Мельник Оксана Ярославівна Міжнародні договори у системі джерел права соціального забезпечення України

Короткий опис

Мельник Оксана Ярославівна, старший викладач кафедри цивільного, господарського та трудового права Академії праці соціальних відносин і туризму. Назва дисертації «Міжнародні договори у системі джерел права соціального забезпечення України». Шифр та назва спеціальності 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення. Шифр спеціалізованої ради Д 26.001.46 Київський національний університет імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
МЕЛЬНИК ОКСАНА ЯРОСЛАВІВНА
Прим. № ____
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ У СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне
джерело
_________________________________ О.Я. Мельник
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник–
Юсупов Валерій Андрійович,
доктор юридичних наук, доцент
Київ– 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.............................................................2
ВСТУП.................................................................................................................3
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНИХ
ДОГОВОРІВ У СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ......................................................................................... 13
1.1 Поняття та ознаки міжнародного договору у системі джерел права
соціального забезпечення. ........................................................................... 13
1.2 Класифікація міжнародних договорів у системі джерел права
соціального забезпечення ............................................................................ 30
1.3 Місце міжнародних договорів у ієрархічній структурі джерел права
соціального забезпечення ............................................................................ 43
Висновки до розділу 1................................................................................ 60
РОЗДІЛ ІІ ОСНОВНІ ВИДИ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ У
СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
УКРАЇНИ....................................................................................................... 63
2.1 Основоположні міжнародні акти ООН як джерела права
соціального забезпечення ............................................................................ 63
2.2 Конвенції та рекомендації МОП у системі джерел права
соціального забезпечення ............................................................................ 85
2.3 Двосторонні міжнародні договори у системі джерел права
соціального забезпечення .......................................................................... 109
Висновки до розділу 2.............................................................................. 123
РОЗДІЛ ІІІ ТЕНДЕНЦІЇ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЖЕРЕЛ ПРАВА
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ МІЖНАРОДНОЇ
ІНТЕГРАЦІЇ................................................................................................ 127
3.1 Міжнародні соціальні стандарти та їх роль в удосконаленні системи
джерел права соціального забезпечення................................................... 127
3.2 Тенденції розвитку джерел права соціального забезпечення в
умовах європейської інтеграції ................................................................. 138
3.3 Кодифікація законодавства про соціальне забезпечення в умовах
міжнародної інтеграції............................................................................... 152
Висновки до розділу 3.............................................................................. 165
ВИСНОВКИ.................................................................................................... 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................... 175
ДОДАТКИ........................................................................................................ 201

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і надано нове
вирішення наукового завдання, яке полягає в тому, щоб на підставі
теоретичних та практичних висновків і узагальнень учених-правознавців,
порівняльного аналізу законодавства про соціальне забезпечення України
й законодавства Європейського Союзу визначити сутність та особливості
міжнародних договорів у системі джерел права соціального забезпечення,
їх роль у правовому регулюванні відносин у сфері соціального
забезпечення. До основних результатів наукового дослідження належать
такі висновки.
1. Міжнародний договір у праві соціального забезпечення – це
специфічний акт, укладений у письмовій формі за участю двох або більше
держав та/або інших інститутів міжнародного права, що регулюється
міжнародним правом та спрямований на регламентацію відносин із
соціального забезпечення.
2. Основними ознаками міжнародних договорів у праві соціального
забезпечення можна назвати те, що вони: 1) мають міждержавний
(міжнародний) характер; 2) мають усталену письмову форму; 3)
укладаються державою та/або іншими інститутами міжнародного права; 4)
спрямовані на регулювання відносин із соціального забезпечення; 5)
спрямовані на формування ефективних механізмів реалізації, гарантування і
правової охорони права на соціальне забезпечення та інших тісно
пов’язаних з ним соціальних прав; 6) мають специфічну процедуру
укладення, виконання та припинення; 7) містять міжнародні норми права
соціального забезпечення; 8) містять міжнародні соціальні стандарти;
9) виступають базисом для національного законодавства та мають переваги
при застосуванні порівняно з актами внутрішнього законодавства про
соціальне забезпечення; 10) у своїй системі особливе місце віддають
конвенціям та рекомендаціям МОП; 11) розраховані на тривалу дію.
