальшої активізації галузевих юридичних досліджень питань виконання судових рішень.

Актуальність наукового дослідження теоретико-правових аспектів примусового виконання судових рішень в Україні доводиться існуючими прогалинами їх наукової розробки. Наразі у вітчизняній юридичній науці залишаються невирішеними питання співвідношення добровільності та примусовості виконання судових рішень, історії розвитку його правового забезпечення на території сучасної України, приналежності правового інституту примусового виконання судових рішень до конкретної галузі права, правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень в Україні, закріплення їх правового статусу тощо. Причиною цього є нерозв’язана ключова теоретична проблема належність примусового виконання судових рішень до елементу системи судочинства або до самостійного різновиду юридичної практичної діяльності. Посилює актуальність теми дисертаційної роботи і відсутність у вітчизняній теоретико-правовій науці комплексних монографічних або дисертаційних досліджень теоретико-правових аспектів примусового виконання судових рішень в Україні, які закладали б фундамент для доктринальної розробки концепції виконання судових рішень.

Високий рівень актуальності теми дисертації доводиться і практикою виконання судових рішень в Україні. За словами Міністра юстиції України П. Петренка, відповідно до статистичних даних Міністерства юстиції України за 2017 рік показники виконання судових рішень становлять 1518 %, і це при тому, що результати виконання порівняно з 2016 роком зросли вдвічі. Водночас середні показники виконання судових рішень у країнах Європейського Союзу становлять 6080 %1. Така практика виконання судових рішень в Україні створює підґрунтя для зневіри громадян у системі судочинства, підриває основи законності та справедливості в суспільстві, дієвості права, ефективності його регулятивного та охоронного впливу на суспільство. Актуалізує тему дисертаційного дослідження і

Петренко П. Стан виконання рішення про стягнення коштів з ПАТ «Газпром» // Прес-конференція П. Петренка, С. Шкляра та О. Медведєва в Мультимедійній платформі іномовлення України «Укрінформ» від 20.06.2017 р. 14:30 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2250293-stan-vikonanna-risenna-pro-stagnenna-kostiv-z-pat-gazprom.html. Назва з титул. екрану (дата звернення: 01.09.2018 р.).

17

поточне реформування системи судочинства в Україні, що передбачає удосконалення законодавчого забезпечення діяльності суб’єктів, які здійснюють примусове виконання судових рішень. Прийняття Законів України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. № 1403-VIII та «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, що націлені на перехід від державницької (публічної) до змішаної (публічно-приватної) моделі системи виконання рішень юрисдикційних органів, в якій поєднано функціонування державної виконавчої служби та приватних виконавців, засвідчує необхідність фундаментального дослідження предмета цієї роботи на якісно новому доктринальному рівні, з метою недопущення помилок та прорахунків під час впровадження у правозастосовну діяльність зазначених законодавчих змін.

Вказане доводить доцільність ґрунтовної наукової розробки теоретико-правових аспектів примусового виконання судових рішень в Україні з точки зору теорії та практики його функціонування, вироблення науково обґрунтованих шляхів удосконалення правового забезпечення та організації примусового виконання судових рішень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до основних положень Стратегії сталого розвитку «Україна 2020», схваленої Указом Президента України від 12.01.2015 р. № 5/2015 (п. 3, 4), Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 20152020 роки, затвердженої Указом Президента України від 20.05.2015 р. № 276/2015 (п. 5.7), Стратегії розвитку наукових досліджень Національної академії правових наук України на 2016 2020 роки, затвердженої постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 03.03.2016 р. Дисертаційну роботу проведено в межах науково-дослідної програми кафедри теорії та історії держави і права Вищого навчального закладу «Університет економіки та права «КРОК» «Проблеми застосування норм права в процесі розбудови правової, демократичної, соціально

18

орієнтованої держави з широко розгалуженими інститутами громадянського суспільства» (номер державної реєстрації: 0111U007821).

