ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ТОВАРІВ, РОБІТ ТА ПОСЛУГ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (ЗБЛИЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ПРАВОМ ЄС) :

Короткий опис

Зміст

Вступ............................................................................... ............................ 3

Розділ 1. Правове регулювання державних закупівель.............................13
1.1. Зближення законодавства України і права ЄС: поняття,
зміст, правові основи...................................................................................13
1.2. Сфера застосування права Європейського співтовариства
про державні закупівлі.................................................................................34
1.3. Становлення законодавства України про державні закупівлі...........41 Висновки до Розділу 1..................................................................................48

Розділ 2. Торги як основна процедура здійснення державних
закупівель........................................................................................................54
2.1. Поняття і принципи торгів.....................................................................54
2.2. Стадії організації і проведення торгів...................................................60
2.3. Учасники процедури державних закупівель.......................................106
Висновки до Розділу 2...................................................................................114

Розділ 3 Контроль за дотриманням правових норм в сфері
державних закупівель.....................................................................................119
3.1. Механізм контролю за виконанням норм права ЄС.............................119
3.2. Проблеми контролю і шляхи удосконалення законодавства України
про державні закупівлі....................................................................................151

Висновки до Розділу 3.....................................................................................163

Висновки.......................................................................................................... 166

Список використаних джерел.........................................................................176

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На початку ХХ століття склалася ситуація, коли світове господарство було обмежено національними кордонами. Складне переплетення взаємозв'язків в економічній сфері (складні економічні взаємовідносини) юридичних і фізичних осіб, що мають різну національну приналежність і громадянство, регулювалися в основному державною владою в межах національних правових систем.
Неузгодженість національних законодавств різних країн у даній сфері правовідносин неминуче породжувала серйозні колізії і проблеми як у відносинах суб'єктів господарювання, так і у взаємодії національних правопорядків. Розбіжності в цих сферах знімалися в кращому разі двосторонніми договорами і правилами, прийнятими в практиці держав.
Можна сказати, що до другої світової війни універсальне всебічне регулювання міжнародних економічних відносин не набуло серйозного поширення. Як підтвердження слід вказати на досить незначне число універсальних конвенцій з економічних питань і відсутність у статутах міжнародних організацій (в першу чергу , Ліги Націй) серйозного опрацювання питань компетенції організації у сфері економіки.
На розвиток міжнародних відносин з кінця ХХ століття суттєво вплинув процес глобалізації, було висунуто ідею нової композиції світового контексту. Американський політолог Т. Фрідман характеризує її як «достатньо привабливу, що надає силу, достатньо спокусливий шлях, який призведе до підвищення життєвих стандартів» [1, с.74]. Глобалізація – це процес включення національних держав в систему транснаціональної взаємодії і передача цій системі частини своїх суверенних повноважень [2, с.56]. Згідно до визначення Міжнародного валютного фонду глобалізація – це «інтенсивна інтеграція як ринків товарів та послуг, так і капіталу, ступінь якої постійно зростає» [3, с.363].
Таким чином, під глобалізацією, погоджуючись з У. Беком, необхідно розуміти феномен виникнення єдиного загальнопланетного фінансового, інформаційного та виробничо-техлогічного господарства [4, с.13].
При цьому в понятті «глобалізація» фіксується зовнішня сторона сучасних інтеграційних процесів, їх просторові масштаби. Як справедливо зазначає С. Хоффман, «глобалізація – це лише набір технічних засобів...що надаються в розпорядження держав та приватних користувачів, яким керують власні корисні інтереси, ідеологія, а зовсім не гуманітарні мотиви» [5, с.84].
Сучасні загальносвітові процеси інтеграції та глобалізації вимагають ефективної економічної взаємодії як між окремими країнами, так і між юридичними особами різної національної приналежності, рух капіталів, товарів і послуг набуває інтернаціонального характеру. Крім того, кризи і спади в національних економіках неминуче призводять до серйозних порушень у міждержавному економічному співробітництві, які виявлялися в різноманітних торгових бар'єрах, валютних і товарних «війнах» тощо.
Аналіз процесів, що відбуваються з кінця ХХ століття, служить основою аргументування на користь необхідності одноманітного універсального регулювання міжнародних економічних відносин, створення нової композиції світового контексту (єдиного загальнопланетного фінансового, інформаційного і виробничо-технологічного господарства) [6, с.116].
При переході до універсального регулювання економічних відносин неприпустимий жорсткий розподіл на економічну і юридичну теорії, при укладанні рекомендацій щодо розвитку світової економіки необхідно враховувати результати вивчення не тільки інститутів ринку, але і суто правових явищ механізму прийняття рішень, проведення переговорів, застосування санкцій.
Тому шлях до економічної інтеграції держав лежить через уніфікацію і гармонізацію їх законодавства. Інтеграція європейських держав, що припускає координацію економічної політики, створення загального ринку, передбачає також уніфікацію і гармонізацію законодавств держав-членів ЄС у сфері економіки.
Наявність єдиних правових правил регулювання економічних відносин дозволить забезпечити свободу руху товарів, робіт, послуг, капіталів між державами. Саме галузь правового регулювання зовнішньоекономічної і фінансової діяльності держави є найпоширенішою сферою застосування гармонізації, тобто в тих галузях відносин, в яких регулювання здійснюється на рівні органів виконавчої влади і де безпосередньо розв’язується питання про досягнення економічної інтеграції держав.
Уніфікація і гармонізація законодавств закладає легітимне підґрунтя для розвитку правових механізмів взаємодії всіх видів суб'єктів економічних відносин у межах єдиного правового простору.
Європейський вибір України, проголошений після здобуття незалежності в 1991р., залишається стратегічним курсом розвитку. Перша зустріч Україна-ЄС на вищому рівні відбулася 14 вересня 1992 р. А після того, як на вересневому саміті 2000 р. в Парижі Україна ще раз підтвердила європейський шлях розвитку і обрала своїм стратегічним напрямом розвитку інтеграцію до європейських структур, завдання забезпечення європейської інтеграції України з 2000р. включене в урядову Програму як пріоритетне.
Необхідно зазначити, що Україна стала першою з держав колишнього СРСР, з якою Європейський Союз підписав Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співавторствами та їх державами-членами – 16 червня 1994р., яка набула чинності у 1998р. після її ратифікації Україною, ЄС і його державами-членами, а також стала першою державою Центральної і Східної Європи, відносно якої було вироблено Стратегію відносин, схвалену на Гельсінському саміті Євросоюзу 11 грудня 1999р.
Процес економічної інтеграції для України полягає в лібералізації і взаємному відкритті ринків Європейського Союзу і України, введенні загальних правових положень і єдиних стандартів у сфері конкуренції, взаємній збалансованості торгівлі, формуванні основних умов для набуття Україною повноправного членства в ЄС.
