ГУБСЬКА Яна Віталіївна. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ ЗА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

Короткий опис

ГУБСЬКА Яна Віталіївна. Назва дисертаційної роботи: "МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ ЗА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ"

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ГУБСЬКА ЯНА ВІТАЛІЇВНА
Прим. №
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ ЗА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення (081 - Право)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник -
кандидат юридичних наук, доцент Арсентьєва Олена Сергіївна
Київ - 2018

ЗМІСТ

3
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО
СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ 12
1.1 Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: поняття, принципи, завдання та умови здійснення страхування 12
1.2 Законодавство про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: історичний аспект та сучасність 33
1.3 Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги й особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття 59
1.4 Фонд соціального страхування України: правовий статус та основні
завдання 72
Висновки до 1 розділу 90
РОЗДІЛ 2 МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗА
ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ
СТРАХУВАННЯМ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ 94
2.1 Умови, розмір та тривалість надання матеріальної допомоги на випадок безробіття 94
2.2 Формування джерел коштів страхування за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття 110
2.3 Види матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним
соціальним страхуванням на випадок безробіття 129
Висновки до 2 розділу 147
РОЗДІЛ 3 СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ ЗА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ 150
3.1 Поняття соціальної послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, право на її отримання 150
3.2 Організаційні та правові засади надання соціальної послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням 167
3.3 Види соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням на випадок безробіття 192
Висновки до 3 розділу 220
ВИСНОВКИ 216
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 233
ДОДАТКИ 261 
ВСТУП
Актуальність теми. Безробіття є складним соціально-економічним явищем, яке впливає на розвиток економічних процесів у державі, соціальний добробут громадян, реалізацію їх права на зайнятість. На сьогодні рівень безробіття в Україні є однією із найбільш актуальних проблем, вирішення якої потребує кропіткої роботи представників законодавчої та виконавчої гілок влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, їх об’єднань та самих пересічних громадян. Проте наразі реалізація державної політики у сфері подолання безробіття, на жаль, у більшості випадків залишається на декларативному рівні, оскільки спостерігається подальше скорочення працівників як у державному, так і приватному секторах, у результаті якого значна кількість осіб залишаться без засобів для існування. Ситуація навколо поширення безробіття загострюється й активною міграцією працездатного населення за межі України, продовженням процесу тінізації заробітної плати, внаслідок чого особа не може отримати належний соціальний захист. Враховуючи зазначені фактори, акцентуємо увагу на тому, що актуальним залишається підвищення ефективності соціального захисту осіб, які з тих чи інших причин залишились без засобів для існування, шляхом забезпечення загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, удосконалення роботи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та його органів.
На жаль, дослідження законодавства у сфері соціального страхування на випадок безробіття свідчить про існування ряду проблем у цій царині, вирішення яких може бути здійснено за рахунок підвищення якості взаємодії суб’єктів соціального страхування, розширення сфер формуванням коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття тощо. Особливо гостро на сьогодні стоїть питання отримання права на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг безробітним, що ускладнюється реформами системи соціального страхування та складним економічним станом в Україні. Наразі існує необхідність визначення ефективних шляхів та умов удосконалення надання матеріальної допомоги безробітним, перегляду розмірів та тривалості отримання відповідної допомоги та соціальних послуг у випадку безробіття, що і обумовлює актуальність представленого дисертаційного дослідження.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали праці вчених у галузі соціального та пенсійного забезпечення, а саме таких науковців як: В.М. Андріїв, Н.Б. Болотіна, В.М. Бутузова, С.Я. Вавженчук, С.В. Венедіктов, Л.К. Воронова, Ю.М. Гришина, Т.А. Занфірова, М.І. Іншин, М.М. Клемпарський, В.К. Колпаков, Р.І. Коваленко, В.Л. Костюк, Л.М. Князькова, Н.П. Коробенко, М.П. Кучерявенко, О.Л. Кучма, С.С. Лукаш,
Н.О. Мельничук, О.В. Москаленко, О.М. Обушенко, І.В. Оклей, С.М. Прилипко, С.М. Синчук, І.М. Сирота, А.В. Скоробагатько, Б.І. Сташків, О.В. Тищенко, М.М. Шумило, С.М. Черноус, В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та ін. Водночас, незважаючи на існуючі наукові праці у цій сфері, теоретичні та практичні проблеми правового регулювання матеріального забезпечення і соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття потребують свого подальшого дослідження та вирішення.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини права соціального забезпечення, вимог чинного законодавства дослідити матеріальне забезпечення і соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та сформулювати напрямки їх удосконалення.
Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження ставляться такі основні завдання:
- визначити поняття, принципи, завдання та умови здійснення загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття;
- охарактеризувати становлення та сучасний стан законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
- розкрити сутність права на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги осіб, які підлягають страхуванню на випадок безробіття;
- надати характеристику правовому статусу, завданням та функціям Фонду соціального страхування України;
- узагальнити умови, розмір та тривалість надання матеріальної допомоги на випадок безробіття, визначити перспективні шляхи отримання коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
- визначити види матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття;
- сформулювати поняття соціальної послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, право на її отримання, визначити організаційні та правові засади її надання;
- охарактеризувати види соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Предметом дослідження є матеріальне забезпечення і соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття.
Методи дисертаційного дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання. Використання вказаних методів дозволило забезпечити комплексне виконання поставлених завдань, зробити обґрунтовані та достовірні висновки і внести пропозиції у відповідній сфері. За допомогою історичного методу розкрито становлення і розвиток системи соціального страхування та законодавства про страхування на випадок безробіття на території України, розглянуто парадигмальний розвиток засад соціального страхування на випадок безробіття (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий (компаративістський) метод використовується при аналізі норм законодавства зарубіжних держав, розгляді міжнародного досвіду здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття (підрозділи 2.1, 2.3, 3.2). Застосування логіко-семантичного та логіко-юридичного методів дозволило сформулювати авторські визначення понять «соціальної послуги», «право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття» тощо (підрозділ 1.3). Метод групування та системно-функціональний метод застосовано при характеристиці загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття, його принципів, завдань, умов здійснення страхування, а також при розгляді проблем сучасного стану функціонування Фонду соціального страхування на випадок безробіття, дослідженні його правового статусу та основних завдань (підрозділи 1.1, 1.4). Метод класифікації використано при дослідженні видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття (підрозділи 2.3, 3.3). За допомогою системно-структурного методу досліджено особливості формування джерел коштів страхування за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, організаційні та правові засади надання соціальної послуги за загальнообов’язковим державним страхуванням (підрозділи 2.2, 3.2). Використання методів аналізу, синтезу та узагальнення дало можливість сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, яке регулює матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним страхуванням на випадок безробіття щодо умов, розміру та тривалості надання матеріальної допомоги (підрозділ 2.1).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання розкрити особливості матеріального забезпечення і соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та на цій підставі обґрунтувати низку нових теоретичних положень і висновків, надати практичні рекомендації та пропозиції з їх удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень і висновків, зокрема:
уперше:
- узагальнено види соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, в тому числі здійснено їх класифікацію за різними критеріями, а саме: 1) за змістом надання соціальних послуг; 2) за необхідністю вчинення додаткових дій щодо навчання; 3) за сферою дії; 4) за суб’єктами, яким надаються такі послуги;
- з урахуванням динаміки та співвідношення рівнів безробіття у різних регіонах України запропоновано диференціювати строки виплат матеріальної допомоги на випадок безробіття, критерії, що впливають на визначення розміру виплат, а також здійснити децентралізацію надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням з метою закріплення оптимального переліку послуг для безробітних осіб, виходячи із тих потреб, які існують у конкретному регіоні чи кожній окремій територіальній одиниці;
- запропоновано у Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачити надання матеріальної допомоги у вигляді стартового капіталу особам віком до 35 років з метою розвитку молодіжного підприємництва, а також внести відповідні зміни до Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, в якому передбачити механізм, процедуру та умови надання такої виплати;
