КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНОСТІ ЗЛОЧИНІВ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

УСТРИЦЬКА НАТАЛІЯ ІГОРІВНА
УДК 343.238

КВАЛІФІКАЦІЯ ПОВТОРНОСТІ ЗЛОЧИНІВ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Марін Олександр Костянтинович,
кандидат юридичних наук, доцент

Львів – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………...

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ КВАЛІФІКАЦІЇ ПОВТОРНОСТІ ЗЛОЧИНІВ……………………..……
1.1. Стан дослідження проблем кваліфікації повторності злочинів
у кримінально-правовій літературі…………………………….......................
1.2. Історичний огляд розвитку поняття повторності злочинів………..….
1.3. Зарубіжний досвід регламентації повторності злочинів………………
1.4. Співвідношення множинності та повторності злочинів………………

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ТА ОБСЯГ ПОНЯТТЯ ПОВТОРНОСТІ ЗЛОЧИНІВ…………………………………………………………...............
2.1. Ознаки повторності злочинів та її поняття ………………………….....
2.2. Види повторності злочинів та їх характеристика……………………...
2.3. Відмінність повторності злочинів від суміжних понять……………....

РОЗДІЛ 3. ПРАВИЛА КВАЛІФІКАЦІЇ ПОВТОРНОСТІ ЗЛОЧИНІВ…………………………………………………………………...
3.1. Загальні засади кваліфікації повторності злочинів……………...……..
3.2. Кваліфікація повторності злочинів за наявності у статті,
яка передбачає відповідальність за повторний злочин,
кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину повторно»…………………..….
3.3. Кваліфікація повторності злочинів за відсутності у статті,
яка передбачає відповідальність за повторний злочин,
кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину повторно»………………...……

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..
ДОДАТКИ……………………………………………………………..………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..…... 3

