СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГО
ЗАХИСТУ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ .................................................................12
1.1. Історико-правова природа виникнення поняття соціального
захисту ...................................................................................................................12
1.2. Поняття та заходи соціального захисту членів сімей працівників
органів внутрішніх справ України ......................................................................33
РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ПРАЦІВНИКІВ
ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ
(ПОМЕРЛИ) В ПЕРІОД ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ ..............................90
2.1. Правове регулювання порядку оформлення та отримання
страхової суми членами сімей працівників органів внутрішніх
справ України, які загинули (померли) у період проходження служби ........90
2.2. Правове регулювання порядку призначення та отримання
пенсій у разі втрати годувальника членами сімей працівників
органів внутрішніх справ України.....................................................................98
РОЗДІЛ 3 ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ЯК ЗАХІД
СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ ПРАЦІВНИКІВ
ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ............................................117
3.1. Поняття допомог та їх класифікація………………………………..…….117
3.2. Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги членам сімей працівників органів внутрішніх справ України……………………….131
ВИСНОВКИ.......................................................................................................156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................166

ВСТУП
Актуальність теми. Одночасно з прийняттям Конституції Україна вступила в новий етап свого існування як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави та визнала людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю. Визначальними щодо змісту та спрямованості її діяльності стали права і свободи людини та їх гарантії. Україна взяла на себе зобов’язання щодо забезпечення соціальної спрямованості економіки, належних умов для повного здійснення громадянами права на працю, на достатній життєвий рівень, гарантованості права на соціальний захист, створення умов для ефективного та доступного для всіх громадян медичного обслуговування, розробки, затвердження і здійснення загальнодержавних програм соціального розвитку тощо.
Але політичні та економічні потрясіння, загострення кримінальної ситуації в країні зумовили зростання у суспільстві стурбованості перед економічною та соціальною нестабільністю, безробіттям, знизили авторитет влади та законослухняність населення. Зазначені процеси торкнулися і працівників органів внутрішніх справ та їх сімей. Це обумовлено насамперед тим, що в нових умовах розвитку державності та забезпечення належного рівня життєдіяльності нашого суспільства органи внутрішніх справ відіграють далеко не останню роль. Будучи державними службовцями, на них покладене широке коло завдань щодо забезпечення законності та правопорядку, захисту прав і свобод громадян, прав і законних інтересів юридичних осіб від протиправних посягань тощо. Тому від належного виконання цими органами своїх функцій значною мірою залежить стан правопорядку в країні. Таким чином, працівник міліції виступає своєрідним гарантом як правопорядку, так і стабільності в суспільстві та державі в цілому.
Однак, якщо прискіпливо подивитися на цю категорію працівників, то з одного боку ми бачимо державного службовця з певним обсягом службових обов'язків, покладених на нього державою і суспільством, а з іншого боку – звичайну людину, в якої є своя сім'я і певні матеріальні, побутові, соціальні та культурні потреби. Тому цілком зрозуміло, що від рівня добробуту та матеріальної забезпеченості родини працівника органів внутрішніх справ, від моральної атмосфери в ній, від впевненості в її соціальній захищеності безпосередньо залежить моральний стан останнього, а як наслідок цього і сумлінне, результативне виконання ним своїх службових обов'язків. Відтак, цілком природним на даному етапі є висунення на перший план питання соціального захисту працівника органів внутрішніх справ України та його сім'ї, нормативно-правове забезпечення і регулювання даного процесу.
Нині стан системи соціального захисту працівників органів внутрішніх справ України та їх сімей залишає бажати кращого. Передусім це пов'язано з нестабільністю, безсистемністю законодавства, яке закріплює гарантії соціального захисту даної категорії населення, неефективною практикою його застосування, відсутністю належного фінансування з боку держави та ін., що посилюється кризовими явищами в політичній, економічній і соціальній сферах суспільства. Всі ці фактори породжують соціальну незахищеність сімей працівників системи МВС України.
Таким чином, удосконалення системи соціального захисту даної категорії населення має бути системним і віддзеркалювати у своєму змісті всі реалії та тенденції сучасної соціальної політики, а в деяких випадках й передбачати майбутнє, бути правовим орієнтиром для розв’язання тих чи інших проблем, пов’язаних із побудовою соціального демократичного суспільства. Така робота має широкомасштабний характер і потребує науково виваженого, аргументованого підходу, що підтверджує необхідність проведення дослідження з питань соціального захисту не тільки працівників органів внутрішніх справ, та й їх сімей.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці трудового права та права соціального забезпечення. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.2 Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., п. 1.4 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України, кафедри трудового, екологічного і аграрного права Національного університету внутрішніх справ. Тема дисертації відповідає пріоритетним завданням навчального процесу з підготовки висококваліфікованих фахівців для органів, служб і підрозділів внутрішніх справ з урахуванням нового рівня вимог щодо нормативно-правового забезпечення службово-трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у всебічному комплексному аналізі, розкритті сутності та з'ясуванні особливостей системи соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ України з урахуванням досягнень науки трудового права й права соціального забезпечення, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду, розкритті сутності та особливостей функціонування системи соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ України в сучасних умовах, розробці пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює соціальний захист даної категорії населення.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлені наступні дослідницькі задачі:
- здійснити теоретичний аналіз таких правових категорій, як: право на захист, право на соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальний захист працівників органів внутрішніх справ, пенсія у разі втрати годувальника, державна соціальна допомога;
- сформулювати поняття соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ;
- визначити заходи соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ, розкрити їх сутність та особливості;
- сформулювати поняття державного обов'язкового особистого страхування працівників органів внутрішніх справ;
- дослідити порядок оформлення та отримання страхових сум сім’ями працівників органів внутрішніх справ та окреслити коло проблем, що існують у цій сфері;
- проаналізувати нормативне забезпечення порядку призначення та отримання пенсій у разі втрати годувальника членами сімей працівників органів внутрішніх справ і дослідити проблеми у цій сфері, що мають місце на практиці;
- дослідити основні напрямки соціальної роботи, що проводиться в органах і підрозділах внутрішніх справ України з сім'ями працівників органів внутрішніх справ;
- сформулювати конкретні пропозиції і рекомендації з удосконалення законодавства та правозастосовчої практики з питань соціального захисту сімей працівників органів внутрішніх справ.
