ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ПРАЦІ

Короткий опис

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

КОЗАЧОК-ТРУШ НІНА ВАСИЛІВНА

УДК: 349.22

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ПРАЦІ

12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент КАПЛІНА Г.А.

ЛУГАНСЬК – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………...3
ВСТУП……………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ ПРАЦІ………….13
1.1. Місце організаційно-управлінських відносин у предметі трудового права…………………………………………………………….13
1.2. Способи правового регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері праці ……………………………………………………...29
Висновки до розділу 1………………………………………........56

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ПРАЦІ……………………………………………………………..………....62
2.1. Роботодавець як суб’єкт організаційно-управлінських правовідносин………………………………..………………………………62
2.1.1. Поняття та види роботодавців – суб’єктів організаційно-управлінських правовідносин…………………….……………………...…62
2.1.2. Особливості правосуб’єктності роботодавця як суб’єкта організаційно-управлінських правовідносин……………………………...95
2.1.3. Роль керівника підприємства, установи, організації в організації та управління працею…………………………………………112
2.2. Колектив працівників як суб’єкт організаційно-управлінських правовідносин………………………………………………………………123
2.3. Напрямки вдосконалення правового регулювання захисту прав і законних інтересів суб’єктів організаційно-управлінських відносин…………………………………………………………….………140
Висновки до розділу 2…………………………………………....150

ВИСНОВКИ……………………………………………………….159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………....166

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
КЗпП України – Кодекс законів про працю України;
МОП – Міжнародна організація праці;
Проект ТК України – проект Трудового кодексу України;
ЦК України – Цивільний кодекс України.

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах переходу держави до ринкової економіки особливо важливе місце в предметі трудового права України займають організаційно-управлінські відносини, що складаються між роботодавцем і колективом найманих працівників з приводу встановлення умов праці та застосування трудового законодавства. Ці правовідносини покликані сприяти поліпшенню регулюючій дії норм трудового права на суспільні відносини, що виникають в процесі організації праці і управління виробництвом. Виникаючі за безпосередньої участі колективу працівників організаційно-управлінські правовідносини є безпосереднім втіленням на підприємстві, в установі, організації принципу виробничої демократії.
Сучасний етап розвитку науки і галузі трудового права характеризується: а) розширенням сфери договірного регулювання праці за рахунок його переваг у вигляді можливості врахування специфіки галузі, регіону, виробничих інтересів як працівників, так і роботодавців; б) розвитком системи соціального діалогу як процесу визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних і економічних відносин; б) змінами спрямованості діяльності професійних спілок у бік концентрації на захисті інтересів працівників як пріоритетному напрямку діяльності. Ці та інші чинники впливають на формування і розвиток організаційно-управлінських відносин у сфері праці. Разом із тим ситуація щодо дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян, особливо в частині забезпечення гідної праці, залишається однією з найбільш актуальних проблем в Україні. Вона є причиною бідності серед працюючих, спричиняє руйнування трудового потенціалу, втрату конкурентоздатності національної економіки.
Трудовим і пов’язаним із ними відносинам приділялася значна увага в наукових працях таких вчених, як М.Г. Александров, Н.Б. Болотіна, Л.Я. Гінцбург, Ю.П. Дмитренко, В.В. Жернаков, С.О. Іванов, І.Я. Кисельов, З.Я. Козак, Р.З. Лівшиць, А.Р. Мацюк, Ю.П. Орловський, О.С. Пашков, О.І. Процевський, В.І. Прокопенко, П.Д. Пилипенко, О.В. П’ятаков О.В. Смирнов, В.І. Смолярчук, Є.Б. Хохлов, А.І. Цепін, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та ін. Не применшуючи значення теоретичних здобутків цих правознавців, наголосимо, що комплексного монографічного дослідження, присвяченого правовому регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері праці в умовах ринкової економіки, ще не провадилось. Наукова робота в цьому напрямку є досить складною за своєю сутністю й потребує застосування науково виважених, аргументованих підходів.
Наукова і практична значимість зазначених питань, недостатня розробленість їх у науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох із них обумовили вибір теми даної дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні правової природи організаційно-управлінських відносин у сфері праці, визначенні їх місця у предметі трудового права, розкритті правового положення суб’єктів відповідних правовідносин, розробці конкретних практичних пропозицій і наукових рекомендацій щодо розвитку й удосконалення нормативно-правового забезпечення і правозастосовної практики в зазначеній сфері.
Досягнення поставленої мети вимагало вирішення наступних дослідницьких завдань:
– визначити місце відносин з організації та управління працею в предметі трудового права;
– встановити співвідношення правовідносин з організації та управління працею з трудовими правовідносинами;
– охарактеризувати способи правового регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері праці;
– визначити суб’єктний склад організаційно-управлінських правовідносин у сфері праці;
– розкрити зміст правового статусу роботодавця як суб’єкта організаційно-управлінських правовідносин;
– визначити роль керівника підприємства, установи, організації в організації та управління працею;
– охарактеризувати колектив працівників як суб’єкт організаційно-управлінських правовідносин;
– розробити конкретні пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання організаційно-управлінських відносини у сфері праці.
Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини, що виникають у зв’язку з організацією управління найманою працею.
Предметом дослідження є сукупність правових норм що регулюють організаційно-управлінські відносини в сфері праці.
Методи дослідження. У ході роботи над рукописом застосовувалися як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, так і спеціальні, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність отриманих результатів.
Діалектичний метод надав можливість розглянути організаційно-управлінські правовідносини як явище, що знаходиться в розвитку й тісно взаємодіє з іншими видами правовідносин у сфері праці (підрозділ 1.1). Історико-правовий метод став у нагоді при дослідженні еволюції способів правового регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері праці (підрозділ 1.2). Застосування логіко-семантичного методу дозволило розширити понятійний апарат за рахунок визначення понять «організаційно-управлінські правовідносини», «роботодавець», «колектив працівників» (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2). Методи класифікації і групування дозволили з’ясувати види роботодавців (п. 2.1). Системно-структурний і формально-логічний методи застосовувалися у процесі визначення розбіжностей у правовому становищі роботодавця і уповноваженого ним органу (підрозділ 2.1). Застосування методу моделювання дозволило визначити напрямки вдосконалення правового регулювання захисту прав і законних інтересів суб’єктів організаційно-управлінських відносин (підрозділ 2.3).
