Правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО–ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ОХОРОНИ ПРАЦІ ЯК ІНСТИТУТУ ТРУДОВОГО ПРАВА
УКРАЇНИ ..............................................................................................................9
1.1. Місце і роль інституту охорони праці в системі трудового права України .....…........................................................................................................9
1.2. Зміст права на охорону праці за законодавством України....................38
1.3. Сучасний стан правового регулювання охорони праці в Україні.........84
РОЗДІЛ 2 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ.........................................................106
2.1. Законодавство Європейського Союзу з охорони праці........................106
2.2.Досвід європейських країн в сфері охорони праці.................................117
РОЗДІЛ 3 ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ТА
ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ............................................127
ВИСНОВКИ .....................................................................................................159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................166

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний поступ України як правової держави, яка бажає бути повноправним членом Європейського Союзу, безпосередньо пов’язаний з удосконаленням національного законодавства у розрізі європейських цінностей. Національне законодавство потребує свого удосконалення і з огляду на посилення ринкових процесів в житті держави та суспільства. Зокрема ринкові перетворення в Україні потребують якнайшвидшого підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, розвитку трудового потенціалу держави, створення надійного і досконалого механізму захисту трудових прав громадян. В цьому контексті особлива увага повинна приділятися питанням охорони праці. Так, існуюча сьогодні велика кількість нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві не сприяє розвитку економічних показників та викликає суттєві економічні втрати не тільки кожного окремого підприємства, а й держави в цілому. Погані умови праці досить негативно відбиваються на її продуктивності, ефективності виробництва, що спричиняє зменшення прибутку та зниження валового внутрішнього продукту країни. Зокрема названі негативні фактори впливатимуть на конкурентоспроможність та рентабельність підприємств, а також на собівартість та якість продукції.
Сьогодні в Україні створено доволі розгалужену нормативну базу в сфері охорони праці. Однак їй притаманні певні недоліки. Так, відносини в сфері охорони праці регламентують два комплексних закони: Закон України «Про охорону праці» та Кодекс законів про працю України. Це породжує проблему розпорошеності та подвійності законодавства, а також знижує значення Кодексу законів про працю України як основного нормативно–правового акта в системі трудового законодавства. Крім цього, нормативна база в сфері охорони праці дещо застаріла та має невпорядкований вигляд. Як відомо, кількість нормативно–правових актів, яку зафіксував Державний реєстр нормативно–правових актів з питань охорони праці, перевищила дві тисячі. Це, безумовно, є однією з причин того, що підприємства, особливо ті, що організували багатогалузеве виробництво, не виконують більшість з цих норм, правил та стандартів, бо розібратися в них зовсім не виявляється можливим.
Вищезазначене актуалізує тематику даного дослідження, яке покликане допомогти удосконаленню законодавства у сфері охорони праці та сприяти вирішенню окремих теоретичних і практичних проблем інституту охорони праці. Підсилює актуальність дослідження той факт, що нині йде процес доопрацювання нового Трудового кодексу України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 р. та п. 1.3 Головних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., а також планів наукових досліджень науково–дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці нових підходів та наданні аргументованих пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання відносин в сфері охорони праці в умовах ринкової економіки.
Для досягнення поставленої мети в дисертації були поставлені наступні дослідницькі завдання:
- визначити місце і роль інституту охорони праці в системі трудового права України;
- уточнити понятійний апарат інституту охорони праці;
- визначити зміст права на охорону праці;
- охарактеризувати сучасний стан правового регулювання охорони праці в Україні;
- виробити конкретні пропозиції щодо можливості використання зарубіжного досвіду з питань охорони праці;
- охарактеризувати державний нагляд і контроль та громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці;
- розробити конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відносин в сфері охорони праці в умовах ринкової економіки.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері охорони праці.
Предметом дослідження є правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки.
Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Так, методологічну основу дисертаційного дослідження становлять такі методи наукового пізнання, як формально–логічний, системно–структурний, логіко–семантичний, порівняльно–правовий та історико–правовий. Засоби формальної логіки надали можливість проаналізувати охорону праці як цілісне явище (підрозділ 1.1.). Системно–структурний метод було застосовано для визначення місця і ролі інституту охорони праці в системі трудового права України (підрозділ 1.1.). За допомогою логіко–семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1., 1.2., розділ 3). Порівняльно–правовий метод використано для порівняння національного законодавства в сфері охорони праці та законодавства Європейського Союзу (підрозділи 1.3., 2.1.). За допомогою історико–правового методу досліджувалося правове регулювання охорони праці на різних історичних етапах розвитку нашої держави (підрозділ 1.1., 1.2.).