Об'єктом дослідження є правовідносини у сфері соціального захисту населення.
Предметом дослідження виступає нормативно-правове регулювання соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ України, зарубіжний досвід і погляди вчених на цей правовий інститут.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить діалектичний метод пізнання правових явищ. Також у роботі використовувалися такі методи, як: формально-логічний (абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція), системно-структурний, порівняльний, історичний та соціологічний. Засоби формальної логіки, поєднані з використанням системно-структурного методу дослідження, зумовили можливість проаналізувати соціальний захист членів сімей працівників органів внутрішніх справ як цілісне правове явище та визначити його специфічні риси, загальні ознаки як структурного елемента системи соціального захисту населення (підрозділи 1.1., 1.2., 3.1., 3.2.). При аналізі вітчизняного законодавства та законодавства окремих зарубіжних країн використовувався порівняльний метод дослідження (підрозділ 1.2., 2.2.). Історичний метод дослідження дозволив проаналізувати сучасний стан нормативного регулювання соціального захисту громадян, розглянувши його як результат розвитку національного законодавства, що дало можливість дослідити перспективи розвитку інституту соціального захисту сімей працівників органів внутрішніх справ (підрозділ 1.1.). Соціологічний метод був використаний при анкетуванні членів сімей загиблих працівників органів внутрішніх справ, що знаходяться на обліку в ГУ МВС України в АР Крим, та формулюванні на його основі відповідних висновків (підрозділ 1.2.). Комплексний підхід до використання вищезазначених методів дозволив всебічно розглянути стан і механізм соціального захисту сімей працівників органів внутрішніх справ і сформулювати пропозиції з урахуванням потреб практики щодо вдосконалення його правового регулювання, а також для подальшого розвитку теоретичної думки в цьому напрямку. Теоретичні висновки й практичні рекомендації ґрунтуються на вимогах формальної логіки щодо визначеності, послідовності та несуперечності суджень.
Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці провідних фахівців у галузі трудового права та права соціального забезпечення: М.Г. Александрова, В.С. Андрєєва, В.А. Аралова, В.Д. Базилевича, О.М. Бандурки, К.С. Батигіна, Н.Б. Болотіної, Н.П. Борецької, В.С. Венедиктова, К.Н. Гусова, І.В. Гущина, В. Дурденевського, О.Ю. Єрмоловської, Л. Забєліна, Р.І. Іванової, М.І. Іншина, М.М. Клемпарського, О.С. Крупника, Л.В. Кулачок, О.В. Лавриненка, М.С. Ланцева, О.Я. Лапки, А.В. Левшина, О.Є. Мачульської, К.Ю. Мельника, А.Є. Пашерстника, С.Д. Порощука, С.М. Прилипка, В.Г. Ротаня, І.М. Сироти, Б.С. Стичинського, Е.Г.Тучкової, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої та інших авторів.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, інших міністерств і відомств.
У процесі дисертаційного дослідження зверталася увага на актуальну політико-правову публіцистику, на сторінках якої дискутується багато питань, що стосуються різних аспектів соціального захисту як працівників органів внутрішніх справ, так і їх сімей.
Наукова новизна одержаних результатів визначається обмеженістю наукових досліджень у галузі права соціального забезпечення щодо правового регулювання соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ. Запропонована дисертація є першою прикладною працею такого плану. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновано здобувачем особисто. Основні з них такі:
- дістало подальшого розвитку розуміння того, що соціальний захист - явище не стабільне, якому притаманні риси видозмінювання в залежності від державного та суспільного устрою, політичної обстановки, економічного та соціального розвитку кожної конкретної країни на певному етапі її існування;
- отримало подальший розвиток розуміння сутності соціального захисту працівників органів внутрішніх справ і членів їх сімей в нових умовах реформування органів внутрішніх справ України;
- запропоновані нові напрямки вдосконалення соціальної роботи в органах внутрішніх справ із сім’ями загиблих працівників ОВС;
- вперше запропоновано поняття «соціальний захист членів сімей працівників органів внутрішніх справ», під яким слід розуміти систему матеріальних і нематеріальних заходів, які застосовуються державою щодо забезпечення сімей працівників органів внутрішніх справ, і спрямовані на задоволення соціально-економічних, побутових, культурно-освітніх потреб й створення умов для гідного їх існування;
- удосконалено поняття «пенсія у разі втрати годувальника», під яким слід розуміти щомісячні виплати з Пенсійного фонду, які призначаються у разі смерті годувальника або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім непрацездатним членам сім’ї, які знаходилися на його утриманні, у розмірах, порівняних до його минулого заробітку;
- розглянуто специфіку правового регулювання соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ і проаналізовано заходи соціального захисту цієї верстви населення;
- удосконалено класифікацію допомог і розглянуто нові підходи до цієї проблеми. Так, найбільш поширеним є поділ допомог в залежності від джерел фінансування на страхові допомоги та державні соціальні допомоги. Також допомоги можна розділити на групи за такими підставами: за тривалістю; за спрямованістю; за колом осіб, на яких вони поширюються; за силою нормативного акту, яким вони встановлені;
