ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПО ІНВАЛІДНОСТІ В СОЛІДАРНІЙ ПЕНСІЙНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Короткий опис

Академія праці і соціальних відносин
Федерації профспілок України

На правах рукопису

КОРОБЕНКО НАТАЛІЯ ПЕТРІВНА
УДК 349.3: 368.914

ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПО ІНВАЛІДНОСТІ В СОЛІДАРНІЙ ПЕНСІЙНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Хуторян Наталія Миколаївна,
доктор юридичних наук,
професор

Київ – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ГЕНЕЗИС ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ТА МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ДОСВІД ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПО ІНВАЛІДНОСТІ ВНАСЛІДОК
ЗАГАЛЬНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ 13
1.1. Формування та особливості правового регулювання
пенсійного забезпечення по інвалідності до проголошення Україною незалежності 13
1.2. Розвиток правового регулювання пенсійного забезпечення
по інвалідності в період незалежності Української держави 37
1.3. Міжнародно-правове регулювання пенсійного забезпечення
по інвалідності 49
1.4. Пенсійне забезпечення по інвалідності в зарубіжних країнах 68
Висновки до І розділу 80
РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ТА
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПЕНСІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН
ПО ІНВАЛІДНОСТІ В СОЛІДАРНІЙ ПЕНСІЙНІЙ СИСТЕМІ 84
2.1. Поняття та класифікація пенсійних правовідносин 84
2.2. Об’єкт пенсійних правовідносин по інвалідності в
солідарній пенсійній системі 104
2.3. Суб’єкти пенсійних правовідносин по інвалідності в
солідарній пенсійній системі 125
2.4. Підстави виникнення, зміни та припинення пенсійних
правовідносин по інвалідності в солідарній системі пенсійного
страхування 144
Висновки до ІІ розділу 180
ВИСНОВКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Здобуття Україною незалежності, здійснення демократичних перетворень у суспільстві та державі заклали якісно нові передумови до реформування системи пенсійного забезпечення. Важливим кроком у цьому напрямі стало ухвалення Верховною Радою України законів України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення”. Проте прийняття вказаних законодавчих актів не забезпечило проведення необхідних реформ, що було обумовлено неузгодженістю прийнятих законів із іншими актами пенсійного законодавства, їх складністю, відсутністю чітких і зрозумілих механізмів реалізації. Вирішенню цих та інших проблем реформування пенсійного забезпечення мають передувати цілісні системні дослідження, які б забезпечили науково-теоретичну та практичну основу для створення в Україні ефективної пенсійної системи.
У сучасних умовах спостерігається особливий, науковий інтерес до проблем розвитку в Україні трирівневої системи пенсійного забезпечення. Відповідна увага прикута і до питання правового регулювання пенсійних відносин по інвалідності в солідарній пенсійній системі, оскільки через ці правовідносини особа з інвалідністю, причиною якої стало загальне захворювання чи травма, не пов’язана із виконанням трудових обов’язків, може реалізовувати своє право на пенсійне забезпечення.
Слід підкреслити, що дослідженню проблем пенсійного забезпечення приділялася увага у працях вчених-юристів радянського періоду, серед яких особливе місце посідають праці В.С. Андрєєва, Є.І. Астрахана, В.А. Ачаркана, І.В. Гущіна, О.Д. Зайкіна, М.Л. Захарова, Р.І. Іванової, Т.М. Кузьміної, В.К. Субботенко, В.О. Тарасової, Е.Г. Тучкової, Я.М. Фогеля та ін.
В Україні окремі аспекти пенсійних правовідносин висвітлювалися у працях М.І. Боднарук, Н.Б. Болотіної, І.О. Гуменюк, Т.О. Дідковської, М.М. Клемпарського, Л.М. Князькової, Т.В. Кравчук, І.В. Оклей, С.М. Прилипка, С.М. Синчук, І.М. Сироти, А.В. Скоробагатька, Н.М. Стаховської, Б.І. Сташківа, Н.М. Хуторян, М.М. Шумила та ін.
Разом із тим, на сучасному етапі розвитку правової науки відсутнє комплексне загальнотеоретичне дослідження проблем пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі. Лише деякі питання зазначеної проблематики розглядалися українськими вченими-юристами І.В. Оклей, Р.О. Павлюковим, Л.П. Шумною.
У теорії права соціального забезпечення існує низка проблем, які пов’язані з формуванням сучасної концепції пенсійних правовідносин, із яких надзвичайно актуальними та такими, що потребують негайного вирішення, є проблеми пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі. Серед них можна виділити: вироблення понятійної категорії “пенсія по інвалідності в солідарній пенсійній системі”, встановлення кола суб’єктів та підстав виникнення пенсійних правовідносин по інвалідності в солідарній системі пенсійного страхування, удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі України.
У зв’язку із цим, виникає необхідність проведення науково-теоретичного дослідження проблем пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній системі загальнообов’язкового пенсійного страхування.
Тим більше, що деякі питання, висвітлені у наукових працях як радянського періоду, так і сучасних українських дослідників, потребують логічного продовження та уточнення, а пенсійне законодавство у зв’язку із прийняттям Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та з огляду на сучасний стан динамічного розвитку суспільних відносин вимагає корегування та удосконалення.
Таким чином, недостатня розробленість питань пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі України і зумовлює необхідність здійснення наукового дослідження із зазначеної проблематики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України відповідно до комплексної академічної наукової теми “Формування громадянського суспільства України в умовах трансформації соціальної політики” (номер державної реєстрації 01080001793).
