ПУБЛІЧНА ТА ПРИВАТНА ТЕНДЕНЦІЇ В РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Короткий опис

З М І С Т

ВСТУП ………………………………………………………………………..….3
РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПУБЛІЧНОЇ ТА ПРИВАТНОЇ ТЕНДЕНЦІЙ В РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ..............................................................................................................11

1.1. Поняття і зміст публічної та приватної тенденцій в розвитку трудового права........................................................................................................................11
1.2 . Публічна та приватна тенденції в історії розвитку трудового права.......30
Висновки до розділу 1...........................................................................................64

РОЗДІЛ 2
ПУБЛІЧНА ТЕНДЕНЦІЯ В РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ..............................................................................................................66

2.1. Розширення предмета трудового права як прояв публічної тенденції в розвитку трудового права.....................................................................................66
2.2. Посилення публічної тенденції в правовому регулюванні трудових відносин державних службовців..........................................................................91
2.3. Посилення нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю як прояв публічної тенденції в розвитку трудового права..............................118
Висновки до розділу 2.........................................................................................135

РОЗДІЛ 3
ПРИВАТНА ТЕНДЕНЦІЯ В РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПРАВА...........138

3.1. Підвищення ролі трудового договору як прояв приватної тенденції......138
3.2. Дерегулювання трудових відносин як прояв приватної тенденції в розвитку трудового права...................................................................................157
Висновки до розділу 3.........................................................................................169

ВИСНОВКИ ………………………………………………………........…...…173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …..………………….........…..….182

ВСТУП

Актуальність теми. Трудове право як галузь права сформувалось у результаті усвідомлення суспільством та людьми, які мали можливість особисто впливати на законодавчий процес, необхідності захисту найманих працівників, які часто не могли протистояти волі роботодавців та змушені були погоджуватись на вкрай несприятливі умови праці. Тож історія трудового права – це історія поступового посилення публічного впливу на трудові відносини, що первинно мали суто приватний характер. Перебудова суспільства в нашої країні на соціалістичних засадах привела до панування публічної тенденції в розвитку трудового права. Це було усвідомлене ще за часів соціалізму. Публічний прес почав слабшати ще тоді. Але і перехід до ринкових перетворень в економіці і до демократизації в сфері політики не привів водночас до оптимізації співвідношення між приватною та публічною тенденціями в розвитку трудового права.
По-перше, в свідомості і людей, і суспільства в цілому, і науковців, і політичних та державних діячів збереглось багато уявлень соціалістичного змісту. Тому соціалістична за своїм змістом традиція об’єктивно невиправданого втручання держави у трудові відносини значною мірою збереглася, не дивлячись на численні зміни та доповнення, які були внесені до Кодексу законів про працю (КЗпП) та інших актів трудового законодавства уже за часів ринкових перетворень та політичної незалежності України. Більше того, в окремих випадках публічне втручання у відносини, що є предметом трудового права, значно посилилось, в той час, як трудові ці і без того відчували потребу у їх дерегулюванні.
По-друге, на цей час не повною мірою використовується той потенціал, який несе в собі публічне, об’єктивно обґрунтоване втручання у трудові відносини, що регулюються трудовим правом. Держава по суті в численних випадках виявляється безсилою протистояти егоїстичним прагненням як роботодавців, так і працівників, тобто тим прагненням які є соціально необґрунтованими і не повинні бути реалізовані. У результаті цього в одних випадках страждають інтереси роботодавців, в інших випадках – інтереси працівників. У кінцевому рахунку це призводить до дезорганізації суспільства (маючи на увазі, що організація суспільства забезпечується трудовою діяльністю працівників, що обіймають відповідні посади), до гальмування процесів розвитку суспільства.
Тому законодавство про працю України підлягає суцільному аналізу на предмет забезпечення оптимального поєднання в ньому публічної і приватної засад. Це є однією із найважливіших задач науки трудового права. Але ж ця проблема поки що не стала предметом комплексного наукового дослідження. Вона лише мимохідь зачіпалась при дослідженні окремих інститутів трудового права та окремих проблем. Наприклад, В.Л. Усачьов не пішов далі дослідження співвідношення приватного та публічного права в регулюванні трудових відносин на контрактній основі 1, а М.В. Лушнікова та А.М. Лушніков досліджували лише окремі аспекті проблеми єдності приватних і публічних засад у правовому регулюванні трудових, соціально-забезпечувальних і сімейних відносин 2.
З огляду на викладене слід визнати, що дослідження публічної і приватної тенденцій у розвитку трудового права є актуальним як в теоретичному аспекті, так і для практики правотворчості та правозастосування.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема цієї дисертації вибрана з урахуванням плану науково-дослідної роботи кафедри цивільного і трудового права Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського з теми „Тлумачення і застосування актів цивільного і трудового законодавства” (реєстр. № 0106U003209) і є складовою частиною цього плану. Дослідження за змістом пов'язане з державною науковою програмою „Правові засади розбудови державності”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки” від 24.12.01 № 1716.
Мета і завдання дослідження. Метою цього дисертаційного дослідження є розробка та обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України про працю, маючи на увазі оптимізацію поєднання публічної та приватної засад, усунення не виправданого об'єктивними потребами втручання у відносини, що є предметом трудового права, зарегульованості трудових відносин та посилення там, де це необхідно, впливу держави на відносини щодо використання найманої праці. Для досягнення зазначеної мети вирішувались наступні наукові завдання: 1) виявлення змісту публічної і приватної тенденцій в розвитку трудового права; 2) аналіз можливих правових форм, в яких мають проявлятись публічна і приватна тенденція в розвитку трудового права; 3) співпоставлення положень чинного законодавства України з теоретичною моделлю, що відображає оптимальне поєднання публічної і приватної засад у трудовому праві за сучасних соціально-економічних і політичних умов в Україні.
Об'єктом цього дослідження стали трудові відносини як певне суспільне явище, що потребує врегулювання з боку законодавства.
Предметом дослідження стали положення актів законодавства про працю та правовідносини, що виникають в результаті їх регулюючого впливу на трудові відносини, в аспекті оптимального поєднання в таких актах та правовідносинах публічної та приватної засад.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використовувались різні методи.
