ПРАВОВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСТАРБАЙТЕРІВ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

СІНЬОВА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

УДК 349.3-058.65

ПРАВОВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСТАРБАЙТЕРІВ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Щербина Віктор Іванович
доктор юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………......3
ВСТУП………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСТАРБАЙТЕРІВ………………………………………………14
1.1. Історико-правові аспекти становлення соціального захисту остарбайтерів…………………………………………………………………14
1.2. Правова природа, зміст та ознаки категорії «остарбайтер»……………50
1.3. Право на соціальний захист остарбайтерів у міжнародних актах, законодавстві України та зарубіжних країн……………………………………………………………………………72
Висновки до розділу 1………………………………………………………...98

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ З СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОСТАРБАЙТЕРІВ…………………………………………………………104
2.1. Організаційно-правові форми, види та суб’єкти соціального захисту остарбайтерів…………………………………………………………………104
2.2. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин з соціального захисту остарбайтерів…………………………………………………….......138
2.3. Проблеми та шляхи удосконалення правового забезпечення соціального захисту остарбайтерів в Україні……………………………………………150
Висновки до розділу 2……………………………………………………….178

ВИСНОВКИ………………………………………………………………......182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….190

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

УНФ – Український національний фонд
ФРН – Федеративна республіка Німеччини
КМДА – Київська міська державна адміністрація
РРФСР – Російська Радянська Федеративна соціалістична республіка
УРСР – Українська Радянська соціалістична республіка
ОСТ – секретний план німецького уряду Третього рейху
СРСР – Союз Радянських соціалістичних республік
СС – охоронні загони
Р – польські працівники
ОКВ – Верховне командування Вермахту
США – Сполучені Штати Америки
КК – кримінальний кодекс
РСЧА – робітничо-селянська Червона Армія
ДКО – державний комітет оборони
ВГК – Верховне Головнокомандування
НКВС – народний комісаріат внутрішніх справ
РНК – рада народних комісарів
ЦК КП(б)У – центральний комітет Комуністичної партії (більшовиків) України
ПРП – перевірочно-розподільчі пункти
НКО – некомерційна організація
НКДБ – народний комісаріат державної безпеки
СМЕРШ – назва ряду незалежних одна від одної контррозвідувальних організацій в Радянському Союзі під час Другої світової війни
ВООЗ – всесвітня організація охорони здоров’я
ООН – Організація Об’єднаних Націй
РКУ – рейхскомісаріат «Україна»
СНД – Співдружність Незалежних Держав
ВВВ – Велика Вітчизняна війна
EVZ – Німецький фонд «Пам'ять, відповідальність і майбутнє»
МОМ – Міжнародна організація по міграції
IOM – інтернаціональна організація по міграції
JCC – конференція з матеріальних претензій євреїв до Німеччини
ILO – міжнародна організація праці
УТОГ – Українське товариство глухих
УТОС – Українське товариство сліпих

ВСТУП
Актуальність теми. Проголошення України соціальною, демократичною, правовою державою має пріоритетне значення для забезпечення соціально-правового захисту життєдіяльності людини і громадянина. В усьому цивілізованому світі людина визнається найвищою соціальною цінністю, а тому одним з основних завдань держави має стати належний соціальний захист жертв тоталітарних режимів та військових конфліктів. Донині в Україні особливо гостро стоїть питання соціального захисту остарбайтерів, які постраждали під час Другої світової війни та Великої Вітчизняної війни. Люди, які потрапляли в екстремальні умови та надзвичайні ситуації, й дотепер потребують особливого соціального захисту, оскільки їх фізичному та моральному здоров’ю було завдано непоправної шкоди. Особливого захисту ця категорія громадян потребує ще й тому, що зважаючи на їх вік (більше 80 років), як правило, вони залишаються немічними та безпорадними. За таких обставин важливого значення набуває вирішення проблем своєчасної допомоги та надання соціального захисту постраждалим під час Другої світової війни та Великої Вітчизняної війни, в тому числі й остарбайтерам.
