Адміністративно-правові засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху

Короткий опис

ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………….. 3
Розділ 1.
Теоретичні засади управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху......................................................................................................................

10
1.1. Поняття та сутність державного управління безпекою дорожнього руху.......................................................................
10
1.2. Адміністративно-правове регулювання державного управління безпекою дорожнього руху...............................
27
1.3. Принципи та функції державного управління безпекою дорожнього руху.....................................................................
55
1.4. Організаційна структура та повноваження Державної автомобільної інспекції України .........................................
72
Розділ 2
Організація управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху...........
93
2.1. Форми державного управління безпекою дорожнього руху.....................................................................................
93
2.2. Методи державного управління безпекою дорожнього руху ...............................................................................
106
2.3. Контрольно-наглядова діяльність Державної автомобільної інспекції України .....................................
127

Висновки 161
Список використаних джерел 170

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Конституцією України визнано, що найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров’я, недоторканність і безпека. На реалізацію цих конституційних положень спрямована діяльність усієї системи державних органів, у тому числі, - правоохоронних.
Працівникам міліції норми чинного законодавства надають значні права для вирішення завдань боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, покладають на них обов’язок неухильного дотримання законності. Особливе значення при цьому набувають партнерські відносини між міліцією і населенням, довіра громадян до правоохоронців. Як загальнодержавне завдання постає забезпечення безпеки дорожнього руху, життя і здоров’я громадян – його учасників. Так, у першому півріччі 2002 року зареєстровано майже 13,8 тис. дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло 2299 і поранено понад 15 тис. осіб. Порівняно з аналогічним періодом 2001 року кількість дорожньо-транспортних пригод збільшилась на 1,3%, а число загиблих та поранених в них людей – відповідно на 0,1% і 0,7%.
За таких обставин виникла нагальна потреба у проведенні комплексного дослідження проблем, пов’язаних із управлінською діяльністю державних органів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні. Окремі адміністративно-правові інститути (зокрема, адміністративна відповідальність за порушення у сфері дорожнього руху) досліджувались раніше в контексті законодавства Союзу РСР і на сьогоднішній день, певною мірою, втратили свою актуальність.
Викладене свідчить про актуальність і необхідність широких узагальнень нагромадженого наукою адміністративного права та теорії управління, іншими юридичними науками теоретичного і емпіричного матеріалу, оцінки тенденцій, що мають місце, і обґрунтування на цій підставі способів вирішення проблем державного управління безпекою дорожнього руху.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Робота спрямована на виконання Державної програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів (постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №456), Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000 – 2005 роки (рішення колегії МВУ України від 16.12.1999р.), а також відповідно до планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.3.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995 – 2000 р.р.) та Національного університету внутрішніх справ (п.3.1. Основних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ на період 1996 – 2000 р.р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є комплексне дослідження найбільш актуальних і важливих наукових проблем формування, законодавчої регламентації та реалізації державного управління безпекою дорожнього руху, а також визначення основних напрямків вдосконалення державного управління, розробка і обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері державного управління безпекою дорожнього руху.
Об’єктом дисертаційного дослідження є державно-управлінська діяльність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суб’єкт якої - Державна автомобільна інспекція України.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади державного управління безпекою дорожнього руху, нормативна основа державного управління, правозастосовча практика, здійснювана Державною автомобільною інспекцією України та її посадовими особами.
Відповідно до зазначеної мети в дисертаційному дослідженні вирішені наступні задачі:
 на основі застосування історичного та компаративного методів наукового пізнання, cформульовані методологічні засади державного управління безпекою дорожнього руху: поглиблено понятійний апарат, уточнено коло суб’єктів та об’єкт, охарактеризовано властивості державного управління, його принципи, функції, форми та методи;
 досліджено співвідношення переконання і примусу в діяльності Державної автомобільної інспекції України;
 правове регулювання державного управління безпекою дорожнього руху досліджується через норми права, способи правового регулювання, правовий режим;
 визначено складові державно-управлінських відносин щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
 проаналізовано взаємовідносини Державної автомобільної інспекції України з іншими органами виконавчої влади щодо забезпечення безпеки дорожнього руху через зміст адміністративно-правових норм, які регулюють ці відносини;
 досліджено особливості контрольно-наглядової діяльності Державної автомобільної інспекції України, форми її реалізації.
Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правового регулювання державного управління безпекою дорожнього руху. У роботі застосовуються також окремі наукові методи пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблений понятійний апарат (розділ 1), сформульовані напрямки формування інформаційної системи управління безпекою дорожнього руху (розділ 2). Для дослідження проблеми дії Державної автомобільної інспекції України як суб’єкту державного управління безпекою дорожнього руху, особливостей взаємовідносин її з іншими органами виконавчої влади, а також проблеми місця і ролі контрольно-наглядової діяльності у державному управлінні безпекою дорожнього руху (розділи 1, 2) використані компаративний, порівняльно-правовий, історичний та статистичний методи.