Мета і завдання дослідження. Виходячи з теми дисертації, її метою є встановлення теоретико-правових аспектів примусового виконання судових рішень в Україні, визначення закономірностей становлення і розвитку його правового забезпечення, а також з’ясування стану його здійснення та обґрунтування шляхів удосконалення. Відповідно до мети дослідження автор визначив та виконав наступні завдання:

визначити стан дослідженості примусового виконання судових рішень як правового явища та виокремити методологічну основу наукового дослідження його теоретико-правових аспектів;

узагальнити доктринальні підходи до розуміння поняття «примусове виконання судових рішень» та з’ясувати його сутність;

обґрунтувати місце примусового виконання судових рішень у системі понятійно-категоріального апарату юридичної науки та удосконалити його категоріальне визначення;

визначити та розкрити функціональне призначення примусового виконання судових рішень;

узагальнити визначення поняття «принципи діяльності органів та осіб,

які здійснюють примусове виконання судових рішень», а також удосконалити їх класифікацію та деталізувати характеристику різновидів;

здійснити періодизацію історії зародження та розвитку правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень на українських землях кін. ХІ поч. ХХ ст. та охарактеризувати виокремлені періоди;

встановити та розкрити особливості правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень у радянський період;

з’ясувати специфіку розбудови правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень у період незалежності України;

19

здійснити порівняльний аналіз зарубіжних систем примусового виконання судових рішень, на підставі чого виокремити їх спільні ознаки та відмінності, визначити переваги запровадження в Україні змішаної (публічно-

приватної) моделі системи примусового виконання судових рішень;

виокремити фактори, що визначають сучасний стан примусового виконання судових рішень в Україні, та обґрунтувати шляхи вдосконалення його функціонування.

Об’єктом дисертаційного дослідження є правовідносини, які виникають у сфері примусового виконання судових рішень в Україні.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретико-правові аспекти примусового виконання судових рішень в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність принципів наукового пізнання, методологічних підходів, філософських (світоглядних), загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Принципи наукового пізнання (історизму, об’єктивності, всебічності, достовірності та ін.) забезпечили пізнавальну основу дослідження, оскільки відіграли роль домінант науково-дослідної роботи. Центральне місце в науковій праці займають методологічні підходи, які дали змогу сформувати загальну стратегію наукового дослідження. Феноменологічний підхід дозволив розкрити уявлення про примусове виконання судових рішень як об’єктивно існуюче самостійне явище правової реальності. Герменевтичний підхід забезпечив вивчення примусового виконання судових рішень як самостійного інституту права та законодавства України, шляхом тлумачення правових норм, якими він закріплений. Аксіологічний підхід дав змогу охарактеризувати примусове виконання судових рішень крізь призму його ціннісного виміру, що акумулює в собі засади справедливості, верховенства права та законності, забезпечує ефективність судочинства.

Використання діалектичного методу допомогло розкрити феномен примусового виконання судових рішень крізь призму його зародження, становлення та розвитку як явища правової реальності і як об’єкта світоглядного

20

та наукового пізнання (підрозділ 1.1). У процесі дослідження застосовано історико-правовий метод, який дав змогу узагальнити стан дослідженості примусового виконання судових рішень; здійснити періодизацію історії зародження та розвитку правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень на українських землях кін. ХІ поч. ХХ ст.; встановити та розкрити особливості правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень у радянський період (підрозділи 1.1; 1.2; 2.2). Застосування системно-функціонального методу забезпечило встановлення значення принципів наукового пізнання, функціональних можливостей методологічних підходів і методів наукового дослідження (підрозділ 1.2); визначення функціонального призначення примусового виконання судових рішень (підрозділ 1.3). Використання функціональних можливостей порівняльно-правового методу, сприяло здійсненню порівняльного аналізу зарубіжних систем примусового виконання судових рішень, на підставі чого виокремлено їх спільні ознаки та відмінності (підрозділ 3.1). За допомогою формально-логічного методу узагальнено доктринальні підходи щодо розуміння поняття «примусове виконання судових рішень», з’ясовано його сутність; обґрунтовано самостійність поняття «примусове виконання судових рішень», узагальнено визначення поняття «принципи діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень» (підрозділи 1.2; 1.4). Системно-структурний метод дозволив удосконалити критерії класифікації принципів діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, а також деталізувати характеристику їх різновидів (підрозділ 1.4). Герменевтичний метод у праці використано для тлумачення норм права щодо правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень у період незалежності України (підрозділ 2.3). Поєднання функціональних можливостей праксеологічного та прогностичного методів дало змогу виокремити фактори, що визначають сучасний стан примусового виконання судових рішень в Україні, та обґрунтувати шляхи вдосконалення його функціонування в Україні (підрозділ 3.2).