- сформульовано нові пропозиції щодо удосконалення чинних і розробки нових нормативно-правових актів з метою підвищення ефективності правового регулювання соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) у науково-дослідній роботі – для подальшого дослідження проблем, пов'язаних із соціальним захистом працівників органів внутрішніх справ України та їх сімей; б) у правотворчості – при підготовці змін і доповнень до чинного законодавства України, спрямованих на підвищення рівня соціального захисту працівників органів внутрішніх справ та їх сімей; в) у правозастосуванні – під час втілення в життя приписів нормативно-правових актів у сфері соціального захисту сімей працівників міліції; г) у навчальному процесі – положення та висновки дисертації можуть бути використані у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах при вивченні навчальної дисципліни «Право соціального забезпечення», а також при розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на шістьох науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (Євпаторія, 2003), “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2003), “Нормативно-правове забезпечення проходження служби працівниками органів внутрішніх справ” (Харків, 2004), “Актуальні проблеми в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2004), “Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (Запоріжжя, 2004), “VІ звітна науково-практична конференція науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ” (Сімферополь, 2004), а також на засіданнях методологічного семінару науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Національного університету внутрішніх справ і наукової школи “Проблеми трудового права та проходження служби в ОВС України”. Окремі результати досліджень у вигляді доповнень і пропозицій були направлені до Міністерства внутрішніх справ України для використання в роботі над розробкою проектів нормативних актів і в практичній діяльності правозастосовчих органів.
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені в десяти наукових статтях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 185 сторінок, у тому числі 20 сторінок списку використаних джерел (190 найменувань).

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Соціальний захист - явище не стабільне, якому притаманні риси видозмінювання в залежності від державного та суспільного устрою, політичної обстановки, економічного та соціального розвитку кожної конкретної країни на певному етапі її існування.
2. При визначенні юридичної природи соціального захисту, необхідно спиратися на основний закон нашої держави - Конституцію України (ст. 46), виходячи зі змісту якої соціальний захист охоплює поняття “соціальне забезпечення”, є поняттям набагато ширшим, містить елементи, що не входять до поняття соціального забезпечення.
3. Для подальшого розвитку та становлення системи соціального захисту в нашій країні необхідно прийняти комплексний закон про соціальний захист населення України, який: по-перше, повинен містити поняття соціального захисту та основних юридичних категорій, що використовуються в цій сфері, принципи, мету та завдання соціального захисту; по-друге, має визначити та юридично закріпити порядок реалізації соціального захисту різних категорій населення, зокрема, працівників органів внутрішніх справ і членів їх сімей; по-третє, передбачати чітке фінансування всіх норм даного закону та відповідальність у разі недотримання останніх.
4. Соціальний захист – це система заходів матеріального та нематеріального характеру, реалізація яких обумовлена соціальною спрямованістю держави на забезпечення життєвих потреб людини та її сім’ї, створення умов для гідного їх існування при настанні певних обставин. Під нематеріальними заходами розуміється соціальна робота, яка проводиться з громадянами, починаючи з допомоги в оформленні страхових сум, пенсій, тощо, закінчуючи підтримкою їх культурного та освітнього рівня.
5. Право на соціальний захист – це закріплене Конституцією України природне всезагальне невідчужуване право громадянина, яке реалізується з настанням певних обставин або набуттям людиною певного соціального статусу, гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, а також виплатою пенсій та інших видів соціальних виплат і допомог, які є основним джерелом існування і мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Під певними обставинами розуміється повна, часткова або тимчасова втрата працездатності, втрата годувальника, безробіття з незалежних від людини обставин, старість, вихід на пенсію, набуття людиною статусу ветерана війни, ветерана праці та військової служби, особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, дитини-сироти, багатодітної сім’ї, дитини з неповної сім’ї, студента, вагітної жінки.
6. Ефективність функціонування органів і підрозділів внутрішніх справ безпосередньо залежить від якості персоналу та його соціально-правової активності, що, в свою чергу, залежить від рівня соціального захисту працівників органів внутрішніх справ і членів їх сімей.
7. Основною метою соціального захисту виступає всебічне забезпечення працівників органів внутрішніх справ і членів їх сімей, яке компенсувало б ті обмеження, які встановлені для працівників органів внутрішніх справ у чинному законодавстві, а також ті умови служби, що притаманні цьому правоохоронному органу. Так, для служби працівників органів внутрішніх справ характерні значні фізичні, психологічні та емоційні перевантаження: це і стресові ситуації, і реальна небезпека служби, оскільки вона часом пов’язана з фізичним і психічним опором з боку правопорушників, який нерідко переходить у відкрите зазіхання на життя і здоров'я працівника органу або підрозділу внутрішніх справ; це і несення служби в нічний час, у вихідні та святкові дні, і в цілому - ненормованість робочого часу; несення служби в екстремальних ситуаціях (під час стихійних лих, оголошення надзвичайного стану, групових порушень громадського порядку і т.п.).
8. Під соціальним захистом членів сімей працівників органів внутрішніх справ слід розуміти систему матеріальних і нематеріальних заходів, які вживаються державою щодо забезпечення сім’ї працівника органів внутрішніх справ, і спрямовані на задоволення соціально-економічних, побутових, культурно-освітніх потреб і створення умов для їх гідного існування.
