ПРАВОВИЙ СТАТУС МІЖНАРОДНОГО КОМІТЕТУ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ :

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА МІЖНАРОДНОГО КОМІТЕТУ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА 12
1.1 Юридичні підстави діяльності Міжнародного комітету Червоного Хреста 12
1.2. Права та обов’язки Міжнародного комітету Червоного Хреста в діючому міжнародному праві 32
1.2.1 Права та обов’язки МКЧХ, що передбачені Женевськими конвенціями 1949 р. та Додатковими протоколами 1977 р. 34
1.2.2 Права та обов’язки, що випливають з права на ініціативу 47
1.3. Міжнародна правосуб’єктність Міжнародного комітету Червоного Хреста. 58
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО КОМІТЕТУ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА 87
2.1. Внутрішньо-організаційний механізм Міжнародного комітету Червоного Хреста 87
2.2. Місце Міжнародного комітету Червоного Хреста в Міжнародному русі Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. 97
2.3 Взаємовідносини Міжнародного комітету Червоного Хреста з іншими суб’єктами міжнародного права 123
2.3.1. Співробітництво Міжнародного комітету Червоного Хреста із державами 124
2.3.2. Особливості взаємовідносин Міжнародного комітету Червоного Хреста і Швейцарської Конфедерації 129
2.3.3. Співробітництво Міжнародного комітету Червоного Хреста з іншими міжнародні організації 133
РОЗДІЛ 3. РОЛЬ МІЖНАРОДНОГО КОМІТЕТУ ЧЕРВОНОГО ХРЕСТА У РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННІ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА 139
3.1 Вплив Міжнародного комітету Червоного Хреста на формування доктрини міжнародного гуманітарного права 139
3.2. Участь Міжнародного комітету Червоного Хреста у формуванні звичаєвих норм міжнародного гуманітарного права 152
3.3. Вплив Міжнародного комітету Червоного Хреста на становлення, розвиток та кодифікацію договірних норм гуманітарного права 162
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні людство має унікальну можливість оцінити прогрес у збереженні міжнародного миру та безпеки, досягнутий у другій половині ХХ ст., і намітити основні цілі та завдання на майбутнє. Вирішальна роль у процесі підтримки миру та безпеки, без сумніву, буде й надалі належати Організації Об'єднаних Націй та її державам-членам. Однак вже досить давно стало зрозуміло, що досягнення „вічного миру”, для забезпечення підтримки якого було створено цю та ряд інших міжнародних організацій, є неможливим на сучасному етапі розвитку людства. Саме тому після Другої світової війни відбувся суттєвий розвиток міжнародного гуманітарного права, що діє під час збройних конфліктів (МГП).
Збройні конфлікти досить часто супроводжуються розірванням дипломатичних, консульських та інших офіційних відносин між державами-учасниками конфлікту, зупиненням застосування загальних норм міжнародного права мирного періоду, запровадженням спеціального правового режиму, що характеризується значним обмеженням прав і свобод громадян тощо. Саме в таких умовах застосовується МГП, яке покликане захищати жертви війни. Особлива сфера застосування МГП сприяла створенню спеціальних механізмів, котрі дозволяли б ефективно реалізовувати норми цієї галузі права, а також контролювати їх дотримання, оскільки зрозуміло, що відповідні механізми, розроблені для мирного часу, не можуть застосовуватися в цих умовах. Одним із механізмів, покликаних сприяти ефективній реалізації норм МГП, є ширше залучення до цього процесу інститутів громадянського суспільства, зокрема громадських організацій. Проте, з метою недопущення можливості контролю чи впливу на такі організації держав до них було висунено низку особливих вимог. Так у МГП з’явилося поняття „неупереджена гуманітарна організація”. Будучи нейтральними і незалежними від сторін збройних конфліктів та не розглядаючи питання jus аd bellum, вони сприяють реалізації норм МГП, здійснюють контроль за дотриманням положень міжнародних договорів та виконують роль посередника з метою забезпечення максимального захисту всіх жертв війни.
Серед існуючих неупереджених гуманітарних організацій особливе місце займає Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ). Створений ще у другій половині ХІХ ст., він не тільки став першою організацією такого виду, але і виступив з ініціативою врегулювати питання захисту жертв війни, що загалом привело до створення МГП у його сучасному розумінні.
Враховуючи значний внесок МКЧХ у захист жертв війни, держави-учасниці Женевських конвенцій 1949 року, а згодом й інших міжнародних угод виділили його з-поміж інших гуманітарних організацій, надавши ряд особливих прав. Таким чином, сьогодні правовий статус МКЧХ суттєво відрізняється від статусу інших неупереджених гуманітарних організацій.
До цього часу проблема регулювання правового статусу МКЧХ у міжнародному праві залишається малодослідженою. Першими вітчизняними дослідженнями правового статусу МКЧХ стали роботи П. М. Бугаєвського, написані на початку минулого століття. У радянський та пострадянський періоди окремі аспекти цієї проблеми розглядалася в працях А. Б Ніколаєва, С. А. Подшибякіна, О. В. Тарасова, В. М. Репецького, М. Ю. Черкеса. Ряд питань з проблематики правового статусу міжнародних міжурядових та неурядових організацій розглядалися у працях таких вчених: А. Х. Абашидзе, І. П. Бліщенка, В. Г. Буткевича, М. В. Буроменського, В. Н. Денисова, Е. С. Кривчикової, М. Б. Крилова, Т. І. Левицького, І. І. Лукашука, І. Б. Малкіної, Л. А. Моджорян, Г. І. Морозова, В. І. Муравйова, А. С. Мацка, Т. М. Нешатаєвої, В. Ф. Опришка, О. О. Покрещука, Д. А. Урсіна, Л. Д. Тимченка, Г. І. Тункіна, О. О. Шибаєвої та інших.
Більш детальну увагу питанню правового статусу МКЧХ у міжнародному праві приділено західними вченими. Серед них слід відзначити праці Ф. Абпланальпа, А. Був’є, Ф. Буньона, Х. Гасера, М. Губера, Е. Давіда, Я. Келленбергерга, Ж. Пікте, І. Сандо, М. Сассолі, К. Свінарскі, К. Скубішевскі, Д. Фостера, Х. Хауга та інших.
Проте, комплексного дослідження правового статусу МКЧХ сьогодні немає. З огляду на це виникла нагальна потреба у дослідженні правового статусу МКЧХ у міжнародному праві, його юридичної природи, підстав діяльності та міжнародної правосуб’єктності.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті теми „Міжнародно-правовий захист прав людини: теорія сучасність, перспективи” (реєстраційний № 01050004926).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне наукове дослідження правового статусу Міжнародного комітету Червоного Хреста у міжнародному праві. Досягнення поставленої мети здійснювалося через постановку та вирішення наступних основних завдань:
 дати загальну характеристику та виявити специфіку юридичної природи МКЧХ;
 визначити юридичні підстави діяльності МКЧХ та проаналізувати їх правову природу;
 охарактеризувати міжнародні права та обов’язки МКЧХ, передбачені діючими міжнародними договорами та звичаями;
 розглянути право МКЧХ на ініціативу, охарактеризувати юридичну природу цього права та виявити основні тенденції його розвитку;
 проаналізувати правосуб’єктність МКЧХ у контексті сучасних поглядів на міжнародну правосуб’єктність міжнародних міжурядових та міжнародних неурядових організацій;
 провести аналіз внутрішньоорганізаційного механізму МКЧХ;
 з’ясувати місце та роль МКЧХ у Міжнародному русі Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (Рух);
 розкрити основні форми співпраці МКЧХ з іншими членами Руху;
 охарактеризувати взаємовідносини МКЧХ з іншими суб’єктами міжнародного права;
 виявити особливості взаємовідносин МКЧХ та Швейцарії;
 розглянути вплив МКЧХ на формування доктрини МГП;
 проаналізувати вплив МКЧХ на формування звичаєвих норм МГП;
 дослідити вплив МКЧХ на становлення, розвиток та кодифікацію договірних норм МГП і визначити основні форми такого впливу.
