ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОСОБЛИВО ЦІННИХ ЗЕМЕЛЬ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису
Ришкова Людмила Валеріївна
УДК 349.4

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ТА ВИКОРИСТАННЯ
ОСОБЛИВО ЦІННИХ ЗЕМЕЛЬ

Спеціальність 12.00.06 – земельне право, аграрне право; екологічне право;
природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Шульга Михайло Васильович
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика охорони та використання особливо цінних земель……………………………………………………………………12
1.1. Генеза правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель……………………………………………………………………12
1.2. Поняття та ознаки особливо цінних земель, як об’єкта правової охорони та використання ……………………………………………......32
1.3. Правові підстави формування складу особливо цінних земель……….48
Висновки до озділу1………………………………………………………….....69
РОЗДІЛ 2. Правові засади охорони та використання особливо цінних земель…………………………………………………………………………….73
2.1. Правові форми охорони та використання особливо цінних земель…….73
2.2. Правове забезпечення збереження та відтворення родючості особливо цінних земель ………………………………………………………………….107
2.3. Контроль за використанням та охороною особливо цінних земель…………………………………………………………………………...131
2.4. Відповідальність за порушення законодавство щодо охорони та використання особливо цінних земель ...…………………………………….152
Висновки до розділу 2 ...………………………………………………………165
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. .167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...174

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Одним з головних завдань держави з часу отримання незалежності є проведення в Україні земельної реформи, що передбачає перерозподіл земельних ресурсів, зокрема надання значної частини земель державної власності у власність громадян та юридичних осіб. Це спричинило збільшення власників і користувачів земельних ділянок. Разом з тим, в державі на цей час відбуваються зміни в кількісному та якісному складі земель. У постанові Верховної Ради України від 22 вересня 2005 року «Про Рекомендації парламентських слухань Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні», відмічається, що недостатньо реалізовується одне з головних завдань земельної реформи – раціональне використання та охорона земель.
В Україні залишається найвища в світі розораність сільськогосподарських угідь, яка становить 78 відсотків. Роботи щодо раціоналізації землекористування та охорони земель провадяться досить повільно і як результат – деградація ґрунтового покриву деяких територій досягла критичного стану.
Необґрунтоване вилучення сільськогосподарських земель для несільськогосподарських потреб, надмірна розораність, що зумовлює поширення деградаційних та ерозійних процесів, шкідливий антропогенний вплив призвели до зменшення кількості та погіршення якості земель сільськогосподарського призначення. Така ситуація вимагає належного правового забезпечення підвищеної охорони земель сільськогосподарського призначення.
Необхідність забезпечити збереження для нинішніх і майбутніх поколінь історико-культурних та природних пам’яток, які задовольняють наукові, культурні, естетичні, освітні, виховні інтереси суспільства вимагає підвищеної правової охорони відповідних земель. Тому Земельним кодексом України від 2001 року ці землі були визначені як «особливо цінні».
Разом з тим, як зазначається у вищенаведеній постанові Верховної Ради України, відсутність планових матеріалів і невизначеність на місцевості меж особливо цінних земель призводить до порушення земельного законодавства при їх використанні. Насамперед, це стосується незаконного відчуження земельних ділянок особливо цінних земель, у тому числі заповідників, цінних лісових масивів під будівництво.
Паралельно із зазначеними процесами в Україні активно здійснюється реформування земельних відносин. Об’єктом земельної реформи виступають усі землі України, в тому числі і особливо цінні. Відповідно до закріпленого в законодавстві завдання земельної реформи, з урахуванням певних особливостей, відбувається перерозподіл цих земель, зокрема передача їх у власність і користування з метою створення умов для різних форм господарювання на землі.
Слід зазначити, що в сучасних умовах питання належної охорони та раціонального, ефективного використання особливо цінних земель безпосередньо пов’язані із проблемами екологічної безпеки, забезпечення якої є пріоритетним завданням і обов’язком держави.
Викладене обумовлює те, що «особливо цінні землі» є новелою Земельного кодексу України. Зважаючи на недосконалість законодавства, що здійснює правове регулювання охорони та використання особливо цінних земель, та відсутність ґрунтовних доктринальних досліджень з цього приводу, постає нагальна потреба в детальному науковому осмисленні обраної тематики, яке, у свою чергу, створить підґрунтя для наступних узагальнень щодо правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель та окремих категорій земель, які входять до їх складу в цілому, а в практичному аспекті – сприятиме вдосконаленню правового регулювання земельних відносин.
У дисертаційних й інших наукових дослідженнях розглядалися лише окремі питання правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель, зокрема у роботах В.І. Андрейцева, А.Г. Бобкової, П.Ф. Кулинича, М.В. Краснової, Т.Г. Ковальчук, В.Л. Мунтяна, В.І. Семчика, Н. І. Тітової та ін.
Науковою основою для проведення дослідження стали праці таких українських науковців у галузі земельного та екологічного права, як В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Д.В. Бусуйок, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, В.І. Гордєєва, В.К. Гуревського, І.І. Каракаша, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснової, П.Ф. Кулинича, Н. Р. Малишевої, А.М. Мірошниченко, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.М. Пащенка, О.О. Погрібного, В.К. Попова, С.В. Размєтаєва, В.І. Семчика, А.К. Соколової, Н.І. Титової, В.І. Федоровича, В.О. Чуйкова, С.В. Шарапової, Ю.С. Шемшученко, В.С. Шахова, М.В. Шульги, В.В. Янчука, В.З. Янчука та ін. і багатьох учених – представників радянської та російської правової науки в галузі земельного та екологічного права: Г.О. Аксеньонка, В.П. Балезіна, М.М. Бринчука, Б.В. Єрофеєва, Ю.Г. Жарикова, І.О. Іконницької, О.С. Колбасова, О.М. Колотинської, М.І. Краснова, О.І. Крассова, В.В.Петрова, Ю.А. Тихомирова та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри екологічного права в рамках Державної цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення правового регулювання екологічних відносин» Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (№ державної реєстрації 0106u002290), в межах якої автором проведено самостійний аналіз та доопрацювання теоретичних і практичних аспектів правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття поняття, складу та основних ознак особливо цінних земель, виявлення особливостей правового регулювання їх охорони та використання в умовах проведення земельної реформи; а також окреслення шляхів удосконалення та перспектив розвитку земельного законодавства, визначення напрямів розвитку теоретичних засад і нормативно-правового забезпечення регулювання охорони та використання особливо цінних земель.