Науково–теоретичним підґрунтям дисертації стали праці українських і російських вчених у сфері трудового права, права соціального забезпечення, теорії держави та права: М.Г. Александрова, С.С. Алексєєва, В.С.Андрєєва, М.Й. Бару, Я.І.Безуглої, Н.Б. Болотіної, П.А. Бущенка, В.С. Венедіктова, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, С.А. Іванова, М.І.Іншина, Р.І. Кондратьєва, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, А.Р. Мацюка, К.Ю. Мельника, Ю.П. Орловського, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, І.І. Шамшиної, В.І. Щербини, О.М. Ярошенка та інших.
Норма¬тивною основою роботи є Конституція України, міжнародно–правові акти, закони України, нормативно–правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити інститут охорони праці. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
- отримало подальший розвиток розуміння охорони праці як багатоаспектного явища, що має соціальне, правове та економічне значення для гармонійного розвитку кожного працівника, процвітання суспільства та держави;
- дістало подальшого розвитку розуміння місця і ролі інституту охорони праці в системі трудового права України;
- наводиться авторське формулювання охорони праці як інституту трудового права, який представлений сукупністю правових норм, що регулюють відносини по забезпеченню безпечних та здорових умов праці, а також спеціальних умов праці жінок, неповнолітніх, інвалідів та осіб, які працюють на роботах зі шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці;
- зроблено висновок про необхідність під час розробки нового Трудового кодексу України включити в нього після якісної переробки норми Закону України «Про охорону праці», який потім скасувати;
- обґрунтовано, що в умовах ринкової економіки для забезпечення належного стану охорони праці на підприємствах необхідно активно використовувати економічні стимули і санкції, зокрема: закріплення залежності розмірів всіх платежів, передбачених нормативними актами про охорону праці, від фактичного стану охорони праці на підприємстві, який може бути встановлений за допомогою аудиту охорони праці або атестації робочих місць за умовами праці;
- доведено нагальну потребу у підвищенні розмірів штрафів, які накладаються на роботодавця за порушення нормативних актів з охорони праці, шляхом внесення відповідних зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- дістало подальшого розвитку розуміння категорій «контроль за додержанням законодавства про охорону праці» та «нагляд за додержанням законодавства про охорону праці»;
- запропонована низка заходів щодо приведення національного законодавства в сфері охорони праці до стандартів Європейського Союзу у цій сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) у науково–дослідній роботі для подальших теоретичних досліджень інституту охорони праці в трудовому праві; б) у правотворчості під час розробки Трудового кодексу України, інших законів та підзаконних нормативно–правових актів, покликаних регулювати охорону праці; в) у правозастосовчій діяльності для удосконалення практики застосування норм чинного законодавства, яке регулює відносини в сфері охорони праці; г) у навчальному процесі під час підготовки лекцій, відповідних розділів підручників і навчальних посібників з трудового права та права соціального забезпечення, при викладанні навчальної дисципліни «Трудове право України», а також у науково–дослідній роботі студентів, слухачів, курсантів, аспірантів та ад’юнктів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у наукових публікаціях автора, а також доповідях на науково–практичних конференціях: «Форми соціально–правового захисту працівників у службово–трудових відносинах» (м. Суми 2–5 червня 2005 р.), «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (м. Чернігів 25–27 травня 2006р.), «Соціально–захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (Чернігів, 31 травня – 2 червня 2007р.). Також положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях науково–дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ, наукових семінарах та круглих столах у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 4 наукових статтях, які опубліковані у фахових наукових виданнях та тезах науково-практичної конференції.
Структура дисертації. Дисертації складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 177 сторінок. Список використаних джерел складається з 152 найменувань і займає 12 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу міжнародно–правових актів, національного законодавства і практики його застосування, теоретичного осмислення наукових праць у різних галузях юриспруденції, нами сформульовано ряд висновків, спрямованих на розвиток інституту охорони праці та удосконалення правового регулювання відносин з охорони праці. Основні з них такі:
1. Охорона праці є багатоаспектним явищем, яке має соціальне, правове та економічне значення для гармонійного розвитку кожного працівника, процвітання суспільства та держави. Так, соціальне значення охорони праці полягає у збереженні трудових ресурсів держави, збереженні працездатності й трудового довголіття людини, у захисті її від виробничої шкоди та професійних захворювань. Правове значення полягає в тому, що охорона праці - це важлива категорія трудового права, яка відповідає за забезпечення безпечних та здорових умов праці. Економічне значення полягає у зростанні продуктивності праці, збільшенні фонду робочого часу, зниженні витрат на відшкодування шкоди завданої життю і здоров’ю працівника нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
2. Охорону праці в трудовому праві слід розглядати в трьох аспектах 1) як інститут трудового права; 2) як принцип трудового права; 3) як елемент трудового правовідношення.
