СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТРУДОВОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

ГУРАШ ВІКТОРІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 349.2 (477)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ТРУДОВОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Козак Зоряна Ярославівна,
кандидат юридичних наук, доцент

Львів–2013

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………….…………2-9.

Розділ 1. Формування трудового права як галузі права України….10-62.
1.1 Поняття трудового права як галузі права та його соціальне призначення……………………………………………………10-24.
1.2 Співвідношення трудового права з деякими суміжними галузями права…………………………………………………………….24-62.

Розділ 2. Виникнення, становлення й тенденції розвитку трудового законодавства в Україні………………………………………………....63-97.
2.1 Становлення трудового законодавства в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття…………………………………………..63-76.
2.2 Трудове законодавство України ХХ століття………………...76-85.
2.3 Тенденції розвитку трудового законодавства України кінця ХХ – початку ХХІ століття………………………………………….85-97.

Розділ 3. Генезис науки трудового права в Україні…………….........98-171.
3.1 Правова доктрина та її значення для формування трудового права України……………………………………………………….....98-106.
3.2 Внесок українських вчених у формуванні трудового права незалежної України…………………………………………...106-144.
3.3 Наукові школи трудового права України………….………....144-171.

Висновки…………………………………………………………….……172-178.

Список використаних джерел………………………………………….179-209.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Трудове право від самого початку свого становлення утвердилось на чільних позиціях вітчизняного права. Разом з тим, значення цієї галузі у різні історичні періоди було неоднаковим, а перехід України до ринкових відносин зумовив навіть певну кризу цієї важливої галузі права.
На сучасному етапі розвитку правової системи України доволі гостро постають проблеми, що стосуються формування предмета трудового права. Віднесення певних видів суспільно-трудової діяльності до предмета цивільного права, наприклад, зумовлених появою і поширенням нетипових форм зайнятості, таких як «телевізійна і запозичена (лізингова) праця», намагання подати трудові відносини державних службовців як адміністративно-правові стосунки викликають чимало протиріч в юридичній науці. І саме з огляду на такі еволюційні зміни у сфері суспільної організації праці свого вирішення потребують ці фундаментальні теоретичні проблеми.
Іншими чинниками, що зумовлюють актуальність дослідження, є реформування трудового законодавства України і особливо проблеми, пов’язані з ухваленням нового Трудового кодексу України, а також відсутність комплексних і ґрунтовних наукових досліджень з питань становлення та розвитку вітчизняного трудового права.
Відомо, що важливу роль у формуванні будь-яких галузей права відіграє правова доктрина. Саме тому, з’ясування суті трудового права України неможливе без всебічного аналізу наукового доробку українських вчених, які у різні історичні періоди працювали над проблемами регулювання відносин найманої праці і внесли неоціненний вклад у правотворчу практику цієї галузі.
На кінець ХІХ – початок ХХ століття фундаментальні дослідження, які стосувалися проблем формування трудового права як самостійної галузі були здійснені О. Рачиньским та А.Е. Сємьоновою. Доктринальні напрацювання, особливо щодо інститутів трудового і колективного договору, можна віднайти у працях представників науки цивільного права (С. Дністрянський, Р. Лонгшан де Бер’є, Е. Тіль та ін.). Притаманність імперативних елементів для правового регулювання відносин між найманим працівником і роботодавцем відображали у своїх працях науковці, котрі працювали у сфері, так званого, поліційного права (А.Я. Антоновіч, М.Х. Бунге, К.К. Гаттенбергер, М.М. Цитовіч).
Упродовж більшої частини ХХ століття українські вчені-трудовики значної уваги надавали обґрунтуванню специфіки предмета, метода, джерел, функціонального призначення трудового права, а також окресленню системи його принципів. Ці питання знайшли відображення у роботах: М.Й. Бару, О.Т. Барабаша, В.Я. Бурака, Я.І. Безуглої, Г.С. Гончарової, Р.І. Кондратьєва, А.Р. Мацюка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, З.К. Симорота, П.Р. Стависького. Корінні зміни соціально-політичної системи українського суспільства, що відбулися наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть, зумовили потребу реформування трудового права в Україні. Нове осмислення проблем теорії трудового права та вироблення принципово нової концепції цієї галузі права втілено у дослідженнях: В.М. Андріїва, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедіктова, С.В. Венедіктова, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, М.І. Іншина, Д.О. Карпенка, З.Я. Козак, В.В. Лазора, Л.І. Лазор, О.Т. Панасюка, П.Д. Пилипенка, С.В. Попова, С.М. Прилипка, В.О. Процевського, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, І.І. Шамшиної, В.І. Щербини, І.М. Якушева, О.М. Ярошенка.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом наукової роботи кафедри трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка в межах держбюджетної теми «Проблеми систематизації трудового, земельного та екологічного законодавства» (реєстраційний номер 0111U005531).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному дослідженні становлення і розвитку трудового права в Україні та спрямована на вирішення таких задач:
– розкрити поняття трудового права як галузі права;
– з’ясувати соціальне призначення трудового права;
– обґрунтувати роль трудового права у формуванні соціального права;
– з’ясувати співвідношення трудового права з деякими суміжними галузями права;
– встановити галузеву належність суспільно-трудових відносин, що виникають на підставі нетипових форм трудового договору;
– дослідити еволюцію – виникнення, становлення й тенденції розвитку – трудового законодавства в Україні;
– обґрунтувати значення правової доктрини для формування трудового права України;
– з’ясувати внесок українських вчених у формуванні трудового права незалежної України;
– визначити ознаки та охарактеризувати існуючі в Україні наукові школи трудового права.
Об’єктом дослідження є трудове право України як галузь права, галузь законодавства, а також як галузь юридичної науки.
