ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ

Короткий опис

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

РУДЕНКО В’ЯЧЕСЛАВ ГЕОРГІЙОВИЧ
УДК: 349.22

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ

12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
кандидат юридичних наук
КЛЕМПАРСЬКИЙ М.М.

ЛУГАНСЬК – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………3
ВСТУП……………………………………………………………………..…4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОПЛАТИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ…..…11
1.1. Історико-правова ґенеза оплати праці державних службовців……11
1.2. Поняття оплати праці в сучасній науці трудового права………..…13
1.3. Міжнародний досвід правового регулювання оплати праці………53
Висновки до розділу 1…………………………………………………….72

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ…………..77
2.1. Порядок оплати праці державних службовців в Україні………..…77
2.2. Зміст правовідносин з оплати праці державних службовців…….103
2.3. Оплата праці як захід запобігання проявам корупції серед державних службовців………………………………………………...….117
2.4. Удосконалення порядку оплати праці державних службовців в Україні……………………………………………………………………...133
Висновки до розділу 2…………………………………………………...144

ВИСНОВКИ………………………………………………………………151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...161

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
МОП – Міжнародна організація праці
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних республік
УРСР – Українська Радянська Соціалістична республіка
ВЦРПС – Всеросійська Рада профспілок
НКП – Народний комісаріат праці
НЕП – Нова економічна політика
РНК – Рада національних комісарів
ДКО – Державний Комітет Оборони
ЦК КПРС – Центральний комітет комуністичної партії Радянського Союзу
Основи – Основи Законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю
КМУ – Кабінет Міністрів України
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
проект ТК України – проект Трудового кодексу України
ООН – Організація Об’єднаних Націй

ВСТУП
Актуальність теми. За роки проведення економічних реформ в Україні зазнали змін традиційні методи регулювання заробітної плати, що виділялися у правовій науці. Виникло чимало гострих проблем у сфері регулювання оплати праці, зокрема, (а) істотний розрив між розміром мінімальної заробітної плати та величиною прожиткового мінімуму; (б) порушення гарантій на оплату праці, встановлених державою; (в) дискримінація в оплаті праці працівників бюджетної сфери; (г) наявність численних прогалин у законодавстві по заробітній платі, що робить його неефективним в умовах ринкової економіки. Перелічені вище проблеми тривали час знаходилися поза увагою вітчизняної правової науки, внаслідок чого у чинному законодавстві превалює переважно економічний підхід до визначення поняття «заробітна плата», а отже, проблемним залишається саме правове визначення даного терміну. Водночас прогалини у дослідженні правових механізмів регулювання оплати праці до певної міри сприяють відхиленню від основних принципів правового регулювання оплати праці, яке проявляється як у прийнятті нормативних актів, що не відповідають Конституції України та міжнародним нормам, так і в незастосуванні чинних правових норм з причин економічного характеру.
Проблема особливостей правового регулювання праці державних службовців України свого часу тією чи іншою мірою висвітлювалася численними авторами, які зробили істотний внесок у її дослідження. Проте становлення нової системи трудового права України, складовими частинами якої є відмова від принципу загальності праці, реалізація принципу свободи праці, конституційне закріплення заборони примусової праці, зумовили появу раніше невідомих проблем, які потребують дослідження й наукового обґрунтування. На сьогодні розвиток правового регулювання оплати праці державних службовців в Україні відстає від потреб і функцій демократичного суспільства. Передусім це стосується опрацювання, дослідження та узагальнення історико-правової ґенези оплати праці державних службовців, впорядкування та приведення до одностайності понятійного апарату, визначення змісту правовідносин, які виникають при оплаті праці державних службовців та, безпосередньо, удосконалення порядку оплати праці державних службовців в Україні, відповідно до вимог сьогодення. Удосконалення правового регулювання оплати праці державних службовців України повинно бути системним і віддзеркалювати у своєму змісті всі сучасні реалії та тенденції, а інколи, зважаючи на свою випереджальну функцію, також передбачати майбутнє, слугувати правовим орієнтиром під час вирішення тих чи інших питань побудови демократичного українського суспільства.
У сучасній науковій літературі дослідженню проблем оплати праці державних службовців та окремим пов’язаним із ними питанням присвячено праці таких науковців, як М.Г. Александров, О.Т. Барабаш, О.С. Гальченко, М.Й. Бару, Н.Б. Болотіна, П.А. Бущенко, В.С. Венедіктов, Г.С. Гончарова, В.В. Єрьоменко, П.І. Жигалкін, І.В. Зуб, М.І. Іншин, Г.А. Капліна, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюк, А.Ю. Пашерстник, О.С. Пашков, П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенка, О.І. Процевський, С.М. Прилипко, В.Г. Ротань, Л.О. Сироватська, В.М. Скобєлкін, В.М. Смиронов, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та ін. Але питання щодо правого регулювання оплати праці державних службовців в Україні залишається відкритим, оскільки трудове законодавство не встигає за розвитком економічних відносин у країні й потребує подальшого дослідження.
Зазначене підкреслює актуальність обраної теми й необхідність проведення наукових досліджень з проблем правового регулювання оплати праці державних службовців в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини трудового права, вимог чинного законодавства та правозастосовної практики розробити теоретичні положення щодо оплати праці державних службовців, напрацювати конкретні наукові пропозиції й практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення відповідного законодавства.
Для досягнення цієї мети дисертантом були поставлені такі основні завдання:
− визначити сутність трудових відносин державних службовців при оплаті їх праці;
− окреслити особливості правового регулювання оплати праці державних службовців в Україні;
− охарактеризувати понятійний апарат при оплаті праці державних службовців;
− визначити порядок здійснення оплати праці державних службовців в Україні;
− висвітлити історико-правову ґенезу та міжнародний досвід правового регулювання оплати праці державних службовців;
− виявити прогалини й суперечності в питаннях правового регулювання оплати праці державних службовців;
− внести конкретні пропозиції стосовно подальшого вдосконалення норм законодавства України в сфері правового регулювання оплати праці державних службовців.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що регламентують оплату праці державних службовців в Україні.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють оплату праці державних службовців в Україні.
Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів широко застосовувалася система загальних і спеціальних методів наукового пізнання, вибір яких зумовлено особливостями об’єкта, предмета, мети й завдань дисертаційного дослідження. Логічний метод було застосовано під час дослідження нормативно-правових актів, аналітичних матеріалів, точок зору науковців з окремих питань, які входили до предмету дослідження (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2). Для встановлення змісту правових норм використовувався метод доктринального тлумачення правових норм (підрозділ 2.1, 2.2, 2.3). Застосування історико-правового методу надало можливість не лише визначити динамізм розвитку такого правового явища, як оплата праці, а й виявити певні закономірності цього процесу на певних етапах становлення державності України та в різні часи (підрозділ 1.1). За допомогою порівняльного методу досліджувались норми спеціального законодавства, яке регулює проходження служби державних службовців в Україні, та трудового законодавства в частині оплати праці (підрозділи 1.2, 2.1). Оперуючи формально-юридичним методом, дисертант підготовив пропозиції з удосконалення нормативно-правового забезпечення оплати праці державних службовців (підрозділ 2.4).
Нормативними засадами роботи є Конституція і закони України, укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, судова практика та міжнародні нормативно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ході проведення дисертаційного дослідження вперше розглянуто проблеми оплати праці державних службовців в умовах реформування державної служби, а також виявлено особливості правового регулювання порядку оплати праці державних службовців.
Внаслідок проведеного дослідження сформульовано низку положень і висновків, запропонованих особисто дисертантом, до найбільш значущих з яких належать нижченаведені:
Уперше:
− запропоновано розробити та прийняти, дотримуючись основних принципів правозастосування, Інструкцію з оплати праці державних службовців України, в нормах якої передбачити та вдосконалити понятійний апарат, порядок здійснення оплати праці зазначеної категорії працюючих, перерахувати всі можливі випадки проведення оплати праці державних службовців при відхиленні від нормальної тривалості робочого часу;
− обґрунтовано доцільність внесення змін до п. 3 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків та викладення його в наступному вигляді: «грошова винагорода видається щорічно у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати державним службовцям від 10 років роботи у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті для відповідних органів державної влади»;
− доведено необхідність розробки нової прозорої схеми посадових окладів на основі системи класифікації посад, яка буде враховувати зміст і складність роботи на конкретній посаді. При цьому надбавку за ранг включити до посадового окладу, який збільшуватиметься з присвоєнням кожного наступного рангу;
− аргументується потреба в проведенні ревізій вакансій, кількість яких залишається незмінною протягом багатьох років поспіль, привести граничну чисельність у відповідність із фактично достатньою чисельністю державних службовців, використавши фонд економії заробітної плати для підвищення посадових окладів.
Удосконалено:
− теоретичні підходи до вживання терміну «винагорода за працю» та запропоновано, враховуючи смислове навантаження в україномовному розумінні терміну «винагорода» та специфіку української термінології, для визначення поняття заробітної плати вживати термін «відплатність праці» та внести відповідні зміни в усі законодавчі акти, якими регулюються питання оплати праці в Україні та в яких використовується даний термін;
− запропоновано до тексту ч. 1 ст. 34 «Заохочення за сумлінну працю» Закону України «Про державну службу» внести доповнення шляхом додавання слова «щорічно» та викласти її в наступному вигляді: «За сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов’язків державним службовцям щорічно видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України».
Дістало подальший розвиток:
− обґрунтування, що терміни «оплата праці» й «заробітна плата» мають бути чітко визначені, розмежовані й наповнені конкретним змістом. З метою приведення норм до термінологічної одностайності та уникнення складнощів у правозастосовній практиці, запропоновано усунути зазначену прогалину шляхом визначення в нормах проекту Трудового кодексу поняття «оплата праці».
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальших загальних і спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем правового регулювання оплати праці;
б) у правотворчості – в процесі підготовки проектів нових і вдосконалення чинних законодавчих актів у царині оплати праці (при розробці нового Трудового кодексу України, внесенні змін і доповнень до чинного Кодексу законів про працю України, Закону України «Про державну службу», підзаконних нормативно-правових актів);
в) у правозастосовній діяльності – при використанні наданих конкретних пропозицій з питань оплати праці державних службовців у практичній роботі органів державної виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, судів та інших суб’єктів правозастосування;
г) у навчальному процесі – положення й висновки, зроблені в дисертації, можуть бути задіяні у вищих юридичних закладах освіти під час вивчення такої навчальної дисципліни, як «Трудове право України», в процесі опрацювання та вдосконалення робочих програм і планів, при підготовці підручників, навчальних посібників, лекцій, семінарських занять, рефератів і курсових робіт.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в даній науковій роботі, знайшли відображення в наукових публікаціях автора, а також у доповідях на наукових і науково-практичних конференціях: «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 21–22 квітня 2011 р.) та «Проблеми реформування національного законодавства в умовах адміністративної реформи» (м. Київ, 31січня 2011р.).
Публікації. Ключові практичні й теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відбиття у 7 наукових публікаціях: 5 статтях, опублікованих у провідних фахових виданнях України та 2 тезах доповідей та наукових повідомлень на вказаних конференціях.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, які містять 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (217 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 180 сторінок, з яких основного тексту – 160 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Аналіз чинного законодавства, вивчення творчого доробку науковців, як трудового, так і інших галузей права, звернення до основоположних засад загальної теорії права, врахування зарубіжного досвіду дозволили сформулювати низку нижченаведених висновків щодо правового регулювання оплати праці державних службовців в Україні.
1. Ураховуючи здійснений історико-правовий аналіз оплати праці державних службовців, зроблено висновок про те, що історичний досвід правового регулювання оплати праці є не тільки цікавим, а й корисним для України. Дослідження історичного минулого, досвід, який ми отримали від наукових доробок, не втратили своєї цінності й не застаріли, а тому його важливо та необхідно використовувати для вирішення подібних проблем українського сьогодення. Оплата праці є ґрунтовно важливою категорією в системі умов праці. У ній, як у ні в якій іншій сфері, віддзеркалюються всі суперечності суспільства, всі досягнення та прорахунки. Виходячи з цього, підходити до правових питань оплати праці необхідно через дослідження об’єктивних реальних суспільних відносин. При цьому використання історико-правового методу наукового пізнання для дослідження оплати праці державних службовців, надало можливість не лише визначити механізм розвитку цього правового явища в динаміці, а й виявити певні закономірності цього процесу на відповідних етапах становлення державності України та в різні часи, що, в майбутньому, надасть можливість, ураховуючи історичний досвід, удосконалення певних норм чинного законодавства в частині, що регулюють оплату праці та полегшить процедуру усунення наявних колізій.