Вибір, зроблений Україною в напрямі інтеграції в ЄС вимагає вживання комплексних заходів щодо перегляду і аналізу чинного законодавства України, докладання спільних зусиль державних і громадських організацій, і в першу чергу, усвідомлення європейського вибору юридичною громадськістю.
У цьому зв’язку необхідно зазначити, що ч.2 ст.51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами в числі 16 пріоритетних галузей, в яких необхідно забезпечити зближення законодавства, називає і державні закупівлі.
При цьому роль державного замовлення для збалансованого розвитку ринкових відносин переоцінити важко. Саме державне замовлення дозволяє разом із задоволенням загальнодержавних потреб задовольнити й інтереси приватного, особливо малого, бізнесу шляхом надання їм гарантованого рівня завантаження виробничих потужностей. Однак в повному обсязі державне замовлення зможе виконувати свої функції тільки за умови забезпечення прозорості і конкурентності при його розміщенні.
Як свідчить історичний досвід, саме торги з властивими їм рисами і умовами є тим інструментом, який дозволяє забезпечити розвиток конкуренції між виконавцями, постачальниками і укладання контракту з найвигіднішими і для держави, і для виконавців, постачальників умовами.
Вивчення даної проблематики виявляє її недооцінку в сучасних науково-правових дослідженнях. У спеціальній літературі досліджувані проблеми розглядалися в контексті загальних проблем міжнародного права, європейського права, господарського права в працях Баймуратова М., Бондаренка І., Зайчука Ю. Капіци Ю., Кондратенка Ю., Луця Л., Марченка Ю., Муравйова В., Омельченка А., Опришка В., Петрова Р., П’ятницького В., Раданович Н., Фастовця А., Шевчука З. та ін.
При визначенні правової природи ЄС використовувалися праці Арбузова А., Артамонової О., Астапенка В., Каламкаряна Р., Клепацького З., Костенка М., Лавренєвої І., Моравецького В., Решетова Ю., Серьогіна О., Шибаєвої Є., Юмашева Ю. та ін.
Наукове дослідження ґрунтується також на розробках щодо загальнотеоретичних питань розуміння європейського права, зближення, гармонізації, уніфікації, адаптації законодавства сучасних провідних зарубіжних учених-юристів Бачили І., Безбаха В., Броунлі Я., Вольфа М., Давида Р., Дороніної Н., Кадишевої О., Капустіна А., Кашкіна С., Колосова Ю., Круза П., Малишевої Н., Олтеану О., Пучинського В., Татама А., Толстухіна А., Тихомирова Ю., Топорніна Б., Фокса Д., Шахрая З., Ентіна Л. та ін.
Окремі аспекти міжнародного контролю порушувалися в працях Буси Л., Валєєва Р., Васильєвої О., Горшеньова В., Ігнатенка Г., Котлярова І., Лукашука І., Малініна С., Марочкіна Ю., Осипова Г., Талалаєва А., Тимербаєва Р., Тіунова О., Тузмухамедова Б., Усачової І., Хлестова О., Шахова І. та ін.
При цьому теоретичні і практичні аспекти державних закупівель у системному порядку ні зарубіжними, ні вітчизняними вченими не розглядалися. Так, більшість робіт присвячена вивченню державного замовлення через призму державного контракту (Апопій І., Демін А., Шевченко Л.). Деякі роботи присвячено вивченню правової природи відносин у сфері державного замовлення загалом (Колонтирська М, Підцерковний О., Студенцов Б.) або окремих його аспектів (Бурмістрова Т., Загнітко О., Золотухін А., Ісупова З., Калліна Н., Маркварт Є., Тюляков А.); проте повного комплексного аналізу законодавства, наукової літератури щодо державного замовлення, визначення і стадій торгів як конкурентного способу його розміщення, контролю за дотриманням законодавства при проведенні процедур державних закупівель, шляхів зближення законодавства України з правом ЕС в даній сфері не проводилося. Усі зазначені вище чинники обумовили актуальність та вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі науки міжнародного права. Дисертація виконана як складова загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема програми «Стратегія розвитку законодавства України (державний реєстраційний № 0103U007975).
Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням вагомості наукової проблематики, актуальності обраної теми та стану її наукового осмислення. Оскільки в сучасній міжнародно-правовій науці зазначена тема комплексно й усебічно не розглядалась, автор поставив на меті на основі аналізу доктрини, чинної нормативної бази, діяльності ЄС та судової і наглядової практики його органів з’ясувати теоретичні і правові засади правового регулювання державних закупівель на території Європейського Союзу та визначити основні напрями зближення законодавства України щодо державних закупівель з правом ЄС у цій царині.
Ця мета визначила необхідність виконання таких завдань:
- здійснити теоретико-правовий аналіз понять: «право Європейського Співтовариства»; «право Європейського Союзу»; «європейське право»; «європейське міжнародне право»;
- з’ясувати сутність понять: «гармонізація», «уніфікація», «адаптація», «зближення» законодавства в світлі права України та Європейського Союзу;
- проаналізувати норми права ЄС про державні закупівлі, визначити ступінь їх сформованості і систематизації;
- дослідити чинне законодавство України про торги як основної процедури здійснення державних закупівель, з’ясувати ступінь його відповідності нормам права ЄС, розробити пропозиції щодо зближення законодавства України з правом ЄС;
- дослідити механізм контролю за дотриманням норм права ЄС у галузі державних закупівель;
- на підставі аналізу європейського правового досвіду та авторських теоретичних розробок виробити рекомендації щодо вдосконалення законодавства і практики України та їх зближення з правом ЄС в сфері державних закупівель та контролю за їх виконанням.
Об'єктом даного дослідження є комплекс правовідносин в галузі державного замовлення та державних закупівель в ЄС. Предмет дослідження – право ЄС і України про державні закупівлі, процес зближення законодавства України з правом ЄС в даній галузі євроінтеграції, вітчизняна та зарубіжна доктрина міжнародного права з основних питань зазначеної проблеми.
Методи дослідження визначаються його провідною метою і завданнями. Дослідження проведене із застосуванням широкого спектру загальнотеоретичних і спеціально-наукових методів пізнання та підходів до вивчення міжнародних і вітчизняних правових засад регулювання державних закупівель.
