АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЦИВЕРЕНКО ГАННА ПАВЛІВНА

УДК 342.6 : 342.82

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Пєтков Сергій Валерійович,
доктор юридичних наук, професор,
проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків
Класичного приватного університету

Запоріжжя – 2011

З М І С Т

Перелік умовних позначень .............................................................................................. 4
ВСТУП ...................................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика змісту народного волевиявлення та
адміністративно-правових засобів його забезпечення ......................
15
1.1. Народне волевиявлення та форми його безпосередньої реалізації як об’єкт адміністративно-правового забезпечення ..........................
15
1.2. Поняття, зміст, форми та механізми адміністративно-правового забезпечення народного волевиявлення .................................................
34
1.3. Суб’єкти реалізації адміністративно-правових засобів забезпе-
чення здійснення народного волевиявлення та його охорони ......
57
Висновки до розділу 1 ........................................................................................... 68
РОЗДІЛ 2. Особливості здійснення народного волевиявлення та його
адміністративно-правове забезпечення ..................................................
72
2.1. Нормативно-правове регулювання діяльності органів виконавчої
влади, які здійснюють нагляд і контроль у виборчому процесі та
процесі референдумів ...................................................................................

72
2.2. Інформаційне забезпечення реалізації народного волевиявлення
нормами адміністративного права .........................................................
88
2.3. Місце адміністративної відповідальності в механізмі
забезпечення народного волевиявлення .............................................
119
Висновки до розділу 2 .......................................................................................... 125
РОЗДІЛ 3. Напрямки вдосконалення форм та змісту адміністративно-
правового забезпечення здійснення народного волевиявлення ....
131
3.1. Вдосконалення змісту норм адміністративного характеру, які
забезпечують здійснення народного волевиявлення ........................
131
3.2. Розвиток форм та механізмів адміністративно-правового
забезпечення здійснення народного волевиявлення ........................
151
3.3. Реформування адміністративної відповідальності у сфері
здійснення народного волевиявлення ..................................................
160
Висновки до розділу 3 .......................................................................................... 170
ВИСНОВКИ .......................................................................................................................... 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................... 181
ДОДАТКИ................................................................................................................................ 201

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АС – автоматизовані системи
БМО – багатомандатний виборчий округ
ВК – виборча комісія
ДВК – дільнична виборча комісія
ДПС – Державна податкова служба України
ДРВ – Державний Реєстр виборців
ЕОМ – електронні обчислювальні машини
ЄІАС «Вибори» – Єдина інформаційно-аналітична
система «Вибори»
ЗМІ – засоби масової інформації
ІАС – інформаційно-аналітичні системи
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
ОВО – одномандатний виборчий округ
ОВС – органи внутрішніх справ
ОВК – окружна виборча комісія
СБУ – Служба безпеки України
ТВК – територіальна виборча комісія
УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ
РВ – реєстр виборців
РФ – Російська Федерація
ЦВК – Центральна виборча комісія

В С Т У П
Актуальність теми дослідження. Відповідно до статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо, через органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Нині особливого значення набуває реалізація громадянами своїх конституційних прав обирати і бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування. У зв’язку з цим питання забезпечення реалізації установчої влади народу нормами, які мають адміністративно-правовий характер і зміст, набувають вагомого практичного та наукового значення.
Специфіка виборчого та референдного процесів, їх швидкоплинність, використання у цій справі значних фінансових ресурсів держави, кінцева значущість для розвитку суспільства потребують нового осмислення цих процесів та явищ суспільної дійсності.
Про розвиток демократії у країні свідчить не лише рівень збалансованості гілок влади у функціональному плані та завданнях, але й ефективність діяльності окремих з них (виконавчої, судової) під час здійснення народного волевиявлення. Зокрема питання щодо форм, методів і суб’єктного складу адміністративно-правового забезпечення форм народного волевиявлення, адміністративно-правових засобів цієї діяльності виходять на передній план одразу ще на самому початку виборчого та референдумних процесів.
У зв’язку з цим, безумовно, існує потреба в поглибленому науковому дослідженні питань, пов’язаних зі здійсненням адміністративно-правового забезпечення народного волевиявлення, питань, які стосуються адміністративної відповідальності за проступки у цій сфері, а також потреба у виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення діяльності органів, які використовують адміністративно-правові засоби під час виборчого та референдумного процесів.
Конституція України надає пріоритетну роль у регулюванні суспільного розвитку власне безпосередньому волевиявленню громадян, найвищим проявом і однією з основних конституційних форм якого є вибори. Перетворення народовладдя з формального атрибуту держави на реальний політичний суспільно-правовий інститут, яким встановлюється право народу на вільне волевиявлення й забезпечується легітимність, стабільність, поступовість і наступність його влади, надзвичайно актуалізувало проблеми реформування виборчого права й виборчого законодавства України як правової основи формування і функціонування державних органів та органів місцевого самоврядування. Сьогодні українське суспільство остаточно ще не визначилося з типом виборчої системи і поки що не має стабільного виборчого законодавства. За цих умов першочергового значення набувають дослідження в галузі виборчого права. Власне, кожний із законів про вибори на відповідному етапі становлення української державності був визначальним законодавчим актом у правовому регулюванні організації системи народовладдя.
Питання виборів і виборчого права, адміністративної відповідальності та її видів, сутності, ознак, ролі та значення адміністративної відповідальності як правового інституту в різні часи були об’єктом дослідження багатьох учених. Зокрема, що стосується теорії виборчого та референдного права, автором використані теоретичні розробки В.М. Бєлоновського, А.І. Кіма, В.В. Комарової, О.В. Лавриновича, М.І.Малишка, В.І. Співака, М.І. Ставнійчук, О.Ю. Тодики, В.Є. Чиркіна та ін.
Обґрунтовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки та практичні рекомендації також базуються на працях вчених-конституціоналістів: А.І. Кіма, В.В. Комарової, О.В. Лавриновича, М.І. Малишка, М.І. Ставнійчук, О.Ю. Тодики, В.Є. Чиркіна; учених загальної теорії права: С.С. Алексєєва, Ю.О. Тихомирова; учених науки адміністративного права: В.Б. Авер’янова, О.П. Альохіна, Н.О. Армаш, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, К.С. Бєльського, О.А. Веденєєва, І.О. Галагана, В.К. Гіжевського, О.П. Гетьманець, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Ю.А. Денисова, Є.В. Додіна, В.В. Долежана, Р.А. Калюжного, М.М. Кліменко, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, М.І. Корнієнка, Д.М. Лук’янця, В.В. Маклакова, В.М. Манохіна, В.М. Марчука, Д.М. Овсянка, В.І. Олефіра, В.Ф. Опришка, С.В. Пєткова, І.С. Самощенка, О.Ю. Синявської, М.С. Студенікіної, В.Д. Сущенка, В.О. Шамрая, О.М. Якуби; учених науки фінансового права: А.О. Монаєнка та багатьох інших, які стали фундаментальною основою для подальшого вивчення питань, що розглядаються в дисертаційному дослідженні.
Науковий доробок вітчизняних і зарубіжних дослідників дозволив нам зорієнтуватись у визначеній проблемі. Але більшість цих праць стосуються окремих питань адміністративної відповідальності й окремо питання виборів. Комплексного дослідження питань адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення в Україні у вітчизняній науці не проводилося, а окремі статті й розділи монографій мають переважно узагальнений і описовий характер. У зв’язку з цим, безумовно, існує потреба в поглибленому науковому дослідженні питань, які стосуються адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення в Україні, у виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення цього публічно-правового інституту, зокрема в частині його застосування та правової охорони.
Зазначені питання й аспекти окресленої проблематики свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження як з боку теорії, так і з огляду на потребу вдосконалення чинного адміністративного, виборчого та референдумного законодавства й підвищення ефективності його практичного застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота здійснена у рамках науково-дослідної роботи «Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні» (номер державної реєстрації 0108U008955), яка виконується на кафедрі конституційного й адміністративного права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз основних складових елементів та особливостей адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення на основі вивчення сучасних досягнень юридичної науки, адміністративно-деліктного та виборчого законодавства, практики застосування адміністративних стягнень за порушення виборчих прав громадян, а також вироблення рекомендацій і науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства в цій сфері.
Визначена мета дослідження зумовила вирішення наступних завдань:
- здійснити аналіз основних наукових досліджень і концепцій сутності народного волевиявлення та форм його реалізації в контексті адміністративно-правового забезпечення;
- визначити поняття, зміст, форми та механізми забезпечення здійснення народного волевиявлення як об’єкта адміністративно-правового регулювання;
- проаналізувати механізми діяльності органів і суб’єктів, які діють у сфері забезпечення народного волевиявлення та його охорони;
- розкрити особливості нормативно-правового регулювання діяльності органів виконавчої влади, що здійснює контроль і нагляд у виборчому процесі та процесі референдумів;
- розглянути інформаційне забезпечення здійснення виборчого й референдного процесу;
- удосконалити застосування адміністративної відповідальності у сфері здійснення народного волевиявлення;
- розробити науково-практичні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення змісту і правової регламентації адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства;
- запропонувати новели щодо вдосконалення змісту норм адміністративного характеру, які забезпечують здійснення народного волевиявлення;
- дослідити розвиток форм і механізмів адміністративно-правового забезпечення народного волевиявлення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають (формуються) у зв’язку з використанням (реалізацією або дією) норм адміністративного права під час реалізації народного волевиявлення.
Предмет дослідження – адміністративно-правове забезпечення здійснення народного волевиявлення в Україні.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, метод системного аналізу тощо) та спеціальні правові методи дослідження (порівняльно-правовий, формально-юридичний, метод тлумачення правових норм). Історико-правовий метод використовувався для дослідження еволюції законодавства з питань здійснення народного волевиявлення (підрозділи 1.1, 1.2.); формально-юридичний метод – при дослідженні проблемних питань реформування адміністративної відповідальності у сфері здійснення народного волевиявлення (підрозділ 3.3) та розвитку форм і механізмів адміністративно-правового забезпечення народного волевиявлення (підрозділ 3.2.); порівняльно-правовий метод – для вивчення досвіду Російської Федерації у сфері взаємодії суб’єктів виборчого процесу (підрозділи 2.1, 3.1); формально-логічний метод – для поглиблення понятійного апарату (підрозділ 1.2); методи класифікації та групування – для класифікації форм адміністративно-правового забезпечення народного волевиявлення і суб’єктів реалізації адміністративно-правових засобів забезпечення здійснення народного волевиявлення та його охорони (підрозділи 1.2, 1.3).
Нормативною базою роботи є Конституція України, Закони України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України» та інші закони України, підзаконні нормативно-правові акти України, законопроекти, міжнародно-правові акти, положення виборчого та референдного законодавства зарубіжних країн.
