ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АТЕСТАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УКРАЇНІ

Короткий опис

З М І С Т
ВСТУП……………………………………………………………………..... ...3
РОЗДІЛ 1. АТЕСТАЦІЯ ЯК ПРАВОВА ФОРМА ВСТАНОВЛЕННЯ, ПЕРЕВІРКИ ТА ПІДТВЕРДЖЕННЯ РІВНЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ………………...……...14
1.1. Поняття та правове регулювання атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників……………………………………………………14
1.2. Ознаки та критерії атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників………………………………………......................................40
1.3. Цілі та принципи атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників………………………………………………...............................53
1.4. Суб’єкти атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників.......................................................................................................62
Висновки до розділу 1……………………………………………………….70
РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТАЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ПЕДАГОГІЧНОЮ ТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ…………………………74
2.1. Порядок проведення атестації працівників, які займаються педагогічною діяльністю…………………………………………..…….......74
2.2. Порядок проведення атестації працівників, які займаються науково-педагогічною діяльністю …………………………………............................93
Висновки до розділу 2 ……………………………………..........................116
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ АТЕСТАЦІЇ ЯК ПІДСТАВА ЗМІНИ АБО ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ПЕДАГОГІЧНИХ ТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ……….….......................................................122
3.1. Результати атестації як підстава для зміни трудового договору педагогічних та науково-педагогічних працівників...................................122
3.2. Встановлення невідповідності педагогічного та науково-педагогічного працівника як підстава розірвання трудового договору………………….135
Висновки до розділу 3……………………………........................................152
ВИСНОВКИ………………………………………………………...............157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….............169

ВСТУП

Актуальність теми. В основі реформування системи освіти як найважливішої галузі молодої держави, має бути підготовка педагогічних та науково-педагогічних працівників і вдосконалення їх професійного рівня, яке повинно ґрунтуватися на основі чинного законодавства.
Одним із найважливіших завдань реформування системи освіти є підвищення рівня професійної компетенції педагогічних працівників, які несуть відповідальність перед суспільством за підготовку та виховання підростаючого покоління.
Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження та створення якісно нової національної системи освіти. У зв’язку з цим, головна увага має бути зосереджена на підготовці нового покоління працівників освіти та науки, підвищенні загальної культури, професійної кваліфікації та соціального статусу педагога до рівня, що відповідає його ролі в суспільстві.
Атестація кадрів належить саме до тих ефективних методів, які сприяють розширенню кола творчо працюючих педагогічних та науково-педагогічних працівників, розробці та реалізації ними нових педагогічних технологій, диференціюванню змісту освіти, інноваційних програм, а також служить цілям підвищення якості освіти.
На сьогодні відносини атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників потребують глибокого системного аналізу. На жаль, норми нині діючого законодавства, які регулюють відносини атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, є застарілими, спірними та не можуть у повній мірі сприяти чіткому правовому регулюванню трудових відносин даної категорії працівників.
Актуальність даної теми зумовлена також тим, що нині проводиться робота по підготовці нового Трудового кодексу України, в якому необхідно врегулювати відносини атестації працівників, дати визначення атестації як правої категорії, встановити порядок атестації та її правові наслідки. Саме закріплення в проекті Трудового кодексу України визначення атестації та порядку її проведення стане першим кроком до системного регулювання відносин атестації на централізованому рівні, що дасть змогу проводити об’єктивну оцінку рівня кваліфікації кожного працівника.
Незважаючи на вагомі наукові дослідження окремих питань атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників у роботах Г.О. Барабаш, Ю.В. Баранюк, В.А. Глозмана, С.М. Глазько, О.В. Гоц, І.К. Дмітрієвої, С.В. Дріжчаної, О.П. Жирова, М.І. Іншина, В.Р. Кравець, В.І. Курілова, І.П. Лавринчук, Л.І. Лазор, Б.Д. Лебіна, Р.З. Лівшиця, Х.Т. Мелешко, Ф.П. Негру, Н.М. Неумивайченко, В.П. Пастухова, О.І. Процевського, А.О. Савченка, О.В. Смирнова, О.В. Тищенко, Г.А. Ципкіна, А.М. Юшко слід відзначити, що дослідження правових проблем атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників не втратили своєї актуальності і донині. Залишаються спірними питання щодо поняття визначення атестації як у вузькому так і широкому розумінні. У зв’язку з цим, виникає необхідність дослідження правового змісту атестації як форми визначення відповідності працівника займаній посаді, зокрема, педагогічного та науково-педагогічного працівника.
Актуальним залишається на сьогодні і дослідження порядку проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників та їх правових наслідків, які є підставами зміни або припинення трудових правовідносин вказаної категорії працівників. Потребують вдосконалення і норми, що регулюють порядок оскаржень рішень атестаційних комісій, які вони приймають за результатами перевірки рівня кваліфікації працівника, що проходив атестацію. Окрім того, сьогодні актуальність дослідження правових проблем атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників обумовлена протиріччями між об’єктивною необхідністю реформування системи освіти України, пошуком нових форм та методів забезпечення якісного складу працівників, які займаються педагогічною та науково-педагогічною діяльністю, і станом законодавчого, науково-методичного забезпечення системи атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, а також відсутністю узагальнюючого аналізу процесу її становлення та перебудови.
Стан правового регулювання атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників і відсутність належного дослідження вказаної проблеми у правовій науці свідчить про актуальність обраної теми та змісту цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблеми, що досліджувалися в даній роботі, безпосередньо пов’язані із науково-дослідною роботою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за напрямом дослідження «Проблеми гуманітарних наук» (протокол № 5 Засідання Вченої ради Університету від 27 січня 2005 року). Також вказана проблема узгоджується з Державною програмою розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання пропозицій, спрямованих на забезпечення ефективного правового регулювання трудових відносин, які виникають при проведенні атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників в сучасних умовах.
