Правове регулювання працевлаштування в Україні

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ……………….……...9
1.1. Ринок праці та зайнятість населення України……………………..……..9
1.2. Поняття та стадії працевлаштування…………………………………….36
1.3. Сучасний стан та шляхи вдосконалення нормативно-правового забезпечення працевлаштування в Україні…………………………………….73
РОЗДІЛ 2 СВІТОВІ ЗДОБУТКИ В ГАЛУЗІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ………………………….…103
2.1. Міжнародно-правове регулювання зайнятості та
працевлаштування…………………………………………………………...…103
2.2. Досвід закордонних країн в сфері забезпечення зайнятості та працевлаштування…………………………………………………………...…123
РОЗДІЛ 3 ГАРАНТІЇ В СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ……………………140
3.1. Гарантії як елемент правового статусу особистості в суспільстві
та державі…………………………………………………………………….…140
3.2. Система гарантій прав людини в сфері зайнятості та працевлаштування………………………………….…………………………..149
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………162
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………171
ВСТУП
Актуальність теми. Становлення України як соціальної, правової демократичної держави, проголошення курсу на перехід до соціально-орієнтованої ринкової економіки ставить перед країною певні завдання, які потребують свого вирішення. Одним з найбільш складних, якщо не найскладнішим завданням є формування в Україні цивілізованого ринку праці. Досвід його функціонування в країнах з розвиненою ринковою економікою показує, що він здатний в значній мірі підвищити ефективність використання трудового потенціалу. В той же час, ринкові стосунки в сфері працевлаштування, формування попиту і пропозиції на робочу силу неминуче породжують цілий ряд негативних соціальних наслідків, серед яких безробіття.
Сьогодні проблема безробіття в Україні стоїть досить гостро. Так, за даними державної служби зайнятості, на її обліку на 1 січня 2007 р. перебувало 0,8 млн. незайнятих гро¬мадян, які шукали роботу, з них понад третину становила молодь віком до 35 років, а кожний другий жив у сільській місце¬вості. Серед таких осіб майже кожний другий (45,4%) раніше обіймав місце ро¬бітника, а кожний четвертий (27,0) — по¬саду службовця, або не мав професійної підготовки (27,6%). Офіційний статус без¬робітних на зазначену дату набули 97,3% незайнятих громадян. Рівень зареєстрованого безробіття за¬галом у країні за грудень 2006 р. зріс на 0,2 відсоткового пункту на 1 січня 2007 р. становив 2,7% чисельності насе¬лення працездатного віку. Приріст було забезпечено переважно за рахунок без¬робітного сільського населення, де цей показник зріс за місяць на 0,6 відсоткового пункту і становив 4,9% населення працездатного віку цієї місцевості. Рівень зареєстрованого безробіття серед міського населення зріс на 0,1 відсоткового пункту і становив 1,8%.
Як відомо праця є необхідною умовою життя людини і суспільства. Саме тому реальне здійснення права на працю є одним з основних пріоритетів соціальної, правової держави. Україна проголосивши себе такою державою закріпила у власній конституції право кожного на працю та зобов’язалася створювати умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Для реалізації цих конституційних норм в країні діє доволі розгалужене законодавство, яке включає великий масив нормативно-правових актів різних рівнів. Однак, не зважаючи на це, навіть рівень зареєстрованого безробіття не говорячи вже про приховане свідчить про деякі упущення держави в сфері правового регулювання зайнятості і працевлаштування населення України.
Наукове дослідження питань правового регулювання працевлаштування в Україні покликане допомогти удосконаленню законодавства у цій сфері та сприяти вирішенню окремих теоретичних і практичних проблем в сфері зайнятості та працевлаштування. Означене набуває ще більшої ваги за умов реформування трудового законодавства і прийняття нового Трудового кодексу України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 р. та п. 1.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і особливостей правового регулювання працевлаштування в Україні, в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення та правозастосовчої практики.
Для досягнення поставленої мети в дисертації були поставлені наступні дослідницькі задачі:
- дослідити сучасні проблеми в сфері зайнятості і працевлаштування;
- визначити місце інституту працевлаштування в предметі трудового права;
- здійснити теоретичний аналіз категорій: «ринок праці», «зайнятість», «працевлаштування»;
- проаналізувати сучасний стан нормативно-правового забезпечення працевлаштування в Україні;
- дослідити міжнародно-правові норми в сфері регулювання зайнятості і працевлаштування;
- проаналізувати досвід закордонних країн в сфері забезпечення зайнятості населення;
- проаналізувати гарантії прав людини в сфері зайнятості та працевлаштування;
- розробити конкретні пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення працевлаштування в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері зайнятості населення.
Предметом дослідження виступають суспільні відносини в сфері працевлаштування населення, відповідне законодавство та практика його застосування, а також погляди науковців на інститут зайнятості та працевлаштування.