Предметом дослідження є трудові відносини найманої праці і тісно пов’язані з ними суспільні відносини, методи правового регулювання, принципи та форми трудового права, функціональне призначення цієї галузі.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано низку методів, загальноприйнятих юридичною наукою і наукою трудового права. Із загальнонаукових методів застосовувалися діалектичний, системно-структурний, історичний та метод порівняльного аналізу, а зі спеціально-юридичних методів – формально-юридичний. Методом історичного аналізу досліджено еволюцію галузі, законодавства і науки трудового права в Україні (п.п. 1.3, 2.1). Системно-структурний метод застосовано з метою з’ясування критеріїв поділу системи права України на галузі права, місця трудового права у системі права України, його взаємодії з соціальним правом, а також співвідношення з цивільним та адміністративним правом (п.п. 1.1, 1.2). За допомогою методу аналізу і синтезу досліджено значення правової доктрини для формування трудового права в Україні, внесок українських вчених в обґрунтування самостійності зазначеної галузі права, а також охарактеризовано існуючі в Україні наукові школи трудового права (п.п. 1.4, 2.2.1, 2.2.2). Для аналізу чинного трудового законодавства України та зарубіжних держав використано порівняльний метод (п.п. 1.2, 1.3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що здійснено комплексне дослідження формування трудового права як самостійної галузі у системі права України, з’ясовано генезис науки трудового права в Україні.
Зокрема, вперше:
– доведено, що фундаментальні основи трудового права – предмет і метод правового регулювання, принципи, форми права та його функціональне призначення – є об’єктивними категоріями. Будь-які наміри суб’єктивного характеру з боку законодавця їх змінити (зокрема, поширити сферу правового регулювання на усі суспільно-трудові відносини, надати пріоритет імперативним методам регулювання без поєднання з диспозитивними тощо) приводить до зниження ефективності норм трудового права;
– обґрунтовується, що суспільно-трудові відносини, які виникають у зв’язку із запровадженням нетипових форм зайнятості («запозичена (лізингова) праця», «телепраця»), є різновидом трудових відносин найманої праці, оскільки їм притаманні ознаки останніх – організаційна підпорядкованість і фінансова залежність від роботодавця;
– визначено, що трудові відносини запозиченої (лізингової) праці наділені специфічними ознаками: вони є тристоронніми; на стороні роботодавця завжди беруть участь два суб’єкти, місце праці та робоче місце розподілені між цими суб’єктами; відносини мають строковий характер;
– доводиться, що відносини телепраці є різновидом трудових відносин найманої праці. Незважаючи на те, що працівники у цих відносинах здійснюють трудову діяльність поза межами офісу чи іншого приміщення роботодавця, вони підлягають його господарській владі, організаційно підпорядковані йому, оскільки саме роботодавець визначає робоче місце працівника, організовує та бере участь у його доборі, встановлює робочий час телепрацівника;
– досліджено науковий доробок одних з перших представників науки трудового права в Україні (О. Рачиньскі, А. Сємьонова), котрі наприкінці XIX – на початку XX століття обґрунтували існування трудового права як самостійної галузі права. Розкрито наукову спадщину представників науки, так званого, поліційного і цивільного права (Е. Тіля та Р. Лонгшан де Бер’є) та значення цієї спадщини для розвитку науки трудового права України;
– обґрунтовано, що участь представників юридичної наукової школи, у т. ч. наукової школи трудового права, у нормо-проектувальній діяльності є однією з найважливіших ознак, що виокремлює її з поміж інших наукових шкіл;
удосконалено:
– розуміння змісту презумпції трудових відносин найманої праці та визначення критеріїв організаційної підпорядкованості та фінансової залежності працівника від роботодавця;
– наукові висновки про причини і умови, які забезпечують правомірність і можливість субсидіарного застосування норм цивільного права України до трудових відносин найманої праці. Оскільки його застосування зумовлене необхідністю охорони трудових прав людини, то субсидіарне застосування можливе лише за наявності прогалини у трудовому законодавстві і повинне здійснюватися відповідно до принципів трудового права;
– обґрунтування правової природи трудових відносин державних службовців та їх включення до предмету трудового права, що відповідає принципу єдності та диференціації правового регулювання трудових відносин. Останні є різновидом трудових відносин найманої праці, адже, державний службовець організаційно підпорядковується органу державної влади (роботодавцеві) та є фінансово залежним від нього;
– визначення наукової школи трудового права як осередку науково-дослідницької діяльності відповідних представників науки, що характеризується сукупністю необхідних формальних ознак, які, у свою чергу поділяються на організаційні і матеріальні. Саме комплекс усіх організаційних та матеріальних ознак вказує на факт існування наукової школи трудового права;
набули подальшого розвитку:
– наукові висновки про соціальне призначення трудового права, суть якого полягає у збалансуванні інтересів найманих працівників і роботодавців. Найбільше соціальна складова цієї галузі проявляється у забезпеченні гарантованих державою соціально-економічних прав та життєво важливих інтересів найманих працівників;
– теоретичні напрацювання щодо розкриття суті соціального права, як правової спільності (рівнозначного партнера публічного і приватного права), яке, завдяки провідній ролі держави у встановленні та гарантуванні соціальних прав людини, спрямоване на забезпечення гідного рівня життя людини у суспільстві. Історично трудове право було першою галуззю права в Україні, завдяки якій соціальне право постало як таке;
– положення про значення правової доктрини для формування і розвитку трудового права як самостійної галузі права та системи законодавства України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – у процесі подальших наукових досліджень з актуальних проблем становлення і розвитку трудового права в Україні;
– у правотворчій діяльності – для удосконалення чинного трудового законодавства України. Рекомендації і пропозиції можуть бути враховані при доопрацюванні і прийнятті нового Трудового кодексу України;
– у правозастосовній діяльності результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у практичній діяльності судів усіх рівнів, а також прокурорській, профспілковій роботі тощо;
– у навчальному процесі – для викладання курсу «Трудове право України», для написання підручників, навчальних посібників, практикумів, довідкової та методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлювалися у доповідях на науково-практичних конференціях і наукових статтях: VII Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Дев’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2010 р.); XVІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 2011 р.); VIIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми правового забезпечення інтересів суб’єктів трудового права в умовах реформування трудового законодавства» (м. Хмельницький, 2011 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток законодавства про працю і соціальне забезпечення: здобутки і проблеми» (м. Харків, 2012 р.), Генезис науки трудового права у Львівському університеті Яна Казимира // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Частина 2. – Ужгород: Ліра. – 2010. – Випуск 14. – С. 433-437, Субсидіарне застосування норм цивільного права України до трудових відносин найманої праці // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 54. – С. 260-267, Становлення науки трудового права у Київському університеті Святого Володимира // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 55. – С. 165-171, Становлення трудового права на українських землях у складі Польської Республіки (1921-1939 рр.) // Форум права. – 2012. – №. 1. – С. 214-220 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-1/12gvmcpr.pdf, Правова природа суспільно-трудових відносин запозиченої (лізингової) праці // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. – Вип. 59. – С. 225–231, з яких п’ять статей опубліковані у фахових виданнях.