удосконалено:
- етапізацію законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, в якій виділено та охарактеризовано дев’ять етапів його історичного розвитку;
- визначення поняття та ознаки, які характеризують загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, до яких віднесено: 1) є окремим видом соціального страхування; 2) регламентовано законодавством України; 3) застосовується виключно до застрахованих осіб; 4) підставою настання є соціальний ризик - втрата заробітної плати; 5) являє собою систему заходів як матеріального забезпечення, так і надання відповідних соціальних послуг; 6) фінансування здійснюється за рахунок єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що акумулює Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
- розуміння поняття принципів загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття як системи керівних засад, ідей, вихідних положень у сфері здійснення державного соціального страхування на випадок безробіття, які закріплені чинним законодавством, визначають державну політику у сфері соціального страхування на випадок безробіття щодо надання громадянам матеріальних благ та соціальних послуг;
- визначення поняття соціальної послуги у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та обґрунтовано необхідність його закріплення у статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;
- узагальнення ознак соціальної послуги у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, до яких віднесено:
1) є одним із видів соціального забезпечення та соціального обслуговування;
2) підстави та порядок їх застосування чітко нормативно регламентовані; 3) надаються виключно особам, які отримали статус безробітного; 4) носять безоплатний характер; 5) метою надання є працевлаштування особи, здійснення її підготовки, перепідготовки, перекваліфікації; 6) надаються спеціально уповноваженим на це органом - Фондом загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття; 7) здійснюються за рахунок коштів Фонду у
визначених законодавством випадках; 8) формами є: працевлаштування
безробітних, підвищення рівня їх професійної орієнтації, перекваліфікація тощо; 9) характеризуються супроводом особи від отримання статусу безробітного до її працевлаштування;
- розуміння необхідності підвищення рівня організаційних засад надання соціальних послуг шляхом вчинення відповідних комплексних заходів з боку таких суб’єктів: 1) держави та її органів; 2) центрів зайнятості населення; 3) навчальних закладів, які здійснюють навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації, переорієнтацію безробітних;
дістали подальшого розвитку:
- пропозиції щодо закріплення у спеціалізованому Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» поряд із правами, обов’язками та відповідальністю чітко визначеного переліку основних завдань Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
- пропозиції передбачити окремим списком перелік професій, щодо яких можливе навчання та подальше працевлаштування за окремими замовленнями роботодавців та до яких застосовується індивідуальна форма навчання, в результаті якої безробітний отримує вузьку спеціальність у відповідній галузі виробництва;
- обґрунтування необхідності внесення змін до статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», які б закріплювали можливості надання застрахованим особам інших видів соціальних послуг, серед яких: розроблення та залучення безробітних до програм зайнятості за непопулярними професіями, створення додаткових пільг для роботодавців, які працевлаштовують не тільки громадян окремих категорій, а й за непопулярними професіями тощо;
- пропозиції щодо шляхів підвищення кваліфікації, перекваліфікації та перепідготовки безробітних осіб у вищих навчальних закладах, здійснення їх
профорієнтації шляхом: 1) врахування специфіки контингенту слухачів;
2) запровадження дистанційної форми навчання; 3) подальшого розвитку індивідуальної форми професійного навчання; 4) навчання безробітних під конкретні замовлення роботодавців.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертаційному дослідженні положення у подальшому можуть бути використані:
- у правотворчості - при внесенні змін та доповнень, а також прийнятті нових нормативно-правових актів у сфері матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття;
- у правозастосовній діяльності - для удосконалення практичної діяльності суб’єктів, що забезпечують матеріальне забезпечення та надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття;
- у науково-дослідній роботі - для подальшої наукової розробки проблем, пов’язаних із здійсненням загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в Україні;
- у навчальному процесі - при підготовці підручників та іншої навчальної літератури за напрямками: «Право соціального забезпечення», «Трудове право».