Об'єктом дослідження є сукупність норм, які регламентують правовий статус Міжнародного комітету Червоного Хреста у міжнародному праві.
Предметом дослідження є правовідносини, які виникають у процесі реалізації правових норм, що регламентують правовий статус Міжнародного комітету Червоного Хреста у міжнародному праві.
Методи дослідження. Наукова обґрунтованість сформульованих висновків визначається широкою сукупністю методів наукового пізнання. Методологічне підґрунтя дисертації склали філософські, загальнонаукові методи пізнання, а також спеціальні методи правової науки. Використання цих методів здебільшого мало комплексний характер. Дослідження побудовано на принципі наукового плюралізму. У процесі дослідження широко використовувався діалектичний метод пізнання, що зокрема дало змогу розглядати юридичні питання у їх взаємозв’язку з політичними та іншими чинниками. За допомогою конкретно історичного методу було досліджено ґенезу розвитку міжнародного гуманітарного права та вплив на нього МКЧХ. Серед загальнонаукових методів пізнання важливе значення мало використання формально-логічних методів та прийомів обробки інформації: аналізу, синтезу, аналогії, індукції, дедукції, екстраполяції, моделювання та абстрагування. Їх використання в ході теоретичного аналізу положень науки та практики дали змогу встановити основні вимоги до суб’єкта міжнародного права і провести аналіз міжнародної правосуб’єктності МКЧХ. Водночас використання формально-юридичного методу дало змогу зосередити увагу на питанні правового статусу МКЧХ. Застосування методу порівняння дало можливість розкрити юридичну природу цієї організації. За допомогою системного методу було показано місце МКЧХ у системі МГП. У ході дослідження використовувалися спеціальні наукові методи. Так, використання методу нормативно-догматичного аналізу дало змогу тлумачити юридичні тексти міжнародних договорів, резолюцій міжнародних організацій національного законодавства держав та установчих документів МКЧХ та Руху, а також матеріалів, які відображають процес їх розробки і практику застосування, рішень міжнародних судових органів тощо. Метод прогнозування дав можливість передбачити можливі варіанти зміни правового статусу МКЧХ у міжнародному гуманітарному праві у майбутньому.
При написанні дисертації використовувалися відповідні міжнародно-правові акти, рішення та внутрішні документи міжнародного суду ООН, кримінальних трибуналів ad hoc для Югославії та Руанди та Міжнародного кримінального суду, чинне законодавство Швейцарії та деяких інших держав, установчі та інші документи МКЧХ і Руху, спеціальна наукова література з теорії права, міжнародного права та інших юридичних наук. У процесі дослідження опрацьовано близько 50 рішень та інших документів кримінальних трибуналів ad hoc, 200 резолюцій Міжнародних конференцій Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, 400 прес-релізів МКЧХ, 80 договорів між МКЧХ та державами про статус делегацій та ряд інших документів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що воно є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням правового статусу МКЧХ у міжнародному праві.
За результатами проведеного дослідження сформульовано такі основні положення, що мають елементи наукової новизни і виносяться на захист:
 сформульовано висновок про те, що МКЧХ є особливим суб’єктом міжнародного права, який поєднує елементи, характерні для юридичної природи як міжнародних міжурядових, так і неурядових організацій;
 встановлено, що юридичними підставами діяльності МКЧХ є в першу чергу норми міжнародного права, що суттєво відрізняє його від інших неурядових організацій;
 обґрунтовано існування двох основних груп міжнародних прав МКЧХ: 1) прав, які передбачені нормами міжнародного права; 2) прав, що випливають із його права на ініціативу;
 сформульовано визначення поняття права МКЧХ на ініціативу, яке слід розуміти як передбачену договірними та звичаєвими нормами міжнародного права можливість МКЧХ пропонувати сторонам збройних конфліктів прийняти гуманітарні дії на користь жертв цих конфліктів;
 обґрунтовано положення про те, що МКЧХ володіє міжнародною правосуб’єктністю;
 сформульовано висновок про те, що правосуб’єктність МКЧХ є наслідком його визнання іншими суб’єктами міжнародного права;
 доведено, що МКЧХ володіє імунітетами та привілеями в обсязі, притаманному для міжнародних міжурядових організацій;
 встановлено, що МКЧХ – це єдина міжнародна організація, персонал якої має імунітет від дачі показів у міжнародних кримінальних трибуналах ad hoc та Міжнародному кримінальному суді;
 з’ясовано, що МКЧХ володіє договірною правоздатністю в об’ємі, передбаченому для міжнародних міжурядових організацій, а договори, які він укладає, є міжнародними;
 встановлено, що МКЧХ має право на обмін представництвами з державами та міжнародними організаціями, які мають статус, аналогічний статусу представництв міжнародних міжурядових організацій;
 обґрунтовано положення, що МКЧХ бере участь у процесі створення норм міжнародного права;
 визначено основні форми впливу МКЧХ на формування, розвиток та кодифікацію норм МГП.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та теоретичні положення можуть використовуватися для подальших наукових досліджень проблем, пов’язаних із правовим статусом міжнародних неурядових організацій, неупереджених гуманітарних організацій і МКЧХ, а також захисту прав людини під час збройних конфліктів.
Практичне значення отриманих результатів може проявитися у наступних аспектах:
 у науково-освітньому (застосування у навчальному процесі при викладанні курсів „Міжнародне право”, „Міжнародне гуманітарне право”, „Міжнародне право прав людини” та „Право міжнародних організацій”);
 правотворчому (під час розробки міжнародно-правових документів у сфері міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини );
 інформаційно-аналітичному (в ході поширення міжнародно-правових знань);
 практичному (в роботі органів зовнішніх відносин України та інших держав у процесі укладання міжнародних угод з МКЧХ та будь-якій іншій співпраці з цією організацією).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Формулювання положень, котрі характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, є особистим внеском здобувача у дослідження означеної проблеми.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка. Матеріали роботи оприлюднювались у доповідях здобувача: на науково-практичній конференції „Міжнародне право після 11 вересня 2001 року” (23 квітня 2004 р., м. Одеса); на ІІІ міжнародної конференції аспірантів, студентів та здобувачів „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (23-24 березня 2007 р., м. Луцьк); на XIV Міжнародної конференції студентів, аспірантів і молодих учених „Ломоносов 2007” (11-14 квітня 2007 р., м. Москва); на Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми міжнародного права у світлі послання Президента республіки Казахстан Н. А. Назарбаєва «Новий Казахстан у новому світі” (18 квітня 2007 р., м. Алмати); на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів факультету міжнародних відносин, що відбувалися у Львівському національному університеті імені Івана Франка у 2005-2007 роках.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у 9 наукових працях автора (5 із них у фахових виданнях, визначених ВАК України).