Дане дослідження пов’язане із загальними правовими проблемами, а також із галузевими юридичними науками. Значне місце у ньому посідають питання, що стоять перед юридичною наукою у зв’язку з реалізацією положень Конституції України, необхідністю приведення законодавства України у відповідність з її приписами, міжнародно-правовими нормами і стандартами.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців у галузях теорії права, теорії управління, адміністративного права - В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчука, В.Г. Афанасьєва,О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького, Р.І. Денисова, М.І. Єропкіна, В.В. Зуй, В.Д. Казарновського, В.І. Касинюка, Г.І. Клінковштейна, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.В. Лук’янова, В.І. Майорова, О.Л. Міленіна, В.В. Новикова, В.Ф. Опришка, В.П. Пєткова, Є.С. Фролова, І.К. Шаріхман’яна та інших вчених.
Нормативну основу роботи складають Конституція України, закони, підзаконні акти, зокрема, відомчі акти МВС України, а також міжнародно-правові акти (у контексті питань, розглянутих у дисертації).
Емпірична база дослідження складається з узагальнення практики застосування адміністративного законодавства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, публікацій в періодичних виданнях, довідкової літератури, статистичних матеріалів щодо діяльності Державної автомобільної інспекції України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових тенденцій розвитку адміністративно-правових відносин та напрямків вдосконалення законодавства, норми якого регулюють державне управління безпекою дорожнього руху в Україні.
В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які запропоновані здобувачем особисто та виносяться на захист. Основні з них такі:
1. Уперше в Україні проведене комплексне дослідження управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України з позицій теорії управління на основі положень Конституції України, особливо ст.3, яка наголошує на тому, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; політичних, економічних та правових реалій сьогодення.
2. Поглиблено поняття державного управління безпекою дорожнього руху. Уточнено властивості, принципи, досліджені функції та форми управління.
3. Піддано спеціальному аналізу співвідношення переконання і примусу в діяльності Державної автомобільної інспекції України як суб’єкту державного управління безпекою дорожнього руху, обґрунтована пріоритетність переконання.
4. Дістало подальший розвиток положення про те, що норми, якими врегульоване державне управління безпекою дорожнього руху, утворюють окрему підгалузь у межах галузі адміністративного права. Ця підгалузь об’єднує три правових інститути: інститут організації дорожнього руху, інститут регламентації поведінки учасників дорожнього руху, інститут відповідальності.
5. Уперше зроблено порівняльний аналіз норм права, які регулюють два види управління безпекою дорожнього руху – державне та громадське.
6. Уперше виділені три типи управлінських рішень, які приймаються Державною автомобільною інспекцією України, відповідно характеру індивідуальних розпоряджень: дозвільні, заборонні, зобов’язальні.
7. По-новому пропонується виділяти напрямки формування інформаційної системи державного управління безпекою дорожнього руху.
8. На основі проведеного аналізу змісту і характеру управлінської діяльності Державної автомобільної інспекції України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху сформульовано широке коло пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює державно-управлінські відносини.
Практичне значення отриманих результатів полягає у наступному:
 у науково-дослідницькій сфері – матеріали дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблеми державного управління безпекою дорожнього руху;
 у правотворчій сфері – висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного адміністративного законодавства, особливо тієї частини, яка регулює сферу дорожнього руху;
 у правоохоронній сфері – запропоновані заходи спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
 у навчальному процесі – положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з курсів “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, у науково-дослідницькій роботі курсантів;
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась по розділах і в цілому на засіданнях кафедр управління в органах внутрішніх справ, адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ. Автор виступав з повідомленнями за матеріалами дисертаційного дослідження на науково-практичних конференціях “Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (Харків, 2001 р.), “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (Запоріжжя, 2002 р.). Основні положення роботи впроваджені у проект постанови Кабінету Міністрів України “Правила дорожнього руху України”. Відповідні пропозиції направлені до Кабінету Міністрів України. Голові Комітету Верховної Ради України з питань правового забезпечення правоохоронної діяльності направлені роз’яснення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у чотирьох публікаціях, три з них опубліковані у фахових юридичних виданнях.
Структура роботи. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Обсяг дисертації складає 169 сторінок. Список використаних джерел складається з 164 найменувань і займає 16 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Технократична інтерпретація дорожнього руху найбільш розповсюджена у сучасних наукових дослідженнях. Першим кроком щодо визнання і обґрунтування управління безпекою дорожнього руху як соціального, правового явища була зроблена В.І. Майоровим. Саме він довів, що дорожній рух є певною сферою суспільних відносин, що виникають з приводу задоволення соціальних і виробничих інтересів як самого суспільства, так і його членів.
В процесі дисертаційного дослідження доведено, що управління безпекою дорожнього руху - це правове явище. Його можна розглядати як державне і як громадське. Роль останнього із демократизацією суспільних відносин має постійно підвищуватись. Суб’єктами громадського управління безпекою дорожнього руху визначені громадяни, громадські організації, об’єднання громадян, органи місцевого самоврядування у межах компетенції. Але проблематика громадського управління безпекою дорожнього руху потребує окремого дослідження.
Державне управління безпекою дорожнього руху визначається як особлива частина управління розвитком суспільства, яке здійснюється органами виконавчої влади, діяльність яких спрямована на захист конституційно закріплених прав і свобод людини і громадянина, особливо щодо переміщення під час здійснення дорожнього руху, а також підготовки до такого переміщення. Внаслідок правового регулювання дорожнього руху нормами, насамперед, адміністративного права, він набуває певного порядку, який, за таким змістом, буде виступати як складова громадського порядку.