Відповідно до мети визначені завдання дослідження:
- виявити правові проблеми правового регулювання атестації працівників;
- виробити нові концептуальні підходи до визначення поняття атестації;
- визначити ознаки та критерії атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників;
- дати класифікацію принципів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників;
- охарактеризувати цілі атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників;
- окреслити коло суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників;
- визначити особливості правового порядку проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників як способу оцінки та перевірки їх знань;
- розкрити зміст правових наслідків атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників;
- обґрунтувати власні висновки та пропозиції стосовно внесення змін та доповнень до чинного законодавства в зв’язку з необхідністю вдосконалення правового регулювання атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Об’єктом дослідження є сукупність правовідносин у сфері організації та проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Предметом дослідження є система нормативно – правових актів, що регулюють атестацію працівників, судова та інша правозастосовча практика, пов’язана з атестацією педагогічних та науково-педагогічних працівників, а також наукові розробки вчених-юристів.
Методи дослідження. У процесі дослідження була використана сукупність різних методів, які базуються на науково-теоретичних положеннях, прийнятих як у юридичній науці в цілому, так і в науці трудового права.
Основним методом, який був застосований при написанні роботи, є загальнонауковий діалектичний метод, який використовувався при аналізі чинного законодавства та практики його застосування при атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників (розділи 1, 2); широко використовувався історико-правовий метод, зокрема, при дослідженні розвитку теоретичних аспектів поняття та ознак атестації, методів її проведення, її завдання та мети (розділ 1); порівняльно-правовий метод було покладено в основу аналізу законодавства України у сфері проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників та відповідного законодавства інших країн, норми якого регулюють питання порядку проведення атестації та її правових наслідків (розділ 2); за допомогою формально-логічного методу було виявлено суперечності в визначенні поняття атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників та мети її проведення, а також сформульовано пропозиції та рекомендації щодо єдиної правової позиції у визначенні цих понять (розділ 1, 3, 4); з позицій структурно-функціонального аналізу було виявлено недоліки правового регулювання атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників та визначено шляхи їх подолання (розділ 1); системно-структурний метод був застосований у процесі дослідження ознак та критеріїв атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, а також цілей та принципів, які застосовуються при її проведені (розділ 1); за допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень, а також наукових визначень, які мають ознаки новизни (розділ 1, 2, 3, 4).
Науково-теоретичну базу дослідження становлять наукові праці українських та російських вчених-правознавців у сфері трудового права: М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, Л.П. Грузінової, В.В. Жернакова, І.В. Зуба, М.І. Іншина, Д.О. Карпенка, Р.І. Кондратьева, В.В. Копейчикова, В.Г. Короткіна, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, С.Л. Лисенкова, А.Р. Мацюка, Н.П. Матюхіної, П.І. Мінюкова, Т.П. Мінюкової, В.П. Пастухова, О.С. Падалки, А.Ю. Пашерстник, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, З.К. Симорота, А.Г. Слісаренка, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої.
В роботі також використано доробки вчених трудового права радянського періоду: Л.Я. Гінзбурга, В.А. Глозмана, І.К. Дмітрієвої, О.П. Жирова, В.І. Курілова, Б.Д. Лебіна, Ю.П. Орловського, Г.А Ципкіна, Р.З. Лівшиць, Х.-Т.Т. Мелешко, Ф.П. Негру, Л.Ф. Петренко, О.В. Смирнова.
Правову базу дослідження становить: Конституція України, загальне законодавство про працю України та спеціальне законодавство, яке регламентує порядок проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників; міжнародні акти Міжнародної Організації Праці; постанови Пленуму Верховного Суду України; практика застосування законодавства про працю в системі освіти; судова практика по вирішенню трудових спорів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що здобувачем вперше в Україні в умовах реформування системи освіти здійснено комплексне дослідження правового регулювання атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, виявлено правові проблеми при проведенні атестації вказаної категорії працівників та пропонується авторське бачення шляхів їх вирішення. Внаслідок проведених наукових досліджень автором одержано ряд результатів, що мають наукову новизну:
1. Новою є пропозиція щодо закріплення в законодавстві, а саме в Законі «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», поняття атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників як форми визначення відповідності працівника займаній посаді, відповідно до якого атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників – це сукупність заходів, спрямованих на встановлення, перевірку та підтвердження рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників, з метою покращення найбільш раціонального використання
працівників та підвищення ефективності їх праці.
2. Вперше запропоновано авторське визначення поняття «рівень кваліфікації». Рівень кваліфікації – це правова оцінка діяльності працівника, яка полягає у встановленні точної відповідності рівня його знань, вмінь та навичок кваліфікаційним вимогам, передбаченим довідниками кваліфікаційних характеристик професій.
3. Новою є пропозиція щодо доцільності класифікації вимог, які лежать в основі оцінки та визначення рівня кваліфікації педагогічного працівника, які за їх змістом можна умовно поділити на три групи: до першої групи віднесено вимоги, за допомогою яких можна визначити рівень професійної підготовки педагогічного працівника; друга група містить в собі кваліфікаційні вимоги, за допомогою яких визначаються результати педагогічної роботи педагогічного працівника; третю групу складають вимоги, за допомогою яких визначаються результати та ефективність праці педагогічних працівників.
4. Уточнено ознаки атестації, які характеризують суть правових аспектів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників та є її складовими: перевірка та оцінка знань, вмінь та навичок педагогічних та науково-педагогічних працівників; аналіз результатів роботи педагогічних та науково-педагогічних працівників; підтвердження рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників; встановлення їх відповідності займаній посаді зміна чи припинення умов трудового договору працівника як наслідок атестації.
5. Знайшла подальшого розвитку пропозиція щодо формування єдиних принципів атестації, які можуть бути застосовані, зокрема, при проведенні атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників та визначені на рівні законодавства.
6. Набула додаткової аргументації пропозиція щодо врегулювання
особливостей проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників на локальному рівні шляхом прийняття локальних нормативних актів, враховуючи специфіку діяльності закладів освіти. Таким нормативним актом може бути Положення про атестацію чи Правила проведення атестації.
7. Вперше сформульовано висновок про те, що науково-педагогічні працівники не проходять атестацію з метою підтвердження і перевірки рівня кваліфікації працівника на відповідність займаній посаді та обґрунтовано доцільність врегулювання цієї проблеми шляхом прийняття Закону України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», оскільки проведення такої атестації надасть змогу систематично підвищувати науковий рівень професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів.
