ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ПРАВ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ :

Короткий опис

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень 3

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика прав учасників господарських
товариств 12
1.1. Корпоративний характер прав учасників господарських товариств 12
1.2. Аналіз природи корпоративних прав 39
1.3. Поняття права участі в товаристві, його юридична природа
та види 64

РОЗДІЛ 2. Майнові права учасників господарських товариств 94
2.1. Право власності учасників господарських товариств 94
2.2. Право корпоративної майнової вимоги та зобов’язальні
права учасників господарських товариств 110

РОЗДІЛ 3. Немайнові права учасників господарських товариств 143
3.1. Право участі в управлінні господарським товариством 143
3.2. Право на інформацію 160

ВИСНОВКИ 176
ВСТУП
Актуальність теми. Становлення і розвиток ринкових відносин в Україні обумовили виникнення з кінця 80-х років минулого сторіччя нових видів юридичних осіб із корпоративним устроєм і нових прав, які мають їх учасники – корпоративних прав. Дійсність вимагає проведення досліджень їх правової природи, оскільки в оновленому українському законодавстві містяться розбіжності в поняттях корпорацій, корпоративних підприємств, товариств, прав їх учасників, корпоративних прав, прав участі та інших пов’язаних з ними термінів. По-різному права учасників господарських товариств та корпоративні права врегульовані в двох кодексах – Цивільному та Господарському. А в Цивільному кодексі права учасників господарських товариств і право участі не тільки роз’єднані, а й визначені як такі, що мають протилежну правову природу: перше визнається особистим немайновим правом, а другі – як майновими, так і немайновими.
Спроба виявити сутність корпоративних прав та прав учасників господарських товариств провадилася у працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Це відомі дослідження І.В. Спасибо-Фатєєвої, О.М. Вінник, В.С. Щербини О.В. Щербини, О.Р.Кібенко, В.М.Кравчука та ін. Навіть останнім часом схожій тематиці присвятили дисертаційні дослідження О.В.Регурецька, О.С.Швиденко та І.В.Бейцун, захищених у 2005-2006 р. Разом із тим в наукових роботах вказані автори зосереджуються насамперед на правах акціонерів, їх охороні та захисті. Втім, є потреба звести права учасників всіх господарських товариств та корпоративних прав до єдиного коріння, визначитися з їх правовою природою. Це дозволить усунути розбіжності в цивілістичному і господарсько-правовому підході до регулювання вказаних прав, а відтак – сприятиме вдосконаленню законодавства.
Розкриття сутності права учасників господарських товариств викликане і потребами практики, адже як нотаріуси, так і судді, практикуючі юристи, адвокати стикаються зі складнощами при визначенні об’єктів правовідносин та предметів договорів, зокрема, купівлі-продажу, застави, коли йдеться про корпоративні права або права учасників господарських товариств на частку в статутному (складеному) капіталі.
Все це обумовлює необхідність проведення комплексного дослідження прав учасників господарських товариств як корпоративних прав, як об’єктів права власності та вирішення теоретичних і практичних проблем їх здійснення, в тому числі в корпоративних правовідносинах.
Теоретичну основу для висновків, зроблених у дисертації, становлять праці таких відомих вчених-цивілістів дореволюційного, радянського періоду, як В.Ю.Вольфа, А.І.Камінки, Л.Й.Петражицького, П.Писемського, І.Т.Тарасова, Г.Ф.Шершенєвича, М.М.Агаркова, П.П.Цитовича, С.М.Братуся, О.С. Иоффе, О.А. Красавчикова, Ю.К. Толстого, М.І.Кулагіна, а також сучасних вітчизняних та російських науковців – В.А.Бєлова, О.М.Вінник, Б.М. Гонгало, Я.М. Гританса, О.С.Довгерта, О.В.Дзери, В.В. Долинскої, О.Р.Кібенко, І.Ю.Краська, Н.С.Кузнєцової, І.М.Кучеренко, В.В.Луця, Ю.А.Метєльової, Д.В.Мурзіна, Н.Н.Пахомової, А.Я.Пилипенка, В.В.Посполітака, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Р.О. Стефанчука, Є.О.Суханова, Ю.К.Толстого, Я.М.Шевченко, І.С. Шиткиної, В.С.Щербини, О.В.Щербини та інших правознавців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України “Приватно-правові засади нового цивільного законодавства України”.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у формуванні теоретичної бази, необхідної для розуміння прав учасників господарських товариств як корпоративних прав, що становлять цілісну єдність, та розробка науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення їх цивільно-правового регулювання.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних основних завдань:
– встановити вихідні положення, що визначають сутність прав учасників господарських товариств;
– виявити корпоративні засади прав учасників господарських товариств;
– висвітлити сутнісні характеристики прав учасників господарських товариств, їх прояви в майнових та немайнових відносинах;
– відзначити та дослідити види прав учасників господарських товариств;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є сукупність прав та відносин, які виникають у зв’язку з участю особи в господарському товаристві.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та практичні проблеми цивільно-правового регулювання прав учасників господарських товариств, що виявляються в наукових позиціях, теоріях, пропозиціях, нормативно-правових актах України та при їх застосуванні, співставленні з Принципами корпоративного управління ОЕСР та досвідом зарубіжних країн в їх вирішенні.
Методи дослідження, що використовувалися в процесі написання дисертаційної роботи: історико-правовий та порівняльний, за допомогою яких простежено послідовність становлення корпоративної форми підприємництва в світі, тенденції відносин, що складалися при цьому, акценти, які виявлялися важливими і були покладені в подальшому для визначення прав учасників господарських товариств; структурно-функціональний, який надав можливості побудувати структуру зв’язків при системному баченні корпоративних прав учасників господарських товариств; логіко-догматичний та герменевтичний методи сприяли аналізу та тлумаченню норм цивільного права та співставлення різнопланового законодавчого регулювання питань прав учасників господарських товариств; метод прогнозування застосовано для виявлення шляхів вдосконалення нормативно-правового регулювання прав учасників господарських товариств. Шляхом проведення аналізу та синтезу виявлялися істотні засади залежності рівня реалізації та захисту прав учасників господарських товариств від рівня їх регулювання. В процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні нового комплексного дослідження прав учасників господарських товариств та формуванні наступних висновків, що виносяться на захист.