Структура й обсяг дисертації зумовлені метою і завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, що поділені на вісім підрозділів, висновків і переліку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, з яких основний текст – 178 сторінок, список використаних джерел налічує 325 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дисертаційного дослідження можна зробити наступні висновки:
1. Трудове право як галузь права має об’єктивну природу, адже зумовлене реально існуючими трудовими відносинами найманої праці і тісно пов’язаними з ними суспільними відносинами. Похідними від галузі трудового права є трудове законодавство, а також наука трудового права і навчальна дисципліна. Зазначені явища мають суб’єктивний характер, адже залежать від волевиявлення законодавця, наукових досліджень вчених, науково-педагогічних працівників.
2. Система права України поділяється на галузі права з огляду на сукупність таких критеріїв, як: предмет і метод правового регулювання, принципи галузі права, система джерел, де формально визначені норми галузі права, функціональне призначення галузі права. Чіткість розмежування галузей права досягається завдяки застосуванню усіх зазначених критеріїв у поєднанні, які є діалектично взаємозалежними.
3. Соціальне призначення трудового права України полягає у збалансуванні інтересів найманих працівників і роботодавців. Трудове право, забезпечуючи передусім захист життєво важливих інтересів найманих працівників, також повинно створювати можливості і для реалізації інтересів роботодавців.
4. Соціальне право призначене забезпечити гідний рівень життя людини у суспільстві, гарантувати соціальні права людини, що можливе завдяки провідній ролі держави та поєднанню імперативних і диспозитивних способів правового регулювання. Трудове право історично було першою галуззю права в Україні, призначення якої є соціальним.
5. В Україні на рівні кодифікованого закону необхідно встановити презумпцію трудових відносин найманої праці, що стане гарантією трудових прав людини у випадку приховування цих відносин. Зміст цієї презумпції визначається поєднанням критеріїв організаційної підпорядкованості (виконання роботи відповідно до вказівок роботодавця щодо її конкретного змісту, обсягу або місця, під контролем роботодавця, у робочому місці та згідно з режимом, визначеному роботодавцем) і фінансової залежності (отримання матеріальної винагороди від роботодавця за виконану роботу, що є єдиним чи основним джерелом доходів працівника) працівника від роботодавця.
6. У сучасних умовах в Україні поряд з класичними трудовими відносинами найманої праці з’явилися їх різновиди, що зумовлено запровадженням нетипових форм зайнятості (зокрема запозиченої (лізингової) праці, телепраці). Останні належать до предмету трудового права, адже, їм притаманні ознаки трудових відносин найманої праці – організаційна підпорядкованість і фінансова залежність від роботодавця.
7. Трудові відносини запозиченої (лізингової) праці характеризуються низкою специфічних ознак, порівняно з класичними трудовими відносинами найманої праці. Такими є: взаємодія трьох суб’єктів; участь двох суб’єктів на стороні роботодавця (місцем праці працівника є агентство, а робоче місце знаходиться в організації); строковий характер відносин.
8. На відміну від класичних трудових відносин найманої праці, у трудових відносин телепраці працівник, використовуючи телекомунікаційні технології, здійснює свою трудову діяльність дистанційно, поза межами офісу чи іншого приміщення роботодавця.
9. Трудові відносини державних службовців є різновидом трудових відносин найманої праці. Незважаючи на те, що трудова функція державного службовця є специфічною і полягає у виконанні завдань і функцій держави, а також те, що орган державної влади є роботодавцем держаного службовця, він підлягає його господарській владі, організаційно підпорядкований йому щодо місця виконання роботи, режиму роботи, конкретного її змісту та обсягу.
10. Правомірність субсидіарного застосування норм цивільного права до трудових відносин найманої праці зумовлена потребою охорони трудових прав людини та необхідністю врегулювати існуючі суспільні відносини за допомогою норм права. Застосування таких можливе за наявності прогалин у трудовому законодавстві та відповідності норми цивільного права принципам трудового права.
11. Становлення трудового законодавства в Україні відбулося наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у межах правових системи різних держав (Австро-Угорщини, Російської імперії, Української Народної Республіки, Української Держави, Польської Республіки), втім пронизувалося єдиною ідеєю захисту найманого працівника. На цьому етапі положення трудового законодавства містилися в окремих нормативно-правових актах, що мали свої змістовні особливості, однак започаткували систему гарантій захисту найманих працівників. В основу формування трудового законодавства в Україні було закладено низку принципових положень, зокрема:
– сфера дії трудового законодавства, за загальним правилом, обмежувалася трудовими відносинами найманої праці;
– забезпечення єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин найманої праці. Для всіх найманих працівників визнавалися єдині засадничі трудові права та встановлювалися їх гарантії. Диференційоване правове регулювання трудових відносин найманої праці здійснювалося з огляду на галузь господарської діяльності роботодавця, вік або стать працівника, характер трудової функції працівника.
12. Трудове законодавство, що розвивалося в Україні у межах соціалістичної системи права впродовж більшої частини ХХ ст., зосереджувалося у спеціалізованих кодифікованих нормативно-правових актах (КЗпП УРСР 1922 р., Основи 1970 р., КЗпП УРСР 1971 р.). Його положення проголошували високий рівень гарантій трудових прав працівників. При цьому, права та обов’язки суб’єктів трудових правовідносин встановлювалися, як правило, централізованими положеннями у формі припису, а їх зміна у договірному порядку було виключенням. Договірне регулювання трудових відносин і тісно пов’язаних з ними суспільних відносин було мінімальним.