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, положення і висновки, що складають зміст дисертації і виносяться на її захист, отримано та сформульовано здобувачем особисто. Автором проведений аналіз літератури, визначена тема і завдання дослідження, зібраний матеріал і здійснена його обробка, самостійно сформульовані висновки і практичні рекомендації, написані й оформлені усі розділи дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Теорія і практика розвитку правових інститутів » (м. Київ, 10 - 11 березня 2016 року); «Актуальні проблеми реформування системи законодавства України» (м. Запоріжжя, 27-28 січня 2017 року).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у семи статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України та наукових періодичних виданнях інших держав, та двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою й завданнями дослідження. Дисертація включає анотацію, вступ, три розділи, поділені на десять підрозділів, висновки та список використаних джерел, додаток. Повний обсяг дисертації становить 271 сторінку, обсяг основного тексту - 231 сторінку. Список використаних джерел складається із 241 найменувань і займає 27 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, яке полягало у визначенні сутності матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та наданні пропозицій і рекомендацій щодо їх удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Під загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття запропоновано розуміти окремий вид державного страхування, передбачений чинним законодавством України, що являє собою систему заходів матеріального забезпечення, які застосовуються до застрахованих осіб, котрі втратили заробітну плату із незалежних від них обставин (у випадку настання страхового випадку), надання їм відповідних соціальних послуг за рахунок коштів, які акумулюються у відповідному Фонді за чітко регламентованою законодавством процедурою та за наявності відповідних умов.
До ознак принципів державного соціального страхування на випадок безробіття належать наступні: 1) це сукупність засад, ідей, положень у сфері державного соціального страхування, які становлять відповідну систему; 2) визначають формування єдиних засад державної політики у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування; 3) спрямовані на забезпечення рівних умов доступу до страхування на випадок безробіття всіх застрахованих осіб; 4) визначають сутність, закономірності та впорядкування діяльності держави у сфері надання соціального страхування на випадок безробіття; 5) визначають умови та закономірності розвитку інституту соціального страхування; 6) поширюються на правовідносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття; 7) закріплюються у відповідних законодавчих чи нормативно-правових актах, які регламентують соціальні правовідносини зазначеної галузі права.
Запропоновано завдання соціального страхування на випадок безробіття поділити на три види: 1) економічні, що полягають у забезпеченні стабільного соціального розвитку держави, забезпеченні та формуванні грошових коштів відповідних страхових фондів; 2) соціальні, суть яких зводиться до встановлення соціальних гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян України, надання соціальної допомоги безробітним та запобігання настанню негативних наслідків шляхом надання їм відповідної матеріальної допомоги та відповідних соціальних послуг; 3) превентивні, які полягають у здійсненні дій, спрямованих на: збереження трудового потенціалу населення, аналіз причин та умов, які спричиняють виникнення та поширення безробіття, вчинення заходів, спрямованих на усунення шкідливих та небезпечних чинників безробіття.
2. До основних етапів розвитку законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття віднесено: І - період первіснообщинного ладу - соціальне страхування взагалі не мало чітко визначених рис та характеризувалось виключно як надання окремим особам привілеїв, які були пов’язані із їх правовим статусом в общині; ІІ - період Київської Русі (до середини ХІІ ст.) - соціальне страхування набуває рис, що спрямовані на турботу про тих осіб, які цього потребували, та здійснювалось не державою, а особами, котрі мали певні статки, і в більшості випадків виражалось у благодійності; ІІІ - періоди Галицько-Волинського князівства (середина
XII століття - 40-роки ХІІІ століття) та Литовсько-Польської доби (40 роки
XIII століття - 70 роки Х¥ століття) - соціальне страхування продовжує мати примітивний характер та полягає у здійсненні різних доброчинних справ по відношенню до осіб, які цього потребували, не носить цільового характеру, не відокремлене від інших видів соціального страхування; IV - період Козаччини (40-70 роки ХУ - середина ХVІІ століття) та період Гетьманщини (середина ХVІІ - 70-80 роки ХУІІІ століття) - соціальне страхування поєднується із здійсненням заходів, спрямованих на боротьбу із жебрацтвом, безробіттям. До сфер соціального захисту залучається держава, розпочинається процес нормативно-правового регулювання безробіття; V - період у розвитку соціального страхування на випадок безробіття (з 1880 року по 1927 рік), який охоплює період Нової економічної політики - характеризується вчиненням активних дій з боку держави, спрямованих на забезпечення соціально- економічного забезпечення безробітних, прийняття нормативно-правових актів у цій сфері; VI - період з 1927року до 1942 року, який характеризується занепадом розвитку соціального страхування, звуженням прав безробітних; VII - період з 1942 року і до 1991 року, до основних рис якого віднесено: занепад у вирішенні проблеми подолання безробіття; відсутність активної державної політики у зазначеній сфері; розвиток страхування на випадок безробіття у системі загального соціального страхування під егідою радянської влади; VIII - період незалежності України до 2000 року, який проходить на основі законодавства, що існувало у Радянському Союзі; ІХ - період з 2000 року і по теперішній час, характерними рисами якого є прийняття спеціалізованого Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», створення спеціального органу, активна участь держави у здійсненні соціального страхування на випадок безробіття та імплементації міжнародних норм соціального страхування у національне законодавство.