Діалектичний метод використовувався при з’ясуванні оптимального варіанту поєднання публічної та приватної тенденцій у розвитку трудового права України. Системний метод наукового дослідження використовувався, оскільки при формулюванні та обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення окремих положень законодавства про працю треба було враховувати місце цих положень у системі трудового права та системі зв'язки цих положень з іншими положеннями законодавства про працю. Особливе значення мав історичний метод дослідження, оскільки сьогоднішнє співвідношення публічної та приватної тенденцій є результатом історичного розвитку, а сам процес історичного розвитку трудового права по суті є процесом зміни співвідношення між публічною та приватною засадами в змісті цієї галузі права.
При аналізі змісту положень актів законодавства використовувався формально-логічний метод.
Метод соціального моделювання використовувався для співпоставлення положень чинного законодавства про працю та існуючих правовідносин, на які поширюється чинність законодавства про працю, з теоретичною моделлю, яка створювалась дисертантом у процесі дослідження. Цей метод був основним при формулюванні пропозицій щодо вдосконалення актів законодавства про працю.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження склали наукові праці науковців-фахівців у галузі трудового права України В.Г. Ротаня, О.І. Процевського, В.І. Прокопенка, Р.І. Кондратьєва, А.Р. Мацюка, Л.І. Лазор, Г.І. Чанишевої, П.Д. Пилипенка, Н.М. Хуторян, В.В, Лазора, М.І. Іншина, С.М. Прилипка, О.М. Яременка, Н.Б. Болотіної, І.В. Зуба, Б.С. Стичинського, та інших, радянських вчених-трудовиків М.Г. Александрова, Л.Я. Гінцбурга, Р.З. Лівшиця, М.В. Молодцова, О.С. Пашкова, А.Є. Пашерстника, В.М. Скобєлкіна, сучасних російських науковців, що працюють у сфері трудового права О.В. Смірнова, С.О. Іванова, Є.Б. Хохлова, А.В. Кузьменко, В.М. Толкунової, а також спеціалістів у галузі теорії права та інших галузей права.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим науковим дослідженням проблеми публічної та приватної тенденцій в розвитку трудового права України.
У дисертації формулюються та обґрунтовуються такі нові наукові положення:
- вперше визначено зміст публічної та приватної тенденцій у розвитку трудового права. Публічна тенденція полягає у посиленні державного втручання у трудові відносини з метою забезпечення інтересів працівників як більш слабкої сторони цих відносин, а також з метою забезпечення суспільних інтересів. Приватна тенденція полягає у дерегулюванні трудових відносин та наданні сторонам цих відносин більших можливостей регулювати свої відносини трудовим договором;
- вперше сформульовано положення про вирішальний характер публічної тенденції для розвитку трудового права та про обумовленість приватної тенденції зарегульованістю відносин, що складають предмет трудового права, та появою прошарку найманих працівників, що мають високі доходи та усталений соціальний статус;
- вперше зроблено висновок про те, що жорстке втручання держави у трудові відносини в радянський період здійснювалось не тільки з метою забезпечення виконання трудовим правом виробничої (економічної) функції, а й з метою забезпечення соціальної однорідності робітничого класу і суспільства в цілому, та досягнення мети панівного становище комуністичної партії, що проявилось уже в Кодексі законів про працю 1918 року;
- вперше сформульовано висновок про те, що попри численні зміни та доповнення до законодавства України про працю, що були здійснені за роки незалежності України, відносини, що є предметом трудового права, залишаються зарегульованими при одночасній наявності потреби у посиленні державного втручання у трудові відносини як з метою забезпечення суспільних інтересів, так і з метою забезпечення інтересів працівників;
- вперше обґрунтована теза про необхідність встановлення заборони на використання цивільно-правових договорів на виконання робіт фізичними особами, що не мають статусу підприємців, крім випадків укладення договорів на створення об'єктів інтелектуальної власності;
- вперше доводиться необхідність посилення державного втручання у трудові відносини, учасниками яких є державні службовці, з метою забезпечення рівного доступу до державної служби, посилення контролю за діяльністю цієї категорії працівників, особливо державних службовців вищих рангів, та створення системи оцінки праці державних службовців;
- вперше доводиться необхідність посилення державного нагляду у сфері праці, зокрема про перехід органів з нагляду за дотриманням законодавства про працю від формальних методів роботи до моніторингу у цій сфері, що надавав би змогу контролювати незаконне використання праці, зокрема – дітей, а також запровадження нагляду і контролю за проявом у трудових відносинах так званих нових ризиків, що ведуть до психологічних стресів;
- наводяться додаткові аргументи на обґрунтування пропозиції про приведення судової практики у відповідність із частиною третьою статті 21 Кодексу законів про працю, що має застосовуватись переважно перед статтею 9 КЗпП, з одночасною законодавчою забороною на укладення трудових контрактів з низькооплачуваними категоріями працівників;
- вперше обґрунтовано пропозицію про відмову від використання неадекватного суспільним відносинам імперативного обмеження можливості надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати та виплати компенсації замість невикористаних днів відпустки;
- вперше доводиться необхідність виключення із Кодексу законів про працю більшості правових приписів, що стосуються нормування праці із-за нереальності завдання відновлення нормування праці. яка поставлена в Концепції реформування заробітної плати в Україні та відсутності необхідності у такому відновленні;
- вперше обґрунтовується пропозиція щодо відмови від викладеної в Концепції реформування заробітної плати в Україні ідеї впровадження погодинної оплати праці в сфері малого і середнього бізнесу;
- вперше зроблено висновок про доцільність врегулювання відносин щодо оплати часу відпусток у зв'язку з навчанням, працівників без відриву від виробництва за рахунок роботодавців не імперативними, а диспозитивними нормами, що дало б змогу сторонам трудового договору вирішувати відповідні питання шляхом домовленості;
- вперше обґрунтовано висновок про необхідність значного послаблення імперативного регулювання порядку визначення розміру прямої дійсної шкоди, що підлягає стягненню з працівників, відмови від застосування коефіцієнтів та скасування правил про перерахування до Державного бюджету частини коштів, що стягуються у відповідних випадках з працівників у зв'язку з притягненням їх до матеріальної відповідальності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації нові наукові положення, висновки та рекомендації можуть бути використані в наступних сферах: 1) в науково-дослідній роботі – при проведенні досліджень предмета трудового права, правового регулювання праці державних службовців, нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю та про охорону праці, проблем трудового договору та інших інститутів трудового права; 2) в правотворчій діяльності – при опрацюванні проекту та прийнятті Трудового кодексу України, низки інших законів, спрямованих на оптимізацію публічної і приватної засад в регулюванні трудових відносин та реалізацію величезного творчого потенціалу трудового права, який об'єктивно існує, але на цій час в Україні не приводиться в дію; 3) в начальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій і матеріалів з трудового права, при проведенні занять із студентами юридичних навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорені на засіданні кафедри цивільного і трудового права Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського.
