Малюга Леся Юріївна Адаптація соціального законодавства України до законодавства Європейського Союзу

Короткий опис

Малюга Леся Юріївна, старший науковий співробітник юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Адаптація соціального законодавства України до законодавства Європейського Союзу» Шифр та назва спеціальності 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення. Шифр спеціалізованої ради Д 26.001.46 Київський національний університет імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
УДК 349.2
МАЛЮГА ЛЕСЯ ЮРІЇВНА
АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО
ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Спеціальності: 12.00.05 – трудове право; право соціального
забезпечення
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________Л.Ю. Малюга
Науковий консультант:
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
ІНШИН Микола Іванович
Київ, 2020

ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................................... 27
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО
ЗАКОНОДАВСТВА .................................................................................................... 44
1.1 Конституційне право на соціальний захист і його роль у розвитку
соціального законодавства України ......................................................................... 44
1.2 Правова природа соціального законодавства України..................................... 57
1.3 Методи дослідження соціального законодавства України: теоретикоправовий аналіз........................................................................................................... 74
1.4 Генеза та еволюція вітчизняного соціального законодавства
(ретроспективно-правовий аналіз) ........................................................................... 82
1.5 Правовий концепт «європейські соціальні стандарти».................................... 98
Висновки до Розділу 1............................................................................................... 111
РОЗДІЛ 2 АДАПТАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО
ЗАКОНОДАВСТВА ЄС: ДОКТРИНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ............ 114
2.1 Адаптації соціального законодавства України до законодавства ЄС:
теоретико-правовий дискурс................................................................................... 114
2.2 Витоки та етапи розвитку адаптації національного соціального
законодавства до законодавства ЄС....................................................................... 132
2.3 Сучасний стан реалізації та тенденції розвитку адаптації соціального
законодавства України до законодавства ЄС........................................................ 147
2.4 Європейські соціальні стандарти: сучасний стан та шляхи імплементації у
соціальне законодавство України........................................................................... 165
Висновки до Розділу 2............................................................................................... 173
РОЗДІЛ 3 АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО
ЗАКОНОДАВСТВА ЄС: ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ............. 175
3.1 Ознаки адаптації соціального законодавства України
до законодавства ЄС ................................................................................................ 175
3.2 Форми адаптації соціального законодавства України
до законодавства ЄС ................................................................................................ 185
3.3 Інституційні засади адаптації соціального законодавства України до acquis
communautaire ........................................................................................................... 192
26
3.4 Контроль за відповідністю проектів нормативно-правових актів
соціального законодавства України праву Європейського Союзу..................... 205
Висновки до Розділу 3............................................................................................... 217
РОЗДІЛ 4. СОЦІАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО У КРАЇНАХ
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: НАПРЯМИ ЗАПОЗИЧЕННЯ В УКРАЇНУ.. 220
4.1 Національні особливості соціального законодавства ФРН ........................... 220
4.2 Соціальне забезпечення населення у Франції: зміст та шляхи удосконалення
соціального законодавства України ....................................................................... 233
4.3 Порівняльно-правовий аналіз соціального законодавства України і
Естонської та Латвійської Республік ..................................................................... 250
4.4 Перспективи впровадження в Україні Польського досвіду реформування
соціального законодавства ...................................................................................... 274
4.5 Швейцарія як соціальна держава: використання позитивного досвіду в
Україні....................................................................................................................... 287
Висновки до Розділу 4............................................................................................... 308
РОЗДІЛ 5. ОПТИМІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В
УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ............................................................. 310
5.1 Теоретичні проблеми соціального законодавства в умовах євроінтеграції
України...................................................................................................................... 310
5.2 Практичні проблеми соціального законодавства в умовах євроінтеграції
України та шляхи їх вирішення .............................................................................. 332
Висновки до Розділу 5............................................................................................... 342
ВИСНОВКИ................................................................................................................ 344
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................................. 353
ДОДАТКИ................................................................................................................... 399

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й нове
вирішення наукової проблеми, яке полягало в тому, щоб на підставі аналізу
чинного національного соціального законодавства та здобутків у правовій
доктрині соціального забезпечення розкрити напрями адаптації соціального
законодавства України до законодавства Європейського Союзу, а також
розробити пропозиції щодо вирішення наявних теоретико-практичних проблем
соціального законодавства в умовах євроінтеграції України. За результатами
дослідження сформульовано нижченаведені основні висновки.