Нормативну базу дослідження склали Конституція України, міжнародно-правові документи, Кодекс законів про працю України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закони України «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності», «Про організації роботодавців», «Про соціальний діалог», нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації комплексно досліджено проблеми правової регламентації організаційно-управлінських відносин та розроблено концепцію розвитку зазначених правовідносин в трудовому праві в умовах ринкової економіки в аспекті правового забезпечення дотримання вимог трудового законодавства.
У межах проведеного дослідження одержано такі результати, що мають ознаки наукової новизни:
Уперше:
– доведено складний характер організаційно-управлінських правовідносин у сфері праці. Запропоновано розглядати їх як систему взаємозв’язків щодо (а) утворення і діяльності профспілок або інших осіб як представників інтересів трудових колективів; (б) утворення та діяльності організацій роботодавців як представників інтересів роботодавців; (в) укладання і виконання колективних договорів, колективних угод на галузевому, регіональному та національному рівнях; (г) колективних переговорів; (д) діяльності профспілок з приводу застосування трудового законодавства; (е) участі трудових колективів в управлінні підприємством, установою, організацією; (є) вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) та ін.;
– обґрунтовано необхідність зміни назви Закону України «Про соціальний діалог в України» на «Про соціальне партнерство в України», а також внесення відповідних змін у його текст. У той час як соціальний діалог є процесом визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей і прийняття узгоджених рішень, соціальне партнерство фактично є результатом соціального діалогу;
– аргументовано доцільність збереження у новому Трудовому кодексі України контракту як особливого виду трудового договору, що має бути спрямований на (а) забезпечення умов для проявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, (б) підвищення взаємної відповідальності сторін, (в) правову та соціальну захищеність працівника. Контракт має і у подальшому укладатися тільки у виключних випадках, передбачених законами (зокрема, з керівниками підприємств);
– запропоновано назву Закону України «Про колективні договори і угоди» змінити на «Про колективні угоди» тому, що договір є різновидом угоди і відрізняється тільки суб’єктивним складом і сферою укладання. В самому ж Законі необхідно закріпити такі рівні укладення колективних угод: виробничий, регіональний, галузевий, державний.
– обстоюється позиція щодо доцільності законодавчого закріплення можливості роботодавця узгоджувати питання щодо праці керівника підприємства на умовах зовнішнього сумісництва.
Удосконалено:
– пропозицію про доцільність надання роботодавцям – фізичним особам права застосовувати колективно-договірну форму регулювання соціально-трудових відносин;
– позицію щодо використання поняття «роботодавець» у широкому та вузькому розуміннях, відповідно як суб’єкта трудового права і як суб’єкта трудових правовідносин. Закріплене чинним КЗпП України вузьке трактування зводить розуміння роботодавця тільки до особи, яка вже уклала трудовий договір з працівником. Однак, акцент потрібно зробити не на укладенні трудового договору, а на самій можливості найму працівника.
Дістали подальшого розвитку:
– розуміння того, що індивідуальні та колективні відносини у сфері праці, будучи врегульованими нормами трудового права, існують у формі трудових правовідносин. Наведені аргументи на користь єдності трудового правовідношення і трудо-правової природи його складових. Стверджується, що індивідуальні та колективні правовідносини у сфері праці мають відмінності суб'єктного, змістовного та юридичного характеру;
– усвідомлення того, що колектив працівників не є особою, а є соціальною спільнотою, об’єднання у яку відбулося на основі індивідуального інтересу кожного працівника. Слід говорити про колектив працівників, що не мають колективних (загальних, єдиних) інтересів, а об’єдналися для реалізації однорідних самостійних приватних інтересів, носіями яких є наймані працівники. Усвідомлення окремими працівниками, що в певних випадках тільки спільна дія може усунути перепони для реалізації приватних інтересів зумовило виникнення «штучного» утворення – колективу;
– позиція, що відокремлені структурні підрозділи підприємств, установ, організацій не є роботодавцями, навіть за умови найму працівників, позаяк це право належить виключно юридичній особі, а реалізується через її органи, де б територіально вони не знаходились (за місцем розташування або територіально відокремлено).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в рукописі положення можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальшого дослідження предмету трудового права та проблем правового регулювання організаційно-управлінських відносин у сфері праці;
б) у правотворчості – в процесі розробки нового Трудового кодексу України, вдосконаленні чинних КЗпП України, Законів України «Про колективні договори і угоди», «Про соціальний діалог» та ін.;
в) у практичній діяльності – під час використання конкретних рекомендацій і пропозицій стосовно організації та управління працею у діяльності органів державної виконавчої влади, професійних спілок, роботодавці та їх об’єднань;
г) у навчальному процесі – під час викладання навчальної дисципліни «Трудове право», проведенні лекцій, семінарських занять, при підготовці відповідних глав підручників і навчальних посібників, а також у науково-дослідницькій роботі студентів, слухачів і курсантів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 21–22 квітня 2011 р.)); «Проблеми реформування національного законодавства в умовах адміністративної реформи» (м. Київ, 31січня 2011р.) та «Держава і право: проблеми становлення і стратегії розвитку» (м. Суми, 21-22 травня 2011 р.).
Публікації. Основні результати проведеного наукового дослідження викладені в 6 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у 3 тезах доповідей на зазначених наукових конференціях.
Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів, що об’єднують п’ять підрозділів, з яких один містить три пункти, висновків і списку використаних джерел (195 найменувань). Загальний обсяг роботи  185 сторінок, з яких основного тексту  165 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації подане теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні правової природи організаційно-управлінських відносин у сфері праці, з’ясуванні їх місця в предметі трудового права, розкритті правового положення суб’єктів відповідних правовідносин, розробці конкретних практичних пропозицій і наукових рекомендацій щодо розвитку й удосконалення нормативно-правового забезпечення і правозастосовної практики в зазначеній сфері. Наведено основні з них.
1. Як індивідуальні, так і колективні відносини у сфері праці, будучи врегульованими нормами трудового права, існують у формі трудових правовідносин.
До аргументів на користь єдності трудового правовідношення і трудо-правової природи його складових належать такі: а) змістом індивідуальних трудових правовідносин не охоплюються всі реально існуючі правовідносини з приводу праці як трудової функції. Індивідуальні правовідносини визначають трудові права та юридичні обов’язки сторін, що уклали трудовий договір. Питання організації та управління процесом праці в рамках цих правовідносин не відображаються; б) укладення трудового договору є підставою виникнення не тільки індивідуальних, але і деяких видів колективних правовідносин; в) індивідуальні та колективні трудові відносини регулюються нормами трудового права, виникаючи у зв’язку з реалізацією людиною здібності до праці; г) взаємний вплив і неможливість окремого існування складових трудового правовідношення відповідно до чинного законодавства.
Індивідуальні та колективні правовідносини у сфері праці мають відмінності суб'єктного, змістовного та юридичного характеру.
2. Структура організаційно-управлінських правовідносин характеризується складністю внутрішньої будови, яка є системою взаємозв’язків окремих відносин щодо (а) утворення і діяльності профспілок або інших осіб як представників інтересів трудових колективів; (б) утворення та діяльності організацій роботодавців як представників інтересів роботодавців; (в) укладання і виконання колективних договорів, колективних угод на галузевому, регіональному та національному рівнях; (г) колективних переговорів; (д) діяльності профспілок з приводу застосування трудового законодавства; (е) участі трудових колективів в управлінні підприємством, установою, організацією; (є) вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) та ін.
3. Назву Закону України «Про колективні договори і угоди» доцільно змінити на «Про колективні угоди» тому, що договір є різновидом угоди і відрізняється тільки суб’єктивним складом і сферою укладання. В самому ж Законі необхідно закріпити такі рівні укладення колективних угод: виробничий, регіональний, галузевий, державний.
Спочатку у Законі України «Про колективні угоди», а пізніше у новому Трудовий кодекс України слід дати законодавче визначення понять «колективний договір» і «колективна угода», назвати види колективних угод, закріпити принципи розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод, встановити їх сторони та визначити їх правовий статус, зафіксувати порядок розробки колективних договорів і угод та вимоги до нього, розкрити зміст цих соціально-партнерських актів, охарактеризувати порядок їх укладення, закріпити особливості дії та сферу застосовування, установити гарантії при достроковому розірванні колективних договорів і угод, запропонувати ефективний механізм контролю за виконанням їх положень і відповідальності сторін за порушення у цій сфері, зафіксувати порядок вирішення спорів, що виникають при укладенні та виконанні колективних договорів та угод.
4. Виправданим є застосування поняття «роботодавець» у широкому та вузькому розуміннях, відповідно як суб’єкта трудового права і як суб’єкта трудових правовідносин. Закріплене чинним КЗпП України вузьке трактування зводить розуміння роботодавця тільки до особи, яка вже уклала трудовий договір з працівником. Враховуючи те, що термін «роботодавець» є одним із основних галузевих, а його закріплення у кодифікованому акті з питань праці сприятиме єдності правозастосування, дотримуючись принципу системності права, висловимо міркування про доцільність законодавчої фіксації поняття «роботодавець» у широкому розумінні. Для цього акцент потрібно зробити не на укладенні трудового договору, а на можливості найму працівника.
5. Роботодавцями визнаються як фізичні, так і юридичні особи. Розуміння юридичної особи з позицій теорії фікції є надзвичайно доречним для пояснення особливостей правосуб’єктності роботодавця. Властивостями суб’єкта права насправді володіє тільки людина. Натомість юридична особа є штучним утворенням, що існує лише завдяки закону. Сприйняття юридичної особи як фікції дозволяє розуміти її у випадках (а) участі у соціально-трудових правовідносинах, (б) набуття, зміни, припинення, реалізацію нею прав і виконання обов’язків, рівно як і (в) відповідальності за протиправні діяння, виключно через реалізацію перелічених можливостей її органами (директор, голова правління та ін.). Однак, орган не має статусу роботодавця.
6. Запорукою максимальної ефективності та результативності трудової діяльності працівників є поєднання керівником підприємства функцій організатора виробництва і управляючого майном. Об’єктивною причиною цього є те, що підвищення ефективності використання людських ресурсів досягається шляхом впровадження новітніх технологій, автоматизації виробництва, обладнання робочих місць, матеріального забезпечення працівників необхідними ресурсами та інноваціями, з одного боку, і вмілим управлінням та плануванням робочого процесу, з другого.
Керівник є представником роботодавця і здійснює трудову діяльність по управлінню майном і організації трудового процесу, відповідаючи за свої дії. Саме це виділяє його з кола інших працівників, які лише використовуються засоби виробництва для здійснення трудової функції і отримання визначених роботодавцем результатів, у той час як керівник управляє ними. Головним завданням керівника є створення такої системи управління, яка б діяла ефективно, в інтересах власника, з дотриманням встановлених законодавством вимог.
7. Якщо з працівниками укладається трудовий договір, то для найму на роботу керівника, як правило, застосовується передбачена законодавством його особлива форма – контракт, в якому за погодженням сторін визначаються строк найму, робочий час і час відпочинку, права, обов’язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення з посади та ін. У проекті Трудового кодексу України зберігається можливість укладення строкового трудового договору, в тому числі з керівником юридичної особи (ст. 69). Однак, інститут контракту в проекті ТК відсутній, а у Прикінцевих і Перехідних положеннях зазначено, що після набрання чинності Кодексом раніше укладені трудові договори у формі контракту вважаються трудовими договорами, укладеними на визначений у них строк. Вважаємо, що контракт як особливий вид трудового договору має зберегтися, адже він сприяє поглибленню індивідуально-договірного регулювання трудових відносин за рахунок встановлення додаткових умов праці. Він має бути спрямований на (а) забезпечення умов для проявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності та професійні навички, (б) підвищення взаємної відповідальності сторін, (в) правову та соціальну захищеність працівника. Контракт має і у подальшому укладатися тільки у виключних випадках, передбачених законами (зокрема, з керівниками підприємств).