Система державного управління безпекою дорожнього руху має такі складові: суб’єкт, об’єкт управління, взаємовідносини між ними.
Суб’єктами державного управління безпекою дорожнього руху є органи виконавчої влади, їх посадові особи, які мають відповідні повноваження. Зокрема, Державна автомобільна інспекція України, Митний комітет України, Міністерство освіти України, Міністерство транспорту України тощо. Джерелами адміністративного права є закони, що приймаються Верховною Радою України, укази і розпорядження Президента України. Тому при комплексному дослідженні проблеми державного управління безпекою дорожнього руху не можна не приділити увагу Верховні Раді України, Президентові України у межах відповідних повноважень. Крім того, у зв’язку із передачею судам юрисдикційних повноважень щодо розгляду справ у сфері дорожнього руху, не можна виключити і органи судової влади як суб’єкти адміністративної юрисдикції. Разом з тим, Верховна Рада України є представницьким органом, а судові органи складають самостійну гілку влади.
Об’єктом державного управління є суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відносини усередині кожного з суб’єктів управління визначені як внутрішньосистемні відносини у сфері державного управління безпекою дорожнього руху, а відносини, які виникають в процесі здійснення суб’єктами управління безпекою дорожнього руху своїх повноважень є зовнішньосистемними.
Суспільні відносини у сфері державного управління безпекою дорожнього руху мають три складові:
відносини, які виникають в процесі підготовки до дорожнього руху (підготовка автомототранспортних засобів перед виїздом на дорогу, ремонт автошляхів, укріплення вантажів, які перевозяться тощо);
відносини, що виникають в процесі переміщення матеріального об’єкту (учасника дорожнього руху);
відносини, що виникають в процесі порушення правил дорожнього руху – відповідальність за порушення правил дорожнього руху.
Кожна з складових регулюється певними нормами права, які складають окремі правові інститути: інститут організації дорожнього руху, інститут регламентації поведінки учасників дорожнього руху, інститут відповідальності. Ці правові інститути об’єднуються у підгалузь адміністративного права – державне управління безпекою дорожнього руху.
Усі норми права, які регулюють державне управління безпекою дорожнього руху, мають бути виписані на засадах принципів права: захист прав і свобод громадян, законність; рівність; гуманізм; демократизм.
Державне управління безпекою дорожнього руху має такі властивості: здійснюється на основі закону; має активний, цілеспрямований, загальнодержавний характер; виконавчо-розпорядчий, організуючий характер; має власний об’єкт управління; реалізує вимоги закону шляхом виконання правозастосовчої та правотворчої діяльності; виражається у розробці управлінських рішень; контролює дотримання власниками (володільцями) транспортних засобів, а також громадянами, посадовими особами вимог Закону України “Про дорожній рух”, правил, норм, стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху.
Принципи державного управління безпекою дорожнього руху - об’єктивні, універсальні, необхідні закономірності взаємовідносин у сфері дорожнього руху між керівним суб’єктом і керованим об’єктом, причому взаємовідносини мають характер, відповідний до державного режиму. Серед принципів виділені загальносистемні та специфічні, а також структурні принципи.
До загальносистемних принципів віднесені: об’єктивність, універсальність, демократизм, законність, розподіл влад, делегування повноважень, соціальну спрямованість, оптимізації управління, комплексність, керованість, контрольованість, гласність, поєднання колегіальності і єдиноначальності. До структурних - структурно-цільові, структурно-функціональні, структурно-організаційні, структурно-процесуальні. Стосовно державного управління безпекою дорожнього руху особливого значення набувають структурно-організаційні та структурно-процесуальні принципи. Структурно-цільові та структурно-функціональні принципи доцільно виділяти у тому випадку, якщо постає проблема узгодження цілей та оптимізація функцій різних підсистем певної системи. Така проблема виникає у випадку, якщо об’єктом державно-управлінського впливу постає певний вид суспільних відносин, врегульованих різними галузевими нормами права (наприклад, економіка, культура, політичне будівництво, бюджетні відносини тощо).
Через управлінські рішення, які приймають уповноважені державні органи та їхні посадові особи, реалізуються норми права. Тому, відповідно до певної форми реалізації норм права, можна виділити дозвільні, заборонні, зобов’язальні управлінські рішення. Дозвільні рішення - це рішення, які прийняті на засадах дозвільних норм, тобто суб’єкти управління здійснюють певні дії, на які вони дозволені нормами права. Заборонні рішення, прийняті на засадах заборонних норм, полягають у тому, що суб’єкти правовідносин у сфері управління безпекою дорожнього руху утримуються від проступків, на які нормами права накладена заборона. Зміст заборонних рішень полягає у тому, що суб’єкт управління безпекою дорожнього руху виконує активні дії для виконання покладеного на нього юридичного обов’язку.
