ПРИПИНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА :

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПРИПИНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ …..........................…...
12

1.1. Еволюція наукової думки щодо інституту припинення міжнародних договорів .............................................................................................................

12
1.2. Концептуальні підходи до інституту припинення міжнародних договорів у сучасному міжнародному праві................................................…
36
Висновки до розділу 1………………………………………………….…….. 55

РОЗДІЛ 2 МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИПИНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ ……………………….

57

2.1. Об’єктивні способи припинення міжнародних договорів ……………
61
2.2. Суб’єктивні способи припинення міжнародних договорів …………... 85
Висновки до розділу 2………………………………………………………... 103

РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ПРИПИНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ У СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ.................................................................................................................

105

3.1. Припинення міжнародних договорів в умовах збройних конфліктів: правовий аналіз проектування нових положень щодо впливу збройних конфліктів на припинення міжнародних договорів .......................................

105
3.2. Специфіка припинення міжнародних договорів в рамках регіональних інтеграційних об’єднань ЄС та СНД……….............................
160
Висновки до розділу 3………………………………………………………... 183

ВИСНОВКИ ......................................................................................................

186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .....................................................

191

ДОДАТКИ …………………………………………………………………….

215

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлюється тим, що сучасні загальносвітові процеси інтеграції та глобалізації вимагають вдосконалення правового забезпечення в усіх сферах міжнародних відносин. Глобалізація має різні виміри, ставить нові запитання, породжує нові виклики щодо способів врегулювання міжнародних правовідносин, зокрема, міжнародно-правового регулювання припинення міжнародних договорів. В цьому універсальному процесі розвитку залишаються неврегульованими теоретичні та практичні проблеми припинення міжнародних договорів, які не знайшли відображення і кодифікації у Віденських конвенціях 1969 та 1986 рр. Отже, головний напрям дослідження полягає в тому, щоб спираючись на наявну теоретичну і юридичну базу, дослідити еволюцію становлення міжнародно-правових засад інституту припинення міжнародних договорів, визначити чинні норми, проаналізувати ефективність міжнародних інституційних механізмів, створених для розроблення, кодифікації та реалізації нових принципів і норм, виявити специфіку практики національних держав щодо припинення міжнародних договорів, відмінну від типових положень Віденських конвенцій в умовах прогресивного розвитку міжнародного права.
Інститут припинення міжнародних договорів вважається достатньо врегульованим у конвенційному контексті, зокрема, у Віденських конвенціях про право міжнародних договорів 1969 року та право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 року визначено основні підходи до проблеми припинення міжнародних договорів. Проте деякі положення потребують вдосконалення з погляду сучасної теорії та реальної практики міжнародних правовідносин.
Звертання до цієї теми дослідження зумовлено необхідністю систематизації та узагальнення сучасної наукової інформації і чинних норм міжнародного права щодо припинення міжнародних договорів на основі реальної практики міжнародних правовідносин, встановлення адекватності наукових концепцій, пов’язаних з предметом дисертаційної роботи і ще не проаналізованих в юридичній літературі; потребою дослідження практики припинення міжнародних договорів в рамках інтеграційних об’єднань ЄС та СНД, доцільністю міжнародно-правового аналізу питань стандартів національного законодавства у цій сфері. Проголошення незалежності України, нова міжнародно-правова реальність держави викликали припинення, зупинення, поновлення та правонаступництво цілої низки багатосторонніх і двосторонніх договорів та інших міжнародних правових актів, важливих для захисту національних інтересів, вирішення нових політичних, економічних, соціальних та правових проблем міжнародного співробітництва, зокрема, в рамках європейської інтеграції та правовідносин в межах СНД.
Важливість і значущість дослідження проблеми припинення міжнародних договорів зумовлюють підвищений інтерес до неї з боку багатьох науковців різних країн: юристів, політологів, соціологів, істориків, інших фахівців – теоретиків і практиків.
Проблемам міжнародно-правового регулювання припинення міжнародних договорів присвячено дослідження фахівців Комісії ООН з прогресивного розвитку і кодифікування міжнародного права, західних, російських і вітчизняних науковців у контексті трансформації інституту припинення міжнародних договорів в цілому, вивчення дискусійних питань, аналізу нових норм і принципів припинення міжнародних договорів. Особливий внесок належить таким відомим фахівцям, як А.Фердросс, Г.Кельзен, Л.Оппенгейм, Д.Анцілотті, С.Херст, Х.Лаутерпахт, Дж.Фіцморіс, П.Гугеннхейм, І.Блюнчлі, Ф.Мартенс, Дж.Тобін, Ч.Хайд, А.Макнейр, Л.Кафліш, П.Капоторті, Д.Мерфі, П.Маланчук, Д.Вервей, Ф.Мартін, С.Вільсон, Д.Брайєрлі, А.Ауст та ін.; окремі аспекти наукової проблеми припинення міжнародних договорів докладно висвітлено в літературі радянського періоду – у наукових працях А.Талалаєва, І.Лукашука, М.Ушакова, Г.Тункіна, В.Шуршалова, Д.Левіна, М.Волосова, І.Бліщенка, В.Буткевича, В.Василенка, С.Черніченка, Р.Каламкаряна; вітчизняні розробки з окремих аспектів припинення міжнародних договорів представлено у дослідженнях Ю.Шемшученка, В.Денисова, О.Копиленка, О.Зайчука, М.Баймуратова, А.Дмитрієва, М.Буроменського, О.Чалого, А.Мельника, В.Євінтова, В.Муравйова, О.Задорожнього, В.Мицика, О.Бикова, Л.Заблоцької, Н.Малишевої, Н.Ульянової, М.Микієвича, Р.Петрова, О.Перевезенцева, А.Мацка, Д.Терлецького, В.Ярмакі та ін. Результати досліджень та висновки згаданих фахівців були враховані в дисертаційній роботі.
Водночас аналіз минулої і сучасної наукової думки засвідчив відсутність комплексних досліджень трансформацій цього міжнародно-правового інституту, які охопили б як сучасні теоретичні концепції щодо припинення міжнародних договорів, так і практику нормотворчості на підставі реальних міжнародно-правових відносин держав. Тому актуальним вбачається системний аналіз зазначеної проблематики, з’ясування тенденцій формування нових принципів і норм припинення міжнародних договорів, виявлення невирішених питань для майбутнього розвитку інституту припинення міжнародних договорів. Комплексне дослідження міжнародних засад й інституційних механізмів припинення міжнародних договорів є важливим як для вітчизняної правової науки, так і для міжнародно-правової практики України, яка зобов’язалась сприяти прогресивному розвитку міжнародного права.
Основними джерелами дослідження стали нормативні акти з теми дисертації, зокрема, міжнародні договори, угоди, конвенції, в яких зафіксовано положення про припинення міжнародних договорів, матеріали досліджень Комісії ООН з прогресивного розвитку і кодифікування міжнародного права щодо розроблення та кодифікації нових норм і принципів інституту припинення міжнародних договорів, директивні документи Європейського Союзу, модельні закони та угоди СНД щодо практики припинення міжнародних договорів, національне законодавство про міжнародні договори тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках Комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 091U015201, програми Інституту міжнародних відносин «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» (номер державної реєстрації 0102U0015229), наукової теми кафедри міжнародного права «Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір».
