Адміністративна відповідальність за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….4
Розділ І Організаційні засади протидії зберіганню або транспортуванню алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка…………………...14

1. Поняття, історичний розвиток та правові засади акцизного збору……14
2. Особливості адміністративної відповідальності у податковому праві..25
3. Організаційно - правові основи діяльності податкової міліції по боротьбі з незаконним зберіганням або транспортуванням алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка……………………………………………………...44

Розділ ІІ Сутність підстави і зміст адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка………………………………………………..79

1. Поняття адміністративного правопорушення, як підстави для адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка………………………………….79
2. Склад адміністративного проступку…………………………………….87
Об’єкт проступку…………………………………………………..87
Об’єктивна сторона проступку……………………………………95
Суб’єкт проступку………………………………………………...101
Суб’єктивна сторона проступку…………………………………106

Розділ ІІІ. Особливості адміністративного провадження у справах про зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка………………………………………….113

1. Місце провадження з адміністративного правопорушення у адміністративному процесі……………………………………………..113
2. Правовий статус органів які розглядають справи про зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка………………….125
3. Стадії провадження у справах про зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка…………………………………140
4. Організація взаємодії податкової міліції з ДПА України та правоохоронними органами при притягненні до адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка…………………………………………………….162

Висновки..............................................................................................................178
Список використаних джерел............................................................................189
Додатки.................................................................................................................203

ВСТУП

На сучасному етапі прибуткова частина бюджету держави формується переважно за рахунок податків та інших обов’язкових платежів, а тому надзвичайної актуальності набувають питання підвищення рівня добровільної сплати податків, покращення вітчизняної системи оподаткування та побудови чіткої правової системи, яка дозволятиме своєчасно і ефективно реагувати на податкові правопорушення. Досягнення цієї мети можливе лише у разі проведення адміністративної реформи, спрямованої на поетапне створення системи державного управління, яка відповідатиме європейським стандартам правової, демократичної держави та матиме соціально орієнтовану економіку.
Актуальність теми дослідження зумовлена гостротою проблеми наповнення бюджетів усіх рівнів, фінансування соціальної сфери й інших важливих державних програм, зміцнення законності у сфері оподаткування, що вимагає більш пильної уваги до всього комплексу питань правової реформи та удосконалення податкової системи України, у тому числі і питань адміністративної відповідальності у сфері оподаткування.
Охорона правовідносин у сфері оподаткування здійснюється за допомогою різних засобів. Значне місце у цьому процесі відведено мірам адміністративного примусу, серед яких адміністративна відповідальність настає, головним чином, за вчинення адміністративних правопорушень. Міра адміністративної відповідальності є спеціальною сферою відносин між державою і громадянином і тому може розглядатися як важливий інструмент правової держави. Ухилення від сплати податків, зборів, інших платежів є суспільно шкідливим явищем.
Податкове законодавство України ще й досі знаходиться в стадії становлення і, відповідно, страждає багатьма недоліками, прорахунками і прогалинами. Правове регулювання податкових відносин має важливе значення так як стосується інтересів практично всього населення країни, а отже вимагає ґрунтовних наукових досліджень, всебічного, повного й об'єктивного обґрунтування змін існуючої податкової системи з урахуванням при цьому особливостей регулювання та зв’язків податкового права з іншими галузями права, – (митним, адміністративним, цивільним, кримінальним та ін.)
Застосування заходів адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 164-5 КУпАП, є специфічною формою адекватного реагування держави щодо зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка. За даними Держкомстату України за останні три роки близько трьох тисяч осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 164-5 КУпАП; за вчинення, якого правопорушення накладено штрафів на суму понад півмільйона гривен, при цьому середній розмір штрафу склав 400 гривень з одного правопорушника. Детінізація відносин за допомогою мір адміністративної відповідальності сприятиме наповненню державного бюджету та дасть змогу налагодити цивілізовані відносини у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг в галузі фінансів і підприємницької діяльності (зокрема див. додаток №1).
В останні роки опубліковано чимало робіт, присвячених питанням відповідальності за адміністративні правопорушення, в тому числі в сфері оподаткування. Однак переважна більшість публікацій не стосуються конкретно цього виду правопорушень, та не торкаються теоретичних проблем, які виникають на шляху розвитку відповідної галузі права щодо вищезгаданих проблем. У зв’язку з цим осмислення і аналіз теоретико–правових проблем адміністративної відповідальності є необхідною передумовою задля розвитку адміністративного права, що в свою чергу, є основою вдосконалення правового регулювання в податковій сфері.
Окремі питання щодо відповідальності за проступки у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг в галузі фінансів і підприємницької діяльності досліджувалися у наукових працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених: Аверьянова В.Б., Антипова В.І., Бахраха Д.Н., Битяка Ю.П., Білоуса В.Т., Ващенка С.В., Герасименко Є.В., Голосніченка І.П., Гончарука С.Т., Гуменюка В.А., Додіна.Е.В., Жуковського А.Г., Зуй В.В., Калюжного Р.А., Камлика М. І., Ківалова С.В., Коваля Л.В., Комзюка А.Т., Колпакова В.К., Кучерявенка М.П., Клюшніченка А.П., Левченко К.Б., Лук’янця Д.М., Масленнікова М.Я., Мельника М.І., Овсянка Д.М., Олефіра В.І., Поліщука В.Г., Половнікова В.В., Cамсонова В.Н., Сандровського К.К., Смірнова А.В., Тараненка С.М., Терещука О.В., Тищенка Н.М., Хавронюка М.І., Шамрая В.О., Шкарупи В.К., Якимова А.Ю.