Основні положення дисертації доповідались на щорічних наукових конференціях, які проводились на юридичному факультеті Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського в 2005, 2006, 2007 роках, а також у тезах доповіді на міжнародній науково-практичній конференції „Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії", що проводились Одеською національною юридичною академією 3 вересня 2006 року.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено в п'яти публікаціях, зокрема у 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений Вищою атестаційною комісією України. Тези доповіді на міжнародній науково-практичній конференції „Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії" 3 вересня 2006 року, були опубліковані у збірнику, який видано за результатами проведеної конференції.
Структура дисертації. Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які поділені на семі підрозділів, висновків та списку використаних джерел (літературних і нормативних), що включає 229 найменувань. Загальний обсяг дисертації – 204 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження дало змогу вирішити наукове завдання, яке полягає у створенні концепції співвідношення публічної та приватної тенденцій у розвитку трудового права України та розробці на цій основі пропозицій щодо вдосконалення законодавства України про працю та практики його застосування. Зокрема у дисертації сформульовані наступні висновки та пропозиції.
При визначенні змісту публічної та приватної тенденцій у розвитку трудового права України слід виходити із того розуміння публічного та приватного права, яке склалось ще в Стародавньому Римі (публічне право має на увазі інтереси держави в цілому, а приватне право – інтереси окремого індивіда), але проста екстраполяція змісту поняття публічного права на публічну тенденцію, а поняття приватного права на приватну тенденцію була б неправильною. Публічна тенденція в розвитку трудового права полягає у посиленні публічного втручання у відносини, що є предметом трудового права, незалежно від того, здійснюється таке втручання з метою забезпечення інтересів держави в цілому чи з метою забезпечення інтересів індивідів. Приватна тенденція полягає у послабленні державного втручання у відносини, що є предметом трудового права, дерегулюванні трудових відносин та наданні сторонам трудових відносин можливості врегулювати свої відносини на свій розсуд.
Закономірною є публічна тенденція в розвитку трудового права, оскільки поява і розвиток трудового права пов'язані з посиленням публічного втручання у відносини, які раніше були предметом цивільного права. Проте на певному етапі розвитку трудового права з’являється приватна тенденція не тільки як реакція на зарегульованість трудових відносин, а і як результат появи такого прошарку найманих працівників, які за рівнем оплати праці та з урахуванням інших матеріальних благ, що надаються працівникові у зв'язку з трудовими відносинами, мають доходи, що перевищують доходи підприємців-суб'єктів малого бізнесу, або мають стабільний соціальний статус уже в силу займаної посади.
Поступальне посилення державного втручання у трудові відносини, що стало характерним для періоду ХІХ і початку ХХ століття було перерване в Росії подіями 1917 року. Відбувся стрибок у посиленні державного втручання у трудові відносини. Трудове право стало використовуватись не тільки з метою захисту інтересів та прав, життя та здоров’я працівників, а й з метою досягнення економічних результатів та контролю за соціальними процесами.
У подальшому публічна тенденція в розвитку радянського трудового права то посилювалась то послаблялась при збереженні загально високого рівня державного втручання у трудові відносини, що відповідало характеру і економіки і політичного режиму в Радянському Союзі. Перехід України до демократії в політиці та до ринкових відносин в економіці супроводжувався переважно посиленням приватної тенденції в розвитку трудового права, що проявилось у дерегулюванні трудових відносин, у спробі використання трудового контракту як регулятора трудових відносин. На окремих напрямках посилилось публічне втручання у відносини, що є предметом трудового права. Це стосується зайнятості населення, законодавчого запровадження системи угод. Але в цілому оптимізація публічної та приватної тенденції у розвитку трудового права не була здійснена. Поряд з невиправданим втручанням держави у відносини, що є предметом трудового права, яке (втручання) зберігається, на деяких напрямках державне втручання у ці відносини виявляється явно недостатнім.
У процесі переходу до ринкової економіки держава відмовилась від публічного обмеження можливості укладення цивільних договорів на виконання робіт. Стало достатнім підписати договір про виконання задовільно окресленого кола робіт (наприклад, зварювальних робіт, пов’язаних з ремонтом певного морського торговельного судна, або малярних робіт на будівництві певного багатоповерхового будинку), зазначити на те, що виконавець сам організовує роботу і не підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку наймача, щоб вивести відносини, що виникають на підставі цього договору, за межі дії трудового права. Стало можливим укладати цивільно-правові договори навіть на виконання небезпечних робіт. Склалась парадоксальна ситуація: якщо укладається трудовий договір, то тут визначено коло робіт, виконання яких потребує наявності закінченої та успішної професійної підготовки, та робіт, виконання яких потребує наявності не тільки відповідної професійної підготовки, а й спеціального допуску. Якщо ж укладається цивільно-правовий договір на виконання тих же робіт, то ці вимоги не є обов'язковими, ніякий нагляд за охороною праці не здійснюється, ніхто не несе обов'язку забезпечувати охорону праці виконавців робіт. У зв'язку з цим у дисертації обґрунтовується необхідність відмови від використання праці фізичних осіб у цивільно-правових формах. Це необхідно заборонити в законодавчому порядку.
Дозвіл на використання праці в цивільно-правових формах слід зберегти у двох випадках: 1) при виконанні робіт фізичними особами, що зареєстровані у встановленому порядку як підприємці, в межах такого їх статусу; 2) при виконанні робіт, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності.
