ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРСНОГО ЗАМІЩЕННЯ ПОСАД ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ТЕРНИЦЬКИЙ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК: 351.713(477)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРСНОГО
ЗАМІЩЕННЯ ПОСАД ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
кандидат юридичних наук, доцент
Алфьоров Сергій Миколайович

ХАРКІВ - 2010

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНКУРСУ ЯК СПОСОБУ ЗАМІЩЕННЯ ПОСАД НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ……………………………………………………………………….11
1.1. Поняття і юридична природа конкурсу………………………………...11
1.2. Принципи проведення конкурсу на державній службі……………….38
1.3. Історія конкурсного заміщення посад державних службовців………50
1.4. Зарубіжний досвід конкурсного заміщення посад державних службовців……………………………………………………………………..61
Висновки до розділу 1……………………………………………………….83

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ……………………………………………………...86
2.1. Нормативно-правове забезпечення порядку заміщення посад державних службовців………………………………………………………..86
2.2. Порядок проведення конкурсу на державній службі………………..101
2.3. Зміст конкурсних правовідносин……………………………………...118
2.4. Кадровий резерв державної служби…………………………………..134
Висновки до розділу 2……………………………………………………...148

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………150
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...155

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...168

ВСТУП
Актуальність теми. В Україні за роки незалежності створено інститут державної служби як важливий інструмент формування й реалізації державної політики, управління державою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина, а також сформовано відповідну систему національного законодавства в цій сфері. Однак шлях, який пройшла Україна за час свого суверенного, демократичного, правового становлення і світовий досвід переконують, що проведення демократичних реформ потребує постійного розвитку й оновлення в тому числі законодавства, трудового й про державну службу.
Відповідно до Концепції розвитку законодавства про державну службу в Україні, схваленої указом Президента України від 20 лютого 2006 р., №140/2006, сучасне законодавство про державну службу не повною мірою задовольняє зростаючі вимоги забезпечення реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, ефективного виконання завдань і функцій суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, не відповідає рівню зрілості громадянського суспільства й перспективам його розвитку. Негативні факти й тенденції в царині державної служби зумовлюються значною мірою тим, що законодавство не забезпечує її стабільності й престижності. Статус, умови матеріального забезпечення й соціального захисту державних службовців не відповідають рівню покладеної на них відповідальності. Невизначеність кар'єрної перспективи, правова незахищеність від суб'єктивізму керівників, напружені умови праці та інші чинники роблять державну службу непривабливою, зокрема для молоді, призводять до відтоку значної частини висококваліфікованих фахівців. Процедура прийняття на державну службу, просування по ній залишаються недостатньо відкритими й прозорими, має місце необ’єктивність при вирішенні певних питань, не забезпечується належний контроль у цій сфері з боку суспільства. Усе перелічене посилює недовіру до органів державної влади й разом із тим створює додаткові можливості для зловживань, корупції, хабарництва й безвідповідальності державних службовців.
Наведеним можна пояснити, що дослідження особливостей виникнення трудових правовідносин з державними службовцями є надзвичайно актуальним.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали праці: А.В. Андрушко, В.С. Венедіктова, І.П. Грекова, М.І. Іншина, І.П. Лавринчук, О.В. Лавриненка, В.В. Лазора, Л.І. Лазор, Н.М. Неумивайченко, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, О.В. Смирнова, Б.С. Стичинського, В.М. Толкунової, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та інших знаних учених у галузі трудового права. У той же час, незважаючи на вагомі здобутки вказаних науковців, які досліджували конкурсне заміщення державних службовців в контексті інших проблем державної служби, слід зазначити, що в Україні немає жодного комплексного дослідження в цій царині.
На даний час існує нагальна потреба в удосконаленні вітчизняного законодавства про державну службу в частині порядку прийому на неї громадян. Необхідно підвищити роль кадрового резерву, ефективність роботи з особами, зарахованими до нього, вдосконалити порядок проведення конкурсів, посилити їх вагомість, справедливо оцінювати претендентів на посаду при доборі і прийнятті їх на державну службу й при просуванні по службі, визначити й затвердити загальні вимоги до таких процедур. Успішній реалізації зазначених завдань сприятимуть оновлення й удосконалення законодавства про державну службу, а також розробка теоретичних засад щодо реалізації права громадян на державну службу та гарантій його здійснення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в межах планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр., затверджених наказом МВС України №755 від 5 липня 2004 р.), Харківського національного університету внутрішніх справ (п. 3.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2010 рр., схвалених вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.), а також науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, екологічного й аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у формулюванні теоретичних висновків, спрямованих на розвиток теорії трудового права, в розробці на цій підставі конкретних обґрунтованих практичних пропозицій для усунення колізій і прогалин в останньому та вдосконалення національного законодавства про державну службу.
Для досягнення поставлених цілей у дисертації вирішуються наступні дослідницькі завдання:
– показати правову природу конкурсу як способу заміщення посад в органах державної влади;
– визначити поняття «конкурс», установити його співвідношення із суміжними правовими категоріями;
– узагальнити зарубіжний досвід конкурсного заміщення посад державних службовців;
– вдосконалити процедуру проведення конкурсу на заміщення посад державних службовців;
– виявити взаємозв’язок інститутів конкурсу й кадрового резерву в органах державної служби;
– розкрити зміст і встановити особливості правовідносин при проведенні конкурсного відбору;
– з’ясувати положення й повноваження конкурсної комісії щодо забезпечення конкурсного відбору на посади державних службовців;
– окреслити напрямки подальшого вдосконалення правового регламентування порядку прийому громадян на державну службу на конкурсній основі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при заміщенні посад на державній службі на конкурсній основі.