Проблемні питання адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, ще не були предметом дисертаційних чи монографічних розробок.
Все вище зазначене свідчить про актуальність та необхідність проведення наукових досліджень адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів Національної академії державної податкової служби України, як частину науково-дослідної роботи кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності: “Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності в сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657), тема затверджена її вченою радою.
Робота виконана в контексті заходів щодо реалізації Концепції з адміністративної реформи, затвердженої указом Президента України від 22.07.1998 р. №810/98 та стратегії реформування системи державної служби в Україні, затвердженої указом Президента України від 14.04.2000р. №599/2000. Цей напрямок дослідження знайшов підтвердження і в комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.11.2000 року №1376/2000.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства України та узагальнень його практичної реалізації здійснити аналіз змісту та підстав адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, визначити її особливості, поняття й ознаки податкових правопорушень, їх склад, систему і види, що дозволить зміцнити законність правозастосовчої діяльності органів ДПС, вдосконалити діяльність органів, що здійснюють контроль у сфері оподаткування та сформувати пропозиції про внесення змін до діючого законодавства.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні завдання:
- з’ясувати історичний розвиток та правові засади акцизного збору;
- охарактеризувати особливості адміністративної відповідальності у податковому праві;
- визначити та проаналізувати організаційно – правові основи протидії податкової міліції щодо зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного збору;
- з’ясувати поняття, ознаки та склад адміністративного проступку щодо зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного збору;
- охарактеризувати особливості провадження у справах по зберіганню або транспортуванню алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного збору;
- дослідити стадії провадження в справах по зберіганню або транспортуванню алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного збору;
- проаналізувати організацію взаємодії податкової міліції та інших правоохоронних органів при притягненні до відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного збору.
Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, які виникають у зв’язку з зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.
Предметом дослідження є система адміністративно-правових норм, які встановлюють відповідальність за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка та регулюють порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності, а також організаційно-правові засади діяльності податкової міліції по притягненню до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертаційної роботи складається із сукупності загальнонаукового діалектичного методу й окремих наукових методів: структурно-системного, порівняльного і логічного аналізу, синтез, індукція, дедукція та інші.
Структурно-системний метод використовувався, головним чином, як інструмент з’ясування характеру і сутності адміністративно - правових засобів, а також виявлення системи засобів державного примусу, їхнього взаємозв’язку та ієрархії (підрозділи 1.2).
Метод статистичного аналізу дозволив прослідкувати в динаміці певні аспекти адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка (підрозділи 2.1, 2.2).
Методом формалізації встановлювалися логічні зв’язки між вихідними, визначальними елементами адміністративних правопорушень у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг в галузі фінансів і підприємницької діяльності, з урахуванням їх вторинних властивостей та ознак. Формалізація дозволила систематизувати, уточнити та методологічно обґрунтувати особливості адміністративної відповідальності, з’ясувати характер взаємозв’язків між ними, виявити та сформувати не вирішенні проблеми (підрозділи 1.1, 1.2).
Синтез як прийом наукового пізнання використовувався для узагальнення даних отриманих у результаті аналізу властивостей та ознак адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка. Первинне пізнання окремих сторін і властивостей проводилося методом індукції, на основі якого потім здійснено їх узагальнення (підрозділи 2.1, 2.2).
Компаративний метод, статистичний і документальний аналіз використовувалися для вироблення пропозицій щодо удосконалення адміністративного законодавства у (підрозділи 3.1, 3.2).
Теоретичну базу дослідження склали праці вітчизняних і зарубіжних вчених, що стосуються теми дослідження. При написанні дисертації автор використовує чинне законодавство України та законодавство інших держав. Оскільки дисертаційне дослідження носить значною мірою, міжгалузевий характер, його нормативна база включає, крім норм адміністративного права, джерела інших галузей національного права: конституційного, цивільного, фінансового, податкового, кримінального права, господарського й ін.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дисертація є одним з небагатьох у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень правових особливостей застосування заходів адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка та ролі у цьому процесі підрозділів податкової міліції і інших органів. У роботі здійснено поглиблений аналіз правових норм, що встановлюють адміністративну відповідальність за вчинення даних правопорушень та механізм їх реалізації.
У результаті проведеного дослідження сформульовані наступні наукові положення, запропоновані здобувачем особисто, зокрема
уперше:
- визначено організаційно – правові засади діяльності податкових органів по притягненню до адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка;
- досліджено ознаки та проаналізовано склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164-5 КУпАП;
- сформульовано визначення поняття марок акцизного збору встановленого зразка та встановлені юридичні та фактичні ознаки, за якими марки акцизного збору вважати такими, що не відповідають встановленому зразку;
- сформульовано вимоги, щодо взаємодії податкових органів з іншими правоохоронними органами з метою виявлення фактів зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка;
- обґрунтовано необхідність внести зміни до чинного порядку нормативно-правового регулювання щодо притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 164-5 КУпАП, а також зміни до нормативно-правових актів про акцизний збір.
Дістали подальшого розвитку:
- систематизація історичного розвитку акцизного збору, законодавства та практики його застосування, виявлення зв’язку минулого і сьогодення;
- визначення особливостей адміністративної відповідальності у податковому праві;
- юридична характеристика адміністративної відповідальності в податковому законодавстві, а також встановлені загальні властивості адміністративної відповідальності, які необхідно врахувати при притягненні порушника за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору.