3. Запропоновано право на матеріальне забезпечення та надання соціальних послуг на випадок безробіття розглядати як передбачене законом право застрахованої особи на соціальний захист у формі відповідного матеріального забезпечення та надання соціальних послуг у разі настання відносно неї страхового випадку. Право на матеріальне забезпечення настає у визначених чинним законодавством випадках, які пов’язані із втратою особою роботи чи частковим безробіттям, та передбачає право особи скористатися отриманням певної матеріальної допомоги та/або конкретної соціальної послуги за рахунок акумульованих коштів Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у разі отримання застрахованою особою статусу безробітного чи перебування в умовах часткового безробіття.
4. До основних особливостей правового статусу Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття віднесено: 1) на рівні закону закріплено термінологічне розуміння Фонду як самоврядної організації; 2) характеризується юридичною самостійністю щодо визначення своїх завдань, напрямків діяльності, діє від власного імені; 3) є позабюджетною організацією; 4) управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, Фонд діє поза участю держави, але є підконтрольним державній владі; 5) самостійність в управлінні фінансами Фонду, цільове використання акумульованих коштів виключно на цілі, які обумовлені його діяльністю.
Запропоновано завдання Фонду соціального страхування на випадок безробіття розглядати у співвідношенні із напрямками діяльності Фонду. До основних завдань Фонду віднесено: 1) виконання завдань та функцій у сфері здійснення зайнятості населення; 2) формування доходів Фонду; 3) здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків відповідно до закону, за надходженням страхових внесків; 4) проведення профілактичних заходів, спрямованих на настання страхових випадків;
3) забезпечення цільового та прозорого використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування; 6) вчинення дій щодо наближення надання соціальних послуг, виплати матеріальної допомоги та здійснення соціального захисту до міжнародних та європейських стандартів; 7) проведення аналітичної роботи; 8) здійснення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних осіб тощо.
5. Під поняттям «умови надання матеріальної допомоги на випадок безробіття» варто розуміти сукупність тих обставин, з якими пов’язано отримання застрахованою особою права та матеріальну допомогу на випадок безробіття та її фактичну виплату.
У процесі характеристики умов надання матеріальної допомоги наголошено на тому, що варто не тільки визначати тривалість страхового стажу, кількість років страхового стажу, аналізувати причини втрати роботи, розмір заробітної плити, які безумовно впливають як на отримання права на виплату такої допомоги, так і на її розмір, але і враховувати й інші чинники у своїй сукупності. До таких чинників запропоновано віднести наступні: склад сім’ї безробітного, реальний дохід сім’ї, наявність на утриманні в особи неповнолітніх чи непрацездатних осіб, чи є особа усиновлювачем, чи піклувальником, умови проживання.
6. Під матеріальним забезпеченням безробітних варто розуміти різновид соціально-правового забезпечення осіб, які втратили заробіток, здійснення їх соціального захисту та забезпечення соціальними гарантіями шляхом надання передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видів допомоги по безробіттю за рахунок створеного Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, який акумулює кошти на здійснення зазначених виплат. Вказане визначення запропоновано закріпити у статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Обґрунтовано необхідність надання допомоги для організації підприємницької діяльності саме молоді, тобто особам віком до 35 років, та передбачити для них відповідні пільги, оскільки Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не здійснює розмежування між наданням матеріальної допомоги молоді та іншим особам, що є наслідком відсутності стимулювання молоді до відкриття власної справи.
