ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ

Короткий опис

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису
Оплачко Лілія Петрівна
УДК 347.457

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН
ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Крупчан Олександр Дмитрович, кандидат юридичних наук, доцент, академік НАПрН України

Київ – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ 11
1.1. Історичний аспект виникнення відносин за кредитним договором 11
1.2. Поняття, ознаки та види відносин за кредитним договором 33
1.3. Засоби державно-правового регулювання відносин за кредитним договором 52
Висновки до першого розділу 65
Розділ 2. ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ ВІДНОСИН ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ 69
2.1. Поняття кредитного договору та порядок його укладення і виконання
69
2.2. Суб’єктно-об’єктний склад кредитного договору 95
2.3. Зміст кредитного договору 120
Висновки до другого розділу 143
Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ 149
3.1. Нормативне регулювання відносин за кредитним договором 149
3.2. Диспозитивне правове регулювання відносин за кредитним договором 173
Висновки до третього розділу 184
ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196

Перелік умовних скорочень

ЗХ – Закони вавілонського царя Хаммураппі ( ІІ тис. до н.е.)
ЦК УРСР 1922 року – Цивільний Кодекс УРСР 1922 року
ЗП УРСР – Збірник Постанов УРСР
ВВР – Відомості Верховної Ради України
ЦК України – Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року
ГК України – Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року
Держфінпослуг – Державний комітет з регулювання ринків фінансових послуг
Держкомпідприємництва – Державний комітет з питань регулювання підприємництва
ДКЦПФР – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
КМУ – Кабінет Міністрів України
ДСБЕЗ – Державна служба по боротьбі з економічної злочинністю
НБУ – Національний банк України
ІСІ – Інститут спільного інвестування

ВСТУП

Актуальність теми. Останні 5 років в Україні спостерігався бум іпотечного, автомобільного, споживчого та іншого кредитування. Проте внаслідок фінансової кризи, нестабільної валютної політики Національного банку України, що спричинили масове безробіття, значна кількість позичальників постала перед проблемою належного виконання кредитних договорів. Крім того, масштабне розгортання, починаючи з 2008 року, всесвітньої фінансової кризи виявило ряд істотних проблем у правовому механізмі регулювання кредитних відносин в Україні та масові випадки неповернення отриманих кредитів. Недостатнє правове регламентування прав та обов’язків сторін кредитного договору, фактична нерівність їх правового статусу призводять до численних судових спорів між ними. Так, у 2010 р. судами в Україні було розглянуто 85 817 цивільних справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами та визнання таких договорів недійсними.
Це вимагає оновлення правового та наукового підходу до розуміння відносин, що виникають за кредитними договорами, а також пошук напрямків удосконалення їх правового регулювання. В рамках цього постає необхідність переосмислення концептуальних підходів до кредитного договору, усунення суперечливого характеру деяких теоретичних конструкцій, які стосуються правового регулювання відносин за кредитним договором, визначення та уточнення правового статусу кредитодавців, з’ясування порядку укладення кредитного договору тощо.
У вітчизняній правовій науці дослідження правових відносин за кредитним договором вже мали місце. Так, однією з перших ґрунтовних спроб висвітлити особливості вказаних відносин була кандидатська дисертація Л. Г. Рябко на тему «Правове регулювання кредитних відносин за законодавством України» (2002 р.). Крім того, окремі проблеми зазначеної тематики висвітлювали у своїх дисертаціях Ю. І. Чалий, С. М. Лепех, О. П. Орлюк, Г. Ю. Шемшученко, Н. І. Квіт та інші. Разом з тим, в переважній більшості наукових праць вказаних та інших авторів йдеться, насамперед, про публічно-правовий аспект регулювання кредитних відносин. Наявні ж роботи цивілістичного спрямування на разі дещо втратили своє значення внаслідок численних змін вітчизняного законодавства, що регламентує сферу банківського кредитування. Звертає на себе увагу й те, що в Україні відсутні сучасні монографічні праці, присвячені цивільно-правовому регулюванню відносин за кредитним договором. Ці обставини в своїй сукупності визначають актуальність, а також теоретичне і практичне значення наукового дослідження відносин за кредитним договором.
Теоретичною основою дисертаційної роботи є наукові праці вітчизняних і зарубіжних цивілістів, зокрема: Ч. Н. Азімова, О. А. Беляневич, С. М. Бервено, Т. В. Боднар, М. І. Брагинського, В. А. Васильєвої, В. В. Вітрянського, І. В. Владичина, В. П. Грибанова, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, І. С. Дружкової, Л. Г. Єфімової, Є. В. Ізмайлової, О. С. Іоффе, А. Ю. Кабалкіна, І. С. Канзафарової, О. В. Кохановської, М. В. Кротова, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, Е. С. Компанійця, Л. Л. Кот, В. М. Коссака, О. В. Кривенди, О. Д. Крупчана, С. М. Лепех, В. В. Луця, М В. Логвінової, Р. А. Майданика, В. С. Мілаш, Є. О. Мічуріна, Н. М. Мироненко, О. П. Орлюк, Л. Г. Рябко, С. О. Погрібного, Є. О. Суханова, Р. Й. Халфіної, Р. Б. Шишки, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневича, Ю. І. Чалого, В. Л. Яроцького та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України «06» листопада 2002 року (протокол № 10). Роботу виконано відповідно до напрямів дослідження Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України «Методологічні засади приватного права» (номер державної реєстрації 0103U003101) та «Проблеми здійснення і захисту суб’єктивних цивільних прав» (номер державної реєстрації 0108U000494).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробленні концепції сучасного цивільно-правового регулювання відносин за кредитним договором, теоретичному з’ясуванні особливостей механізму правового регулювання зазначених відносин, а також у виробленні науково-теоретичних висновків і практичних рекомендацій відносно подальшого вдосконалення законодавчих положень щодо цього договору та практики їх застосування.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:
− встановити гносеологію, тенденції та етапи розвитку правовідносин за кредитним договором;
− з’ясувати методологічні підходи до розуміння та співвідношення понять «кредитні відносини» та «відносини за кредитним договором»;
− надати загальну характеристику відносинам за кредитним договором;
− визначити специфіку державно-правового регулювання відносин за кредитним договором;
− розкрити особливості кредитного договору як підстави виникнення відносин за кредитним договором;
− розкрити поняття та специфіку нормативного механізму правового регулювання відносин за кредитним договором;
− визначити особливості диспозитивного механізму правового регулювання відносин за кредитним договором;
− уточнити понятійний апарат у сфері кредитування;
− виробити пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відносин за кредитним договором.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що опосередковуються кредитним договором.
