Бенч Назар Володимирович Міжнародно-правове співробітництво України та Європейського Союзу в кримінальних справах у сфері свободи, безпеки та юстиції

Короткий опис

Бенч Назар Володимирович, директор ТОВ «ІТТ- Нерухомість», м. Київ: «Міжнародно-правове співробітництво України та Європейського Союзу в кримінальних справах у сфері свободи, безпеки та юстиції» (12.00.11 - міжнародне право). Спецрада Д 26.001.10 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
БЕНЧ НАЗАР ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 341.45
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ ТА
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
У СФЕРІ СВОБОДИ, БЕЗПЕКИ ТА ЮСТИЦІЇ
Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Білас Іван Григорович,
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ................................................................. 3
ВСТУП.................................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ СПІВРОБІТНИЦТВА
УКРАЇНИ ТА ЄС В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ У СФЕРІ СВОБОДИ,
БЕЗПЕКИ ТА ЮСТИЦІЇ................................................................................... 16
1.1. Поняття «простору свободи, безпеки та юстиції» у праві ЄС....................... 16
1.2. Поняття, цілі та основні принципи співробітництва України та ЄС у
кримінальних справах.................................................................................................... 40
1.3. Генезис міжнародно-правового співробітництва України та ЄС у
кримінальних справах.................................................................................................... 63
Висновки до Розділу 1................................................................................................... 75
РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНИЙ МЕХАНІЗМ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ
ТА ЄС В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ У СФЕРІ СВОБОДИ, БЕЗПЕКИ ТА
ЮСТИЦІЇ............................................................................................................ 78
2.1. Співробітництво України та ЄС у напрямі «свобода».................................... 78
2.2. Співробітництво України та ЄС у напрямі «безпека»..................................... 91
2.3. Співробітництво України та ЄС у напрямі «юстиція»..................................124
Висновки до Розділу 2.................................................................................................144
РОЗДІЛ 3. ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ
ТА ЄС В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ....................................................... 146
3.1. Інституційна система кримінальної юстиції Європейського Союзу..........146
3.2. Інституційні основи співробітництва України з Європейським Союзом в
кримінальних справах..................................................................................................165
Висновки до Розділу 3.................................................................................................208
ВИСНОВКИ..................................................................................................... 211
ДОДАТОК 1. Зведені дані по виконанню Україною зобов’язань, що
випливають з Плану дій ЮСБ 2007 року....................................................... 216
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................ 221
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВРУ Верховна Рада України
ГПУ Генеральна прокуратура України
ДПСУ Державна прикордонна служба України
ДфЄС Договір про функціонування Європейського Союзу
ЄСПЛ Європейський Суд з прав людини
ККУ Кримінальний кодекс України
КМУ Кабінет Міністрів України
КПК Кримінальний процесуальний кодекс (України)
МВС Міністерство внутрішніх справ (України)
МЗС Міністерство закордонних справ (України)
НАБУ Національне антикорупційне бюро України
НАЗК Національне агентство з питань запобігання корупції (України)
ОЛАФ Європейське бюро по боротьбі з шахрайством
ПДА Порядок денний асоціації
План дій ЮСБ План дій Україна-ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки від 18
червня 2007 року
ПСБЮ Простір свободи, безпеки та юстиції
СБУ Служба безпеки України
УА Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом,
Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми
державами-членами
УПС Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС
ФРОНТЕКС Європейська Агенція з прикордонної та берегової охорони
ЮВС Юстиція та внутрішні справи
ЮСБ Юстиція, свобода, безпека
FATF Міжнародна група з протидії відмиванню брудних
грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering)
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Підписання Угоди про асоціацію між
Україною, Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної
енергії та їх державами-членами визначило не лише напрямки
співробітництва між сторонами Угоди, але і спрямування подальшої
діяльності органів публічної влади України по наближенню права України до
acquis communautaire.
Однією із цілей асоціації Угода визначає посилення співробітництва у
сфері юстиції, свободи та безпеки з метою забезпечення верховенства права
та поваги до прав людини і основоположних свобод.