Удосконалено класифікацію провадження у справах про зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.
Рекомендовано удосконалити практику діяльності податкових органів із вказаних питань.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження розширює та поглиблює уявлення про сутність і процедури застосування заходів адміністративної відповідальності за незаконне зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка.
Основні положення та результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- у законодавчій та нормотворчій діяльності – при підготовці проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів спрямованих на вдосконалення регулювання суспільних відносин у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг в галузі фінансів і підприємницької діяльності
- у науково-дослідній сфері – положення та отримані висновки дисертаційного дослідження можуть бути основою для подальшої розробки проблем застосування заходів адміністративної відповідальності за незаконне зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка;
- у навчальному процесі окремі положення дисертаційного дослідження використовуються при викладанні окремих тем з курсу “Адміністративне право”, “Адміністративний процес”, “Адміністративна відповідальність”, “Теорія управління підрозділами податкової міліції”.
Особистий внесок здобувача: Дисертація виконана самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі науково сформульованих положень, отриманих в результаті проведеного дослідження. Із п’яти наукових праць одна опублікована у співавторстві. Ідеї та розробки, що належать Паніотову Є.К., у співавторстві з яким підготовлено наукову працю, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були обговорені на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії ДПС України. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на п’яти науково-практичних конференціях: “Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Дніпропетровськ 20-21 листопад 2003 року); у матеріалах міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу ” (м. Ірпінь, 16 квітня 2004р.); Міжнародна науково-практична конференція “Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів” (м. Київ 28-29 квітня 2004р.); на науково-практичній конференції “Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції” (м. Дніпропетровськ 26 березня 2004 року); “Податкова політика України та механізм її реалізації в Податковому кодексі” (м. Ірпінь, 23-24 травня 2005 року).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковано у п’яти наукових працях, з яких три надруковані у фахових виданнях.
Структура й зміст роботи.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та чотирьох додатків.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Специфіка адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка полягає в її змісті. У податковому законодавстві мова йде про застосування до правопорушників фінансових (штрафних) санкцій і штрафів. У юридичній літературі вживається також термін "податкові санкції". У теорії права санкцією називається частина правової норми, у якій вказані вид і розмір застосовуваних стягнень (покарань) за її порушення. Іншими словами, санкція містить у собі вказівку на застосування примусових заходів, що є змістом юридичної відповідальності.
Важливим завданням законодавця на сучасному етапі є приведення відповідно до Конституції нормативної бази, особливо тієї частини, яка створювалась до початку політичних, економічних і соціальних реформ в Україні. Зокрема, як зазначає К.Б. Левченко з ухваленням у 1996 році Конституції України почався новий етап розбудови правового суспільства – проголосивши себе демократичною, соціальною та правовою державою Україна визначила пріоритет особистості над державою.[161] Першочерговими серед цієї нормативної бази є норми, які визначають адміністративну політику у сфері регулювання податкових правовідносин в Україні. У свій час ці норми відіграли особливу роль у становленні й розвитку самостійної і суверенної держави, в захисті економічних і політичних інтересів громадян України та інших осіб, що перетинають митний кордон України. Але зараз необхідно створити стабільну, погоджену з Конституцією України правову базу для діяльності органів ДПС та підрозділів податкової міліції, що відповідала б новим істотним змінам у суспільних відносинах держави. Реформування економіки нашої держави, приєднання України до Європейської спільноти, ратифікація міжнародних конвенцій і угод з питань оподаткування справи спричиняють до внесення суттєвих змін у чинне законодавство України про адміністративні правопорушення, в організацію діяльності податкової служби, подальшу демократизацію й лібералізацію податкового контролю, посилення гарантій захисту прав та інтересів громадян щодо притягнення їх до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення.
Результати проведеного дослідження дозволяють стверджувати, що доказування у провадженні в справах про зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, яке спрямоване на своєчасне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, а також на виявлення причин та умов порушення податкового законодавства, у точній відповідності з законом, виступає одним з дієвих засобів забезпечення законності, посилення захисту прав і свобод громадян. Обґрунтоване застосування адміністративно-правових санкцій у діяльності податкової міліції та інших правоохоронних органів сприяють створенню нормальних умов у підприємницькій діяльності громадян України. Накладення адміністративних стягнень значно впливає як профілактика не тільки на адміністративне правопорушення, але й на інших осіб, підвищує їх рівень правосвідомості, негативного ставлення до порушників законів.
Аналіз законодавства, яке регламентує провадження в справах про зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, а також дослідження практики його реалізації, показують, що окремі правові норми, а також і діяльність податкових органів потребують свого подальшого удосконалення. Нові суспільні відносини, які склалися в Україні, започатковані на принципах гуманізму, демократії й побудови правової держави, нагально потребують змін і доповнень як матеріальних, так і процесуальних норм чинного законодавства про адміністративні правопорушення.
Виконуючи завдання стосовно податкового контролю, податкова служба постійно вимагає від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності дотримання податкового законодавства під час переміщення товарів через митний кордон України, чим захищає економічні інтереси держави. Водночас слід зазначити, що потребує свого розширення компетенція Державної податкової служби України. До теперішнього часу існують обмеження дій посадових осіб податкової міліції стосовно доказування у провадженні в справах про зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка. Вважаємо за доцільне надати органам ДПС статус правоохоронних і наділити цей державний орган правом здійснення оперативно-розшукової діяльності в справах, провадження яких вони здійснюють.