Україна – одна з найбільш постраждалих європейських країн в роки Другої світової війни. На примусові роботи до Німеччини та її союзників було вивезено приблизно 2,4 млн. українців. Українські остарбайтери тривалий час були позбавленні грошової компенсації за примусову працю і перенесені страждання, яку за рішенням міжнародного трибуналу антигітлерівської коаліції в Нюрнбергу виплачувала Німеччина жертвам нацизму. На жаль, у радянський період система соціального захисту остарбайтерів також існувала формально і не виконувала своїх функцій. Тому формування сучасної системи соціального захисту остарбайтерів в Україні можливе лише на підставі науково-вивірених підходів та дослідження сучасного досвіду соціального захисту остарбайтерів у різних країнах.
Таким чином, вивчення проблематики соціально-правового захисту остарбайтерів, які постраждали у роки Другої світової війни є актуальним, перш за все, для сучасної вітчизняної правової науки. Актуальність дослідження зумовлюється також необхідністю визначення основних компонентів соціальної підтримки та їх функціонування, потребою комплексного і всебічного аналізу всіх аспектів процесу становлення системи соціального захисту остарбайтерів. Стаття 7 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 р. визнала спеціально уповноваженим органом з питань компенсаційних виплат та надання гуманітарної допомоги жертвам нацистських переслідувань Український національний фонд (далі – УНФ) «Взаєморозуміння і примирення» при Кабінеті Міністрів України. Нині цей Фонд постановою Кабінету Міністрів від 27 квітня 2011 року № 455 ліквідовано. Незважаючи на це, проблеми соціального захисту жертв нацистських переслідувань не втратили своєї актуальності, а лише набули інших політичних, організаційних, правових та фінансових форм, про що свідчить Указ Президента України від 22.03.12 р. № 206/2012 «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами початку насильного вивезення мирного населення з території окупованої України на примусові роботи у роки Великої Вітчизняної війни».
Науковою базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема: В.М. Андріїва, Г.І. Балюк, Я.І Безуглої, Н.Б. Болотіної, Н.П. Борецької, В.С. Венедиктова, Г.С. Гончарової, І.В. Гребенщикової, О.М. Дуюнової, В.В. Жернакова, М.Л. Захарової, Р.І. Іванової, М.І. Іншина, О.В. Кохановської, О.Л. Кучми, О.Є. Мачульської, О.Т. Панасюка, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, О.І. Процевського, І.М. Сироти, О.Ф. Скакун, В.М. Скобелкіна, Н.М. Стаховської, Б.І. Сташківа, О.В. Тищенко, Ю.К. Толстого, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.Г. Чутчевої, С.М. Черноус, Л.П. Шумної, В.І. Щербини, О.М. Ярошенка та ін.
Крім того, актуальність теми дослідження обумовлюється недостатнім ступенем її наукової розробки. У вітчизняній науці права соціального забезпечення проблема захисту остарбайтерів ще не була предметом спеціального комплексного дослідження. Вивчення цієї проблеми сприятиме розробці ефективного галузевого механізму соціального захисту остарбайтерів.
Усе вищезазначене обумовлює актуальність проведення сучасних науково-теоретичних досліджень проблем у сфері соціально-правового захисту остарбайтерів та їх ефективної реалізації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження правових аспектів соціального захисту остарбайтерів безпосередньо відповідає планам наукової та педагогічної роботи юридичного факультету і, зокрема, кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах наукових програм та напрямів діяльності, затверджених Академією правових наук України. Дисертаційна робота виконана в рамках бюджетних тем «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (№ 06БФ042-01), яка досліджувалась на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року, та «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№ 11БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, що на підставі комплексного аналізу наукової юридичної літератури з питань соціального захисту остарбайтерів, чинного національного та міжнародного законодавства та практики його реалізації розкрити особливості правового статусу остарбайтерів, виявити необхідні складові їх соціального захисту, розробити на цій підставі науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства України у цій сфері.