Для реалізації зазначеної мети в дисертаційній роботі поставлено такі завдання:
– виявити найістотніші ознаки особливо цінних земель, сформулювати на їх основі визначення поняття «особливо цінні землі»;
– проаналізувати та уточнити склад особливо цінних земель;
– розкрити сутність та особливості правових форм охорони особливо цінних земель у сучасних умовах;
– визначити та всебічно проаналізувати специфіку правового забезпечення збереження та відтворення родючості особливо цінних земель сільськогосподарського призначення;
– з’ясувати специфіку настання відповідальності за порушення земельного законодавства щодо охорони та використання особливо цінних земель;
– дослідити чинне законодавство України, яке визначає правове регулювання охорони та використання особливо цінних земель, окреслити шляхи вдосконалення та перспективи його розвитку;
– сформулювати основні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання державного контролю у сфері використання та охорони особливо цінних земель, порядку вилучення (викупу) особливо цінних земель в умовах формування в Україні інституційних та правових засад ринкової економіки.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі охорони та використання особливо цінних земель.
Предметом дослідження є правові питання охорони та використання особливо цінних земель.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склала сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, а саме: історичний, діалектичний, формально-логічний, системно-структурний, аналіз і синтез, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, метод сходження від абстрактного до конкретного, метод тлумачення правових норм і деякі інші методи наукового пізнання. Історичний – під час дослідження генези правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель. Окремі положення нормативно-правових актів України і законодавства деяких зарубіжних країн, що визначають правове регулювання охорони та використання означених земель, здійснювалось з використанням порівняльно-правового методу. Діалектичний метод використовувався для дослідження розвитку положень про правове регулювання охорони та використання досліджуваних земель. Формально-логічний метод застосовано під час дослідження положень нормативно-правових актів України щодо досліджуваних питань, а також практики їх реалізації. Логіко-семантичний і метод сходження від абстрактного до конкретного допомогли сформулювати поняття особливо цінних земель. Виявити відповідність норм права логіці й тенденціям розвитку суспільних відносин допоміг метод тлумачення правових норм. Систематизація складу та узагальнення підстав віднесення земель до особливо цінних здійснювалось на підставі системно-структурного методу. Метод аналізу і синтезу застосовано під час розроблення пропозицій з удосконалення нормативно-правових актів, які містять норми щодо правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель. Застосування зазначених методів зумовлено вимогами об’єктивного і всебічного аналізу процесів, що відбуваються в економіці України в період формування ринку землі, нових методів господарювання на землі, функціонування різних форм власності на землі.
Усе це дало змогу всебічно проаналізувати та дослідити актуальні питання правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні правового поняття, складу та основних ознак особливо цінних земель, виявленні особливостей правового регулювання їх охорони та використання. Наукова новизна дослідження конкретизується в таких положеннях:
уперше:
1) Визначено та науково обґрунтовано необхідність зміни механізму формування складу особливо цінних земель, зокрема, недоцільність віднесення до особливо цінних земель самостійних категорій земель і різних об’єктів (ґрунти, земельні ділянки, самостійна категорія земель або частина категорії). Тому пропонується до особливо цінних земель відносити земельні ділянки вкриті відповідними ґрунтами та земельні ділянки, на яких розташовано природні, історико-культурні об’єкти, які в установленому законодавством порядку віднесено до об’єктів, що мають загальнодержавне та національне значення. На підставі цього сформульовано правове визначення поняття особливо цінних земель, під яким пропонується розуміти сукупність земельних ділянок, що входять до різних категорій земель, задовольняють публічний інтерес та підлягають підвищеній охороні, зокрема вилученню (викупу), зміні цільового призначення в особливому порядку, визначеному законом України;
2) На підставі аналізу цілей правового забезпечення підвищеної охорони для земель, що входять до складу особливо цінних, зокрема недопущення вилучення високопродуктивних земель сільськогосподарського призначення, збереження земельних ділянок, на яких розташовано унікальні та типові ландшафти, об’єкти культурної спадщини, їх ролі в забезпеченні екологічної безпеки, обґрунтовано доцільність поділу особливо цінних земель на особливо цінні землі сільськогосподарського призначення та особливо цінні землі несільськогосподарського призначення. Такий поділ дає змогу розширити склад особливо цінних земель сільськогосподарського призначення, зокрема, шляхом включення до їх складу меліорованих земель, оскільки ці землі визнані державою як такі, що забезпечують продовольчу безпеку держави, а земельні ділянки з розташованими на них меліоративними системами потребують посиленої правової охорони. До складу особливо цінних земель несільськогосподарського призначення пропонується віднести землі курортів загальнодержавного значення та водно-болотні угіддя. Останні виступають одним з основних середовище утворюючих факторів та відіграють важливу роль у забезпеченні екологічної безпеки;
3) На підставі проведеного всебічного аналізу правових норм, які регулюють порядок консервації земель, висунуто та обґрунтовано пропозиції щодо прийняття Закону України «Про консервацію земель» та запропоновано його узагальнену структуру;
4) Пропонується встановити гранично допустимий мінімальний розмір земельних ділянок особливо цінних земель сільськогосподарського призначення як самостійного об’єкта охоронних відносин, що виступає необхідною умовою комплексного підходу для здійснення ґрунтозахисних заходів;
5) На підставі проведеного аналізу доводиться доцільність установлення відповідальності за порушення норм земельного законодавства не лише з урахуванням приналежності земель до певних категорій, а й урахуванням особливостей правового статусу особливо цінних земель та внесення відповідних змін до чинного земельного законодавства;
6) Пропонується та обґрунтовується періодизація та наводиться характеристика етапів становлення та розвитку законодавства, яке регулює охорону та використання особливо цінних земель.
