ФОРМИ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ

Короткий опис

ЗМІСТ
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНСТИТУТУ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ ПРАЦІ 9
1.1. Становлення і розвиток законодавства у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників 9
1.2. Поняття та класифікація форм захисту трудових прав та інтересів працівників 27
1.3. Способи захисту трудових прав та інтересів працівників: загальна характеристика 45
Висновки до першого розділу 60
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНИЙ ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ПРАЦІВНИКІВ 64
2.1. Судовий захист трудових прав та інтересів працівників 64
2.2. Органи державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, їх повноваження 86
2.3. Захист трудових прав та інтересів працівників Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини 104
Висновки до другого розділу 121
РОЗДІЛ 3. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ І КОЛЕКТИВНИЙ ЗАХИСТ ТРУДОВИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ПРАЦІВНИКІВ 124
3.1. Поняття та галузеві ознаки самозахисту працівниками своїх трудових прав 124
3.2. Способи та межі самозахисту працівниками своїх трудових прав та інтересів 140
3.3. Захист трудових прав та інтересів працівників професійними спілками 157
Висновки до розділу 3 174
ВИСНОВКИ 178
Список використаних джерел 183

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасний період проблема забезпечення прав людини має всесвітнє значення. У Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, прийнятій Генеральною Асамблеєю на 55-й сесії 8 вересня 2000 р., закріплюється намір добиватися повного захисту і заохочення в усіх країнах громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав для всіх, змінювати потенціал всіх країн для втілення у життя принципів і практики демократії та поваги прав людини.
В умовах становлення демократичної, соціальної, правової держави, соціально-орієнтованої ринкової економіки проблема забезпечення поваги і додержання прав людини набула глобальних масштабів і на національному рівні, в тому числі в основній сфері життєдіяльності людини – сфері праці. Захист суб`єктивних прав і законних інтересів в межах відповідної форми захисту та за допомогою того чи іншого способу є об`єктивною необхідністю. Саме за рівнем захисту прав людини і громадянина оцінюються ефективність діяльності органів державної влади, ступінь демократичності держави в цілому. Створення і функціонування всеохоплюючої системи захисту трудових прав є важливою юридичною гарантією їх забезпечення.
В умовах ринкової економіки проблеми забезпечення надійного захисту трудових прав та законних інтересів працівників надзвичайно загострилися. Стан додержання законодавства про працю характеризується зростанням порушень трудових прав громадян, зниженням рівня ефективності їх захисту. У зв’язку з цим перед наукою трудового права постало завдання визначити форми та способи захисту цих прав, механізм їх реалізації, зміст нового інституту в системі трудового права – захист трудових прав, свобод та інтересів людини.
Проблеми захисту прав людини та громадянина досліджуються представниками різних галузей публічного та приватного права. Окремі аспекти захисту трудових прав працівників досліджують представники вітчизняної науки трудового права: Н.Б. Болотіна, В.Я. Буряк, Г.С. Гончарова, В.С. Венедиктов, В.В. Жернаков, С.І. Запара, В.В. Лазор, Т.Г. Маркіна, П.Д. Пилипенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, М.П. Стадник, Н.М. Хуторян, Н.А. Циганчук, Г.І. Чанишева, а також російські вчені: К.М. Гусов, І.Я. Кисельов, К.Д. Крилов, С.П. Маврін, М.В. Лушнікова, А.М. Лушніков, Н.М. Лютов, Ю.П. Орловський, О.С. Пашков, І.О. Снігірьова, В.М. Толкунова, Є.Б. Хохлов та ін.
Актуальність теми дослідження обумовлюється також недостатнім ступенем її наукової розробки. У вітчизняній науці трудового права проблеми форм захисту трудових прав працівників ще не були предметом спеціального комплексного дослідження. Визначення форм і способів захисту трудових прав та інтересів працівників сприятиме розробці ефективного галузевого механізму захисту зазначених прав.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні» на 2001 – 2005 роки і «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006 – 2010 роки, які є складовими планів науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави» на 2001 – 2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195) і «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006 – 2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концепції форм і способів захисту трудових прав та інтересів працівників у сучасних соціально-економічних умовах, а також механізму їх реалізації.
Для досягнення зазначеної мети в дослідженні ставляться такі основні завдання:
– дослідити становлення та розвиток національного законодавства у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників;
– сформулювати поняття форм захисту трудових прав та інтересів працівників і здійснити їх класифікацію;
– визначити поняття та перелік способів захисту трудових прав та інтересів працівників;
– проаналізувати юрисдикційні форми захисту трудових прав та інтересів працівників;
– дослідити неюрисдикційні форми захисту трудових прав та інтересів працівників;
– визначити поняття, галузеві ознаки, способи та межі самозахисту працівниками своїх трудових прав та інтересів;
– розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення актів трудового законодавства України у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників, проекту Трудового кодексу України з урахуванням міжнародних трудових стандартів, позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.
Об`єктом дослідження є суспільні відносини у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання реалізації форм захисту трудових прав та інтересів працівників.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлений особливостями його об’єкта, предмета, мети і завдань. За допомогою діалектичного методу розглянуто поставлені автором проблеми захисту трудових та інтересів працівників в їх розвитку та взаємозв`язку. Застосування історико-правового методу дозволило проаналізувати розвиток чинного законодавства у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників і обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми. Формально-логічний та системний методи відіграли значну роль у дослідженні різних аспектів суспільних відносин у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників. Завдяки формально-юридичному методу виявлено роль формальної визначеності правових норм у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників. Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити схожі об`єкти пізнання при аналізі національного трудового законодавства, міжнародних правових актів та законодавства зарубіжних країн.