2. На наш погляд, на сьогоднішній день проблемні питання оплати праці державних службовців України розглянуто ще не належним чином, про що свідчить недосконалість законодавства, яке регулює службово-трудові відносини працівників, що перебувають на державній службі. Вважаємо за необхідне розробити та прийняти, дотримуючись основних принципів правозастосування, Інструкцію з оплати праці державних службовців України, в нормах якої потрібно передбачити та вдосконалити, насамперед, понятійний апарат, порядок здійснення оплати праці зазначеної категорії працюючих, перерахувати всі можливі випадки здійснення оплати праці державних службовців при відхиленні від нормальної тривалості робочого часу, що унеможливить допущення порушень у цій царині.
3. Стосовно поняття «оплата праці», то на сьогодні, в законодавстві немає ні чіткого його визначення, ні критеріїв для розмежування його із суміжними термінами. Так, чинне законодавство вживає поняття «оплата праці» і «заробітна плата» як слова-синоніми, проте з такою позицією законодавця неможливо погодитись, оскільки науковці застерігають від застосування термінів-синонімів у праві, називаючи це одним з найпоширеніших порушень принципу єдності юридичної термінології. Тому вважаємо, терміни «оплата праці» та «заробітна плата» повинні бути чітко визначеними, розмежованими й наповненими конкретним змістом.
На нашу думку, є доцільним розуміння даних понять наступним чином: «оплата праці» – термін більш широкий, оскільки його цільове призначення спрямоване на організацію оплати праці, регламентацію її окремих елементів і всієї системи правових засобів у даній сфері; а «заробітна плата» – термін порівняно вужчий та спрямований на права працівника в трудових відносинах, на відплатність праці.
4. На основі проведеного аналізу проекту Трудового кодексу України, зроблено висновок про те, що досить вдалим і дуже доречним є групування основних аспектів праці, що прямо впливають на її якість і результат в окрему книгу – «Умови праці», оплата праці серед яких знаходиться на чільному місці. У той же час законодавець дає визначення тільки терміну «заробітна плата», а категорію «оплата праці» ігнорує. Тому, видається доцільним, з метою приведення норм до термінологічної одностайності та уникнення складнощів у правозастосовній практиці, усунути зазначену прогалину шляхом визначення в нормах Проекту поняття «оплата праці».
5. На сучасному етапі сукупність правових норм, спрямованих на регулювання оплати праці, потребує істотної систематизації з метою підвищення їх узгодженості, усунення колізійності. Науковцями було здійснено спробу здійснити таку систематизацію шляхом внесення пропозиції щодо об’єднання вказаних норм у межах книги «Оплата праці» нового Трудового кодексу України, а також запропоновано один із варіантів її структури. На нашу думку, це лише збільшить об’єм нового Трудового кодексу, а бажаних результатів не принесе. Тому, вважаємо за необхідне дещо детальніше та конкретніше розписати порядок оплати праці окремих категорій працюючих.
6. Дослідження правового регулювання оплати праці державних службовців України в межах службово-трудових відносин об’єктивно вимагає як ознайомлення, так і аналізу теоретичних і нормативних установлень різних правових систем із приводу юридичного положення персоналу державних установ (органів, організацій). Тому, з метою переходу на якісно новий рівень, урахування національних традицій у цій сфері має логічно доповнюватись використанням переваг зарубіжних систем побудови державної служби, перспективними методами правового регулювання державно-службових відносин взагалі та оплати праці, зокрема.
Отже, особливої актуальності набуває досліджувана проблема в умовах глобальної фінансової кризи, саме в кризових умовах питання, пов’язані з розміром, а також порядком розрахунку та виплати оплати праці, стають одними з найболючіших.
7. Досліджуючи питання оплати праці державних службовців через призму міжнародного нормативно-правового регулювання дійшли висновку, що основним міжнародно-правовим актом у сфері прав людини і, зокрема, у царині праці є Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Стосовно ж міжнародно-правового регулювання оплати праці то вагоме місце посідають конвенції МОП № 100 «Про однакову винагороду чоловіків і жінок за працю однакової цінності», від 23 травня 1953 р. та № 95 «Відносно захисту заробітної плати» від 1 липня 1949 р.
Також здійснено акцент на необхідності та доцільності звернення уваги на вживаність в актах міжнародного законодавства поняття «винагорода за працю». Так, відповідно до ст. 1 Конвенції МОП № 95, в нормах якої надано пояснення трактування поняття «заробітна плата» вказано, що це або «винагорода» або «заробіток», що враховуючи смислове навантаження в україномовному розумінні терміну «винагорода» не може бути прийнятним для національного законодавства. Отже, видається більш доцільним та обґрунтовано доведеним, ураховуючи специфіку української термінології, для визначення поняття заробітної плати вживати термін «відплатність праці», про що внести відповідні зміни в усі законодавчі акти, якими регулюються питання оплати праці в Україні та в яких застосовується дана дефініція.
8. Дійшли висновку, що стан оплати праці завжди тісно пов’язаний із загальним станом економіки, умовами виробництва, які формують доходи зайнятого населення. Отже, аналіз соціально-економічного розвитку нашої держави за останні роки свідчить, що передбачене Конституцією України право на своєчасну винагороду за працю, часто порушується як з певних об’єктивних, так і суб’єктивних причин – роботодавці ігнорують це конституційне право працівника. Все це зумовлює необхідність проведення подальших наукових досліджень з проблем реалізації права на своєчасне одержання винагороди за працю з метою вдосконалення існуючих і запровадження нових дієвих юридичних засобів захисту цього права.
Зроблено висновок про те, що всі основні, пов’язані з оплатою праці державних службовців питання, повинні бути законодавчо закріплені в новому Трудовому кодексі України та відноситися до числа пріоритетних завдань. Це мусить забезпечити соціальний захист державних службовців від надзвичайної інтенсифікації праці та в цілому від посилення експлуатації.