Удосконалено:
1) положення щодо цілей вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб і цілей вилучення (викупу) особливо цінних земель, пропонується уточнення переліку та змісту цілей вилучення (викупу) особливо цінних земель; порядок викупу (вилучення) особливо цінних земель, зокрема обґрунтовується можливість оскарження громадянами та юридичними особами не лише ціни примусового викупу земельної ділянки, а й самої необхідності її викупу, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, врахування вартості споруд і будівель та інших збитків, завданих власнику (користувачу) земельної ділянки, права якого припиняються;
2) підходи до співвідношення правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель і земель, що входять до складу екологічної мережі, зокрема малопродуктивних та деградованих земель;
3) підходи до порядку ведення державного земельного кадастру, яке стосується необхідності обов’язкового відображення якісних, кількісних та інших характеристик особливо цінних земель у державному земельному кадастрі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані: у наукових дослідженнях – для подальшого опрацювання проблем розвитку правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель; у навчальному процесі – у навчально-методичній роботі, зокрема під час викладання курсу «Земельне право» та спецкурсів земельно-правового спрямування; у практичній діяльності органів місцевого самоврядування, державної влади, державної виконавчої влади (місцевих державних адміністрацій, органів земельних ресурсів та ін.) – у процесі підготовки та прийняття рішень; у правотворчій діяльності – при подальшій розробці та вдосконаленні законодавства стосовно правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні» (Тернопіль, 25 лютого 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (Харків, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України» (Київ, 18 квітня 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми юридичної науки» (Харків, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Осінні юридичні читання» (Харків, 12-13 листопада 2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в 9 друкованих працях, з яких 4 статті – у фахових наукових виданнях та тезах 5 наукових доповідей на конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні правових підстав, критеріїв віднесення земель до особливо цінних, дослідженні та уточненні складу особливо цінних земель, правових форм їх охорони, особливостей здійснення державного контролю за цими землями та визначенні напрямів розвитку теоретичних засад, нормативно-правового забезпечення правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель.
Основними результатами, які отримані в процесі дослідження, є наступні:
1. Особливо цінні землі є самостійним правовим явищем, для якого притаманні певні особливості правового регулювання. Метою віднесення земель до особливо цінних є забезпечення суспільного інтересу, який полягає в підвищеній правовій охороні зазначених земель.
2. У процесі започаткування та становлення правового регулювання охорони та використання особливо цінних земель слід виокремити декілька відносно самостійних етапів: 1) 1917 – 1922 рр. – формування складу особливо цінних земель та правових засад їх охорони та використання; 2) 1922 – 1968 рр. – прийняття Основ земельного законодавства Союзу РСР та союзних республік, Земельного кодексу УРСР, в яких знайшли своє закріплення положення щодо охорони та використання особливо цінних земель; 3) 1968 – 1989 рр. виокремлення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та особливо цінних земель, що мають культурну, історичну, наукову цінність та розвиток законодавства щодо їх охорони та використання в межах самостійних категорій земель; 4) 1989 – 2001 рр. – прийняття декількох редакцій Земельного кодексу України, регулювання охорони та використання особливо цінних земель в умовах становлення нових форм власності на землю; 5) 2001 р. – і по теперішній час – удосконалення правових засад охорони та використання особливо цінних земель в умовах здійснення земельної реформи та переходу до ринкової економіки.
3. На підставі проведеного аналізу правових ознак запропоновано визначення особливо цінних земель, під якими пропонується розуміти сукупність земельних ділянок, що входять до різних категорій земель, задовольняють публічний інтерес та підлягають підвищеній охороні, зокрема вилученню (викупу), зміні цільового призначення в особливому порядку, визначеному законом України, що потребує законодавчого закріплення. Можливим видається закріплення цього визначення самостійною нормою статті 19 Земельного кодексу України.
4. До складу особливо цінних земель входять об’єкти з різним правовим статусом – ґрунти, землі природно-заповідного фонду та історико-культурного призначення, землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів. Доцільно визначити об’єктом правового регулювання – земельні ділянки, вкриті відповідними ґрунтами або на яких розташовано відповідні об’єкти природно-заповідного фонду, історико-культурного призначення.
5. Необхідною умовою належного правового забезпечення охорони особливо цінних земель з огляду на екологічну, економічну, соціально-культурну, наукову ролі цих земель виступає поділ особливо цінних земель на особливо цінні землі сільськогосподарського призначення та особливо цінних земель несільськогосподарського призначення.
6. З урахуванням ролі меліорованих земель у забезпечені продовольчої безпеки держави, екологічних ризиків при недотримані встановлених законодавством вимог, необхідності збереження меліорованих систем, запропоновано до особливо цінних земель сільськогосподарського призначення віднести меліоровані землі. На підставі проведеного аналізу норм Земельного кодексу України та наукової літератури, запропоновано уточнити зміст статті 22 Земельного кодексу України та визначити меліоровані землі як самостійний вид сільськогосподарських угідь.
7.На підставі аналізу нормативно-правових актів виявлено такі спільні риси правового регулювання, а саме: 1) використання переважно публічно-правових засобів регулювання суспільних відносин щодо цих земель; 2) особливий порядок створення (оголошення); 3) правовий режим земель визначається індивідуально щодо кожної території; 4) заборона діяльності, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель; 5) зонування територій; 6) обмеження цивільного обігу зазначених земель та розташованих на них об’єктів; 7) особливий порядок охорони, зокрема особливий порядок вилучення, передбачений статтею 149 Земельного кодексу України, обґрунтована доцільність розширення переліку особливо цінних земель несільськогосподарського призначення, зокрема віднесення до них земель рекреаційного призначення.
Доведено, що сучасний стан законодавство не регламентує охорону водно-болотних угідь на належному рівні, тому до особливо цінних земель видається за доцільне віднести водно-болотні угіддя, в тому числі водно-болотні угіддя місцевого значення.
8. Доведено недоцільність віднесення до особливо цінних земель самостійної категорії земель, зокрема земель історико-культурного призначення, тому пропонується до особливо цінних відносити земельні ділянки відповідних категорій земель, на яких розташовано об’єкти загальнодержавного або національного значення.
9. Необхідним є формування відкритого переліку особливо цінних земель. Це дозволить виключати зі складу особливо цінних земель земельні ділянки, які втратили характеристики, завдяки яким їх було віднесено до особливо цінних та включати земельні ділянки, які набули вищенаведених характеристик.