Предметом дослідження є положення юридичної науки щодо кредитного договору, вітчизняні нормативно-правові акти, що регулюють відносини за кредитним договором, практика їх застосування, організаційні засоби впливу держави на зазначені відносини, а також положення законодавства інших держав щодо кредитування.
Методи дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження використовувались як загальнонаукові, так спеціально-правові методи наукового пізнання. В основу методології дослідження покладено загальнонауковий діалектичний метод, а також методи історичного, порівняльного та системно-структурного аналізу. За допомогою діалектичного методу досліджувалось формування, становлення та розвиток відносин за кредитним договором і норм, що регулюють цей вид договору (розділ 1 дисертації). Історичний метод було використано при дослідженні пам’яток римського приватного права щодо здійснення кредитних операцій (підрозділ 1.1 дисертації). За допомогою порівняльного методу виявлялись особливості та загальні риси кредитного договору та правового регулювання відносин (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3 дисертації). Метод системно-структурного аналізу використаний для встановлення особливостей заходів державно-правового регулювання та механізмів правового регулювання відносин за кредитним договором (підрозділи 2.1, 1.3, 3.1, 3.2 дисертації), а також особливостей правового статусу сторін кредитного договору (підрозділи 2.2, 2.3 дисертації).
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведеного дослідження розроблені та сформульовані такі основні положення, що виносяться на захист.
Вперше:
1) сформульовано визначення відносин за кредитним договором як врегульованих нормами цивільного права відносин, що виникають на підставі кредитного договору між банками, іншими фінансовими установами (кредитодавцями), та, відповідно до визначених ними вимог, фізичними чи юридичними особами (позичальниками) й передбачають передачу кредитодавцями грошових коштів позичальникам на визначений строк на умовах строковості, поверненості та оплатності у вигляді відсотків за кредитом;
2) обґрунтовано положення про необхідність закріплення в законі обов’язку кредитодавця надати позичальнику повну інформацію щодо кредитної послуги, зокрема, умови кредитування, орієнтовану сукупну ціну договору з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, види та підстави застосування санкцій до позичальника внаслідок невиконання чи неналежного виконання договору;
3) визначено супутню послугу як послугу, що необхідна при укладенні кредитного договору і може бути надана кредитодавцем або третьою особою. При цьому обґрунтовано, що законодавство має встановлювати право позичальника самостійно обирати виконавця супутньої послуги та заборону кредитодавцю прямо чи опосередковано примушувати позичальника до отримання супутньої послуги від певної особи (осіб).
Удосконалено:
4) ознаки відносин за кредитним договором, відповідно до яких ці відносини є: відносними, тривалими, публічними, диспозитивно-алеаторними та квазіалеаторними, певним чином ідеологічними, такими, що виникають, припиняються на основі правових норм і впливають на поведінку фізичних і юридичних осіб й через них реалізуються, такими, що виникають на підставі договору приєднання;
5) положення про порядок відмови позичальника від отримання кредиту після прийняття рішення кредитодавцем про видачу кредиту. Обґрунтовано, що позичальник має право надати письмову відмову від отримання кредиту лише до перерахування на його рахунок кредитних коштів, що означає його відмову від кредитного договору. Після перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок позичальника, останній втрачає право відмовитись від отримання кредиту (а отже й від кредитного договору) і кредитний договір є укладеним;
6) стадії правового регулювання відносин за кредитним договором. Доводиться, що такими стадіями є: 1) обрання позичальником кредитодавця, погодження особи позичальника, визначення предмету договору кредиту; 2) укладення кредитного договору; 3) встановлення стимулюючих чи компенсаційних санкцій у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх обов’язків;
7) позицію, що до засобів диспозитивного регулювання відносин за кредитним договором, відносяться: установчі документи кредитодавця (статут), положення про кредитування фізичних та юридичних осіб, яке розробляється кожним кредитодавцем самостійно, кредитний договір.
Дістало подальшого розвитку:
8) визначення ознак кредитного договору. Обґрунтовується, що такі ознаки полягають у наступному: об’єктом договору є виключно грошові кошти; стороною з боку кредитодавця можуть виступати виключно банк або інша фінансова установа; форма договору є виключно письмовою; позичальник може одержати кредит у вигляді визначеної грошової суми на його рахунку з набуттям права вимоги до банку щодо розпорядження ним; кредитний договір може бути як консенсуальним, так і реальним; є договором приєднання;
9) критерії розмежування кредитного договору та договору факторингу: а) кредитний договір передбачає повернення кредиту та сплату процентів, тоді як виконання договору факторингу є більш складним процесом, оскільки супроводжується інкасовими, юридичними, обліково-контрольними, інформаційними, консультативними та іншими послугами і передбачає наявність постійних зв’язків між сторонами і комплексної системи обслуговування; б) кредитний договорів завжди є двостороннім, тоді як договір факторингу може бути і багатостороннім;
10) підходи до розмежування кредитного договору та договору форфейтингу: а) предметом кредитного договору лише у виключних випадках може бути іноземна валюта, якого тоді як форфейтинговий договір, як правило, укладається в іноземній валюті, рефінансування платіжних зобов’язань за якою має високу ліквідність; б) за кредитним договором відбувається передача грошових коштів з обов’язком позичальника повернути останні, на відміну від чого, для договору форфейтингу характерним є наявність вторинного ринку, де форфейтер зможе здійснити купівлю-продаж набутих ним векселів;
11) позиція про необхідність законодавчого визначення мінімального розміру статутного капіталу кредитної спілки аналогічно формуванню статутного фонду страховика (500 тис. євро), що дозволить запобігти зловживанню з боку засновників вказаних спілок у відносинах, пов’язаних із споживчими кредитами.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертаційній роботі положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
− у правотворчій діяльності для вдосконалення положень чинного законодавства України, що регулює кредитні відносини;
− у науково-дослідній діяльності для подальших наукових досліджень проблем договірного права в цілому та інституту кредитного договору;
− у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін «Цивільне право», «Господарське право», «Договірна техніка та технологія», спецкурсу «Договірне право», «Банківське право» та інших навчальних дисциплін для студентів вищих навчальних закладів, підготовки відповідної навчально-методичної літератури, підручників і навчальних посібників;
− у правозастосовній діяльності, зокрема в договірній практиці, пов’язаній із кредитними договорами, та в судовій практиці вирішення спорів, що виникають з таких договорів.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавства України доповідалися і обговорювалися на засіданнях Вченої ради та відділу проблем приватного права Науково-дослідного Інституту приватного права і підприємництва НАПрН України, а також оприлюднювались на науково-практичних конференціях «Корпоративне право в Україні: становлення та розвиток» (м. Івано-Франківськ, 26 вересня 2003 р.) та «Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики» (м. Харків, 30 квітня 2004 р.).
Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення у 7 опублікованих працях, зокрема, 5 наукових статтях, опублікованих у фахових для юридичних наук виданнях, та 2 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробленні концепції сучасного цивільно-правового регулювання відносин за кредитним договором.
У результаті проведеного теоретичного дослідження проблем регулювання відносин за кредитним договором автором дисертаційного дослідження зроблені такі загальні висновки:
1. Інститут кредитування в рамках його договірної форми отримав своє нормативне закріплення приблизно у ІІ тисячолітті до н. е., коли в Законах вавілонського царя Хаммураппі вперше був закріплений обов’язок писати на глиняних табличках розмір позики, імена кредитора та позичальника, дату укладення договору, місце укладення, розмір відсотків, строк сплати, імена свідків та відтиск нігтя позичальника. Доведено, що правове та нормативне регулювання кредитних відносин в Україні розпочиналося із зведення законів Руської Правди на Київській Русі.
2. На підставі аналізу історичних джерел доведено, що на сьогодні, значна низка прийнятих законодавчих актів, не дивлячись на максимальну зарегульованість вказаних відносин, не може забезпечити постійного та належного захисту прав позичальників чи кредитодавців, оскільки в цих нормативно-правових актах чітко не зазначено дієвих і практичних механізмів захисту позичальників (верхніх меж відсотків, за яких умов відсоток може бути змінений і наскільки; який порядок звернення стягнення на майно в разі неможливості подальшого погашення боргу; чи мають право банки та інші кредитні установи передавати інформацію щодо боржників до колекторних установ тощо), механізми захисту банків та інших кредитних установ, які є учасниками кредитних відносин.
3. Постала нагальна потреба прийняти єдиний законодавчий акт, в якому передбачити механізм захисту позичальників (який максимальний відсоток може бути встановлений, за яких умов він може бути змінений і наскільки; який порядок звернення стягнення на майно в разі неможливості подальшого погашення боргу; чи мають право банки та інші кредитні установи передавати інформацію щодо боржників до колекторних установ тощо), механізми захисту банків та інших кредитних установ, які є учасниками кредитних відносин. Таким актом, зокрема, може виступати Закон України «Про кредитування».
4. Відносини за кредитним договором ‒ це врегульовані нормами цивільного права відносини, що носять самостійний характер, виникають на підставі кредитного договору між банками, іншими суб’єктами, які мають право надавати кредит (кредитодавцями), та фізичними чи юридичними особами (позичальниками), які відповідають вимогам, що пред’являються кредитодавцями до позичальників, та передбачають передачу грошових коштів на визначений строк на умовах строковості, поверненості та оплатності у вигляді відсотків за кредитом.
5. Доведено, що відносинам за кредитними договорами притаманна низка специфічних ознак, які виокремлюють з-поміж кредитних відносин. Так, відносини за кредитним договором – це:
- відносні, зобов’язальні, вольові, публічні, певним чином ідеологічні відносини, які виникають, припиняються на основі правових норм і впливають на поведінку фізичних та юридичних осіб і через них реалізуються;
- тривалі відносини;
- диспозитивно-алеаторні та квазіалеаторні відносини;
- взаємна поведінка учасників відносин за кредитним договором індивідуалізована і чітко визначена;
- присутня певна нерівність прав кредитодавця та позичальника, тобто відносини приєднання з боку позичальника.
6. Відносини за кредитним договором поділяються на певні групи:
- залежно від загальноприйнятих груп класифікації цивільно-правових відносин відносини за кредитним договором є: відносними, регулятивними, зобов’язальними, активними, строковими, майновими;
- залежно від виду кредиту, який надається, вказані відносини поділяються на: а) відносини, які виникають у зв’язку з наданням чи отриманням комерційного кредиту; б) відносини щодо банківського кредитування; в) відносини щодо міжнародного кредиту; г) відносини щодо державного кредиту;
- залежно від специфіки відносини за кредитним договором поділяються на відносини, в яких позичальником виступає фізична особа, юридична особа, незалежно від організаційно-правової форми; банківські установи та небанківські фінансово-кредитні установи (кредитні спілки, ломбарди) та держава;
- за строком дії кредитного договору відносини поділяються на короткострокові, середньострокові, довгострокові.
7. З метою недопущення зловживання кредитними установами своїми правами кредитодавця, існують засоби державно-правового регулювання відносин за кредитним договором, які дисциплінують сучасників відносин на всіх їх стадіях.
Засобами державно-правового регулювання відносин за кредитним договором є:
способи правового регулювання (основні способи правового регулювання – дозвіл, заборона, зобов’язання, та допоміжні – санкції, заохочення, надання пільг, обмеження цивільної відповідальності тощо), методи правового регулювання.
Особливостями обмеження цивільної відповідальності у відносинах за кредитним договором виступає: встановлення кредитних канікулів строком до 6 місяців; збільшення строку дії кредитного договору; тимчасове зменшення відсоткової ставки на 2‒3 % до одного року.
8. Оскільки відносини за кредитним договором є цивільно-правовими відносинами, в їх регулюванні пріоритетними є методи цивільного права, які характеризуються юридичною рівністю сторін, майновою самостійністю та диспозитивністю. Імперативний метод виражається в тому, що законодавець, шляхом прийняття нормативно-правових актів, впливає на ймовірність виникнення, зміну чи припинення зазначених відносин.