За допомогою історико-правового методу досліджувалися акти права ЄС, законодавство України минулих років, що регулює сферу державних закупівель. Методом порівняльно-правового аналізу вивчалася і узагальнювалася практика здійснення державних закупівель в ЄС, в його державах-членах, в Україні. Застосовуючи методологію синергетики, діалектики, методи аналізу і синтезу, контент-аналізу та івент-аналізу були сформульовані поняття «європейського права», «гармонізації», «уніфікації», «зближення», «адаптації», «торгів», визначені основні принципи і стадії торгів, виявлені особливості застосування різних процедур розміщення державного замовлення, визначені шляхи зближення законодавства України про державні закупівлі з нормами права ЄС. Застосування методу якісної екстраполяції дозволило визначити можливі наслідки реалізації обраних напрямів зближення законодавства України про державні закупівлі з правом ЄС.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці міжнародного права, європейського права, господарського права на теоретичному рівні проаналізовано поняття і принципи торгів як основної процедури здійснення державних закупівель, зміст і механізм контролю за виконанням норм права ЄС і законодавства України в галузі державних закупівель. Дисертація є першим комплексним дослідженням державних закупівель товарів, робіт і послуг Європейського Союзу, зближення законодавства України з правом ЄС у цій сфері.
У рамках проведеного дослідження одержані наступні результати, що мають наукову новизну, виносяться на захист і запропоновані автором вперше:
1. На основі аналізу різних підходів у сучасній доктрині міжнародного права щодо визначення понять: «право Європейського співтовариства»; «право Європейського Союзу»; «європейське право»; «європейське міжнародне право» запропоновано їх авторське тлумачення, яке суттєво доповнює та вдосконалює проаналізовані визначення.
2. Розкрито сутність й співвідношення та запропоновано тлумачення понять «гармонізація», «уніфікація», «адаптація», «зближення» законодавства в світлі права України та Європейського Союзу.
3. На основі аналізу норм права ЄС і законодавства України досліджено становлення і закономірності розвитку інституту державних закупівель в ЄС і Україні.
4. Наведено авторське визначення понять торгів як конкурентного способу розміщення державного замовлення, стадій організації і проведення торгів.
5. Досліджений механізм контролю за дотриманням норм права ЄС в галузі державних закупівель.
6. Запропоновано практичні рекомендації щодо заходів, спрямованих на вдосконалення законодавства і практики України та їх зближення з правом ЄС в сфері державних закупівель та контролю за їх виконанням.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації суттєво доповнюють сучасні дослідження з проблем міжнародного економічного права в галузі свобод руху товарів, робіт, послуг, капіталів між державами та їхніми юридичними особами. Отримані автором теоретичні результати можуть бути використані для подальшого розвитку вітчизняної науки міжнародного права, вдосконалення термінологічної бази в цій сфері правовідносин, а також можуть стати методологічною основою та теоретичним підґрунтям для здійснення подальших наукових міжнародно-правових і національно-правових досліджень із цієї тематики.
Практичне значення одержаних результатів дослідження мають сформульовані в роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації, які можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства України про державні закупівлі, при здійсненні науково-дослідної діяльності для поглиблення знань про інститут державних закупівель. Вони мають також прикладне значення в контексті безпосереднього здійснення органами державної влади, органами місцевого самоврядування державних закупівель товарів, робіт, послуг.
Апробація результатів дисертації була здійснена при читанні лекцій і проведенні семінарських занять з курсу «Міжнародне право», при виконанні випускної роботи на тему «Правове регулювання державних закупівель у праві ЄС та в Україні» за програмою проекту Тасіс «Правничі студії в Україні: Київ та окремі регіони» (16 червня 2002р. – 16 грудня 2003р.). Результати дослідження, викладені у дисертації, оприлюднені у виступах дисертанта на підсумкових наукових конференціях Донецького національного університету за період 1999-2000 рр., 2003-2004 рр. та 2005-2006 рр. (квітень 2001р., березень 2005р., квітень 2007р.), міжнародній науково-практичній конференції (м. Ірпінь, 16 квітня 2004р.).
Публікації. Сформульовані в роботі висновки і пропозиції викладені дисертантом у шістьох статтях у фахових наукових виданнях та чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети, завдань, предмета і логіки дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (найменувань). Загальний обсяг дисертації становить – 173 сторінок друкованого тексту, обсяг використаних джерел – 227 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного нами дисертаційного дослідження доходимо наступних висновків:
I. ЄС є міжнародною інституцією, яка виступає з одного боку, як створена відповідно до класичних канонів міжнародного публічного права міжнародна організація, аналогічна іншим, а з іншою - виконує наднаціональні (наддержавні) функції, будучи наднаціональною організацією.
Під «наднаціональністю» слід розуміти функціональний принцип об'єднання держав, відповідно до якого частина їх суверенних прав передається міжнародному органу, що здійснює цілеспрямоване регулювання їх взаємовідносин шляхом прийняття загальнообов'язкових рішень (норм), що мають перевагу перед нормами національного права.
II. Європейське право - це право європейського Співтовариства, доповнене правому ЄС, яке є системою юридичних норм, створюваних у зв'язку з утворенням і функціонуванням Європейського Союзу і Європейських Співтовариств, що діють і застосовуються в межах їх юрисдикції відповідно до їх установчих договорів.
Право ЄС як невід'ємну складову частину європейського права треба розглядати як систему правових норм і принципів, що регулюють діяльність ЄС і інтеграційні процеси, які ініціюються всередині ЄС.
Європейське міжнародне право являє собою сукупність європейського права і права інших європейських організацій.
III. Зближення законодавств полягає в подоланні правових відмінностей в національних законодавствах, у виробленні загальних напрямів їх розвитку, розробці загальних правових рішень.
Під уніфікацією слід розуміти процес створення або введення в національні правові системи однакових юридичних норм з метою їх повного зближення.
Гармонізація є розробкою загальних правових принципів, створенням основ законодавства, що діють через акти національного законодавства держав-членів ЄС на їх розсуд.
Гармонізація і уніфікація права і законодавства є самостійними способами правової інтеграції, зближення законодавств, процесу об'єднання і взаємного пристосування національних систем.
Адаптацію слід розглядати як процес приведення законодавства України у відповідність з нормами європейського права, що включає зближення, гармонізацію, і уніфікацію.
IV. Систему норм права ЄС про державні закупівлі становлять:
1. принципи, визначені в Договорі про ЄС, які можуть застосовуватися до державних закупівель:
- ст.12 – заборона будь-якої дискримінації за ознакою національної приналежності;
- ст.ст. 28-31 – принцип вільного руху товарів;
- ст.ст. 43-48 – принцип права на заснування і економічну діяльність;
- ст.ст. 49-55 – принцип свободи надання послуг;
2. принцип, сформований прецедентним правом Європейського Суду – принцип рівного ставлення до учасників тендеру;
3. базові Директиви ЄС про державні закупівлі.
На сьогодні базові Директиви ЄС про державні закупівлі визначають сферу дії права Європейського Співтовариства в даній галузі:
- громадські поставки (Директива Ради 93/36 від 14.06.93р., координуюча процедури надання права на виконання державних контрактів поставки);
- громадські роботи (Директива Ради 93/37 від 14.06.93р. про координацію процедури надання права на виконання контрактів на публічні роботи).