На сукупність методів державно-управлінської діяльності впливає низка чинників: державний режим; тенденції змін у суспільних відносинах, закріплені конституційно; об’єкт державно-управлінського впливу. За умови демократизації суспільних відносин особливого значення набуває регулятивний метод. Регулятивний аспект управлінської діяльності охоплює: особливості правового забезпечення (правове регулювання у контексті розробки і застосування норм права), застосування заходів непрямого впливу (фінансування, бюджетування, господарювання тощо), сукупність заходів, які дозволяють системі управління гнучко реагувати на плинність зовнішнього середовища (певні напрямки діяльності та відповідні заходи і засоби). Таке комплексне сприйняття методу регулювання цілком прийнятне для будь-якого органу державного управління, а зміст заходів і засобів, які дозволять цей метод запровадити, будуть визначені відповідно тій меті та завданням, які виконує певний суб’єкт державно-управлінської діяльності – орган державного управління, зокрема, Державтоінспекція України (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2001р. №556 “Про затвердження переліку платних послуг, що надаються підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ”).
Співвідношення переконання і примусу в діяльності Державної автомобільної інспекції України досліджене на засадах проведеного аналізу тенденцій лібералізації взаємовідносин між міліцією і учасниками дорожнього руху, що закріплено відомчими нормативними актами. При цьому доведено, що в діяльності ДАІ України та її посадових осіб пріоритетним є переконання, але його застосування, на цей час, не сприятиме покращенню стану безпеки дорожнього руху і тому відповідні заходи мають бути використані обережно, а їхнє запровадження має відбуватись поступово. В роботі запропоновані відповідні організаційно-правові заходи.
Докладний аналіз змісту такого заходу як зупинка автомототранспорту наводить на доцільність позиції щодо віднесення її і як звичайного заходу адміністративного припинення, і як до заходу попереджувального.
В процесі проведення аналізу нормативного регулювання питань організації системи органів державного управління безпекою дорожнього руху було визначено, що воно потребує вдосконалення. Зокрема, питання розмежування повноважень органів державного і громадського управління. Крім того, є специфічні аспекти правової регламентації цих двох видів управління безпекою дорожнього руху: позитивні зобов’язання і заборони містяться, в основному, у нормах, якими визначається компетенція органів виконавчої влади, а дозволяння – у нормах, які регламентують компетенцію представницьких органів, а також органів виконавчої влади, зокрема, Державної автомобільної інспекції, у частині, яка регулює здійснення громадянами спеціального права – права на управління транспортним засобом. Тобто – для державного управління безпекою дорожнього руху характерним є метод прямих приписів, а для громадського – дозвільне регулювання. У межах компетенції дозволяння здійснюють і органи виконавчої влади щодо питань про надання спеціального права громадянину – учаснику дорожнього руху. Якщо проаналізувати норми, які регулюють правовий статус учасників дорожнього руху, то вони, в основному, заборонного та зобов’язального змісту. Дозволяння використовуються для вирішення питань “стратегічного” характеру – адже, якщо громадянин не матиме посвідчення про наявність спеціального права управління транспортним засобом, він не може бути учасником дорожнього руху, не може управляти автомототранспортним засобом. Таким чином, компетенцію органів виконавчої влади у сфері управління безпекою дорожнього руху можна визнати ширшою за компетенцію учасників дорожнього руху (у складі, який визначений Законом України “Про дорожній рух”). За умови демократизації суспільних відносин і постановки, у зв’язку з цим, питання про перегляд сутності державного управління через забезпечення рівності сторін у державному управлінні, сформульовані такі напрямки вдосконалення правового регулювання державного управління безпекою дорожнього руху: розширення дозволяння у нормах, які регламентують компетенцію органів виконавчої влади; включення дозвільних норм до кола прав та обов’язків учасників дорожнього руху через участь їх у процесі управління безпекою дорожнього руху.
Аналіз особливостей правового регулювання проведений через засоби: позитивні зобов’язання, дозволяння та заборони. В процесі аналізу отримані такі висновки: по-перше, ті норми, якими врегульовано державне управління безпекою дорожнього руху, утворюють підгалузь у межах галузі адміністративного права; по-друге, можна виявити прогалини у чинному законодавстві, яке регулює сферу державного управління безпекою дорожнього руху.
Зміст державно-управлінських відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху визначає зміст адміністративно-правових норм, які регулюють відповідні суспільні відносини. Імперативність державного управління зумовлює перевагу зобов’язуючих норм над дозвільними. Разом з тим, необхідність забезпечення організуючого начала в адміністративно-правовому регулюванні державного управління безпекою дорожнього руху потребує зміни характеру адміністративно-правових норм. Поряд із зобов’язальними нормами мають бути і заборонні і дозвільні. Такий підхід потребує зміни правового регулювання усієї системи органів виконавчої влади, особливо по питаннях взаємовідносин та взаємодії з метою вирішення конкретних державно-управлінських завдань. Правове регулювання певної сторони суспільних відносин у сфері державного управління безпекою дорожнього руху набуває закінченого змісту, коли дозвільні норми доповнюються зобов’язальними і заборонними. Останніми встановлюється, в основному, відповідальність за порушення зобов’язуючих норм.