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок, з яких список використаних джерел займає 23 сторінки й охоплює 305 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у комплексному дослідженні правового статусу МКЧХ у міжнародному праві. Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є такі висновки:
1. МКЧХ – це особливий суб’єкт міжнародного права, який поєднує елементи, характерні для юридичної природи як міжнародних неурядових, так і міжнародних міжурядових організацій. МКЧХ було створено відповідно до норм національного права, його Статут є цивільно-правовою угодою, членами цієї організації є виключно фізичні особи, йому було надано консультативний статус при ЕКОСОР, що характерно виключно для неурядових організацій. У той же час МКЧХ має більшість ознак правосуб’єктності, притаманних міжнародним міжурядовим організаціям, а саме: привілеї та імунітети, права на укладання договорів з іншими суб’єктами міжнародного права, право на обмін представництвами з державами та міжнародними організаціями; обов’язок нести відповідальність за свої дії.
2. Юридичними підставами діяльності МКЧХ є акти як національного. так і міжнародного права. До перших слід віднести національне законодавство Швейцарії, відповідно до якого його було створено, а також Статут МКЧХ як цивільно-правову угоду, укладену відповідно до національного законодавства; до других – міжнародні договори та звичаї. Джерела, що складають юридичні підстави діяльності МКЧХ, характеризуються такими специфічними рисами: по-перше, одним із найважливіших джерел, які складають підстави його діяльності, є Статут та резолюції Руху, правова природа яких досить суперечлива; по-друге, МКЧХ не є учасником універсальних міжнародних договорів, на підставі яких він діє, хоча вони регулюють окремі аспекти його правового статусу; по-третє, крім норм міжнародного права, що регулюють діяльність загалом усіх чи деяких груп суб’єктів, міжнародні договори містять низку норм, які регулюють виключно статус МКЧХ, що свідчить про унікальність такого статусу.
3. Норми міжнародного права передбачають ряд міжнародних прав і обов’язків МКЧХ, а саме: право створювати та забезпечувати діяльність Центрального Довідкового Агентства, відвідувати всі місця, де перебувають військовополонені та особи, що знаходяться під захистом, перевозити та проводити розподіл посилок та іншої гуманітарної допомоги, сприяти створенню санітарних та безпечних зон і місцевостей, захищати жертви збройних конфліктів неміжнародного характеру, пропонувати добрі послуги, виконувати функції Держави-Покровительки, вносити пропозиції щодо змін та доповнень до Женевських конвенцій 1949 р. та Додаткових протоколів 1977 р., виконувати інші доручення, передбачені спеціальними угодами тощо. Такі міжнародні права характеризуються рядом специфічних рис: по-перше, порівняно з іншими суб’єктами права, діяльність МКЧХ значною мірою регулюється міжнародними звичаями; по-друге, крім прав, які є загальними для всіх неупереджених гуманітарних організацій, МКЧХ має ряд особливих прав; по-третє, перелік міжнародних прав цієї гуманітарної організації не є вичерпним, про що прямо вказується в ряді міжнародних договорів.
4. Серед прав МКЧХ, прямо передбачених чинними нормами міжнародного права, особливе місце посідає право на ініціативу. Це право слід розуміти як передбачену договірними та звичаєвими нормами міжнародного права можливість МКЧХ пропонувати сторонам збройних конфліктів прийняти гуманітарні дії на користь жертв цих конфліктів. Право на ініціативу не є необмеженим. Норми міжнародного права встановлюють ряд вимог до такої ініціативи: по-перше, ініціатива повинна мати гуманітарний характер, тобто бути спрямованою на захист прав та інтересів жертв конфлікту; по-друге, ініціатива повинна передбачати активну участь МКЧХ у втіленні цієї пропозиції в життя. Крім того, вона може здійснюватися лише в рамках, передбачених нормами міжнародного права (тобто не повинна суперечити його імперативним нормам), та відповідно до Основоположних принципів (зокрема нейтралітету та незалежності).
5. Норми міжнародних договорів сформульовані таким чином, що прямо не передбачають жодного обов’язку МКЧХ. Це зумовлено тим, що міжнародні обов’язки не можуть виникати на підставі договорів, у яких МКЧХ не бере участі. Проте це не означає, що міжнародне право не накладає на МКЧХ жодних обов’язків. Кожна з норм, що передбачає будь-яке право МКЧХ, містить і умови його здійснення, які практично завжди пов’язані з прийняттям на себе зобов’язань. Таким чином, лише коли МКЧХ використовує певне конкретне право, він зобов’язаний виконувати покладені на нього у цьому випадку обов’язки.
6. МКЧХ володіє міжнародною правосуб’єктністю. Проте правосуб’єктність МКЧХ виникає не в силу норм, що містяться в його установчому акті, як у більшості сучасних міжнародних організацій, а є результатом визнання останнього суб’єктом міжнародного права з боку більшості держав та міжнародних організацій. Така ситуація склалася історично і є наслідком визнання його внеску в захист жертв війни. У цілому, можна виділити три аспекти статусу суб’єкта міжнародного права, якими користується МКЧХ:
 міжнародною правосуб’єктністю універсального типу, яка визнається за ним Женевськими конвенціями 1949 року та Додатковими протоколами до них 1977 року та покликана забезпечити йому можливість здійснювати усі необхідні дії з метою ефективного захисту жертв війни та інші функції, визнані за ним цими документами. Оскільки Женевські конвенції 1949 року ратифікували 194 держави, то таке визнання має загальний характер;
 міжнародною правосуб’єктністю, визнаною ООН, яка надала МКЧХ статус спостерігача на Генеральній Асамблеї ООН. Сьогодні МКЧХ є єдиною міжнародною неурядовою організацією, яка має такий статус. Крім того, МКЧХ має консультативний статус при ЕКОСОР та інших міжнародних організаціях;
 міжнародною правосуб’єктністю, визнаною договорами про статус МКЧХ та іншими договорами зі спеціальних питань, які він укладає з державами та міжнародними організаціями.
Крім того, МКЧХ володіє статусом суб’єкта міжнародного приватного права, оскільки є юридичною особою, створеною відповідно до норм національного законодавства Швейцарії, яким у необхідних випадках може скористатися на основі законодавства конкретної держави.
7. Хоча установчі документи МКЧХ не містять положень про міжнародну правосуб’єктність МКЧХ, її зміст може бути визначено на основі аналізу його відповідних міжнародних прав та обов’язків, а саме: права на привілеї та імунітети; права на укладання договорів з державами та іншими міжнародними організаціями; права на обмін представництвами з державами та міжнародними організаціями; обов’язку щодо несення відповідальності за свої дії тощо.
8. Привілеї та імунітети МКЧХ характеризуються тим, що: 1) поділяються на привілеї та імунітети, що застосовуються в мирний час, та привілеї та імунітети, що застосовуються під час війни; 2) джерелами першої групи привілеїв та імунітетів є угоди про статус делегацій та інші двосторонні угоди, джерелами другої − Женевські конвенції 1949 року, Додаткові протоколи до них 1977 року та міжнародні звичаї; 3) вони мають чіткий функціональний характер; 4) за своїм характером вони не є дипломатичними, в той же час персоналу МКЧХ можуть надаватися дипломатичні паспорти Швейцарії; 5) норми міжнародного права передбачають низку імунітетів МКЧХ, які притаманні лише цій організації − імунітет МКЧХ та його персоналу не свідчити в органах міжнародної кримінальної юстиції, зокрема Міжнародному кримінальному суді. Загалом, система та обсяг привілеїв та імунітетів МКЧХ аналогічні системі та обсягу привілеїв та імунітетів, що притаманні більшості міжнародних організацій, зокрема таким, як спеціалізовані установи ООН та Рада Європи.
9. Характерними рисами нормативно-правової регламентації договірної правоздатності МКЧХ є: 1) право МКЧХ укладати міжнародні договори у загальній формі визначено як договірними, так і звичаєвими нормами міжнародного права, зокрема про нього йдеться в декількох універсальних угодах, серед яких Женевські конвенції 1949 року і Додаткові протоколи до них 1977 року; проте таке право має чіткий функціональний характер: МКЧХ може укладати лише ті міжнародні угоди, які мають на меті захист жертв війни; 2) право МКЧХ укладати двосторонні договори з державами регулюється також міжнародним звичаєм; 3) двосторонні договори про статус його делегацій, які МКЧХ укладає з державами, практично нічим не відрізняються від так званих угод „про штаб-квартиру”, які укладають міжнародні міжурядові організації.
10. Завдання та функції, які міжнародне право покладає на МКЧХ, неможливо здійснювати без виростання права на обмін представництвами з державами та міжнародними організаціями. Саме тому МКЧХ має свої представництва в досить великій кількості держав. Реалізація цього права МКЧХ має ряд особливостей: по-перше, залежно від завдань, які покладаються на представництво, їх поділяють на регіональні (діють у мирний час) та оперативні (діють у державах, де відбувається збройний конфлікт); по-друге, такі представництва створюються виключно на підставі двосторонніх угод між МКЧХ та державою розміщення і мають статус, аналогічний статусу представництв інших міжнародних міжурядових організацій. Що стосується представників держав у МКЧХ, то таке представництво є можливе, проте досить рідко використовується.
Крім того, МКЧХ має свої представництва в ряді міжнародних організацій, зокрема ООН, Європейському Союзі, СНД та інших. Право зворотного представництва жодного разу не застосовувалося.
11. Як і в більшості міжнародних організацій, внутрішньо-організаційний механізм МКЧХ визначається положеннями його Статуту і правилами процедури та побудований відповідно до загальноприйнятих стандартів. Його основними органами є Асамблея (основний орган), Рада Асамблеї (орган оперативного управління), Президент і його заступники (координаційний), Директорат (виконавчий орган), Контрольний орган. Серед особливостей внутрішньо-організаційного механізму МКЧХ слід виділити такі: по-перше, Статут та внутрішні правила не достатньо чітко визначають повноваження кожного з органів МКЧХ; важливу роль у регулюванні діяльності окремих органів відіграє доктрина МКЧХ; по-друге, у внутрішньо-організаційному механізмі МКЧХ намітилася тенденція спеціалізації окремих елементів цього механізму, що тягне за собою створення все нових органів та зумовлює зростання штату організації, особливо її виконавчого органу; по-третє, все більше повноважень передається від Асамблеї, яка є вищим органом організації, до Ради Асамблеї. Така тенденція зумовлена необхідністю більш оперативно реагувати на ситуації.
12. МКЧХ бере активну участь у процесі розробки міжнародних договорів з гуманітарного права. Основними формами участі МКЧХ у розробці договорів у сфері МГП є:
а) створення спеціальних органів для розробки договорів (іноді і сам МКЧХ виступає як такий орган);
б) проведення конференцій. МКЧХ не тільки проводить конференції Червоного Хреста, де обговорюються питання, пов’язані із розробкою нових договорів у сфері МГП, але й практично завжди виступає ініціатором скликання дипломатичних конференцій, де такі договори укладалися;
в) надання допомоги на всіх стадіях правотворчого процесу у ролі експертної організації. Як правило, МКЧХ бере участь у дипломатичних конференціях одразу у двох ролях: як учасник та як експертна організація.
Серед особливостей слід виділити те, що МКЧХ ніколи не бере участі у договорах, які він розробляє, що дає йому змогу зберігати нейтралітет та не порушувати власні принципи, зокрема принцип неупередженості.
13. МКЧХ відіграє досить важливу роль у формуванні доктрини МГП. Такий вплив здійснюється у двох основних формах: розробка нових вчень та тлумачення норм МГП. Перша проводиться у сферах, ще не врегульованих нормами МГП, або у випадках, коли таке регулювання є неефективним. Основне її завдання – заповнити прогалини в міжнародному праві та розробити правила поведінки у таких випадках, щоб хоча б у мінімальній формі врегулювати ці відносини. Що ж стосується тлумачення норм МГП, то воно здійснюється з метою більш ефективного регулювання відносин шляхом покращення реалізації чи поширення існуючих норм МГП на нові відносини. Діяльність МКЧХ щодо формування доктрини має цілеспрямований характер та є першим етапом у процесі формування норм договірного та звичаєвого права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Міжнародні угоди та інші документи:

1. Acuerdo entre el gobierno nacional y las FARC-EP (02 de Junio de 2001)//
2. Agreement between the International Committee of the Red Cross and Kingdom of Thailand, December 1, 1976.
3. Agreement between the International Committee of the Red Cross and the Greece, December 23, 1949.
4. Agreement between the International Committee of the Red Cross and Republic of India about repatriation Prisoners of War, August 28, 1973.
5. Agreement between the International Committee of the Red Cross and Swiss Federal Council to determine the legal status of the Committee in Switzerland 19 March 1993.// International Review of the Red Cross. –1993. – № 293-298.
6. Agreement of Cambodia and ICRC (august 29, 1997).
7. Aide-memoire du Ministere des Affaires etrangeres de la Republique populaire du Kampuchea a la mission conjointe du CICR et de I'UNICEF, 28 septembre 1979, Archives du CICR, dossier 280 (180).
8. Continental Shelf case (Libyan Arab Jamahiriya v. Malta), Judgment, 3 June 1985. − ICJ Reports, 1985.
9. Cooperation Agreement between the United Nations and International Committee of the Red Cross, October 22, 1990.
10. Cooperation Agreement between the Organization of African Unity and International Committee of the Red Cross, May 14, 1992.
11. Cooperation Agreement between the Organization of American States and International Committee of the Red Cross, May 19, 1996.
12. Cooperation Agreement between the European Union and International Committee of the Red Cross, May 14, 1992
13. Cooperation Agreement between the Organization of the Islamic Conference and International Committee of the Red Cross, February 06, 1994.
14. Cooperation Agreement between the Arab League and International Committee of the Red Cross, November 17, 1999.
15. Cooperation Agreement between the Commonwealth of Independent States and International Committee of the Red Cross, maj 14, 1996.
16. Treaties & documents by date // (01-11-2006)
17. Венская конвенция о праве международных договоров между государствами и международными организациями или между международными организациями от 21 мая 1986 г.// Действующее международное право в трех томах. Том 1. − Москва, 1997.
18. Германско-советское соглашение о взаимной репатриации военнопленных и интернированных гражданских лиц от 19 апреля 1920 года // Документы внешней политики СССР. Том 2. − Москва, 1958.