3. Охорона праці як інститут трудового права представлений сукупністю правових норм, що регулюють відносини по забезпеченню безпечних та здорових умов праці, а також спеціальних умов праці жінок, неповнолітніх, інвалідів та осіб, які працюють на роботах зі шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці.
4. Під безпечними та здоровими умовами праці слід розуміти такі зовнішні умови, в яких перебуває працівник під час роботи, при яких йому не загрожує небезпека отримання травм або професійних захворювань.
5. Право на охорону праці є складовим елементом трудових прав людини. Це право поширюється на всіх без виключення осіб, які працюють на підприємствах, установах, організаціях України. В той же час, для певних категорій громадян встановлено спеціальний правовий режим охорони праці. Це жінки, неповнолітні, інваліди та особи, які працюють на роботах зі шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці.
6. Існує необхідність у ратифікації таких конвенцій Міжнародної Організації Праці в сфері охорони праці: Конвенції про техніку безпеки та гігієну праці на портових роботах № 152, Конвенції про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище № 155, Конвенції про служби гігієни праці № 161, Конвенції про безпеку та гігієну праці у будівництві №167, Конвенції про безпеку в застосуванні хімічних речовин на виробництві № 170.
7. З огляду на важливість питання охорони праці для суспільства та держави вважаємо за доцільне викласти п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, у наступний редакції: «основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці та її охорони, зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки».
8. Негативним моментом національного законодавства про охорону праці, що породжує проблему розпорошеності та подвійності законодавства, а також знижує значення Кодексу законів про працю України як основного нормативно-правового акту в системі трудового законодавства є існування поряд з останнім Закону України «Про охорону праці». Так, Кодекс законів про працю України є комплексним нормативно-правовим актом, який регламентує трудові та тісно пов’язані з ними відносини. Відносини з охорони праці є елементом трудового правовідношення. Отже, доцільно при розробці нового Трудового кодексу України включити в нього після якісної переробки всі норми Закону України «Про охорону праці», а його самого скасувати.
9. Існує необхідність у проведення інвентаризації всього нормативного матеріалу в сфері охорони праці. За її підсумками застарілі норми та нормативно-правові акти треба скасувати, після чого провести систематизацію нормативного матеріалу у цій сфері. З огляду на різноплановість та багатоаспектність інституту охорони праці вважаємо за доцільне використати інкорпорацію. Для цього необхідно значно зменшити кількість нормативно-правових актів шляхом їх групування. Після чого всі ці нормативно-правові акти повинні увійти у Офіційний збірник законодавства з охорони праці.
10. Існує необхідність підвищення розмірів штрафів, які накладаються на роботодавця за порушення нормативних актів з охорони праці, шляхом внесення відповідних зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
1. В умовах ринкової економіки для забезпечення належного стану охорони праці на підприємствах необхідно активно використовувати економічні стимули і санкції, зокрема: закріплення залежності розмірів всіх платежів, передбачених нормативними актами про охорону праці, від фактичного стану охорони праці на підприємстві, який може бути встановлений за допомогою аудиту охорони праці або атестації робочих місць за умовами праці.
2. Важливим напрямком діяльності України на сьогоднішньому етапі є адаптація національного законодавства до законодавства Європейського Союзу. Особливе значення ця діяльність набуває в сфері законодавства про охорону праці.