9. Заходами соціального захисту членів сімей працівників органів внутрішніх справ України є: державне обов’язкове особисте страхування; державне пенсійне забезпечення; медичне обслуговування; державна соціальна допомога; пільги та компенсації, соціальні послуги.
10. Перебуваючи на державній службі та виконуючи великий обсяг службових обов’язків, покладених на нього безпосередньо державою, працівник міліції знаходиться у стані постійного ризику своїм життям і здоров’ям, що збільшує процент ймовірності настання страхового випадку. Тому, при реалізації завдань, поставлених перед ним державою, відповідальність за життя та здоров’я міліціонера повинна нести безпосередньо держава. Отже, було б абсолютно обґрунтованим, враховуючи саме статус працівника ОВС, визначити державне особисте страхування даної категорії як обов’язкове, тобто, включити його в перелік обов’язкових видів страхування, передбачених Законом України “Про страхування”.
11. Необхідно ввести у нормативно-правові акти, які регулюють питання, пов’язані із обов’язковим особистим страхуванням працівників органів внутрішніх справ, загальне формулювання цього виду страхування, а саме: “державне обов’язкове особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів внутрішніх справ”. Зокрема, внести зміни в частину 1 статті 23 Закону України “Про міліцію”, виклавши її у такій редакції: “працівник міліції підлягає державному обов’язковому особистому страхуванню”.
12. Під пенсією у разі втрати годувальника ми розуміємо щомісячні виплати з Пенсійного фонду, які призначаються у разі смерті годувальника або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім непрацездатним членам сім’ї, які знаходилися на його утриманні, у розмірах, порівняних до його минулого заробітку.
13. Суб’єктом пенсійних правовідносин на випадок втрати годувальника є сім’я в цілому – у складі тих її членів, які підлягають пенсійному забезпеченню. До складу сім’ї потенційного суб’єкта пенсійного забезпечення входять особи: які мають встановлену законом ступінь спорідненості; які є непрацездатними; як правило ті, що перебувають на утриманні померлого або ж ті, хто мав право перебувати на його утриманні. Отже, суб’єктом правовідносин стосовно пенсії на випадок втрати годувальника є саме родина працівника органів внутрішніх справ. Іншим суб’єктом даного виду пенсійних правовідносин являється орган, який зобов’язаний сплачувати дану пенсію.
14. Свідченням того, що Україна прагне стати дійсно соціальною та правовою державою є те, що національним законодавством встановлено один із найширших переліків членів сімей, які підлягають пенсійному забезпеченню в разі втрати годувальника. У багатьох зарубіжних країнах до кола осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, включено лише одного з члена подружжя, який залишився, і дітей.
15. Щодо пільг, якими користуються члени сімей працівників органів внутрішніх справ, слід зазначити, що, з одного боку, сім’я працівника органів внутрішніх справ виступає спеціальним суб’єктом правовідносин у наданні та користуванні певними пільгами, що пов’язано з професійною діяльністю працівника органів внутрішніх справ, з урахуванням чого держава забезпечує їх та членів їх сімей певним обсягом пільг. А з іншого боку, члени сімей працівників ОВС є громадянами нашої держави та можуть виступати суб’єктами правовідносин щодо надання соціальних пільг на загальних підставах.
16. Існує необхідність у більш чіткому закріпленні пільг працівників органів внутрішніх справ і членів їх сімей з метою недопущення їх призупинення чи скасування різними законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами.
17. Несприятлива економічна обстановка в нашій державі є основною причиною того, що більшість норм у сфері регулювання медичного обслуговування працівників органів внутрішніх справ і членів їх сімей не діють, а механізм відповідальності за їх невиконання до цього часу залишається не врегульованим. Це стосується і надання безкоштовної медичної допомоги, і санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Всі ці обставини, безумовно, характеризують рівень і надійність соціального захисту як працівників міліції, так і членів їх сімей, підривають їх віру в те, що держава дійсно може їх захистити.
18. Важливим напрямком соціальної роботи в органах внутрішніх справ є матеріальна та моральна підтримка сімей загиблих працівників органів внутрішніх справ. Її рівень сьогодні досить високий, але все ж таки недостатній, про що свідчать результати соціологічного дослідження.
19. Для підвищення рівня соціальної роботи з сім’ями загиблих працівників органів внутрішніх справ необхідно:
- створити окрему групу в складі підрозділів по роботі з персоналом управлінь внутрішніх справ в областях, на транспорті, м. Києві та м. Севастополі, яка безпосередньо займалась би соціальною роботою з сім’ями загиблих працівників органів внутрішніх справ;
- нормативно закріпити обов’язки, які покладаються на працівників такої групи, а також закріпити працівників останньої за певними напрямками роботи (наприклад, оздоровленням і медичним забезпеченням займається один працівник, допомогою в оформленні документів для вступу в навчальні заклади, організацією підготовчих курсів – другий, вирішенням питання забезпечення житлом – третій тощо);
- налагодити фінансування заходів, спрямованих на підтримку сімей загиблих працівників органів внутрішніх справ з Державного бюджету;
- забезпечити залучення спонсорських та інших джерел фінансування цього напрямку соціальної роботи;
- проводити постійний моніторинг матеріального стану сімей загиблих працівників органів внутрішніх справ з метою забезпечення їх своєчасною допомогою;
- поліпшувати умови оздоровлення, контролювати організацію відпочинку та оздоровлення дітей загиблих працівників органів внутрішніх справ у санаторіях;
- встановити посилену дисциплінарну відповідальність керівників органів внутрішніх справ за невиконання або неналежне виконання соціальної роботи з сім’ями загиблих працівників органів внутрішніх справ.
