ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ТА ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПУЗИРЬОВ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ

УДК 343.81

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ТА ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Богатирьов Іван Григорович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................ 4
ВСТУП................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ТА ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК............................................................................................................

14
1.1. Витоки становлення і розвитку теорії й нормативно-правової регламентації диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк........................................................

14
1.2. Зарубіжний досвід диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк...............
42
1.3. Поняття диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк..................................
59
Висновки до першого розділу............................................................. 81
РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ТА ІНДИ-ВІДУАЛІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК У ЗАСОБАХ ВИПРАВЛЕННЯ І РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ......................

84
2.1. Режим виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк як форма диференціації та індивідуалізації виконання покарання.........................................................

87
2.2. Суспільно корисна праця засуджених до позбавлення волі на певний строк як форма диференціації та індивідуалізації виконання покарання........................................................................................................

103
2.3. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі на певний строк як форма диференціації та індивідуалізації виконання покарання.........................................................

112

2.4. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі на певний строк як форма диференціації та індивідуалізації виконання покарання.....................................................................................

117
2.5. Громадський вплив на засуджених до позбавлення волі на певний строк як форма диференціації та індивідуалізації виконання покарання........................................................................................................

132
Висновки до другого розділу.............................................................. 137
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДИФЕ-РЕНЦІАЦІЇ ТА ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ВИКОНАННЯ ПОКА-РАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ НА ПЕВНИЙ СТРОК........

140
3.1. Удосконалення правового регулювання диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк...................................................................................................

140
3.1.1. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі на певний строк в межах однієї виправної колонії як форма диференціації та індивідуалізації виконання покарання....................................................

141
3.1.2. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі на певний строк шляхом переведення до колонії іншого рівня безпеки як форма диференціації та індивідуалізації виконання покарання................

155
3.2. Оптимізація критеріїв і показників диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк...................................................................................................

162
Висновки до третього розділу............................................................ 177
ВИСНОВКИ........................................................................................ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................... 184
ДОДАТКИ............................................................................................ 207

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВТК Виправно-трудовий кодекс
ДДУПВП Державний департамент України з питань виконання покарань
ДКВС Державна кримінально-виконавча служба
ДПтС Державна пенітенціарна служба
Інструкція Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі
КВК Кримінально-виконавчий кодекс
КК Кримінальний кодекс
НКВС Народний комісаріат внутрішніх справ
НКЮ Народний комісаріат юстиції
ООН Організація Об’єднаних Націй
ПВР УВП Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань
Положення Положення про спостережні комісії
РНК Рада народних комісарів
РСФРР Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка
СПС Соціально-психологічна служба
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
США Сполучені Штати Америки
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
ЦПК Цивільний процесуальний кодекс

