БЕСПАЛОВ Олександр Олександрович. СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІВ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

Короткий опис

БЕСПАЛОВ Олександр Олександрович. Назва дисертаційної роботи: "СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІВ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ"

CХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
БЕСПАЛОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Прим. № ____
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІВ В УМОВАХ
ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
(081 – Право)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Котова Любов Вячеславна
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІВ...............................................12
1.1Поняття, сутність та ознаки соціального забезпечення суддів в Україні...12
1.2 Ретроспектива правового регулювання соціального забезпечення суддів в
Україні……………………………………………………………………………35
Висновки до Розділу 1........................................................................................52
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СУДДІВ.................................................................................................................54
2.1 Структура механізму системи соціального забезпечення суддів…….…..54
2.2 Форми та заходи системи соціального забезпечення суддів……………..78
Висновки до Розділу 2........................................................................................98
РОЗДІЛ 3. ОПТИМІЗАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІВ В УМОВАХ
ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ........................................................................102
3.1 Проблеми правового регулювання соціального забезпечення суддів та
пропозиції щодо їх вирішення………………………………………………...102
3.2 Тенденції подальшого розвитку правового регулювання соціального
забезпечення суддів в умовах євроінтеграції України…………………….…120
3.3 Європейський досвід правового регулювання соціального забезпечення
суддів: шляхи для запозичення в Україну……………………………………129
Висновки до Розділу 3.......................................................................................150
ВИСНОВКИ………………………………………………………………....…153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………...…………158
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...…175
3
ВСТУП
Актуальність теми. Соціальне забезпечення суддів в Україні
покликане створити необхідні умови для нормальної життєдіяльності та
праці даної особливої категорії осіб. Саме цим зумовлено наявність його
різноманітних форм, їх розвиток та постійна зміна. Роль даного інституту
полягає у забезпеченні гарантій надання соціальних благ, захисту від
ризиків, пов’язаних із професійною діяльністю, та допомозі у разі
настання нещасних випадків чи професійних захворювань.
Проте на сьогодні у вітчизняній науці існує проблематика розгляду
соціального забезпечення суддів виключно із позиції визначення тих чи
інших видів соціального забезпечення чи змін до законодавства про
судоустрій та статус суддів. Це створює неправильні орієнтири щодо
розуміння сутності даного інституту, оскільки історично необхідність
надання додаткової допомоги окремим верствам населення переважно
пов’язувалась із наданням допомоги хворим чи слабким особам, але із
кожним наступним історичним етапом даний інститут отримував новий
набір механізмів, спрямованих на захист більш широкого кола осіб. Із
часом дана ідея еволюціонувала від вузького розуміння допомоги
соціально неблагополучним суб’єктам до ширшого, яке пов’язується у
тому числі і з особами, які у процесі здійснення своїх трудових обов’язків
діють від імені держави та виконують важливу місію – забезпечення
функціонування ключових суспільних інститутів. До таких категорій
відносяться і судді як особи, наділені виключними повноваженнями на
здійснення правосуддя.
Саме тому на сьогодні важливим є формування понятійного
апарату соціального забезпечення суддів в Україні, що відповідатиме
даному правовому явищу не лише в рамках конкретного нормативно-
4
правового акта, але й усієї галузі, а також пошуку шляхів оптимізації
даного інституту.
Над дослідженням даного питання в першу чергу працювали такі
науковці: В.С. Андрєєв, Н.Б. Болотіна, В.Я. Буряк, В.С. Венедіктов,
Т.В. Галайденко, М.А. Дідиченко, Б.Є. Желік, М.І. Іншин, Р.І. Кондрат’єв,
О.Л. Кучма, О.В. Лавриненко, Л.І. Лазор, В.Т. Маляренко, К.Ю. Мельник,
О.В. Москаленко, С.М. Прилипко, А.В. Сапон, І.М. Сирота, Г.І. Чанишева,
В.І. Щербина, І.С. Ярошенко та інші. Проте основні засади поняття,
сутності та ознак соціального забезпечення суддів в Україні все ще
залишаються не встановленими. Зокрема, детально не розглянуто форми і
заходи соціального забезпечення суддів, не надано цілісної критики
проблем їх сучасного стану правового регулювання і не визначено
тенденції подальшого розвитку.