Хоча верховенство права і повага до прав людини та основоположних
свобод є універсальними принципами права, проте їх застосування у сфері
свободи, безпеки та юстиції, зокрема в контексті співробітництва у
кримінальних справах, має свої особливості, які в самій Угоді про асоціацію,
як і в інших документах, укладених між Україною та ЄС, не розкриваються і
входять в предмет дисертаційного дослідження.
Співробітництво України та ЄС у кримінальних справах набуває
особливої актуальності в нинішніх умовах, коли інтеграційні процеси, які
відбуваються у світлі виконання положень Угоди про асоціацію, мають
наслідком поступове зняття бар’єрів у переміщенні товарів, капіталу, послуг
та робочої сили, що неминуче призводить до зростання сфери дії та впливу
міжнародної організованої злочинності.
Водночас, впровадження принципів верховенства права та
забезпечення поваги до прав людини і основоположних свобод, боротьба зі
злочинністю неможливі без реформування правоохоронних органів України,
забезпечення функціонування незалежної, неупередженої, а відтак
ефективної судової системи. Це також зумовлено метою Угоди про асоціацію
у сфері свободи, безпеки та юстиції. Визначення напрямів досягнення цієї
мети, в свою чергу, обумовлює актуальність обраної теми.
5
Дискусійним на сьогоднішній день залишається як питання визначення
«простору свободи, безпеки та юстиції Європейського Союзу», так і питання
взаємодії України з Європейським Союзом через інститути, що охоплюються
цим простором, у кримінальних справах. Не менш дискусійним постає
питання визначення інституту «співробітництва у кримінальних справах»
між Україною та ЄС, враховуючи дещо звужений підхід до розуміння такого
співробітництва, який ми виводимо з текстуального тлумачення Угоди про
асоціацію.
Незважаючи на вдосконалення системи кримінальної юстиції
Європейського Союзу та створення відповідних спеціалізованих агенцій ЄС,
при розслідуванні злочинів на території ЄС виникають істотні складнощі у
координації процесуальних дій органів кримінальної юстиції держав-членів,
що спричинено національними відмінностями кримінального процесу кожної
з держав. Отже, система кримінальної юстиції самого Європейського Союзу
потребує вдосконалення.
Водночас, напрацьовані механізми співробітництва в рамках ЄС
можуть бути ефективно застосовані у відносинах з відповідними
правоохоронними органами України.
Враховуючи поставлені завдання та цілі Угоди про асоціацію, їх
реалізація неможлива без вдосконалення співробітництва ЄС та України у
кримінальних справах, що в свою чергу, неможливо без впровадження
механізмів нормативного та інституційного співробітництва.
Таким чином, актуальність дослідження обраної теми обумовлена
необхідністю комплексного аналізу шляхів та механізмів імплементації
Угоди про асоціацію в частині співробітництва органів України та ЄС в
кримінальних справах у сфері свободи, безпеки та юстиції.
Аналіз ступеня дослідженості проблеми. Необхідно зауважити, що
комплексне дослідження співробітництва ЄС та України у кримінальних
справах ще не проводилося. Питання міжнародного кримінального права та
окремі напрями кримінальної юстиції ЄС досліджували у своїх роботах як
6
вітчизняні, так і зарубіжні науковці. Серед наукових праць вітчизняних
авторів слід відзначити роботи Біласа А.І., Гончарук О.В., Ірінєєвої В.І.,
Камінської Н.В., Київець О.В., Макарухи З.М., Мацка А.С., Міщенка С.Г.,
Муравйова В.І., Сироїд Т.Л., Шостко О.Ю. Серед зарубіжних авторів та
досліджень необхідно відзначити роботи Вайта С., Ван Гоека А., Варвеля
Дж. А. Е., Вільямса А., Волкера Н., Волтера Н., Годжсон Дж., Дамірчієва Е.І.,
Діслі Е., Доног Б., Єлісєєва Р.А., Зібера У., Капплінгхауза Дж., Кліпа А.,
Краєра Р., Креспо Г., Лігеті К., Лілова М., Лопеса да Мота Дж. Л., МакЛеода
Дж., Мітсілегаса В., Нільсона Х., Подольняк Р., Полліціно О., Редінга В.,
Рома М.А., Спенсера Дж., Хует Дж.-М., Цвірс М.В., Шамсутдінова Р.Р.,
Шеррера А., Ютсена М.