Методи дослідження. В дисертації використовувались наступні методи: формально-логічний (абстрагування, аналіз та синтез, індукція та дедукція); системно-структурний, логіко-семантичний, порівняльно-правовий та історико-правовий. Засоби формальної логіки, поєднані з використанням системно-структурного методу дослідження, надали можливість проаналізувати інститут працевлаштування як цілісне правове явище (підрозділ 1.2.) та визначити специфічні риси та загальні ознаки гарантій як структурного елемента правового статусу особистості в суспільстві і державі (підрозділи 3.1.,3.2.). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1., 1.2.). Порівняльно-правовий метод використано для порівняння національного законодавства в сфері зайнятості та працевлаштування та законодавства промислово розвинутих країн світу (підрозділи 1.3.,2.2.). За допомогою історико-правового методу досліджувалися процеси правового регулювання зайнятості на різних історичних етапах розвитку нашої держави (підрозділ 1.1.,1.3.).
Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці українських і російських вчених у сфері трудового права, теорії держави та права: М.Г. Александрова, А.Ю.Бабаскіна, О.Т. Барабаша, Б.К. Бегічева, Н.Б. Болотіної, В.С.Буланова, В.С. Венедіктова, Н.А.Волгіна, В.І.Герасимчука, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, С.А. Іванова, Д.О. Карпенка, Р.І. Кондратьєва, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, М.І.Іншина, А.Р. Мацюка, Ю.П. Орловського, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Б.С. Стичинського, О.В. Хусточкіної, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, Р.І. Шабанова, В.І. Щербини, Ю.М. Щотової, О.М. Ярошенка та інших.
Нормативну базу дослідження становлять: Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств, а також міжнародно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень правової науки, дослідити інститут працевлаштування. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
- дістало подальший розвиток розуміння ролі та значення працевлаштування, як інституту трудового права;
- обґрунтовано розмежування категорій «зайнятість» та «працевлаштування». Так, зайнятість як правова категорія охоплює усі форми трудової діяльності, які не протирічать законодавству, включаючи діяльність на умовах трудового договору (контракту), самостійну зайнятість, службу в Збройних Силах України, органах внутрішніх справ тощо. Працевлаштування ж є певним засобом забезпечення зайнятості;
- отримало подальший розвиток розуміння стадій працевлаштування та трудового договору як перетворюючого фактору для встановлення трудових правовідносин і входження в трудовий колектив;
- удосконалено поняття «ринок праці», під яким розуміється система суспільних відносин та соціальних, економічних, юридичних норм і інститутів в сфері формування робочої сили, її розподілу, обміну (купівлі-продажу за ціною, обумовленою співвідношенням попиту та пропозиції) і використання праці;
- удосконалено поняття «працевлаштування», під яким розуміється діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та інших посередницьких органів спрямована на підшукування роботи особам, що її шукають, а також діяльність останніх по самостійному підшукуванню собі місця роботи;
- дістало подальший розвиток розуміння категорій «неповна зайнятість» та «часткове безробіття»;
- на підставі результатів дослідження внесено пропозиції щодо удосконалення діючих та розробки нових нормативно-правових актів в сфері зайнятості та працевлаштування населення України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:
- в науково-дослідній роботі для подальших досліджень загальних і спеціальних питань правового регулювання зайнятості та працевлаштування населення;
- у правотворчості при підготовці проектів нормативно-правових актів в сфері зайнятості та працевлаштування;
- у правозастосуванні для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства в сфері правового регулювання зайнятості та працевлаштування;
- у навчальному процесі при підготовці лекцій, відповідних розділів підручників і навчальних посібників з Трудового права України, при викладанні навчальної дисципліни «Трудове право», а також у науково-дослідній роботі студентів, слухачів та курсантів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у наукових публікаціях автора, а також доповідях на науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки» (Сімферополь, 19-20 травня 2003р.), «Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи» (Харків-Запоріжжя, 25-26 червня 2004р.). Також положення дисертаційного дослідження обговорювалися на теоретичних семінарах науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ, наукових семінарах та круглих столах у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Теоретичні напрацювання автора дисертації використовуються у процесі викладання курсу «Трудове право», зокрема, при читанні лекцій і проведенні семінарських занять.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано шість статей у фахових виданнях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. При переході на ринкову модель соціально-економічного розвитку країни однією з найбільш складних, якщо не найскладнішою проблемою є формування соціально-орієнтованого ринку праці. Саме такий ринок праці здатний в значній мірі підвищити ефективність використання трудового потенціалу, а також сприяти прояву та реалізації інтересів особистості в сфері праці.
2. Застосування категорії «ринок» для визначення взаємодії роботодавців і працівників в сфері надання та отримання роботи не зрівнює працю зі звичайними товарами, оскільки праця це передусім процес доцільної вольової трудової діяльності людей і тільки на додаток до цього може розглядатися як певний специфічний товар, який не може бути відокремлено від працівника. Людина як носій здатності до праці сьогодні володіє свободою волевиявлення. Так, Загальна декларація прав людини в ст. 23 закріплює право кожної людини на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Пункт 1 статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права закріплює таку норму: «держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права». З огляду на це в сучасних державах працівники не можуть бути куплені або продані, вони можуть бути тільки найняті на основі вільного волевиявлення.
