АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ НАУКОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПРОЦЮК НАТАЛІЯ ІВАНІВНА
УДК 342.9

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ НАУКОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ

12.00.07 — адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник ―
Синявська Олена Юхимівна
доктор юридичних наук,
професор

ХАРКІВ — 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ НАУКОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ …………………………...…....10
1.1. Історичні аспекти формування і розвитку державного управління науковою діяльністю в Україні………………………………………………....10
1.2. Поняття та зміст державного управління науковою діяльністю в Україні…………………………………………………………………………....41
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1…………………….………………………….…..58
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАУКОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ……………………………………………………60
2.1. Принципи, мета, завдання та функції державного управління науковою діяльністю в Україні ………………………………………………………..…...60
2.2. Система суб’єктів управління науковою діяльністю в Україні……..…84
2.3. Форми і методи державного управління науковою діяльністю в Україні………..…………………………………………………………………101
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2………………………………………………..…128
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ УПРАВЛІННЯ НАУКОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ……………………….……..…132
3.1. Міжнародно-правовий досвід управління науковою та науково-технічною сферами ………………………………………..……………......….131
3.2. Правове регулювання управління науковою діяльністю в Україні та основні напрямки його удосконалення ……………………………..……..…164
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3………………………………………………..…179

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………...183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………..……192

ВСТУП

Актуальність теми. На початку 90-х років минулого століття в науковій сфері України відбулися радикальні зміни, обумовлені реформуванням політичної та економічної систем держави. Були започатковані створення на національному рівні органів управління науковою та науково-технічною сферою, формування державних науково-технічних програм тощо. На жаль, наукова сфера не була визначена пріоритетною у політиці держави, наслідком чого стало значне відставання України від розвинених країн світу, які приступили до створення економіки нового типу, що базується на знаннях.
Сьогодні можна остаточно стверджувати, що конкуренція між розвинутими країнами фактично перетворилася на конкуренцію у сфері науки і технологій. Разом із класичними факторами, які безпосередньо впливають на собівартість продукції (якість сировини, вартість робочої сили тощо) та визначають її конкурентоспроможність, дедалі більш вагомими стають спеціальні чинники, які характеризують інтелектуальну власність. Україні, щоб увійти у число впливових на міжнародній арені держав, необхідно здійснити рішучі кроки до підвищення ефективності наукової сфери та запровадження технологічного розвитку базових галузей промисловості.
На жаль, повільний темп економічних реформ протягом 90-х років, з одного боку, загальмував ефективне використання значного науково-технічного потенціалу, успадкованого від колишнього СРСР, а з другого – призвів до кризової ситуації в розвитку самої наукової сфери. Подальша трансформація соціально-економічної системи України обумовила суттєві інституційні зміни в науковій сфері, її структурі та чисельності наукових організацій, їх фінансово-організаційному забезпеченні та державному управлінні.
Дотепер адміністративно-правові засади управління науковою діяльністю в Україні не були предметом цілеспрямованого аналізу з точки зору адміністративного права. Окремі аспекти правового регулювання управління науковою та науково-технічною діяльністю висвітлювалися у роботах С.С. Алексєєва, В.Б. Авер’янова, Г.В. Атаманчука, Г.К. Волинка, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, Д.М. Бахраха, Є.В. Додіна, М.С. Кельмана, В.К. Колпакова, Л.В. Коваля, А.Є. Луньова, А.В. Малько, А.Ф. Мельника, В.Я. Малиновського, М.І. Матузова, О.М. Музичука, В.М. Манохіна, І.М. Погрібного, О.Ю., Синявської, О.Ф. Скакун, В.Ф. Опришко та інших науковців.
Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні, наявність практичних правових питань, а також необхідність проведення комплексного дослідження адміністративно-правових засад управління науковою діяльністю в Україні обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 10.10, 17.2 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10). Напрям дослідження відповідає Концепції розвитку національної інноваційної системи, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. № 680-р. та Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженій Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу загальнотеоретичних засад управління науковою діяльністю в Україні визначити історичні аспекти формування і розвитку державного управління науковою діяльністю в Україні, з’ясувати його механізм, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання у цій сфері.
Зазначена мета дослідження зумовлює постановку та вирішення наступних задач:
– окреслити історичні аспекти формування і розвитку державного управління науковою діяльністю в Україні;
– сформулювати поняття та розкрити зміст державного управління науковою діяльністю в Україні;
– визначити принципи, мету, завдання та функції державного управління науковою діяльністю в Україні;
– визначити та охарактеризувати систему суб’єктів управління науковою діяльністю в Україні;
– розкрити форми і методи державного управління науковою діяльністю в Україні;
– окреслити міжнародно-правовий досвід управління науковою та науково-технічною сферами;
– обґрунтувати конкретні пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правових засад управління науковою діяльністю в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері державного управління науковою діяльністю в Україні.
Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади управління науковою діяльністю в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали як загальнонаукові, так і спеціальні наукові методи пізнання. Для вирішення завдань дисертаційного дослідження використовувався загальнонауковий діалектичний метод. Серед конкретних наукових методів було застосовано методи структурно-логічний, логіко-семантичний, історико-правовий, порівняльно-правовий, класифікації та групування. Використання історико-правового методу дозволило дослідити процеси зародження науки на сучасних теренах української держави, а також дослідити процеси формування та розвитку державного управління науковою діяльністю в Україні (підрозділ 1.1 дисертації). Використання логіко-семантичного методу уможливило вивчення понятійного апарату, зокрема таких понять, як «державне управління», «державне управління науковою діяльністю в Україні», «механізм державного управління у сфері наукової діяльності», «принципи державного управління науковою діяльністю» тощо (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3 дисертації). Структурно-логічний та порівняльно-правовий методи застосовувалися для характеристики структурних елементів механізму державного управління науковою діяльністю в Україні, аналізу міжнародно-правового досвіду управління науковою та науково-технічною сферами та правового регулювання управління науковою діяльністю в Україні (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2. дисертації). Методи класифікації, групування, структурно-логічний використовувалися для виділення принципів, завдань, функцій, суб’єктів, форм і методів державного управління науковою діяльністю в Україні (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3 дисертації).
Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародні нормативно-правові акти, а також відомчі нормативно-правові акти‚ які регулюють відносини у сфері наукової та науково-технічної діяльності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є однією з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних робіт, яка присвячена дослідженню адміністративно-правових засад управління науковою діяльністю в Україні. У результаті проведеного дослідження отримані такі наукові результати.
Уперше:
– окреслено історичні аспекти формування і розвитку механізму державного управління науковою діяльністю в Україні. Встановлено, що становлення і розвиток науки в Україні як одного із соціальних інститутів, а також формування державного управління в цій сфері, щільно пов'язані з розвитком української культури, а також рівнем освіти як невід’ємної складової процесу наукового пізнання;
– комплексно охарактеризовано принципи управління науковою діяльністю в Україні, які об’єднано у наступні групи: 1) загальносистемні принципи управління у сфері наукової діяльності; 2) специфічні принципи управління у сфері наукової діяльності; 3) структурні принципи управління у сфері наукової діяльності: а) структурно-цільові; б) структурно-організаційні; в) структурно-функціональні; г) структурно-процесуальні.
Удосконалено:
– систематизацію суб’єктів управління науковою діяльністю в Україні шляхом виділення наступних двох її рівнів. До першого рівня входять органи та посадові особи, які здійснюють зовнішній щодо закладів наукової і науково-технічної діяльності управлінський вплив: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та ін. Другий рівень складають органи та посадові особи, які здійснюють внутрішній управлінський вплив, бо є структурними підрозділами та працівниками наукових і науково-технічних закладів (Національна академія наук України; галузеві академії наук; науково-дослідні, дослідно-конструкторські та інші установи тощо);
– поняття державного управління науковою діяльністю в Україні, під яким слід розуміти діяльність уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення розвитку науки, як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для наукової і науково-технічної діяльності, а також забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку.
Дістали подальшого розвитку:
– характеристика форм і методів державного управління науковою діяльністю в Україні. До форм державного управління у сфері наукової діяльності віднесено: 1) структурну форму управління; 2) процесуальну форму управління; 3) форми зовнішнього прояву. Методи державного управління у сфері наукової та науково-технічної діяльності класифіковано за наступними ознаками: 1) за масштабом застосування; 2) за характером впливу суб’єкта управління на об’єкт управління; 3) з точки зору організації державного управління;
– характеристика міжнародно-правового досвіду управління науковою та науково-технічною сферами. Найбільші та суттєві здобутки у цій сфері належать Сполученим Штатам Америки, Японії, Китайській Народній Республіці, Великобританії, Німеччині, Швеції та іншим країнам ЄС. Досвід цих країн у реформуванні наукової сфери повинен бути використаний і в Україні, зокрема, в питаннях стосовно наукової діяльності, що має здійснюватися в університетах;
– обґрунтування конкретних пропозицій щодо удосконалення адміністративно-правових засад управління науковою діяльністю в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення питань щодо механізму управління науковою діяльністю в Україні;
– у правотворчості – за результатами дослідження сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення адміністративно-правових засад управління науковою діяльністю в Україні;
– у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити діяльність суб’єктів управління науковою та науково-технічною діяльністю в Україні;
– у навчальному процесі – у ході викладання дисциплін «Адміністративне право» та «Державне управління» у юридичних вузах, під час підготовки лекцій і навчальних посібників з даної тематики.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Сучасні проблеми правової системи та державотворення в Україні» (м. Черкаси, 2011р.) та «Актуальні проблеми діяльності органів внутрішніх справ» (м. Кіровоград, 2008 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у п’яти наукових публікаціях: трьох статтях, опублікованих у фахових виданнях України, та двох тезах доповідей і наукових повідомлень на вказаних конференціях.
Структура дисертації обумовлена завданнями і метою дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків після кожного розділу й наприкінці дисертації, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок. Список використаних джерел нараховує 205 найменувань і займає 21 сторінку.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації, виконаній на основі аналізу загальнотеоретичних засад управління науковою діяльністю, аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо визначення сутності та змісту механізму управління науковою і науково-технічною сферами в Україні та отримані такі найважливіші результати.
1. Становлення і розвиток науки в Україні, як одного із соціальних інститутів, а також формування державного управління в цій сфері, тісно пов'язано з розвитком української культури, а також рівнем освіти, як невід’ємної складової процесу наукового пізнання.
Перші згадки про становлення і розвиток освіти і науки на сучасних теренах Української держави датуються VIII-VII ст. до н. е., з часом виникнення на північних берегах Чорного та Азовського морів античних (стародавніх) грецьких міст-держав (Ольвія, Херсонес, Пантикапей, Тіра, Феодосія, Керкінітида та інші).
2. Сучасний стан наукової діяльності в Україні вважається достатньо високим. Сьогодні в НАН України функціонують 3 секції (фізико-технічних і математичних наук; хімічних і біологічних наук; суспільних і гуманітарних наук), що об’єднують 14 відділень наук: математики; інформатики; механіки; фізики та астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики; ядерної фізики та енергетики; хімії; біохімії, фізіології і молекулярної біології; загальної біології; економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства.
В Академії діють 6 регіональних наукових центрів подвійного з Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України підпорядкування: Донецький (м. Донецьк), Західний (м. Львів), Південний (м. Одеса), Північно-східний (м. Харків), Придніпровський (м. Дніпропетровськ), Кримський (м. Сімферополь) та Інноваційний центр по м. Києву.
