КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ТАЄМНИЦІ ЛИСТУВАННЯ, ТЕЛЕФОННИХ РОЗМОВ, ТЕЛЕГРАФНОЇ ЧИ ІНШОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ ЗАСОБАМИ ЗВ’ЯЗКУ АБО ЧЕРЕЗ КОМП’ЮТЕР

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Кондратов Дмитро Юрійович

УДК 343.451

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ТАЄМНИЦІ ЛИСТУВАННЯ, ТЕЛЕФОННИХ РОЗМОВ, ТЕЛЕГРАФНОЇ ЧИ ІНШОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ ЗАСОБАМИ ЗВ’ЯЗКУ АБО ЧЕРЕЗ КОМП’ЮТЕР

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Литвинов Олексій Миколайович
доктор юридичних наук, доцент

Харків – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАВА НА ТАЄМНИЦЮ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ 13
1.1. Історія та розвиток кримінального законодавства про охорону права на таємницю кореспонденції 13
1.2. Кримінально-правова охорона права на таємницю кореспонденції за законодавством зарубіжних країн 35
1.3. Правові підстави обмеження права на таємницю кореспонденції 64
Висновки до розділу 1 80
РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕННЯ ТАЄМНИЦІ ЛИСТУВАННЯ, ТЕЛЕФОННИХ РОЗМОВ, ТЕЛЕГРАФНОЇ ЧИ ІНШОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ ЗАСОБАМИ ЗВ’ЯЗКУ АБО ЧЕРЕЗ КОМП’ЮТЕР 83
2.1. Об’єктивні ознаки порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер 83
2.1.1. Об’єкт та предмет злочину. 83
2.1.2. Об’єктивна сторона злочину. 118
2.2. Суб’єктивні ознаки порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер 134
2.2.1. Суб’єкт злочину. 134
2.2.2. Суб’єктивна сторона злочину. 147
Висновки до розділу 2 160
РОЗДІЛ 3. СПЕЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПОРУШЕННЯ ТАЄМНИЦІ ЛИСТУВАННЯ, ТЕЛЕФОННИХ РОЗМОВ, ТЕЛЕГРАФНОЇ ЧИ ІНШОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ ЗАСОБАМИ ЗВ’ЯЗКУ АБО ЧЕРЕЗ КОМП’ЮТЕР 163
3.1. Кваліфікуючі ознаки порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер 163
3.2. Особливості кваліфікації та відмежування порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, від суміжних складів злочинів 174
Висновки до розділу 3 184
ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191
ДОДАТКИ 213

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Великобританія – Об’єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії;
ВірмРСР – Вірменська Радянська Соціалістична Республіка;
ГРСР – Грузинська Радянська Соціалістична Республіка;
ЕРСР – Естонська Радянська Соціалістична Республіка;
Іспанія – Королівство Іспанія;
КазРСР – Казахська Радянська Соціалістична Республіка;
КирРСР – Киргизька Радянська Соціалістична Республіка;
КК – Кримінальний кодекс;
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс;
ЛатРСР – Латвійська Радянська Соціалістична Республіка;
Польща – Республіка Польща;
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка;
РСР – Радянська Соціалістична Республіка;
РФ – Російська Федерація;
СБУ – Служба безпеки України;
СНД – Співдружність Незалежних Держав;
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік;
СТЗ – спеціальні технічні засоби для зняття інформації з каналів зв’язку, інші засоби негласного отримання інформації;
УзРСР – Узбецька Радянська Соціалістична Республіка;
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка;
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка;
Франція – Французька Республіка;
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина;
ЦК – Цивільний кодекс;
Швейцарія – Швейцарська Конфедерація;
Швеція – Королівство Швеція.

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема захисту прав та свобод людини і громадянина на сучасному етапі розвитку України набуває особливої гостроти. Нові політичні й економічні умови життя суспільства породили не тільки позитивні демократичні перетворення, але й цілу низку труднощів, пов’язаних з необхідністю реального, повноцінного і всеосяжного захисту прав та законних інтересів громадян. Зміни, що відбуваються у сфері політики, економіки, реформування законодавства, вивели державу на абсолютно інший рівень. Правова система України сприйняла і відобразила в Конституції найбільш прогресивні ідеї світової спільноти щодо захисту прав людини.
Однією з найбільш гострих на сьогоднішній день є проблема захисту права особи на недоторканність приватного життя, і зокрема, на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Від того, наскільки забезпечена недоторканність таємниць приватного життя громадян, як глибоко держава може проникати в зміст цих таємниць, і які підстави для цього вона вважає законними й достатніми, залежить ступінь свободи особи в державі, рівень демократизму та гуманності її політичного режиму.
Орієнтири національного законодавства на міжнародні стандарти в галузі прав людини та подальша інтеграція України до Європейського Союзу покладають на нашу країну певні обов’язки, пов’язані з реальним забезпеченням проголошених Конституцією України прав та свобод людини і громадянина, однією із гарантій яких є встановлення кримінальної відповідальності за їх порушення. Окремі конституційні права і свободи захищаються нормами, що містяться в статтях розділу V Особливої частини Кримінального кодексу України. Зокрема, відповідальність за порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, встановлена ст. 163 КК України.
