Абібуллаєва Енісе Едемівна. Дидактична система Ісмаїла Гаспринського

Короткий опис

Абібуллаєва Енісе Едемівна. Дидактична система Ісмаїла Гаспринського: дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Інститут педагогіки АПН України. - К., 2004

Абібуллаєва Е. Е. Дидактична система Ісмаїла Гаспринського. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01. загальна педагогіка та історія педагогіки. Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2004.
Дисертаційне дослідження присвячено цілісному аналізу дидактичної системи тюркського педагога кінця ХІХ першої половини ХХ століття І. Гаспринського (1851 1914). У роботі проаналізовано життєвий і творчий шлях просвітителя в контексті соціально-культурного розвитку кримськотатарського народу (в другій половині ХІХ на початку ХХ століть), стан народної педагогічної науки в цей період, подано історіографію з даної теми, з’ясовано проблеми кримськотатарського шкільництва та їх висвітлення в працях І. Гаспринського, внесок просвітителя в розвиток шкільної справи, вплив світової й вітчизняної педагогічної думки на формування світогляду та дидактичних ідей кримськотатарського реформатора.
У процесі дослідження розкрито історичні, соціально-педагогічні умови, що вплинули на становлення і розвиток дидактичної системи Ісмаїл-бея, визначено методологію, структуру, зміст і складові його авторської системи; охарактеризовано вплив джадидистського реформаторського руху на розвиток системи освіти тюркських народів наприкінці ХІХ на початку ХХ століть. З’ясовано внесок Ісмаїла Гаспринського у формування та підготовку майбутніх учителів новометодних шкіл; дано науково-педагогічну оцінку основним підходам до навчально-методичної літературі просвітителя; розглянуто питання освіти тюрко-мусульманок Росії. Визначено актуальність дидактичних ідей кримського просвітителя для навчання й виховання молоді на сучасному етапі розвитку Української держави.

На підставі результатів проведеного дослідження зроблено такі висновки:

У дослідженні виявлено основні тенденції й динаміку розвитку дидактичних поглядів І. Гаспринського. Вони базуються на актуалізації теоретико-методичних засад педагогічної науки, орієнтовані на пріоритет загальнолюдських цінностей, спираються на національно-конфесійний ґрунт, європейську та світову культуру, науку й освіту. В основу педагогічної діяльності просвітителя покладено ідею народності. Найважливішими рисами народності він вважав любов до Батьківщини, можливість навчання рідною мовою. Педагог активно захищав право народу не тільки розмовляти рідною мовою в побуті, але й саме нею навчати дітей у школі.

Справа самовизначення нації потребувала підвищення значення науки й навчання. Ісмаїл-бей зробив величезний внесок у боротьбу прогресивних сил кримськотатарського народу за демократизацію й реформу школи. Усією своєю діяльністю він сприяв розв’язанню таких актуальних проблем освіти, як активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів, наближення навчання в школі до життя, поліпшення змісту початкової освіти завдяки врахуванню прогресивних релігійних і просвітницьких потреб суспільства. Виступаючи за демократизацію школи, кримський реформатор відстоював такі важливі принципи освіти, як демократизм, народність, спрінятність різноманіття (релігійна, національна, гендерна).
Усі теоретичні й практичні питання навчання й виховання він у найширшому розумінні, вирішував виходячи з інтересів народу. Педагог керувався гаслом: Тільде, фікірде, іште бірлік” (Єдність у мові, думках, справах”). Він був серед організаторів, а потім і головуючим на з’їзді мусульман Росії Іттіфак ель муслімін”, де одним з основних пріоритетів було виділено освіту.
У другій половині ХІХ століття Ісмаїл-бей повною мірою використовував ті можливості, які дала народові в галузі освіти Росія. Зокрема він наближав навчання до практики життя, розповсюджував популярні знання серед дорослого населення, вводив основи професійного навчання в практику новометодної школи.
Особливого значення в другій половині ХІХ століття набула концепція національного виховання, яка будувалася на культурно-історичних, релігійних традиціях кримських татар з широким використанням світової культури. Заслугою видатного педагога, просвітителя й громадського діяча було також і те, що він пропагував її ідеї, розвиваючи їх за допомогою джадидистської реформи.
Характерною рисою педагогічної творчості І. Гаспринського було те, що до розв’язання проблем освіти й виховання він підходив з однаковою відповідальністю і як громадський діяч, і як просвітитель, пов’язуючи питання народної освіти з громадсько-політичними і економічними проблемами.
Свої передові, наукові ідеї з проблем дидактики, такі як мета й завдання навчання, сутність педагогічного процесу, зміст навчального процесу, його принципи, методи, форми, шкільна дисципліна на початковому етапі, реформатор реалізував на рівні Таврійської губернії, а потім вони мали міжрегіональне й міжнародне розповсюдження.
У процесі дослідження зібрано й проаналізовано роботи бахчисарайський просвітитель, які розкривають своєрідність його педагогічних поглядів і характеризують просвітителя як педагога-теоретика, який відіграв провідну роль у формуванні етнопедагогіки кримськотатарського народу. Прихильник виховуючого навчання, єдності навчання й виховання, він одночасно з розробленням дидактичних проблем велику увагу приділяв питанням усебічного й гармонійного розвитку особистості, зокрема її моральному, трудовому та естетичному вдосконаленню.