Директива 93/38 Ради від 14.06.93р., що координує процедури замовлень для підприємств, які працюють у сфері водопостачання, енергетики, транспорту і телекомунікацій, розширює дію положень Директив 93/36 і 93/37 на вказані сфери і на відміну від Директив про державний сектор (Директив 93/36 і 93/37) може поширюватися і на підприємства приватного сектору.
- громадські послуги (Директива Ради 92/50 від 18.06.92р., пов'язана з координацією процедури укладання державних контрактів на надання послуг);
- оскарження (Директива 89/665 (ЄС) від 21.12.89р. про координацію законів і адміністративних актів, пов'язаних із застосуванням процедури перевірок щодо надання контрактів на державні поставки, громадські роботи і комунальні послуги; Директива 92/13 (ЄС) від 22.02.92г. про узгодження законів, правил і адміністративних розпоряджень, пов'язаних із застосуванням норм Співтовариства до процедур замовлення відповідних замовників, які діють у сфері водо- і енергопостачання, транспорту і телекомунікацій).
V. Систему законодавства України про державні закупівлі становить:
1. Конституція України;
2. Господарський кодекс України (ст.ст. 13, 55, 181, 183);
3. закони України:
- що визначають загальноправові і економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів (Закон України від 22.02.2000р. «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»; Закон України від 24.01.97р. «Про державний матеріальний резерв»);
- що визначають особливості державних закупівель в окремих сферах (Закон України від 03.03.99р. «Про державне оборонне замовлення»);
4. підзаконні нормативні акти:
- Постанови КМУ:
- спрямовані на регулювання відносин у сфері державних закупівель загалом (Постанова КМУ від 29.02.96р. № 266 «Про порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням», Постанова КМУ від 27.09.2000р. № 1469 «Про організаційні заходи щодо функціонування системи державних закупівель», Постанова КМУ від 12.07.05р. «Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб у 2005р.»);
- спрямовані на регулювання закупівель окремих видів товарів, робіт, послуг або окремими категоріями замовників (Постанова КМУ від 14.09.2005р. №903 «Про закупівлю юридичних послуг, пов'язаних із здійсненням захисту прав і інтересів України під час розгляду справ в зарубіжних юрисдикційних органах», Постанова КМУ від 05.10.05р. №999 «Про особливості закупівлі Фондом соціального страхування з питань тимчасової втрати працездатності санаторно-курортних послуг на 2006р.»);
- відомчі акти:
- накази Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції (Наказ Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції від 18.07.03р. №193 «Про удосконалення роботи з організації навчання і підвищення кваліфікації фахівців з питань здійснення процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти», Наказ Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції, Державного казначейства України від 18.11.04р. №417/199 «Про затвердження Порядку взаємодії між Міністерством економіки і з питань європейської інтеграції України і Державним казначейством України для здійснення контрольних заходів щодо державних закупівель», Наказ Державного Комітету природних ресурсів України, Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції від 18.01.05р. №10/10 «Про затвердження Порядку закупівлі робіт з геологічного вивчення надр, що проводяться за рахунок коштів державного бюджету»);
- накази інших міністерств (Наказ Мінагрополітики від 25.08.05р. №425 «Про затвердження Порядку визначення на конкурсних засадах переліку сільськогосподарської і переробної техніки, закупівля якої фінансується за рахунок коштів державного бюджету»).
VI. Аналіз міжнародних і національних норм відповідного законодавства дає можливість автору визначить торги можна визначити як конкурентний спосіб вибору переможця за заздалегідь визначеними в спеціальному документі умовами з метою укладання договору на найвигідніших для організатора умовах.
Основними принципами торгів є:
- принцип законності;
- принцип гласності;
- принцип справедливості;
- принцип недискримінації;
- принцип економічності;
- принцип ефективності;
- принцип добровільності.
VII. Можна виділити декілька стадій організації і проведення торгів:
– прийняття рішення про проведення торгів, вибір процедури торгів, формування умов торгів, кваліфікаційних вимог до учасників, підготовка тендерної документації.
- організація торгів - залучення тендерних заявок (запрошення до участі в торгах); поширення тендерної документації; подання/отримання тендерних заявок;
– розкриття і розгляд тендерних заявок, проведення кваліфікаційного і конкурсного відборів учасників, оцінка тендерних заявок, акцепт заявки;
- укладення державного контракту.
При підготовці тендерної документації рекомендується застосовувати принцип модульності, значення якого полягає в тому, що вся документація складається з окремих документів, які необхідно розглядати у взаємозв'язку, при цьому всі документи повинні бути пов'язані між собою посиланнями загального характеру без вказівок на конкретні відомості з інших розділів конкурсної документації.
Тендерна документація повинна містити:
1. Запрошення до участі в торгах.
2. Інструкції учасникам та інформаційні карти з конкретними умовами даного конкурсу.
Загалом вказані документи повинні містити:
а) кваліфікаційні вимоги до учасників конкурсу;
б) відомості про документи, які повинні входити до конкурсної заявки;
в) вимоги до оформлення і змісту окремих документів, що входять до конкурсної заявки (форма, мова, валюта конкурсної заявки);
г) порядок підготовки конкурсних заявок (право на отримання роз'яснень);
ґ) порядок надання конкурсних заявок (терміни і місце подачі заявок);
д) порядок розкриття конкурсних заявок (термін, місце розкриття; право учасників, які подали заявку, бути присутніми при цьому);
е) процедура оцінки і порівняння конкурсних заявок (перелік всіх критеріїв оцінки і методів оцінки);
ж) порядок акцепту конкурсної заявки і укладання державного контракту (передконтрактні умови, посткваліфікація);
з) порядок повідомлення про результати процедури закупівлі (публікація в ЗМІ, повернення забезпечення конкурсної заявки).
3. Замовлення на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг. Стандартної форми його не існує. У загальному вигляді цей документ містить: найменування, кількість продукції, графік поставки продукції за кожним найменуванням, вимоги до місця, де повинні бути виконані роботи або надані послуги, до матеріалів, що використовуються при здійсненні робіт, до устаткування, ресурсів, що використовуються при наданні послуг, технічні специфікації.
4. Основні умови державного контракту або проект контракту.
5. Форми конкурсної заявки та інших документів, що подаються разом з конкурсною заявкою.
VIII. Щодо форм проведення торгів, технічних умов, структури і змісту конкурсної документації, подання оголошення про здійснення закупівель, підстав відхилення тендерної пропозиції і відміни торгів або визнання такими, що не відбулися, норми українського законодавства містять норми, що відповідають положенням права Європейського Співтовариства.
При цьому, як представляється, положення базових Директив більшою мірою спрямовані на захист фінансових, економічних інтересів держави, ніж положення українського закону.