Основні положення та висновки дисертації базуються на аналізі міжнародних актів про права людини, чинного законодавства України та законодавства країн із розвиненою ринковою економікою, постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, держав колишнього Союзу РСР, досягнень загальної теорії права, конституційного права, міжнародного права, трудового права, цивільного права, інших галузей системи права України, матеріалів судової практики, у тому числі практики Європейського суду з прав людини, діяльності органів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, щорічних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права спеціальним комплексним дослідженням форм захисту трудових прав та інтересів працівників в умовах ринкової економіки.
У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
– визначено поняття «захист трудових прав та інтересів працівників», здійснено розмежування та сформульовано поняття «форма захисту трудових прав та інтересів працівників» та «спосіб захисту трудових прав та інтересів працівників»;
- обґрунтовано доцільність виділення самостійного інституту «Захист трудових прав, свобод та інтересів людини» в системі трудового права України та запропоновано його зміст як сукупності норм, що визначають основні трудові права і свободи людини, форми, способи та порядок їхнього захисту;
- проаналізовано етапи становлення і розвитку законодавства України у сфері захисту трудових прав та інтересів, виявлено особливості розвитку національного законодавства у цій сфері за радянських часів та у період незалежності України;
- здійснено класифікацію форм захисту трудових прав та інтересів працівників за різними підставами. Виділено юрисдикційні та неюрисдикційні форми (серед юрисдикційних форм виділено ще міжнародні та національні форми захисту), а також досліджено такі форми захисту як державний, індивідуальний та колективний захист;
– визначено способи захисту трудових прав та інтересів працівників, які відповідають юрисдикційній та неюрисдикційній формам захисту. У межах юрисдикційних форм виділено такі способи захисту як відновні, припиняючі, штрафні;
– проаналізовано діяльність органів судової влади, органів державного нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства як юрисдикційних форм захисту трудових прав та інтересів працівників;
– досліджено діяльність органів трудової юстиції із захисту індивідуальних та колективних трудових прав: комісій з розгляду трудових спорів, примирних комісій, трудового арбітражу, посередників та внесено пропозиції щодо удосконалення їхньої діяльності;
– вперше у вітчизняній науці трудового права визначено поняття, галузеві ознаки, способи та межі самозахисту працівниками своїх трудових прав як неюрисдикційної форми захисту. Проаналізовано індивідуальні та колективні способи самозахисту трудових прав, а також порядок доюрисдикційного врегулювання трудового спору зусиллями його сторін;
– досліджено діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників та внесено пропозиції щодо підвищення її ефективності;
– проаналізовано положення проекту Трудового кодексу України про захист трудових прав та інтересів працівників і сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо його змісту.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження, отримані дисертанткою, можуть бути використані у законотворчій діяльності, у тому числі при роботі над проектом Трудового кодексу України.
Висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути корисними у науково-дослідній роботі для подальшого дослідження теоретичних та практичних проблем реалізації форм та способів захисту трудових прав та інтересів працівників, а також у практиці застосування чинного трудового законодавства.
Результати дослідження можуть бути також використані у навчальному процесі при викладанні нормативного курсу «Трудове право України», при підготовці робочих програм, підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначеної дисципліни.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення, на науково-практичних конференціях, зокрема: на 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу, присвяченої п`ятій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (м. Одеса, 22 – 23 квітня 2005 р.); науково-практичній конференції «Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах» (м. Суми, 2–4 червня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Право ХХІ століття: становлення і перспективи розвитку» (м. Миколаїв, 25 листопада 2005 р.); на 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії» (м. Одеса, 9 – 10 червня 2006 р.); на 10-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 27 квітня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у 8 публікаціях, в тому числі 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У Висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формуються пропозиції щодо удосконалення законодавства у сфері захисту трудових прав та інтересів працівників.
Одним з центральних інститутів трудового права повинен стати інститут захисту трудових прав, свобод та інтересів людини. Зміст даного інституту ще тільки формується, але можна окреслити коло основних питань, що до нього входять, а саме: зміст основних трудових прав і свобод людини, зокрема, права на працю, право на захист працівником своїх трудових прав та інтересів; юрисдикційні та неюрисдикційні форми захисту; способи захисту, за допомогою яких здійснюється захист; порядок захисту, тобто процедурні та процесуальні заходи здійснення захисту, умови правомірності реалізації права на захист трудових прав і свобод.
Поряд із захистом трудових прав та інтересів працівників держава захищає права та законні інтереси роботодавців, що виявляється у передбаченні нормами трудового законодавства підстав та порядку звільнення працівників, засобів забезпечення трудової дисципліни, права на відшкодування шкоди, заподіяної працівником, права на звернення у відповідних випадках до органів з розгляду трудових спорів. Втім, враховуючи специфіку трудових правовідносин, в яких працівник і роботодавець є соціально не рівними, необхідно чітко визначити та передбачити на законодавчому рівні форми і способи захисту трудових прав та інтересів працівників.
І роботодавець, і найманий працівник мають усвідомити необхідність безумовного додержання ними вимог законодавства про працю та вжити необхідних заходів щодо забезпечення виконання в повному обсязі покладених на них обов`язків та використання прав, наданих їм законодавством.
Одним із основних завдань трудового законодавства повинен бути захист трудових прав та інтересів працівників. Крім того, у новому Трудовому кодексі України необхідно передбачити серед основних трудових прав працівників право на захист своїх трудових прав та інтересів, що включає як можливість звернення за захистом до юрисдикційного органу, так і можливість правомочної особи захищати належне їй право власними діями, зокрема удаватися до способів самозахисту трудових прав.
Здійснення права працівника на захист своїх трудових прав та інтересів включає: 1) оцінку працівником, права та інтереси якого порушуються, оспорюються чи не визнаються, обставин і характеру порушення; 2) вибір форми захисту; 3) вибір способу захисту у межах відповідної форми захисту.