8. Обґрунтовано доцільність зміни порядку формування атестаційної комісії при проведенні атестації педагогічних працівників шляхом обрання комісії з числа членів трудового колективу педагогів закладу освіти, що дозволить суттєво підвищити об’єктивність атестації педагогічних працівників та запропоновано на рівні Закону України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників» встановити вимоги, яким повинен відповідати член атестаційної комісії.
9. Вперше наведено класифікацію атестаційного процесу науково-педагогічних працівників залежно від: суб’єктів, які проходять атестацію; суб’єктів, які проводять атестацію; та мети атестації, що надало змогу послідовно дослідити атестаційний процес науково-педагогічних працівників.
10. Дістало подальшого розвитку твердження про види оцінки трудової діяльності працівників як наслідок атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, які може дати атестаційна комісія, а також запропоновано доповнити перелік видів оцінки діяльності працівника окремим видом: відповідає займаній посаді з покладенням на працівника обов’язку на протязі одного року пройти перепідготовку та позачергову атестацію.
11. Вперше запропоновано для включення до проекту Трудового кодексу авторське визначення поняття «невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі» – це неспроможність працівника внаслідок низького рівня теоретично-практичних знань, умінь та навичок або за станом здоров’я належним чином виконувати трудові обов’язки в рамках своєї трудової функції, визначеної трудовим договором (контрактом).
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження поглиблюють та доповнюють теорію трудового права в частині врегулювання відносин педагогічних та науково-педагогічних працівників при проведенні їх атестації, а також можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях проблем атестації.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені у роботі положення, висновки, пропозиції та рекомендації сприятимуть вдосконаленню законодавства України у сфері проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, а саме:
- можуть бути використані у правотворчій діяльності при розробці проекту Трудового кодексу України та інших законів і підзаконних актів України, які дозволять вдосконалити порядок проведення атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників в закладах освіти;
- обґрунтовані в дисертації рекомендації сприятимуть ефективнішому застосуванню на практиці норм чинного законодавства, що регулюють трудові відносини;
- отримані результати можуть використовуватися у навчальному процесі при викладанні лекційного курсу та проведенні семінарських занять з дисципліни «Трудове право України», а також при написанні підручників, науково-практичних посібників, розробці методичних рекомендацій та у науково-дослідній роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались: на науково-практичній конференції “Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспектива нового тисячоліття” (м. Дніпропетровськ, 2001 рік); на міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Київ, 2001 рік); на науково-практичній конференції “Теорія і практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах” (м. Київ, 2002 рік); на Всеукраїнській науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (м. Київ, 2004 рік); на Міжнародній науковій конференції “Треті юридичні читання молодих вчених” (м. Київ, 2007 рік).
Матеріали дослідження обговорювались на спільному засіданні кафедри цивільного та кримінального права та кафедри теорії та історії держави і права Інституту політології, соціології, права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Апробація результатів дослідження здійснювалась при проведенні лекційних, семінарських та практичних занять, а також на засіданнях проблемної групи з трудового права в Інституті політології, соціології, права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Матеріали дисертаційного дослідження також були впроваджені в навчальний процес при викладанні курсу «Трудове право України» на юридичному факультеті Київського міжнародного університету.
Дисертанткою було розроблено робочу навчальну програму курсу
з дисципліни «Атестація науково-педагогічних працівників України», яка була впроваджена до навчального плану підготовки студентів із спеціальності «Правознавство», за напрямом «Право», які навчаються на п’ятому курсі Інституту політології, соціології, права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Публікація результатів. Основні положення дисертації викладені в трьох наукових статтях у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України та п’ятьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел.
Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок. Основний текст дисертації складає 168 сторінках. Список використаних джерел розміщений на 20 сторінках і містить 201 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукового завдання, яке полягає у формуванні пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання відносин атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Виходячи з мети і завдань дослідження та отриманих результатів, автор дійшла до таких висновків і пропозицій:
1. Атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників у сучасних умовах може виконати свою роль як основної юридичної форми перевірки та оцінки відповідними уповноваженими на її проведення органами професійних здібностей працівників, лише при умові єдиного підходу при правовому врегулюванні відносин атестації. Нагальною потребою на сьогодні є прийняття нових нормативних актів, які регулюватимуть відносини атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників як на централізованому, так і локальному рівні.
2. У новому Трудовому кодексі України потрібно офіційно визначити загальні принципи, ціль та ознаки атестації. Розробити та прийняти Закон України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», в якому визначити наступне:
А. Атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників як форма визначення відповідності працівника займаній посаді – це сукупність заходів, спрямованих на встановлення, перевірку та підтвердження рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників з метою покращення найбільш раціонального використання працівників та підвищення ефективності їх праці.
Б. Атестація проводиться з метою встановлення, перевірки та підтвердження рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників; аналізу та оцінки результатів роботи педагогічних та науково-педагогічних працівників; встановлення їх відповідності займаній посаді.
В. Встановити єдині строки та підстави проведення позачергової атестації, оскільки вивчення та аналіз нормативних положень, де визначено строки та підстави проведення чергової та позачергової атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, свідчить про відсутність єдиного підходу в Положеннях про атестацію педагогічних та атестацію наукових працівників при їх визначенні. Такими підставами, зокрема, можуть бути помилки в роботі працівника, які свідчать про недостатній рівень його кваліфікації.
Г. З метою єдності у врегулюванні відносин атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників визначити єдині принципи, на яких повинна базуватись атестація педагогічних та науково-педагогічних працівників: загальність, систематичність (періодичність), колегіальність,
обґрунтованість, об’єктивність, доступність та гласність, всебічність та принцип морального та матеріального заохочення.
Д. Основні вимоги, на підставі яких буде проводитися оцінка та визначатися рівень кваліфікації педагогічного та науково-педагогічного працівника, поділити на три групи: до першої групи віднести вимоги, за допомогою яких можна визначити рівень професійної підготовки педагогічного та науково-педагогічного працівника, друга група може містити у собі кваліфікаційні вимоги, за допомогою яких визначаються результати педагогічної та наукової роботи педагогічного та науково-педагогічного працівника; третю групу складуть вимоги, за допомогою яких визначаються результати та ефективність праці педагогічних та науково-педагогічних працівників. Оцінка всіх вищевказаних вимог дозволить об’єктивно встановити рівень кваліфікації працівника, який в законі можна визначити як правову оцінку діяльності працівника, яка полягає у встановленні точної відповідності рівня його знань, вмінь та навичок кваліфікаційним вимогам, передбаченим довідниками кваліфікаційних характеристик професій.