1. Доводиться, що права учасників господарських товариств і корпоративні права є тотожними поняттями, внаслідок чого вперше пропонується їх уніфікувати через запровадження в ЦК України терміну “корпоративні права”.
2. Пропонується нова внутрішня диференціація майнових та немайнових прав учасників господарських товариств. Майнові права можуть бути такими, які мають учасники будь-якого господарського товариства та які мають лише учасники певних товариств. До перших належать право на частку прибутку товариства, на отримання активів після ліквідації товариства. До других – право на проведення розрахунків при вибутті з господарського товариства, право на переважне придбання частки учасника, який її продає, - ці права мають учасники всіх господарських товариств, крім акціонерного. Право на викуп акцій, право на переважне придбання акцій додаткового випуску – це права акціонерів.
Правами, що не мають безпосереднього майнового характеру, є право на участь в управлінні товариством, право одержувати інформацію про його діяльність. Вони належать учасникам будь-яких товариств, однак можуть різнитися за обсягом та залежністю від майнових прав учасників.
3. Вперше майнові права учасників господарських товариств пропонується поділити на суто майнові (право на дивіденди, на отримання коштів при виході з господарських товариств, крім акціонерного, та у випадку ліквідації товариства, право на викуп акцій) та переважні, що спрямовані на набуття майнових прав. Переважне право надає можливість учаснику господарського товариства набути майнове право, яке є для нього потенційним і виникає лише за наявності його волі та інших умов, встановлених законом.
Застосовані нові засади для розглядання інших прав учасників господарських товариств, які не носять майнового характеру, але не є особистими. Зокрема, вони стосуються одночасної відсутності у них як економічного змісту, так і тісного зв’язку з особою, що тим не менш не свідчить про втрату цими правами цивілістичної природи.
4. Вислювлюються нові доводи для висновку щодо неможливості вважати право участі особистим немайновим правом, оскільки воно має економічний зміст та може передаватися іншій особі поряд із правом на частку в статутному капіталі. Зокрема, в якості таких доводів вказується на неможливість розірвання права на частку та права участі. Перше з них грає головну роль, правовій долі якого підкоряється право участі. Аргументується штучність виокремлення права участі в ст.100 ЦК, яку пропонується виключити.
5. Запропоновані нові підходи до визначення правової природи права на участь в управлінні, що знайшло свій прояв у доведенні відсутності у нього майнового характеру та якого визначення як організаційного права, яке покликано обслуговувати майнові права – права власників акцій, має свій механізм реалізації, перебуває у своїх, прийнятних лише йому правовідносинах і тому має право на окреме існування.
6. Надається визначення суб’єктивного корпоративного права як права особи, що перебуває у правовідносинах із господарським товариством як його учасник, одержувати від цього певні блага, для чого їй надаються певні можливості щодо участі в управлінні товариством.
7. Аргументовано специфіку прав учасників господарських товариств, яка полягає в наступному: (а) майнові права учасників не можна віднести ані до речових, ані до зобов’язальних; (б) поряд із такими майновими правами, учасники мають й такі, що містять зобов’язальну вимогу, а саме: проведення розрахунків при вибутті з господарського товариства; виплати нарахованих дивідендів по простим акціям та дивідендів по привілейованим акціям; виплат при ліквідації товариства; викупу акцій; (в) майнові права нерозривно пов’язані з немайновими правами учасників; (г) до складу немайнових прав входять ті, що не мають особистої природи, а відносяться до організаційних; (д) зазначені права складають суцільну єдність – корпоративні права.
Зазначена специфіка в цілому доводить необхідність їх окремого позначення в предметі цивільно-правового регулювання.
8. Вперше виявлено таку особливість корпоративних прав, як їхня можливість проявляти в тих чи інших правовідносинах лише якусь одну свою властивість. Аргументується, що вони в певних правовідносинах являють себе тільки як майнові, а в певних – навпаки, тільки як немайнові права. Доводиться, що у зовнішніх правовідносинах корпоративні права втрачають свою подвійну правову природу та являють собою певну єдність як об’єкт права.
9. Застосовані нові засади для розглядання корпоративних прав, що полягає в одночасному їх розумінні в якості змісту корпоративних правовідносин і в якості об’єктів, внаслідок чого вони можуть реалізуватися як в корпоративних, так і в цивільно-правових відносинах.
10. Надаються нові аргументи для визначення дійсного об’єкта, з яким вчиняються правочини та яким мають бути корпоративні права, а не частка в статутному капіталі.
11. По-новому аргументується цивілістична природа прав учасників господарських товариств, що знайшло свій прояв у зазначенні на рівність їх правового становища і на те, що вплив одних учасників на волю інших відсутній, а можливість формувати волю товариства обумовлена механізмами участі в управлінні останнього.
12. Пропонується нове бачення статутного капіталу як виразника іншого об’єкта – майна, що має значення для прав учасника, майнові права якого лише визначаються часткою в статутному капіталі, а в реальності учасник претендує на частку всього майна товариства пропорційно своїй частці в його статутному капіталі.
13. Висловлюється пропозиція про необхідність закріплення в Законі про акціонерні товариства правила про те, що власники привілейованих акцій мають право на отримання нарахованих дивідендів в другу чергу при ліквідації АТ та про їх право на фіксований розмір дивідендів і порядок їх виплати. Доречно було б передбачити додаткові умови для виплати дивідендів, зокрема, щодо завершення викупу акцій на вимогу акціонерів, якщо останні реалізують своє право на викуп.
14. Вперше доводиться, що право виходу і право учасника господарського товариства вимагати проведення з ним розрахунків є різними правами і перше не поглинається другим, адже право виходу містить свої процедурні особливості реалізації.