Емпіричну основу роботи становили: узагальнення Центральної виборчої комісії, дільничних, окружних і територіальних виборчих комісій за результатами виборів у жовтні 2010 р.; дані вивчення 50 справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення проступків, що посягають на здійснення та реалізацію народного волевиявлення за 2008-2010 рр. у судах Запорізької області та місті Києві.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в українській юридичній науці проведено комплексне дослідження проблем правової природи, адміністративних засад і механізмів забезпечення здійснення народного волевиявлення, які відповідають змістовим ознакам наукової новизни:
вперше:
- запропоновано визначення адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення як комплексу використання існуючої сукупності форм і методів, спрямованих на регулювання відносин у сфері народного волевиявлення, реалізація яких закладена в адміністративному праві; зміст цієї інституційної адміністративно-правової складової спрямований на гарантування своєчасної, повної та неупередженої реалізації народного волевиявлення, зокрема правової основи народовладдя, у тому числі формування представницьких органів державної влади і функціонування державного механізму;
- спираючись на концептуальні положення сучасної теорії адміністративного права виділено мету зміст, форми і механізми адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення та його особливості;
- систематизовано положення щодо використання спеціальних засобів інформаційного обміну та інформаційно-комунікаційних технологій алгоритмізації виборчих і референдумних процесів; особливу увагу було приділено питанням використання цих засобів технічного захисту виборчої документації (зокрема питанню сек’юр-паків) під час її транспортування від виборчої комісії нижчого рівня до окружних (або територіальних) виборчих комісій; це необхідно з позицій як адміністративно-правового регулювання (діяльність із забезпечення цими засобами захисту та ідентифікації виборчих комісій нижчого рівня є реалізацією державного управління), так і фінансово-правового (виготовлення цих засобів захисту та ідентифікації в межах України для певного виборчого чи референдумного процесу потребує певних фінансових витрат коштів держбюджету);
- запропоновано для практичних цілей реалізації адміністративних норм у виборчому та референдумному процесі здійснити трансфер норм, які встановлюють адміністративну відповідальність, засади і порядок провадження у справах, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, у відповідні розділи проекту Виборчого кодексу України;
удосконалено:
- системну цілісність адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення, що охоплює сукупність норм, форм і механізмів, які за своїм змістом є адміністративними;
- теоретико-практичні складові змісту адміністративно-правового забезпечення народного волевиявлення;
дістало подальшого розвитку:
- розуміння сутності адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення як цілісної системи взаємодії сукупності суб’єктів виборчих та референдумних процесів, а також органів державного та місцевого самоврядування, об’єднаних спільною метою;
- пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення, зокрема його інформаційної складової, формування цілісної системи відносин адміністративної відповідальності через внесення змін до проекту Виборчого кодексу України;
- теоретичні положення щодо розуміння сутності взаємодії органів і державних інституцій, що здійснюють контроль і нагляд у виборчий і референдумний період.
Теоретичне і практичне значення здобутих результатів полягає в науково-прикладній їх спрямованості на підвищення ефективності, раціональності та якості проведення кожного з напрямів юридичної діяльності, зокрема:
- у науково-дослідній діяльності – для подальшої забезпечення народного волевиявлення на рівні теорії та практики;
- у правотворчій діяльності – результати дослідження містять ряд пропозицій щодо внесення змін до чинного та перспективного законодавства, зокрема щодо внесення змін і доповнень до структури проекту Виборчого кодексу України (лист Верховної Ради України від 11 січня 2011 р.);
- у правозастосовній діяльності запропоновані рекомендації можуть бути використані при визначенні та розподілі судових витрат в адміністративному судочинстві (акт впровадження результатів дослідження в практичну діяльність Запорізької обласної організації «Виборці за чесні вибори» від 20.11.2010 р.);
- у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисципліни «Адміністративне право України», «Адміністративне судочинство» (акт впровадження у навчальний процес Мелітопольського інституту державного та муніципального управління КПУ № 62/10 від 14.12.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблені автором особисто. Наукові розробки, що належать співавторам, у дисертаційній роботі не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі конституційного й адміністративного права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету. Теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися на семи науково-практичних конференціях: ХІІІ міжвузівській студентській науковій конференції «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічна трансформація в умовах глобалізації» (м. Мелітополь, 2005 р.), VI Міжнародній науковій конференції молодих учених «Соціально-економічний розвиток України: європейський вимір» (м. Мелітополь, 2006 р.), ХІV міжвузівській студентській конференції «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 2007 р.), ХVІІ міжвузівській студентській конференції «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий погляд і українська реальність» (м. Мелітополь, 2010 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 16 публікаціях, п’ять з яких опубліковано у наукових фахових виданнях з юридичних наук, шість тез доповідей на конференціях. Загальний обсяг публікацій становить 4,31 авт. арк.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 210 сторінок, із них 180 сторінок займає основний текст; список використаних джерел нараховує 200 найменувань і займає 20 сторінок, додатки займають 10 сторінок. Назви і розташування розділів і підрозділів зумовлені логікою викладення наукового матеріалу і здобутими результатами дисертаційного дослідження.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Будова демократичної та правової держави в Україні, в першу чергу, передбачає забезпечення правової захищеності громадян, створення всіх умов для того, щоб вони могли безперешкодно користуватися наданими їм правами та належним чином виконувати свої обов’язки. Особливого значення сьогодні набуває зміцнення законності та правопорядку в країні, посилення боротьби з правопорушеннями.
Щодо засобів забезпечення цього процесу, то одним із них має стати інститут адміністративної відповідальності. При цьому слід зауважити, що розвиток правового регулювання інституту адміністративної відповідальності в Україні характеризується постійним розширенням кола суспільних відносин, які підлягають захисту адміністративно-правовими санкціями, збільшенням кількості складів адміністративних проступків, що, безумовно, стосується виборчого законодавства і виборчих прав громадян. Це, в свою чергу, потребує належної систематизації адміністративного законодавства.
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає в розв’язанні концептуальних питань застосування адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення, застосування інституту адміністративної відповідальності за правопорушення у цій сфері суспільних відносин. Найсуттєвішими науково-практичними результатами проведеного дослідження вважаємо наступні.
1. Як політико-правовий інститут вибори займають особливе місце у системі сучасного народовладдя в Україні. Вибори – це один з найважливіших конституційно-правових інститутів, що забезпечує функціонування української держави, яка проголошена як демократична та правова. У ході виборів відбувається взаємодія суспільства і держави та створюються необхідні для цього механізми. І тому, як і будь-яка сфера суспільного життя, вони потребують правового захисту, що забезпечується встановленням юридичної (насамперед – адміністративної) відповідальності за порушення виборчих прав громадян.