19. Договір між Урядом України і Міжнародним Комітетом Червоного Хреста (МКЧХ) про відкриття Місії МКЧХ в Україні від 5 грудня 1995 року.
20. Додаток до доповіді Генерального секретаря по охороні навколишнього середовища в період збройних конфліктів від 29 липня 1993 року.
21. Документ ООН A/48/265 (1993).
22. Документ ООН А/RES/60/147 (21March 2006).
23. Документ ООН E/CN 4/1998/53/Add/2 (1998).
24. Документ ООН A/46/182 (1991).
25. Проект кодекса преступлений против мира и безопасности человечества, от 22 июля 1995 г.. Документ ООН А/CN.4/L.506 (1995)
26. Дополнительный протокол к Женевским конвенциям 1949 года, касающийся принятия дополнительной отличительной эмблемы (Протокол ІІІ). − Москва, 2007. − 12 с.
27. Европейская конвенция о признании правосубъектности международных неправительственных организаций, 1986 года // Международное публичное право. Сборник документов в 2 частях. Часть 1. − Москва, 2006.
28. Європейська соціальна хартія // Збірка договорів Ради Європи. − Київ, 2000. − С. 109-152.
29. Женевская конвенция об улучшении участи раненых и больных воинов во время сухопутной войны, от 22 августа 1864 года.// http://www.icrc.org/web/rus/siterus0.nsf/htmlall/6lkasf?opendocument
30. Женевская конвенция об улучшении участи раненых и больных в действующих армиях. / Международное гуманитарное право в документах. − Москва, 1996. − С. 151-173.
31. Женевская конвенция об улучшении участи раненых, больных и лиц, потерпевших кораблекрушение, из состава вооруженных сил на море. / Международное гуманитарное право в документах. − Москва, 1996. − С.174-193.
32. Женевская конвенция об обращении с военнопленными / Международное гуманитарное право в документах. − Москва, 1996. − С. 194-265.
33. Женевская конвенция о защите гражданского населения во время войны. / Международное гуманитарное право в документах. − Москва, 1996. − С. 266-334.
34. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе, 1 августа 1975 року. // Действующее международное право. В 3-х томах. Том 2. – Москва, 1996. – С. 151-155.
35. Конвенция о безопасности персонала Организации Объеденных Наций и связанного с ним персонала от 9 декабря 1994 года // Международное публичное право. Сборник документов в 2 частях. Часть 1. − Москва, 2006. − С. 829-835.
36. Конвенция об улучшении участи раненых и больных в действующих армиях от 12 августа 1949 года //Женевские конвенции от 12 августа 1949 года и Дополнительные протоколы к ним. − Москва, 2003.
37. Конвенция о запрещении или ограничении применения конкретных видов обычного оружия, которые могут считаться наносящими чрезмерные повреждения или имеют неизбирательное действие от 10 апреля 1981 года// Международное гуманитарное право в документах. − Москва, 1997.
38. Конвенции о запрещении применения, накопления запасов, производства и передачи противопехотных мин и об их уничтожении от 18 сентября 1997 года// Международное публичное право. Сборник документов в 2 частях. Часть 2. − Москва, 2006. − С. 2493-2503.
39. Конвенция о защите культурных ценностей в случае вооруженного конфликта от 14 мая 1954 года // Международное гуманитарное право в документах. − Москва, 1996. − С. 418-432.
40. Конвенция о привилегиях и иммунитетах Организации Объединенных Наций от 13 февраля 1946 г. // Международное публичное право. Сборник документов в 2 частях. Часть 1. − Москва, 2006. − С. 823-829.
41. Мирное соглашение по Боснии и Герцеговине: положения, касающиеся МККК // Международный журнал Красного Креста. – 1996.− № 9. – С. 251-254.
42. Резолюція Генеральної Асамблеї 1992/73 від 5 березня.1992 року.
43. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 45/6 (1990).
44. Резолюции Генеральной Ассамблеи ООН 193-С(ІІІ) (1948); 288-B(IV) (1949); 615(VII) (1952).
45. Резолюция Совета Безопасности ООН 515 (1982).
46. Резолюция Совета Безопасности S/Res.770 (1992); S/Res.771 (1992).
47. Римский статут международного уголовного суда // Международное публичное право. Сборник документов в 2 частях. Часть 2. − Москва, 2006. − С. 2726-2769.
48. Соглашение о всеобъемлющем политическом урегулировании Камбоджийского конфликта //Сборник международных договоров СССР и Российской Федерации. − Выпуск XLVII.− Москва, 1994. −С. 38 - 57.
49. Соглашение о первоочередных мерах по защите жертв вооруженных конфликтов от 24 сентября 1993 года //"Содружество", Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ. − 1993.−№ 4. − С. 13-19.
50. Соглашение о сотрудничестве с организацией американских государств // Международный журнал красного креста.− 1996. − № 11. − С. 488.
51. Статут международного суда ООН (извлечение) // Международное публичное право. Сборник документов. − Москва, 2006. − С. 6.
52. Устав Организации Объединенных наций // Действующее международное право. В 3-х томах. Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Том 1. – Москва, 1996. – С. 7-34.
53. Правила процедуры и доказывания Международного Уголовного Суда// http://www.un.org/russian/law/icc/docs.htm
54. Протокол об ослепляющем лазером оружии (Протокол IV) от 12 октября 1995 года.// Международное публичное право. Сборник документов в 2 частях. Часть 2. − Москва, 2006. − С. 2484-2485.
55. Протокол о запрещении или ограничении применения мин, мин-ловушек и других устройств (Протокол II) с поправками, внесенными 3 мая 1996 года // Международное публичное право. Сборник документов в 2 частях. Часть 2. − Москва, 2006. − С. 2474-2482.
56. Протокол о запрещении применения на войне удушливых, ядовитых или других подобных газов и бактериологических средств, 17июля 1925 г.// Действующее международное право в трех томах. Том 2. − Москва,1997. − С. 587.
57. Соглашение между правительством Киргизской республики и Международным Комитетом Красного Креста (МККК) о статусе, привилегиях и иммунитетах МККК в Киргизской республике от 7 октября 2004 года
58. Угода між Міжнародним комітетом Червоного Хреста та Міністерством внутрішніх справ України № 5 від 20 січня 1998 року.
59. Устав Совета Европы от 5 мая 1949 г.// Бенуа-Ромер Ф. Право Совета Европы: На пути к общеевропейскому правовому пространству. − Москва, 2007. − С. 195-199

Документи МКЧХ та Міжнародного руху Червонного Хреста та Червонного Півмісяця:
60. ХХth Round table and International Congress: “United for respect of international humanitarian law” 6 - 9 September 1995. − Geneva, 1996.
61. Blinding weapons: Report of meetings of experts converned by the International Committee of the Red Cross on battlefield laser weaponts 1989−1991. − Geneva, 1993.
62. Bulletin du CICR. − Octobre. −1991.
63. Bulletin international des Societes de la Croix- Rouge. − 1916. − № 186.
64. Bulletin international des Societes de la Croix- Rouge. − 1894. − № 100.
65. Cardia I. Note for the record, Protocole de 1925 (Apr 26, 2001)
66. Commentaire des Protocoles additionnals du 8 juin 1977 aux Conventions de Geneve du 12 août 1949. − Geneve, 1987.
67. Dokument D 795 // Conseil des Délégués de la Croix-Rouge internationale, Compte rendu des débats, Prague, 1961. − Genéve, 1961.