Захист трудових прав та інтересів працівників являє собою сукупність юрисдикційних та неюрисдикційних форм, організаційних, процедурних і процесуальних способів, матеріально–правових заходів, спрямованих на припинення і попередження порушень трудового законодавства, поновлення порушених трудових прав громадян і відшкодування заподіяної внаслідок таких порушень шкоди. Визначення поняття форм захисту трудових прав, їх видів та способів захисту сприятиме виробленню ефективного галузевого механізму захисту трудових прав та інтересів як працівників, так і роботодавців.
Форму захисту трудових прав та інтересів працівників можна визначити як діяльність уповноважених органів, працівника або його представника (професійної спілки) із захисту трудових прав і законних інтересів, які виявляються у застосуванні передбачених законодавством способів і заходів, спрямованих на припинення і попередження порушень трудового законодавства, поновлення порушених трудових прав і відшкодування заподіяної шкоди.
Форми захисту трудових прав та інтересів працівників поділяються на два види: юрисдикційну та неюрисдикційну. Юрисдикційна форма захисту трудових прав та інтересів працівників являє собою діяльність передбачених законом органів (органів із розгляду трудових спорів, органів з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю) із захисту порушених або оспорюваних прав та інтересів.
У свою чергу юрисдикційні форми захисту трудових прав та інтересів працівників поділяються на міжнародні та національні. Міжнародні форми включають адміністративні (контрольний механізм МОП) та судові (юрисдикція Європейського Суду з прав людини). Відповідно національні юрисдикційні форми захисту включають захист трудових прав та інтересів в органах з розгляду трудових спорів, а також в органах державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю).
Неюрисдикційна форма захисту передбачає дії працівників із захисту трудових прав та інтересів, які здійснюються ними самостійно, без звернення до відповідних юрисдикційних органів. Йдеться про самозахист працівниками своїх трудових прав та інтересів, який здійснюється ними як індивідуально, так і колективно (зокрема, оголошення страйку). До неюрисдикційних форм захисту та інтересів працівників слід віднести й доюрисдикційне врегулювання трудового спору зусиллями його сторін.
Форми захисту трудових прав і законних інтересів працівників також можна класифікувати залежно від суб’єкта, уповноваженого застосовувати передбачені законодавством способи і засоби, на: індивідуальний захист (самозахист працівниками своїх індивідуальних і колективних трудових прав та інтересів); колективний захист (захист трудових прав та інтересів працівників професійними спілками, системою колективних угод і колективних договорів, органами з розгляду індивідуальних та колективних трудових спорів); державний захист (судовий захист трудових прав та інтересів працівників; державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю).
Способи захисту трудових прав та законних інтересів можна визначити як сукупність дій, що застосовуються юрисдикційними органами, самою уповноваженою особою чи її представником (профспілкою, іншими представниками працівників) з метою захисту трудових прав і законних інтересів шляхом припинення і попередження порушень трудового законодавства, поновлення порушених чи оспорюваних трудових прав і відшкодування заподіяної шкоди.
Самозахист як неюрисдикційна форма захисту являє собою діяльність самого працівника (колективу працівників) із захисту трудових прав та інтересів, яка здійснюється із застосуванням відповідних цій формі способів захисту, не заборонених законом, з метою припинення порушення права, поновлення порушених прав та відшкодування заподіяної шкоди без звернення до компетентних органів.
Основними юридичними ознаками самозахисту трудових прав є те, що: 1) самозахист здійснюється, коли порушення суб’єктивних трудових прав вже скоєне чи продовжується; 2) самозахист здійснюється силами самої уповноваженої особи без звернення до юрисдикційних та адміністративних органів або представників; 3) участь у здійсненні самозахисту трудових прав беруть виключно сторони трудового договору; 4) самозахист здійснюється у формі правомірних дій (бездіяльності) із захисту свого права; 5) інша сторона трудового договору повідомляється про дійсне чи можливе порушення трудових прав, яке нею було скоєне; 6) можливість захищати свої трудові права та свободи не забороненими законом способами самозахисту; 7) метою застосування способів самозахисту є забезпечення недоторканності права, припинення порушення та ліквідація його наслідків; 8) можливість подальшого оскарження дій особи, яка самостійно захищає своє трудове право.
Самозахист працівником своїх трудових прав здійснюється відповідними способами: 1) відмова від виконання роботи, не передбаченої трудовим договором (ст. 31 КЗпП); 2) відмова від роботи, яка безпосередньо загрожує життю чи здоров’ю працівника, за виключенням випадків, коли виконання такої роботи передбачено трудовим договором, укладеним з працівником (ч. 5 ст. 153 КЗпП, ст. 6 Закону України «Про охорону праці»); 3) розірвання трудового договору працівником за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП).
У новому Трудовому кодексі України слід передбачити також, крім вище перерахованих, наступні способи самозахисту: 1) відмова від виконання надурочних робіт, робіт у вихідні, неробочі та святкові дні, до яких працівник залучається з порушенням трудового законодавства; 2) відмова від незаконного переведення на іншу роботу; 3) відмова від виконання незаконних розпоряджень, доручень роботодавця чи його представників; 4) відмова від виконання роботи у зв’язку з невиплатою заробітної плати; 5) відмова від уходу у відпустку у разі невиплати належних працівнику відповідно до законодавства виплат; 6) самостійна реалізація працівником права на відпочинок, якщо роботодавець всупереч закону відмовив у наданні часу відпочинку та час використання таких днів не залежав від волі роботодавця; 7) інші не заборонені законом способи.
Способи самозахисту працівниками своїх трудових прав залежно від суб’єктного складу можна поділити на індивідуальні та колективні. До перших слід віднести, наприклад, відмову від виконання роботи, не передбаченої трудовим договором (ст. 31 КЗпП) та ін. Колективним способом самозахисту є оголошення страйку.