2. Під державним обов’язковим особистим страхуванням працівників органів внутрішніх справ слід розуміти спеціальний вид страхування, об’єктом якого є фінансова допомога, пов’язана з життям, здоров’ям і працездатністю осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, що спрямоване на забезпечення захисту їх або членів їх сімей від матеріальних труднощів, які можуть виникнути в разі настання інвалідності або загибелі (смерті) годувальника.
3. Нагальною вимогою часу є проведення роботи з удосконалення порядку оформлення та отримання страхових сум членами сімей працівників органів внутрішніх справ України, які загинули (померли) в період проходження служби шляхом спрощення процедури оформлення та отримання страхової суми.
4. З огляду на те, що життя людини - це найвища соціальна цінність, яку не можна виміряти в грошовому еквіваленті, а тим більше те життя, яке віддане при захисті інтересів окремої людини, народу та держави в цілому, необхідно підвищити розмір страхової суми, яка виплачується спадкоємцям загиблого працівника органів внутрішніх справ.
5. Склад сім’ї за правом про пенсійне забезпечення не збігається зі складом сім’ї за цивільним правом. У праві пенсійного забезпечення у випадку втрати годувальника існує таке поняття як „пенсійна сім’я”, під якою розуміється сукупність тих членів сім’ї померлого годувальника, які підлягають забезпечен¬ню в разі його смерті. В Україні, як свідчить порівняльний аналіз закордонного та вітчизняного законодавства, прийнято один із найширших переліків членів сім’ї, які підлягають пенсій¬ному забезпеченню. У багатьох зарубіжних країнах до кола осіб, які мають право на пенсію, включено лише одного з членів подружжя і дітей.
6. Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім’ї померлого вважається непрацездатним, а членам сім’ї, які досягли: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років - довічно. На нашу думку, у випадку, коли годувальник загинув або помер, чи пропав безвісти в період проходження служби, або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце на час служби, слід встановити утриманцям довічне забезпечення в якості не тільки матеріальної, а й моральної компенсації за втрату годувальника.
7. У законодавстві про пенсійне забезпечення варто передбачити можливість виплати недоотриманих з причини смерті сум пенсії не тільки членам родини померлого, але й будь-якій особі, яка утримувала пенсіонера.
8. Державна допомога сім’ям працівників органів внутрішніх справ є одним з найважливіших заходів соціального захисту, що спрямований на матеріальну підтримку сімей під час виникнення певних життєвих обставин. Саме з сім’єю пов’язані такі чинники життєздатності суспільства, як генетичний, інтелектуальний, етнічний фонди, якість фізичного та духовного здоров’я, зв’язок поколінь, збереження моральних та культурних цінностей, забезпечення необхідного рівня соціального порядку.
9. Основними ознаками допомог є: 1) грошова форма; 2) спрямованість на відшкодування втраченого заробітку або надання додаткової матеріальної допомоги; 3) законодавча визначеність випадків, з настанням яких у громадянина виникає право на отримання допомоги; 4) певна різноманітність джерел фінансування допомог.
10. Найбільш поширеним є поділ допомог у залежності від джерел фінансування на страхові допомоги та державні соціальні допомоги. В першому випадку виплати допомог здійснюють страхові фонди, в другому - державний та інші бюджети. Також допомоги можна розділити на групи за такими підставами: за тривалістю - на одноразові, періодичні, та щомісячні допомоги; за спрямованістю - спрямовані на відшкодування втраченого заробітку та ті, що спрямовані на надання додаткової матеріальної допомоги; за колом осіб, на яких поширюються; за силою нормативного акту, якими вони встановлені.
11. Страхові допомоги – це грошові виплати, які виплачуються одноразово або періодично зі страхових фондів при настанні певних життєвих обставин. Залежно від виду страхування страхові допомоги можна розділити на: 1) допомоги, зумовлені народженням дитини; 2) допомоги в разі тимчасової непрацездатності; 3) допомоги у зв’язку з безробіттям; 4) страхові виплати у зв’язку з нещасним випадком і професійним захворюванням; 5) допомога на поховання.
12. На відміну від страхових допомог державні соціальні допомоги виплачуються особам, які не застраховані в системі загальнообов’язкового соціального страхування. Виплати таким особам здійснюються з коштів Державного бюджету України та інших бюджетів. Залежно від соціального ризику можна виділити наступні види державних допомог: а) допомоги сім’ям з дітьми; б) допомоги малозабезпеченим сім’ям; в) допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства; г) допомоги на поховання.
13. Поряд із загальними видами державних соціальних допомог законодавством передбачені й специфічні види державних допомог сім’ям працівників органів внутрішніх справ. Так, Законами України “Про міліцію” (ст. 23) та “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” (ст. 9; ч. 4 ст. 61) члени сімей працівників органів внутрішніх справ мають право на такі види державних допомог: 1) одноразову допомогу членам сім’ї або утриманцям працівника органів внутрішніх справ, який загинув при виконанні службових обов’язків з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю; 2) одноразову допомогу членам сім’ї або особі, яка здійснила поховання пенсіонера органів внутрішніх справ.