Е. Визначити порядок ініціювання атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників. Атестацію проводити за наказом (розпорядженням) роботодавця, який доводиться до відома працівників не пізніше ніж за два місяці до проведення атестації.
Ж. Формування складу атестаційної комісії відбувається шляхом таємного голосування з числа членів трудового колективу закладу освіти та наукової установи на засіданнях вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад вказаних установ, що дозволить суттєво підвищити об’єктивність атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, на відміну від нині чинного наказового порядку призначення складу атестаційної комісії. З цією метою пропонується також внести зміни до статті 10 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в частині кола повноважень вченої ради, якими, поряд з повноваженнями щодо затвердження результатів атестації, надати їй право формувати склад атестаційної комісії.
З. З метою усунення формального підходу до визначення складу атестаційної комісії встановити вимоги, яким повинен відповідати член атестаційної комісії. Такими вимогами, наприклад, можуть бути: досвід педагогічної або науково-педагогічної роботи не менше 8 років; наявність позитивних результатів своєї атестації на відповідність займаній посаді, термін яких не перевищує одного року.
І. Надати на локальному рівні право керівникам закладів освіти за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації приймати нормативні акти, які будуть регулювати порядок проведення атестації працівників певного закладу освіти, враховуючи специфіку його діяльності. Таким нормативним актом може бути, наприклад, Положення про атестацію педагогічних працівників чи Правила проведення атестації, які можуть бути відповідними додатками до колективного договору певного закладу освіти. У такому локальному нормативному акті будуть встановлені єдині вимоги до періодичності, процедури, порядку проведення атестації у конкретному закладі освіти. Формалізація порядку проведення атестації в локальному документі змусить конкретизувати та врахувати всі правила, поглиблено вивчити всі деталі, визначити суттєві моменти проведення такої процедури.
3. При аналізі чинного законодавства, яке регулює відносини атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, прослідковується відсутність чітких ознак, які характеризують суть атестації.
Такими ознаками можна визначити: 1) обов’язковість проведення атестації; 2) обов’язковість проходження атестації педагогічними та науково-педагогічними працівниками; 3) періодичність проведення атестації; 4) перевірку рівня кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників; 5) оцінку особистого трудового внеску педагогічних та науково-педагогічних працівників; 6) участь у проведенні атестації поряд з керівниками закладу освіти, наукової установи представників органів управління освітою та наукою; 7) спрямування на встановлення відповідності педагогічних та науково-педагогічних працівників, які підлягають атестації, займаній посаді; 8) спрямування на покращення підбору, розміщення та виховання кадрів; 9) спрямування на підвищення ефективності праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, які підлягають атестації; 10) суб’єктами атестації є чітко визначена законодавством категорія осіб.
4. Цілями атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників є: встановлення, перевірка та підтвердження рівня кваліфікації працівника, його особистого внеску в розвиток науки та техніки та визначення відповідності педагогічного та науково-педагогічного працівника займаній посаді; найбільш раціональне розміщення та використання педагогічних та науково-педагогічних кадрів; підвищення ефективності їх праці та відповідальність за доручену справу; сприяння в подальшому вихованні педагогічних та науково-педагогічних кадрів та росту їх професійних та ділових якостей; залучення членів трудового колективу та громадських організацій до вирішення питань забезпечення більш широкого використання інтенсивних факторів розвитку науки та техніки, досягнень науково-технічного прогресу шляхом належного підбору педагогічних та науково-педагогічних кадрів, які здібні виконати поставлені перед ними завдання, та усунення формально-шаблонного підходу в механізмі проведення атестації. Є доцільним нормами проекту Трудового кодексу визначити, що атестація, як чергова, так і позачергова, проводиться з єдиною ціллю, а саме – перевіркою та оцінкою професійного рівня та кваліфікації працівників. В свою чергу, сприяти формуванню висококваліфікованого складу педагогічних та науково-педагогічних кадрів та врегулюванню відносин при проведенні їх чергової та позачергової атестації буде встановлення в Законі України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників» єдиної цілі атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників – встановлення, перевірка та підтвердження рівня кваліфікації педагогічного та науково-педагогічного працівника.
5. Дослідження проблем суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників дало підстави сформувати власні пропозиції щодо:
А. Поділу суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, у залежності від виду їх трудової діяльності на суб’єктів атестації, які забезпечують: 1) загальноосвітній рівень населення в закладах освіти; 2) науково-інтелектуальний потенціал країни. Така класифікація може бути використана при розробці проекту Закону України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників».
Б. Врегулювання прогалини в чинному законодавстві в частині невизначеності чіткого кола суб’єктів атестації. Норми проекту Трудового кодексу України частково врегульовують дані відносини на централізованому рівні, але автори проекту застосували відсильну норму щодо кола суб’єктів, які підлягають періодичній атестації, а саме: в статті 72 проекту визначили, що роботодавець може проводити атестацію, якщо її проведення визначено законом. На сьогодні закону, який би визначав коло суб’єктів, які підлягають як черговій, так і позачерговій атестації, в українському законодавстві немає. Визначити коло суб’єктів атестації в галузі освіти та науки слід нормами Закону «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників».
В. Визначення нормами Закону «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», що суб’єктами атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників є також особи, які ініціюють та проводять атестацію. Визначення в колі суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників лише тих осіб, які проходять атестацію, з теоретичної точки зору, значно звужує коло суб’єктів відносин атестації, які врегульовані нормативними актами. Адже особи, які проходять атестацію, підтверджують свою професійну кваліфікацію через дії інших осіб, в нашому випадку через осіб, які ініціюють та проводять атестацію. Саме цей факт дає підстави включити до кола суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників осіб, які ініціюють та проводять атестацію.