Поняття виходу з господарського товариства являє собою спосіб припинення корпоративних відносин з участю певної особи як її позитивна вольова дія. Учасник, який повідомив товариство про свій намір вийти з нього, з цього моменту набуває права на проведення розрахунків. Цьому праву кореспондують відповідні обов’язки товариства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження містить матеріали, придатні для використання: 1) при викладанні навчального курсу “Цивільне право України” і спецкурсу “Корпоративне право”; 2) при підготуванні навчальних посібників, підручників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів; 3) у законотворчій діяльності - для внесення змін до Цивільного кодексу України та окремих законів України; 4) у правозастосовчій діяльності – судами під час розгляду справ по захисту корпоративних прав, а також при вирішенні проблеми співвідношення регулювання цих питань ЦК та ГК та іншими кодексами і законами; 5) у науково-дослідницьких цілях - для подальших досліджень в сфері юридичних осіб та корпоративних правовідносин.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: Стан та перспективи розвитку” (Київ, 2005 р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 року); круглому столі “Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі (Харків, 16 грудня 2005 р.); науково-практичному семінарі “Проблеми виникнення та припинення корпоративних відносин” (Львів, 28 квітня 2006 р.)
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези чотирьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволяє висловити такі основні твердження і зробити наступні висновки.
1. В українському законодавстві відсутній єдиний підхід до розуміння корпорацій і корпоративних прав. Це обумовлено розбіжностями в підходах до їх регулювання між ЦК та ГК України та уникненням вживання в ЦК цих термінів. Запропоновані в ГК терміни “корпорації" і “корпоративні підприємства” і критерій віднесення юридичних осіб до корпорацій є неприйнятними. Визначення корпорацій та корпоративних прав мають бути взаємно обумовленими. Оскільки корпоративні права надають учасникам юридичних осіб право на частку прибутку останніх, то корпораціями слід вважати лише підприємницькі товариства. Учасники непідприємницьких товариств не мають майнових прав, бо ці товариства є неприбутковими, а в разі отримання прибутку від певної діяльності - він не розподіляється між учасниками. Не отримують вони нічого ні в разі їх виходу з товариства, ні в разі його ліквідації.
2. ЦК визначає комплекс тих прав, які мають всі учасники товариств, тобто корпоративних прав. Здійснення учасниками товариств підприємницької діяльності при цьому не охоплюється корпоративними правами.
3. Стосовно співвідношення поділу статутного капіталу (майна) юридичної особи на частки як умови наявності корпоративних прав слід враховувати наступне:
- викликає непогодження позначення в ГК про наявність частки в майні господарської організації, оскільки її майно не поділяється на частки, а належить на єдиному і неподільному праві власності юридичній особі – господарському товаристві. Воно є єдиною “правовою масою”. В іншому випадку такі права були б тотожними праву спільної власності її учасників;
- корпоративні права не завжди пов’язуються з наявністю частки учасника в статутному капіталі, оскільки це виключало б корпоративні права у єдиного учасника товариства;
- поділ статутного (складеного) капіталу на частки обумовлює майнові і немайнові права учасників – ті права, які є дрібнішими за корпоративні, їх складовими: право на участь в управлінні товариством, право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) товариства та активів у разі його ліквідації, інші правомочності, передбачені законом та установчими документами.
4. Складові корпоративних прав становлять їх наповнення, хоча кожне з них має самостійні етапи та форми здійснення, охорони та захисту. Тобто як корпоративні права існують самі по собі, так і їх складові можуть існувати певною мірою окремо. Втім, це не можна розуміти як таку відокремленість, яка властива самостійним суб’єктивним правам.
Склад правомочностей учасника (склад корпоративних прав) має бути наявним повністю у кожного суб’єкта корпоративних прав. І навпаки: якщо у особи – учасника господарського товариства – відсутня якась з названих правомочностей, то це свідчить про відсутність у нього корпоративних прав. Інакше кажучи, не може бути корпоративних прав із усіченим складом правомочностей.
5. Правомочності, що становлять склад корпоративних прав, характеризують права учасника господарських товариств у внутрішніх (корпоративних) відносинах, в яких він перебуває з товариством (це категорія змісту правовідносин). Учасники можуть реалізувати свої права й у зовнішніх відносинах, коли корпоративні права вважаються об’єктоми правовідносин. Складові корпоративних прав (право на участь в управлінні, на дивіденди та ін.) такої властивості не мають, хоча й у них можна вбачити елементи оборотоздатності. Проте, за загальним правилом, вони не призначені для виступу в якості об’єктів і являють собою зміст внутрішніх (корпоративних) правовідносин.
6. Суб’єктивне корпоративне право – це право особи, яка перебуває у правовідносинах із господарським товариством як його учасник, одержувати від цього певні блага, для чого їй надаються певні можливості щодо участі в управлінні товариством.
7. Пропонується викласти ч.1 ст.1 ЦК України у наступній редакції:
“1. Цивільним законодавством регулюються майнові, немайнові, корпоративні, організаційні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників”.
ЦК України потребує також доповнення статтею “Корпоративні права”, яку слід розмістити у § 1 глави 8 Підрозділу 2 Розділу 1 Книги 1 наступного змісту:
“1. Корпоративні права - це права учасників господарських товариств на отримання певної частки прибутку (дивідендів) і активів у разі ліквідації товариств, на участь в управлінні товариством, а також інші права, передбачені законом та установчим документом товариства, які реалізуються в порядку та на умовах, передбачених законом.
2. Учасники господарських товариств мають додержуватися установчих документів товариств, а також корпоративних правил, встановлюваних законом, внутрішніми актами товариства та загальноприйнятими актами в корпоративній сфері відносин."
Внаслідок цього статті 100, 116 та 117 ЦК України підлягають виключенню.
8. Серед складових корпоративних прав є право на участь у формуванні майна господарського товариства, яким визначаються й інші майнові права: право на дивіденди (проценти від прибутку) товариства; право на отримання коштів при виході з господарського товариства, що дорівнюють вартості частки майна товариства, пропорційно частці учасника в статутному (складеному) капіталі товариства; право на отримання коштів, що підлягають розподілу між учасниками товариства після проведення всіх необхідних розрахунків при його ліквідації; право на переважне придбання частки в статутному (складеному) капіталі або акцій ЗАТ при відчуженні їх іншим учасникам; право вимагати викупу акцій; право на переважне придбання акцій додаткових випусків.