21

Теоретико-методологічна та емпірична база дослідження.

Багатоаспектний характер примусового виконання судових рішень в Україні зумовлює їх дослідження в різних сферах наукових знань. Окремі теоретико-правові аспекти примусового виконання судових рішень досліджено у працях

О. С. Бадалової, В. В. Волинця, О. В. Зайчука, М. І. Козюбри, А. М. Колодія,
В. В. Копєйчикова,В. В. Корольової, Л. О. Корчевної, В. В. Ладиченка,
О. Б. Олійник, Н. М. Пархоменко, О. В. Петришина, П. М. Рабіновича,
В. Ф. Сіренка, В. Б. Скоморовського, В. М. Скрипнюк, О. Ф. Скакун,

А. Й. Француза та ін.

Деякі аспекти примусового виконання судових рішень в Україні досліджено в працях представників галузевих юридичних наук. Окремі аспекти теорії та практики здійснення примусового виконання судових рішень в

Україні розкрито представниками наук конституційного права

(Н. А. Мяловицька, В. Л. Федоренко), кримінального права (П. П. Андрушко,
З. Ф. Дільна, О. О. Кваша, О. М. Костенко), адміністративногоправа
(В. Б. Аверьянов, А. М. Авторгов, В. А. Бабич, І. Л. Бородін, Ф. В. Бортняк,
Б. М. Гук, Р. В. Ігонін, О. С. Клименко, Л. В. Крупнова,А. П. Купін,

П. В. Макушев, Р. С. Мельник, А. А. Пухтецька, С. В. Щербак), цивільного процесуального права (В. М. Притуляк, Н. А. Сергієнко, Г. П. Тимченко, С. Я. Фурса, С. О. Якимчук), господарського процесуального права

(Б. В. Деревянко, О. П. Подцерковний) та ін.

Емпіричну базу дослідження складають літературні джерела, міжнародні договори, нормативно-правові акти України та іноземних держав, вітчизняна судова практика, практика виконавчого провадження в Україні, законопроектна документація, матеріали офіційної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів зумовлена тим, що дисертація є одним із перших у сучасній вітчизняній науці загально-теоретичним дослідженням теоретико-правових аспектів примусового виконання судових рішень в Україні. Наукова новизна отриманих результатів розкривається у висновках та рекомендаціях, які відображають науковий доробок здобувача:

22

уперше:

доктринальні підходи до розуміння поняття «примусове виконання судових рішень» узагальнено за допомогою критерію об’єму розуміння та розкрито в межах: широкого розуміння, як елементу (стадії) судового провадження, та вузького розуміння, як інструментального примусового засобу держави щодо зміни правової дійсності відповідно до правових наслідків,

передбачених рішенням суду;

характеристику змісту функціонального призначення примусового виконання судових рішень доповнено: а) правоохоронною функцією, визначеною як напрям його впливу на забезпечення непорушності прав, свобод та законних інтересів суб’єктів права; б) правозахисною функцією, що є напрямом його впливу на відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів суб’єктів права;

в) правоінформативною функцією, змістом якої є поширення правової інформації серед суб’єктів права щодо правових наслідків добровільного невиконання судових рішень та їх подальшого примусового виконання; г) правореалізаційною функцією, що полягає в його спроможності забезпечити втілення в реальність прав та законних інтересів суб’єктів права шляхом настання правових наслідків, передбачених судовим рішенням;