Г. Включення до кола суб’єктів атестації науково-педагогічних працівників третього та четвертого рівнів акредитації, оскільки чинне законодавство не відносить їх до суб’єктів атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників. На нашу думку, науково-педагогічні працівники також повинні проходити атестацію з метою перевірки рівня кваліфікації на відповідність займаній посаді в порядку комплексної оцінки їхніх вмінь, знань та навичок. Було б доцільно врегулювати цю проблему нормами Закону «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», та визначити науково-педагогічних працівників суб’єктами атестації, яка проводиться з метою встановлення, перевірки та підтвердження їх рівня кваліфікації, що в свою чергу буде сприяти систематичному підвищенню наукового рівня професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів.
6. На базі проведеного дослідження правової природи атестації зроблено висновок про те, що відносини державної атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, метою якої є встановлення рівня наукової кваліфікації працівника, слід відрізняти за їх змістом від відносин атестації вказаної категорії працівників, метою якої є встановлення, підтвердження та перевірка рівня кваліфікації працівника на відповідність займаній посаді.
7. Конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього та четвертого рівня акредитації не є а ні аналогом, а ні різновидом атестації науково-педагогічних працівників. При проведенні конкурсу відбувається попереднє визначення рівня кваліфікації працівника, оскільки конкурсна комісія, як правило, оцінює працівника, який претендує на заміщення вакантної посади на підставі поданих документів, а при атестації відбувається перевірка рівня кваліфікації працівника та проводиться оцінка результатів його діяльності, тобто підставою для оцінки є, як правило, наявні здобутки науково-педагогічного працівника. Окрім того, ознакою атестації є встановлена законом періодичність, тобто, науково-педагогічні працівники піддають оцінці свої результати діяльності протягом встановленого періоду часу, а конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього та четвертого рівня акредитації по відношенню до одного працівника може проводитися лише один раз за всю його трудову діяльність. Такий висновок зроблено з аналізу норм Положення про обрання та призначення на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього та четвертого рівня акредитації, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року № 744, пункт 10 якого встановлює, що при прийнятті на роботу науково-педагогічних працівників можуть укладатися безстроковий, строковий трудовий договір, у тому числі контракт. Таким чином, сторони трудового договору при його укладенні можуть укласти безстроковий трудовий договір, і тим самим позбавити роботодавця провести визначення рівня його кваліфікації та встановити відповідність кваліфікаційним вимогам, що висуваються до його посади.
8. Аналіз норм права, які регулюють порядок атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників, дав змогу визначити як спільні, так і відмінні риси даних процесів. Спільними рисами є: 1) мета атестації, оскільки під час атестації як педагогічних так і науково-педагогічних працівників, відбувається стимулювання працівників до підвищення своєї кваліфікації та покращення якості ефективності роботи; 2) суб’єктами атестації виступають педагогічні працівники та працівники, які здійснюють науково-педагогічну діяльність; 3) атестація проводиться у галузі освіти та культури; 4) центральним органом цього процесу виступає МОН України (при атестації науково-педагогічних кадрів – лише при присвоєнні вчених звань); 5) результатом позитивної атестації, як правило, є підвищення посадового окладу та переведення на вищу посаду.
Відмінні риси: 1) атестація педагогічних працівників здійснюється кожні п’ять років, атестація науково-педагогічних працівників має здебільшого добровільний характер і не обмежується строками; 2) атестація педагогічних кадрів стосується осіб, які працюють в загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладах освіти; при атестації науково-педагогічних працівників – вона проводиться серед працівників наукових установ та науково-педагогічних працівників, які працюють у вищих закладах освіти та яким присвоюються вчені звання.
9. Дослідження правового регулювання порядку проведення атестації працівників дало змогу виділити три основних види оцінок, що може дати атестаційна комісія: 1) працівник відповідає займаній посаді; 2) працівник відповідає займаній посаді за умови виконання певних рекомендацій (зокрема, щодо здобуття освіти, проходження перепідготовки, підвищення кваліфікації, стажування на відповідній посаді, вивчення іноземної мови, набуття навичок роботи на комп’ютері тощо); 3) працівник не відповідає займаній посаді.
Висновок атестаційної комісії може містити в собі рекомендацію роботодавцю про продовження трудового договору з працівником, його зміни чи припинення. Вважаємо за доцільне нормами Закону «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників» визначити наступну класифікацію підстав зміни трудового договору як результату атестації:
- зміна трудового договору з ініціативи роботодавця чи уповноваженого ним органу на підставі рекомендацій атестаційної комісії, які покращують умови трудового договору працівника (переведення на вищу посаду, підвищення посадового окладу та ін.);
- зміна трудового договору з ініціативи роботодавця чи уповноваженого ним органу на підставі рекомендацій атестаційної комісії, які погіршують умови трудового договору працівника (переведення на нижчу посаду);
- зміна трудового договору з ініціативи роботодавця чи уповноваженого ним органу на підставі рекомендацій атестаційної комісії після підвищення кваліфікації працівником (проходження курсів підвищення кваліфікації).
10. За результами атестації у науково-педагогічного працівника можуть змінюватися умови трудового договору, пов’язані не лише з місцем роботи (інша кафедра), але й з його трудовою функцією – наприклад, робота не на тій посаді, на яку було прийнято працівника. Зміна посади працівника в результаті атестації педагогічних та науково-педагогічних працівників – це правова категорія, яку можна визначити як переведення в межах підприємства, організації, установи. Нині чинне законодавство не встановлює порядку переведення вказаної категорії працівників за результатами атестації. Вважаємо за доцільне встановити в Законі «Про атестацію педагогічних та науково –педагогічних працівників» єдиний порядок зміни істотних умов праці педагогічних та науково-педагогічних працівників, як наслідок атестації. Слід конкретизувати, на яку «іншу роботу» керівник, наприклад, закладу освіти має право запропонувати перейти працівнику, який за результатами атестації не може продовжувати займати попередню посаду. На нашу думку, у вказаному випадку має йтися про «іншу непедагогічну роботу». Варто чітко регламентувати у Законі України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників», що працівники, які за результатами атестації не можуть продовжувати роботу на займаній посаді, мають право займати посади, які є вакантними в даному закладі освіти, а виявлений в результаті атестації рівень кваліфікації педагогічного працівника є достатнім для їх зайняття. Необхідно також визначити, що працівники, які під час атестації отримали негативні результати, але мають бажання продовжувати педагогічну діяльність, повинні пройти курси підвищення кваліфікації і за результатами навчання на цих курсах скласти іспити для допуску до заняття їх педагогічною діяльністю.
