ОСНОВНІ ТРУДОВІ ПРАВА: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ТРУДОВІ ПРАВА У СИСТЕМІ ПРАВ ЛЮДИНИ: ЗАГАЛЬНІ РИСИ ТА ЮРИДИЧНА СВОЄРІДНІСТЬ 12
1.1. Еволюція трудових прав людини. Становлення і розвиток вчення про основні трудові права 12
1.2. Основні тенденції розвитку трудових прав на початку ХХІ ст. 32
1.3. Поняття та класифікація основних трудових прав 43
Висновки до Розділу І 56
РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ ТРУДОВІ ПРАВА В МІЖНАРОДНИХ АКТАХ І АКТАХ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 59
2.1. Основні трудові права в актах ООН 59
2.2. Основні трудові права в актах МОП 71
2.3. Основні трудові права в актах Ради Європи 94
2.4. Основні трудові права в актах Європейського Союзу 107
Висновки до Розділу ІІ 120
РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ ТРУДОВІ ПРАВА У ЗАРУБІЖНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ 125
Висновки до Розділу ІІІ 141
РОЗДІЛ IV. ОСНОВНІ ТРУДОВІ ПРАВА В АКТАХ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА 143
4.1. Основні трудові права в Конституції України та інших законодавчих актах 143
4.2. Основні трудові права у проекті Трудового кодексу України 159
Висновки до Розділу IV 175
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 187
Нормативно-правові акти: 187
Спеціальна література: 187

ВСТУП
Актуальність теми. У сучасному світі проблема забезпечення поваги і додержання прав людини має загальне значення. Забезпечення прав і свобод людини – це вже не тільки внутрішньодержавна справа, а мета всього світового співтовариства, для якого доктрини, стандарти прав і свобод людини є проблемою глобального характеру. Права і свободи людини є тими універсальними правовими цінностями, для яких є характерним встановлення єдиних міжнародно-правових стандартів у сфері захисту прав особистості.
Тривають пошуки консенсусу у визначенні прав людини на всесвітньому рівні. Питання розвитку і захисту основних прав і свобод людини набувають дедалі більш важливого значення на європейському рівні. Проблема забезпечення прав людини набула глобальних масштабів і на національному рівні. В умовах ринкової економіки особливо відчувається її загострення у сфері праці.
Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. затверджені Основи державної політики в галузі прав людини, які закріплюють принципи, основні напрями державної політики в галузі прав людини і підкреслюють особливе значення прав людини для політичного, економічного, соціального, історичного і культурного розвитку України. Одним з основних напрямів державної політики в галузі прав людини є створення належних умов, розробка механізмів і процедур для повної і безперешкодної реалізації кожною людиною своїх прав і законних інтересів.
Немає жодної західної країни, де б трудове право виконувало роль інструменту економічного розвитку. У західних країнах із самого початку свого виникнення трудове право спрямовано на забезпечення прав працівників і встановлення умов їхнього найму. У країнах розвиненої ринкової економіки і країнах, які здійснюють перехід до неї, є загальновизнаним, що в центр трудового права має бути поставлена людини, її особистість. На думку західних юристів, трудовому праву поряд із забезпеченням охорони праці належить місія бути гарантом реалізації широкого комплексу соціально-економічних прав і свобод, якими наділено людину – учасника процесу праці. Ці права і свободи разом із політичними, громадянськими та іншими визнані світовим співтовариством основою цивілізованості будь-якої держави . Отже, спеціальне дослідження основних трудових прав є важливим і актуальним у сучасних умовах.
Питання утвердження і забезпечення основних трудових прав набувають особливої актуальності в умовах індустріального суспільства, глобалізації світової економіки з її несприятливими соціальними наслідками. Процеси глобалізації світової економіки характеризуються значним зростанням і лібералізацією транскордонних переміщень товарів, послуг і капіталу, інтенсивним обміном інформацією та технологією. Глобалізація економіки супроводжується поширенням менш стабільних форм зайнятості, з меншими соціальними гарантіями, витісненням із сфери зайнятості працівників, які менш пристосовані до технічного прогресу та змін в умовах праці, зростанням безробіття, нерівності доходів, послабленням позицій працівників під час колективних переговорів через те, що в світовій економіці, що глобалізується, капітал має широкі можливості для відходу в інші країни. У зв’язку з цим постає проблема реалізації основних трудових прав в умовах глобалізації економіки.
Необхідно проаналізувати передумови змін характеру трудових відносин, їхнього впливу на трудові права людини, визначити перспективи розвитку трудового права, усієї сукупності трудових прав у системі прав людини.
Вітчизняними та зарубіжними вченими здійснено чимало досліджень, присвячених соціальним та трудовим правам людини, в тому числі у порівняльно-правовому аспекті з міжнародними стандартами (В. Андріїв, С. Верланов, М. Бару, Н. Болотіна, Л. Гаращенко, С. Добрянський, В. Жернаков, В. Мармазов, О. Панкевич, С. Прилипко, П. Рабінович, Н. Раданович, В. Ротань, М. Феськов, М. Хавронюк, Н. Хуторян, Г. Чанишева, А. Чернобай, С. Шевчук та ін.; Д. Гом’єн, Б. Гросс, К. Джевіцкі, А. Ейде, Л. Зваак, В. Іваненко, В. Іваненко, С. Іванов, І. Кисельов, К. Краузе, С. Лібенберг, Р. Лівшиць, О. Лукашова, М. Лушнікова, А. Лушніков, О. Пашков, А. Розас, Д. Харріс, М. Шейнін, Е. Шишак та ін.). Втім, у науці трудового права України основні трудові права як окремий феномен у системі прав людини у нових соціально-економічних умовах спеціально не досліджувались. За радянських часів основні трудові права зводилися до основних трудових прав робітників та службовців за радянським трудовим законодавством, точніше до змісту ст. 2 Основ законодавства про працю та КЗпП (В. Андрєєв, С. Іванов, Р. Лівшиць, В. Смолярчук та ін.). У цей час назріла необхідність комплексно дослідити основні трудові права людини як складової його соціальних прав, а також вплив сучасних соціально-економічних, технічних процесів, міжнародних трудових стандартів на їхній розвиток.