Мета і завдання дослідження. Окреслені позиції актуальності, а також базової наукової проблеми стали фундаментом для постановки головної мети дисертаційної роботи: на основі аналізу доктрини, чинної нормативної бази, діяльності міжнародних організацій та наглядової практики міжнародних інституційних механізмів припинення міжнародних договорів, а також національного законодавства і практики різних держав з’ясувати новітні теоретичні і нормативні засади міжнародно-правового регулювання припинення міжнародних договорів у сучасному міжнародному праві.
Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:
1. охарактеризувати еволюцію наукової думки щодо розвитку інституту припинення міжнародних договорів у сучасній системі міжнародного права;
2. дослідити концептуальні підходи до припинення міжнародних договорів у сучасному міжнародному праві; визначити невирішені проблеми припинення міжнародних договорів у міжнародно-правовій практиці;
3. розглянути доктрини, класифікувати та проаналізувати чинні норми припинення міжнародних договорів і відповідні положення міжнародних документів щодо припинення міжнародних договорів;
4. визначити критеріальні та категоріальні чинники припинення міжнародних договорів у сучасному контексті;
5. проаналізувати проекти нових положень щодо впливу сучасних збройних конфліктів на припинення міжнародних договорів; виявити тенденції до становлення норми континуїтету окремих міжнародних договорів в умовах збройних конфліктів, важливих для стабільності міжнародного правопорядку;
6. з’ясувати специфіку припинення міжнародних договорів в рамках інтеграційних об’єднань ЄС та СНД;
7. на підставі узагальнення теоретичних розробок та практики припинення міжнародних договорів виробити рекомендації про вдосконалення національного законодавства України щодо припинення міжнародних договорів.
З врахуванням зазначеної мети та завдань дослідження об’єктом виступає система міжнародних правовідносин, яка стосується права міжнародних договорів, а предметом дослідження є теорія і практика міжнародно-правового регулювання припинення міжнародних договорів в контексті сучасних тенденцій розвитку інституту припинення міжнародних договорів.
Методологія і методи дослідження. Методологія розуміється як цілісний підхід, що обирається для поглибленого дослідження складної наукової проблематики, набір способів дослідження і аналізу, який уможливлює комплексність вирішення проблеми трансформації інституту припинення міжнародних договорів у сучасних міжнародних правовідносинах. В роботі переважно використовуються загальнонаукові, загальнологічні, а також історико-правовий, компаративний, формально-юридичний, нормативний та структурно-системний методи дослідження. За допомогою загальнонаукових та історико-правових методів систематизовано значний теоретичний та фактичний матеріал щодо еволюції і сучасного стану інституту припинення міжнародних договорів; застосування нормативного та формально-юридичного методів дало змогу здійснити аналіз міжнародно-правових принципів і норм, міжнародних актів, рішень інституційних установ, зокрема, проаналізувати положення Віденських конвенцій 1969 та 1986 рр. на відповідність сучасній практиці держав та розглянути проектування нових норм і принципів припинення міжнародних договорів в умовах збройних конфліктів. Компаративний метод дозволив з’ясувати питання про співвідношення інституту припинення міжнародних договорів на рівні міжнародного і національного права, а також в рамках інтеграційних об’єднань ЄС і СНД. Формально-логічний метод застосовувався для виявлення суперечностей у чинному міжнародному і національному законодавстві в досліджуваній сфері для вироблення пропозицій щодо його вдосконалення. Було розглянуто національну практику припинення міжнародних договорів та узагальнено досвід міжнародної практики для України. При обґрунтуванні теоретичних висновків використовувалися положення загальної теорії права та теорії і практики міжнародного права.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є комплексним дослідженням міжнародно-правового регулювання припинення міжнародних договорів у сучасному міжнародному праві, яке містить аналіз новітніх тенденцій теорії і практики припинення міжнародних договорів, здійснений на основі широкого кола міжнародних актів правового характеру, досягнень вітчизняної і зарубіжної юридичної науки, значна частина яких не була об’єктом спеціального наукового дослідження, зокрема, видів і способів припинення міжнародних договорів під час збройних конфліктів, специфіки припинення міжнародних договорів в рамках регіональних інтеграційних об’єднань ЄС і СНД та реальної практики припинення міжнародних договорів на національному рівні.
Результати, які були одержані під час дослідження і найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються в таких положеннях:
1. розглянути еволюцію наукової думки щодо інституту припинення міжнародних договорів та охарактеризовано концептуальні засади припинення міжнародних договорів, які концентрують увагу на тенденціях прогресивного розвитку сучасного міжнародного права, стратегічно значимих для формування нового міжнародного правопорядку;
2. проаналізовано теоретичні підходи до вихідних засад припинення міжнародних договорів, а також до проблеми ефективності застосування та імплементації нових норм і принципів припинення міжнародних договорів у сучасних міжнародно-правових відносинах;
3. на підставі аналізу кодифікації інституту припинення міжнародних договорів, у тому числі Віденських конвенцій 1969 та 1986 рр., доведено необхідність визначення уніфікованого правового підходу до критеріїв та категорій припинення міжнародних договорів з метою їх чіткої диференціації для вироблення нових норм і принципів, які б сприяли стабільності міжнародних правовідносин;
4. виявлено та зафіксовано тенденцію до становлення норми щодо континуїтету (безстроковості) окремих категорій договорів в умовах збройних конфліктів, зобов’язання за якими мають особливе значення для стабільності миру, а саме: договорів прямої дії в умовах збройного конфлікту та боротьби з міжнародним тероризмом, договорів, які встановлюють постійні права, режим чи статус, договорів про дружбу, торгівлю, мореплавання, договорів про захист прав людини, захист довкілля, зобов’язань за багатосторонніми конвенціями, договорів про дипломатичні та консульські зносини, доведено правомірність і практичну можливість застосування принципу «ipso facto не» (необов’язково) як фактора спростування традиційної форми «ipso facto» припинення міжнародних договорів в умовах збройних конфліктів та боротьби з міжнародним тероризмом;
5. зроблено висновок про особливу сутність припинення міжнародних договорів в рамках ЄС на підставі міжнародно-правових норм, інтеграційної доктрини та практики держав-членів, зокрема, доведено, що договори, укладені від імені ЄС за згодою держав-членів, припиняються за нормами Віденської конвенції про право міжнародних договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 року; а договори, укладені від імені ЄЕС та їх держав-членів припиняються за Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 року, що спричиняє у випадку однакової компетенції різні підходи до правового регулювання;
