Карвацька Світлана Богданівна Інтерпретація норм міжнародного права: теоретичні та практичні аспекти

Короткий опис

Карвацька Світлана Богданівна, доцент кафедри Європейського права та порівняльного правознавства Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича. Назва дисертації: «Інтерпретація норм міжнародного права:теоретичні та практичні аспекти». Шифр та назва спеціальності 12.00.11 міжнародне право. Спецрада Д 26.001.10 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
КАРВАЦЬКА СВІТЛАНА БОГДАНІВНА
УДК 341.1/8.341.64
ДИСЕРТАЦІЯ
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА: ТЕОРЕТИЧНІ
ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ
Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
________________С. Б. Карвацька
Науковий консультант – Мицик Всеволод Всеволодович,
доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України
Київ – 2020

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………
ВСТУП………………………………………………………………………..
21
22
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ
ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТА ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО
ПРАВА………………………………………………………………………. 42
1.1. Трансформація дослідницького виміру інтерпретації міжнародноправової реальності………………………………………………………… 42
1.1.1. Нові міжнародні суб’єкти інтерпретації права як ознака
сучасного міжнародного правопорядку………………………………… 42
1.1.2. Інтерпретативна модель тлумачення у міжнародному праві…….. 48
1.2. Інтерпретація та тлумачення норм міжнародного права: природа,
поняття, лінії співвідношення……………………………………………... 56
1.2.1. Дилема сутнісних основ інтерпретації: інтерпретація норм
міжнародного права в широкому та вузькому розумінні………………. 56
1.2.2. Визначення дефініцій «інтерпретація норм міжнародного права»
та «тлумачення норм міжнародного права» у вітчизняній науці
міжнародного права: теоретико-методологічні проблеми…………….. 70
1.3. Концептуальні підходи до інтерпретації норм міжнародного права 79
1.3.1. Еволюційний підхід як специфічна форма інтерпретивістського
підходу…………………………………………………………………… 79
1.3.2. Об’єктивність та суб’єктивність у процесі інтерпретації норм
міжнародного права……………………………………………………... 88
1.3.3. Автентичне та доктринальне тлумачення норм міжнародного
права: роль у інтерпретаційному процесі……………………………….. 95
1.4. Об’єкт і принципи інтерпретації у міжнародному праві……………. 100
1.4.1. Проблема визначення об’єкта у процесі інтерпретації норм
міжнародного права……………………………………………………... 100
1.4.2. Принципи правової інтерпретації у міжнародному праві як її
фундаментальна «ідеологія»…………………………………………….. 107
Висновки до розділу 1………………………………………………………... 115
РОЗДІЛ 2. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ ТА
МІЖНАРОДНОГО ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА…………………………….. 119
2.1. Загальні питання інтерпретації міжнародних договорів…………… 119
2.1.1. Природа, поняття та функції інтерпретації міжнародних
договорів…………………………………………………………………. 119
2.1.2. Співвідношення інтерпретації міжнародних договорів та інших
18
правових інтерпретацій………………………………………………….. 128
2.1.3. Мета та суб’єкти інтерпретації міжнародних договорів…………. 131
2.1.4. Формування правил і принципів інтерпретації міжнародних
договорів…………………………………………………………………. 135
2.2. Правила тлумачення міжнародних договорів (статті 31 – 33
Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.)………. 141
2.2.1. Загальне правило тлумачення міжнародних договорів (ч. 1 ст. 31
ВК ПМД)…………………………………………………………………. 141
2.2.2. Роль «контексту» та «наступної практики» сторін в тлумаченні
міжнародних договорів ч. 2 ст. 31 ВК ПМД)…………………………… 146
2.2.3. Додаткові засоби тлумачення міжнародних договорів – travaux
préparatoires(ст. 32 ВК ПМД) …………………………………………... 152
2.2.4. Тлумачення міжнародних договорів, укладених більше ніж
однієюмовою (ст. 33 ВК ПМД)………………………………………….. 156
2.3. Значення ст. 53 про імперативні норми загального міжнародного
права (jus cogens) для дотримання та інтерпретації міжнародних
договорів……………………………………………………………………... 160
2.3.1. Природа та поняття jus cogens……………………………………... 160
2.3.2. Проблема консенсусу міжнародного співтовариства щодо jus