3. З метою приведення національного законодавства про охорону праці до вимог документів Європейського Союзу у цій сфері необхідно провести такі заходи:
- доповнити КЗпП України та Закон України «Про охорону праці» статтею такого змісту: «Роботодавець вживає заходи, необхідні для безпеки і захисту здоров’я працівників, на підставі наступних загальних принципів техніки безпеки:
а) запобігання ризикам;
б) оцінка ризиків, яких не можна уникнути;
в) усунення небезпек у їх джерелах;
г) врахування людського фактора під час роботи, особливо, при облаштуванні робочих місць, виборі засобів праці, робочих і технологічних процесів, передусім, з точки зору полегшення монотонної роботи та роботи в ритмі, заданому машиною, а також послаблення її шкідливого впливу на здоров’я;
д) адаптування до технічного прогресу;
е) виключення або зменшення небезпек;
ж) планування запобігання небезпекам з урахуванням стану техніки, організації праці, умов праці, соціальних відносин і впливу навколишнього середовища на робочому місці;
з) надання пріоритету колективним захисним заходам над індивідуальними захисними заходами;
і) належний інструктаж працівників»;
- доповнити КЗпП України та Закон України «Про охорону праці» статтею такого змісту: «Роботодавець здійснює необхідні заходи з тим, щоб роботодавці працівників інших підприємств, залучених до роботи на його підприємстві або виробництві одержували призначену для них інформацію стосовно: загроз для безпеки і здоров’я, а також захисних та запобіжних заходів на підприємстві або виробництві в цілому, а також для кожного робочого місця або виду робіт; чисельності працівників для надання першої допомоги, боротьби з пожежею і евакуювання працівників, їх підготовки та обладнання, що є в їх розпорядженні»;
- розробити комплексний нормативно-правовий акт, який би комплексно регламентував питання висвітлені у Директиві Ради №89/654/ЄЕС «Про мінімальні вимоги щодо безпеки і охорони здоров’я в робочих зонах» від 30 листопада 1989 р.. Вказана директива закріплює обов’язки роботодавця щодо забезпечення безпеки і захисту здоров’я в робочих зонах, встановлює мінімальні норми щодо безпеки і захисту здоров’я для робочих зон, що використовуються вперше та мінімальні приписи щодо безпеки і захисту здоров’я для робочих зон, що вже використовуються;
- розробити на основі Директиви Ради № 92/58/ЄЕС «Про мінімум вимог до забезпечення знаків безпеки й/або гігієни праці» від 24 червня 1992р. національний нормативно-правового акту, який би закріплював вимоги до застосування знаків безпеки і гігієни праці.
4. Одним з найдійовіших засобів забезпечення додержання норм та стандартів в сфері охорони праці є державний нагляд і контроль та громадський контроль.
5. Категорії «нагляд» і «контроль» стосовно охорони праці не є тотожними або синонімічними. Їх об’єднує те, що обидві є формами перевірочної діяльності уповноважених органів та організацій, які не залежать від роботодавця. Різниця заключається по-перше, в тому, що контроль здійснюється як уповноваженими державними органами за організаціями, що не перебувають у їх підпорядкуванні, так і вищестоящими органами за підпорядкованими організаціями, а також профспілковими організаціями та уповноваженими найманими працівниками особами з питань охорони праці, а нагляд – тільки уповноваженими державними органами за організаціями, що не перебувають у їх підпорядкуванні. По-друге, нагляд проявляється у аналізі стану справ щодо додержання норм і стандартів в сфері охорони праці, щодо контролю, то поряд з вищезазначеним перевіряється і правильність, доцільність та ефективність використання усіх повноважень перевіряємого в сфері охорони праці. Для контролю притаманним є також те, що контролюючий орган має право втручатися в оперативну діяльність підконтрольного, а також самостійно притягувати винних до юридичної відповідальності.
6. Під контролем за додержанням законодавства про охорону праці слід розуміти діяльність уповноважених державних органів, профспілкових організацій та уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці по здійсненню аналізу стану справ щодо додержання норм і стандартів в сфері охорони праці та перевірці правильності, доцільності та ефективність використання усіх повноважень перевіряємого в цій сфері.
7. Під наглядом за додержанням законодавства про охорону праці слід розуміти діяльність уповноважених державних органів стосовно організацій, що не перебувають у їх підпорядкуванні, яка полягає у здійсненні аналізу стану справ щодо додержання норм і стандартів у сфері охорони праці.
8. У системі державних органів, які покликані здійснювати функцію нагляду та контролю за додержанням законодавства про охорону праці, можна виділити: по-перше, спеціально утворені державні органи для здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про охорону праці, по-друге, органи, компетенція яких включає нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці; по-третє, органи, які здійснюють внутрішньовідомчий кон¬троль на підпорядкованих виробництвах. Так, до першої групи слід віднести: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Державний комітет ядерного регулювання України, органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, органи і заклади сані¬тарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України; органи державного енергетичного нагляду Міністерства палива та енергетики України. В другу групу входять Кабінет Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики України, прокуратура, суд. Міністерства та відомства, які здійснюють внутрішньовідомчий кон¬троль на підпорядкованих виробництвах, відносяться до третьої групи.
9. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюється профспілковими організаціями та уповноваженими найманими працівниками особами з питань охорони праці. Вказується на правильність позиції законодавця щодо наділення певних представників трудового колективу контролюючими повноваженнями в сфері охорони праці, оскільки сьогодні профспілки переживають свої не найкращі часи, з огляду на що на значній кількості підприємств, установ та організацій їх немає.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Жернаков В.В. До питання про правове розуміння свободи праці. // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. Вип.. 3 і 4. – Х.: «Основа», 1997.– 526 с.
2. Малая Советская энциклопедия. / Под ред. Б.А. Введенского. Трете издание. Т. 9. – М.:«Советская энциклопедия», 1960. – 1210 с.
3. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 2–ге вид. – К.: Каравела, 2004. – 408 с.
4. Бандурка А.М. Охорона праці в діяльності ОВС України: Підручник. – Х.: Вид–во Націон. ун–ту внутр. справ, 2003. – 288 с.
5. Малая Советская энциклопедия. / Под ред. Б.А. Введенского. Трете издание. Т. 6. – М.: «Советская энциклопедия», 1960. – 1306 с.
6. Чиркин В.Е. Контрольная власть. // Государство и право. – 1993. – №4. – С.10–18.
7. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Консум, 1998. – 480 с.
8. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины (Общая часть). – Симферополь: «ДОЛЯ», 2004. – 164с.
9. Сыроватская Л.А. Трудовое право. – М.: Юрист, 1999. – 312 с.
10. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978. – 366 с.
11. Гончарова Г.С. Охорона праці: Текст лекції. – Х.: ХГІ «НУА», 1995.– 28с.
12. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. 2–ге вид., стер. – К.: Вікар, 2004.– 725 с.
13. Щербина В.І. Теоретичні проблеми охоронної функції трудового права в умовах ринкових відносин: Монографія. – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2004. – 211с.
14. Цепин А.И. Трудовое право и научно–технический прогресс. – М.: Наука, 1974. – 480 с.
15. Жедецкий В.Ц., Джигеирей В.С.. Мельников А.В. Основы охраны труда. Учебник, изд. 2–е, дополненное. – Львов: Афиша, 2000. –
351 с.
16. Сивко В.Й. Правові та організаційні основи охорони праці в Україні: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2003. – 143 с.
17. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге. – Х.: Консум, 2000. – 359 с.
18. Сайт Держпромгірнагляду.
19. Титаренко О. Безпечна праця – передусім. // Слобідський край. – 2004 – №80. – С.14.
20. На користь державі: Інтерв’ю з головою Держпромгірнагляду МНС України М.Саваріним. – http://d№op.kiev.ua
21. Охорона праці в Україні. // Бюлетень законодавства і юридичної практики в Україні. – 1999. – №12: – С.8.
22. Научно–практический комментарий до Кодексу законів про працю України.– X.: «Одиссей», 2001. – 864 с.
23. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
24. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева, 3–е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 520с.
25. Доходи населення і ринок праці. //Праця і зарплата. – 2007. – №4 – С.8–9.
26. Ярская–Смирнова Е.Р., Наберушкина Э.К. Социальная работа с инвалидами. – СПб.: Питер, 2004. – 316с.
27. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.
28. Основи законодавства України про охорону здоров’я // Відомості Вер¬ховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
29. Тлумачний словник української мови / Уклад. Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Х.: Синтекс, 2002. – 672 с.
30. Процевський О. Новий зміст права на працю – основа реформування трудового законодавства України. // Право України. – 1999. – № 6. – С. 101–105.
31. Закон України «Про охорону праці» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
32. Папієв М. Будуємо суспільство рівних можливостей – rivne.com.ua/comments/2006/11/23/164428.html – 21k
33. Колєшня Л., Тимошек Т. Шляхи соціальної інтеграції інвалідів у суспільне життя через упровадження організаційної моделі зайнятості. // Україна: аспекти праці. – 2005. – № 7. – С.14–19.
34. Науково–практичний коментар до Закону України «Про охорону праці»// Ткачук С.П., Андрійчук В.В., Васильова З.М., Вишіпан В.П. , Галицький О.В. та інші. – К.: «Основа», 1997. – 528 с.
35. Венедиктов В.С. Юридическая ответственность по советскому трудовому праву: Уч. пособие. – К.: Наук. думка, 1989. – 136 с.