14. Сьогодні соціальне законодавство, зокрема, нормативно-правові акти, які закріплюють державні допомоги сім’ям з дітьми, недостатньо впливають на демографічну ситуацію в країні. Сучасна ситуація свідчить про те, що країни колишнього Радянського Союзу зараз знаходяться в стані глибокої демографічної кризи, яка є наслідком того, що ще з 1986 року розпочалося падіння народжуваності і зростання смертності. В недалекому майбутньому країну очікує поступове скорочення чи¬сельності працездатного населення, оскільки по¬коління, народжені у 90-ті роки минулого сторіччя чисельно поступаються поколінням 50-х — першої половини 60-х років. На нас неминуче очікує вичерпання резервів трудоресурсного фак¬тора, а відтак — скорочення обсягу трудового по¬тенціалу в поєднанні з його подальшим старінням. Одним зі шляхів виходу з цієї ситуації є негайна розробка дієвої системи державного захисту сім’ї, яка буде дійсно стимулювати народжуваність дітей. Важливим елементом такої системи є встановлення високих щомісячних допоміг сім’ям, які виховують двох чи більше дітей, вирішення житлового питання для цих сімей в першочерговому порядку і т.п.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібн. / Авт.-уклад. М.І. Хавронюк. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 384 с.
2. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 200 с.
3. Кодекс законов о труде 1922 года // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского Правительства Украины. - № 52. - Приложение к Ст. 751.
4. Постановление Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета «О социальном обеспечении военных инвалидов и семей военнослужащих, в случае смерти последних» // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского Правительства Украины. - № 42. - 13 октября 1922 г. – Ст. 599.
5. Декрет Совета Народных Комиссаров «О государственном страховании» // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского Правительства. - 1922. - № 44. – Ст. 536.
6. Постановление Совета Народных Комиссаров «О предельных размерах денежных пособий военнослужащим» // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского Правительства. - 1922. - № 29. – Ст. 347.
7. Декрет Совета Народных Комиссаров «О выплате предприятиями и учреждениями пособий на дополнительные виды социального обеспечения» // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского Правительства. - 1922. - № 6. – Ст. 64.
8. Декрет Совета Народных Комиссаров «О денежных пособиях военнослужащим» // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского Правительства. - № 2. - 6 февраля 1922. – Ст. 26.
9. Декрет Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров «Об утверждении Положения о государственном обеспечении инвалидов военной службы и их семей, семей умерших или безвестно отсутствующих военнослужащих, семей лиц, призванных в ряды Рабоче-Крестьянской Красной Армии, а также лиц, утративших, трудоспособность или лишившихся кормильцев вследствие активного участия в борьбе с контрреволюцией» // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-крестьянского Правительства. – 1926. - № 86. – Ст. 627.
10. Аралов В.А., Левшин А.В. Социальное обеспечение в СССР. – М.: Госполитиздат, 1959. – 95 с.
11. Забелин Л., Теория социального обеспечения. - М., 1924. - 116 с.
12. Дурденевский В., Лекции по праву социальной культуры. – 1929. - М.-Л.: Госиздат. - 109 с.
13. Советское трудовое право. – М., 1946. – 344 с.
14. Александров Н.Г., Пашерстник А.Е. Советское трудовое право. – М., 1952. - 492 с.
15. Ланцев М.С. Экономические вопросы социального обеспечения в СССР: Автореф. дис… канд. эконом. наук. – М., 1967. – 18 с.
16. Ланцев М.С. Социальное обеспечение в СССР: (Экономический аспект). – М., 1976. - 234с.
17. Андреев В.С. Материальное обеспечение граждан СССР в старости, в случае инвалидности и временной нетрудоспособности: (Правовые вопросы). – М.: Юридическая литература, 1971. – 456 с.
18. Андреев В.С. Социальное обеспечение в СССР. - М.: Юридическая литература, 1971. – 256 с.
19. Батыгин К.С. Ответственность по законодательству о социальном страховании. – М., 1974. – 189 с.
20. Гущин И.В. Советское право социального обеспечения: вопросы теории / Науч. ред. В.С. Андреев. – Мн.: Наука и техника, 1982. – 176 с.
21. Право социального обеспечения: Учебное пособие / Под ред. К.Н. Гусова. – М.: Проспект, 2001. – 344 с.
22. Лавриненко О.В. Социальная защита лиц рядового и начальствующего состава органов внутренних дел Украины. – Харьков: Знание, 1999. – 590 с.
23. Права людини, міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – 298 с.
24. Довідник судді: Законодавчі та відомчі акти з питань організації судочинства / Довід. видання. – Відп. ред. В.Т. Маляренко: Упоряд. Т.М. Роцька, В.Е. Беляневич, С.Ю. Козьяков. – К.: Видавнича компанія “Воля”, 2003. – 832 с.
25. Концепція соціального забезпечення населення України, затверджена постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. № 3758-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 6. – Ст. 32.
26. Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення // Электронная правовая библиотека «Эксперт-юрист». Электронная бизнес карта. Законодательство Украины. Май-июнь 2003: Издатель: ООО РА «Высокие Технологии».
27. Європейська соціальна хартія // Международные акты о правах человека. Сборник документов. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА • М, 1999. - 784 с.
28. Європейський кодекс соціального забезпечення // Збірка договорів Ради Європи: Парламентське видавництво. - Київ. – 2000. – 589 с.
29. Указ Президента України “Про затвердження Положення про Міністерство праці та соціальної політики України” від 30 серпня 2000 року № 1035/2000.
30. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”// Законодавство України про соціальний захист населення. (2-е видання). – К.: КНТ, 2003. – 248 с.
31. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 р. // ВВР. – 1991. - № 16. – Ст. 200.
32. Положення про Фонд України соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18 липня 1991 року № 92.
33. Типове положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2000 року № 1498.
34. Гарасимів Т.З. Всезагальність права на соціальне забезпечення // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 2. – С. 229-232.