Роботу включено до плану науково-дослідних праць юридичного факультету Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України (Протокол засідання Вченої ради Академії від 4 жовтня 2007 р. № 2).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теорії права соціального забезпечення, удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі України.
Для досягнення цієї мети у процесі дослідження ставились такі завдання:
– проведення аналізу історико-правових аспектів правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання у радянський період та визначення його етапів;
– дослідження особливостей правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності у солідарній системі в період незалежності Української держави;
– здійснення аналізу та оцінки міжнародних, європейських і регіональних стандартів та умов пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання;
– виявлення особливостей правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання у національних законодавствах зарубіжних країн;
– дослідження науково-теоретичного розуміння поняття пенсійних правовідносин по інвалідності в солідарній пенсійній системі;
– проведення дослідження та визначення об’єкта пенсійних правовідносин по інвалідності в солідарній пенсійній системі;
– розкриття особливостей суб’єктного складу пенсійних правовідносин по інвалідності у солідарній системі пенсійного страхування;
– визначення особливостей виникнення, зміни та припинення пенсійних правовідносин по інвалідності в солідарній системі пенсійного страхування;
– формулювання висновків, пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства України з питань правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі України.
Предметом дослідження є проблеми правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі України.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, формально-логічний, історичний, метод нормативно-порівняльного аналізу, конкретно-соціологічний метод збору, узагальнення та аналізу інформації, системно-структурний та ін.
За допомогою діалектичного методу були розглянуті поставлені автором проблеми правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності у їх розвитку та взаємозв’язку. Застосування історичного методу в дисертаційному дослідженні дозволило показати розвиток теорії та практики з питань пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання, а також обґрунтувати необхідність подальших наукових досліджень з цих питань. Метод нормативно-порівняльного аналізу був використаний при дослідженні норм пенсійного законодавства України та міжнародно-правових норм у цій сфері та формулюванні пропозицій щодо приведення норм пенсійного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів. Формально-логічний метод сприяв виявленню неузгодженостей, проблемних питань при розгляді понятійного апарату пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі, а також дозволив сформулювати обґрунтовані висновки, пропозиції та рекомендації у контексті оптимізації правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності на сучасному етапі. Використання методу аналізу та синтезу дозволило більш системно та узгоджено розглянути умови виникнення, зміни та припинення пенсійних правовідносин по інвалідності в солідарній системі. Метод узагальнення був застосований у процесі розробки понятійного апарату, зокрема, при визначенні понятійних категорій “пенсійні правовідносини”, “пенсійні правовідносини по інвалідності в солідарній пенсійній системі”, “пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання”, “страховий стаж” тощо. Конкретно-соціологічний метод збору, узагальнення та аналізу інформації дозволив виявити актуальні проблеми, що існують або існуватимуть у майбутньому в пенсійному забезпеченні інвалідів внаслідок загального захворювання. Формально-правовий метод використовувався при формулюванні пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення існуючих нормативно-правових актів пенсійного законодавства.
Використання вищезазначених науково-правових методів дозволило повно та всебічно дослідити особливості пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі, критично оцінити систему пенсійного законодавства та запропонувати пропозиції щодо його удосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням теоретико-правових проблем пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі України, в якому вирішено ряд науково-теоретичних завдань та внесено пропозиції щодо удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній системі пенсійного страхування.
Наукову новизну дослідження сформульовано у положеннях, що виносяться на захист:
уперше:
запропоновано системну класифікацію етапів розвитку пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання: 1-й етап – 1917-1927 рр. – виникнення та становлення пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання; 2-й етап – 1928-1955 рр. – формування радянської моделі пенсійних правовідносин по інвалідності внаслідок загального захворювання; 3-й етап – 1956-1990 рр. – становлення та удосконалення радянської моделі пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання; 4-й етап – 1991-2003 рр. – формування національної моделі пенсійних правовідносин по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою) в період незалежності України; 5-й етап – 2004 р. – до сьогодення – становлення та розвиток національної моделі пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі;
сформульовано визначення поняття пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання – це передбачена солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування щомісячна грошова виплата, що гарантується правомочній особі за умови настання інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та наявності страхового стажу встановленої законом тривалості, а також інших юридичних фактів, і яка призначається на час інвалідності уповноваженими органами Пенсійного фонду за рахунок акумульованих у ньому коштів, а в окремих випадках і державного бюджету у порядку, встановленому актами пенсійного законодавства України;
сформульовано визначення поняття пенсійних правовідносин по інвалідності в солідарній пенсійній системі – вид пенсійних правовідносин, що виникають у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування між правомочною особою, яка є інвалідом та реалізує право на пенсію по інвалідності, та уповноваженими органами Пенсійного фонду, на які покладається обов’язок своєчасно призначити та проводити виплату даного виду пенсії за рахунок акумульованих у ньому коштів, а в окремих випадках – за рахунок коштів державного бюджету, на період встановлення інвалідності;
запропоновано диференційований підхід до строків призначення пенсії по інвалідності в солідарній системі пенсійного страхування – пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання для осіб, яким інвалідність встановлена на конкретний термін, потрібно призначати з дня встановлення інвалідності, якщо за нею звернулися не пізніше 6 місяців, а для осіб, яким інвалідність встановлена без зазначення терміну переогляду, – з дня встановлення інвалідності, якщо за нею звернулися не пізніше 12 місяців;
удосконалено:
класифікацію пенсійних правовідносин по інвалідності у разі настання інвалідності внаслідок загального захворювання чи травми, не пов’язаної із трудовою діяльністю особи:
– за можливим колом правомочних осіб – поширюються на загальне коло осіб та спеціальне коло осіб: військовослужбовців і прирівняних до них осіб, державних службовців, дипломатичних працівників та інших прирівняних до державних службовців осіб, працівників прокуратури, суддів, журналістів, наукових працівників та деяких інших осіб;
– за причиною інвалідності – спричинені загальним захворюванням, невиробничою травмою, вродженим анатомічним дефектом, інвалідністю з дитинства;
– за нормативно-правовими актами, якими вони регулюються – правовідносини, що виникли на підставі законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державну службу”, “Про статус суддів”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” та інших актів;
– за строками дії – такі, що тривають довічно та тривають протягом визначеного терміну;
– за предметом правового регулювання – матеріальні, процедурні та процесуальні;
запропоновано збільшити період переогляду інвалідів та розробити перелік захворювань, за наявності яких інвалідність встановлюється на термін від одного до п’яти років, а також перелік захворювань, що дає право на встановлення інвалідності без зазначення строку переогляду;
дістало подальшого розвитку:
визначення поняття пенсія – це обумовлена та гарантована системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення щомісячна грошова виплата, що призначається та виплачується правомочним особам на умовах та у порядку, передбаченому актами пенсійного законодавства, а в окремих випадках – договором страхування та пенсійним контрактом, спеціально уповноваженими органами у сфері пенсійного забезпечення за рахунок коштів Пенсійного та інших спеціально створених фондів, а в деяких випадках – державного бюджету;
визначення поняття страховий стаж – сумарна тривалість періодів трудової або іншої суспільно корисної діяльності, передбаченої законодавством, протягом яких особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, і за які сплачено страхові внески у сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у можливості використання висновків та пропозиції, зроблених у роботі, в подальших наукових дослідженнях проблем пенсійних правовідносин по інвалідності в солідарній пенсійній системі України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що зроблені в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки та практичні рекомендації сприятимуть прискоренню вирішення правових проблем пенсійного забезпечення в Україні, вони можуть бути використані при удосконаленні чинного законодавства та застосовуватися у практичній діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування.
Результати дослідження можуть бути використані при читанні курсу лекцій з дисципліни “Право соціального забезпечення”, при підготовці підручників, посібників, методичних рекомендацій, а також у науково-дослідній роботі науковців, аспірантів, студентів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України.
Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідалися на таких наукових конференціях: Всеукраїнська наукова конференція “Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Розвиток наукових досліджень 2005” (м. Полтава, 7-9 листопада 2005 р.); Міжнародна наукова конференція “Четверті юридичні читання” (м. Київ, 3-4 квітня 2008 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення” (м. Харків, 22-23 квітня 2009 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані у восьми наукових роботах: серед них чотири наукові статті, опубліковані у визнаних Вищою атестаційною комісією України фахових виданнях, а також тези чотирьох виступів на науково-практичних конференціях.
Структура роботи та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (202 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 218 сторінок, основного тексту – 195 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

За результатами комплексного дослідження пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі України, проведеного на основі аналізу чинного законодавства України та теоретичного осмислення численних наукових праць з питань пенсійного забезпечення, можна зробити такі висновки та сформулювати наступні пропозиції:
1. Дослідження історико-правових аспектів зародження та становлення пенсійних правовідносин по інвалідності внаслідок загального захворювання в радянський період дало підстави виділити такі етапи розвитку пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання:
Першим етапом є період 1917-1927 рр., що характеризується: появою у 1918 р. нового виду забезпечення по інвалідності – пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання; охопленням пенсійним забезпеченням по інвалідності від загального захворювання незначного кола осіб – забезпеченню підлягали особи, джерелом існування яких була тільки власна праця, і які не використовували працю інших осіб, селяни права на таку пенсію не отримали; відсутністю чітко визначених умов призначення пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання та постійними змінами порядку обрахування пенсій; поступовим зменшенням ролі соціального страхування та формування державного пенсійного забезпечення.
Другим етапом є період 1928-1955 рр. – період формування радянської системи пенсійного забезпечення, протягом якого відбувається розвиток правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання. В цей період спостерігаються процеси удосконалення правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсійним забезпеченням по інвалідності охоплюється все більше коло осіб; з’являються системні умови реалізації особою права на пенсію по інвалідності; на законодавчому рівні встановлюється тригрупова класифікації інвалідності; здійснюється відхід від принципів страхування у сфері пенсійного забезпечення та формування радянської солідарної системи пенсійного забезпечення.
Третім етапом є період 1956-1990 рр. – період остаточного формування цілісної системи пенсійного забезпечення в Радянському Союзі та радянської моделі правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання. Характерним для цього періоду є удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання; розширення кола осіб, які охоплювалися пенсійним забезпеченням по інвалідності внаслідок загального захворювання – право на пенсію поряд із робітниками та службовцями отримали колгоспники; закріплення вимоги до стажу роботи, необхідного для призначення вказаної пенсії, у найбільш сприятливому для громадян обсязі; підвищення рівня пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання.
2. Проголошення Україною незалежності заклало нові передумови до формування національної системи пенсійного забезпечення. Науково-теоретичне дослідження цього періоду дозволяє виділити наступні етапи розвитку пенсійних правовідносини по інвалідності внаслідок загального захворювання в умовах незалежності:
Четвертий етап – 1991-2003 рр. Йому притаманні такі основні риси: формування національної моделі солідарної системи пенсійного забезпечення; юридичне закріплення в українському законодавстві вимог та умов пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання; здійснення спроб удосконалення солідарної системи пенсійного забезпечення та пошук більш оптимальних механізмів функціонування пенсійного забезпечення.