Актуальність теми дисертації пояснюється також необхідністю законодавчого закріплення основних трудових прав у новому Трудовому кодексі України. Важливо визначити обсяг, зміст цих прав, сформулювати їх відповідно до всесвітніх універсальних та європейських трудових стандартів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні» на 2001-2005 роки і «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006-2010 роки, які є складовими планів науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави» на 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195) і «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концепції основних трудових прав у сучасних соціально-економічних умовах, внесення теоретично обґрунтованих пропозицій щодо їх законодавчого закріплення з урахуванням міжнародних трудових стандартів.
Для досягнення зазначеної мети в дослідженні ставляться такі завдання:
- проаналізувати еволюцію основних трудових прав, становлення і розвиток вчення про трудові права людини;
- дослідити загальні риси та юридичну своєрідність трудових прав у системі прав людини;
- розглянути основні тенденції розвитку трудових прав на початку ХХІ сторіччя;
- сформулювати поняття основних трудових прав та здійснити їх класифікацію;
- дослідити всесвітні універсальні стандарти трудових прав та здійснити порівняльний аналіз із законодавством України;
- дослідити європейські стандарти трудових прав та здійснити порівняльний аналіз із законодавством України;
- проаналізувати зарубіжний законодавчий досвід закріплення обсягу і змісту основних трудових прав;
- розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо нормативного закріплення основних трудових прав в актах чинного трудового законодавства України, проекті Трудового кодексу України з урахуванням міжнародних трудових стандартів, позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.
Об’єктом дослідження є трудові правовідносини, в рамках яких реалізуються основні трудові права працівників і роботодавців.
Предметом дослідження є міжнародні стандарти основних трудових прав, відповідні норми в актах законодавства зарубіжних країн та національного законодавства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлений особливостями його об’єкту, предмету, мети і завдань. За допомогою діалектичного методу розглянуто поставлені автором проблеми основних трудових прав працівників в їх розвитку та взаємозв’язку. Застосування історико-правового методу дозволило проаналізувати еволюцію трудових прав людини, їхнє законодавче закріплення і обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми. Формально-логічний та системний методи відіграли значну роль у дослідженні загальних рис та юридичної своєрідності трудових прав у системі прав людини. Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити схожі об’єкти пізнання при аналізі національного трудового законодавства, міжнародних правових актів та законодавства зарубіжних країн.
Основні положення та висновки дисертації базуються на аналізі міжнародних актів про права людини, чинного законодавства України та законодавства країн із розвиненою ринковою економікою, постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, держав колишнього Союзу РСР, досягнень загальної теорії права, конституційного права, трудового права, права соціального забезпечення, міжнародного права, інших галузей системи права України, матеріалів судової практики, у тому числі практики Європейського суду з прав людини, щорічних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права спеціальним комплексним дослідженням системи основних трудових прав працівників у сучасний період.
У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
вперше:
- досліджено еволюцію трудових прав у міжнародних актах і національному законодавстві та становлення і розвиток вчення про основні права людини у сфері праці у вітчизняній науці трудового права;
- визначено місце основних трудових прав у системі прав людини, їх загальні риси та юридичну своєрідність;
- проаналізовано основні тенденції розвитку трудових прав на початку ХХІ ст. в умовах постіндустріального суспільства, такі як: єдність приватних і публічних засад; комплексний підхід до основних трудових прав та їх правового опосередкування; посилення значення міжнародних стандартів трудових прав; недопущення погіршення становища працівників порівняно з рівнем, передбаченим чинним законодавством, і заборона зловживання трудовими правами; визнання соціального діалогу у сфері праці основним принципом реалізації трудових прав та свобод;
- обґрунтовано доцільність виділення у системі національного трудового права самостійного правового інституту «Основні права людини у сфері праці» та визначено його зміст;
- досліджено вплив на основні трудові права процесів глобалізації світової економіки. Серед основних напрямків впливу процесів глобалізації на трудові права людини виділяються зростання ролі транснаціональних корпорацій, активізація трудової міграції, посилення значення міжнародних трудових стандартів;
- розглянуто питання ефективності діяльності МОП на наднаціональному та національному рівнях в умовах глобалізації економіки;
- проаналізовано всесвітні універсальні стандарти основних трудових прав та внесено конкретні пропозиції щодо приведення національного законодавства у цій сфері у відповідність з міжнародними трудовими стандартами;
- досліджено європейські стандарти основних трудових прав та здійснено порівняльно-правовий аналіз із національним законодавством у цій сфері, на підставі якого внесено конкретні пропозиції щодо приведення національного законодавства у цій сфері у відповідність з європейськими трудовими стандартами;
удосконалено:
- визначено поняття основних трудових прав та здійснено їх класифікацію за різними підставами;
- запропоновано системний підхід до основних трудових прав та розглянуто найбільш важливі чинники, які впливають на розвиток системи трудових прав;
- уточнено цілі та завдання національного трудового законодавства, внесено конкретні пропозиції щодо удосконалення змісту ст.1 «Мета і завдання Трудового кодексу України» проекту ТК України;
дістало подальшого розвитку:
- охарактеризовано зміст найважливіших положень, на яких ґрунтуються сучасні міжнародні стандарти трудових прав;
- проаналізовано роль Міжнародної організації праці у встановленні міжнародних стандартів основних трудових прав та здійсненні контролю за їх дотриманням у сучасний період;
- досліджено зміст, значення і характерні риси Декларації МОП основних принципів і прав у сфері праці та механізм її реалізації;
- з’ясовано особливості законодавчого закріплення та змісту основних трудових прав у зарубіжному законодавстві, зокрема таких як право на працю, право на відпочинок, право на справедливу заробітну плату, право на об’єднання, право на колективні переговори і договори, право на участь працівників в управлінні організацією, право на страйк;
- проаналізовано положення актів чинного трудового законодавства, проекту Трудового кодексу України про основні трудові права та сформульовано теоретично обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення їхнього змісту з урахуванням міжнародних трудових стандартів та позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Положення, висновки і рекомендації, сформульовані в роботі, є обґрунтованими і достовірними. У роботі застосовуються наукові праці теоретиків права та представників інших галузей юридичної науки, економістів, соціологів, міжнародні акти, нормативно-правові акти України та законодавства деяких зарубіжних країн, матеріали судової практики.