36. Зелена О. Поняття юридичної відповідальності: окремі проблеми // Право України. – 2002.– №11.– С. 109-111.
37. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред С.С.Алексеева. – М.: Юрист, 1998 – 417 с.
38. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.М. Корельского и проф. В. Д. Перевалова, 2–е изд., изм. и доп. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА • М), 2002. – 616 с.
39. Философия. Учебник. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 584 с.
40. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2004. – 464 с.
41. Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правовые аспекты. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003. – 404 с.
42. Теория государства и права / Под ред. Г.Н.Манова. – М.: Юрист, 1996. – 485 с.
43. Пурей М.М. Право на працю в умовах ринкової економіки: Дис... канд. юрид. наук. – Х.: 2003. – 173 с.
44. Малеин Н.С. Юридическая ответственность и справедливость. – М.: «Манускрипт», 1992.– 154с.
45. Лукашева Е.А. Права человека: Учебник. – М.: НОРМА, 2000. –
573 с.
46. Горак Г.І. Філософія: курс лекцій. – К.: Вілбор, 1997. – 272 с.
47. Ануфриев Е.А. Социальный статус и активность личности. Личность как обьект и субьект социальных отношений. – М.: Изд–во МГУ, 1984. – 288с.
48. Чанишева Г.І., Болотіна Н.Б. Трудовое право Украины. – Х.: «Одиссей», 1999.– 480 с.
49. Трудовое право России: Учебник для вузов. Отв. ред: проф.. Р.З.Лившиц, проф.. Ю.П.Орловский. – М.: Изд. группа. ИНФРА–М – НОРМА, 1998. – 523 с.
50. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть. / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: БЕК, 1996. – 758 c.
51. Конституційне право України: Підручн. / За ред Ю.М. Тодики та В.С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2002. – 544 c.
52. Проблемы общей теории права и государства / Под общ. ред. В.С.Нерсесянца. – М.: НОРМА–ИНФРА–М, 1999. – 832 с.
53. Права личности в социалистическом обществе / Авт. кол.; Отв. ред. В.Н. Кудрявцев, М.С. Строгович. – М.: Наука, 1981. – 271 c.
54. Теория государства и права / Под ред. В.К.Бабаева. – М.: Юрист, 2002. – 592 с.
55. Олійник А.Ю., Пастухов В.П., Слюсаренко О.Л. Правознавство: Навч. посібник. – К.: Український державний педагогічний університет, 1997. – 152 с.
56. Алексеев С.С. Теория государства и права: Учебник для вузов. Изд. 2–е изм. и доп. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА•М, 2000. – 595 с.
57. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов. – М.: Издательская группа ИНФРА•М – КОДЕКС, 1996.– 512 с.
58. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. проф. В.В. Маклаков, 2–е изд., исправ. и доп.– М.: Издательство БЕК. 1999. – 584с.
59. Процевский А.И. Гуманизм норм советского трудового права. – Х.: Вища школа, 1982. – 149 с.
60. Малеин Н.С. Правонарушение: Понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192с.
61. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву. – М., 1981.– 240с.
62. Афанасьєв В.Г. Научное управление обществом. – М.: Наука, 1979. – 365 с.
63. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Мысль, 1972. –
470 с.
64. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003. – 430 с.
65. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – М.: Юрист, 2001. – 776 с.
66. Макаренко Г. Право на працю: конституційні гарантії та реалії. // Юридичний вісник України. – 2006. – № 17. –С.3.
67. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 46-47. – Ст.403.
68. Сивко В.Й. Трудове право України: Учеб. посіб. – К.: Вікар, 2003. –
156 с.
69. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1979. – 244 с.
70. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт, 2000. – 432 с.
71. Теория права и государства. Учебник / О.Ф.Скакун, Н.К. Подберезский. – Х., 1997.– 496 с.
72. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: «Интерстиль», 2000. – 373с.
73. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
74. Закон України «Про міжнародні договори України» // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 50. – Ст.540.
75. Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів №159. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965–1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
76. Конвенція про інспекцію праці у промисловості й торгівлі № 81. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919–1964, Том I Міжнародне бюро праці, Женева – 678с.
77. Конвенція про інспекцію праці в сільському господарстві № 129. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965–1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
78. Конвенція про техніку безпеки та гігієну праці на портових роботах № 152. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965–1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
79. Конвенція про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище № 155. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965–1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
80. Конвенція про служби гігієни праці № 161. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965–1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
81. Конвенція про безпеку та гігієну праці у будівництві №167. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965–1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
82. Конвенція про безпеку в застосуванні хімічних речовин на виробництві № 170. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965–1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева – 667с.