Оскільки державне управління є соціальним явищем і регулюється, насамперед, нормами адміністративного права, то законність є основною рисою, притаманною державному управлінню, діяльності суб’єкту та об’єкту управління, засадою взаємозв’язків між ними. Контроль при цьому має особливе значення. Його характеризують як складову частину (елемент) управління, що забезпечує систематичну перевірку виконання Конституції України, законів України, інших нормативних актів, додержання дисципліни і правопорядку і полягає у втручанні контролюючих органів в оперативну діяльність підконтрольних органів, наданні їм обов’язкових для виконання вказівок, припиненні, зміні чи скасуванні актів управління, вжитті заходів примусу щодо підконтрольних органів. За допомогою контролю здійснюється “зворотній” зв’язок між суб’єктом та об’єктом управління, постає можливим корегувати управлінські рішення з метою підвищення ефективності і результативності державно-управлінської діяльності. Тому контроль найбільш доцільно розглядати як спосіб забезпечення законності, враховуючи те місце, яке посідає контроль у державному управлінні.
Уповноважені державні органи та їх посадові особи, здійснюючи контрольну діяльність, утворюють певну систему контролюючих органів, яка має діяти на засадах, що відповідали б кінцевій меті їхньої діяльності. Такими засадами виступає система принципів контролю у сфері державного управління безпекою дорожнього руху. Ними названі: об’єктивність, дієвість, гласність, систематичність, регулярність, реальність.
Докладно розглянуті повноваження органів контролю сфери державного управління безпекою дорожнього руху: Верховна Рада України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Президент України, Кабінет Міністрів України, органи законодавчої та виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей та міст республіканського підпорядкування, міністерства, відомства, органи санітарно-епідеміологічної служби. Крім цього проаналізовані повноваження щодо контролю за безпекою дорожнього руху, здійснюваного ДАІ України.
Особлива увага надана дослідженню питань громадського контролю за безпекою дорожнього руху, хоча це питання дещо виходить за межі теми дослідження, але набуває значної ваги. Визначені суб’єкти громадського контролю, проаналізоване законодавство, яке регулює його проведення, окреслене коло повноважень, визначені напрямки вдосконалення контрольної діяльності взагалі і громадського контролю, зокрема.
Досліджені особливості здійснення нагляду у сфері державного управління безпекою дорожнього руху. Виділені методи, способи і заходи нагляду, здійснювані Державною автомобільною інспекцією України, а також форми нагляду, здійснюваного прокуратурою України.
Обґрунтована необхідність застосування системного підходу для вирішення проблеми інформатизації контрольно-наглядової діяльності ДАІ України. Разом з тим, при дослідженні означеної проблеми були сформульовані рекомендації більш глобального характеру - щодо формування інформаційної системи державного управління безпекою дорожнього руху. Така інформаційна система, вважається, має певні рівні: центральний, регіональний, місцевий.
На центральному рівні мають бути вирішені стратегічні завдання. Регіональний рівень інформаційної системи має вирішувати завдання забезпечення безпеки дорожнього руху на рівні окремих областей і міст обласного підпорядкування, а також здійснювати контроль роботи органів і підрозділів на місцевому рівні. Місцевий рівень інформаційної системи державного управління безпекою дорожнього руху – базовий, на ньому інформаційна система об’єднує у єдине ціле міськрайоргани внутрішніх справ, окремі органи і підрозділи ДАІ України. Особлива увага має бути надана питанням інформаційного обміну між черговими частинами міськрайвідділів внутрішніх справ та ДАІ. Але такі важливі, глобальні питання потребують розробки на рівні окремого дисертаційного дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України – основа реформування суспільства. - Харків: “Право”,1996. – 96 с.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 52. – Ст.1122 (із наступними змінами та доповненнями).
3. Про міліцію: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1991.-№4.-Ст.20; зміни Відомості Верховної Ради.-1992.-№36.-Ст.526; 1993.-№11.-Ст.83; 1994.-№26.-Ст.216; 1995.-№15.-Ст.102; 1999.-№4.-Ст.35.
4. Про бюджетну систему України: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1991.-№1.-Ст.3.
5. Про внесення змін до Закону України “Про бюджетну систему України”: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1996.-№27.-Ст.126.
6. Про Президента України: Закон України// Відомості Верховної Ради Української РСР.-1991.-№33.-Ст.446.
7. Про прокуратуру: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1991.-№53.-Ст.793; 1993.-№22.-Ст.229; 1993.-№50.-Ст.474; 1995.-№11.-Ст.71; 1995.-№34.-Ст.268; Рішенням Конституційного Суду України №5-зп (v005p710-97) від 30.10.97; Законом// Відомості Верховної Ради України.-2001.-№9.-Ст.38.
8. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1992.-№10.-Ст.137.
9. Про об’єднання громадян: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1992.-№34.-Ст.504; із змінами і доповненнями Відомості Верховної Ради України.-1993.-№46.-Ст.427; 1998.-№10.-Ст.36; 1999.-№26.-Ст.220; 2000.-№9.-Ст.38; 2001.-№9.-Ст.38.
10. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1992.-№22.-Ст.303 (із наступними змінами і доповненнями).
11. Про дорожній рух: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1993.-№31.-Ст.338; 1999.-№19.-Ст.173.