Окремі питання охорони таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень знайшли відображення у наукових роботах П.П. Андрушка, М.В. Анчукової, М.І. Бажанова, П.С. Берзіна, Ю.І. Дем’яненко, Є.Ю. Захарова, І.О. Зінченко, С.Я. Лихової, В.В. Назарова, З.А. Тростюк, Н.В. Устименко, М.І. Хавронюка, С.В. Хилюк та інших вчених. Наукові розробки названих авторів мають безсумнівну теоретичну і практичну значущість, однак переважна їх частина присвячена загальним питанням кримінально-правової охорони виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Разом з тим, дисертаційного дослідження, яке б окремо вирішувало питання кримінально-правової охорони таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, в Україні не проводилося. Внаслідок цього низка питань, пов’язаних з кримінально-правовою характеристикою, особливостями кваліфікації та відмежування складу злочину, передбаченого ст. 163 КК України, від суміжних складів, залишаються дискусійними, тому потребує теоретичного осмислення та вирішення. Проведення комплексного наукового дослідження з зазначеної проблематики також обумовлюється необхідністю усунення виявлених недоліків кримінально-правової охорони таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції та розробки пропозицій з удосконалення кримінального законодавства.
Дана обставина підтверджується й аналізом статистичних даних, який показує, що кількість кримінальних справ, порушених за ознаками ст. 163 КК України, є досить невеликою. Так, за узагальненими даними Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, за період 2001-2010 років слідчими органів прокуратури було порушено лише 17 кримінальних справ, з них у 2001 році – 1 справа, у 2002 році – 4, у 2003 та 2004 роках не було порушено жодної справи, у 2005 році – 2, у 2006 році –2, у 2007 році – 5, у 2008 році не порушено жодної справи, у 2009 році – 2, у 2010 році – 1 кримінальна справа. Крім того, лише 9 з цих кримінальних справ було направлено до суду у порядку ст. 232 Кримінально-процесуального кодексу України, 2 кримінальні справи було закрито на підставі п. 1-2 ст. 6 КПК України, 5 – зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК України, по одній справі рішення не було прийнято (Додаток А та Додаток Б).
Недостатня вивченість теоретичних та практичних питань, пов’язаних з кримінально-правовою охороною таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, обумовлює актуальність та доцільність дослідження зазначених питань на дисертаційному рівні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права та кримінології навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання Харківського національного університету внутрішніх справ, відповідає п. 2.7 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 347 від 29 липня 2010 р., а також п. 2.1 та п. 17.4 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 10 від 27 грудня 2010 р.). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 11 від 13 грудня 2003 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз проблем кримінально-правової охорони таємниці листування телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, а також розробка пропозицій з удосконалення кримінального законодавства.
Досягнення цієї мети забезпечується шляхом розв’язання таких завдань:
 визначити історичні аспекти кримінально-правової охорони таємниці кореспонденції;
 дослідити зарубіжний, міжнародно-правовий та вітчизняний досвід правового регулювання охорони та підстав обмеження права на таємницю кореспонденції;
 провести кримінально-правовий аналіз елементів і ознак складу злочину, передбаченого ст. 163 КК України;
 визначити основні ознаки таємниці кореспонденції як предмета злочину;
 виявити недоліки кримінального законодавства щодо охорони права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;
 дослідити спірні питання кваліфікації та відмежування ст. 163 КК України від суміжних складів злочинів;
 сформулювати пропозиції з удосконалення відповідних положень кримінального законодавства щодо охорони таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією особою конституційного права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.
Предметом дослідження є кримінально-правова охорона таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням об’єкту та предмету дослідження. Методологічну основу становлять положення та висновки загальної теорії пізнання. Діалектичний метод застосовувався при написанні всіх розділів роботи. Історичний метод дав можливість дослідити етапи виникнення та розвитку норм щодо кримінально-правової охорони таємниці кореспонденції (підрозділи 1.1., 1.2.). Порівняльно-правовий метод було використано для порівняння відповідних положень національного законодавства з міжнародно-правовими нормами та нормами законодавства зарубіжних країн щодо охорони та підстав обмеження права на таємницю кореспонденції, а також норм, що передбачають кримінальну відповідальність за порушення цього права (підрозділи 1.2., 1.3.). За допомогою формально-логічного (догматичного) методу та методу теоретичного моделювання було сформульовано загальноправове поняття таємниці та визначення поняття таємниці кореспонденції (підрозділ 2.1.). Метод системного аналізу використовувався при встановленні місця ст. 163 КК України в системі Особливої частини КК, при дослідженні питань про визначення об’єкта злочину, відмежування від суміжних злочинів, а також для розроблення пропозицій щодо вдосконалення відповідних положень кримінального законодавства з охорони таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер (розділи 2, 3). При вивченні кримінальних справ, порушених за ознаками ст. 163 КК, використовувалися такі методи як соціологічний та статистичного аналізу.