Предметом дослідження є нормативно-правове забезпечення порядку конкурсного заміщення посад в органах державної влади.
Методи дослідження обрано з огляду на мету й завдання, поставлені в роботі, з урахуванням її об’єкта і предмета. При написанні дисертації використовувались досягнення загальної теорії права, ідеї й концепції, опрацьовані й запропоновані наукою трудового права, іншими галузями юридичної доктрини та правозастосовною практикою. Робота побудована на засадах методологічного плюралізму. Використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта дослідження, так і спеціальні методи. Зокрема, логічний застосовувався в процесі аналізу аналітичних матеріалів, наведення точок зору науковців щодо поняття, правової природи й основних правових засад конкурсного заміщення посад державних службовців (підрозділи 1.1; 1.2; 2.3). Порівняльно-правовий послужив для поглибленого вивчення досвіду конкурсного заміщення посад державних службовців в зарубіжних країнах (підрозділ 1.4). Завдяки історичному методу було опрацьовано становлення й розвиток інституту конкурсного заміщення посад в органах державної служби від дня його заснування до сьогодення (підрозділ 1.3). Метод раціональної критики допоміг детально проаналізувати нормативно-правові акти, що регламентують проведення конкурсу, і виявити властиві їм протиріччя (підрозділи 2.1, 2.2). Поєднання аналізу й синтезу стало в нагоді для підбиття підсумків, установлення нових даних і юридично значущих особливостей правового регулювання конкурсного заміщення посад державних службовців і формування кадрового резерву (підрозділи 2.1, 2.4).
Нормативною основою даної наукової роботи є Конституція й закони України, Кодекс законів про працю, а також нормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інші правові документи, присвячені конкурсу як способу заміщення посад на державній службі.
Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали, опублікована судова й правозастосовна практика.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у сучасному українському трудовому праві монографічним дослідженням особливостей нормативного регулювання виникнення трудових правовідносин з державними службовцями у якому обґрунтовано нові теоретичні і практичні положення щодо значення конкурсного відбору для забезпечення свободи трудового договору у ринкових відносинах.
За його результатами сформульовано авторські положення, які містять елементи наукової новизни і які й виносяться на захист. Основні з них:
вперше:
– конкурсне заміщення посад державних службовців представлене як комплексне поєднання таких його завдань: гарантування конституційного права громадян України на рівний доступ до державної служби; забезпечення права державних службовців на посадове зростання; формування високопрофесійного кадрового апарату державних органів; попередження корупції й профілактика конфліктів інтересів;
– системно обґрунтовано, що рішення конкурсної комісії для керівника повинно мати рекомендаційний, а не обов’язковий характер;
– аргументується, що кадровий резерв державної служби слід розглядати не тільки як умову виникнення трудових правовідносин з державними службовцями, а й як окремі правовідносини, як гарантію забезпечення органів державної служби висококваліфікованими кадрами, як гарантію реалізації громадянами права на працю, а конкурсний відбір – як юридичну процедуру й дійовий механізм добору на управлінські посади з метою належної організації державної служби;
– сформульовані такі принципи проведення конкурсного відбору на заміщення посад в органах державної служби, як рівність, відкритість, змагальність, об'єктивність і неупередженість конкурсної комісії, й розкрито їх зміст;
– запропоновано авторський проект Положення про порядок конкурсного заміщення вакантних посад державних службовців.
дістало подальшого розвитку:
– висновок, що найефективнішим способом заміщення посад на державній службі є конкурс, і наведено щодо цього відповідні аргументи;
– позиція, що конкурсна комісія – це колегіальний, дорадчий орган, основне призначення якого – надати керівникові відповідного органу обґрунтовані пропозиції про те, хто з осіб, які брали участь у конкурсі, гідний працювати на державній службі;
удосконалено:
– поняття конкурсу як змагального організаційно-правового способу заміщення посад на державній службі, який полягає в оцінці професійного рівня претендентів на посади;
– аргументи щодо доцільність виокремлення підготовчої й основної стадій в організації й проведенні конкурсу;
– основні напрямки правового регламентування конкурсного відбору претендентів на посади в органи державної служби.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть використовуватись:
а) у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого дослідження правового регулювання конкурсного відбору громадян на посади в органи державної служби;
б) у правотворчості – при підготовці змін і доповнень до чинного законодавства у сфері правової регламентації державної служби;
в) у правозастосуванні – в процесі втілення приписів нормативно-правових актів у практику конкретних трудових відносин щодо особливостей конкурсного заміщення посад державних службовців;
г) у процесі вивчення навчальної дисципліни «Трудове право України» у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах, а також при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Дана наукова робота виконана на кафедрі трудового, екологічного й аграрного права та в науково-дослідній лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ. Вона була представлена й обговорена на їх спільних засіданнях, схвалена й рекомендована до захисту. Результати проведеного дослідження знайшли відбиття в опублікованих статтях і тезах доповідей, оприлюднених на наукових і науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах” (Харків, 2008), „Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні” (Харків, 2009) та „Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика” (Харків, 2008).
Публікації. Основні результати дисертації опубліковані автором у 8 наукових публікаціях, зокрема, у 5 статтях, що побачили світ у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, та в 3 тезах доповідей і повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою й завданнями дослідження і складається зі вступу, 2-х розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (180 найменувань). Обсяг дисертації становить 185 сторінок, з них список використаних джерел – 18 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Результатом дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції є формулювання низки висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення теоретико-правових засад конкурсного заміщення посад державних службовців. До основних результатів дослідження віднесено нижченаведені висновки.