13. Принципово новий етап розвитку трудового законодавства в Україні пов’язаний зі здобуттям незалежності України у 1991 р. Під впливом переходу до ринкової економіки та налагодження міжнародних зв’язків у всіх сферах суспільного життя, реформування трудового законодавства України відбулося у напрямі децентралізації і лібералізації правового регулювання трудових відносин найманої праці, запровадження механізмів соціального діалогу, приведенням у відповідність з міжнародними стандартами трудових прав людини.
Об’єктивну потребу реформування трудового законодавства України частково забезпечило ухвалення законів з окремих найбільш важливих інститутів трудового права, що втілюють ідею переходу від жорсткого централізованого до більш гнучкого договірного регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними відносин з використанням механізмів соціального партнерства. У центрі роботи стосовно реформування трудового законодавства України було і залишається розроблення і ухвалення нового Трудового кодексу.
14. У контексті аналізу правової системи України, поняття правової доктрини і юридичної науки є тотожними. Правова доктрина, створюючи необхідну теоретичну базу, слугує правотворчій практиці у галузі трудового права України. Важливе значення правової доктрини полягає у: визначенні самостійності галузі трудового права України, забезпеченні змістовної єдності останнього, виявленні необхідності оновлення трудового законодавства.
15. Наука трудового права формувалася в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. у тісному взаємозв’язку з наукою поліційного і цивільного права. Представники науки поліційного і цивільного права дали поштовх розвитку тогочасного трудового законодавства та внесли вагомий вклад у дослідження окремих інститутів трудового права (дисциплінарної і матеріальної відповідальності працівників, трудового договору). Не зважаючи на це, представники цих галузевих наук, хоча і наголошували на особливостях правового регулювання трудових відносин найманої праці, втім не розглядали їх як предмет самостійної галузі права.
Водночас, цей період розвитку юридичної науки в Україні характеризується зародженням самостійної науки трудового права. Її перші представники доводили існування трудового права як окремої галузі права. Уже на початку ХХ ст. вони окреслили коло суспільних відносин, які формують предмет трудового права як нової галузі права, це зокрема індивідуальні, колективні та процесуальні трудові відносини. Основою предмету трудового права вчені вважали індивідуальні трудові відносини, яким притаманні ознаки відплатності, свободи праці, підпорядкованості суб’єктів, їх виникнення на підставі укладеного трудового договору.
16. У другій половині – ХХ на початку ХХІ ст. українські науковці остаточно і переконливо обґрунтували самостійність трудового права у системі національного права. Вони зокрема визначили:
– специфіку предмета трудового права, основою якого є трудові відносини найманої праці. Незмінною особливістю цих відносин є субординація їх суб’єктів (організаційна підпорядкованість і фінансова залежність працівника від роботодавця); специфіку метода трудового права, що проявляється у поєднанні імперативного і диспозитивного способів правового регулювання; поняття і систему принципів трудового права;
– специфіку метода трудового права, що виявляється у поєднанні імперативного і диспозитивного способів правового регулювання;
– поняття і систему принципів трудового права, що у сучасний період опирається на природниче праворозуміння.
Провідна роль науковців у визначенні трудового права як галузі права, у жодному разі не спростовує об’єктивну природу цього явища. Інша річ, що лише наука здатна фіксувати існування трудового права як галузі права України, оскільки вона оперує необхідним для цього інструментарієм.
17. У сучасний період у розвитку науки трудового права України намітилися наступні тенденції:
– дослідження проблем трудового права переважно з позицій природничого праворозуміння, що зумовлює перегляд концептуальних понять цієї галузі права (поняття трудового права, специфіки метода трудового права, поняття і системи принципів трудового права, визначення функціонального призначення трудового права);
– використання досягнень науки трудового права і досвіду правового регулювання трудових відносин найманої праці зарубіжних держав з ринковою економікою. Річ у тім, що існує необхідність уніфікованого вирішення принципових проблем трудового права у межах усього світового співтовариства, що зумовлено цивілізаційними викликами сучасності (значне поширення нетипових форм зайнятості, інтенсивне зростання транснаціональних корпорацій, глобалізація економічних і трудових відносин);
– налагодження зв’язку у дослідженні проблем трудового права з іншими юридичними науками (теорія та історія права, цивільне й адміністративне право) з огляду на необхідність застосування комплексного підходу у вирішенні таких стрижневих проблем трудового права, як специфіка предмета і метода цієї галузі права, а також її місце у системі національного права;
– переплетення науки трудового права з іншими гуманітарними науками (філософія, економіка, соціологія), що пов’язано з проблемою забезпечення інтересів суб’єктів трудових правовідносин;
– впровадження напрацювань науковців з трудового права у правотворчу діяльність, про що свідчить їх залучення до розробки проектів найважливіших законодавчих актів у цій галузі.
18. Науковою школою трудового права є той осередок вчених-трудовиків, що відповідає сукупності змістовних та формальних ознак.
Змістовні ознаки вказують на сутнісну узгодженість наукових досліджень у науковій школі, до них належать: спільність основного кола завдань, які вирішують у науковій школі, для всіх її представників; спільність принципів і методологічних прийомів вирішення завдань; створення і втілення у життя наукової програми, основою котрої є незмінні принципи, моделі і понятійно-термінологічний апарат; запровадження групи нових категорій і понять, що ґрунтовніше відображає природу досліджуваних явищ; інтегрування усіх напрацювань у вигляді непересічного наукового напряму.
Формальні ж ознаки поділяються на організаційні і матеріальні. Організаційні ознаки характеризують формальну структуризацію наукової школи. Це зокрема: наявність засновника та керівника школи і дослідницького колективу вчених-трудовиків; здійснення діяльності у складі наукової чи науково-навчальної установи або їх структурного підрозділу. Матеріальні ознаки відображають об’єктивовані результати її наукової діяльності та діяльності з підготовки наукових кадрів, участі у правотворчій діяльності. Остання ознака є обов’язковою для існування саме правничої наукової школи. Лише наявність усіх зазначених організаційних і матеріальних ознак у поєднання дозволяє говорити про існування такого явища, як наукова школа трудового права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 176 с.