ВСТУП

Актуальність теми. Уперше у ст. 5 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України сформульовані та законодавчо закріплені принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань. Серед цих принципів важливе місце посідає диференціація та індивідуалізація виконання покарань. Особливого значення реалізація наведеного принципу набуває у процесі виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк, що обумовлюється найбільшим ступенем правової регламентації цього виду покарання та кількістю засуджених осіб. Зокрема, за даними судової статистики, у 2006 р. до позбавлення волі на певний строк у державі було засуджено 38,6 тис. осіб (що становило 24,0 % від загальної кількості засуджених), 2007 – 38,2 тис. осіб (25,0 %), 2008 – 32,9 тис. осіб (22,4 %), 2009 – 35,5 тис. осіб (24,3 %), 2010 р. – 40,8 тис. осіб (24,2 %) [172]. Як свідчать статистичні дані щодо виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк, дотримання принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарання пов’язане з окремими труднощами, серед яких чільне місце посідають відсутність теоретичних досліджень і недосконалість практики реалізації зазначеного принципу. Слід підкреслити, що фактично цим проблемам у наукових дослідженнях, виконаних до 2004 р., приділялась певна увага, але вони спиралися на виправно-трудове законодавство, внаслідок чого низка питань потребує перегляду та переосмислення відповідно до сучасних умов.
У витоків дослідження диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк стояли такі вітчизняні і зарубіжні вчені: Г. А. Аванесов, Л. В. Багрій-Шахматов, В. А. Бадира, О. І. Бажанов, І. Г. Богатирьов, Т. А. Денисова, О. М. Джужа, І. І. Карпець, А. В. Кирилюк, В. В. Коваленко, О. Г. Колб, В. О. Корчинський, М. О. Ларченко, С. Я. Лихова, М. П. Мелентьєв, В. О. Меркулова, О. О. Наташев, О. І. Осауленко, О. Л. Ременсон, З. М. Сайфутдінов, І. А. Сперанський, А. Х. Степанюк, М. О. Стручков, Ю. М. Ткачевський, В. М. Трубников, Б. С. Утевський, С. Я. Фаренюк, І. В. Шмаров та ін. У сучасній російській науці кримінально-виконавчого права диференціація та індивідуалізація виконання покарань розглядалися у працях О. В. Стругової, К. А. Вакаріної, І. О. Янчука, О. О. Іванова, однак ці дослідження були виконані на основі законодавства іншої держави. З часу набрання КВК України законної сили окремим аспектам реалізації диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк приділяли увагу у своїх дисертаційних дослідженнях І. С. Яковець (“Первинна класифікація засуджених до позбавлення волі та їх розподіл в установи виконання покарань”, 2006 р.) та С. В. Царюк (“Кримінально-виконавча характеристика засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки”, 2009 р.). Так, І. С. Яковець досліджувала реалізацію диференціації виконання покарання на стадії розподілу засуджених в установи виконання покарань, а С. В. Царюк розглядав порушені нами питання лише щодо засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки. На даний час недостатньо розробленими залишаються, зокрема: нормативно-правове забезпечення диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк; реалізація диференціації та індивідуалізації виконання покарання у засобах виправлення і ресоціалізації засуджених; напрями оптимізації критеріїв і показників диференціації та індивідуалізації виконання покарання. Але ґрунтовної самостійної наукової роботи щодо диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк в Україні не проводилося, що свідчить про актуальність теми та зумовлює необхідність проведення відповідного комплексного наукового пошуку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження ґрунтується на положеннях Концепції Державної програми розвитку Державної пенітенціарної служби України, схваленої Указом Президента України від 10 грудня 2010 р. № 401/2008, Пріоритетних напрямах розвитку правової науки на 2011–2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10, відповідає тематиці пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів і установ виконання покарань на період 2011–2015 рр., затверджених Науковою радою Державного департаменту України з питань виконання покарань 15 листопада 2010 р. (протокол № 1), планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2012 р. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 1 від 26 січня 2010 р.), уточнена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ 31 січня 2012 р. (протокол № 1).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка пропозицій з удосконалення кримінально-виконавчого законодавства та рекомендацій, спрямованих на покращення практики діяльності виправних колоній щодо диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі задачі:
– дослідити витоки становлення і розвитку теорії й нормативно-правової регламентації диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
– вивчити зарубіжний досвід диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
– сформулювати науково обґрунтоване визначення поняття диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
– дослідити нормативно-правове забезпечення диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
– проаналізувати практику диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
– розкрити роль засобів виправлення і ресоціалізації засуджених у диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
– визначити напрями оптимізації критеріїв і показників диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
– розробити пропозиції з удосконалення кримінально-виконавчого законодавства України, що регламентують диференціацію та індивідуалізацію виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк, і рекомендації, спрямовані на покращення практики діяльності виправних колоній.
Об’єкт дослідження – правові відносини, що виникають у сфері реалізації принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарання щодо осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк.
Предмет дослідження – диференціація та індивідуалізація виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети, задач дослідження та його об’єкта і предмета. При виконанні дослідження використані сучасні методи наукового пізнання, зокрема: діалектичний метод – використовувався для наукового пізнання соціально-правових явищ, які виникають у сфері виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а також при визначенні науково обґрунтованого поняття диференціації та індивідуалізації виконання даного виду покарання; при обґрунтуванні можливості переходу (сходження) як від диференціації (загального) до індивідуалізації (одиничного, окремого), так і від індивідуалізації (одиничного, окремого) до диференціації (загального) (підрозділ 1.3); історико-правовий метод – дозволив дослідити процес становлення і розвитку диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк у різні історичні періоди та виділити певні закономірності, характерні для кожного періоду (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий метод – використовувався при дослідженні законодавства зарубіжних країн щодо диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі та співставленні його з національним законодавством (підрозділ 1.2); за допомогою системно-структурного та формально-логічного методів – було здійснено обробку й узагальнення емпіричного матеріалу, що стосувався даної проблематики (підрозділи 2.1–2.5, 3.1, 3.2); методи соціологічного аналізу та синтезу – використані при збиранні інформації про порядок і умови виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк (підрозділи 2.1–2.5, 3.1, 3.2); логіко-юридичний метод – дозволив довести необхідність удосконалення норм кримінально-виконавчого законодавства, що регулюють діяльність виправних колоній при здійсненні карально-виправного впливу, спрямованої на виправлення і ресоціалізацію засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк (підрозділи 2.1–2.5, 3.1, 3.2).