35. Безугла Я.І. Актуальні проблеми соціального забезпечення і захисту в Україні (правові аспекти) // Проблеми соціального захисту в Україні: Матеріали науково-практичної конференції (20-21 червня 1996 р.) / Я.І. Безугла (ред.); Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Юр. фак. – Чернігів, 1996. – 136 с.
36. Сташків Б.І. Право людини на соціальне забезпечення та його реалізація в Україні // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції. 30 січня 2003 р., м. Київ / За ред. Н.Б. Болотіної. – К.: “МП Леся”, 2003. – 200 с.
37. Кучер Г.М. Удосконалення системи соціального захисту населення // Проблеми соціального захисту в Україні: Матеріали науково-практичної конференції (20-21 червня 1996 р.) / Я.І. Безугла (ред.); Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Юр. фак. – Чернігів, 1996. – 136 с.
38. Болотіна Н.Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять // Право України. – 2000. - № 4. - С. 35-39.
39. Венедиктов В.С., Іншин М.І., Клемпарський М.М. та ін. Організаційно-правові засади професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України: Наук.-практ. посібник / За заг. ред. проф. В.С. Венедиктова. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 212 с.
40. Іншин М.І. Правове регулювання службово-трудових відносин в Україні: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 337 с.
41. Болотіна Н.Б. Соціальні права людини та їх державне забезпечення: сучасні тенденції розвитку // Захист соціальних прав людини і громадянина і Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції. 30 січня 2003 р., м. Київ / За ред. Н.Б. Болотіної. – К.: “МП Леся”, 2003. – С. 8-17.
42. Болотіна Н.Б. Міжнародні стандарти соціальних прав та напрямки їх упровадження в юридичну практику України // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: Матеріали науково-практичної конференції. 12 березня 2004 року, м. Київ / За ред. О.Ф. Штанька, Н.Б. Болотіної. – К.: КЮІ МВС України, 2004. – Ч. 1. – 158 с.
43. Болотіна Н.Б. Право соціального забезпечення України: системно-структурний аналіз // Право України. – 2001. - № 5. – С. 24-29.
44. Клемпарський М.М. Співвідношення термінів “соціальний захист” та “соціальне забезпечення” в законодавстві України // Право і безпека. – Харків, 2003. №23. – С. 90-93.
45. Сташків Б.І. Норми права соціального забезпечення // Право України, 2002. - № 2. – С. 74-78.
46. Сташків Б.І. Суб’єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення // Право України. – 2003. - № 2. – С. 39-44.
47. Сташків Б.І. Місце права соціального забезпечення в системі права України // Право України. – 2001. - № 11. – С. 80-83.
48. Гарасимів Т.З. Державні гарантії реалізації права людини на соціальне забезпечення в Україні // Захист соціальних прав людини і громадянина і Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції. 30 січня 2003 р., м. Київ / За ред. Н.Б. Болотіної. – К.: “МП Леся”, 2003. – С. 45-51.
49. Гарасимів Т.З. Державні гарантії реалізації суб’єктивного права особи на соціальне забезпечення // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: Матеріали науково-практичної конференції. 12 березня 2004 року, м. Київ / За ред. О.Ф. Штанька, Н.Б. Болотіної. – К.: КЮІ МВС України, 2004. – Ч. 2. – С. 25-32.
50. Мельник К.Ю. Соціальний захист працівників ОВС України та його співвідношення з державним бюджетом України // Право і безпека. – Харків. - 2003. - № 2’3. – С. 111-114.
51. Стичинський Б.С. Право соціального забезпечення: проблеми становлення і розвитку // Право України. – 2002. - № 6. – С. 85-89.
52. Прилипко С.М. Солідарні засади у соціальному забезпеченні // Право України. – 2003. - № 1. – С. 83-85.
53. Кравченко М.В. Державне регулювання системи соціального захисту населення України на сучасному етапі // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: Матеріали науково-практичної конференції. 12 березня 2004 року, м. Київ / За ред. О.Ф. Штанька, Н.Б. Болотіної. – К.: КЮІ МВС України, 2004. – Ч. 1. – 158 с.
54. Єрмоловська О.Ю. Соціальний захист як фактор стабілізації життєвого рівня населення в умовах трансформаційної економіки: Автореф. дис... канд.. екон. наук: (08.09.03) / Харк. держ. ун-т. – Х. - 1996. – 23 с.
55. Соціально-захисна спрямованість державної соціальної політики за умов трансформації українського суспільства: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / А.С. Крупник; Одес. нац. юрид. акад. – О. - 2002. – 17 с.
56. Борецька Н.П. Соціальний захист населення в умовах ринкової трансформації економіки: Автореф. дис...д-ра екон. наук: 08.01.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. - 2002. – 35 с.
57. Чутчева О.Г. Правове регулювання соціального захисту громадян України: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х. - 2003. – 20 с.
58. Чутчева О.Г. Право на социальную защиту: вопросы теории // Підприємство, господарство і право. - № 8. – серпень 2002. – С. 62-64.
59. Чутчева О.Г. Становление системы социальной защиты в Украине (организационно-правовой аспект) // Підприємництво, господарство і право. - № 2. – лютий 2003. – С. 48-52.
60. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учебное пособие для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Книжный мир. - 1999. – 418 с.
61. Мачульская Е.Е. Право на социальное обеспечение – естественное и неотъемлемое право человека // Вестник Московского университета. – 1998. - № 5. – С. 53-64.
62. Куницький Роман Йосипович Соціальний захист населення в умовах переходу до ринкової економіки: Автореф. дис... канд. екон. Наук: 08.00.01 / Львів. держ. ун-т ім. І.Я. Франка. – Львів. - 1995. – 26 с.