11

11
24
31
38

54
54
81
111

139
139

148

174

180
186
189
ВСТУП

Актуальність теми. Більшість труднощів, з якими стикаються правоохоронні органи та суди під час кримінально-правової кваліфікації, зокрема й кваліфікації повторності злочинів, викликані неясністю і суперечністю чинного законодавства. Скажімо, між нормами, які визначають поняття «повторність злочинів», «сукупність злочинів» та «рецидив злочинів», виникли певні колізії. Як наслідок, ні в науці кримінального права, ні у провозастосовній практиці немає однозначних відповідей щодо кримінально-правової оцінки вчинення особою декількох посягань.
Разом з тим, у кримінальному законі не визначено як здійснювати кваліфікацію повторності злочинів, якими правилами при цьому керуватися. Різні підходи до кваліфікації таких злочинів запропоновано у постановах Пленуму Верховного Суду України та в юридичній літературі. Це, своєю чергою, призводить до помилок у кваліфікації злочинів, порушення прав і свобод громадян на стадіях досудового та судового слідства, а також під час призначення покарання.
Попри увагу науковців до проблем кваліфікації злочинів, проблемних питань кваліфікації повторності злочинів комплексно не розглядали. Щоправда, окремі аспекти цього питання розглядали при дослідженні проблем множинності суспільно небезпечних діянь, зокрема, М. І. Бажанов, Р. Р. Галіакбаров, П. С. Дагель, М. А. Єфімов, Ю. О. Красіков, Г. Г. Кріволапов, З. А. Ніколаєва, Г. П. Новоселов, Н. К.Семернева, Ю. Н. Юшков, А. С. Фролов, Е. О. Фролов. У кримінальному праві багато вчених, які присвятили свої праці безпосередньо сукупності та рецидиву злочинів, торкалися і питань повторності злочинів. Це, до прикладу, Н. Б. Алієв, Ю. І. Битко, М. І. Блум, Т. М. Кафаров, Л. Н. Кривоченко, О. С. Нікіфоров, М. О. Стручков, Г. Т. Ткешеліадзе, О. М. Яковлев.
У межах вчення про кримінальну-правову кваліфікацію загалом, окремі питання кваліфікації повторності злочинів досліджували: Ф. Г. Бурчак, Я. М. Брайнін, Б. С. Волков, Л. Д. Гаухман, О. А. Герцензон, В. М. Кудрявцев, Б. А. Курінов, С. А. Тарарухін.
Звертались до питань кваліфікації повторності злочинів і вчені, які присвятили свої роботи деяким питанням кримінальної відповідальності за окремі склади злочинів. Це С. В. Бородін, В. О. Владіміров, Г. А. Крігер.
На сучасному етапі розвитку кримінального права значний внесок у вирішення проблем кримінально-правової характеристики множинності, зокрема повторності злочинів, зробили у своїх працях українські вчені, а саме: О. О. Дудоров, І. О. Зінченко, О. В. Ільїна, М. Й. Коржанський, В. В. Кузнєцов, О. К. Марін, М. І. Мельник, В. О. Навроцький, А. В. Савченко, Т. І. Созанський, А. А. Стрижевська, В. І. Тютюгін, П. Л. Фріс, М. І. Хавронюк. Суттєвий внесок у дослідження цих питань зробили також російські вчені, зокрема, І. Б. Агаєв, К. О. Борисенко, Є. Г. Васильєва, А. Васецов, Є. І. Майорова, Р. Б. Пєтухов, М. В. Плотнікова, О. І. Рясов, В. В. Савін, Р. О. Санінський, Т. Г. Черненко, Є. Г. Шкредова. У той же час спеціальних досліджень проблем кваліфікації повторності злочинів немає.
Проте ці теоретичні розробки переважно визначали поняття повторності злочинів, критерії класифікації повторності злочинів, місце повторності серед інших видів множинності злочинів, відмежування повторності злочинів від суміжних понять. Водночас спостерігається відсутність єдиних чітко сформульованих правил кваліфікації повторності злочинів та фрагментарний характер їх дослідження.
Отже, ситуація, яка склалася в законодавстві, науці та правозастосовній практиці, засвідчує необхідність та своєчасність проведення комплексного дослідження проблем кваліфікації повторності злочинів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною комплексної теми наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).
Мета і завдання дослідження. Мета нашої роботи – розробити правила застосування кримінального закону під час кваліфікації повторності злочинів.
Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
1) визначити стан розробки питання кваліфікації повторності злочинів у юридичній літературі;
2) простежити еволюцію використання поняття повторності злочинів у різні історичні періоди в законодавстві та наукових джерелах;
3) дослідити зарубіжний досвід регламентації повторності злочинів та правил її кваліфікації;
4) визначити місце повторності злочинів у структурі множинності злочинів та провести розмежування повторності злочинів і низки суміжних понять;
5) встановити необхідні і достатні ознаки повторності злочинів за кримінальним правом України та сформулювати її поняття;
6) сформулювати юридично значущі критерії поділу повторності злочинів на види та провести класифікацію за цими критеріями;
7) проаналізувати вплив повторності злочинів у правозастосовній діяльності під час вирішення питань кваліфікації злочинів;
8) розробити правила кваліфікації повторності злочинів;
9) сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення кримінального закону у вирішенні питань кваліфікації повторності злочинів.
Об’єктом дослідження є кримінально-правова оцінка вчинення особою декількох злочинів.
Предмет дослідження – кваліфікація повторності злочинів.
Нормативну основу дослідження склали Конституція України, чинне кримінальне законодавство України та низки іноземних держав. Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з питань кримінального права, логіки, філософії, енциклопедично-довідкова література. У роботі проаналізовано постанови Пленуму Верховного Суду України та СРСР, в яких вирішуються питання кваліфікації повторності злочинів.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали судової практики та узагальнення деяких апеляційних судів України. Всього вивчено матеріали понад 200 відповідних кримінальних справ.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та завдань в процесі дослідження використані сучасні загальнонаукові та спеціально-наукові методи.
Використання для дослідження розвитку поняття повторності злочинів історико-правового методу дало можливість з’ясувати підходи до розуміння повторності злочинів, змісту її специфічних ознак в різних історичних періодах. При вивчені кримінального законодавства низки зарубіжних держав щодо регламентації повторності злочинів, для визначення можливостей використання зарубіжного досвіду у вітчизняному законодавстві застосовано порівняльно-правовий метод. Для комплексного розгляду повторності злочинів як складного кримінально-правового явища, а також для визначення її місця в системі кримінального права використано системно-структурний метод. Для тлумачення окремих положень КК України в частині регламентації повторності злочинів, а також розробці пропозицій щодо вдосконалення окремих статей КК України та рекомендацій щодо правильної правової кваліфікації повторності злочинів застосовано формально-логічний метод та метод системного аналізу. У роботі застосовано також логіко-семантичний метод, за допомогою якого досліджено змістовне навантаження деяких термінів, зокрема, «множинність», «повторність», «сукупність» тощо; висвітлено суперечності в наукових підходах щодо розуміння їх сутності.