12. Про боротьбу з корупцією: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1995.-№34.-Ст.266 (із наступними змінами і доповненнями).
13. Про звернення громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради України.-1996.-№ 47.-Ст.256.
14. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1997.-№24.-Ст.170; 1998.-№48.-Ст.292; 1999.-№41.-Ст.372.
15. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1998.-№20.-Ст.99.
16. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України// Урядовий кур’єр.–2000.–2 серпня.
17. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16.03.2000 року за №1550-ІІІ// Відомості Верховної Ради України.-2000.-№23.-Ст.176
18. Про автомобільний транспорт: Закон України// Урядовий кур’єр.-2001.-13 червня.
19. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху: Закон України// Урядовий кур’єр.-2001.-№79.-5 травня.
20. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 року за №3018-ІІІ// Урядовий кур’єр. - 2002. - 27 березня. - №58
21. Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади: Указ Президента України // Голос України.—1992.—8 жовтня (із змінами та доповненнями).
22. Про заходи щодо забезпечення безперешкодного і безпечного проїзду автомобілів з особами, які охороняються: Указ Президента України від 05.06.1995р. №423/95.
23. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України// Урядовий кур’єр.-1999.-17 грудня.
24. Про склад Кабінету Міністрів України: Указ Президента України// Урядовий кур’єр.-1999.-17 грудня.
25. Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України // Офіційний Вісник України.–2000.-№ 42.–Ст.234.
26. Про утворення місцевої міліції: Указ Президента України// Урядовий кур’єр.-2001.-25 січня.
27. Про затвердження Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів: постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №141 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ №487 від 31.03.99 р. та №1210 від 08.07.99 р.).
28. Правила дорожнього руху: постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
29. Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997р. №341).
30. Державна програма забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів: постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. №456.
31. Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок: постанова Кабінету Міністрів України// Офіційний вісник України.-1998.-№36.-Ст.1327; 1999.-№16.-Ст.650.
32. Про внесення змін і доповнень до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня №1388 та від 31 грудня 1993 року №1094: постанова Кабінету Міністрів України// Урядовий кур’єр.-2000.-8 вересня.
33. Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами: постанова Кабінету Міністрів України// Урядовий кур’єр.-2001.-31 січня.
34. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388: постанова Кабінету Міністрів України// Урядовий кур’єр.-2001.-17 травня.
35. Про затвердження переліку платних послуг, що надаються підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ: постанова Кабінету Міністрів України// Урядовий кур’єр.-2001.-6 червня.
36. Про забезпечення організації дорожнього руху та нагляду за станом автомобільних шляхів та вулиць: наказ МВС України від 25.12.1991 р. №572.
37. Настанова для служби нагляду за станом автомобільних шляхів та вулиць ДАІ: додаток №2 до наказу МВС України від 25.12.1991р. №572
38. Про затвердження Настанови по дорожньо-патрульній службі Державтоінспекції МВС України: наказ МВС України від 03.02.1992р. №45.
39. Про дальше поліпшення агітаційно-пропагандистської діяльності ДАІ, спрямоване на забезпечення безпеки дорожнього руху: наказ МВС України від 04.06.1992р. №321.
40. Про затвердження Положення про реєстраційно-екзаменаційні підрозділи Державної автомобільної інспекції МВС України: наказ МВС України від 12.03.1992р. №133.
41. Про заходи щодо удосконалення діяльності технічного нагляду ДАІ МВС України: наказ МВС України від 30.05.1992р. №332.
42. Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 “Про державну реєстрацію нормативних актів Міністерств та інших органів державної виконавчої влади” та постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.1992 року №731 з цього питання: Затверджені наказом МВС України від 15.01.1993 року № 11.
43. Про організацію роботи позаштатних співробітників ДАІ: наказ МВС України від 20.08.1993 року.
44. Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993р. №141 “Про затвердження Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів: наказ МВС України від 09.03.1993р. №122.
45. Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортним засобами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993р. №340, оголошено наказом МВС України №394 від 21.07.1993р. “Про затвердження Інструкції про порядок приймання екзаменів, оформлення видачі (обміну) посвідчень водія, обліку та зберігання документів, які стосуються екзаменаційної роботи”
46. Про заходи щодо вдосконалення діяльності чергових частин ДАІ МВС України: наказ МВС України від 19.08.1993р. №530.
47. Про виконання Закону України від 23 грудня 1993р. “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: наказ МВС України від 25.02.1994р. №91.
48. Про затвердження Положення про спеціалізовані служби організації дорожнього руху: спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту України, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №859/550/86 від 31 грудня 1993р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 лютого 1994р. №29/238.
49. Про затвердження Інструкції про порядок обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та проведення перевірок в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції МВС України: наказ МВС України від 02.11.1994р. №599.
50. Про підвищення ефективності функціонування автоматизованої інформаційної системи пошуку вкрадених транспортних засобів (АІС “Угон”): наказ МВС України від 15.02.1995р. №99.
51. Про затвердження Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів: спільний наказ МВС України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України від 24.02.1995 р. №114/38/15-36-18 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 березня 1995 року).
52. Про введення в дослідну експлуатацію і забезпечення функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку автомототранспортних засобів України (АІС “Національний банк даних – “Автомобіль”): наказ МВС України від 28.02.1996р. №131.