Аналіз наукових праць вищевказаних дослідників свідчить про те, що,
зокрема, зарубіжні автори приділяють увагу питанням співробітництва у
кримінальних справах в межах самого Європейського Союзу, і майже не
досліджують питання співробітництва з Україною, описуючи лише загальний
контекст співпраці згідно Угоди про асоціацію. Вітчизняні автори або
приділяють увагу дослідженням окремих аспектів співробітництва
Європейського Союзу та України у кримінальних справах, або досліджують
співробітництво України та ЄС узагальнено, не вдаючись в детальний аналіз
механізмів співпраці у напрямах свободи, безпеки та юстиції.
Необхідно також відзначити, що ті наукові праці, які стосувалися
співробітництва України і ЄС у сфері свободи, безпеки та юстиції, були
написані до укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і його
державами-членами, а також до набрання чинності цілої низки нормативноправових актів, прийнятих на її виконання. Йдеться як про ті акти, що
передували Угоді про асоціацію, зокрема Кримінальний процесуальний
кодекс України, так і ті, що були прийняті на її виконання – закон про
внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), закони України
«Про прокуратуру», «Про Національну поліцію», «Про Національне
антикорупційне бюро» та низки інших нормативно-правових актів,
7
прийняття яких є складовою нормативного, а в подальшому – інституційного
співробітництва України і ЄС.
В зв’язку з цим, на сьогодні як у вітчизняній, так і в зарубіжній
науковій літературі відсутнє комплексне дослідження правових засад та
механізмів співробітництва України і ЄС у кримінальних справах. Зазначене
підтверджує своєчасність та актуальність обраної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана в рамках наукової теми «Правові засади
співпраці з міжнародними інтеграційними об’єднаннями: теорія і практика»,
яка є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Україна у міжнародних
інтеграційних процесах» (№ 11БФ048-01).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
з’ясування засад та механізмів співробітництва України і Європейського
Союзу в кримінальних справах.
Зазначена мета зумовила виконання таких завдань:
- визначити поняття «простору свободи, безпеки та юстиції» в рамках
Європейського Союзу шляхом аналізу етапів становлення цього поняття та
розкриття його змістовних елементів;
- визначити поняття «співробітництва України і ЄС у кримінальних
справах»;
- розкрити принципи співробітництва України і ЄС у кримінальних
справах;
- дослідити основні етапи співробітництва України і ЄС у сфері
свободи, безпеки та юстиції, а також розкрити юридичну природу
документів, що лежать в основі такого співробітництва;
- розкрити нормативний механізм співробітництва України і ЄС у
кримінальних справах по кожному із напрямів такого співробітництва –
«свобода», «безпека» та «юстиція», встановивши, таким чином, сучасний
8
стан імплементації вимог та стандартів ЄС у сфері свободи, безпеки та
юстиції в правову систему України;
- розкрити інституційний механізм співробітництва України і ЄС у
кримінальних справах;
- встановити особливості практики діяльності Європолу, Євроюсту,
Європейського бюро по боротьбі з шахрайством (ОЛАФ), Європейської
судової мережі та інших спеціалізованих агенцій і органів ЄС;
- визначити особливості взаємодії правоохоронних органів України та
спеціалізованих агенцій і органів ЄС;
- показати перспективи вдосконалення відносин між правоохоронними
органами України та спеціалізованими агенціями і органами ЄС;
- сформулювати основні напрями реформування правоохоронних
органів України для цілей їх ефективного функціонування, реалізації
поставлених завдань та налагодження тісної співпраці зі спеціалізованими
агенціями і органами ЄС.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що
виникають між Україною та Європейським Союзом в кримінальних справах
у сфері свободи, безпеки та юстиції.
Предметом дослідження є міжнародно-правове співробітництво
України та Європейського Союзу в кримінальних справах у сфері свободи,
безпеки та юстиції.