8. Потребує законодавчого закріплення можливість роботодавця узгоджувати питання щодо праці керівника підприємства на умовах зовнішнього сумісництва. Кодекс законів про працю України слід доповнити статтею «Праця керівника підприємства, установи, організації за сумісництвом» у наступній редакції:
«Керівник підприємства, установи, організації має право працювати за сумісництвом тільки за згодою власника підприємства, установи, організації за основним місцем роботи.
Керівник підприємства, установи, організації зобов’язаний повідомляти їх власника організації про свою участь в майні та діяльності в інших організаціях».
9. Колектив працівників не є особою, а є соціальною спільнотою, об’єднання у яку відбулося на основі індивідуального інтересу кожного працівника, що вказує на віднесення цих відносин до сфери регулювання приватного права. Слід говорити не про колектив як єдиний самостійний суб’єкт права, а колектив працівників, що не мають колективних (загальних, єдиних) інтересів, а об’єдналися для реалізації однорідних самостійних приватних інтересів, носіями яких є наймані працівники. Усвідомлення окремими працівниками, що в певних випадках тільки спільна дія може усунути перепони для реалізації приватних інтересів зумовило виникнення «штучного» утворення – колективу. Штучність його виявляється через існування виключно приватних індивідуальних інтересів задля реалізації яких відбувається об’єднання зусиль. Кожен працівник вирішує питання «для себе», але, розуміючи, що самостійність не дасть вигідного результату, працівники об’єднують зусилля для задоволення приватних індивідуальних інтересів у групі, що найбільш ефективно при вирішенні питань з роботодавцем, для якого окремий працівник не створює загроз у випадку відмови від виконання трудової функції, а колективність у цьому випадку забезпечує врахування інтересів обох сторін.
10. Згідно ст. 2 проекту Трудового кодексу України до сфери його дії належать відносини щодо організації та управління працею, згадка ж про колективні трудові відносини у ній взагалі відсутня. Натомість книга 6 Кодексу має назву «Колективні трудові відносини». У цій ситуації доцільним є легальне застосовування терміну «організаційно-управлінські відносини». До того ж, розташування книг проекту Кодексу не є послідовним і логічним. Так, книга шоста «Колективні трудові відносини» розташована між книгами першою-п’ятою, восьмою, дев’ятою, присвяченими регулюванню індивідуальних трудових відносин.
11. У той час як соціальний діалог є процесом визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей і прийняття узгоджених рішень, соціальне партнерство фактично є результатом соціального діалогу. Кризовий стан економіки сьогодні лише загострив потребу суспільства у досягненні соціального балансу між найманими працівниками, роботодавцями та державою. Головними завданнями системи соціального партнерства слід вважати: залучення всіх суб'єктів суспільних відносин до управління і подолання на цій основі монополії в розподілі створеного продукту; посилення мотивацій до праці для забезпечення високих результатів роботи як необхідної умови підвищення якості життя; усунення непорозумінь і суперечностей щодо намірів, які представляють законні інтереси кожної із сторін; досягнення взаємного прагнення до виконання намічених програм, що сприятимуть утвердженню в суспільстві соціального миру і злагоди.
Приймаючи це до уваги, вважаємо за необхідне змінити назву Закону України «Про соціальний діалог в України» на «Про соціальне партнерство в України», а також внести відповідні зміни у його текст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Карпенко Д.О. Основи трудового права: Навч. посіб. / Д.О. Карпенко. – К.: А.С.К., 2003. – 656 с.
2. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник / Н.Б. Болотіна. – К.: Вікар, 2003. – 725 с.
3. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права / С.С. Алексеев. – М.: Госюриздат, 1961. – 254 с.
4. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение / Л.Я. Гинцбург. – М.: Наука, 1977. – 312 c.
5. Иванов С.А. Советское трудовое право: вопросы теории / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М.: Наука, 1978. – 368 с.
6. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества / А.Р. Мацюк. – К.: Наукова думка, 1984. – 280 с.
7. Цепин А.И. О коллективно-трудовых правоотношениях // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М.: ИГПАН СССР, 1975. – С. 80 – 86.
8. Цепин А.И. Трудовое право и трудовой коллектив / А.И. Цепин, А.В. Пятаков; отв. ред. Р.З. Лившиц; АН СССР. – М.: Наука, 1986. – 199 с.
9. Андреев В.С. Проблемы обшей части советского трудового права / В.С. Андреев, А.С. Пашков, О.В. Смирнов, В.И. Смолярчук // Правоведение. – 1980. – №2. – С. 64 – 71.
10. Пашков А.С. Основные функции советского трудового права / А.С. Пашков // Правоведение. – 1977. – №3. – С. 81 – 85.
11. Пашков А.С. Трудовое право и социальное развитие производственных коллективов / А.С. Пашков // Труды Всесоюзного юридического заочного института / ред.: В.С. Андреев, К.П. Горшенин, А.Д. Зайкин, В.Н. Толкунова, Ю.П. Орловский, А.И. Ставцева, В.В. Петров, А.А. Абрамова, Э.Г. Тучкова. – М.: ВЮЗИ. – 1977. – Т. 50: Правовые проблемы регулирования труда в свете решений XXV съезда КПСС. – С. 16 – 29.
12. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.С. Пашков. – М.: Юрид. лит., 1976. – 576 c.
13. Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій / В.І. Прокопенко. – К.: Вентурі, 1996. – 224 с.
14. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник / В.І. Прокопенко. – Вид. 2-ге, стереотипне. – Х.: Консум, 2000. – 480 с.
15. Процевський О.І. Про предмет трудового права України / О.І. Процевський // Право України. – 2001. – №12. – С. 81 – 86.
16. Прилипко С.М. Трудове право України: Підручник / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: ФІНН, 2009. – 728 с.
17. Трудовое право России: Учебник / Отв. ред. Р.З. Лившиц и Ю.П. Орловский. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1998. – 480 с.
18. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины: Учеб. пособ. / В.С. Венедиктов. – Х.: Консум, 2006. – 304 с.
19. Скобелкин В.Н. Трудовые правоотношения / В.Н. Скобелкин. – М.: Вердикт – 1 M, 1999. – 372 с.
20. Жернаков В. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання / В. Жернаков // Право України. – 1999. – №10. – С. 41 – 45.
21. Жернаков В. Новий погляд на систему трудового права України / В. Жернаков // Право України. – 1999. – №11. – С. 140 – 143.
22. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права / П.Д. Пилипенко. – Львів: Видав. центр Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 1999. – 214 с.
23. Трудове право України: Академічний курс: Підручник / За ред. П.Д. Пилипенка. – 3-тє видання, перероб. і доп. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – 536 с.
24. Дмитренко Ю.П. Трудове право України: Навч. посіб. / Ю.П. Дмитренко. – К.: Школа, 2004. – 288 с.
25. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект / Г.І. Чанишева. – Одеса: Юрид. літ., 2001. – 328 с.
26. Гирич О.Г. Трудове право: Курс лекцій / О.Г. Гирич. – К.: Вілбор, 1999. – 208 с.
27. Лушникова М.В. Правовой механизм социального партнерства в регулировании трудовых и социально-обеспечительных отношений (сравнительно-правовое исследование): дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 / М.В. Лушникова. – М., 1997. – 363 c.
28. Международная Организация Труда. Конвенции и рекомендации (1919-1990). – Т. I (1919-1956), Т. ІІ (1957-1990). – Женева: Международное Бюро Труда, 1991. – 2119 с.
29. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р., №254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
30. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 р., №3356-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – №36. – Ст. 361.
31. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.1998 р., №137/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – №34. – Ст. 227.
32. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 р., №1045-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – №45. – Ст. 397.
33. Про організації роботодавців: Закон України від 24.05.2001 р., №2436-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – №32. – Ст. 171.
34. Про соціальний діалог в Україні: Закон України від 23.12.2010 р., №2862-VI // Офіц. вісн. України. – 2011. – №3. – Ст. 168.
35. Трудовое право: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С.А. Иванов. – 4-е изд. – М.: Изд-во Сов. энцикл., 1979. – 528 с.
36. Трудовое право: Учебник / Отв. ред. О.В. Смирнов. – М.: Проспект, 1998. – 448 с.
37. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
38. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1999. – 672 с.
39. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187 с.
40. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1998. – 570 c.
41. Мицкевич А.В. О нормах позитивного права / А.В. Мицкевич / Трудовое право и право социального обеспечения. Актуальные проблемы. – М.: Проспект, 2000. – С. 217 – 230.
42. Русинов Р.К. Правовое регулирование и его механизм / Р.К. Русинов / Теория государства и права: Учебник / Под. ред. В.М. Корельского и В.Д. Превалова. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1997. – С. 256 – 272.
43. Александров Н.Г. О месте трудового и колхозного права в системе советского социалистического права / Н.Г. Александров // Сов. гос-во и право. – 1958. – №5. – С. 116 – 123.
44. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. Н.Г. Александрова. – М.: Юрид. лит., 1972. – 576 с.
45. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А.И. Процевский. – М.: Юрид. лит, 1972. – 288 с.
46. Лившиц Р.З. Заработная плата в СССР. Правовое исследование / Р.З. Лившиц / Отв. ред. С.А. Иванов. – М.: Наука, 1972. – 272 с.
47. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учебник / И.Я. Киселев. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1998. – 253 с.
48. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право:. Учебник / И.Я. Киселев. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
49. Трудовое право России: Учебник / Под ред. С.П. Маврина, Е.Б. Хохлова. – М.: Юристъ, 2002. – 560 с.
50. Алексеев С.С. Правовое государство – судьба социализма: Научно-публицистический очерк / С.С. Алексеев. – М: Юрид. лит., 1988. – 174 c.
51. Болотіна Н.Б. Трудовий договір за законодавством України: Навч. посіб. / Н.Б. Болотіна. – К.: Видавець Паливода А.В., 2002. – 124 с.
52. Российское трудовое право: Учебник / Отв. ред. А.Д. Зайкин. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1998. – 415 с.
53. Брагинский М.И. Договорное право. Книга первая: Общие положения / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – Изд. 4-е, стереотипное. – М.: Статут, 2001. – 842 с.
54. Санникова Л.В. Договор найма труда в России / Л.В. Санникова. – М.: МТ-Пресс, 1999. – 120 с.
55. Бугров Л.Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве России / Л.Ю. Бугров. – Пермь: Изд-во Пермского ун-та; Информ.-прав. агентство ИНПЕА, 1992. – 236 с.
56. Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення цивільного і трудового права / В. Жернаков // Право України. – 2000. – №7. – С. 49 – 52.
57. Киселев И.Я. Новый облик трудового права стран Запада (прорыв в постиндустриальное общество) / И.Я. Киселев. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», ООО Журнал «Управление персоналом», 2003. – 160 с.
58. Сільченко С.О. Трудовий договір – чи є альтернатива / С.О. Сільченко // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 51. – С. 138 – 144.
59. Дивеева Н.И. Договорные основы трудового права России / Н.И. Дивеева. – Барнаул: Изд-во Алтайского гос. ун-та, 1999. – 146 с.