Правову основу дослідження становлять: Конституція України, Кримінальний кодекс (КК) України, КВК України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні правові акти, які регламентують поводження із засудженими, відомчі нормативно-правові акти Державного департаменту України з питань виконання покарань (ДДУПВП) та (або) Міністерства юстиції України.
Емпіричну базу дослідження склали: дані судової статистики, статистики Державної пенітенціарної служби (ДПтС) України за 2007–2011 рр.; узагальнені результати анкетування 450 засуджених до покарання у виді позбавлення волі на певний строк, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального (140 осіб), середнього (190 осіб) і максимального (120 осіб) рівнів безпеки Дніпропетровської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Харківської, Херсонської та Черкаської областей; результати вивчення 230 особових справ засуджених; результати анкетування 180 співробітників цих установ. У роботі також була використана інформація, яка висвітлена в оглядах, бюлетенях, інформаційних листах, наказах ДПтС України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розроблених питань дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням, яке присвячене розгляду питань диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк. У дисертації пропонується низка нових теоретичних і важливих у практичному відношенні положень, які відображають її наукову новизну, зокрема:
вперше:
– проаналізовано витоки становлення і розвитку диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк, що дозволило виокремити чотири періоди їхнього розвитку, зокрема: 1) докодифікаційний (до 1925 р.); 2) першої кодифікації виправно-трудового законодавства (1925–1970 рр.); 3) другої кодифікації виправно-трудового законодавства (1970–2004 рр.); 4) третьої кодифікації законодавства у сфері виконання покарань (з 2004 р.);
– сформульовано визначення принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк та його взаємопов’язаних складових – “диференціації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк” та “індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк”;
– доведено двосторонній зв’язок (на відміну від існуючого у сучасній пенітенціарній науці одностороннього) між диференціацією та індивідуалізацією виконання покарання, обґрунтовано, що можливим і цілком виправданим видається перехід (сходження) як від диференціації (загального) до індивідуалізації (одиничного, окремого), так і від індивідуалізації (одиничного, окремого) до диференціації (загального);
удосконалено:
– критерії оцінювання ступеня виправлення засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, з метою оптимізації застосування зміни умов тримання;
– теоретичні підходи щодо підстав і порядку зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі на певний строк як форми диференціації та індивідуалізації виконання покарання;
дістало подальший розвиток:
– застосування основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених через призму диференціації та індивідуалізації, що дозволило виявити недоліки організаційно-правового, виховного та іншого характеру у їх застосуванні та сформулювати пропозиції щодо удосконалення кримінально-виконавчого законодавства у цьому напрямі;
– механізм правового регулювання застосування заходів заохочення і стягнення до засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
– сучасні підходи до приведення умов тримання засуджених до позбавлення волі на певний строк у відповідність до існуючих міжнародних стандартів поводження із засудженими.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та викладені у дисертації положення, узагальнення, висновки і рекомендації мають як загальнотеоретичне, так і практичне значення для науки кримінально-виконавчого права та можуть бути використані:
– у правотворчості – для удосконалення КВК України (лист до Комітету Верховної Ради України з питань забезпечення правоохоронної діяльності від 29 лютого 2012 р. № 81–01);
– у правозастосовній діяльності – при розробці рекомендацій з організації діяльності щодо зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі на певний строк, а також діяльності виправних колоній щодо застосування основних засобів виправлення і ресоціалізації (акт впровадження Державної пенітенціарної служби України від 6 квітня 2012 р. № 6/1–249);
– у науковій роботі – для подальших наукових розробок у теорії та практиці виконання-відбування кримінальних покарань (акт впровадження навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ від 3 лютого 2012 р. № 46/6-45);
– у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін “Кримінальне право”, “Кримінально-виконавче право”, “Історія пенітенціарної системи України”, “Пенітенціарна педагогіка”, “Пенітенціарна психологія”, при підготовці підручників, навчальних посібників, у науково-дослідній та навчальній роботі студентів та курсантів (акт впровадження Поліцейської фінансово-правової академії від 11 липня 2011 р.; акт впровадження Чернігівського юридичного коледжу Державної пенітенціарної служби України від 23 серпня 2011 р. № 1/1422).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, викладені положення, що виносяться на захист, розроблені автором особисто. У праці, опублікованій у співавторстві, власна теоретична розробка дисертанта становить 60,0 %. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованої праці, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження оприлюднено у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних і науково-теоретичних конференціях, науково-практичних семінарах: “Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), “Захист прав людини як основа гуманізації суспільства” (м. Чернігів, 2009 р.), “Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні” (м. Бровари, 2010 р.), “Сучасне та майбутнє в тенденціях підготовки студентів ВНЗ” (м. Чернігів, 2010 р.), “Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України” (м. Київ, 2011 р.), “Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні” (м. Бровари, 2011 р.), “Україна між минулим і майбутнім: історико-правові та соціально-економічні аспекти розвитку країни” (м. Чернігів, 2011 р.), “Протиправна поведінка: погляд крізь призму юридичної науки” (м. Ніжин, 2012 р.), “Актуальні проблеми кримінологічної політики в Україні” (м. Київ, 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено у 15 наукових працях, з яких шість – у фахових виданнях, дев’ять – у збірниках матеріалів науково-практичних і науково-теоретичних конференцій та семінарів.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання з питань диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Визначено їх поняття, витоки становлення і розвитку, реалізацію у засобах виправлення і ресоціалізації засуджених. Сформульовано обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення кримінально-виконавчого законодавства у цьому напрямі. Найбільш важливими є такі висновки і пропозиції:
1. Встановлено, що диференціація та індивідуалізація виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк пройшли складний та суперечливий шлях розвитку в історії вітчизняного та зарубіжного законодавства. Незважаючи на те, що терміни “диференціація виконання покарання” та “індивідуалізація виконання покарання” вироблені у виправно-трудовому праві, тобто за радянських часів, а їх законодавче закріплення як принципу кримінально-виконавчого законодавства відбулося вже у ХХІ ст., сутність цього принципу та його двох взаємопов’язаних складових зародилась набагато раніше.
2. За результатами аналізу зарубіжного пенітенціарного досвіду встановлено, що вимоги диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк відображені у пенітенціарному законодавстві та практиці діяльності зарубіжних установ виконання покарань, закріплені у Мінімальних стандартних правилах поводження з ув’язненими та Європейських пенітенціарних правилах. Обґрунтовано необхідність імплементації окремих положень зарубіжного досвіду в частині регулювання основних засад диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
3. Сформульовано науково обґрунтоване визначення принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк, під яким пропонується розуміти основні засади, керівні ідеї, що закріплені в нормах кримінально-виконавчого законодавства і є вимогами, які визначають, що до різних категорій засуджених з урахуванням їх соціально-демографічної, кримінально-правової та кримінально-виконавчої характеристик повинен застосовуватись різний обсяг карально-виправного впливу, а також що засоби виправлення і ресоціалізації засуджених повинні застосовуватись з урахуванням індивідуальних особливостей особистості засудженого та його поведінки під час відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
4. Визначено складові принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк, зокрема:
– диференціація виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк – це заснована на законі реалізація органами і установами виконання покарань карального та виправного впливу щодо визначених (класифікованих) категорій засуджених, спрямована на вирішення завдань кримінально-виконавчого законодавства;
– індивідуалізація виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк – це здійснюваний органами і установами виконання покарань безперервний, динамічний, особистісно орієнтований процес впливу на засуджених, що включає вивчення, аналіз, оцінку: їх особистісних якостей, поведінки під час відбування покарання, ставлення до основних засобів виправлення і ресоціалізації, взаємовідносин з іншими засудженими та персоналом органів і установ виконання покарань та, виходячи з цього, зміну їх правового статусу.
5. Визначено механізм нормативно-правового забезпечення диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк відповідно до норм кримінально-виконавчого законодавства України у сфері зміни умов тримання засуджених та засобів їх виправлення і ресоціалізації. Доведено, що ступінь правового регулювання індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі дещо нижче, ніж диференціації. Дане положення пояснюється складністю правового та психолого-педагогічного механізму реалізації індивідуалізації виконання покарання стосовно засуджених до позбавлення волі на певний строк.
6. Доведено, що практика функціонування виправних колоній ґрунтується на якісно новому рівні диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк з урахуванням особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання.
7. Обґрунтовано роль диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк у засобах виправлення і ресоціалізації, показано їх значення у сфері режиму, суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, громадського впливу.
8. Визначено напрями удосконалення диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк шляхом нормативно-правового забезпечення та оптимізації їх критеріїв і показників, зокрема запропоновано впровадити нові критерії – “правослухняна поведінка” та “позитивне ставлення до праці (навчання)” – для оцінки можливості зміни умов тримання засуджених, які “стають на шлях виправлення”.
9. Зроблено загальний висновок, що кримінально-виконавчою практикою на порядок денний поставлено питання про удосконалення нормативно-правового забезпечення диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Серед найбільш суттєвих змін до КВК України є наступні:
– ч. 3 ст. 6 викласти в такій редакції: “Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Органи і установи виконання покарань можуть використовувати засоби виправлення і ресоціалізації засуджених, не зазначені у цьому Кодексі, якщо вони не суперечать принципам кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань, положенням цього Кодексу і законодавства України”;
– ч. 6 ст. 94 викласти в такій редакції: “У дільниці соціальної реабілітації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання” – далі за текстом;
– ст. 100 доповнити частиною четвертою такого змісту: “Погодженню із спостережною комісією підлягають постанови начальника виправної колонії щодо зміни умов тримання засуджених осіб у межах однієї виправної колонії, якщо постанови передбачають збільшення обсягу встановлених обмежень і більш суворі умови тримання; подання адміністрації виправної колонії щодо переведення засуджених осіб до виправної колонії з вищим рівнем безпеки”;
– ч. 3 ст. 101 викласти в такій редакції:
“Засуджені, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переведені: з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації; з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю.
У випадку безуспішного застосування інших заходів стягнення, передбачених статтею 132 цього Кодексу, засуджені, які злісно порушують установлений порядок відбування покарання, можуть бути переведені з дільниці посиленого контролю колонії середнього рівня безпеки до сектора максимального рівня безпеки або у звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки; із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки у приміщення камерного типу цієї колонії; з колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до тих колоній, де вони раніше відбували покарання”;
– ч. 1 ст. 107 доповнити абзацом такого змісту: “бути доставленими до суду для участі в судовому процесі, якщо справа безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов’язків”;
– ч. 1 ст. 107 доповнити абзацом такого змісту: “за умови залучення до суспільно корисної праці на відпочинок тривалістю 14 календарних днів”;
– абз. 14 ч. 1 ст. 107 викласти в такій редакції: “одержувати освіту (у тому числі вищу за дистанційною формою навчання) відповідно до законодавства про освіту, займатися науковою діяльністю”;
– абз. 4 “брати участь у трудовій діяльності” ч. 1 ст. 107 виключити;