Для досягнення цієї мети в дисертації вирішуються наступні основні дослідницькі задачі:
– з’ясувати правову природу поняття «остарбайтер», «соціальний захист остарбайтерів» та обґрунтувати їх характеристики;
– уточнити систему правових норм, що регулюють соціальний захист остарбайтерів;
– розкрити організаційно-функціональне забезпечення соціального захисту остарбайтерів;
– охарактеризувати правовідносини у сфері соціального захисту остарбайтерів;
– сформулювати конкретні пропозиції і рекомендації щодо удосконалення законодавства і правозастосовної практики з питань соціального захисту остарбайтерів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері правового регулювання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Другої світової війни.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання соціального захисту остарбайтерів.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність загальних і спеціальних методів наукового пізнання, які використано з урахуванням поставленої мети, задач дослідження, його об’єкта та предмета. Основним серед них є діалектичний метод, використання якого дозволило розглянути основні аспекти регулювання соціального захисту остарбайтерів в його розвитку. За допомогою формально-логічного методу сформульовано дефініції понять, визначені їх характерні ознаки (підрозділи 1.1, 1.2, 1,3, 2,1, 2.2). Історичний метод застосовувався при вивченні ґенези наукової думки та законодавства щодо соціального захисту остарбайтерів (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Системно-структурний метод дозволив виокремити види та форми соціального захисту остарбайтерів, охарактеризувати правовідносини у сфері соціального захисту остарбайтерів (підрозділи 2.1–2.2). Догматичний метод у поєднанні з порівняльно-правовим методом склали методологічну основу для аналізу та зіставлення норм національного законодавства та зарубіжного законодавства у соціального захисту остарбайтерів, що сприяло виявленню недоліків та формуванню пропозицій щодо вдосконалення законодавства у даній сфері (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, 2.3). Оперування соціологічним і статистичним методами стало основою для узагальнення юридичної практики й емпіричної інформації, що стосується предмету дослідження (розділи 1, 2). Зазначені методи застосовувались комплексно, у взаємозв’язку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на основі залучення значної кількості джерел здійснено комплексний аналіз правового регулювання системи соціального захисту остарбайтерів, які потребують додаткової уваги та турботи суспільства. Використання нормативно-правової бази України, зарубіжних країн, архівних документів і статистичних матеріалів, дозволило сформулювати низку наукових положень та висновків, які виносяться на захист:
уперше:
– визначено юридичну природу права на соціальний захист остарбайтерів, яка полягає у забезпеченні та реалізації найважливішої основи моральної і соціальної реабілітації всіх жертв нацизму;
– запропоновано авторське визначення поняття «остарбайтери» як осіб, які в примусовому порядку були вивезені на роботи до Німеччини та її союзників під час Другої світової війни та осіб, які були обставинами війни вимушені працювати в окупаційних країнах; відмежовано це поняття від поняття «гастарбайтер»;
– досліджено становлення системи законодавства про соціальний захист громадян, які постраждали під час Другої світової війни, проведено його етапізацію, виявлено його недоліки та вказано на напрямки посилення соціального захисту остарбайтерів на законодавчому рівні;
удосконалено:
– понятійний апарат, який використовує законодавство про соціальний захист громадян, які постраждали під час Другої світової війни;
– доктринальні положення про види соціального захисту громадян, які постраждали під час Другої світової війни, якими виступають не тільки грошові виплати, натуральна допомога, пільги, субсидії, медична допомога, лікарські засоби, інші вироби медичного призначення, технічні засоби реабілітації, технічні засоби пересування, соціальне обслуговування, а також компенсаційні виплати, гуманітарна допомога від громадських організацій та інші заходи підтримки цієї категорії громадян України;
– розуміння суб’єктів правовідносин із соціального захисту остарбайтерів, зокрема, держави, в особі уповноважених органів державної влади, об’єднань громадян та громадян, яких було вивезено на примусові роботи до Німеччини та її союзників під час Другої світової війни;
– положення про характеристику об’єктів правовідносин у сфері соціального захисту громадян, які постраждали під час Другої світової війни;
дістали подальшого розвитку:
– історико-правові основи для формування у законодавстві України правильної системи соціального захисту остарбайтерів, яка відповідатиме ступеню, понесених цими особами втрат та відновленню соціальної справедливості стосовно них;
– підходи до формування державної політики у сфері соціального захисту остарбайтерів, в тому числі, й у питаннях взаємодії державних інститутів України з міжнародними та громадськими організаціями, що опікуються проблемами жертв військових конфліктів;
– наукові положення про категорії остарбайтерів, яких об’єднано в класифікаційні групи за ступенем тяжкості виконуваної примусової праці (сільські, міські та промислові працівники);
– пропозиції щодо удосконалення законодавства про соціальний захист остарбайтерів шляхом внесення змін до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», його доповнення та уніфікації положень.
Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дисертації можуть сприяти подальшим розробкам:
а) у науково-дослідницькій сфері – для подальших загальних і спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем правового регулювання відповідальності суб’єктів трудових правовідносин;
б) у правотворчості − в процесі підготовки проектів нових і вдосконалення чинних законодавчих і підзаконних актів з правового захисту осіб, потерпілих від війн або політичних репресій;
в) у правозастосовній діяльності − використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність з правового захисту осіб, потерпілих від війн або політичних репресій;
г) у навчальному процесі – положення й висновки, зроблені в дисертації, можуть бути використані під час викладання дисциплін «Право соціального забезпечення в Україні» та інших спецкурсів з цього напрямку у вищих юридичних закладах освіти, у процесі опрацювання та вдосконалення робочих програм і планів, при розробці підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять, рефератів і курсових робіт.
Апробація результатів дисертації. Робота виконана й обговорена на кафедрі трудового права та права соціального забезпечення юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження доповідалися на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту» (м. Київ, 23–24 листопада 2007 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства до правової держави» (м. Харків, 24 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 24–25 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 30 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, 23–24 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Права людини і основоположні свободи: міжнародні стандарти та національний вибір» (м. Донецьк, 20 березня 2010 р.); І Міжнародній науковій конференцій студентів та аспірантів «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 26–27 березня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, 23 квітня 2010 р.); Міжнародному круглому столі «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: 60 років європейських цінностей» (м. Донецьк, 8 грудня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 21 квітня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченої ювілею професора, заслуженого юриста України Р.І. Кондратьєва «Проблеми правового забезпечення інтересів суб’єктів трудового права в умовах реформування трудового законодавства» (м. Хмельницький, 30 вересня – 1 жовтня 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правове регулювання ринків капіталів, товарів, праці» (м. Донецьк, 9 грудня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20–21 квітня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного права: перспективи та сьогодення», (м. Запоріжжя, 28–29 квітня 2012 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у двадцяти одній науковій публікації, у тому числі шести статтях, опублікованих у фахових виданнях України та чотирнадцяти тезах наукових повідомлень на конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
На основі комплексного використання основних методів наукового пізнання, досягнень загальної теорії права, права соціального забезпечення, інших галузевих наук, зокрема, міжнародного права, узагальнення практики застосування правових норм, вітчизняного та зарубіжного досвіду розв’язано важливе наукове завдання, а саме: розкрито сутність правового регулювання правового захисту остарбайтерів у сучасних умовах розвитку держави і суспільства. Розроблені та сформульовані проекти норм, враховані нагальні потреби практики, здатні суттєво удосконалити рівень соціального захисту остарбайтерів і, які можуть бути включені до законодавства України.
1. Остарбайтери складали численну соціальну групу післявоєнного українського суспільства, хоча їх кількість упродовж років суттєво зменшувалася. Україна, прагнучи вступити до Європейського Союзу, прийняла чимало нормативно-правових актів, які регулюють важливу сферу суспільного життя держави. Чинне законодавство, хоча й містить багато позитивних положень із вирішення важливих питань соціального захисту остарбайтерів, усе ж потребує суттєвих змін і доповнень, бо є, переважно, декларативним, не забезпеченим матеріальними ресурсами та механізмами управлінського провадження.