60. Дивеева Н.И. Общеправовые средства в механизме правового регулирования трудовых отношений / Н.И. Дивеева // Российское трудовое право на рубеже тысячелетий: Всерос. научн. конф. / Сборник материалов под ред. Е.Б. Хохлова, Е.Б. Коробченко. – Ч. 1. – СПб.: СПб гос. ун-т, 2001. – С. 142 – 151.
61. Чубоха Н. Нормативний договір як форма трудового права / Н. Чубоха // Вісн. Львівського ун-ту. Серія юрид. – 2000. – Вип. 35. – С. 325 – 329.
62. Гетьманцева Н.Д. Співвідношення централізованого і локального правового регулювання трудових відносин: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Н.Д. Гетьманцева. – К., 1996. – 22 с.
63. Кондратьев Р.И. Локальное правовое регулирование трудовых отношений в СССР: автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Р.И. Кондратьев. – М., 1979. – 33 с.
64. Лосиця І.О. Колективний договір в умовах переходу до ринкової економіки: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / І.О. Лосиця. – Х., 1997. – 24 с.
65. Муцинова Н.Д. Коллективный договор и соглашение как формы социального партнерства в сфере труда / Н.Д. Муцинова // Известия ВУЗов. Правоведение. – 2000. – №2. – С. 104 – 112.
66. Прилипко С.М. Трудове право України: Підручник / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. – 664 с.
67. Щодо колективних договорів: Рекомендація МОП від 29.06.1951 р., №91 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.rada.gov.ua
68. Постанова Вищого Господарського суду України від 05.12.2002 р. по справі №3/130н [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.rada.gov.ua
69. Лосица И.А. Содержание коллективного договора: опыт и возможности совершенствования / И.А. Лосица // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 51. – С. 50 – 56.
70. Войтик А.А. Правовые проблемы согласования интересов собственника и трудового коллектива в сфере управления трудом: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / А.А. Войтик. – СПб, 1991. – 20 с.
71. Процевський О.І. Трансформація прав профспілок України: реальність чи вимисел? / О.І. Процевський // Право України. – 1996. – №7. – С. 13 – 20.
72. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.І. Прокопенка, З.Я. Козак, Л.О. Кузнецової та ін. – Х.: Консум, 2003. – 832 с.
73. Кодекс законів про працю України: Закон УРСР від 10.12.1971 р., №322-VIII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1971. – Додаток до №50. – Ст. 375.
74. Гончарова Г. Сфера укладення колективного договору / Г. Гончарова, В. Жернаков // Право України. – 2000. – №8. – С. 85 – 87.
75. Проект Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до 2-го читання від 10.12.2009 р.) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
76. Якимець В. Трудові і соціально-економічні відносини потребують удосконалення / В. Якимець // Праця і зарплата. – 2003. – №19. – С. 6, 7.
77. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 р., №108/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – №17. – Ст. 121.
78. Про оплату праці: Закон України від 24.03.1995 р., №108/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – №17. – Ст. 121.
79. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 р., №504/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – №2. – Ст. 4.
80. Лосиця І. Колективний договір в нових умовах господарювання / І. Лосиця // Право України. – 1997. – №5. – С. 73 – 76.
81. Зарубіжний досвід соціального партнерства // Україна: аспекти праці. – 1998. – №1. – С. 38 – 43.
82. Семигин Г.Ю. Социальное партнерство в современном мире / Г.Ю. Семигин. – М.: Мысль, 1996. – 208 с.
83. Соціальне партнерство: яким йому бути? // Голос України. – 1996. – №82. – 6 травня. – С. 3.
84. Бущенко П.А. Порядок укладення трудового договору як стадія реалізації права на працю / П.А. Бущенко // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 51. – С. 17 – 23.
85. Гордієнко О. Проблеми вдосконалення правового регулювання індивідуального підприємництва / О. Гордієнко // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №8. – С. 14 – 17.
86. Перцева О.Л. Дослідження функцій трудового права в умовах переходу до ринкової економіки: постановка проблеми / О.Л. Перцева // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали наук.-практ. конф. (м. Сімферополь, 19-20 травня 2003 р.) / За ред. В.С. Венедіктова. – Х.: Вид-во НУВС, 2003. – С. 223, 224.
87. Господарський кодекс Ураїни: Закон України від 16.01.2003 р., №436-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №18, №19-20, №21-22. – Ст. 144.
88. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці: В 2-х т. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – Т. І, Т. ІІ. – 1560 с.
89. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці: В 2-х т. – Женева: Міжнародне бюро праці, 2001. – Т. І, Т. ІІ. – 1560 с.
90. Новий тлумачний словник української мови / Укладачі: В. Яременко, О. Сліпушко. – В 4-х т.: Т. 3. – К.: Аконіт, 1999. – 928 с.
91. Словарь по трудовому праву / Отв. ред. Ю.П. Орловский. – М.: БЕК, 1998. – 600 с.
92. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 р., №803-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – №14. – Ст. 170.
93. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р., №435-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №40-44. – Ст. 356.
94. Трудовое право: Практикум / Под ред. К.Н. Гусова. – М.: ТК Велби, 1996. – 278 c.
95. Хохлов Е.Б. К понятию трудового договора и договора найма труда / Е.Б. Хохлов // Правоведение. – 1998. – №2. – С. 125 – 129.
96. Стичинський Б.С. Науково-практичний коментар до Законодавства України про працю: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 2001 р. / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. – К.: А.С.К., 2001. – 1072 с.
97. Економічна історія України і світу: Підручник / За ред. Б.Д. Лановика. – К.: Вікар, 1999. – 737 с.
98. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. / П.П. Музиченко. – 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 471 с.
99. Курс российского трудового права: В 3-х т.: Т. 1: Общая часть / Под ред. Е.Б. Хохлова. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 1996. – 573 с.
100. О дозволении всем владельцам посессионных фабрик отпускать по паспортам приписных и покупных на посессионном праве к их фабрикам мастеровых, рабочих и крестьян: Высочайше утвержденное Положение Комитета Министров от 29 января 1835 г. // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание второе. – СПб.: Типография ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1836. – Т. Х. – Отд. 1.7816.