1. Поглиблене вивчення конкурсних завдань прийому громадян на державну службу показало, що ця проблема не втратила свого дискусійного характеру й сьогодні. Реформування державної служби, проведення адміністративних реформ знову загострили її актуальність. За сучасних умов конкурсний відбір, як умова виникнення трудових правовідносин з державними службовцями, – це потенційно важливий і вирішальний чинник забезпечення органів державної служби контингентом справжніх професіоналів і здібних спеціалістів.
2. Визнаючи за конкурсом пріоритетність у процесі зарахування на державну службу, законодавець має за мету наступне: (а) на змагальній основі відібрати кандидата, який краще інших відповідає, висунутим до претендента вимогам. Тому конкурс – це, безумовно, найдемократичніший спосіб формування складу працівників органів державної служби, який виступає дійовою гарантією забезпечення останньої висококваліфікованими кадрами.
3. Завданнями конкурсного заміщення вакантної посади державного службовця:
– гарантування конституційного права громадян України на рівний доступ до державної служби;
– забезпечення права державних службовців на кар’єрний ріст на конкурсній основі;
– формування високопрофесійного кадрового апарату державних органів;
– попередження корупції та профілактика конфліктів інтересів.
4. Конкурс як спосіб заміщення посад ґрунтується на таких загальних принципах державної служби, як служіння народу України, демократизм, законність, гуманізм, соціальна справедливість, пріоритет прав людини і громадянина, професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі, персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліну, дотримання прав і законних інтересів громадян, органів місцевого й регіонального самоврядування, підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян.
5. На підставі узагальнення історичного досвіду у сфері конкурсного заміщення посад державних службовців можна констатувати самостійний шлях розвитку конкурсу в Україні. Поява конкурсного способу заміщення розглядуваних нами посад стала можливою за наявності всіх основних елементів конкурсу в сукупності. Відсутність правової й теоретичної спадкоємності не дозволяє вести мову саме про безперервний розвиток цього методу добору державних службовців.
6. Світовий досвід організації державної служби показує, що найефективнішим способом заміщення посад на ній є конкурс, якому на сучасному етапі розвитку правової, демократичної й соціальної держави повинна приділятися найбільша увага вчених та учасників процесу побудови сучасного високопрофесійного, демократичного державного апарату.
Інститут конкурсного способу заміщення посад в органах державної служби має свою історію й широко застосовується в розвинених зарубіжних країнах. Реформування системи держслужби в Україні має використовувати їх досвід лише за тих умов, якщо його можна безболісно перенести на терени України.
7. Специфіка конкурсних правовідносин полягає в тому, що право вибору кращого працівника з числа претендентів належить не керівникові органу державної служби, а конкурсній комісії, що нерозривно пов’язано з проблемою реформування вітчизняного трудового законодавства. Вимагає нового погляду й питання про правове призначення конкурсної комісії та рішень, що приймаються нею. Аналіз нормативних і наукових джерел із цього питання дає підставу стверджувати, що конкурсна комісія – це колегіальний дорадчий орган, головне призначення якої – надати керівникові відповідного державного органу обґрунтовані пропозиції про те, хто з осіб, які брали участь у конкурсі, гідний зайняти ту чи іншу вакантну посаду на державній службі.
8. Під час конкурсу професійні й моральні якості претендентів на посади державних службовців вивчаються в певній послідовності за встановленими законодавчими критеріями, що дає можливість охарактеризувати цю юридичну процедуру як вдале визначення найкращого кандидата серед його учасників, проведення якої має відповідати означеним правовим вимогам і принципам.
9. Кадровий резерв державної служби слід розглядати не тільки як умову виникнення трудових правовідносин з державними службовцями, а й як окремі правовідносини, як гарантію забезпечення органів державної служби висококваліфікованими кадрами, як реалізацію громадянами свого права на працю, а конкурс – як юридичну процедуру зі своїми специфічними етапами, стадіями, принципами, як дійовий механізм добору гідних фахівців на управлінські посади для належної організації державної служби.
10. Запропоновано в Законі України «Про державну службу» виділити в окрему статтю основні й додаткові умови прийняття на державну службу. До основних слід віднести: (а) громадянство України, (б) рівність громадян при прийнятті на державну службу, (в) досягнення кандидатом на зайняття посади в державному органі вісімнадцяти років, (г) наявність медичного висновку про стан здоров’я кандидата на зайняття посади державного службовця, (д) володіння державною мовою, (е) наявність відповідної освіти та професійної підготовки (з посиланням на Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців), (є) обов’язкове проходження конкурсного відбору або іншої процедури, передбаченої Кабінетом Міністрів України. Додатковими умовами є сенс закріпити: (а) проходження стажування при прийнятті на державну службу, (б) проходження випробування при прийнятті на державну службу, (в) зарахування до кадрового резерву державного органу.
11. Поглиблений аналіз Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р., №169, указує на необхідність внесення до нього наступних змін і доповнень:
– п. 1 Порядку доповнити частиною 2 такого змісту: «Конкурс – це один з правових способів раціонального підбору кадрів, метою якого є визначення найкомпетентнішого серед його учасників на заміщення вакантної посади на державній службі за означеними критеріями»;
– п. 10 Порядку доповнити частиною 2 такого змісту: «Оголошення про конкурс та його умови публікуються в обласній газеті відповідної місцевої ради»;
– п. 30 Порядку доповнити реченням такого змісту: «Конкурсант повинен бути ознайомлений з протоколом конкурсної комісії».