53. Про розмежування функцій між галузевими службами МВС України в організації діяльності органів внутрішніх справ, профілактичній роботі і боротьбі із злочинністю: наказ МВС України від 09.01.1997р. №26.
54. Про заходи щодо вдосконалення організаційної побудови й діяльності ДАІ та затвердження типових штатів стройових підрозділів ДПС і ДМ ДАІ: наказ МВС України від 15.07.1997р. №459.
55. Про затвердження Інструкції про порядок введення та використання в роботі бази даних викраденого в країнах СНД автомототранспорту підрозділами Державтоінспекції (АІС “Угон - СНД”): наказ МВС України від 04.04.1998р. №252.
56. Інструкція про розгляд пропозицій, заяв, скарг, і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України: Затверджена наказом МВС від 10.06.1998 р. за № 414.
57. Про заходи щодо поліпшення нагляду за дорожнім рухом та взаємовідносин міліції із власниками транспортних засобів: наказ МВС України від 30.06.1998р. №482.
58. Про реорганізацію дорожньої міліції в дорожньо-патрульну службу УДАІ та внесення доповнень до наказів МВС України: наказ МВС України від 21.03.1998р. №171.
59. Про затвердження Положення про окремий спеціалізований батальйон дорожньо-патрульної служби особливого призначення “Кобра” при УДАІ МВС України та внесення змін і доповнень до наказів МВС України від 11.09.1997р. №452 та від 20.11.1997р. №780: наказ МВС України від 23.03.1998р. №193.
60. Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів: спільний наказ Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства внутрішніх справ України №124/345 від 05.06.2000р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 липня 2000р. №435/4656).
61. Про затвердження Положення про організацію роботи інституту громадських помічників Державтоінспекції: наказ МВС України від 04.02.2000р. №74.
62. Про затвердження Типової структури міжрайонних реєстраційно-екзаменаційних підрозділів ДАІ: наказ МВС України від 05.04.2000р. №202.
63. Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів: спільний наказ Міністерства охорони здоров’я України та МВС України від 05.06.2000 р. №124/345(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 липня 2000 р. №435/4656).
64. Про затвердження Типового положення про міжрайонні реєстраційно-екзаменаційні підрозділи ДАІ МВС України та внесення доповнень до Типової структури міжрайонних реєстраційно-екзаменаційних підрозділів ДАІ, затвердженої наказом МВС України від 05.04.2000 р. №202: наказ МВС України від 29.05.2000 р. №331.
65. Про визнання таким, що втратив чинність, наказу МВС України від 6 лютого 2001 року №83 “Про невідкладні заходи щодо удосконалення нагляду за дорожнім рухом працівниками Державтоінспекції України”: наказ МВС України від 11 вересня 2001 року за №786.
66. Програма організаційних і практичних заходів по розвитку та впровадженню новітніх технологій і технічних засобів в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні “ЛАД - ІІІ” на період 2000 – 2005 рр., схвалена на засіданні колегії МВС України 16.12.1999р.-К.,1999.
67. Про затвердження структури центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України: наказ МВС України від 03 липня 2002 року №650.
68. Про створення Департаменту Державтоінспекції МВС України: наказ МВС України 20 липня 2002 року №743.
69. Загальна декларація прав людини (Док.ООН/PES/217 А)// Бюлетень законодавства і юридичної практики України.-2001.-№11: Законодавство України про громадянство.-416с.
70. Конвенція про дорожній рух (Відень, 08.11.1968р., з поправками 03.03.1993р.)
71. Конвенція про дорожні знаки та сигнали (Відень, 08.11.1968р.).
72. О безопасности дорожного движения: Закон Российской Федерации// Рос.газета.-1995.-26 декабря.
73. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. доц. А.Т.Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. - Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. - 99 с.
74. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник.-К.: Українська академія внутрішніх справ,1995. – 179с.
75. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник/ За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. - Харків: Університет внутрішніх справ, “Еспада”,2000. – 367с.
76. Адміністративне право України[Підручник для юрид.вузів і факультетів./Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка.-Х.: Право,2000.-520с.
77. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие.-Х.: ООО «Одиссей»,1999.
78. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т.-Т.2.-М.: Юрид.лит.,1982.
79. Алексеев С.С. Теория права.— Харьков: Изд-во БЕК, 1994.— 224 с.
80. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: «Статут»,1999.-712с.
81. Аппарат управления социалистического государства. Ч.2. - М., 1977.-С.7-8.
82. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. - М.: Юридическая литература,1997.
83. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. Підручник. - Х.: “Основа”,1996. – 397с.
84. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. - Х.: Ун-т внутр. справ ,1998. – 477с.
85. Бандурка О.М. Роль адміністративного законодавства в зміцненні правопорядку// Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства: Матеріали науково-практичної конференції.— Харків: ХІВС, 1995.— С.13-18.
86. Бахрах Д.Н. Основные понятия теории социального управления. – Пермь, 1978.-С.88.
87. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій. - Харків: Націон.юрид.акад.України ім. Ярослава Мудрого,1996.-С.24.