Значного посилення державного втручання потребують трудові відносини державних службовців. Припинення діяльності комуністичної партії, комітети якої всіх рівнів відповідно до своєї номенклатури здійснювали підбір кадрів для державного апарату, контроль за їх трудовою діяльністю та способом життя, оцінку кадрів, привів до того, що керівники державних органів самі стали на місце партійних комітетів, самі стали підбирати кадри, контролювати та оцінювати їх. Різниця тільки в тому, що партійні комітети та їх члени самі підкорялись партійній дисципліні, а керівники державних органів сьогодні підкоряються власний моралі зазвичай – не дуже високій. Це привело до деградації державного апарату і, як наслідок цього, - до дезорганізації суспільства. Ця вкрай негативна ситуація має долатися перш за все шляхом адекватного правового врегулювання трудових відносин державних службовців.
Держава в Україні як демократична і правова може бути розбудована тільки за умов, якщо будуть розроблені, належне опрацьовані при вирішальній ролі науковців та конструктивно обговорені у якнайширших аудиторіях три законопроекти: 1) про добір працівників на посади державних службовців; 2) про контроль за діяльністю державних службовців; 3) про оцінку професійного рівня, ділових якостей та трудової діяльності державних службовців. Чинні нормативно-правові акти з цих питань, зокрема ті, що стосуються проведення конкурсів та атестації державних службовців, мають бути визнані такими, що цілком непридатні навіть як матеріал для розробки згаданих вище законопроектів, оскільки ними створена система імітації добору кадрів державних службовців, та їх атестації, яка (система) прикриває відсутність реальної системи добору та атестації державних службовців.
Закон про добір працівників на посади державних службовців повинен передбачати: 1) якнайширший доступ претендентів до процедур відбору претендентів на посади державних службовців; 2) скасування існуючих ірраціональних процедур призначення (обрання) на посади, що отримали особливо значний розвиток при призначенні (обранні) суддів; 3) вирішальну роль незалежних експертів у конкурсних комісіях на інших колегіальних органах, що здійснюють добір претендентів на посади державних службовців; 4) спеціальні механізми виключення впливу на осіб, які вирішують питання про переможців конкурсних процедур, що отримують право на заняття відповідних посад; 5) якнайширшу інформацію громадськості про претендентів на посади державних службовців та про прийняті рішення про призначення (обрання) на посади. Паралельно з цим має бути передбачено граничне законодавче обмеження на розподіл посад за принципом політичної здобичі.
Законом про контроль за діяльністю державних службовців мають бути вирішені питання про фіксування за допомогою заходів аудіо-, відеозапису всіх розмов і дій на виконання повноважень (службових обов'язків) ста вищими посадовцями держави, про умови доступу до отриманої у такий спосіб інформації, про особливості збору інформації про трудову та іншу діяльність державних службовців першої - третьої категорій. При цьому всі засоби контролю мають бути визнані прийнятними, оскільки держава, що підпорядковується суспільству, з’явиться в Україні тільки після випровадження в життя системи жорсткого контролю за трудовою діяльністю державних службовців. Якщо ж буде впроваджено належний контроль, кабінети високих посадовців перестануть бути офісами бізнесменів, що зайняли посади державних службовців не для служіння державі, а для використання державних важелів в інтересах власного бізнесу. Має бути передбачено якнайширше інформування населення про те, які чиновники несуть відповідальність за витрати кожної копійки державного бюджету, за прийняття рішень про передання земельних ділянок у власність та оренду, за прийняття інших рішень про надання благ за рахунок державних коштів. .
Закон про оцінку праці державних службовців повинен передбачити вирішальну роль незалежних експертів, доповіді перед якими мають робити не тільки державні службовці першої – третьої категорій, а і Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-Міністр України та віце-прем'єр-міністри, інші члені Уряду України. Незалежні експерти мають відігравати вирішальну роль і в процедурах атестації державних службовців.
Публічне втручання у трудові відносини має бути посилене і через нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю та про охорону праці. Відносини щодо нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю та про охорону праці слід однозначно визнати такими, що належать до предмета трудового права, що буде створювати одну із передумов для ефективного виконання трудовим правом його основного соціального призначення.
Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю на цей час обмежується суто формальними рамками. Ніякого нагляду і контролю немає, якщо сторони назвали свій договір цивільно-правовим. Тому сьогодні обмежені масштаби незаконного використання дитячої праці обумовлені виключно батьківською турботою та свідомістю роботодавців. Заслуги держави в цьому немає ніякої, бо вона за межами правовідносин, що ґрунтуються на трудових договорах, нагляду і контролю не здійснює. Тобто сьогодні немає будь-яких законодавчих перешкод для повернення України у цьому відношенні до епохи зародження капіталістичних засад в надрах феодалізму. Ця ситуація має бути змінена законодавчими методами. На органи нагляду і контролю має бути покладений нагляд і контроль за використанням праці в цивільно-правових та тіньових формах. При цьому мають використовуватись не тільки методи, передбачені чинним законодавством, а і методи соціологічних досліджень. Отримання державними органами інформації стане підставою для прийняття відповідних державних рішень.
Сфера нагляду і контролю, що здійснюється державними органами, має бути розширена. Настав час, коли держава повинна взяти на себе нагляд і контроль за тими явищами, які сорок років тому були названі в Сполучених Штатах Америки „новими ризиками”, якими є стреси, яким піддаються люди перш за все в процесі трудової діяльності. Тому пропонується закріпити в законодавстві про працю обов'язок роботодавців запобігати таким ризикам, встановити відповідальність роботодавців за невиконання цього обов'язку та покласти на органи державного нагляду і контролю повноваження здійснювати нагляд і контроль за виконанням роботодавцями названого обов'язку.