cogens…………………………………………………………………….. 167
2.3.3. Вирішення конфлікту між положеннями міжнародного договору
та jus cogens у процесі інтерпретації……………………………………. 170
2.4. Інтерпретація норм міжнародного права міжнародними
організаціями……………………………………………………………….. 174
2.4.1. Роль міжнародних органів та організацій як суб’єктів
інтерпретації…………………………………………………………….... 174
2.4.2. Діяльність Генеральної Асамблеї ООН у процесі інтерпретації
норм міжнародного права……………………………………………….. 180
2.4.3. Особливості правоінтерпретаційної діяльності Венеціанської
комісії…………………………………………………………………….. 183
2.4.4. Інтерпретація міжнародних договорів Апеляційним органом
СОТ………………………………………………………………………. 190
2.5. Інтерпретація звичаєвих норм міжнародного права……………….. 198
2.5.1. Природа, поняття та загальні питання інтерпретації звичаєвих
норм міжнародного права……………………………………………….. 198
2.5.2. Міжнародне звичаєве право як об’єкт інтерпретації……………... 206
Висновки до розділу 2……………………………………………………….. 217
19
РОЗДІЛ 3. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ
МІЖНАРОДНИМИ СУДОВИМИ УСТАНОВАМИ……………………
222
3.1. Особливості інтерпретації міжнародних договорів міжнародними
судовими органами…………………………………………………………. 222
3.1.1. Характерні риси та підходи інтерпретації міжнародних договорів
Міжнародним Судом ООН…………………………………………… 224
3.1.2. Способи та інтерпретаційні інструменти МС ООН……………… 233
3.1.3. Еволюційні тенденції інтерпретації ЄКПЛ Європейським судом
з прав людини……………………………………………………………. 236
3.2. Сутність і природа travaux preparatoires та її застосування
Міжнародним Судом ООН………………………………………………… 245
3.2.1. Travaux preparatoires: поняття, зміст, підходи до розуміння…….. 245
3.2.2. Інтерпретація travaux preparatoires у практиці МС ООН………… 251
3.2.3. Особливості інтерпретації travaux preparatoires у морських
справах МС ООН………………………………………………………… 255
3.3. Інтерпретація норм міжнародного права у практиці
Європейського суду з прав людини………………………………………. 273
3.3.1. Основні принципи інтерпретації ЄСПЛ Конвенції з прав людини
про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р……………. 273
3.3.2. Особливості інтерпретації ЄСПЛ Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод щодо порушення політичних
прав………………………………………………………….. 287
3.3.3. Інтерпретація права на недискримінацію у практиці ЄСПЛ……... 303
3.3.4. Інтерпретаційна практика ЄСПЛ щодо прав мігрантів………….. 313
Висновки до розділу 3………………………………………………………... 321
РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА СУДАМИ УКРАЇНИ…………….. 328
4.1. Законодавство України та міжнародне право і міжнародні
договори України про дію норм міжнародного права у
внутрішньодержавному праві…………………………………………….. 328
4.1.1. Фактори взаємодії міжнародного та національного
правопорядків……………………………………………………………. 328
4.1.2. Питання правового статусу міжнародних договорів у
національному праві України як ключова проблема їх інтерпретації…. 339
4.2. Практика інтерпретації міжнародних договорів судами України… 349
4.2.1. Механізм застосування Конституційним Судом України
міжнародних та європейських стандартів і положень міжнародних
20
договорів…………………………………………………………………. 349
4.2.2. Місце міжнародних договорів у правоінтерпретаційній практиці
судів України…………………………………………………………….. 359
4.3. Інтерпретація положень Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 р. у національній судовій практиці……… 364
4.3.1. Положення ЄКПЛ та рішення ЄСПЛ як джерела
правоінтерпретаційної діяльності національних судів…………………. 364
4.3.2. Застосування положень ЄКПЛ та практики ЄСПЛ в судах
України…………………………………………………………………… 373
4.3.3. Детермінаційні чинники типових помилок тлумачення положень
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. у
судовій практиці України………………………………………………... 382
Висновки до розділу 4………………………………………………………... 392
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 396
CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 409
ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 516

Список літератури

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження можна сформулювати наступні
узагальнення, висновки та пропозиції.