Особливість участі у виборчому процесі органів внутрішніх справ, зокрема, щодо забезпечення його адміністративно-правової охорони, полягає в тому, що вона не виступає суб’єктом виборчого процесу. Наприклад, міліція, з одного боку, повинна бути осторонь усіх політичних процесів, які відбуваються в період виборчої кампанії, а з іншого – має забезпечувати відповідні умови для нормального проведення виборів і слідкувати за дотриманням законодавства. Доцільним, з погляду спрощення процедури реалізації персоналом МВС України своїх виборчих прав, вбачається законодавчо передбачити можливість голосування працівників органів внутрішніх справ на тих виборчих дільницях, де вони несуть службу по охороні громадського порядку. За результатами проведеного анкетування 84,2 % респондентів з числа співробітників ОВС, вони висловилися за закріплення такої можливості в законодавстві.
2. Під адміністративно-правовим забезпеченням здійснення народного волевиявлення слід розуміти комплекс використання існуючої сукупності форм і методів, спрямованих на регулювання відносин у сфері народного волевиявлення, реалізація яких регулюється за допомогою адміністративного права; зміст цієї інституційної адміністративно-правової складової спрямований на гарантування своєчасної, повної та неупередженої реалізації народного волевиявлення, зокрема, правовою основою народовладдя, у тому числі формування представницьких органів державної влади та функціонування державного механізму.
3. За результатами дослідження концептуальних положень сучасної теорії адміністративного права виділено мету, зміст, форми та механізми адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення та його особливості. Зроблено висновки щодо розуміння сутності адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення як цілісної системи взаємодії певної сукупності суб’єктів та органів, об’єднання їх спільною метою.
Ключова мета демократичного суспільства полягає в забезпеченні прав громадян, що досягається адміністративно-правовими засобами або більш загальними «юридичними засобами», під якими слід розуміти такі засоби, які притаманні адміністративному праву та сприяють найбільш повному і надійному захисту прав громадян. Сутність такої адміністративно-правової складової спрямований гарантування своєчасної, повної та неупередженої реалізації народного волевиявлення, зокрема, правової основи народовладдя, у тому числі формування представницьких органів державної влади та функціонування державного механізму. Під формами реалізації адміністративно-правового забезпечення народного волевиявлення розуміються юридично формалізовані, «об’єктивовані» зовнішні відображення окремих складових механізму адміністративно-правового забезпечення.
4. Під адміністративною відповідальністю за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення слід розуміти застосування судом заходів адміністративного впливу (примусу) до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, з метою захисту виборчих прав громадян та їх правового виховання, на основі та в порядку, встановленому чинним законодавством.
5. Запропоновано законодавчо закріпити суспільну шкідливість як невід’ємну ознаку будь-якого адміністративного правопорушення. Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, полягає, насамперед, у завданні чи можливості завдання шкоди суспільним відносинам, пов’язаним з реалізацією виборчих прав громадян.
6. Сформульовано поняття адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, під яким слід розуміти суспільно-шкідливе, протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на порядок здійснення і забезпечення народного волевиявлення, за яке законодавством встановлена адміністративна відповідальність (наразі, це розділ 15-А КУпАП (який включає норми статей 2127 –21220).
7. Запропоновано класифікувати видові об’єкти адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення на наступні групи:
- суспільні відносини у сфері організації і проведення виборів;
- суспільні відносини у сфері проведення передвиборної агітації;
- суспільні відносини у сфері фінансування виборчої кампанії.
8. Обґрунтовано класифікацію практичних цілей реалізації адміністративних норм у виборчому та референдному процесі, а також внесення доповнень до проекту Виборчого кодексу України у вигляді здійснення трансферу норм глави 15-А Кодексу України про адміністративні правопорушення, які встановлюють адміністративну відповідальність, засад та порядку провадження у справах, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, видів та порядку накладення адміністративних стягнень за порушення виборчого і референдного законодавства, до відповідних розділів (глав) Виборчого кодексу України (прикладом слугувала чинна модель Митного кодексу України), та необхідність подальшого реформування концептуальних засад у адміністративної відповідальності за виборчі та референдумні проступки. Це дозволить суттєво покращити правозастосовчу практику захисту прав виборців та інших учасників виборчого процесу і процесу референдуму.
9. Доцільно законодавчо закріпити офіційний статус видань, що мають постійну назву та використовують Інтернет-ресурси для публічного поширення інформаційних відомостей періодично (один і більше номерів (випусків) протягом року), до засобів масової інформації. Інтернет на сьогодні – це потужний засіб впливу на формування суспільної думки, інформування населення, формування у виборців переконання голосувати за того, чи іншого кандидата, або не голосувати взагалі. На сьогоднішній день Інтернет-видання, які мають свої власні веб-сайти (сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет) не можливо притягнути до відповідальності за порушення правил проведення передвиборної агітації, оскільки вони не мають статусу офіційних ЗМІ.
10. Запропоновано внести зміни до виборчого законодавства, зобов’язавши МВС України подавати відомості до робочої групи обліку виборців про співробітників органів внутрішніх справ, які проходять службу за кордоном.
11. Адміністративна відповідальність за супроводження офіційних повідомлень у період виборчого процесу коментарями, що мають агітаційний характер, та відео-, аудіозаписами, кінозйомками, фотоілюстраціями про дії посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування як кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів передбачена ч. 3 ст. 2129 КУпАП. Запропоновано доповнити диспозицію даної норми словами «кандидатів на пост Президента України», оскільки такі обмеження стосовно поширення інформації про діяльність цих кандидатів-посадовців встановлені положеннями ч. 3 ст. 58 Закону України «Про вибори Президента України».
12. Запропоновано доповнити існуючу диспозицію ч. 2 ст.21213 КУпАП, яка регулює питання відповідальності за розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, доповнити таким діянням, як «розвезення». Під «розвезенням» тут необхідно розуміти доставку друкованих матеріалів до певних місць за допомогою транспортних засобів.
13. Зазначено, що специфічною особливістю побудови ст. 2127 – 21220 КУпАП є те, що в диспозиціях цих норм передбачені юридичні особи як суб’єкти правопорушення (підприємство-розповсюджувач реклами, виборча комісія, засіб масової інформації), але відповідальність згідно із санкціями цих норм, несуть лише посадові особи відповідних організацій.