П’ятий етап – 2004 р. – до сьогодення – період становлення та розвитку національної моделі пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі. Цей період характеризується: формуванням національної моделі солідарної системи пенсійного страхування на основі Конституції України; заміною державного пенсійного забезпечення по інвалідності системою пенсійного страхування на основі страхових внесків зобов’язаних осіб; законодавчим закріпленням пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання або каліцтва, не пов’язаного із трудовою діяльністю, у солідарній системі пенсійного страхування.
3. Законодавство України, у порівнянні із змістом більшості норм міжнародно-правових актів, встановлює кращі умови в частині виникнення та реалізації прав на пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання. В процесі інтеграції України до Європейського Союзу, ратифікуючи міжнародно-правові акти, необхідно зважати, чи не погіршують останні правове становище осіб з інвалідністю внаслідок загального захворювання в частині забезпечення пенсійних прав.
4. Українське пенсійне законодавство в частині забезпечення інвалідів мінімальними пенсіями на рівні світових соціальних стандартів не відповідає універсальним міжнародно-правовим актам і потребує адаптації шляхом внесення змін в частині встановлення мінімальних розмірів пенсії по інвалідності для усіх груп інвалідності.
5. Статтю 2 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Грузія від 9 січня 1995 р. “Про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення”, ст. 2 Угоди між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки від 28 липня 1995 р. “Про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення”, ст. 2 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова від 29 серпня 1995 р. “Про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення”, ст. 2 Угоди між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан 21 вересня 1995 р. “Про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення” доцільно викласти у такій редакції: “Ця угода поширюється на передбачені законодавством кожної із Сторін нижчеперераховані види пенсій: пенсії за віком, пенсії по інвалідності, пенсії у разі втрати годувальника, пенсії за вислугу років, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання”.
6. З метою чіткого розмежування видів пенсій по інвалідності потрібно внести зміни до пп. 1.1 п. 1 ст. 3 Договору між Україною і Латвійською Республікою від 26 лютого 1998 р. “Про співробітництво в галузі соціального забезпечення”, п. 1 ст. 3 Договору між Урядом України і Урядом Естонської Республіки від 20 лютого 1997 р. “Про співробітництво в галузі соціального забезпечення”, пп. А п. 1 ст. 2 Договору між Україною та Словацькою Республікою від 5 грудня 2000 р. “Про соціальне забезпечення”, ч. 1 п. 1 ст. 2 Договору між Україною та Чеською Республікою від 4 липня 2001 р. “Про соціальне забезпечення” та пп. А п. 1 ст. 2 Угоди між Україною і Королівством Іспанія від 7 жовтня 1996 р. “Про соціальне забезпечення громадян”, які б чітко визначили, на який вид чи види пенсії по інвалідності поширюється дія цих Договорів.
7. Статтю 5 Договору між Україною та Республікою Болгарія від 4 вересня 2001 р. “Про соціальне забезпечення”, ст. 5 Договору між Україною і Латвійською Республікою від 26 лютого 1998 р. “Про співробітництво в галузі соціального забезпечення”, ст. 5 Договору між Урядом України і Урядом Естонської Республіки від 20 лютого 1997 р. “Про співробітництво в галузі соціального забезпечення”, ст. 5 Договору між Україною та Словацькою Республікою від 5 грудня 2000 р. “Про соціальне забезпечення”, ст. 5 Договору між Україною та Чеською Республікою від 4 липня 2001 р. “Про соціальне забезпечення” та ст. 5 Угоди між Україною і Королівством Іспанія від 7 жовтня 1996 р. “Про соціальне забезпечення громадян” доцільно було б доповнити нормою такого змісту: “Право на призначення пенсії особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набуто страховий стаж, що дає право на призначення пенсії”.
8. Головною умовою призначення пенсійного забезпечення по інвалідності в зарубіжних країнах є визнання факту повної або часткової непрацездатності, яка виникає на тривалий час або має постійний характер.
9. У законодавстві фактично усіх країн встановлена вимога до страхового стажу, необхідного для реалізації особою права на пенсійне забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання. Тривалість страхового стажу національними законодавствами встановлюється, в основному, диференційовано залежно від віку особи. Розмір пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання в іноземних державах визначається, як правило, у відсотковому відношенні до заробітної плати, яку особа отримувала до виникнення непрацездатності, та залежить від тривалості сплати страхових внесків.
10. Із урахуванням особливостей та специфіки пенсійних правовідносин та змін, що відбулися у правовому регулюванні пенсійного забезпечення у зв’язку із прийняттям базових законів України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення”, під пенсійними правовідносинами необхідно розуміти врегульовані нормами пенсійного законодавства, а в окремих випадках спеціальним договором, вольові двосторонні відносини, що виникають між правомочною особою, яка наділена суб’єктивними пенсійними правами і обов’язками, та спеціально уповноваженими органами у сфері пенсійного забезпечення, до компетенції яких належить забезпечення реалізації права особи на пенсію.
11. Пенсійні правовідносини в солідарній пенсійній системі – це двосторонні, вольові правовідносини, що виникають на умовах, визначених актами пенсійного законодавства, в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування між правомочною особою, що реалізує право на конкретний вид пенсії, та уповноваженим органом у сфері пенсійного забезпечення, який наділяється компетенцією щодо призначення та виплати цього виду пенсії.