2. Алексеев С.С. Частное право. – М.: «Статут», 1999. – 158 с.
3. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в двух томах. Т.2. – Свердловск, 1973. – 401 с.
4. Алексеев С.С. Об отраслях права // Советское государство и право. – 1972. – № 3. – С. 10-17.
5. Андрейцев В.І. Наукові та науково-правничі школи: стан та проблеми правового регулювання. – К.: Знання, 2009. – 414 с.
6. Андрушко А.В. Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. – К., 2003. – 18 с.
7. Антологія української юридичної думки: В 6 т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 5: Поліцейське та адміністративне право. – К., 2003. – 600 с.
8. Антонович А.Я. Курсь государственного благоустройства (полицейскаго права). – Ч. 1. К., 1890 // Антологія української юридичної думки: В 6 т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 5: Поліцейське та адміністративне право. – К., 2003. – С. 300-385.
9. Антонович А.Я. Конспект лекций по полицейскому праву. – Житомир, 1887 // Поліцейське право в Університеті Святого Володимира: у 2 кн. – К.: Либідь, 2010. – Кн. 1 / уклад. І.С. Гриценко, В.А. Короткий; за ред. І.С. Гриценка. – С. 355-393.
10. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков). – Саратов: СГАП, 2001. – 416 с.
11. Банчук О. Підстави розмежування публічного та приватного права в Україні // Публічне право. – 2011. –№ 2. – С. 143-150.
12. Банчук О. Погляди українських представників теорії соціального права на проблему розмежування публічного і приватного права // Право України. – 2005. – № 2. – С. 118-120.
13. Барабаш О.Т. Дисципліна праці: Навчальний посібник /О.Т.Барабаш. – Х.: Укр.юрид.академ., 1994. – 52 с.
14. Барабаш А.Т. Трудовое правоотношение и дисциплинарная ответственность. – В кн.: ХХV съезд КПСС и развитие науки трудового права и права социального обеспечения. – М., 1978. – с. 158-160.
15. Барабаш О.Т. Ответственность за нарушение трудовой дисциплины. – Киев: Вища школа, 1977. – 44 с.
16. Бару М.Й. На шляху до нового Трудового кодексу. – Право України. – 1995. – № 5-6. – С. 26-27.
17. Бару М.Й. Створимо новий Трудовий кодекс. – Право України. – 1992. – № 10. – С. 38-39.
18. Бару М.Й. До питання про класифікацію умов трудового договору // Радянське право. – 1984. – № 11. – С. 71.
19. Бару М.Й. Нова конституція СРСР і питання трудового права // Радянське право. – 1977. – № 10. – С. 15-18.
20. Бару М.И. Технический прогресс и вопросы трудового права // Советское государство и право. – 1975. – № 12. – С. 36-41.
21. Бару М.И. Признание трудового договора недействительным // Советская юстиция. – 1972. – № 4. – С. 7-8.
22. Бару М.Й. На шляху до єдності правового регулювання трудових відносин // Радянське право. – 1972. – №. 2. – С. 72-76.
23. Бару М.И. О субсидиарном применении норм гражданского права к трудовым отношениям // Советская юстиция. – 1963. – № 14. – С. 17-18.
24. Бару М.И. Регрессные обязательства в трудовом праве. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1962. – 140 с.
25. Безуглая Я.И. Трудовой стаж и его юридическое значение в стимулировании эффективности и качества труда: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05. / Безуглая Ярослава Ивановна. – Харьков, 1978. – 17 с.
26. Безуглая Я.И. Правовые средства борьбы с текучестью кадров. – К.: «Знання», 1984. – 48 с.
27. Берест Р.Я. Нариси історії профспілкового руху в західній Україні (1817-1939 рр.). – Дрогобич: «Відродження», 1995. – с. 5-50.
28. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розвитку та функціонування: дис. … доктора юрид. наук / Битяк Ю.П. Нац. юрид. акад. імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2006. – 420 с.
29. Бірюков І. Предмет і метод приватного права // Право України. – 2002. – № 3. – С. 34-37.
30. Богдан В.И. Трудовое законодательство России: Историко-правовой анализ. – М.: Ось-89, 2003. – 192 с.
31. Богуцький П.П. Військове право у системі права України: автореферат дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Богуцький Павло Петрович. – Одеса, 2009. – 23 с.
32. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 4-те вид., стер. – К.: Вікар, 2006. – 725 с.
33. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 2-ге вид., стер. – К.: Вікар, 2004. – С. 64-67.
34. Болотіна Н.Б. Соціальні права людини та їх державне забезпечення: сучасні тенденції розвитку // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції. 30 січня 2003 р., м. Київ / За ред. Н.Б. Болотіної. –К.: «МП Леся», 2003. – С.8-18.
35. Болотіна Н.Б. Конституційні засади формування соціального права в Україні // Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Жовтень, 2000 / За редакцією С.В. Ківалова, М.П. Орзіх. – Бібліотека журналу «Юридичний вісник». – Одеса: Юридична література, 2001. – С. 252.
36. Болотіна Н.Б. Перспективи розвитку медичного права України // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – 2001. – Випуск 11. – С. 300-304.
37. Болотіна Н.Б. Предмет права соціального забезпечення України // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 36 – 2001. – С. 393-399.
38. Болотіна Н.Б. Метод сучасного права соціального забезпечення // Юридичний вісник. – 2001. – № 1. – С. 108-113.
39. Болотіна Н.Б. Соціальне право України: окремі теоретичні проблеми формування та розвитку // Право України. – 2000. – № 12. – С. 24-28.
40. Болотіна Н.Б. Правові і психологічні аспекти оцінки праці в умовах формування ринкової економіки // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 1993. – Вип. 30. – С. 60-63.