2. Соціальний захист остарбайтерів є окремою складовою турботи держави про своїх громадян, бо в його основу закладено юридичну компенсацію для постраждалих від злочинів проти життя та здоров’я осіб, їх прав та свобод під час найстрашнішої війни в історії людства.
3. Дослідження правового регулювання статусу остарбайтерів дозволяє виокремлювати наступні історично-правові етапи його становлення і розвитку: 1) законодавче регулювання статусу «східних робітників» у нацистській Німеччині у 1941-1945 рр.; 2) правове регулювання статусу колишніх примусових робітників та в’язнів концтаборів у радянський післявоєнний період 1945-1991 рр.; 3) правове врегулювання статусу жертв нацистських переслідувань за часів незалежності України з 1991 р. і по теперішній час.
4. У роки Другої світової війни остарбайтери були позбавлені або обмежені у більшості загальновизнаних прав людини. Вони перебували поза дією трудового законодавства держави перебування, обмежувались у праві на пересування, перебували під постійним наглядом та контролем, до них застосовувалась система штрафних санкцій за трудові й політичні провини, в тому числі смерть, час відпочинку обмежувався 3-ма годинами на тиждень, загальне соціальне страхування, страхування від нещасного випадку, право на відпустку тощо, диференціація умов праці для категорій працівників, які потребують додаткових гарантій (неповнолітні, вагітні жінки тощо) були відсутні. Людяне ставлення до остарбайтерів заборонялось законодавством.
За режимом і умовами праці остарбайтерів були поставлені, у правовому відношенні, на найнижчий рівень порівняно з особами, вивезеними з інших країн (Чехословаччини, Югославії, Франції, Греції тощо).
5. Визначені категорії остарбайтерів в залежності від сфери, де застосовувалась їх праця, зокрема: сільські, міські, промислові. До категорії сільських остарбайтерів належали ті, хто потрапив на роботу в сільське господарство (як в державне, так і в приватне). Міськими остарбайтерами називали тих, які працювали прислугою в заможних родинах. До категорії промислових остарбайтерів належали робітники, які працювали на фабриках, заводах та підприємствах Рейху.
6. Обґрунтовано, що керівництво Радянського Союзу, не приєднавшись до міжнародних конвенцій про закони та звичаї сухопутної війни, якими встановлювалися також і правила тримання військовополонених сторонами, що воюють, поставило їх поза захистом міжнародного права, що призвело, по-перше, до жахливих умов їхнього тримання у нацистській Німеччині та нелюдської експлуатації (до німецького полону потрапило більше 5 млн. радянських військовослужбовців, більше 3 млн. з них загинуло) і, по-друге, до позбавлення їх у майбутньому компенсації за порушення щодо них прав людини під час перебування у полоні.
7. Проблема остарбайтерів за радянських часів свідомо замовчувалась, оскільки за тодішніми ідеологічними установками, українці, які працювали в нацистській Німеччині найчастіше примусово, вважалися, фактично, «посібниками фашистів». У 1943-1945 рр. примусова робота з відбудови інфраструктури німецьких промислових підприємств та фабрик визнавалась зрадою Батьківщині, а колишні такі працівники підлягали покаранню за «співпрацю з ворогом».
8. В Радянському Союзі було прийнято ряд законодавчих актів щодо соціальної політики стосовно жертв війни, однак в цих документах не було використано термін «остарбайтер», а застосовувалися терміни «репатріанти» або «колишні примусові робітники, насильно вивезені до Німеччини та країн її союзників». На колишніх військовополонених та в’язнів розповсюджувалися ті ж самі пільги, що й на демобілізованих із Радянської армії. Після прибуття на місце проживання їм гарантували надання роботи за спеціальністю, виділення матеріальної допомоги для організації власного господарства (грошова позика, безкоштовний лісоматеріал). Інваліди, в тому числі й ті, котрі отримали інвалідність у Рейху, мали право на пенсію. Остарбайтерам зберігався безперервний загальний трудовий стаж, а інвалідам до нього зараховувався ще і період роботи в Німеччині. Багатодітні репатріантки мали право на допомогу й пільги.