10. Визначено, що в законодавстві встановлені загальні вимоги до охорони та використання особливо цінних земель несільськогосподарського призначення, потребують систематизації. Це зумовлює прийняття окремого Закону України «Про особливо цінні землі несільськогосподарського призначення», в якому необхідно визначити підстави та порядок віднесення земель до особливо цінних, порядок зміни їх цільового призначення, повноваження органів державної влади, порядок використання цих земель.
11. Утілення високої потенційної родючості особливо цінних земель сільськогосподарського призначення у високу ефективну родючість залежить від способів та видів господарювання власників та землекористувачів. Тому, належне забезпечення охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення вимагає детальної правової регламентації порядку їх використання, зокрема встановлення видів та способів діяльності, що забороняються.
12. Установлено, що особливістю проведення консервації особливо цінних земель є обов’язковість визначення ступеня вини власника в погіршенні якісного стану ґрунтів. На підставі проведеного аналізу правових приписів, що регламентують порядок проведення консервації земель, зроблено висновок про необхідність прийняття Закону України «Про консервацію земель» та запропоновано окремі напрями формулювання його положень, а саме:
– чітке розмежування повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування, Державного комітету України із земельних ресурсів, Державної екологічної інспекції та інших;
– урахування сукупності екологічних і економічних факторів; ініціатива щодо виведення земель з інтенсивного сільськогосподарського використання може належати власникові або землекористувачеві, в тому числі орендареві, проте це не є їх обов’язком;
– ініціатива щодо консервації земель повинна належати органам державної влади, що здійснюють контроль у галузі земельних відносин, не виключається і можливість подання відповідного клопотання органами державної влади (облдержадміністраціями, райдержадміністраціями) та органами місцевого самоврядування;
– врахування економічних інтересів землевласників та землекористувачів;
– урегулювання питання щодо зміни цільового призначення земель, які підлягають консервації: можлива зміна цільового призначення у разі заліснення деградованих земель, або збереження цільового призначення, наприклад, при використанні земельної ділянки як пасовище;
– відповідно до термінів, на які проводиться консервація земель, визначити короткострокову консервацію земель та довгострокову, що буде впливати на розміри компенсації, якщо деградація земельної ділянки відбулась не з вини власника;
– урахування специфіки орендних відносин, велика ймовірність негативного впливу на стан ґрунтів являється головною небезпекою оренди; урахування вимог законодавства щодо формування екологічної мережі.
13. Визначено, що особливо цінні землі сільськогосподарського призначення найбільш придатні для вирощування органічної та екологічно чистої продукції. Запропоновано проведення добровільної сертифікації земель одночасно з наданням їм статусу особливо цінних.
14. На підставі дослідження повноважень органів державної влади зі спеціальною компетенцією встановлено, що для забезпечення належного державного контролю за особливо цінними землями, необхідне функціональне розмежування повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Державного комітету із земельних ресурсів, Міністерства аграрної політики та їх підрозділів.
Доведено необхідність встановлення порядку проведення моніторингу особливо цінних земель в якості самостійного об’єкта моніторингу земель сільськогосподарського призначення.
15. Необхідною умовою забезпечення державного контролю виступає відображення відомостей щодо якісних і кількісних характеристик особливо цінних земель не лише з урахуванням їх приналежності до певної категорії земель, а й з урахуванням статусу особливо цінних.
16. Правове регулювання охорони та використання особливо цінних земель сільськогосподарського призначення здійснюється в межах встановлення правових приписів, що регулюють суспільні відносини щодо охорони та використання категорії земель сільськогосподарського призначення. Це не повністю враховує специфіку та забезпечує охорону особливо цінних земель, що зумовлює прийняття Закону України «Про особливо цінні землі сільськогосподарського призначення», в якому з урахуванням вищевикладених пропозицій доцільно визначити:
– на підставі закріпленого у нормативних документах поділу особливо цінних ґрунтів на ґрунти загальнодержавного, регіонального та місцевого значення, поділ земельних ділянок особливо цінних земель сільськогосподарського призначення відповідно на земельні ділянки особливо цінних земель сільськогосподарського призначення, що мають загальнодержавне та регіональне (з урахуванням місцевого значення) значення;
– з метою забезпечення раціонального використання визначити обов’язковий перелік ґрунтозахисних заходів, які необхідно проводити; вимоги до способів і методів використання особливо цінних земель сільськогосподарського призначення, зокрема до використання машинно-тракторних механізмів (з метою недопущення руйнування родючого шару ґрунту), заборону вирощування окремих видів сільськогосподарських культур, використання з метою удобрення осадів стічних вод та деякі інші;
– мінімальний розмір земельної ділянки особливо цінних земель, що матиме статус неподільної та не підлягає подальшому подрібненню;
– повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування щодо охорони та використання особливо цінних земель;
17. На підставі проведеного аналізу порядку вилучення (викупу) особливо цінних земель зроблено висновок про необхідність закріплення окремим нормативно-правовим актом на рівні постанови Кабінету Міністрів України, переліку об’єктів загальнодержавного значення, для яких можливе вилучення (викуп) особливо цінних земель. Аргументований висновок про недоцільність вилучення (викупу) особливо цінних земель для будівництва житла. Досліджені стадії процесу вилучення (викупу) особливо цінних земель та сформульовані пропозиції щодо удосконалення цього порядку.

Перелік використаних джерел

1. Аксененок Г. А. Земельные правоотношения в СССР / Г. А. Аксененок. – М. : Госюриздат, 1958. – 388 с.
2. Алексеев С. С. Общая теория государства и права / С. С. Алексеев. – М., 1982.Т.2. Общая теория права. – 359 с.
3. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії / В. І. Андрейцев. – К. : Знання, 2005. – 445 с.
4. Андрейцев В. І. Правовий режим землі як основного національного багатства (Коментар до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України) / В. І. Андрейцев // Науково-практичні коментарі. – 2002. – №4. – С.15–26.
5. Андрейцев В. І. Правові проблеми забезпечення екологічної безпечності arpoландшафтів України : [навчально-практичний посібник] / В. І. Андрейцев // Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні. – К. : Істина, 1999. – 320 с.
