ЮШКО ВІКТОРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА. ЕМОТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ В ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ПРОГРАМАХ (НА ПРИКЛАДІ ТЕЛЕПЕРЕДАЧ «ГОЛОС КРАЇНИ», «Х-ФАКТОР» ТА «ФОЛЬК-MUSIC») : ЮШКА ВИКТОРИЯ ВЛАДИМИРОВНА. ЭМОТИВНЫЕ ЭЛЕМЕНТЫ В ТЕЛЕВИЗИОННЫХ ПРОГРАММАХ (НА ПРИМЕРЕ ТЕЛЕПЕРЕДАЧ «ГОЛОС СТРАНЫ», «Х-ФАКТОР» И «ФОЛЬК-MUSIC») YUSHKO VICTORIA VOLODYMYRIVNA. EMOTIONAL ELEMENTS IN TELEVISION PROGRAMS (ON THE EXAMPLE OF TELEVISIONS "VOICE OF THE COUNTRY", "X-FACTOR" AND "FOLK-MUSIC")

Короткий опис

ЮШКО ВІКТОРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ЕМОТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ В ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ПРОГРАМАХ (НА ПРИКЛАДІ ТЕЛЕПЕРЕДАЧ «ГОЛОС КРАЇНИ», «Х-ФАКТОР» ТА «ФОЛЬК-MUSIC»)"

Інститут журналістики Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
ЮШКО ВІКТОРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 007:[654.197+784.3:159.942.5]
ЕМОТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ В ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ПРОГРАМАХ
(НА ПРИКЛАДІ ТЕЛЕПЕРЕДАЧ
«ГОЛОС КРАЇНИ», «Х-ФАКТОР» ТА «ФОЛЬК-MUSIC»)
Спеціальність 27.00.06 – прикладні соціально-комунікаційні технології
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук із соціальних комунікацій
Науковий керівник
доктор наук із соціальних
комунікацій, доцент
Чекмишев О. В.
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ЕМОТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ПРОГРАМ ЯК
ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ................................................................................ 12
1.1. Категорія емотивності в структурі комунікативного акту...................... 13
1.2. Текст у процесі комунікації: імпліцитний мовний вплив ....................... 21
1.3. Музичний супровід як один із елементів успішного комунікативного
акту....................................................................................................................... 37
1.4. Образ телеведучого: вербальні та невербальні чинники впливу............ 44
1.5. Колір і дизайн студії в системі візуальних засобів комунікації на
сучасному телебаченні....................................................................................... 55
Висновки до розділу 1........................................................................................ 63
РОЗДІЛ 2. РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЕМОТИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ У
ТЕЛЕВІЗІЙНИХ ПРОГРАМАХ.......................................................................... 65
2.1. Методологія досліджень емотивних елементів в системі соціальних
комунікацій.......................................................................................................... 65
2.2. Телевізійний текст як чинник лінгвосемантичного впливу.................... 79
2.3. Емоційне реагування аудиторії як прояв емоційної компетентності .. 106
Висновки до розділу 2...................................................................................... 132
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЛІЦИТНИЙ ТА ІМПЛІЦИТНИЙ ВПЛИВ МУЗИЧНИХ
ТЕЛЕПРОГРАМ НА ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО НАСТРОЮ
АУДИТОРІЇ ......................................................................................................... 135
3.1. Особливості функціонування емотивних елементів у телепрограмах 135
3.2. Регулятивна функція емотивних елементів телевізійних програм ...... 144
3.3. Методика перетворення емотивних елементів на емоціогенні ............ 152
Висновки до розділу 3...................................................................................... 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 166
ДОДАТОК 1......................................................................................................... 183
ДОДАТОК 2......................................................................................................... 184
3
ДОДАТОК 3......................................................................................................... 186
ДОДАТОК 4......................................................................................................... 188
4
ВСТУП
Актуальність проблеми. Важливе місце в теорії соціальної
комунікації займають наукові розвідки, присвячені дослідженням емоцій і
своєрідності їх репрезентації. Розгляд цього питання має евристичний
потенціал і є надзвичайно важливим у зв’язку з тим, що на сьогодні все
частіше в поле зору дослідників потрапляє емотивний компонент, який
виділяє та описує емоційні переживання людини та їх зв’язок з мисленням і
комунікативною поведінкою.