3. Під категорією «державне управління» слід розуміти самостійний вид державної діяльності, що має підзаконний, виконавчо-розпорядчий характер органів (посадових осіб) щодо практичної реалізації функцій та завдань держави в процесі регулювання економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами.
4. Найсуттєвішою ознакою державного управління, яка відрізняє його від, наприклад, технічного або біологічного, є те, що воно соціальне за характером і здійснюється шляхом впливу на свідомість і волю людини або групи людей чи суспільства в цілому. Поняття «державне управління» є більш широким порівняно із поняттям «виконавча влада», оскільки управлінські функції можуть здійснювати органи, які не належать до системи органів виконавчої влади.
5. Державне управління науковою діяльністю в Україні – це діяльність уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення розвитку науки, як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для наукової і науково-технічної діяльності, а також забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку.
6. Механізм державного управління у сфері наукової діяльності це – цілісна система суб’єктів (органів державного управління), які здійснюють цілеспрямований вплив на наукову діяльність в Україні (об’єкт управління) для досягнення певної мети і вирішення відповідних завдань у відповідності із принципами, за допомогою спеціальних засобів (функцій, методів та форм).
Складовими елементами механізму державного управління науковою діяльністю в Україні є: об’єкт, суб’єкт, принципи, мета, завдання і функції, а також форми та методи державного управління.
7. Принципи державного управління науковою діяльністю це – закріплені у правових нормах основні, об’єктивні, універсальні закономірності, які відображають специфіку взаємовідносин між керівним суб’єктом державного управління та об’єктом державного управління –науковою діяльністю.
Принципи управління у сфері наукової діяльності можна виділити у наступні групи:
1. Загальносистемні принципи управління у сфері наукової діяльності.
2. Специфічні принципи управління у сфері наукової діяльності.
3. Структурні принципи управління у сфері наукової діяльності:
а) структурно-цільові;
б) структурно-організаційні;
в) структурно-функціональні;
г) структурно-процесуальні.
8. Мета державного управління у сфері наукової діяльності в Україні повинна полягати у забезпеченні розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створенні умов для наукової і науково-технічної діяльності та забезпеченні потреб суспільства і держави у технологічному розвитку.
9. Найбільш оптимальним визначенням завдань державного управління у сфері наукової діяльності є їх розуміння як основних напрямів управлінської діяльності, які спрямовані на досягнення загальної мети державного управління у цій сфері: 1) розвиток науки як джерела економічного зростання і невід’ємної складової національної культури та освіти; 2) врегулювання відносин, пов’язаних з науковою і науково-технічною діяльністю; 3) створення умов для підвищення ефективності наукових і науково-технічних досліджень; 4) створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності; 5) забезпечення використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для забезпечення розвитку усіх сфер суспільного життя.
10. Функції державного управління у сфері наукової діяльності в Україні поділяються на загальні та спеціальні.
До загальних функцій державного управління у сфері наукової діяльності можна віднести: 1) функцію регулювання; 2) функцію координації; 3) функцію прогнозування; 4) функцію контролю.
До спеціальних функцій державного управління науковою діяльністю доцільно віднести ті функції, які притаманні тільки цій сфері суспільних відносин: 1) формування та забезпечення наукової та науково-технічної діяльності; 2) забезпечення розвитку наукового потенціалу України; 3) визначення перспектив і пріоритетних напрямків розвитку науки і науково-технічної діяльності; 4) прогнозування тенденцій розвитку науки і її взаємозв'язку з виробничою, економічною, соціальною та оборонною сферою; 5) оптимізація управління установами у сфері науки і науково-технічної діяльності; 6) організація діяльності координаційних рад з пріоритетних напрямів розвитку науки та науково-технічної діяльності; 7) розроблення та забезпечення реалізації державних цільових наукових та науково-технічних програм; 8) координація розвитку загальнодержавної системи науково-технічної інформації; 9) забезпечення інтеграції вітчизняної науки у світовий науковий простір із збереженням і захистом національних пріоритетів.
11. Під суб'єктами державного управління у сфері наукової діяльності слід розуміти відповідні органи державного управління, які здійснюють керуючий або координуючий вплив на наукову і науково-технічну діяльність з метою забезпечення їх оптимального розвитку.
На наш погляд, система суб’єктів державного управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності має дворівневу структуру. До першого рівня входять органи та посадові особи, які здійснюють зовнішній щодо закладів наукової і науково-технічної діяльності управлінський вплив: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Центральний орган виконавчої влади (Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України), Інші центральні органи виконавчої влади (Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України; Державна служба інтелектуальної власності України), Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади.
Другий рівень складають органи та посадові особи, які здійснюють внутрішній управлінський вплив, бо є структурними підрозділами та працівниками наукових та науково-технічних закладів (Національна академія наук України; галузеві національні академії наук; науково-дослідні, дослідно-конструкторські та інші установи).
12. Під формами державного управління науковою діяльністю слід розуміти зовнішні організаційно-правові прояви діяльності органів державного управління науковою діяльністю, які спрямовані на вирішення поставлених перед ними завдань та виконання покладених на них функцій.
До форм державного управління у сфері наукової діяльності слід віднести:
1) структурну форму управління, яка охоплює взаємовідносини між підсистемами, що будуються за схемою «суб’єкт – діяльність – об’єкт»;
2) процесуальну форму управління, яка відображає сукупність послідовних дій суб’єкта управління щодо практичної реалізації цілеспрямованого упорядкованого впливу на об’єкт управління, а також зворотній зв’язок між об’єктом та суб’єктом управлінських відносин;
3) форми зовнішнього прояву, тобто: видання нормативних актів управління, індивідуальних актів управління, укладання адміністративних договорів, здійснення інших юридично значущих дій, проведення організаційних заходів, здійснення матеріально-технічних операцій тощо.