– п. 32 Порядку викласти в такій редакції: «Призначення конкурсної комісії – надати керівникові відповідного державного органу обґрунтовані пропозиції про те, кого з осіб, які брали участь у конкурсі, призначити на посаду державного службовця. Рішення про укладення трудового договору з переможцем конкурсу приймає керівник цього органу протягом двох днів після отримання протоколу засідання конкурсної комісії».
12. Запропоновано проект Положення про порядок конкурсного заміщення вакантних посад державних службовців (Додаток 1).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Українська Радянська Енциклопедія. – К.: Головна редакція української енциклопедії, 1962. – Т. 7. – 702 с.
2. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р., №723-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – №52. – Ст. 490.
3. Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р., №169 // Офіц. вісник України. – 2002. – №8. – Ст. 351.
4. Біла Л.Р. Конкурсне провадження у державній службі // Митна справа. – 2002. – №5. – С. 93 – 97.
5. Конкурс на присудження Премії імені Ярослава Мудрого // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – №2 (29). – С. 238 – 240.
6. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р., №435-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №40-44. – Ст. 356.
7. Про затвердження Порядок проведення конкурсу щодо надання судноплавним компаніям статусу національного перевізника: Наказ Міністерства транспорту України від 04.09.2001 р., №584 // Офіц. вісник України. – 2001. – №38. – Ст. 1472.
8. Про додаткові заходи щодо підтримки молодих учених: Указ Президента України від 09.04.2002 р., №315/2002 // Офіц. вісник України. – 2002. – №15. – С. 793.
9. Про затвердження Положення про порядок надання грантів Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених: Указ Президента України від 24.12.2002 р., №1210/2002 // Офіц. вісник України. – 2002. – №52. – С. 2366.
10. Попондопуло В.Ф. Конкурсное право. Правовое регулирование несостоятельности (банкротства). – М.: Юрист, 2001. – 296 с.
11. Телюкина М.В. Конкурсное право. Сущность и модель отношений в России, государствах СНГ и Балтии // Юридический мир. – 2002. – №6. – С. 50 – 56.
12. Чуча С.Ю. Понятийный аппарат конкурсного права России: некоторые вопросы теории и практики // Право и политика. – 2002. – №7. – С. 4 – 12.
13. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р., №2343-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – №31. – Ст. 440.
14. Манохин В.М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966. – 196 с.
15. Петров Г.И. Основы советского социального управления. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. – 292 с.
16. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Вид-во ФІНН, 2009. – 728 с.
17. Вишняков В.Г. Структура и штаты органов советского государственного управления. – М.: Наука, 1972. – 278 с.
18. Власов В.А., Студеникин С.С. Советское административное право: Учебник. – М.: Госюриздат, 1959. – 535 с.
19. Советское административное право: Учебник / Отв. ред. А.Е. Лунев. – М., 1960. – 478 с.
20. Советское административное право: Учебник / Под ред. В.М. Манохина. – М.: Юрид. лит., 1977. – 542 с.
21. Баган Т. Службовець державної установи та організації: поняття та характеристика правового статусу // Адміністративне право в контексті європейського вибору України: Зб. наук. пр. – К.: Міленіум, 2004. – С. 111 – 114.
22. Смирнов В.Н. Конкурс в советском трудовом праве. – Л.: Изд-во Лен. гос. ун-та, 1960. – 45 с.
23. Абрамова А.А., Войленко Е.И. Правовые вопросы конкурсного подбора кадров // Сов. гос-во и право. – 1957. – №1. – С. 74 – 82.
24. Абрамова А.А., Войленко Е.И. Трудовые права преподавателей высшей школы. – М.: Госюриздат, 1962. – 83 с.
25. Смирнов О.В. Природа и сущность права на труд. – М. Юрид. лит., 1964. – 210 с.
26. Лебин Б.Д., Цыпкин Г.А. Права работника науки / Отв. ред. В.М. Чхиквадзе; Ин-т гос-ва и права АН СССР. – Л.: Наука, 1971. – 226 с.
27. Петренко Л.Ф. Законодательство о труде научных работников / Отв. ред. Ю.П. Орловский; АН СССР. Ин-т гос-ва и права. – М.: Наука, 1988. – 224 с.
28. Дмитриева И.К. Трудовой договор научно-педагогических работников вузов: Науч. изд. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 166 с.
29. Гейхман В.Л. Сложные фактические составы как основание возникновения трудовых правоотношений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 713 // Московский гос. ун-т. – М., 1970. – 26 с.
30. Бахрах Д.Н. Административное право: Краткий учебный курс. – М.: Норма-Инрфа-М, 2000. – 276 с.
31. Бахрах Д.Н., Татарян В.Г. Административное право России: Учебник. – 4-е изд., перераб и доп. – М.: Эксмо, 2009. – 603 с.
32. Конин Н.М. Административное право России: Учебник. – М.: Проспект; ТК Велби, 2006. – 448 с.
33. Комментарий ФЗ «О государственной гражданской службе РФ» и законодательству о гражданской службе зарубежных государств / Авт. кол.: А.Ф. Ноздрачев, А.Ф. Нуртдинова, Л.А. Чиканова и др.; Отв. ред. А.Ф. Ноздрачев; Ин-т зак-ва и сравнит. правоведения при Правительстве РФ. – М.: МЦФЭР, 2005. – 576 с.
