БОДНАР НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ У СФЕРІ ЮСТИЦІЇ

Короткий опис

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерство освіти і науки України Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерство освіти і науки України Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису БОДНАР НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА УДК 343.23(477:4-6ЄС)(043.3) ДИСЕРТАЦІЯ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ У СФЕРІ ЮСТИЦІЇ Спеціальність 12.00.11 міжнародне право Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело _________________________ Н.А. Боднар Науковий керівник Смирнова Ксенія Володимирівна, доктор юридичних наук, професор Київ 2019

ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНИЙ ВИМІР СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ В СФЕРІ ЮСТИЦІЇ . . . . . . . . 24 1.1. Теоретичні засади європейської інтеграції у сфері юстиції і внутрішніх cправ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 1.2. Основні етапи та передумови становлення правового співробітництва між Україною та Європейським Союзом у сфері юстиції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40 1.3. Спільні європейські цінності та спеціальні принципи співпраці у сфері юстиції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54 Висновки до Розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ У СФЕРІ ЮСТИЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76 2.1. Правові основи співпраці у сфері правосуддя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76 2.2. Правове регулювання співробітництва у цивільних справах . . . . . . . . . . . . 96 2.3. Правове співробітництво в кримінальних справах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115 Висновки до Розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132 РОЗДІЛ 3. КЛЮЧОВІ НАПРЯМКИ СУЧАСНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У СФЕРІ ЮСТИЦІЇ: РЕФОРМИ, ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137 3.1. Реформа системи судоустрою та судочинства через призму наближення до європейських стандартів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137 3.2. Пенітенціарна реформа в світлі європейських стандартів . . . . . . . . . . . . . . . 151 3.3. Значення та перспективи співробітництва України з Європейським агентством з питань юстиції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165 Висновки до Розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181 ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185 СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 194 ДОДАТОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213

Список літератури

ВИСНОВКИ 1. З аналізу теорій європейської інтеграції: «позитивної» та «негативної», функціоналізму та неофункціоналізму, теорії «проникнення», федералізму і неофедералізму, інтергаверменталізму, теорії економічної інтеграції, комунікації та багаторівневого управління ми визначили, що на початкових етапах утворення будь-якого об’єднання вирішальними є економічні потреби (функціоналізм), однак після того, як процес інтеграції встановлюється на певному рівні «інтеграція» вже не може існувати без політичної складової. Феномен європейської інтеграції здебільшого як політичного процесу пояснюють теорії федералізму, неофункціоналізму та інтергаверменталізму. Розвиток інтеграційних процесів у сфері юстиції найкраще відображають теорія «негативної» та «позитивної інтеграції» (від зникнення бар’єрів до створення нових правових інститутів) і теорія «проникнення» або «spill-over», за допомогою якої прослідковуються процеси «перетікання» компетенції держав-членів в бік комунітаризації з третьої «опори» в першу аж до їх повного скасування та створення ПСБЮ (тобто, від функціонального до розвиненого «spill-over»). 2. В світлі Угоди про асоціацію поняття «юстиція» включає в себе співпрацю з питань правосуддя загалом (незалежність, доступність правосуддя), функціонування органів прокуратури та інституту адвокатури, судове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, питання затримання та ув’язнення. Поняття «внутрішні справи» в праві ЄС (хоча й дещо застаріле) наразі включає в себе ті напрями, що віднесені до складових «свобода» та «безпека», тобто є збірним поняттям у відношенні до поняття «юстиція» та, на рівні з ним, невід’ємною складовою ПСБЮ. 3. Виділено п’ять основних етапів розвитку правової співпраці між Україною та ЄС, а також передумови, які цьому сприяли. Перший етап позначається оформленням відносин України (ще в складі СРСР) з ЄС у 1989 році з питань імпорту товарів, другий прийняттям у 1994 році Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх 186 державами-членами, третій прийняттям у 2001 році Плану дій Європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ, четвертий Плану дій Україна ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки 2007 року, п’ятий прийняттям Угоди про асоціацію. Нормативне закріплення співпраці у сфері юстиції спостерігається вже на другому із виділених етапів. Передумови розвитку характеризуються економічною доцільністю на першому та другому етапах, а починаючи з третього рядом внутрішніх та зовнішніх факторів, які обумовлені розширенням кордонів ЄС, боротьбою зі спільними викликами та визнанням спільних цінностей. 