У статті 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вживається навіть термін "економічні санкції" (відкликання ліцензій на здійснення банківських операцій, стягнення штрафу у безспірному порядку, підвищення норм обов'язкових резервів, виключення з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших та інших кредитно-фінансових установ, їх реорганізацію, ліквідацію та ін.).
В Російській Федерації з прийняттям Податкового кодексу, досить поширеним є виділення податкової відповідальності. Податковий кодекс РФ оперує терміном податкової відповідальності, хоча офіційного тлумачення цього поняття не містить. В російській літературі можна зустріти і визначення податкової відповідальності, і спроби обґрунтування цього виду відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності. На думку деяких російських авторів податкова відповідальність – це застосування уповноваженими органами до платників податків та до осіб, що сприяють сплаті податків, фінансових санкцій за здійснення податкового правопорушення.
Податкові санкції, або податкова відповідальність, у якості самостійного виду юридичної відповідальності в юридичній літературі не називаються. І от чому. Податкові санкції є примусовими заходами, що застосовуються уповноваженими на те державними органами в процесі здійснення податкового контролю до порушників законодавства про податки. Податковий контроль, у свою чергу, є різновидом адміністративної, державно-управлінської діяльності, у процесі здійснення якої реалізуються адміністративно-юрисдикційні (у деяких випадках – кримінально-юрисдикційні), владні повноваження податкових органів. У такий спосіб податкові санкції як заходи державного примусу є змістом адміністративної відповідальності в податковому праві. У підтвердження правильності висловленої точки зору доречно привести слова професора Бахраха Д.Н. про те, що адміністративна відповідальність наступає за вчинення адміністративних проступків - діянь, що порушують норми адміністративного, трудового, цивільного й інших галузей права (податкового - прим. автора), що охороняються адміністративними санкціями. Таким чином, вірніше було б вести мову не про податкові санкції, а про право державних податкових органів притягати платників податків, що порушують норми податкового права, до адміністративної відповідальності і накладати не тільки штрафи, але й інші види адміністративних стягнень, зазначених у законодавстві.
Аналіз законодавчих актів та наукових публікацій щодо проблем співвідношення фінансових санкцій та адміністративної відповідальності, свідчить про те, що часто безпідставно змішуються два фундаментальних поняття теорії права, які мають різний зміст, а саме, „відповідальність” і „санкція”.
В теорії права поняття „санкція” пов’язано з так званою „логічною структурою” (теоретичною моделлю) правової норми, згідно з якою кожна правова норма має гіпотезу (визначення кола адресатів норми і умов її реалізації), диспозицію (зміст правила поведінки, обов'язки і права учасників відносин, що регулюються), санкцію. Ця теоретична модель пов'язана з усвідомленням предметної сутності права як системи загальнообов'язкових норм, що охороняються державним примусом (санкція) та реалізуються через поведінку людей (диспозиція), обов'язкових за певних умов (гіпотеза). Тричленна структура орієнтує правотворчість і практику застосування закону на точне визначення: хто, коли і до чого зобов'язаний, на що має право, які, за що і до кого застосовуються санкції.
Щодо відповідальності санкція виступає як її форма і як її міра. Ілюстрацією цього положення може бути ст. 114 Податкового кодексу Російської Федерації, де зазначено, що податкова санкція є мірою відповідальності за вчинення податкового правопорушення. У разі якщо йдеться про фінансові санкції, то сутність правової категорії „санкція” залишається незмінною, але при цьому підкреслюється наявність певних особливостей таких санкцій, а саме, їх грошова форма. Це може бути і штраф, і пеня, і стягнення незаконно отриманих доходів. Проте одночасно постає питання: формою і мірою якого саме виду юридичної відповідальності є фінансові санкції?
Як свідчить судова практика, судами неоднозначне розуміється юридична природа фінан¬сових санкцій. Зокрема, арбітражними судами різних рівнів у справах за участю Національного банку України постановлено кілька рішень, згідно з якими фінансові санкції кваліфікуються в одних випадках як санкції цивільно-правової відповідальності, а в інших — як санкції адміністративної відповідальності. До цього слід також додати, що, навіть, при кваліфікації зазначених правовідносин як адміністративних, судами при визначенні строків накладення адміністративного стягнення застосовуються різні правові акти.
Кожен з видів юридичної відповідальності має притаманні тільки йому ознаки, які головним чином пов'язані з предметом та методом регулювання тих чи інших правовідносин. Тобто, при визначенні виду юридичної відповідальності необхідно, насамперед, з'ясувати, які правовідносини мають місце в конкретній ситуації.
У разі застосування фінансових санкцій виникають відносини публічно-правового характеру, оскільки однією із сторін їх є відповідний контролюючий або наглядовий державний орган, який від імені держави уповноважений застосовувати певні заходи примусу, а суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України. У зв'язку з цим віднесення фінансових санкцій до цивільно-правової відповідальності, на наш погляд, не витримує будь-якої критики, оскільки при цьому відсутня диспозитивність сторін, яка є обов'язковою харак¬терною рисою норм цивільного права.
Фахівці, що відстоюють погляди розуміння фінансової відповідальності як різновиду адміністративної, відмежовують її від цивільно-правової відповідальності. Подібна позиція висловлюється Д. Лилаком, він вважає, що юрисдикційні органи притягують до відповідальності шляхом застосування економічних, фінансових, штрафних санкцій. Рішення про такі стягнення за метою, процедурою і наслідками є адміністративними актами. У зв’язку з цим відповідальність за порушення законодавства в сфері фінансової діяльності є адміністративною, а не цивільною.