За формою закріплення способи самозахисту поділяються на способи, передбачені законом, та способи, передбачені колективними і трудовими договорами. Договірні способи самозахисту повинні відповідати наступним вимогам: 1) вони не можуть погіршувати становище працівника порівняно з чинним законодавством; 2) роботодавець вправі застосувати договірні способи самозахисту тільки у випадках, передбачених законом (наприклад, відшкодування працівником витрат на навчання); 3) застосування способів самозахисту працівником повинно відповідати вимогам взаємності та розмірності. Спосіб самозахисту повинен відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
З метою посилення захисту трудових прав та інтересів працівників у новому Трудовому кодексі України необхідно закріпити форми, способи та порядок їхнього захисту, механізм реалізації права працівників на самозахист своїх трудових прав та інтересів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
2. Кодекс законов о труде. – Одесса, IХ-я Советская типография, 1919.
3. Кодекс законів про працю зі змінами й доповненнями на 15 жовтня 1927 р. – Юридичне видавництво НКЮ УСРР, Х., 1928.
4. Кодекс законів про працю України. Затверджено Законом УРСР № 322-VII (322а-08) від 10.12.1971 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.
5. Трудовой кодекс Азербайджанской Республики //http://www.azhumanrights.org/cgi-bin/e-cms/vis/vis.pl?s=001&p=0020&n=000044&g
6. Трудовой кодекс Республики Армении //http://www.parliament.am/legislation.php?sel=show&ID=2131&lang=rus#6
7. Трудовой кодекс Республики Казахстан //http://karaganda.pmicro.kz/DB/Busn/Govern/Laws/Diverse/Kodex11/
8. Трудовой кодекс Российской Федерации //http://www.consultant.ru/popular/tkrf/
9. Трудовий кодекс України: Проект у редакції від 10.02.2006 р. //http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=27349
10. Цивільний кодекс України. Затверджено Законом України № 435-IV від 16.01.2003 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.
11. Цивільний процесуальний кодекс України. Затверджено Законом України № 1618-IV від 18.03.2004 р. //Офіційний вісник України. – 2004. – № 16. – Ст. 11.
12. Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини. Закон України від 23.02.2006р. //Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
13. Про державну службу. Закон України від 16.12.1993 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
14. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Закон України від 8.09.2005 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 52. – Ст. 561.
15. Про звернення громадян. Закон України від 2.10.1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №47.– Ст. 256.
16. Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати. Закон України від 19.10.2000 //Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 49. – Ст. 422.
17. Про міжнародні договори України: Закон України від 22.12.1993 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 45.
18. Про об`єднання громадян. Закон України від 16.06.1992 //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
19. Про охорону праці. Закон України від 14.10.1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
20. Про прокуратуру. Закон України від 5.11.1991 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 14.
21. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності. Закон України від 15.09.1999 //Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
22. Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої). Закон України від 14.09.2006 //Офіційний вісник України. – 2006. – № 40. – Ст. 36.
23. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Закон України від 23.12.1997 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20.– Ст. 99.
24. Федеральный Закон Российской Федерации от 30.06.2006 г. № 90-ФЗ «О внесении изменений в Трудовой кодекс Российской Федерации, признании не действующими на территории Российской Федерации некоторых нормативных правовых актов СССР и утратившими силу некоторых законодательных актов (положений законодательных актов) Российской Федерации» //http://www.afga.ru
25. Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року: Указ Президента України від 24.05.2000 р. //Урядовий кур`єр. – 31 травня 2000 року.
26. Про основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року: Указ Президента України від 3.08.1999 р. //Урядовий кур`єр. – 19 серпня 1999 року.
27. Деякі питання Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю. Постанова Кабінету Міністрів України № 50 від 18.01.2003 р. //Офіційний вісник України. – 2003. – № 4. – Ст. 230.
28. Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. Постанова Кабінету Міністрів України № 1640 від 23.11.2006 р. //Офіційний вісник України. – 2006. – № 47. – Ст. 3133.
29. Абрамова О.В. Судебная защита трудовых прав //Трудовое право. – 2005. – №1. – С. 39-51.
30. Абова Т.Е. Охрана хозяйственных прав предприятий. – М.: Юрид. лит., 1975. – 216 с.
31. Азімов Ч. Здійснення самозахисту в цивільному праві //Вісник Академії правових наук України. – 2002. – №25. – С. 135-141.
32. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М., 1955. – 176 с.
33. Алексеев С.С., Дюрягин И.Я. Функции применения права //Правоведение. – 1972. – № 2. – С. 25-33.
34. Алексеев С.С. Структура советского права. – М., 1975. – 264 с.
35. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
36. Алхімова Д. Захист трудових прав громадян – один з пріоритетних напрямків роботи органів прокуратури //Вісник прокуратури. – 2002. – № 3. – С. 83-85.
37. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у першому півріччі 2006 р.(за даними судової статистики) //http: //www.scourt.gov.ua
38. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 р. (за даними судової статистики)//Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6. – С. 33-47.
39. Анишина В.И. Проблемы реформирования трудовой юстиции в Российской Федерации как инструмент реформирования трудового права (трудовой суд) //Там само. – С. 187-196.
40. Аракелян М., Узун Н. Забезпечення конституційного права людини на захист прав і свобод судом. //Право України. – 2006. – № 3. – С. 19-21.
41. Арефьев Г.П. Некоторые вопросы понятия охраны субъективных прав //Проблемы защиты субъективных прав. – Ярославль, 1981. – С. 68-75.
42. Арефьев Г.П. Понятие защиты субъективных прав //Процессуальные средства реализации конституционного права на судебную и арбитражную защиту: Межвуз. темат. сб. – Калинин, 1982. – С. 13-21.