Враховуючи викладене вище, зазначимо, що безсумнівною
видається теоретична та практична актуальність обраного напрямку
дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського
національного університету імені Володимира Даля згідно з
кафедральними темами «Актуальні проблеми права щодо інтеграції
України до міжнародних стандартів», «Проблеми розвитку вітчизняного
законодавства та імплементації в Україні норм міжнародного та
європейського права».
Дисертаційне дослідження спрямоване на виконання Стратегії
сталого розвитку «Україна – 2020», схваленої Указом Президента України
від 12 січня 2015 року № 5/2015, Стратегії розвитку наукових досліджень
Національної академії правових наук України на 2016–2020 рр., схваленої
5
постановою загальних зборів Національної академії правових наук
України від 3 березня 2016 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного
дослідження є розробка пропозицій та рекомендацій щодо вирішення
проблем правового регулювання соціального забезпечення суддів в умовах
євроінтеграції України.
Для досягнення поставленої мети у дисертації необхідно,
насамперед, виконати наступні завдання:
 визначити поняття й ознаки соціального забезпечення суддів в
Україні;
 з’ясувати ретроспективу правового регулювання соціального
забезпечення суддів в Україні;
 охарактеризувати структуру механізму системи соціального
забезпечення суддів;
 розкрити форми та заходи системи соціального забезпечення
суддів;
 конкретизувати проблеми правового регулювання соціального
забезпечення суддів та надати пропозиції щодо їх вирішення;
 визначити тенденції подальшого розвитку правового регулювання
соціального забезпечення суддів в умовах євроінтеграції України;
 розробити конкретні пропозиції щодо шляхів запозичення
європейського досвіду правового регулювання соціального забезпечення
суддів.
Об’єктом дослідження є система суспільних відносин у сфері
соціального забезпечення.
Предметом дослідження є соціальне забезпечення суддів в умовах
євроінтеграції України.
6
Методи дослідження. При дослідженні застосовувалися як
загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, так і спеціальні,
що забезпечило об’єктивність і повноту отриманих результатів.
Діалектичний метод дозволив вивчити зміст соціального забезпечення
суддів в умовах євроінтеграції у єдності і взаємозв’язку його складників.
За допомогою історичного методу проаналізували розвиток і зміни
чинного законодавства та погляди науковців щодо правового регулювання
соціального забезпечення суддів (підрозділи 1.1, 1.2). Порівняльноправовий метод було використано для окреслення специфіки регулювання
даного питання, що дозволило зробити узагальнення та визначити
напрямки вдосконалення регулювання даного питання в нашій державі
(підрозділи 3.2, 3.3). Абстрагування та узагальнення застосовувалось у
процесі вивчення наявних доробок та при розробці власних наукових
дефініцій щодо різних правових питань і категорій (соціальне
забезпечення, суддя, соціальне забезпечення суддів, механізм системи
соціального забезпечення суддів, заходи системи соціального
забезпечення суддів, форми системи соціального забезпечення суддів)
(підрозділи 1.1, 2.1-2.3). Формально-юридичний метод став підґрунтям для
внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного та розробку
нового законодавства щодо правового регулювання соціального
забезпечення суддів в умовах євроінтеграції (підрозділ 3.1). За допомогою
методу раціональної критики проаналізовано нормативні акти, проекти
законів і виявлено їх переваги, а також недоліки (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1,
3.1, 3.2).
Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що
дисертаційна робота є першим спеціальним комплексним дослідженням, в
якому детально проаналізовано та поглиблено вивчено наявні у науці
трудового права теоретичні розробки у сфері правового регулювання
7
соціального забезпечення суддів в Україні, в результаті чого визначено
інноваційні напрями розвитку законодавства в умовах євроінтеграції. Це
дозволило вивести низку нових науково обґрунтованих теоретичних
положень і висновків, основними з яких є наступні:
уперше:
– надано авторське визначення поняття «механізм системи
соціального забезпечення суддів» як системи правових засобів, способів та
форм, які результативно впливають на втілення комплексної системи
соціальних гарантій, що створюють належні умови для реалізації
повноважень на здійснення правосуддя та гарантують задоволення
фінансових, матеріальних потреб та потреб безпеки судді тощо у питаннях
винагороди за працю, відпочинку, соціального страхування, забезпечення
житлом та необхідними для роботи засобами, а також іншими важливими
умовами, що виступають у якості компенсації обмежень, установлених
законодавством для цієї категорії осіб;
– запропоновано трактувати форму соціального забезпечення суддів
як встановлену у нормативному порядку сукупність способів організації
заходів реалізації державних соціально-аліментарних зобов’язань,
передбачених у зв’язку із виконанням такими особами функцій судової
влади, яка спрямована на задоволення фінансових, матеріальних потреб та
потреб безпеки судді у питаннях винагороди за працю, відпочинку,
соціального страхування, забезпечення житлом та необхідними для роботи
засобами, а також іншими важливими умовами як компенсації обмежень,
установлених законодавством для цієї категорії осіб;
– сформульовано поняття заходу соціального забезпечення суддів,
яким є сукупність активних дій або засобів, які реалізовуються
державними органами з метою забезпечення достатнього життєвого рівня
носіїв судової влади та виступають у формі гарантій задоволення
8
фінансових, матеріальних потреб та потреб безпеки судді у питаннях
винагороди за працю, відпочинку, соціального страхування, забезпечення
житлом та необхідними для роботи засобами, а також іншими важливими
умовами як компенсації обмежень, установлених законодавством для цієї
категорії осіб;
удосконалено:
– наукове поняття соціального забезпечення суддів, під яким
запропоновано розуміти комплексну систему соціальних гарантій, що
створює надійні умови для реалізації повноважень на здійснення
правосуддя та гарантує задоволення фінансових, матеріальних, духовних
потреб і потреб безпеки судді у питаннях винагороди за працю,
відпочинку, соціального страхування, забезпечення житлом та
необхідними для роботи засобами, а також іншими важливими умовами як
компенсації обмежень, установлених законодавством для цієї категорії
осіб;
– підхід щодо характеристики захисної та фінансової сутності
соціального забезпечення суддів. При цьому фінансової сутності
виявляється у наступних особливостях: 1) її становить виключно
суддівська винагорода; 2) визначення розміру суддівської винагороди
здійснюється із урахуванням стажу роботи, перебування на
адміністративній посаді в суді, наукового ступеня, рівня доступу до
державної таємниці; 3) інші види фінансового забезпечення суддів чинним
законодавством про судоустрій і статус суддів не передбачено;
– визначення комплексу проблем правового регулювання
соціального забезпечення суддів в умовах євроінтеграції України і
шляхів їх вирішення;
дістали подальшого розвитку:
9
– деталізація проблеми правового регулювання забезпечення суддів
житлом, яка на сьогодні включає такі аспекти: 1) гарантія забезпечення
суддів житлом не підкріплена чіткими строками її реалізації, в результаті
чого реальне та термінове існування такої необхідності може бути не
враховане у необхідний термін; 2) погіршення становища суддів стосовно
знижки оплати вартості комунальних послуг, у порівнянні із Законом
України «Про статус суддів», який втратив чинність;
– теоретичне осмислення категорії соціального забезпечення як
комплексної системи фінансових, соціальних, матеріальних та юридичних
зобов’язань держави, що створюють надійні умови для здійснення
трудової діяльності та гарантують задоволення потреб працівника у
питаннях винагороди за працю, відпочинку, забезпечення необхідними для
роботи засобами, а також іншими важливими умовами;
– узагальнення тенденцій подальшого розвитку правового
регулювання соціального забезпечення суддів в умовах євроінтеграції
України, а саме: 1) адаптація європейських стандартів та досвіду
зарубіжних держав у нормах законодавства про судоустрій і статус суддів
України; 2) збільшення заробітної плати суддів за рахунок урізання