13. Методами державного управління науковою діяльністю є юридично значущі прийоми та способи, за допомогою яких органи державного управління здійснюють цілеспрямований вплив на наукову і науково-технічну діяльність з метою реалізації відповідних завдань та функцій.
Методи державного управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності класифікуються за трьома основними ознаками:
1) за масштабом застосування: загальні (загальносистемні) та спеціальні (локальні) методи;
2) за характером впливу суб’єкта управління на об’єкт управління: методи прямого (безпосереднього) та непрямого (опосередкованого) впливу;
3) з точки зору організації державного управління: одноосібний метод, колегіальний, колективний, комбінований.
14. Аналіз міжнародно-правового досвіду управління науковою та науково-технічною сферами свідчить про те, що в зарубіжних країнах не склалося єдиної універсальної моделі державного управління науковою галуззю. Досвід іноземних держав свідчить про те, що загальних методів реформування управління наукової і науково-технічної сфер, прийнятних для всіх країн без винятку, немає, а тому використання позитивного досвіду іноземних держав повинно бути диференційованим і виваженим, враховуючи політико-економічні особливості України. Найбільші та суттєві здобутки у цій сфері належать США, Японії, КНР, Великобританії, Німеччині, Швеції та іншим країнам ЄС. Безумовно досвід цих країн у реформуванні наукової сфери повинен бути використаний і в Україні, зокрема, в питаннях відведених науковій діяльності, що має здійснюватися в університетах.
15. Правове регулювання управління науковою діяльністю це – форма владного юридичного впливу на наукову і науково-технічну діяльність, що здійснюється органами державної влади за допомогою системи відповідних правових засобів (юридичних норм, індивідуальних розпоряджень тощо) з метою упорядкування цієї діяльності та забезпечення її розвитку у межах і напрямах, що визначені нормами права.
Правове регулювання наукової і науково-технічної діяльності в Україні здійснюється суб’єктами державного управління науковою діяльністю (Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Центральним органом виконавчої влади (Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України), Іншими центральними органами виконавчої влади (Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України; Державною службою інтелектуальної власності України), Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, Національною академією наук України; галузевими академіями наук; науково-дослідними, дослідно-конструкторськими та іншими установами) шляхом видання останніми відповідних нормативних актів та урегулювання правових відносин, учасниками яких є як суб’єкти так і об’єкти державного управління науковою діяльністю в Україні.
16. До основних негативних чинників, які унеможливлюють розвиток наукової сфери в Україні можна віднести: 1) відсутність стратегічного плану розвитку економіки України, як основи для визначення пріоритетів науково-технологічної сфери та концентрації на їх вирішенні значних ресурсів; 2) існування надмірного адміністрування наукових досліджень, що заглиблює проблему розділення наукових досліджень у закладах НАН України та навчального процесу у закладах вищої освіти, а також впровадження результатів наукових досліджень; 3) інноваційна-інвестиційна непривабливість сучасного виробничого сектору економіки України та відсутність відповідного законодавчого забезпечення або його часті зміни; 4) відсутність повноважного органу центральної виконавчої влади, здатного провести відповідні реформи науково-технологічної сфери України; 5) штучне створення державою несприятливих умов для неефективного використання потенціалу і можливостей академічного та університетського сектору науки; 6) Значне скорочення державного сектору галузевої науки і його неефективне використання для національного виробництва; 7) недоліки у підготовці та атестації наукових кадрів, їх матеріального та соціального забезпечення; 8) відсутність дієвої системи незалежної професійної експертизи наукових досліджень і розробок, захисту прав на інтелектуальну власність; 9) не ефективна діяльність більшості або відсутність громадських наукових товариств та спілок, їх незначний вплив на демократизацію наукового життя.
17. До першочергових заходів, які на наш погляд, доцільно впровадити у механізм управління науковою галуззю в Україні необхідно віднести: 1) значне підвищення статусу вченого та ролі науки у суспільстві через нормалізацію оплати праці – забезпечення прожиткового мінімуму на основних посадах і можливості зрозуміло і прозоро планувати професійну кар’єру; 2) збільшення фінансового забезпечення наукової сфери з державного бюджету (до задекларованих 1,7% ВВП) з метою оновлення матеріально-технічної бази науки; 3) посилення інституційної та фінансової основи конкурсного (грантового) фінансування наукових досліджень; 4) посилення наукового потенціалу провідних університетів України, з об'єднанням їх з (окремими) елементами академічного сектору науки у трансформовану, оновлену та ефективну національну наукову систему; 5) створення умов для повернення висококваліфікованих науковців, що здобули досвід в університетах та наукових закладах світу; 6) створення програм по залученню молодих (до 35 років) наукових працівників до керівництва лабораторіями і підрозділами наукових установ та університетів; 8) зміцнення зв'язків наукової сфери з бізнесом, промисловими та підприємницькими структурами; 9) розширення міжнародної кооперації та інтеграція наукової сфери України у світову систему, зокрема до європейського наукового простору; 10) внесення відповідних змін до Закону України «Про інноваційну діяльність» щодо визначення першочергових напрямів інноваційної діяльності на 2011-2012 рр. на підставі ухваленої Кабінетом Міністрів України «Концепції розвитку національної інноваційної системи»; 11) реформування податкової системи, що повинна працювати на стимуляцію дослідницької та інноваційної діяльності, а також звільнення від податків благодійних внесків на розвиток науки та освіти; 12) вдосконалення системи непрямих методів державного впливу на розширення сектору високотехнологічного виробництва; 13) завершення формування дієвих систем охорони і захисту прав інтелектуальної власності тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Греченко В. А. Історія світової та української культури: довідник для школярів та студентів / В. А. Греченко, І. В. Чорний. – К.: Літера ЛТД, 2009. – 416 с.