9. Як юридичний факт договір належить до правомірних дій, що вчиняються з волі його учасників і спрямовуються на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків. Проте роль договору не обмежується тільки тим, що він впливає на динаміку цивільних правовідносин (породжує, змінює або припиняє їх), а й відповідно до вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності, добросовісності та справедливості визначає зміст конкретних прав та обов’язків учасників договірного зобов’язання. У цьому розумінні договір виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільних правовідносинах.
10. Доведена самостійність кредитного договору як окремого зобов’язання договірного типу, та сформульовано низку ознак притаманних виключно йому: 1) об’єктом кредитного договору є виключно грошові кошти; 2) стороною кредитного договору з боку кредитодавця можуть виступати виключно суб’єкти, обмежені певним статусом, тобто банк або інша фінансова установа (ст. 1054 ЦК України); 3) форма кредитного договору є виключно письмовою, на відміну від договору позики, де законодавець веде мову про обов’язковість письмової форми у конкретних передбачених законом випадках; 4) за кредитним договором позичальник може набути права власності на готівкові кошти або одержати кредит у вигляді облікованої грошової суми на його рахунку з набуттям права вимоги до банку, в якому знаходиться цей рахунок щодо розпорядження ним на відміну від договору позики, при якій позичальник отримує грошові кошти в позику завжди готівкою і набуває при цьому права власності на них; кредитний договір, на відміну від позики, може бути як консенсуальним, так і реальним.
11. Відмінність між досліджуваним договором і договорами факторингу та форфейтингу полягає у низці критеріїв, зокрема:
1) кредитний договір є двостороннім, на відміну від чого договір факторингу може бути як двостороннім, так і багатостороннім (міжнародний факторниг);
2) кредитний договір передбачає отримання грошових коштів позичальником і обов’язок останнього повернути їх та сплатити проценти, тобто разовий характер договору (так само як і при форфейтингу). За договором факторингу, як правило, передбачається наявність постійних зв’язків між сторонами і комплексної системи обслуговування;
3) для договору форфейтингу характерним є наявність вторинного ринку, де форфейтер зможе здійснити купівлю-продаж набутих векселів. За відміну від цього кредитний договір і договір факторингу цього не передбачають;
4) предметом договору кредиту і переважно, факторингу (окрім міжнародного), є національна валюта. На відміну від цього форфейтинговий договір може укладатися у тих валютах, рефінансування платіжних зобов’язань за якими має високу ліквідність: долари США, швейцарські франки, німецькі марки тощо.
12. У випадку відмови позичальника після прийняття рішення про видачу йому кредиту від отримання коштів за кредитом, виникають такі правові наслідки:
1) якщо позичальник надав письмову відмову від отримання кредиту до перерахування на його особистий рахунок кредитних коштів, у цьому разі можна кредитний договір вважати таким, який не відбувся;
2) у випадку перерахування банком кредитних коштів на особистий рахунок позичальника, договір вважається укладеним і банк має право застосувати штрафні санкції, передбачені кредитним договором.
Доводиться хибність позиції законодавця щодо зайвого розмежування у ст. 1054 ЦК України особи кредитодавця на банки й інші фінансові установи, оскільки ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відносить банки до фінансових установ.
13. Доводиться, що не всі фінансові установи, які передбачені в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є кредитними установами та можуть надавати кредити. Так, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні компанії взагалі не мають права надавати кредити. Кредитні спілки та страхові компанії можуть надавати кредити лише чітко визначеним особам: відповідно ‒ членам кредитної спілки та особам, які уклали договори страхування життя. У зв’язку з цим видається доцільним ст. 1054 ЦК України викласти в такій редакції: «Кредитодавцем за кредитним договором можуть бути банки, ломбарди, страхові компанії, лізингові компанії та кредитні спілки.
При цьому позичальниками за кредитним договором можуть бути: 1) при банківському та ломбардному кредитуванні – фізичні та юридичні особи, які відповідають вимогам, розробленим кожним окремим банком чи ломбардом щодо визначення позичальника; 2) при кредитуванні страховою компанією – фізичні особи, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми; 3) при кредитуванні кредитною спілкою – члени кредитної спілки; 4) при кредитуванні лізинговою компанією – особи, які є лізингоодержувачами за договорами лізингу».
На підставі аналізу зарубіжних джерел, обґрунтовано наявність іншого самостійного виду кредитодавця – кредитної спілки як добровільного об’єднання громадян, яке спрямоване на реалізацію однієї з форм з найбільш поширеної кооперації громадян у фінансово-кредитній сфері.
14. Доведена правова прогалина положень Закону України «Про кредитні спілки» вимогам практики, зокрема: 1) у змісті Закону відсутній будь-який мінімальний розмір статутного капіталу кредитної спілки, що дає можливість створити кредитну спілку будь-якій особі, внаслідок чого напередодні та в період кризи стрімко зросла кількість «фінансових пірамід» та інших шахрайських дій засновників вказаних спілок щодо найбільш поширених відносин за кредитним договором – споживчих кредитів; 2) у Законі фактично відсутня відповідальність членів кредитної спілки за її діяльність. Так, кредитна спілка відповідає за виконання зобов’язання лише майном, що належить кредитній спілці. Крім того, абз. 7 ч. 5 ст. 9 Закону України «Про кредитні спілки» зазначає, що вимоги, які не задоволені в процесі ліквідаційної процедури кредитної спілки, вважаються погашеними.
15. Пропонується внести до норм чинного законодавства:
1) заборонити кредитним спілкам залучати кошти не членів кредитної спілки, у зв’язку з чим виключити із ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки» речення: «залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об’єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу»;
2) в Законі України «Про кредитні спілки» встановити мінімальний розмір статутного капіталу, наприклад, як це зроблено для страхових компаній, ломбардів, банків, та інших фінансових установ (ст. 30 Закону України «Про страхування) ‒ мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, ‒ 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України;
3) у підпункті 2.1.11 «Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами» встановити мінімальний розмір статутного капіталу ломбардів не менше 200 тис. грн.
16. Істотними умовами кредитного договору є: предмет договору , сума та строк дії кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
17. Особливостями правового регулювання відносин за кредитним договором виступає неможливість однозначного застосування на всьому шляху їх існування лише одного способу правового регулювання: нормативного (державно-правового/ імперативного) чи диспозитивного (договірного/саморегулятивного/ індивідуального).