Суто майновими є право на дивіденди, на отримання коштів при виході з господарського товариства та у випадку його ліквідації, право на викуп акцій. Інші ж права є переважними, вони спрямовані на набуття майнових прав. Відтак, переважне право надає можливість особі мати майнове право, яке є потенційним для нього і виникає лише за наявності волі учасника.
Переважні права жодним чином не обмежують ніяких осіб в їх правах.
Права, що не мають безпосереднього майнового характеру: право на участь в управлінні товариством; право одержувати інформацію про його діяльність. Ці права не є особистими.
9. Тісний зв’язок права на участь в управлінні товариством із майновими правами обумовлений тим, що управління покликане вирішити основне завдання – так організувати діяльність, щоб товариство ефективно здійснювало свої повноваження власника, прибутково діяло і тим самим забезпечуваась би дієвість майнових прав учасників (акціонерів). Втім, безумовно, цей зв’язок набагато більше опосередкований, ніж ми спостерігаємо це на прикладі права на вихід та, відповідно, права на проведення розрахунків з вибувшим учасником. І такий підвищений ступінь опосередкованості і надає змогу стверджувати про самостійність цих прав і їх окрему немайнову правову природу.
10. Феномен корпоративних прав проявляється в тому, що в певних випадках вони являють себе як майнові, а в певних – навпаки, як немайнові. Наприклад, корпоративні права можуть заставлятися лише як майнові права, а при участі в загальних зборах може йтися лише про немайновий їх аспект.
11. В корпоративних відносинах відсутнє підкорення, оскільки навіть у разі прийняття загальними зборами рішень учасник, який голосував проти, може вийти з господарського товариства і вимагати здійснення розрахунків із ним. Особливий прояв цей аспект набув у праві акціонера на незгоду. Відносини участі між залежними та основним товариствами також не носять владного характеру, адже основне товариство є таким, доки має цей стан внаслідок тримання відповідної частки в статутному капіталі (пакету акцій). У багатьох цивільно-правових зобов’язаннях, наприклад, договорі підряду, комісії, доручення, управління майном, спадковому договорі тощо має місце вплив однієї особи на іншу. Всі вони припускають те, що протягом існування відносин між особами (договірних) одна особа може надавати обов’язкові для виконання вказівки іншій особі, яка, в свою чергу, їх має виконувати. Але ж це не доводить владність або адміністративність цих відносини.
12. Слід вести річ не про частку, а про право учасника на частку в статутному (складеному) капіталі господарського товариства, яке є майновим правом. Оскільки з цим правом пов’язуються й немайнові права на участь в управлінні товариством, які недоцільно і непотрібно відокремлювати одне від одного, є нагальна потреба у запровадженні в цивільне право такого об’єкта, як корпоративні права.
13. Корпоративні права і право участі мають одну й ту ж саму сутність – правовий зв’язок особи з господарським товариством. Тому не допустимим є визначення по-різному їх природи із віднесенням права участі до особистих немайнових, а корпоративних прав - до тих, що мають складну (майново-немайнову) природу.
14. Право участі не може вважатися особистим немайновим правом, оскільки воно має економічний зміст (так, ст.116 ЦК України оперує поняттям участі в розподілі прибутку), воно може передаватися іншій особі поряд із правом на частку в статутному капіталі. Цих питань навіть не виникає стосовно права участі акціонера.
Право на частку та право участі не можуть бути розірвані. Перше з них грає головну роль, правовій долі якого підкоряється право участі. Законодавець штучно розділив корпоративні права (або права учасника товариства) на майнові та немайнові і не запропонував такого механізму, в якому б ці права існували окремо.
14. В залежності від виду господарських товариств можна позначити на корпоративні права акціонерів та інших учасників. В залежності від юридичної природи правомочностей, що становлять зміст корпоративних прав, можуть бути майнові, немайнові та організаційні права. В залежності від наявності в учасників господарських товариств привілеїв у порівнянні з іншими особами слід виокремити їх майнові та переважні права. В залежності від ступеню деталізації – основні та їх складові: право на участь в управлінні поділяється на право бути допущеним до участі в загальних зборах, голосувати, обирати.
Права участі можуть бути поділені на ті, що учасник здійснює як такий, і ті, що він здійснює як член органу управління товариством. Дещо відрізняються права акціонерів закритих та відкритих АТ.
Корпоративні права акціонера та учасників інших господарських товариств практично однакові. Різниця полягає в тому, що права акціонера втілені в акцію, а права учасника інших господарських товариств такого втілення в інший об’єкт права не набули.
15. Статутний (складений) капітал та частки в ньому є рахунково-грошовими одиницями. Статутний капітал не є об’єктом права, а є виразником іншого об’єкта – майна, що має значення для прав учасника, оскільки його майнові права лише визначаються часткою в статутному капіталі, а в реальності учасник претендує на частку всього майна товариства пропорційно своїй частці в його статутному капіталі. Майно, що складається з вкладів учасників товариств, належить товариствам на праві власності, тому воно є об’єктом права. Частки в статутному капіталі є окремим об’єктом, з приводу якого можуть вчинятися певні правочини. Частки в майні не існує ні як облікової одиниці, ні як об’єкту.
16. Якщо українське законодавство передбачатиме й в подальшому поділ АТ на ЗАТ і ВАТ, то право акціонерів ЗАТ на переважне придбання відчужуваних акцій потребує механізму реалізації, який має містити те, кому та як пропонує акціонер придбати свої акції - АТ чи акціонерам; чи може він обрати на свій розсуд тих, яким саме акціонерам він буде продавати свої акції, чи ці акції мають право придбати всі акціонери, які наслідки недодержання цієї вимоги.