Щодо строку подання заявок, то українським законом передбачені більш скорочені строки, ніж передбачені базовими Директивами. Встановлення скорочених строків невигідне для потенційних учасників, оскільки, перш за все, при проведенні відкритих торгів може привести до зниження рівня конкуренції. У зв'язку з вказаним було б доцільно збільшити строк подання заявок при проведенні відкритих торгів до 52 днів відповідно до Директив ЄС і сформулювати п.3 ст.19 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в такій редакції: «Строк для подання тендерних пропозицій при проведенні відкритих торгів повинен становити 52 календарні дні з дати опублікування оголошення про проведення торгів; при проведенні торгів з обмеженою участю – 45 календарних днів з дати відправлення запрошення до участі в них. В окремих випадках цей строк може бути скорочено до 36 календарних днів при проведенні відкритих торгів і до 15 календарних днів при проведенні торгів з обмеженою участю. Причини скорочення цього строку викладаються у звіті; вони не повинні свідчити про наміри замовника ослабити конкуренцію між учасниками».
Встановлення строку укладення договору про закупівлю в законодавстві України не суперечить положенням права ЄС, оскільки виходячи з особливостей Директив ЄС як джерела права ЄС, держави вільні у виборі форм і способів реалізації їх положень.
Положення Закону України щодо замовників збігаються з базовими Директивами ЄС, але щодо учасників суперечать директивам ЄС. Так, ЗУ «Про закупівлю...» виключає можливість участі громадських, благодійних організацій в державних закупівлях.
Внесення відповідних змін до Закону України є недоцільним, оскільки це призведе зміну концепції «підприємництва» і «господарської діяльності», встановленої в законодавстві України.
IX. Договір на закупівлю укладається тільки у письмовій формі і відповідно до положень Цивільного кодексу України. До особливостей змісту державного договору можна віднести:
• договір укладається тільки у письмовій формі шляхом складання єдиного акту;
• істотні умови договору повинні відповідати тендерній документації;
• на випадок нестабільного фінансування доцільно вказати в:
-«Предметі» договору, що розмір партії погоджується сторонами додатково на підставі заяви замовника;
- «Ціні» договору, що у випадках зміни ринкових цін на товар або їх затвердження відповідними державними органами, а також інфляційного впливу ціна визначається сторонами в додатковій угоді.
X. Контроль за дотриманням норм права ЄС має ознаки як міжнародного контролю, так і національного.
В ЄС діє багаторівневий механізм контролю за дотриманням норм права ЄС у галузі державних закупівель:
1. Наднаціональний рівень (Комісія ЄС):
- право запиту пояснень у держави-члена ЄС;
- право запиту додаткової інформації;
- право звернення до Суду ЄС.
2. Національний рівень (держави-члена ЄС) - загальні процедури:
- тимчасові заходи щодо усунення можливих порушень або попередження заподіяння збитків їх інтересам в майбутньому, включаючи припинення процедури розміщення публічних замовлень або імплементації будь-якого рішення державного органу-замовника (ст. 2(1,а) Директиви 89/665 (ЄС) і Директиви 92/13 (ЄС));
- відміна (відкладення) незаконних рішень, включаючи усунення дискримінаційних технічних, економічних або фінансових вимог в умовах тендеру, у регулярних повідомленнях і в інших документах, що стосуються процедури розміщення замовлення (ст. 2(1,в) Директиви 89/665 (ЄС) і Директиви 92/13 (ЄС))
3. локальний рівень (учасники конкретної процедури) - додаткові процедури (у межах Директиви 92/13 (ЄС)):
- видача розпорядження про сплату конкретної грошової суми (ст. 2(1,с)) в розмірі, достатньому для усунення наслідків порушення;
- свідчення (ст.ст. 3-7);
- погоджувальна процедура (ст.ст. 9-11).
Для забезпечення ефективного контролю за дотриманням законодавства України про державні закупівлі, забезпечення захисту прав учасників процедури державних закупівель внести до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в розділ VII «Оскарження щодо застосування процедур закупівель» статтю 37 такі доповнення:
- встановити обов'язок державного замовника відшкодувати заподіяні його неправомірними діями під час процедури закупівель збитки, розмір яких визначається відповідно до законодавства України;
- передбачити можливість розгляду скарги учасника не тільки замовником або уповноваженим їм органом і Комісією з розгляду скарг при Тендерній палаті України, але і незалежним органом, рішення якого було б обов'язковим для виконання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Лесков Л.В. Апокалиптика глобализации / Экономическая теория на пороге XXI века – 7: Глобальная экономика / Под ред. Ю.М. Осипова, С.Н. Бабурина, В.Г. Белолипецкого, Е.С. Зотовой. – М.: Юристъ, 2003. – 489с.
2. Уткин А.И. Глобализация: процесс осмысления. - М., 2001. – 320с.
3. Гаджиев К.С. Геополитика. – М.: Международные отношения, 1997. – 1200с.
4. Бек У. Что такое глобализация? - М., 2001. – 700с.
5. Хоффман С. Столкновение глобализаций // Россия в глобальной политике. - 2006. - №1. – С.84-92.
6. Микієвич М. Проблеми та перспективи інтеграції України в ЄС: правові аспекти // Україна і Центральна Європа: проблеми і перспективи інтеграції: Матеріали міжнародної конференції. – Львів:ЦПД., 1999. – С.112-118.
7. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами – членами: Закон України від 10.11.94р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №46. – Ст.415.
8. Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Постанова Кабінету Міністрів України від 16.08.99р. // Офіційний вісник України. – 1999. - №33. – Ст.1735.
9. Про заходи щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2002р.: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.01.02р. № 34-р // Офіційний вісник України. – 2002. - №4. – Ст. 314.
10. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур’єр. – 2002. – 04 червня.
11. Про Концепцію Державної програми економічного і соціального розвитку на 2003 рік: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002р. №339-р // Офіційний вісник України. – 2002. - №25. – Ст.1215.
12. О концепции общегосударственной программы адаптации законодательства Украины к законодательству ЕС: Закон Украины от 21.11.02г. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №3. – Ст.12.
13. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18.03.04р. //Урядовий кур’єр. – 2004. – 20 квітня.
14. Муравйов В.І. Правові засади економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). – К.: Академ-Прес, 2002. – 598с.
15. Европейское право. Уч-к для вузов / Под ред. проф. Энтина Л.М. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. Группа НОРМА-ИНФРА.М), 2000. – 390с.
16. Топорнин Б.Н. Европейское право: Уч-к для вузов. – М., 1998. – 278с.
17. Case 26/62, [1963] ECR 1, at 12.
18. Les Verts-Party Ecologiste v. European Parliament, Case 294/83, [1986] ECR 1339.
19. Per Advocate General Lagrange in Federation Charbonniere de Belgeque v. High Authority, Case 8/55. [1956] ECR 245, at 277.