3. Ринок праці – це система суспільних відносин та соціальних, економічних, юридичних норм і інститутів в сфері формування робочої сили, її розподілу, обміну (купівлі-продажу за ціною, обумовленою співвідношенням попиту та пропозиції) і використання праці.
4. Передумовами створення ринку праці є: наявність основних суб’єктів ринку праці - самостійного, вільного працівника та роботодавця, наявність попиту і пропозиції робочої сили, нормативно-правове забезпечення функціонування ринку праці, наявність різноманітних економічних стимулів зайнятості та працевлаштування.
5. До ознак соціально-орієнтованого ринку праці відносяться: здійснення державою політики спрямованої на забезпечення повної, продуктивної та вільнообраної зайнятості; збільшення продуктивних робочих місць; створення умов для формування і розвитку трудового потенціалу, відповідаючого вимогам науково-технічного прогресу і соціально-економічним пріоритетам; створення умов для прояву та реалізації інтересів особистості в сфері праці і занять; забезпечення оптимального співвідношення державного та договірного регулювання праці; забезпечення реалізації гарантій соціально-правового захисту в сфері зайнятості та працевлаштування.
6. До основних факторів які впливають на зайнятість відносяться: демографічний, економічний і соціальний. Демографічний висвітлює ситуацію, яка складеться в сфері відтворення населення, та показує стан трудового потенціалу держави. Економічний висвітлює економічний розвиток суспільства та виробництва. Соціальний висвітлює стан соціальних інституцій суспільства та держави, ступінь забезпеченості соціальних прав людини і перш за все рівень охорони здоров'я населення.
7. З огляду на великий відсоток незареєстрованого безробіття в Україні державній службі зайнятості необхідно проводити активну роз’яснювальну роботу з приводу доцільності та позитивності бути зареєстрованим в державній службі зайнятості, але найважливіше те, щоб державна служба зайнятості організовувала свою роботу так, щоб населення дійсно повірило в те, що цей орган держави робить все від нього залежне щоб задовольнити потреби кожної людини в сфері зайнятості.
8. До вирішення проблем зайнятості в державі сьогодні необхідно активно залучати, поряд з державними органами та органами місцевого самоврядування, профспілкові та інші громадські організації, а також підприємства, установи і організації.
9. Для забезпечення належного регулювання суспільних відносин в державі, реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян важливо, щоб законодавець, по-перше, давав визначення термінам, які він застосовує в нормативно-правових актах, а по-друге, ці визначення повинні бути чіткі, логічні, адекватно відображаючі певні явища правової дійсності та не допускаючі двоякого тлумачення правових норм.
10. Виходячи з законодавчого визначення поняття «зайнятість» можна зробити висновок про те, що зайнятість як правова категорія охоплює усі форми трудової діяльності, які не протирічать законодавству, включаючи діяльність на умовах трудового договору (контракту), самостійну зайнятість, службу в Збройних Силах України, органах внутрішніх справ тощо. Працевлаштування ж є певним засобом забезпечення зайнятості. Так, відносини працевлаштування виникають у результаті пошуку роботи фізичною особою і, як зазначено в літературі, становлять єдність трьох взаємопов'язаних, але відносно самостійних правовідносин: а) між органом працевлаштування і громадянином, який звернувся з заявою про влаштування на роботу; б) між органом працевлаштування і організацією, яка потребує кадрів; в) між громадянином і організацією, куди він направлений на роботу органом працевлаштування. В той же час, якщо особа сама підшукує собі роботу, то можна говорити про виникнення одного правовідношення між фізичною особою, яка шукає роботу і потенційним роботодавцем.
11. Працевлаштування – це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та інших посередницьких органів спрямована на підшукування роботи особам, що її шукають, а також діяльність останніх по самостійному підшукуванню собі місця роботи.
12. Процес працевлаштування можна розділити на дві стадії. Перша – підшукування роботи, друга – укладання трудового договору. Так, процес працевлаштування починається з того, що особа яка бажає працювати звертається до органів, які займаються працевлаштуванням з метою сприяння в підшукуванні роботи або починає самостійно підшукувати собі роботу. Незалежно від того підшукала особа собі роботу сама або це зробили органи, що сприяють працевлаштуванню останньою стадією процесу працевлаштування є укладення трудового договору між працівником та роботодавцем. Трудовий договір виступає одним з перетворюючих факторів для встановлення трудових правовідносин і входження в трудовий колектив.
13. Комерційні організації, які займаються посередництвом в сфері працевлаштування виконують такі позитивні функції на ринку праці: підвищують ефективність суспільного виробництва, зокрема економлять час роботодавцям на пошук необхідної робочої сили; сприяють введенню трудових відносин в правове поле; сприяють розв'язанню соціальних проблем (безробіття, низького життєвого рівня).
14. Негативним аспектом функціонування комерційних організацій з працевлаштування є орієнтація на співпрацю із спеціалістами, які мають певний досвід в тій або іншій сфері трудової діяльності.