6. Балушка Н. Особливості правового режиму земель водно-болотних угідь за законодавством України / Н. Балушка // Вісник Львівського університету. – 2006. – Вип. 43. – С. 235–241. – (Серія юридична).
7. Балюк С. А. Сертифікація земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення у системі землекористування України / С. А. Балюк, В. П. Тетеря // Вісник аграрної науки. – 2005. – № 3. – С. 5–8.
8. Боголепов Р. Д. Сельскохозяйственное природоресурсное законодательство и правовая охрана природы / Р. Д. Боголепов, И. Ф. Панкратова. – М. : Юрид. лит., 1989. – 368 с.
9. Боголюбов С. А. Земельное право : [учебник] / С. А. Боголюбов. – М. : «Юристъ», 2008. – 413 с.
10. Васильева М. И. Проблемы защиты общественного интереса в экологическом праве / М. И. Васильева // Государство и право. – 1999. – № 8. – С. 49–62.
11. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укл. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1179 с.
12. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення : [монографія] / О. М. Вінник. – К. : Атіка, 2003. – 352 с.
13. Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды / Ю. А. Вовк. – X. : Вища школа, 1986. – 160 с.
14. Войтенок С.П. Удосконалення топографо-геодезичного забезпечення та підготовки фахівців у галузі кадастру / С. П. Войтенко // Землеворядний вісник. – 2002. – № 4. – С. 90–95.
15. Гафінчук Т. Розкрадається суспільна земля / Т. Гафінчук // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 63. – С. 5.
16. Горшенев В. М. Контроль как правовая форма деятельности / В. М. Горшенев, И. Б. Шахов. – М. : Юрид. лит., 1987. – 175 с.
17. Дорогунцов С. І. Удосконалення управління природокористування в АПК / С. І. Дорогунцов, П. П. Боршевський, Б. М. Данилишин. – К. : Урожай, 1992. – 128 с.
18. Єрмоленко В. М. Майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств: теорія, законодавство, практика : [монографія] / В. М. Єрмоленко. – К. : Магістр-ХХІ сторіччя, 2005. – 304 с.
19. Єрмоленко В. Земельні ресурси в майновому обороті / В. Єрмоленко // Право України. – 2004. – № 6. – С. 43–46.
20. Ерофеев Б. В. Экологическое право России : [учебник] / Б. В. Ерофеев. – М. : «Юристъ», 2008. – 464 с.
21. Экологическое право Украины: Учеб пособие.– Х.: «Одиссей», 2007.– 464с.
22. Жариков Ю. Г. Охрана права землепользования / Ю. Г. Жариков. – М. : Юрид. лит., 1974. – 199 с.
23. Гавриш Н. С. Відповідальність за забруднення та засмічення грунтів в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.06. / Н. С. Гавриш. – К., 2001. – 19 с.
24. Гетьман А. П. О стадиях реализации порядка прекращения права землепользования / А. П. Гетьман // Земельный кодекс Украины: Комментарий // [под ред. А. П. Гетьмана, M. B. Шульги]. – X. : ООО Одиссей, 2002. – 600 с.
25. Гетьман А. П. Підстави припинення права користування земельною ділянкою / А. П. Гетьман // Земельний кодекс України : науково-практичний коментар ; за ред. В. І. Семчика. – К. : ВД «Ін Юре», 2003. – 748с.
26. Жариков Ю. Г. Охрана почв – обязанность землепользователей / Ю. Г. Жариков. – М. : Юридическая литература, 1965. –75 с.
27. Залюбовська І. К. Організаційно-правові засади державного контролю в Україні : [навчально-методичний посібник] / І. Залюбовська. –
Одеса : Юрид. літ., 2003. – 104 с.
28. Збережемо земельний фонд держави / О. Медведько // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 108. – С. 16. – 10 червня.
29. Здравомыслов А. Г. Проблема интереса в социологической теории / А. Г. Здравосмыслов. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1964. – 74 с.
30. Земельне право України : [підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В. І. Семчик, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга. – К. : ВД «Ін Юре», 2008. – 600 с.
31. Земельне право України : [підручник] / за ред. д. юрид. наук М. В. Шульги. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – Гл. 13. – 368 с.
32. Каракаш І. I. Право власності на землю. Суб'єкти права власності на землю / І. I. Каракаш // Земельне право України : [підручник] / за ред. О. О. Погребного, І. І. Каракаша. – К. : Істина, 2003. – 448 с.
33. Нечипоренко О. М. Земельні правопорушення: стан та основні тенденції (інформація з практики Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель) / О. М. Нечипоренко // Земельне право України : теорія і практика. – 2007. – № 2. – С. 43–58.
34. Земельное право : [учебник] / под. ред. Г. Е. Быстрова, Р. К. Гусева, А. В. Бабанов. – М. : «Юристъ», 2008. – 720 с.
35. Ибрагимов К. Х. Земли сельскохозяйственного назначения: понятие, сущность и особенности правовой охраны / К. Х. Ибрагимов, А. К. Ибрагимов // Право и политика. – 2004. – С. 83–87.
36. Інформація про стан земельних ресурсів в державі в 2007 році // Моя Земля [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.myland.org.ua/ukr/12/213/122/139/445/ загл. з екрану.
37. Носко Б. С. Антропогенна еволюція чорноземів / Носко Б.С.– Х.: 2006.– 239с.
38. Канаш О. Особливо цінні землі: наявне тлумачення та реальна сутність / О. Канаш // Землевпорядний вісник. – 2009. – № 2.– 44-45 с.
39. Колбасов О. С. Правовая охрана окружающей среды в сельском хозяйстве / О. С. Колбасов. – М. : Наука, 1989. – 188 с.
40. Комарницький В. М. Еколого-правові аспекти розвитку земельних відносин в Україні / В. М. Комарницький // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 4. – С. 74–79.
41. Конишева О. В. Правове забезпечення запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення : дис… канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / Олена Василівна Конишева. – Х., 2002. – 174 с.
42. Копылов М. Н. Введение в международное экологическое право : [учебное пособие] / М. Н. Копылов. – М. : РУДН, 2007. – 267 с.