20. Case 270/80, [1982] ECR 329.
21. Основы права Европейского Союза: Уч. пособие / Под ред. проф. Кашкина С.Ю. – М.: Белые мальвы,1997. – 520с.
22. Міжнародне право. Основні галузі: Підручник / За заг. ред. В.Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2004. – 816с.
23. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне право: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер., 2000. – 640с.
24. Энтин Л.М. Суд Европейских сообществ: правовые формы обеспечения западноевропейской интеграции. – М., 1987. – 240с.
25. Олтеану О.М. Правовой механизм эволюции ЕЭС к наднациональным федеративным структурам // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1993. - №1. – С.36-48.
26. Толстухин А.Э. Право ЕС: новая модель регулирования межгосударственных отношений // Государство и право. – 1997. - №10. – С. 73-85.
27. Европейское международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова, П.В. Савальков. – М.: Международные отношения, 2005. – 416с.
28. Зивс С.Л. Источники права. – М., 1981. – 780с.
29. Доронина Н.Г. Унификация и гармонизация права в условиях экономической интеграции государств // Право и экономика. – 1997. - №17-18. – С.82-95.
30. Давид Р. Основные правовые системы современности (сравнительное право). – М., 1967. – 367с.
31. Cruz P. Comparative Law in a Changing World. – L., 1995. – 198Р.
32. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М., 1996. – 420с.
33. Кадышева О.В. Унификация и гармонизация норм международного частного права в отношении определения государственной принадлежности иностранных юридических лиц //Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2002. - №3(май-июнь). – С.44-65.
34. Луць Л. Основні заходи та способи європейської правової інтеграції // Право України. – 2002. - №5. – С.142-151.
35. Бондаренко І. Адаптація законодавства України до європейського законодавства –один з пріоритетних напрямів реформування правової системи України // Право України. -2002. - №7. – С.63-66.
36. Вольф М. Международное частное право. – М.,1948. – 415с.
37. БлищенкоИ.П. Международное и внутригосударственное право. – М.: Госюриздат, 1960. – 240с.
38. Гаврилов В.В. Теории согласования международных и внутригосударственных правових норм // Государство и право.- 2005. - №12. – С.61-70.
39. Кожевников Ф.И. Международ¬ное право. – М.: Госюриздат, 1957. – 430с.
40. Каланда В.Л. О трансформации норм международного права в правовую систему РФ (Конституционно-правовой анализ) // Московский журнал международного права. – 1994. - №3. – С.12-18.
41. Мюллерсон Р.А. Соотношение международного и національного права. – М., 1982. – 193с.
42. Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне право: Підручник. – К.: Алерта, 2003. –410с.
43. Черниченко С.В. Теория международного права. В 2-х томах. – М., 1999. – Т.1: Современные теоретические проблемою – 620с.
44. Петров Р., Кисельова Т. Зближення і гармонізація законодавства в праві Європейського Союзу та міжнародному праві // Правничий часопис Донецького національного університету. – 2000. - №2(5). – С.29-35.
45. Словник – довідник Європейського Союзу / Під ред. Ю.Марченко. – К.: К.І.С.,2001. – 152с.
46. Європейський Союз: Основи політики, інституційного устрою та права: Навч. посібник / Наук. ред. В. П´ятницький. – Львів: Тов-во Карла Дуйсберга, 2002. – 345с.
47. Дудар С. Гармонізація законодавства: проблеми визначення поняття // Держава і право. – 2003. –Вип.17. – С.11-16.
48. Rossett A. Critical Reflections on the United Nations Convention on Contracts for the International Sale of Goods // Ohio State Law Journal. – 1984. - №45. - P.265-305.
49. International Encyclopedia of Comperative Law - N.Y., 1975. – V. II. – Ch.5.
50. Словарь русского языка. – М., 1984. – Т.4. – 520с.
51. Договір про створення Європейського Співтовариства 1958р. //Європейський Союз. Консолідовані договори / За ред. В.І. Муравйова. – К.,1999. – С.45-206.
52. Hummer Waldemar, Simma Bruno, Vedder Christoph, Emmert Frank Europarecht in Fallen. – Baden-Baden, 1994. – 598S.
53. Директива №89/392(ЕЭС) о продукции машиностроения //Офіційний вісник Європейського Співтовариства. – 1989. – 29.06. – L. 183.
54. Бачило И.Л. Методика гармонизации законодательства //Евразийский вестник. – 2001. - №9. – С.6-18.
55. Задорожний А. Доказательство «европейскости» // Столичные новости. – 2001. – 24 июля-13 августа. - №28 (176).
56. Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза. – М.: Консум, 2004. – 120с.
57. Капіца Ю. Наближення законодавства України до законодавства ЄС відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом та Україною: цілі та методи // Український правовий часопис. - 1998. - №2. - С. 18-24.
58. Журавський В.С. Етапи гармонізації законодавства України із європейським законодавством // Держава і право. - 2002. - Вип. 16. - С. 394-404.
59. Раданович Н.М. Національна імплементація міжнародних договорів щодо прав людини: загальнотеоретичне дослідження (на матеріалах впровадження Конвенції про захист прав людини і основних свобод людини): Автореф. дис…канд. юрид. наук. - Львів, 2000.- 17с.
60. Ніццький договір та розширення ЄС / За наук. ред. С.Шевчука. - К.:Логос,2001. – 196с.
61. Політика побудови внутрішнього ринку. – Альманах європейської інтеграції: 1996-1997 / За ред. Вернера Вайденфельда та Вольфганга Весселса. – Бонн, 1997. – 270с.
62. Про Національну Раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Указ Президента України від 30.08.00р. із змінами від 11.12.00 №1329/2000, 26.11.01 №1146/2001 //Офіційний вісник України. – 2000. - №35. – Ст.1481.
63. Лисицын В. Европейский выбор Украины. На повестке дня проблемы приближения законодательства Украины к праву ЕС //Юридическая практика. – 2001. - №12(170). – 21 марта.
64. Шпек Р. О проблемах зрения и ориентировки на местности //Зеркало недели. – 2002. - №3(378). - 26.01.
65. Страх О. Державні закупки: зближення законодавства України з праорм ЄС // Правничий часопис Донецького університету. – 2005.- №1(13). – С.45-51.
66. Richtlinie 93/36/EWG des Rates vom 14. Juni 1993 zur die Koordinierung der Verfahren zur Vergabe öffentlicher Lieferauftrage //Amtsblatt. – 1993. - №L 199 (09.08). - S. 0001-0053.
67. Richtlinie 93/37/EWG des Rates vom 14. Juni 1993 zur die Koordinierung der Verfahren zur Vergabe öffentlicher Bauauftrage // Amtsblatt. – 1993. - №L 199 (09.08). - S. 0054-0083.
