Поліщук Василь Анатолійович Правове регулювання сільськогосподарського садівництва в Україні

Короткий опис

Поліщук Василь Анатолійович, директор ТОВ «СВВ Трейдінг»: «Правове регулювання сільськогосподарського садівництва в Україні» (12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право). Спецрада Д 26.001.52 у Київ­ському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Поліщук Василь Анатолійович
УДК 349.42
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО САДІВНИЦТВА В УКРАЇНІ
12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник
Носік Володимир Васильович
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Національної академії правових наук України
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………...…..4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ПРАВОВІ ТА ЗАКОНОДАВЧІ ОСНОВИ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО САДІВНИЦТВА В
УКРАЇНІ…………………..……………………………………………………..16
1.1. Дослідження правових питань садівництва у доктрині аграрного і
земельного права України………………………………………………………16
1.2. Законодавче забезпечення сільськогосподарського садівництва в
Україні……………………………………………………………………………39
Висновки до 1 розділу…………………………………………………………...53
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО
САДІВНИЦТВА В УКРАЇНІ………………………………………………….55
2.1. Поняття сільськогосподарського садівництва в аграрному праві
України……..…………………………………………………………………….55
2.2. Об’єкти сільськогосподарського садівництва ………………………........70
2.3. Суб’єкти сільськогосподарського садівництва ………………............…..88
2.4. Зміст сільськогосподарського садівництва……………………................105
2.5. Правові підстави та умови здійснення сільськогосподарського
садівництва……………………………………………………………….…..…110
Висновки до 2 розділу………………………………………………….………114
РОЗДІЛ 3. ІНСТИТУЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО САДІВНИЦТВА В УКРАЇНІ……....118
3.1. Системно-функціональне забезпечення сільськогосподарського
садівництва в Україні………………………………………………………..…118
3.2. Організаційно-правове забезпечення державної підтримки
сільськогосподарського садівництва в Україні…………………..………..…130
3.3. Організаційно-правове забезпечення захисту рослин у
сільськогосподарському садівництві…..………………………...……………141
3
3.4. Організаційно-правове забезпечення виробництва органічної продукції в
сільськогосподарському садівництві……………………………………….…155
Висновки до 3 розділу……………..……..…………………………………….163
ВИСНОВКИ……………………………………………………...….…………166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..…………….170
4
ВСТУП
Актуальність теми. Садівництво в Україні є однією із давніх і
традиційних сільськогосподарських галузей, розвиток якої ґрунтується, перш
за все, на досить сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах для
вирощування більшості плодових та ягідних культур, традиціях населення,
його великих особистих потребах у цінних продуктах харчування, а галузі
переробки – в сировині.
Після здобуття незалежності України, започаткування земельної і
аграрної реформи в Україні в теорії аграрного, земельного права проводяться
дослідження правових проблем реформування відносин власності і права
власності на землю, права землекористування, правового регулювання
майнових відносин у сільському господарстві та поєднаних з ним інших
галузях агропромислового виробництва, організаційно-правового
забезпечення виробничо-господарської діяльності тощо. Відтак у сучасній
доктрині земельного та аграрного права сформульовані теоретичні висновки і
практичні рекомендації, які становлять методологічну і теоретичну основу
для подальшого проведення наукових пошуків з правових питань
використання землі, майна, праці, фінансових і кредитних ресурсів тими чи
іншими товаровиробниками у господарській діяльності з питань
виробництва, переробки, зберігання і реалізації сільськогосподарської
продукції, включаючи й сферу товарного виробництва плодоовочевої
продукції сільськогосподарськими товаровиробниками різних організаційноправових форм.
У науці земельного та аграрного права України правові питання
садівництва досліджувались у контексті здійснення прав громадян на
земельні ділянки для ведення індивідуального та колективного садівництва,
оскільки у нормах Земельних кодексів України 1990, 1992, 2001 років
5
закріплювались положення щодо передачі у власність чи надання у
користування земель сільськогосподарського призначення для таких потреб.