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертаційного дослідження слугували праці вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені загальним проблемам кримінального права, кримінології, конституційного права, історії держави і права України, кримінально-процесуального права та інших галузей права.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням проблем кримінально-правової охорони таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер. Найбільш важливими теоретичними висновками і практичними положеннями, які відображають новизну роботи, є такі:
вперше:
– визначено основні ознаки таємниці кореспонденції та запропоновано її поняття як предмета злочину, а саме конфіденційної інформації особистого характеру, що вже передана чи лише передається засобами зв’язку або через комп’ютер, незаконне ознайомлення з якою може завдати шкоду інтересам її власника (володаря), внаслідок чого доступ до неї обмежений відповідно до положень законодавства України, і за несанкціоноване порушення конфіденційності якої встановлена кримінальна відповідальність;
– обґрунтовано позицію, що об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 163 КК України, може полягати як у вчиненні дії, так і у бездіяльності, що дозволило сформулювати поняття порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції, під яким необхідно розуміти не тільки сам факт незаконного ознайомлення зі змістом зазначеної кореспонденції, але й діяння, що дозволяють це безперешкодно зробити;
– доведено, що поряд із службовою особою суб’єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 163 КК України, може бути й особа, що має доступ до кореспонденції у зв’язку з виконанням професійних обов’язків;
удосконалено:
– положення про визнання безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 163 КК України, суспільних відносин, які забезпечують безперешкодну реалізацію конституційного права людини на таємницю її листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, і на підставі аналізу структурних елементів даних відносин визначено механізм заподіяння шкоди цим суспільним відносинам; та встановлено, що предметом злочинного впливу, у даному випадку, виступає соціальний зв’язок (зміст відносин);
– положення щодо змісту інтелектуальної та вольової ознак прямого умислу при вчиненні порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також обґрунтовано необхідність врахування мотиву та мети цього злочину;
дістало подальший розвиток:
– характеристика тенденцій правового регулювання охорони права на таємницю кореспонденції у законодавстві зарубіжних країн, міжнародно-правових актах та практиці Європейського суду з прав людини, на підставі чого встановлено невідповідність національного законодавства міжнародним стандартам щодо підстав обмеження права на таємницю кореспонденції;
– положення про особливості кваліфікації порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та відмежування цього злочину від суміжних;
– обґрунтування авторської редакції норми, передбаченої ч. 2 ст. 163 КК України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дослідженні висновки та пропозиції можуть використовуватися:
- у науково-дослідній сфері – як основа для подальшої теоретичної розробки питань про кримінально-правову охорону окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції;
- у правотворчій сфері – при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до КК з метою його подальшого вдосконалення щодо кримінально-правової охорони конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції;
- у правозастосовчій діяльності – як наукове тлумачення ст. 163 КК України та рекомендації щодо кваліфікації цього та суміжних злочинів (акт впровадження результатів дослідження в практичну діяльність прокуратури м. Харкова від 15 грудня 2010 р.);
- у навчальному процесі – при викладенні курсу Особливої частини кримінального права України, при підготовці навчальної, науково-практичної та методичної літератури, в науково-дослідній роботі курсантів та студентів (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 січня 2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження розглядалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, були використані в навчальному процесі та при підготовці підручника «Кримінальне право України. Особлива частина». Висновки, основні положення та пропозиції доповідалися автором на науково-практичних конференціях, у тому числі міжнародних: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 2004-2007 рр.), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 17-18 травня 2008 р.), «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 24 квітня 2009 р.), «Дізнання та судове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення» (м. Харків, 22 жовтня 2010 р.).
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано чотири наукові статті у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та сім тез наукових доповідей на конференціях і семінарах.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у всебічному дослідженні кримінально-правової охорони таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, за кримінальним законодавством України та деяких зарубіжних держав. На підставі здійсненого аналізу отримано нові науково обґрунтовані висновки та пропозиції щодо відповідних положень КК України та практики його застосування, зокрема:
1. Вітчизняне кримінальне законодавство про охорону приватних таємниць веде свою історію з другої половини XIX століття, коли вперше в нормах Статуту про покарання, що накладаються мировими суддями, та Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 року була встановлена кримінальна відповідальність за порушення таємниці листування та інші подібного роду діяння. У постреволюційний період перші Кримінальні кодекси УСРР 1922 та 1927 рр. не визнавали відомості, що складають особисту та сімейну таємницю або таємницю кореспонденції, об’єктом кримінально-правової охорони. Принципові зміни відбулись в 60-тих роках минулого століття, коли об’єктом кримінально-правової охорони була визнана принаймні частина відомостей, що відносилася до особистого життя людини. До моменту прийняття Кримінального кодексу 2001 року у кримінальному законодавстві України вже склалася досить розгорнута система норм про відповідальність за посягання на права і свободи громадян.
2. У багатьох державах світу таємниця міжособистісних комунікацій, що складає основу приватного життя громадян, охороняється законом, у тому числі й кримінальним. Разом з цим, існують певні обмеження на таємницю листування, телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень. Проте, законодавець розвинених країн прагне знайти компроміс між реалізацією даного права і державними інтересами, а також захистити від небезпеки розголошення державну чи військову таємницю.
3. Конституційні норми визначають вичерпний перелік підстав для втручання в право на приватність і умови для такого втручання. Проте, залишається багато невідповідностей галузевих норм права вимогам Конституції України. Крім того, вітчизняне законодавство не узгоджено з міжнародними стандартами, є суперечливим та не відповідає поняттю «відповідно до закону» в розумінні практики Європейського суду з прав людини.
4. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 163 КК, є суспільні відносини, що забезпечують безперешкодну реалізацію конституційного права людини на таємницю її листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Суб’єктами цих відносин виступають лише конкретні фізичні особи. Змістом цих відносин є діяльність фізичної особи щодо реалізації свого конституційного права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції в умовах виконання іншими особами, які не виступають учасниками цих відносин, обов’язку не порушувати визначене право.
5. Предметом злочину, передбаченого ст. 163 КК, є таємниця кореспонденції, яку необхідно розуміти як конфіденційну інформацію особистого характеру, що вже передана чи лише передається засобами зв’язку або через комп’ютер, незаконне ознайомлення з якою може завдати шкоду інтересам її власника (володаря), внаслідок чого доступ до неї обмежений відповідно до положень законодавства України, і за несанкціоноване порушення конфіденційності якої встановлена кримінальна відповідальність.
6. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 163 КК, полягає як у вчиненні незаконної дії, так і у бездіяльності; порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції полягає у незаконному ознайомленні з відомостями та повідомленнями осіб, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер; всі ж інші дії (розголошення, опублікування, використання інформації) є більш суспільно небезпечними, і тому виходять за рамки об’єктивної сторони даного складу злочину. Діяння щодо вилучення або отримання в інший спосіб кореспонденції, її розкриття, підключення до мережі зв’язку, а також запис або інше фіксування інформації, виступають складовою об’єктивної сторони порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, і не потребують додаткової кваліфікації.
7. Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 163 КК, є загальний суб’єкт – фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. У тому ж разі, коли на певну особу покладений спеціальний обов’язок зберігати таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, однак вона вчиняє таке порушення, її дії необхідно визнавати більш суспільно небезпечними і кваліфікувати за ч. 2 ст. 163 КК. У випадках, передбачених ч. 2 ст. 163 КК, цей злочин може вчинюватися загальним суб’єктом із додатковими ознаками – службовою особою з використанням службового становища або особою, яка має доступ до кореспонденції у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.
8. Суб’єктивна сторона складу порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер (ст. 163 КК) характеризується лише однією обов’язковою ознакою – виною у формі прямого умислу. Інтелектуальна ознака прямого умислу полягає в усвідомленні особою фактичної сторони свого діяння, зокрема того, що вона незаконно порушує таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер. Крім того, винна особа також повинна усвідомлювати й соціальне значення таких діянь, а саме те, що своїми діяннями вона порушує право іншої фізичної особи на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а тим самим заподіює або може заподіяти істотну шкоду потерпілій особі. Вольова ознака прямого умислу при вчиненні злочину, що розглядається, полягає у бажанні винної особи вчинити хоча б одне з діянь, передбачених ст. 163 КК.
9. Мотив та мета злочину не входять до суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 163 КК, ані в якості обов’язкових, ані в якості кваліфікуючих ознак. Разом з тим, їх встановлення має важливе значення для повної характеристики суб’єктивного ставлення винного до вчинюваних діянь, а також для вирішення питань про співвідношення з іншими злочинами та правильної кваліфікації вчиненого.
10. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, у певних випадках виступає в якості спеціальної норми і потребує самостійного застосування. В інших випадках, воно виступає в якості складової частини об’єктивної сторони більш тяжких злочинів, отже, охоплюється іншими нормами закону про кримінальну відповідальність та не потребує додаткової кваліфікації за ст. 163 КК. Крім того, ці діяння можуть виступати в якості підготовчих до вчинення інших злочинів, що, у свою чергу, вимагає кваліфікації вчиненого за сукупністю злочинів, передбачених ст. 163 КК та відповідними статтями кримінального закону, що передбачають відповідальність за подальше незаконне використання зібраної інформації.
11. Настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, не входить до обов’язкових ознак об’єктивної сторони складу злочину, що передбачений ст. 163 КК. У випадках, коли зазначені наслідки настають, є підстави для кваліфікації вчиненого за сукупністю злочинів, передбачених, наприклад, ч. 2 ст. 163 та відповідними частинами ст. 364 або ст. 365 КК.
12. Запропоновано нову редакцію ч. 2 ст. 163 КК: «Ті самі діяння, вчинені щодо державних чи громадських діячів у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю, або вчинені службовою особою з використанням службового становища, або особою, що має доступ до кореспонденції у зв’язку з виконанням професійних обов’язків, – караються …».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Петрухин И. Л. Личные тайны (человек и власть) / И. Л. Петрухин. – М. : Институт государства и права Российской Академии наук, 1998. – 232 с.
2. Стецовский Ю. И. Право на свободу и личную неприкосновенность: Нормы и действительность / Ю. И. Стецовский – М. : Дело, 2000. – 720 с.
3. Баранов А. А. Права человека и защита персональных даннях / А. А. Баранов, В. М. Брыжко, Ю. К. Базанов. – К. : Государственный комитет связи и информатизации Украины, 2000. – 280 с.
4. Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательные акты / пер. с англ. ; сост. В. И. Лафитский ; под ред. О. А. Жидкова. – М. : Прогресс, Универс, 1993 – 768 с.
5. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик : утверждена Чрезвычайным VIII съездом Советов СССР 5 декабря 1936 г. – М. : Партиздат ЦК ВКП(б), 1936. – 31 с.
6. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : затверджена Надзвичайним XIV Всеукраїнським з’їздом Рад 30 січня 1937 р. – К. : УВПЛ, 1946. – 23 с.
7. Красавчикова Л. О. Личная жизнь граждан под охраной закона / Л. О. Красавчикова. – М. : Юрид. лит., 1983. – 160 с.
8. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик : принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 7 октября 1977 года. – М. : Политиздат, 1997. – 62 с.
9. Григорян Л. А. Неприкосновенность личности, жилища, тайна переписки и телефонных переговоров / Л. А. Григорян. – М. : Знание, 1980. – 64 с.
10. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев’ятого скликання 20 квітня 1978 р. – К. : Політвидав України, 1980. – 47 с.
11. Томенко М. В. Мірило захисту прав людини визначається не кількістю законів, а здатністю держави захистити права і свободи кожного громадянина [Електронний ресурс] / М. В. Томенко. – Режим доступу : http : // tomenko.kiev.ua/info/2.htm.
12. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України) : монографія / С. Я. Лихова. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 573 с.
13. Загальна декларація прав людини // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 3103.
14. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Юридичний вісник України (Інформаційно-правовий банк). – 2004. – № 49. – С. 12–19.
15. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод : [учинено в Римі 4 листоп. 1950 р.] ; із зм., внес. Протоколом № 11 // Офіційний вісник України – 2006. – № 32. – Ст. 2371.
16. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
17. Кондратов Д. Ю. Кримінально-правова охорона таємниці особистої кореспонденції (історичний аспект) / Д. Ю. Кондратов // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць / головний редактор В. Л. Ортинський. – Львів, 2006. – Вип. 1. – С. 30–36.
18. Конституція України: офіц. текст: коментар законодавства України про права людини і громадянина : навч. посібн. / авт.-уклад. М. І. Хавронюк. – [2-ге вид., переробл. і допов.] – К. : Видавництво А.С.К., 2003. – 384 с. – (Нормативні документи та коментарі).