9. Розпад Радянського Союзу, створення незалежної держави України, а також пожвавлення міжнародної дискусії про необхідність гуманітарної допомоги жертвам нацистських злочинів дало потужний імпульс до розширення соціальної бази та пожвавлення діяльності громадських організацій цієї категорії осіб (наприклад, організація «колишніх малолітніх в’язнів фашизму», а не «нацистських концтаборів», Українська спілка в’язнів-жертв нацизму). Членами Спілки. незалежно від віку, могли стати колишні в’язні нацистських концтаборів, гетто та інших місць примусового тримання, насильно вивезені на примусові роботи в Німеччину або її союзників, а також діти, що народилися у місцях знаходження на примусових роботах батьків.
Спеціально уповноваженим органом з питань компенсаційних виплат та надання гуманітарної допомоги жертвам нацистських переслідувань став Український національний фонд «Взаєморозуміння і примирення» при Кабінеті Міністрів України, який нині ліквідовано, що з точки зору гарантування соціального захисту цієї категорії осіб, є передчасним, оскільки нині вони та члени їх родин так само потребують законодавчої, фінансової, економічної, адміністративної та наукової підтримки.
10. Сьогодні термін «остарбайтер» найчастіше використовується в словниках та енциклопедіях. У нормативно-правових актах, що регулюють соціальний захист остарбайтерів, вживаються різні поняття: «жертви нацистських переслідувань» та «особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників». Одностайності щодо використання єдиного терміну поки немає, чим і пояснюються недоліки законотворчої діяльності та практики застосування відповідних норм. У зв’язку з цим внесена пропозиція закріпити наступне визначення поняття «остарбайтер» у ст. 1 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» № 1584-ІІІ від 23 березня 2000 р.: «остарбайтери – це особи, які в примусовому порядку були вивезені на роботи до Німеччини та її союзників під час Другої світової війни та особи, які були обставинами війни вимушені працювати в окупаційних країнах».
11. Система законодавства у сфері захисту прав остарбайтерів в Україні складається з: 1) Конституції України; 2) міжнародних актів; 3) кодексів та законів України (зокрема «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про жертви нацистських переслідувань»); 4) підзаконних актів.
12. Внесена пропозиція передбачити систему принципів соціального захисту остарбайтерів, що включає: а) право на соціальний захист повинно гарантуватися законом кожному остарбайтеру, який внаслідок погіршення стану здоров’я потребує допомоги і захисту; б) система соціального захисту остарбайтерів повинна базуватися на принципах рівноправності з усіма іншими громадянами без будь-якої дискримінації; в) остарбайтери повинні отримувати безкоштовну медичну допомогу; г) у рамках соціальної політики остарбайтерам необхідно забезпечити відповідний життєвий рівень шляхом надання допомог у грошовій або натуральній формі, розмір яких повинен бути не нижчим від встановленого законодавством прожиткового мінімуму; ґ) соціальний захист остарбайтерам повинен фінансуватися, в першу чергу, державою, а також за рахунок недержавних організацій та спонсорів.
13. Організаційно-правові форми соціального забезпечення остарбайтерів – це способи його фінансування і здійснення.
Видами соціального захисту остарбайтерів визнані певні матеріальні блага, які надаються в рамках певної організаційно-правової форми особам, які постраждали внаслідок нацистських переслідувань. При цьому до видів соціального захисту остарбайтерів можна віднести: грошові виплати, натуральну допомогу; пільги; субсидії; медичну допомогу; лікарські засоби; інші вироби медичного призначення, технічні засоби реабілітації, технічні засоби пересування; соціальне обслуговування.
14. Найважливіше місце серед суб’єктів правовідносин у сфері захисту остарбайтерів належить державі. Саме держава в особі її уповноважених органів з урахуванням загальновизнаних принципів і норм міжнародного права повинна закріплювати і захищати остарбайтерів. Сьогодні систему держаних органів у цій сфері складають: Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики, Державна служба з питань інвалідів та ветеранів, Фонд соціального захисту інвалідів.