14. Розглянуто процедуру провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Зокрема, набуло подальшого розвитку положення про доцільність запровадження такої процесуальної дії, як порушення справи про адміністративне правопорушення із винесенням щодо цього відповідної постанови уповноваженою на це посадовою особою, що дало б змогу більш чітко закріпити таку стадію, як порушення адміністративно-деліктної справи.
15. Визначено, що матеріальними джерелами інформації – речовими доказами і документами за цією категорією справ є такі: незаконні агітаційні матеріали (листівки, плакати, постери, відеокасети, диски тощо); невраховані виборчі бюлетені; виборчі бюлетені, виготовлені понад установлену кількість; відео-, аудіо- чи кіноплівка із записом передвиборної агітації, фотоілюстрації; друкована продукція засобів масової інформації, яка містить передвиборну агітацію. До інших документів як джерел доказової інформації можна віднести: списки виборців; виборчі протоколи; рішення виборчої комісії (оформлені як з дотриманням, так і з порушеннями встановленого діючим законодавством порядку).
16. За результатами дослідження вироблено пропозиції щодо подальшого вдосконалення адміністративно-правового забезпечення здійснення народного волевиявлення, зокрема, його інформаційної складової, формування цілісної системи відносин адміністративної відповідальності через внесення відповідних змін до проекту Виборчого кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Декларація про державний суверенітет України : прийнята Верховною Радою Української РСР від 16 липня 1990 р. № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
2. Акт про проголошення незалежності України : постанова Верховної Ради Української РСР вiд 24 серпня 1991 р. № 1427-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
3. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К., 1996. – 114 с.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122 (із наступними змінами та доповненнями).
5. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
6. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. № 92-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
7. Цивільний кодекс України вiд 16 січня 2003 р. № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
8. Кодекс належної практики у виборчих справах : ухвал. 18-19 жовтня 2002 р. Венеціанською комісією на 52-й сесії № CDL-AD (2002) 23 rev (неофіц. переклад) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eli.org.ua/ legalization/2/2363.
9. Декларація принципів міжнародного спостереження за виборами, схвалена Виконавчою Радою Асоціації організаторів виборів країн Центральної та Східної Європи (АОВЦСЄ) від 31.03.2006 р. та рекомендована до підписання країнами-членами Асоціації // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006. – № 3(5). – С. 98-102.
10. Про державну податкову службу в Україні : Закон Верховної Ради УРСР вiд 04 грудня 1990 р. № 509-XII // Голос України. – 1991. – 12 січня. – № 8.
11. Про міліцію : Закон України вiд 20 грудня 1990 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
12. Про всеукраїнський та місцеві референдуми : Закон Верховної Ради УРСР вiд 03 липня 1991 р. № 1286-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
13. Про захист прав споживачів : Закон Верховної Ради УРСР вiд 12 травня 1991 р. № 1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
14. Про приватизацію державного майна : Закон України від 04 березня 1992 р. № 2163 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
15. Про об'єднання громадян : Закон України від 16 червня 1992 р. № 2460-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
16. Про інформацію : Закон України від 02 жовтня 1992 р. № 2657 (зі змінами) // Голос України. – 1992. – 13 листопада. – № 217.
17. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : Закон України від 16 листопада 1992 р. № 2782 (зі змінами) // Голос України. – 1992. – 08 грудня. – № 234.
18. Про статус народного депутата України : Закон України від 17 листопада 1992 р. № 2790-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
19. Про Антимонопольний комітет України : Закон України вiд 26 листопада 1993 р. № 3659-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – Ст. 472.
20. Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
21. Про телебачення і радіомовлення : Закон України від 21 грудня 1993 р. № 3759 // Голос України. – 1994. – 22 лютого. – № 34. – Ст. 46-50.
22. Про насіння : Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3690-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2. – Ст. 5 (Закон втратив чинність згідно із Законом України від 26.12.2002 р. № 411-IV).
23. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства : Закон України від 4 лютого 1994 р. № 3929-XII (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
24. Про боротьбу з корупцією : Закон України від 05 жовтня 1995 р. № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266 (Закон втратив чинність згідно із Законом України від 11 червня 2009 р. № 1506-VI).
25. Про рекламу : Закон України від 03 липня 1996 р. № 270/96-ВР (зі змінами та доповненнями) // Голос України. – 1996. – 25 липня. – № 136.
26. Про звернення громадян : Закон України вiд 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
27. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення : Закон України від 23 вересня 1997 р. № 538/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
28. Про місцеве самоврядування : Закон України вiд 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 43.
29. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів : Закон України від 23 вересня 1997 р. № 540/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 50. – Ст. 302.
30. Про Національну програму інформатизації : Закон України від 4 лютого 1998 р. № 74/98-ВР // Офіційний вісник України. – 1998. – № 10. – Ст. 1.
31. Про вибори Президента України : Закон Верховної Ради України від 05 березня 1999 р. № 474-XIV // Офіційний вісник України. – 1999. – № 12. – Ст. 3.
32. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності : Закон України від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
33. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного контролю : Закон України вiд 22 червня 2000 р. № 1835-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
34. Про біженців : Закон України від 21 червня 2001 р. № 2557-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.
35. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : Закон України вiд 19 червня 2003 р. № 975-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 366.
36. Про вибори народних депутатів України : Закон Верховної Ради України від 25 березня 2004 р.№ 1665-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 27-28. – Ст. 366.
37. Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» від 18 березня 2004 р. № 1630 (нова редакція Закону «Про вибори Президента») : Закон України від 18 березня 2004 р. № 1630-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 20-21. – Ст. 291.
38. Про Центральну виборчу комісію : Закон України від 30 червня 2004 р. № 1932 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 27 (частина 1). – Ст. 25.
39. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 роки : Закон України від 09 січня 2007 р. № 537 // Голос України. – 2007. – 06 лютого. – № 21. – розділ ІІ.
40. Про Державний реєстр виборців : Закон України від 22 лютого 2007 р. № 698 (зі змінами та доповненнями) // Голос України. – 2007. – 27 березня. – № 53.
41. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України : закон України від 21 серпня 2009 р. № 1616-VI // Голос України. – 2009. – 10 вересня.
42. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : Закон Верховної Ради України вiд 10 липня 2010 р. № 2487-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 35. – Ст. 491.
43. Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України : постанова Верховної Ради України від 11 жовтня 1991 р. № 1660-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 48. – Ст. 663.
44. Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою : Указ Президента України від 15 січня 2000 р. № 65/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 3. – Ст. 68.
45. Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні : Указ Президента України від 8 грудня 2000 р. № 1322/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 50. – Ст. 2151.
46. Про забезпечення проведення демократичних, чесних і прозорих виборів 2006 року : Указ Президента України від 23 січня 2006 р. № 62/2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 4. – Ст. 153.
47. Про затвердження типових положень про орган (відділ) ведення Державного реєстру виборців та про регіональний орган (відділ) адміністрування Державного реєстру виборців : постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 р. № 868 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 48. – Ст. 1968.
48. Концепція Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори» : постанова ЦВК України від 21 березня 2003 р. № 16 // Інформаційно-правова система «ЛІГА: ЗАКОН», 2011.
49. Про Порядок передачі територіальними виборчими комісіями попередньої інформації про хід та підсумки повторного голосування 26 грудня 2004 року на виборах Президента України: постанова ЦВК України від 20 грудня 2004 р. № 1329 // Інформаційно-правова система «ЛІГА: ЗАКОН», 2011.
50. Про Службу розпорядника Державного реєстру виборців : постанова ЦВК України від 26 травня 2007 р. № 34 // Інформаційно-правова система «ЛІГА: ЗАКОН», 2011.
51. Порядок надання ефірного часу та друкованих площ для проведення передвиборної агітації за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення виборів Президента України 17 січня 2010 року: постанова ЦВК України від 29 жовтня 2009 р. № 210 // Голос України. – 2009. – 03 листопада. – № 207.
52. Про Технічне завдання на створення інформаційно-аналітичної системи «Місцеві вибори» Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори»: протокольне рішення ЦВК України від 03 вересня 2010 р. № 1 // Інформаційно-правова система «ЛІГА: ЗАКОН», 2011.
53. Положення про організацію роботи пунктів тестування учасників зовнішнього незалежного оцінювання: наказ Українського центру оцінювання якості освіти від 11 лютого 2008 р. № 74 // Інформаційно-правова система «ЛІГА: ЗАКОН», 2011.
54. Порядок використання сейф-пакетів при ввезенні товарів на митну територію України автомобільним транспортом: наказ Державної митної служби України від 30 грудня 2008 р. № 1493 // Митна газета. – 2009. – січень. – № 1-2.
55. О государственной автоматизированной системе Российской Федерации «Выборы» : Федеральный Закон РФ от 10 января 2003 г. № 20-ФЗ. Принят Государственной Думой 20.12.2002 г., одобрен Советом Федерации 27.12.2002 г. // Информационно-справочная система «КонсультантПлюс», 2007.
56. Об административной ответственности юридических лиц за нарушение законодательства Российской Федерации о выборах и референдумах : Федеральный Закон РФ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1999. – № 49. – Ст. 5906.
57. Виборчий кодекс України: проект Закону за № 2174. Вноситься народним депутатом України Є. Жовтяком. Проект зареєстровано від 10 вересня 2002 р., розглянуто 10.09.2002 р. // Інформаційно-правова система «ЛІГА: ЗАКОН», 2011.
58. Виборчий кодекс України: проект Закону за № 4234-1. Вноситься народними депутатами України Ю.Б. Ключковським, С.Р. Гриневецьким, С.П. Подгорним, В.М. Сінченком. Проект зареєстровано від 14 квітня 2009 р., розглянуто 23.03.2010 р. // Інформаційно-правова система «ЛІГА: ЗАКОН», 2011.
59. Пропозиції Президента України до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/ 14714.html.
60. Спільний висновок щодо Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань виборів Президента України», прийнятого Верховною Радою України 24 липня 2009 р. : ухвал. Венеціанською комісією та ОБСЄ/БДІПЛ від 10 жовт. 2009 р. (неофіц. переклад) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eli.org.ua/legalization/2/2757.
61. Щодо надання офіційних роз’яснень законодавства : лист Міністерства юстиції України від 03 листопада 2006 р. № 22-48-548 // Інформаційно-правова система «ЛІГА: ЗАКОН», 2011.
* * *
62. Авер’янов В., Андрійко О., Полюхович В. Академічні дослідження проблем державного управління та адміністративного права: результати і перспективи // Юридичний журнал. – 2004. – № 5. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://justinian.com.ua/ article.php?id=1191.
63. Административное право / Под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. – М.: Юристъ, 2000. – 728 с.
64. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків) : Навчальний посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: КІВС, 2002. – 141 с.
65. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. доц. А.Т. Комзюка / А. Т. Комзюк. – Харків: Національний університет внутрішніх справ України, 1998. – 78 с.
66. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: у двох томах: Том 1. Загальна частина / [редкол.: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К.: Юридична думка, 2004. – 584 с.
67. Адміністративне право України: законодавчі визначення: словник-довідник / Укл.: Р А. Калюжний, С. В. Пєтков. – Запоріжжя: КПУ, 2009. – 220 с.
68. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод людини та громадянина / За ред. Ієрусалімової І.О., Ієрусалимова О.І. / І. О. Ієрусалімова, О. І. Ієрусалимов. – К.: Знання, 2007. – 223 с.
69. Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской Федерации: Учебник / А. П. Алехин, А. А. Кармолицкий, Ю. М. Козлов. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1997. – 678 с.
70. Альонкін О.А. Законодавче забезпечення виборчого процесу в Україні : реалії та перспективи / О. А. Альонкін // Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи: Збірн. матеріал. міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року. – К.: Атіка, 2007. – С. 94-101.