встановлено співвідношення систем примусового виконання судових рішень шляхом виокремлення та характеристики їх спільних ознак (складаються в конкретній державі під впливом факторів національного характеру; відображають правові традиції та особливості соціально-економічного і політичного життя суспільства; мають спільну мету); та відмінностей як таких, що індивідуалізовані

кожній державі та поділяються на моделі виконання судових рішень залежно від: методів примусового виконання судових рішень (каральні, правопоновлюючі,

змішані) та можливості і меж участі недержавних організацій у виконавчому провадженні (публічно-правові, приватно-правові та змішані (публічно-приватні));

удосконалено:

23

визначення поняття «примусове виконання судового рішення», що є важливою складовою державного механізму судового захисту прав та свобод особи, змістом якої є сукупність дій, що вчиняються уповноваженими суб’єктами на завершальній стадії судового провадження відповідно до норм чинного законодавства, основною метою яких є примусова реалізація (практичне втілення

життя з можливістю застосування заходів державного примусу) прийнятого судом рішення, в результаті чого поновлюються порушені, оспорені або невизнані права і свободи особи;

ретроспективну характеристику процесу формування, становлення та розвитку правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень в Україні та доведено, що примусове виконання судових рішень є невід’ємним елементом будь-якої держави, яка формує власну систему суб’єктів примусового виконання судових рішень, визначає їх правове забезпечення, що безпосередньо залежить від особливостей історії суспільно-політичного та правового розвитку українських земель;

формулювання поняття «принципи діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень», що є нормативно закріпленими вихідними засадами організації діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень, визначають зміст і характер правового впливу на інших учасників виконавчого провадження щодо забезпечення досягнення правових наслідків, передбачених судовими рішеннями;

перелік і характеристику факторів, які визначають сучасний стан примусового виконання судових рішень в Україні, а саме: прогалини в чинному законодавстві; низький престиж праці співробітників Державної виконавчої служби України; надмірна перевантаженість державних виконавців; недостатній рівень матеріально-технічного забезпечення примусового виконання судових рішень; низький рівень довіри громадян до діяльності Державної виконавчої служби України; високий рівень корупції в діяльності державних виконавців;

дістали подальшого розвитку:

24

положення про співвідношення категорій «виконавче провадження»

та «примусове виконання судових рішень», в основу якого закладено: вузьке розуміння виконавчого провадження, що за змістом і сутністю є тотожним поняттю «примусове виконання судових рішень», та визначає умови і порядок виконання судових рішень за допомогою примусових засобів; та широке розуміння виконавчого провадження, що є ширшим за змістом, оскільки включає

себе не лише примусове виконання судових рішень, але і рішень інших юрисдикційних органів;

домінанта про подвійну належність суб’єктів примусового виконання судових рішень: з одного боку до суб’єктів правоохоронної діяльності, оскільки забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів, тим самим реалізуючи правоохоронну функцію держави, а з іншого боку до суб’єктів правозахисної діяльності,

оскільки забезпечують реалізацію завершальної стадії судового процесу, тим самим реалізуючи правозахисну функцію держави;

шляхи вдосконалення функціонування системи примусового виконання судових рішень в Україні, до яких віднесено: посилення наукової концептуалізації напрямів реформування системи примусового виконання судових рішень, їх правове закріплення та практичну реалізацію; підвищення рівня правової культури громадян; удосконалення контролю у сфері примусового виконання судових рішень; впровадження механізму забезпечення незалежності державних і приватних виконавців та ін.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у: науково-дослідній роботі для подальшого розвитку теоретико-правових знань юридичної науки з проблем виконання судових рішень,

тому числі і в примусовому порядку; правотворчій діяльності щодо вдосконалення правового забезпечення примусового виконання судових рішень;

правозастосовній діяльності для удосконалення діяльності у сфері примусового виконання судових рішень судів, впровадження інституту приватних виконавців у систему виконання судових рішень, посилення їх

25

методичного та організаційного забезпечення; викладацькій діяльності з метою ініціювання запровадження в навчальний процес юридичних факультетів або профільних закладів вищої освіти таких дисциплін, як «Правове забезпечення виконання судових рішень в Україні» та «Актуальні проблеми виконання судових рішень в Україні», а також під час підготовки їх навчально-методичного забезпечення.