9. У науці трудового права визначення поняття трудових правовідносин проводиться, виходячи із легального визначення трудового договору, що дається в ст. 21 КЗпП України. Трудові відносини виникають із угоди між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудові відносини вмішують у собі моменти об’єктивної і суб’єктивної волі. Об’єктивною вона виступає як воля держави, оскільки існування трудових прав, обов’язків і правовідносин забезпечується законодавчими актами про працю, що затверджуються державою. Отже, трудові правовідносини можливі тоді, коли існують фактичні трудові відносини, що потребують правової форми, тобто перетворення в правові відносини.
Зроблено висновок про те, що трудова діяльність на державній службі передбачає встановлення різноманітних правових зв’язків між державним службовцем та іншими учасниками як службових, так і трудових правовідносин. Кожен із цих видів правовідносин не може існувати у «замкненому стані», вони є взаємообумовленими, і ця обумовленість указує на наявність загальної ознаки: комплексного інституту державної служби. Правовідносини із організації заробітної плати  це суспільні відносини, які врегульовані нормами права й спрямовані на встановлення змісту, порядку введення систем оплати праці, тарифної системи, нормування праці, відрядних розцінок та інших заохочувальних виплат.
Важливим обов’язком власника або уповноваженого ним органу є своєчасна виплата винагороди за працю, проведення інших виплат, що належать працівнику в зв’язку з виконанням роботи. Системи заробітної плати працюючих будуються на їх заінтересованості в результатах особистої праці.
Чітка регламентація прав і обов’язків учасників трудових правовідносин є основним завданням національного законодавства в ринкових умовах. Тому основною метою кодифікаційного процесу в трудовому праві постає розроблення нових, кардинальних підходів до вдосконалення трудового законодавства. Ці підходи повинні проявлятись у тому, щоб були визначені основні засади правового регулювання трудових відносин, що мають відтворювати або хоч принаймні відповідати міжнародним правовим актам. Повинно бути визначене місце правових рішень і керівних роз’яснень Верховного Суду України як третьої влади, відображені особливості правового регулювання праці окремих категорій працівників, визначені процесуальні засади вирішення розбіжностей, що виникають при здійсненні оплати праці державних службовців, особливо у випадках, коли ці розбіжності носять колективний характер.
10. Зазначено, що успіх політичних і соціально-економічних реформ, що відбуваються в Україні, залежить від багатьох чинників і, насамперед, від ефективної роботи органів державної виконавчої влади всіх рівнів. Розбудова демократичної держави, існування в ній дієвих інститутів державного управління, становлення громадянського суспільства неможливі без наукового дослідження, вивчення та аналізу процесів, що відбуваються в усіх сферах суспільного життя держави. Одним із таких соціальних явищ, яке потребує наукового вивчення та аналізу, є корупція, яка завдає негативного впливу на встановлений законом порядок функціонування державних структур та їх апарату. Корупція − це явище, яке негативно впливає на різні сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини. Корумповані відносини все більше витісняють правові, етичні відносини між людьми, із аномалії поступово перетворюються у норму поведінки. Вона підриває авторитет держави та її органів, дискредитує їх діяльність.
Варто зазначити, що на науковому рівні проблема корумпованості державної служби все ще залишається недослідженою. Причин цьому низка – як об’єктивних, так і суб’єктивних. Одна з них полягає у тому, що протягом існування України як незалежної держави антикорупційні процеси не мали належного наукового забезпечення. Власне, на сьогодні проблему протидії корупції визначають три аспекти, співіснування яких є досить парадоксальним фактом:
− по-перше, вона є надзвичайно актуальною для соціального життя загалом, й для юридичної науки та практики, зокрема, що визнається і підкреслюється всіма;
− по-друге, про неї надзвичайно багато говорять політики, журналісти, інші категорії громадян;
− по-третє, при цьому вона характеризується низьким рівнем наукового дослідження.
11. Запропоновано до тексту ч. 1 ст. 34 «Заохочення за сумлінну працю» Закону України «Про державну службу» внести доповнення шляхом додавання слова «щорічно» та викласти її наступним чином: «За сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов’язків державним службовцям щорічно видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України». Впровадження запропонованого доповнення до правозастосовної практики
− по-перше, значно зацікавило б державних службовців і стимулювало їх матеріально, оскільки один рік – термін значно прийнятніший ніж п’ять, ураховуючи ритм життя суспільства сьогодення, важкий стан виходу зі світової фінансової кризи та й складної демографічної ситуації в країні;
− по-друге, могло б слугувати як профілактичний захід вчинення корупційних проявів серед державних службовців.
Стосовно економічної доцільності вказаної пропозиції можемо зазначити, що здається значно прийнятнішим видача грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків, з найменшою градацією залежно від строку роботи на державній службі. Означене можемо обґрунтувати тим, що кількісні зміни не завжди переходять у якісні, тобто, не є фактом те, що чим довше людина перебуває на державній службі, тим вона є кращим професіоналом. Також можна додати, що є необхідність вирівняння кількості середньомісячних заробітних плат, які виплачуються державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків, що в жодному разі не буде погіршувати інтереси вказаної категорії осіб, оскільки, приємніше отримувати грошову винагороду в розмірі однієї середньомісячної зарплати щорічно, аніж через п’ять років роботи – п’ять середньомісячних зарплат. Як видно з наведеного прикладу, з економічної точки зору для держави наша пропозиція також є обґрунтованою.
Отже, керуючись вище викладеним запропоновано також внести зміни до п. 3 Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов’язків та викласти наступним чином: «грошова винагорода видається щорічно у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати державним службовцям від 10 років роботи у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті для відповідних органів державної влади».
12. Запропоновано акцентувати увагу на необхідності реформування системи оплати праці державних службовців із метою залучення до державної служби найбільш кваліфікованих фахівців, зокрема серед молоді, посилення мотивації їх роботи, а саме шляхом забезпечення конкурентоспроможності заробітної плати державних службовців на ринку праці на основі принципу рівної оплати за однакову працю.
На нашу думку, першочерговими завданнями щодо реформування системи оплати праці державних службовців є наступні:
− скасування доплат, надбавок і премій, за винятком надбавки за вислугу років, включивши її до складу посадового окладу, частка якого повинна зрости як мінімум до 75 % заробітної плати. Необхідно встановити одноразову премію, що виплачується раз на рік залежно від результатів щорічного оцінювання державних службовців;
− розроблення нової прозорої схеми посадових окладів на основі системи класифікації посад, яка буде враховувати зміст і складність роботи на конкретній посаді. При цьому діючу надбавку за ранг включити до посадового окладу, який збільшуватиметься з присвоєнням кожного наступного рангу.