При цьому правові проблеми і питання сільськогосподарського садівництва у
теорії земельного, аграрного права не досліджувались.
Упродовж 25 років реформування земельних і аграрних відносин у
чинному законодавстві України не знаходили свого законодавчого
вираження і об’єктивації права, принципи, норми, правила, положення щодо
ведення сільськогосподарського садівництва як окремої підгалузі в структурі
товарного сільського господарства. Тому в українському земельному,
аграрному, екологічному законодавстві не розкривається юридична природа
сільськогосподарського садівництва як аграрно-правової категорії.
Водночас сучасних умовах сільськогосподарське садівництво
розвивається у різних регіонах України і охоплює значне коло суспільних
відносин, що виникають у сільськогосподарських товаровиробників різних
організаційно-правових форм господарювання, пов’язаних з використанням
земель та інших природних ресурсів для потреб садівництва, здійсненням
майнових, виробничо-господарських, екологічних прав, залученням
інвестицій у цю підгалузь сільського господарства, забезпеченням зайнятості
сільського населення, у інноваційній діяльності у сфері вирощування
сільськогосподарської продукції садівництва.
Зважаючи на викладені об’єктивні і суб’єктивні чинники щодо
розвитку сільськогосподарського садівництва та невизначеності його
правового режиму можна стверджувати, що проблема правового
регулювання сільськогосподарського садівництва в Україні є актуальною та
гострою, а тому потребує своєї подальшої розробки та вирішення.
Науково-теоретичну основу дослідження склали праці таких
українських вчених у галузі аграрного, земельного, екологічного та інших
галузей права, як В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, А.П. Гетьман, А.Г. Бобкова,
О.В. Гафурова, М.Р. Ващишин; А.В. Духневич; В.М. Єрмоленко; В.П.
6
Жушман; І.І. Каракаш; Т.О. Коваленко; Т.Г. Ковальчук, І.О. Костяшкін, М.В.
Краснова, П.Ф. Кулинич; В. М. Корнієнко; С.І. Марченко, А.М.
Мірошниченко; В.Л. Мунтян, І.М. Миронець, Н.Р. Малишева, В.В. Носік;
О.О. Погрібний; Д.С. Піддубна; Д.В. Санніков; А.М. Сидор., А.М. Статівка;
В.П. Станіславський; Ю.О. Самсонова; Н.І. Титова; Т.В. Курман; В.Ю.
Уркевич; В.І. Федорович; Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульга, В.З. Янчук, В.В.
Янчук та інші вчені.
Комплексність об’єкта дослідження зумовила необхідність
використання в дисертаційному дослідженні досягнень фахівців у галузі
науки з аграрної економіки, зокрема: В.Г. Андрійчука; О.Л. Бурляй; Л.О.
Барабаш; Р.М. Буцика; А.Е. Єрмакова; О.П. Лівника; Ф.І. Мамчур; О.М.
Могильного; Н.П. Новак; Т.О. Олійник; Т.О. Осташко; В.А. Рульєва; І.А.
Сало; Л.П. Симиренка; В.І. Чорнодон; О.М. Шестопаль та інших.
В роботі були використані наукові праці зарубіжних вчених – С.С.
Алексєєва; І.А. Всеволодського; Ю.І. Гревцова; О.С. Іоффе; М.І. Козиря;
В.М. Корельського; В.І. Леушина; П.І. Лаврика; В.Д. Перевалова; І.С.
Рибицького; Р.О. Халфіної та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до державної бюджетної
науково-дослідної роботи за темою «Доктрина права в правовій системі
України: теоретичний і практичний аспекти», яке проводиться на
юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса
Шевченка (номер теми 11 БФ042-01, номер державної реєстрації
01016U006631).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна
розробка науково-теоретичних і законодавчих основ правового регулювання
сільськогосподарського садівництва, а також формулювання та
обґрунтування практичних пропозицій щодо законодавчого та організаційноправового забезпечення сільськогосподарського садівництва як окремої
7
галузі рослинництва у товарному сільськогосподарському виробництві в
сучасних умовах реформування економіки на ринкових засадах та
забезпечення сталого розвитку сільських територій.
Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання
наукового пошуку:
1) розкрити теоретичні засади та гносеологічні підходи до сучасного
наукового розуміння юридичної природи сільськогосподарського
садівництва в українській доктрині аграрного, земельного та екологічного
права;
2) проаналізувати еволюцію, стан, тенденції і перспективи розвитку
законодавчого забезпечення сільськогосподарського садівництва в Україні;
3) розкрити правовий режим сільськогосподарського садівництва як
аграрно-правової категорії;
4) визначити юридичну природу сільськогосподарського садівництва в
аграрному праві України;
5) встановити об’єкти, суб’єктів та зміст сільськогосподарського
садівництва та розкрити їх особливості у правовідносинах, що виникають,
змінюються і припиняються у здійсненні права на ведення
сільськогосподарського садівництва в Україні;
6) розкрити правові підстави та умови здійснення суб’єктивного права
на ведення сільськогосподарського садівництва в Україні;
7) проаналізувати інституційно-функціональне забезпечення
сільськогосподарського садівництва в Україні;
8) провести науковий аналіз організаційно-правового забезпечення
захисту рослин у сільськогосподарському садівництві;
9) розкрити особливості організаційно-правового забезпечення
виробництва органічної продукції в сільськогосподарському садівництві.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які потребують
правового регулювання у сфері виробництва, переробки, зберігання
8
продукції сільськогосподарського садівництва та її реалізації на
внутрішньому і зовнішньому аграрних ринках.
Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми у сфері
сільськогосподарського садівництва, нормативно-правові акти, що
регулюють земельні, аграрні, екологічні відносини, наукові джерела за темою
дисертації, практика застосування чинного законодавства з питань
здійснення сільськогосподарського садівництва в Україні.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дослідження
використано філософські (загальнонаукові) та спеціальні методи наукового
пізнання правових явищ. За допомогою діалектичного методу розкрито
правову природу здійснення сільськогосподарського садівництва в системі
аграрного права у взаємодії та зв’язку з іншими суспільними процесами і
явищами у сфері сільського господарства в сучасних умовах. Формальнологічний та логіко-семантичний методи використані при формулюванні
поняття сільськогосподарського садівництва як юридичної категорії у
аграрному праві, а також при встановленні суб’єктно-об’єктного складу та
змісту правовідносин при здійсненні сільськогосподарського садівництва. За
допомогою історичного методу пізнання правових явищ проведено аналіз
еволюції наукових підходів до дослідження сільськогосподарського
садівництва у доктринах аграрного і земельного права, а також розкрито
особливості законодавчого забезпечення сільськогосподарського садівництва
упродовж основних етапів здійснення земельної і аграрної реформи в
Україні. За допомогою порівняльно-правового методу було здійснено
розмежування таких правових понять, як «індивідуальне садівництво» та
«колективне садівництво» від поняття «сільськогосподарське садівництво»
як юридичних категорій у земельному, аграрному праві, а також досліджено
правові аспекти юридичної природи багаторічних насаджень крізь призму
норм аграрного, земельного, цивільного права. Методи комплексного та
системного аналізу застосовано для аналізу об’єктів, суб’єктів, змісту
9
аграрних правовідносин у сфері здійснення права на здійснення
сільськогосподарського садівництва, а також для дослідження підстав, умов
здійснення права на ведення сільськогосподарського садівництва, зроблені
пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України,
сформульовано наукові визначення та положення дисертаційного
дослідження, що виносяться на захист.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у
дисертації вперше у теорії аграрного, земельного, екологічного права
проведено комплексне наукове дослідження теоретичних і законодавчих
основ правового регулювання сільськогосподарського садівництва в
сучасних умовах, розкрито юридичну природу сільськогосподарського
садівництва, на підставі чого обґрунтовано і сформульовано висновки та
рекомендації, які виносяться на захист:
Уперше:
- зроблено висновок про те, що через відсутність у доктринах
аграрного, земельного, екологічного права наукових досліджень
теоретичних, законодавчих і практичних проблем сільськогосподарського
садівництва у чинному законодавстві України залишається не визначеним
правовий режим сільськогосподарського садівництва як окремої підгалузі