43. Краснов Н. И. О понятиях рационального использования и охраны земли / Н. И. Краснов // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 38–44.
44. Краснов Н. И. Правовое обеспечение рационального использования земли в СССР / [отв. ред. Н.И. Краснов]. – М., 1969.– 216 с.
45. Краснов Н. И. Правовые проблемы рационального использования земель в социалистических странах / Н. И. Краснов. – Алма-Ата, 1984. – 304 с.
46. Крассов О. И. Земельное право : [учебник] / О. И. Красов. – М. : Юристъ, 2007. – 671с.
47. Крассов О. И. Юридическое понятие земельный участок / О. И. Крассов // Экологическое право. – 2004. – № 2. – С. 12–23.
48. Кривов В. М. Екологічно безпечне землекористування лісостепу України. Проблема охорони / В. М. Кривов. – К. : Урожай, 2006. – 304 с.
49. Кряжков А. В. Публичный интерес: понятие, виды и защита / А. В. Кряжков // Государство и право. – 1999. – С. 91–99.
50. Кузнецова А. В. Особенности правового режима особо охраняемых природних территорий города Москвы / А. В. Кузнецова // Экологическое право. – 2008. – № 4. – С.18–21.
51. Кулинич П. Консолідація сільськогосподарських земель в Україні (правові проблеми) / П. Кулинич // Право України. – 2007. – № 5.– С. 45–50.
52. Кулинич П. Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель в земельному праві України / П. Кулинич // Право України. – 2004.– №8.– С.45-49.
53. Кулинич П. Ф. Правовий режим земель природно-заповідного фонду й іншого природоохоронного призначення / П. Ф. Кулинич, В. І. Семчик, М. В. Шульга // Земельне право України. Академічний курс : [підручник]. – К. : ВД «Ін Юре», 2008. – 600 с.
54. Кулинич П. Ф. Виробництво органічної та екологічно чистої сільськогосподарської продукції: земельно-правові аспекти / П. Ф. Кулинич // Держава і право. – Вип. 43. – С. 414–429.
55. Кулинич П. Ф. Об’єкти правової охорони земель сільськогосподарського призначення: теоретичний аспект / П. Ф. Кулинич // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007.– 12 (74). – С. 51–61.
56. Кулинич П. Ф. Правові проблеми організації сільськогосподарського землекористування в контексті завдань земельної реформи в Україні / П. Ф. Кулинич // Часопис Київського університету права. – 2006. – №1. – С.122–127.
57. Кулинич П. Ф. Проблема вдосконалення охорони сільськогосподарських земель: організаційно-правовий аспект / П. Ф. Кулинич // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – №4 (66). – С.169–179.
58. Кулинич П.Ф Сільськогосподарські угіддя як об’єкт земельних правовідносин / П. Ф. Кулинич // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 4. – С.174–179.
59. Кулинич П. Ф. Рациональное использование мелиорированых земель / П. Ф. Кулинич. – К. : Наукова думка, 1987. – 114 с.
60. Кучер О. О. Викуп і примусове відчуження земельних ділянок: правові та економічні аспекти / О. О. Кучер, С. М. Горбатович // Землевпорядний вісник. – 2005. – № 2. – С. 47–52.
61. Малишева Н. Р. Правові засади формування, збереження та раціонального використання національної екологічної мережі України / Н. Р. Малишева // Екологічне право України. Академічний курс : [підручник] / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. – 848 с.
62. Миронов В. Особливості реалізації статей 162-165 Земельного кодексу України у Південному регіоні / В. Миронов // Право України. – 2005. – №1. – С. 53–55.
63. Мірошниченко А. М. Земельне право України : [навчальний посібник] / А. М. Мірошниченко. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2007. – 432 с.
64. Мунтян В. Л. Правова охорона ґрунтів УРСР / В. Л. Мунтян. –К. : Наукова думка, 1965. – 100 с.
65. Назаренко І. І. Ґрунтознавство : [підручник] / І. І. Назаренко, С. М. Польчина, В. А. Нікорич. – Чернівці : «Наука», 2004. – 400 с.
66. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / А. М. Мірошниченко, Р. І. Марусенко. – К. : Правова єдність, 2009. – 496 с.
67. Не бруднімо добре ім’я болота // Урядовий контроль. – 2008. – № 39. – С.12. – 28 лютого.
68. Новаковський Л. Земельна реформа в Україні продовжується (до 10-ї річниці) / Л. Новаковський, І. Будзилович, В. Леонець [та ін.] // Право України. – 2000. – № 1. – С. 37–42.
69. Новикова Е. В. О соотношении публично-правових и частно- правовых начал в экологическом законодательстве / Е. В. Новикова // Государство и право. – 2000. – № 3. – С. 59–64.
70. Общая теория советского земельного права / за ред. Г. А. Аксененока, И. А. Иконницкой, Н. И. Краснова. – М. : Юрид.лит, 1983. – 353 с.
71. Орлов М. Проблеми визначення і реалізації правових форм у сфері охорони навколишнього природного середовища / М. Орлов // Право України. – 2002. – № 6. – С. 74–79.
72. Охрана окружающей среды в ГДР : [очерк природоохранительного права] / пер. с нем. ; под ред. О. С. Колбасова. – М. : Прогресс, 1986. – 336 с.
73. Земельне право України : [підручник] / за ред. В. І. Семчика і П. Ф.Кулинича. – К. : Ін Юре, 2001. – 424 с.
74. Панас Р. М. Ґрунтознавство : [навчальний посібник] / Р. М. Панас. – Львів. : 2006. – 372 с.
75. Петров В. В. Экология и право / В. В. Петров. – М. : Юрид. лит., 1981. – 223 с.
76. Правовая охрана природных ресурсов : сообщение комиссии Совету, Европейскому парламенту, экономическому и социальному комитету и комитету по делам регионов о тематической стратегии по защите почв // Экспресс информация. – 2006. – С. 5–43.
77. Присяжнюк В. Покласти край земельному свавіллю / В. Присяжнюк // Вісник прокуратури. – 2007. – № 10 (76). – С. 16–20.
78. Попов В. К. Право и материальные интересы в межколхозной кооперации / В. К. Попов. – Х. : Вища школа, 1983. – 169 с.