41. Болотіна Н. Право на оцінку праці в умовах формування ринкових відносин // Право України. – 1992. – № 1. – С. 35-37.
42. Болотина Н.Б. Правовые вопросы аттестации работников // Правовая реформа в советском обществе: проблемы реализации. Вестник Львовского университета. Серия юридическая. – 1990. – Вып. 28. – С. 55-60.
43. Болотина Н.Б. Правовые вопросы оценки качества труда – фактор интенсификации общественного производства (на материалах практики промышленных предприятий) // Вестник Львовского университета. Серия юридическая. – 1988. – Вып. 26. – С. 35-39.
44. Болотина Н.Б. Стандарты предприятий по качеству труда и их роль в организации роботы с кадрами // Вестник Львовского университета. Серия юридическая. – 1985. – Вып. 23. – С. 44-49.
45. Болотіна Н.Б. Організаційно-правові засоби забезпечення якості праці на промислових підприємствах // Радянське право. – 1984. – № 6. – С. 45-47.
46. Болотина Н.Б. О понятии качества труда рабочих и служащих // Вестник Львовского университета. Серия юридическая. – 1983. – Вып. 22. – С. 49-57.
47. Боннер А. Субсидиарное применение законодательства при разрешении судом гражданских дел // Советская юстиция. – 1979. – № 10. – С. 11.
48. Брагинский М.И. Гражданский кодекс. Часть первая. Три года спустя // Хозяйство и право. – 1998. – № 1. – С. 3-20.
49. Бунге Н.Х. Полицейское право. Т. І: Введение и государственное благоустройство. – Киев, 1869 // Поліцейське право в Університеті Святого Володимира: у 2 кн. – К.: Либідь, 2010. – Кн. 1 / уклад. І.С. Гриценко, В.А. Короткий; за ред. І.С. Гриценка. – С. 3-239.
50. Васильев А.А. Правовая доктрина как источник права: вопросы теории и истории: Монография. – М.: Юрлитинформ, 2009. – 272 с.
51. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь, 2005. – 1736 с.
52. Венедиктов В.С. Статус працівників органів внутрішніх справ України як державних службовців: Наук.-практ. посіб. / В.С. Венедиктов, М.І. Іншин; Національний ун-т внутрішніх справ. – Х.: Видавництво НУВС, 2003. – 187 с.
53. Венедіктов В.С. Юридична відповідальність працівників ОВС України: Монографія. – Харків, 2003. – 269 с.
54. Венедиктов В.С. Організаційно-правові засади проходження служби в органах внутрішніх справ України: Наук.- практ. посіб. / В.С. Венедиктов, М.І. Іншин; Національний ун-т внутрішніх справ. – Х.: Видавництво НУВС, 2002. – 164 с.
55. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие. — Харьков: Консум, 1998.
56. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Харьков: Консум, 1996. – 138 с.
57. Венедиктов В.С. Проблемы ответственности в трудовом праве: Дис…д.ю.н.: 12.00.05. – Харьков, 1994. – 280 с.
58. Венедиктов В. Юридична відповідальність у науці і практиці трудового права // Право України. – 1991. – № 12. – С. 82.
59. Вильнянский С.И. К вопросу о системе советского права // Советское государство и право. – 1957. – № 1. – С. 102-109.
60. Вовчик А.Ф. К вопросу о создании фабричной инспекции в России // Ученые записки Львовского государственного университета. Сер. юрид. – Вып 2. – 1954. – С. 115-128.
61. Воловик В. Про трудоправовий статус державних службовців // Право України. – 1997. – № 1. – С. 61-65.
62. Гаттенбергерь К.К. Введеніе в. курсь полицейскаго права – Х., 1905 // Антологія української юридичної думки: В 6 т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 5: Поліцейське та адміністративне право. – К., 2003. – С. 123-138.
63. Гаттенбергер К.К. Английские сберегательные кассы // Русская мысль. – 1889. – Кн. ХХІ-ХХІІ.
64. Гаттенбергер К.К. Страхование рабочих // Русская мысль. – 1886. – Кн. ІХ-Х.
65. Гаттенбергер К.К. Результаты кооперативного движения // Русская мысль. – 1885. – Кн. ІІІ-IV.
66. Гетьманцева Н. До питання про метод правового регулювання трудових відносин // Право України. – 2011. – № 5. – С. 224-230.
67. Гордимов А.В. Місце і роль доктрини у загальній системі джерел права // Держава і право. – 2009. – Випуск 43. – С. 57-63.
68. Гордон В.М. К учению о трудовых договорах: литературные обозрения. СПб.: Тип. тов-ва «Общественная польза», 1914. – 31 с.
69. Гончарова Г. Конкурсне заміщення посад науково-педагогічних працівників: спірні питання // Право України. – 2006. – № 4. – С. 90-92.
70. Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладення колективного договору // Право України. – 2000. – № 8. – С. 85-87.
71. Гончарова Г.С. Переводы и перемещения в судебной практике. – Харьков: Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1982. –169 с.
72. Греков І.П. Особливості правового регулювання праці державних службовців: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05. – Х., 2003. – 19 с.
73. Гураш В.М. Генезис науки трудового права у Львівському університеті Яна Казимира // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Частина 2. – Ужгород: Ліра. – 2010. – Випуск 14. – С. 433-437.
74. Гураш В.М. Становлення науки трудового права у Київському університеті Святого Володимира // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 55. – С. 165-171.
75. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
76. Державний архів Львівської області (ДАЛО), Ф. 26, Оп. 5, Спр. 1874, Спр. 1875.
77. Державний архів Львівської області (ДАЛО), Ф. 26, Оп. 5, Спр. 1096.
78. Державний архів Львівської області (ДАЛО), Ф. 26. Оп. 5 Спр. 1604.
79. Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. № 55-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
80. Декретом Кабінету Міністрів України «Про оплату праці» від 31 грудня 1992 р. № 23-92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 11. – Ст. 93.