4. Спільними цінностями для України та ЄС у сфері юстиції відповідно до Угоди про асоціацію є: верховенство права, захист прав людини, забезпечення незалежності судової влади, законність. До спеціальних принципів співпраці у сфері юстиції віднесено верховенство права й захист прав людини, а також юридичну визначеність і право на справедливий суд. Всі принципи розкриваються та втілюються на підставі принципу співробітництва. Цінності одночасно являються й принципами, однак їх не можна ототожнювати, оскільки цінності є категоріями якісно вищого порядку. При цьому, якщо верховенство права і повага до прав людини є і цінностями, і базовими принципами (і не тільки в сфері юстиції), то юридична визначеність та право на справедливий суд спеціальні принципи судової співпраці саме у цивільних та кримінальних справах. 5. Поняття «судове співробітництво» в межах ЄС та «співпраця з питань правосуддя» між Україною та ЄС мають різне змістовне наповнення. Сутність судового співробітництва в ЄС розкривається через його типи, засоби та інституційний механізм. Порівнявши судове співробітництво в межах ЄС та співпрацю з питань правосуддя України та ЄС, визначено, що остання більшою мірою стосується розвитку системи українського правосуддя в світлі європейських стандартів, ніж безпосереднього співробітництва судових органів. Поняття співробітництва у сфері правосуддя має узагальнюючий характер, оскільки включає ті питання, які стосуються системи правосуддя загалом. 6. Правову основу співпраці України та ЄС з питань правосуддя становлять Угода про асоціацію, зокрема її статті 8, 14, 24 та 471, План дій 2007 року, а також 187 інші документи, до яких відсилають згадані (міжнародні конвенції, документи Ради Європи, зокрема висновки Венеціанської комісії). Основними досягненнями щодо втілення європейських стандартів у сфері правосуддя є: віднесення на конституційному рівні прокуратури та адвокатури до складових системи правосуддя; розвиток електронного судочинства; масштабне оновлення законодавства з питань правосуддя; майже повна ліквідація функції прокуратури щодо здійснення «загального нагляду»; робота над новим Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підвищення вимог до періодичності підвищення кваліфікації суддями та прокурорами. Подальша робота має бути спрямована на: забезпечення фактичного функціонування ЄСІТС в повному обсязі, зокрема через прийняття Положення про ЄСІТС; активізація роботи над прийняттям Закону України «Про медіацію»; поєднання професійного навчання прокурорів та суддів; прийняття нового Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», просування правової допомоги pro bono. 5. Щодо співпраці у цивільних справах, то в ЄС воно регулюється відповідними регламентами і директивами, а його основу (як і кримінальних справах) становить принцип взаємного визнання, завдяки якому застосовуються спеціальні інструменти, як от Європейське платіжне доручення чи особлива Європейська процедура дрібних спорів. Співробітництво між Україною та ЄС здійснюється у трьох основних сферах міжнародного правового співробітництва, судового процесу і захисту дітей на основі конвенцій ГКМПП. Визначено, що «міжнародне правове співробітництво» є ширшим поняттям за поняття «правова допомога», оскільки реалізується через різні форми правової допомоги, а «судове співробітництво» окреслює характер міжнародного правового співробітництва (судовий). 6. Основними проблемами застосування судами Гаазьких конвенцій у сфері судового процесу є недостатня увага до визначення сторін конвенцій, а також неврахування застережень та змін, особливо на стадії відкриття провадження. Стосовно ЄС, то система регулювання аналогічних питань більш розгалужена, 188 узгоджена та чітка, зокрема щодо строків. В світлі наближення до права ЄС запропоновано розглянути можливість скористатися інструментом, передбаченим статтею 27 Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 року щодо направлення судових доручень безпосередньо до суду. У сфері захисту дітей виділено проблему застосування Конвенції 1980 року про цивільні аспекти міжнародного викрадення дітей та встановлено, що суди часто ототожнюють висновок про повернення дитини з висновком про її відібрання, що є недопустимим. З огляду на це, ми вважаємо доцільним розглянути можливість внесення доповнення до Закону України «Про виконавче провадження», а також здійснити переклад пояснювальної доповіді «Перес-Вера» щодо застосування вказаної Конвенції. 