Одне з провідних місць серед функцій засобів масової комунікації
посідає маніпулювання свідомістю й корегування поведінки реципієнтів. Для
побудови успішного комунікативного акту й адекватного сприймання
контенту особливо важливим для журналіста є зосередження уваги адресата
на конкретному аспекті проблеми, що розглядається. Тому евристично
цінним є дослідження, присвячене впливові ЗМІ на емоційне реагування
аудиторії й вивченню аферентної (спонукання до прийняття рішень) функції
під час комунікативного акту. Важливим засобом впливу на реципієнтів для
журналіста є використання в телевізійному контенті експресивних засобів,
які апелюють не так до розуму глядачів, як до їхніх емоцій. Саме завдяки
таким елементам автор досягає поставленої мети, роблячи контент більш
впливовим та дієвим.
Емотивність та її лінгвопрагматичні категорії (експресивність й
оцінність) були в центрі уваги таких науковців: В. Шаховського,
О. Філімонової, А. Вежбицької, В. Михайленка, Л. Артемова, Н. Бойченко,
А. Гнатюк; засоби впливу за допомогою медіатексту досліджували
О. Пономарів, В. Різун, В. Корнєєв, О. Сербенська, Н. Непийвода,
А. Мамалига, Г. Солганик, О. Федоренко та інші. Окремі аспекти
типологічної структури телевізійних програм вивчали В. Лизанчук,
В. Горпенко, В. Гоян, М. Андрющенко, Л. Федорчук, О. Білоус.
5
Актуальність теми зумовлена необхідністю дослідження основних
емотивних одиниць телевізійної програми – усіх її структурних компонентів
з емотивними вкрапленнями. Процес інтерпретації таких елементів
супроводжується, з одного боку, підключенням фонових знань та знань,
отриманих від виробників конкретного продукту, з іншого – активізацією
емоційних реакцій адресата на окремі експресивно забарвлені елементи, що
приводить або до формування емоційного ставлення до того, про що йдеться
в ефірі, або до виникнення глибоких стійких переживань. Телевізійний
контент, як і окремі його структурні одиниці, є не лише носієм інформації, а
й збудниками відповідних психічних явищ у вигляді образів, понять,
емоційних переживань. Досягти зазначеного ефекту можна за допомогою
використання в ефірі емотивних елементів, які допомагають зацікавити
глядацьку аудиторію, та репрезентують ставлення автора до конкретних осіб,
подій, явищ через, наприклад, текст, музику, колір тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження пов’язане з науковою темою Інституту журналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Український
медійний контент у соціальному вимірі» (НДР № 11БФ045-01) та науковою
темою кафедри соціальних комунікацій «Дослідження реакції аудиторії на
медіаконтент». Наукова розвідка передбачає дослідження телевізійного
контенту та його впливу на реципієнтів, а також вивчення емотивних
елементів як важливих комунікативних одиниць, що перетворюють медійний
контент з носія інформації на збудника певної поведінки реципієнтів.
Мета дослідження – визначити роль емотивних елементів у
телепрограмах та виявити їх вплив на аудиторію.
Відповідно до поставленої мети завданнями роботи є:
– виділити емотивні елементи телевізійних програм та здійснити їх
типологізацію;
– встановити функції емотивних елементів у телепрограмах;
6
– проаналізувати особливості функціонування емоційно-забарвлених
лексем у медіатекстах музично-розважальних програм;
– з’ясувати емотивний зв’язок між аудіо- та відеорядами;
– виокремити засоби вербального та невербального емотивного впливу,
які використовують ведучі телевізійних програм;
– визначити шляхи перетворення емотивного контенту на
емоціогенний у розважальних телевізійних програмах.
Об’єктом дослідження є контент музично-розважальних телевізійних
програм.
Предмет дослідження – емотивні елементи в телеефірі програм «ХФактор», «Голос країни» та «Фольк-music» (за 2010–2015 рр.).