Виходячи з наведеного, та враховуючи наявність в теорії права вищеназваних чотирьох традиційних видів юридичної відповідальності, можна зробити висновок, що за своїм змістом фінансові санкції мають місце у адміністративних правовідносинах, а тому вони є санкціями адміністративної відповідальності. Підтримання зазначеної точки зору можна знайти в поглядах таких вчених і практиків, як В.Колпаков, В.Стефанюк, І.Голосніченко, М.Михеєнко, Д.Лилак та багатьох інших.
Принцип юридичної доцільності відповідальності за податкові правопорушення досить логічно визначений пунктом 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та полягає у тому, що якщо платник податку до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявив порушення податкового законодавства та відшкодував завдані державі збитки і повідомив про це контролюючий орган він повинен бути звільнений від застосування виправно-каральних заходів (накладення адміністративних штрафів чи притягнення до кримінальної відповідальності, як це передбачено статтею 45 та частиною 4 статті 212 Кримінального кодексу України).[162]
Принцип невідворотності характеризується тим, що обов'язок відшкодувати завдані несплатою податків чи іншими порушеннями податкового законодавства збитки покладається на суб'єкта податкових правопорушень незалежно від причин завдання таких збитків. А заходи адміністративної, кримінальної чи іншої визначеної Конституцією та законодавством України відповідальності застосовується не інакше як на підставах і в порядку законодавчо визначеному.
Оскільки в теорії права відсутній такий вид юридичної відповідальності, як фінансова, то є підстави розглядати як окремий вид лише санкції фінансово-правових норм, які виходять за межі адміністративної, кримінальної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності.
Підводячи підсумки та враховуючи вищесказане можна зробити наступні висновки:
1. Реформування економіки нашої держави, приєднання України до Європейської спільноти, ратифікація міжнародних конвенцій і угод з питань оподаткування справи вимагають внесення суттєвих змін у чинне законодавство України про адміністративні правопорушення, в організацію діяльності податкової служби, подальшу демократизацію й лібералізацію податкового контролю, посилення гарантій захисту прав та інтересів громадян. Аналіз законодавства, яке регламентує провадження в справах про зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, а також дослідження практики його реалізації, показують, що окремі правові норми, а також і діяльність податкових органів потребують свого подальшого удосконалення. Нові суспільні відносини, які склалися в Україні, започатковані на принципах гуманізму, демократії й побудови правової держави, нагально потребують змін і доповнень як матеріальних, так і процесуальних норм чинного законодавства про адміністративні правопорушення.
2. Специфіка адміністративної відповідальності за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка полягає у її змісті, тобто санкції що містить вказівку на застосування, щодо порушника, примусових заходів: фінансових (штрафних) санкцій, штрафів іноді називаємих “податковими санкціями”.
3. Податковими санкціями вважають примусові заходи, що застосовуються уповноваженими на те державними органами в процесі здійснення податкового контролю до порушників законодавства про податки. Податковий контроль, у свою чергу, є різновидом адміністративної, державно-управлінської діяльності, у процесі здійснення якої реалізуються адміністративно-юрисдикційні (у деяких випадках – кримінально-юрисдикційні), владні повноваження податкових органів. У такий спосіб податкові санкції як заходи державного примусу є змістом адміністративної відповідальності в податковому праві. Адміністративна відповідальність, як відомо настає за вчинення адміністративних проступків - діянь, що порушують норми адміністративного, трудового, цивільного й інших, включаючи й податкове галузей права, що охороняються адміністративними санкціями. Таким чином, вірніше було б вести мову не про податкові санкції, а про право державних податкових органів притягати платників податків, що порушують норми податкового права, до адміністративної відповідальності і накладати не тільки штрафи, але й інші види адміністративних стягнень, зазначених у законодавстві.
4. Аналіз законодавчих актів та наукових публікацій щодо проблем співвідношення фінансових санкцій та адміністративної відповідальності свідчить про безпідставне змішування двох фундаментальних понять теорії права, які мають різний зміст, а саме, «відповідальність» і «санкція».
Щодо відповідальності санкція виступає як її форма і як її міра. Ілюстрацією цього положення може бути ст. 114 Податкового кодексу Російської Федерації, де зазначено, що податкова санкція є мірою відповідальності за вчинення податкового правопорушення.
У разі якщо йдеться про фінансові санкції, то сутність правової категорії «санкція» залишається незмінною, але при цьому підкреслюється наявність певних особливостей таких санкцій, а саме, їх грошова форма. Це може бути і штраф, і пеня, і стягнення незаконно отриманих доходів. Проте одночасно постає питання: формою і мірою якого саме виду юридичної відповідальності є фінансові санкції?
Судова практика свідчить про неоднозначне розуміння юридичної природ фінансових санкцій: в одних випадках як санкції цивільно-правової відповідальності, а в інших — як санкції адміністративної відповідальності. Навіть, при кваліфікації зазначених правовідносин як адміністративних, судами при визначенні строків накладення адміністративного стягнення застосовуються різні правові акти.