68. Регламент 3037/90 (ЕС) // JО. – 1990. - №L293/1. – Р.0034-0057.
69. Richtlinie 93/38/EWG des Rates vom 14. Juni 1993 zur Koordinierung der Auftragsvergabe durch Auftraggeber im Bereich der Wasser-, Energie-, Verkehrsversorgung sowie im Telekommunikationssektor // Amtsblatt. – 1993. - № L199(09.08.). - S. 0084-0138.
70. Richtlinie 92/50/EWG des Rates vom 18. Juni 1992 über die Koordinierung der Verfahren zur Vergabe öffentlicher Dienstleistungsauftrage //Amtsblatt. – 1992. - №L 209(24.07.). - S. 0001-0033.
71. Richtlinie 89/665/EWG des Rates vom 21. Dezember 1989 zur Koordinierung der Rechts- und Verwaltungsvorschriften für die Anwendung der Nachprüfungsverfahren im Rahmen der Vergabe öffentlicher Liefer- und Bauauftrage // Amtsblatt. – 1989. - № L 395 (30.12). - S.0033-0035.
72. Richtlinie 92/13/EWG des Rates vom 25. Februar 1992 zur Koordinierung der Rechts- und Verwaltungsvorschriften für die Anwendung der Gemeinschaftsvorschriften über die Auftragsvergabe durch Auftraggeber im Bereich der Wasser-, Energie- und Verkehrsversorgung sowie im Telekommunikationssektor // Amtsblatt. – 1992. - №L 076 (23.03). - S.0014-0020.
73. Об утверждении Временного положения о порядке формирования государственных заказов: Постановление Совета Министров СССР от 25.07.88г. // СП СССР. – 1988. - №26. – Ст.71.
74. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.91р. //Урядовий кур’єр. – 1998. - №40,41. – 28 лютого.
75. Про державне замовлення в Україні: Указ Президента України від 04.05.92р. № 289/92 // Голос України. – 1992. - №84. – 08 травня.
76. Про Концепцію державного замовлення: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.92р. // Зiбрання постанов Уряду України. – 1992. - №15. – Ст.130.
77. Про порядок укладання державного контракту і формування державного замовлення на 1993 рік: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.02.93р. №100 // Зiбрання постанов Уряду Украiни. – 1993. - №6. – Ст.99.
78. Про державний контракт і державне замовлення на 1994 рік: Указ Президента України від 28.10.93р. №489/93 // Голос України. – 1993. - №215. – 12 листопада.
79. Про державний матеріальний резерв: Закон України від 24.01.97р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №13. – Ст.112.
80. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України від 22.02.00р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 20. – Ст. 148.
81. Про порядок формування і розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.02.96р. № 266 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 31. – Ст. 1622.
82. Про державне оборонне замовлення: Закон України від 03.03.99р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 17. – Ст. 111.
83. Питання державного оборонного замовлення: Постанова Кабінету Міністрів України від 9.12.1999р. №2244 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2445.
84. Про закупівлю юридичних послуг, пов’язаних із здійсненням захисту прав та інтересів України під час розгляду справ у закордонних юрисдикційних органах: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.09.05р. №903 // Офіційний вісник України. – 2005.- №37. – Ст.2298.
85. Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб на 2002 рік: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.03.02р. № 261 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 11. – Ст. 507.
86. Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб на 2003 рік: Постанова Кабінету Міністрів України від 2.06.03р. №829 // Офіційний вісник України. – 2003. - №23. – Ст.1057.
87. Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб у 2004 році: Постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.04р. №870 // Офіційний вісник України. – 2004. - №27 (Т.1). – Ст.1789.
88. Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб у 2005 році: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.05р. №570 // Офіційний вісник України. – 2005. - №28. – Ст.1642.
89. Про порядок узгодження Міністерством економіки України застосування замовниками окремих процедур державних закупівель: Наказ Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції від 7.12.2000р. № 268 // Вісник державних закупівель. – 2000. – № 30. – С.26-28.
90. Про затвердження Порядку взаємодії між Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України і Державним казначейством України щодо здійснення контрольних заходів стосовно державних закупівель: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Державного казначейства України від 18.11.04р. №417/199 // Офіційний вісник України. – 2004. - №49. – Ст.3229.
91. Хозяйственный договор: Общие положення / Отв. ред. Д.Н. Сафиуллин. – Свердловск: Свердловский юр. инст-т им. Р.Руденко, 1990. – 480с.
92. Барон Ю. Система римского гражданского права. Обязательственное право. – М.,1919. - Кн.4. – 520с.
93. Водов Н.Н. Экономическое значение публичных торгов. – СПб.,1863. – 320с.
94. Положение о казенных подрядах и поставках / Сост. под ред. А.К. Гаугера. – СПб.,1909. – 36с.
95. Беляневич Е. Господарський договір та способи його укладанняя. – К.: Наукова думка. – 2002. – 290с.
96. Сопрыкина Н.В. Особенности организации государственных закупок в России // www.intertat.ru (дата посещения сайта 2.03.2005г.).
97. О размещении заказов на поставки товаров, выполнение работ, оказание услуг для государственных и муниципальных нужд: Федеральный Закон РФ от 21.07.05г. №94-ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 2005. - №43. – Ст.1450.
98. О государственных закупках: Закон Кыргызской Республики от 24.05.04г. №69 // Жоторку Кенеша Кыргызской Республики. – 2004. - №6. – Ст.186.
99. Про затвердження Положення про порядок організації і проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів з використовування надр: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.98р. //Офіційний вісник України. – 1998. - №23. – Ст.838.
100. Про організаційні заходи функціонування системи державних закупівель: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.09.00р. №1469 //Офіційний вісник України. – 2000. - №39. – Ст.1659.
101. Нестерович Н. Методу проб и ошибок пора в архив // Риск. – 1996. - №1. – С. 12-16.
102. Тихомиров Ю.А. Договоры в экономике. – М., 1993. – 379с.
103. Страх О. Щодо поняття торгів як основного способу розміщення державного замовлення // Правничий часопис Донецького університету. – 2004. - №1(11). – С.81-84.
104. Студенцов Б. Государственные закупки: масштабы, структура, регулирование // Риск. – 1995. - №2-3. – С.22-26.
105. Про функціонування системи державних закупівель у І кварталі 2002р.: Лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції № 19-23/1678-10 // Вiсник державних закупiвель. – 2002. - №14. – 20 травня.
106. Щодо окремих аспектів функціонування системи державних закупівель у І кварталі 2005р.: Лист Міністерства економіки України №19-23/1970-10 від 28.04.05р. // Вiсник державних закупiвель. – 2005. - №14. – 17.05.
107. Руководство по биржевому делу: товарные сделки, ценные бумаги. Под ред. А.А. Белозерцева. – М.:ВО «Агропромиздат», 1991. - 256c.