11. Дослідження норм проекту Трудового кодексу дало змогу зробити висновок про те, що звільнення працівників внаслідок недостатньої кваліфікації, в тому числі педагогічних та науково-педагогічних працівників, може бути проведене як за результатами атестації, так і за результатами інших доказів. Тобто, законодавець надасть право керівникам підприємств, установ, організацій на підставі доказів, перелік яких не визначений в трудовому законодавстві, звільняти працівників за своєї ініціативою. Вважаємо, що формулювання в такій редакції пункту 2 статті 105 проекту Трудового кодексу може призвести до випадків проведення необґрунтованого звільнення працівників. Пропонуємо внести зміни до проекту Трудового кодексу і визначити перелік доказів, за яких може бути проведене звільнення працівниківю Це можуть бути докази, які допускаються в цивільному процесі, але окреслені трудовою діяльністю працівника, для наукового працівника це можуть бути докази, які засвідчують невиконання плану роботи, відсутність новизни і перспективності в наукових розробках, відсутність висунутих та реалізованих наукових і науково-технічних пропозицій.
12. Проблеми у виявленні невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі зумовлені відсутністю нормативного визначення цього поняття. Тому, було б доцільним в проекті Трудового кодексу дати визначення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі, і тим самим на централізованому рівні визначити гарантії щодо необґрунтованого звільнення працівника за вищевказаною підставою. На нашу думку, можна визначити поняття «невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі» наступним чином: «Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі – це неспроможність працівника внаслідок низького рівня теоретично-практичних знань, умінь та навичок або за станом здоров’я належним чином виконувати трудові обов’язки в рамках своєї трудової функції, визначеної трудовим договором (контрактом). Факти невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі встановлюються під час чергової або позачергової атестації працівників. Порядок проведення атестації визначається законодавством».
13. Проект Трудового кодексу України передбачає право працівника оскаржити рішення атестаційної комісії до роботодавця протягом десяти днів з моменту отримання працівником цього рішення, не врегульовуючи при цьому можливих наслідків такого звернення та не встановлюючи повноважень роботодавця при розгляді скарги працівника на рішення атестаційної комісії. Нині чинне законодавство також передбачає абсолютно різні наслідки оскарження рішення атестаційної комісії педагогічним працівником та наслідки оскарження рішення атестаційної комісії науковим працівником. Так, норми Положення про атестацію наукових працівників містять право наукового працівника оскаржити рішення щодо результатів атестації керівнику наукової установи чи установи або організації вищого рівня протягом одного місяця з дня його прийняття, що не зупиняє його виконання. В свою чергу, керівник наукової установи чи установи або організації вищого рівня має право на підставі скарги або з власної ініціативи подати атестаційну справу наукового працівника на повторний розгляд. Разом з тим, Типове положення про атестацію педагогічних працівників України зазначає, що за результатами розгляду скарги педагогічного працівника на рішення атестаційної комісії йому може бути встановлено чи присвоєно педагогічну категорію та звання. В той час як за результатами розгляду скарги наукового працівника на нього може бути покладено обов’язок пройти повторну атестацію. При розробці Закону України «Про атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників» слід встановити єдиний порядок оскарження рішення атестаційної комісії для даних працівників з однаковими правовими наслідками та передбачити, що за результатами розгляду апеляційної скарги працівника атестаційна комісія вищого рівня може призначити працівнику повторну атестацію чи залишити рішення атестаційної комісії, яка проводила атестацію у силі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абажанов К.А. Трудовой договор по советскому праву. – М.: Юрид. лит, 1964. – 192 с.
2. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Госюриздат, 1950 – 336 с.
3. Алексеев С.С. Проблемы теории права: курс лекцій. – В 2-х т. – Свердловск: Изд. Свердловского юрид. института, 1973. – Т.2. – 401 с.
4. Анисимов Л.Н., Анисимов А.Л. Трудове договоры. Трудове споры. – М.: Бератор-Пресс, 2002. – 344 с.
5. Архів Апеляційного суду Київської області – Справа №22 – 1814/98. – 1998 р.
6. Архив Верховного Суда Российской Федерации – Дело №535 – 1607/00. – 2000 р.
7. Астрахан Е.И., Каринский С.С., Ставцева А.И. Роль советского трудового права в плановом обеспечении народного хозяйства кадрами. – М.: Госюриздат, 1955. – 192 с.
8. Астрахан Е.И. Перевод на другую работу. – М.: Юрид. лит., 1977. – 64 с.
9. Аунапу Ф.Ф. Методы подбора и подготовки руководителей производства. – М: Экономика, 1971. – 102 с.
10. Байденко В.И. Болонские реформы: некоторые уроки Европы // Высшее образование сегодня. – 2004. – №2. – С. 14-19.
11. Бару М., Гончарова Г. Перебудова і деякі питання трудового права // Радянське право. – 1988. – № 2. – С. 23-27.
12. Бару М. Чи потрібні додаткові підстави для розірвання трудового договору? // Радянське право. – 1983. – № 6. – С. 47-49.
13. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2003. – 725 с.
14. Болотіна Н.Б. Трудовий договір за законодавством України: Навчальний посібник. – К.: Вид. Паливода А.В., 2002. – 124 с.
15. Болотова Е.Л. Правовой статус учителя: Сборник нормативно-правовых документов. Комментарии и разъяснения. – М.: Школьная пресса, 2004. – 96 с.
16. Болтівець С. Тонкощі атестації. // Директор школи. – 1998. – 8 березня.
17. Бондаренко Э.Н. Трудовой договор как основание возникновения правоотношения. – СПб.: Издательство Юридический центр Пресс, 2004. – 226 с.
18. Борисова Е.А. Оценка и аттестация персонала. – СПб.: Питер, 2003. – 288 с.
19. Бугров Л.Ю. Перевод на другую работу // Советское государство и право. – 1983. – № 8. – С. 76-80.
20. Бугров Л.Ю. Перестройка и развитие советского законодательства о переводах на другую работу // Сов. государство и право. – 1988. – №12. – С. 38-46.