1. Сучасне міжнародне право стало багатовимірним, співвідношення
та взаємозв’язок «міжнародних» та «внутрішніх» об'єктів інтерпретації
істотно змінилися, а правоінтерпретаційна діяльність при збереженні
традиційних моделей стала здійснюватися у новій міжнародній системі
координат. У цій системі національне законодавство інтерпретують
наднаціональні органи з позицій інтегративного розуміння права та його
цінностей.
Зазначені тенденції і зміни привносять в міжнародний правопорядок
новації, масштаб і глибина яких ставлять перед наукою міжнародного права
цілий ряд концептуальних питань, які потребують різнобічних,
фундаментальних наукових досліджень. Погоджуючись із принциповою
неможливістю збагнути весь спектр метафізичного смислу інтерпретаційного
процесу в міжнародному праві, зауважимо, що це зовсім не означає потребу
припинити інтелектуальний пошук у зазначеному напрямку. Аналіз та
осмислення проблем інтерпретації в міжнародному праві як комплексного
правового явища має стати важливим кроком на шляху підвищення
ефективності взаємодії доктрини міжнародного права і практики.
2. Cучасний міжнародний правопорядок, зміст якого зумовлений
інтересами світового співтовариства, за своєю природою та цілями є
потенційно динамічним та уособлює найбільш важливі суспільні цінності.
Інтеграційні процеси, що відбуваються в сучасному світі, ставлять на порядок
денний актуальні питання, вирішення яких в принципі неможливе без
узгодженої взаємодії національного та міжнародного права. Cтановлення
якісно нового міжнародного правопорядку супроводжується активною
появою нових міжнародних суб’єктів інтерпретації права, які впливають на
національні правові системи. Ефективність функціонування сучасного
397
міжнародного правовопорядку, передовсім, залежать від функціональної ролі
інтерпретаційної практики як діяльності по встановленню змісту і форми
правових явищ, взятої в єдності з накопиченим міжнародними установами та
організаціями інтерпретаційним досвідом.
3. Феномен інтерпретації у праві, як у вітчизняній, так і в міжнародній
доктрині позначений теоретико-концептуальною проблемністю – від його
предметно-змістової сфери (ідентифікація поняття) і до його суб’єктнооб’єктної статусності. Діапазон сутнісних ознак інтерпретації надзвичайно
широкий: цей філософсько-правовий феномен невичерпний унаслідок своєї
глибокої природи, багатоманітності способів репрезентації та потенційно
нерозривного зв’язку з практикою. Але, попри значні дослідницькі зусилля,
скеровані у напрямку виявлення природи та сутності інтерпретації права,
досить велику кількість напрацювань і наукових розробок з питань
тлумачення права (переважно в загальній теорії права), існує неузгодженість
щодо диференціації категорій «інтерпретація» та «тлумачення права», їх
предмета та об’єкта, функціональної ролі правоінтерпретаційної та
правотлумачної діяльності. І це аж ніяк не заперечує, не спростовує, а лише
посилює та актуалізує потребу виявлення субстанційних основ
правоінтерпретаційної проблематики.