43. Баклан О. Поняття та зміст контрольно–наглядової діяльності //Прокуратура – Людина – Держава. – 2004.– № 10. – С. 41-47.
44. Баранов А. Нужны ли нам профсоюзы? //Правда. – 2002. – № 133. – С.2.
45. Бартовщук О. Судовий розгляд у розумні строки: мрія чи реальність? // Право України. – 2006. – № 7. – С. 46-48.
46. Барчук В. Б. Вдосконалення форм і методів діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини //Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004.– № 5. – С. 102-111.
47. Басин Ю.Г. Основы гражданского законодательства о защите субъективных прав граждан //Проблемы применения Основ гражданского законодательства и Основ гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик. Саратов, 1971. – С. 32-37.
48. Басин Ю.Г., Диденко А.Г. Защита субъективных гражданских прав //Юридические науки. – Вып. 1. – Алма–Ата, 1971. – С. 3.
49. Бахрах Д.Н. Нужна специализация судей, а не судов //Российская юстиция. – 2003. – № 2. – С. 10, 11.
50. Башимов М. Институт омбудсмена в странах СНГ и Балтии //Государство и право. – 2004. – № 5. – С. 63-73.
51. Бегичев Б.К. Трудовая правосубъектность советских граждан. – М.: Юрид. лит., 1972. – 248 с.
52. Безпека праці: європейські соціальні стандарти //Людина і праця. – 2005. – № 4. – С. 15, 16.
53. Белов В.А. Гражданское право: Общая и Особенная части: Учебник. – М.: АО «Центр ЮрИнфор», 2003. – 960 с.
54. Беляев В.П. Надзор и контроль как формы юридической деятельности //Право и политика. – 2002. – № 5. – С. 24-30.
55. Богатыренко З.С. Международная организация труда в XXI: новые условия и новые перспективы //Трудовое право. – 2006. – № 4. – С. 31-47.
56. Богданова Е.Е. Проблема основания защиты субъективных гражданских прав //Журнал российского права.– 2004. – № 10. – С. 40-45.
57. Бойцова В.В. Служба защиты прав человека и гражданина. Мировой опыт. – М., 1996. – 408 с.
58. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 2 – ге вид., стер. – К.: Вікар, 2004. – 725 с.
59. Брагинский М.И. Возникновение гражданских прав и обязанностей, осуществление и защита гражданских прав //Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. – М.: Фонд «Правовая культура», 1995. – 479 с.
60. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: «Статут», 2000. – 926 с.
61. Брибосиа Д. Совет Европы и функции омбудсмена //Региональный уполномоченный по правам человека: Опыт, перспективы: Материалы межд. конф., 27-29 окт. 1998 г. – Екатеринбург: Стратегия,1998. – С. 16-21.
62. Бугров Л.Ю. Спорные вопросы реализации российскими судами Трудового кодекса Российской Федерации //Проблемы защиты трудовых прав граждан. Материалы научно-практической конференции. Ред. А.С. Леонов. – М.: Права человека, 2004. – С. 62-67.
63. Бурак В. Поняття та види правових форм захисту трудових прав і законних інтересів працівників //Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах: Збірник матеріалів круглого столу /За ред. канд. юрид. наук, доц. Л.П. Шумної. – Чернігів: КП « Видавництво «Чернігівські обереги », 2006. – С. 20-24.
64. Буткевич В. Г., Маляренко В. Т. Європейський суд з прав людини та українське судочинство: питання взаємодії //Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 4. – С. 2-8.
65. Бутнев В.В. Понятие механизма защиты субъективных гражданских прав. //Механизм защиты субъективных гражданских прав. Ярославль, 1990. – С.5-17;
66. Бущенко П.А. Щодо захисту прав працівників в проекті Трудового кодексу України //Форми соціально – правового захисту працівників у службово – трудових відносинах: Матеріали науково – практичної конференції; м. Суми, 2-4 червня 2005 р. /За ред. Проф. В.С. Венедіктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, 2005. – С. 117-121.
67. Вазгенов А. Управление трудовыми отношениями в условиях обострения социальной напряженности //Проблемы теории и практики управления. – 1999. – №4. – С. 92-93.
68. Васильева В.А. Какими быть функциям профсоюзов? //Трудовое право. – 2005. – № 10 – С. 17-19.
69. Венедіктов В.С. Трудовое право Украины. – Х.: Консум, 2004. – 304 с.
70. Венедіктов В.С. Наука трудового права на шляху соціальних перетворень та захисту прав людини //Форми соціально – правового захисту працівників у службово – трудових відносинах: Матеріали науково – практичної конференції; м. Суми, 2-4 червня 2005 р. /За ред. Проф. В.С. Венедіктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, 2005. – С. 8-12.
71. Верещинський Ю.О. Застосування державами Європейської соціальної хартії та Переглянутої соціальної хартії //Актуальні проблеми держави і права. – 2005. – Вип. 25. – С. 541-547.
72. Вершинин А.П. Меры защиты субъективных прав по гражданскому законодательству //Проблема совершенствования законодательства о защите субъективных прав. – Ярославль, 1988. – С. 54-59.
73. Вєтухова І.А. До питання захисту трудових прав найманих працівників //Форми соціально – правового захисту працівників у службово – трудових відносинах: Матеріали науково – практичної конференції; м. Суми, 2-4 червня 2005 р. /За ред. Проф. В.С. Венедіктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, 2005. – С. 15-19.
74. Виступ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н. Карпачової на представленні в Верховній Раді України щорічної доповіді про стан додержання та захисту прав и свобод людини в Україні (18 квітня 2003 року, м. Київ) //Голос України. – 2003. – № 106 ( 3106 ). – С. 10, 11.