– ч. 3 ст. 107 доповнити абзацом такого змісту: “працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії”;
– ст. 111 доповнити частиною такого змісту: “Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі колоній за інших обставин, з інших поважних причин та на інший строк, якщо це стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов’язків та не суперечить меті покарання, порядку і умовам виконання та відбування покарання”;
– ст. 132 доповнити частиною третьою такого змісту: “Не зараховується строк перебування засудженого до позбавлення волі у приміщенні камерного типу, як виду дисциплінарного стягнення, до загального строку відбування покарання”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г. А. Изменение условий содержания осужденных в процессе отбывания лишения свободы (прогрессивная система) / Аванесов Г. А. ; под ред. Н. А. Стручкова. – М. : Изд-во ВНИИ МООП СССР, 1968. – 149 c.
2. Андреев А. В. Критерии, показатели и условия эффективности применения санкций / А. В. Андреев // Проблемы совершенствования исполнения уголовных наказаний : материалы Всесоюз. науч.-практ. конф.
(5–6 окт. 1982 г.). – Рязань : РВШ МВД СССР, 1983. – С. 168–171.
3. Ахмадеев А. А. Режим отбывания наказания в исправительно-трудовых учреждениях : учеб. пособие / А. А. Ахмадеев, А. И. Васильев. – Ташкент : ТВШ МВД СССР, 1974. – 64 с.
4. Багрий-Шахматов Л. В. Система уголовных наказаний и исправительно-трудовое право / Багрий-Шахматов Л. В. – М. : ВШ МВД СССР, 1969. – 78 с.
5. Бажанов О. И. Вопросы совершенствования прогрессивной системы отбывания наказания / О. И. Бажанов, В. З. Фетисов // Труды ВНИИ МВД СССР. – 1974. – № 30. – С. 27–37.
6. Бажанов О. И. Прогрессивная система исполнения наказания / Бажанов О. И. – Мн. : Наука и техника, 1981. – 168 с.
7. Бажанов О. И. Режим лишения свободы и его особенности при исполнении наказания в колониях усиленного режима / Бажанов О. И. – М. : ВШ МВД СССР, 1973. – 40 с.
8. Байдаков Г. П. Основные принципы исправления и перевоспитания осужденных / Г. П. Байдаков // Личность преступника и исполнение уголовных наказаний : сб. науч. тр. – М., 1991. – С. 56–66.
9. Бараш Є. Ю. Організаційно-правові засади діяльності установ виконання покарань : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Бараш Євген Юхимович. – Х., 2006. – 189 с.
10. Беляев Н. А. Цели наказания и средства их достижения в исправительно-трудовых учреждениях / Беляев Н. А. – Л. : Изд-во Ленингр.
ун-та, 1963. – 186 с.
11. Беляева Л. И. Патронат в России (ХІХ – нач. ХХ вв.) / Беляева Л. И. – М. : Академия МВД РФ, 1996. – 115 с.
12. Близько сотні засуджених Черкаської виправної колонії опановують робітничі професії, а двоє з них навіть навчаються у вищих навчальних закладах // Нова Доба. Черкаська обласна газета [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.novadoba.info/people/3029-blyzko-sotni-zasudzhenyh-cherkaskoji-vypravnoji-koloniji-opanovujut-robitnychi-profesiji. – Загол. з екрану.
13. Бобылева И. Ю. Факторы, влияющие на достижение цели исправления и перевоспитания, в отношении лиц, осужденных к длительным срокам лишения свободы / И. Ю. Бобылева // Проблемы дифференциации исполнения наказаний : [сб. науч. тр. / отв. ред. А. В. Бриллиантов]. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1991. – С. 60–67.
14. Богатирьов І. Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією) : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / Богатирьов Іван Григорович. – К., 2006. – 500 с.
15. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право України : підручник / Богатирьов І. Г. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 352 с.
16. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавчі засади виконання та відбування кримінальних покарань у виправних колоніях максимального рівня безпеки : монографія / І. Г. Богатирьов, С. В. Царюк. – Чернігів : КП “Видавництво “Чернігівські обереги”, 2010. – 210 с.
17. Богатирьов І. Г. Українська пенітенціарна наука : монографія / Богатирьов І. Г. – Д. : ДДУ ВС, 2008. – 318 с.
18. Бодюл Є. М. Правові та організаційні засади виконання покарання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Бодюл Євген Миколайович. – К., 2005. – 235 с.
19. Бриллиантов А. В. Дифференциация наказания и степень исправления осужденных к лишению свободы : монография / Бриллиантов А. В. – М. : ВНИИ МВД России, 1997. – 132 с.
20. Брызгалов В. Н. Режим в местах лишения свободы / В. Н. Брызгалов, Н. Е. Макогон. – К. : ГУИТУ МВД СССР, 1976. – 114 с.
21. Васильев В. Л. Юридическая психология : учеб. пособие / Васильев В. Л. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. – 96 c.
22. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2007. – 1728 с. : іл.
23. Виправно-трудовий кодекс України. – К. : Атіка, 2002. – 64 с.
24. Виправно-трудовий кодекс Української РСР. – К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1971. – 84 с.
25. Волженкин Б. В. Экономические преступления / Волженкин Б. В. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 1999. – 296 с.
26. Высотина Л. А. Педагогические основы процесса исправления и перевоспитания осужденных в ИТУ / Высотина Л. А. – М. : Юрид. лит.,
1977. – 200 с.
27. Высочайше утвержденное Уголовное Уложение от 22 марта 1903 г. // Полное собрание законов Российской империи / Собрание (1881–1913). – Том 23 (1903). – Часть 1. – Закон № 22704 [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.nlr.ru/e-res/law_r/search.php.
28. Высочайше утвержденное Уложение о наказаниях уголовных и исправительных от 15 авг. 1845 г. // Полное собрание законов Российской империи / Собрание (1825–1881). – Том 20 (1845). – Часть 1. – Закон № 19283 [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.nlr.ru/e-res/law_r/search.php.
29. Высочайше утвержденные “Дополнительные постановления о распределении и употреблении осужденных к каторжным работам” от 15 авг. 1845 г. // Полное собрание законов Российской империи / Собрание (1825–1881). – Том 20 (1845). – Часть 1. – Закон № 19284 [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.nlr.ru/e-res/law_r/search.php.
30. Высочайше утвержденный одобренный Государственным Советом и Государственной Думой закон “Об условном досрочном освобождении” от 22 июня 1909 г. // Полное собрание законов Российской империи / Собрание (1881–1913). – Том 29 (1909). – Часть 1. – Закон № 32241 [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.nlr.ru/e-res/law_r/search.php.
31. Высочайше утвержденный Устав о наказаниях, налагаемых Мировыми Судьями от 20 нояб. 1864 года // Полное собрание законов Российской империи / Собрание (1825–1881). – Том 39 (1864). – Часть 2. – Закон № 41478 [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.nlr.ru/e-res/law_r/search.php.
32. Гель А. П. Кримінально-виконавче право України : навч. посібник / Гель А. П., Семаков Г. С., Яковець І. С. ; за ред. проф. А. Х. Степанюка. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.
33. Гернет М. Н. История царской тюрьмы : в 5 т. / Гернет М. Н. – [3-е изд.]. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1960. – Т. 1 : 1762–1825. – 384 с.
34. Гернет М. Н. Преступление и борьба с ним в связи с эволюцией общества / М. Н. Гернет // Избранные произведения. – М. : Юрид. лит., 1974. – С. 203–357.