88. Веремеенко И.И. Сущность и понятие общественного порядка // Советское государство и право.–1982.-№ 3.-С.22–29.
89. Веремеенко И.И. Предмет, задачи и система курса “Организация охраны общественного порядка и обеспечение общественной безопасности”. Лекция – М.: Академия МВД РФ, 1992.-С.6–14.
90. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник.-К.: Юрінком Інтер,1998.
91. Голосниченко И.П. Организация служб милиции, осуществляющих административную деятельность: Учебное пособие.— К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1984.— 96 с.
92. Громадськість дає оцінку якості державних послуг// Вісник Міжнародного центру перспективних досліджень.-1999.-число 39, 25 жовтня.
93. Грошевий В.В., Дерех А.З. Удосконалення державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки// Науково-технічний вісник “Безпека дорожнього руху України”.-1999.-№3(4).-С.25-26.
94. Гусаров С.М. Особливості застосування адміністративно-правових норм для регулювання взаємовідносин між суб’єктами державного управління безпекою дорожнього руху// Вісник Національного університету внутрішніх справ.-№16.-2001.-С.14-20.
95. Гусаров С.М. Дорожньо-патрульна служба у структурі Державної автомобільної інспекції України// Вісник Національного університету внутрішніх справ.-№19.-2002.-С.С.312-314.
96. Гусаров С.М. До питання про визначення принципів державного управління безпекою дорожнього руху// Вісник Запорізького юридичного інституту.-№3.-Запоріжжя,2002.-С.80-87.
97. Гусаров С.М. Переконання та роз’яснення – пріоритетний напрямок діяльності Державної автомобільної інспекції України// Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства. Матеріали до наукової конференції. 14 червня 2002 року.-Запоріжжя,2002.-С.105-109.
98. Денисов Р.И. Административный надзор в сфере дорожного движения.-М.: ВНИИ МВД СССР,1982.-С.34.
99. Державний контроль у сфері виконавчої влади. Наукова доповідь/ За заг. ред. В.Б. Авер’янова.-К.,2000.-С.11.
100. Державне управління: теорія і практика. За заг. ред. д.ю.н., проф. Авер’янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер,1998. - 432с.
101. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). За загальною ред. д.ю.н., проф.. В.Б. Авер’янова.-К.,1999. – 265с.
102. Загальна теорія держави і права / За редакцією академіка АПрН України, докт. юрид. наук, проф. В.В. Копєйчикова.— К.: Юрінком, 1997.— 320 с.
103. Еропкин М.И. Управление в области охраны общественного порядка.-М.,1965.
104. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка.-Лениздат, 1973.- С.17.
105. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно правовая охрана общественного порядка. - Л., 1973. – С.13.// из Нехайчик В.К. Совершенствование деятельности участковых инспекторов милиции / Дис. канд. юрид. наук.-М.:Академия МВД Российской Федерации,1992. – С.18.
106. Иванов В.Н., Сытник В.Н. Проблемы развития общей теории управления дорожным движением// Материалы 1 научно-технической конференции стран-членов СЭВ по проблемам безопасности дорожного движения.- Алма-Ата,1977.-С.714.
107. Иванов В.Н. Наука управления автомобилем.-М.: Транспорт,1991.-259с.
108. Казарновский В.Д. Фундаментальная дорожня наука// Автомобильные дороги.-1995.-№7/8.-С.6.
109. Каменицер С.Е. Организация и планирование социалистического промышленного производства. – М.: Госполитиздат,1950.
110. Кант И. Сочинения на немецком и русском языках. Т.1.С.371.-из кн. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования.-М.: «Статут»,1999.-С.363.
111. Касынюк В.И. Административная ответственность за нарушение Правил дорожного движения. Научно-практический комментарий к действующему законодательству (с изменениями и дополнениями по состоянию на 15 августа 1997 года). – Х.: ООО «Одиссей»,1997.-96с.
112. Клинковштейн Г.И. Организация дорожного движения.-М.:Транспорт,1975.
113. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией (Особенности. Классификация. Системовыражение): Учеб. пособие.— К.: КВШ МВД СССР, 1979.— 87 с.
114. Кнорринг В.И. Искусство управления.-М.:Изд-во БЕК,1997.
115. Коваль Л.В. Охорона громадського порядку.— К.: Політвидав України, 1988.— 94 с.
116. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юридичних вузів та факультетів. - К.: Вентурі,1996. - 208с.
117. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права.-М.:МГУ,1967.-С.6.
118. Козлов Ю.М. Управление народным хозяйством СССР.ч.1. - М.: МГУ,1969.
119. Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и право. - М.: Московский университет,1986. - 245с.
120. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник.— К.: Юрінком Інтер, 1999.— 736 с.
121. Коноплянко В.И. Организация и безопасность дорожного движения.-М.: Транспорт,1991.-С.4.
122. Концепція адміністративної реформи в Україні. - Київ,1998.
123. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение.— М.: Юрид. лит., 1978.— 144 с.
124. Кудрявцев В.П. О систематизации правовых актов об административном задержании // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка: Сб. науч. тр.— К.: 1982.— С. 81-90.
125. Кулик А.Г. Отношение населения к милиции // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.—