Комплексне застосування названих методів дало можливість сформулювати низку нових наукових положень та пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні цілісним монографічним дослідженням питань кваліфікації повторності злочинів. На основі проведеного дослідження обґрунтовано та сформульовано положення і висновки, які є новими для науки кримінального права або наділені істотними ознаками наукової новизни і виносяться на захист.
Вперше:
− обґрунтовано, що кваліфікація повторності злочинів визначається правилами кваліфікації кожного наступного повторного злочину;
− доведено, що для кваліфікації повторності злочинів має значення: а) конструкція статей Особливої частини КК України, які передбачають відповідальність за злочин, вчинений повторно (наявність (відсутність) кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину повторно», наявність (відсутність) інших кваліфікуючих ознак); б) фактичний характер вчиненого особою злочину (наявність обставин, що обтяжують відповідальність);
− виділено п’ять типових ситуацій кваліфікації повторного злочину, а саме: коли відповідальність за повторний злочин, передбачена у статті Особливої частини КК України, яка: 1) містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину повторно», а у фактично вчиненому посяганні інші кваліфікуючі ознаки відсутні; 2) містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину повторно», а у фактично вчиненому посяганні є також інші кваліфікуючі ознаки, передбачені тією ж частиною статті Особливої частини КК, що і ознака «вчинення злочину повторно»; 3) містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину повторно», а у фактично вчиненому посяганні є кваліфікуючі ознаки, передбачені іншими частинами тієї самої статті Особливої частини КК; 4) не містить кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину повторно», а фактично вчинене посягання має інші кваліфікуючі ознаки; 5) не містить кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину повторно», і фактично вчинене посягання не має інших кваліфікуючих ознак.
Удосконалено:
− визначення обсягу поняття повторності злочинів. Доведено, що повторність злочинів – це вчинення особою неодночасно двох чи більше злочинів, принаймні два з яких зберігають кримінально-правове значення;
− теоретичні положення щодо співвідношення понять «множинність злочинів» «повторність злочинів» «сукупність злочинів» «рецидив злочинів» та запропоновано уніфікувати термінологію щодо позначення випадків вчинення декількох злочинів. Вчинення двох і більше злочинів незалежно від їх характеристики як тотожних, однорідних чи різнорідних, а також злочинів, які пов’язані з попереднім засудженням, і тих, які не пов’язані з попереднім засудженням, запропоновано об’єднати поняттям повторності злочинів;
− класифікацію повторності злочинів за такими критеріями: 1) за характером вчинених діянь: повторність тотожних злочинів; повторність однорідних злочинів; повторність різнорідних злочинів; 2) за наявністю судимості: повторність, яка пов’язана із засудженням; повторність, яка не пов’язана із засудженням; 3) за кримінально-правовим значенням: повторність як кваліфікуюча ознака; повторність як обставина, що обтяжує покарання. Всі ж випадки злочинної поведінки пропонується ділити за ознакою кількості діянь на: повторність злочинів та одиничний злочин;
− правила кваліфікації повторності злочинів. Запропоновано кваліфікувати тотожні, однорідні та різнорідні злочини, які утворюють повторність завжди за сукупністю статей. При цьому напрацьовано типові правила написання формули кваліфікації повторності злочинів;
− поняття продовжуваного злочину. Обґрунтовано, що при вчиненні декількох тотожних діянь, кожне або одне з яких може бути самостійною підставою кримінальної відповідальності, об’єднаних єдиним умислом, має місце продовжуваний злочин.
Набули подальшого розвитку:
− положення про необґрунтованість визначення повторності, сукупності та рецидиву як окремих видів множинності злочинів, оскільки за своїм нормативним змістом вони не суперечать одне одному. Підтверджено позицію, відповідно до якої реальна сукупність злочинів та рецидив визначаються видами повторності злочинів, а ідеальна сукупність злочинів відноситься до одиничного злочину;
− положення, що кожен із злочинів, які утворюють повторність, повинен отримати самостійну кримінально-правову оцінку, і про доцільність закріплення цього правила в окремому розділі КК серед інших правил кваліфікації злочинів;
− відмежування повторності злочинів від одиничного злочину.
З урахуванням викладених положень запропоновано внесення змін до КК України з метою удосконалення нормативного регулювання вирішення питань кваліфікації повторності злочинів.
Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані: а) у науці кримінального права – як основа для подальшого дослідження проблем повторності злочинів і правил її кваліфікації; б) у навчальному процесі – при викладанні курсу Загальної та Особливої частин кримінального права України та спецкурсу «Проблеми кримінально-правової кваліфікації» та для підготовки відповідних методичних матеріалів, підручників, навчальних посібників тощо (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження № 13 від 09.03.2011 р.); в) у законотворчій діяльності – для подальшого вдосконалення чинного КК в частині регламентації повторності злочинів (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження № 04-19/14-2352 від 20.10.2010 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на таких наукових форумах: міжнародні науково-практичні конференції «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (7–8 квітня 2006 р. та 13–15 квітня 2007 р., м. Львів); міжнародна науково-практична конференція молодих учених «П’яті осінні юридичні читання» (27–28 жовтня 2006 р., м. Хмельницький); міжнародна науково-практична конференція «Міжнародне співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів» (3–4 листопада 2007 р., м. Дніпропетровськ); VI міжнародна науково-практична конференція молодих учених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (19–20 березня 2010 р., м. Луцьк); всеукраїнські наукові конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови суспільства в Україні» (28 вересня 2007 р. та 26 вересня 2008 р., м. Львів); тринадцята регіональна науково-практична конференція «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (8–9 лютого 2007 р., м. Львів); звітна наукова конференція факультету з підготовки слідчих ЛьвДУВС (25 березня 2011 р., м. Львів).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 6 наукових статтях (одноособово підготовлених дисертантом), опублікованих у наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових, та в 9 публікаціях, які додатково висвітлюють результати дисертації.
Структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які вміщують десять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел.
Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, з них 185 – основний текст, додатки на 3-х сторінках та список використаних джерел (235 найменуваннь) на 21-ій сторінці.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження питань кваліфікації повторності злочинів дає підстави зробити висновок, що актуальність проблеми, яка визначена у вступі, повністю підтвердилась у ході проведеного дисертаційного дослідження.