6. виявлено та обґрунтовано специфіку механізму і практики припинення міждержавних договорів в рамках СНД з огляду на правову природу регіональної організації та відсутність уніфікованого підходу до фіксованих положень про припинення міждержавних угод у модельних законах та нормативних актах СНД, запропоновано можливі механізми припинення міждержавних угод в рамках СНД у випадку неврахування суперечностей між актами СНД та конституціями і національним законодавством держав СНД;
7. досліджено особливості припинення міжнародних договорів у національному законодавстві України, зроблено висновок про необхідність спрямування національної правотворчості і практичної діяльності на вдосконалення законодавства щодо припинення міжнародних договорів.
Практичне значення одержаних результатів обумовлюється можливістю їх врахування при подальших дослідженнях інституту припинення міжнародних договорів, які стосуються розроблення нових правових норм припинення міжнародних договорів та відповідних норм, що перебувають у стадії формування чи кодифікації. Узагальнений досвід припинення міжнародних договорів у сучасній міжнародно-правовій практиці може бути використаний у процесі формування державної політики та реалізації норм і принципів інституту припинення міжнародних договорів відповідно до прогресивного розвитку міжнародного права, а також врахований у діяльності законодавчих, виконавчих та судових органів державної влади України.
Результати дисертаційного дослідження також можуть бути враховані при викладанні нормативних та спеціальних курсів «Міжнародне публічне право», «Право міжнародних договорів», «Право міжнародних організацій», «Міжнародно-правовий механізм захисту прав людини», «Правотворчість міжнародних організацій», «Вплив збройних конфліктів на міжнародні договори» тощо у вищих навчальних закладах України.
Апробація. Результати наукового дослідження було оприлюднено на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин», присвяченої 170-річчю Київського національного університету та 60-річчю Інституту міжнародних відносин (14 жовтня 2004р., Київ, Україна); міжнародній науково-практичній конференції «Україна у постбіполярній системі міжнародних відносин» (18-19 жовтня 2004р., Київ, Україна); Третій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку», секція «Міжнародні відносини»(10 березня 2005р., Київ, Україна); міжнародній конференції «Асиметрія міжнародних відносин в умовах глобалізації» (6-7 жовтня 2005р., Київ, Україна); конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (27 жовтня 2005р., Київ, Україна); міжнародній конференції «60-річчя ООН: осмислення звернень та звернень та шляхи посилення ефективності в ХХІ ст. (3-4 листопада 2005р., Київ, Україна); Четвертій міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна», секція «Міжнародні відносини» (3 березня 2006р., Київ, Україна); конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (24 жовтня 2006р., Київ, Україна); міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози» (7 грудня 2006р., Київ, Україна); П’ятій міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна», секція «Міжнародне право» (2 березня 2007р., Київ, Україна).
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 10 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України та інших наукових і науково-навчальних публікаціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках наведено теоретичне узагальнення напрацьованих в доктрині міжнародного права теоретичних і практичних здобутків щодо інституту припинення міжнародних договорів, його подальшого прогресивного розвитку та запропоновано рекомендації для міжнародно-правової практики України в цій сфері. Головні науково-теоретичні, методологічні та практичні результати дослідження викладені у наступних висновках:
1. Міжнародний правотворчий процес зазнав значних змін, внаслідок яких суттєво зросла роль міжнародних договорів (укладення, чинності, припинення чи зупинення) в регулюванні конкретних сфер міжнародних відносин, а також у створенні загальновизнаних норм міжнародного права, оскільки у сучасному світі міжнародні договори є важливими для демократизації міжнародної правотворчості, тобто, система міжнародного права розвивається та вдосконалюється згідно з швидкоплинними змінами сучасного світу. Інститут припинення міжнародних договорів можна розглядати як своєрідну міжнародно-правову систему, що забезпечує сталість міжнародних правовідносин у процесі прогресивного розвитку міжнародного права, оскільки припинення міжнародних договорів регулюється нормами загального права, відповідними міжнародно-правовими кодифікованими актами, а також розробленими проектами статей для їх подальшої кодифікації, які поглиблюють і вдосконалюють інститут припинення міжнародних договорів з урахуванням глобальних трансформацій міжнародного правопорядку.
2. Віденські Конвенції про право міжнародних договорів 1969 та 1986рр. мають важливе значення для сучасного вирішення проблеми припинення міжнародних договорів і покликані не лише окреслити основні тенденції еволюції та кодифікації інституту припинення міжнародних договорів, а й відігравати провідну роль у його прогресивному розвитку на сучасному етапі трансформацій. Віденські конвенції перетворились в універсальний міжнародно-правовий акт, який є основою права міжнародних договорів, зумовили тенденції до зближення, гармонізації та уніфікації норм міжнародного права і національних законодавств із забезпечення правової одноманітності загальносвітової практики міжнародних договорів.
3. Сучасний розвиток інституту припинення міжнародних договорів та практика держав свідчать про необхідність розроблення і кодифікації нових положень щодо припинення міжнародних договорів внаслідок правонаступництва у випадку припинення міжнародних договорів без згоди сторін або в умовах невикористання договору (desuetude), впливу збройних конфліктів на міжнародні договори, а також правовідносин в рамках інтеграційних регіональних об’єднань. Залишається складною і невизначеною частиною міжнародного права проблема впливу збройних конфліктів на міжнародні договори, оскільки норми, про які йдеться у міжнародних документах, загалом були вироблені для традиційних військових дій, і сьогодні не відповідають потребам менш формальних, нетрадиційних, зокрема, внутрішніх збройних конфліктів. Кодифікація щодо припинення міжнародних договорів в умовах збройних конфліктів в рамках Комісії ООН з прогресивного розвитку і кодифікування міжнародного права сприяла б міжнародному розумінню проблеми та оновленню доктрини, що була написана значною мірою для інших часів.
4. У сучасній теорії і практиці виділяють суб’єктивні й об’єктивні способи припинення міжнародних договорів, тобто, об’єктивними підставами вважають невольове припинення міжнародних договорів, а саме: припинення міжнародних договорів у зв’язку з закінченням терміну дії, припинення дії міжнародних договорів у зв’язку з виконанням сторонами його зобов’язань, припинення міжнародних договорів внаслідок виникнення нової імперативної норми загального міжнародного права (jus cogens), припинення міжнародних договорів в результаті збройного конфлікту, припинення міжнародних договорів у зв’язку з докорінною зміною обставин, неможливість виконання міжнародного договору, припинення міжнародних договорів у зв’язку з настанням резолютивної умови; а суб’єктивними підставами вважають вольове припинення міжнародних договорів, а саме: денонсацію міжнародних договорів, відміну міжнародних договорів, новацію міжнародного договору, анулювання. Разом з тим суперечливість питання про практичну відповідність зазначених способів припинення міжнародних договорів сучасному стану розвитку міжнародного права свідчить про необхідність подальшого розгляду новітньої практики держав та ґрунтовного наукового аналізу сучасних підстав припинення міжнародних договорів.