2. Абрамович С. Д. Культурологія: навч. посіб. / Абрамович С. Д., Тілло М. С., Чікарькова М. Ю. – К.: Кондор, 2007. – 351 с.
3. Губарев В. К. Історія України: універсальний ілюстрований довідник / Губарев В. К. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. – 576 с.
4. Новий довідник: Історія України / [Крупчан С., Крупчан Т., Скопненко О., Іванюк О.]. – К.: ТОВ «КАЗКА», 2006. – 736 с.
5. Історія України / [Баран В., Грицак Я., Зайцев О., Зайцев Ю. та ін.]; керівник авт. кол. Ю. Зайцев. – [Вид. 2-ге, зі змінами]. – Львів: Світ, 1998. – 488 с.
6. Лазарович М. В. Історія України: [навчальний посібник] / Лазарович М. В. – К.: Знання, 2008. – 683 с.
7. Історія України: [довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів] / [Кульчинський С. В., Мицик Ю. А., Власов В. С.]. – К.: Літера ЛТД, 2007. – 528 с.
8. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. – 3-тє вид. стереотип. – К.: Либідь, 2000. – 656 с.
9. Рибалка І. К. Історія України. Частина 1: Від найдавніших часів до кінця ХVІІІ століття : [підр. для іст. фак. вищих навч. закладів] / Рибалка І. К. – Х.: Основа, 1994. – 448с.
10. Мирончук В. Д. Історія України: [навч. посіб]. – [2-ге вид., випр.] / В. Д. Мирончук, Г. С. Ігошкін – К.: МАУП, 2002. – 327с.
11. Петровський В. В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі / Петровський В. В., Радченко Л. О., Семененко В. І. – Вид. 2-ге, випр. та доп. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2008. – 608 с.
12. Шейко В. М. Історія української культури : Монографія / В. М. Шейко. – Х.: ХДАК, 2001. – 400с.
13. Українська та зарубіжна культура: навч. посіб. / [Закович М. М., Зязюн І. А., Семашко О. М., Ануфрієв О. М. та ін.] / за ред. М. М. Заковича. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 622 с.
14. Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К.: «АртЕК», 1998. – 728 с.
15. Ярмиш О. Н. Історія України. Всесвітня історія ХХ-ХХІ століть: [навчальний посібник] / О. Н. Ярмиш, В. А. Греченко. – X.: ТОВ "ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС", 2005. – 328 с.
16. Історія світової та української культури: [підручник для вищ. закл. освіти] / В. А. Греченко, І. В. Чорний, В. А. Кушнерук, В. А. Режко. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 464 с.
17. Новітня історія України (1900-2000): Підручник / [А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. М. Литвин та ін.]. – [2-ге вид., переробл. і допов]. – К.: Вища шк., 2002. – 719 с.
18. Турченко Ф. Г. Новейшая история Украины. Часть первая. (1917-1945): [учебник] / Ф. Г. Турченко. – К: Генеза, 1995. – 344 с.
19. Історія України / [Верстюк В. Ф., Гарань О. В., Гуржій О. І. та ін.]; під ред. В. А. Смолія. – К., Альтернативи, 1997. – 416 с.
20. Турченко Ф. Г. Новейшая история Украины. Часть вторая. (1945-1995): [учебник] / Турченко Ф. Г., Панченко П. П., Тимченко С. М. – К: Генеза, 1995. – 344 с.
21. Указ Президента України від 23 листопада 1996 року №1121/96 «Про Положення про Міністерство України у справах науки і технологій» : за станом на 23 листопада 1996 р. / Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
22. Указ Президента України від 13 серпня 1999 року №987/99 «Про Положення про Державний комітет України з питань науки та інтелектуальної власності» : за станом на 13 серпня 1999 р. / Офіційний вісник України. – 1999. - № 33. – 93 с.
23. Указ Президента України від 7 червня 2000 року № 773/2000 «Про Положення про Міністерство освіти і науки України» : за станом на 7 червня 2000 р. / Офіційний вісник України. – 2000. - №23. – Ст. 934.
24. Указ Президента України від 9 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» : за станом на 12 квітня 2011 р. / Офіційний вісник Президента України. – 2010. - №32 (Спеціальний випуск). – Ст. 1026.
25. Довідка про Національну академію наук України (станом на 01.01.2011р.) / Режим доступу: http://www.nas.gov.ua/aboutNASU/Pages/default.aspx.
26. Право и культура : монография / [В. С. Нерсесянц, Г. И. Муромцев, Г. И. Мальцев и др.]. – М.: Изд-во РУДН, 2002. – 423 с.
27. Малиновський В.Я. Державне управління : [навчальний посібник] / В. Я. Малиновський. – Луцьк: Ред.- вид. відд. "Вежа " Вол. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. – 558 с.
28. Філософський словник / [Аза Л. О., Алексєєва М. І, Андрос Є. І, Андрушко В. О. та ін.]; / за ред. В. І. Шинкарука. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. – 800 с.
29. Політологічний енциклопедичний словник : навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / [В. П. Андрущенко, В. Г. Антоненко, В. С. Білоус, І. С. Дзюбко та ін.]. – К.: Ґенеза, 1997. – 400 с.
30. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : [куpc лекций] / Г. В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
31. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / [Дяків Р. С., Бохан А. В., Горбаль В. М., Гуриненко О. М., Давимука С. А. та ін.]; за ред. Р. С. Дяківа. – К.: Міжнародна економічна фундація. – 2000. – 703 с.
32. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [підручник] / В. К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, – 1999. – 736 с.
33. Державне управління : [навч. посіб.] / А. Ф. Мельник, О. Ю. Смоленський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко; за ред. А. Ф. Мельник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 343 с.
34. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ : [підручник] / О.М. Бандурка. – Х. : Ун-т внут. справ, 1998. – 480 с.
35. Указ Президента України від 22 липня 1998 року №810/98 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» : за станом на 17 листопада 2010 р. / Офіційний вісник України. – 1999. - №21. – Ст. 32.
36. Козлов Ю. М. Научная организация управления и право / Ю. М. Козлов, Е. С. Фролов. – М.: Изд-во Московского университета, 1986 – 245 с.
37. Опрышко В. Ф. Народнохозяйственный комплекс : управление и право / В. Ф. Опрышко. – К.: Политиздат Украины, 1983. – 167 с.
38. Основы советского государственного права и советское строительство. – Л.: Лениздат, 1961. – 274 с.
39. Власов В. Советское административное право / В. Власов, С. Студеникин. – М.: Госюриздат, 1959. – 536 с.
40. Лунев А. Е. Теоретические проблемы государственного управления / А. Е. Лунев. – М.: «Наука», 1974. – 248 с.
41. Лунев А. Е. Научные основы государственного управления в СССР / Лунев А. Е., Пискотин М. И., Ямпольская Ц. А. – М.: «Наука», 1968. – 440 с.
42. Лебедев М. П. Государственные решения в системе управления социалистическим обществом / М. П. Лебедев. – М.: Юридическая литература, 1974. – 296 с.
43. Козлов Ю. М. Советское административное право / Ю. М. Козлов – М.: Знание, 1984. – 208 с.
44. Коваль Л. В. Адміністративне право : курс лекцій [для студентів юридичних вузів та факультетів] / Л. В. Коваль. – К.: Вентурі, 1996. – 208с.
45. Битяк Ю. П. Адміністративне право України : [конспект лекцій] / Ю. П. Битяк, В. В. Зуй. – Х.: Націон. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 1996. – 160 с.
46. Юзьков Л. П. Государственное управление в политической системе развитого социализма / Л. П. Юзьков. – К.: Вища школа, 1983. – 155 с.
47. Советское административное право. Гос. упр. и адм. право / [Азовкин И.А., Алехин А.П., Василенков П.Т. и др.]; за ред. Ю. М. Козлова. – М.: Юрид. лит., 1978. – 358 с.
48. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень / В. Д. Бакуменко. – К.: УАДУ, 2000. – 328 с.
49. Державне управління : словник-довідник / [уклад. Бакуменко В. Д.]; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К.: УАДУ, 2002. – 228 с.
50. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [Авер’янов В. Б., Андрійко О. Ф., Битяк Ю. П., Ківалов С. В. та ін.]; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
51. Зеркин Д. П. Основы теории государственного управления : [курс лекцій] / Д. П. Зеркин, В. Г. Игнатов. – Ростов-н/Д: МарТ, 2000. – 448 с.
52. Нижник Н. Про співвідношення державного управління і виконавчої влади / Нижник Н., Мосов С. // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2000. – № 4. – С. 23-29.
53. Токовенко В. Основні підходи до визначення поняття “державне управління” / В. Токовенко // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2002. – № 4. – С. 39-47
54. Державне управління : теорія і практика / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
55. Адміністративне право України : підручник для юрид. вузів і фак. / [Битяк Ю. П., Богуцький В. В., Гаращук В. М. та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – Х.: Право, 2001. – 528 с.
56. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навчально-методичний посібник / С. В. Ківалов, Л. P. Біла. – [вид. друге, перероб. і доп.]. – Одеса : Юридична література, 2002. – 312 с.
57. Лазарев Б. М. Государственное управление на этапе перестройки / Б.М. Лазарев. – М.: Юрид. лит., 1988. – 320 с.
58. Малиновський В. Я. Державне управління : навчальний посібник / В. Я. Малиновський. – [вид. 2-ге, доп. та перероб]. – К.: Атіка, 2003. – 576 с.
59. Авер’янов В. Б. Ще раз про зміст і співвідношення понять «державне управління» і «виконавча влада»: полемічні нотатки / В. Б. Авер’янов / Право України. – 2004. – №5. – С.113-116.
60. Грохольський В. Л. Управління діяльністю спеціальних підрозділів МВС України по боротьбі з організованою злочинністю: дис. док. юр. наук : 12.00.07 / Грохольський Володимир Людвігович. – Х., 2004. – 416 с.
61. Цветков В. В. Теоретические и практические проблемы науки управления: Автореф. дис… докт.юрид.наук. – Х., 1970.
62. Цвєтков В. В. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: політико-правові детермінанти: [монографія] / Цвєтков В. В., Кресіна І. О., Коваленко А. А. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»», 2003. – 496 с.
63. Єрмолін В. До питання про співвіднесеність понять виконавчої влади і державного управління / В. Єрмолін // Право України. – 2002. – №9. – С.29-32.
64. Бачило И. Л. Исполнительная власть в Российской Федерации Проблемы развития. / под общ. редакцией И. Л. Бачило. – М.: Деловой экспресс, 1998. – 134 с.
65. Административное право Российской Федерации : [учеб. для студ. сред. проф. учеб. заведений] / В. Я. Насонов, В. А. Коньшин, К. С. Петров, В. М. Редкоус. – М. : Издательский центр «Академия», 2003. – 208 с.
66. Попов Л. Л. Административное право / Л. Л. Попов. – М.: Юристъ, 2002. – 699 с.
67. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
68. Губрієнко О. М. Організаційно-правові засади державного управління в галузі електроенергетики в Україні: дис. …кан. юр. наук. : 12.00.07 / Губрієнко Олена Миколаївна. – Запоріжжя., 2006. – 248 с.
69. Котельникова Е. А. Административное право : [ученик] / Котельникова Е.А. , Семенцова И. А. , Смоленский М. Б.]. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 352 с.