75. Виступ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Н. Карпачової на представленні в парламенті щорічної доповіді про стан додержання та захисту прав и свобод людини в Україні (6 липня 2005 року) //Голос України. – 2005. – № 133 (3633). – С. 6-8.
76. Витрянский В.В. Проблемы арбитражно-судебной защиты гражданских прав участников имущественного оборота: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – М., 1996. – 48 с.
77. Витрук Н. В. Конституционное правосудие: Судебное конституционное право и процесс. – М.: Закон иправо, ЮНИТИ, 1998. – 165 с.
78. Волкова О. История развития советского трудового законодательства: Учебное пособие. – М., ВЮЗИ, 1986.– 63 с;
79. Воложанин В.П. Несудебные формы разрешения гражданско-правовых споров. – Свердловск, 1974. – 202 с.
80. Воложанин В.П. Основные проблемы защиты гражданских прав в несудебном порядке: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.712. – Свердловск, 1975. – 32 с.
81. Галуза М. Мобінг і Україна //Профспілки України. – 2006. – № 6. – С. 24.
82. Гамбаров Ю.С. Курс гражданского права. Т. 1. Часть общая. – Спб., 1911. – 780 с.
83. Гараджаев Д. Контрольно-надзорный механизм в системе защиты прав и свобод человека и гражданина (на материалах Украины, Росси, Азербайджана) //Юридический вестник. – 2004. – № 1. – С. 75-81.
84. Гинцбург Л. Я. Трудовое право /История Советского государства и права (1917 – 1920 гг.), кн. 1. – М.: Наука, 1968. – С. 494-512.
85. Глазырин В.В. Новое в законодательстве о труде. – М.: Знание, 1992.– 64 с.
86. Гликман О. В. Механизм контроля за соблюдением обязательств государств – членов Международной Организации Труда (МОТ) // Юрист-международник. – 2003. – № 4. – С. 47-57.
87. Глущенко П.П. Социально-правовая защита конституционных прав и свобод граждан (теория и практика).– СПб.: Изд-во В. А. Михайлова, 1998. – 374 с.
88. Голованова Е.А. Гарантии рабочих и служащих при увольнении. – М., 1975. – 111 с.
89. Головкова Н. Знание как способ самозащиты //Российская газета. – 1997. – 4 апреля. – С. 10.
90. Гончарова Г. Плюралізм профспілок і трудові відносини: вирішення питань на практиці // Право України. – 1999. – № 10. – С. 30-33.
91. Горшенев В.М. Процессуальная форма и ее назначение в советском праве //Советское государство и право. – 1973. – № 12. – С. 28-35.
92. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М., 1972. – 256 с.
93. Горшенин К.П. Новое в законодательстве о труде. – 2–е изд., стереотип. – М.,1971. – 103 с.
94. Гражданский кодекс РФ, Часть первая: Научно-практический комментарий /Отв. ред. Т.Е. Абова, А.Ю. Кабалкин, В.П. Мозолин. – М., 1996. – 684 с.
95. Гражданское право: Учебник. Ч. 1. Изд. 3-е, перераб. и доп. /Под. ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – 816 с.
96. Гражданское право: Учебник: в 2 тт., Т. 1 /Отв. ред. Е.А. Суханов. – М. 1998. – 816 с.
97. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Изд-во МГУ, 1972. – 284 с.
98. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М., 1992. – 207 с.
99. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – 2-е изд., стереотип. – М.: Статут, 2001. – 411 с.
100. Гукасян Р.Е. Влияние материально-правовых отношений на форму процесса в исковом производстве // Вопросы теории и практики гражданского процесса. – Вип.1. – Саратов, 1976. – 152 с.
101. Данилова В. Державний нагляд у сфері праці //Довідник кадровика. – 2005.– № 11. – С. 6-9.
102. Дедюева М.В. Трудовые права: способы защиты и подсудность споров // Трудовое право. – 2006. – № 6. – С. 3-8.
103. Демидович О. Мобінг не має національності. Емоційне насилля на роботі в Іспанії та країнах Європейського Союзу //Профспілки України. – 2006. – № 6. – С.21-24.
104. Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 159 с.
105. Додонов В.Н., Крутский В.Е. Прокуратура в России и за рубежом: Сравнительное исследование. – М., 2001. – 192 с.
106. Дюрягин И.Я. Гражданин и закон. 2-е изд., изм. и доп. – М.: Юридическая литература, 1991. – 367 с.
107. Ем В.С. Осуществление гражданских прав и исполнение обязанностей //Гражданское право: В 2 ч. Т. 1. Учебник /Под ред. Е.А. Суханова. – М., 1994.– 384с.
108. Ершов В.В. Актуальные теоретические и практические проблемы защиты трудовых прав работников //Проблемы защиты трудовых прав граждан. Материалы научно-практической конференции. Ред. А.С. Леонов. – М.: Права человека, 2004. – С. 68-76.
109. Жарков Б.Н. Профсоюзные права и их международно-правовая защита /Отв. ред. Б.Г. Столповский; АН СССР, Институт международного рабочего движения. – М.: Наука, 1990. – 120 с.
110. Жернаков В.В. Теоретичні та практичні питання інституту захисту прав людини в сфері праці //Актуальні проблеми держави і права. – 2005. – Вип. 25. – С. 329-335.
111. Жернаков В.В. Теоретичні засади формування інституту захисту прав людини в сфері праці //Форми соціально – правового захисту працівників у службово – трудових відносинах: Матеріали науково – практичної конференції; м. Суми, 2-4 червня 2005 р. /За ред. Проф. В.С. Венедіктова. – Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, 2005. – С. 19-26.
112. Жуков В. Міф соціального партнерства, який може стати реальністю //Профспілки України. – 2005.– № 2.– С. 73-77.
113. Жулай І. Зарплатні заборгованості – належну компенсацію! //Профспілки України. – 2005. – № 4. – С. 48-51.