19. Назаров В. В. Право особи на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та його обмеження у кримінальному провадженні / В. В. Назаров // Вісник Академії адвокатури України – 2009. – 1 (14) – С. 119–125.
20. Цивільний кодекс України : науково-практичний коментар / за ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К. : Істина, 2004. – 928 с.
21. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2003– № 40–44. – Ст. 356.
22. Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом на 1 груд. 2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 207 с. – (Бібліотека офіційних видань).
23. Про телекомунікації : Закон України № 1280-IV від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 12. – Ст. 155.
24. Про поштовий зв’язок : Закон України № 2759-III від 4 жовтня 2001 р. – Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 6. – Ст. 39.
25. Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг : Постанова Кабінету Міністрів України № 720 від 9 серпня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 32. – Ст. 1935.
26. Российское законодательство Х–ХХ веков: в 9-ти томах. – М. : Юрид. лит., 1984. – Т. 1 : Законодательство Древней Руси. – 430 с.
27. Соборное уложение 1649 г. Текст, комментарии. – Ленинград : Наука, 1987. – 444 с.
28. Свод законов уголовных. Ч. 1-я. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных. – СПб. : Гос. тип., 1885. – 413 с.
29. Уголовное уложение: Высочайше утвержденное 22 Марта 1903 г. – Изд. неофиц. – СПб. : Гос. тип., 1903. – CLXXII, 340 с.
30. Уголовное Уложение с изложением рассуждений, на коих они основаны. – СПб., 1910. – 155 с.
31. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917–1952. – М. : Госюриздат, 1953. – 465 с.
32. Уголовный кодекс Украинской ССР. [Утв. 28/XII 1960 г.] – К. : Госполитиздат УССР, 1961. – 134 с.
33. Уголовное законодательство Украинской ССР / под ред. В. В. Сташиса. – М. : «Юрид. лит.», 1971. – 544 с.
34. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР : Указ Президії Верховної Ради УРСР № 4572-X від 12 січня 1983 р. // Відомості Верховної Ради. – 1983. – № 4. – Cт. 50.
35. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – К. : «Юрінком», 1994. – 800 с.
36. Про внесення змін до законодавчих актів України щодо застосування кримінальних покарань у вигляді штрафу : Закон України № 41/95-ВР від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 8. – Ст. 53.
37. Про порядок введення в дію Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення в галузі зв’язку» : Постанова Верховної Ради України № 387/96-ВР від 1 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 46. – Ст. 248.
38. Иванов В. Н. Уголовное законодательство СССР и союзных республик. Единство и особенности / В. Н. Иванов. – М. : Юрид. лит., 1973. – 208 с.
39. Охрана прав и интересов личности по уголовному законодательству социалистических стран / под ред. Ю. М. Ткачевского, И. М. Тяжковой. – М. : Изд-во МГУ, 1989. – 230 с.
40. Булатов С. Я. Ответственность за преступления против политических, трудовых и других прав граждан по уголовному кодексу Казахской ССР / С. Я. Булатов. – Алма-Ата, 1962. – 59 с.
41. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / [Ахметшин Х. М., Игнатов А. Н., Котов В. П. и др.] ; под общ. ред. В. М. Лебедева. – М. : Издательство НОРМА, 2003. – 880 с.
42. Уголовный кодекс Республики Беларусь / предисл. Б. В. Волженкина ; обзор. ст. А. В. Баркова. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 474 с.
43. Уголовный кодекс Республики Армения. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 428 с.
44. Уголовный кодекс Республики Казахстан / [предисл. И. И. Рогова]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 466 с.
45. Уголовный кодекс Кыргызской Республики (в редакции Закона КР от 19 ноября 2001 года № 92). – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 448 с.
46. Уголовный кодекс Республики Таджикистан / [предисл. А. В. Федорова]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 410 с.
47. Уголовный кодекс Республики Туркменистан. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 352 с.
48. Бушков Д. В. Тайна личной корреспонденции в уголовном праве : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Д. В. Бушков. – Ставрополь, 2003. – 26 с.
49. Уголовный кодекс Латвийской Республики / [науч. ред. и вступ. ст. А. И. Лукашова, Э. А. Саркисовой ; пер. с лат. А. И. Лукашова]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 313 с.
50. Уголовный кодекс Эстонской Республики / [науч. ред. и пер. с эстонского В. В. Запевалова ; вступ. ст. Н. И. Мацнева]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 262 с.
51. Уголовный кодекс Республики Узбекистан (с изменениями и дополнениями на 15 июля 2001г.) / [вступ. ст. М. Х. Рустамбаева, А. С. Якубова, З. Х. Гулямова]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 338 с.
52. Уголовный кодекс Грузии / [науч. ред. 3. К. Бигвава ; пер. с груз. И. Мериджанашвили]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 409 с.
53. Уголовный кодекс Литовской Республики / [науч. ред. В. Павилониса ; предисл. Н. И. Мацнева ; пер. с лит. В. П. Казанскене]. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – 470 с.
54. Уголовный кодекс Республики Молдова. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 408 с.
55. Кондратов Д. Ю. Кримінальна відповідальність за порушення таємниці кореспонденції: порівняльний аналіз законодавства України та інших пострадянських країн / Д. Ю. Кондратов // Держава і право : проблеми становлення і стратегія розвитку. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції (17–18 травня 2008 року, м. Суми). – Частина І. – Суми, видавничо-виробниче підприємство «Мрія-1», ТОВ 2008. – С. 156–160.
56. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики / [науч. ред. и предисл. И. М. Рагимова; пер. с азербайджанского Б. Э. Аббасова]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001 – 325 с.
57. Устинова Т. Д. Нарушение тайны переписки, телефонных и иных сообщений граждан / Т. Д. Устинова // Уголовное право. – 1998. – № 2. – С. 6–11.