соціальних гарантій; 3) зменшення змісту та обсягу соціального
забезпечення суддівського корпусу; 4) перехід держави від переважання
натурального соціального забезпечення (у першу чергу за рахунок пільг та
гарантій) до грошового забезпечення;
– пропозиції щодо запозичення позитивного зарубіжного досвіду
правового регулювання соціального забезпечення суддів.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів
полягає в тому, що викладені у дисертаційному досліджені положення у
подальшому можуть бути використані:
10
у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації
можуть бути основою для визначення специфіки правового регулювання
соціального забезпечення суддів;
у правотворчій діяльності – в процесі підготовки змін і доповнень
до нормативних актів, які регулюють соціальне забезпечення суддів,
зокрема до чинного Кодексу законів про працю України та Закону України
«Про судоустрій і статус суддів»;
у правозастосовній діяльності – використання одержаних
результатів дозволить удосконалити практичну діяльність щодо належного
соціального забезпечення суддів;
у навчальному процесі – у юридичних та інших навчальних закладах
під час вивчення дисципліни «Трудове право», при написанні підручників,
монографій, науково-практичних посібників, розробці методичних
рекомендацій, а також під час викладення лекційного матеріалу та при
проведенні семінарських занять.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, положення і
висновки, що складають суть дисертації і виносяться на її захист,
отримано та сформульовано здобувачем особисто. Автором особисто
проведений аналіз літератури, визначена тема і завдання дослідження,
зібраний морфологічний матеріал і здійснена його обробка. Самостійно
сформульовані висновки і практичні рекомендації, написані і оформлені
усі розділи дисертації.
Апробація результатів дослідження. Викладені в роботі основні
теоретичні положення, висновки і пропозиції обговорювалися на кафедрі
трудового права та права соціального забезпечення Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. Підсумки розробки
досліджуваної у дисертації проблематики, отримані узагальнення і
висновки були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях:
11
«Актуальні проблеми сучасного правознавства» (м. Київ, 28–29 січня 2016
р.), «Проблеми теорії права і практики правореалізації на шляху України
до ЄС» (м. Київ, 25–26 лютого 2016 р.), «Реформування національного та
міжнародного права: перспективи та пріоритети» (м. Одеса, 20–21 січня
2017 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені
у семи наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України та
виданнях іноземних держав, а також трьох тезах доповідей і наукових
повідомлень на вказаних наукових конференціях.
Структура й обсяг дисертації визначені її метою та завданнями.
Дисертація складається із анотації, вступу, трьох розділів, які включають
сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Загальний обсяг дисертаційного дослідження – 187 сторінок, з них
основного тексту – 156 сторінок. Список використаних джерел включає
173 найменування і займає 17 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Дисертаційне дослідження дало змогу вирішити наукову проблему,
яка полягала у необхідності поглиблення та уточнення існуючого
теоретичного вчення про зміни трудового договору відповідно до сучасних
потреб з урахуванням останніх перетворень в економічному та суспільному
житті української держави. В результаті сформульовано науково
обґрунтовані відповідні теоретичні положення та розроблено ряд
актуальних пропозицій щодо удосконалення національних законодавчих
норм.
1. Соціальне забезпечення суддів – це комплексна система соціальних
гарантій, що створюють надійні умови для реалізації повноважень на
здійснення правосуддя та гарантують задоволення фінансових,
матеріальних, духовних і потреб безпеки судді у питаннях винагороди за
працю, відпочинку, соціального страхування, забезпечення житлом та
необхідними для роботи засобами, а також іншими важливими умовами як
компенсації обмежень, установлених законодавством для цієї категорії осіб.
Ознаки соціального забезпечення суддів запропоновано розподілити
на дві категорії: загальні та спеціальні.
До загальних віднесено ознаки, характерні для соціального
забезпечення усіх категорій працівників: 1) законодавче закріплення
інструментів соціального забезпечення суддів; 2) державний характер, що
має безпосередній вияв у реалізації соціального забезпечення суддів за
рахунок державних коштів; 3) існування державного стандарту соціального
забезпечення суддів, що полягає в закріпленні видів, стандартів і міри
забезпечення, нижче яких воно не може бути надане.