Виходячи з того що за своїм змістом фінансові санкції мають місце у адміністративних правовідносинах вважаємо, що вони є санкціями адміністративної відповідальності. Вони є різновидом адміністративної відповідальності за предметом та методом правового регулювання. Фінансові та адміністративні санкції єдині за своєю природою, змістом та призначенням
5. Віднесення фінансових санкцій до особливого різновиду відповідальності – фінансової – є помилковим, оскільки, виходячи із п.22 ст.92 та ст.8 Конституції України, законодавством не можуть передбачатися інші види відповідальності, крім цивільно-правової, кримінальної, адміністративної і дисциплінарної. Однак всупереч положень Конституції, в Україні продовжується практика встановлення нелегітимної відповідальності у новоприйнятих нормативно-правових актах. Знайшла вона своє відображення і при підготовці проекту Податкового кодексу України, яким визначено три види відповідальності за податкові правопорушення: адміністративна, кримінальна, фінансова .
6. Розгалужена системи нормативно-правових актів, які централізовано впроваджуються та містять адміністративні заборони зі штрафною санкцією, термінологічна плутанина в чинному законодавстві, коли за адміністративні правопорушення передбачається застосування санкцій фінансово-економічної властивості, вимагають комплексного дослідження питань адміністративної відповідальності за податкові правопорушення з метою оптимізації адміністративно-деліктного та адміністративно-процесуального законодавства України. Автором пропонується особисте визначення адміністративної відповідальності у податковому праві як обов’язку правопорушника відповідати за своє протиправне і винне діяння, що реалізується за допомогою застосування заходів адміністративного примусу, передбачених податковим та адміністративним законодавством.
7. Одним з дієвих засобів забезпечення законності, посилення захисту прав і свобод громадян. виступає доказування у провадженні в справах про зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, яке спрямоване на своєчасне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, а також на виявлення причин та умов порушення податкового законодавства, у точній відповідності з законом, виступає. Обґрунтоване застосування адміністративно-правових санкцій у діяльності податкової міліції та інших правоохоронних органів сприяють створенню нормальних умов у підприємницькій діяльності громадян України. Накладення адміністративних стягнень значно впливає як профілактика не тільки на порушників митних правил, але й на інших осіб, підвищує їх рівень правосвідомості, негативного ставлення до порушників законів.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Юридична енциклопедія/ Під редакцією М.Ю. Тихомирова. – М. 1997. – С.27
2. Відомості Верховної Ради (ВВР) // -1993, -N 10, -Ст.82
3. Налоги: Учебное пособие// Под редакцией Д.Г. Черника. - М. 1995, - С.4
4. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков. 1997. 1997. С.10
5. Ладыженский К. История русского таможенного тарифа. СПб. 1886. С.1
6. Нечай Н.В. Нариси з історії оподаткування. – К.: “Вісник податкової служби України”, -2002. – 144 с.
7. Сандровский К.К. Таможенное право. Киев. 1974. с.54
8. Красин Л.Б. Вопросі внешней торговли.М. 1970. с.75
9. Гурьев А.Н.Прямые и косвеные налоги: PRO и CONTRA. С.-Петербург. 1983.с.16
10. .Бабич В. „Пноняття історичний розвиток та правові засади акцизного збору” // Збірник наукових праць Академії ДПС України, №1(19), - 2003р. -С.212-218
11. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. Посібник /Укладачі: Городинський М.І., Гуменюк В.А., Джагупов Г.В., та інші // За заг. Ред. А.Т. Комзюка -Х.: Ун-т внутр. справ, 1998, -120с.
12. Герасименко Е.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності. Автореф. дис. к.ю.н., - К., 2000. -С.12,
13. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні: Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій.Х.:Укр.юрид.Академія.-1994.-120с.
14. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Терещук О.В., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Посіб. для підготов. до іспитів. – К.: Вид. Паливода А.В., 2001. – 194 с. – (Б-чка студента). – Бібліогр.: с.198-202.
15. Овсянко Д.М. Административное право. – М.: Юристъ, 1995. – С.104.
16.Право України №10, 2002 рік ст.20-24
17. Гуреев В.И. Налоговое право. – М: Економіка, 1995. – С. 83.
18. Биітяк Ю., Богуцький В., Гаращук В. Адміністративне право України. - Харків: Право, 2000.- С.158.
19. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій -Х.: Націон.. юрид. Акад. України імені Ярослава Мудрого, 1996.-85с.
20. Cамсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформы. - Х.: Основа, 1991.- 80с.
21. Законодавство України про адміністративну відповідальність фізичних осіб (з алфавітно – предметним покажчиком). Упорядник Хавронюк М.І. – К.: Атіка, 2002. – 288с.
22. Бахрах Д.Н. Административная ответсвенность граждан СССР. - Свердловск: Из-во Уральского гос. унив-та, 1989. - С.31.
23. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ / Відомості Верховної Ради. – 1991. - №6. – Ст.37.
24. Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 року №356/95-ВР / Відомості Верховної Ради. – 1995. - №34. – Ст.266
25. Ващенко С.В.Поліщук В.Г. , Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник-Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України,2001.-124 с.
26. Тараненко С.М. Захист прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення (та їх забезпечення в діяльності міліції). Автореф.дис...к.ю.н.Київ,1998. 17 с.
27. Словник української мови / Ред. кол. І.К. Білодід та ін.-Т.6.-К., 1976.-709с.
28. Юридичний словник-довідник / За ред. Шемшученко Ю.С.- К.:Феміна,1996.-597 с.
29. Краткий юридический словарь-справочник для населения / Под ред. Р.Г. Глебова, Н.А.Краснова.-М., 1962.-607с.
30. Коваль Л.В. Адміністративне право України.-К.: Основи, 1994.-154с.
31. Камлик М. І. Відповідальність та санкції за податкові правопорушення. Збірник нормативних актів. - К.: Атіка, 2000.-120 с.