83. Закон України «Про пожежну безпеку». // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
84. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
85. Закон України «Про дорожній рух» // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
86. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
87. Закон України «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку». // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
88. Закон України «Про цивільну оборону України». // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 14. – Ст. 124.
89. Закон України «Про поводження з радіоактивними відходами». // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 27. – Ст. 198.
90. Закон України «Про колективні договори і угоди». // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 36. – Ст. 361.
91. Закон України «Про оплату праці». // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 17. – Ст. 121.
92. Закон України «Про відпустки». // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 2. – Ст. 4.
93. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
94. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №№ 49-51. – Ст.376.
95. Будько З.М. Финансово-правовая ответственность за совершение налоговых правонарушений. Дис... канд. юрид. наук. — Ирпень, 2005. – 258с.
96. Кодекс України про адміністративні правопорушення. // Відомості Верховної Ради. – 1984. – додаток до № 51. –Ст.1122.
97. Кримінальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – №№ 25-26. – Ст.131.
98. Проект завершено. // Охорона праці – 2005. – №4.– С.45.
99. Іовенко Е. Формування нормативної бази з охорони праці на підприємстві // Охорона праці. – 2003. – №10.– С. 17–18.
100. Охорона праці: Європейські і міжнародні стандарти та законодавство України (порівняльний аналіз). Науково-практичний посібник. – Харків-Київ, 2006. – 680 с.
101. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 29. – Ст.367.
102. Про взаємовідносини та співробітництво України з Європейським Союзом: Зональний семінар Активізація єврорегіональної співпраці Чернігівської області. – Корюківка, 2004. – 94с.
103. Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза. – Х.: Консум, 2003. – 115с.
104. Четвериков А.О. Основные органы Европейского союза
(конституционно–правовой аспект): Автореф дис... канд. юрид. наук. –М., 1999. – 22с.
105. Директива Ради № 89/391/ЄЕС «Про впровадження заходів для заохочення вдосконалень у сфері безпеки і охорони здоров’я працівників під час роботи».// Official Journal L 183, 29/06/1989, Р. 1.
106. Директива Ради № 89/654/ЄЕС «Про мінімальні вимоги щодо безпеки і охорони здоров’я в робочих зонах». // Official Journal L 393, 30/12/1989, Р. 1.
107. Директива Ради № 89/655/ЄЕС «Про мінімальні вимоги щодо безпеки і охорони здоров’я при застосуванні робочого обладнання працівниками під час роботи». // Official Journal L 393, 30/12/1989, Р. 13.
108. Директива Європейського Парламенту та Ради № 98/37/ЄС «Про зближення законодавства держав–членів стосовно машин і механізмів». // Official Journal L 207, 23/07/1998, Р. 1.
109. Директива Європейського Парламенту і Ради № 97/23/ЄС «Про зближення законодавства держав–членів щодо устаткування, яке працює під тиском». // Official Journal L 181 , 09/07/1997, P. 0001 – 0055.
110. Директива Ради № 87/404/ЄЕС «Про зближення законодавства держав–членів щодо простих посудин, що перебувають під тиском». // Official Journal L 220, 08/08/1987, P. 0048 – 0059.
111. Директива Ради № 89/656/ЄЕС «Про мінімальні вимоги безпеки та охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці». // Official Journal L 393, 30/12/1989, Р. 18.
112. Директива Ради № 89/686/ЄЕС «Про зближення законодавств держав–членів щодо засобів індивідуального захисту». // Official Journal L 399, 30/12/1989, P. 0018 – 0038.
113. Директива Ради № 92/58/ЄЕС «Про мінімум вимог до забезпечення знаків безпеки й/або гігієни праці». // Official Journal L 245, 26/08/1992, Р. 23.
114. Accident prevention. A workers education manuel. Geneva: ILO, 1986. P. 1.
115. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
116. International Labour Conference. 79–th Session. 1992. Report V(l). Prevention of industrial disasters. Geneva: ILO, P. 3.
117. Некипелов Д.С.. Экономические стимулы в области безопасности и ги¬гиены труда: зарубежный опыт. // Труд за рубежом. – 1998. –№ 4. – С.103–119.