Методи дослідження. Дослідження побудовано на використанні
світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів. Діалектичний
метод дозволив вивчити співробітництво у кримінальних справах з позиції
об’єктивних чинників, виокремлюючи характерні зв’язки та внутрішні
суперечності (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 3.3); системний метод – визначити рівні
співробітництва у кримінальних справах між Україною та ЄС в системах
засобів соціального, державно-владного та наднаціонального управління
(підрозділи 1.2, 3.1, 3.3), а структурно-функціональний метод – дослідити
структурні елементи, принципи і механізм нормативного та інституційного
9
співробітництва України та ЄС у кримінальних справах (підрозділи 2.1, 2.2,
2.3, 3.1, 3.3). Формально-логічний метод використано для доведення істинності
зроблених суджень щодо природи і сутності співробітництва у кримінальних
справах (підрозділ 1.2); історико-правовий – встановлення залежності
співробітництва між Україною та ЄС, зокрема, його ефективності, від рівня розвитку суспільства і держави, типу правової системи (підрозділ 1.3, 3.1).
Герменевтичний метод забезпечив вивчення змісту актів національного
права, права ЄС, а також права низки держав-членів ЄС, міжнародно-правових
актів з питань боротьби зі злочинністю та захисту прав людини (підрозділ 1.1,
2.1, 2.2, 2.3, 3.2). Визначальна роль відведена методу порівняння для
виокремлення особливих рис низки категорій: «верховенство права»,
«свобода, безпека та юстиція», «співробітництво у кримінальних справах»,
«нормативний механізм співробітництва», «інституційний механізм
співробітництва», «організована злочинність», «кримінальна юстиція», аналізу
механізмів та рівнів співробітництва, напрямів реформування правоохоронних
органів України. Автором використано й інші методи, зокрема, прогностичний
і правового моделювання – для визначення напрямів удосконалення правового
регулювання правоохоронної діяльності в Україні, забезпечення її
ефективності, імплементації міжнародно-правових стандартів у цій сфері
(підрозділ 3.1, 3.3).
Водночас знайшли відображення такі загальнонаукові методи як аналіз,
синтез, узагальнення, індукції і дедукції тощо, які були застосовані у взаємозв’язку, сприяючи досягненню всебічності, повноти й об’єктивності наукових
пошуків, конкретності й обґрунтованості сформульованих висновків.
Нормативно-правову основу дослідження склали міжнародно-правові
акти, акти права Європейського Союзу, Конституція України, закони і
підзаконні акти України, законодавство зарубіжних країн з питань
правоохоронної діяльності та боротьби зі злочинністю.
10
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані в результаті
вивчення практики Суду ЄС та Європейського суду з прав людини, практики
діяльності правоохоронних органів України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дана
дисертаційна робота є першим комплексним науковим дослідженням
теоретичних та практичних аспектів взаємовідносин Європейського Союзу та
України у кримінальних справах, а також аналізу стану співробітництва між
Україною та ЄС у кримінальних справах, в якій сформульовано прогнозні
висновки щодо необхідності приведення низки нормативно-правових актів
України до права ЄС, виконання Україною рекомендацій та впровадження
стандартів органів Ради Європи, вдосконалення правоохоронної системи і
реформування правоохоронних органів України, налагодження їх тісної
співпраці і координації з відповідними органами і агенціями Європейського
Союзу.