У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми сутності і кримінально-правової оцінки повторності злочинів, що виявляється у виділенні істотних ознак досліджуваного поняття, встановлення його змісту, співвідношенні із суміжними поняттями, а також у розробленні правил кваліфікації, які повинні застосовуватися у випадку вчення повторності злочинів. Для досягнення визначеної мети та вирішення поставлених завдань досліджено обсяг та зміст поняття повторності злочинів, і на основі опрацювання юридичної літератури та вивчення судової практики встановлено вплив повторності злочинів на кримінальну правову кваліфікацію злочинів, що дало можливість отримати низку теоретичних та практичних результатів, які спрямовані на те, щоб допомогти практичним працівникам у вирішенні питань кваліфікації повторності злочинів, розробивши та сформулювавши певні їх правила, а також на розвиток теорії кримінального права та подальше вдосконалення кримінального законодавства.
Законодавча практика в Україні та досвід зарубіжних держав вказують на те, що з прийняттям Кримінального кодексу правотворчість не припиняється, а в окремих випадках стає ще більш інтенсивною. Тому положення, висновки і пропозиції, які містяться у цьому дисертаційному дослідженні і стосуються вдосконалення кримінального законодавства, є актуальними та необхідними.
Слід також відзначити, що вирішення проблем кваліфікації повторності злочинів має значення і для судово-слідчої практики, для подолання виявлених типових помилок у кримінально-правовій оцінці суспільно небезпечних посягань. Висновки і рекомендації, отримані в ході дисертаційного дослідження, спрямовані на те, щоб допомогти суддям та працівникам правоохоронних органів у вирішенні питань кваліфікації повторності злочинів сформулювавши їх правила.
Дисертаційне дослідження проблем кваліфікації повторності злочинів має також і дидактичне значення. Відповідні положення повинні становити невід’ємну частину підготовки студентів та працівників, які підвищують свою кваліфікацію або проходять перепідготовку.
Найважливіші наукові та практичні результати, одержані в дисертації, викладені в тексті окремих розділів та підрозділів, зокрема, у висновках до кожної структурної частини роботи.
Для розвитку теорії кримінального права, подальших наукових досліджень та навчального процесу, зокрема при вивченні кримінального права України, мають практично-прикладне значення такі отримані в дисертації конкретні результати:
1. У науці кримінального права досить широко і глибоко досліджено поняття повторності злочинів. Але, незважаючи на пильну увагу до цієї проблеми, процес формування вчення про повторність злочинів в українській кримінально-правовій доктрині досі є складним і суперечливим. Незважаючи на значну кількість публікацій та інших наукових розробок у цьому напрямі, як здійснювати кваліфікацію повторності злочинів і які правила при цьому застосовувати так і не було запропоновано, що і спонукала до проведення цього дисертаційного дослідження.
2. Аналіз окремих історичних етапів розвитку кримінального законодавства дало змогу відмітити позитивну тенденцію до розширення поняття повторності злочинів, розуміючи під нею не тільки випадки вчинення двох і більше тотожних злочинів за наявності засудження, а й випадки вчинення тотожних, однорідних та різнорідних злочинів незалежно від засудження. Історичний досвід свідчить, що законодавець визначав підвищену суспільну небезпеку за вчинення декількох злочинів, а повторність злочинів виступала засобом для індивідуалізації та диференціації кримінальної відповідальності.
3. Досвід зарубіжних держав вказує на те, що з прийняттям КК України правотворчість не припиняється, а в окремих випадках стає ще інтенсивнішою. Тому положення, висновки і пропозиції, які містяться у дисертаційному досліджені є актуальними та необхідними.
4. Вирішення питання кваліфікації повторності злочинів неможливе без з’ясування поняття, ознак та видів повторності злочинів. Дослідження цих положень є основою для вироблення правил кваліфікації повторності злочинів, оскільки кваліфікація вчиненого, окрім вибору відповідної статті (частини статті) КК, полягає також у встановленні відповідності діяння ознакам повторності злочинів.
Досліджено, що кримінально-правовий зміст повторності злочинів розкривають такі ознаки:
− повторність утворюють два і більше злочини;
− збереження кримінально-правового значення хоча би двома злочинами, що утворюють повторність;
− вчинення двох і більше злочинів неодночасно.
Отже, повторністю злочинів визнається вчинення особою неодночасно двох чи більше злочинів, принаймні два з яких зберігають кримінально-правове значення.
5. Запропоновані у науці кримінального права варіанти поділу множинності злочинів на види порушують вироблені логікою правила поділу поняття. Відтак, значна частина проблем кваліфікації повторності злочинів зумовлені методологічною помилкою: поняттям і класифікацією множинності. Тому у випадку вчинення особою декількох злочинів доцільно говорити про повторність злочинів, яка охоплює усі випадки вчинення двох і більше злочинів незалежно від їх тотожності, однорідності чи різнорідності, а також злочинів, які пов’язані з попереднім засудженням та не пов’язані з попереднім засудженням.
6. Досліджено, що так звана реальна сукупність злочинів за своїми ознаками збігається з повторністю злочинів і, відповідно, становить повторність різнорідних злочинів. Щодо так званої ідеальної сукупності злочинів, то вона відмежовується від повторності злочинів за достатніми ознаками, а саме – різним часом вчинення злочину та різною кількістю діянь. Рецидив злочину – це вид повторності злочинів, який характеризується тим, що новий умисний злочин вчинено особою, незважаючи на заходи кримінально-правового впливу, що вже застосовувалися до неї раніше.
7. Встановлено такі юридично значущі критерії поділу повторності злочинів на види: 1) за характером вчинених діянь: повторність тотожних злочинів; повторність однорідних злочинів; повторність різнорідних злочинів; 2) за наявністю судимості: повторність, яка пов’язана із засудженням; повторність, яка не пов’язана із засудженням; 3) за кримінально-правовим значенням: повторність як кваліфікуюча ознака; повторність як обставина, що обтяжує покарання.
8. Виділено випадки, коли повторність впливає на кримінально-правову кваліфікацію: а) якщо у статті, яка встановлює відповідальність за повторний злочин, наявна кваліфікуюча ознака «вчинення злочину повторно»; б) якщо у статті, яка встановлює відповідальність за повторний злочин, відсутня кваліфікуюча ознака «вчинення злочину повторно».
9. Обґрунтовано, що кваліфікація повторності тотожних, однорідних та різнорідних злочинів здійснюється за сукупністю статей, тобто кожен зі злочинів потребує самостійної кримінально-правової оцінки та самостійного відображення у формулі кваліфікації. Відтак, усі види повторності злочинів можна кваліфікувати відповідно до одного правила кваліфікації повторності злочинів.
Запропонований підхід щодо кваліфікації повторності злочинів забезпечує дотримання принципів повноти, індивідуальності, точності та законності кваліфікації. Відповідно до наведеної аргументації розроблені правила кваліфікації повторності злочинів.