35. Гревцов Ю. И. Правовые отношения и осуществление права / Гревцов Ю. И. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. – 129 с.
36. Греков М. Л. Тюремные системы: состояние, перспективы : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Греков Михаил Леонидович. – Краснодар,
2000. – 195 с.
37. Гришко А. Я. Отражение в уголовно-исполнительном праве общеправовых и межотраслевых принципов российского права / А. Я. Гришко, М. П. Мелентьев // В кн. : Уголовно-исполнительное право : Учебник : В 2 т. Т. 1 : Общая часть / под общ. ред. Ю. И. Калинина. – М. ; Рязань : Логос; Академия права и управления Федеральной службы исполнения наказаний, 2006. – 444 с.
38. Гусева С. И. Пенитенциарная система Финляндии / С. И. Гусева // Человек : преступление и наказание. – 2009. – № 1. – С. 181–185.
39. Детков М. Г. Наказание в царской России. Система его исполнения / Детков М. Г. – М. : Интерправо, 1994. – 119 с.
40. Дрижак В. В. Пенітенціарна педагогіка : навч. посібник / Дрижак В. В. – Чернігів : Чернігівський юридичний коледж Державного департаменту України з питань виконання покарань, 2009. – 270 с.
41. Дроздов А. И. Пенитенциарная ответственность осужденных, создающих угрозу безопасности исправительных учреждений / А. И. Дроздов // Вестник Вологодского института права и экономики Федеральной службы исполнения наказаний : преступление, наказание, исправление. – 2011. – № 2. – С. 25–29.
42. Европейские пенитенциарные правила / Трубников В. М. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України / В. М. Трубников, Ю. В. Шинкарьов. – Х. : Харків юридичний, 2008. – С. 127–167.
43. Журавлев М. П. Нарушения режима в ИТУ и меры взыскания / М. П. Журавлев, А. А. Новиков. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1972. – 32 с.
44. Загальна характеристика Державної пенітенціарної служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/628075;jsessionid=ED1B11A10D9653700E4AFE794E8263DB. – Загол. з екрану.
45. Законодательные и административно-правовые акты военного времени. С 22 июня 1941 г. по 22 марта 1942 г. / сост. В. А. Власов ; под ред. А. И. Денисова. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1942. – 144 с.
46. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених до позбавлення волі : монографія / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. А. Х. Степанюка. – X. : Кроссроуд, 2011. – 299 с.
47. Збірник нормативних документів і методичних рекомендацій з питань організації виховної та соціально-психологічної роботи серед осіб, засуджених до позбавлення волі [уклад. С. Скоков, Ю. Олійник, О. Янчук]. – К. : МП “Леся”, 2002. – 312 с.
48. Звіт про виконання Плану заходів щодо реалізації основних напрямів діяльності Державної пенітенціарної служби України на 2011 рік (за І квартал 2011 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=82977&cat_id=66359.
49. Звіт щодо реалізації рекомендацій і зауважень Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує людську гідність, поводженню чи покаранню, викладених у доповіді Уряду України за результатами візиту до України у період з 9 до 21 вересня 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.cpt.coe.int/documents/ukr/2011-30-inf-ukr.pdf. – Загол. з екрану.
50. Зубков А. И. Социально-правовые и организационные проблемы труда осужденных к лишению свободы : учеб. пособие / Зубков А. И. – Рязань : РВШ МВД СССР, 1980. – 102 с.
51. Иванов А. А. Индивидуализация исполнения наказания в России. Теория, история и практика : монография / Иванов А. А. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2010. – 240 с.
52. Игнатьев А. А. Уголовно-исполнительное право : учебник / Игнатьев А. А. – М. : Новый Юрист, 1997. – 304 с.
53. Исправительно-трудовая педагогика / под ред. И. Т. Богатырева. – М. : Академия МВД СССР, 1978. – 378 с.
54. Исправительно-трудовая психология / под ред. К. К. Платонова, А. Д. Глоточкина, К. Е. Игошева. – Рязань : РВШ МВД СССР, 1985. – 359 с.
55. Исправительно-трудовое право : учебник / [Артамонов В. П., Астемиров З. А., Кузнецов Ф. Т. и др.] ; под ред. В. С. Тикунова. – М. : Юрид. лит., 1966. – 328 c.
56. Іваньков І. В. Роль і значення першої кодифікації виправно-трудового законодавства в Україні для організаційно-правових засад діяльності органів та установ виконання покарань / І. В. Іваньков // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2005. – № 10. – С. 351–358.
57. Іваньков І. В. Тюремні установи України в системі карально-охоронного механізму держави (кінець ХІХ – середина ХХ ст.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / І. В. Іваньков. – К., 2005. – 22 с.
58. Іваньков І. В. Тюремні установи України в системі карально-охоронного механізму держави (кінець ХІХ – середина ХХ ст.) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Іваньков Ігор Володимирович. – К., 2005. – 212 с.
59. Капункин С. А. Принцип индивидуализации исполнения наказания, его отражение в исправительно-трудовом законодательстве и деятельности исправительно-трудовых колоний : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / С. А. Капункин. – М., 1991. – 18 с.
60. Карпец И. И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве / Карпец И. И. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1961. – 152 с.
61. Карпец И. И. Наказание в советском уголовном праве / И. И. Карпец // Советское государство и право. – 1967. – № 9. – С. 59–68.
62. Коваленко В. В. Классификация лиц, впервые осужденных к лишению свободы, и проблемы дифференциации исполнения наказания в исправительно-трудовых колониях : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право” / В. В. Коваленко. – К., 1991. – 20 с.
63. Козлов П. П. Режим виконання кримінальних покарань : монографія / Козлов П. П., Нікітін Ю. В., Стрєлков Л. О. – К. : КНТ, 2008. – 272 с.
64. Комментарий к Исправительно-трудовому кодексу РСФСР / [Артамонов В. П., Болдырев Е. В., Болысов В. Я. и др.] ; под ред. Н. П. Мальшакова. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юрид. лит., 1979. – 264 c.
65. Колб О. Неналежне вивчення особи злочинця – одна з детермінант вчинення злочинів у місцях позбавлення волі / О. Колб // Юридична Україна. – 2005. – № 3. – С. 69–72.
66. Колб О. Г. Установа виконання покарань як суб’єкт запобігання злочинам : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / Колб Олександр Григорович. – К., 2007. – 509 с.
67. Кондратішина В. В. Кримінально-виконавча політика України : формування та реалізація : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Кондратішина Вікторія Вікторівна. – Львів, 2009. – 275 с.
68. Конституція України від 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/print1332838698986714.
69. Концепція “Основні напрямки реформи кримінально-виконавчої системи в Україні” : Схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лип. 1991 р. № 88 // ЗПУ України. – 1991. – № 5. – Ст. 148.
70. Королева Е. В. Лишение свободы в аспекте достижения целей наказания : дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Королева Елена Васильевна. – Саратов, 2003. – 200 с.
71. Корчинский В. А. Реализация принципа социальной справедливости при изменении условий содержания осужденных, отбывающих наказание в исправительно-трудовых учреждениях : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право” / В. А. Корчинский. – К., 1989. – 17 с.