5. Дослідження впливу збройних конфліктів на припинення міжнародних договорів має суперечливий характер з огляду на різні підходи і тлумачення. Розбіжність поглядів зумовлюється трансформацією сутності і форм збройних конфліктів та їх наслідків для держав-учасниць міжнародного договору, прагматичними підходами держав до континуїтету міжнародних договорів, зокрема, багатосторонніх, власне необхідністю подальшого розвитку інституту припинення міжнародних договорів у сучасному міжнародному праві. Хоча існує значна державна практика і доктрина, вони тим не менш мають між собою багато суперечностей і постійно трансформуються, оскільки традиційні методи ведення війни замінюються нетрадиційними, внутрішніми або неформальними збройними конфліктами, вплив збройних конфліктів на припинення міжнародних договорів залишається некодифікованим. Кодифікація нових проектів статей щодо впливу збройних конфліктів на припинення міжнародних договорів, розроблених Комісією ООН з прогресивного розвитку і кодифікації міжнародного права, могла б значно поглибити міжнародне розуміння цієї теми і удосконалити доктрину, що була написана значною мірою для інших часів.
6. Новітні тенденції застосування норм міжнародного права щодо припинення міжнародних договорів в рамках регіональних інтеграційних об’єднань виявляють специфіку співвідношення норм міжнародного права. Європейського права та актів СНД, які полягають у невизначеності міжнародної правосуб’єктності інтеграційних об’єднань. Припинення міжнародних договорів в рамках ЄС має подвійну сутність (договори, укладені від імені ЄС за згодою держав-членів припиняється за правом Віденських конвенцій про право міжнародних договорів за участю міжнародних організацій, договори, укладені від імені ЄЕС та держав-членів припиняються за правом міжнародних договорів), що породжує у разі однакової компетенції різні підходи до правового врегулювання. Дослідження правової практики Співдружності свідчить, що припинення чинності нормативних актів СНД здійснюється і регулюється правилами процедури Ради глав держав, Ради глав урядів, Ради міністрів закордонних справ та економічної Ради СНД (рішення глав держав від 7 жовтня 2002 р.), а припинення міждержавних договорів (дво- чи багатосторонніх) регламентується також і Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 р.
7. З урахуванням проведеного аналізу проблеми припинення міжнародних договорів у сучасному міжнародному праві, у роботі сформульовано конкретні рекомендації щодо припинення міжнародних договорів у міжнародно-договірній практиці України та спрямування національної правотворчості відповідно до новітніх тенденцій розробки і реалізації норм та принципів міжнародного права і кодифікації нових положень, досі не вирішених у науці і практиці міжнародних правовідносин.
1) Згідно з резолюцією ГА ООН 59/41 від 2 грудня 2004р. та рішенням Комісії ООН з прогресивного розвитку і кодифікування міжнародного права від 31 травня 2007р., на підставі меморандуму Секретаріату Комісії ООН з прогресивного розвитку і кодифікування міжнародного права «Вплив збройних конфліктів на міжнародні договори: аналіз практики і доктрини» врахувати нові положення про припинення міжнародних договорів та положення про континуїтет міжнародних договорів в умовах збройних конфліктів в національній законотворчості. З огляду на активну позицію України в діяльності ООН корисною була б розробка свого проекту статей про вплив збройних конфліктів на міжнародні договори, зважаючи на конфліктогенність окремих територій України та кризових ситуацій в державах-сусідах.
2) З метою подальшої адаптації законодавства України до права ЄС, а також в рамках підготовки Нової поглибленої угоди між Україною та ЄС врахувати специфіку укладення і припинення міжнародних договорів з ЄС, Європейськими Співтовариствами та державами-членами, з огляду на їх різну правосуб’єктність і, відповідно, наслідки припинення міжнародних договорів за їх участю, зокрема щодо третіх держав-учасниць договорів, оскільки в одних випадках ЄС і ЄЕС діють як сторони договорів поряд з державами-членами цих об’єднань, а в інших – як єдиний представник при укладенні чи припиненні міжнародних договорів з іншими державами і міжнародними організаціями, що призводить до різної практики припинення міжнародних договорів з огляду на наднаціональну специфіку європейського права.
3) Врахувати розроблені нові проекти статей в рамках Комісії ООН з прогресивного розвитку і кодифікування міжнародного права у практиці міждержавних відносин України в рамках СНД, зважаючи на значну кількість припинених міждержавних угод та з метою забезпечення національних інтересів у сфері зовнішніх зносин, юстиції, свободи вираження, прав людини та безпеки, правонаступництва. Активізація на державному рівні конструктивного співробітництва між Україною та державами СНД впливатиме на своєчасне припинення міждержавних договорів та заміну їх іншими правовими актами згідно з нормами національного законодавства.
4) Провести парламентські слухання і виробити концептуальні підходи до розвитку національного законодавства у контексті трансформації права міжнародних договорів у сучасному міжнародному праві, враховуючи чітке розмежування між правом міжнародних договорів та іншими галузями міжнародного права, які стосуються заборони застосування сили чи загрози силою, законів та звичаїв війни, міжнародного гуманітарного права, права відповідальності держав за міжнародні правопорушення і з’ясувати юридичну ситуацію щодо забезпечення та посилення надійності правовідносин між державами і зменшення випадків припинення міжнародних договорів внаслідок збройних конфліктів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Aust A. Modern Treaty Law and Practice. – Cambrige: Cambridge University Press, 2000. – 484 p.
2. Броунли Я. Международное право. В 2 т. – М.: Прогресс, 1977. – Т.2. – 507 с.
3. The Reality International Law: Essays in Honour of Ian Brownlie / R.Jennings, G.S.Goodwin-Gill, S.Talmon. – Oxford: Oxford Univ. Press, 2003. – 648 p.
4. Verwey D.R. The European Community, the European Union and the International Law of Treaties: A Comparative Legal Analysis of the Community and Union’s External Treaty-Making Practice. – The Hague: TMC Asser Press, 2004. – 320 p.
5. The Legal Effects of War / L.McNair, A.D. Watts. – Cambrige: Cambridge University Press, 1966. – 522 p.
6. The Law of Treaties / Ed. by S.Davidson. Burlington. – VT: Ashgate/Dartmouth, 2004. – 606 p.
7. Davidson S. The Law of Treaties. – Aldershot: Ashgate Publishing, 2004. – 590 p.
8. Murphy S.D. Principles of International Law (Concise Hornbook Series). – Washington, DC: Thomson/ West, 2006. – 520 p.
9. Shaw M.N. International Law. – Cambridge: Cambridge University Press, 2003. – 1434 p.
10. Коskenniemi М., Lehto M. La succession d’Etats dans I’ex-URSS, en ce qui concerne particulierment les relations avec la Finlande // Annuaire francais de droit international. – 1992. – P. 7
11. Harris D. Cases and Materials on International Law. – London: Sweet and Maxwell, 1991. – 620 p.
12. Chesterman S. Just War or Just Peace?: Humanitarian Intervention and International Law. – Oxford: Oxford Univ. Publisher, 2001. – 295 p.
13. Zawati H. Is Jihad a Just War?: War, Peace, and Human Rights Under Islamic and Public International Law (Studies in Religion and Society). – N.Y.: Edwin Mellen Press, 2002. – 218 p.
14. Лукашук И. Современное право междунароных договоров: В 2 т. / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – Т 2: Действие международных договоров. – 496 с.
15. Остроухов Н.В. Международно-правовые проблемы разрешения вооруженных конфликтов на постсоветском пространстве: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. – М., 2005 – 238 c.
16. Северинчик Ю.В. Международно-правовые проблемы вооруженных конфликтов немеждународного характера: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Дипломат. акад. МИД РФ. – М., 2000. – 24 с.