4. Конкретні розробки питання інтерпретації у міжнародному праві,
незважаючи на наукову цінність і практичну значущість, до сих пір не мають
концептуальної єдності. Але багатоманітності концептуальних акцентів,
дискурсу інтерпретації міжнародного права властива одна спільна риса: кожен
світоглядно-методологічний акцент визначальною мірою детермінований
уявленнями про методологію здійснення справедливого міжнародного
правосуддя, центральним ядром якого є захист прав людини, інтересів
міжнародної спільноти. Концептуальне протистояння і навіть суперечливість
поглядів на інтерпретацію завжди були осереддям методологічних дебатів.
Але багатоманітності акцентів дискурсу інтерпретації міжнародного права
притаманна одна спільна риса: кожен світоглядний наголос значною мірою
398
детермінований уявленнями про пізнання права, про захист прав людини, про
справедливе та ефективне міжнародне правосуддя.
5. Новітні дослідження переконують у тому, що теоретикометодологічне підгрунтя інтерпретації у вітчизняній доктрині міжнародного
права все ще залишається у певній мірі критеріально невиразним та навіть
аргументаційно суперечливим, наукове висвітлення означеної проблематики
тяжіє до сегментації чи однолінійності об’єкта дослідження, а
інтерпретаційному дискурсу загалом властива неприпустима кількість
розбіжностей. Отже, cерцевина розглядуваної проблеми міститься у
відсутності консенсусу щодо розуміння інтерпретації у міжнародного праві.
Утім, це зовсім не означає, що діапазон дослідницького інтересу є обмеженим,
навпаки – він викликає активні дискусії у доктрині міжнародного права.
Конкретні розробки в галузі інтерпретації міжнародного права,
незважаючи на наукову цінність і практичну значущість, досі не мають
концептуальної єдності та не формують цілісної картини використання теорії
інтерпретації міжнародного права. І це аж ніяк не заперечує, не спростовує, а
лише посилює та актуалізує потребу виявлення субстанційних елементів
основ правоінтерпретаційної проблематики. Аналіз та осмислення
інтерпретації міжнародного права як комплексного правового явища має стати
кроком на шляху підвищення ефективності взаємодії юридичної науки і
практики. Очевидно, що для вирішення цього питання потрібні спеціальні
дослідження та добра воля вітчизняної наукової правової спільноти.
Сформульовані в результаті дослідження висновки та отримані результати
свідчать, що дослідження інтерпретації норм міжнародного права закладає
концептуальне підґрунтя для правового аналізу правоінтерпретаційної
діяльності у міжнародному праві.
6. Інтерпретивна модель наукового-правового дослідження в
міжнародному праві – це модель, яка являє собою пряме осягнення
міжнародно-правової реальності у процесі пошуку її правильної інтерпретації.
399
В індуктивно-емпіричному підході використовується цільова установка й
термінологія інтерпретивістського підходу; вони уточнюються у процесі
емпіричного дослідження. Правоінтерпретаційна діяльність у міжнародному
праві – це категорія не доктрини, а практики, суб’єктом здійснення якої є
міжнародні судові та квазісудові установи. Тому кінцева мета інтерпретації у
праві загалом, і міжнародному праві зокрема не обмежується з’ясуванням змісту
правових норм. Ключова особливість інтерпретації у міжнародному праві – у
тому, що вона постає не лише актом пізнання (з’ясування) волі учасників
(авторів) у їх зовнішній формі – тексті міжнародно-правового акта (договорі,
статуті, резолюції).
Інтерпретація у міжнародному праві – це процес надання значення
міжнародно-правовим текстам (договорам та іншим документам) з метою
встановлення прав, обов’язків та інших наслідків, які мають відношення до
правового контексту. Інтерпретація у міжнародному праві є, водночас, і
гносеологічним, і творчим процесом. З одного боку, інтерпретація спрямована
на встановлення вже існуючого правового значення міжнародно-правового акта,
з іншого – процес інтерпретації має творчий вимір.