Наукове значення роботи. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій вирішуються важливі теоретичні та практичні питання, пов’язані з утвердженням і забезпеченням основних трудових прав, що має суттєве значення для науки трудового права.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження, отримані автором, можуть бути використані у законотворчій діяльності, у тому числі при роботі над проектом Трудового кодексу України.
Висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути корисними у науково-дослідній роботі для подальшого дослідження теоретичних та практичних проблем основних трудових прав, а також у практиці застосування чинного трудового законодавства з точки зору правильного розуміння змісту правових норм, їхнього тлумачення, вирішення питань, не врегульованих нормами права.
Результати дослідження можуть бути також використані у навчальному процесі при викладанні нормативного курсу «Трудове право України», при підготовці робочих програм, підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначеної дисципліни.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення, на науково-практичних конференціях, зокрема: 6-й звітній щорічній студентській науковій конференції ОНЮА (м. Одеса, квітня 2003 р.); 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА, присвяченій четвертій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2004 р.); 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу, присвяченій п’ятій річниці присвоєння Одеській національній юридичній академії статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2005 р.); Другій науково-практичній конференції «Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти та законодавство України» (м. Київ, 27 лютого 2004 р.); 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії» (м. Одеса, 9-10 червня 2006 р.); 10-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 27 квітня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Зона вільної торгівлі Україна - Європейський Союз: правові та економічні аспекти» (м. Одеса, 8 червня 2007 р.).
Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, викладені автором у 8 публікаціях, в тому числі 3 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 206 сторінок, з яких основний зміст – 186 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Основні трудові права і свободи людини є найважливішою складовою загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та визначають рамки національного трудового права будь-якої демократичної країни. Метою національного трудового законодавства слід вважати встановлення державних гарантій трудових прав і свобод, захист трудових прав та інтересів працівників і роботодавців.
Чимало юристів на Заході вважають, що соціальна функція трудового права не повинна замикатися тільки на охороні праці. У цей час виявляється ще один бік цієї функції – турбота про найбільш повне закріплення та послідовний розвиток прав людини у сфері праці. В роботах з трудового права проблематиці прав людини приділяється усе більше уваги .
Необхідність забезпечення основних прав людини у сфері праці обумовлює доцільність виділення у системі трудового права самостійного правового інституту з відповідною назвою, норми якого закріплювали б обсяг і зміст основних трудових прав, правові засоби їх забезпечення, характеристику права на працю як одного з найважливіших трудових прав людини і громадянина.
Основні трудові права, закріплені в міжнародних актах, ратифікованих Україною, Конституції, Трудовому кодексі України є правовою базою для інших похідних трудових прав працівника і роботодавця. Кожне основне трудове право реалізується через більш або менш велику сукупність норм, через певний інститут трудового права.
Основні трудові права працівника поділяються на дві групи прав, які мають різну правову природу: одні з них належать до категорії статутних і складають елементи правового статусу фізичної особи – працівника, інші ж є складовою змісту трудових правовідносин між працівником і роботодавцем. Враховуючи це, одна група прав безпосередньо випливають із Конституції, міжнародних актів, ратифікованих Україною, інших законодавчих актів, а друга – набувається в результаті поведінки працівника як сторони трудових правовідносин.
Систему основних трудових права складають права, регламентація та забезпечення яких здійснюється за допомогою трьох груп джерел: перша – міжнародно-правові акти всесвітнього рівня (акти ООН, МОП), друга – акти регіонального рівня (акти Ради Європи, Європейського Союзу, інших регіональних організацій), третя – акти національного законодавства, якими встановлено гарантії здійснення та захисту основних трудових прав. Міжнародно-правові акти про права людини містять цілий комплекс трудових прав людини, покладають на держави обов’язок їх виконувати. Цей комплекс складається з конкретних трудових прав, що у сукупності є міжнародними стандартами трудових прав людини. Зазначені норми-стандарти є нормативно-правовою основою для удосконалення національного трудового законодавства, приведення його у відповідність з вимогами стандартів.
Система трудових прав, яка складається з індивідуальних і колективних трудових прав, носить динамічний характер, здатна змінюватися та розширюватися. На її розвиток впливають такі об’єктивні чинники як рівень розвитку суспільства, його демократизації, ступінь входження у міжнародний та європейський правові простори.
Однією з особливостей сучасного міжнародно-правового регулювання прав людини є тенденція до єдиного правового регулювання усіх прав людини – громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних. Саме такий підхід застосовано в міжнародних актах, прийнятих наприкінці ХХ ст. (Декларація тисячоліття ООН від 8 вересня 2000 р., Хартія основних прав ЄС від 7 грудня 2000 р.). Міжнародно-правова регламентація трудових прав відбувається узгоджено у комплексі інших соціально-економічних прав. Серед соціальних прав, проголошених у міжнародних актах та актах регіональних організацій, трудові права займають важливе місце.
Трудовим правам, які мають загальні риси з іншими соціальними правами людини, водночас властиві ознаки юридичної своєрідності. Трудові права є менш універсальними і поширюються тільки на суб’єктів індивідуальних і колективних трудових правовідносин. Реалізація трудових прав залежить від рівня економічного розвитку і пов'язана з виконанням державою певних обов’язків у сфері соціальної політики. Деякі трудові права сформульовані у вигляді оціночних базових положень, наприклад, право на справедливі та сприятливі умови праці, право на справедливу і задовільну винагороду, що забезпечує гідне людини існування для неї самої та її сім’ї, та на додаткові засоби соціального забезпечення у разі необхідності. Серед основних трудових прав, закріплених у міжнародних актах, є мінімальні соціальні стандарти робочого часу, часу відпочинку, заробітної плати, охорони праці тощо. Їх реалізація у національній юридичній практиці потребує встановлення відповідних державних соціальних стандартів та соціальних гарантій. Основні трудові права конкретизуються в трудових правах, передбачених нормами різних галузевих інститутів (заробітної плати, робочого часу, часу відпочинку, охорони праці та ін.). Норми, в яких закріплюються основні трудові права, є «каркасом», стрижнем, навколо якого групуються багато чисельні норми трудового законодавства.