Досліджуючи особливості відносин за кредитним договором необхідно визнати значний державно-правовий вплив на їх регулювання, у зв’язку із тривалістю вказаних відносин та певним ідеологічним забарвленням. Такий державно-правовий вплив на відносини випливає безпосередньо із змісту ст. 3 ЦК України, і визнано нормативним правовим регулюванням досліджуваних відносин.
Під правовим механізмом регулювання відносин за кредитним договором розуміється сукупність заходів впливу кредитодавця чи іншого суб’єкта правового регулювання на відносини, що випливають з кредитного договору шляхом установлення норм цивільного права (договірного чи статутного) та їх реалізації з метою упорядкування вказаних відносин відповідно до ідеальних моделей, закладених у цих нормах.
18. Механізм правового регулювання відносин за кредитним договором включає в себе такі стадії правового регулювання:
1) стадія формування та прийняття відповідних правил поведінки;
2) стадія виникнення прав та обов’язків, стадія реалізації норм права, а також суб’єктивних прав та обов’язків;
3) стадія застосування заходів державного примусу.
Основним джерелом нормативного правового регулювання відносин за кредитним договором є закон, який має імперативні норми, тобто ті, які містять категоричні приписи, які безпосередньо визначають поведінку сторін кредитного договору і не можуть бути змінені за власним розсудом даних сторін.
19. Виделено такі нормативні приписи щодо правового регулювання відносин за кредитним договором:
1) обов’язок кредитодавця надати повну інформацію щодо отриманої послуги;
2) заборона вимоги від позичальника відомостей, що не стосуються визначення його платоспроможності та які не є необхідними для надання кредиту;
3) заборона розголошення інформації, яку банк отримав від позичальника при укладенні кредитного договору;
4) заборона вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку. Заборона банкам у кредитних договорах закладати невизначені умови.
20. Особливостями диспозитивного правового регулювання відносин за кредитним договором, виступає:
• статут кредитодавця. Статут банку чи іншох фінансової установи, як і інших юридичних осіб, є основним та пріоритетним організаційно-правовим документом, на основі якого діє банк. Банки розробляють положення статуту самостійно відповідно до законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», постанов Правління НБУ, тому щодо кредитної діяльності банку в статутах різних банках можуть бути закладені різні положення відносно надання кредитів банками;
• положення про кредитування фізичних та юридичних осіб, яке розробляється кожним кредитодавцем самостійно. Положення про кредитування є внутрішньобанківським нормативним документом, що регламентує механізм і технологію видачі кредитів клієнтам Банку;
• кредитний договір. Беручи до уваги ст. 633 ЦК України та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» можна зробити висновок, що кредитний договір є договором приєднання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения / Сергей Сергеевич Алексеев. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 752 с.
2. Алексеев С. С. Механизм правого регулирования в социалистическом государстве / Сергей Сергеевич Алексеев. – М., 1966. – 212 с.
3. Алексеев С. С. Право. Опыт комплексного исследования / Сергей Сергеевич Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 243 с.
4. Алексеев С. С. Правовые средства: постановка проблемы, понятия, классификация / Сергей Сергеевич Алексеев // Советское государство и право. – 1987. – С. 12–19.
5. Алексеев С. С. Предмет советского гражданского права и метод гражданско-правового регулирования // Антология уральской цивилистики 1925 – 1989: Сб. статей. – М.: Статут, 2001. – С. 9–15.
6. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – С. 72.
7. Антонов Н. Г., Пессель М. А. Денежное обращение, кредит и банки / Н. Г. Антонов, М. А. Пессель. – М.: Финстатинформ, 1995. – 272 с.
8. Артус М. М. Гроші та кредит: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / М. М. Артус – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. – 162 с.
9. Ачкасов А. И. Операция «а-форфэ». Общая практика и техника совершения. – М., 1994.
10. Баганець О. А. Актуальні питання прокурорського нагляду за додержанням законодавства про банки та банківську діяльність / О. Баганець // Вісник прокуратури. – 2009. – № 12. – С. 8–12.
11. Банківське право: Навчальний посібник / За заг. ред. А. О. Селіванова. – К.: Ін Юре, 2000. – 384 с.
12. Банківське право України: Навч. посібник / А. М. Жуков, А. Ю. Іоффе, В. П. Кротюк; За ред. А. О. Селіванова. – К.: Видавничій Дім «Ін Юре», 2000. – 368 с.
13. Безклубий І. А. Банківські правочини: Монографія / Ігор Безклубий. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 456 с.
14. Безклубий І. А. Теоретичні проблеми банківських правочинів: автореф. дис. … д.ю.н.: спец. 12.00.03 / І. А. Безклубий. – К., 2006. – 32 с.
15. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія / О. А. Беляневич. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
16. Бенкендорф Е. Про колекторні компанії / Е. Бенкендорф // Закон і бізнес. – 2010. – № 52(936). – С. 7–11.
17. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: Монографія / С. М. Бервено. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
18. Боднар Т. В. Договірні зобов’язання в цивільному праві: (Заг. положення): навч. посіб. – К.: Юстиніан, 2007. – С. 53.
19. Бонград-Левин Г. М. Индия в древности / Г. М. Бонград-Левин, Г. Ф. Ильин. – М., 1985. – 755 с.
20. Брашинский И. Б. Афины и Северное Причерноморье в VІ‒ІІ вв. до н. э. / И. Б. Брашинский. – М., 1963. – 174 с.
21. Бровер І. М. Україна на переломі до промислового капіталізму / І. М. Бровер. – Одеса: Пролетар, 1931. – Т. 1. – 175 с.
22. Буруль Е. Как договориться с банком о кредитных каникулах / Елена Буруль // Деньги, 17.12.2009. – № 51–52. – С. 5.
23. Васильчишин О. Лізинг у діяльності банків / О. Васильчишин // Вісник НБУ. – 2005. – № 8. – С. 85–89.
24. Версаль Н. І., Дорошенко Т. В. Теорія кредиту: навчальний посібник / Н. І. Версаль, Т. В. Дорошенко. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 483 с.
25. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. – Ростов-на-Дону, «Феникс», 1995. – 640 с.
26. Владичин У. В. Банківське кредитування: навчальний посібник / За редакцією д-ра екон. наук проф. С. К Реверчука / У. В. Владичин. – К.: Атака, 2008. – 648 с.
27. Гагарин С. В., Никольский Ю. Б., Шамаев Г. А. Межбанковский кредит: дилинговые операции на рынке «коротких денег» / Под ред. Ю. Б. Никольского. – М.: Принтлайн, 1995. – 204 с.
28. Галицкая С. В. Деньги. Кредит. Финансы. – М.: Экзамен, 2002. – 223 с.
29. Гетьманцев Д. О., Шукліна Н. Г. Банківське право України: навчальний посібник / Д. О. Гетьманцев, Н. Г. Шукліна. – К.: ЦУЛ, 2007. – 344 с.
30. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144.
31. Гошко Ю. Г. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття ХІV‒ХІХ ст. / Ю. Г. Гошко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. – 329 с.
32. Голодова Ж. Г. Деньги, кредит, банки: учеб. пособие / Ж. Г. Голодова. – М.: Изд-во Российского ун-та дружбы народов, 2001. – 152 с.
33. Голышев В. Г. Сделки в кредитной сфере / В. Г. Голышев // Актуальные проблемы банковского права. – 2000. – № 3. ‒ С. 16‒19.
34. Григорьев Ф. А. Признаки и классификация актов применения права / Ф. А. Григорьев // Вопросы теории государства и права: Сб. статей / Под ред. М. И. Байтина. – Саратов, 1968. – Вып. 1. – С. 95–99.
35. Гринько Д. Законність діяльності колекторних компаній [Електронний ресурс]. – Режим доступу: news.finance.ua.
36. Декреты Советской власти: В 10-ти т. – М.: Издательство политической литературы, 1957. – Т. ІV: 10 ноября 1918 г. – 31 марта 1919 г. – 1968. – 731 с. (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС Институт истории СССР АН СССР).
37. Декреты Советской власти: В 10-ти т. – М.: Издательство политической литературы, 1957. – Т. V: 1 апреля – 31 июня 1919 г. – 197. – 701 с. (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС Институт истории СССР АН СССР).
38. Декреты Советской власти: В 10-ти т. – М.: Издательство политической литературы, 1957. – Т. VІІ: 10 декабря 1919 г. – 31 марта 1920 г. – 1975. – 676 с. (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС Институт истории СССР АН СССР).
39. Декреты Советской власти: В 10-ти т. – М.: Издательство политической литературы, 1957. – Т. VІІІ: апрель – май 1920 г. – 1976. – 444 с. (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС Институт истории СССР АН СССР).
40. Декреты Советской власти: В 10-ти т. – М.: Издательство политической литературы, 1957. – Т. VІ: 1 августа – 9 декабря 1919 г. – 1973. – 584 с. (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС Институт истории СССР АН СССР).
41. Декреты Советской власти: В 10-ти т. – М.: Издательство политической литературы, 1957. – Т. ІІ: 17 марта – 10 июня декабря 1918 г. – 1959. – 687 с. (Институт марксизма-ленинизма при ЦК КПСС Институт истории СССР АН СССР).
42. Денисенко М. П. Гроші та кредит у банківській справі: навч. посібник / М. П. Денисенко. – К.: Алерта, 2004. – 478 с.
43. Деньги, кредит, банки: учебник / Под ред. Г. Н. Белоглазовой. – М.: Юрайт, 2004. – 620 с.
44. Директива Ради 87/102 ЄЕС «Про наближення законів, постанов, та адміністративних положень держав-членів щодо споживчого кредиту» від 22 грудня 1986 року // L 042.-12/02/1987- р. 0048-0053.
45. Дрішлюк В. І. Публічний договір (цивільно-правовий аспект): автореф. дис. … к.ю.н.: спец. 12.00.03 / В. І. Дрішлюк. – К., 2007. – 23 с.
46. Дружкова І. С. Кредитно-банківські установи на півдні України в ХІХ – на початку ХХ ст. (історичний аспект): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Дружкова Ірина Сергіївна. – О., 2004. – 220 с.
47. Еволюція цивільного законодавства України: проблеми теорії і практики / Я. М. Шевченко, М. В. Венецька, А. Ю. Бабаскін та ін. / За ред. Я. М. Шевченко. – К.: Юридична думка, 2007. – 340 с.
48. Ефимова Л. Г. Банковские сделки. Комментарий законодательства и арбитражной практики / Л. Г. Ефимова. – М.: «Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА-М», 2000. – 405 с.
49. Ефимова Л. Г. Понятие, правовая природа и содержание кредитних договоров, заключаемых коммерческими банками / Л. Г. Ефимова // Государство и право. – 1993. – № 5. – С. 181–183.
50. Заверуха І. Б. Правове регулювання державного кредиту в Україні: дис. … к.ю.н.: 12.00.07 / Заверуха Ірина Богданівна. – Чернівці, 1998. – 232 с.
51. Загальна теорія держави і права: Підручник / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін. / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – С. 412–413.
52. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та інші.; За ред. д-ра юр. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юр. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. – Х.: Право, 2009. – 584 с.
53. Заіка Ю. О. Українське цивільне право: навч. посіб. – К.: Істина, 2005. – 312 с.
54. Законодательные акты Великого княжества Литовского ХV‒ХVІ вв. – Ленинград, 1936. – 357 с.
55. Законодательство Павла І. / Составитель, автор предисловия и библиографического очерка В. А. Тамсинов. – М.: Зерцало, 2008. – 304 с.
56. Законодательство Петра І. – М.: Юридическая литература, 1997. – 880 с.
57. Захарова Н. Н. Кредитний договор: как избежать неоправданных потерь при предоставлении или получении кредитных средств / Н. Н. Захарова. – М.: Концерн «Банковский деловой центр», 1996. – 128 с.
58. Звіт Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України про вжиття заходів з декриміналізації сфери небанківського кредитування за 2009 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
59. Зинченко С. А. Юридические факты в механизме правового регулирования / С. А. Зинченко. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 152 с.
60. Иванов В. В. Общие вопросы теории договора / В. В. Иванов. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – С. 22–23.