7. Iнтерпретація завжди займала чільне місце в міжнародному
судовому розгляді, однак її роль в останні кілька десятиліть ще більше зросла
завдяки розширенню діапазону міжнародного права і поширенню органів
міжнародного правосуддя та зміцнення їх ролі. Новітні дослідження
красномовно переконують, що виникає нагальна необхідність розглядати
інтерпретацію норм міжнародного права як бівалентний процес: у широкому
та вузькому розуміннях. Серцевина розглядуваної проблеми полягає у
відсутності консенсусу стосовно питання підходів до інтерпретації загалом, та
міжнародного права, зокрема. Утім, це зовсім не означає, що діапазон
дослідницького інтересу є обмеженим, навпаки – він викликає активні
дискусії у доктрині міжнародного права. Очевидно, що настав час для
новаторських, творчих підходів до інтерпретації в міжнародному праві, які б
вийшли за рамки традиційних дискусій про тлумачення договорів.
400
8. Важливим завданням правової науки має стати розширення
усталених у вітчизняній теорії міжнародного права рамок сприйняття
правотлумачної діяльності у міжнародному праві та дослідження її як
багатоаспектноно феномену, що інтегрує у собі гносеологічні та
праксеологічні аспекти. Погоджуючись із принциповою неможливістю
збагнути весь спектр метафізичного смислу інтерпретаційного процесу в
міжнародному праві, зауважимо, що це зовсім не означає потребу припинити
інтелектуальний пошук у зазначеному напрямку. Аналіз та осмислення
проблем інтерпретації в міжнародному праві як комплексного правового
явища має стати важливим кроком на шляху підвищення ефективності
взаємодії доктрини міжнародного права і практики.
9. Інтерпретація норм міжнародного права у широкому розумінні та
інтерпретація норм міжнародного права у вузькому розумінні (тлумачення)
є різними за своєю правовою матеріальною природою та характером
явищами, і тому логічно, що процес усунення протиріч, нормативних
конфліктів та заповнення прогалин у міжнародно-правовому регулюванні
(здійснюваний органами міжнародного правосуддя) не може бути функцією
(чи метою) тлумачення, об’єктивно не наділеного такими функціями.
10. Еволюційний підхід як специфічна форма широкого
інтерпретивістського підходу у міжнародному праві може бути досить
ефективним, за умови врахування загальних правил тлумачення, визначених
у ст. 31–32 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., де
зазначено, що держави-учасники Конвенції повинні діяти добросовісно та
відповідно до спільних намірів сторін договору, тобто на основі консенсусу,
що склався між сторонами та існуванням механізму обмежень, які
зберігаються за суверенними державами.
11. Інтерпретація міжнародного договору – це здійснюваний у
міжнародному судочинстві процес, метою якого є встановлення істинного
змісту міжнародного договору через визначення його нормативної сутності
шляхом надання належного значення суперечливим термінам (положенням),
401
які мають застосовуватися в міжнародному спорі, на основі правил
тлумачення, передбачених ВК ПМД або розроблених судовою практикою.
Ключова відмінність інтерпретації міжнародних договорів від інших
правових інтерпретацій полягає у тому, що правила інтерпретації, які вона
використовує, передбачені ВК ПМД та розроблені міжнародною
юриспруденцією.
12. Правила тлумачення, які визначені ВК ПМД, залишаються
актуальними й сьогодні, проте, потребують інтерпретації, яка б відповідала
сучасним реаліям. Інтерпретаційними механізмами усуваються сумніви, які
виникають у зв’язку з невизначеністю та двозначністю міжнародно-правової
норми. Інтерпретація міжнародного права у широкому розумінні має на меті
прояснення справжнього змісту міжнародно-правового документа та, разом з
тим, його розвиток суб’єктами правоінтерпретаційної діяльності
(міжнародними судами – МС ООН, ЄСПЛ, міжнародними організаціями,
квасісудовими організаціями, національними судами). Здійснюючи
інтерпретацію своїх статутів, міжнародні органи і організації, безумовно,
впливають і на зміст інших міжнародних норм, але, водночас, не набувають
статусу правотворчих органів, а їх рішення та висновки носять
рекомендаційний характер.