У рамках проведеного дослідження одержані такі результати, що
мають наукову новизну та виносяться на захист:
вперше:
- виведене теоретичне обґрунтування форм співробітництва України та
ЄС у кримінальних справах;
- найбільш узагальнено на теоретичному рівні розкрито принцип
верховенства права у кримінальному праві та процесі України, у
законодавствах держав-членів Європейського Союзу;
- визначено конвенційні (договірні) принципи та принципи, сформовані
практикою Європейського Суду з прав людини, що визначають
співробітництво України та ЄС у кримінальних справах;
- запропоновано авторське визначення поняття «кримінальних справ»
(англ. – «criminal matters») в контексті співробітництва між Україною та ЄС
як комплексу заходів, що включає: кримінальні провадження по вже
вчинених кримінальних правопорушеннях і слідчі дії, пов’язані з їх
розкриттям та притягненням винних осіб до відповідальності; оперативні
11
заходи, що вживаються компетентними органами для попередження
вчинення кримінальних правопорушень; нормативні форми співробітництва,
що здійснюються шляхом запровадження уніфікованих стандартів
кримінального права та процесу; інституційні форми співробітництва, що
реалізуються через співпрацю з інститутами та спеціалізованими агенціями
ЄС;
- запропоновано авторське визначення поняття «нормативне
співробітництво у кримінальних справах» як 1) діяльності компетентних
органів України та Європейського Союзу зі створення та застосування норм
права шляхом підписання міжнародних договорів між Україною,
Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і
їхніми державами-членами, та відповідних документів, спрямованих на
реалізацію таких міжнародних договорів в частині боротьби зі злочинністю у
всіх її проявах, угод про співпрацю між спеціалізованими агенціями і
органами Європейського Союзу та відповідними правоохоронними органами
України; 2) комплексу заходів, спрямованих на імплементацію підписаних із
Європейським Союзом договорів в частині боротьби зі злочинністю у всіх її
проявах;
- запропоновано авторське визначення поняття «інституційне
співробітництво у кримінальних справах» як 1) діяльності спеціально
створених двосторонніх органів Угоди про асоціацію у питаннях
співробітництва у кримінальних справах; 2) спільної правозастосовної
практики інститутів та спеціалізованих агенцій Європейського Союзу і
правоохоронних органів України по боротьбі зі злочинністю, сформованої на
підставі укладених міждержавних угод та міжвідомчих угод про
співробітництво; 3) комплексу заходів, пов’язаних із впровадженням у
законодавство України норм права ЄС, рекомендацій органів Ради Європи,
спрямованих на утвердження верховенства права та укріплення інституцій
усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів
зокрема;
12
- на підставі аналізу Угоди про асоціацію між Україною, Європейським
Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами 2014 року
розкрито механізми співробітництва у кримінальних справах по кожному із
напрямів – свобода, безпека та юстиція;
- встановлено дуалістичну природу системи кримінальної юстиції в ЄС,
що, з одного боку, є системою спеціалізованих агенцій та органів ЄС, які в
основному виконують інформаційно-координаційну функцію в розслідуванні
кримінальних злочинів на території ЄС, а з іншого – системою
взаємовідносин між національними органами кримінальної юстиції державчленів ЄС по розслідуванню злочинів, що були вчинені на території цих
держав, або злочинів, які зачіпають їх інтереси;
- визначено сучасний стан імплементації положень двосторонніх угод
між Україною та Європейським Союзом у питаннях, що стосуються сфери
свободи, безпеки та юстиції;
- визначено стан співробітництва зі спеціалізованими агенціями та
органами ЄС (Європол, Євроюст, Європейське бюро по боротьбі з
шахрайством, Європейська Агенція з прикордонної та берегової охорони),
запропоновано напрямки реформування правоохоронних органів України для
їх ефективної взаємодії з відповідними органами і агенціями ЄС та
виконання покладених на них завдань по підтриманню правопорядку і
захисту прав і свобод людини.
удосконалено:
- розуміння поняття «простору свободи, безпеки та юстиції», його
особливість та відмінність від «сфери свободи, безпеки та юстиції»;
- науково-теоретичне розуміння природи двосторонніх документів
співпраці між Україною та ЄС;
- напрями реформування правоохоронних органів України, пропозиції
щодо внесення змін до чинного законодавства України, пов’язаних із
вдосконаленням системи боротьби зі злочинністю;
13
- напрями та механізми співробітництва правоохоронних органів
України та спеціалізованих агенцій і органів ЄС.