17. Ст.33 Закону України “Про банки та банківську діяльність” про можливість оголошення підписки на акції або паї банку та збільшення статутного капіталу банку при наявності у банку збитків суперечить ЦК і потребує приведення у відповідність із загальними вимогами, викладеними в кодексі.
18. Підлягає перегляду законодавче регулювання переважного права на придбання акціонерами акцій додаткових випусків. Є необхідність у встановленні в ЦК імперативної норми про переважне право всіх акціонерів на пропорційне придбання додатково випущених акцій. При цьому можна передбачити можливість для загальних зборів акціонерів прийняти рішення про незастосування цього права.
Право на переважне придбання акцій додаткового випуску має бути забезпечено на законодавчому рівні. В Законі про АТ слід передбачити, по-перше, пропорційність придбання таких акцій акціонерами; по-друге, порядок інформування їх про прийняте рішення та про строки і порядок реалізації ними права (строк має бути не меншим 45 днів, а реалізація права має передбачати порядок складання списків акціонерів, які мають переважне право, порядок повідомлення про прийняте акціонером рішення про реалізацію ним свого переважного права, можливість його реалізувати повністю або частково, вимоги до оплати придбаних в порядку реалізації переважного права акцій тощо); по-третє, в законі має бути встановлена заборона на придбання акцій додаткового випуску третіми особами до реалізації акціонерами свого переважного права і наслідки допущених порушень.
19. Право на викуп акцій має бути встановлене для акціонерів всіх АТ, а не тільки тих, які створені внаслідок приватизації державного майна. Підставою для викупу в акціонерів акцій має бути і придбання значного пакету акцій АТ особою та її афілійованими особами. Важливо також в Законі встановити механізм реалізації акціонерами їх права на викуп акцій, зокрема, зобов’язати правління, повідомляючи акціонерів про порядок денний загальних зборів, голосування з питань яких може потягти за собою право викупу акціонерів акцій, проінформувати їх про наявність їхнього права, ціну викупу, якщо вони скористаються своїм правом та порядок його реалізації. Слід встановити в законі строк реалізації акціонерами свого права на викуп і строк проведення викупу АТ, максимальну кількість акцій, які підлягають викупу і наслідки поводження з такими акціями.
20. Право на викуп акцій та право на незгоду є хоча і схожими та взаємопов’язаними, але різними правами. Перше є майновим правом, а друге - немайновим. Воно полягає у можливості для акціонера не погоджуватися з рішенням загальних зборів.
21. Право на дивіденди може існувати як в корпоративних, так і в зобов’язальних правовідносинах. Якщо це зобов’язальні відносини, то така вимога у акціонера є, а якщо корпоративна – то її в чистому вигляді немає. Вона виникає лише за наявності певних умов, позначених вище. Саме тому АТ і не може гарантувати виплату дивідендів власникам простих акцій, бо у нього не виникає зобов'язань з цього приводу. При вирішенні загальними зборами питання про розмір і строк виплати дивідендів проголошений дивіденд стає боргом АТ, виплати якого акціонери мають право вимагати. Ці вимоги АТ зобов'язане задовольнити разом з вимогами інших кредиторів.
22. Бюджетне законодавство, яке містить припис для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать акції (частки, паї), та їх дочірніх підприємств, сплачувати дивіденди у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку (ст.63 Закону “Про державний бюджет України на 2007 рік”) слід розцінювати як узаконену нерівність акціонерів. Це показово для порівняння регулювання прав учасників корпоративних відносин, які мають бути рівними і що суперечить Принципам ОЕСР. Це пояснюється тим, що у відсутність належних ринкових механізмів держава вдається до тих методів і засобів регулювання, які не властиві ринковій економіці.
23. В Законі про АТ слід передбачити правило, що власники привілейованих акцій мають право на отримання нарахованих дивідендів в другу чергу при ліквідації АТ та про їх право на фіксований розмір дивідендів і порядок їх виплати. Доречно було б передбачити додаткові умови для виплати дивідендів, зокрема, щодо завершення викупу акцій на вимогу акціонерів, якщо останні реалізують своє право на викуп.
24. Право виходу і право учасника вимагати проведення з ним розрахунків є різними правами і перше не поглинається другим, адже право виходу містить свої процедурні особливості реалізації.
Поняття виходу з товариства являє собою спосіб припинення корпоративних відносин з участю певної особи як її позитивна вольова дія. Інші ж підстави припинення корпоративних зв’язків особи становлять собою різновиди правоприпиняючих юридичних фактів. Всі вони є схожими, але мають свої підстави, свій спосіб реалізації та свої наслідки.
Можливе право на вихід без реалізації права учасника на проведення розрахунків, коли він тим самим відмовляється від реалізації свого права на отримання вартості частки майна господарського товариства.
Учасник, який повідомив господарське товариство про свій намір вийти з нього, з цього моменту набуває права на проведення розрахунків. Відповідно, цьому праву кореспондують обов’язки товариства, які полягають у здійсненні ним певних дій по складенню балансу, вирахуванню остаточної вартості суми, що підлягає виплаті учаснику, включаючи відсотки та проведення своєчасної виплати. В противному випадку може йтися про нарахування процентів річних.
Таким чином, майнові корпоративні права, що містять зобов’язальну вимогу, полягають у таких видах вимог: проведення розрахунків при вибутті з господарського товариства; виплати нарахованих дивідендів по простим акціям та дивідендів по привілейованим акціям; виплат при ліквідації товариства; викупу акцій.
25. Учасники беруть участь в управлінні товариством шляхом участі в загальних зборах. Право на управління мають всі учасники, а значить, реалізовувати його всім можна лише в загальних зборах, оскільки участь в інших органах товариства будуть брати тільки ті з них, які були обрані до них. Сукупна воля учасників виражається на загальних зборах безпосередньо, на відміну від інших органів АТ, в яких ця воля знаходить свій вираз на підставі посад.
26. Участь в управлінні є правом, а не обов’язком, і тому його нездійснення не приводить до негативних наслідків для учасника, якого не можна виключити з товариства, якщо він не бере участь у загальних зборах. Разом із тим законодавство має так врегулювати це питання, щоб нездійснення учасником права на свою участь в управлінні негативно не відбилося на правах інших учасників товариства.