79. Проект концепції розвитку земельних відносин в Україні // Землеворядний вісник. – 2008. – № 2. – С. 63–66.
80. Самар В. Милые дачи за счет «Магарача» / В. Самар // Зеркало недели. –2007. – № 42-43 (671-672). – С. 9.
81. Семчик В. І. Землі сільськогосподарського призначення / В. І. Семчик // Науковоно-практичний коментар Земельного кодексу України ; кол. авт. : Л. О. Бондар, А. П. Гетьман, В. Г. Гончаренко [та ін.] ; за ред. В. В. Медведчука. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
82. Советское земельное право : [учебник] / под ред. Н. И. Краснова. – М. : Юрид. лит., 1981. – 464 с.
83. Сучасний стан земельної реформи в Україні // A. C. Даниленко, М. ІО. Гарбуз, В. В. Жмуцький [та ін.]. – К. : Урожай. – 2005. – 100 с.
84. Сыродоев Н. А. Земельное право. Курс лекций : [учебное пособие] / Н. А. Сыродоев. – М. : Проспект, 2009. – 368 с.
85. Теория государства и права : [учебник] / под. ред. В. К. Бабаева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2007. – 637 с.
86. Титова Н. Новий Земельний кодекс України : екологізація його норм / Н. Титова // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 7. – С. 94–96.
87. Титова Н. І. Землі сільськогосподарського призначення та права громадян / за заг. ред. Н. І. Тітової. – Л. : ПАІС, 2005. – 350 с.
88. Титова Н. И. Продовольственная проблема: земля, труд (правовые аспекты) / Н. И. Титова. – Львів : Вища школа, 1989. – 182 с.
89. Тітова Н. І. Відповідальність за порушення законодавства про охорону природи / Н. І . Титова. – Львів : Вища школа, 1973. – 220 с.
90. Титова Н. І. Землі сільськогосподарського призначення – особливий об'єкт правової регламентації / Н. І. Титова // Вісник Львівського університету. – 1999. – Вип. 34. – С. 35–140. – (Серія юридична).
91. Титова Н. І. Землі як об'єкт правового регулювання / Н. І. Титова // Право України. – 1998 – № 4. – С. 10–15.
92. Титова Н. І. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти / Н. І. Титова // Право України. – 2002. – № 4. – С. 70–76.
93. Тихомиров Ю. А. Публичное право : [учебник для юрид. факультетов и вузов] / Ю. А. Тихомиров. – М. : БЕК, 1995. – 484 с.
94. Толстой Ю. К. К теории правоотношения / Ю. К. Толстой. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1959. – 86 с.
95. Формування ринку землі в Україні / В. П. Галушко, Ю. Д. Білик, А. С. Даниленко [та ін.]. – К. : Урожай, 2002. – 280 с.
96. Халфина P. O. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина. – М. : Юрид. лит., 1974. – 352 с.
97. Шемшученко Ю. С. Юридическая ответственность в области охраны окружающей природной среды / Ю. С. Шемшученко, В. Л. Мунтян, Б. Г. Розовский ; [отв. ред. Ю. С. Шемшученко]. – К. : Наукова думка, 1978. – 279 с.
98. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельних отношений в современных условиях / М. В. Шульга. – X. : Фирма «Консум», 1998. – 224 с.
99. Цемко В. П. Право сільськогосподарського використання землі в Українській РСР / В. П. Цемко. – К. : Наукова думка, 1975. – 280 с.
100. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации / Под ред. Г.В. Чубукова, М.Ю Тихомирова. М.:2006.– 640с.
101. Эйриян Г.Н. О неделимости земельних участков / Эйриян Г.Н. // Государство и право. – 2007.– №10.– С.50-57
102. Янчук В. В. Правова охорона земель сільськогосподарського призначення / В. В. Янчук. – К. : Урожай, 1983. – 270 с.
Нормативні акти
103. Водний кодекс РФ от 3 июня 2006 №74-Фз [Электронный ресурс]. – Режим доступа :http//www.duma.gov.ru
104. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – С.189.
105. ГОСТ 26640-85. Охрана природы. Земли. Термины и определения : Постановление Держстандарту СРСР от 28 октября 1985 года №3453 //
106. Декрет о Земле // СУ РСФСР. – 1917. – №1. – С. З.
107. Звіт Державного комітету із земельних ресрсів України «Структура, динаміка та розподіл земельного фонду України» : станом на 1 січня 2008 року. – К. : Апарат Верховної Ради України, 2008. – 125 с.
108. Земельний кодекс України в редакції Закону України від 13 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – С. 354.
109. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №3–4. – С. 27.
110. Земельний кодекс Української PCP від 18 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №10. – С. 98.
111. Земельний кодекс УРСР від 29 листопада 1922 року // ЗУ УРСР. – 1922. – №12. – С. 750.
112. Земельний кодекс УССР від 25 грудня 1970 року // Відомості Верховної Ради УССР. – 1970. – № 29. – С. 200.
113. Земельный кодекс Российской Федерации от 25 октября 2001 года // Собрание Законодательств Российской Федерации. – 2001. – № 44. – С. 4947.
114. О земельных комитетах и об урегулировании ими сельскохозяйственных отношений: инструкция СНК РСФСР 4 декабря 1917 года //СУ 1917.– №7.– С. 105.
115. Инструкция по разделению государственных земельных имуществ на имущества общегосударственного и местного значения: Постановление Экономического совещания РСФСР от 9 ноября 1923 г. // СУ РСФСР. –1923. – № 86. – С. 837.
116. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії верховної Ради України 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
117. Концепція розвитку санаторно-курортної галузі : розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 №231-р // Офіційний вісник України. – 2003. – №17. – С. 785.
118. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року №2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – С. 131.
119. Лісовий кодекс України: Закон України від 8 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 21. – С.170.
120. О переходе имений, сельскохозяйственных предприятий и участков земли, имеющих в культурно-просветительном и промышленном отношении общегосударственное значение, в ведение народного комиссариата земледелия : Декрет СНК РСФСР от 1 октября 1918 года // СУ РСФСР. – 1918. – № 72. – С. 787.