10. Для підвищення якості нормативного регулювання кримінально-правових відносин, які стосуються правильності кваліфікації повторності злочинів, пропонується внести такі зміни та доповнення у КК України:
10.1. У зв’язку з удосконаленням нормативного визначення повторності злочинів та окремих положень ст. 32 КК України пропонується внести зміни до цієї статті і викласти її у такій редакції:
1. Повторністю злочинів визнається вчинення особою неодночасно двох чи більше злочинів, принаймні два з яких зберігають кримінально-правове значення.
2. При вчиненні декількох тотожних діянь, кожне або одне з яких може бути самостійною підставою кримінальної відповідальності, об’єднаних єдиним умислом, має місце продовжуваний злочин.
3. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, звільнено від покарання та його відбування, погашено або знято судимість.
Статтю 33 «Сукупність злочинів» виключити.
Статтю 35 назвати «Правові наслідки повторності злочинів».
10.2. У зв’язку із розширенням обсягу поняття повторності злочинів пропонується:
− п.1 ч. 1 ст. 67 КК України викласти в такій редакції: «вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин»;
− назву розділу VII КК України «Повторність, сукупність та рецидив» замінити на «Вчинення декількох злочинів»;
− у ст. 70 КК України термін «сукупність злочинів» замінити терміном «вчинення декількох злочинів».
10.3. Оскільки у чинному КК України немає чіткої вказівки на те, що кожен злочин підлягає самостійній кваліфікації, що було вище обґрунтовано, запропоновано доповнити Загальну частину Кримінального Кодексу України новою статтею у розділі VII такого змісту:
«Стаття 32-1. Правила кваліфікації повторності злочинів
1. Злочини, які утворюють повторність, кваліфікуються за сукупністю статей Особливої частини КК.
2. При повторності злочинів щодо кожного з них здійснюється посилання на статтю, частину статті Особливої частини цього Кодексу, а якщо злочин є незакінчений чи вчинений у співучасті – також на відповідні статті, частини статей Загальної частини цього Кодексу».
Водночас наголошено, що дослідження кваліфікації повторності злочинів може бути продовжене у таких напрямах, як вплив кваліфікації повторності злочинів на призначення покарання, кваліфікація одиничних складних злочинів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агаев И. Б. Проблема повторности в уголовном праве / И. Б. Агаев. – М. : Юристь, 2004. – 157 с.
2. Алиев Н. Б. Множественность преступлений / Н. Б. Алиев // Социалистическая законность. – 1981. – № 6. – С. 27–28.
3. Бажанов М. И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / М.И. Бажанов. – Харьков : Право, 2000. – 128 с.
4. Бажанов М. І. Повторюваність злочинів як вид множинності злочинів: конспект лекцій / М.І. Бажанов. – Х. : Українська юридична академія, 1993. – 15 с.
5. Беляев В. Г. Вопросы квалификации убийств: учебное пособие / В. Г. Беляев, Н. М. Свидлов. – Волгоград : ВСШ МВД СРСР, 1984. – 65 с.
6. Блум М. И. Понятие и признаки совокупности преступлений / М. И. Блум // Вопросы уголовного права и процесса. – Рига : ЗИНАТНЕ, 1969. – С. 5–45.
7. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 790 с.
8. Борисов Э. Т. Санкция уголовно-правовой нормы и квалификация преступления / Э. Т. Борисов // Вопросы социалистического государства и права на современном этапе: межвуз. сборник. – Иваново : Иванов. ун-т, 1976. – С. 122–123.
9. Бородин С. В. Квалификация преступлений против жизни / С. В. Бородин. – М. : Юрид. лит., 1977. – 240 с.
10. Бородин С. В. Квалификация умышленых убийств по советскому уголовному праву: учебное пособие / С. В. Бородин. – М. : Выща школа МООП РСФСР, 1963. – 221 с.
11. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М. : Юридическая литература, 1963. – 276 с.
12. Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений / Ф. Г. Бурчак. – К. : Политиздат Украины, 1985. – 120 с.
13. Бытко Ю. И. Понятие рецидива преступлений: историческый очерк / Ю. И. Бытко. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1978. – 125 с.
14. Васецов А. Неоднократность и совокупность преступлений при квалификации убийств / А. Васецов // Законность. – 2000. – № 6. – С. 11–14.
15. Васецов А. Неоднократность, судимость и совокупность преступлений при квалификации хищений / А. Васецов // Российская юстиция. – 2001. – № 9. – С. 59–60.
16. Васильева Е. Г. Формы множественности преступлений по действующему уголовному законодательству: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08. / Евгения Григорьевна Васильева. – Ставрополь, 2005. – 158 с.
17. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична наука, 2007. – 992 c.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Перун, 2001. – 1440 с.
19. Владимиров В. А. Квалификация повторных преступлений против личной собственности граждан / В. А. Владимиров // Труды высшей школы МООП РСФСР. – Вып. 12. – 1965. – С. 116.
20. Владимиров В. А. Преступления против личной собственности граждан по уголовному законодательству союзных республик / В. А. Владимиров // Советское государство и право. – 1962. – № 8. – С. 73.
21. Владимиров В. А. Соотношение продолжаемых и повторных преступлений / В. Владимиров, Г. Криволапов // Советская юстиция. – 1974. – № 19. – С. 9–11.
22. Владимиров Л. Е. Учебник русского уголовного права. Общая часть / Л. Е. Владимиров. – Х. : Тип. Каплана и Биргонова, 1889. – 253 с.
23. Войшвилло Е. К. Понятие / Е. К. Войшвилло. – М. : Изд-во Московск. ун-та, 1967. – 286 с.
24. Волженкин Б. В. Принцип справедливости и проблемы множественности преступлений по УК РФ / Б. В. Волженкин // Законность. – 1998. – № 12. – С. 2–7.
25. Галиакбаров Р. Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права / Р. Галиакбаров, М. Ефимов, Е. Фролов // Советская юстиция. – 1967. – № 2. – С. 5.
26. Галиакбаров Р. Уголовный кодекс РФ: поправки с проблемами / Р. Галиакбаров, В. Соболев // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 15.
27. Гацелюк В. О. Реалізація принципу законності кримінального права України / В. О. Гацелюк. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2006. – 280 с.
28. Голіна В. В. Судимість / В. В. Голіна. – Харків : Харків юридичний, 2006. – 384 с.
29. Горелик А. С. Конкуренция уголовно-правовых норм: учебное пособие / А. С. Горелик. – Красноярск : Красноярск. гос. ун-т, 1996. – 67 с.
30. Горелик И. И. Правовая оценка повторного преступления / И. И. Горелик // Вопросы государства и права. – 1969. – Вып. 1. – С. 176–189.
31. Грищук В. К. Кримінальне право України: Загальна частина: навч. посіб. / В. К. Грищук. – К. : Ін Юре, 2006. – 568 с.
32. Гродзинский М. М. Рецидив и привычная преступнось / М. М. Гродзинский // Право и жизнь. – 1923. – № 5. – С. 63.
33. Дагель П. С. Множественность преступлений / П. С. Дагель. – Владивосток : ДВГУ, 1961. – 26 с.
34. Дробот В. П. О возвращении административной преюдиции в Уголовный кодекс Украины / В. П. Дробот // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 4. – С. 147.
35. Дудоров О. Чи суперечить інститут множинності злочинів принципу «NON BIS IN IDEM» / О. Дудоров, Є. Письменський // Юридичний вісник України. – 2010. – № 30. – С. 6.–7.