17. Міжнародне право. Основи теорії / Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.
18. Міжнародне право. Антологія української юридичної думки / В.Н.Денисов, К.О.Савчук. – К.: Видавничий дім «Юридична книга», 2004. – 568 с.
19. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. / Дмитрієв А.І., Муравйов В.І.; Київський ун-т права; Інститут міжнародних відносин Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. – Стереотип. вид. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 638с.
20. Заблоцька Л.Г. Право міжнародних договорів // Буткевич Володимир Григорович, Войтович С. А., Григоров О. М., Заблоцька Л. Г., Задорожній О. В. Міжнародне право: Основні галузі. – К.: Либідь, 2004. – С. 9-35.
21. Мережко О.В. Право міжнародних договорів: сучасні проблеми теорії та практики. – К.: Таксон, 2002. – 344с.
22. Fitzmaurice G. The Law and procedure of International Court of Justice. Treaty interpretation and certain points // The British Yearbook of International Law. – 1951. – Vol. 27. – P. 2-83.
23. Nelson S. Pioneering International Law: Conventions, Treaties, And Standarts (The United Nations: Global Leadership). – N.Y.: Mason crest Publisher, 2006. – P. 38.
24. MacNair A. The Law of Treaties. – Oxford: Oxford Univ. Pr., 1961. – P. 129.
25. Шуршалов В. Основные вопросы теории международных договоров. – М.: АН СССР, 1959. – 470 с.
26. Международное право / В.Дурденевский, С.Крылов. – М.: Юриздат, 1947. – 155 с.
27. Тункин Г. Теория международного права. – М.: Зерцало, 2000. – 416 с.
28. Коровин Е. Современное международное публичное право. – М.–Л.: Госиздат, 1951. – 215 с.
29. Талалаев. А.Н. Юридическая природа международного договора. М.: Изд-во «Международные отношения», 1963. – 263с.
30. Талалаев. А.Н. Право международных договоров. Договоры с участием международных организаций. – М.: Международные отношения, 1989. – 270 с.
31. Талалаев. А.Н. Венская конвенция о праве международных договоров. Комментарий. – М.: Международные отношения, 1997. – С. 47-53.
32. Лукашук И. Современное право междунароных договоров: В 2 т. / И.И. Лукашук; Рос. акад. наук, Ин-т государства и права. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – Т 1: Заключение международных договоров. – 672 с.
33. Буроменський М.В. Міжнародне право в документах. – Харків: Вид. Національного університету внутрішніх справ, 2003. – 345 с.
34. Баймуратов М.О. Міжнародне право: Підручник/ Одес.нац.юрид.акад. – Х.: Одіссей, 2001. – 671 с.
35. Міжнародне право. Основні галузі / Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. – К. : Либідь, 2004. – 816с.
36. Кулеба Д.І. Реалізація міжнародної правосуб’єктності України шляхом участі в діяльності міжнародних організацій: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 203 с.
37. Haraszti G. Some Fundamental problems of the Law of Treaties. – Budapest: AkacKmiai Kiadd, 1973. – 439 р.
38. Aréchaga E.J. de. International Law in the Past Third of a Century. – Madrid: Tecnos, 1980. – 379 p.
39. Capotorti F. European Community: Community Law and Municipal Law // Encyclopedia of Public International Law. – Amsterdam: Elsevier Scince Publisher Comp., 1995. – Vol. 2. – 1250 p.
40. Giraud E. L’interdiction du recours à la force // Revue Générale de Droit International Public. – 1963. – № 3. – Р. 504.
41. Действующее международное право: В 3 т. / Сост.: Ю.М.Колосов и Э.С.Кривчикова. – М.: Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1996. – Т.1. – 858 с.
42. Фердросc А. Международное право / Пер.с нем. – М.: Издательство иностранной литературы, 1961. – 652 с.
43. Bonfils H. Manuel de Droit International Public. – Paris: Librairie Nouvelle de droit et jurisprudence, 1908. – 1026 p.
44. Оппенгейм Л. Международное право. – М.: Изд. иностр. лит., 1948. – Т 1. – 408с.
45. Анцилотти Д. Курс международного права: В 2 т. – М.: Иностранная литература, 1961. – Т 1. – С.181-413.
46. Brierly J.L. Report of the Special Rapporteur [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/publications/yearbooks/Ybkvolumes(e)/ ILC_1952_v2_epdf.
47. Kelsen H. Theorie generale du droit international public. – L.: Recueil des Cours de droit international, 1928. – P.314-315.
48. Мартенс Ф. Современное международное право цивилизованных народов. – СПб: Тип. Мин-ства путей сообщения, 1904. – Т.1. – 468 с.
49. Akehurst M. Equity and General Principles of Law // Internationale ad comparative Law Quarterly. –1976. – Vol.25. – P. 801-825.
50. Анцилотти Д. Курс международного права. М.: Иностранная литература, 1961. – Т 2. – С.181.
51. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / Відп. ред. М.В.Буроменський. – Х.: Консум, 2000. – 591с.
52. Тускоз Ж. Міжнародне право: Підручник. – К.: АртЕк, 1998. – 401с.
53. Friedmann W. The Changing Structure of International Law. – London: Stevens & Sons, 1964. – P. 20-84.
54. Falk R. The Costs of War: International Law, The UN, and World Order After Iraq. – N.Y.: Routledge, 2007. – 203p.
55. McDougal M., Reisman M. International Law Essays. – N.Y.: Mineola Fundation Press, 1981. – P.101-109.
56. Criteria for Theory about Law / Lasswell H., McDougal M. // Southern California Law Review. – 1971. – №2. – P. 369.
57. Miller H. Reservations of Treaties. – N.Y.: World Book Company, 1919. – 171p.
58. Lauterpacht H. Report of the Special Rapporteur [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/publications/yearbooks/ Ybkvolumes(e)/ILC_1953_v2_e.pdf.
59. Fitzmaurice G. Report of the Special Rapporteur [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/publications/yearbooks/ Ybkvolumes(e)/ILC_1957_v2_e.pdf.
60. Waldock H. Report of the Special Rapporteur [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/publications/yearbooks/Ybkvolumes(e)/ ILC_1963_v2_e.pdf .
61. Conforti B., Labella A. Invalidity and termination of Treaties: The Role of National Courts [Електронний ресурс] // European Journal International Law. – 1990. – №1-2. – Режим доступу: http://www.ejil.org/journal/voll/No1/art3.html.
62. Conforti B. International Law and the Role of Domestic Legal Systems. – Bostom-London: Kluwer Academic Puplishers, 1993. – P.105.
63. Курс международного права. В 6-ти т. / Глав. ред. Ф.И. Кожевников. – М.: Изд-во «Наука», 1967. – Т.3: Основные институты и отрасли современного международного права. – 451с.
64. Тиунов О.И. Принцип соблюдения международных обязательств. – М.: Международные отношения. – 1979. – 184 с.
65. Ушаков Н.А. Международное право. – М.: ЮристЪ, 2000. – 302 c.
66. Волосов М.Е. Прекращение действия международных договоров и договорных обязательств / Автореферат кандидатской диссертации. – М.:Ин-т государства и права АН СССР, 1969. – 21с.
67. Захарова Н.В. Выполнение обязательств, вытекающих из международных договоров. – М.: РУДН. – 1987. – С. 56-58.
68. Левин Д.Б. История международного права. – М.: Международные отношения. – 1962. – С. 61-67.
69. Levin R. Right, Left and Center are out of Fashion // Intern. Herald Tribune. – 2002. – Dec.4.
70. Комісія ООН з прогресивного розвитку і кодифікування міжнародного права [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/russian/law/ilc.
71. Bentam J. The collected Work of J.Bentam: Principles of International Law by Bowring. – London: H.L.Hunt, 1843. – P.538.
72. Блюнчли И. Современное международное право цивилизованых народов, изложенное в виде кодекса. – М.: Тип. Индрикс, 1876. – 633 с.
73. Cosentini F. Code international de travail … Le droi de la guerre et de la paix. – FR: Guillaumin. – 1867. – 580 p.
74. Morelli G. Nozioni di Diritto Internazionale // The American Journal of International Law. – 1948. – Vol. 42, No. 4. – Р. 960-961.
75. Kunz J. The Changing Law of Treaties. – Ohio: Ohio Univ.Pres., 1968. – P.377–388.