81. Договор об образовании Союза Советских Социалистических Республик, принят на I съезде Советов СССР 30 декабря 1922 г. // Съезды Советов Союза ССР, Союзных и Автономных Советских Социалистических Республик. Сб. документов. 1917-1936. – М., 1960, Т. 3. – с. 18-22.
82. Дністрянський С. Полагода шкоди з огляду економічного і социяльного. – Львів: З друкарні наукового товариства ім. Шевченка, 1897. – 107 с.
83. Дуюнова О.М. Угоди про працю за трудовим законодавством України: автореферат дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.05 / Дуюнова Оксана Миколаївна. – Київ, 2004. – 23 с.
84. Ершова Е.А. Трудовое право в России / Рос. акад. правосудия. – М.: Статут, 2007. – 620 с.
85. Євграфова Є. Дослідження правової доктрини в контексті системи джерел права // Право України. – 2011. – № 1. – С. 337-344.
86. Жернаков В.В. Предмет трудового права та сфера дії законодавства про працю України // Актуальні проблеми трудового права та права соціального забезпечення: до 80 – річчя проф. Р.І. Кондратьєва: Збірник наукових праць. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2007. – С. 44-48.
87. Жернаков В. Міжнародний аспект правового регулювання соціально-трудових відносин // Право України. – 2001. – № 4. – С. 59-61.
88. Жернаков В.В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права // Право України. – 2000. – № 7. – С. 49-52.
89. Жернаков В.В. Новий погляд на систему трудового права України // Право України. – 1999. – № 11. – С. 141-143.
90. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права України // Право України. – 1999. – № 3. – С. 34-36.
91. Жернаков В. Поняття примусової праці за законодавством України // Право України. – 1997. – № 10. – С. 35-39, 43.
92. Жигалкин П.И. О содержании нового Трудового кодекса Украины // / П.И. Жигалкин // Актуальні проблеми трудового права та права соціального забезпечення: Збірник наукових праць до 80-річчя професора Р.І. Кондратьєва, 2007 . – С. 49-52.
93. Жигалкин П.И. Трудовое право в обеспечение стабильности кадров / П.И. Жигалкин. – Х.: Издательство «Вища школа», 1977. – 129 с.
94. Жигалкин П.И. Правовые средства укрепления стабильности трудовых отношений в свете решений XXV съезда КПСС //Всесоюзный юридический заочный институт. Труды. Том 50, Правовые проблемы регулирования труда в свете решений XXV съезда КПСС. -М., 1977. -С. 95-98.
95. Жигалкин П.И. Правовое регулирование сроков в трудовых отношениях: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.05 – Трудовое право. Харьковский юридический институт. -Харьков,1974. – 23 с.
96. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
97. Закон України «Про зайнятість населення», ухвалений 5 липня 2012 р. № 5067-VI // Голос України. – 2012. – № 153-154.
98. Закон України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності» від 22 червня 2012 р. № 5026-VI // Офіційний Вісник України. – 2012. – № 59. – Ст. 25.
99. Закон України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 р. № 4050-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 26. – Ст. 1072.
100. Закон України «Про соціальний діалог в Україні» від 23 грудня 2010 р. № 2862-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 28. – Ст. 255.
101. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.
102. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.
103. Закон України «Про оплату праці» від 14 березня 1995 р. № 108/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121.
104. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. № 3356-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361.
105. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
106. Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 49. – Ст. 668.
107. Законодавство України про працю: Збірн. норм. Актів: У 3-х томах, упорядник і наук. редактор В.М. Вакуленко. – К., 1999; Вакуленко В.М. Кодекс законів про працю України з постатейно ситематизованими матеріалами / Упоряд. і наук. ред. В. Вакуленко. – К.: .: Істина, 2001. – 800 с.
108. Закон СССР «Об утверждении основ законодательства Союза ССР и союзных республик о труде» от 15 июля 1970 г. № 2-VIII // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1970. – № 29. – Ст. 265.
109. Закон «Про 8-годинний робочий день», ухвалений Центральною Радою 26 січня 1918 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://ukrhist.at.ua/publ/42-1-0-322.
110. Закон «О продолжительности и распределении рабочего времени в заведениях фабрично-заводской промышленности» от 2 июня 1897 г. // Полное собрание законов Российской империи, изд. 1900 г. Т. XVII. № 14231.
111. Закон «О надзоре за заведениями фабричной промышленности и о взаимных отношениях фабрикантов и рабочих» от 3 июня 1886 г. // Полное собрание законов Российской империи, изд. 1888 г. Т. VI. № 3769.
112. Закон «О воспрещении ночной работы несовершеннолетним и женщинам на фабриках, заводах и мануфактурах» от 3 июня 1885 г. // Полное собрание законов Российской империи, изд. 1887 г. Т. V. № 3015.
113. Закон «О малолетних, работающих на заводах, фабриках и мануфактурах» от 1 июня 1882 г. // Полное собрание законов Российской империи, изд. 1886 г. Т. 2. № 931.
114. Зербіно Д.Д. Наукова школа: лідер і учні. – Львів: Євросвіт, 2001. – 208 с.
115. Зуб І. Правове становище працівників в умовах переходу на ринкову економіку // Радянське право. – 1991. – № 4. – С. 7-10.
116. Іншин М.І. Державна служба як сфера регулювання трудового права / М. І. Іншин // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 303–308 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-3/11imirtp.pdf.
117. Іншин М.І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.05. / М.І. Іншин; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2005. – 39 с.
118. Карпенко Д.О. Трудове право України / Д.О. Карпенко. – К. : МАУП, 1999. – 356 с.
119. Карпенко Д., Хуторян Н. Правові проблеми Загальної частини проекту Кодексу України про працю // Право України. – 1998. – № 3 – С. 41-44.
120. Киселев И.Я. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные нормы труда. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 608 с.
121. Киселев И.Я. Новый облик трудового права стран запада (прорыв в постиндустриальное общество). – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интер-Синтез» совместно с ООО «Журнал «Управление персоналом», 2003. – 160 с.
122. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
123. Кнапп В. По поводу дискуссии о системе права // Советское государство и право. – 1957. – № 5. – С. 114-120.