121. О социализации земли : Декрет ВЦИК от 19 февраля 1918 г. // СУ РСФСР. – 1918. – № 25. – С. 346.
122. Об обороте земель сельскохозяйственного назначения : Закон РФ от 24 июля 2002 года № 101-ФЗ //[Электронный ресурс]. – Режим доступа :http//www.duma.gov.ru
123. Об особо охраняемых природных территориях : Закон РФ от 23 февраля 1995 года // [Электронный ресурс]. – Режим доступа :http//www.duma.gov.ru
124. Об охране и развитии природных богатств РСФСР : Постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 20 июня 1930 г. // СУ РСФСР. –1930. – №30. – С. 397.
125. Об охране памятников природы, садов и парков // Декрет СНК РСФСР от 16 сентября 1921 года // СУ РСФСР. – 1921. – № 65. – С. 492.
126. Об охране участков природы и её отдельных произведений, имеющих преимущественно научное или культурно-историческое значение: Декрет ВЦИК и СНК РСФСР от 5 октября 1925 г. // СУ РСФСР.– 1925. – № 70. – С. 559.
127. Об утверждении положения о заповедниках : Постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 1 апреля 1934 г. // СУ РСФСР. – 1934. – № 15. – С. 98.
128. Об утверждении положения об изъятии земель для государственных или общественных надобностей : Постановление ВЦИК и СНК РСФСР от 4 марта 1929 г. // СУ РСФСР. –1929. – № 24. – С. 248.
129. Основні напрями здійснення земельної реформи на 2001 –2005 роки : Указ Президента України від 30 травня 2001 року № 372 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – С. 34.
130. Основы земельного законодательства Союза ССР и союзных республик от 13 декабря 1968 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 51. – С. 585.
131. Парламентські слухання «Підтоплення земель в Україні: проблема та шляхи подолання : постанова Верховної Ради України від 6 березня 2003 року № 609-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. –№ 26. – С. 203.
132. Питання Державного комітету України по земельній реформі : постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 1992 року № 73 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon1.rada.gov.ua
133. Питання розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь на період до 2010 року : постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 року № 863 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 26. – С. 1884.
134. Положение О социалистическом землеустройстве и о мерах перехода к социалистическому земледелию : постановление ВЦИК РСФСР от 14 февраля 1919 года // СУ РСФСР. – 1919. – № 4. – С. 43.
135. Порядок розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення : постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1094 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 34. – С. 2261.
136. Про заходи по поліпшенню організації робіт по захисту грунтів від вітрової і водної ерозії: постанова Ради Міністрів Української РСР від 28 листопада 1975 року № 526 «» // ЗП УРСР.– 1975. – № 12.– С. 69
137. Правила о порядке, условиях и сроках использования государственных земельных имуществ : Декрет СНК РСФСР от 23 августа 1923 г. // СУ РСФСР. – 1923. – № 74. – С. 716.
138. Про використання, охорону та моніторинг особливо цінних земель : вказівка Державного комітету України по земельних ресурсах від 3 листопада 1997 року № 55 // Землевпорядний вісник. – 1998. – № 3.
139. Про вилучення (викуп), надання у постійне користування та в оренду земельних ділянок для суспільних потреб, погодження місць розташування об’єктів : постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 року № 681 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 33. – С.1331.
140. Про відшкодування збитків землекористувачам і втрат сільськогосподарського виробництва при відведенні земель для державних і громадських потреб : постанова Ради Міністрів УРСР від 10 жовтня 1974 року № 485 // ЗП УРСР. – 1974. – № 10. – С. 66.
141. Про Державний комітет України по земельних ресурсах : постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1992 року № 345 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon1.rada.gov.ua
142. Про Державний комітет України по земельних ресурсах : Указ Президента України від 13 травня 1996 року № 340 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon1.rada.gov.ua
143. Про державний контроль за використанням та охороною земель : Закон України від 19 червня 2003 // Відомості Верховної Ради. – № 39. – С. 350.
144. Про державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року №1218 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32.– С.1559.
145. Про екологічну мережу України : Закон України від 24 червня 2004 року № 1864-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 45.– Ст. 502.
146. Про дитяче харчування : Закон України від 14 вересня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №44. – С.433.
147. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року : постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 № 1158 // Офіційний вісник України. – 2007. – №73.– С. 2715.
148. Про затвердження Комплексної програма розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001 – 2005 роках та прогноз до 2010 року : постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року № 1704 // Офіційний вісник України. – 2000. – №46. – С. 2003.
149. Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу : постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 // Офіційний вісник України. – 2007.– № 55.– Ст. 2221.
150. Про розміри та порядок відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню: постанова Кабінету міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279 // Офіційний Вісник України. – 1997. – №47.– С.40
151. Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується : постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1908 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – С. 2682.
152. Про затвердження обов’язкового для всіх землекористувачів Мінімуму заходів по боротьбі з ерозією ґрунтів і по відновленню родючості та продуктивному використанню еродованих земель в УРСР : постанова УРСР // ЗП УРСР – 1960 – № 9 – С. 152
153. Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів: постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1147 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon1.rada.gov.ua
154. Про затвердження Положення про Державне агентство земельних ресурсів України : постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2007 року № 614 // Офіційний вісник України. – 2007. – №26. – С.1056.
155. Про затвердження Положення про Державний комітет із земельних ресурсів : постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224 // Офіційний вісник України. – 2008. – №23. – С. 698.
156. Про затвердження Положення про Державний комітет України по земельних ресурсах : Указ Президента України від 14 липня 2000 року № 970 // Офіційний вісник України. – 2000. – №46. – С.1401.
157. Про затвердження Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення : Наказ Мінагрополітики 26 лютого 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – №13. – С. 922.
158. Про затвердження Положення про порядок визначення наукових об’єктів, що становлять національне надбання : постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 174 // Офіційний вісник України. – 1997. – №8. – Т. 2. – С.140.
159. Про затвердження положень про курорти Євпаторія, Поляна, Сойми, Любінь Великий, Миргород та Ворзель : постанова Ради Міністрів Української РСР від 12 жовтня 1982 року № 490 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon1.rada.gov.ua
160. Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів: наказ Державного