Спеціальними ознаками соціального забезпечення суддів є: 1)
призначення для задоволення особистих потреб суддів та забезпечення
суддівської незалежності; 2) особливий компенсаційний характер,
відмінний від інших категорій працівників; 3) виділення фінансових,
матеріальних, духовних та захисних інструментів соціального забезпечення
153
суддів; 4) надання як на підставі існування професійних та соціальних
ризиків, так і безвідносно до них.
2. Процес розвитку інституту соціального забезпечення суддів на
сьогодні пройшов чотири етапи: 1) пострадянський етап (1989-1991 рр.) – є
свого роду підготовчим, оскільки в зазначені роки відбувалась
трансформація радянського законодавства у вітчизняне. Радянський
інститут соціального забезпечення суддів характеризувався своєю
обмеженістю та у цілому не відповідав вимогам незалежності суддів. Тому
основна роль даного етапу полягає у створенні передумов для прийняття
українського законодавства про статус суддів; 2) етап судово-правової
реформи 1992 року (1992-1995 рр.) – даний етап є початком формування
вітчизняного інституту соціального забезпечення суддів. Наслідком судової
реформи 1992 року стало прийняття необхідного масиву нормативноправових актів, окремі із яких є чинними і на сьогодні. Соціальне
забезпечення суддів характеризувалось значним охопленням та суттєво
відрізнялось від сучасного розуміння своїми масштабами. Існуючий на той
момент стан речей не відповідав дійсній економічній та соціальній ситуації
в державі; 3) конституційний етап (1996-2010 рр.) – пов’язується із
прийняттям Основного Закону та подальшим приведенням законодавства у
відповідність до його норм. Даний етап характеризується мінімальною
кількістю змін та доповнень до інституту соціального забезпечення суддів, а
новоприйняту законодавчу основу даного періоду становлять переважно
підзаконні нормативно-правові акти; 4) етап судових реформ 2010 та 2016
років (2010-2016 рр.) – сучасний етап соціального забезпечення суддів
характеризується завершенням формування інституту у сучасному вигляді.
Судова реформа 2010 року суттєво зменшила перелік заходів соціального
забезпечення суддів, адаптувавши їх до вимог нашого часу. В будь-якому
разі, соціальне забезпечення суддів навіть після прийнятих змін є значно
розвинутішим за переважну більшість категорій працівників. Судова
реформа 2016 року була спрямована на зміни інших інститутів і на
соціальне забезпечення суддів фактично не вплинула.
154
3. Виділено наступні елементи механізму системи соціального
забезпечення суддів: а) група регламентувальних елементів - дану групу
передусім представляють норми Основного Закону та Закону України «Про
судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, а також інших
нормативно-правових актів, що здійснюють регламентацію відносин
соціального забезпечення суддів;
б) група організаційно-правових елементів: 1) оплата праці суддів –
даний структурний елемент становить суддівська винагорода, при чому
вкотре підкреслимо, що порядок її встановлення та виплати регулюється
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може визначатися
іншими нормативно-правовими актами; 2) соціальне страхування суддів –
здійснюється у формі обов’язкового державного страхування життя і
здоров’я суддів, зокрема від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань; 3) соціальна та солідарна допомога суддям – це
сукупність форм соціальної допомоги суддів та компенсація обмежень,
установлених законодавством щодо цієї категорії осіб. Передусім даний
елемент виражений у формах забезпечення житлових умов судді,
забезпечення потреб, пов’язаних із професійною діяльністю, медичне
обслуговування та санаторно-курортне лікування суддів та членів їхніх
сімей, щорічна оплачувана відпустка; 4) пенсійне забезпечення суддів – цей
елемент формують пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді
у відставці, а також вихідна допомога судді у зв’язку з відставкою; 5)
забезпечення безпеки суддів та членів їхніх сімей – особливий захист
держави та забезпечення засобами захисту;
в) група інституційних елементів - система спеціально створених
суб’єктів, які у межах повноважень покликані здійснювати соціальне
забезпечення суддів, а також сприяють його реалізації на практиці.