У випадку реалізації запропонованого у попередніх пунктах заборонити використання фонду економії заробітної плати для виплати премій.
Необхідно провести ревізію вакансій, кількість яких залишається незмінною протягом багатьох років поспіль, привести граничну чисельність у відповідність з фактично достатньою чисельністю державних службовців, використавши фонд економії заробітної плати для підвищення посадових окладів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Марксистско-ленинская теория государства и права. Основные институты и понятия. – М. : Юрид лит., 1970. – 624 с.
2. Фельдман Д.И. Теоретические проблемы методологии исследования государства и права / Д.И. Фельдман, Г.И. Кудряков, В.В. Лазарев. – Казань: Казанский гос. ун-т, 1975. – 118 с.
3. Фельдман Д.И. Международное право. Проблемы методологии / Д.И. Фельдман, Ю.Я. Баскин. – М. : Междунар. отнош., 1971. – 176 с.
4. Козлов В.А. Проблемы предмета и методологии общей теории права / В.А. Козлов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1989. – 118 с.
5. Тарасов Н.Н. Метод и методологический подход в правоведении / Н.Н. Тарасов // Правоведение. – 2001. – № 1. – С. 31 – 50.
6. Сырых В.М. Метод правовой науки / В.М. Сырых. – М. : Юрид. лит., 1980. – 176 с.
7. Белкин Р.С. Криминалистика: общетеоретические проблемы / Р.С. Белкин, А.И. Витнберг. – М. : Юрид. лит., 1973. – 264 с.
8. Теория государства и права / под ред. А.И. Денисова – Изд-во МГУ. – 1972. – 531 с.
9. Щетинин Б.В. Проблемы теории советского государства и права / Б.В. Щетинин. – М. : Юрид. лит., 1969. – 199 с.
10. Токарев Б.Я. Логический и исторический методы в теоретическом исследовании права / Б.Я. Токарев. – Ростов, 1986. – 128 с.
11. Макарий И. История русской церкви / И. Макарий. – СПб, 1866. – 448 с.
12. Сергеевич В. Русская правда в четырёх редакциях, по Археографическому списку / В. Сергеевич. – СПб., 1904. – 624 с.
13. Карамзинский список. Ст. 97 «Правда Русская». – Т. 1. – М-Л, 1940. – 498 с.
14. Торговая книга (1575 – 1610 гг.). – СПб, 1851. – 540 с.
15. Туган-Барановский М.И. Русская фабрика в прошлом и настоящем / М.И. Туган-Барановский. – Т.1. : Историческое развитие русской фабрики в XIX веке. – М. : Соцэкгиз, 1938.– 460 с.
16. Янжул И.И. Из воспоминаний и переписки фабричного инспектора первого призыва / И.И. Янжул. – СПб., 1907 – 641 с.
17. Литвинов-Фалинский В.П. Фабричное законодательство и фабричная инспекция в России / В.П. Литвинов-Фалинский. – 2-е изд., испр. и доп. – СПб, 1904. – 583 с.
18. Вісник УНР. – 1918. – № 25 (19 лютого).
19. Орган Одесского Совета рабочих депутатов и представителей армии и флота. (Одесса) // Известия. – 1918. – №233 (20 января).
20. Великая Октябрьская Социалистическая Революция на Украине. – К., 1962. – 688 с.
21. Орган Одесского Совета рабочих депутатов и представителей армии и флота. (Одеса) // Известия. – 1918. – №227 (13 января).
22. Орган Луганского комитета РСДРП // Донецкий пролетарий. – 1918. – №79 (22 февраля).
23. Орган Харьковского Совета рабочих и солдатских депутатов и областного комитета Донецкого и Криворожского бассейнов // Известия Юга. – Харьков, 1918. – № 33 (23 марта).
24. Национализация промышленности СССР: сб. документов и материалов. – М., 1954. – 640 с.
25. Киселёв И.Я. Трудовое право России / И.Я. Киселёв. – М.: НОРМА-ИНФРА*М, 2001. – 371 с.
26. Орган Екатеринослаского Комитета КП(б)У // Звезда. – 1918, Екатеринослав. – № 46 (12 марта).
27. История советского государства и права. 1917 – 1920 гг. – Кн. 1. – М. : Наука, 1968. – 340 с.
28. СУ РСФСР. – 1918. – № 87–88. – Ст. 905.
29. СУ УСРР. – 1919. – № 22. – Ст. 236.
30. Орган Временного Рабоче-крестьянского правительства УССР и Харьковського Совета рабочих депутатов // Известия. – Харків, 1919. – № 73 (22 березня).
31. Вісник Народного Комісаріату УССР. – 1919. – №1. – С. 41.
32. ЗУ УСРР. – 1920. – № 1. – Ст. 10.
33. Сталин И.В. О хозяйственном положении и политике партии. Сочинения в 13-ти т. / И.В. Сталин. – М. : Изд-во Полит. лит., 1952. – Т. 8. – 408 с.
34. Труд и заработная плата в СССР. – М. : Эк-ка, 1968. – 430 с.
35. СЗ СССР. – 1929, №76. – Ст. 731.
36. ЗЗ СРСР. – 1930, №15. – Ст. 149.
37. Известия НКТ СССР. – 1931, № 33.
38. Советское трудовое право: учебн. // под ред. Н.Г. Александрова и Д.М. Генкина. – М. : Юриздат, 1946. – 481 с.
39. Сборник законов СССР и указов Президиума Верховного Совета СССР 1938 – июнь 1944. – М. : Воениздат, 1944. – 438 с.
40. Україна в другій світовій війні у документах: зб. німец. архівних матер. – Т. 1. [упоряд. і передм. Володимира Кошка]. – Львів, 1997. – 382 с.
41. Сборник постановлений, приказов и инструкций по финансово-хозяйственным вопросам. – М., 1945, № 6. – С. 78.
42. Вознесенский Н. Военная экономика СССР в период Отечественной войны / Н. Вознесенский. – М. : ОГИЗ, 1943. – 208 с.
43. СП СССР. – 1946, № 12. – Ст. 226.
44. Вопросы труда в СССР. – М. : Гос. изд-во полит. лит., 1958. – 407 с.