15. Основною рисою, яка відрізняє часткове безробіття від неповної зайнятості є відношення працівника до роботи на умовах неповної зайнятості. Якщо працівник бажає працювати на умовах повної зайнятості, однак вимушений працювати на умовах неповної зайнятості, то це є частковим безробіттям. Якщо ж працівника влаштовує така форма зайнятості, то це не безробіття, а добровільна неповна зайнятість.
16. Правовий статус (положення) особистості у широкому розумінні - це комплексна категорія, що розкриває всі сторони закріпленого в праві становища особистості, яке охоплює усі її соціально-юридичні якості та властивості, а саме: громадянство, правосуб'єктність, права, свободи, обов'язки, юридичну відповідальність та юридичні гарантії. У вузькому значенні поняття «правовий статус (положення)» охоплює тільки права, свободи та обов’язки.
17. Важливим елементом, що характеризує правовий статус з точки зору його реальності є система юридичних гарантій, як комплекс заходів, що забезпечують реалізацію й охорону юридичних прав, свобод і обов'язків.
18. Гарантії поділяються на загальні і спеціальні, де загальні - це об'єктивні обставини, що створюють відповідні умови (середовище) і передумови для правомірної реалізації прав і свобод громадян, а спеціальні (правові) - це певні юридичні засоби, спрямовані на реалізацію і захист прав і свобод громадян. Реальне забезпечення прав, свобод і обов'язків громадян може здійснюватися тільки при комплексній взаємодії загальних і спеціальних гарантій.
19. Зміст юридичних гарантій прав, свобод і обов’язків особистості в суспільстві включає сукупність закріплених у правових нормах умов і засобів, а також організаційно-правову діяльність юрисдикційних органів по їх застосуванню, спрямовану на забезпечення безперешкодної реалізації та захист прав, свобод та обов’язків особистості.
20. Гарантії в сфері зайнятості і працевлаштування можна об’єднати у наступні групи: гарантії спрямовані на забезпечення вільного вибору роботи; гарантії спрямовані на захист трудових прав працівників під час встановлення і припинення трудових відносин, гарантії спрямовані на зниження безробіття та забезпечення безробітних засобами до існування, спеціальні гарантії працівникам зі зниженою конкурентоспроможністю на ринку праці.
21. Стрижневим елементом національних систем зайнятості і працевлаштування, з огляду на положення міжнародно-правових актів в цій сфері, повинно бути забезпечення повної зайнятості населення, тобто надання можливості кожній людині, яка готова приступити до роботи та шукає її, можливості її отримання. Крім того, така робота повинна бути якомога продуктивнішою та обрана на основі вільного вибору. До заходів спрямованих на забезпечення повної зайнятості та захист від безробіття відносяться: створення та належне функціонування безкоштовних служб працевлаштування; створення та належне функціонування системи страхування на випадок безробіття; створення та належне функціонування системи професійної орієнтації, підготовки та перепідготовки; створення нових робочих місць; допомога в питаннях зайнятості певним категоріям осіб, неконкурентоспроможних на ринку праці (жінки, які мають дітей, молоді працівники, інваліди, працівники літнього віку, особи, що є безробітними тривалий час, працівники-мігранти, які живуть у країні на законних підставах).
22. Сьогодні основна увага в промислово розвинутих країнах світу приділяється заходам, спрямованим на активізацію, з одного боку роботи служб зайнятості, а з іншого, зусиль безробітних по пошуку нового робочого місця. Останнє включає значну лібералізацію поняття підходящої роботи, ув’язку активності пошуків роботи з розміром допомоги, матеріальне заохочення безробітних, які працевлаштовуються в короткий термін.
23. Особливе місце серед заходів спрямованих на забезпечення зайнятості та захист від безробіття в промислово розвинутих країнах є система соціального страхування на випадок безробіття, яка передбачає застосування різних механізмів і засобів надання безробітним допомоги.
24. В даний час в розвинених країнах існують чотири основні моделі ринків праці та стимулювання зайнятості, а саме: американська, японська, шведська та європейська. Незважаючи на певні недоліки вказані системи добре себе зарекомендували на закордонних ринках праці.
25. Світовий досвід в сфері забезпечення зайнятості не повинен запозичуватись Україною без врахування її політичних, національних, економічних та культурних особливостей, природного і людського потенціалів, оскільки навіть самий прогресивний досвід не завжди буде співпадати з реальними соціально-економічними та природно-ресурсними умовами конкретної країни.
26. Нормативно-правовий акт в сфері працевлаштування - це прийнятий або санкціонований компетентним органом держави або народом (референдумом) письмовий документ, що містить норми права спрямовані на регулювання відносин в сфері працевлаштування населення.