101. Об отношениях между хозяевами фабричных заведений и рабочими людьми, поступающими в оные по найму: Высочайше утвержденное Положение Комитета Министр от 24 марта 1835 г. // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание второе. – СПб.: Типография ІІ Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1836. – Т. Х. – Отд. 1.8157.
102. Таль Л.С. Очерки промышленного права / Л.С. Таль. – М.: Московское научное изд-во, 1916. – 225 с.
103. Хохлов Е.Б. Очерки истории правового регулирования труда в России: Ч. 1: Правовое регулирование труда в Российской империи / Е.Б. Хохлов. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 1999. – 196 с.
104. Таль Л.С. Трудовой договор: Цивилистическое исследование: Ч. ІІ: Внутренний правопорядок хозяйственных предприятий / Л.С. Таль. – Ярославль: Типография Губернского Правления, 1918. – 420 с.
105. Горшенин К.П. Правовое регулирование труда рабочих и служащих в первый год советской власти / К.П. Горшенин. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1939. – 101 с.
106. Маркс К. Сочинения: В 50-ти т.: Т. 23 / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М.: Гос. изд-во полит лит., 1961. – 376 с.
107. Ленин В.И. Полное собрание сочинений / В.И. Ленин. – Издание пятое. – Т. 6. – М.: Гос. изд-во полит. лит., 1959.– 619 с.
108. Ильиных З.К. К вопросу о понятии предприятия как субъекта трудового права / З.К. Ильиных // Новая кодификация законодательства и развитие трудового права: Материалы научн.-практ. конф. – Свердловск, 1974. – С. 32 – 44.
109. Хрусталев Б.Ф. Государственное предприятие – субъект трудового права / Б.Ф. Хрусталев. – М.: Юрид. лит., 1976. – 159 с.
110. Венедиктов А.В. Государственные юридические лица в СССР / А.В. Венедиктов // Сов. гос-во и право. – 1940. – №10. – С. 63 – 66.
111. Кришталь М. Роботодавці як суб’єкти трудових правовідносин / М. Кришталь // Бюлетень Нац. служби посередництва і примир. – 2003. – №2. – С. 49 – 55.
112. Козак З. Поняття «роботодавець» за трудовим правом / З. Козак // Бюлетень Нац. служби посередництва і примир. – 2003. – №7. – С. 44 – 50.
113. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 р., №3687-XII // Відом. Верхов. Ради України. –1994. – №7. – Ст. 32.
114. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем: Закон України від 05.11.1997 р., №621/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. –1998. – №8. – Ст. 28.
115. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.1993 р., №3688-XII // Відом. Верхов. Ради України. –1994. – №7. – Ст. 34.
116. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23.09.1999 р., №1105-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – №46-47. – Ст. 403.
117. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02.03.2000 р., №1533-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – №22. – Ст. 171.
118. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням: Закон України від 18.01.2001 р., №2240-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – №14. – Ст. 71.
119. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003 р., №1058-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №49-51. – Ст. 376.
120. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р., №2694-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – №49. – Ст. 668.
121. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 р., №1057-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №47-48. – Ст. 372.
122. Карпенко Д. Правові проблеми загальної частини проекту Кодексу України про працю / Д. Карпенко, Н. Хуторян // Право України. – 1998. – №3. – С. 41 – 44.
123. Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р., №223 // Офіц. вісн. України. – 2007. – №40. – Ст. 1595.
124. Стычинский Б.С. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде / Б.С. Стычинский, И.В. Зуб, В.Г. Ротань. – 5-е изд., доп. и перераб. – К.: А.С.К., 2004. – 1072 с.
125. Про регулювання письмових трудових контрактів працівників з корінного населення: Конвенція МОП від 28.06.1939 р., №64 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.rada.gov.ua
126. Про максимальну тривалість трудових договорів працівників з корінного населення: Конвенція МОП від 11.07.1947 р., №86 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.rada.gov.ua
127. Про безпеку та гігієну праці на шахтах: Конвенція МОП від 22.06.1995 р., №176 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.rada.gov.ua
128. Соловйова Л. Роботодавець: термінологічні та правові аспекти / Л. Соловйова // Право України. – 2002. – №3. – С. 79 – 82.
129. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А.И. Процевский. – М.: Юрид. лит., 1972. – 288 с.
130. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С.Ф. Кечекьян. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 187 с.
131. Покровская М.А. О субъектной дифференциации в советском трудовом праве / М.А. Покровская // Правоведение. – 1967. – №6. – С. 55 – 62.
132. Черноморченко Н.П. Субъекты советского трудового права: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Н.П. Черноморченко. – Саратов, 1968. – 16 с.
133. Дождев Д.В. Римское частное право: Учебник / Д.В. Дождев / Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 1996. – 704 с.
134. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под ред. Е.А. Васильєва. – М.: Междун. отнош., 1989. – 382 с.
135. Советское и иностранное гражданское право. Проблемы взаимодействия и развития / Отв. ред. В.П. Мозолин. – М.: Наука, 1989. – 336 с.
136. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права / С.Н. Братусь. – М.: Юрид. лит., 1950. – 367 c.
137. Якушев І.М. Суб’єкти трудового права: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / І.М. Якушев. – Х., 2000. – 19 с.
138. Ильиных З.К. Социалистические предприятия и организации как субъекты трудового права / З.К. Ильиных // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М.: ИГП АН СССР, 1975. – С. 117 – 122.
139. Догадов В.М. Государственные организации как субъекты социалистического трудового правоотношения / В.М. Догадов // Правоведение. – 1957. – №1. – С. 77 – 86.
140. Ярошенко О.М. Правосуб’єктність роботодавця та її зміст / О.М. Ярошенко // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України. 2001. – Вип. 51 – С. 129 – 138.
141. Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 р., №203 // ЗП Уряду України. – 1993. – №6. – Ст. 121
142. Про затвердження Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 02.08.1995 р., №597 // ЗП Уряду України. – 1995. – №11. — Ст. 264.