71. Армаш Н.О. Керівник органу виконавчої влади: адміністративно-правовий статус: Монографія / Н.О. Армаш. – Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2006. – 172 с.
72. Афанасьєв К.К., Саенко С.И. К вопросу о понятии и содержании административной ответственности / К. К. Афанасьєв, С. І. Саєнко // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – № 4. – С. 202-219.
73. Барабаш О., Кальченко С. Передвиборна агітація: досвід та перспек-тиви участі ЗМІ / О. Барабаш, С. Кальченко // Вісник Центральної виборчої комісії № 1(1). – 2005. – С. 65-69.
74. Бахрах Д. Н. Административное право. Учебник для вузов / Д. Н. Бахрах. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 368 с.
75. Битяк Ю. П., Зуй В. В. Административное право Украины (Общая часть). Уч. Пособие / Ю. П. Битяк, В. В. Зуй. – X., 1999. – 224 с.
76. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / С. Н. Братусь. – М., Юридическая литература. – 1976. – 213 с.
77. Бурчак Ф. Г. Президент України / Ф. Г. Бурчак. – К.: Ін Юре, 1997. –
24 с.
78. Веденеев Ю. А., Лысенко В. И. Политика и федеральные выборы / К вопросу о взаимоотношениях между властью и правом / Ю. А. Веденєєв, В. І. Лисенко // Государство и право. – 1995. – № 2. – С. 31-39.
79. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Гол. ред. В.Т. Бусел, редактори – лексикографи: В.Т. Бусел, М.Д. Василега-Дерибас, О.В. Дмитрієв, Г.В. Латник, Г.В. Степенко]. – К.- Ірпінь: «Перун», 2005. – 1175 с.
80. Вельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура / К. С. Вельський // Государство и право. – 1999. – № 12. – 334 с.
81. Вибори і референдум в Україні : проблеми теорії та практики. Збірник / Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. – К.: ЦВК, 2001. – 360 с.
82. Волощук О. Теоретичні та практичні проблеми організації інституту виборів Президента України / О. Волощук // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2009. – № 1 (15). – С. 53-59.
83. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф., Золотарьова Н.І. Адміністративне право України: основні поняття. Навч. посібн. / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2005. – 231 с.
84. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: навч. посібник / С.Т. Гончарук. – К., 1995. – 78 с.
85. Гришина Н.В. Суб’єкти відповідальності за вчинення адміністра-тивних проступків / Н. В. Гришина // Право і безпека. – 2006. – № 5. – С. 42.
86. Дем’яненко М.І. Інформаційно-аналітичне забезпечення виборчих процесів в Україні // В кн.: Вибори і референдум в Україні: проблеми теорії та практики. Збірник / Редкол. М. М. Рябець (голова) та ін. – К.: ЦВК, 2001. – С. 221–228.
87. Демський Е.Ф., Ковальський В.С., Демський С.Е. До питання про відповідальність юридичних осіб / Є. Ф. Демський, В. С. Ковальський, С. Є. Демський // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 4. – С. 168-176.
88. Державне управління: Навч. посібн. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболен-ський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2004. – 342 с.
89. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. д.ю.н., проф. Авер’янова В.Б. / В. Б. Авер’янов. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
90. Дмитриев Ю.А., Исраелян В.Б. Избирательное право и процесс в Российской Федерации. – Ростов-на-Дону, 2004. – 864 с.
91. Дмитриев Ю.А., Комарова В.В. Референдум в системе народовластия / Ю. А. Дмитрієв, В. В. Комарова. – М.: Манускрипт, 1995. – 435 с.
92. Дузь О. Інформаційно-комунікаційні технології як складова парла-ментських виборів / О. Дузь // Політичний менеджмент. – 2009. – № 3. – С. 153-163.
93. Загальна теорія держави і права // За редакцією проф. М.В. Цвіка, доц. В.Д. Ткаченка, проф. О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 720 с.
94. Зайчук, О.В., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права Академічний курс. – Підручник: – Київ: Юрінком Інтер. – 2006. – 379 с.
95. Иоффе О.С., Шарогодский М.Д. Ответственность по советскому гражданскому праву / О. С. Йоффе, М. Д. Шаргородський. – Л., 1955. – 343 с.
96. Іллічов М.О. Адміністративно-правове становище посадової особи органів внутрішніх справ України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / М.О. Іллічов. – К., 2002. – 19 с.
97. Інформація Центральної виборчої комісії щодо формування Державного реєстру виборців // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2008. – № 3. – С. 3.
98. Каныгин Ю. М. Информатизация управления: социальные аспекты / АН УССР. Ин-т социологии : Отв. ред. А. А. Бакаев. – К., 1991. – 156 с.
99. Клименко М.М. Сутність та зміст адміністративно-правової реформи в України : / Клименко Максим Миколайович / дис… канд. наук: 12.00.07 – 2009 [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lib.ua-ru.net/diss/ cont/370126.html.
100. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – Киев, 1979. – 231 с.
101. Коломоєць Т.О. Законодавство України про адміністративні штрафи: деякі пріоритети реформування / Т.О. Коломоєць // Українське адміністра-тивне право. Актуальні проблеми реформування (збірник наукових праць).  Суми, 2000.  С. 128.
102. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове і банківське право» / Коломоєць Тетяна Олександрівна. – Запоріжжя: Запорізь-кий державний університет, 1999. – 16 с.
103. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність: сутність та поняття підстав / В. К. Колпаков // Вісник прокуратури. – 2003. – № 6. – С. 75-79.
104. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник / В. К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 733 с.
105. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: монографія / В. К. Колпаков. – К., 2004. – 528 с.
106. Колпаков В.К. Предмет адміністративного права : сучасний вимір / В. К. Колпаков // Юридична Україна. – 2008. – № 3. – С. 33–38.
107. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К., 2003. – 537 с..
108. Комзюк В.Т. Адміністративно-правові засоби здійснення митної справи : дис. ... канд. юр. наук : 12.00.07 / Комзюк Володимир Трохимович. – Х., 2003. – 181 с.