34. Оболенський О.Ю. Державна служба. – К.: КНЕУ, 2003. – 344 с.
35. Малиновський В.Я. Державна служба: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003. – 160 с.
36. Охотский Е.В. Государственная служба в парламенте: отечественный и зарубежный опыт. – М.: Московский госуд. ин-т междун. отнош.; Российская политическая энциклопедия РОССПЭН, 2002. – 400 с.
37. Глозман В.А. Право и проверка деловых качеств работников. – Минск: Изд-во Минск. гос. ун-та, 1981. – 37 с.
38. Лавриненко О. Исполнительная власть: конкурс при принятии на работу // Бизнес-информ. – 1996. – №3. – С. 7.
39. Думин Н. Конкурс – форма реализации права на выбор работы // Социалист. труд. – 1979. – №7. – С. 118 – 123.
40. Науково-практичний коментар до Законодавства України про працю: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 2001 р. / За ред. Б.С. Стичинського, І.В. Зуба, В.Г. Ротаня. – К.: А.С.К., 2001. – 1072 с.
41. Про порядок наймання та звільнення керівників закладів освіти України, що є у державній власності: Наказ Міністерства освіти України від 27.04.1993 р., №116 // Інформаційний бюлетень Українського державного центру правової інформації. – 1993. – №6.
42. Про втрату чинності наказу Міністерства освіти України від 27.04.1993 р., №116: Наказ Міністерства освіти і науки України від 18.02.2003 р., №85 // Офіц. вісник України. – 2003. – №13. – С. 594.
43. Щодо організації та проведення конкурсного відбору кандидатів на заміщення посад науково-педагогічних працівників: Лист Міністерства освіти і науки України від 23.05.2006 р., №1/9-356 // www.mon.gov.ua.
44. Овсянко Д.М. Государственная служба Российской Федерации. – М.: Юристъ, 2002. – 287 с.
45. Манохин В.М. Способы замещения должностей // Служба в государственных и общественных организациях: Межвуз. сб. науч. трудов. – Свердловск: Уральский рабочий, 1988. – С. 26 – 31.
46. Руководитель в аппарате государственного управления / Отв. ред. В.В. Цветков. – К.: Наукова думка, 1988. – 343 с.
47. Про затвердження Положення про порядок стажування у державних органах: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.12.1994 р., №804 // www.rada.gov.ua.
48. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / За ред. О.Ю. Оболенського. – Хмельницьк: Поділля, 1999. – 568 с.
49. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р., №436-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №18, №19-20, №21-22. – Ст. 144.
50. Ярошенко О.М. Джерела трудового права України: Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2007. – 476 с.
51. Кодекс законів про працю України: Закон УРСР від 10.12.1971 р., №322-VIII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1971. – Дод. №50. – Ст. 375.
52. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 87 с.
53. Халфина P.O. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 351 с.
54. Недбайло П.Е. Общая теория советского права. – М.: Юрид. лит., 1966. – 487 с.
55. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / Отв. ред. М.С. Строгович; Академия наук СССР. Институт права им. А.Я. Вышинского. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 187 с.
56. Агарков М.М.Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
57. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Юрид. лит., 1961. – 381 с.
58. Александров Н.Г. Особенности правового регулирования труда в отдельных отраслях народного хозяйства СССР. – М.: Изд-во МГУ, 1960. – 361 с.
59. Райхер В.К. Абсолютные и относительные права: К проблеме деления хозяйственных прав. – Л.: Изд-во Лениградского ун-та, 1928. – С. 273 – 306.
60. Рыбалов А.О. Абсолютные и относительные права в работе В.К. Райхера // Северо-Кавказский юридический вестник. – 2007. – №2. – С. 3 – 11.
61. Коржова О. Організація конкурсного відбору на навчання державних службовців в Українській Академії державного управління при Президентові України // Вісник Українській Академії державного управління при Президентові України. – 2000. – №2. – С. 332 – 339.
62. Гришковец А.А. Право государственного служащего на продвижение по службе // Гос-во и право. – 1998. – №10. – С. 27 – 34.
63. Панова И.В. Продвижение по службе по Федеральному закону «Об основах государственной службы Российской Федерации // Гос-во и право. – 1998. – №2. – С. 8 – 14.
64. Проект Кодексу основних правил поведінки державного службовця // Центр законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України. – 24 січня 2000 р.
65. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції: Конвенція ООН від 31.10.2003 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2007. – №49.
66. Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції: Закон України від 18.10.2006 р., №251-V // Відом. Верхов. Ради України. – 2006. – №50. – Ст. 496.
67. Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р., №2664-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – №1. – Ст. 1.
68. Про засади запобігання та протидії корупції: Закон України від 11.06.2009 р., №1506-VI // Офіц. вісник України. – 2009. – №53. – Ст. 1822.
69. Мельник М.І. Протидія корупції: поняття, мета, напрями // Право України. – 2002. – №4. – С. 22 – 26.
70. Колодій А. М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
71. Старилов Ю.Н. Аттестация кадров аппарата управления: На материалах аттестационной практики советских органов ЦЧЭР: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Харьковский юрид. ин-т им. Ф.Э. Дзержинского. – Х., 1989. – 16 с.
72. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права: В 3-х т. – М.: НОРМА, 2002. – Т. 3 – 600 с.
73. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.
74. Оболенський О.Д. Державне управління і державна служба України: реформування у світлі світового досвіду // Формування демократичного та ефективного державного управління в Україні: Матеріали наук.-практ. семінару, 11-12 березня 2002 р. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 352 с.
75. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч.-метод. посіб. – К.: Ін-Юре, 1999. – 244 с.
76. Розенбаум Ю.А. Формирование управленческих кадров: социально-правовые проблемы / Отв. ред. В.И. Ремнев. – М.: Наука, 1982. – 230 с.
77. Коваленко А. А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія і практика. – К., 2002. – 509 с.
78. Битяк Ю.П. Державна служба в СРСР і розвиток її демократичних основ. – К.: НМК ВО, 1990. – 64 с.
79. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.2001 р., №2493-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – №33. – Ст. 175.
80. Государственная служба (комплексный подход): Учеб. пособие. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 440 с.
81. Данильєва І.Є. Принципи організації та функціонування державної служби в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ін-т законод. Верховної Ради України. – К., 2005. – 21 с.
82. Публічна служба. Зарубіжний досвід та пропозиції для України / За заг. ред. Тимощука В.П., Школика А.М. – К.: Конус-Ю, 2007. – 735 с.
83. Манохин В.М. Служба и служащий в РФ: правовое регулирование. – М.: Юристъ, 1997. – 296 с.
84. Светоний Гай Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей. – М.: Правда, 1991. – 512 с.
85. Монтескье Ш-Л. Избранные произведения. – М.: Гос. изд-во полит. лит., 1955. – 800 с.
86. Боден Ж. Метод легкого познания истории. – М.: Наука, 2000. – 413 с.
87. Ларошфуко Ф. Мемуары. Максимы / Подгот. А.С. Бобович. – М.: Наука, 1993. – 279 с.
88. Манохин В.М. Порядок формирования органов государственного управления. – М.: Госюриздат, 1963. – 109 с.
89. Новіков В.Б., Сініок Г.Ф., Круш П.В. Основи адміністративного менеджменту. – К.: Центр навчальн. літ., 2004. – 560 с.
90. Павлов-Сильванский Н.П. Государевы служилые люди: Происхождение русского дворянства. – С.-Петербург: Государственная типография, 1898. – 330 с.
91. Павлов-Сильванский Н.П. Сочинения. – Т. 3. – Государевы служилые люди: Люди кабальные и докладные. – 2-е изд. – С.-Петербург: Типография М.М. Стасюлевича, 1909. – 336 с.
92. Сенин А.С. История российской государственности. – М.: НОРМА, 2003. – 140 с.
93. Черепанова И.В. Государственная служба Российской империи XIX века (теоретическое исследование): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.14 / Омская академия МВД РФ. – Омск, 2001. – 27 с.
94. Старилов Ю.Н. Административное право: Учебник. – Ч. 2.: Книга первая: Субъекты; Органы управления; Государственная служба. – Воронеж: Изд-во Воронежского гос. ун-та, 2001. – 624 с.
95. Свод уставов о службе гражданской. [Тома 1-2]: неоффициальное изд. – С.-Петербург: Издание московского юридического книжного магазина А.Ф. Скорова, 1895. – Т. 1, Устав о службе по определению от правительства / Сост. А. Скоров, А. Полянский. – 340 с.
96. Елистратов А.И. Основные начала административного права. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издание Г.А. Лемана и С.И. Сахарова, 1917. – 294 с.
97. Охотский Е.В. Государственная служба в Парламенте: Отечественный и зарубежный опыт. – М.: Росспэн, 2002. – 400 с.
98. Атаманчук Г В Сущность государственной службы история, теория, закон, практика. – 2-е изд., доп. – М.: Изд-во Российской академии государственной службы, 2008. – 312 с.
99. Манохин В.М, Адушкин Ю.С. О реформировании государственно-служебного законодательства // Административное и административно-процессуальное право. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – С. 67 – 74.
100. Старилов ЮН Государственная служба в Российской Федерации: направления реформирования и концепция программы специального учебного курса // Гос-во и право. – 1995. – №1. – С. 40 – 47.
101. Сергун П П. Служба в органах внутренних дел. Справочник. – М.: Новый юрист, 1997. – 529 с.
102. Вопросы Государственного Комитета СССР по телевидению и радиовещанию: Постановление Совмина СССР от 05.03.1971 г., №151.
103. О введении в действие Положения о порядке заключения контрактов с директорами и художественными руководителями союзных учреждений и организаций культуры: Приказ Минкультуры СССР от 25.04.1991 г., №139.
104. Об утверждении временных норм нагрузки врачей-рентгенологов и коэффициентов рентгеновских единиц, положения о рентгеновском отделении и кабинете, положения о заведующем рентгеновским отделением (кабинетом), о враче-рентгенологе рентгеновского отделения (кабинета) лечебно профилактического учреждения, положения о рентгенолаборанте рентгеновского отделения (кабинета), положения о санитарке рентгеновского отделения (кабинета): Приказ Минздрава СССР от 31.10.1962 г., №522.
105. Инструкция о порядке замещения должностей научных работников и об аттестации старших инженеров научно-исследовательских учреждений высших учебных заведений: утверждена постановлением Президиума АН СССР от 14.12.1962 г., №982 // Бюллетень министерства высшего и среднего специального образования СССР. – 1963. – №3. – С. 8 – 11.
106. Справочник по вопросам оплаты и охраны труда работников культуры и искусства / Под общей ред. М.И. Корниловой. – М.: Профиздат, 1964. – 191 с.
107. Козлов Ю.М. Административное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1968. – 575 с.