товарного сільськогосподарського виробництва, що негативно впливає на
забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції
садівництва на внутрішньому і зовнішньому аграрних ринках
сільськогосподарських товарів, на забезпечення сталого розвитку села;
- встановлено, що категорія «правовий режим
сільськогосподарського садівництва» є комплексним правовим явищем і
передбачає законодавче вираження об’єктивного права на ведення
сільськогосподарського садівництва та закріплення правових підстав, умов,
способів і механізму здійснення суб’єктивних прав у сфері
сільськогосподарського садівництва, визначення поняття
10
сільськогосподарського садівництва як юридичної категорії, об’єктів,
суб’єктів і змісту у правовідносинах, що виникають, змінюються і
припиняються у зв’язку з веденням сільськогосподарського садівництва,
створення інституційно-правових передумов для забезпечення доступу до
використання земельних, водних та інших природних ресурсів, виробництва
якісної і безпечної продукції садівництва, її реалізації на внутрішньому і
зовнішньому аграрних ринках, внутрішньої державної підтримки розвитку
сільськогосподарського садівництва відповідно до вимог СОТ та
законодавства ЄС;
- доведено, що поняття «сільськогосподарське садівництво» необхідно
розглядати у аграрному праві як врегульовану нормами аграрного,
земельного, екологічного законодавства виробничо-господарську діяльність
сільськогосподарських товаровиробників, яка відповідно до закону має
здійснюватися на основі використання переважно земель
сільськогосподарського призначення, водних та інших природних ресурсів,
багаторічних плодово-ягідних насаджень, майна чи цілісних майнових
комплексів, залучення інвестицій, людської праці та знань з метою
виробництва, переробки, зберігання продукції садівництва, її реалізації на
внутрішньому і зовнішньому ринках сільськогосподарських товарів;
- зроблено висновок, за яким у теорії аграрного права
сільськогосподарське садівництво необхідно розглядати як комплексний
об’єкт правового регулювання, який охоплює коло суспільних відносин, що
виникають, змінюються і припиняються у зв’язку з використанням на різних
правових титулах переважно земель сільськогосподарського призначення,
водних об’єктів, інших природних ресурсів, багаторічних насаджень, майна,
цілісних майнових комплексів, людської праці, інновацій у сфері
виробництва, переробки зберігання сільськогосподарської продукції
садівництва, її реалізації на аграрних ринках;
11
- розкрито юридичну природу суб’єктивного права на ведення
сільськогосподарського садівництва як законодавчо забезпечену можливість
юридичних і фізичних осіб набути у встановленому законом порядку на
відповідному правовому титулі земельну ділянку/земельні ділянки
сільськогосподарського призначення за функціональним використанням - для
ведення сільськогосподарського садівництва з метою здійснення
підприємницької виробничо-господарської діяльності з використанням, у разі
потреби, водних об’єктів, майнових, фінансових, інноваційних,
інвестиційних, трудових та інших ресурсів у сфері виробництва, переробки,
зберігання і реалізації якісної, безпечної, плодово-ягідної продукції на
внутрішньому і зовнішньому ринках;
- встановлено, що у аграрних правовідносинах з ведення
сільськогосподарського садівництва суб’єктами виступають фізичні і
юридичні особи, які у встановленому законом порядку набули права на
земельні ділянки для ведення садівництва, сформували на таких земельних
ділянках фруктові та/або ягідні багаторічні насадження і є
сільськогосподарськими товаровиробниками;
- зроблено висновок про те, що в умовах участі України у СОТ
внутрішня державна підтримка сільськогосподарського садівництва має
базуватися на зменшенні державної підтримки та із наступною відмовою від
безпосереднього бюджетного субсидування сільськогосподарських
товаровиробників, на двох принципах: а) підтримка повинна надаватися
через урядові програми, що фінансується за державний кошт (включаючи
відмову уряду від отримання доходів), але не за кошти споживачів; б)
наслідком підтримки не повинне бути надання цінової підтримки
виробникам;
- запропоновано розробити і прийняти закон України «Про
сільськогосподарське садівництво в Україні», у якому врегулювати
організаційно-правові, земельні, майнові, фінансові, екологічні та інші
12
відносини у сфері сільськогосподарського садівництва, що дозволить у
системі аграрного права України сформувати окремий правовий інститут
правового регулювання сільськогосподарського садівництва та забезпечувати
його вивчення у аграрному праві як навчальній дисципліні.