Для реалізації мети й завдань дослідження було використано такі
методи:
– загальнонаукові – описовий, синтезу та узагальнення для розгляду
стану дослідженості категорії емотивності в структурі телевізійної програми;
типологічного аналізу для розроблення типології емотивних елементів
телевізійної програми;
– емпіричні – спостереження, моніторинг коментарів аудиторії для
виявлення її реакцій на різні емотивні елементи; експеримент для
встановлення ролі музичного супроводу телевізійного сюжету як емотивного
елементу та його впливу на аудиторію; опитування для встановлення ролі
образу телеведучого (його іміджу, вербальних і невербальних характеристик)
як емотивного елементу та його впливу на аудиторію; психоаналітичний,
мотиваційний, методи емоційно-лексичного, фоно- й кольоросемантичного
аналізу для виявлення емоційної насиченості медіатексту;
– методи математичної обробки – контент-аналіз для виявлення
емотивної насиченості телевізійної програми; статистичний метод для
інтерпретації результатів, отриманих під час анкетування та експерименту.
7
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в
дисертаційній роботі вперше:
– експериментально доведено, що музичний супровід є емотивним
елементом телевізійного сюжету й має вплив на реципієнтів;
– обґрунтовано, що образ телеведучого відіграє одну з найважливіших
ролей в емотивному впливі на аудиторію, визначено чинники вербального й
невербального впливу (медіатекст, кінематичні фраземи, дизайн одягу);
– запропоновано типологію емотивних елементів музичнорозважальних телевізійних програм;
– розроблено схему емоційного реагування глядачів на емотивні
елементи телевізійного контенту;
вдосконалено:
– дефініції термінів «емотивність», «емоційність», «емоціогенність»;
розширено наукові уявлення про насиченість телевізійного контенту
емотивними елементами, їх функції та шляхи впливу на аудиторію;
набуло подальшого розвитку:
– вивчення емоційних реакцій аудиторії на емотивні елементи музичнорозважальної телевізійної програми;
– дослідження засобів привернення уваги реципієнтів з різним рівнем
емоційної компетенції;
– виявлення прийомів навіювання в телевізійних програмах за
допомогою емотивних елементів.
Обґрунтованість і достовірність наукової розвідки. За даними
моніторингу, проведеного Інститутом соціології НАНУ, увагу української
аудиторії сьогодні здебільшого привертають міжнародні пісенні й
танцювальні конкурси за участю зірок українського шоу-бізнесу («Танці з
зірками», «Х-Фактор», «Танцюють всі», «Шанс», «Голос країни», «Шоу
номер один» тощо). За такими проектами уважно стежать 42% національної
телеаудиторії [175]. Тому дисертаційна робота присвячена вивченню
8
контенту саме таких програм. Серед зазначених вище телепрограм, було
виділено ті, які отримали найбільше номінацій національної телевізійної
премії України «Телетріумф». Вона демонструє найвагоміші досягнення у
сфері вітчизняного телебачення, а членами професійного журі, що оцінює
медіароботи є кандидати, які мають не менше п’яти років досвіду роботи в
професіях, що пов’язані з телевізійним та кіновиробництвом, мовленням,
дистрибуцією та адаптацією теле- та кіноконтенту, а також працюють за
однією з вищеперерахованих професій.
Моніторинг показав, що серед пісенних програм шоу «Х-Фактор»
найчастіше потрапляло до різних номінацій: 2013 – лауреат «Форматна
програма» («Х-Фактор»), 2012 – лауреат «Ведучий/ведуча розважальної
програми» (Оксана Марченко. «Х-Фактор. Революція»), 2012 – переможець
«Форматна програма» («Х-Фактор. Революція»), 2012 – переможець
«Стиліст» (Ольга Слонь. «Х-Фактор. Революція»), 2011 – переможець
«Промокампанія (комплексна)» (Вокальне талант-шоу «Х-Фактор»), 2011 –
переможець «Форматна розважальна програма» (Вокальне талант-шоу «ХФактор»), 2011 – переможець «Ведучий / ведуча розважальної програми»
(Оксана Марченко ведуча вокального талант-шоу «Х-Фактор»), 2011 –
переможець «Сценарист (сценарна група) телевізійної програми» (Тала
Оніщук головний сценарист вокального талант-шоу «Х-Фактор»), 2011 –
переможець «Оператор-постановник телевізійної програми» (Юрій
Сметанін), 2011 – переможець «Режисер-постановник (режисерська група)
телевізійної програми» (Максим Літвінов).