12. Пенсійні правовідносини по інвалідності в солідарній пенсійній системі можна визначити як специфічний вид пенсійних правовідносин, що виникає в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування між правомочною особою, яка є інвалідом та реалізує право на пенсію по інвалідності, та уповноваженими органами Пенсійного фонду, на які покладається обов’язок своєчасно призначити та проводити виплату даного виду пенсії за рахунок акумульованих у ньому коштів, а в окремих випадках – за рахунок коштів державного бюджету, на період встановлення інвалідності.
Для класифікації пенсійних правовідносин по інвалідності в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування доцільно притримуватися ідеї їх поділу на матеріальні, процедурні та процесуальні.
Матеріальні пенсійні правовідносини по інвалідності у разі настання інвалідності внаслідок загального захворювання чи травми, не пов’язаної із трудовою діяльністю особи, доцільно розмежувати на такі види:
– за можливим колом правомочних осіб – такі, що поширюються на: загальне коло осіб та спеціальне коло осіб: військовослужбовців і прирівняних до них осіб, державних службовців, дипломатичних працівників та інших прирівняних до державних службовців осіб, працівників прокуратури, суддів, журналістів, наукових працівників та деяких інших осіб;
– за причиною інвалідності – спричинені загальним захворюванням, невиробничою травмою, вродженим анатомічним дефектом, інвалідністю з дитинства;
– за нормативно-правовими актами, якими вони регулюються: правовідносини, що виникли на підставі законів України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про державну службу”, “Про статус суддів”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” та інших актів;
– за строками дії – такі, що тривають довічно та тривають протягом визначеного терміну.
Процедурні поділяються на: 1) правовідносини громадян з органами Пенсійного фонду України з приводу визначення підстав пенсійного забезпечення; 2) правовідносини громадян з органами Пенсійного фонду по призначенню та виплаті пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання; 3) правовідносини громадян з органами Пенсійного фонду по перерахунку пенсії.
Процесуальні правовідносини розмежовуються на: 1) правовідносини з приводу оскарження рішення місцевого управління Пенсійного фонду України до вищестоящого органу Пенсійного фонду; 2) правовідносини у зв’язку із вирішенням спору, що виник з приводу пенсійного забезпечення по інвалідності внаслідок загального захворювання чи травми, не пов’язаної із виконанням трудових обов’язків, у суді.
13. Пенсія – це обумовлена та гарантована системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення щомісячна грошова виплата, що призначається та виплачується правомочним особам на умовах та у порядку, передбаченому актами пенсійного законодавства, а в окремих випадках – договором страхування та пенсійним контрактом, спеціально уповноваженими органами у сфері пенсійного забезпечення за рахунок коштів Пенсійного та інших спеціально створених фондів, а в деяких випадках – державного бюджету.
14. Пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання – передбачена солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування щомісячна грошова виплата, що гарантується правомочній особі за умови настання інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та наявності страхового стажу встановленої законом тривалості, а також інших юридичних фактів, і яка призначається на час інвалідності уповноваженими органами Пенсійного фонду за рахунок акумульованих у ньому коштів, а в окремих випадках і державного бюджету у порядку, встановленому актами пенсійного законодавства України.
15. Підставою виникнення пенсійних правовідносин по інвалідності в солідарній системі пенсійного страхування є досить складний юридичний склад, що характеризується сукупністю різнорідних юридичних фактів, які є його елементами. У таких правовідносинах необхідно розмежовувати підстави виникнення як матеріальних, так і процедурних та процесуальних пенсійних правовідносин.
Підставою виникнення процедурного правовідношення з приводу призначення пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання є факт встановлення конкретної групи інвалідності, що настала внаслідок загального захворювання, наявність страхового стажу та звернення правомочної особи до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання.
Для виникнення процесуальних правовідносин у зв’язку із порушенням права на пенсію по інвалідності в солідарній пенсійній системі повинен бути факт порушення права особи на пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання та звернення особи із скаргою до відповідного органу.
Підставою виникнення матеріальних пенсійних правовідносин по інвалідності внаслідок загального захворювання є сукупність таких юридичних фактів: наявність однієї із трьох груп інвалідності, причиною якої є загальне захворювання; наявність передбаченої законом тривалості страхового стажу; звернення особи до місцевого управління Пенсійного фонду України за призначенням пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання; рішення місцевого управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії.
Підставою зміни пенсійних правовідносинах по інвалідності в солідарній пенсійній системі є юридичний склад, а не одиничний юридичний факт. Такими фактами може бути прийняття МСЕК рішення про зміну групи інвалідності, набуття страхового стажу більшої тривалості, ніж той, з якого призначалася пенсія, поява у особи права на надбавку до пенсії по інвалідності або, навпаки, втрата підстав виплати надбавки; волевиявлення особи, що виявляється у зверненні із заявою до уповноваженого органу; рішення уповноваженого органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії по інвалідності.
Юридичний склад, що є підставою припинення пенсійних правовідносин по інвалідності внаслідок загального захворювання, містить наступні юридичні факти: смерть особи, відновлення здоров’я (припинення інвалідності), нез’явлення на переогляд до МСЕК; перехід пенсіонера по інвалідності на інший вид пенсії (за віком або за вислугу років), виявлення обставин або документів, що спростовують достовірність даних, які приймалися до уваги при призначенні пенсії по інвалідності тощо; прийняття рішення компетентним органом Пенсійного фонду України про припинення виплати пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання.