63. Порощук С.Д. Загальні основи теорії соціально-правового захисту співробітників міліції / МВС України. Запорізький юридичний інститут. – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України. - 2001. – 134 с.
64. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. акад., доктора юридичних наук, професора В.С. Журавського. – К: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 656 с.
65. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консул, 2001. – 656 с.
66. Бахин С.Б. О классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях // Правоведение. – 1991. - № 2. – С. 41-51.
67. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін./ За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
68. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
69. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. 1: А-З. – М.: ТЕРРА, 1995. – 800с.
70. Толковый словарь русского языка: в 4 т. / Сост. В.В. Виноградов, Г.О. Винокур, Б.А. Ларин и др.; Под ред. Д.Н. Ушакова. – М.: Русские словари, 1994. - Т. 1: 844 с.
71. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М.: 1998. – 526 с.
72. Погорілко В.Ф., Фрицький О.Ф., Городецький О.В. та ін. Конституційне право України (За ред. В.Ф. Погорілка), 4-те видання. – Київ: Наукова думка, 2003. – 731 с.
73. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений – 4-е изд., дополненное, - М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.
74. Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України” від 21 березня 1991 р. // ВВР. – 1991. - № 21. – Ст. 252.
75. Закон України “Про підвищення соціальних гарантій для трудящих” від 3 липня 1991 року // Відомості Верховної Ради – 1991. - № 42. - Ст. 549.
76. Закон України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 р. // ВВРУ. – 1993. - № 5. – Ст. 21.
77. Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. - № 16. - Ст.167.
78. Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 р. // ВВРУ, 1991. - № 14. – Ст. 170.
79. Закон України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 р. // ВВРУ. – 1995. - № 17. - Ст. 121.
80. Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16 грудня 1993 р. // ВВР. – 1994. - № 4. – Ст. 18.
81. Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 р. // ВВР. – 1992. - № 15. – Ст. 190.
82. Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16 листопада 2000 р. № 2109-ІІІ // ВВРУ. – 2001. - № 1. – Ст. 2.
83. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000 р. № 1768-ІІІ // ВВРУ. – 2000. - № 35. – Ст. 290.
84. Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 р. № 2017-ІІІ // ВВРУ. – 2000. - № 48. – Ст. 409.
85. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.98 р. № 16/98-ВР // ВВРУ. – 1998. - № 23. – Ст. 121.
86. Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1997. - № 37. - Ст.237.
87. Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 11. - Ст.47.
88. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ // ВВРУ. – 2000. - № 22. – Ст. 171.
89. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІV // ВВРУ. – 1999. - № 46-47. – Ст. 403.
90. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів // Відомості Верховної Ради. – 1997. №50. Ст. 302.
91. Указ Президента України “Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні” від 13.04.98 р. № 291/98.
92. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку зведень в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування” від 04.06.98р. № 794.
93. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми соціального захисту ветеранів» від 15 січня 2005 р. № 42.
94. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. // ВВРУ. – 1991. - № 4. – Ст. 20.
95. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко... В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 527с.
96. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 22. – Ст. 303.
97. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку: Штаб МВС України. Відділ правового забезпечення діяльності ОВС. – Київ. – 1993. – 506 с.
98. Положення про порядок та умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.06.91 р. № 59 (із змін. і допов.) // Умови проходження служби та соціальний захист працівників міліції: Збірник нормативно-правових актів України / Упоряд.: О.В. Терещук, О.Ф. Штанько, Н.Б. Болотіна. – К.: Вікар, 2003. – 341 с.
99. Інструкція про порядок проведення державного обов’язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затверджена спільним наказом МВС України від 31.08.92 р. № 3792/БТ і Правління Української державної страхової комерційної організації від 31.08.92 р. № 13.
100. Закон України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 9 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 29. – Ст. 399.
101. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
102. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: “Основа”, 1999. – 440 с.
103. Бандурка О.М. та ін. Охорона праці в діяльності ОВС України: Підручник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 288 с.
104. Ануфрієв М.І., Венедиктов В.С., Іншин М.І. Соціально-правовий захист працівників ОВС України / Науково-практичний посібник. – Х.: Видавництво Ун-ту внутр. справ, 2000. – 102 с.
105. Венедиктов В.С. Правові питання проходження служби та соціально-правового захисту працівників ОВС // Вісник НУВС, 1999. - № 5. – С. 218-222.
106. Венедиктов В.С. Напрямки вдосконалення соціально-правового захисту працівників ОВС // Вісник Університету внутрішніх справ, 1999. - № 8. – С. 78-80.
107. Венедиктов В.С. Соціально-правове забезпечення безпеки життєдіяльності працівників органів внутрішніх справ України // Право і безпека, 2002. - № 1.
108. Венедиктов В.С. Стан соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ в сучасних умовах розвитку держави та суспільства // Право і безпека. – 2004. - № 3’2. – С. 37-40.
109. Лавриненко О.В. Нормативне забезпечення правового та соціального захисту працівників міліції України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 1999. - № 5. – С. 122-127.
110. Лавриненко О.В. Щодо реформи законодавства про працю працівників правоохоронних органів України // Вісник Національного університету внутрішніх справ . – 2002. – Вип. № 12, ч. 2. – С. 168-176.
111. Мельник К.Ю. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ (проблеми теорії та практики): Дис...канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 202 с.
112. Мельник К.Ю. Роль професійних спілок у вирішенні проблем соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. - № 17. – С. 153-158.
113. Мельник К.Ю. Місце та роль міліцейських профспілок в системі захисту прав, свобод та законних інтер