36. Дудоров О. Чи суперечить інститут множинності злочинів принципу «NON BIS IN IDEM» / О. Дудоров, Є. Письменський // Юридичний вісник України. – 2010. – № 31. – С. 5.
37. Дурманов Н. Д. Давность и погашение судимости / Н. Д. Дурманов. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1939. – 24 с.
38. Дурманов Н. Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву / Н. Д. Дурманов. – М. : Госюриздат, 1955. – 211 с.
39. Жеребкін В. С. Логіка / В. С. Жеребкін. – Х.–К. : Основа – Знання, 1999. – 256 с.
40. Загородников Н. И. Несколько возникших вопросов квалификации умышленных убийств / Н. И. Загородников // Советская юстиция. – 1962. – № 3. – С. 4–5.
41. Зелинский А. Квалификация преступлений, предусмотренных одной и той же статьей Уголовного кодекса / А. Зелинский // Советская юстиция. – 1974. – № 2. – С. 13–14.
42. Зелинский А. Ф. Квалификация повторных преступлений / А. Ф. Зелинский. – Волгоград : ВСШ МВД СРСР, 1976. – 54 с.
43. Зелинский А. Ф. Повторное совершение преступления как обстоятельство, отягчающее ответственность / А. Ф. Зелинский // Советская юстиция. – 1972. – № 5. – С. 7.
44. Зінченко І. О. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: монографія / за заг. ред. проф. В. І. Тютюгіна. – Харків : Фінн, 2008. – 336 с.
45. Зінченко І. О. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація / І. О. Зінченко, В. І. Тютюгін. – Харків: ФІНН, 2010. – 256 с.
46. Иногамова–Хегай Л. В. Конкуренция норм уголовного права / Л. В. Иногамова–Хегай. – М. : Щит, 1999. – 288 с.
47. Ільїна О. В. Кваліфікація повторного вчинення корисливих злочинів проти власності / О. В. Ільїна // Юриспруденція: теорія і практика. – 2006. – № 2. – С. 7–17.
48. Ільїна О. В. Кримінально-правова характеристика кваліфікуючих ознак корисливих злочинів проти власності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.В. Ільїна. – К., 2007. – 18 с.
49. Караев Т. Е. Повторность преступлений / Т. Е. Караев. – М. : Юридическая лит., 1983. – 104 с.
50. Карамишева Н. В. Логіка: підручник для студентів юридичних факультетів вузів / Н. В. Карамишева. – Львів : СТрім, 1998. – 246 с.
51. Кафаров Т. М. Признаки однородности преступлений / Т. М. Кафаров // Ученые записки Азербайджанского государственного университета. – 1968. – № 1. – С. 86.
52. Кафаров Т. М. Проблема рецидива в советском уголовном праве / Т. М. Кафаров. – Баку : Элм, 1972. – 271 с.
53. Кедров Б. М. История науки и принципы ее исследования / Б. М. Кедров // Вопросы философии. – 1971. – № 9. – С. 78–89.
54. Келина С. Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности / С. Г. Келина. – М. : Наука, 1974. – 232 с.
55. Кириленко О. І. Види повторності злочинів у кримінальному праві України / О. І. Кириленко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 4. – С. 202–207.
56. Кириленко О. І. Про поняття кримінального професіоналізму як різновиду повторності / О. І. Кириленко // Кримінальний кодекс України 2001р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). – Львів, 2003. – С. 164–166.
57. Кливер И. Разграничение продолжаемых и повторных преступлений / И. Кливер // Социалистическая законность. – 1979. – № 5. – С. 52–53.
58. Клинов Н. О понятии однородного преступления / Н. Клинов, Н. Савинов, М. Ефимов, Е. Фролов // Социалистическая законность. – 1962. –№ 10. – С. 19.
59. Козлов А. П. Понятия преступления / А. П. Козлов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 819 с.
60. Козлов А. П. Проблема унификации отягчающих обстоятельств, предусмотренных Общей и Особенной частями уголовного закона / А. П. Козлов // Вестник Московского университета. – 1977. – № 3. – С. 81–85.
61. Козлов А. П. Учение о стадиях преступления / А. П. Козлов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 353 с.
62. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / под ред. Наумова А. В. – М. : Юристъ, 1996. – 824 с.
63. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник / Н. И. Кондаков. – М. : Наука, 1976. – 720 с.
64. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів / М. Й. Коржанський. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
65. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: навчальний посібник / М. Й. Коржанський. – Видання 2-ге. – К. : Атіка, 2002. – 640 с.
66. Коржанський М. Й. Про принципи уголовного права України / М. Й. Коржанський // Право України. – 1995. – № 11. – С. 69–72.
67. Коржанський М. Й. Словник кримінально-правових термінів / М. Й. Коржанський. – К. : Генеза, 2000. – 200 с.
68. Костарева Т. А. Квалифицирующие обстоятельства в уголовном праве / Т. А. Костарева. – Ярославль : ЯрГУ, 1993. – 234 с.
69. Коташевський О. Окремі недоліки нового Кримінального кодексу України / О. Коташевський // Право України. – 2002. – № 11. – С. 97–100.
70. Красиков Ю. А. Множественность преступлений: понятие, виды, наказуемость / Ю. А. Красиков. – М. : ВЮЗИ, 1988. – 95 с.
71. Криволапов Г. Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву / Г. Г. Криволапов. – М. : Акад. МВД СССР, 1974. – 32 с.
72. Криволапов Г. Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву и установление ее признаков органами внутренних дел / Г. Г. Криволапов. – М. : МССШМ МВД СССР, 1989. – 48 с.
73. Кривоченко Л. Н. Классификация преступлений / Л. Н. Кривоченко. – Харьков, 1983. – 129 с.
74. Кривошеин П. К. Повторность в советском уголовном праве: теоретические и практические проблемы / П. К. Кривошеин. – К. : Вища школа, 1990. – 159 с.
75. Кривошеїн П. К. Кваліфікація групових і повторних злочинів: навч. посіб. / П. К. Кривошеїн, В. М. Слісаренко. – К. : Українська академія внутрішніх справ, 1993. – 96 с.
76. Кригер Г. А. Борьба с хищениями социалистического имущества / Г. А. Кригер. – М. : Юрид. лит., 1965. – 328 с.
77. Кригер Г. А. Квалификация хищений социалистического имущества / Г. А. Кригер. – М. : Юрид. лит., 1971. – 358 с.
78. Кригер Г. А. Условное осуждение и роль общественности в его применении / Г.А. Кригер. – М. : МГУ, 1963. – 101 с.
79. Кримінальна справа № 1-169/2009 / Франківський районний суд м. Львова [електроний ресурс]. – Режим доступу до вироку: http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:1:2714112792739021
80. Кримінальна справа № 1-177/2010 / Франківський районний суд м. Львова [електроний ресурс]. – Режим доступу до вироку: http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:1:2714112792739021
81. Кримінальна справа № 1-408/2009 / Франківський районний суд м. Львова [електроний ресурс]. – Режим доступу до вироку: http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:1:2714112792739021
82. Кримінальна справа № 1-54/ 2008 р. / архів Вінницького місцевого суду.
83. Кримінальна справа № 1-57/ 2009 р. / архів Чернігівського районного суду Житомирської обл.
84. Кримінальна справа №1-12/128/2007 Галицький районний суд м. Львова [електроний ресурс]. – Режим доступу до вироку: http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=301:1:2714112792739021
85. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / за ред. М. І. Мельника, В. А. Климента. – К. : Юридична думка, 2004. – 352 с.
86. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25.
87. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Вид. третє, переробл. та доповн. – Х. : Одіссей, 2006. – 1184 с.
88. Криминология: учебник / под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. – М. : Юристъ, 1995. – 512 с.