Друге місце за кількістю номінацій в рейтингу посіла програма «Голос
країни»: 2013 – переможець «Форматна програма» («Голос країни»), 2012 –
переможець «Ведучий / ведуча розважальної програми» (Катерина Осадча.
«Голос Країни»), 2012 – лауреат «Форматна програма» («Голос країни. Нова
історія»), 2012 – лауреат «Сценарист (сценарна група) телевізійної програми»
(Наталія Ковальова. «Голос країни. Нова історія»), 2012 – лауреат «Продюсер
9
(продюсерська група) телевізійної програми» (Ірина Іонова. «Голос країни»),
2012 – лауреат «Оператор-постановник телевізійної програми» (Олександр
Куц. «Голос країни»), 2011 – лауреат «Форматна розважальна програма»
(«Голос країни»), 2011 – лауреат «Продюсер (продюсерська група)
телевізійної програми» (Ірина Іонова. «Голос країни»).
Третє місце займає програма «Фольк-music»: 2009 – лауреат «Музична
програма», 2012 – лауреат «Музична програма / фільм».
Зважаючи на дані рейтингів премії «Телетріумф», об’єктом
дослідження став контент саме цих трьох телевізійних програм з 2010 року –
часу виходу в ефір першого сезону програми «Х-Фактор». Для достовірності
результатів було проаналізовано 231 телепередачу: з них 5 сезонів програми
«Х-Фактор» – 95 програм; 5 сезонів програми «Голос країни» – 76 програм;
«Фольк-music» – 60 програм (виходить щотижня з 2008 року, для
дослідження взято по одній програмі за кожен місяць з 2010 до 2015 р.)
Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості
впровадження їх у навчальний процес вищих навчальних закладів, які
здійснюють підготовку фахівців за напрямом «Журналістика», зокрема під час
викладання фахових дисциплін, спрямованих на вивчення професійних
стандартів діяльності журналіста, методів та прийомів створення
телевізійного продукту, дослідження реакцій аудиторії та способів
задоволення її комунікативних потреб.
Результати наукового дослідження можна використати під час
створення музично-розважальних телевізійних програм, оскільки вони
доповнюють і розширюють знання про структурні компоненти
медіапродукту, вказують на сильні й слабкі сторони роботи ведучих й
оформлення студії, описують особливості функціонування емотивних
елементів, показують специфіку реакції глядачів на них. Отримані
результати допоможуть зробити телепрограми яскравішими та збільшити їх
рейтинги.
10
Особистий внесок здобувача. Постановка й вирішення всього
комплексу завдань дисертації, опубліковані наукові статті, де викладено
основні положення дослідження, виконані самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної
роботи апробовано на засіданнях кафедри соціальних комунікацій Інституту
журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
та репрезентовано у вигляді доповідей на 9 міжнародних та всеукраїнських
наукових конференціях, основними з яких є: XV Всеукраїнська наукова
конференція молодих вчених «Актуальні проблеми природних та
гуманітарних наук» (Черкаський національний університет імені Богдана
Хмельницького, 18–19 квітня, 2013 року); Міжнародна науково-практична
конференція «Дискурс у сучасному науковому, соціокультурному та
інформаційному просторі» (Маріупольський державний університет, 24–25
травня 2013 року); Всеукраїнська науково-практична конференція «Критерії
діагностики та методики розрахунку впливу медіа», (Інститут журналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 10 квітня
2014 року); І Міжнародна науково-практична конференція молодих учених
«Вплив нових медіа: міждисциплінарний підхід» (Національний університет
«Одеська юридична академія», факультет журналістики, 28–29 квітня 2014
року); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання
сучасної науки» (м. Київ, 24–25 жовтня 2014 року); Міжнародна науковопрактична конференція «Перспективи розвитку сучасної науки» (м. Львів, 5–
6 грудня 2014 року); Міжнародна науково-практична конференція
«Актуальні проблеми інноваційних процесів в науці сьогодення»,
(м. Кіровоград, 27 березня 2015 року); ІV Міжнародна науково-практична
конференція «Комунікація в соціально-гуманітарному знанні, економіці,
освіті» (Білоруський державний університет, факультет філософії й
соціальних наук, м. Мінськ, 7–9 квітня 2016 року); ІІ Міжнародна науковопрактична конференція студентів та аспірантів «Актуальні проблеми
11
філології та журналістики» (Ужгородський національний університет,
м. Ужгород, 21–22 квітня 2016 року).
Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 14 наукових
праць: 4 статті в наукових фахових виданнях України з соціальних
комунікацій, 1 стаття у фаховому зарубіжному виданні, 9 публікацій у
збірниках тез і матеріалів наукових і науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох
розділів, висновків до розділів і загальних висновків, списку використаних
джерел. Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок, з них основного
тексту – 165 сторінок. Список використаних джерел містить
175 найменувань. Додатки – 4 зразки анкет, що стосуються дослідження
образу ведучого та музичного супроводу телесюжетів.

Список літератури

ВИСНОВКИ
На основі дослідження ролі емотивних елементів у загальній
архітектоніці телевізійної програми та впливу цих елементів на аудиторію,
зроблено такі висновки:
1. Зважаючи на емотивну насиченість як типологічну ознаку
аналізованих телепрограм, можна стверджувати, що музично-розважальний
контент складається з вербальних та невербальних компонентів, до яких
належать:
А. Медіатекст.
Б. Образ ведучого:
– вербальна взаємодія з учасниками;
– почуття гумору;
– жести/міміка;
– вбрання;
– імідж/популярність.
В. Музичне наповнення програми.
Г. Колористика студії.
Ґ. Власне програма (формат, логотип, дизайн студії тощо).
Зазначені елементи перебувають в тісному взаємозв’язку, доповнюють
один одного, підсилюючи емотивний вплив телеконтенту на аудиторію.
2. Всі емотивні елементи в архітектоніці телевізійної програми
справляють певний вплив на емоційне сприйняття аудиторії, але цим їх роль
в загальній структурі програми не обмежується. Крім зазначеного, виділяємо
такі основні функції емотивних елементів:
– акцентування – зосереджує увагу, доповнює й збагачує загальний
ритм контенту, роблячи його більш цікавим для сприймання;
– асоціативна – породжує образи, проводить підсвідомі паралелі з
явищами, фактами, подіями шляхом звернення до емоцій реципієнта;
162
– атрибутивна – допомагає комунікату скласти загальне враження про
контент телевізійної програми;
– конотативна – передає емоційно-експресивну оцінку зображуваного;
– регулятивна – визначає поведінку та дії адресатів на підсвідомому
рівні.
3. Текст виступає окремою одиницею вивчення в науці про соціальні
комунікації і є формою фіксації та джерелом вивчення емоцій, які в свою
чергу є об’єктом відображення навколишньої дійсності. Емотивна специфіка
текстів може бути визначена через співвідношення емотивного фону,
емотивної тональності й емотивного забарвлення тексту. Досягнути цього
можливо за рахунок стилістично забарвленої лексики: переносного значення
слів, літературних прийомів, аугментативів, демінутивів, мовної гри,
емотивних вкраплень, які викликають емоції в реципієнтів за допомогою:
логічного переосмислення; візуалізації (коли текст підсилює відеоряд);
використання емотивних лексем, тобто тих слів, які вже мають певне
емоційне навантаження (наприклад: смерть, горе, сльози, війна, любов,
радість, сміх) .
4. У телевізійному сюжеті розважальної програми рівноцінно
важливими є аудіальний і візуальний ряди. Музичний супровід в таких
сюжетах виконує одразу кілька функцій:
– є елементом привернення уваги шляхом залучення емоцій (тобто стає
емоціогенним);
– зосереджує увагу на змісті повідомлення (допомагає комунікату
краще сприймати вербальну інформацію);
– нівелює увагу аудиторії (у випадку невдало підібраної музики,
невідповідності ритмові монтажу або історії сюжету);
163
– виступає елементом зацікавлення (перетворює комуніката з
пасивного спостерігача на активного учасника події шляхом активізації його
мислення й уяви).
Музично-перцептивний процес включає в себе три етапи:
передкомунікативний, комунікативний, посткомунікативний.