Удосконалено:
- теоретичні положення щодо розуміння товарного
сільськогосподарського виробництва у контексті набуття права на ведення
сільськогосподарського садівництва, використання земельних, водних,
трудових, інвестиційних та інших ресурсів у сільськогосподарському
садівництві;
- наукові положення щодо правового режиму земель
сільськогосподарського призначення разом з багаторічними плодовими
насадженнями на таких ділянках в частині законодавчого закріплення
особливостей правового режиму багаторічних плодових насаджень у
аграрних орендних правовідносинах;
- наукові висновки щодо структури аграрного права в частині
визначення сільськогосподарського садівництва крізь призму врегульованих
нормами аграрного, земельного, екологічного та іншого законодавства
суспільних відносин, що виникають у зв’язку із здійсненням суб’єктивного
права на ведення сільськогосподарського садівництва.
Дістали подальшого розвитку:
- наукові розробки з питань правового регулювання виробництва
органічної сільськогосподарської продукції в частині виробництва якісної і
безпечної продукції сільськогосподарського садівництва;
- наукові дослідження щодо організаційно-правового забезпечення
товарного сільськогосподарського виробництва в частині особливостей
ведення сільськогосподарського садівництва в Україні;
13
- наукові висновки і рекомендації щодо розвитку сільськогосподарської
кооперації в частині організаційно-правових форм ведення
сільськогосподарського садівництва;
- наукові підходи до правового режиму плодово-ягідних багаторічних
насаджень в частині виокремлення таких насаджень як окремих об’єктів
правового регулювання у разі розірвання договорів оренди земель
сільськогосподарського призначення, договорів на використання чужих
земельних ділянок для сільськогосподарських потреб;
- наукові дефініції поняття державного регулювання аграрних відносин
в частині інституційно-функціонального забезпечення
сільськогосподарського садівництва як комплексного об’єкта аграрноправового регулювання.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості
використання результатів дослідження для вдосконалення чинного
земельного, аграрного, екологічного законодавства, що забезпечить більш
ефективне правове регулювання сільськогосподарського садівництва в
Україні.
Отримані результати дозволять визначити підходи до вирішення низки
теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з виробництвом, зберіганням,
переробкою та реалізацією плодово-ягідної продукції.
Результати дослідження також можуть бути використані у правозастосуванні
та навчальному процесі при викладання курсів земельного та аграрного
права, підготовці навчально-методичних матеріалів з цих навчальних
дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано
дисертантом самостійно, узагальнення, висновки та рекомендації здійснені
на підставі опрацьованого і проаналізованого, матеріалу (наукових та
нормативно-правових джерел).
14
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення
дисертаційного дослідження обговорювались і були схвалені на засіданні
кафедри земельного та аграрного права юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Також основні результати дослідження, що містяться в дисертації, були
апробовані на всеукраїнських і міжнародних конференціях, круглих столах, а
саме: Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні правові
проблеми публічно-приватного партнерства у сфері аграрних, земельних,
екологічних та космічних відносин» (м. Київ, 22 листопада 2013 р.);
Круглому столі «Сучасні науково-практичні проблеми екологічного,
земельного та аграрного права» (м. Харків, 6 грудня 2013 р.); Круглому столі,
присвяченому пам’яті проф., д.ю.н., академіка НАПрН України О.О.