27. Існує необхідність певним чином вдосконалити нормативно-правове забезпечення зайнятості та працевлаштування в Україні, зокрема:
- у визначенні поняття зайнятості (п.1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення») термін «громадян» замінити на термін «населення», а також дати визначення терміну «населення»;
- Положення про державну службу зайнятості, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991р. №47 доповнити таким визначенням: «Державна служба зайнятості є системою органів, установ та закладів, діяльність яких спрямовується на комплексне вирішення питань зайнятості населення, професійної орієнтації, професійної підготовки та забезпечення матеріальної допомоги у разі безробіття»;
- з огляду на положення ст.ст. 1 и 8 Закону України «Про зайнятість населення» та п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» замінити в цих документах термін «незайняті громадяни» на «незайняті». До того ж, оскільки ця постанова передбачає реєстрацію іноземців та осіб без громадянства доцільно в її назві слово «громадян» замінити та слово «осіб».
- викласти п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в такій редакції: «В Україні до зайнятого населення відносяться громадяни України:
а) які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;
б) самостійно зайняті, тобто підприємці, особи, зайняті творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери і члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, адвокати, приватні нотаріуси, аудитори;
в) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, внутрішніх військах, військах Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу;
г) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;
д) зайняті виконанням робіт і наданням послуг на основі цивільно-правових договорів.
До зайнятого населення відносяться також громадяни інших держав і особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають на території України на законних підставах, і виконують функції, не пов'язані з забезпеченням діяльності посольств, місій, консульств і торговельних представництв іноземних держав»;
- ввести в Закон України «Про зайнятість населення» термін «частково безробітні» та визначити, хто визнається частково безробітними, хто не може визнаватися частково безробітним, а також розробити порядок реєстрації частково безробітних;
- включити транспортну доступність в перелік обов'язкових критеріїв підходящої роботи (ст.7 Закону України «Про зайнятість населення»);
- в Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» словосполучення «безробітні громадяни» замінити на слово «безробітні»
- підвищити квоту робочих місць встановлену п.2 ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» до 10 відсотків.
28. Взагалі з метою кардинального вдосконалення нормативно-правового регулювання зайнятості та працевлаштування необхідно об’єднати всі норми нормативно-правових актів в сфері зайнятості та працевлаштування після їх якісної переробки в один кодифікований акт з назвою Кодекс законів про зайнятість населення України або передбачити в Трудовому кодексі України книгу під назвою «Відносини в сфері зайнятості та працевлаштування» в яку б в повній мірі увійшли перероблені норми нормативно-правових актів в сфері зайнятості та працевлаштування.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996, №30. – Ст.141.
2. Герасимчук В.І. Проблеми трансформації зайнятості і ринку праці України. – К.: Вид-во ТОВ «ПРИНТ ЕКСПРЕС», 2001. – 503с.
3. Рынок труда. Учебник. Под ред. проф. В.С. Буланова и проф. Н.А. Волгина. – М.: «Экзамен», 2000 – 448с.
4. Дорошенко Л.С. Управление трудовими ресурсами. Учебное пособие. –К.: МАУІІ, 1997. – 456с.
5. Завіиовська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 467с.
6. Колот А.М. Еволюція державної політики зайнятості в країнах з розвиненою ринковою економікою// Зайнятість та ринок праці. – Міжв. наук, збірник // – К., 2000. – С. 46-51.
7. Сіденко С.В. Соціальний вимір ринкової економіки: Монографія. – К.: Видавництво «Київський університет», 1998. – 304с.
8. Брезінський В.Б. Ринок праці і підвищення його ролі в формуванні ефективної ринкової економіки //Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. – 2002, №22. – С. 182-190.
9. Капітал // Маркс К., Енгельс Ф. Тв., 2-е вид. Т.23. – 599с.
10. Горачинский С.В., Певзнер Я.А. Политическая экономия: дискуссионные проблемы, пути обновления. – М., 1991. – 462с.
11. Ринок праці і планування професійної кар'єри: Навч.- метод, посібник / Лат.- уклад. В.Д.Мороз. – X., 2002. – 52 с.
12. Рофе А.И. О содержании понятий «трудовые ресурсы» и «рабочая сила» / Вопросы экономики. – 1995, №5. – С. 9-16.
13. Ромашов О.В. Социология труда: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2001 – 320с.
14. Слезингер Г.З. Труд в условиях рыночной экономики. – М., 1996 – 347с.
15. Бабасов Е.М. Прикладная социология: Учебное пособие – Мн.: Тетра Систенс, 2000. – 496с.
16. Буланов В.С. Рабочая сила в условиях формирующихся рыночных отношений. – Рязань,1994. – 267с.
17. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978. – 366с.
18. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины: Учебное пособие. – Х.: Консум, 2004. – 305 с.
19. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – X.: Фірма «Консум», 1998. – 480 с.
20. Трубач С. Ринок праці: специфіка, принципи, завдання та функції. // Наукові записки Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка. – 2002., №13. – С.5-7.
21. Бабаскин А.Ю. Актуальные проблемы правового регулирования занятости населения в Украине. / Дис. канд. юрид. наук. – Киев. 1996. – 191с.
22. Ачкасов А.Є. Стратегія регулювання зайнятості населення України. Теорія і практика. – Житомир, 2002, - 512с.
23. Государственная власть и предприятие: от команды к партнерству. // Осипов А.В. и др. – М.:Международные отношения, 1991. – 344с.
24. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 2-ге вид., стер. – К.:Вікар, 2004. – 725с.
25. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового пра¬ва: Монографія. – Львів: Видавничий центр Львів. Національного ун-ту Івана Франка, 1999. – 214с.
26. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України. – 1971, №50. – Ст. 375.
27. Закон України «Про зайнятість населення» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991, № 14. – Ст.170.
28. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии права на труд рабочих и служащих. – М., 1972.
29. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. – М.: Юридическая литература, 1979. – 224 с.
30. Пашков А.С. Занятость, безработица, трудоустройство. Обзор законодательства. – СПб.: СКФ «Россия-Нева», 1994. – 54 с.
31. Проект Трудового кодексу України // Праця і зарплата – 2003, № 42 (спецвипуск).
32. Маршалл А. Принципы экономической науки. – М., 1993, Т.2.
33. Рынок труда: Учеб. пособие /Под ред. проф. П.Э. Шлендера. – М.: Вузовский учебник, 2004. – 208 с.
34. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – М: Юрист, 1998. – 416 с.
35. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внут. дел, 2000. – 704с.
36. Курило І. Деякі демографічні передумови формування економічної активності та соціальної стратифікації населення України. // Україна: аспекти праці. – 2003, №8. – С. 19-25.
37. Супян В. Сфера труда в США: новые тенденции и вызовы XXI века // Человек и труд. – 2001, № 3. – С.29-34.
38. Кирницька Т. Фактори структурування зайнятості та її динаміка наприкінці ХХ – на початку ХХІ сторіччя. // Наукові записки. – 2002, №13. – С.10-12.
39. Шабанов Р.І. Правове регулювання працевлаштування в Україні. // Авт. дис... канд. юрид. наук – Київ, 2006. – 17 с.
40. Доходи населення і ринок праці //Праця і зарплата. – 2007, №4 – С. 8-9.
41. Реформування ринку праці та соціальної політики в Україні. – Будапешт.: МОП-ЦСЕГ, 1994. – 245с.
42. Майднер Р. Активная политика на рынке трудовых ресурсов // Социалистический труд. – 1991, №5. – С. 57-63.
43. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю Шведовой. – 20-е изд. стереотип. - М.: Рус. яв, 1988. – 750с.
44. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440с.
45. Чанышева Г.И. Болотина Н.Б. Трудовое право Украины – Х.: «Одисей», 2001. – 512с.
46. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1990р. №381 «Про створення державної служби зайнятості України» // Урядовий кур'єр. – 1990. – 27 грудня.
47. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991р. №47 «Про затвердження Положення про державну службу зайнятості» // Урядовий кур'єр. – 1993. – 2 липня.
48. Трудовое право: Учебник / Под общ. ред. О.В. Смирнова. – М.: «Проспект», 1997. – 448с.
49. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.98 р. № 578 «Про затвердження положень щодо застосування Закону України «Про зайнятість населення» // Офіційний вісник України. – 1998, № 17. – Ст. 635.
50. Верба Д. Пропозиції щодо вдосконалення системи характеристик зайнятості населення // Україна аспекти праці. – 2004, №1. – С. 20-28.
51. Тумакова С. Держава і організація ринку робочої сили. // Вісник Української академії державного управління при президенті України. – 2002, №3. – С.118-125.
52. Пурей М.М. Право на працю в Україні в умовах ринкової економіки // Дис. канд. юрид. наук. – Харків, 2002. – 173с.
53. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юрид. изд., тип, МИДСССР, 1948. – 336с.
54. Венедиктов А.В. Государственные юридические лица в СССР // Советское государство и право. – 1940, № 10. – С. 63-66.
55. Трудове право України: Навч. посіб. для студ. юрид. спеціальностей вищих навчальних закладів/ Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., Козак В.Я. та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 536 с.
56. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). –2003, № 18. – Ст.144.
57. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003, №№ 40-44. – Ст.356.
58. Постанова Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням та ВЦРПС від 28.12.77 №447/24 «Про затвердження Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу(відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва. // ЗП СРСР. – 1978, №26. – Ст..167.
59. Гетьманцева Н.Д. Особливості правового регулювання праці в нових умовах господарювання //Актуальні проблеми трудового права в сучасних умовах ринкової економіки. – Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2003. – С.106-110.
60. Бегичев Б.К.Трудовая правоспособность советских граждан. – М.: Юрид. лит, 1972. – 330 с.
61. Волкова О.Н. Недопустимость необоснованного отказа в приеме на работу - важнейшая гарантия права на труд // Труды ВЮЗИ. – 1978, T.62. – C.35.
62. Бару М., Гончарова Г. Регулирование трудовых отношений в новых условиях хозяйствования // Радянське право. – 1989, №11. – C.62-69.
63. Дрiжчана С. Вiдмова у прийняттi на роботу: проблеми i пропозицiї // Радянське право. – 1991, № 6. – C.34.
64. Акопова Е.М., Еремина С.Н. Договоры о труде. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 1995. – 464 с.
65. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку. – М.: Дело ЛТД, 1995. – 304 с.