Головною ознакою основних трудових прав є не звідність того чи іншого права до інших основних прав. Кожне основне трудове право є комплексним за своїм змістом і може бути розглянуто як сукупність більш дрібних прав (наприклад, право на справедливі та сприятливі умови праці, передбачене ст.7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, право на справедливі умови праці, закріплене у ст.2 Європейської соціальної хартії (переглянутої)).
Акцент на правах людини підвищує роль цивілізаційних загальнодемократичних цінностей, міжнародних трудових стандартів, закріплених в актах ООН, МОП, Ради Європи, Європейського Союзу. У багатьох розвинутих країнах не тільки проголошено прихильність загально цивілізаційним цінностям, а й ратифіковано міжнародні та регіональні акти про права людини, оголошено про пріоритет міжнародного права відносно внутрішнього права. Чимало загальновизнаних стандартів про права людини діють у цих країнах як внутрішнє право, розглядаються як найважливіше джерело національного трудового права, а у деяких країнах навіть як саме головне його джерело.
Сучасні міжнародні стандарти трудових прав ґрунтуються на наступних принципових положеннях: трудові права як особисті блага є невід’ємними та невідчужуваними, вони базуються на принципах свободи, рівності, заборони дискримінації у сфері праці. У цьому значенні трудові права слід розглядати як природні права. З іншого боку, обсяг, зміст трудових прав визначаються державою; утвердження і забезпечення трудових прав людини є обов’язком держави, яка повинна створювати належні умови для реалізації прав людини у сфері праці; система трудових прав складається з індивідуальних і колективних трудових прав, вона носить динамічний характер, здатна змінюватися та розширюватися; індивідуальні та колективні трудові права тісно взаємопов’язані, водночас реалізація колективних трудових прав не може обмежувати індивідуальні трудові права, знижувати закріплений законодавством їхній рівень.
Основними тенденціями розвитку трудових прав на початку ХХІ ст. є такі: єдність приватних і публічних засад; посилення значення міжнародних стандартів трудових прав; новий комплексний підхід до трудових прав та їх правового опосередкування, створення умов для всебічного розвитку людської особистості; недопущення погіршення становища працівників порівняно з рівнем, передбаченим чинним законодавством, і заборона зловживання трудовими правами; визнання соціального діалогу працівників і роботодавців (їх представників) основним принципом реалізації трудових прав та свобод.
Значний вплив на трудові права здійснюють процеси глобалізації світової економіки, у зв’язку з чим особливу значимість у глобальній економіці набуває повага прав працівників і правових норм на підставі справедливості, солідарності та гендерної рівності. Серед основних напрямків впливу процесів глобалізації на трудові права людини потрібно виділити зростання ролі транснаціональних корпорацій, активізацію трудової міграції, посилення значення міжнародних трудових стандартів. В умовах глобалізації особливу увагу слід приділяти забезпеченню основних трудових прав, проголошених Декларацією МОП основних принципів і прав у сфері праці від 18 червня 1998 р.: a) свободи об’єднання та реального визнання права на ведення колективних переговорів; b) скасування усіх форм примусової чи обов’язкової праці; c) реальної заборони дитячої праці; d) та недопущення дискримінації в галузі праці та занять. Декларація привертає увагу світового співтовариства до зазначених основних трудових прав, оскільки вони є передумовою розвитку інших прав працівників у сфері праці в кожній країні.
Порівняльно-правовий аналіз міжнародних трудових норм та законодавства України щодо основних трудових прав дозволяє дійти висновку, що законодавство України не повністю відповідає вимогам міжнародних трудових норм про основні трудові права, хоча в окремих випадках, зокрема, щодо захисту прав дітей та підлітків, містить навіть більш високі стандарти. Для забезпечення повної відповідності необхідно провести адаптаційну діяльність шляхом внесення до Конституції України, актів чинного трудового законодавства, проекту Трудового кодексу України змін та доповнень, зміст яких викладений у дисертації. Перелік основних трудових прав, закріплений у Конституції України, не відповідає повною мірою положенням Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права. Тільки окремі трудові права, які містяться у зазначених актах, відтворено у тексті Основного Закону. Зміст ст. 21 «Основні права працівника» проекту Трудового кодексу України необхідно привести у відповідність з положеннями ратифікованих Україною статей Європейської соціальної хартії (переглянутої) та іменувати її «Основні трудові права працівника». У дисертації сформульовані й інші конкретні пропозиції щодо адаптації національного законодавства у сфері основних трудових прав до міжнародних стандартів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Аметистов Э.М. Международное трудовое право и рабочий класс. – М.: Международные отношения, 1970. – 184 с.
2. Аметистов Э.М. Международное право и труд: факторы имплементации международных норм о труде. – М.: Международные отношения, 1982. – 272 с.
3. Андреев В.С. Охрана трудовых прав рабочих и служащих. – М.: Знание, 1972.
4. Андріїв В. Трудові права у системі природного та позитивного права //Право України. – 2007. - №6. – С.61-64.
5. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М., 1999.
6. Астров П.И. Русская фабричная медицина. – М., 1911.
7. Астров П.И. Юридические предпосылки рабочего права. – М., 1911.
8. Асбьорн Ейде. Економічні, соціальні та культурні права як права людини/ В кн.: Економічні, соціальні та культурні права /Під ред. А. Ейде, К. Краузе, А. Розаса; Пер. в англ. Г.Є. Краснокутського; Наук. ред. Г.І. Чанишева. – О.: АО Бахва, 2006. – Розділ 2.
9. Бару М.И. Охрана трудовой чести по советскому законодательству. – М., 1966.
10. Бахин С.В. О классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях //Правоведение. – 1991. – №2. – С.16-21.
11. Бегичев Б.К. Трудовая правосубъектность советских граждан. – М. : Юрид. лит., 1972.
12. Богатыренко З.С. Новейшие тенденции в нормотворческой деятельности Международной организации труда //Труд за рубежом. – 2003. - №3. – С. 129-158.
13. Богатыренко З.С. Применение Конвенций МОТ в Российской Федерации: реальность и перспективы //Труд за рубежом. – 2004. - №4. – С.189.
14. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні. – К.: Знання, 2005. – 381 с.
15. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 860 с.
16. Борута І., Чанишева Г.І. Трудове право ЄС: Навчальний посібник. – Одеса: Одеська національна юридична академія, 2004. – 91 с.
17. Борьба против эксплуатации детского труда. МБТ. – Женева, 2002. – С.10.
18. Бугров Л.Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве России. – Пермь, 1992.
19. Byre A. Human rights at the workplace. London, 1988.
20. Гессен В.М. Возрождение естественного права. – СПб, 1902.
21. Европейская социальная хартия: Справочник: Пер. с фр. – М.: Международные отношения, 2000. – 264 с.
22. Еллинек Г. Декларация прав человека и гражданина /Репринтное воспроизведение издания 1906 года. Приложение к репринтному изданию Всеобщая декларация прав человека, Конвенция о защите прав человека и основных свобод. – Одесса: «Юридична література», 2006.
23. Економічні, соціальні та культурні права /Під ред. А. Ейде, К. Краузе, А. Розаса; Пер. в англ. Г.Є. Краснокутського; Наук. ред. Г.І. Чанишева. – О.: АО Бахва, 2006. – 728 с.
24. В будущем нет места детскому труду. Доклад Генерального директора. Глобальный доклад, представленный в соответствии с Декларацией МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда. МКТ. 90-я сессия 2002 г. Доклад І (В). МБТ. – Женева, 2002. – 154 с.
25. Вайнстейн Э. Миграция для общего блага: к новой парадигме экономической иммиграции //Международный обзор труда. – 2002. – Т.141. - №3-4. – М., 2003. – С.3-36.
26. Ваш голос в сфере труда. Доклад Генерального директора. Глобальный доклад, представленный в соответствии с механизмом реализации Декларации МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда. МКТ. 88-я сессия 2000 г. Доклад І (В). МБТ. – Женева, 2000. – 104 с.
27. 86-та Міжнародна конференція праці //Україна: аспекти праці. – 1998. - №6. – С.49.
28. Верланов С.О. До характеристики тлумачення приписів Європейської соціальної хартії Комітетом незалежних експертів //Права людини і Україна: Праці Львівської лабораторії прав людини АПрН України. – Серія І: Дослідження і реферати /Редкол.: П.М. Рабинович (гол. ред. та ін.). – Л.: Світ, 1999. – Вип.2. – С.47-53.
29. Верланов С.О. Захист Європейською конвенцією з прав людини деяких прав «другого покоління» //Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. пр. Вип. 9. – Одеса: Астропринт, 2000. – С.227-230.
30. Верланов С.О. Особливості соціальних, економічних та культурних прав людини: до сучасних дискусій //Юридична Україна. – 2005. - №9. – С.11-17.
31. Верланов С.О. Економічні і соціальні права людини: європейські стандарти та їх впровадження в юридичну практику України (загальнотеоретичне дослідження) //Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Львів, 2008. – 16 с.
32. Витрук Н.В. Основы правового положення личности в социалистическом обществе. – М., 1979.
33. Гармонізація трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу: Монографія /Н.М. Хуторян, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана, Л.П. Гаращенко, І.П. Лаврінчук, О.В. Макогон, М.П. Стадник, Г.І. Чанишева; Відп. ред. Н.М. Хуторян. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 304 с.
34. Глобальный альянс против принудительного труда. Доклад Генерального директора. Глобальный доклад, представленный в соответствии с механизмом реализации Декларации МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда. МКТ. 93-я сессия. 2005 г. Доклад І (В). МБТ. – Женева, 2005. – 115 с.
35. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во Моск. независимого ин-та международ. права, 1998.
36. Gunter B.G. Hoeven R.V. The social dimension of globalization: A review of the literature // International labour Review (Geneva), 2004, Vol. 143, No. 1-2.
37. Государственное право Германии. Т.2. – М., 1994.
38. Давид Р. Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1987.
39. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций //Генеральная Ассамблея. Резолюция 55/2 от 08.09. 2000.
40. Дженнис М., Кей Р., Брэдли Р. Европейское право в области прав человека: Практика и комментарий. – М., 1997.
41. Директива Европейского Парламента и Совета 2002/14/ЕС от 11 марта 2002 г. об установлении общих положений об информировании и консультировании работников в Европейском Союзе //OJ 2002 L 080/29).
42. Директива 94/95/ЕС об европейском производственном совете от 22 сентября 1994 г.//OJ 1994 L 254.
43. Директива Совета 2001/86/ЕС от 8 октября 2001 г. //OJ 2001 L 294/22.
44. Директива Совета 2003/72/ЕС от 22 июля 2003 г. //OJ 2003 L 207/25.
45. Добрянський А. Європейський Союз та Рада Європи: можливості міжнародно-судового захисту прав людини (порівняльний аналіз) //Вісник Академії правових наук України. – 2000. - №3. – С.27-35.
46. Довгерт А.С. Правовое регулирование международных трудовых отношений. – К.: УМКВО, 1992.
47. Donnelly J. Universal Human Rights in Theory and Practice. – Ithaca: Cornell University Press, 1989.
48. Достойный труд. Доклад Генерального директора. Международная конференция труда. 87-я сессия 1999 г. МБТ. – Женева, 1999. – 106 с.
49. Достойный труд – высокая цель и жизненная необходимость //Человек и труд. – 2005. - №1. – С.11.
50. Дюги Л. Социальное право, индивидуальное право и преобразование государства. – М., 1909.
51. Європейська соціальна хартія (переглянута) (Страсбург, 3 травня 1996 року) //Законодавство України про працю: Збірник нормативно-правових актів. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – С.20-48.
52. Economic, Social and Cultural Rights in the Third World: Human Rights and the Human Needs Programs //Human Rights in International Law: Legal and Policy Issues. – Oxford, 1984 та ін.
53. Еллинек Г. Декларация прав человека и гражданина: Репринтное воспроизведение издания 1906 года. – Одесса: «Юридична література», 2006.
54. E.W. Vierdag. The Legal Nature of the Rights Granted by the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights //Netherland Yearbook of International Law.Vol. 9 (1978), рр. 69-73.
55. Заблоцька Л. Формування ідеї прав людини в Європейському Союзі //Український правовий часопис. – 2004. – Вип.4 (9). – С.64.
56. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. //Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наукова думка, 1996. – С.18-24.
57. Задорожній О.В., Гнатовський М.М. Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу: парламентський вибір //Законодавство України: проблеми вдосконалення: Зб. наук. пр. – К., 2001. – Вип.7. – С.56-63.
58. Иваненко В.С. Всеобщая декларация прав человека и Конституция Российской Федерации //Правоведение. – 1998. - №4. – С.12-22.
59. Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правовые аспекты. – СПб: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 404 с.
60. Иванов С.А. Проблемы международного регулирования труда. – М.: Наука, 1964. – 344 с.
61. Иванов С.А. Применение конвенций МОТ в России в переходный период: некоторые проблемы //Государство и право. – 1994. - №8-9. – С.66-74.
62. Иванов С.А. МОТ: контроль за применением международных норм о труде и его проблемы //Государство и право. – 1997. - №7. – С.17-24.
63. Иванов С.А., Лившиц Р.З. Личность в советском трудовом праве. – М.: Изд-во «Наука», 1982. – 232 с.
64. ILOLEX. Ratification by Convention: http: //www.ilo. org/ilolex/English/newratframeE.htm
65. Исаченко Т.М. Социальная политика Европейского Союза: опыт развития //Труд за рубежом.- 1999. - №1. – С.84-95.
66. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М., 1995.
67. Киселев И.Я. Международный труд. - М., 1997.
68. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Ученик для вузов. – М.: Дело, 1999.
69. Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право: Ученик. – М.: ТК Велби; Изд-во Проспект, 2005. – 360 с.
70. Киселев И.Я. Новый облик трудового права стран Запада: прорыв в индустриальное общество. – М., 2003. Киселев И.Я. Труд с иностранным участием (правовые аспекты). – М., 2003.
71. Кистяковский Б.А. Права человека и гражданина //Вопросы жизни. – 1905. - №1. – С.116-142.
72. Кодекс законів про працю України: Затв. Законом України від 10.12.1971 р. (із змін. та доп.) //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до №50. – Ст.375.
73. Кодекс законов о труде РСФСР: Официальный текст. – М.: Юридическая литература, 1972. – 126 с.
74. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации (постатейный). Новая редакция /О.В. Смирнов и др.; отв. ред. М.О. Буянова, И.А. Костин. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: КНОРУС, 2007. – 928 с.
75. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации. Издание третье, испр., доп. та перераб. /Отв. ред., проф. Ю.П. Орловский. – М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА – М», 2007. – 1376 с.
76. Конвенція МОП №105 про скасування примусової праці 1957 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №48. – Ст.411.
77. Конвенція МОП №29 про примусову чи обов’язкову працю 1930 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1956. - №5. – Ст.75.
78. Конвенція МОП №87 про свободу асоціації та захист права на організацію 1948 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1956. - №7. – Ст.123.
79. Конвенція МОП №98 про застосування принципів права на організацію та на ведення колективних переговорів 1949 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1956. - №7. – Ст.123.
80. Конвенція МОП №100 про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1956. - №5. – Ст.75.
81. Конвенція МОП №111 про дискримінацію в галузі праці і занять 1958 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. - №46. – Ст.513.
82. Конвенція МОП №135 про захист прав представників працівників на підприємстві і можливостях, що їм надаються 1971 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.962-964.
83. Конвенція МОП №138 про мінімальний вік для прийому на роботу 1973 р. //Конвенції та рекомендації, прийняті Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.988-994.
84. Конвенція МОП №156 про рівні ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками 1981 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №51. – Ст.452.
85. Конвенція МОП №182 про заборону дитячої праці та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці 1999 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1542-1545.
86. Конвенція МОП №154 про сприяння колективним переговорам 1981 р. //Конвенції та рекомендації МОП, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1180-1183.
87. Конвенція МОП №168 про сприяння зайнятості та захист від безробіття 1988 р. //Конвенції та рекомендації, прийняті Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1373-1384.
88. Конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р.: Офіц. переклад МЗС України та Української правничої фундації. – К.: УПФ, 1998. – 31 с.
89. Communication from the Commission «On the Chapter of Fundamental Rights of the European Union». COM (2000) 559 final. Brussels, 13.09.2000. Р.4.
90. Committee on Freedom of Association – Applying and promoting International Labour Standards. http: //www. ilo.org./public/english/standards/norm/applying/freedom.htm.
91. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.
92. Конституции государств Европейского Союза. – М., 1998.
93. Конституции государств Содружества Независимых Государств. – М., 1999.
94. Cordova E. Some Reflection on the Overproduction of International Labour Standards. In Comparative Labour Law Journal. Vol. 14. 1993.
95. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб, 1898.
96. K. Samson. International Labour Organisation, in.: R. Bernhardt (ed.). Encyclopedia of International Law, Instalment 5, 1983, рр. 87-94, с.88.
97. Костин Л.А. Международная организация труда (МОТ) – мировой центр социально -трудового законодательства и трипартизма. – М., 1994.
98. Костин Л.А. За достойный труд в ХХІ веке //Труд и социальные отношения. – 2004. - №3. – С.40.
99. Кузнецов В.И. Пакт об экономических, социальных и культурных правах //Московский журнал международного права /Спецвыпуск. – СПб., 1998. – С.73-78.
100. Кучинский В.А. Личность, свобода, право. – М., 1978.
101. Лагутіна І.В, Форми захисту трудових прав працівників: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Одеса, 2007. – 20 с.
102. Лагутіна І.В. Форми захисту трудових прав працівників: Дис. …канд. юрид. наук. – Одеса, 2007. – 206 с.
103. Лагутіна І.В. Форми захисту трудових прав працівників: Монографія. – Одеса: Фенікс, 2008. – 160 с.
104. Лебедев В.М. Современное трудовое право (Опыт трудоправового компоративизма). Книга первая /В.М. Лебедев, Е.В. Воронкова, В.Г. Мельникова; под ред. докт. юрид. наук, проф. В.М. Лебедева. – М.: Статут, 2007. – 301 с.
105. Лукашук И.И. Конституции государств и международное право. – М., 1998.
106. Лушникова М.В., Лушникова А.М. Очерки теории трудового права. – СПб: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006.
107. Лютов Н.Л. Эффективность деятельности МОТ: наднациональный уровень //Трудовое право. – 2008. - №2. – С.79-86.
108. M. Bossuyt. La distinction juridique entre les droit civil et politiques et les droits economiques, sociaux et culturels // Revue des droits de l’homme, Vol. 8 (1975), рр. 783-820.
109. Мальцев Г.В. Права личности: юридическая норма и социальная действительность. – М., 1979.
110. Мартін Шейнін. Економічні й соціальні права як юридичні права: У кн..: Економічні, соціальні та культурні права /Під ред. А. Ейде, К. Краузе, А. Розаса; Пер. в англ. Г.Є. Краснокутського; Наук. ред. Г.І. Чанишева. – О.: АО Бахва, 2006. – Розділ 3.
111. Матузов Н.И. Личность, право, демократия. – Саратов, 1972.
112. Международная организация труда: конвенции, документы, материалы: справ. пособие /сост. и авт. предисл. и вступ. ст. З.С. Богатыренко. – М.: Дело и Сервис, 2007. – 752 с.
113. Менгер А. Завоевание рабочим его прав. Право на полный продукт труда в историческом изложении. – СПб, 1906.
114. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.1966 р. //Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наукова думка, 1996. – С.36-58.
115. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16.12.1966 р. (рат. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 р. //Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наукова думка, 1996.
116. Мюллерсон Р.А. Права человека. История, теория и практика. – М., 1995.
117. Назаров Б.Л. Права человека. История, теория и практика. – М., 1995.
118. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю /В.Г. Ротань, І.В. Зуб, Б.С. Стичинський. – 6-те вид., доп. і переробл. – К.: А.С.К., 2005. – 976 с.
119. Некипелов Д.С. Глобализация и информационно-коммуникационные технологии //Труд за рубежом. – 2002. - №1. – С.3-4.
120. Ніколайченко Г.М. Представництво у трудовому праві України: Автореф. …канд. юрид. наук. – Одеса, 2007. – 20 с.
121. Новгородцев П.И. Лекции по истории философии права. Учения Нового времени. XVI – XIX вв. – М., 1914.
122. Нормотворческая деятельность МОТ в эпоху глобализации. Доклад Генерального директора. Международная конференция труда. 85-я сессия 1997 г. МБТ. – Женева, 1997.
123. Общая теория прав человека. Руководитель авторского коллектива и ответственный редактор д.ю.н. Е.А. Лукашева.- М.: Издательство НОРМА, 1996. – 520 с.
124. Объединение в организации в целях социальной справедливости. Доклад Генерального директора. Глобальный доклад, представленный в соответствии с механизмом реализации Декларации МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда. МКТ. 92-я сессия 2004 г. Доклад І(В). МБТ. – Женева, 2004. – 167 с.
125. Орлов А.Г. Право и инициатива в труде. – М., 1982.
126. Основы правоведения. – Одесса: Астропринт, 2000.
127. O’Higgins P. The interaction of the ILO, the Council of Europe and European Union Labour Standards //Social and Labour Rights in a Global Context:International and Comparative Perspectives. B. Hepple (ed.). Cambridge, 2002.
128. Паньков Д.А. Принципи правового регулювання колективних трудових відносин: Дис. …канд. юрид. наук. – Одеса, 2007. – 210 с.
129. Пашков А.С., Ротань В.Г. Социальная политика и трудовое право. – М., 1986.
130. Петражицкий Л.И. К вопросу о социальном идеале и возрождении естественного права //Юридический вестник. – 1913. Кн. ІІ. – С.5-59.
131. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. – Л.: Вид. центр національного ун-ту ім. І.Франка, 1999. – 213 с.
132. Politics and Human Rights /Ed. by D. Beetham. – Oxford, 1995.
133. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – Пг., 1917.
134. Политические аспекты глобализации. Труды фонда М.С.Горбачева. – М., 2001. Т.7.
135. Положить конец принудительному труду. Доклад Генерального директора. Глобальный доклад, представленный в соответствии с механизмом реализации Декларации МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда. МКТ. 89-я сессия 2001 г. Доклад І(В). МБТ. – Женева, 2001. – 139 с.
136. Права людини. – К.: Право, 1997.
137. Права человека / Отв. ред. член-корр. РАН, д.ю.н. Е.А. Лукашева. – М.: Изд. группа «НОРМА – ИНФРА . М», 2003. – 573 с.
138. Права человека как фактор устойчивого развития. Отв. ред. – член-корреспондент РАН, д.ю.н. Е.А. Лукашева. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 320 с.
139. Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота: Учеб пособ. /Под ред. проф. В.В. Безбаха, доц. А.Я. Капустина, проф. В.К. Пучинского. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. – 400 с.
140. Прекращение детского труда: цель близка. Доклад Генерального директора. Глобальный доклад, представленный в соответствии с механизмом реализации Декларации МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда. МКТ. 95-сессия 2006 г. Доклад І (В). – Женева, 2006. – 103 с.
141. Проект Трудового кодексу України //www.rada.gov.ua
142. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. (із змін. та доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №14. – Ст.170.
143. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №34. – Ст.504.
144. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №49. – Ст.668.
145. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №36.- Ст.361.
146. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №17. – Ст.121.
147. Про відпустку: Закон України від 15 листопада 1996 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №2. – Ст.4.
148. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №34. – Ст.227.
149. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. №3477-ІV //Урядовий кур’єр. – 30 березня 2006 року.
150. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №45. – Ст.397.
151. Про організації роботодавців: Закон України від 24 травня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №32. – Ст.171.
152. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №30. – Ст.142.
153. Про затвердження Загальнодержавної програми адаптації законодавства до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 р.
154. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 8 вересня 2005 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №52. – Ст.561.
155. Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої): Закон України від 14 вересня 2006 року //Урядовий кур’єр. – 10 жовтня 2006 року.
156. Путило Н.В. Основы правового регулирования социальных прав. Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – М., 1999.
157. Рабінович П.М. Рішення Європейського Суду з прав людини: спроба концептуально-методологічного аналізу //Право України. – 1997. - №12. - С.32-37.
158. Рабінович П.М. Права людини і громадянина: проблеми реалізації в Україні: Праці Львівської лабораторії прав людини АпрН України. – К.: Ін Юре, 1998. – Сер. І. – Вип. 1.
159. Рабінович П.М., Панкевич І.М. Здійснення прав людини: проблеми обмежування (загальнотеоретичні аспекти): Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина НДІ держ. будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України /Рекол.: П.М. Рабинович (гол. ред..) та ін. – Серія І: Дослідження та реферати. – Вип.3. – Л.: Астрон, 2001. – 108 с.
160. Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навч. посіб. – К.: Атака, 2004. – 464 с.
161. Равенство в сфере труда – веление времени. Доклад Генерального директора. Глобальный доклад, представленный в соответствии с механизмом реализации Декларации МОТ об основополагающих принципах и правах в сфере труда. МКТ. 91-я сессия 2003 г. Доклад І(В). МБТ. – Женева, 2003. – 151 с.
162. Ратифіковано Європейську соціальну хартію (переглянуту) //Урядовий кур’єр. – 4 серпня 2006 року.
163. Ratification of the Fundamental human rights Conventions by country. ILOLEX http://www.ilo. org/ilolex/English/docs/declworld.htm
164. Резюме международных трудовых норм. Второе издание (Перевод с французского). – Женева: Международное бюро труда, 1994. – 136 с.
165. Рекомендація МОП №94 щодо консультацій та співробітництва між роботодавцями і працівниками на рівні підприємства 1952 р. //Конвенції та рекомендації, прийняті Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.580.
166. Рекомендація МОП №111 щодо дискримінації в галузі праці та занять 1958 р. //Конвенції та рекомендації, прийняті Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.652-654.
167. Рекомендація МОП №90 щодо рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності 1951 р. //Конвенції та рекомендації, прийняті Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.542-544.
168. Рекомендація МОП №129 про зв’язки між адміністрацією і працівниками на підприємстві 1967 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.839-841.
169. Рекомендація МОП №146 щодо мінімального віку для прийому на роботу 1973 р. //Конвенції та рекомендації, прийняті Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.995-998.
170. Рекомендація МОП №162 щодо літніх працівників 1980 р. //Конвенції та рекомендації, прийняті Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1173-1179.
171. Рекомендація МОП №165 щодо рівних можливостей та рівного ставлення до працівників чоловіків і жінок: працівники із сімейними обов’язками 1981 р. //Конвенції та рекомендації, прийняті Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1206-12011.
172. Рекомендація МОП №190 щодо заборони та негайних дій з ліквідації найгірших форм дитячої праці 1999 р. //Конвенції та рекомендації, прийняті Міжнародною організацією праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1546-1549.
173. Ризаева А. Правовое регулирование участия трудящихся в управлении компанией в Европейском Союзе //Право и экономика. – 2006. - №4. – С.64-66.
174. Рішення Європейського Суду по справі Янг, Джеймс і Уебстер від 13 серпня 1981 р. Series A, No. 44, р.23-24, paras. 55-57.
175. Рішення Європейського Суду по справі Sibson від 20 квітня 1993 р. Series A, No. 258-А; Рішення по справі Sigudur A. Sigurionsson v.Iceland; рішення від 30 червня 1993 р. (№264), 16 E.H.R.R.462.
176. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 8, 11, 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (справа про свободу утворення профспілок) від 18 жовтня 2000 р. №11-рп /2000 //Юридичний вісник України. – 2000. - №45.
177. Рихтхофен В. Инспекция труда. Введение в профессию. – Женева, 2004. – С.228.
178. Robertson A. Human Rights in the World. – Manchester, 1972.
179. Sen A. Work and Rights //International Labour Review. Vol. 139. No.2. 2000.
180. Sengenberger W. International labour standards in the globalized economy: obstacies and opportunities for achieving progress //Globalization and the Future of labour Law. Cambridge University Press, 2006. Craig J. D. R., Lynk S.M. (Eds).
181. Simitis S. Le droit du travail a-t-il encore un avenir?//Droit sociale, 1997, №7-8.
182. Соболевская А.А., Попов А.К. Глобальная проблема бедности //Труд за рубежом. – 2004. - №2. – С.21-47.
183. Сократить дефицит достойного труда: глобальный вызов. Доклад Генерального директора. Международная конференция труда, 89-я сессия 2001 г. МБТ. – Женева, 2001. – 85 с.
184. Соловьев В.С. Право и нравственность: очерки из прикладной этики //Собр. соч.: В 9 т. – СПб, Т.7. – С.487-617.
185. Справедливая глобализация: создание возможностей для всех: Доклад Всемирной комиссии по социальным аспектам глобализации. – Женева, 2004.
186. Сравнительное конституционное право. – М., 1996.
187. Степанец В.И. Глобализация и ее влияние на рынок труда и занятость //Труд за рубежом. – 2004. - №1. – С.3-23.
188. Таль Л.С. Очерки промышленного права. – М., 1918.
189. Таль Л.С. Очерки промышленного рабочего права. – М., 1918.
190. Теория государства и права: Учеб. пособие для вузов. – М.: НОРМА, 1998.
191. Transformation of Labour and Future of Labour Law in Europe. Luxemburg, 1999.
192. Trubec D. Economic, Social and Cultural Rights in the Third World: Human Rights and Human Needs Programs // Human Rights in International Law: Legal and Policy Issues. Oxford, 1984. Vol. І. Р.205-271.
193. Трудовое право и научно-технический прогресс. – М.: Наука, 1974.
194. Трудове право России: Учебник /Под ред. С.П. Маврина, Е.Б. Хохлова. – М.: Юристъ, 2003. – 560 с.
195. Трудовое право России: Ученик /Под общей ред. Ю.П. Орловского, А.Ф. Нуртдиновой. – М.: МЦФЭР, 2004. – 880 с.
196. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные нормы труда: Учебник. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Эксмо, 2006. – 608 с.
197. Трудовое и социальное право Европейского Союза: документы и материалы. – М.: «Права человека», 2005. – 98 с.
198. Трудовое право: учебник /Н.А. Бриллиантова и др./; под ред. О.В. Смирнова, И.О. Снигиревой. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2007. – 600 с.
199. Трюхан О.А. Організаційно-прав