108. Волкогонов Д.В. Триумф и трагедия. Политический портрет И.В. Сталина. Книга 1. – М.: Новости, 1990. – 620 с.
109. Бурдон Ж. Государственная служба и государственные служащие во Франции = La fonction publique et les fonctionnaires en France / Изд. Франц. организацией техн. сотрудничества. – М.: Посольство Франции в России: Министерство Иностранных Дел Франции, 1996. – 166 с.
110. Государственная служба основных капиталистических стран / Авт. кол.: И.И. Завражнов, С.Б. Четвериков, Н.С. Крылова и др.; Отв. ред. В.А. Туманов; Академия наук СССР. Институт государства и права. – М.: Наука, 1977. – 291 с.
111. Италия: Конституция и законодательные акты / Сост. Н.Ю. Попов; Под ред. В.А. Туманова; Пер. с итал. Т.А. Васильевой и Н.Ю. Попова. – М.: Прогресс, 1988. – 392 с.
112. Государственная служба в странах основных правовых систем мира: Нормативные акты / Сост.: Д.И. Васильев; Пер. и авт. вступ. ст.: И.М. Рогаль и др.; Под ред. А.А. Демина. – М.: Готика, 2001. – 560 с.
113. Административное право зарубежных стран: Учебное пособие / Под ред. Козырина А.Н.; Московский гос. ин-т междунар. отнош. МИД РФ. – М.: Спарк, 1996. – 229 с.
114. Панов А.Н. Японская дипломатическая служба. – М.: Юрид. лит., 1988. – 294 с.
115. Демин А.А. Государственная служба: Учебное пособие. – М.: Книгодел, 2005. – 128 с.
116. Оболонский А.В. Государственная служба США: История и современность // Гос-во и право. – 1999. – №4. – С. 103 – 111.
117. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учебное пособие. – М.: Логос, 2000. – 200 с.
118. Public Administration, understanding management, politics and law in the public sector // David H. Rosenbloom. – 1998. – 591 р.
119. Reese J.H., prof. of law, Seamon R.H., Associate prof. of Law. Administrative Law: Principles and Practice J.H. Reese, R.H. Seamon. – 2-nd edit. – St. Paul: Thomson: West, 2003. – 886 p.
120. Гришковец А.А. Государственная служба в странах Балтии // Журнал рос. права. – 2000. – №4. – С. 112 – 119.
121. Правила проведения конкурса на замещение вакантной административной государственной должности: Приказ Председателя Агентства Республики Казахстан по делам государственной службы от 24.11.1999 г., №А-202 // www.gov.kz.
122. Турисбек А Правовой статус государственных служащих республики Казахстан и международный опыт // Чиновник. – 2003. – №4(26). – С. 32 – 41.
123. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін-Юре, 2002. – 668 с.
124. Про порядок проведення конкурсу при прийнятті осіб на роботу до органів державної виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 р., №1047 // www.rada.gov.uа.
125. Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про державну службу»: Указ Президента України від 10.08.1994 р., №434 // Збірник Указів. – 1994. – №3. – С. 94.
126. Про внесення змін до Положення про порядок проведення конкурсу при прийнятті осіб на роботу до органів державної виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.08.1994 р., №581 // Збірник постанов Уряду України. – 1994. – №11. – Ст. 290.
127. Про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р., №782 // Збірник постанов Уряду України. – 1996. – №2. – Ст. 56.
128. Про Положення про Головне управління державної служби України: Указ Президента України від 02.04.1999 р., №1272/99 // Офіц. вісник України. – 1999. – №40. – Ст. 1985.
129. Щодо порядку вирішення питань, пов’язаних з призначенням на посади, звільненням з посад заступників голів місцевих державних адміністрацій: Офіційний лист Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України // Вісник державної служби України. – 1998. – №12; 1999. – №3.
130. Про прийняття на державну службу: огляд нормативних документів: Роз'яснення Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України від 01.03.1998 р., №10/2631 // www.rada.gov.uа.
131. Про затвердження Порядку погодження юридичним управлінням кандидатури претендента на посаду керівника юридичної служби (юрисконсульта) територіального органу Головдержслужби: Наказ Головного управління державної служби України від 16.02.2009 р., №45 // www.rada.gov.uа.
132. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995 – 1998 р.р.). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – №8.
133. Скобелкин В.Н. Трудовые правоотношения. – М.: Вердикт 1 М, 1999. – 372 с.
134. Про визнання незаконною відмову у прийнятті на роботу та про зобов'язання укласти трудовий договір і відшкодувати моральну шкоду: Ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.01.2008 р., №К-24631/06 // www.nau.kiev.ua.
135. Пашков А.С., Иванкина Т.В., Магницкая Е.В. Кадровая политика и право. – М.: Юрид. лит, 1989. – 288 с.
136. Єрьоменко В. Вдосконалювати конкурсне заміщення посад державних службовців // Право України. – 1997. – №5. – С. 52 – 56.
137. Солодовник Л. Юридичні факти-підстави виникнення трудових правовідносин // Право України. – 2000. – №1. – С. 59 – 64.
138. Лаврінчук І.П. Правовий статус державного службовця як учасника трудових правовідносин: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 // Київський нац. ун-т. – К., 1999. – 186 с.
139. Джиоев С.Х. Правовое регулирование трудовых отношений федеральных государственных служащих: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 // Московская гос. юрид. акад. – М., 1997. – 179 с.
140. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 1998. – 192 с.
141. Смирнов В.Н. Конкурс в советском праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. – М., 1962. – 22 с.
142. Федькив Г.И. Правовые вопросы организации научной работы в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 267 с.