68. En faveur des victims d’expériences pseudo-médicales – L’action de la Croix-Rouge // Revue internationale de la Croix-Rouge. − 1973. − № 649.
69. Final report of the Committee on Formation of Customary (General) International Law, Statement of principles Applicable to the Formation of General Customary International Law // International Law Association. Report of the Sixty-Ninth Conference. − London 2000.
70. International Committee of the Red Cross, Dixieme Conference Internationale de la Croix-Rouge riunie a Geneve du 50 mars au 7 avril 1921, Res XII. // Revue intemationale de la Croix-Rouge. − 1921 − № 330.
71. International Committee of the Red Cross, Report on the Work of the Conference of Government Experts for the Study of the Conventions for the Protection of War Victims (Geneva, April 14-26, 1947).− Geneve, 1947.
72. Letter from the International Committee of the Red Cross to the Assembly of the League of Nations, Limitation de la guerre. −Архів МКЧХ.− Справа B CR 82.
73. Memorandum adresse par le Comite international de la Croix-Rouge aux Gouvemements des Etats parties a la Convention de Geneve et aux Socie'th nationales de la Cnix-Kouge, 27 // Revue international de la Croix-Rouge. − 1945.− № 85.
74. Persons displaces within their own country. Report of the Symposium. − Geneva, 1996.
75. Raport general du Comite international de la Croix- Rouge sur son activite d’août 1934 à maps 1938. // CICR. − 1938. − Р. 129-130.
76. Raport general du Comite de la Croix- Rouge sur son activite de 1912 a 1920. − Geneve, 1921.
77. Rapport présenté par le CICR á la XXIe Conférence internationale de la Croix-Rouge (Istambul, 1969). // Revue internationale de la Croix- Rouge. − 1969. − № 607.  P. 405-415.
78. Rapport sommaire sur les travaux de la Conference d'experts gouvernementaux pour I'etude des Conventions protegeant les victimes de la guerre (Geneve, 14-26 avril 1947). − Geneve, 1947.
79. Rapport sur les travaux de la Conference d'experts gouvernementaux pour I'etude des Conventions protegeant les victimes de la guerre (Geneve, 14- 26 avril 1947). − Geneve, 1947.
80. Report ICRC about the situation in Afghanistan 2001-2005 ..
81. Review of delegated ICRC projects and participating National Society (PNS) bilateral projects carried out in areas under ICRC coordination — Final Report”, May 1997, unpublished ICRC document.
82. Revue internationale de la Croix- Rouge. − 1920. −№16 .
83. Seventeenth International Red Cross Conference (Stockholm, Aug 1948), Report (Swedish Red Cross 1948); Seventeenth International Conference of the Red Cross, Stenogramme des seances de la Commission juridique and Resume des debats des sous-commissions de la Commission juridique (Aug 1948).
84. Tesley Report. − Geneva, 1998. − P. 87-92.
85. XXIV Международная конференция Красного Креста и Красного Полумесяца, Женева, 3–7 декабря 1995 г. Резолюция 1. Международное гуманитарное право: от права к действию. Отчет о деятельности по выполнению решений Международной конференции по защите жертв войны // Международный журнал Красного Креста. – 1996.− № 8. – С. 56-60.
86. Годовой отчет МККК за 2005 год. //
87. Годовой отчет МККК за 2004 год. //
88. МККК назначает членов Директората // Международный журнал Красного Креста.: – 1998. – №21.– С. 441.
89. Нота МКЧХ до товариств Червоного Хреста та воюючим сторонам від 27.ХІ.1921 р.
90. Обзор оперативной деятельности МККК в 2004 году − Москва, 2005.
91. Обзор оперативной деятельности МККК в 2005 году. − Москва, 2006.
92. Обзор оперативной деятельности МККК в 2006 году. − Москва, 2007.
93. Обзор оперативной деятельности МККК в 2007 году // http://www.icrc.org/web/rus/siterus0.nsf/htmlall/section_finances_and_budget?OpenDocument
94. Основополагающие принципы движения Красного Креста и Красного Полумесяца.− Москва, 1995. − С. 3.
95. Основы и принципы международного движения Красного Креста и Красного Полумесяца // Международное движение Красного Креста и Красного Полумесяца: Сборник уставов и других документов. − Москва, 1995. − С. 5-7.
96. Правила процедуры Международного движения Красного Креста и Красного Полумесяца // Международное движение красного Креста и Красного Полумесяца. Сборник Уставов и других документов. – Москва, 1995. – С. 34-49.
97. Прес реліз МКЧХ від 17 грудня 2007 року.
98. Принципы и правила проведения операций Красного Креста и Красного Полумесяца по оказанию помощи при стихийных бедствиях и катастрофах //Международное движение красного Креста и Красного Полумесяца. Сборник Уставов и других документов. – Москва, 1995. С. 164-181.
99. Протокол засідання Юридичної комісії від 1 травня 1946 р. і записка Жана Мейлана про роль і діяльність МКЧХ під час громадянської війни від 29 квітня 1946 р. − Архів МКЧХ - CR 211.
100. Резолюція № 1 IV Берлінської конференції 1869 року
101. Резолюція № 1 VI Вашингтонської конференції 1912 року.
102. Резолюція № 15 ХIV Женевської конференції 1921 року
103. Резолюція Міжнародної конференції Червоного Хреста № 1 від 9 жовтня 1986 року.
104. Резолюция 6 ХХІІ Международной конференции Красного Креста // Международное движение красного Креста и Красного Полумесяца. Сборник Уставов и других документов. – Москва, 1995. – С. 161.
105. Резолюция Международной конференции Красного Креста № 1 от 21 июня 2006 года // http://www.icrc.org/web/rus/siterus5.nsc/htmlall/irrc-detention-03-2005?opendocument
106. Решение Международной конференции состоявшейся в Женеве 26-29 октября 1863 г. // Международное движение красного Креста и Красного Полумесяца. Сборник Уставов и других документов. – Москва, 1995. – С. 5-6.
107. Севильское Соглашение об организации международной деятельности составных частей Международного движения Красного Креста и Красного Полумесяца // http://www.icrc.org/web/rus/siterus0.nsf/html/666DLH
108. Типовой закон об использовании и защите эмблемы красного креста и красного полумесяца // Эмблема. История и современность. Статьи и документы. − Москва, 1998. − С 147-159.
109. Устав Международного Движения Красного Креста и Красного Полумесяца (в ред. от 21 июня 2006 г. ) //
110. Устав Международного движения Красного Креста и Красного Полумесяца // Международное движение красного Креста и Красного Полумесяца. Сборник Уставов и других документов. – Москва, 1995. – С. 11 – 31.
111. Устав Международного Комитета Красного Креста // Международное движение Красного Креста и Красного Полумесяца: Сборник уставов и других документов. − Москва, 1995. − С. 67-73.
112. Устав Международного Комитета Красного Креста от 24 июня 1998 года // Международное движение Красного Креста и Красного Полумесяца: Сборник уставов и других документов. − Москва, 2000. − С. 68-73.
113. Циркулярний лист № 20 Центральним комітетам допомоги пораненим від 20 липня 1870 року.// Actes du Comite international. − 1871.− P. 171-173.
114. Циркулярний лист № 21 Центральним комітетам допомоги пораненим від 20 липня 1870 року // Actes du Comite international. − 1871.− P. 173-175.