набули подальшого розвитку:
- система принципів, відповідно до яких має здійснюватися
співробітництво в кримінальних справах між Україною та ЄС у сфері
свободи, безпеки та юстиції;
- методологічна база аналізу правоохоронної діяльності України та
Європейського Союзу, що ґрунтується на системному підході, на основі
діалектичного методу пізнання, із застосуванням загальнонаукових,
спеціальних і прикладних методів дослідження; визначальним при цьому є
порівняльно-правовий метод, застосування якого дозволило ґрунтовно
вивчити досвід правоохоронної діяльності спеціалізованих агенцій та органів
ЄС;
- моделювання механізму взаємодії спеціалізованих агенцій ЄС,
правоохоронних органів держав-членів ЄС та правоохоронних органів
України, який не повинен обмежуватись лише обміном досвіду та
навчальними програмами;
- нові підходи до реформування правоохоронних органів України, їх
наближення до стандартів та вимог ЄС та Ради Європи.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає
в тому, що положення і висновки дисертації істотно доповнюють сучасні
дослідження проблем взаємодії правових систем ЄС та України, дозволяють
простежити закономірності розвитку і становлення простору свободи,
безпеки та юстиції в ЄС, генезис взаємовідносин між Україною та ЄС в
кримінальних справах у сфері свободи, безпеки та юстиції, особливості
інституційного та нормативного механізмів співробітництва між Україною та
ЄС, стан впровадження у право України норм та стандартів права ЄС,
рекомендацій органів Ради Європи, практики Європейського Суду з прав
людини, особливості взаємодії правоохоронних органів України та
спеціалізованих агенцій і органів ЄС.
14
Отримані теоретичні результати можуть бути використані для
подальшого розвитку вітчизняної науки міжнародного права, європейського
права, удосконалення взаємодії України та ЄС у сфері, що є предметом
дослідження, вдосконалення термінологічної бази, а також стати
методологічною основою та теоретичним підґрунтям для здійснення
подальших міжнародно- та національно-правових досліджень у цій сфері.
Матеріали дослідження можна використати в освітній діяльності при
викладанні курсів «Міжнародне право», «Право ЄС», «Європейське право»,
«Порівняльне кримінальне право», «Порівняльний кримінальний процес»,
при підготовці відповідних навчальних і навчально-методичних посібників та
курсів лекцій із міжнародного та європейського права.
Рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства можуть бути
використані у нормотворчій діяльності, зокрема, при доопрацюванні
Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу
України та інших нормативних актів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є
самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки,
що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне
значення його результатів одержані дисертантом особисто.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертації
обговорювалися на засіданнях кафедри європейського і порівняльного права
Інституту міжнародних відносин Київського національного університету
імені Тараса Шевченка.
Основні положення та висновки дисертаційної роботи також були
представлені автором й обговорювалися на таких науково-практичних
конференціях та семінарах: Міжнародна науково-практична конференція
«Вплив Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на правопорядок України»
(м. Київ, 22 квітня 2015 р., ВГО «Українська асоціація міжнародного права»);
Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні наукові дослідження
представників юридичної науки – прогрес законодавства України
15
майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 15-16 січня 2016 р., ГО "Правовий світ");
Міжнародна науково-практична конференція «Пріоритетні напрями
модернізації системи права України» (м. Кривий Ріг, 13-14 листопада 2015 р.,
ДВНЗ «Криворізький національний університет»); Міжнародна науковопрактична конференція: «Актуальні проблеми реформування системи
законодавства України» (м. Запоріжжя, 29-30 січня 2016 р., Запорізька міська
громадська організація «Істина»).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли
відображення в 11 наукових працях, з них 7 – статті (4 опубліковані у
наукових фахових виданнях України, три – у іноземних виданнях), та 4 тезах
доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Простір свободи, безпеки та юстиції пройшов у Європейському
Союзі еволюційний розвиток, починаючи від Маастрихтського договору
1992 року, і закінчуючи на сьогодні Лісабонським договором 2009 року,
який ліквідував структуру трьох опор ЄС, запровадив у рамках ПСБЮ нові
правові інструменти регулювання – регламенти та директиви, а також
розширив повноваження інститутів ЄС у питаннях свободи, безпеки та
юстиції. ЄС проводить значну роботу у напрямку створення ПСБЮ,
налагодження співпраці у кримінальних справах в рамках самого
Європейською Союзу, що знайшло вираження у прийнятті Тамперської
програми 1999 року, Стокгольмської програми 2009 року, Плану дій з
реалізації Стокгольмської програми 2010 року, створенні Європолу,
Євроюсту, намірі створити Європейську прокуратуру, намаганнях
уніфікувати норми кримінального права і процесу держав-членів ЄС.