Апробація результатів дисертації. Окремі висновки, положення та рекомендації, обґрунтовані автором за результатами дисертаційної праці, обговорювались на наступних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання та проблеми правового регулювання суспільних відносин» (34 березня 2017 р., м. Дніпро); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання розвитку та взаємодії публічного та приватного права» (1718 березня 2017 р., м. Львів); Науковій практичній конференції молодих учених «Наукові тренди сучасності» (26 жовтня 2017 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні правові системи світу: тенденції та фактори розвитку» (24

серпня 2018 р., м. Запоріжжя); Міжнародній науково-практичній конференції

«Актуальні питання взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічного адміністрування у напрямку розвитку правової системи України» (78 вересня 2018 р., м. Київ).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 12 наукових праць, з них 6 статей опубліковано в наукових фахових виданнях України, 4 з яких включено до міжнародних наукометричних баз; 1 стаття у науковому періодичному виданні іноземної держави, 5 тез у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації визначаються метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг становить 221 сторінку, з них 28 сторінок список використаних джерел, що складається з 284 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Завершуючи дисертаційне дослідження, важливо виокремити і обґрунтувати загальні висновки, які відображатимуть наш науковий та практичний доробок. Вивчення теоретико-правових аспектів примусового виконання судових рішень було здійснено в межах дослідження:

по-перше, теоретико-методологічних засад наукового пізнання примусового виконання судових рішень в Україні», що дозволило визначити стан дослідженості примусового виконання судових рішень як правового явища та визначити методологічну основу наукового дослідження його теоретико-правових аспектів; узагальнити доктринальні підходи щодо розуміння поняття

«примусового виконання судових рішень», з’ясувати сутність примусового виконання судових рішень як елементу соціальної функції держави; обґрунтувати місце примусового виконання судових рішень в системі понятійно-категоріального апарату юридичної науки та удосконалити його категоріальне визначення; узагальнити визначення поняття «принципи діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень», а також здійснити їх класифікацію та деталізувати характеристику різновидів;

по-друге, історико-правових аспектів становлення та розвитку правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень на території сучасної України, що забезпечило можливість здійснити періодизацію історії зародження та розвитку правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень на українських землях кін. ХІ

поч. ХХ ст. та охарактеризувати виокремлені періоди; встановити та розкрити особливості правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень у радянський період; розкрити специфіку розбудови правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень в період незалежності України;

по-третє, правових засад діяльності з примусового виконання судових рішень, завдяки чому здійснено порівняльний аналіз зарубіжних систем

183

примусового виконання судових рішень, на підставі чого виокремлено їх спільні ознаки та відмінності, визначено переваги запровадження в Україні змішаної (публічно-приватної) моделі системи примусового виконання судових рішень; виокремлено фактори, що визначають сучасний стан примусового виконання судових рішень в Україні та обґрунтовано шляхи вдосконалення його функціонування в Україні.

дисертації міститься теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у встановленні теоретико-правових аспектів примусового виконання судових рішень в Україні, визначенні закономірностей становлення і розвитку його правового забезпечення, а також з’ясуванні стану його здійснення та обґрунтуванні шляхів удосконалення. Основними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки.