76. Бараташвилли Д. Американские теории международного права. – М.: Наука, 1956. – 115 с.
77. Linderfalk U. On the Interpretation of Treaties: The Modern International Law as Expressed in the 1969 Vienna Convention of the Law of Treaties. XXIV. Hardcover. Series: Law and Philosophy Library. – Amsterdam: Kluwer Academic Publishers Group, 2007. – Vol. 83. – 416 p.
78. Hubert J. Le droit de Coclure Treaties internectionaux. – Laussanue: Univ.de Laussanue, 1951. – 171 p.
79. Jellinek G. Die Lehre von den Staatenvermindungen. – Berlin: Kohlhammer, 1889. – P.85.
80. Cavaglieri A. Introduction // (Herbert C. Nutting Trans), Pietrino Belli. A Treaties on Military Matters and Warfare: In Eleven Parts. – Oxford: Clarendon Press, 1936. – Vol. 2. – P. 15a.
81. Schonborn W. Handbuch des Volkerrechts /"Staatensukzession", Walz-Breslau, G.A. (ed.). – Berlin: Kohlhammer. – 1913. – V. 2, №. 3. – Р. 3-4.
82. Guggenheim P. The Validity and Nullity of International Legal Acts // Recueil des Cours. – 1949 – Vol.1. – P. 14-17.
83. Zemanek K. State Succession after Decolonization// Recueil des Cours de l’Academie de droit international. – 1965. – Vol.116. – P.243-290.
84. O’Connell D.P. State Succession and Problems of Treaty Interpretation // The American Journal of International Law. – 1964. – Vol.58. – P.41-45.
85. Аваков М. Правопреемство государств в отношении договоров. – М.: Междунар.отношения, 1983. – С. 118-124.
86. Международное право: Учебник / Ю.М.Колосов, В.И.Кузнецов. – М.: Международные отношения, 1995. – 608 с.
87. Действующее международное право: В 3 т. / Сост.: Ю.М.Колосов и Э.С.Кривчикова. – М.: Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1997. – Т.2. – 825 с.
88. Мельник А.Я. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів СРСР / Відп. ред. Денисов В.Н. Інституту законодавства ВРУ; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К.: Юр.думка, 2005. – 423 с.
89. Чалий О.О. За велінням часу.Проблеми правонаступництва в сучасному міжнародному праві // Політика і час. – 1995. – №7. – С.46-49.
90. Перевезенцев О.Ю. Міжнародно-правове регулювання інституту правонаступництва держав щодо міжнародних договорів. – К.: Знання, 2007. – 262с.
91. Ноговіцина Ю.О. Правонаступництво України: Міжнародно-правові аспекти: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук/ Інститут міжнароднимх відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – 20 с.
92. Кравченко C.P. Припинення дії міжнародних договорів та договірних зобов’язань / Наукова брошура. – К.: ІМВ, 2003. – 85 с.
93. Hurst C.J.B. The Effect of War on Treaties // 2 British Yearbook of International Law. – 1921. – Р.37-38.
94. Tobin H. The Termination of Multipartite Treatiese. – N.Y.: Columbia University Press, 1933. – 323 р.
95. Хайд Ч. Международное право, его понимание и применение США. – М.: Изд-во иностр. лит., 1951. – Т.1. – 252 с.
96. Блищенко В.И. Глобализация и международное право // Глобализация, государство и право, XXI век: По материалам выступлений. – М.: Городец, 2004. – 240 с.
97. Василенко В.А. Основы теории международного права. – К.: Вища школа, 1988. – 288 с.
98. Черниченко С.В. Теория международного права: В 2 т. – М.: НИМП, 1999. – Т. 1: Старые и новые теоретические проблемы. – 334 с.
99. Денисов В.Н. Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред. В.Н.Денисова – К.: Юстініан, 2006. – 672 с.
100. Міжнародне право: Навч. посібник / М.В. Буроменський, І.Б. Кудас, та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 335 с.
101. Євінтов В.І. Міжнародне співтовариство і правопорядок (теоретико-правовий аналіз): Дис...д-ра юрид. наук у формі наук. доповіді: 12.00.10 / АН України. – К., 1993. – 46 с.
102. Мацко А.С. Міжнародне право. – К.: Міжрегіон. акад. упр. персоналом., 2002. – 210 с.
103. Кравченко С.Р. Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права у забезпеченні міжнародних договорів // Вісник Київського університету, серія «міжнародні відносини» Випуск 7 (частина 1). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 1997 – С. 31-39.
104. Elias T.C. The Modern Law of Treaties. – N.Y.: Oceania Publications Inc. Dobbs Ferry, 1974. – 272 p.
105. Jacomet R. La guerre et les Traites. – Paris: Yae Law Journal. – 1911. – № 20. – P. 268.
106. Harvard Research in International Law: Law of Treaties // American Journal of International Law. – 1935. – № 29. – P. 973-1024.
107. Первый доклад Комиссии международного права о воздействии вооруженных конфликтов на международные договоры. [Електронний ресурс]. Документ А/60/10, 57 сессия (2 мая – 3 июня и 11 июля – 5 августа 2005 года. – 48 с. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/ reports/2005/russian/chp5.pdf.
108. Rank R. Modern War and the Validity of Treaties: A Comparative Study (Part 1) // Cornell Law Quarterly. – 1952-53. – Vol. 38. – P. 511-533.
109. Chinkin C.M. Crisis and the Performance of International Agreements: The Outbreak of War in Perspective // Yale Journal of World Public Order . – 1980-81. – Vol.7., № 177. – Р. 3.
110. Borchard E. The Effects of War on the Treaty of 1828 with Prussia // American Journal of International Law. – 1932. – № 26. – Р. 528, 585.
111. Memorandum by the Secretariat. The effect of armed conflict on treaties: an examination of practice and doctrine. [Електронний ресурс]. A/CN.4/550. – p. 95 – Режим доступу: http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N05/226/ 28/PDF/N0522628.pdf?OpenElement.
112. Allen F. The Treaty as an instrument of legislation. – N.Y.: The Macmillan Company, 1952. – P. 114.
113. Действующее международное право: В 3 т. / Сост.: Ю.М.Колосов и Э.С.Кривчикова. – М.: Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1997. – Т.3. – 824 с.
114. Ваттель Е. Право народов или принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов. – М.: Госюриздат, 1980. – 719 с.
115. Клюбер И.Л. Новейшее европейское народное право. – СПб.: Изд-во Д.А.Кожанчикова, 1828. – 400 с.
116. Fiore P. International Law Codified and its Legal Sanction. – N.Y.: Baker Voorhis and Company, 1918. – 117 p.
117. Fauchille P. Traite de Droit International Public. – Paris: Librairie Nouvelle de droit et jurisprudence, 1921. – 388 p.
118. Kontou M. The Termination and Revision of Treaties in the Light of New Customary International Law. – N.Y.: Oxford Univ.Pres., 1994. – Р. 67.
119. Гефтер Г. Международное право. – СПб.: Типография Безобразова и Ком., 1880. – 619 с.
120. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняется естественное право и право народов, а также принципы публичного права. – М.: Госиздат «Юридическая литература», 1956. – С. 44.
121. Tarasofsky R. Legal Protection of the Enviroument during International Armed Conflict // Netherlands Jearbool of Intarnatiomal Law. – 1993. – Vol. 24. – P. 17-62.
122. Pienkos J. Pravo miedzynarodowe publiczne. – Krakow: Zakamycze, 2004. – 448 p.
123. Kaufman E. Das Wesen des Volkerrechts und Clausula Rebus Sic Stantibus. – Quibingen, 1911. – P. 195.
124. Sinclair J. The Vienna Convention at the Law of Treaties. – Manchester: Manchester University Press, 1993. – P. 38-40.
125. Briggs H.W. The Law of Nations: Cases. Documents and Notes. 2ed ed. – London: Stevens&Sous, 1953. – 943 p.
126. Ullmann E. Revision of Treaties. – Volkerrecht: Tubingen, Mohr., 1908. – P. 110.
127. Perna L. The Formation of the Treaty Law of Non-International Armed Conflicts. – Leiden and Boston: Martinus Nijhoff, 2006. – 170 p.
128. Walker G.K. Introduction Warfare and Neutrality // European Journal Transnational Law. – 2000. – № 33. – P. 1079-1135.
129. Crandall S.R. Treaties, Their Making and Enforcement. – N.Y.: Oxford, 1998. – P. 173.
130. Капустин М.Н. Международное право. – Ярославль: Сборник государственных знаний. – 1875. – Т.2. – С. 115-122.