27. Не відповідає загальним засадам корпоративного управління надання права участі в управлінні особам, які не мають корпоративних прав - які тільки підписалися на ці акції додаткової емісії з питань про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції (ч.3 ст.38 Закону України “Про господарські товариства”).
28. Оскільки в загальних зборах мають право брати участь всі акціонери, незалежно від кількості і категорій належних їм акцій, то власники привілейованих акцій, які не надають право голосу, якщо інше не передбачено в статуті АТ, також повинні бути запрошені на загальні збори, хоча і мають суто номінальне право на участь в управлінні, яке обмежується лише правом бути присутніми на зборах.
29. Порядок здійснення права на участь в управлінні підлягає перегляду і трансформування його з участі в загальних зборах на зручніші форми – шляхом опитування учасників. Для дієвості методу опитування доцільно було б останнє речення ч. 4 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" викласти у наступній редакції: “Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Всі учасники товариства повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення.”
Право на участь в загальних зборах супроводжується численними дрібнішими правами учасників, але які є не менш значущими і саме які й становлять по суті участь в управлінні.
30. Для реалізації учасниками товариства свого права на участь в управлінні воно має бути забезпечене здійсненням визначених в законодавстві дій по підготовці до проведення загальних зборів. Тобто праву учасників кореспондує обов’язок виконавчого органу товариства, який відповідає за підготовку загальних зборів або опитування учасників.
Доцільним було б скорочення строку повідомлення учасників про скликання зборів, можливо, до 10 або до 15 днів, але з передбаченням у законі права товариства встановити більш тривалий строк у своєму статуті. Для заочних загальних зборів (або для реалізації права на участь в управлінні методом опитування) слід встановити окремі строки. Для товариств з незначною кількістю учасників або для компаній однієї особи такі строки взагалі мають встановлюватися лише у статуті.
Доцільно враховувати специфіку кількісного складу учасників товариств і при незначній їх кількості (менше двадцяти) обмежитись лише персональним повідомленням, а якщо їх більше – робити публікацію в одному офіційному виданні.
Визначення осіб, які беруть участь в загальних зборах, тобто реалізують своє право на участь в управлінні, відбувається один раз перед початком загальних зборів за результатами реєстрації акціонерів для участі у них
31. Право на участь в управлінні здійснюють особи, але само це право їм надається їхніми корпоративними правами. Якщо ці права втілені в акції, то сама по собі акція цих прав не надає. Мають збігтися наявність суб’єкту – власника акції і об’єкту у нього – акції. Якщо акції є, але вони не мають власника, то право на участь в управлінні нікому не належить і ніхто його не здійснюватиме. Так, якщо в АТ є акції, які ним були викуплені у акціонерів і не реалізовані (не розподілені) до загальних зборів, то ці акції при визначенні кворуму не враховуються, вони виключаються із загальної кількості акцій, що надають право голосу.
32. Право на участь в управлінні має бути забезпечене можливістю одержання інформації для дійовості участі в роботі загальних зборів, для забезпечення своїх майнових прав та інтересів, наприклад, вчасно реалізувати акції. Також безпосередній зв’язок права на інформацію та майнових прав вбачається у документах, що підтверджують вартість майна товариства на день заявлення учасником своєї майнової вимоги (виплатити вартість частки майна товариства, пропорційно його частці в статутному або складеному капіталі), в можливості оспорення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю, укладених товариством.
33. Слід розрізняти загальну інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Загальна інформація відома для всіх і в тому числі нею є та, яка належить до публічної звітності. Для учасників перелік інформації, який їм надається, має бути більшим, ніж для сторонніх осіб.
Розрізняють інсайдерську та аутсайдерську інформацію. Інсайдерською є інформація про емітента цінних паперів, його цінні папери та правочини з ними, яка одночасно є істотною і не є оприлюдненою та розкриття якої вплине або може вплинути на ринкову вартість цих цінних паперів чи розмір доходу за ними. Аутсайдерам, тобто дрібним акціонерам, роль яких в управлінні товариством мінімізована (з об’єктивних та суб’єктивних причин), як правило, така інформація не надається.
Питання інформації межує також з поняттям комерційної таємниці, якої мають додержуватися насамперед менеджери, а також інсайдери внаслідок своєрідності свого правового становища. Інформація, яка надається акціонеру-інсайдеру, має статус конфіденційної і порядок її надання може регулюватися внутрішніми (локальними) актами товариства
34. Право на інформацію є немайновим правом, однак його реалізація відбувається в специфічних правовідносинах, які, скоріш за все, можна охарактеризувати як організаційні. Немайновий характер права на інформацію полягає також у відсутності його зв’язку з майновим корпоративним правом – на частку у статутному (складеному) капіталі. Кожен акціонер незалежно від категорії і кількості акцій має право на рівний доступ до неї, а також право на своєчасність надання інформації. Те ж стосується учасників інших товариств.
35. Освіченість про структуру капіталу АТ і, як наслідок, про розподіл управління в ньому впливає й на запобігання засобам зосередження контролю за АТ у осіб, становище яких відповідно розміру їхньої частки в статутному капіталі не дозволяє це робити. Мається на увазі спільне володіння акціями, домовленість між акціонерами про спільні дії, запровадження товариством обмеження кількості голосів, що можуть бути подані одним акціонером. Це часто порушує принцип добросовісної реалізації прав і неприпустимість зловживання правом і на такі випадки слід поширювати норми про антиконкурентні дії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М.М. Основы банковского права. Учение о ценных бумагах: Курс лекций. Научное исследование.- Изд. 2-е. – М.: БЕК, 1994. – 349с.
2. Административное право: Учебник / Под ред. Л.Л.Попова. – М.: Юрист, 2002. – 967с.
3. Азімов Ч.Н. Про предмет і метод цивільного права // Вісник Академії правових наук України.- 1999. - № 1. – С. 143-151.