Спеціальна література:
115. Bagnion F. Le CICR et la protection des victims de la guerre.− Geneve, 1994.
116. Bernard V. How government fiscal concessions can strengthen Red Cross and Red Crescent Societies // International Review of the Red Cross. −1996. − № 313. − P. 452-475.
117. Blondel J. The regional delegations of the International Committee of the Red Cross // International Review of the Red Cross. − 1996 − № 312. − P.332-333.
118. Boissier P. Histoire du CICR, Vol. I. − Paris, 1963. − 268 р.
119. Boissier P. History of the International Committee of the Red Cross. Volume I: From Solferino to Tsushima.− Geneva, 1985. − 392 р.
120. Bowett D.W. The law of international institutions. − London, 1982. − 692 p.
121. Bugnion F. The International Committee of the Red Cross and the Development of International Humanitarian Law // Chicago Journal of International Law. − 2005 − Vol. 5. − № 1. − Р. 204-208.
122. Cepelka C., Sturma P. Mezinarodni pravo verejne. − Praha, 2003. − 762 s.
123. Dind P. Security in ICRC field operations //The International Review of the Red Cross. − 1998. − № 323. − P.340-341.
124. Dunant H. Un souvenir de Solferino. − Geneve, 1990. − 147 p.
125. Durant A. History of the International Committee of the Red Cross. From Sarajevo to Hiroshima. – Geneva, 1984. – 590 р.
126. Erikkson C. Humiliating and degrading treatment under international humanitarian law: criminal accountability, state responsibility, and cultural considerations// The Air Force Law Review.- 2004. -№ 55. - P. 300.
127. Escorihuela A. Le Comite internationale de la Croix- Rouge comme organization sui generis? Remarquesa personalite juridique internationale du CICR // Revue generale de droit international public. − 2001. − Vol. 105. − №3. − Р. 598-602.
128. Favre E. L’internement en Suisse des prisoner de guerre maladies ou blesses. − Geneve, 1919. − 196 р.
129. Forsythe D. P. The Humanitarians. The International Committee of the Red Cross. −Cambridge, 2003. − 356 p.
130. Forsythe D. P. The Humanitarians. The International Committee of the Red Cross. −Cambridge, 2005. − 358 p.
131. Franklin W. Protection of Foreign Interests / Study in Diplomatic and Consular Practice. − Washington, 1946.
132. Haug H. Humanity for all. The International Red Cross and Red Crescent Movement. – Berne; Stuttgart; Vienna, 1993. − 682 р.
133. Henckferts J., Doswald-Beck L. Cuctomary International Humanitarian Law. Volumе I: Rules. − Cambridge, 2005. − 622 р.
134. Henckferts J., Doswald-Beck L. Cuctomary International Humanitarian Law. Volumе IІ: Practice. − Cambridge, 2005.
135. Henysch T. Face au Blocus, La Croix Rouge International dans le Nigeria en guerre 1967-1970. − Geneva, 1973. − P. 293-302.
136. Higgins R. Problems & Process International Law and How We Use it.−Oxford, 2001.− Р. 48-55.
137. Hoffman, M.H. The Customary Law of Non-International Armed Conflict - Evidence from the United States Civil War // The International Review of the Red Cross. − 1990. − № 277. − P. 322-382.
138. Huber M. La Croix-Rouge et les Convention de Genevé. – Genevé, 1950.− Р. 15.
139. International Count of Justice Report. − 1949.− C. 182.
140. Janner A. La Puisssnce protectice en Droit internanational. − Lichtenhahn, 1948.
141. Janod S. La protection des victims du conflict arme des îles Falkland-Malvinas (1982). − Geneva, 1984. − P. 20-21.
142. Jeannet S. Non-disclosure of Evidence before International criminal tribunals: recent developments regarding the International Committee of the Red Cross // International and Corporative Quarterly. – 2001. – Vol. 50. – P. 645–646.
143. Kende I. Twenty-five Years of Local Wars. // Journal of Peace Research. − 1971. − P. 5-22.
144. Kosirnik R. Droit international humanitaire et protection des camps de refugies. − Geneve, 1984.
145. Lauterpachtt H. The Limits of the Operation of the War. // British YearBook of International Law. − 1953. − Vol. 30. − P. 212.
146. Leatherman J., DeMars W. Breaking Cycles of Violens. − West Harford, 1999. − P.4
147. Lendorff A., Lindner A Operational cooperation between participating National Societies and the International Committee of the Red Cross //International Review of the Red Cross. − 1998. − № 323. − P.237.
148. McLin A. The ICRC: An alibi for Swiss Neutrality? //Duke Journal of Comparative & International Law. –1998-1999. – Vol. 9. – P. 495-518.
149. Mertens P. Les Modalités de l’intervention du CICR dans le Conflict du Nigéria, Annuaire francais du droit international – Genevé, 1969. − Р. 189.
150. Moynier G. Ce que c’est que la Croix-Rouge. – Bulletin international. –1875. − № 21. – Р. 2-8.
151. Observance by United Nations forces of international humanitarian law// International Review of the Red Cross − 1999.− № 836.
152. Oppenheim L. International Law. Vol. I, Peace.− New York, 1937. − Р. 19.
153. Peres A. Le system des privileges et immunites aplicable aux organisations internationalea en Suisse at aux delegations perfomanentes efranceres a Geneve.− Geneve 1997. − 72 p.
154. Perruchcoud R. Les resolutions des Conferences Internationales de la Croix-Rouge. – Geneva, 1979. – Р. – 144-163.
155. Petipierre M. Actualite du Comitée international de la Croix-Rouge // Revue internationale de la Croix- Rouge. − 1971.− № 626. − P. 90.
156. Pictet J. Development and Principles of International Humanitarian Law. − Geneva, 1985. − P. 26.
157. Pictet J. Une institution unique dans son genre - Le Comite International de la Croix-Rouge.− Geneve, Paris, 1985. − 112 р.
158. Plattner D. The protection of displaced persons in non-international armed conflicts. − Geneva, 1992.
159. Preux J. Commentaire de la Convention de Genevé relative au tretment des prisoners de guerre. – Genevé, 1958.
160. Reuter P. Institutions internationales. – Paris, 1972.
161. Ruffieux R. La Suisse de l’entre-deux-guerres. − Lausaunne, 1974. − P. 262-263.
162. Sandoz Y. Le droit d’initiative du Comité international de la Croix-Rouge // German Yearbook of International Law. – 1979. – Vol. 22. – P. 351-367.
163. Salamon L. The global associational revolution: The rise of the third sector on the world scene. Occasional Paper 15. Baltimore: Institute for Policy Studies, John Hopkins University, 1993.
164. Schwarzenberger G. The Province of the Doctrine of International Law/Current Legal Problems, 1956 − London, 1956. − P. 244.
165. Simma B. Das Reziprotzilatselement im Zustandendekommen völkerrechtlicher Vertrage. − Berlin, 1972. − P. 187-194.
166. Skubiszewski K. A New Source of the Law of Nations: Resolutions of International Organizations. – Geneva, 1968. – P. 508-520.
167. Spiro P. New global communities: nongovernmental organizations in international decision making institutions // Washington Quarterly. − № 18(1), 1995.