Посилення приватної тенденції в розвитку трудового права пов’язується перш за все з підвищенням ролі трудового договору як регулятора трудових відносин. У зв'язку з переходом України до ринкової економіки була здійснена спроба значної активізації індивідуально-договірного регулювання трудових відносин шляхом використання особливої форми трудового договору – трудового контракту. Але ця спроба виявилася невдалою в зв'язку із тим, що категорії працівників, з якими законодавством дозволялось укладати контракти, визначались суто ситуативно. В результаті цього до такої категорії працівників були віднесені не тільки керівники підприємств, установ, організацій, а й працівники, що отримували мінімальну заробітну плату. Між тим, виходячи із об’єктивних чинників, не можна було передбачати одинакові можливості для індивідуально-договірного регулювання трудових відносин з участю працівників, які за рівнем заробітної плати знаходяться „на різних полюсах”. Тому доцільно було б взагалі відмовитись від правової конструкції трудового контракту, а замість цього зняти заборону на погіршення становища працівників договорами про працю, якщо заробітна плата працівника відповідно до трудового договору перевищує мінімальну заробітну плату в десять або більше разів. Дозвіл на погіршення становища таких працівників договорами про працю у порівнянні з законодавством про працю не можна поширювати тільки на питання, що стосуються життя і здоров'я, честі і гідності працівників. Так у трудовому праві з’явився б новий і вповні доцільний критерій диференціації трудових відносин.
Крім того, погіршення становища працівника в порівнянні з законодавством про працю доцільно було б допустити у випадках, коли роботодавець за свої кошти забезпечує професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників, надає працівникові житло або інші істотні матеріальні блага. Це погіршення могло б полягати в прийнятті працівником за трудовим договором обов'язку відпрацювати у даного працівника за відповідною професією певний строк або відшкодувати на користь роботодавця витрати, які були ним понесені у зв'язку з професійною підготовкою, підвищенням кваліфікації працівника або у зв'язку з наданням працівникові житла.
Наступним напрямком посилення приватної тенденції в розвитку трудового права є усунення зарегульованості відносин, що складають предмет трудового права. Ця зарегульованість утворилась переважно в період соціалізму. Але і в період формування ринкової економіки проявились соціалістичні традиції. Те, що в законодавстві про працю, яке покликане шляхом державного втручання у відносини, що є предметом трудового права, захищати найманих працівників, збереглися правила часів соціалізму про застосування коефіцієнтів при обчисленні розміру шкоди, яка підлягає стягненню с працівника, можна було б виправдати силою інерції. Але ж у незалежній Україні було прийнято закон, яким приписується при визначенні розміру прямої дійсної шкоди, викликаної незбереженням дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів та валютних цінностей, використовувати коефіцієнти та перераховувати до бюджету суму, що стягнена з працівника та перевищує балансову вартість відповідного майна. Цим у матеріальну відповідальність працівників вмонтували публічно-правову відповідальність. У цьому суто вітчизняному законодавчому витворі не було будь-якої потреби. Тому відповідні положення про застосування коефіцієнтів із законодавства України про працю треба виключити.
Особливу увагу звертає на себе інститут нормування праці як рудимент епохи соціалізму. Правила, що викладені у главі VЙ КЗпП „Нормування праці” мають таку особливість, що більшість із них не виконувались і в період соціалізму. На цей час кількість положень цієї глави, що не знаходять втілення в життя, значно збільшились. Тому ці положення мають бути із КЗпП виключені. Зберегти слід тільки положення гарантії працівникам, які досягли високого рівня виробітку з власної ініціативи.
В інституті заробітної плати слід відмовитись від спроб запровадити у сфері малого і середнього бізнесу тих форм оплати праці, які держава вважає доцільними (це передбачено Концепцією подальшого реформування заробітної плати). У перспективі необхідно буде звільнити роботодавців від обов'язків оплачувати навчальні відпустки, вільні від роботи дні, що надаються працівниками у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, проїзд до місця знаходження навчального закладу та у зворотному напрямку, здійснювати в новому розмірі оплату праці у разі скорочення робочого часу в зв'язку з навчанням працівників без відриву від виробництва.
Доцільно було б відмовитись від жорстких імперативних обмежень використання жіночої праці на роботах із шкідливими умовами праці, якщо йдеться про жінок, що з віком втратили здатність до відтворення потомства
Запровадження викладених пропозицій надало б змогу оптимізувати публічні та приватні засади в регулюванні відносин, що є предметом трудового права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Усачев В.Л. Соотношение частного и публичного права в регулировании трудовых отношений на контрактной основе/ Проблемы публичного права. Межвузовский сборник. – Уфа: изд-во Башк. ун-та, 2001. – С. 79-87.
2. Лушникова М.В., Лушников А.М., Тарусина Н.Н. Единство частных и публичных начал в правовом регулировании трудовых, социально-обеспечительных и семейных отношений: История, теория и практика (сравнительно-правовое исследование). – Ярославль: Ярославский государственный университет им. П.Г. Демидова, 2001. - 412 с.
3. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005// Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35 - 36, № 37. - Ст. 446.
4. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.
5. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 264 с.
6. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х т. Том 1. - М.: Юрид. лит., 1982. – 360 с.
7. Пашков А.С., Ротань В.Г. Социальная политика и трудовое право. – М.: Юрид. лит., 1986. – 240 с.
8. Ротань В.Г. Проблема системи права і творчий потенціал трудового права// Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Том 18 (57). Юридичні науки. – 2005. - № 3. – С. 121 – 130.
9. Сандевуар П. Введение в право. – М.: Издательская группа "Интратэк-Р", 1994. - 216 с.
10. Горшенев В. М. О преемственности в советском праве/ Проблемы социалистической законности. Выпуск 6. - Харьков, 1980. – С. 20 – 28.
11. Гинцбург Л. Я. Соотношение советского трудового и граж¬данского права// Советское государство и право. - 1978. - № 1. – С. 62 – 68.
12. Молодцов М. В. Место трудового права в системе советского права// Правоведение. - 1984. - № 2. - С. 19 – 27.
13. Темницкий А.Л. Отношение к труду рабочих России и Германии: терминальное и инструментальное// Социологические исследования. – 2005. - № 9. - С. 54 - 63.
14. Процевский А. И. Метод правового регулирования трудовых отношений. - М., Юрид. лит., 1972. - 288 с.
15. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1979. – 224 с.
16. Ленин В.И. К вопросу о диалектике/ Ленин В.И. Полное собрание сочинений. Т. 29: Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. - М.: Политиздат, 1979. – 732 с.
17. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли / Ред. кол.: А.Л. Маковский, О.Ю. Шилохвост. Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова. Кафедра гражданского права юридического факультета. - М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 2000. - 777 с.