1. Сутність конституційного права на соціальний захист розкривається у
наступних аспектах: по-перше, конституційне право на соціальний захист є
основним, універсальним та невідчужуваним правом кожного громадянина; подруге, конституційне право на соціальний захист встановлене та гарантоване
Конституцією України; по-третє, конституційне право на соціальний захист
виражає можливість особи отримати соціальний захист від держави,
розпоряджатись цим правом, набувати його та захищати у встановленому законом
порядку; по-четверте, конституційне право на соціальний захист
розповсюджується на осіб, які частково або тимчасово втратили працездатність,
втратили годувальника, стали безробітними з незалежних від них обставин, а
також досягли пенсійного віку; по-п’яте, конституційне право на соціальний
захист передбачає соціальне забезпечення, а також інші форми соціального
захисту.
2. Дослідження змісту конституційного права на соціальний захист засвідчило,
що його варто розглядати в сукупності чотирьох елементів: права отримання
соціального захисту від держави; права вимагати виконання дій, спрямованих на
гарантування конституційного права на соціальний захист; права користуватись
соціальним захистом; права звернутися за захистом свого права. Кожен із зазначених
елементів є невід’ємною складовою реалізації конституційного права. Так, право
отримання соціального захисту від держави означає, що кожна особа, яка зазнала
негативного впливу від факторів соціального ризику, має гарантовану можливість
345
звернутись до компетентних державних органів із метою отримання
соціального захисту. При цьому такі особи мають право вимагати вчинення ними дій,
спрямованих на соціальний захист таких осіб. Особа, яка реалізувала своє право на
соціальний захист, наділена можливістю використовувати його на власний розсуд, а в
разі, якщо її право на соціальний захист порушене, держава гарантує можливість
захистити його в один із передбачених законом способів, найефективнішим серед
яких є судовий.
3. Значну цінність для дослідження соціального законодавства України
становлять: дедукція й індукція – для аналізу правових категорій, пов’язаних із
тематикою соціального законодавства від окремого до цілого для детального
розкриття проблематики; аналогія як метод, що сприяє виявленню як зовнішніх,
так і внутрішніх факторів, які впливають на процес застосування соціального
законодавства.
Системний метод формує цілісне дослідження наукової праці, що становить
не лише окремі елементи, а всю сукупність складових, яка переростає у
концепцію чи теорію, наприклад, визначення проблем сучасного стану
соціального законодавства України та пропозиції щодо законодавчих
формулювань, спрямованих на вирішення даних проблем.
4. Встановлено, що соціальне законодавство в епоху перебування земель
України у складі Великого князівства Литовського, Російської імперії, Речі
Посполитої, Австро-Угорщини та інших держав (ХVI ст. – перша половина XX
ст.) характеризувалось наступними особливостями: 1) до соціального
законодавства на території України відносились законодавчі акти всіх
перерахованих держав; 2) на території України у складі Великого князівства
Литовського та Російської імперії держава здійснювала соціальне забезпечення
громадян переважно шляхом профілактики бідності та боротьби з проявами
соціальної патології, а основними законодавчими формами соціального
законодавства були Литовські статути; 3) у Російській імперії було прийнято
низку указів, які передбачали створення спеціальних установ, покликаних
346
надавати допомогу тим, хто її потребує; сама ж допомога надавалась
різними способами – шляхом виховання, лікування, надання засобів для
існування.
5. Констатовано, що соціальне законодавство в епоху перебування земель
України у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік (1917–1991 роки)
характеризувалось наступними особливостями: 1) централізацією ресурсів та
повноважень, а також жорсткою регламентацією соціальної сфери; 2) зведення
державою до мінімуму особистої відповідальності людини за самозабезпечення та
економічний самозахист; 3) регулярним прийняттям соціального законодавства
протягом усієї епохи; 4) формуванням єдиної державної системи соціального
забезпечення УРСР та, відповідно, єдиного соціального законодавства УРСР
наприкінці даної епохи.
6. У контексті аналізу правового концепту європейських соціальних
стандартів відзначено, що впродовж періоду незалежності України вітчизняному
законодавцю так і не вдалось врегулювати соціальну сферу таким чином, щоб
вона відповідала європейським зразкам. Про це можна стверджувати у зв’язку з
тим, що не були ратифіковані всі європейські нормативно-правові акти
соціального законодавства, а також не вирішені проблеми сучасного стану
законодавства України про соціальне забезпечення, які регулярно аналізувалися
на науковому рівні.