16. У пенсійному забезпеченні по інвалідності в солідарній пенсійній системі не можна виділяти інвалідність або інший юридичний факт як основний, головний юридичний факт чи власне юридичний, а інші факти вважати додатковими, допоміжними, похідними та другорядними. Усі елементи юридичного складу є необхідними, рівними та такими, які мають однакове юридичне значення для виникнення пенсійних правовідносин по інвалідності в солідарній системі пенсійного страхування.
17. На підставі проведеного теоретичного аналізу зроблені пропозиції щодо удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності в солідарній пенсійній системі України:
– абзац перший ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” слід викласти у такій редакції: “Страховий стаж – це сумарна тривалість періодів трудової або іншої суспільно корисної діяльності, передбаченої законодавством, протягом яких особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, і за які сплачено страхові внески у сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок”;
– до ч. 1 ст. 32 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” необхідно внести зміни і закріпити, що “Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності на день звернення за пенсією: до досягнення особою 23 років – 1 рік; у віці від 23 років до досягнення 26 років – 2 роки; у віці від 26 років до досягнення 29 років – 3 роки; від 29 років до досягнення 31 року включно – 4 роки; для осіб віком 32 років і старше – 5 років”;
– пункт перший ст. 33 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” слід викласти у новій редакції: “Пенсія по інвалідності призначається у таких розмірах: інвалідам І групи – 70%; інвалідам ІІ групи – 60%; інвалідам ІІІ групи – 40% заробітку”;
– пункт другий ч. 1 ст. 45 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” потребує нової редакції, а саме: “2) пенсію по інвалідності для осіб, яким інвалідність встановлена на конкретний термін, призначати з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше 6 місяців, а для осіб, яким інвалідність встановлена без зазначення терміну переогляду – з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше 12 місяців”;
– друге речення ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” необхідно уточнити та викласти у такій редакції: “Особам, яким інвалідність встановлена без зазначення строку переогляду, у тому числі інвалідам – чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років, пенсія по інвалідності призначається довічно”;
– у частині першій п. 3 Інструкції про встановлення груп інвалідності від 7 квітня 2004 р. період переогляду інвалідів потрібно переглянути у бік збільшення і встановити на рівні 1-5 років. Відповідно збільшиться і період, на який призначається пенсія по інвалідності в солідарній пенсійній системі;
– необхідно доповнити пунктом п’ятим Інструкцію про встановлення груп інвалідності, у якому зазначити перелік захворювань, за наявності яких інвалідність встановлюється на строк 1-5 років та перелік захворювань, що дає право на встановлення інвалідності без зазначення строку переогляду;
– для приведення у відповідність із Конституцією України та Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у п. 3 Інструкції про встановлення груп інвалідності від 7 квітня 2004 р. та п. 1 і п. 2 затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 р. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” слід відмовитися від використання понятійної категорії “громадянам” на користь терміну “особам”.

ПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Уставы о пенсияхъ и единовременныхъ пособияхъ // Сводъ законовъ Российской империи. Полный текст 16 томов: [неофиц. изд.] / [сост.: Н.П. Балканов, С.С. Войт, В. Герценберг]; под ред. И.Д. Мордухай-Болтовского. – СПб.: Деятель, 1912. – Кн. 1–5– . –
Т. III, кн. II. – 404 с.
2. Иванова Р.И. Социальное обеспечение в государственно организованном обществе: генезис, развитие и функционирование (правовой аспект): автореф. дис. … на соискание учен. степени доктор. юр. наук : спец. 12.00.05 “Трудовое право; право социального обеспечения” / Р.И. Иванова. – М., 1987. – 51 с.
3. О вознаграждений потерпевшихъ вследствие несчастныхъ случаев рабочихъ и служащихъ, а равно членовъ их семействъ, в предприятияхъ фабрично-заводской, горной и горно-заводской промышленности // Сводъ законовъ Российской империи по Продолжениямъ 1906, 1908, 1910 гг. и позднейшим узаконениямъ 1911 и 1912 гг.: [неофиц. изд.] / [сост. Н.Е. Озерецковский, П.С. Цыпкин]; под ред. А.А. Добровольского. – СПб.: Законоведение, 1913. – Кн. 1–4– . –
Т. XI, ч. II. – 684 с.
4. Шелымагин И.И. Законодательство о фабрично-заводском труде в России. 1900-1917 / Иван Иванович Шелымагин. – М.: Госюриздат, 1952. – 319 с.
5. Декрет Совнаркома от 30 октября 1917 года “О социальном страховании” // СУ РСФСР. – 1917. – № 2. – Ст. 17.
6. Астрахан Е.И. Развитие законодательства о пенсиях рабочим и служащим. Исторический очерк (1917-1970 гг.) / Евгений Иванович Астрахан. – М.: Юридическая литература, 1971. – 215 с.
7. Постановление НКТ РСФСР от 22 февраля 1918 г. “О вознаграждении рабочих-инвалидов при закрытии предприятий” // СУ РСФСР. – 1918. – № 28. – Ст. 363.
8. Советское пенсионное право. Учебное пособие [для сред. спец. учеб. заведений и курсов повышения квалиф. руковод. работ. сис. соц. обеспеч.] / Под ред. М.Л. Захарова. – М.: Юридическая литература, 1974. – 432 с.
9. Декрет Совнаркома от 31 октября 1918 г. “О социальном обеспечении трудящихся” // СУ РСФСР. – 1918. – № 89. – Ст. 906.