Погрібного «Розвиток організаційно-правових форм господарювання в
аграрному секторі України: (м. Харків, 2014р.); Міжнародній науковій
конференції «Тринадцяті осінні юридичні читання» «Актуальні проблеми
юридичної науки» (м. Хмельницький, 14-15 листопада 2014 р.); Круглому
столі «Актуальні проблеми екологічних, земельних, та аграрних
правовідносин: теоретико-методологічні й прикладні аспекти (м. Харків, 5
грудня 2014 р.); Міжнародній науково-практичної конференції «Право і
держава: проблеми розвитку і взаємодії у ХХI ст.» (м. Запоріжжя,30-31 січня
2015 р.,); Міжнародній конференції «Юридична наука та практика у третьому
тисячолітті», Університет Павла Йозефа Шафарика, факультет права,
Словацька Республіка (м. Кошице, 27-28 лютого 2015 р.); Всеукраїнській
науково-практичній конференції «Сучасні тенденції та перспективи розвитку
аграрного, земельного і екологічного права», присвяченій 90-річчю від дня
народження доктора юридичних наук, професора, академіка АПрН України
В.З. Янчука» (м. Київ, 22-23 травня 2015 р.); Круглому столі
«Природоресурсне право в системі права України: історія, сьогодення,
перспективи», Національний юридичний університет імені Ярослава
15
Мудрого (м. Харків,30 – 31 жовтня 2015 р.,); Міжнародній науковій
конференції «Чотирнадцяті осінні юридичні читання». Актуальні проблеми
юридичної науки (м. Хмельницький, 23-24 жовтня 2015 р.); Круглому столі,
присвяченому пам’яті відомого українського вченого-правознавця, членакореспондента НАН України, академіка НАПрН України В.І. Семчика (м.
Київ, 9 грудня 2015 р.); Круглому столі «Конституційні засади аграрного,
земельного та екологічного права: 20 років розвитку» (м. Київ, 27 травня
2016 р.); XIII Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні
питання реформування правової системи» (м. Луцьк, 24-25 червня 2016 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації
знайшли відображення у 18 опублікованих автором працях за темою
дисертації, з яких 4 статті у фахових виданнях України, 1 стаття в
іноземному науковому періодичному виданні та тези 13 доповідей на
наукових конференціях та круглих столах.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається
із вступу, трьох розділів, що містять 11 підрозділів, висновків, списку
використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 199 сторінок, з них
основного тексту – 169 сторінок. Список використаних джерел містить 256
найменувань, займає 30 сторінок

Список літератури

ВИСНОВКИ
За результатами дисертаційного дослідження, яке було проведено на
підставі комплексного та системного аналізу наукових джерел, нормативноправової бази, матеріалів правозастосовної практики, автором
сформульовано та науково доведено низку висновків та пропозицій,
спрямованих на подальший розвиток правового регулювання аграрних
відносин у сфері сільськогосподарського (промислового) садівництва в
Україні.
1. В умовах реформування земельних і аграрних відносин у сільському
господарстві України відбувається поступове формування одного із
важливих напрямків розвитку сільського господарства, а саме
сільськогосподарського садівництва, яке має здійснюватися у промислових
масштабах і забезпечувати виробництво, переробку і реалізацію продукції
садівництва на внутрішніх і зовнішніх аграрних риках України та інших
держав-членів СОТ, що зумовлює до необхідності наукового пошуку
теоретичних і законодавчих засад правового регулювання суспільних
відносин, що виникають у зв’язку з веденням сільськогосподарського
садівництва у ринкових умовах.
2. В сучасній теорії аграрного права України не було проведено
комплексного наукового дослідження правових проблем
сільськогосподарського садівництва, що негативно впливає на стан
законодавчого забезпечення реалізації конституційних прав громадян і
юридичних осіб у сфері набуття та реалізації права власності чи інших прав
на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського
садівництва у промислових масштабах, на виробництво і реалізацію
продукції сільськогосподарського садівництва на аграрних ринках.