143. Про об’єднання громадян: Закон України від 16.06.1992 р., №2460-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – №34. – Ст. 504.
144. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон УРСР від 16.06.1992 р., №987-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – №25. – Ст. 283.
145. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю України: Закон України від 05.07.1995 р., №263/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – №28. – Ст. 204.
146. Ярошенко О.М. Правовий статус сторін трудових правовідносин: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / І.М. Якушев. – Х., 1999. – 18 с.
147. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций: В 2-х т.: Т. 1: Основные вопросы общей теории социалистического права / С.С. Алексеев. – Свердловск: Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1972. – 396 c.
148. Скобелкин В.Н. Трудовая правоспособность советских граждан / В.Н. Скобелкин // Проблемы трудового права и права социального обеспечения – М.: Изд-во ИГП АН СССР, 1975. – С. 62 – 68.
149. Черноморченко Н.П. Трудовая правосубъектность советских граждан / Н.П. Черноморченко // Вестник ЛГУ. – 1965. – №23. – С. 130 – 137.
150. Флейшиц Е.А. Соотношение правоспособности и субъективных прав / Е.А. Флейшиц // Вопросы общей теории советского права. – М.: Госюриздат, 1960. – С. 255 – 281.
151. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан / Б.К. Бегичев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 248 с.
152. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение / Н.Г. Александров. – М.: Изд-во НКЮ СССР, 1948. – 336 с.
153. Мицкевич А.В. Субъекты советского права / А.В. Мицкевич. – М.: Госюриздат, 1962. – 212 с.
154. Бегичев Б.К. Рабочие и служащие как субъекты советского трудового права: автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.05 / Б.К. Бегичев. – М., 1975. – 30 с.
155. Бегичев Б.К. Об ограничении гражданской и трудовой дееспособности граждан / Б.К. Бегичев // Сов. гос-во и право. – 1966. – №8. – С. 120 – 128.
156. Смирнов О.В. Государственное производственное предприятие как субъект трудового права / О.В. Смирнов // Сов. гос-во и право. – 1971. – №2. – С. 36 – 41.
157. Прокопенко В.И. О субъектах правовых отношений комитета профсоюза с администрацией предприятия / В.И. Прокопенко // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М.: Изд-во ИГП АН СССР, 1975. – С. 75 – 81.
158. Венгеров А.Б. Выборность руководящих работников предприятий, учреждений, организаций (выступление за круглым столом) / А.Б. Венгеров // Сов. гос-во и право. – 1988. – №1. – С. 54 – 59.
159. Тарасова В.А. Понятие предприятия как производственно-трудового колектива / В.А. Тарасова // Весник МГУ. – 1968. – №4. – С. 58 – 69.
160. Алексеев С.С., Правовое обеспечение целостной системы управления народным хозяйством СССР / С.С. Алексеев, В.П. Мозолин, В.Ф. Яковлев // Сов. гос-во и право. – 1987. – №2. – С. 16 – 22.
161. Смирнов В.Н. Внутренний трудовой распорядок на предприятии / В.Н. Смирнов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. – 159 с.
162. Свічкарьова Я.В. Особливості правового регулювання праці в акціонерних товариствах: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Я.В. Свічкарьова. – Х., 2003. – 20 с.
163. Коршунова Т.Ю. Правовое регулирование труда руководителя организации: единство и дифференциация / Т.Ю. Коршунова // Журнал российского права. – 1998. – №6. – С. 30 – 38.
164. Орловский Ю.П. Сфера действия трудового законодательства и практика его применения / Ю.П. Орловский // Право и экономика. – 1998. – №10. – С. 37 – 43.
165. Глазырин В.В. Правовое регулирование труда исполнительных руководителей акционерных обществ / В.В. Глазырин // Законодательство и экономика. – 1999. – №11. – С. 24 – 31.
166. О трудовых коллективах и повышении их роли в управлении предприятиями, учреждениями, организациями: Закон СССР от 17.06.1983 г., №9500-X // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1983. – №25. – Ст. 382.
167. О государственном предприятии (объединении): Закон СССР от 30.06.1987 г., №7284-XI // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1987. – №26. – Ст. 385.
168. Трудовые коллективы в системе советской социалистической демократии / Под ред. В.А. Масленникова. – М.: Наука, 1979. – 276 с.
169. О предприятиях в СССР: Закон СССР от 04.06.1990 г., №1529-I // Ведом. Съезда народ. депутатов и Верхов. Совета СССР. – 1990. – №25. – Ст. 460.
170. Юридичний словник / За ред. Б. Бабія, Ф. Бургака, В. Корецького та ін. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Укр. Рад. Енцикл., 1983. – 871 с.
171. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій / В.О. Котюк. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
172. Теория государства и права: Учебник / Под. ред. В.К. Бабаева. – М.: Юрист, 2002. – 592 с.
173. Сырых В.М. Теория государства и права: Учебник / В.М. Сырых. – М.: Юстицинформ, 2001. – 592 с.
174. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада / М.И. Кулагин. – М.: Дело, 1992. – 144 с.
175. Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник / Ю.А. Тихомиров. – М.: БЕК, 1995. – 484 с.
176. Селіванов В.М. Громадянське суспільство в Україні: проблеми формування і взаємодії з державою / В.М. Селіванов // Громадянське суспільство і підприємництво в Україні. Зб. наук. праць.: К.: Манускрипт, 1996. – С. 3 – 26.
177. Котюк І.І. Основи публічного права України / І.І. Котюк. – К.: Логос, 1998. – 160 с.
178. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права / Г.Ф. Шершеневич. – 7-е изд. – СПб.: Издание Бр. Башмаковых, 1909. – 818 с.
179. Додонов Е.Н. Словарь гражданского права / Е.Н. Додонов, Е.В. Каминская, О.Г. Румянцев / Под общ. ред. В.В. Залесского. – М.: ИНФРА*М, 1997. – 304 с.
180. Курбатов А.Я. Сочетание частных и публичных интересов при право