89. Кругликов Л. Л. Дифференциация ответственности в уголовном праве / Л. Л. Кругликов, А. В. Василевский. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 320 с.
90. Кудрявцев В. Н. Общая терия квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юристъ, 2004. – 304 с.
91. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступлений / В. Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
92. Кудрявцев В. Н. Теоретические основы квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1963. – 324 с.
93. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – 2-е изд., пер. и доп. – М. : Юристъ, 1999. –304 с.
94. Кузнецова Н. Ф. Классификации преступлений / Н. Ф. Кузнецова // Советское государство и право. – 1967. – № 6. – С. 43.
95. Куприянов А. А. Реализация принципа законности в уголовном праве: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юр. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. А. Куприянов. – М., 2006. – 24 с.
96. Куринов Б. А. Квалификация при совокупности преступлений и конкуренции уголовно-правовых норм / Б. А. Куринов // Вестник МГУ. – 1983. – № 2. – С. 28.
97. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений / Б. А. Куринов. – М. : МГУ, 1984. – 182 с.
98. Куфаев В. Повторные правонарушения несовершеннолетних / В. Куфаев // Право и жизнь. – 1924. – № 1. – 75 с.
99. Лесниевски-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика / Т. А. Лесниевски-Костарева. – М. : Норма, 1998. – 288 с.
100. Лобанова Л. В. О сущности освобождения от уголовной ответственности и правовом положении освобожденного от нее / Л. В. Лобанова // Проблемы охраны прав и законных интересов личности в социалистическом уголовном праве и процессе: сб. научных трудов. – Ярославль : Ярославский гос. ун-т, 1985. – С. 85–86.
101. Магомедов А. М. Вопросы квалификации продолжаемых преступлений / А. М. Магомедов // Вестник Московского ун-та. – 1978. – № 1. – С. 31.
102. Майорова Е. И. Неоднократность преступлений по уголовному праву: дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Елена Ивановна Майорова. – Москва, 1999. – С. 40.
103. Малков В. П. Квалификация повторных преступлений, совершенных освобожденными от уголовной ответственности / В. П. Малков // Советская юстиция. – 1967. – № 6. – С. 24–25.
104. Малков В. П. Множественность преступлений и ее формы по советскому уголовному праву / В. П. Малков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1982. – 201 с.
105. Малков В. П. Повторность преступлений: понятие и уголовно-правовое значение / В. П. Малков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1970. – 174 с.
106. Малков В. П. Совокупность преступлений: вопросы квалификации и назначения наказания / В. П. Малков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1974. – 307 с.
107. Малков В. П. Назначение наказания по совокупности приговоров / В. П. Малков, Т. Г. Чернова // Российская юстиция. – 1999. – № 10. – С. 46–48.
108. Малыхин В. И. Квалификация преступлений. Теоретические вопросы: учебн. пособие к спецкурсу / В. И. Малыхин. – Куйбышев : Куйбыш. ун-тет, 1987. – 97 с.
109. Манов Г. Н. О понятиях и их определениях в общей теории государства и права / Г. Н. Манов // Актуальные проблемы теории социалистического государства и права. – М. : ИГП АН СРСР, 1974. – С. 75.
110. Марін О. К. Визначення «вартості» ознак, які кваліфікують злочини / О. К. Марін // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства). – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. – С. 102–104.
111. Марін О. К. Кваліфікації злочинів при конкуренції кримінально-правових норм / О. К. Марін. – К. : Атіка, 2003. – 224 с.
112. Матышевский П. С. Ответственность за преступления против социалистической собственности / П. С. Матышевский. – К. : Вища школа, 1983. – 150 с.
113. Матышевский П. С. Преступления против собственности и смежные с ним преступления / П. С. Матышевский. – К. : Юринком, 1996. – 240 с.
114. Мельникова Ю. Б. Дифференциация ответственности и индивидуализация наказания / Ю. Б. Мельникова. – Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1989. – 120 с.
115. Михлик А. С. К понятию однородного и не менее тяжкого преступления / А. С. Михлик // Советское государство и право. – 1965. – № 8. – С. 105–107.
116. Молчанов Д. М. Совокупность преступлений: дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Дмитрий Михайлович Молчанов. – Москва : МГЮА, 2000. – 157 с.
117. Мороз М. А. Повторність та сукупність злочинів: окремі питання кваліфікації / М. А. Мороз // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 5(81). – С. 35–39.
118. Навроцький В. О. Кримінально - правова кваліфікація: конспект лекції з спеціального курсу / В. О. Навроцький // Життя і право. – 2004. – № 11. – 79 с.
119. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
120. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посіб. / В. О. Навроцький. – 2-ге вид. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.
121. Навроцький В. О. Теоретичні поняття кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. – К. : Атіка, 1999. – 464 с.
122. Наден О. В. Спеціальні види звільнення особи від кримінальної відповідальності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів / О. В. Наден. – Х. : Право, 2003. – 224 с.
123. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. ред. С. С. Яценко. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К. : А.С.К., 2005. – 848 с.
124. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с.
125. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть: курс лекций / А. В. Наумов. – М. : БЕК, 1996. – 560 с.
126. Научно-практический комментарий к Основам уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик / под ред. В. Д. Меньшагина, П. С. Ромашки. – М. : Госюриздат, 1960. – 180 с.
127. Невзоров І. Л. Принцип законності в правозастосувальній діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. Л. Невзоров / Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2003. – 19 с.
128. Никифоров А. С. Совокупность преступлений / А. С. Никифоров. – М. : Юрид. лит., 1965. – 134 с.
129. Новий тлумачний словник української мови: в 4 т. / уклад. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2003 – Т. 3. – 862 с.
130. Новий тлумачний словник української мови: в 4 т. / уклад. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2003 – Т. 2. – 926 с.
131. Ораздурдыев А. М. Продолжаемое преступление по советскому уголовному праву: автореф. дисс. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук / А. М. Ораздурдыев / Казанський ун-т. – Казань, 1984. – 20 с.
132. Орел Л. Е. О понятии однородного преступления / Л. Е. Орел // Правоведение. – 1965. – № 3. – С. 71.
133. Петухов Р. Б. Множественность преступлений по Уголовному кодексу РФ: дисc. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Руслан Борисович Петухов – М., 1999. – 203 с.
134. Пионтковский А. А. Уголовное право РСФСР. Часть общая / А. А. Пионтковский. – М., 1924.
135. Познышев С. В. Основные начала науки уголовного права / С. В. Познышев. – М. : А.А.Карцев, 1912. – 669 с.
136. Попович М. В. Класифікація / М. В. Попович // Українська радянська енциклопедія. – Т. 5. – К. : УРЕ, 1980. – 566 с.