58. Конституційне право зарубіжних країн : навч. посібник / [М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка та ін.] ; за заг. ред. В. О. Ріяки. – [2-е вид., допов. і перероб.]. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
59. Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии: Общая часть уголовного права / [Власов И. С., Голованова Н. А., Еремин В. Н. и др.]. – М. : Юрид. лит., 1991. – 288 с.
60. Вагурин Д. В. Законодательная регламентация производства перехвата переговоров в Великобритании / Д. В. Вагурин. // «Черные дыры» в Российском законодательстве. – 2008. – № 3. – С. 202–204.
61. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии). Сборник законодательных материалов / [Голованова Н. А., Еремин В. Н., Игнатова М. Л. и др.] ; под ред. И. Д. Козочкина. – М. : Издательство «Зерцало», 1999. – 352 с.
62. США: Конституция и права граждан / Под ред. И. А. Геевского. – М. : Мысль, 1987. – 315 с.
63. Селецький С. І. Кримінальне право України. Загальна частина. Навчальний посібник / С. І. Селецький. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 248 с.
64. Уголовное право зарубежных государств. Особенная часть : учеб. пос. / [Голованова Н. А., Еремин В. Н., Игнатова М. Л. и др.] ; под ред. И. Д. Козочкина. – М. : Издательский дом «Камерон», 2004. – 528 с.
65. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер, – Х. : Право, 2002. – 416 с.
66. Примерный Уголовный кодекс (США). Официальный проект Института американского права / [пер. с англ. А. С. Никифоров] ; под ред. Б. С. Никифорова. – М. : Издательство «Прогресс», 1969. – 304 с.
67. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть / Под ред. И. Д. Козочкина. – М. : Институт международного права и экономики им. А. С. Грибоедова, 2001. – 576 с.
68. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А. Туманова. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
69. Уголовный кодекс Франции / [науч. ред. Л. В. Головко, Н. Е. Крыловой ; пер. с фр. и предисл. Н. Е. Крыловой]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 650 с.
70. Конституції зарубіжних країн : навчальний посібник / [В. О. Серьогін, Ю. М. Коломієць, О. В. Марцеляк та ін.] ; за заг. ред. В. О. Серьогіна. – Харків : Видавництво «ФІНН», 2009. – 664 с.
71. Серебренникова А. В. Уголовно-правовая защита основных прав и свобод человека и гражданина по законодательству ФРГ / А. В. Серебренникова. – М. : МАКС Пресс, 2002 – 54 с.
72. Уголовный кодекс ФРГ / [пер. с нем. и предисл. А. В. Серебренникова]. – М. : ИКД «Зерцало-М», 2001. – 208 с.
73. Конституции зарубежных стран / [сост. Дубровин В.Н.]. – М. : ООО Издательство «Юрлитинформ», 2003. – 448 с.
74. Уголовный кодекс Швейцарии / [пер. с нем. и предисл. А. В. Серебренникова]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002 – 350 с.
75. Прослушивание телефонов в международном праве и законодательстве одиннадцати европейских стран / [cост. Е. Е. Захаров, науч. ред. Ю. М. Грошевой]. – Х. : Фолио, 1999. – 152 с.
76. Уголовный кодекс Швеции / [науч. ред. Н. Ф. Кузнецова, пер. С. С. Беляева]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001 – 320 с.
77. Конституции зарубежных государств : учебное пособие / [cост. В. В. Маклаков]. – М. : Волтерс Клувер, 2003. – 624 с.
78. Курс уголовного права. Том 3. Особенная часть / [Борзенков Г. Н., Зубкова В. И., Кузнецова Н .Ф. и др.] ; под ред. Г. Н. Борзенкова, В. С. Комиссарова. – М. : ИКД «Зерцало-М», 2002, – 470 с.
79. Уголовный кодекс Испании / [науч. ред. и предисл. Н. Ф. Кузнецова, Ф. М. Решетников ; пер. В. П. Зырянова, Л. Г. Шнайдер]. – М. : Издательство «Зерцало-М», 1998. – 218 с.
80. Уголовный кодекс Республики Польша / [науч. ред. А. И. Лукашов, Н. Ф. Кузнецова ; перевод с польского Д. А. Барилович]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 234 с.
81. Уголовный кодекс Японии / [науч. ред. и предисл. А. И. Коробеева]. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 226 с.
82. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України № 3477-IV від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
83. Захаров Є. Ю. Без права на приватність? / Є. Ю. Захаров // Свобода висловлювань і приватність. – 2003. – № 3 (19). – С. 9–15.
84. Конституція України : науково-практичний коментар / [В. Б. Аверьянов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.] ; ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевий та ін. – Х. : Видавництво «Право» , – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
85. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України № 2135-XII від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
86. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України № 3341-XII від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
87. Про боротьбу з тероризмом : Закон України № 638-IV від 20 березня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 25. – Ст. 180.
88. Про адвокатуру : Закон України № 2887-XII від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
89. Про попереднє ув’язнення : Закон України № 3352-XII від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360.
90. Кримінально-виконавчий кодекс України : Закон України № 1129-IV від 11 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3–4. – Ст. 21.
91. Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації : постанова Кабінету Міністрів України № 1169 від 26 вересня 2007 р. // Офіційний вісник України. – 2007. – № 73. – Ст. 2725.
92. Права людини в Україні – 2008. Доповідь правозахисних організацій / за ред. Є. Захарова, В. Яворського. – Х. : Права людини, 2009. – 304 с.
93. Про тимчасовий порядок розгляду матеріалів про дачу дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і виїмку поштово-телеграфних установ та зняття інформації з каналів зв’язку (телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції) : лист Верховного Суду України № 16/6 від 19 листопада 1996 р. // Юридичний вісник України. – 2003. – № 49.
94. Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства : постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 28 березня 2008 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 4 червня 2010 року) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: 1973–2010 рр. / [упорядники : Гуторова Н. О. , Житний О. О.]. – Видання сьоме, зі змінами та доповненнями. – Х. : Одіссей, 2011. – С. 416–423.
95. Козьяков І. М. Проблеми теорії та практики застосування статей 187, 187-1 КПК України / І. М. Козьяков // Право України. – 2003. – № 4. – С. 57–62.
96. Сергеєва Д. Б. Зняття інформації з каналів зв’язку: проблеми законодавчого регулювання в слідчій і оперативно-розшуковій діяльності / Д. Б. Сергеєва // Адвокат. – 2006. – № 7 (70). – С. 16–20.
97. Тополевський Р. Б. Право на приватність в Україні: комунікаційний аспект / Р. Б. Тополевський // Національні та міжнародні механізми захисту прав людини : матеріали міжнародної науково-практичної конференції / за ред. проф. А. Т. Комзюка. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. – С. 79–83.
98. Погорецький М. А. Прослуховування телефонних розмов: європейські стандарти / М. А. Погорецький // Вісник прокуратури. – 2003. – № 9 (27). – С. 45–51.
99. Черниш Р. Ф. Зняття інформації з каналів зв’язку: правова регламентація та способи вдосконалення / Р. Ф. Черниш // Кримський юридичний вісник. – 2009. – Вип. 3 (7). – С. 334–341.
100. Кондратов Д. Ю. Обмеження права на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції за законодавством України / Д. Ю. Кондратов // Дізнання та судове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення: матеріали наук.-практ. конференції. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. – С. 167–169.
101. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини щодо України – 2006 / Харківська правозахисна група. – Х. : Права людини, 2009. – 496 с.
102. Боєва Т. Про особливості української національної конфіденційності / Т. Боєва // Акцент плюс. – 2005. – № 11-12 (121-122). – С. 4.
103. Інформація про розгляд судами подань правоохоронних органів щодо надання дозволів на одержання інформації під час проведення оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства [Електронний ресурс] / Інформація Прес-служби Верховного суду України від 7 квітня 2009 року. – Режим доступу : http : // www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/3C922D8997530E69C2257591004ECC44?opendocument.
104. Коржанський М. Й. Нариси кримінального права / М. Й. Коржанський. – К. : ТОВ «Генеза», 1999. – 270 c.
105. Познышев С. В. Учебник уголовного права. Очерк основных начал Общей и Особенной части науки уголовного права. Общая часть / С. В. Познышев. – М. : Юрид. изд-во Наркомюста, 1923. – 300 с.
106. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления / А. Н. Трайнин. – М. : Госюриздат, 1957. – 363 с.
107. Никифоров Б. С. Обьект преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров. – М. : Госюриздат, 1960. – 228 с.
108. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства / С. Б. Гавриш. – Х. : Основа, 1994. – 640с.
109. Наумов А. В. Российское уголовное право: Общая часть. Курс лекцій / А. В. Наумов. – М. : БЕК, 1996. – 340 с.
110. Трубников В. М. Новый взгляд на объект преступления / В. М. Трубников // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 81–87.
111. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование / В. П. Емельянов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 291 с.
112. Новосёлов Г. П. Учение об объекте преступления: методологические аспекты / Г. П. Новосёлов. – М. : НОРМА, 2001. – 208 с.
113. Пионтковский A. А. Уголовное право РСФСР. Общая часть / А. А. Пионтковский. – М : Изд-во Минюста РСФСР, 1924. – 310 с.
114. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В. Я. Таций. – Х. : Вища школа, Изд-во при ХГУ, – 1988. – 196 с.
115. Уголовное право: Общая часть в вопросах и ответах : учебное пособие / под ред. А.И. Рарога. – М. : Юристъ, 1999. – 232 с.
116. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [4-те вид., переробл. і допов.]. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
117. Кримінальне право України: Особлива частина : підручник для студентів юрид. вузів і фак. / [Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Лихова С. Я. та ін.] / за ред. П. С. Матишевського. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
118. Тер-Акопов А. А. Защита личности – принцип уголовного закона / А. А. Тер-Акопов // Современные тенденции развития уголовной политики и уголовное законодательство. – М. : ИГП РАН, 1994. – С. 52–54.
119. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
120. Кримінальне право України. (Загальна частина) : підручник / [А. М. Бабенко, Ю. А. Вапсва, В. К. Грищук та ін.] ; за заг. ред. О. М. Бандурки. – Х. : Вид-во ХНУВС, 2011. – 378 с.
121. Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [4-те вид., переробл. і допов.]. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
122. Советское уголовное право : учебное пособие для правовых школ. – М. : Юрид. изд-во НКЮ РСФСР, 1938. – 184 с.
123. Нова Конституція України. Огляд, коментарі і текст Основного Закону / автор огляду та коментарів д. ю. н. В. Ф. Погорілко. – [3-тє видання]. – К. : Наукова думка, 1998. – 156 с.
124. Права человека : учебник для вузов / отв. ред. д. ю. н. Е. А. Лукашева. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 573 с.
125. Права человека : учеб. пособие / под. ред. А. Д. Гусева и Я. С. Яскевич. – Мн. : «Тетрасистемс», 2002. – 304 с.
126. Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України : монографія / З. А. Тростюк – К. : Атіка, 2003. – 144 с.
127. Лихова С. Я. Проблеми визначення об’єкта окремих злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини (розділ V Особливої частини Кримінального кодексу України) / С. Я. Лихова, П. С. Берзін // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2004. – № 2. – С. 38–69.