45. ХХ съезд Коммунистической партии Советского союза. – М.: Госполитиздат, 1956. – 144 с.
46. СП СССР. – 1957, № 2. – Ст. 5.
47. КПСС в резолюциях и решениях съездов конференций и пленумов ЦК КПСС : в 12 т. – Т. 9. – 1956–1960. – М. : Изд-во полит. лит., 1986. – 527 с.
48. СП СССР. – 1959, № 14. – Ст. 88.
49. ЗП УРСР. – 1962, № 9. – Ст. 120.
50. КПСС : в резолюциях и решениях съездов конференций и Пленумов ЦК. – М.: Полит. лит. – Т. 11. – 1986. – 551 с.
51. Основи Законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1970. – № 29. – Ст. 265.
52. Про затвердження Кодексу Законів про Працю Української РСР : Закон УРСР // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1971. – №50. – Ст. 375.
53. КПСС: в резолюциях и решениях съездов конференций и Пленумов ЦК (1898-1980). – Т. 14. – М. : Политиздат, 1986. – 542 с.
54. Положение о выплате полевого довольствия работникам, занятым на геологоразведовательных и топографо-геодезических работах // Бюл. Госкомтруда СССР. – 1986. – № 10.
55. Положення про порядок розгляду трудових спорів, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 січня 1957 р. // Відом. Верхов. Ради СРСР. – 1957. – № 4. – Ст. 58.
56. Про судову практику в цивільних трудових справах: пост. Пленуму Верховного Суду СРСР від 13 вересня 1957 р., № 13 // Бюл. Верхов. Суда СССР. – 1957. – № 7. – С. 23 – 28.
57. Про хід виконання судами УРСР постанови Пленуму Верховного Суду СРСР № 13 від 13 вересня 1957 р. «Про судову практику в цивільних трудових справах»: пост. Пленуму Верхов. Суду УРСР від 22 лютого 1964 р., № 1 // Зб. постан. Пленуму Верхов. Суду Української РСР. – К. : Вид. Політ. літ., 1966. – 127 с.
58. Архів Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу. –Справа № 3342-61.
59. Ленин В.И. Кустарная перепись в Пермской губернии / В.И. Ленин // ПСС – Т. 2. – С. 570.
60. Мазурок П. Ринок праці: проблеми заробітної плати / П. Мазурок // Україна : аспекти праці. – 2002. – № 5. – С. 13 – 15.
61. Положение об оплате труда Северного горно-обогатительного комбината. – Кривой Рог, 1995.
62. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підручн. / Н.Б. Болотіна. – 3-є вид., стер. – К. : Вікар, 2005. – 725 с.
63. Бергман Вильфрид Право и система государственной службы в Германии / Бергман Вильфрид // Пробл. теории и практ. управления. – 1992. – № 5. – С. 86 – 89.
64. Про державну службу : Закон Республіки Польща від 5 липня 1996 р. // Зібр. матер. з питань організації урядової адміністрації і державної служби Республіки Польща. Консорціум Верховенство права. – 25 с.
65. Ануфрієв М.І. Правовий статус працівників органів внутрішніх справ як державних службовців / М.І. Ануфрієв // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – № 3. – С. 113 – 115.
66. Атаманчук Г.В. Государственная служба как сфера управления / Г.В. Атаманчук // Пробл. теории и практики управл. – 1992. – № 4. – С. 14 – 18.
67. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе / Н.Р. Нижник. – К. : НАНУ, Ин-т госуд. и права, 1995. – 206 с.
68. Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 р., № 3723-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
69. Бахрах Д.Н. Административное право: учебн. / Д.Н. Бахрах. – М.: БЕК, 1993. – 368 с.
70. Старилов Ю.Н. Государственная служба в Российской Федерации: теоретико-правовое исследование / Ю.Н. Старилов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1996. – 456 с.
71. Лазарев Б.М. Государственная служба / Б.М. Лазарев. – М. : РАН. Акад. правовой ун-т при ИГП. – 1993. – 16 с.
72. Іншин М.І Правові питання розвитку службово-трудових відносин в сфері державної служби України / М.І. Іншин // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 67 – 70.
73. Зайкин А.Д. Экономико-правовое регулирование труда и заработной платы / А.Д. Зайкин, К.С. Ремизов. – М. : Норма, 1999 – 284 с.
74. Яковлев Р.А. Организация оплаты труда при переходе к рынку / Р.А. Яковлев // Чел-к и труд. – № 7. – 1994 – С. 61 – 73.
75. Лившиц Р.З. Заработная плата в СССР. Правовое исследование / Р.З. Лившиц; [отв. ред. С.А. Иванов]. – М. : Наука, 1972. – 271 c.
76. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. – 2-е изд. – М. : Политиздат, 1975. – Т. 2. – 1955. – 651 с.
77. Жарков Б.Н. Профсоюзы и коллективный договор в капиталистических странах / Б.Н. Жарков. – М., 1983. – 167 с.
78. Дойблер В. Тенденции развития трудового права в промышленно развитых странах / В. Дойблер // Гос-во и право. – 1995. – № 2. – С. 103 – 109.
79. Словарь по трудовому праву / отв. ред. Ю.П. Орловский. – М. : БЕК, 1998. – 600 с.
80. Зайкин А.Д. Экономико-правовая организация оплаты труда при переходе к рынку / А.Д. Зайкин, К.С. Ремизов // Вестн. Москов. ун-та. – Серия 11: Право. – 1995. – № 3. – С. 12 – 21.
81. Сыроватская Л.А. Трудовое право: учеб. / Л.А. Сыроватская. – М. : Высш. шк., 1997. – 248 с.
82. Кокин Ю. Теория заработной платы и современные реалии оплаты труда в России / Ю. Кокин // Чел-к и труд. – № 7. – 1995. – С. 83 – 87.
83. Радомская М.С. Организация оплаты труда руководителей и специалистов на предприятиях в условиях экономической реформы: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / М.С. Радомская. – Москва, 1994. – 20 с.
84. Інструкція по визначенню вартості робочої сили: затв. наказом Мін-ва статистики України від 29 травня 1997 р., № 131 // Офіц. вісник України. – 1997. – № 28. – Ст. 381.
85. Milton L. Contemporary Sociology: An Introduction Textbook of Readings / L. Milton, D. Barron, A. Dodd. – N-Y., Toronto : Mead & C., 1964. – 52 p.