114. За зростання зарплатних боргів – персональна відповідальність //Людина і праця. – 2006. – № 10. – С. 18, 19.
115. Завидов Б.Д., Гусев О.Б. Защита гражданских прав по законодательству России //Арбитражный и гражданский процесс. – 2000. – №1. – С. 2-15.
116. Зайцева О.Б. Способы защиты трудовых прав работников и совершенствование их законодательного регулирования //Трудовое право. – 2004. – № 4-5. – С. 101-108.
117. Иванов О.В. Защита гражданских прав как правовой институт и как научная проблема //Вопросы государства и права. Труды Иркутского ун-та им. А.А. Жданова. Т. XLV. – Иркутск, 1967. – Вып. 8. – С. 41-56.
118. Иванов С.А. Применение конвенций МОТ в России в переходный период. Некоторые проблемы //Государство и право. – 1975. – № 8-9. – С. 66-73.
119. Иванов С.А. Лившиц Р.З. Личность в советском трудовом праве. – М., 1982. – 206 с.
120. Иванов С.А. Кризис советского трудового права //Советское государство и право. – 1990. – № 7. – С. 39-47;
121. Иванов С.А. Российское трудовое право: история и современность //Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 36-45.
122. Игдыров Г.А. Защита трудовых прав рабочих и служащих /Отв. ред. А.Л. Могилевский. – Ашхабад: Ылым, 1987. – 127 с.
123. Илларионова Т.И. Механизм действия гражданско-правовых охранительных мер. – Свердловск, 1980. – 76 с.
124. Иоффе О.С. Советское гражданское право: Курс лекций. – Л., изд. ЛГУ, 1958. – 511 с.
125. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М.: Юрид. лит., 1967. – 218 с.
126. Иоффе О.С. Избранные труды. Советское гражданское право: В 4 томах. Т. 2. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс », 2004. – 511 с.
127. История политических и правовых учений: Учебник для вузов /Под общ. ред. В.С. Нерсесянса. – М., 2005.– 352 с.
128. Інформація про хід виконання Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2004 – 2005 роки станом на 1 липня 2006 року //http://www.fpsu.org.ua/activity/dialog/general-consent/44cf139f6bb78/
129. Іщук Я.В. Україна у міжнародних рейтингах //Актуальні проблеми політики. – 2002. – № 11. – С. 95-98.
130. Канунников А.Б., Пастухов А.А., Канунников С.А. Правовая культура самозащиты работниками трудовых прав //Трудовое право. – 2007.– № 2. – С.51-54.
131. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К., 2002. – 494с.
132. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Третя щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини //http://www.ombudsman.kiev.ua/Dop_3/R5_2.htm.
133. Карпачова Н.І. Верховенство право //Профспілки України. – 2005. – №4. – С. 30-33.
134. Карпенко Д., Хуторян Н. Правові проблеми Загальної частини пректу Кодексу України про працю //Право України. – 1998. – № 3. – С. 41-44.
135. Киримова Е.А. Правовой институт: понятие и виды: Учебное пособие. – Саратов, 2000. – 55 с.
136. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
137. Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право: Учебник. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 360 с.
138. Ківалов С.В. Актуальні проблеми судового захисту прав людини в Україні і міжнародні стандарти //Актуальні проблеми політики. – 2002. – №13.– С.3-9.
139. Ківалов С.В. Українська юстиція на шляху до європейських стандартів//Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6. – С. 12-16.
140. Клейн Н.И. Возникновение гражданских прав и обязанностей, осуществление и защита гражданских прав //Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации /Отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: ЮРИНКОМЦЕНТР, 1995. – 448 с.
141. Кодификация законодательства о труде социалистических стран /Под ред. С.А. Иванова. – М.: Наука, 1979.– 413 с.
142. Козак З. Проект Трудового кодексу України //Праця і Закон. – 2003. – № 8. – С. 14-21.
143. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
144. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей . – М.: Фонд « Правовая культура », 1995. – 479 с.
145. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации /Отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: ЮРИНКОМЦЕНТР, 1995. – 448 с.
146. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации /Ответственный редактор доктор юрид. наук, профессор Ю.П. Орловский. - М.: Юридическая фирма «Контракт», «ИНФРА.М», 2002.– 950 с.
147. Костян И., Пискарев И., Шеломов Б. Защита трудовых прав работников// Человек и труд. – 2003. – № 8. – С.43-52.
148. Костян И.А. О концепции Трудового процессуального кодекса //Проблемы защиты трудовых прав граждан. Материалы научно-практической конференции. Ред. А.С. Леонов. – М.: Права человека, 2004. – С. 31-39.
149. Костян И.А. Самозащита работниками трудовых прав // Человек и труд. – 2005. – № 8. – С. 69, 70.
150. Кораблева М. С. Защита гражданских прав: новые аспекты /Актуальные вопросы гражданского права /Под ред. М.М. Брагинского. Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 1998. – С.76-108.
151. Кораблева М. С. Институт защиты в гражданских кодексах стран СНГ (сравнительный аспект) //Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2002. – № 6. – С. 107-116.
152. Красавчиков О.А. Гражданское правоотношение //Советское гражданское право: Учебник. В 2 т. Т. 1 /Под ред. О.А. Красавчикова. 3-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая школа, 1985. – С. 98.
153. Краснокутский В.А. Римское частное право: Учебник /Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Перетерского. – М.: Новый Юрист, 1997. – 512 с.
154. Лазор В. Позовна форма захисту інтересів працівників у спорах, що випливають з укладення трудового договору //Право України. – 2002. – №8. – С. 54-57.
155. Лазор В.В. Проблемы востребованности комиссии по трудовым спорам при разрешении индивидуальных трудовых разногласий //Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 21. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 252-259.