7. Під поняттям соціальної послуги у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття запропоновано розуміти конкретну чітко визначену та передбачену нормативно-правовими актами діяльність держави щодо надання особі, яка у зв’язку із настанням страхового випадку отримала статус безробітного, відповідних благ, допомоги як матеріальної, так й інших її видів відповідно до потреб людини, що є необхідною для забезпечення нормального існування фізичної особи при настанні безробіття. Метою надання соціальної послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням варто визначити мінімізацію настання негативних наслідків для особи, яка стала безробітною, забезпечення належного рівня життя такої особи на період її безробіття.
8. Організаційні та правові засади надання соціальної послуги за загальнообов’язковим державним страхуванням варто розглядати не лише з точки зору організації процесу безпосереднього надання соціальних послуг безробітним, а й організації внутрішньої структури надання соціальних послуг, що включає в себе організацію навчання працівників територіальних філій центрів зайнятості, підвищення їх кваліфікації, оптимізацію їх роботи тощо.
Важливими кроками для підвищення рівня організаційних засад надання соціальних послуг визначено: 1) запровадження процесу децентралізації надання соціальних послуг; 2) розробку програм зайнятості населення за непопулярними професіями; 3) створення нових робочих місць; 4) закріплення алгоритмів дій щодо стимулювання працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, осіб передпенсійного віку, жінок, осіб з інвалідністю, демобілізованих учасників АТО, внутрішньо переміщених осіб тощо; 5) вжиття заходів щодо повернення незайнятого населення та безробітних осіб до трудової діяльності шляхом розширення механізмів сприяння особам у працевлаштуванні з боку центрів зайнятості через: а) проведення заходів стосовно наповнення бази вакансій; б) удосконалення та подальше використання нових сучасних технологій - відео-резюме, відео-презентацій роботодавця та вакансій, он-лайн співбесід, комунікацій із безробітними через соціальні мережі; в) вчинення дій щодо подальшого сприяння підвищенню зацікавленості роботодавців у створенні нових робочих місць, у тому числі у пріоритетних видах економічної діяльності; г) розроблення нових шляхів та системної взаємодії, посилення співпраці центрів зайнятості з місцевими органами державної влади, роботодавцями, навчальними закладами.
Обґрунтована доцільність удосконалення навчальними закладами програми для осіб, які здійснюють навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації, переорієнтацію; формування нових підходів до навчання на основі надання практичних знань, розвитку умінь та навичок; подальшого створення належних умов для навчання та підвищення рівня конкурентоспроможності на ринку праці осіб віком старших за 45 років; посилення ролі та участі навчальних закладів у здійсненні профорієнтаційної роботи в забезпеченні балансу між попитом та пропозицією робочої сили.
9. Види соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття запропоновано класифікувати за наступними критеріями: 1) за змістом надання соціальних послуг: а) трудове посередництво; б) допомога і професійне консультування під час активного пошуку роботи; в) надання допомоги при направленні особи для здійснення професійного навчання, перекваліфікації, підвищення кваліфікації до
відповідних навчальних закладів з метою підвищення їх кваліфікації, здійснення навчання іншим професіям, які є більш потрібними на ринку праці у відповідному регіоні тощо; г) фінансова підтримка безробітних; 2) за необхідністю вчинення додаткових дій щодо навчання: а) надання соціальних послуг, не пов’язаних із здійсненням навчання безробітного; б) надання соціальних послуг, які пов’язані із проходженням професійної підготовки або перепідготовки, підвищенням кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; в) надання соціальних послуг, які пов’язані із здійсненням перепрофілювання безробітного; 3) за сферою дії: а) соціально-побутові послуги; б) соціально-психологічні послуги; в) соціально-педагогічні послуги; г) соціально-економічні послуги; ґ) соціально- інформаційні послуги; д) соціально-консультаційні послуги; 4) за суб’єктами, яким надаються такі послуги: а) безробітним жінкам та чоловікам; б) молоді при працевлаштуванні їх на перше робоче місце; в) особам похилого віку; г) внутрішньо переміщеним особам тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Вплив бідності на подальший розвиток української держави. URL: http://www.nform.org.ua/article/a-62.html/ (дата звернення: 11.01.2018).
2. Мардахаев Л.В. Социальная педагогика: учебник. Москва: Гардарики, 2005. 269 с.
3. Єфремова Г.В. Поняття і сутність загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності. Форум права. 2012. № 2. С. 256-260.