4. Особливостями форм соціального забезпечення суддів є: 1) вони
являють собою важливий елемент механізму системи соціального
забезпечення суддів; 2) законодавча регламентація кожної із форм
здійснюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів»; 3) від
існуючих загальнотеоретичних моделей форм соціального забезпечення,
155
дана концепція відрізняється обсягом виділених форм та їх конкретизацією
у відповідності із особливостями суддівської діяльності; 4) важливою
характеристикою форм соціального забезпечення суддів є аліментарний
характер, тобто здійснення забезпечення у обсягах, достатніх для
задовільного рівня.
Особливостями заходів соціального забезпечення суддів є: 1) шляхом
їх встановлення здійснюється забезпечення реалізації форм соціального
забезпечення суддів; 2) заходи соціального забезпечення суддів
ототожнюються із гарантіями, тобто є умовою, що сприяє втіленню даного
інституту на практиці; 3) заходи соціального забезпечення суддів мають
активний характер, тобто спрямовані на попередження можливих
негативних наслідків; 4) заходи соціального забезпечення суддів мають
специфічний характер, оскільки здійснюються щодо осіб, які мають
спеціальний статус.
5. Дослідження проблем правового регулювання соціального
забезпечення суддів засвідчило наявність у цілому двох загальних та доволі
об’ємних груп існуючих недоліків: 1) соціальне забезпечення судді є
меншим, аніж у інших категорій публічних службовців – до цієї групи
належить доволі широке коло проблем, пов’язаних із наявністю у інших
видів публічних службовців певних різновидів соціального забезпечення, не
притаманних соціальному забезпеченню суддів. До таких різновидів
віднесено медичне обслуговування чи санітарно-курортне лікування, або ж
грошові виплати на поховання судді; 2) нормативні та процедурні проблеми
правового регулювання окремих видів соціального забезпечення суддів,
встановлених нормами чинного Закону України «Про судоустрій і статус
суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, зокрема існуючі проблеми щодо
правового регулювання забезпечення суддів житлом чи проблеми
пенсійного забезпечення суддів.
6. Тенденціями подальшого розвитку правового регулювання
соціального забезпечення суддів в умовах євроінтеграції України є: 1)
адаптація європейських стандартів та досвіду зарубіжних держав у нормах
законодавства про судоустрій і статус суддів України; 2) збільшення
156
заробітної плати суддів за рахунок урізання соціальних гарантій; 3)
зменшення змісту та обсягу соціального забезпечення суддівського корпусу;
4) переходу держави від переважання натурального соціального
забезпечення (за рахунок у першу чергу пільг та гарантій) до грошового
забезпечення.
7. Головними шляхами запозичення європейського досвіду в
національне законодавство щодо правового регулювання соціального
забезпечення суддів є такі: 1) внести зміни до статті 142 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та
сформулювати її у наступному вигляді: «1. Судді, який вийшов у відставку,
після досягнення 60 років, виплачується пенсія на умовах, визначених
зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове
утримання, окрім випадку, коли не пізніше ніж за шість місяців до настання
цього віку, суддя подасть заяву до Вищої ради правосуддя про своє бажання
продовжувати займати посаду та надасть довідку, що він може за станом
здоров’я, виконувати обов’язки судді, видану у відповідності до вимог,
визначених для кандидатів на посаду судді» (досвід Польщі); 2) внесення
змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №
1402-VIII у частині виключення статей, що закріплюють заохочувальні,
фінансові чи матеріальні заходи, обмежуючись статтями, що регламентують
форми соціального забезпечення суддів компенсаційного характеру на
кшталт статті 141 «Соціальне страхування судді», 142 «Пенсія або
щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці», 143 «Вихідна
допомога судді у зв’язку з відставкою» тощо (досвід Болгарії); 3) доповнити
Розділ IX Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №
1402-VIII статтею наступного змісту: «Соціальний захист суддів під час
оголошеної в країні мобілізації або війни. 1. Суддя, зарахований у резерв
Збройних сил України, не підлягає призову під час оголошеної в країні
мобілізації або війни, а також на військові збори при здійсненні суддівських
повноважень» (досвід Грузії); 4) прийняття Кабінетом Міністрів України
порядку відшкодування суддям витрат за оренду житла (досвід Литви).