61. Ивасенко А. Г. Факторинг: сущность, проблемы, пути развития в России: Учебное пособие / А. Г. Ивасенко. – Новосибирск: Изд-во НГАЭиУ, 1997. – 58 с. (Серия «Вузовская книга: Экономика).
62. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
63. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе. – Ленинград: Из-во Ленинградского ун-та, 1949. – 144 с.
64. Каменський А. Як не втратити при укладенні кредитного договору / Анатолій Каменський // Юридичний журнал. – 2008. – № 6. – С. 79–80.
65. Карабань В. Спонукання до укладання цивільно-правового договору: правозастосовчий та правотворчий аспекти / В. Карабань // Право України. – 2000. – № 10. – С. 24–27.
66. Карманов Є. Банківська таємниця як об’єкт цивільно-правового регулювання / Є. Карманов // Право України. – 2001. – № 12. – C. 110–113.
67. Кашанина Т. В. Индивидуальное регулирование в правовой сфере / Т. В. Кашанина // Советское государство и право. – 1992. – № 1. – С. 122–130.
68. Качан О. О. Банківське право: навч. посібник / О. О. Качан. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 288 с.
69. Квіт Н. М. Небанківська фінансова установа як кредитодавець за договором про іпотечний борг (кредит) / Н. М. Квіт // Університетські наукові записки. Часопис ХУУП. – 2009. – № 1. – С. 112–119.
70. Квіт Н. М. Правовий режим іпотечних цінних паперів / Н. М. Квіт // Науковий вісник ЛДУВС. Серія Юридична // Збірник наукових праць. – Львів: ЛьвДУВС, 2009. – Вип. 1. – С. 114–123.
71. Квіт Н. М. Поняття та структура системи іпотечного кредитування [Електронний ресурс] / Н. М. Квіт // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 242–251. – Режим доступу: http: //www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09knmcik.pdf.
72. Квіт Н. М. Проблемні питання українського законодавства щодо предмету іпотеки при оформленні відносин з іпотечного кредитування / Н. М. Квіт // Наукові записки: серія «Право». – Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2006. – Вип. 7. – С. 192–201.
73. Квіт Н. М. Правове регулювання іпотеки та іпотечного кредитування: римське право та сучасність / Н. М. Квіт // Римське право і сучасність: тези доповідей міжн. наук.-практ. конф. «Римське право і сучасність». – О.: Фенікс, 2005. – С. 150–152.
74. Квіт Н. М. Цивільно-правові аспекти захисту прав кредитора в іпотечних кредитних відносинах / Н. М. Квіт // Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (Осінні юридичні читання). – Львів, 2006. – С. 73–7.
75. Керівництво по кредитуванню Позичальників – юридичних осіб, затверджено протоколом правлінням АКБ «Трансбанк» № 16 від 05.05.2006 р.
76. Києвець О. В. Договірне право України: навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2008. – С. 60.
77. Кикоть И. И. Финансирование и кредитование инвестиций: Учеб. пособие / И. И. Кикоть. – Мн.: Вышэйшая школа, 2003. – 256 с.
78. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием / А. М. Ковалева. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 156 с.
79. Ковальчук А. Т. Банки. Кредит. Фінанси: Законодавчо-правовий вимір / А. Т. Ковальчук. – К.: Парламентське вид-во, 2004. – 258 с.
80. Ковальчук А. Т. Банківський кредит: правові засоби повернення / А. Т. Ковальчук. – К.: Знання, 2001. – 150 с.
81. Ковбасюк Ю. Державний кредит: навч. посіб. / Ю. Ковбасюк. – К.: НАДУ, 2004. – 36 с.
82. Когогина М. И., Халилова М. Х. Банковский кредит: что необходимо знать финансовым менеджерам компаний и банкирам. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2001. – 196 с.
83. Колодізєв О. М., Яременко О. Р. Гроші та кредит: Конспект лекцій. – Х.: ХНЕУ, 2004. – 116 с.
84. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный). Руководитель авторского коллектива и ответственный редактор доктор юридических наук, профессор Ο. Η. Садиков. – М.: «Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА М», 1997. – 778 с.
85. Компанеец Е. С., Полонский Э. Г. Применение законодательства о кредитовании и расчетах / Е. С. Компанеец, Э. Г. Полонский. – М.: Юрид. лит., 1967. – 237 с.
86. Коссак В. М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект) / В. М. Коссак. – Л.: Центр Європи, 1996. – 216 с.
87. Кот Л. Л. Кредит в умовах ринкової трансформації економіки: дис. … канд. екон. наук: 08.01.01 / Кот Людмила Леонідівна. – К., 2003. – 226 с.
88. Краснояружский С. Г. Индивидуальное правовое регулирование: Общетеоретический аспект / С. Г. Краснояружский // Государство и право. – 1993. – № 7. – С. 127–135.
89. Красько И. Э. Договор факторинга / И. Э. Красько // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. № 6. С. 3- 4.
90. Кредит и его формы: Учебное пособие / В. И. Колесников, В. А. Черненко, С. А. Малькова, Л. М. Иванова. – СПб.: Издательство СпбГУЭФ, 2001. – 74 с.
91. Кредит і кредитні відносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання / [Олексієнко М., Ольшанський В., Лилак Д., Першиков Е.]. – К.: «Козаки», 1996. – 114 с.
92. Кредитно-денежная система СССР. К 50-летию Великой Октябрьской социалистической революции / Гл. редактор А. А. Посконов. – М.: «Финансы», 1967. – 320 с.
93. Кредитування і контроль: навчальний посібник / [Смовженко Т. С., Коцовська Р. Р., Крупський В. М., Хім’як В. С.]. – Львів: ЛБІ НБУ, 2004. – 138 с.
94. Кривицька Ю. Новий погляд на права споживачів крізь призму Європейського права / Юлія Кривицька // Юр. журнал. – № 10. – С. 44–49.
95. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
96. Кузнецова Н. С. Развитие гражданского законодательства Украины: проблемы и перспективы / Н. С. Кузнецова // Альманах цивилистики: Сборник статей. Вып. 1. / Под ред. Р. А. Майданика. – К.: Всеукраинская ассоциация издателей «Правова єдність», 2008. – С. 23–31.