66. Скобелкин В.Н. Расширение гарантий права на труд // Советское государство и право. – 1971, № 3. – C.64-65.
67. Скобелкин В.Н. Обеспечение трудовых прав в СССР. – М.: Юрид. лит, 1987. – 110 с.
68. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997роки). – Сімферополь , 1998.
69. Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення): Збірник нормативних актів / Автори упорядники: С.В. Лінецький, М.І. Мельник, А.М. Ришелюк. – К.: Атіка, 2000. – 896 с.
70. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). –2002, № 27-28. – Ст.180.
71. Сажнєв І.В. Удосконалення діяльності судових органів як суб’єктів реалізації правоохоронної функції держави/ Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посібн./ За заг. ред. Я.Кондратьєва; Кер. авт. кол. В.Ковальский. – К., 2002. – 320 с.
72. Смородинський В.С. Посилення незалежності судової влади як важливий напрям демократизації українського суспільства /Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посібн./ За заг. ред. Я.Кондратьєва; Кер. авт. кол. В.Ковальский. – К., 2002. – 320 с.
73. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.10.1991р. №253 «Про переселення сімей у сільську місцевість та організований набір працівників». // ЗПУ. – 1991, №11. – Ст.107.
74. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА. М, 1988. – 570 с.
75. Котюк В.О. Теорія права: курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208с.
76. Хропанюк В.Н. Теория государства и права /Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Юрист, 2000. – 366с.
77. Проблемы общей теории права и государства /Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА – ИНФРА – М., 1999. – 832с.
78. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000, № 22. – Ст.171.
79. Теория государства и права / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юрист, 1997. – 742с.
80. Рекомендації науково-практичної конференції «Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки». – Харків: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – 16с.
81. Юридична енциклопедія в 6 Т. / Редкол Ю.С. Шемшученко (голова редкол) та ін. – К.:Українська енциклопедія, Т.4., 1998. – 720с.
82. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001, № 13. Ст.65.
83. Праця України у 1999 році // Статсбірник. – К.: Держкомстат України. – 2000.
84. Конвенція про сприяння зайнятості і захисту від безробіття №168.// Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
85. Рекомендація щодо страхування на випадок безробіття та щодо надання допомоги безробітним № 44. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева – 678с.
86. Куреев А.А. Занятость и безработица. // Эмиграция. 1995. – 17 августа.
87. Феськов М.М. Трудове законодавство України і Європейська соціальна хартія (переглянута): питання адаптації. – К.:Знання, 2005. – 276с.
88. Купрій О. Соціальне страхування на випадок безробіття в Україні: історія становлення, досягнення, проблеми та перспективи. // Україна: аспекти праці. – 2003, №7. – С.42-47.
89. Матрусова Т. Н. Трудовая политика государства в отношении лиц старших возрастов в Японии // Труд за рубежом. – 2003, №2. – С. 23-48.
90. Декларация относительно целей и задач Международной организации труда. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. Вып. XVI. – М., 1957. – С. 351-372.
91. Конвенція про безробіття № 2 // Конвенции и рекомендации МОТ, Женева, 1991г.
92. Конвенція про платні бюро найму №34. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева – 678с.
93. Конвенція про організацію служби зайнятості № 88// Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева – 678с.
94. Конвенція про платні бюро найму № 96// Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева – 678с.
95. Конвенція про приватні агентства зайнятості №181. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
96. Конвенція про допомогу особам, котрі є безробітними з незалежних від них обставин № 44. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева – 678с.
97. Рекомендація щодо професійного орієнтування № 87// Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева – 678с.
98. Рекомендація щодо професійного навчання № 117 // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
99. Конвенція про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів №142. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
100. Рекомендація щодо професійної орієнтації і професійної підготовки в галузі розвитку людських ресурсів №150. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
101. Конвенція про політику в галузі зайнятості № 122. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
102. Рекомендація про політику в галузі зайнятості № 122 // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
103. Матрусова Т. Н. Механизм государственного управления рынком труда в Японии // Труд за рубежом. – 1997, №4. – С. 17-38.
104. Действующее международное право. В 3-х томах // Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Т. 2. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1999. – 832 с.
105. Тарасов О.В. Про значення загальної декларації прав людини // Права людини в умовах реформування правової системи України / За ред. проф. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. – 113с.
106. Европейская социальная хартия.// Библиотека журнала «Социальная защита». – Серия «Права человека». – М., 1998, Вып. 2 – 115с.
107. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.:Изд-во МНИМП. – 1998. – 600с.
108. Вишневская Н. Рынок рабочей силы в ретроспективе ХХ столетия. // Мировая экономика и международные отношения. – 2001, №9. – С. 52-61.
109. OECD Economic Outlook. P., 2000. №68.
110. Main Economic Indicators P., January. 2001.
111. Europen Commission: Employment in Europe,1998.
112. Юрлова Н. Продуктивна зайнятість в умовах радикальних змін у діяльності ринків праці в деяких країнах ОЕСР // Україна: аспекти праці. – 2000, №7. – С.31-36.
113. Вишневская Н. Законодательство о защите занятости и рынок труда // Вопросы эконмики. – 2003, №4. – С. 114-121.