118. Prevention of industrial disasters. Op. cit. P. 13.
119. La becurite et L'bygiene du travail dans les entreprises multinationals. Geneve: BIT, 1985. P. 19–32.
120. Васильев Д. И., Силин А. А. Представительные органы работников в сфере техники безопасности и гигиены труда на предприятиях ве-дущих стран мира. // Труд за рубежом. – 1996. –№ 4. – С. 96–113.
121. Шамшина И.И. Правовые проблемы регулирования отношений в сфере охраны труда в современных условиях: Дис... канд. юрид. наук. – Х., 2002. – 188с.
122. Европейская социальная хартія (пересмотренная). Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2000. – 784 с.
123. Семенок В.И. Надзор и контроль за охраной труда в СССР. – Минск: Изд–во АН СССР, 1963. – 115 с.
124. Толкунова В. Н. Трудовое право. Курс лекций. – М.: 000 «ТК Велби», 2002.–320 с.
125. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. Навчально–практичний посібник. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. – 48с.
126. Трудове право. Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 1997. – 448 с.
127. Комментарий к трудовому кодексу Российской Федерации (постатейный, научно–практический) / Под ред. К.Я. Ананьевой. – М.: ТОН–ЮРАЙТ, 2002. – 704 с.
128. Ильинский И.П., Щетинин Б.В. Конституционный контроль и охрана конституционной законности в социалистических странах // Советское государство и право. – 1969. – №9. – С.40–44.
129. Ломовский В. Какой власти принадлежит прокуратура? //Российская юстиция. – 2001. – №9. – С.21–22.
130. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. – Х.: Фоліо, 2002. – 17 с.
131. Коняхин Л.Г. Надзор и контроль за соблюдением законодательства о труде. – М.: Изд–во МГУ, 1982. – 198 с.
132. Админстративное право (Общая и особенная части) / Под ред. А.П.Коренева. – М.: МВД СССР, 1986. – 487 с.
133. Трудове право України: Навч. посіб. для студ. юрид. спеціальностей вищих навчальних закладів. / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 536 с.
134. Щербина В.І. Курс лекцій з трудового права України. Навчальний посібник для слухачів заочної форми навчання. – Дніпропетровськ: ДфУАДУ, 2001. – 134 с.
135. Васличев С.Ф. Правовое регулирование охраны надзора и контроля за охраной труда и соблюдением трудового законодательства. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – М., 2000. –.27 с.
136. Словарь иностранных слов., 18–е изд., стер. – М.: Русский язык, 1989. – 624 с.
137. Закон України «Про захист економічної конкуренції» // Відомості Верховної Ради. – 2001. – №12. – Ст.64.
138. Закон України «Про транзит вантажів» // Відомості Верховної Ради. – 1999. – №51. – Ст.446.
139. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
140. Николов П.Е. Совершенствование правового статусу отделов и управлений исполкомов местных советов»// Вестник московского университета. Право. – 1978. – № 4. – С.48–55.
141. Якимов А.Ю. Субъекты административной юрисдикции (правовой статус и его реализация): Монографія. – М.: ВНИИ МВД России, 1996. – 68с.
142. Комзюк В.Т. Адміністративно–правові засоби здійснення митної справи: Дис... канд. юрид. наук. – Х.: 2003. – 195 с.
143. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления – М., 1972. – 275 с.
144. Авер’янов В.Б. Фактори централізації і децентралізації у структурно–функціональній організації апарату державного управління. В кн. Державне управління в Україні: централізація і децентралізації. – К., 1997. – С.96–103.
145. Сараскіна Т.В. Організаційно–правові засади діяльності податкової міліції в Україні: Дис... канд. юрид. наук. – Х., 2000. – 204 с.
146. Цабрия Д.Д. Статус органа управления // Советское государство и право. – 1978. – №2. – С.21–26.
147. Словарь иностранных слов. – М., 1988. – 622 с.
148. Осовий Г.В. Рівень довіри. Роль профспілок у розбудові громадянського суспільства // Профспілки України. – 2003. – №4. – С.3–6.
149. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно–справочное пособие / Под ред. В.В. Жернакова. – Х.: «Одисей», 2000. – 624с.
150. Цесарський Ф.А. Захисна функція профспілок, форми її реалізації. Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Х., 2004. – 20с.
151. Лисяк О.І. Правові форми участі профспілок у регулюванні трудових відносин. Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Х., 2004. – 20с.
152. Чумаченко І.М. Забезпечення профспілками ефективного захисту працівників в соціально–партнерських відносинах // Трудове право України в контексті європейської інтеграції. – Х.: УАФТП, 2006. – С.161–165.