13. Норми jus cogens як об’єкт міжнародно-правового дослідження
унаслідок своєї специфічної правової природи займають особливе місце в системі
міжнародного права. Наведені в дослідженні міркування засвідчують
особливу, якщо не вирішальну, роль у дотриманні jus cogens міжнародних
та національних судів. Однак основною загрозою самій доктрині jus cogens
є тенденція суддів бачити ці норми всюди, без належного вивчення того,
наскільки це поділяється міжнародним співтовариством.
14. Важливою ознакою трансформацій сучасного міжнародного права
є неухильно зростаюча роль як суб’єктів інтерпретації міжнародних органів та
організацій. Останні не тільки відіграють важливу роль у реалізації норм
міжнародного права, але й беруть участь у їх інтерпретації. Водночас це не дає
402
підстав визнавати за ними статус правотворчого органу.
15. Акти Венеціанської комісії як результат інтерпретації
національного права мають рекомендаційно-роз’яснювальний характер, але
відрізняються рядом нестандартних характеристик і властивостей. Тому
поглиблене вивчення роботи Венеціанської комісії як суб’єкта інтерпретації
права актуально з наукової точки зору, у тому числі для модернізації теорії
інтерпретації права. Венеціанська Комісія не будучи ні правотворчим, ні
правозастосовним органом, унаслідок специфіки своєї діяльності впливає на
правотворчість: її місія – здійснення інтерпретації у процесі експертноконсультативної діяльності.
16. Стрімкий розвиток практики Апеляційного органу, а також
зростаючий інтерес держав-членів СОТ до вирішення спорів за допомогою
механізму вирішення спорів СОТ дають підстави вважати, що тема
інтерпретації договорів Апеляційним органом СОТ є і буде актуальною й
надалі. У зв’язку з цим важливим завданням видається вироблення
комплексних підходів до вивчення практики інтерпретації договорів
Апеляційним органом СОТ, які зможуть забезпечити своєчасні і повні
експертно-консультативні висновки та рекомендації учасникам спору.
17. Важливо відзначити, що нинішнє відродження інтересу до
інтерпретації звичаєвого права має своє обґрунтоване пояснення.
Визначення та обсяг міжнародного звичаєвого права завжди були у фокусі
фахових дискусій. Міжнародне право значною мірою постійно
трансформується та розширюється, і перед ним постають нові виклики,
головним із яких є потреба відобразити змінювані реалії міжнародної системи
шляхом включення нових явищ та суб’єктів у процес підтримки стабільної
системи. Аналіз новітніх досліджень та міжнародна практика свідчать, що
концепцію МЗП та взаємозв’язок між двома її елементами, змінив перехід
від державних цінностей до людських цінностей, а також від ліберальної
державної системи до системи соціальної держави.
403
18. Інтерпретація міжнародних договорів Міжнародним Судом ООН є
найавторитетнішим різновидом офіційної інтерпретації. При тлумаченні
договорів МС ООН спирався на текст договору, звичайне значення термінів і
в контексті, зважав на об’єкт, мету договору, його призначення, подальшу
практику та згоду сторін, інколи використовував звичай. МС ООН і ЄСПЛ
застосовували здебільшого статичний, а відтак дедалі частіше еволюційний
принципи інтерпретації, демонструючи відкритість і гнучкість, враховуючи
соціальні зміни та політичні обставини, що знаходило відображення в
окремих думках суддів. Іноді важливе значення мали підготовчі матеріали
(travaux préparatoires). Зауважимо, що інтерпретаційний метод, практика,
методологія МС ООН не залежали від структури договору та кількості сторін.
Він неодноразово демонстрував можливість зміни сенсу договору завдяки
подальшій практиці.