На підставі аналізу уявлень про примусове виконання судових рішень визначено стан дослідженості примусового виконання судових рішень як правового явища, що розкрито в межах світоглядних та наукових (теоретико-

правових, галузевих та міжгалузевих) підходів. Це дозволило визначити наукознавчий потенціал примусового виконання судового рішення, як важливої складової державного механізму судового захисту прав та свобод особи, довести актуальність пізнання його теоретико-правових аспектів крізь призму примусового виконання судових рішень як засобу реалізації соціально значимої функції держави в Україні. Методологічну основу наукового дослідження теоретико-правових аспектів примусового виконання судових рішень в Україні становить інтеграційна методологічна парадигма, ключовими концептами якої є: діалектика, тобто найбільш загальний методологічний чинник пізнання крізь призму змінюваності досліджуваного явища, його внутрішнього змісту та зовнішнього прояву як явища соціальної реальності; методологічні підходи, що визначають загальну стратегію наукового дослідження; загальнонаукові, конкретно наукові та спеціально-наукові методи дослідження різноманітних теоретико-правових аспектів примусового виконання судових рішень як окремо, так і у їх поєднанні.

184

2. Узагальнено доктринальні підходи до розуміння поняття

«примусового виконання судових рішень» в межах: 1) широкого розуміння, як

елементу (стадії) судового провадження, що підтверджується і правовою

позицією Європейського суду з прав людини, за якою виконання судового

рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як складова

«судового процесу»; 2) вузького розуміння, як інструментального примусового

засобу держави щодо зміни правової дійсності відповідно до правових наслідків,

передбачених рішенням суду.

З’ясовано, що сутність примусового виконання судових рішень в Україні походить від конституційного положення про право кожного на звернення до суду за захистом своїх порушених, оспорених або невизнаних прав і свобод (ст. 55 Конституції України), що включає й таку правомочність, як можливість задіяти законодавчо визначені механізми примусового виконання судових рішень, завдяки чому повною мірою відбувається реалізація права на судовий захист своїх прав, тобто поновлюються порушені, оспорені або невизнані права і свободи.

Удосконалено визначення поняття «примусове виконання судового рішення», що являє собою важливу складову державного механізму судового захисту прав та свобод особи, змістом якої є сукупність дій, що вчиняються уповноваженими суб’єктами на завершальній стадії судового провадження відповідно до норм чинного законодавства, основною метою яких є примусова реалізація (практичне втілення в життя з можливістю застосування заходів державного примусу) прийнятого судом рішення, в результаті чого поновлюються порушені, оспорені або невизнані права і свободи особи.

Визначено функціональне призначення примусового виконання судових рішень крізь призму загальнонаукових положень теорії повноважень, які поставлені перед суб’єктом державної влади, що здійснюються в нерозривному зв’язку із покладеними на нього завданнями, відповідно до мети, яку він має досягати у своїй діяльності, та функцій, які передбачають сферу його діяльності й окреслюють коло процесуальних дій, справ, які необхідно вчинити.

185

Функціональне призначення примусового виконання судових рішень розкрито

межах: а) правоохоронної функції, як напряму його впливу на забезпечення непорушності прав, свобод та законних інтересів суб’єктів права шляхом примусового виконання судових рішень; б) правозахисної функції, тобто напряму його впливу на відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів

суб’єктів права за допомогою примусового виконання судових рішень; в) правоінформативної функції, змістом якої є поширення правової інформації серед суб’єктів права щодо правових наслідків добровільного невиконання судових рішень та їх подальшого примусового виконання; г) правореалізаційної функції, що полягає в спроможності примусового виконання судових рішень забезпечити втілення в реальність прав та законних інтересів суб’єктів права щодо настання правових наслідків, передбачених судовим рішенням.

Удосконалено визначення поняття «принципи діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень», що являють собою нормативно закріплені вихідні засади організації діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень, визначають зміст та характер правового впливу на інших учасників виконавчого провадження щодо забезпечення досягнення правових наслідків, передбачених судовими рішеннями.