Експериментально доведено, що музичний супровід (після того як відбувся
процес перцепції музики) викликає емоції в глядачів, тобто перетворюється
на емотивний елемент, однак аудіооформлення не повинне заважати
сприйманню відеоряду, а навпаки – має підсилювати його емоційний
складник. Візуальне й аудіальне оформлення сюжету повинні бути однаково
емоційно насиченими. Результативним сприймання музики буде лише у
випадку правильного добору музичного твору згідно з потребами реципієнта,
які є значущими для виникнення його особистісних переживань. Чим
чіткішою є відповідність музики неусвідомлюваним потребам, тим
ефективнішим є вплив на аудиторію.
5. Ведучий телевізійної програми повинен уміти працювати з
аудиторією, відчувати її настрій, керувати її емоціями відповідно до формату
програми. В телепередачах розважального формату ведучий стає диригентом
того, що відбувається в ефірі, й задає потрібний ритм усьому, що діється
навколо. Емоційність ведучого (як психологічна категорія) цілком
виправдана й навіть необхідна в розважальному сегменті. Встановлено, що
73,8% респондентів вважають, що ведучі повинні співпереживати учасникам
передачі; 77,5% опитаних підпадають під вплив емоцій ведучого. Близько
45% глядачів слідкують за життям ведучих поза проектом і припинять
дивитися передачу у разі зміни ведучого шоу. Зазначене свідчить, що
популярність ведучого є безпосередньою причиною виникнення емоційної
реакції аудиторії на його образ .
164
Емотивний вплив на аудиторію підсилюється рухами ведучого в кадрі.
Найхарактернішими серед них є жести відкритості, які роблять комунікацію
більш відвертою та уможливлюють сприймання ведучого як відкритої
особистості. До зазначеної групи належать жести розведення в сторони рук,
дотику до співрозмовника, акцентуючі рухи пальцями.
6. На сьогодні соціальні комунікації мають статус соціальноінженерного вчення, тобто їм властиві технологічні характеристики, які
несуть у собі методи управління людиною, її емоціями, поведінкою тощо.
Кожен емотивний елемент є потенційно емоціогенним, бо завжди знайдеться
реципієнт, який адекватно зреагує на емотивний телеконтент. Крім того, є
низка засобів, які дають змогу посилити вплив на комуніката. До таких
належать: «правильне» оформлення сюжету (дає змогу активізувати
емоціогенний посткомунікативний перцептивний процес); гармонійна
взаємодія відео- та аудіорядів, їх відповідність один одному; збіг настрою
учасника комунікаційного акту й музичного ритму.
Образ ведучого буде емоціогенним, якщо він правильно тримається в
кадрі, залучає до комунікації учасників, вдало відіграє окремі ролі,
встановлені форматом програми, паралельно з вербальною проводить і чітку
невербальну комунікацію.
Емоціогенним медіатекст можуть зробити й різні види емотивних
комунікативних одиниць, але до уваги слід брати не лише їх кількість, а
також і якісні характеристики. Комунікант повинен розуміти, які саме емоції
він хоче викликати в комуніката й спробувати їх створити за рахунок
правильно дібраних емоційних концептів, які спричиняють певні емоції.
Досліджуючи емотивність й експресивність повідомлення, варто мати на
увазі його сильні позиції, тобто психологічно важливі місця, на яких легко
акцентувати увагу аудиторії: підводка, відводка, привітання й прощання
ведучого.
165
Наявність емоційної реакції, яка була доведена за допомогою
експерименту, анкетування та моніторингу коментарів аудиторії, говорить
про те, що реципієнти чітко помічають ті чи інші емотивні елементи, які
стають емоціогенними під час перцепції.
Результати дисертаційного дослідження дають змогу ввести в науковий
обіг соціальних комунікацій в Україні нову типологію емотивних елементів
музично-розважальних телевізійних програм та схему аналізу емоційного
реагування глядачів на емотивні елементи телевізійного контенту.
Перспективними напрямами дослідження емотивних елементів у
національному інформаційному просторі можна вважати:
1. Вивчення емотивних елементів на широкому масиві телевізійного
контенту.
2. Проведення психофізіологічних досліджень, що дозволять чіткіше
встановити перцептивні гачки у структурі медіапродукту.
3. Конкретизацію реакцій аудиторії на телеконтент шляхом детального
аналізу спектру емоцій реципієнтів.