4. Акционерные общества в России: Словарь-справочник от А до Я. Руководителю. Бухгал¬теру. Юристу. Акционеру / Сост. Захарьин В.Р.- М.: Дело и сервис, 1998. – 400с.
5. Алексеев С.С. Общая теория права. - М.: Юрид. лит. 1982. - Т.2 – 400с.
6. Алексеев С.С. Общая теория права.– М.: Юрид. лит. 1981. -Т 1. – 361с.
7. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид. лит, 1989. – 288 с.
8. Алексеев С.С. Предмет советского социалистического гражданского права // Учен. тр. Свердловского юрид. ин-та. – Свердловск, 1959.-Т.1- 336 с.
9. Алексеев С.С.Гражданское право в современную эпоху.-М.: Юрид. лит. - 1999.-40 с.
10. Барщевский М.Ю. Наследственное право. Учебное пособие. – М.: Издательство "Белые Альвы". - Изд. 3-е, исп. и доп., 1995. – 132 с.
11. Батиста Р.Т. Правовое регулирование акционерных обществ в Панаме / Автореф. канд. юрид. наук. М., 1978. – 21 с.
12. Батлер У. Э., Гаши-Батлер М.Е. Корпорации и ценные бумаги по праву в России и США: учебное пособие / институт П. Виноградова. Университ. колледж Лондон - М.: Зерцало, 1997. – 128 с.
13. Башкинскас В.Ю. Акционерное общество как объединение капиталов. – М.: Зерцало, 1998. – 114 с.
14. Бейцун І.В. Об’єднання юридичних осіб в цивільному праві: порівняльно-правовий аналіз. – Дис… канд. юрид. наук 12.00.03. – К., 2006.- 236 с.
15. Белов В.А. Гражданское право. – Общая и особенная части . Учебн. – М.: АО “Центр ЮрИнфорР”, 2003. – 960 с.
16. Белов В.А. Гражданское право. – Общая часть. Учебн. – М.: АО “Центр ЮрИнфорР” МГУ, 2002. – 639 с.
17. Белов В.А. Ценные бумаги в российском гражданском праве – М.: Учебно-консультационный центр "ЮрИнфоР",1996.– 448 с.
18. Белоусов О.В. Акция и права акционера // Законодательство. – 1999. - № 6 – С.28-36.
19. Белявский А.В. Защита чести и достоинства в советском гражданском праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.712. –М.,1966. –18 с.
20. Бірюков В. Визначення поняття цінних паперів // Підприємництво, господарство і право. – 2001.  № 6. - С.50-52.
21. Блум Дерек А., Ратников К.Ю., Осипов К.А., Арешев С.М. "Кудер Бразерс ЛЛП": передел собственности "по-российски": что это такое и как ему противостоять // Финансовый аналитик [Електронний ресурс] – 2003. – Режим доступу: http: // www.corp-gov.ru/bd.
22. Блюмхардт А. Органы акционерного общества (сравнительно-правовое исследование): Автореф. дис… канд. юрид. наук 12.00.03. – К., 2002. – 19 с.
23. Богданов Е.В. Сущность и ответственность юридического лица // Государство и право. - 1997. - № 10. - С.97-101.
24. Борисова В.І. До чинників, що характеризують цивільне право України як галузь приватного права // Вісник Академії правових наук України - 2005, №2(41) - С.105-116.
25. Борисова В.І. Органи управління юридичної особи як її інституціонально-функціональні представники // Право України.– 2006. - № 6. - С.97-102.
26. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Юстицинформ, 2005. - 208 с.
27. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права.– М.: Госюриздат,1950.–195 с.
28. Быков А.Г. План и хозяйственный договор. - М.,1975. – 157 с.
29. Васильєва В.А. Корпоративне право як об’єкт цивільних правовідносин // Корпоративне право України: становлення та розвиток / Збірн. наук. праць. За матеріал. Міжрегіональної науково-практ. конференції. – Івано-Франківськ, 26-27 вересня 2003 р. - 428 с.
30. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і голов. ред . В.Т.Бусел.-К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
31. Вердников В.Г. Вопросы гражданского права в свете решений XXII съезда КПСС. – М., 1964. – С.10-14.
32. Вилейта А.П. Личные неимущественные отношения по советскому гражданскому праву: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.712 – Вильнюс, 1967. – 19 с.
33. Вольф В.Ю. Основы учения о товариществах и акционерных обществах. – М.: Финансовое издательство НКФ СССР, 1927. – 168 с.
34. Глибко С.В. Договорность и корпоративность как признаки акционерного общества // Пробл. законности. - Вып. 32. - Харьков: Нац. юрид. акад. Украины, 1997. - С. 124-130.
35. Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту: Автореф. дис… канд. юрид. наук 12.00.03. – К., 2000. – 23 с.
36. Годэмэ Е. Общая теория обязательств. - М.: Юрид. изд-во Минюста СССР, 1948. – 387 с.
37. Гонгало Б.М. Предмет гражданского права / Проблемы теории гражданского права. – М.: Статут. 2003. – 128 с.
38. Гордійчук І. Корпоративні пірати ХХІ століття, або як впізнати рейдера // Злиття і поглинання (M&A) / Юридична газета. - 29 червня 2006 року № 12 (72). – С. 2
39. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст.144.
40. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року №1798-XII // Відомості Верховної Ради України ВРУ. – 1992. - № 6. – Ст. 56.
41. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Отв. ред. Е.А. Васильев. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
42. Гражданское право России. Общая часть: Курс лекций / Под ред. О.Н. Садикова. – М.: Юрид. лит., 1996. – 304 с.
43. Гражданское право Украины: в 2 ч. / Под ред. А.А.Пушкина, В.М.Самойленко. – Х., 1996. – Ч.1. – 421 с.
44. Гражданское право: в 2 т./ Под ред. Е.А.Суханова.–М.: БЕК, 1998. – Т.1. – 384 с.
45. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сб. норм. актов: законодательство о компаниях, монополиях и конкуренции: Учеб. пособие / Под ред. В.К. Пугинского, М.И.Кулагина.-М.:Изд-во УДН, 1987. – 352 с.