У результаті проведеного ретроспективного аналізу було встановлено наявність авторської дидактичної системи І. Гаспринського. Здійснено порівняльно-педагогічний аналіз його дидактичної системи з авторськими системами прогресивних педагогів Росії та європейських країн.
Визначено структуру дидактичної системи Ісмаїл-бея, розкрито її методологію, зміст і складові. Визначено масштаби розповсюдження й функціонування цієї дидактичний системи в навчальних закладах Таврійської губернії в кінці ХІХ початку ХІХ століть.

Теорія освіти й навчання педагога-реформатора склали струнку дидактичну систему, яка охоплювала проблеми мети і змісту освіти, сутності процесу навчання і його принципів, методів, форм, контроль та оцінку результатів навчання, теорію створення підручників і навчальних посібників, підготовку педагогічних кадрів, розвиток жіночої освіти, а саме:
мета навчання: формування в учнів розуміння наукової картини світу, законів природи, суспільства і на цій основі виховання духовно й морально збагаченої особистості;
зміст освіти мав світсько-релігійний характер і відображав громадсько-політичні, педагогічні та філософські погляди І. Гаспринського;
у другій половині ХІХ століття педагог на конкретних прикладах розкрив сутність дидактичних принципів: наочності, свідомості й активності, доступності, послідовності, систематичності, міцності знань та навичок, зв’язку теорії і практики, народності, природо-і культуровідповідності, толерантності, полікультурності і рекомендував учителям новометодних шкіл дотримуватися цих принципів;
методи й форми навчання це складові дидактичної системи Ісмаїл-бея. Свій новий метод навчання грамоти усул-і джедід” він побудував на звуковому методі. З багатьох його різновидів (аналітичного, синтетичного, аналітико-синтетич-ного) просвітитель використовував аналітико-синтетичний, враховуючи рекомендації К. Ушинського й досвід А. Черняєвського. Формою навчання був урок, який можна класифікувати за такими типами: комбінований, або змішаний; урок роботи з книгою, уроки письмових вправ. Більшість форм і методів навчання з дидактичної спадщини реформатора з успіхом застосовуються й у практиці сучасної школи (наприклад, пояснювальне читання, міжпредметні зв’язки, виявлення логічного зв’язку між частинами прочитаного у творі, різноманітні письмові роботи). Проте деякі прийоми активізації розумової діяльності, які пропонував просвітитель, застосовують рідко (усна лічба під час перерви).

Дано науково-педагогічну оцінку основним вимогам до навчально-методичної літератури І. Гаспринського. Дидактичні погляди просвітителя відображено в Ховадже-і суб’ян” (Вчитель дитини”, 1884 1910), Кираєт тюркі” (Тюркське читання”, 1894), Сарф тюркі” (Тюркська граматика”, 1897), Рехбер муаллімін...” (Керівництво для вчителя”, 1898), що були опубліковані в друкарні газети Терджиман” (Перекладач”). Вони складені з урахуванням специфіки новометодної школи й відповідають до тогочасним поглядам на підручникотворення.