70. Тихомиров Ю .А. Управление делами общества: (субъекты и объекты управления в социалистическом обществе) / Ю. А. Тихомиров. – М.: Мысль, 1984. – 223 с.
71. Пискотин М. И. Об объектах и содержании социалистического государственного управления / М. И. Пискотин // Сов. гос. и право. – 1979. –№ 12. – С. 20-28.
72. Державне управління в Україні : наукові, правові, кадрові та організаційні засади : [навч. посібник] / за заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту „Львівська політехніка”, 2002. – 352 с.
73. Бачило И. Л. Организация советского государственного управления. Правовые проблемы / И. Л. Бачило. – М.: Наука, 1984. – 240 с.
74. Большой энциклопедический словарь : философия, социология, религия, эзотеризм, политэкономия / [главн. науч. ред. и сост. С. Ю. Солодников]. – Мн. : МФЦП, 2002. – 1008 с.
75. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укл. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
76. Атаманчук Г. В. Государственное управление : проблемы методологии правового исследования / Г. В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1975. – 240 с.
77. Тихомиров Ю. А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе / Ю. А. Тихомиров. – М.: Наука, 1978. – 336 с.
78. Рябченко О. П. Державне управління економікою Україні (адміністративно-правовий аспект) : дис. …док. юр. наук. : 12.00.07 / Рябченко Олена Петрівна. – Х., 2000. – 466 с.
79. Коренев А.П. Основы управления в органах внутренних дел [учебник] / А. Л. Коренев. – М.: МЮИ МВД России, изд-во Щит-М, 1999. – 356 с.
80. Петров Г. И. Основы советского социалистического управления / Г. И. Петров. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1974. – 292 с.
81. Яковлев Г. С. Аппарат управления : принципы организации / Г.С. Яковлев. – М.: Юрид. лит., 1974. – 230 с.
82. Аппарат управления социалистического государства. Ч. 1. – М.: Юрид. лит., 1976. – 320 с.
83. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : [курс лекций] / Г. В. Атаманчук : [изд. 2-е, дополн]. – М.: Омега-Л, 2004. – 584 с.
84. Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного управління / Н. Р. Нижник, О. А. Машков. – К.: УАДУ, 1998. – 160 с.
85. Соціальне управління : довідник / [упоряд. В. О. Тихонович та ін.]. – К.: Політвидав. України, 1986. – 415 с.
86. Цвєтков В. В. Социальные и государственно-правовые аспекты управления в СССР / В. В. Цветков. – К.: Наукова думка, 1978. – 428 с.
87. Чумаченко Н. Г. Экономические методы управления / Н. Г. Чумаченко, Д. Данаилов. – К.: Наукова думка, 1988. – 296 с.
88. Административное право Украины [учебник для студентов высш. учеб, заведений юрид. спец. / Ю. П. Битяк, В. В. Богуцкий, В. Н. Гаращук и др.]; под ред. проф. Ю. П. Битяка. – Харьков: Право, 2003. – 576 с.
89. Гусаров С. М. Адміністративно-правові засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху: дис. …кан. юр. наук. : 12.00.07 / Гусаров Сергій Миколайович – Х., 2002. – 169 с.
90. Якимчук М. К. Організаційно-правові основи управління в органах прокуратури України: дис. …док. юр. наук. : 12.00.07 / Якимчук Микола Костянтинович – Чернівці, 2002. – 396 с.
91. Конституція України : за станом на 16 січня 2011 р. / Відомості Верховної Ради. – 1996. – N 30. – Ст.141.
92. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» : за станом на 17 березня 2011 р. / Відомості Верховної Ради. – 1992. – N12. – Ст.165.
93. Четвериков B. C. Основы управления в ор¬ганах внутренних дел : [учебное пособие] / В. С. Четвериков, В. В. Четвериков. – М.: Новый Юрист, 1997. — 128с.
94. Цвєтков В. В. Реформування державного управління в Україні : проблеми і перспективи / В. В. Цвєтков. – Е.: Оріяни, 1998 – 364 с.
95. Цвєтков В. В. Адміністративна реформа – ефективність державного управління / В. В. Цвєтков // Часопис Київського університету права. – 2002. - №2. – С.9-14.
96. Гурне Б. Державне управління / Пер. с франц. В. Шовкуна. – К.: Основи, 1993. – 166 с.
97. Драго Р. Административная наука. Пер. с франц. В. М. Энтина. / под ред. Б. М. Лазарева. – М.: Прогресс, 1982. – 245 с.
98. Кунц Г. Управление : системный и ситуационный анализ управленческих функцій / Г. Кунц, С. О’Доннел, пер. с англ. / общ. ред. Д. М. Гвишиани. Т.1. – М.: Наука, 1981. – 493 с.
99. Советский энциклопедический словарь / [Абашидзе И. В., Азимов П. А., Бажан М. П., Белов А. Ф. и др.]; гл. ред. А. М. Прохоров [2-е узд]. – М.: “Советская Энциклопедия”,1982. – 1600 с.
100. Омельченко А. В. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні / А. В. Омельченко. – К.: Юрінком, 1996. – 288с.
101. Курашвили Б. П. Очерк теории государственного управления / Б. П. Курашвили. – М.: Наука, 1987. – 292 с.
102. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом (опыт системного исследования) / В. Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1973. – 390 с.
103. Бахрах Д. Н. Основные понятия теории социального управления / Д. Н. Бахрах. – Пермь: ПГУ, 1978. – 102 с.
104. Надолішній П. Організаційно-функціональна структура державного управління: поняття і соціальна практика / П. Надолішній // Вісник Національної академії державного управління. – 2003. - №3. – С.31-42.
105. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления / Б. М. Лазарев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 280 с.
106. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления: связь и взаимодействие : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кан. юрид. наук. – К., 1978. – 22 с.
107. Рябченко О. П. Держава і економіка : адміністративно-правові аспекти взаємовідносин : [монографія] / за загальною редакцією О.М. Бандурки. – Харків: Ун-т внутрішніх справ, 1999. – 304 с.
108. Одінцова Г. С. Сучасні проблеми державного управління : [опорний конспект лекцій і методичні вказівки до проведення практичних занять] / Г. С. Одінцова. – Х.: УАДУ (ХФ), 2000. – 74 с.
109. Туманов Г. А. Организация управления в сфере охраны общественного порядка / Г. А. Туманов. – М.: Юрид. лит., 1972. – 232 с.
110. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации : [учебник] / Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. – М.: Зерцало-М, 2003. – 608 с.
111. Шабайлов Ю. А. Управление промышленностью в союзной республике / В. И. Шабайлов, Ю. А. Тихомиров. – Мн.: Наука и техника, 1987. – 294 с.
112. Атаманчук Г. В. Сущность советского государственного управления / Г. В. Атаманчук. – М.:Юрид. лит., 1980. – 256 с.
113. Гриньова В. М. Державне регулювання економіки : [навчальний посібник] / В. М. Гриньова, М. М. Новікова. – Х.: Видавничий Дім “ІНЖЕК”, 2004. – 756 с.
114. Розпорядження КМУ від 18 липня 2007 року № 548-р «Про схвалення Концепції Державної Цільової програми «Наука в університетах» на 2008-2012 роки» : за станом на 20 грудня 2010 р. / Офіційний вісник України. – 2007. - №54. – Ст. 2182.
115. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 року №1757 «Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України» : за станом на 17 січня 2011 р. / Офіційний вісник України. – 2006. - №51. – Ст. 3410.
116. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 червня 2010 року № 675 «Деякі питання діяльності Державного комітету з питань науки, інновацій та інформатизації» : за станом на 17 січня 2011 р. / Офіційний вісник України. – 2010. - №58. – Ст. 2025.
117. Указ Президента України від 8 квітня 2011 року № 437/2011 «Про затвердження Положення про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України» : за станом на 11 травня 2011 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://dknii.gov.ua/joomla-license.
118. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року №997 «Про затвердження Положення про Державний департамент інтелектуальної власності» : за станом на 20 червня 2000 р. / Офіційний вісник України. – 2000. - №25. – Ст. 1060.
119. Указ президента України від 8 квітня 2011 року № 436/2011 «Про затвердження Положення про Державну службу інтелектуальної власності України» : за станом на 11 травня 2011 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13415.html.
120. Закон України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» : за станом на 11 лютого 2011 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №49. – Ст. 487.
121. Статут Національної академії наук України, затверджений Загальними зборами НАН України від 05 квітня 2002 року / [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.nas.gov.ua/infrastructures/Legaltexts/nas/2002/regulations/OpenDocs/020405_2.pdf
122. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 року № 880 «Про реорганізацію вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ» : за станом на 22 березня 2011 р. / Офіційний вісник України. – 2005. - №37. – Ст. 2278.
123. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 вересня 2005 року № 827 «Про реорганізацію навчальних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ» : за станом на 27 березня 2011 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/225009 .
124. Указ Президента України від 17 травня 2006 року №405/2006 «Про надання Інституту кардіології імені академіка М.Д. Стражеска статусу національного наукового центру» : за станом на 24 березня 2011 р. / Офіційний вісник України. – 2006. - №20. – Ст. 1432.
125. Указ Президента України від 15 березня 2002 року № 250/2002 «Про надання Харківському державному науково-дослідному інституту метрології статусу національного наукового центру» : за станом на 28 березня 2011 р. / Офіційний вісник України. – 2002. - №12. – Ст. 554.
126. Битяк Ю. П. Административное право Украины (Общая часть) : [учебное пособие] / Ю. П. Битяк, В. В. Зуй. – Харьков: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.
127. Голосніченко І. П. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : [підручник] / І. П. Голосніченко, Я. Ю. Кондрантьєв. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177с.
128. Павловский Р. С. Советское административное право : [учебник] / Р. С. Павловский. – К.: Выща школа, 1986. – 414 с.
129. Коваль Л. В. Адміністративне право України / Л. В. Коваль. – К.: Основи, 1994. – 154 с.
130. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации : [учебник] / Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. – 672 с.
131. Овсянко Д. М. Административное право : [учеб. пособие] / Д. М. Овсянко. – М.: ЮРИСТ, 1997. – 448 с.
132. Еропкин М. И. Административное право / М. И. Еропкин. – М.: Юрид. лит., 1971. – 416 с.
133. Самсовнов В. Н. Административное законодательство : понятие, содержание, реформа / В. Н. Самсонов. – Харьков: Основа, 1991. – 120 с.
134. Гаєвський Б. А. Основи науки управління : [навч. посібник] / Б. А. Гаєвський. – [2-ге вид.]. – К.: МАУП, 1998. – 112 с.
135. Старилов Ю. Н. Курс общего административного права. В 3 т. Т.II: Государственная служба. Управленческие действия. Правовые акты управления. Административная юстиція / Ю. Н. Старилов. – М.: НОРМА, 2002. – 600 с.
136. Мєліхова О. Ю. Форми діяльності суб’єктів управлінського впливу у сфері юридичної науки в Україні: адміністративно-правова характеристика / О. Ю. Мєліхова // Вісник Запорізького національного університету. - № 4. – 2010. – С. 102-106
137. Тлумачний словник сучасної української мови: Загальновживана лексика : Близько 60000 слів / [укладач В. С. Калашник]. – Х.: ФОП Співак Т.К., 2009. – 960 с.
138. Агангебян А. Г. Управление социалистическим производством. В