131. D’Amato A. International Law Sources: Collected Papers: Vol. 3. – Leiden: Brill Academic Publishers, 2004. – 386 p.
132. Friedman Th. 10 Ex-Soviet Republics Gain Wider Recognition// New York Times. – 1991. – December 10. – P.1-2.
133. Международное право / А.А.Ковалев, С.В.Черниченко. – М.: Издательство «Омега», 2006. – 831 с.
134. Jassup Ph.C. The Use of International Law. Ann Arbor // Columbia Law Review. – 1962. – Vol. 62., № 7. – Р. 1123-1131.
135. Wisher P. de. De Vla conclusion des traiteu internationaux. – Brouxelles: Etude de droit, 1943. – P. 249.
136. Mushkat R. Hong Kong and Succession of Treties// The International and Comparative Law Quarterly. – 1997. – №46. – Р.181-201.
137. Действующее международное право: В 3 т. / Сост.: Ю.М.Колосов и Э.С.Кривчикова. – М.: Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1997. – Т.3. – 824 с.
138. Frankovska M. Wypowiedzenie umowey medzynarodowey. – Wroclaw-Warszawa-Krakow, 1976. – P. 258-265.
139. Иосифова С. Вопросы денонсации международных договоров: Автореф. дис. … канд. юр.наук / МГУ им.М.В.Ломоносова. – М., 1990. – 21 с.
140. Блищенко В.И. Глобализация и международное право // Глобализация, государство и право, XXI век: По материалам выступлений. – М.: Городец, 2004. – 240 с.
141. Международное право: Учебник / Р.А. Каламкарян , Ю.И. Мигачев. – М.: Изд-во Эксмо, 2006. – 736 с.
142. Mullerson R. The Continuity and Succession of States, by Reference to the Former USSR and Yugoslavia // International and Comporative Law Quarterly. – 1993. – P.473-492
143. Кравченко С.Р. Виникнення та розвиток інституту денонсації в договірній практиці держав // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 23 (частина 2). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2000 – С. 150-156.
144. Кравченко С.Р. Проблеми теорії і практики денонсації міжнародних договорів // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 53 (частина 1). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005 – С. 116-124.
145. Ульянова Н.Н. Общие многосторонние договоры в современных международных отношениях: Некоторые вопросы теории. – К.: Наукова думка, 1981. – 259 с.
146. Евинтов В.И. Многоязычные договоры в современном международном праве. – К.: Наукова думка, 1981. – 134 с.
147. Мовчан А. Кодификация и прогрессивное развитие международного права. – М.: Юрид. лит-ра, 1972. – С.21-31.
148. Кравченко С.Р. Види припинення міжнародних договорів // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 56 (частина 2). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005 – С. 136-144.
149. Кравченко С.Р. Проблема припинення міжнародних договорів у сучасному міжнародному праві // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 59 (частина 1). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006 – С. 92-98.
150. Fenwick Ch. Gh. Foreign Policy and International Law. – N.Y.: Oceana Publications, 1968. – 142 p.
151. Dupuy P.-M. The International Law of State Responsibility: Revolution or Evolution? // Mich. Journal International Law. – 1990. – No.1. – Р. 15.
152. Reuter P. Introduction to the Law of Treaties. The Graduate Institute of International Studies. – London: Keagan Paul International, 1995. – Р. 7-56.
153. Reuter P. Droit International Public. 6th ed. – Paris: PUF, 2002. – 1510 p.
154. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., Международные отношения, 1998. – 400с.
155. McGoldrick D. The Human Right Committee: Its Role in the Development of the International Covenant on Civil and Political Rights. – Oxford: Clarendon Press, 1991. – P. 14-16; 247-268.
156. McGoldrick D. From “9-11» to the Iraq War 2003: International Law in on Age of Complexity. – Oxford: Hart Publishing, 2004. – 385 p.
157. Котляров И.И. Международное право и вооруженные конфликты… Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук / Московский университет МВД России. – М, 2003 – 255 с.
158. Вооруженный конфликт: Право, Политика, Дипломатия /С.А.Егоров, Н.Н.Арцибасов. – М.: Международные отношения, 1992. – 230 с.
159. Егоров С.А. Вооруженные конфликты и международное право: Дис… д-ра юридических наук : 12.00.10 – М., 1999. – 285 с.
160. Остроухов Н.В. Международно-правовые проблемы разрешения вооруженных конфликтов на постсоветском простанстве: автореф. дис. на соиск. учен. степ. к.ю.н.: спец. 12.00.10. – М., 2005. – 24 с.
161. Черниченко С.В. Теория международного права. В 2т. – М.: Изд-во «НИМП» 1999. – Т. II: Старые и новые теоретические проблемы. – 525 с.
162. Смирнов М.Г. Защита жертв вооруженных конфликтов немеждународного характера: Дис. .. кандидата юридических наук : 12.00.10. – М., 2007. – 204.
163. Болгов О.Е. Роль ООН в обеспечении международной безопаспости после окончания "холодной войны" (международно-правовые вопросы): Дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Киевский ун-т им. Тараса Шевченко. Институт международных отношений. – К., 1999. – 160 с.
164. Ярмакі В.Х. Міжнародне гуманітарне право, що застосовується в період збройних конфліктів та імплементація його Україною: Автореф. дис... юрид. наук: 12.00.11 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 19 с.
165. Фуркало В.В. Международно-правовая защита гражданского населения в период вооруженных конфликтов. : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10. – К., 1982. – 208 с.
166. The Effects Of Armed Conflicts on Treaties: resolution of the Institut de droit international. [Електронний ресурс]. – Helsinki, 1985. – Режим доступу: http://www.idi_iil.org/heie/resolutions/1985_hel.
167. Кравченко С.Р. Вплив збройних конфліктів на міжнародні договори у сучасному міжнародному праві // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 64 (частина 1). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2006 – С.180-188.
168. Delbruck J. War Effect on Treaties // Encyclopedia of Public International Law. – Amsterdam: Elsevier Scince Publisher Comp., 2000. – Vol. 4. – 1370 p.
169. Digest of international Law / Whiteman M.M. (ed). – 1970. – № 14. – P. 490-510.
170. Droit International public / Р.Daillier, А.Pellet. – Brouxelles: Bruglaut, 2003. – P. 309-310.
171. International Law in Historical Perspective / J. H.W.Verzijl (ed.). – Leiden: Sijthoff, 1973. – 861 p.
172. Klabber J. The Concept of Treaty in International Law. – The Hague: Kluwer, 1996. – 336 p.
173. Lenoir J. The Effect of War on Bilateral Treaties, with Special Reference to Reciprocal Inheritance Treaty Provisions // Georgetown’s Law Journal. – 1946. – № 34. – P. 129-173.
174. Rank R. Modern War and the Validity of Treaties: A Comparative Study (Part 1) // Cornell Law Quarterly. – 1952-53. – Vol. 38. – P. 326-327.
175. Rousseau Ch. Droit International public. – Paris: Idid, 1971. – P. 29; 218-219.
176. Хазиме Мухамед Аталла. Новый международный правопорядок и региональные конфликты на Ближнем Востоке : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10. – М., 1997. – 208 с.
177. Hall K.C. International Law. – Oxford: Clarendon Press, 1924. – p. 454.
178. Stone J. Legal Controls of International Conflict. Revised edition. – California: University of California Press, 1959. – 448 p.
179. Gialdino A.C. Gli Effetti della Guerra Sui Trattati. – Milan: International Law Commission, 1959. – P. 225-239
180. Broms B. States in International Law: Achievements and Prospects. – Paris-Dordrecht: UNESCO – Martinus Nijhoff, 1991. – P. 41-66.
181. MсIntyre H. Legal Effect of World War II on Treaties of the United States. – London: Bastford, 1958. – P. 74-86.
182. Baxter R.R. The Law International Waterways. – Cambridge. Mass: Harvard University Press, 1964. – 205 p.
183. Falk R. The Iran Hostage Crisis: Easy Answers and Hard Questions // American Journal of International Law. – 1980. – № 74. – P. 411.