2. Простір свободи, безпеки та юстиції можна назвати «простором»
лише в частині «свободи», оскільки ЄС став вільним простором для руху
громадян ЄС в межах Союзу – були зняті внутрішні державні кордони між
державами-членами ЄС, запроваджено інститут громадянства
Європейського Союзу та встановлено обов’язок кожної держави-члена ЄС
надавати рівні умови проживання, праці та освіти для всіх громадян ЄС. У
таких сферах, як «безпека» та «юстиція» більшість питань регулюються
директивами та рамковими рішеннями, а отже, залежать від порядку їх
імплементації. Питання ж гармонізації законодавств держав-членів у
питаннях судового та поліцейського співробітництва потребують
одностайності усіх держав.
3. Співробітництво у кримінальних справах в межах ЄС має певні
проблемні аспекти, які полягають в істотних відмінностях у процесуальних
питаннях в різних державах-членах ЄС: складність формальних вимог
внутрішнього законодавства при розслідуванні справ, зокрема, щодо
212
прийняття та допустимості доказів, їхнє різне тлумачення; невиправдана
складність процедур виконання європейських ордерів; труднощі вибору між
застосуванням кількох нормативно-правових актів, що регулюють питання
судової співпраці, затримка виконання запитів про судове співробітництво.
4. Держави намагаються вирішувати проблеми у сфері співпраці в
кримінальних справах інституційним шляхом – через діяльність Євроюсту,
Європолу, а також механізм спільних слідчих груп, проте ні Європол, ні
Євроюст не наділені повноваженнями органу слідства – тобто не можуть
проводити слідчі дії і видавати обов’язкові для інших органів, фізичних чи
юридичних осіб акти процесуального характеру.
5. Термінологічно «cooperation in criminal matters» немає належного
перекладу українською мовою, який би відповідав суті поняття «matter», так
як кримінальними справами в Україні до 2012 року традиційно позначали
саме кримінальні провадження, відкриті по конкретному факту вчинення
злочину. На нашу думку, поняття «criminal matters» та «cooperation in criminal
matters» є дещо ширшим, і у діяльності компетентних органів ЄС та його
держав-членів охоплює цілий комплекс питань, який розкривається через
нормативний та інституційний механізми співробітництва.
6. Під «нормативним співробітництвом у кримінальних справах» ми
розуміємо 1) діяльність компетентних органів України та ЄС зі створення та
застосування норм права шляхом підписання між Україною та Європейським
Союзом міжнародних договорів та відповідних документів, спрямованих на
реалізацію таких договорів, в частині боротьби зі злочинністю у всіх її
формах, угод про співпрацю між спеціалізованими агенціями та органами
Європейського Союзу і відповідними правоохоронними органами України;
2) комплекс заходів, пов’язаний із впровадженням у законодавство України
норм, спрямованих на імплементацію підписаних із Європейським Союзом
договорів в частині боротьби зі злочинністю у всіх її проявах.
7. Під «інституційним співробітництвом у кримінальних справах» ми
розуміємо 1) діяльність спеціально створених двосторонніх органів Угоди
213
про асоціацію в питаннях співробітництва у кримінальних справах; 2)
спільну правозастосовну практику інститутів та спеціалізованих агенцій
Європейського Союзу і правоохоронних органів України по боротьбі зі
злочинністю, сформовану на підставі укладених міждержавних угод та
міжвідомчих угод про співробітництво; 3) комплекс заходів, пов’язаний із
впровадженням у законодавство України норм права ЄС, рекомендацій
органів Ради Європи, спрямованих на утвердження верховенства права та
укріплення інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та
правоохоронних і судових органів зокрема.
8. Принципи співробітництва між Україною та ЄС варто називати саме
принципами співробітництва Європейського Союзу з Україною, тобто
принципами, втілення та дотримання яких вимагає Європейський Союз від
третіх країн як умову співпраці, в тому числі через асоціацію, із ними. До
таких принципів ми відносимо: верховенство права, повагу до прав людини і
основоположних свобод, боротьбу зі злочинністю, належне врядування,
незалежність на неупередженість судової влади.