Аналізуючи підручники й посібники Ісмаїл-бея, ми дійшли висновку, що вони мали велике значення для розвитку освіти кримськотатарського народу у другій половині ХIХ на початку ХХ століть. Вони були фундаментом дальшого створення підручників для народної школи. Педагог визначив такі підходи до їх створення: написання рідною мовою; змістовність, доступність, логічність; урахування психічних і ментальних особливостей дитини, широке використання народознавчого й краєзнавчого матеріалів; єдність з навколишнім світом; наявність запитань і завдань, які сприяли б формуванню самостійної думки учня, та ілюстрацій, які будили б творчу думку дитини. Ці підходи залишаються актуальними і для сучасного підручникотворення.
У результаті проведеного дослідження визначено внесок І. Гаспринського у формування й підготовку педагогічних кадрів для новометодних шкіл, проаналізовано педагогічні вимоги до особистості вчителя. Видатний педагог і реформатор розумів важливість ролі вчителя в тому, щоб учні успішно опановували знання й набували вмінь і навичок.
Ісмаїл-бей виступив за висококваліфіковану підготовку вчителів і поліпшення їхнього матеріально-правового становища.
На початковому етапі кадри для новометодних шкіл, оскільки не було інституту підготовки вчителів, готувала зразкова школа «усул-і джедід», заснована кримським просвітителем у Бахчисараї. Основним засобом навчання майбутніх учителів був методичний посібник «Рехбер муаллімін» («Керівництво для вчителя», 1898) і навчальні посібники І. Гаспринського з різних дисциплін, що містили з методичні рекомендації, його ж таки педагогічні статті, опубліковані в газеті «Терджиман» («Перекладач»), які за своїм змістом мали як теоретичний, так і методичний характер.
Провідні педагоги-новатори: Б. Емекдар, М. Рефат. І. Леманов, А. Айвазов, А. Абібулла-ефенді (Крим), Хасянкаєв (Вятська губернія), М. Суфі-оглу (Китай), які сприяли становленню новометодної школи, а також реформуванню народно-конфесійної системи освіти тюрко-мусульман того часу.
Розглянуто питання освіти тюрко-мусульманок Росії. Велике значення кримський джадидист надавав розвитку жіночої освіти. Пальма першості в організації новометодних шкіл для тюрко-мусульманок належить саме йому. Зміст освіти жіночих шкіл нового типу мав світсько-релігійний, а також професійний характер. Першою вчителькою новометодної школи була С. Болатукова (молодша сестра І. Гаспринського). До професійної діяльності її підготував сам Ісмаїл Гаспринський. Основні ідеї жіночої освіти він виклав у публіцистичних творах Кадинлар улькесі” («Країна амазонок», 1890),Кадинлар” (Жінки”, 1903), у журналі «Алем-і нісван» (Жіночий світ”, 1905), у педагогічних статтях.

На основі розгляду педагогічної спадщини Ісмаїл-бея розкрито можливості використання його дидактичної спадщини в сучасній науці і практиці.

У педагогічній системі реформатора є багато цінного й корисного, що має неминуще значення, сприяє розвитку творчого мислення вчителя, сприяє спрямованій роботі в навчанні й вихованні підростаючого покоління. Тому тему Дидактична система І. Гаспринського”, як і в цілому спецкурс Педагогічна система І. Гаспринського”, введено в програму історії педагогіки для філологічного факультету КДІПУ; її доцільно ввести і в програму історії педагогіки для педагогічних ВНЗ, де читається курс історії педагогіки.
Розглянута нами тема не вичерпує всіх аспектів проблеми багатогранна педагогічна діяльність і теоретична спадщина джадидиста, зокрема такі питання, як: Ісмаїл Гаспринський та історія розвитку методики кримськотатарської мови і літератури; система цінностей у педагогічній системі І. Гаспринського; І. Гаспринський і вітчизняна педагогіка, потребують дальшого дослідження.
Серед перспективної тематики було б доцільно більш фундаментально дослідити історію взаємин Ісмаїл-бея з І. Тургенєвим, А. Кримським, проблему навчально-методичної літератури, виданої в друкарні газети Терджиман”, питання жіночої освіти тюрко-мусульманок Росії в кінці ХІХ на початку ХХ століть, а також використання його спадщини в теорії та практики сучасних шкіл з кримськотатарською мовою навчання