72. Краинский Д. В. Материалы к исследованию истории русских тюрем в связи с историей учреждения Общества Попечительного о тюрьмах. – Чернигов : Типография Губернского Земства, 1912. – 132 с.
73. Красиков В. С. Классификация и размещение осужденных по видам режимов исправительных учреждений / В. С. Красиков // Пенитенциарный опыт Англии и возможности его реализации в уголовно-исполнительном законодательстве России и Белоруссии : материалы междунар. науч.-практ. семинара. – Рязань, 2004. – С. 31–33.
74. Кримінально-виконавче право України : (Загальна та Особлива частини) : навч. посібник / [Джужа О. М., С. Я. Фаренюк, В. О. Корчинський та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужи. – [2-е вид., перероб. та доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.
75. Кримінально-виконавче право України : підручник / [Джужа О. М., Богатирьов І. Г., Колб О. Г. та ін.] ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О. М. Джужи. – К. : Атіка, 2010. – 752 с.
76. Кримінально-виконавче право України : підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / за ред. проф. А. Х. Степанюка. – Х. : Право, 2006. – 256 с.
77. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 лип. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3–4. – Ст. 21 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1129-15.
78. Кримінально-виконавчий кодекс України : науково-практичний коментар / А. Х. Степанюк, І. С. Яковець ; за заг. ред. А. Х. Степанюка. – [вид. друге, доп. і перероб.]. – Х. : ТОВ “Одіссей”, 2008. – 560 с.
79. Кузнецов А. Г. Ценностные ориентации современной молодежи / Кузнецов А. Г. – Саратов : СВШ МВД РФ, 1995. – 138 с.
80. Курганов С. И. Дифференциация исполнения наказания в виде лишения свободы и “прогрессивная система” / С. И. Курганов // Проблемы исполнения наказания в воспитательно-трудовых колониях и предупреждения преступности молодежи : сб. науч. тр. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1989. –
С. 102–110.
81. Лачина В. О. Создание “попечительного о тюрьмах общества” как попытка гуманизации российской пенитенциарной системы начала XIX в. / В. О. Лачина // История государства и права. – 2009. – № 5. – С. 12–14.
82. Лисодєд О. Покарання та громадські санкції у діяльності Служби тюрем і пробації Швеції / О. Лисодєд, А. Степанюк // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 4 (35). – С. 99–109.
83. Лисодєд О. Умови відбування покарання у тюрмах Швеції / О. Лисодєд, А. Степанюк // Вісник прокуратури. – 2003. – № 6(24). – С. 111–116.
84. Лист Конституційного Суду України від 3 листоп. 2011 р.
№ 329-16/1388.
85. Лосев П. М. Советское исправительно-трудовое право : Содержание заключенных в тюрьмах : учеб. пособие / Лосев П. М. – М., 1957. – 27 c.
86. Люблинский П. И. Основные черты условного досрочного освобождения по закону 22 июня 1909 года / П. И. Люблинский // Вопросы права. – 1910. – Кн. 2. – С. 17–64.
87. Макаренко А. С. Сочинения в семи томах / Макаренко А. С. – Т. 5. – М. : Изд-во Академии пед. наук, 1958. – 559 с.
88. Маликов Б. З. Теоретические проблемы сущности и содержания лишения свободы и их выражение в уголовном и уголовно-исполнительном законодательстве России : автореф. дисс. на соискание учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Б. З. Маликов. – Рязань, 2004. – 56 с.
89. Малиновський О. О. Радянські поправчо-трудові установи порівнюючи з буржуазними тюрмами / Малиновський О. О. – К. : Друкарня Всеукраїнської Академії Наук, 1928. – 229 с.
90. Мар’яновський Г. М. Вирішення конфліктних ситуацій : посібник для спостережних комісій України / Г. М. Мар’яновський. – М. : PRI, 2007. – 196 с.
91. Метелкин М. Б. Личность особо опасных рецидивистов и вопросы дифференциации исполнения наказания / М. Б. Метелкин, А. С. Михлин. – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1980. – 96 с.
92. Минаков Ю. А. Классификация осужденных к лишению свободы и выбор основания для досрочного освобождения от наказания / Ю. А. Минаков // Проблемы освобождения осужденных от отбывания наказания : сб. науч. тр. – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1983. – С. 52–61.
93. Минаков Ю. А. Классификация осужденных к лишению свободы и правовые проблемы ее совершенствования : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право” / Ю. А. Минаков. – М., 1979. – 23 с.
94. Минимальные стандартные правила обращения с заключенными / Трубников В. М. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України / В. М. Трубников, Ю.В. Шинкарьов. – Х. : Харків юридичний, 2008. – С. 78–89.
95. Михлин А. От модели к проекту / А. Михлин, И. Шмаров // Воспитание и правопорядок. – 1990. – № 2. – С. 14–17.
96. Мишель Аллио-Мари. Тюрьма должна помочь избежать рецидива / Мишель Аллио-Мари // Преступление и наказание. – 2010. – № 3. – С. 56.
97. Мокринский С. П. Наказание, его цели и предположения / Мокринский С. П. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1902. – 456 с.
98. Музиченко П. П. Історія держави і права України: навч. посібник / Музиченко П. П. – [6-те вид., перероб. і доп.]. – К. : Знання, 2007. – 471 с.
99. Наташев А. Е. Неприемлемость “прогрессивной системы” отбывания лишения свободы / А. Е. Наташев // Проблемы развития советского исправительно-трудового законодательства / под общ. ред. В. А. Познанского. – Саратов : Саратовский гос. юрид. ин-т им. Д. И. Курского, 1961. – С. 246–251.
100. Наташев А. Е. Основы теории исправительно-трудового права / А. Е. Наташев, Н. А. Стручков. – М. : Юрид. лит., 1967. – 192 с.
101. Наташев А. Е. Принципы советского исправительно-трудового права / Наташев А. Е. – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1972. – 40 с.
102. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України / [Богатирьов І. Г., Джужа О. М., Богатирьова О. І. та ін.] ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І. Г. Богатирьова. – К. : Атіка, 2010. – 344 с.
103. Новий словник іншомовних слів. Укладання і передмова О. М. Сліпушко. 20 000 слів. – К. : Аконіт, 2007. – 848 с.
104. Новий тлумачний словник української мови: в 3 т., 200 000 слів. Видання друге, виправлене [уклад. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2007. – Т. 1. – 928 с.
105. Новий тлумачний словник української мови: в 3 т., 200 000 слів. Видання друге, виправлене [уклад. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 2007. – Т. 2. – 928 с.
106. Ной И. С. Вопросы теории наказания в советском уголовном праве / Ной И. С. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1962. – 156 с.
107. Ной И. С. Методологические проблемы советской криминологии / Ной И. С. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1975. – 223 с.
108. Ной И. С. Сущность и функции уголовного наказания в Советском государстве. Политико-юридическое исследование / Ной И. С. – Саратов :
Изд-во Саратовского ун-та, 1973. – 193 с.
109. Ной И. С. Теоретические вопросы лишения свободы / Ной И. С. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1965. – 168 с.
110. Олійник О. І. Народний комісаріат внутрішніх справ України (1917–1941 рр.) : структура, функції, діяльність : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Олійник Олександр Іванович. – Х. , 2000. – 205 с.