184. Official Records of the United Nations Conference on the Law of Treaties between States and International Organizations or between International Organizations. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/documentation/english/a_cn4_570.pdf.
185. Briggs H. The Attorney General Invokeds Rebus Sic Stantibus // American Journal of International Law. – 1942. – № 36. – P. 82.
186. Второй доклад Комиссии международного права о воздействии вооруженных конфликтов на международные договоры (2006 года) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/reports/ 2006/russian/chp10.pdf.
187. Memorandum by the Secretariat. The effect of armed conflict on treaties: an examination of practice and doctrine. [Електронний ресурс]. A/CN.4/550. – пункты 148-150. – Режим доступу: http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/ GEN/N05/226/ 28/PDF/N0522628.pdf?OpenElement.
188. ICTY. The Prosecutor v. Duško Tadić a/k/a «DULE», judgment, Case No. IT-94-1, Appeals Chamber, 15 July, 1999, para. 84. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/icty/cases-e/index-e.htm.
189. Третий доклад Комиссии международного права о воздействии вооруженных конфликтов на международные договоры (2007 г.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://untreaty.un.org/ilc/reports/ 2007/russian/chp7.pdf.
190. Verwey D.R. The European Community, the European Union and the International Law of Treaties: A Comparative Legal Analysis of the Community and Union’s External Treaty-Making Practice. – The Hague: TMC Asser Press, 2004. – 320 p.
191. Bartels L. Human Rights Conditionality in the EU’s International Agreements. – Oxford: Oxford Univ.Pr., 2005. – 265 p.
192. Mancini G. F. Europe: The Case for Statehood // European Law Journal. – 1998. – №4. – P. 29-42.
193. Weiler J.H.H. Europe: The Case Against Statehood // European Law Journal. – 1998. – №4. – P. 43-62.
194. A Comparative Approach to Treaty Law and Practice [Електронний ресурс]. / D.B.Hollis, M.R.Blakeslee, L.B.Ederington (eds) – Режим доступу: http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=790926.
195. Хартли Т.К. Основы права Европейского Сообщества / Науч.ред. В.П.Бенды. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 703 с.
196. Brugman И. On historien Regarde a L'Intégration Europeanne. – Leyden, 1961. – P. 36.
197. The European Union and the International Legal Order - Discord or Harmony? by Vincent Kronenberger and Paul J.G. Kapteyn. – The Hague: T.M.C. Asser Press, 2001. – 640 p.
198. Lesaffer R. Peace Treaties and International Law in European History: From the Late Middle Ages to World War One by. – The Hague: T.M.C. Asser Press, 2004. – P. 153-176.
199. Tax Treaties and EC Law (Series on International Tax Law) / M.Lang, J.Schuch, C.Staringer. – Vienna: Kluwer Law International, 2007. – 359 p.
200. Witte de B. Treaty revision in the European Union: Consultational Change through International Law // Netherland Yearbook of International Law. – 2004. – № 35. – P. 51-84.
201. Wallker I.K. Integration and Disintegration in Europe: Reordering the Treaty Map of the Conflict // Transnational Lawyer. – 1993. – № 1. – P.1, 57-79.
202. Treaties of European Integration Other European Ternis and Institutions // CON. Special Issue.– 2005. – Vol.3. – P. 167-170.
203. Топорнин Б.М. Европейское право. – М.: Юрист, 1998. – 456с.
204. Шеленкова Н. Б. Современные правовые проблемы европейской интеграции: Автореферат дис. ... доктора юридических наук: 12.00.10 / Ин-т государства и права РАН. – М., 2005. – 62 с.
205. Шеленкова Н.Б. Европейская интеграция: политика и право. – М.: НИМП, 2003. – 340 с.
206. Данелия Г.Р. Особенности правового регулирования сотрудничества государств-членов ЕС в области общей внешней политики и политики безопасности : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10. – Казань, 2006. – 19 с.
207. Горданов М.Б. Международная деятельность Европейского Союза в современном миропорядке. Диссертация на соискания научной степени кандидата юридических наук. 12.00.10. – М., 2007. – 187 с.
208. Карбузова Ботагоз Козы-Корпешевна. Особенности заключения международных договоров в праве Европейского Союза: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10. – М., 2006. – 32 с.
209. Европейское международное право: Учебник / Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова, П.В. Саваськов. – М.: Международные отношения, 2005. – 408 с.
210. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу. – К.: Знання, 2002. – 381 с.
211. Пастухин А.Э. Правовая природа Европейского Союза: дис. ... кандидата юридических наук: 12.00.10. – М., 1997. –156 с.
212. Энтин М.Л. Европейское право / Под. ред. М.Л. Энтина– М.: «Норма», 2004. – 720 с.
213. Капустин А.Л. ЕС: интеграция и право. – М.: И-во РУДН, 2000. – 436 с.
214. Кашкин С.Ю. Основы права Європейского Союза: учебное пособие/под ред. проф. Кашкина С.Ю.- М., Белые альвы, 1997.-368с.
215. Бирюков П.Н. Международное право. Европейское право. – М.: «Международное право», 2000. – 275 с.
216. Энтин М.Л. Суд Европейских Сообществ: правовые формы обеспечения западно-европейской интеграции. – М.: Международные отношения, 1987. – 176 с.
217. Рыжов В.Б. Международно-правовые модели региональных интеграционных объединений: на примере Европейского Союза, МЕРКОСУР и ЕврАзЭС : автореферат дис. ... кандидата юридических наук : 12.00.10 / Ин-т государства и права РАН. – М., 2007. – 21 с.
218. Бирюков М.М. Современное развитие Европейского Союза: международно-правовой подход: Дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.10. – М., 2004. – 334 с.
219. Андриенко Я.П. Роль суда ЕС в формировании европейского правового пространства: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. к.ю.н.: Спец. 12.00.10. – М., 2004. – 22 c.
220. Орлова Ю.М. Взаимодействие Суда ЕС с международными и национальными судебными учреждениями: Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10. – Казань, 2005. – 216 с.
221. Суд Европейских Сообществ: избранные решения. – М.: Изд-во «Норма», 2002. – 400 с.
222. Ершов С.В. Правовые особенности формирования наднациональной власти ЕС в процессе взаимодействия права ЕС и национального права государств-членов : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.00. – М., 2003. – 163с.
223. Акти Європейського права: Короткий довідник / Інститут законодавства ВРУ. Упоряди.: В.О.Зайчук та ін. / За заг. ред. В.М.Литвина. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 256 с.
224. Правовые основы внешней политики и политики в сфере обороны и безопасности ЕС: Навч. посіб. / М.Л.Ентин, М.А.Баймуратов, А.А.Делинский. – К.: ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка, 2004. – 218 с.
225. Муравйов В.І. Європейський Союз: консолідовані договори. – К.: Port-Rojal, 1999. – 206 с.
226. Гнатовський М.М. Становлення та тенденції розвитку європейського правового простору: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київський національний ун- т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 22с.
227. Коваль В.С. Становлення та розвиток Європейського Союзу: історико-правовий аспект: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2003. – 19с.
228. Лаба О.В. Право Європейського Союзу та право України: Теоретико-правові проблеми співвідношення та гармонізації (1991-2004рр.): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2005. – 21с.
229. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична характеристика: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2005. – 32с.
230. Микієвич М.М. Міжнародно-правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з третіми країнами: Автореф.дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / НАН України. – К., 1996. – 16 с.
231. Микієвич М.М. Правові засади організації та діяльності Європе