32. Коментар до Митного кодексу України/ За ред. П.В. Пашка, М.М. Каленського.-К.:Юстініан, 2004. – 736с.
33. Закон України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ / Відомості Верховної Ради. – 1991. - №39. – Ст.510.
34. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ / Відомості Верховної Ради. – 2001. - №10. – Ст.44.
35. Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ / Відомості Верховної Ради. – 1993. - №52. – Ст.410.
36. Закон України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23 березня 1996 року №98/96-ВР / Відомості Верховної Ради. – 1996. - №20. – Ст.82.
37. Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІІ / Відомості Верховної Ради. – 1999. - №24. – Ст.207.
38. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року №2121-ІІІ / Відомості Верховної Ради. – 2001. - №5-6. – Ст.30.
39. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР / Відомості Верховної Ради. – 1994. - №40. – Ст.364.
40. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР / Відомості Верховної Ради. – 1995. - №4. – Ст.28.
41. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР / Відомості Верховної Ради. – 1997. - №21. – Ст.156.
42. Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11 грудня 1991 року №1963-ХІІ / Відомості Верховної Ради. – 1992. - №11. – Ст.150.
43. Закон України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 року №2535-ХІІ / Відомості Верховної Ради. – 1992. - №38. – Ст.560.
44. Закон України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР / Відомості Верховної Ради. – 1995. - №46. – Ст.345.
45. Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. "Про акцизний збір" Відомості Верховної Ради (ВВР)/1993, N 10, ст.82
46. Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року №13-92 / Відомості Верховної Ради. – 1993. - №10. – Ст.77.
47. Чумак Т. Відповідальність за правопорушення у сфері оподаткування згідно з положеннями проекту Податкового кодексу України / Вісник податкової служби України. – 2001. - №3. – С.4-7.
48. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність. Сутність поняття та підстави // Вісник прокуратури. – 2003. - № 6. - С. 76-78.
49. Про утворення Державної податкової Адміністрації України та Місцевих державних податкових адміністрацій: Указ Президента України //Урядовий кур’єр. – 1996. - № 161-162
50.Конституція України, - Агентство „Книга Памяті України”, -1996. – 80с.
51. Про внесення змін до Закону України про державну податкову службу в Україні: Закон України //Офіційний вісник України. – 1998. - № 6. – Ст. 210
52. Полюхович В.І. Структура і діяльність державної податкової служби в Україні: організаційно-правовий аспект: Автореф. дис…канд. юрд. наук 12.00.07 /Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К., 1998. – 20 с.
53. Про міліцію: Закон України //Відомості Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1991. - № 4. - Ст. 20
54. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Парламентське видавництво, 1998. – 167 с.
55. Науково – практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с.
56. Про затвердження деяких нормативних актів з питань приймання, реєстрації, обліку і розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень, та іншої інформації про злочини: Наказ Державної податкової адміністрації України //Офіційний вісник України. – 1998. - № 29. – Ст. 1109
57. Результати роботи податкових органів по боротьбі зі злочинністю в сфері оподаткування та мобілізації доходів до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів у 1999 році: Звіт Державної податкової адміністрації України. – К.: Державна податкова адміністрація України, 2000. – 20 с.
58. Про затвердження Порядку вилучення готівки у платника податків, який має податкову заборгованість: Постанова Кабінету Міністрів України //Офіційний вісник України. – 1998. - № 25. – Ст. 924
59. Про затвердження Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податкiв (крім фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна: Постанова Кабінету Міністрів України //Офіційний вісник України. – 1998. - № 25. – Ст. 925
60. Бородюк В., Турчинов О., Приходько Т. Оцінка масштабів тіньової економіки та її вплив на динаміку макроекономічних показників // Економіка України. - 1999. - № 11. –С. 4 - 16
61. Рябченко О.П. Проблеми тінізації економіки в період формування ринкових відносин: Курс лекцій. - Х.: Університет внутрішніх справ, 1998. – 68 с.
62. Білоус В. Місце сучасної податкової політики серед чинників детінізації економіки //Збірник наукових праць УФЕІ. – 1998. - № 2(3). - С. –16
63. Шморгун О. Механізм легалізації тіньової економіки у контексті реформування грошово-фінансової системи //Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України //Матеріали науково-практичної конференції. - Ірпінь: Академія державної податкової служби України. -1999. – С. 346 – 349
64. Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України: Указ Президента України //Офіційний вісник України. – 1999. - № 32. – Ст. 1662
65. Концепція реформування податкової системи України //Голос України. – 2000. - № 44
66. Про підсумки економічного та соціального розвитку за 1 квартал 2000 року: Постанова Кабінету Міністрів України //Офіційний вісник України. – 2000. - № 18. – Ст. 750
67. Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами: Указ Президента України //Урядовий кур’єр, 23 червня 1994 р.
68. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО "Одиссей", 1999. – 224 с.
69. Жуковский А.Г. Административная ответственность в сфере предпринимательских отношений. Вопросы теории и практики. – Х.: ООО "Одисей", 2000. – С.26.
70. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
71. Советское административное право/Под ред. В. Манохина. – М.: Юридическая литература, 1977. – С. 229.
72. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией: Учебное пособие. - К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, им. Ф.Э. Дзержинского, 1979. – 96с.
73. Бахрах Д.Н. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству: Учебное пособие. – М., 1988. – 118 с.
74. Кивалов С.В. Таможенное право (административная ответственность за нарушение таможенных правил). – Одесса: Астропринт, 1996. – 175 с.