15. Важливе значення у здійсненні соціального захисту остарбайтерів належало і належить громадським організаціям, зокрема Німецькому фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє», Міжнародній громадській організації «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність», Німецькому Федеральному фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє», Німецькій спілці «Kontakte-Контакти e.V.», Союзу Самаритян України, Всеукраїнській благодійній організації «Турбота про літніх в Україні» тощо.
16. Враховуючи те, що остарбайтери є спеціальними суб'єктами, які отримують соціальне забезпечення, тобто мають спеціальний правовий статус, виникнення правовідносин з соціального захисту з ними пов’язано з наявністю відповідних юридичних фактів: виконання цими особами обов'язків, які мають важливе значення для держави (участь у бойових діях) або заподіяння шкоди цим особам внаслідок військових конфліктів. Водночас, спеціальний правовий статус остарбайтерів потребує його обов'язкового підтвердження для реалізації у відповідних правовідносинах прав, які становлять зміст цього статусу. Способом підтвердження може бути одержання відповідного посвідчення або іншого документа, що засвідчує спеціальний правовий статус, на підставі якого надаються відповідні компенсації, пільги, допомоги. Зокрема посвідчення видаються особам, які визнані жертвами нацистських переслідувань на підставі одного з таких документів: 1) довідки, виданої органами Служби безпеки, державними архівами, архівами МВС, Міноборони, архівними установами інших держав; 2) довідки Військово-медичного музею колишнього СРСР (Санкт-Петербург); 3) довідки Міжнародної служби розшуку Червоного Хреста; 4) довідки з архівів-музеїв, утворених в місцях розташування колишніх фашистських концтаборів (Освенцім, Бухенвальд, Дахау, Маутхаузен, Равенсбрюк та інших), гетто та інших місць примусового тримання і примусових робіт у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також архівів іноземних антифашистських організацій. За відсутністю документів факт і період перебування в місцях примусового тримання встановлюються в судовому порядку. Статус жертви нацистських переслідувань надається органами соціального захисту населення за місцем їх проживання.
17. Посилення соціального захисту остарбайтерів надзвичайно важливе для України в сучасних умовах реалізації стратегічного курсу побудови соціально орієнтованої ринкової економіки та інтеграції у світовий економічний та правовий простір. На цій основі обстоюється позиція, що соціальний захист остарбайтерів є окремою складовою турботи держави про своїх громадян, бо в його основу закладено юридичну компенсацію для постраждалих від злочинів проти життя та здоров’я осіб, їх прав та свобод під час найстрашнішої війни в історії людства.
Внесені пропозиції щодо удосконалення законодавства щодо соціального захисту остарбайтерів, зокрема за наступними напрямками: 1) необхідно усунути всі протиріччя з нормами міжнародного права. Україна має виступити ініціатором переговорів з Німеччиною та Австрією щодо прирівнювання правового статусу остарбайтерів з України і працівників інших держав, які були примусово вивезені під час Другої світової війни, зокрема, щодо виплат компенсацій та інших форм відшкодування завданої шкоди; 2) ліквідувати прогалини в правовому регулюванні соціального захисту остарбайтерів, зокрема, закріпивши поняття «остарбайтер» у Законі України «Про жертви нацистських переслідувань»; 3) удосконалити управління системою соціального захисту та її законодавчу базу; 4) систематизувати соціальні виплати; 5) здійснити ефективне наукове і методологічне забезпечення державної соціальної допомоги; 6) використати досвід розвинутих європейських країн; 7) держава має законодавчо стимулювати і підтримувати міжнародні організації, які надають соціально-правову допомогу остарбайтерам.
З урахуванням позитивного досвіду таких країн як Ізраїль, Польща, США доведена можливість створення аналогічних моделей соціального захисту остарбайтерів з урахуванням створення механізму забезпечення остарбайтерам ефективної медичної допомоги, доступу до відповідних лікувальних закладів, забезпечення необхідними ліками, які можуть знадобитися для збереження або поліпшення рівня їх життєдіяльності з урахуванням їх віку.