124. Кодекс законів про працю УРСР від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.
125. Кодекс законов о труде УССР 1922 р. // Собрание узаконений УССР. – 1922. – № 52. – Ст. 751. Приложение.
126. Кодекс законов о труде РСФСР 1918 р. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства РСФСР. – 1918. – № 87-88. – Ст. 905.
127. Коваленко В. Співвідношення понять «право на державну службу» та «право на працю» як наукових і правових категорій: постановка питання // Право України. – 2006. – № 1. – С. 103-108.
128. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком, 1998. – 208 с.
129. Кондратьев Р.И. Сочетание централизованного и локального правового регулирования трудовых отношений. – Львов: «Вища школа», 1977. – 150 с.
130. Кондратьев Р.И. Локальные нормы трудового права и материальное стимулирование. – Львов: «Вища школа», 1973 – 160 с.
131. Кондратьєв Р.І. Трудові відносини як предмет локальних норм права // Вестник Львовского университета. Серия юридическая. – 1971. – С. 75-78.
132. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
133. Комиссарова Е. К вопросу о взаимодействии юридической науки и практики: методологические подходы [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.zakon.kz/4513172-k-voprosu-o-vzaimodejjstvii.html.
134. Копєйчиков В.В. Доктрина правова // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: «Укр. енцикл.», 1998. – Т. 2: Д-Й. – 742 с.
135. Костицький В.В. Теоретичні та методологічні засади формування комплексної галузі «повітряне право» // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). – 2009. – № 3-4. – С. 5-15.
136. Кульбашна О.П. Систематизація українського трудового законодавства у період «розвиненого соціалізму» // Митна справа. – № 3 (75)’2011. – С. 362-367.
137. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави в права України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 624 с.
138. Кульчицький В. Юридичне оформлення входження Західної України до складу Польщі // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2006. – Випуск 42. – С. 90-95.
139. Лавріненко В.О. Теоретико-методологічні проблеми використання класифікаційного підходу під час систематизації й інтерпретації змісту галузевих принципів сучасного трудового права // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2010. – № 2. – С. 193-206.
140. Лаврінчук І. Особливості встановлення правового статусу державного службовця // Право України. – 1999. – № 9. – С. 98-102.
141. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. – М.: «Юридическая литература», 1974. – с. 179. – 184 с.
142. Лазор В.В. Правове регулювання трудових спорів, конфліктів і порядок їх вирішення на сучасному етапі: Монографія. – Луганськ: Вид-во «Література», 2004. – 352 с.
143. Лазор В.В. Теоретические и социальные аспекты сущности трудового договора и порядок разрешения споров при невыполнении его условий: Монографія. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. – 250 с.
144. Лазор Л.И. Правовые проблемы конкурсного подбора, аттестации кадров и рабочих мест на современном этапе: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Л. И. Лазор ; Всесоюз. заоч. юрид. ин-т. – М., 1991. – 349 с.
145. Ланге К.А., Светайло Е.Н. Организация управления научными исследованиями. – Ленинград: Наука, 1971. – 248 с.
146. Лапчак І.В. Створення лісового права та законодавство України // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). – 2010. – № 3-4. – С. 72-79.
147. Лебедев М.П. Об эффективности воздействия социалистического права на общественные отношения // Советское государство и право. – 1963. – № 1. – С. 22-31.
148. Левитский В.Ф. Профессорь К.К. Гаттенбергерь // Записки Императорскаго Харьковскаго Университета. – 1904. – Кн. 3. – С. 37-43.
149. Леушин В.И. Способы применения права при пробелах в советском законодательстве. – В кн.: Проблемы применения советского законодательства. – Свердловск, 1973. – С. 47.
150. Липитчук О. Судова Система Польської Республіки: основні періоди розвитку (1918-1939 рр.) // Право України. – 2001. – № 6. – С. 109-112.
151. Лук’янець Д. Методологічні аспекти визначення структури системи права // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 7-10.
152. Лушников А.М., Лушникова М.В. Российская школа трудового права и права социального обеспечения: портреты на фоне времени (сравнительно-правовое исследование). – Ярославль, 2010. – 563 с.
153. Лушников А.М., Лушникова М.В. Курс трудового права: Учебник: В 2 т. Т. 1. Сущность трудового права и история его развития. Трудовые права в системе прав человека. Общая часть. – 2-е изд., перероб. и доп. – М.: Статут, 2009. – 879 с.
154. Лушников А.М., Лушникова М.В. Курс трудового права: Учебник: У 2 т. Т. 2. Коллективное трудовое право. Индивидуальное трудовое право. Процессуальное трудовое право. – 2-е изд., – перераб. и доп. – М.: Статут, 2009. – 1151 с.
155. Лушников А.М. Наука трудового права России: историко-правовые очерки в лицах и событиях: Монография. – М.: Изд-во Проспект, 2003. – с. 45-145.
156. Луць Л.А. Загальна теорія держави та права: Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою). – К.: Атіка, 2007. – 412 с.
157. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу. Навчальний посібник – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – 247с.
158. Лях А. Развитие советского законодательства о труде за десять лет // Вопросы труда. – 1927. – № 10. – С. 125-132.
159. М. Бунге: сучасний дискурс / За ред. В.Д. Базилевича. – К., 2005. – 697 с.
160. Мадіссон В. Взаємодія колективного й індивідуального інтересів як методологічна проблема філософії приватного права // Право України. – 1999. – № 1. – С. 31-35.
161. Мамутов В. До питання про поняття приватного права // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – 2’99. – С. 58-61.
162. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. – Киев: «Наукова думка», 1984. — 278 с.
163. Международная Организация Труда и права человека / Авт.-сост. Войтик А.А. – Мн.: Тесей, 2002. – 256 с.
164. Мельник К.Ю., Гоц В.Я. Окремі проблеми укладення та зміни трудового договору // Право і безпека. – 2012. – № 4 (46). – С. 228-232.
165. Мельник К.Ю. Загальнотеоретичні підходи до розуміння сфери дії трудового права [Електронний ресурс]. – Режим