97. Кузнєцова Н. Стан і перспективи розвитку наукової школи «Цивільно-правове регулювання особистих (немайнових) і майнових відносин у суспільстві» / Н. С. Кузнєцова // Наукові правничі школи Київського університету: Матеріали міжнар. наук. конф., Київ, 12 жовт. 2005 р. – К.: ВПЦ «Київський ун-т», 2006. – C. 34–36.
98. Кузнєцова Н. С. Принципи сучасного зобов’язального права України / Н. С. Кузнєцова // Методологія приватного права: Зб. наук. праць (за матеріалами наук.-теорет. конф., м. Київ, 30 травня 2003 р.) / Ред. кол.: О. Д. Крупчан (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 144–152.
99. Кузнєцова Н. С. Проблеми гармонізації цивільного та підприємницького законодавства України та країн Європи / Н. С. Кузнєцова // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 29‒30 квітня 2004 р., м. Харків. – К.: Академія правових наук України; НДІ приватного права і підприємництва; НДІ Інтелектуальної власності; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2004. – С. 651–664.
100. Кузнєцова Н. С. Регулювання економічних відносин цивільним законодавством України / Н. С. Кузнєцова // Матеріали наук.-практ. конф. «Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України», 25 червня 1997 р., м. Київ / Упоряд.: Ю. М. Грошевий. – Харків: Право, 1998. – С. 144–147.
101. Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 328 с.
102. Лепех С. М. Кредитний договір: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Лепех Світлана Михайлівна. – Львів, 2003. – 204 с.
103. Лунц Л. А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве / Л. А. Лунц. – М., 1999. – С. 96–97.
104. Луць А. В. Свобода договору в цивільному праві України: автореф. дис. … к.ю.н.: спец. 12.00.03. – К., 2001. – 18 с.
105. Луць А. В. Свобода договору за проектом нового цивільного кодексу України / А. В. Луць // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С. 215–221.
106. Луць В. В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і допов. / В.В. Луць. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 79.
107. Лушкин В. А., Бережная А. Ю., Ачкасов А. Е. Финансы. Деньги. Кредит: Учеб. пособие. – Х.: Изд-во «Житомир», 2001. – 330 с.
108. Макарчук В. С. Римське приватне право: навчальний посібник / В. С. Макарчук. – К.: Атака, 2007. – 256 с.
109. Малеин Н. С. Кредитно-расчетные правоотношения и финансовый контроль / Малеин Н. С. – М.: Наука, 1964. – 225 с.
110. Малько А. В. Правовые средства как общетеоретическая проблема / А. В. Малько // Правоведение. – 1999. − № 2. − С. 4–16.
111. Минц Б. И. Понятие и роль правовых средств в хозяйственных отношениях / Б. И. Минц // Известия вузов. – Серия: Правоведение. – 1983. – № 2. – С. 69–74. Ви виключили текст
112. Мілаш В. С. Комерційний договір у господарському праві: теоретичні проблеми становлення та розвитку: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.04 / Мілаш Вікторія Сергіївна. – Х., 2008. – 430 с.
113. Мічурін Є. О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (теоретико-правовий аспект): Монографія / Є. О. Мічурін. – Х.: Юрсвіт, НДІ приватного права та підприємництва АПрН України, 2008. – 482 с.
114. Міщенко В. Форфейтингові операції у фінансуванні діяльності експортерів: правові аспекти // Банківська справа. – 1998. – № 3.
115. Можаєв М. Інтерв’ю з юристами відомих юридичних фірм щодо валютних кредитів: бути чи не бути? // Правовий тиждень. – 2010. – № 16. – 20‒26 квітня.
116. Никульников Д. Правовий захист банківської таємниці / Дмитро Никульников // Юридична практика. – 2009. – № 22 (597). – С. 11–14.
117. Ніщимна С. О. Правове регулювання державного кредитування в Україні: дис. … к.ю.н.: 12.00.07 / Ніщимна С.О. – К., 2005. – 240 с.
118. Новікова М. М. Юридичний компроміс як фактор оптимізації механізму правового регулювання: дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.01 / Новікова Марія Миколаївна. – Х., 2007. – 198 с.
119. Общая теория денег и кредита: Учебник для вузов / Под ред. Е. Ф. Жукова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 359 с.
120. Онищук Я. В. Розвиток лізингу в Україні / Я. В. Онищук // Фінанси України. – 2005. – № 7. – С. 110–112.
121. Орлюк О. П. Кредитні спілки як ланка кредитної системи України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Орлюк Олена Павлівна. – К., 1997. – 225 с.
122. Орлюк О. П. Правові проблеми організації та діяльності банківської системи України: дис. … д.ю.н.: 12.00.07 / Орлюк О. П. – Київ, 2003. – 482 с.
123. Очкуренко С. В. Правовое регулирование отношений, возникающих в процессе кредитной деятельности коммерческих банков: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Очкуренко Сергей Владимирович. – К., 2000. – 260 с.
124. Петрова О. Інтерв’ю з юристами відомих юридичних фірм щодо валютних кредитів: бути чи не бути? / Олена Петрова // Правовий тиждень. – 2010. – № 16. – 20‒26 квітня.
125. Погрібний С. О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: автореф. дис. … д.ю.н.: спец. 12.00.03 / Погрібний Сергій Олексійович. – К., 2009. – 53 с.
126. Погрібний С. О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.03 / Погрібний Сергій Олексійович. – К., 2009. – 412 с.
127. Погрібний С. О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України. – К.: Правова єдність, 2009. – 304 с.
128. Погрібний С. О. Межі державного регулювання цивільних відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 15–18.
129. Погрібний С. О. Договір у системі регуляторів цивільних відносин // Актуальні проблеми політики: 3бірник наукових праць / Голов. ред. С. В. Ківалов; відп. за випуск Л. І. Корміч. – О.: Фенікс, 2004. – Вип. 22. – 306 с. – С. 200–209.
130. Погрібний С. О. Цивільний кодекс як основний акт цивільного законодавства України // Право України. – 2005. – № 1. – С. 86–91.
131. Погрібний С. О. Свобода договору як загальна засада цивільного законодавства України // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 27. – К.: ІДП НАН, 2005. – С. 316–323.
132. Погрібний С. О. Структура механізму досягнення мети