10. Декрет РНК УСРР від 16 квітня 1919 р. “Про врегулювання пенсійної справи” // СУ УССР. – 1919. – № 37. – Ст. 453.
11. Декрет Совнаркома от 15 ноября 1921 г. “О социальном страховании лиц, занятых наёмным трудом” // СУ РСФСР. – 1921. – № 76. – Ст. 627.
12. Ерусланова Р.И. Пенсионное обеспечение в России: учебное пособие / Ерусланова Р.И., Емельянова Ф.Н., Кондратьева Р.А.; Российский государственный социальный университет. – М.: Дашков и Ко, 2008. – 607 с.
13. Декрет Совнаркома от 8 декабря 1921 г. “О социальном обеспечении инвалидов” // СУ РСФСР. – 1921. – № 79. – Ст. 672.
14. Кодекс Законов о Труде РСФСР от 15 ноября 1922 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lawrussia.ru/texts/legal_861/doc861a999x715.htm.
15 Постановление Союзного Совета Социального Страхования от 4 января 1926 г. “О нормах пенсий, выдаваемых в порядке социального страхования” // ИНКТ. – 1926. – № 3.
16. Постановление ЦИК и Совнаркома СССР от 28 августа 1925 г. “Об утверждении Положения об обеспечении в порядке социального страхования инвалидов труда и членов семейств умерших или безвестно отсутствующих застрахованных и инвалидов труда” // СЗ СССР. – 1925. – № 57. – Ст. 429.
17. Постановление ЦИК и Совнаркома СССР от 14 марта 1928 г. “Об утверждении Положения об обеспечении в порядке социального страхования по случаю инвалидности и по случаю потери кормильца” // СЗ СССР. – 1928. – № 17. – Ст. 146.
18. Постановление Союзного Совета Социального Страхования от 4 июля 1928 г. “О Правилах обеспечения в порядке социального страхования по инвалидности и по случаю потери кормильца” // ИНКТ. – 1928. – № 28-29.
19. Постановление ЦИК и Совнаркома СССР от 15 мая 1929 г. “Об обеспечении в порядке социального страхования по случаю старости” // СЗ СССР. – 1929. – № 32. – Ст. 289.
20 Постановление Союзного Совета Социального Страхования от 29 февраля 1932 г. “Об улучшении пенсионного обеспечения по инвалидности, по случаю потери кормильца и по старости” // ИНКТ. – 1932. – № 11.
21 Конституция СССР от 5 декабря 1936 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/articles/history/1936cnst.htm.
22. Конституція УРСР від 30 січня 1937 р. // СЗ УССР. – 1937. – № 30. – Ст. 121.
23. Постановление ВЦРПС от 31 июля 1937 г. “Об улучшении государственного социального страхования для служащих” // СЗ CССР. – 1937. – № 49. – Ст. 203.
24. Постановление Совнаркома СССР от 31 июля 1937 г. № 1230 “Об отмене ограничений в пенсионном обеспечении для лиц, ранее лишавшихся избирательных прав” // СЗ CССР. – 1937. – № 49. – Ст. 205.
25. Постановление Совнаркома СССР, ЦК ВКП(б) и ВЦСПС от 28 декабря 1938 г. “О мероприятиях по упорядочению трудовой дисциплины, улучшению практики государственного социального страхования и борьбе с злоупотреблениями в этом деле” // СЗ CССР. – 1939. – № 1. – Ст. 1.
26. Закон СРСР від 14 липня 1956 р. “Про державні пенсії” // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1956. – № 15. – Ст. 313.
27. Право социального обеспечения России: Учебник / [Буянова М.О., Гусов К.Н., Кобзева С.И. и др.]; под ред. К.Н. Гусова. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: ПБОЮЛ Грачев С.М., 2001. – 328 с.
28. Закон СРСР від 15 липня 1964 р. “Про пенсії і допомогу членам колгоспів” // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1964. – № 29. – Ст. 340.
29. Гущин И.В. Правовые проблемы социального обеспечения колхозного крестьянства: автореф. дис. … на соискание учен. степени доктор. юр. наук : спец. 12.00.05 “Трудовое право; право социального обеспечения” / И.В. Гущин. – Алма-Ата, 1986. – 53 с.
30. Гинцбург Л.Я. Некоторые спорные вопросы теории советского трудового права / Л.Я. Гинцбург // Советское государство и право. – 1965. – № 1. – С. 30-38.
31. Закон СРСР від 15 травня 1990 р. № 1450 “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР” // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1990. – № 23. – Ст. 416.
32. Декларація “Про державний суверенітет” від 16 липня 1990 р. № 55-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
33. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
34. Закон України від 12 вересня 1991 р. № 1543-XII “Про правонаступництво України” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
35. Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-XII “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
36. Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10.
37 Коробенко Н.П. Особливості реформування пенсійних правовідносин в умовах незалежності Української держави / Н.П. Коробенко // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 1. – С. 125-128.
38. Закон України від 4 червня 1997 р. № 307/97-ВР “Про внесення змін до Закону України “Про пенсійне забезпечення” // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 45. – Ст. 283.
39. Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789-XII “Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
40. Закон України від 9 квітня 1992 р. № 2262-XII (в редакції Закону України від 4 квітня 2006 р. № 3591-IV) “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 399.
41. Закон України від 17 листопада 1992 р. № 2790-XII “Про статус народного депутата України” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
42. Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
43. Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. № 3758-XII “Про проект Концепції соціального забезпечення населення України” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 6. – Ст. 31.
44. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
45. Указ Президента України від 12 травня 1996 р. № 333/96 “Про невідкладні заходи щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат” // Урядовий кур'єр. – 1996. – 14 травня. – № 84-85. – С. 11.
46. Указ Президента України від 31 серпня 1998 р. № 957/98 “Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 35. – Ст. 1295.
47. Указ Президента України від 4 травня 1998 р. № 401/98 “Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов’язкового державного пенсійного страхування” // Урядовий кур’єр. – 1998. – 14 травня. – № 89-90. – С. 12.
48. Указ Президента України вiд 20 жовтня 1998 р. № 1156/98 “Про проведення у Львівській області експерименту з призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 42. – Ст. 1546.
49. Закон України від 22 грудня 1998 р. № 329-XIV “Про проведення у Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та місті Києві експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст. 41.
50. Указ Президента України від 1 березня 2001 р. № 121/2001. “Про Положення про Пенсійний фонд України” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 350.
51. Закон України від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР “Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 23. – Ст. 121.
52. Указ Президента України від 13 квітня 1998 р. № 291/98. “Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – Ст. 569.
53. Указ Президента України від 24 травня 2000 р. № 717/2000 “Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 21. – Ст. 858.
54. Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1-14/1349 “Про основні напрямки реформування системи пенсійного забезпечення громадян” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=n1_14100-01.
55. Закон України від 9 липня 2003 р. № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49-51. – Ст. 376.
56. Закон України від 9 липня 2003 р. № 1057-IV “Про недержавне пенсійне забезпечення” // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47-48. – Ст. 372.
57. Закон України від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403.
58. Постанова Верховної Ради України від 11 травня 2004 р. № 1700-IV “Про сучасний стан пенсійного забезпечення та впровадження пенсійного страхування в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 381.
59. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2005 р. № 525-р “Про схвалення Стратегії розвитку пенсійної системи” // Офіційний вісник України. – 2005. – № 51. – Ст. 3205.
60. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 р. № 1224-р “Про схвалення Концепції подальшого проведення пенсійної реформи” // Офіційний вісник України. – 2009. – № 81. – Ст. 2752.
61. Закон України вiд 13 січня 2005 р. № 2343-IV “Про внесення зміни до статті 41 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 9. – Ст. 184.
62. Закон України від 3 квітня 2007 р. № 857-V “Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 27. – Ст. 361.
63. Закон України від 3 червня 2008 р. № 309-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 27-28. – Ст. 253.
64. Закон України від 5 березня 2009 р. № 1074-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України та посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування” // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 43. – Ст. 1428.
65. Закон України від 4 листопада 2004 р. № 2153-IV “Про внесення зміни до статті 33 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 42.
66. Закон України від 12 грудня 2006 р. № 436-V “Про внесення змін до Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо гарантій і прав окремих категорій пенсіонерів” // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 9. – Ст. 72.
67. Закон України від 29 червня 2004 р. № 1906-IV “Про міжнародні договори України” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 45.
68. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015.
69. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р. – Договір ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р. № 2148-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_042.
70. Декларація про права інвалідів від 9 грудня 1975 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_117.
71. Закон України від 15 липня 1999 р. № 966-ХІV “Про прожитковий мінімум” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 38. – Ст. 348.
72. Оклей І.В. Правове регулювання пенсійного забезпечення та надання соціальних послуг в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. / Оклей Іляна Вікторівна. – Х., 2008. – 227 с.
73. Хартія соціального забезпечення. – Гавана, 15 лютого 1982 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_418.
74. Конвенція МОП від 28 червня 1952 р. № 102 “Про мінімальні норми соціального забезпечення” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=993_011.
75. Конвенція МОП від 29 червня 1967 р. № 128 “Про допомоги по інвалідності, по старості і у зв'язку з втратою годувальника” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=993_326.
76. Рекомендація МОП від 29 червня 1967 р. № 131 “Про допомоги по інвалідності, по старості і у зв'язку з втратою годувальника” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_070.
77. Європейська соціальна хартія (переглянута). – Страсбург, 3 травня 1996 р.: ЕТS № 163. – Хартію ратифіковано із заявами Законом України від 14 вересня 2006 р. № 137-V // Акти європейського права із соціальних питань: [Збірник] / Верховна Рада України; Комітет з питань соціальної політики та праці; Інститут законодавства; Заг. ред. В.М.Литвина; [Упоряд.: Зайчук В.О. та ін.]. – К.: Парламентське видавництво, 2005. – 543 с.
78. Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників. – Страсбург, 9 грудня 1989 р. // Акти європейського права із соціальних питань: [Збірник] / Верховна Рада України; Комітет з питань соціальної політики та праці; Інститут законодавства; Заг. ред. В.М.Литвина; [Упоряд.: Зайчук В.О. та ін.]. – К.: Парламентське видавництво, 2005. – 543 с.
79. Хартія основних прав Європейського Союзу. – Ніцца, 7 грудня 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_524.
80. Європейський кодекс соціального забезпечення (переглянутий). – Рим, 6 листопада 1990 р.: ЕТS № 139 // Акти європейського права із соціальних питань: [Збірник] / Верховна Рада України; Комітет з питань соціальної політики та праці; Інститут законодавства; Заг. ред. В.М.Литвина; [Упоряд.: Зайчук В.О. та ін.]. – К.: Парламентське видавництво, 2005. – 543 с.
81. Соглашение о гарантиях прав граждан государств-участников Содружества Независимых Государств в области пенсионного обеспечения от 13 март