18. Хохлов Е. Б. Субъективное трудовое право в системе права // Правоведение. - 1996. - № 2. - С. 54 – 70.
19. Скирбекк Г., Гилье Н. История философии: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений/ Пер. с англ. В.И. Кузнецова; Под ред. С.Б. Крымского. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - 800 с.
20. Козлихин И.Ю. Идея правового государства: история и современность. - СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1993. - 151 с.
21. Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учеб. для юрид. фак. и вузов. - М.: ВЕК, 1995. - 485 с.
22. Монтескье, Шарль Л. Избранные произведения: О духе законов. – М.: Государственное издательство политической литературы, 1956. – 801 с.
23. Конституция Французской Республики от 22 фримера VIII года (13.12.1799)/ Конституции и законодательные акты буржуазных государств в XVII-XIX вв. (Англия, США, Франция, Италия, Германия). Сб. документов под ред. проф. П.Н.Галанзы. - М.: Юрид. лит., 1957. - С. 422 – 432.
24. Кулагин М.И. Избранные труды. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997. - с. 330.
25. Гражданское право: В 2 т. Том I: Учебник/ Отв. ред. Е.А. Суханов. - М.: Издательство БЕК, 1998. – 816 с.
26. Еремин В.Н. Классификация права японскими юристами// Правоведение. - 1977. - № 1. - С. 94 – 102.
27. Цивільний кодекс України від 16.01.03// Офіційний вісник України. – 2003. - № 11. – Ст. 461.
28. Господарський кодекс України: Офіц. текст: Прийнятий Верховною Радою України 16.01.03. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 204 с.
29. Про державну службу: Закон України від 16.12.93// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. - Ст. 490.
30. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.01// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 33. - Ст. 175.
31. Газье А., Талапина Э. В. Публичное право Франции и России: Пересечения и параллели// Правоведение. - 2003. - № 3 (248). - С. 30 – 54.
32. Райфшнайдер O. "Многомиллиардная могила - Восточная Германия"// Reifschneider Olaf "Brennpunkt": "Milliardengrab Ostdeutschland": http: uni-muenster.de. – 14.04.2004.
33. Конституція України від 28.06.96// Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
34. Wagner B. O swobodzie umowy o praзe raz jeszcze/ Prawo pracy a wyzwania ЧЧЙ wieku. Ksiкga jubileuszowa profesora Tadeusza Zieliсskiego. – Warszawa: Biuro Rzecznika Praw Obywatelskich, 2002. – 680 s.
35. Васильева Е.В. Некоторые проблемы соотношения гражданского и трудового права сквозь призму римского частноправового договора locatio conductio// Цивилистическая практика. Выпуск 3. - Екатеринбург, 2001. - С. 35 – 43.
36. Sir Robert Peel. From his private papers, ed. by Ch. S. Parker. v. 1—3, N. Y.
37. Robert, Jean-Louis (dir. de). Inspecteurs et Inspection du travail sous la IIIe et IVe Rйpublique. - Paris, La Documentation franзaise/ Ministиre de l'emploi et de la solidaritй, 1998. - 262 p.
38. Свиридов А.К. Новации Трудового кодекса Российской Федерации как путь совершенствования организационно-управленческих отношений в сфере труда// Правоведение. -2007. - № 1. - С. 88 – 92.
39. Пашков А.С. Проект нового Трудового кодекса// Государство и право. – 1995. - № 3. – С. 81 - 88.
40. Rogowski R. Autopoietic Industrial Relations and Reflexive Labour Law in the World Society. In Advancing Theory in Labour law and Industrial Relations in a Global Context. Ed. T. Wilthagen. Amsterdam/ Oxford/ New York/ Tokyo. 1998.
41. Лютов Н. Л. Исторический аспект разрешения коллективных трудовых споров в Великобритании, США и ФРГ// Право и политика. – 2001. - №5. – С. 101 – 108.
42. Weiss M. and Schmidt M. Federal Republic of Germany. In The International Encyclopedia for Labour Law and Industrial Relations, ed. R. Blanpain. Deventer-Boston, 2000.
43. Хохлов Е.Б. Очерки истории правового регулирования труда в России. – СПб.: Специальный юридический факультет по переподготовке кадров по юридическим наукам Санкт-Петербургского государственного университета. - 1999. - Часть 1: Правовое регулирование труда в Российской империи. – 196 с.
44. Леонтович Ф.И. Очерки истории литовско-русского права. Образование территории Литовского государства. - СПб.: Тип. В.С. Балашева и Ко, 1894. – 400 с.
45. Томашевский К. Л. История правового регулирования трудовых отношений в Беларуси// Правоведение. - 2006. - № 1. - С. 143 – 158.
46. Богдан В. И. Становление и развитие фабричного законодательства Российской империи в конце XIX - начале XX века: Историко-юридическое исследование: Автореф. дис. … канд. юр. наук. - М., 2002. - 23 с.
47. Сафонов В. А. Разрешение коллективных трудовых споров в России: исторический обзор// Правоведение. – 2005. - № 1. – С. 99 - 109.
48. Киселев Ю. Забастовочное движение в России // Рабочая политика. - 1997. - № 1. – С. 38.
49. Киселев И. Я. Трудовое право России. Историко-правовое исследование: Рекомендовано Московской высшей школой социальных и экономических наук в качестве учебного пособия для вузов. - М.: Норма, 2001. - 372 с.
50. Цит. по: Сафонов В. А. Разрешение коллективных трудовых споров в России: исторический обзор// Правоведение. – 2005. - № 1. – С. 99 - 109.
51. Цит. по Ю. И. Кирьянов. Жизненный уровень рабочих России (конец XIX - начало XX вв.). - М.: Наука, 1979. - 288 с.
52. Панурина Н.В. Несовершеннолетние рабочие фабрично-заводской промышленности Москвы в конце ЧЙЧ – начале ЧЧ вв. Автореф. дис. … канд. ист. наук. – М., 2006. – 27 с.
53. Крузе Э.Э. Условия труда и быта рабочего класса России в 1900-1914 годах. - Л.: Наука, 1981. – 143 с.