7. На сьогодні адаптація законодавства України до законодавства ЄС
виступає пріоритетним напрямком діяльності держави. Соціальна сфера є однією
з ключових у даному контексті, а правова система Європейського Союзу – один із
взірців побудови системи соціального захисту громадян. В умовах серйозних
проблем економічного розвитку держави, ведення війни та виникнення низки
категорій осіб, що потребують соціального захисту та допомоги, адаптація
соціального законодавства України до законодавства ЄС стає першочерговою у
порівнянні з іншими напрямами.
8. Адаптація національного соціального законодавства до законодавства ЄС
пройшла наступні етапи:
347
1) 1990–1994 роки – етап виникнення передумов адаптації
національного соціального законодавства до законодавства ЄС;
2) 1994–2004 роки – етап формування стратегічних передумов здійснення
адаптації національного соціального законодавства до законодавства ЄС;
3) 2004–2013 роки – етап початку адаптації національного соціального
законодавства до законодавства ЄС;
4) 2013 рік – сьогодення – сучасний етап адаптації національного
соціального законодавства до законодавства ЄС.
9. Наявною проблемою сучасного стану вітчизняного соціального
законодавства є невідповідність законодавства України в частині мінімальних
норм соціального забезпечення нормам Конвенції про мінімальні норми
соціального забезпечення, інших конвенцій МОП, Європейського кодексу
соціального забезпечення, що обумовлює потребу негайних законодавчих змін.
10. Для імплементації європейських соціальних стандартів необхідно
здійснити заходи внутрішньодержавного характеру, які мають бути проведені на
підготовчому етапі. До них належать такі: 1) подолання внутрішніх
суперечностей у суспільстві щодо правових цінностей країн ЄС; 2) усунення
невідповідності національного законодавства вимогам, покладеним на Україну
Угодою з ЄС; 3) досягнення значних результатів в ефективній протидії корупції;
4) реформування органів державної влади для забезпечення продуктивної
взаємодії між ними, де всі працівники та посадові особи будуть служити народу і
виконувати свої професійні обов’язки на високому рівні.
11. Ознака пріоритетності серед інших напрямів правової реформи в Україні
полягає в тому, що на найближчі роки зближення вітчизняного і європейського
законодавства є головною тенденцією еволюції законодавства нашої держави.
Звичайно, удосконалення соціального законодавства на основі локальної
специфіки є можливим, проте першочерговим завданням, яке стоїть перед
вітчизняним законодавцем, є втілення європейських принципів та стандартів.
Ознака системності полягає в тому, що адаптація соціального законодавства
України до законодавства ЄС здійснюється постійно та планово, причому
348
зазвичай законодавець чітко сплановує етапи проведення адаптації та
строки їх реалізації. Остання виділена нами ознака полягає в тому, що адаптація
повинна супроводжуватись комплексною діяльністю різних гілок влади.
Прийняття європейського законодавства в соціальній сфері не принесе бажаних
результатів тоді, коли можливість його впровадження на практиці буде
обмеженою або відсутньою.
12. Формами адаптації соціального законодавства України до законодавства
ЄС є наступні: 1) апроксимація; 2) імплементація; 3) координація; 4) уніфікація;
5) гармонізація.
13. Органами, які здійснюють контроль за відповідністю проектів
нормативно-правових актів соціального законодавства України праву
Європейського Союзу, є: 1) Комітет Верховної Ради України з питань
європейської інтеграції, який здійснює законодавчу експертизу всіх поданих на
розгляд Верховної Ради проектів нормативно-правових актів соціального
законодавства, у тому числі й Кабінетом Міністрів України та Президентом
України, на відповідність міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері
європейської інтеграції; 2) Урядовий офіс координації європейської та
євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України, на який
покладено завдання з організаційного, експертно-аналітичного та інформаційного
забезпечення опрацювання проекту акта соціального законодавства, розробником
якого є Кабінет Міністрів України, на відповідність зобов’язанням України,
визначеним у положеннях Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони,
та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і
їхніми державами-членами, з іншої сторони, щодо відповідності праву
Європейського Союзу; 3) Міністерство юстиції України, яке здійснює правову
експертизу проекту нормативно-правового акта соціального законодавства на
відповідність Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та
практиці Європейського суду з прав людини. Окрім того, існують підстави
вважати, що у майбутньому Міністерство юстиції України може здійснювати
науково-експертне, аналітичне, інформаційне та методологічне забезпечення
349
адаптації національного соціального законодавства до законодавства
Європейського Союзу.