108. Перов К.А. О некоторых проблемах закупок продукции для государственных нужд на биржевых торгах // http://www.torgi.newmail.ru (дата посещения 20.04.2004г.).
109. Страх О.Г. О возможности применения биржевых торгов к государственным закупкам / Материалы итоговой научной конференции ДонНУ за период 2003-2004гг. Правоведение (г. Донецк, март 2005г.) /Отв. ред. В.Д. Волков. – Д.: ДонНУ, 2005. – С.53-55.
110. Про затвердження Положення про порядок створення та головні функції тендерних комітетів щодо організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти: Наказ Мінекономіки від 26.12.00р. №280 // Офіційний вісник України. – 2001. - №3. – Ст.92.
111. Бурмистрова Т., Каллина Н., Тюляков А. Торги по закупке продукции для государственных нужд: Нормативная база и антимонопольный контроль // Право и экономика. – 1999. - № 11. – С. 20-35.
112. Золотухин А. Что нужно знать уважаемому предпринимателю, решившему поторговать с государством // Бизнес. – 2001. - №16(431).
113. Про рішення щодо скарги товариства з обмеженою відповідальністю «БМС Консалтинг»: Наказ Мінекономіки України від 28.09.05р. №389; Про рішення щодо скарги ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Вабос»: Наказ Мінекономіки України від 27.09.05р. №305; Про рішення щодо скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Карл Цейс»: Наказ Мінекономіки України від 27.09.05р. №304; Про рішення щодо скарги приватного підприємства «Гермес»: Наказ Мінекономіки України від 23.09.05р. №302; Про рішення щодо скарги товариства з обмеженою відповідальністю «АРКОМ»: Наказ Мінекономіки України від 23.09.05р. №301; Про рішення щодо скарги ТОВ « Валенсія»: Наказ Мінекономіки України від 20.09.05р. №291; Про рішення щодо скарги ТОВ «Конус»: Наказ Мінекономіки України від 20.09.05р. №292; Про рішення щодо скарги ТОВ «Альтаїр»: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 9.12.04р. № 435; Про рішення щодо скарги ТОВ «Людмила-Фарм»: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 05.08.04р. №290; Про рішення щодо скарги ТОВ «Комп’ютер Плюс…»: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.07.04р. № 246; Про рішення щодо скарги ТОВ Європейське консалтингове агентство»: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 23.12.03р. №381 // www.rada.kiev.ua (дата посещения 20.04.2004г.).
114. Положення про Національний автоматизований інформаційний фонд стандартів: Постанова Кабінету Міністрів України від 1.02.95 р. № 84 // Зібрання законодавства України. Звід постанов Кабінету Міністрів України. – 1999. - № 4. – С. 216.
115. Государственный классификатор продукции и услуг ДКО16-97, утвержденный Приказом Госстандарта от 30.12.97г. №822 // Бізнес-Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства. – 2003. – 4 апреля.
116. Case 76/81, Transporoute [1982] ECR 417, para. 12 – 14.
117. Положение о Едином государственном реестре предприятий и организаций Украины, утвержденное Постановлением Кабинета Министров Украины от 22.01.96г. // СПП Украины. – 1996. - №6. – Ст.193.
118. Колонтирська М. Удосконалення законодавства про закупівлю за державні кошти // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №7. – С.12-19.
119. Цивільний кодекс України від 16.01.03р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. - Ст.356.
120. Господарський кодекс України від 16.01.03р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003.- №18, №19-20, № 21-22. - Ст.144.
121. Щодо надання роз’яснення про застосування окремих норм ЗУ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»: Лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, департаменту з питань координації державних закупівель та державного замовлення України від 31.03.05р. № 55-36/645 // Вісник державних тендерів України. – 2005. – 15 квітня.
122. Про затвердження форм оголошень стосовно державних закупівель та інструкцій щодо їх заповнення: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 130 вiд 20.05.03р. // Офіційний вісник України. – 2003. - №24. – Ст.1153.
123. Про застосування законодавства в сфері державних закупівель: Лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.02.05р. № 55-36-220 // Вісник державних закупівель. – 2005. - №8/02.
124. Про функціонування системи державних закупівель у 1 кварталі 2002 року: Лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 07.05.02р. № 19-23/1678-10 // Вісник державних закупівель. – 2002. - №14. – 20 травня.
125. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения / Издание 3-е, стереотипное. – М.: Статут, 2001. - Книга 1. – 570с.
126. Щодо визначення розміру плати за надання тендерної документації: Лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 17.09.2002р. № 19-36/1711 // Вісник державних закупівель. -2002. - № 27. – 30 вересня.
127. Про застосування законодавства в сфері державних закупівель: Лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 22.02.05р. № 55-36/297 // Вісник державних закупівель. – 2005. - №8/02.
128. Скворняков С. Практика закупок сложных работ (опубликовано 30.09.05г.) // www.bob.ru (дата посещения 15.11.05г.).
129. Герасимов Р., Скворняков С., Тихомирова С. Главный документ конкурсного размещения заказов // Конкурсные торги. – 2003. - Приложение к № 12 (132). – С.9-13.
130. Нестерович Н., Смирнов В. Конкурсные торги на закупку продукции для государственных нужд. - М., ИНФРА-М, 2000. – 154с.
131. Лопатников Л. Экономико-математический словарь. - М.: Дело, 2003. – 610с.
132. Герасимов Р. Выбор лучшего предложения при закупках работ научного и научно-производственного характера. // Конкурсные торги. - 2004. - Приложение к № 3 (150).
133. Щодо застосування окремих положень ЗУ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»: Роз’яснення Міністерства економіки України від 05.09.05р. № 55-36/2000 // www.rada.kiev.ua (дата посещения 15.11.05г.).
134. Registro della Camera di Commercio industria, agricoltura e artigianato // Abl. -1992. - №L 209(24.07). – S. 1-19.
135. Case 27-29/86 CEI v. Association Intercommunal pour les Autoroutes des Ardennes [1987] ECR 3375, para.26.
136. Загнитко О. Государственный заказ как средство поддержки отечественного товаропроизводителя // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - № 5. – С. 10-16.
137. Відповіді на запити читачів. Консультації // Інформаційно-аналітичний бюлетень. – 2000. - № 30/12.
138. Подцековный О. Правовая природа отношений в сфере государственного заказа // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №5. – С.3-11.
139. Case 78/74 Deuka v. EVGF, [1975] ECR 421; Case 112/77 Topfer v. Commission, [1978] ECR 1019.
140. Демин А. Государственные контракты (Публично-правовой аспект) // Хозяйство и право. – 1997. - №9. – С.104-110.
141. Шевченко Л. Регулирование отношений поставки: теория и практика. – СПб., 2002. – 200с.
142. Апопій І. Нові аспекти укладання договору поставки для державних потреб // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №2. – С.1