21. Варшавский К.М. Трудовой договор по КЗоТ 1922 г. – Пг., 1923. – 107 с.
22. Войленко Е.И. Особенности правового регулирования труда и подготовки кадров профессорско-преподавательского состава высших учебных заведений: Автореф. дисс. … к.ю.н. 12.00.05. – М., 1965. – 21 с.
23. Волкова О.Н. История развития советского трудового законодательства: Учебное пособие. – М.: Тр. ВЮЗИ, 1986. – 62 с.
24. Гевел О. Трудова функція та порядок її визначення. // Право України. – 2002. – №4 – С.89.
25. Гейхман В.Л. Особые основания возникновения трудовых правоотношений // Сов. гос. и право. – 1975. - №5. – С. 102-117.
26. Глазько С.М. Правове регулювання припинення трудового договору: теоретичний аспект. – Дис. ... к.ю.н. 12.00.05. – Харків, 2005. – 177 с.
27. Глазько С.М. Теоретичні підходи до визначення поняття припинення трудового договору // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2004. – № 28. – С. 330 - 335.
28. Глозман В.А. Право и проверка деловых качеств работника. – Минск: Изд-во Белорусск. гос. ун-та, 1981. – 71 с.
29. Глозман В.А. Трудовой договор в условиях научно-технического прогресса. – Минск: Изд-во Белорусск. гос. ун-та, 1978. – 183 с.
30. Глычев А.В., Панов В.Н., Азгальдов Г.Т. Что такое качество? – М.: Экономика, 1968. – 135 с.
31. Голованова Е.А. Прекращение трудового договора. – М.: Юрид. лит., 1966. – 160 с.
32. Голованова Е.А. Трудовой договор. – Пермь: Перм. кн. изд-во, 1973. – 108 с.
33. Гончарова Г.С. Переводы и перемещения в судебной практике. – Харьков: Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1982. – 168 с.
34. Гончарова Г.С. Прием, переводы и увольнения с работы. – К.: Вища школа, 1977. – 46 с.
35. Горшенин К.П. Правовое регулирование труда рабочих и служащих в первый год советской власти. – М.: Юридическое издательство НКЮ СССР, 1939. – 86 c.
36. Грузінова Л.П. Короткін В.Г. Трудове право України: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2003. – ч.2. – 136 с.
37. Гудимов Н.В. Оценка трудовой активности// Изв. Вузов. Правоведение, 1984. – №5 – С. 91.
38. Декларація про державний суверенітет України. Закон від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – С. 429.
39. Державний класифікатор України. Класифікатор професій ДК-003-2005, затверджений Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 р., №375 // Українська інвестиційна газета. – 2006. – №19.
40. Дмитриева И.К. Трудовой договор научно-педагогических работников вузов. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 166 с.
41. Ельбрехт О. До питання реалій і перспектив сучасної освіти // Освіта і управління. – 2005. – Т.8. – №2. – С. 82-85.
42. Ермичева Н.Г., Зубков В.А., Прудинский А.М. Почасовая оплата труда в высшей школе: Справочное пособие. 3-е изд. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1988. – 88 с.
43. Ерхов В.И. Некоторые итоги аттестации преподавателей педагогических училищ РСФСР // Среднее специальное образование. – 1980. – №12. – С. 41-43.
44. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року // Збірка договорів Ради Європи. – К., 2000.
45. Жигалкин П.И. Трудовое право в обеспечении стабильности кадров. – К.: Вища шк., 1977. – 122 с.
46. Жиров А.П. Правовые аспекты аттестации руководящих работников и специалистов в промышленности – Автореф. дисс. ... к.ю.н.– Москва, 1979. – 23 с.
47. Зайкин А.Д., Войленко Е.И., Гейхман В.Л. Основы трудового законодательства СССР: Учеб. пособие. – 2-е изд. – М.: Высш. шк., 1985. – 240 с.
48. Зайцев В.В. Пути развития отечественного образования в условиях Болонского процесса // Педагогическое образование и наука. – 2005. – №1. – С. 39-43.
49. Зуб І.В. Правове регулювання суміщення професій (посад) в умовах перебудови потребує вдосконалення // Радянське право. – 1988. – № 3. – С. 22-25.
50. Иванкина Т.В., Магницкая Е.В., Пашков А.С. Кадровая политика и право. – М.: Юрид.лит., 1989. – 288 с.
51. Инструкция о порядке замещения должностей профессорско-преподавательского состава и научных работников высших учебных заведений: Приказ Минвуза СССР и ВЦСПС от 03.07.1962 г. // СП СССР. – 1962. – №7. – С. 57.
52. Інструкція про порядок заміщення посад наукових працівників науково-дослідних установ: Постанова Президіуму Академії наук Радянського Союзу від 14.12.1962 р. №982 // Бюлетень Міністерства вищої середньої спеціальної освіти СРСР. – 1963. – №3.
53. Іоннікова І.А. Правове регулювання розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. – Дис. ... к.ю.н. 12.00.05 – Київ, 2004. – 213 с.
54. Карпенко Д., Хуторян Н. Особлива частина проекту Кодексу України про працю потребує удосконалення // Право України. – 1998. – №6.
55. Карпенко Д., Хуторян Н. Правові проблеми загальної частини проекту Кодексу законів про працю // Право України. – 1998. – №3. – С. 41-44.
56. Карпинский С.К. Снегирева И.О. Трудовые споры рабочих и служащих // Научный комментарий судебной практики по гражданским делам. – М.: Госюриздат, 1961. – 144 с.
57. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. – 2003. – №7. – С. 29-33.
58. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
59. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – додаток до № 50. – С. 375.
60. Кодекс законів про працю Української СРР // Збірник законів уряду УСРР. – 1922. – №52. – С. 751.
61. Кодекс законов о труде. Собрание узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства. – 1918. – №87-88. – С. 905
62. Козак З. Поняття “роботодавець” за трудовим правом // Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2003. – №7. – С. 46.
63. Комментарий к Трудовому Кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. М. Ю. Тихомирова. – М.: 2002. – 938 с.
64. Конвенція про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця № 158, ратифікована 4.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – С. 166.
65. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. №254к/96 ВР // Відомості Верхової Ради України. – 1996. – №30. – С. 141.
66. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб: «Юридический центр Пресс», 2003. – 430 с.
67. Короткін В.Г. Трудове право: прийняття на роботу і звільнення. – К.: МАУП, 1997. – 88 с.
68. Короткий юридичний словник / Н.М. Хуторян, І.В.Зуб, Д.А. Єринов та ін. –К.: Політвидав України, 1989. – 189 с.
69. Корсак К. Нова українська мрія – Європейський освітній простір // Освіта і управління. – 2003. – Т.6. – №2. – С.45-50.
70. Кравченко Р. Атестація педагогічних працівників у системі контрольно-аналітичної діяльності. // Освіта і управління. – 1999. – №2. – С. 41-47.
71. Кришталь М. Роботодавці як суб’єкти трудових правовідносин // Бюлетень національної служби посередництва і примирення. – 2003. – №2. – С.54.
72. Курилов В.И. Аттестация и личность работника в советском трудовом праве. – Владивосток, 1983. – 199 с.
73. Лаврентьев М.А. Кадры – большой науке. // Известия. – 1962. – №274.
74. Лазор Л.И. Правовые проблемы конкурсного подбора, аттестации кадров и рабочих мест на современном этапе – Дисс. ... к.ю.н. – Луганск, 1991. – 195 с.
75. Лебин Б.Д., Цыпкин Г.А. Права работника науки. – Л. – 1971. – 227 с.
76. Летопись Министерства образования в области законодательства о порядке подготовки научных кадров и присуждения ученых степеней в России, Т.1, 2 и 3. – Невиномыск, 2002. – 338 с.
77. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее – М.: Наука, 1989. – 192 с.
78. Магницкая Е.В. Конституционные принципы привлечения к труду и распределений трудовых ресурсов// Изв. вузов. Правоведение, 1979. – №2. – С. 28.
79. Матеріали атестації методичного кабінету Зеленівського загальноосвітнього навчального закладу І-ІІ ступеня Чернівецької області.
80. Матеріали атестації методичного кабінету Шишківського загальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів Чернівецької області.
81. Мачулін В., Бойко Р., Шкляр Л. ВАК України в контексті Болонського процесу // Вища школа. – 2005. – №4 – С. 26-32.
82. Мелешко Х.-Т.Т. Правовые проблемы аттестации рабочих и служащих. – Дисс. ... к.ю.н. – Минск, 1989. – 178 с.
83. Мінюков П., Мінюкова Т. Особливості регулювання трудових відносин з керівниками закладів освіти України // Право України. – 1997. – №5 – С. 51-52.
84. Миронов В.К. Трудовое право Европейских социалистических стран. – М.: Юрид. лит., 1963. – 266 с.
85. Молодцов М.В, Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое право России: Учебник для ВУЗов. –М.: НОРМА, 2001. – 576 с.
86. Нариси історії професійних спілок України – Федерація профспілок України. Гол. ред. О.М. Стоян, керівник авт. кол. О.П. Регент. – Київ, 2002. – 732 с.
87. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. – 4-те вид., допов. та переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1024 с.
88. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде/ Б.С. Стычинский, И.В. Зуб, В.Г. Ротань. – 5-е изд., доп. и перераб. – К.: Издательство А.С.К., 2004. – 1072 с.
89. Научно-технический прогресс и аттестация рабочих и служащих: Метод. рекомендации / сост. Л.И. Лазор. – Ворошиловград, 1981. – 48 с.
90. Неволин В.Н. Актуальные вопросы государственной системы аттестации научных и научно-педагогических работников на современном этапе. – М. Издательство «ВК», 2002. – 172 с.
91. Негру Ф.П. Научно-технический прогресс и трудовой договор. – Дисс. ... к.ю.н. – Москва, 1972. – 195 с.
92. Негру Ф.П. Научно-технический прогресс и трудовой договор / Под ред. Р.З. Лившица. – Кишинев, 1977. – 95 с.
93. Об ученых степенях и званиях: Постановление СНК СССР №78 от 13.01.1934 г.// Собрание Законов и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства СССР, 1934. – №3. – С. 30.
94. О повышении заработной платы работников высших учебных заведений: Постановление ЦК КПСС, Совета Министров СССР и ВЦСПС от 13.03.1987 г., №329 // СП СССР. – 1987 г. – №23. – С. 83.
95. О порядке заключения договоров об имущественной ответственности работников за недостачу ценностей: Постановление НКТ СССР от 29.10.1930 г., № 332 // Известия НКТ СССР. – 1930. – № 31-32.
96. О порядке рассмотрения трудовых споров лиц, уволенных с работы по инициативе администрации с согласия фабричного, заводского, местного комитета профессионального союза: Постановление Президиума Верховного Совета СССР от 27.01.1959 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1959. – № 5. – С. 53.
97. О производстве в ученые степени на основании Положения, у сего прилагаемого: Указ Александра І от 20.01.1819 г. // Полное собрание Законов (ПСЗ), Собр. 1-е, 1830. – Т. 36. – №27646.
98. О произвождении кандидатов, обучившихся медицине, в доктора сего факультета по собственным медицинской коллегии экзаменам: Указ Екатерины ІІ от 9.06.1764 г. // Полное собрание Законов (ПСЗ), Собр. 1-е, 1830. – Т. 16. – №12179.
99. Орловский Ю.П. Правовое регулирование подготовки и расстановки кадров. – М., Юрид. лит., 1983 – 106 с. (С.71.)
100. Освіта України за роки незалежності: стан, факти, події / За заг. ред. В.Г. Кременя. – К.: Вища шк., 2001. – 159 с.
101. Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю від 15.07.1970 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1970. – № 29. – С. 265.
102. О совершенствовании оплаты труда научных работников, конструкторов и технологов промышленности: Постановление Кабинета Министров СССР и ВЦСПС от 22 мая 1985 р., №462 // СП СССР . – 1985. – №5 – С.104.
103. Парыгин Б.Д. Социально-психологический климат коллектива: Пути и методы изучения. – Л.: Наука, 1981. – 192 с.
104. Пастухов В.П., Падалка О.С., Слісаренко А.Г. Управління трудовим процесом в школі: правове регулювання – К.: Вид. У