111. Осауленко А. О. Нормативна конструкція ретроспективної юридичної відповідальності в публічному праві сучасної України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Осауленко Андрій Олександрович. – К., 2007. – 214 с.
112. Осауленко О. І. Диференціація та індивідуалізація виконання кримінальних покарань у виді позбавлення волі / О. І. Осауленко // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2002. – № 7. – С. 59–64.
113. Осауленко О. І. Правові принципи у новому Кримінально-виконавчому кодексі України / О. І. Осауленко // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ України. – 1998. – № 3. – С 60–64.
114. Основы исправительно-трудового законодательства Союза ССР и союзных республик. – М. : Юрид. лит., 1970. – 40 с.
115. Педагогічні основи ресоціалізації злочинців / [Синьов В. М., Радов Г. О., Кривуша В. І., Беца О. В.]. – К. : МП “Леся”, 1997. – 272 с.
116. Перков И. М. Классификация осужденных к лишению свободы и распределение их по ИТУ : лекция / Перков И. М. – Рязань : РВШ МВД СССР, 1978. – 39 c.
117. Перкова Т. И. Изменение условий содержания осужденных к лишению свободы путем перевода в исправительно-трудовое учреждение с иным видом режима : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право” / Т. И. Перкова. – М., 1985. – 22 с.
118. Познышев С. В. Очерки тюрьмоведения / Познышев С. В. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1915. – 344 с.
119. Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки / Трубников В. М. Збірник нормативних актів з кримінально-виконавчого права України / В. М. Трубников, Ю. В. Шинкарьов. – Х. : Харків юридичний, 2008. – С. 642–645.
120. Положення про спостережні комісії : постанова Кабінету Міністрів України від 1 квіт. 2004 р. № 429 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 листоп. 2010 р. № 1042) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/429-2004-п.
121. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року / [упоряд. К. А. Вислобоков] ; за ред. Ю. С. Шемшученко та ін. – К. : НАН України, 1997. – 547 с.
122. Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии : Общая часть уголовного права. – М. : Юрид. лит., 1991. – 288 с.
123. Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо забезпечення прав засуджених осіб в установах виконання покарань : Закон України від 21 січ. 2010 р. № 1828-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 12. – Ст. 114 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1828-17.
124. Про внесення змін до Положення про спостережні комісії : постанова Кабінету Міністрів України від 10 листоп. 2010 р. № 1042 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1042-2010-п.
125. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України : Закон України від 26 берез. 1992 р. № 2235-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2235-12.
126. Про Державну кримінально-виконавчу службу України : Закон України від 23 черв. 2005 р. № 2713-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 30. – Ст. 409 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2713-15.
127. Про доступ до судових рішень : Закон України від 22 груд. 2005 р. № 3262-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 15. – Ст. 128 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3262-15.
128. Про затвердження Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Регіональну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, Положення про Апеляційну комісію Державної пенітенціарної служби України з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі : наказ Міністерства юстиції України від 8 лют. 2012 р. № 222/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0213-12.
129. Про затвердження Положення про порядок реалізації у виправних і виховних колоніях програм диференційованого виховного впливу на засуджених до позбавлення волі : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань 17 черв. 2004 р. № 116.
130. Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 груд. 2003 р. № 275 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1277-03/print1328558184814949.
131. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 черв. 2004 р. № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1906-15.
132. Про організацію виконання рішення колегії Державного департаменту України з питань виконання покарань від 7 жовт. 2010 р. № 8 РК : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21 жовт. 2010 р. № 393. – С. 1–14.
133. Про стан злочинності в установах виконання покарань за 2010 рік та заходи щодо його поліпшення : лист начальникам територіальних органів управління Державного департаменту України з питань виконання покарань від 2 берез. 2011 р. № 11/1-1432/Сд. – 12 с.
134. Проблеми забезпечення прав засуджених у кримінально-виконавчій системі України / [Бадира В. А., Букалова О. П., Гель А. П. та ін.] ; за заг. ред. Є. Ю. Захарова. – Х. : Права людини, 2011. – 368 с.
135. Пузирьов М. С. Вивчення особистості засудженого як прийом індивідуалізації виконання покарання / М. С. Пузирьов // Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (4 трав. 2011 р.). – К. : Нац. акад. внутр. справ. – 2011. – С. 197–199.
136. Пузирьов М. С. Індивідуалізація виконання покарання у виді позбавлення волі у кримінально-виконавчій політиці та законодавстві України до початку ХХ ст. / М. С. Пузирьов // Центральноукраїнський правничий часопис Кіровоградського юридичного інституту ХНУВС : зб. наук. пр. – Кіровоград : КірЮІ ХНУВС. – Спец. випуск. – 2011. – № 1. – С. 302–306.
137. Пузирьов М. С. Міжнародно-правове регулювання диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк / М. С. Пузирьов // Протиправна поведінка : погляд крізь призму юридичної науки : матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф. (Ніжин, 24 лют. 2012 р.). Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. – Ніжин, 2012. – С. 134–136.
138. Пузирьов М. С. Правова природа зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі як форми індивідуалізації карального впливу / М. С. Пузирьов // Вісник Запорізького нац. ун-ту. Юридичні науки. – 2011. – № 4. – Ч. І. – С. 204–210.
139. Пузирьов М. С. Правова природа принципів кримінально-виконавчого законодавства / М. С. Пузирьов // Україна між минулим і майбутнім : історико-правові та соціально-економічні аспекти розвитку країни : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Чернігів, 8 черв. 2011 р.). Чернігівський юридичний коледж Державної пенітенціарної служби України. – Чернігів : Видавець Лозовий В. М., 2011. – С. 142–147.
140. Пузирьов М. С. Правове регулювання диференціації та індивідуалізації виконання покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк / М. С. Пузирьов // Вісник Академії митної служби України. – 2010. – № 1 (4). – С. 137–142.
141. Рагулин Г. И. Советское исправительно-трудовое право : Правовое положение заключенных в исправительно-трудовых учреждениях : учеб. пособие / Рагулин Г. И. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1958. – 23 c.
142. Ременсон А. Л. Теоретические вопросы исполнения лишения свободы и перевоспитания заключенных : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.715 “Уголовное право и уголовный процесс”