170
3. Виділено класифікацію міжнародних договорів у системі джерел
права соціального забезпечення за такими критеріями:
1) сферою дії: а) універсальні міжнародні договори ООН; б)
універсальні міжнародні договори МОП; в) регіональні міжнародні договори,
укладені у межах міжнародних регіональних інституцій; г) двосторонні
міжнародні договори; ґ) міжнародні договори, укладені колишніми УРСР та
СРСР, які відповідно до чинного законодавства є чинними на території
України;
2) об’єктом міжнародно-правового спрямування (функціональної
спрямованості): а) міжнародні договори з питань засад соціальної політики;
б) міжнародні договори з питань принципів та механізмів соціального
забезпечення; в) міжнародні договори з питань медичного обслуговування;
г) міжнародні договори з питань видів пенсійного забезпечення; д)
міжнародні договори з питань видів соціальних допомог, є) міжнародні
договори щодо соціальних послуг; ж) міжнародні договори з питань
реабілітації (у тому числі освітньої реабілітації) окремих категорій осіб; з)
міжнародні договори з питань соціальних пільг.
4. Конституція України декларує принцип домінування законодавчого
регулювання відносин у сфері соціального забезпечення, що полягає в тому,
що лише законом можуть встановлюватись норми та правила у цій сфері.
Такий підхід покликаний підкреслити важливість відкритість, доступність,
прозорість такої системи суспільних відносин. Міжнародні договори в цій
системі покликані її розвивати, що пов’язано з регулюванням соціальнозабезпечувальних, організаційно-забезпечувальних, а також страхових,
процедурних, процесуальних відносин. Основне завдання міжнародних
договорів в ієрархічній структурі джерел права соціального забезпечення
полягає в тому, що норми міжнародних договорів безпосередньо не
регулюють відносини із соціального захисту, а встановлюють певні
стандарти в цій сфері.
171
5. Перспективними напрямами удосконалення механізмів
імплементації міжнародно-правових актів ООН у галузі соціального
забезпечення (соціального захисту) є такі: 1) посилення співробітництва
України та ООН з гуманітарних та соціальних питань; 2) визначення дієвих
механізмів імплементації міжнародних соціальних стандартів ООН у
законодавство про соціальне забезпечення; 3) запровадження міжнародної
соціально-правової експертизи проєктів законів та інших актів законодавства
у сфері соціального забезпечення (соціального захисту) на предмет
відповідності міжнародно-правовим актам ООН; 4) визначення дієвих
механізмів виконання окремих міжнародно-правових актів ООН, наприклад
Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю; 5) забезпечення дієвості й
ефективності права на соціальне забезпечення та інших тісно пов’язаних із
ним прав; 6) посилення нагляду та контролю за дотриманням права на
соціальне забезпечення та інших тісно пов’язаних з ним прав з огляду на
зміст міжнародно-правових актів ООН; 7) визначення перспективних планів
щодо розвитку новітнього законодавства про соціальне забезпечення з огляду
на положення міжнародно-правових актів ООН.
6. Основна роль актів МОП у системі джерел права соціального
забезпечення полягає в тому, що: 1) визначають засади співробітництва й
партнерства України з МОП, іншими суб’єктами у сфері соціального
забезпечення; 2) передбачають здійснення міжнародної нормотворчості у
сфері праці та соціального захисту; 3) є базисом розвитку внутрішнього
законодавства про соціальне забезпечення, його систематизації й
кодифікації; 4) передбачають надання технічної допомоги країнам, у тому
числі й у створенні їх національного законодавства; 5) поглиблюють
систему соціальних прав, які визначено на підставі міжнародно-правових
актів ООН; 6) виступають у формі конвенцій та рекомендацій, які мають
універсальний характер; 7) визначають засади міжнародної
правосуб’єктності особи; 8) конкретизуються на підставі двосторонніх
міжнародних договорів України та інших держав.
172
7. Двосторонні міжнародні договори мають влив на формування
системи права соціального забезпечення в України з огляду на те, що ці
акти: 1) визначають засади співробітництва й партнерства України з іншими
державами у сфері соціального забезпечення; 2) сприяють розвитку
міжнародно-правового регулювання у сфері соціального забезпечення;
3) містять норми права соціального забезпечення; 4) розвивають систему
соціальних стандартів; 5) відіграють важливу роль у розвитку внутрішнього
законодавства про соціальне забезпечення, у їх систематизації та
кодифікації; 6) мають переваги в застосуванні порівняно з актами
внутрішнього законодавства.