14. Зроблено наступні висновки щодо національних особливостей
соціального законодавства Федеративної Республіки Німеччина, а також їх
співвідношення із особливостями соціального законодавства України: 1) беручи
до уваги види соціального забезпечення населення, а також їх сутність та зміст,
можна стверджувати, що соціальне законодавство у Федеративній Республіці
Німеччина та в Україні є близькими, адже ті види соціального забезпечення
(окрім допомоги на оплату житла), які діють у Німеччині, є характерними і для
України; 2) сутність видів соціального забезпечення населення і у Федеративній
Республіці Німеччина, і в Україні, є співставною, наприклад, в Україні на
сьогодні діє схожа пенсійна система, подібними є й інші види соціальної
допомоги; 3) суттєвою перевагою Федеративної Республіки Німеччина є її
економічні можливості, завдяки яким, незважаючи на дефіцит соціальних фондів,
у державі стабільно підтримується високий рівень соціального забезпечення
населення; 4) важливою відмінністю Німеччини в нормативно-правовому аспекті
є кодифікація соціального законодавства, завдяки якій усі соціальні норми
закріплені в рамках одного нормативно-правового акта.
15. Досвід формування моделі соціального захисту Франції є корисним для
України в наступних напрямках: 1) розвиток додаткових систем соціального
захисту, особливо у сфері пенсійного й медичного страхування (накопичувальна
система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, недержавне
пенсійне страхування та медичне страхування); 2) прийняття Соціального кодексу
України.
16. Встановлені наступні особливості адаптації латвійського соціального
законодавства до стандартів Європейського Союзу: 1) в Євросоюзі зберігаються
єдині стандарти соціального захисту, ці ж стандарти втілені в латвійській
правовій системі; 2) в Європейському Союзі існує єдина правова система, що
регулює питання охорони здоров’я, умов та безпеки праці, працевлаштування,
соціального захисту людей, що втратили роботу, а латвійська система соціального
350
забезпечення, виходячи із членства даної держави у Європейському
Союзі, відповідає даним критеріям; 3) латвійське соціальне законодавство
враховує інтереси різних категорій населення, незалежно від статі, віку,
соціального становища; 4) у Латвії суттєва увага приділяється обсягам
соціального забезпечення населення, тому в її національному законодавстві
передбачено велику кількість різновидів механізмів надання громадянам
соціального захисту.
17. Щодо переваг польського соціального законодавства перед українським,
то вони полягають у наступному: 1) встановлені в Конституції Польщі соціальні
гарантії більш реальні для практичного втілення, в той час як не всі соціальні
гарантії, передбачені Конституцією України, реалізовуються на практиці; 2)
польське законодавство характеризується досконалішою системою використання
коштів Фонду соціального страхування.
18. Основним негативним моментом швейцарської системи соціального
забезпечення є можливість скасування будь-якого нормативно-правового акта у
сфері соціального забезпечення на референдумі. Однією з основних проблем
України є наявність тіньового ринку праці. За прогнозами різних експертів на
сьогодні в рамках тіньової зайнятості працює близько третини українців.
Фундаментальною основою швейцарської моделі є залучення усього працюючого
населення до відповідних фондів. Заробітна плата в Швейцарії легальна в усіх
працівників, усі внески сплачуються у встановлених законом обсягах. Як наслідок,
по суті, самі громадяни більшою мірою фінансують власний соціальний захист, у
цьому і полягає особливість швейцарської моделі. Україна до сьогодні витрачає
дуже значні кошти на соціальний захист населення, оскільки ті кошти, що
потрапляють у відповідні фонди, не здатні покрити передбачені витрати навіть у тих
низьких обсягах, у яких вони встановлені.
19. Внаслідок перевантаженості соціального законодавства України
нормативно-правовими актами для його змісту характерні наступні теоретичні
проблеми: 1) суперечливість актів соціального законодавства; 2) алогічність актів
соціального законодавства; 3) нестабільність актів соціального законодавства; 4)
351
безсистемність термінології в актах соціального законодавства; 5)
велика кількість бланкетних норм.