7. Виокремлено необхідність активізації роботи над приєднанням України до Конвенції про захист дітей та співробітництво стосовно іноземного усиновлення від 29 травня 1993 року, в світлі чого запропоновано виважено прийняти окремий закон, в якому визначити порядок діяльності акредитованих організацій та усунути розбіжності в Сімейному кодексі України та Цивільному процесуальному кодексі України. Також визначено необхідність проведення консультацій в межах ГКМПП щодо шляхів ратифікації Гаазького протоколу про право, що застосовується до зобов’язань про утримання від 23 листопада 2007 року, який не передбачає застережень. Щодо наближення до права ЄС у питанні взаємного визнання і виконання судових рішень запропоновано якнайшвидше ратифікувати Конвенцію про угоди про вибір суду 2005 року, після чого розпочати переговори про приєднання до Конвенції «Лугано-ІІ». В цілому виокремлено необхідність проведення предметних навчань суддів та їх помічників щодо застосування Гаазьких конвенцій. Запропоновано перейняти переваги функціонування Європейського судового атласу в цивільних справах, створивши схожий сайт в Україні з актуальною інформацією щодо найпоширеніших проблем застосування міжнародних конвенцій у різних сферах. 189 8. Щодо регулювання співпраці у кримінальних справах в праві ЄС, то Європейська комісія розділяє свої повноваження щодо законодавчих ініціатив з державами-членами, на відміну від співробітництва у цивільних справах, яка повністю інтегрована в рамки ЄС. Євросоюз використовує ряд інструментів, як Європейський ордер на арешт, які виконуються в державах-членах на основі принципу взаємного визнання. Наразі ЄС працює над наближенням матеріального і процесуального права. Напрямами судового співробітництва між Україною та ЄС є співпраця з питань взаємної правової допомоги, екстрадиції та ратифікації Україною РС МКС. З’ясовано, що питання взаємної правової допомоги між Україною та ЄС визначені Європейською конвенцією про взаємну правову допомогу в кримінальних справах 1959 року, тоді як між державами-членами ЄС Конвенцією про взаємодопомогу в кримінальних справах 2000 року. Ми визначили, що єдина форма, яка не передбачена Конвенцією 1959 року це питання законного перехоплення телекомунікацій. В результаті аналізу цього питання ми дійшли висновку про необхідність прийняття окремого Закону про перехоплення телекомунікацій з урахування європейських стандартів, зокрема щодо встановлення окремої системи нагляду та звітування стосовно недопущення порушень прав людини. В світлі цього пріоритетним є робота над імплементацією тих директив, які визначені в Плані заходів з виконання Угоди про асоціацію. 9. Щодо проблем застосування Конвенції про взаємну правову допомогу 1959 року, то вони полягають у відсутності механізмів безпосереднього пересилання запитів, що може бути вирішено шляхом внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, та застосуванні судами нечинних норм Конвенції. Натомість Європейська конвенція про видачу правопорушників безпосередньої співпраці судових органів не передбачає, тому співробітництво здійснюється виключно через центральні органи, тоді як в ЄС такої проблеми немає, а поняття екстрадиція замінено на систему передачі осіб відповідно до Європейського ордеру про арешт. Найпоширенішою проблемою застосування Конвенції з питань екстрадиції є те, що суди часто вирішуючи відповідні питання 190 навіть не посилаються на неї. Основні проблеми із затримкою у ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду це необхідність гармонізації матеріального та процесуального права. Так, необхідно внести зміни до Кримінального кодексу України щодо визначення понять злочинів,а також внести відповідні зміни до КПК України щодо співпраці з МКС. З огляду на відсутність об’єктивних перешкод щодо цього, ми дійшли висновку, що в цьому питанні наразі вирішальне значення має політична воля. 10. Відзначена перспективна робота на прийняттям Радою асоціації нового Порядку денного у сфері юстиції, свободи та безпеки, в якому основна увага приділяється: - розвитку співробітництва України з Європейською судовою мережею у кримінальних справах і Європейською судовою мережею у цивільних і комерційних справах; - судовому співробітництву в адміністративних справах; - ратифікації Україною Конвенції про угоди про вибір суду. Після погодження цього документа ми отримаємо нові напрями правового співробітництва з ЄС в світлі Угоди про асоціацію. 