54. Лагутіна І.В. Форми захисту трудових прав працівників: Дис. ... канд. юр. наук. – Одеса, 2007. – 206 с.
55. Слісаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К.: Т-во „Знання”, 1993. – 192 с.
56. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі Конституції України/ Відп. ред. Ю.Д. Прилюк. – К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. - 272 с.
57. Кульбашна О.А. Правове регулювання праці на Україні доби Директорії// Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. Випуск 9. – Одеса: Астропрінт, 2000. – С. 126 – 131.
58. Был ли у России выбор? (Н.И.Бухарин и В.М.Чернов в социально-философских дискуссиях 20-х годов). – М.: РАН: Институт философии, 1996. – 176 с.
59. Кодекс законов о труде Российской Федерации 1918 года // СУ. – 1918. - № 87-88. – Ст. 905.
60. Ильюхов А.А. Советская модель всеобщего труда в 1918 – 1922 гг.// Рабочие в России: исторический опыт и современное положение/ Под ред. Д.О. Чуракова. - М.: Эдиториал УРСС, 2004. - С. 182 – 198.
61. Бородкин Л.И., Мирясов А.В. "Не трудящийся, да не ест". Материалы по проблемам мотивации труда промышленных рабочих Советской России в 1920-х годах (по страницам местной печати)// Экономическая история. Обозрение/ Под ред. Л.И.Бородкина. - 2002. - Выпуск 8. - С. 72 - 82.
62. Кодекс законов о труде РСФСР 1922 года// Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства РСФСР. – 1922. - № 70. - Ст. 903.
63. Иванов С.А. Кризис советского трудового права // Советское государство и право. – 1990. - № 7. - С. 39 – 47.
64. Агарков М.М. Ценность частного права: Памяти проф. А.А. Симолина// Правоведение. -1992. - № 2. - С. 31 – 48.
65. Кузьменко А.В. Предмет трудового права России: опыт системно-юридического исследования. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 274 с.
66. О переходе на восьмичасовой рабочий день, на семидневную рабочую неделю и о запрещении самовольного ухода рабочих и служащих с предприятий и учреждений. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 26.06.40// Сборник законов СССР и Указов Президиума Верховного Совета СССР за 1938-1944 гг. - М.: Издание I «Ведомости Верховного Совета СССР», 1945.
67. Яковлев Б., Бурцов. А. Концентрационные лагеря СССР (отрывки) Институт по изучению истории и культуры СССР Исследования и материалы, серия 1-я, выпуск 23-й. Мюнхен, 1955.
68. Про скасування судової відповідальності робітників і службовців за самовільний відхід з підприємства та установ і за прогул без поважної причини. Указ Президії Верховної Ради РСР від 25.06.56 // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1956. - №10. – Ст. 203.
69. Положення про права фабричного, заводського, місцевого комітету професійної спілки прийняте Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15.07.58// Відомості Верховної Ради СРСР. – 1958. – № 19. – Ст. 76.
70. Кодекс законів про працю УРСР. Затв. Законом УРСР від 10.12.71// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – С. 375.
71. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах. Принят резолюцией 2200 А (XXI) Генеральной Ассамблеи от 16.12.66. Вступил в силу 03.01.76/ Права человека: Основные международные документы. – М.: Юрид. лит., 1985. - С. 35 – 65.
72. Конвенція Міжнародної організації праці про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 від 4 червня 1958 року/ Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919 – 1964. Том І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 648 – 651.
73. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки: Закон УРСР від 20.03.91// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 23. - Ст. 267.
74. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.91// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 14. - Ст. 170.
75. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.99// Офіційний вісник України. – 1999. - № 38. – Ст. 1889.
76. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.93// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 36. - Ст. 361.
77. Про оплату праці: Закон України від 24.03.95 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №17. – Ст. 121.
78. Про відпустки: Закон України від 15.10.96 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 2. – Ст. 4.
79. Про охорону праці. Закон України” вiд 14.10.92// Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 49. – С. 668.
80. Про організації роботодавців: Закон України від 24.05.01// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 32. - Ст. 171.
81. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Закон України від 03.03.98// Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 34. – Ст. 227.
82. Горшенин К.П. Кодификация законодательства о труде и проблемы его дальнейшего совершенствования (тезисы)/ Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1975. – С. 28 – 29.
83. Советское трудовое право. Учебник/ Под ред. Н. Г. Александрова и Д.М. Генкина. - М.: Юридическое изд-во НКЮ СССР, 1946. – 481 с.
84. Александров Н. Г. Трудовое правоотношение. - М.: Юридическое изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. - 336 с.
85. Пашерстник А. Е. Теоретические вопросы кодификации общесоюзного законодательства о труде. - М.: Изд-во АН СССР, 1955. – 232 с.
86. Александров Н.Г., Пашерстник А. Е. Советское трудовое право: Допущено Министерством высш. образования СССР в качестве учебника для юридических институтов и юридических факультетов государственных университетов. - М. : Госюриздат, 1952. - 448 с.
87. Андриановская И. И. Сфера действия норм трудового права и система правоотношений в сфере применения труда// Правоведение. - 2000. - № 5. - С. 78 – 82.
88. Молодцов, М. В. Место трудового права в системе советского права// Правоведение. -1984. - № 2. - С. 19 – 27.
89. Андреев В. С. Право социального обеспечения в СССР. - М.: Юр. литер., 1974. – 304 с.
90. Андреев В.С., Баглай М.В., Голощапов С.А., Миронов В.К., Толкунова В.Н., Шебанова А.И. Советское трудовое право. Учебник. 3-е изд., доп. и перераб./ Под ред. В.С.Андреева. – М.: Высшая школа, 1976. – 415 с.
91. Уржинский К.П. Трудоустройство граждан в СССР. - М.: Юрид. лит. 1967. – 144 с.
92. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П.. Советское трудовое право: вопросы теории. - М.: Наука, 1978. – 382 с.
93. Андреев В.С., Пашков А.С., Смирнов О.В., Смолярчук В.И. Проблемы общей части советского трудового права// Правоведение. - 1980. - №2; - С. 67 — 69.
94. Советское трудовое право/ Под ред. В.С. Андреева, В.Н. Толкуновой. - М.: Высшая школа, 1987. – 511 с.
95. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2003. – 725 с.
96. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. – К.: Наукова думка. - 1984. – 280 с.
97. Советское трудовое право: Учебник/ Под ред. Б.К. Бегичева, А.Д. Зайкина. – 2-е изд. – М.: Юрид. лит., 1985. – 552 с.
98. Трудовое право России/ Под ред. А.С. Пашкова. – СПб: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1994. – 324 с.
99. Сыроватская Л.А. Трудовое право. Учебник. – М.: Высшая школа, 1995. – 255 с.
100. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России. – М.: Юристъ, 1999. – 478 с.
101. Трудовое право/ Под ред.О.В. Смирнова.– М.: Проспект, 1997. – 444 с.
102. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — X.: Фірма «Консум», 1998. - 480 с.
103. Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: Навч посіб. Ч. 1. — К.: МАУП, 2003. – 128 с.
104. Статут Міжнародної організації праці і Регламент Міжнародної конференції праці. – Женева: Міжнародне бюро праці, 2002. – 102 с.
105. Нурумов Д.И. Становление и развитие международной системы зашиты прав человека. Автореф. дис. … канд. юр. наук. - М., 2000. – 24 с.
106. Хансенн М. Декларация МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда и механизм реализации. МКТ. – Женева: Международное бюро труда, 1998.
107. Kellerson H. The ILO Declaration of 1998 on fundamental principles and rights: A challenge for the future // ILR, 1998/2. Pp. 223-227.
108. Достойный труд. Доклад Генерального директора. 87-я сессия МКТ. 1999// http:// www.ilo.org/public/english/standards/relm/ilc/ilc.87/rep-i.htm/tnew
109. Декларація МОП основних принципів та прав у світі праці (ухвалена Міжнародною конференцією праці на її вісімдесят шостій сесії в Женеві, 18 червня 1998 року/ Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919 – 1964. Том ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 1529 – 1530.
110. Гликман О. В. Защита прав человека в сфере труда в деятельности МОТ на современном этапе. Автореф. дис. … канд. юр. наук. - М., 2004. - 26 с.
111. Проект норм, касающихся обязанностей транснациональных корпораций и других предприятий в области прав человека, и комментарий к ним// Юрист-международник. 2003. - № 4. - С. 29 – 46.
112. Конвенція Міжнародної організації праці про інспекцію умов праці та побуту моряків № 178 вiд 22.10.96/ Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919 – 1964. Том ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 1487 – 1491; Рекомендація Міжнародної організації праці щодо інспекції умов праці та побуту моряків № 185 вiд 22.10.96 / Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999. Том II. - Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 1492 – 1494.
113. Рекомендація Міжнародної організації праці щодо покращення умов життя та праці орендарів, здольників та аналогічних категорій сільськогосподарських працівників № 132 від 05.06.68// Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965 – 1999. Том ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С. 869 — 875.
114. Бердычевский В.С., Акопов Д.Р., Сулейманова Г.В. Трудовое право: Учебное пособие/ Отв. ред. В.С. Берды¬чевский. — Ростов н/Д: Феникс, 2002. — 512 с.
115. Про судоустрій: Закон України від 07.02.02// Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 27 – 28. — Ст.180.
116. Эпштейн А.Л. Правовые вопросы регулирования труда нештатных работников/ Вопросы советского гражданского и трудового права. - М., 1952. - С. 206 – 210.
117. Комментарий к законодательству о труде. – М.: Юрид. лит., 1966. – 832 с.
118. Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.01// Офіційний вісник України. – 2001. - № 35. – Ст. 1625.
119. Кравцов Д.М. Правове регулювання відносин по розслідуванню та обліку нещасних випадків на виробництві. Дис. ... канд. юр. наук. – Харків, 2003. – 201 с.
120. Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту. Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства освіти України від 31.12.98// Офіційний вісник України. – 1999. - № 9. – Ст. 357.
121. Положення про організацію навчально-виховного процесу в професійно-технічних навчальних закладах. Затв. наказом Міністерства освіти від 18.05.98// Офіційний вісник України. – 1998. - № 30. – Ст. 1146.
122. Кримінальний кодекс України від 05.04.01// Офіційний вісник України. – 2001. - № 21. – Ст. 290.
123. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23.09.99// Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 46 – 47. - Ст. 403.
124. Санникова Л.В. Договор найма труда в России. - М.: МТ-Пресс, 1999. – 120 с.
125. Брагинский М.И. Договор подряда и подобные ему договоры. - М.: Статут, 1999. – 254 с.
126. Карабельников Б.Р. Трудовые отношения в хозяйственных обществах. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2003. – 328 с.
127. Статут Міжнародної організації праці і Регламент Міжнародної конференції праці. – Женева: Міжнародне бюро праці, 2002. – 102 с.
128. Трудовое право. Учебник для вузов/ Отв. ред. Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М.: ИНФРА-НОРМА-М, 1998. - 482 с.
129. Карабельников Б.Р. Трудовые отношения в акционерных обществах. – М.: Статут, 2001. – 143 с.
130. Орловский Ю.П. Сфера действия трудового законодательства и практика его применения // Право и экономика. - 1998. - № 10. – С. 37 – 43.
131. Онопенко В.В. Інтерв'ю газеті „Дзеркало тижня” // Дзеркало тижня. – 2007. – 23 червня.
132. Захаров Н.Л. Система регуляторов социального действия российских государственных служащих (теоретико-социологический аналіз): Дис... д-ра социол. наук. – М., 2002. – 290 с.
133. Стратегія реформування системи державної служби в Україні. Затв. Указом Президента України від 14.04.00// Офіційний вісник України. – 2000. - № 16. – Ст. 665.
134. Наукова програма дослідження розвитку державної служби та вдосконалення кадрового забезпечення державного управління. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.01// Офіційний вісник України. – 2001. — № 32. – Ст. 1477.
135. Програма розвитку державної служби на 2005 - 2010 роки. Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.04// Офіційний вісник України. – 2004. — № 23. – Ст. 1554.
136. Концепція розвитку законодавства про державну службу в Україні. Схвалено Указом Президента України від 20.01.06// Офіційний вісник України. – 2006. - № 8. – Ст. 421.
137. Андрушко А.В. Виникнення трудових правовідносин з державними службовцям