9. У розвитку співробітництва України та Європейського Союзу в
цілому, і в питаннях співпраці у сфері свободи, безпеки та юстиції зокрема,
можна виділити два етапи: 1) з 1999 по 2009 роки – побудова взаємних
пріоритетів співпраці у рамках Планів дій та співробітництво України з ЄС у
кримінальних справах в рамках «третьої опори» ЄС; 2) з 2009 року і по
сьогодні – налагодження секторальної співпраці зі спеціалізованими
органами і агенціями ЄС (Європолом, Євроюстом, ОЛАФ, ФРОНТЕКС та
EMCDDA).
10. Україна виконала значний обсяг зобов’язань, які передбачені
Планом дій ЮСБ 2007 року та Планом дій щодо лібералізації ЄС візового
режиму для України. Сюди можна віднести укладання Угоди про реадмісію
осіб, запровадження біометричних паспортів, впровадження інтегрованої
системи управління кордонами, ратифікація 13 Конвенцій ООН та
протоколів до них щодо боротьби з тероризмом, запровадження системи
214
електронного декларування майнового стану для державних службовців та
депутатів, запровадження інституту державного фінансування політичних
партій, прийняття нового Кримінального процесуального кодексу в 2012
році, внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) тощо. Більш
розгорнута інформація наведена у Додатку 1 до дисертаційної роботи.
11. Інституційна система кримінальної юстиції ЄС представлена
спеціалізованими органами та агенціями, такими як Європейська організація
з питань юстиції (Євроюст), Європейський поліцейський офіс (Європол),
Європейська судова мережа (ЄСМ), Європейське бюро по боротьбі з
шахрайством (ОЛАФ), Європейська Агенція прикордонної та берегової
охорони (ФРОНТЕКС), Агенція ЄС з підготовки до правоохоронної
діяльності (CEPOL), Європейський моніторинговий центр з наркотиків та
наркотичної залежності (EMCDDA), Європейський центр по боротьбі з
незаконною міграцією (EMSC). На порядку денному також стоїть питання
створення Європейської прокуратури – незалежного органу, з
повноваженнями розслідувати шахрайство та інші кримінальні злочини, які
посягають на фінансові інтереси ЄС.
12. Особливістю співробітництва держав-членів ЄС у кримінальних
справах є використання таких інструментів як Європейський ордер на арешт
(ЄОА), Європейський ордер на заморожування майна або доказів (ЄОМД),
Європейський ордер на надання доказів (ЄОНД), які передаються через
механізми співпраці національних судів держав-членів ЄС і не потребують
виконання формалізованих вимог, передбачених Європейською конвенцією
про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року та Європейською
конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
13. Інституційною основою співробітництва України з Європейським
Союзом у кримінальних справах виступає, з одного боку, система
двосторонніх органів, створених на підставі Угоди про асоціацію, а, з другого
– система правоохоронних органів України, яка взаємодіє із
спеціалізованими агенціями та органами ЄС.
215
14. Для ефективної співпраці між правоохоронними органами України
та спеціалізованими органами Європейського Союзу Україна повинна
налагодити співпрацю із Євроюстом на основі підписаної Угоди про
співробітництво від 27 червня 2016 року та підписати з Європолом угоду про
оперативне співробітництво.
15. Україна зробила важливі кроки для зміни своєї інституційної
системи кримінальної юстиції, провівши реформу прокуратури, створивши
Національну поліцію, систему антикорупційних органів (Національне
антикорупційне бюро, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру,
Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне агентство
з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від
корупційних та інших злочинів), реформуючи Службу безпеки України та
Державну прикордонну службу України у відповідності до стандартів ЄС та
НАТО.
16. Для вдосконалення власної системи кримінальної юстиції Україні
необхідно прийняти закон про кримінальні проступки, який спростить
процедуру розслідування злочинів невеликої тяжкості, створить систему
органів дізнання і розвантажить органи досудового розслідування; створити
фінансову поліцію; створити окремий корпус професійних слідчих суддів, які
будуть займатися виключно виконанням функцій слідчого судді; створити і
запустити роботу Вищого антикорупційного суду для розвантаження судів
загальної юрисдикції у справах про корупційні злочини та забезпечення
ефективного і неупередженого судового розгляду цих справ по суті.