168. Swiss neutrality as viewed by the International Committee of the Red Cross //http://www.icrc.org/web/eng/siteeng0.nsf/html/629CJX
169. Swinarski C. La notion d’un organisme neuter et le droit international // Studies in Honour of Jean Pictet − Geneva, 1986. − P. 820-834.
170. The International Committee of the Red Cross. − Geneva, 2000. − 72 p.
171. Virally M. Valeur juridique des recommandations des organisations internationales. — Paris, 1956.
172. Ziegler J. Eine Schweiz über jeden Verdacht erhaben. − Darmstadt, 1972.
173. XVII конференция Красного Креста / Правда от 9 июля 1952 года.− С. 1.
174. ХІХ „круглый стол” по актуальным проблемам международного права // Международный журнал Красного Креста. − 1995. − № 4 − С. 423-432.
175. Абашидзе А. Х., Урсин Д. А. Неправительственные организации: международно-правовые аспекты. − Москва, 2002. − 160 с.
176. Аби Сааб Р.Гуманитарное право и внутренние конфликты. Истоки и эволюция международной регламентации. − Москва, 2000. − 264 с.
177. Аблазов В.И. Долгий путь из афганского плена и безвестия. − Киев, 2005. − 272 с.
178. Абпланальп Ф. Международные конференции Красного Креста – фактор развития международного гуманитарного права и сплоченности Международного движения Красного Креста и Красного Полумесяца // Международный журнал Красного Креста. – 1995. – № 6. − С. 637-671.
179. Актуальные проблемы деятельности международных организаций: теория и практика. / Под ред. Морозова Г.И. – Москва, 1982. – 351 с.
180. Арцт Д., Лукашук И. Участники международно-правовых отношений // Вне конфронтации. Международное право в период после холодной войны. Сборник статей. − Москва, 1996. − С. 93-106.
181. Бенуа-Ромер Ф. Право Совета Европы: На пути к общеевропейскому правовому пространству. − Москва, 2007. − 296 с.
182. Білорус І. О. Правосуб’єктність міжнародних неурядових організацій в умовах глобалізації міжнародного економічного права. Дис. . канд. юрид. наук. – Київ, 2005. – 219 с.
183. Білорус І. О. Правосуб’єктність міжнародних неурядових організацій в умовах глобалізації міжнародного економічного права. Автореферат дис. канд. юрид. наук. − Харків, 2005. − 20 с.
184. Блондель Ж.-Л. Сотрудничество между национальными обществами и Международным Комитетом Красного Креста: необходимое и взыскательное партнерство // Международный журнал Красного Креста. – 1998.− № 21. – С. 239-248.
185. Броунли Я. Международное право. В 2-х книгах. Книга 2. − Москва, 1977.
186. Буасье П. Первые годы Красного Креста. – Москва, 1994. – 20 с.
187. Бувъе А. Конвенция о безопасности персонала Организации Объеденных Наций и связанного с ним персонала // Международный журнал Красного Креста.. − 1995. − № 7 − С. 778-811.
188. Бундука П. М. Вклад Международного Комитета Красного Креста (МККК) в определение и прогрессивное развитие международно-правового статуса беженцев и перемещенных лиц. Дис. канд. юрид. наук. − Москва, 2002. − 190 с.
189. Бюньон Ф. Международный комитет Красного Креста и защита жертв войны. − Москва, 2005. − 1548 с.
190. Бюньон Ф. Международный Комитет Красного Креста и Советский Союз (1917-1991). − Москва, 1998. − 72 с.
191. Бюньон Ф. Право Красного Креста // Международный журнал Красного Креста. − 1995. − № 6. – С. 602-636.
192. Вельяминов Г. М. Международная правосубъектность //Советский ежегодник международного права, 1986. – Москва, 1987.
193. Вышинский Л. Я. Вопросы международного права и международной политики. − Москва. 1949.
194. Выступление президента МККК Якоба Келленбергера на заседании Правления Международной Федерации обществ Красного Креста и Красного Полумесяца.// http://www.icrc.org/Web/rus/siterus0.nsf/html/cooperation-statement-020507
195. Давид Е. Принципы права вооруженных конфликтов. − Москва, 2000. − 718 с.
196. Данилов Е. А. СЭВ и третьи страны: юридические предпосылки и формы сотрудничества. − Москва, 1982.
197. Делінський О. А. Проблема правосуб’єктності індивіда у міжнародному праві // Правове життя сучасної України.− Одеса, 2006. − С. 213-215.
198. Деятельность МККК в Центральной Азии. − Ташкент, 2007.
199. Досвальд-Бек Л. Руководство Сан-Ремо по международному праву, применимому к вооруженным конфликтам на море // Международный журнал Красного Креста. − 1995. − № 7 − С. 714-728.
200. Евинтов В. И. Международное сообщество и правопорядок (анализ современных концепций). − Киев, 1990.
201. Журек О. Н. Внутриорганизационный механизм общих межправительственных организаций. Автореферат дис. канд. юрид. наук.− Москва, 1988. − 24 с.
202. Загорський А., Лукас М. Меняющаяся роль неправительственных организаций в международном сотрудничестве // Россия перед европейским вызовом. − Москва, 1993. − С. 26-39.
203. Задорожный Г. П. Мирное сосуществование и международное право. −Москва, 1964.
204. Захарова Н.В. Индивид – Субъект международного права//Советское государство и право. – 1989. – № 11. – С. 112-118.
205. Звичаєве міжнародне гуманітарне право. Норми // Український часопис міжнародного права. Спеціальний випуск. − 2006. − № 2. − С. 7-16.
206. Знакомьтесь - МККК. − Москва, 2005. − 48 с.
207. История Красного Креста и Красного Полумесяца СССР. /Под ред. Колесникова. −Москва, 1947. − 78 с.
208. Каламкарян Р.А. Философия международного права. − Москва, 2006. − 207 с.
209. Каламкарян Р. А. Роль доктрины наиболее квалифицированных специалистов по публичному праву разных наций в формировании современного международного права.// Государство и право. − 2006. − № 6. − С. 75-78.
210. Каламкарян Р.А. Мигачев Ю. И. Международное право: Курс лекций. − Москва, 2006. − 448 с.
211. Калядин А.Н. Роль неправительственных организаций в обеспечении мира // Политика мира и развитие политических систем. − Москва, 1984. − С. 117-125.
212. Камынин А.И. Международные неправительствение организации в современних международних организациях. Автореферат дис. канд. юрид. наук. − Москва, 1992. − 20 с.
213. Келленбергер Я. Гуманитарная деятельность - говорить громко или хранить молчание // Международный журнал Красного Креста. Сборник статей. − 2004. − С. 169-190.
214. Коваленко И.И. Международные неправительственные организации. − Москва, 1976.
215. Кольяр К. А. Международные организации и учреждения. − Москва, 1972.
216. Комитеты или другие органы, создаваемые для содействия имплементации международного гуманитарного права на национальном уровне. Отчет о совещании экспертов. / Под ред. К. Пелландини – Москва, 1998. −136 с.
217. Кравченко В. В. Советские организации как субъекты международных отношений // Советское государство и право −1973 − № 5. − С. 86.-90.
218. Красний Крест и Красний Полумесац. Портрет международного движения. − Москва, 1994. − 30 с.
219. Кулеба Д.І. Участь України в міжнародних организаціях. Правова теорія і практика. − Київ, 2007. − 304 с.
220. Курс международного права в 7 томах. Том 6. − Москва, 1992.