Принципи діяльності органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень, класифіковано за критерієм сфери поширення на:

загальноправові принципи, які поширюються на всю юридичну практичну діяльність, виходячи з її особливостей як правового явища та визначаючи правові основи її здійснення, до яких належать принципи: спрямованості на утвердження прав і свобод людини; недопущення випадків порушення цих прав; рівного та неупередженого ставлення до учасників виконавчого провадження; узгодженості діяльності із загальновизнаними морально-етичними засадами; 2) міжгалузеві принципи, що поширюються на окремі різновиди юридичної практичної діяльності, враховуючи їх спільність та визначаючи відповідні правові основи їх здійснення, до яких відносяться принципи правозастосовної діяльності, принципи судочинства та ін.; 3) галузеві принципи, які поширюються на конкретний

186

різновид юридичної практичної діяльності, в тому числі і на діяльність в сфері примусового виконання судових рішень, котрі враховують її специфіку, до складу яких відносяться принципи обов’язковості виконання судового рішення, законності, диспозитивності, гласності та відкритості, розумності строків, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог, визначених рішенням, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних та приватних виконавців.

Періодизовано історію зародження та розвитку правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень на території

українських земель кін. ХІ поч. ХХ ст., в межах наступних етапів:

зародження та становлення правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень (кін. ХІ ст. сер. ХІV ст.), що характеризується пануванням положень князівського законодавства в сфері примусового виконання судових рішень, особливо положень Руської правди (XI

XII ст.ст.); 2) посилення формалізації правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень (кін. ХІV ст. 1721 р.), що зумовлений прийняттям Петром І титулу Імператора Всеросійського та подальшого посилення польсько-литовського і московського панування на українських землях (Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Московське царство), що призводить до поглиблення їх поділу, в тому числі і за ознакою функціонування системи примусового виконання судових рішень; 3) посилення поляризації правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання рішень суду (1721 1918 р.р.), що пов’язано з перебування українських земель у складі Російської та Австрійської, а згодом Австро-Угорської імперій та характеризується загальними тенденціями формування та становлення на українських землях державних форм примусового виконання судових рішень в обох імперіях, які ґрунтувались на законодавчому визначенні та регулюванні виконавчого провадження як стадії судочинства. Констатовано, що часи Гетьманщини в історії розвитку правового забезпечення суб’єктів примусового виконання судових рішень в Україні є самостійним етапом (сер. ХVІІ ст. 1764 р.), особливістю якого є формування на

187

території Гетьманщини самобутньої правової системи, ядром якої було звичаєве право.

Встановлено та розкрито особливості правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень у радянський період в межах наступних положень: а) являло собою невід’ємну складову загальносоюзного законодавства; б) ґрунтувалось на єдиних патерналістських принципах розбудови соціалістичної держави; в) розвивалось виключно у традиціях та межах радянської правової системи, яка засновувалась на розумінні держави як апарату класового панування, відповідно до цього підходу панівним у праві була підтримка та захист державних інтересів.

З’ясовано, що в період незалежності України розбудова правового забезпечення діяльності суб’єктів примусового виконання судових рішень: по-

перше, засновується на доктринальній концепції виконавчого провадження як відносно самостійного виду юридично-процесуальної діяльності, що регулюється

адміністративно-правовими приписами та здійснюється в межах адміністративного процесу; по-друге, прийняття Законів України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР, «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV та від 02.06.2016 р. № 1404-VIII трансформувало інтерпретацію примусового виконання судових рішень з цивільно-правового на адміністративно-правовий характер; по-третє, значно інтенсифікується, оскільки перебуває в залежності від реалій суспільно-політичного та правового розвитку.

На підставі проведеного порівняльного аналізу зарубіжних систем

примусового виконання судових рішень, виокремлено їх спільні ознаки:

складаються в конкретній державі під впливом факторів національного характеру; 2) відображають правові традиції та особливості соціально-

економічного і політичного життя суспільства, що склалися на певному етапі його розвитку; 3) мають спільну мету, яка полягає в реалізація державної політики з питань примусового виконання рішень юрисдикційних органів та захисті і поновленні порушених прав фізичних та юридичних осіб; та відмінності систем примусового виконання судових рішень, які є індивідуалізованими в кожній