19. Щодо офіційної інтерпретації міжнародних договорів серед
міжнародних органів правосуддя особливе місце посідають МС ООН на
глобальному рівні та ЄСПЛ – на регіональному. Кожен із них напрацював
свої особливі інтерпретаційні правила, методологію зумовлені
інституційними особливостями, складом, процедурними засадами,
основними умовами прийняття рішень, виконанням обов’язків суддями та
врахуванням різних суб’єктивних факторів. Практика використання travaux
preparatoires після набуття чинності ВК ПМД спонукала до дискусії щодо
можливості та перспективи їх інтерпретації. МС ООН використовував різні
засоби інтерпретації, встановлював цілі інтерпретації, планував її етапи та
пояснював відносини між сторонами на різних стадіях договірного процесу.
Однако ст. 31 та ст. 32 Віденської конвенції про право договорів не дають
змоги належним оперувати travaux preparatoires та потребують
удосконалення.
20. Практика використання travaux preparatoires переважно потребує
поєднання кількох підходів до інтерпретації та неабиякої точності, логічності,
прискіпливості, доречності в плані уважного аналізу та пояснення додаткових
404
матеріалів до текстів договорів. Апеляція до travaux preparatoires, побічним
результатом чого є суб’єктивність цієї практики, не завжди знаходить
схвалення учасників обговорення навіть серед суддів МС, які неухильно
дотримуються порядку правил тлумачення ст. 31.
Однак чим більша віддаленість від моменту прийняття установчих
договорів міжнародних організацій і застосовуваних Судом конвенцій, тим
частіше вимоги часу змушують звертатися до історико-критичного методу,
еволютивного підходу інтерпретації та знаходити істинне розуміння положень
договорів його учасниками за допомогою travaux preparatoires, користування
якими не довільне за вимогами Віденської конвенції. І навіть коли МС ООН
доводиться тлумачити розроблені третьою стороною двосторонні угоди, які без
попередніх переговорів та напрацювань підписали незалежні держави внаслідок
відсутності певного досвіду, він прагне максимально використати будь-яку
можливість вирішити спірне питання та відновити історичну справедливість
також за допомогою travaux preparatoires.
21. Можна погодитися із пропозиціями щодо створення депозитарію
travaux preparatoires, зобов’язань держав передавати їх до ООН упродовж
певного терміну, оскільки МС ООН має відігравати визначальну роль і
здійснювати керівництво в цьому процесі. Сертифікація певних видів travaux
preparatoires та їх кількісне обмеження викликають сумніви, хоча це дійсно
ускладнює й подовжує судовий процес. Більшість справ, у яких їх
використовують, пов’язані із встановленням суверенітету над територіями,
розмежуванням морських просторів, континентального шельфу,
випробовуванням ядерної зброї, тобто коли різновиди залучених документів
передбачити неможливо.
22. Фундаментальні права людини і основоположні свободи,
визначені ЄКПЛ та інтерпретовані Європейським судом, становлять ядро як
міжнародного, так і національного права. Цей аспект слугує додатковим
аргументом для визнання важливого статусу норм ЄКПЛ та практики ЄСПЛ
щодо норм національного законодавства. Імплементація ЄКПЛ та практики
405
Європейського суду є визнаним цивілізованим способом вирішення спорів,
пов’язаних із захистом прав, гарантованих Конвенцією. Положення ЄКПЛ та
рішення ЄСПЛ є важливими джерелами правоінтерпретаційної діяльності
національних судів. Безпосереднє використання положень ЄКПЛ, а також
рішень ЄСПЛ як її невід’ємної частини в правозастосовній практиці,
безперечно, сприяє розвитку захисту прав особи в Україні.
23. Напрацьована ЄСПЛ інтерпретаційна методологія передбачає
використання власних методів, серед яких все більш задіяними стають
методи консенсусу, ефективності, судового активізму, порівняння,
інноваційного тлумачення, автономного методу та методики «балансування».
Вони демонструють необмежені потенційні можливості удосконалення
тлумачення ЄСПЛ конвенційних норм. Використання вказаних вище
принципів принцип має неабияке значення для України, де внутрішнє,
національне законодавство держави ще не зовсім відповідає Конвенції, а у
випадку його успішної адаптації самим лише фактом свого існування не може
захистити від порушення права людини.