3. В теорії аграрного права сільськогосподарське садівництво можна
визначити як врегульовану нормами права виробничо-господарську
167
діяльність суб’єктів аграрного підприємництва, яка має здійснюватися на
одержаній у встановленому законом порядку земельній ділянці переважно
сільськогосподарського призначення і бути пов’язана з виробництвом,
зберіганням, переробкою, транспортуванням і реалізацією товарної продукції
садівництва на внутрішньому і зовнішньому ринках.
4. Право на ведення сільськогосподарського садівництва можна
розглядати як закріплену у нормах чинного законодавства можливість і
здатність особи у встановленому законом порядку набути у власність чи
користування земельну ділянку для формування саду (закладання фруктових
та або ягідних багаторічних насаджень), здійснення виробничогосподарського використання садів з метою одержання прибутку.
5. Правовий режим сільськогосподарського садівництва як
комплексного об’єкта правового регулювання складається з правового
режиму земель сільськогосподарського призначення як головного засобу
виробництва продукції садівництва, правового режиму багаторічних
насаджень як біологічної основи такого садівництва, правового режиму
водних ресурсів як життєво необхідних речовин для всіх живих організмів, а
також правового режиму майна, коштів, інвестицій як економічної основи
виробничо-господарської діяльності у сільськогосподарському садівництві;
7. Для закладання багаторічних насаджень з метою ведення
сільськогосподарського (промислового) садівництва суб’єкти
господарювання можуть використовувати землі сільськогосподарського
призначення з функціональним використанням для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, ведення
особистого селянського господарства, а також землі інших категорій земель,
які можуть бути придатні для товарного сільськогосподарського садівництва.
8. Суб’єктами права на ведення сільськогосподарського
(промислового) садівництва в Україні можуть бути фізичні і юридичні особи,
які у встановленому законом порядку вважаються сільськогосподарськими
168
виробниками, тобто ті суб’єкти, які набули право на земельні ділянки для
ведення сільськогосподарського (промислового) садівництва, а також
сформували на таких земельних ділянках фруктові та/або ягідні багаторічні
насадження (сад).
9. Зважаючи на важливість і значення сільськогосподарського
садівництва в економіці України, вбачається доцільним створити в системі
органів державної влади спеціалізований орган (агенцію), діяльність якого
має бути спрямована на забезпечення реалізації державної аграрної політики
щодо розвитку сільськогосподарського садівництва в Україні.
10. Державну підтримку розвитку сільськогосподарського
(промислового) садівництва в Україні необхідно розглядати як законодавчо
забезпечену діяльність органів державної влади та місцевого
самоврядування, спрямовану на створення умов для вільного доступу
суб’єкта аграрного підприємництва та іншим особам до використання землі,
водних об’єктів та інших природних ресурсів, майнових, фінансових коштів
та інвестицій з метою виробництва переробки і реалізації на внутрішньому і
зовнішніх аграрних ринках продукції сільськогосподарського (промислового)
садівництва та забезпечення продовольчої безпеки.
11. В умовах членства України в СОТ внутрішня державна підтримка
сільськогосподарського садівництва має базуватися на зменшенні державної
підтримки з наступною відмовою від безпосереднього бюджетного
субсидування сільськогосподарських товаровиробників на двох принципах:
перший - підтримка повинна надаватися через урядові програми, що
фінансуються за державні кошти (включаючи відмову уряду від отримання
доходів), але не за кошти споживачів; другий - наслідком підтримки не
повинне бути надання цінової підтримки виробникам.
12. В результаті проведених досліджень пропонується розробити і
прийняти закон «Про сільськогосподарське (промислове) садівництво в
Україні», у якому врегулювати організаційно-правові, фінансові, аграрно-
169
майнові, аграрно-інвестиційні, земельні, стимуляційні, страхові та інші
відносини з виробництва і реалізації продукції сільськогосподарського
садівництва в умовах участі України в СОТ та ЗВТ Європейського Союзу