114. Павловська О. Зарубіжний досвід фінансового забезпечення ринку праці. // Справочник кадровика. – 2003, №5. – С.62-69.
115. Емохонова Л.Г. Наемный труд во Франции: на пути к постиндустриальному обществу – М.:Наука, 1991. – 246с.
116. Яковлєв Б.А. Актуальные проблемы занятости населения восточных земель Германии. – М.: Дело, 1995. – 289с.
117. Яценко В. Страхування від безробіття як чинник стабілізації зайнятості в Україні // Україна: аспекти праці. – 1998, №3. – С.9-14.
118. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208с.
119. Теория государства и права. Учебник для вузов. / Под ред. С.С. Алексеева – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА • М, 2000. – 595с.
120. Проблемы советского социалистического государства и права в современный период. Некоторые теоретические вопросы // Под ред. В.М. Чхиквадзе. – М.: Наука, 1969. – 312 c.
121. Витрук Н.В. Проблемы теории правового положения личности в развитом социалистическом обществе. // Дис. докт. юрид. наук. – М., 1979. – 247 c.
122. Матузов Н.И. Юридические обязанности и ответственность как элементы правового статуса личности // Конституция СССР и правовое положение личности. – М.: Ин-т государства и права, 1979. – 174 c.
123. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 293 c.
124. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 300 с.
125. Голунский С.А., Строгович М.С. Теория государства и права. – М.: Юриздат., 1940. – 415с.
126. Теория государства и права /Под ред. К.А. Моничева. – М.: Юрид. лит., 1965. – 571с.
127. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
128. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. – М.: Юрид лит., 1981. – 216 с.
129. Семенов П.Г. Конституция и гражданин // Теоретические основы советской конституции. – М.: Наука, 1981. – 207 с.
130. Новоселов В.И. Два понятия правового положения граждан в СССР // Правопорядок и правовой статус личности а развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977 года. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 278 с.
131. Словарь иностранных слов. – 16-е изд. Испр. – М.: Рус.яз., 1988. – 624с.
132. Энциклопедический словарь / Гл ред Б.А. Введенский. – М., 1955. – 389с.
133. Энциклопедический словарь правовых знаний / Редкол.: В М. Чхиквадзе (гл. ред.). – М., 1965. – 68с.
134. Юридичний словник / За ред Б.С Бабія. – К., 1974. – 135с.
135. Загальна теорія держави і права: Підручник. / За ред. М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришиної. – Х.: «Право», 2002. – 432 с.
136. Іншин М.І. Правове регулювання службово-трудових відносин в Україні: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 337с.
137. Боброва Н.А. Об организационно-правовых гарантиях статуса личности. В кн. Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе. – Саратов, 1980. – 344с.
138. Магулъский Э.И., Новиков С.С. Правовое положение граждан в социалистическом государстве. // Государство и демократия в период построения развитого социализма. – М., 1974, – 288с.
139. Мицкевич А.В. О гарантиях прав и свобод советских граждан в общенародном социалистическом государстве. // Советское государство и право. – 1963, № 8. – С.27 – 35.
140. Теория государства и. права. Под ред. А.М.Васильева. – М., 1977. – 513с.
141. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм. // Правоведение. – 1971, № 3. – С. 43-51.
142. Карева М.П. Советское государственное право. – М., 1948. – 345с.
143. Козлов Ю.М.. Административно-правовые гарантии конституционных прав и свобод советских граждан. В кн. Юридические гарантии конституционных прав и свобод личности в социалистическом обществе. Под ред. Л.Д.Воеводина. – М., 1987. – 365с.
144. Конституційне право України / Під ред. В.Ф.Погорілка.– К.: Наук. думка, 1999.– 734 с.
145. Нерсесянц В.С. Система юридических гарантий прав и свобод граждан / Социалистическое правовое государство: концепция и пути реализации. – М.: Юрид. лит., 1990.– 318 с.
146. Синюкова Т.В. Юридические гарантии реализации прав и обязанностей советских граждан. // Дисс. канд. юрид. наук. – Свердловск, 1986, – 192с.
147. Мельник К.Ю. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ (проблеми теорії та практики. // Дис. канд. юрид. наук. – Харків. 2003р. – 202с.
148. Венедіктов В.С. Концептуальні підходи до кодифікації трудового законодавства України // Право і безпека. – 2002, № 2. – С. 9-12.
149. Академічна юридична думка. – К.: Ін Юре, 1998. – 546 с.
150. Положення про організацію роботи щодо сприяння зайнятості населення в умовах масового вивільнення працівників: Постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.93 р. № 1090 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994, № 4. – Ст. 107.
151. Послання Президента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000-2004 роки» // Урядовий кур'єр. – 2000, №42.
152. Основні напрямки розвитку трудового потенціалу України на період до 2010 року. Указ Президента України від 3.08.99 р. №958/99 //Офіційний вісник України. – 1999, №31.
153. Ринок праці 2003р. //Праця і зарплата. – 2004, № 4 – С. 7.