156. Лазор В.В. Проблеми правового регулювання трудових спорів і конфліктів за умов формування ринкових відносин в Україні: Автореф. дис. д-ра. юрид. наук: 12.00.05. – Київ, 2005. – 40 с.
157. Лебедев А.И. В аппарате Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации //Московский журнал международного права. – 2000. – № 1. – С. 128-138.
158. Ледях И.А., Воробьев О.В., Колесова Н.С. Механизмы защиты прав и свобод граждан //Права человека: проблемы и перспективы /Отв. ред. Е. А. Лукашева. – Институт государства и права АН СССР,1990. – 155 с.
159. Ливеровский А.А., Романков Л.П., Худяков А.А., Худяков А.И. О правовом статусе Уполномоченного по правам человека //Ученые записи: Вып.2. – СПб., 1999. – 144 с.
160. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее /Отв. ред. В.И. Никитинский; АН СССР.– М.: Наука , 1989. – 192 с.
161. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: поиски концепции //Советское государство и право. – 1990. – № 7. – С. 47-56.
162. Лисюк М. Управління охороною праці на виробництві //Довідник кадровика.– 2006.– № 11. – С. 70-73.
163. Лось В. Додержання трудових прав працівників – запорука соціального спокою в колективі //Довідник кадровика. – 2004.– № 7. – С. 5-11.
164. Лушникова М.В. Лушников А.М. Очерки теории трудового права. – М.: Юридический центр «Пресс», 2006. – 940 с.
165. Маврин С.П., Пашков А.С., Хохлов Е.Б. Курс российского трудового права. СПб, 1996, Т. 1. – 573 с.
166. Маркіна Т.І. Вимога про визнанн права за трудовим законодавством України //Підприємництво, господарство і право. – 2001.– № 8. – С. 43-45.
167. Маркіна Т.І. Щодо способів захисту прав за законодавством України про працю //Право України. – 2002.– № 2. – С. 53-57.
168. Марцеляк О.В. Акти реагування Уповноваженого з прав людини //Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 30-34.
169. Марцеляк О.В. Етапи становлення інституту омбудсмана у світі //Актуальні проблеми державного управління. – Х., 2003. – № 3. – С. 13-21.
170. Маслов В.Ф., А.А. Пушкин. Советское гражданское право: Часть 1. – К.: «Вища школа », 1983. – 477с.
171. Международная научно – практическая конференция «Трудовое право: актуальные проблемы теории и практики» (Третьи Пашковские чтения) //Правоведение. – 2006. – № 4. – С. 33-39.
172. Мейер Д.И. Русское гражданское право: В 2 ч. по исправленному и дополненному 8-му изд. 1902. Изд. 2-е, испр. – М.: Статут, 1997. – 455 с.
173. Молодцов М.В. Материальные и процессуальные нормы в трудовом праве //Проблемы защиты трудовых прав граждан. Материалы научно-практической конференции. Ред. А.С. Леонов. – М.: Права человека, 2004. – С. 105-109.
174. Миронов В.И. Некоторые проблемы реализации норм трудового права // Проблемы защиты трудовых прав граждан. Материалы научно-практической конференции. Ред. А.С. Леонов. – М.: Права человека, 2004. – С. 178-186.
175. Миронов В.И. Трудовое право России. Учебник. – М.: ООО «Журнал «Управление персоналом», 2005. – 1152 с.
176. Муцинова Н.А. Коллективный договор и соглашение как формы социального партнерства в сфере труда //Правоведение. – 2000. – № 1. – С. 104-112.
177. Мягченко М. Трудові спори: судова практика //Довідник кадровика. – 2005.– № 4. – С. 10-15.
178. Нікіфоров В.Ю. Захисна функція профспілок в Україні //Право і безпека. – 2004. – № 3`4. – С. 152-155.
179. Николаева Л.А. Судебная защита трудовых прав граждан. Алма-Ата, «Наука», 1968. – 193 с.
180. Николаева Л.А. Защита трудовых прав советских граждан. – Алма-Ата, «Наука», 1971. – 276 с.
181. Новак Д.В. Институт самозащиты в гражданском праве России досоветского периода //Журнал российского права. – 2003. – № 2. – С. 143-152.
182. Новікова О. Захист трудових прав у контексті збереження трудового потенціалу // Профспілки України. – 2004. – № 4. – С. 10-12.
183. Нужны ли трудовые суды: pro et contra //Человек и труд. – 2005. – № 2. – С. 43-47.
184. Нуртдинова А. Защита трудовых прав работников // Хозяйство и право. – 2002. – № 11. – С. 3-28.
185. Нуртдинова А.Ф. Концептуальные проблемы формирования специализированной трудовой юстиции //Проблемы защиты трудовых прав граждан. Материалы научно-практической конференции. Ред. А.С. Леонов. – М.: Права человека, 2004. – С. 124-125.
186. Нуртдинова А. Правовое регулирование оплаты труда //Хозяйство и право. – 2006. – № 10. – С. 8-17.
187. Огородник О.О. Реформа трудового законодавства //Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах: Збірник матеріалів круглого столу /За редакцією канд. юрид. наук, доц. Шумної Л.П. – Чернігів: КП «Чернігівські обереги », 2006. – С. 12-17.
188. Ожегов С.И., Шведова К.Ю. Толковый словарь русского языка. – М., 1997. – 944 с.
189. Осипов Ю.К. Подведомственность юридических дел. – Свердловск, 1973. – 123 с.
190. Осійчук М. Державний контроль за дотриманням трудового законодавства: підсумки перевірок // Довідник кадровика. – 2005. – № 6. – С. 16, 17.
191. Осовий Г. Роль профспілок у розбудові громадянського суспільства //Профспілки України. – 2003. – № 4. – С. 3-6.
192. Паліюк В.П. Міжнародні судові установи і захист прав