86. Бойко М.Д. Трудове право України: навч. посіб. / М.Д. Бойко. – Вид. 2-ге, доповн. і переробл. – К. : Атіка, 2008. – 316 с.
87. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения / Г. Форд. – Чернигов : Деснянская правда, 1995. – 184 с.
88. Бочаров М.А. Оплата труда в системе социальных отношений: автореф. дисс. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / М.А. Бочаров. – Москва, 1998. – 20 с.
89. Трудовое право России // под ред. С.П. Маврина, Е.Б. Хохлова. – М. : Юристь, 2002. – 560 с.
90. Каринский С.С. Правовое регулирование заработной платы / С.С. Каринский. – М. : Юрид. лит., 1963. – 212 с.
91. Конституція України з порівняльним викладом статей, змінених конституційною реформою / упоряд. Є.О. Ковальчук. – Х. : Бурун Книга, 2006. – 72 с.
92. Про оплату праці : Закон України вiд 24.03.1995 р., № 108/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121.
93. Кодекс законів про працю України // Відом. Верхов. Ради України. – 1971. – Ст. 375.
94. Про колективні договори та угоди: Закон України від 1 липня 1993 р., № 3356-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – №36. – Ст. 361.
95. Язык закона / под ред. А.С. Пиголкина. – М.: Юрид. лит., 1990. – 328 с.
96. Божко В.М. Колективно-договірне регулювання заробітної плати : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.05 / В.М. Божко. – Х., 2002. – 203 с.
97. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В.Г. Ротань, І.В. Зуб, Б.С. Стичинський. – 6-те вид., доп. і переробл. – К. : А.С.К., 2005. – 976 с.
98. Пашерстник А.Е. Правовые вопросы вознаграждения за труд рабочих и служащих / А.Е. Пашерстник. – М.-Л. : Изд-во АН СССР, 1949. – 352 с.
99. Про перелік товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою: пост. КМ України від 3 квітня 1993 р., №244 // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.uazakon.com/document/tpart10/isx10279.htm
100. Прокопенко В.І. Трудове право: підруч. / В.І. Прокопенко. – Х. : Консум, 1998. – 480 с.
101. Куліков Г. Удосконалення державного регулювання оплати праці / Ю. Лігум, Г. Куліков // Україна : аспекти праці – 2000 – №2. – C. 6 – 9.
102. Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються : Конвенція МОП №131 від 3 червня 1970 р. // Бюл. Нац. служби посередн. і примирення. – 2005. – № 12. – С. 13 – 15.
103. Про запровадження процедури встановлення мінімальної заробітної плати : Конвенція МОП № 26: зб. Конвенцій та Рекомендацій, ухв. МОП 1919–1964. – Т. 1. – Женева: МБП, 1970. – 789 с.
104. Всеобщая Декларация прав человека (офиц. текст). – М. : Права человека, 1996. – 16 с.
105. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах от 10.12.1966 г. : В сб. Междун. защита прав и свобод чел. : сб. документов / сост. Г.М. Мелков. – М. : Юрид. лит., 1990. – С. 20 – 32.
106. Европейская Социальная Хартия от 18 октября 1961 г. : В сб. «Междунар. акты о правах чел.»: сб. документов / сост. В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева. – М. : НОРМА–ИНФРА-М, 1999. – С. 570 –586.
107. Європейська Соціальна Хартія (переглянута) 3 травня 1996 р.: Збірка договорів Ради Європи. – К. : Парлам. вид-во, 2000. – 328 с.
108. Федченко А. Минимальная зарплата как социальная гарантия и элемент системы оплаты труда / А. Федченко // Чел-к и труд. – 2001. – № 9. – С. 23 – 28.
109. Лаптій І. Правове регулювання мінімальної заробітної плати: досвід розвинених країн і перспективи розвитку в Україні // Трудове право України в контексті європейської інтеграції : матер. наук.-практич. конф. м. Харків, 25–27 трав. 2006 р. – Х. : Укр. асоціац. фахівців труд. права, 2006. – С. 291 – 296.
110. Киселёв И.Я. Зарубежное трудовое право: учебн. / И.Я. Киселёв. – М. : ИНФРА М – НОРМА, 1998. – 263 с.
111. Мартемьянов В.С. Заработная и заработанная плата / В.С. Мартемьянов, Г.С. Скачкова // Сов. гос-во и право. – 1988. – № 3. – С. 17.
112. Капліна Г.А. Проблеми правового регулювання оплати праці в ринкових умовах України і шляхи їх вдосконалення: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Г.А. Капліна. – Х., 2009. – 20 с.
113. Про оплату праці : Декрет КМ України від 31 грудня 1992 р. // Відом. Верхов. Ради України – 1993. – № 11. – Ст. 93.
114. Малиновский А.А Способы осуществления права / А.А Малиновский // Журнал рос. права. – 2007. – № 6 – C. 43 – 45.
115. Проект Трудового кодексу України (реєстр. №1108, текст законопроекту до другого читання від 10 грудня 2009 р.) // [Електрон. ресурс] – Режим доступу: // http://www.rada.gov.ua
116. Колот А. Теоретико-методологічні аспекти класифікації й змісту функцій заробітної плати / А. Колот // Україна : аспекти праці. – 2000. – № 6. – С. 15 – 19.
117. Костишина Т. Мотиваційні основи оплати праці на підприємствах торгівлі різних форм власності / Т. Костишина // Україна : аспекти праці. – 1998. – № 2. – С. 18 – 21.
118. Лібанова Е. Дешева робоча сила збиткова / Е. Лібанова // Уряд. кур’єр. – 2007. – № 29. – С. 6.
119. Аитов В.С. Правоприменение и его суть / В.С. Аитов // Гос-во и право. – 1995. – № 5. – С. 47 – 54.
120. Шульга А.М. Основы теории государства и права: учеб. пособ. / А.М. Шульга – Харьков : ООО «Прометей-Прес». – 2006. – 260 с.
121. Загальна теорія держави і права: (основні поняття, категорії, прав. конструкції та наук. концепції): навч. посіб. / [О.Л. Копиленко, О.В. Зайчук, А.П. Заєць та ін.] ; за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 400 с.
122. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підруч / О.Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
123. Юсупов В.А. Право и советское государственное управление: административно-правовой аспект проблемы / В.А. Юсупов. – Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1976. – 263 с.
124. Васильев А.С. Место и роль актов государственного управления в системе организационно-правовых средств управленческой деятельности / А.С. Васильев // Актуал. проблемы гос-ва и права. – Одесса, 1995. – С. 15 – 28.
125. Заржицький О.С. Гарантії в трудовому праві України / О.С. Заржицький, О.П. Литвин, Ю.О. Левенець, Р.Е. Скіпенко. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2008. – 288 с.
126. Іншин М.І. Особливості правового регулювання державної служби в Україні / М.І. Іншин // Право і безпека. – 2002. – №2. – С. 52 – 56.
127. Ярошенко О.М. Щодо юридичних колізій в трудовому праві та причин їх виникнення / О.М. Ярошенко // Право і безпека. – 2004. – № 3’1. – С. 189 – 193.
128. Ярошенко О.М. Щодо окремих питань виконання міжнародних договорів про працю / О.М. Ярошенко // Право і безпека. – 2005. – № 4’1. – С. 34 – 36.
129. Вісьтак М. Значення міжнародно-правових актів для врегулювання трудових відносин в Україні / М. Вісьтак // Сучасний вимір держави та права : зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. (28-29 листоп. 2008 р.) / за ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв : Вид-во «Іліон», 2008. – С. 314 – 315.
130. Болотіна Н.Б. Трудове право: підручн. / Н.Б. Болотіна, Г.І. Чанишева. – К. : Т-во «Знання», 2000. – 564 с.
131. Райт Г. Державне управління / Г. Райт. – К. : Основи, 1994. – 188 с.
132. Черняева Д.В. Тенденции развития зарубежного трудового права в период кризиса / Д.В. Черняева // Труд. право. – 2010. – № 1 (119). – С. 59 – 64.
133. Права человека: учебн. / отв. ред. Е.А. Лукашева. – М. : ИНФРА-М – НОРМА, 1999. – 573 с.
134. Действующее международное право: в 3 т. / сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. – М. : Изд-во Моск. независ. ин-та междунар. права, 1999. – Т. 2. – 832 с.
135. Про трудові відносини на державній службі: Конвенція МОП 1949 р., № 151 // Конвенції і рекомендації, прийняті МОП за 1919 – 1956 роки: в 3 т. – МБП. – Женева. – Т. 1. – 1991. – 273 с.
136. Щодо процедур визначення зайнятості на державній службі: Рекомендація МОП № 159 // Конвенції і рекомендації, прийняті МОП за 1919 – 1956 роки: в 3 т. – Женева : МБП – Т. 1. – 1991. – 198 с.
137. Про основні цілі і норми соціальної політики: Конвенція МОП 1962 р., № 62 // Права людини : міжнар. договори України, декларації, документи. – К. : Наук. думка, 1992.
138. Международная защита прав и свобод человека : сб. докум. / сост. Г.М. Мелков. – М. : Юрид. лит., 1990. – 662 с.
139. Лаптий И. Оплата труда и заработная плата: относительно вопроса терминологии / И. Лаптий // Право України. – 2005. – № 7. – С. 81 – 84.
140. Термінологічний словник з управління персоналом органів внутрішніх справ України / укл. Н.П. Матюхіна; за заг. ред. О.М. Бандурки. – Х. : Ун-т внутр. справ, 2000. – 120 с.
141. Великий тлумачний словник сучасної української мови / укл. і гол. ред. В.Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004 – 1440 с.
142. Прилуцька М.О. Реалізація права громадян України на державну службу у трудових відносинах / М.О. Прилуцька // Гос-во и право в условиях глобализ. : реалии и персп. : сб. науч. труд. : матер. 2 междунар. науч.-практ. конф. (16-17 апр. 2010 г.) / отв. И.И. Поляков. – Симферополь : КРП «Изд-во «Крымучпедгиз», 2010. – 592 с.
143. Новий тлумачний словник української мови: у 3-х т. : вид. 2-ге, випр. / укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К. : Вид-во «Аконіт», 1999. – Т.2 : К-П. – 926 с.
144. Конституція України : коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: навч. посібн. / М.І. Хавронюк. – К. : Парламент. вид-во, 1999. – 544 с.
145. Пашерстник А.Е. Теоретические вопросы кодификации общесоюзного законодательства о труде / А.Е. Пашерстник. – М. : Госюриздат, 1955. – 322 с.
146. Коляда Т.А. Щодо співвідношення загального і спеціального нормативного забезпечення трудових відносин / Т.А. Коляда // Право і безпека. – 2004. – № 3’1. – С. 93 – 97.
147. Лавриненко О.В. Специальные нормы в структуре современного механизма единства и дифференциации правового регулирования трудовых отношений / О.В. Лавриненко // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ. – 2007. – № 2. – С. 150 – 159.
148. Прокопенко В.І. Трудове право: курс лекц. / В.І. Прокопенко. – К. : Вентурі, 1996. – 224 с.
149. Жаровович Д. Вплив міжнародних норм про працю на вітчизняне трудове право / Д. Жаровович // Право України. – 2001. – № 3. – С. 69 – 71.
150. Іншин М.І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.05 / М.І. Іншин. – О., 2005. – 44 с.
151. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
152. Пахомов І.М. Радянське адміністративне право / І.М. Пахомов. – Львів: Вищ. шк., 1962. – 228 с.
153. Клюшниченко А.П. Советское административное право / А.П. Клюшниченко. – К. : Вищ. шк., 1975. – 475 с.
154. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С.С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1989. – 378 с.
155. Буткевич В. Що нам заважає стати цивілізованими? / В. Буткевич, С. Головатий // Голос України. – 1993. – 10 груд.
156. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение / А.П. Коренев. – М. : Юрид. лит., 1978. – 412 с.
157. Стайнов П. Административное право НРБ / П. Стайнов, А. Ангелов. – М. : Юрид. лит., 1960. – 356 с.
158. Сиренко В.Ф. Обеспечение приоритета общественных интересов (организационно-правовые вопросы) / В.Ф. Сиренко. – К. : Вищ. шк., 1987. – 241 с.
159. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР / Д.Н. Бахрах. – Свердловск, 1989. – 436 с.
160. Петухов Г.Е. Понятие должностного лица в советском законодательс