4. Карамишев Д.В. Загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування в Україні: від соціального діалогу до суспільного консенсусу. Теорія та практика державного управління. 2013. Вип. 4 (43). С. 1-8.
5. Сільченко С.О. Соціальне страхування: реалії та перспективи правового регулювання. Проблеми законності. Харків, 2009. Вип. 102. С. 78-86.
6. Скуратівський В.А. Соціальна політика. Київ: УАДУ, 2003. 365 с.
7. Кропельницька С.О. Соціальне страхування: навч. посібник. Вид.
2- ге, переробл. та доповн. Київ: Центр учбової літератури. 2013. 336 с.
8. Прилипко С.М. Право на пенсійне забезпечення та його реалізація в умовах ринкової економіки. Право України. 2003. № 2. С. 45¬
48.
9. Ярошенко І.С. Організаційно-правові форми соціального захисту людини і громадянина в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2006. 219 с.
10. Маршавін Ю.М. Особливості організації державного соціального страхування на випадок безробіття в умовах соціально- економічної нестабільності. Ринок праці та зайнятість населення. 2014.
№ 4. С. 3-8.
11. Коваль О.П. Модернізація системи соціального страхування в Україні: аналіт. доп. Київ: НІСД, 2014. 38 с.
12. Губська Я.В. Щодо визначення поняття загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2016. № 34. С. 66-69.
13. Соціальне страхування: підруч. / за ред. О.П. Кириленко та
В.С. Толуб’яка. Тернопіль: Екон. думка ТНЕУ, 2016. 516 с.
14. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02.03.2000 № 1533-III. Офіційний вісник України. 2000. № 13. Ст. 505.
15. Роик В.Д. Основы социального страхования: организация, экономика и право. Москва: РАГС, 2007. 456 с.
16. Тарасенко В.С. Відмінність державної соціальної допомоги від державного соціального страхування. Актуальні проблеми держави і права. 2012. Вип. 63. С. 338-342.
17. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 23. Ст. 21.
18. Юровська В.В. Правове регулювання відносин в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. Харків, 2005. 19 с.
19. Москаленко О.В. Принципи соціального страхування в сучасних умовах господарювання: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Харківський нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2013. 427 с.
20. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70 000 слов / ред. Н.Ю. Шведова. Изд. 23-е, испр. Москва: Русский язык, 1990. 917 с.
21. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: навч. посіб. Київ: Олан, 2004. 312 с.
22. Волинка К.Г. Теорія держави і права: навч. посіб. Київ: МАУП, 2003. 240 с.
23. Трудове право України: підручник / за ред. С.М. Прилипка,
О.М. Ярошенка. Вид. 2-ге, перероб. і доп. Харків: ФІНН, 2009. 728 с.
24. Москаленко О.В. Основні засади загальнообов’язкового державного страхування в умовах ринкової економіки: монографія. Харків: Юрайт, 2012. 400 с.
25. Губська Я.В. Принципи загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та їх значення. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Право. 2017. Випуск
2. С. 53-56.
26. Соціальне страхування: навчальний підручник для студ. вищ. навч. закл. / ред. кол.: М.І.Мальований, П.К. Бечко, В.П. Бечко. Умань: Сочінський, 2011. 476 с.
27. Сташків Б.І. Теорія прав соціального забезпечення: навч. посіб. Київ: Знання, 2005. 405 с.
28. Короткий соціально-психологічний словник (для працівників служби зайнятості) / укл. В.В. Синявський. Київ, 1999. 144 с.
29. Губська Я.В. Щодо визначення основних завдань Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2015. № 33. Ч. 2. С. 78-83.
30. Надточій Б.В. Соціальне страхування чи соціальне забезпечення? Погляд з позицій системи прав, установ та принципів. Україна: аспекти праці. 2003. № 1. С. 31-35.
31. Внукова Н.М. Соціальне страхування: конспект лекцій для студентів спеціальностей 7.050104,7.050105 усіх форм навчання. Харків: Вид-во ХДЕУ, 2004. 216 с
32. Губська Я.В. Основні завдання загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Науковий вісник публічного та приватного права. 2017. № 2. С. 23-26.