137. Популярна юридична енциклопедія / кол. авт.: В. К. Гіжевський, В. В. Головченко, В. С. Ковальський (кер.) та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
138. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 19 марта 2003 г. // Российськая газета. – 2003. – 2 апреля.
139. Пояснювальна записка до проекту Кримінального кодексу // Українське право. – 1997. – № 2. – С. 145.
140. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 / упорядник та автор нарису К. А. Вислобоков. – К. : НАН України, 1997. – 547 с.
141. Про практику застосування судами законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки: постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 7. – С. 6–10.
142. Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 2. – С. 9–11.
143. Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті: постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 1(65). – C. 6–11.
144. Про практику призначення судами кримінального покарання: постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 14–20.
145. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями: постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. // Вісник Верховного Суду України. –2006. – № 1. – С. 2–6.
146. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 1 (35). – С. 37–42.
147. Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. // Вісник Верховного Суду України. –2002. – № 4. – С. 33–36.
148. Про судову практику в справах про хабарництво: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. // Юридичний вісник. – 2002. – № 28. – С. 21.
149. Про судову практику у справах про злочини проти власності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 12. – С. 9–16.
150. Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 7(95). – С. 1–8.
151. Рарог А. И. Проблемы множественности преступлений по законодательству Республики Беларусь, РФ и Украины / А.И. Рарог // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. – 2004. – № 2(2). Додаток 2. – С. 12–17.
152. Ришелюк А. М. Про поняття, ознаки і сферу дії продовжуваного злочину / А.М. Ришелюк // Правова держава; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К. : Наукова думка, 1992. – Вип. 1. – С. 117–121.
153. Российское уголовное право: в 2 т. – Т. 1: Общая часть: учеб. / Г. Н. Борзенков и др.; под ред. Л.В. Иногамовой-Хекай, В.С. Комиссарова, А.И. Рарога. – М. : ТК Велби, изд-во Проспект, 2006. – 520 с.
154. Российское законодательство X – XX веков: в девяти томах. – Т. 1: Законодательство Древней Руси. – М. : Юрид. лит., 1984. – 432 с.
155. Российское законодательство X – XX веков: в девяти томах. – Т. 6: Законодательство первой половины ХІХ века. – М. : Юрид. лит., 1984. – 432 с.
156. Санинский Р.А. Теоретико-законодательные и правоприменительные аспекты множественности преступлений: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Роман Александрович Санинский. – СПб., 2004. – 221 с.
157. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917 – 1952 гг. / под ред. проф. И.Т. Голякова. – М. : Госюрздат, 1953. – 464 с.
158. Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СРСР, 1924 – 1986. – М. : Известия, 1987. – 1039 с.
159. Свинкин А.И. Оптимальное конструирование квалифицированных составов по признакам повторности и рецидива: сб. учен. трудов / А. И. Свинкин // Советская юстиция. – 1975. – Вып. 37. – С. 28–40.
160. Святохин П. К понятиям о повторности и неоднократности преступлений / П. Святохин, В. Жгутов // Советская юстиция. – 1971. – № 21 – С. 18–19.
161. Сергеевский Н.Д. Русское уголовное право / Н.Д. Сергеевский. – СПб., 1910. – 378 с.
162. Сердюк П.П. Теорія кримінально-правових відносин та взаємодія інститутів повторності злочинів, звільнення від покарання, судимості у КК України / П.П. Сердюк // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 7-8 квітня 2006р.: у 2 ч. – Львів : ЛьвДУВС, 2006. – Ч. 1. – С. 266.
163. Словарь законодательных и нормативных терминов. Юридический словарь / И. Дахно. – К. : Бліц-Информ, 1998. – 352 с.
164. Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А.М. Прохоров. – М. : Советская енциклопедия, 1989. – 1630 с.
165. Советское уголовное право. Часть Общая: учебник / Б.В. Здравомыслов, М.А. Тельфер, П.И. Гришаев и др. – М. : Юридическая литература, 1982. – 440 с.
166. Созанський Т.І. Види множинності злочинів / Т.І. Созанський // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): матеріали науково-практичної конференції 4 – 5 квітня 2003. – Львів : ЛІВС при НАВС України, 2003 р. – С. 121–123.
167. Созанський Т.І. Кваліфікація сукупності злочинів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т.І. Созанський / Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів, 2009. – 20 с.
168. Созанський Т.І. Кваліфікація сукупності злочинів: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Тарас Іванович Созанський. – Львів, 2009. – 222 с.
169. Солопанов Ю. О назначении наказания при совокупности преступлений / Ю. Солопанов, В. Шмелев // Социалистическая законность. – 1990. – № 8. – С. 33.
170. Становский М. Понятие продолженного преступления / М. Становский // Российская юстиция. – 1995. – № 11. – С. 16–17.
171. Стрижевська А. А. Деякі питання систематизації окремих проявів множинності злочинів у теорії кримінального права та Кримінальному кодексі України / А. А. Стрижевська // Судова апеляція. – 2006. – № 4. – С. 60–68.
172. Стрижевська А. А. Визначення змісту поняття «повторність злочинів» / А. А. Стрижевська // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – № 5. – С. 57–64.
173. Стрижевська А. А. Деякі питання повторності, сукупності та рецидиву злочинів за Кримінальним кодексом України 2001 р. / А. А. Стрижевська // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 3. – С. 112–116.
174. Стрижевська А. А. Питання співвідношення поняття «множинність злочинів» та системного утворення «повторність, сукупність та рецидив злочинів» у доктрині кримінального права та чинному Кримінальному кодексі України / А. А. Стрижевська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали X регіональної науково-практичної конференції 5-6 лютого 2004 р. – Львів : Юридичний факультет Львівського національного ун-ту ім. І. Франка, 2004. – С. 368.
175. Стручков Н. А. Назначение наказания при совокупности преступлений / Н. А. Стручков. – М. : Госюрздат, 1957. – 144 с.
176. Стручков Н. А. Условно-дострочное освобождение от наказания / Н. А. Стучков. – М. : Госюриздат, 1961. – 47 с.
177. Судова практика з питань кваліфікації повторності та сукупності злочинів (статті 32, 33, 35 Кримінального кодексу України) // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 3 (103). – С. 26–34.
178. Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. – 2006. – Вип. 1–2. – 392 с.
179. Таганцев Н. С. О повторении преступлений / Н. С. Таганцев. – СПб. : Иследование журнал Министерства юстиции, 1867. – 296 с.
180. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Общая часть / Н. С. Таганцев. – Спб. : Гос. Тип., 1902. – 823 с.
181. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Лекции. Часть Общая: в 2 т. / Н. С. Таганцев. – М. : Наука, 1994. – Т. 1. – 380 с.
182. Таганцев Н. С. Русское уголовное право: Часть общая / Н. С. Таганцев. – СПб. : Го