75. Половніков В.В. Юридична характеристика адміністративних проступків, що посягають на встановлений порядок охорони державного кордону України // Митна справа.Ї2002.Ї№1.Ї С.88.
76. Севрюгин В.Е. Административный проступок: понятие, признаки, ответственность. – М., 1989. Ї С. 5.
77. Кучерявенко М.П. Основи податкового права: Навчальний посібник. – Харків: Легас, 2001. – 304 с.
78. Фінансове право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів / За ред. проф. Л.К. Воронової. – К.: Вентурі, 1998. – 384 с.
79. Смирнов А.В. Административная ответственность за нарушение налогового законодательства. – М.: Антропософия, 1995. – С.124.
80. Додин Е.В. Административная деликтология. Курс лекций – Одеса: АО БАХВА, 1997. - С. 6.
81. Лук’янець Д. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності//Право України. – 1999. – № 11. – С. 117.
82. Герасименко Є. Форми та види вини при вчиненні адміністративного правопорушення//Право України . – 1998. – №7. – С. 80.
83. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности. – Пермь, 1969, – 108 с.
84. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
85. Кондрашкин Н. Устранить пробелы в налоговом законодательстве / Законность. – 1995. – №4. – С.31.
86. Яни П. Актуальные вопросы применения норм уголовного закона об экономических и должносттных преступлениях / Юристъ. – 1995. - №5/6. – С.47.
87. Указ Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23 липня 1998 року №817/98 // Офіційний вісник України. – 1998. - №8. – Ст. 317.
88. Стахурський М. Адміністративно-процесуальне законодавство потребує оновлення / Право України. – 2001. – №10. – С.49.
89. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я.Ю.; Наук. редактор Клименко В.А. та Мельник М.І. – К.: Правові джерела, 2002, С. 103.
90. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002, С. 93.
91. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно–примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції). – К., 1995. – 127 с.
92. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях: Пособие для слушателей народных ун–тов. – М.: Знание, 1989. – 96 с.
93. Старилов Ю. Н. Нарушения налогового законодательства и юридическая ответственность. - Воронеж, 1995. - С. 60-61.
94. Булдаева Т. О системе финансовых санкций за нарушение налогового законодательства // Экономика и жизнь. - 1994. - №36.
95. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М., 1960.Ї С.10.
96. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. – К., 1995. – 78 с.
97. Кузнецов Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответствености. - М., 1998. - С.32.
98. Пепеляев С.Г. Сокрытие и занижение дохода (прибыли) как составы правонарушений // Закон. – 1994. – №7. – С.73.
99. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационной структуры. – К., 1990. – 48 с.
100. Кримінальне право України: Заг. частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я.Ю.; Наук. редактор Клименко В.А. та Мельник М.І. – К.: Правові джерела, 2002, С. 103.
101. Коваль Л. Яким бути Адміністративному кодексу України // Право України. - 1993. - № 3. - С. 24.
102. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. — Львів:
ЛДУ. 1975. -С. 77.
103. Додин.Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украйни // Юридический вестиик. — 1997. — № 3. — С. 72.
104. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220с.
105. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій.– К., 1998. – 154 с.
106. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами / Від. ред. Е.Ф. Демський – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 1088 с.
107. Кротюк В., Іоффе А., Лук'янець Д. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблема співвідношення // Право України. – 2000. - №5. – С.29-33.
108. Лук'янець Д.М. Про вину юридичних осіб і сфери адміністративної відповідальності // Право України. – 1999. – №11. – С.117-122.
109. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. - Х.:Основа,1991, 209с.
110. Перепелюк В.Г.Поняття і принципи адміністративного процесу: питання теорії. Автореф .к.ю.н.,Харків,2000.167с.
111. Анджієвська В.С., Тимченко І.А., Нове законодавство про адміністративні правопорушення. - К.: Політвидав України, 1987, 130с.
112. Комзюк А.Т., Гуменюк В.А., Салманова О.А. Деякі проблеми реформування законодавства про адміністративну відповідальність // Вісник Університету внутрішніх справ.-1996.№1,175с.
113. Додін Е.В. Гарантії законності адміністративної відповідальності.-К.,1976.- 85с.
114. Административний кодекс УССР. Официальное издание. - Харьков: Юридическое издательство Наркомюста УССР, 1928. - 190 с.
115. Кобалевский В. Советское административное право. - Харьков:
Издательство Наркомюста УССР, 1929. - 420 с.
116. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юридическая литература, 1964. – 158 с.
117. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
118. Административное право / Под ред. проф. Ю.М. Козлова и проф. Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 1998. – 728 с.
119. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс. Сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1990. – 209 с.
120. Проект Концепції реформи адміністративного права України //Український правовий часопис. -1999. - Випуск 4. - С.35-60.
121. Концепція адміністративної реформи в Україні // Офіційний Вісник України. -1999. -№21. -Ст.943.
122. Тищенко Н.М. Административно-процессуальний статус гражданина Украины: проблеми теории и пути совершенствования. —Харьков: Право, 1998.-266с.
123. Бахрах Д.Н. Административное право.-М.: БЕК, 1997.-368 с.
124. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції). Автореф. дис... доктора юр. наук: 12.00.07/Одеса, 1996.-57с.
125. Якимов А.Ю. Административно-юрисдикционный процес и административно-юрисдикционное производство // Государство и право. - 1999. - № 3. - С.5-10.
126. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). - К.: Міжрегіональна Академія управління персоналом, 1998. -52с.
127. Коваль Л.В. Адмініст