8. Міжнародні соціальні стандарти тісно пов’язані з
фундаментальними правами людини, їх сутнісним змістом. Особливого
значення набувають міжнародні соціальні стандарти щодо сучасного стану
джерел права соціального забезпечення, які спрямовані на: 1) створення
єдиної концепції розвитку, єдиного бачення щодо організації та проведення
комплексної соціальної реформи; 3) удосконалення положень Конституції
України як Основного Закону України у сфері соціального забезпечення;
4) створення дієвого механізму адаптації актів законодавства про соціальне
забезпечення до міжнародних соціальних стандартів; 5) запровадження
механізму імплементації міжнародних соціальних стандартів при формуванні
законодавства в сфері соціального забезпечення; 6) усунення колізій у
законодавстві про соціальне забезпечення; 7) модернізації механізмів
реалізації, гарантування та правової охорони права на соціальне
забезпечення.
9. Імплементація європейських соціальних стандартів спрямована
на: гармонізацію міжнародно-правових актів ЄС, Ради Європи та актів
національного законодавства про соціальне забезпечення; затвердження
єдиного переліку європейських соціальних стандартів у сфері пенсійного
забезпечення, загальнообов’язкового державного соціального страхування,
надання допомоги та соціальних послуг; впровадження європейських
173
соціальних стандартів при формуванні національного законодавства в
частині створення нових нормативних актів у сфері соціального забезпечення
та розвитку новітньої системи джерел права соціального забезпечення.
10. Основними завданнями прийняття Загальнодержавної програми
імплементації міжнародних соціальних стандартів є: 1) забезпечення
відповідності актів законодавства та інших джерел права соціального
забезпечення міжнародним соціальним стандартам, визначеним відповідно
до міжнародно-правових актів ООН та МОП, інших міжнародних інституцій
соціального спрямування; 2) формування єдиної правової бази міжнародних
соціальних стандартів, у тому числі імплементації міжнародних соціальних
стандартів; 3) розвиток системи джерел права соціального забезпечення
виключно на основі міжнародних соціальних стандартів та забезпечення
високого рівня підготовки в Україні проєктів законів та інших нормативноправових актів соціального спрямування; 4) створення на законодавчому
рівні загальнодержавного механізму імплементації міжнародних соціальних
стандартів, який би визначав цілі та сфери адаптації законодавства,
складовими елементами якого повинно бути фінансове, інформаційне,
наукове та кадрове забезпечення; 5) забезпечення системності та
узгодженості у роботі органів державної влади під час здійснення заходів з
адаптації законодавства; 6) вдосконалення порядку планування нормотворчої
роботи на основі довгострокової програми розвитку законодавства України
про соціальне забезпечення; 7) вироблення єдиних, обов’язкових для всіх
суб’єктів права законодавчої ініціативи, правил підготовки проєктів
нормативно-правових актів про соціальне забезпечення у процесі
імплементації міжнародних соціальних стандартів; 8) вдосконалення
інформаційного забезпечення роботи з імплементації міжнародних
соціальних стандартів; 9) вдосконалення кадрового забезпечення в органах
державної влади та місцевого самоврядування, підготовка спеціалістів, які
відповідали б особливим кваліфікаційним вимогам, що ставляться до
учасників процесу імплементації міжнародних соціальних стандартів; 10)
174
вдосконалення порядку підготовки щорічних пропозицій щодо обсягів
фінансування заходів з імплементації міжнародних соціальних стандартів.
11. Кодифікація законодавства про соціальне забезпечення – це
складний процес систематизації законодавства, що базується на основі
відповідної концепції кодифікації, у тому числі міжнародних та
європейських соціальних стандартів, доступності системи соціальних прав,
гарантій їх реалізації, що проводиться з метою розробки та прийняття
парламентом єдиного, комплексного кодифікованого закону у сфері
соціального забезпечення. Ефективність та успішність кодифікації у сфері
соціального забезпечення пов’язана з необхідністю розробки та затвердження
системи принципів, які б дозволити гармонізувати та уніфікувати заходи
щодо оптимізації кодифікаційного процесу. Основними принципами
кодифікації законодавства про соціальне забезпечення є: верховенство права,
гуманізм, демократизм; пріоритетність соціальних прав та свобод людини;
обов’язковість концепції кодифікації; науковість кодифікаційного процесу;
універсальність соціального забезпечення; доступність видів соціального
забезпечення; урахування результатів експертиз та обговорень;
обов’язковість моніторингу, нагляду та контролю у сфері соціального
забезпечення.