109. Конституційне право України: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. д.ю.н., проф. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 731 с.
110. Конституційне право України: підручник для вузів юрид. спец. / За ред. д.ю.н., проф. В.Ф. Погорілка. – 4-те вид. – К., 2003. – 724 с.
111. Корнієнко М.І. Виборче законодавство для органів місцевого самоврядування / М. І. Корнієнко // Політологічний вісник. – Вип. 1. – К., 1993. – С. 18.
112. Кормич Б.А. Інформаційна бекзпека: організаційно-правові основи : Навч. посібн. / Б.А. Кормич. – К.: Кондор, 2004. – 384 с.
113. Коток В.Ф. Проблемы развития непосредственной демократии в Советском государстве: автореф. дис. ... докт. юрид. наук. – М., 1965. – 16 с.
114. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Товариство «Знання», 1999. – 556 с.
115. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави / І. Куян // Право України. – 1998. – № 5. – С. 66-68.
116. Лосев А.Ф. Введение в общую теорию языковых моделей / Под ред. И. А. Василенко. – М., 2010. – 296 с.
117. Лошицький М.В. Адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Лошицький Михайло Васильович – К., 2002. – 181 с.
118. Луговий І.О. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / І. О. Луговий. – Київський національний університет внутрішніх справ. – К., 2007. – 226 с.
119. Лук’янець Д.М. Розвиток відповідальності концептуальні засади проблеми правореалізації / Лук’янець Дмитро Миколайович. Дис. докт. юрид. наук. – К., 2007. – 210 с.
120. Магера А., Мазур Ю. Деякі проблеми застосування законодавства про вибори народних депутатів України та можливі напрями його вдосконалення / А. Магера, Ю. Мазур // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2009. – № 1(15). – С. 26-43.
121. Маклаков В.В. Избирательное право и избирательные системы буржуазных и развивающихся стран / В. В. Маклаков. – М., 1987. – 349 с.
122. Макушев П.В. Адміністративна відповідальність як правовий інститут / П. В. Макушев // Науковий вісник Дніпропетровського державн. ун-ту внутр. справ. – Дніпропетровськ, 2009. – № 4. – С. 89-97.
123. Малишко М.І. Основи виборчого права (порівняльний аналіз) / М. І. Малишко. – К.: УНА, 2000. – 303с.
124. Марущак А.І. Інформаційне право: Доступ до інформації: Навчальний посібник / А. І. Марущак. – К.: КНТ, 2007. – 532 с.
125. Матіос А.В. Генезис адміністративно-правового статусу посадової особи / А. В. Матіос // Право України. – 2006. – № 1. – С. 32–38.
126. Мельник М.І. Кримінальна відповідальність за злочини проти виборчих прав / М. І. Мельник. – К.: Атіка. 2005. – 144 с.
127. Мельничук М. Визначення понять «посадова особа органу виконавчої влади» та «керівник органу виконавчої влади» / М. Мельничук // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 7. – С. 40-43.
128. Монакін В.М. Мова як енергетичний феномен / В. М. Монакін // У збірн.: Нова філософія. Збірник наукових праць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2007. – Вип. 27. – С. 91-97.
129. Новик В. Проблеми організації і діяльності органів ведення та адміні-стрування Державного реєстру виборців / В. Новик // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2008. – № 1(11). – С. 10-12.
130. Овсянко Д.М. Административное право: учебное пособие / Под ред. проф. Г.А. Туманова. – М.: Юристь, 1996. – 304 с.
131. Олійник А.Ю. Законодавче регулювання виборів народних депутатів України в механізмі забезпечення конституційної свободи громадян України на участь у виборах / А. Ю. Олійник // Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи: Збірн. матеріал. міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 31 жовтня -1 листопада 2006 року. – К.: Атіка, 2007. – С. 242-246.
132. Оніщенко Н.М. Інститут юридичної відповідальності у демокра-тичних правових системах: монографія / За заг. ред. Оніщенко Н. М. – К.: Видавництво «Юридична думка». – 2009. –216 с.
133. Опрышко В.Ф. Качество продукции: управление и право: монография / В. Ф. Опришко. – К.: Вища школа, 1982. – 224 с.
134. Петров М.П. Административная ответсвенность организаций (юриди-ческих лиц): дисс. ... канд. юрид. наук / М. П. Петров . – Саратов, 1998. – 171 с.
135. Петков С.В. Менеджер: современные подходы к профессионализа-ции. – Запорожье: КПУ, 2009. – 104 с.
136. Петков С.В. Менеджмент: генезис теории и современные подходы. – Запорожье: КПУ, 2009. – 64 с.
137. Петков С.В. Технологи научного менеджмента. – Запорожье: КПУ, 2009. – 92 с.
138. Пєтков С.В. Римське право як основа для побудови сучасної ефективної публічно-правової моделі відносин між владою та громадянином: питання юридичної деліктології // [Електронний ресурс] режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/index.htm
139. Пєтков С.В. Адміністративно-правова реформа в Україні (практикум) : Навчальний посібник. – Запоріжжя: КПУ, 2010. – 225 с.
140. Пєтков С.В. Кодифікація адміністративного законодавства як основа реформування публічної влади в Україні // Держава та регіони. Серія: Право. – 2010. – № 2. – С. 100-103.
141. Плахотнік О.В. Забезпечення в Україні конституційного права громадян брати участь у місцевих референдумах / О. В. Плахотнік // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 46. – К.: Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. – С. 200-206.
142. Погорілко В.Ф. Конституційне право України : підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко; за ред. В. Ф. Погорілка. – К., 2006. – 344 с.
143. Погорілко В.Ф. Конституційно-правові основи безпосередньої демократії в Україні / В. Ф. Погорілко // Конституційно-правові форми безпо-середньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-ї річниці незалежності України. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 5-28.
144. Посібник з питань застосування законодавства про вибори Президента України для членів дільничних виборчих комісій (з виборів Президента України 2010 р.). – К.: Центральна виборча комісія, 2010. – 224 с.
145. Про