46. Гражданско-правовая охрана интересов личности / Иоффе О.С., Черепахин Б.Б., Толстой Ю.К. и др. – М., 1969. –255 с.
47. Граник И. Дума хочет бороться с захватчиками // Коммерсант. – 2003. – 13 мая. – http: www. corp-gov. ru/bd.
48. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права. Пособие для слушателей. — Изд. 3-е, испр. и доп. — С-Пб: Типография Ю.Н. Эрих, 1910.- 135 с.
49. Гританс Я.М. Корпоративные отношения (правовое регулирование организационных форм). – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 160 с.
50. Грязин И.Н. Диалектический и метафизический подходы к категории субъективного права // Субъективное право: проблемы осуществления и защиты. - Владивосток, 1989. – С. 24-26.
51. Гуревич И. Честь и другие неимущественные права граждан и их охрана в социалистическом гражданском праве // Сов. юстиция.- 1939. - № 3.- С.13-19.
52. Гусаков А.Г. Конспект лекций по торговом праву. - Спб.: Типо-Литогр. г. Трофимова, 1911. - 300 с.
53. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян України. - К.: Вентурі, 1997. – 271 с.
54. Диденко А.Г. Право интеллектуальной собственности в республике Казахстан // Гражданское законодательство Республики Казахстан – толкование и комментирование. Вып.6. – Алмати, 1998. – С. 101-112.
55. Дикопольский М., Тимохов Ю. Закон “Об акционерных обществах”: опасность противоречий // Хозяйство и право. - 1996 . - № 11. - С.81-87.
56. Долинская В.В. Акционерное право: основные положения и тенденции: Монография.- М.: Волтерс Клувер, 2006.- 720 с.
57. Долинская В.В. Акционерное право: Учебник.-М.: Юрид. лит., 1997.–349 с .
58. Долинская В.В. Основные положения и тенденции акционерного права. – Автореф. дис… докт. юрид. наук 12.00.03. - М., 2006. – 62 с.
59. Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. – 174 с.
60. Егоров Н.Д. Личные неимущественные права граждан и организаций как институт гражданского права // Правоведение. - 1984.-№ 6.- С.30 -38.
61. Єфименко А. Застава “корпоративних прав” чи “частин у статутному капіталі” // Юридичний радник. 2005 - № 1(3). – С. 20-21.
62. Жуков А. О правах акционеров в связи с последними изменениями Закона Украины “О хозяйственных обществах” // Бизнес. - 1998. - № 13. - С.33.
63. Закон „Об акционерных обществах” от 06.09.1965 г. // Германское право, ч.2. Торговое уложение и другие законы: Пер. с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. - М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. - С.163-327.
64. Закон України „Про Державну програму приватизації” від 18.05.2000 № 1723-III // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 24. – Ст. 981.
65. Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” № 236 від 7.06.1996 // Відомості Верховної Ради України.- 1996.- № 36.- ст. 164.
66. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94 від 28.12.1994 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 27 - Ст. 181.
67. Закон України “Про (селянське) фермерське господарство” № 2009-ХІІ від 20.12.91 // Відомості Верховної Ради України. – 1992 - № 14 - Ст. 186.
68. Закон України “Про виконавче провадження” №606-ХIV від 21.04.1999 // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 24. - Ст.207.
69. Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006 // Відомості Верховної Ради України.- 2007.- № 7.- Ст.66.
70. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" №755-ІV від 15.05.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32. - Ст. 263.
71. Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” №2299-ІІІ від 15.03.01 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 21. - Ст. 103.
72. Закон України “Про режим іноземного інвестування” № 93/96 від 19.03.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 19 . - Ст. 80.
73. Закон України “Про рекламу” №270/96 від 03.07.96 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 39. - Ст.181.
74. Закон України “Про управління об’єктами державної власності” № 185-V від 21.09.2006 // Відомості Верховної Ради України. – 2006.- № 46.- Ст. 456.
75. Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” № 3480-ІV від 23.02.2006 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст.268.
76. Закон України „Про власність” №697-ХІІ від 07.02.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 20 – Ст. 249.
77. Закон України „Про господарські товариства” №1576-ХІІ від 19.09.1991 // Верховної Ради України . – 1991. - №49. – Ст. 682.
78. Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів" № 448/96 від 30.10.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 51. - Ст. 292.
79. Закон України „Про кооперацію” № 1087-І від 10.07.03 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 5. - Ст. 35.
80. Закон України „Про об'єднання громадян” № 2460 від 16.06.92 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 34. - Ст. 504.
81. Закон України „Про приватизацію державного майна" №2163-ХІІ від 04.03.1998 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 17. – Ст. 170.
82. Закон України „Про професійних творчих працівників та творчі спілки” № 554/97 від 07.10.1997 // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 52. - Ст. 312.
83. Закон України „Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності” № 1045 -ХІІ від 15.09.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 45. - Ст. 397.
84. Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію” № 469-97 від 17.07.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 39. - Ст. 261.
85. Закон України „Про товарну біржу” № 1956-ХІІ від 19.06.03 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. - Ст. 139.
86. Закон України „Про фермерське господарство” № 973-ІV від 19.06.03 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 29. – Ст. 1438.
87. Законопроекти Бичкова С.А. і Стретовича В.М. “Про внесення змін до деяких законів України” (щодо захисту прав міноритарних акціонерів) та Бокія І.С., Мендуся Я.П., Шибко В.Я. “Про внесення доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо застосування спеціального права держави – золота акція”). – http.www.rada.gov.ua/zakon/skl 5/3 session/rk/rk020407.htm-225k.
88. Знаменський Г. Запізнілі пошуки // Юридичний вісник України. - № 16 22.11.2002 р.
89. Знаменський Г. Пріоритет спеціальних законів як загально юридичний принцип // Юридичний вісник України.- 22-28.03.2003р.
90. Знаменський Г. Хиби і вади статті 1 Цивільного кодексу України // Право України. – 2006. - № 6 – С.89-91.
91. Зотов В.Д., Шевченко В.Н., Делокаров В.Х. Очерки социаль