143. Бриллиантова Н.А., Киселев И.Я., Малов В.Г. та ін. Трудовое право: Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 2001. – 492 с.
144. Скобелкин В.С. Нормы трудового права на службу эффективности общественного производства // Правоведение. – 1985. – №1. – С. 43 – 51.
145. Карпенко Д., Хуторян Н. Особлива частина проекту Кодексу України про працю потребує удосконалення // Право України. – 1998. – №6. – С. 51 – 56.
146. Карпенко Д., Хуторян Н. Правові проблеми Загальної частини проекту Кодексу України про працю // Право України. – 1998. – №3. – С. 39 – 45.
147. Процевський О. Яким бути новому Кодексу про працю України? // Право України. – 1995. – №9. – С. 26 – 31.
148. Проект Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до 2-го читання від 02.10.2008 р.) // www.rada.gov.ua.
149. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
150. Российское административное право: Учебник // Под. ред. Манохина В.М., Адушкина Ю.С. – Саратов.: Изд-во СГАП, 2003. – 519 с.
151. Колісник В. П. Володіти мовою – обов’язок службових осіб // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод, обов’язків: Наук. зб. – Х.: Право, 2000. – С. 102 – 107.
152. Про обов’язкову спеціальну перевірку відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців: Указ Президента України від 19.11.2001 р., №1098/2001 // Офіц. вісник України. – 2001. – № 47. – Ст. 2057.
153. Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади: Указ Президента України від 01.08.2002 р., №683/2002 // Офіц. вісник України. – 2002. – №31. – Ст. 1463.
154. Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи «Електронний Уряд»: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р., №208 // Офіц. вісник України. – 2003. – №9. – Ст. 378.
155. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 04.02.1998 р., №74/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – №27-28. – Ст. 181.
156. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 04.02.1998 р., №75/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – №27-28. – Ст. 182.
157. Лобанов В В. Служба Высших руководителей США // Гос-во и право. – 1996. – №6 – С. 131 – 137.
158. Про затвердження форми первинного обліку №П-2 ДС та Інструкції по її заповненню: Наказ Міністерства статистики від 26.12.1995 р., №343 // www.nau.kiev.ua.
159. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1998. – 263 с.
160. Про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди: Ухвала Вищого адміністративного суду України від 08.02.2006 р. // www.nau.kiev.ua.
161. Про зобов'язання прийняти на роботу: Ухвала Вищого адміністративного суду України від 27.03.2008 р., №К-28450/06 // www.nau.kiev.ua.
162. Государственная служба: регулирование трудовых отношений (зарубежный опыт). – Вып. 3. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – 297 с.
163. Битяк Ю.П. Організаційно-правовий механізм підбору кадрів у державних органах та їх апараті // Сб. тез. и науч. сообщ. – Х.: УГЮА, 1994. – С. 49, 50.
164. Про порушення права просування по службі державного службовця: Ухвала Вищого адміністративного суду України від 15.04.2009 р., №К-806/07 // www.nau.kiev.ua.
165. Іншин М. І. Трудовий договір як підстава виникнення службово-трудових відносин на державній службі // Вісник НУВС. – 2004. – №25. – С. 373 – 381.
166. Основы научного управления социально-экономическими процесами: Учебник / Под ред. Р.А Белоусова, А.З. Селезнева. – М.: Мысль, 1984. – 346 с.
167. Научные основы государственного управления в СССР / Пискотин М.И., Лунев А.Е., Тихомиров Ю.А. и др. / Под ред. А.Е. Лунева. – М.: Мысль, 1983. – 103 с.
168. Про затвердження Положення про формування кадрового резерву для державної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р., №199 // Офіц. вісник України. – 2001. – №9. – Ст. 367.
169. Про затвердження Інструкції про організацію роботи з кадрами у відділеннях Національної служби посередництва і примирення в Автономній Республіці Крим та областях: Наказ Національної служби посередництва і примирення від 27.03.2001 р., №83 // www.nau.kiev.ua.
170. Про затвердження Положення про кадровий резерв дипломатичної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р., №205 // Офіц. вісник України. – 2003. – №9. – Ст. 376.
171. Сергиенко Л.А. Правовая регламентация управленческого труда. – М.: Мысль, 1984. – 291 с.
172. Лукьяненко В.И. Принципы и механизмы реализации государственной кадровой политики. – М.: Изд-во РАГС. – 1998. – 375 с.
173. Серьогін В.О. Конституційний принцип гласності у діяльності органів державної влади в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Харківський ун-т внутр. справ. – Х., 1999. – 192 с.
174. Розенбаум Ю.А. Подготовка управленческих кадров. – М.: Наука, 1981. – 227 с.
175. Про Положення про формування кадрового резерву для державної служби: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.12.1994 р., №853 // Уряд. кур’єр. – 1995. – №5-6 від 12.01.1995 р.
176. Про затвердження Положення про роботу з кадрами в центральних і місцевих органах державної виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.09.1995 р., №747 // // www.rada.gov.ua.
177. Про затвердження Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 02.08.1996 р., №912 // // www.rada.gov.ua.
178. Державне управління: теорія і практика / Авер’янов В.Б., Цвєтков В.В., Шаповал В.М., Кисіль С.П., Крищенко Л.Т. / За ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
179. Шмойлов М. Подготовка магистров по специальности «государственное управление» в университетах США // Власть. – 1998. – №2. – С. 70 – 73.
180. Райт Г. Державне управління. – К.: Основи, 1994. – 259 с.