11. ЄС висловлює рішучу підтримку просуванню в Україні судової реформи, яка розглядається в частині судоустрою та судочинства. Визначено такі основні проблеми, як недовіра населення до судової влади, корупція, низький рівень незалежності суддів, недостатність кадрового забезпечення. Виокремлено ряд досягнень судової реформи: 1) масштабне оновлення законодавства; 2) запровадження процедур кваліфікаційного оцінювання суддів (так званої «переатестації»); 3) нові процедури призначення суддів за конкурсом та на безстроковій основі; 4) чіткий перелік підстав звільнення суддів; 3) широке висвітлення всіх етапів судової реформи у ЗМІ; 4) залучення громадськості. 12. Визначено особливості участі Громадської ради доброчесності в процесі проведення кваліфікаційного оцінювання суддів ВККС України. Погодившись із позитивною оцінкою факту її участі в судовій реформі, виокремлено такі із 191 визнаних проблем: 1) незлагодженість співпраці; 2) характер співробітництва «громадськість проти судової влади». Зробивши висновки з аналізу цих проблем встановлено: 1) необхідність перегляду обвинувально-оціночного характеру роботи ГРД в бік експертності; 2) необхідність однаково високих вимог до рівня професійності та бездоганної репутації як членів ВККС України, так і ГРД; 3) погодились про необхідність закріплення спільної відповідальності за результати. Підсумовано, що невиконаним залишається завдання щодо створення Єдиного органу управління судової влади. Обґрунтовано бачення доцільності об’єднання ВККС України, ВРП та ДСА України в один орган, запропоновано декілька етапів щодо створення такого органу. Визначено доцільність створення окремої незалежної служби інспекторів в складі ВРП та поступового підвищення вимог до їх стажу. 13. Щодо пенітенціарної реформи в світлі європейських стандартів, то найбільшою її проблемою є те, що вона залишається поза увагою і держави, і суспільства. При цьому встановлено, що такий же виклик стоїть і перед Євросоюзом. Підсумовано, що кожне питання пенітенціарної реформи є проблемним, тож, беручи до уваги положення Європейських пенітенціарних правил, рекомендації КЗК, а також Концепцію реформування (розвитку) пенітенціарної системи України, прийняту в 2017 році, визначено такі пріоритетні напрями пенітенціарної реформи: - прийняття якісного Закону України «Про пенітенціарну систему», який створить таку систему правових заходів, яка б за своїм змістом, а не формою означала фактичну реалізацію принаймні найвагоміших європейських стандартів; - створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій; - забезпечення фактичної незалежності слідства та медичної служби від керівництва закладів установ виконання покарань та слідчих ізоляторів; - значне підвищення вимог до персоналу пенітенціарних установ та умов праці; - надання широких можливостей відвідування місць тримання осіб представниками міжнародних та громадських організацій, зокрема представникам МКЧХ; 192 - підвищення рівня контролю з боку керівництва пенітенціарних установ за дотриманням вимог щодо використання «спеціальних засобів» та заходів дисциплінарного характеру, співрозмірності їх застосування та належної фіксації кожного такого випадку; - орієнтація на повне виконання рекомендацій, які надаються КЗК у відповідних доповідях щодо України. 14. Визначено особливе значення для України укладення Угоди з Євроюстом, яка набрала чинності 2 вересня 2017 року на виконання положень статті 24 Угоди про асоціацію стосовно співпраці у кримінальних справах. Україна отримала можливість брати участь у роботі Євроюсту не лише через контактні пункти, а й через Прокурора зі зв’язку, яка наразі на постійній основі відряджена до Євроюсту та наділена правами брати участь в оперативних та стратегічних зустрічах, в обміні інформацією. Виокремлено можливість призначити контактних осіб, одна з яких може бути визначена Національним кореспондентом з питань тероризму, а також отримати Магістрата зі зв’язку від Євроюсту. Наразі Україна призначила лише Прокурора зі зв’язку, а ситуація з визначенням контактних осіб, зокрема Національного кореспондента з питань тероризму невизначена, робота над чим має бути активізована. Встановлено необхідність покращити висвітлення Генеральною прокуратурою України співпраці України з Євроюстом, оскільки інформація щодо України, яка надається самим Євроюстом через його офіційний веб-портал, є набагато ширшою та актуальнішою, ніж та, що надається Генеральною прокуратурою України.