128. Павликівський В. І. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про працю, не пов’язані з посяганням на життя і здоров’я : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. І. Павликівський. – Х., 2004. – 20 с.
129. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій / В. О. Навроцький. – К. : Знання, 2000. – 776 с.
130. Хилюк С. В. Погляди науковців на кримінально-правову охорону окремих Конституційних прав особи / С. В. Хилюк // Кримінальне право України. – 2006. – № 9. – С. 59–66.
131. Зінченко І. О. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Аналіз законодавства і судової практики : монографія / І. О. Зінченко. – Х. : Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2007. – 320 с.
132. Фролов Е. А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления / Е. А. Фролов // Сборник ученых трудов СЮИ. – 1969. – Вып. 10. – С. 184–225.
133. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : монографія / Н. О. Гуторова. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр.справ, 2001. – 384 с.
134. Российское уголовное право. Т. 1. Общая часть / под ред. проф. А. И. Рарога. – М. : Профобразование, 2001. – 600 с.
135. Бажанов М. И. Преступления против политических и трудовых прав граждан. Конспект лекции / М. И. Бажанов. – Х. : Харьковский юридический институт, 1965. – 26 с.
136. Цвинтарна І. В. До об’єкту злочину – «Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер» / І. В. Цвинтарна // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХV регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 4–5 лютого 2009 р.). – Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2009. – С. 336–337.
137. Хохлова І. В. Кримінальне право України (Особлива частина) : навчальний посібник / І. В. Хохлова, О. П. Шем’яков. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 688 с.
138. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [6-те вид., переробл. та доповн.]. – К. : Юридична думка, 2009. – 1236 с.
139. Андрушко П. П., Стрижевська А. А. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності / П. П. Андрушко, А. А. Стрижевська // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2005. – № 9. – С. 28–87.
140. Загородников Н. И. Советское уголовное право: Общая и Особенная части / Н. И. Загородников. – М. : Юрид. лит., 1975. – 568 с.
141. Кравцов С. Ф. Предмет преступления : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и процесс; исправительно-трудовое право» / С. Ф. Кравцов. – Л., 1976. – 19 с.
142. Уголовное право. Общая часть : учебник для вузов / отв. ред. д. ю. н. И. Я. Козаченко и д. ю. н. З. А. Незнамова. – М. : Издательская группа ИНФРА М – НОРМА, 1998. – 516 с.
143. Панов Н. И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву / Н. И. Панов // Проблемы правоведения. Республиканский межведомственный научный сборник. – 1984. – Вып. 45. – С. 68–72.
144. Радутний О. Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю (аналіз складів злочину) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Е. Радутний. – Х., 2002. – 21 с.
145. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Є. В. Лащук. – К., – 2005. – 20 с.
146. Орлов С. О. Комп’ютерна інформація як предмет злочину / С. О. Орлов // Право і безпека. – 2005. – Т. 4. – № 1. – С. 81–85.
147. Самойлова О. С. Конфіденційна інформація, що є власністю держави, як предмет злочину / О. С. Самойлова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004 – Вип. 27. – С. 185–188.
148. Про інформацію : Закон України № 2657-XII від 02 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
149. Анчукова М. В. Поняття таємниці у Кримінальному кодексі України та її види / М. В. Анчукова // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 38. – С. 582–587.
150. Черных П. Я. Историко-этимологический словарь современного русского язика / П. Я. Черних. – [3-е изд.]. – М. : Рус. яз., 1999. – Т. 2. – 560 с.
151. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского язика / В. И. Даль. – М. : Рус. яз., 1991. – Т. 4. – 683 с.
152. Ожегов С. И. Словарь русского язика: 70000 слов / С. И. Ожегов, под ред. Н. Ю. Шведовой. – [23-е изд., испр.]. – М. : Рус. яз., 1991. – 917 с.
153. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К., – Ірпінь : ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
154. Смолькова И. В. Проблемы охраняемой законом тайны в уголовном процессе : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / Ираида Вячеславовна Смолькова. – М., 1999. – 404 с.
155. Мазуров В. А. Тайна: государственная, коммерческая, банковская, частной жизни. Уголовно-правовая защита : учебное пособие / В. А. Мазуров. – М. : Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2003. – 156 с.
156. Устименко Н. В. Тайны личной жизни человека и их гражданско-правовая охрана : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Наталья Васильевна Устименко. Х., 2001. – 204 с.
157. Кримінальне право України: Особлива частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер, – Х. : Право, 2001. – 496 с.
158. Лихова С. Актуальні питання вдосконалення кримінально-правових норм, спрямованих на захист недоторканності приватного життя (статті 162, 163, 182 Кримінального кодексу України) / Софія Лихова // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 98–104.
159. Анчукова М. В. Кримінально-правова охорона таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер (ст. 163 КК України) / М. В. Анчукова // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2008. – Вип. 42. – С. 519–526.
160. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [вид. четверте, доповн.]. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2008. – 1208 с.
161. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: у 2 т. / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – [3-тє вид. переробл. та доп.]. – К. : Алерта, 2009. – Т. 1. – 964 с.
162. Кримінальний Кодекс України: постатейні матеріали та навчально-практичні завдання / [І. П. Баглай, І. Г. Богатирьов, О. І. Богатирьова та ін.] ; за заг. ред. І. Г. Богатирьова. – К. : Атіка, 2011. – 640 с.
163. Кримінальне право України. (Особлива частина) : підручник / [А. В. Байлов, О. А. Васильєв, О. О. Житний та ін.] ; за заг. ред. О. М. Литвинова ; наук. ред. серії О. М. Бандурка. – Х. : Вид-во ХНУВС, 2011. – 572 с.
164. Цивільний кодекс України : науковий-практичний коментар / за заг. ред. Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова