АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ СЕРТИФІКАЦІЇ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ЛОСЮК Лариса Володимирівна

УДК 347.454

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ СЕРТИФІКАЦІЇ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове
право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Бандурка Олександр Маркович,
доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України

Харків – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………….……………………………....……....3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ СЕРТИФІКАЦІЇ В УКРАЇНІ………………….……………………………....……...11
1.1. Якість продукції як предмет сертифікації та об’єкт адміністративно-правового регулювання………………….……………………………....…......................................11
1.2. Принципи здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції………………….……………………………....…............................................40
1.3. Суб’єкти здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції………………….……………………………....…............................................60
Висновки до розділу 1.......................................................................................................77

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДІЙСНЕННЯ СЕРТИФІКАЦІЇ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ………………….……………..................82
2.1. Правові форми здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції………………….……………………………....…............................................82
2.2. Адміністративні процедури здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції………………….……………………………....…..........................................100
2.3. Гарантії здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції………………….……………………………....…..........................................120
Висновки до розділу 2.....................................................................................................136

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ СЕРТИФІКАЦІЇ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ………………….……………………………....….........................................141
3.1. Зарубіжний досвід правового регулювання здійснення сертифікації якості продукції та можливість його адаптації в Україні………………….…………..........141
3.2. Напрямки розвитку правового регулювання здійснення сертифікації в Україні………………….……………………………....….............................................159
Висновки до розділу 3.....................................................................................................168

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………........173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...........177

ВСТУП

Актуальність теми. Курс на розвиток економічних відносин нерозривно пов’язаний з вирішенням нових масштабних проблем, при цьому не тільки на державному, але й міжнародному рівнях. Однією з таких стратегічних проблем є вирішення питання щодо сертифікації якості продукції. Наразі для споживача найбільшим критерієм оцінки якості споживчих властивостей продукції є її якість, оскільки асортимент останньої є надзвичайно розгалуженим, тому споживачеві важливо віднайти саме той продукт, який задовольнить його потребу. При цьому, споживач не завжди може відрізнити якісну продукцію від неякісної лише за зовнішнім виглядом, адже виробник часто не дає повне маркування своєї продукції. Такий стан справ є наслідком суперечностей між державним та міжнародними стандартами якості продукції та цілої низки прогалин нормативно-правового регулювання даного питання, що в свою чергу блокує вихід України на міжнародні ринки.
Окремої уваги сьогодні набуває питання використання різноманітних домішок та стабілізаторів. Так, наявність у продукті хімічних речовин нерідко призводить до виникнення алергії, знервованості, а безпечність вживання продуктів з генетично-модифікованими організмами досі не доведено, хоча вони сьогодні містяться у багатьох продуктах харчування. Не додають оптимізму також прогнози масових аварій і руйнувань бетонних і залізобетонних конструкцій, у тому числі житлових споруд, через додавання токсичних добавок до бетону. Цей перелік, на жаль, можна продовжувати дуже довго. Крім того, не вирішеним залишається питання щодо стандартів якості продукції, використання яких припинилось з розпадом СРСР. Так, частина з них втратила свою чинність, а окремі продовжують використовуватись частково у сучасному виробництві, при цьому деякі з них де-факто втратили свою актуальність (співрозмірність) по відношенню до сучасних потреб та тенденцій суспільного розвитку.
З позитивного боку необхідно відмітити закладення засад сучасної системи правового регулювання у сфері забезпечення якості продукції. Так, прийнято закони, що регламентують питання підтвердження відповідності, нагляд (контроль) за якістю продукції, розроблено технічні регламенти. Проте ці заходи є недостатніми. Необхідним є оновлений підхід до розуміння якості продукції та питань об’єктивності й співрозмірності обов’язкової і добровільної сертифікації, яка забезпечить безпеку для споживачів і навколишнього природного середовища, що потребує свого чіткого та вчасного нормативно-правового регулювання. Відповідно питання адміністративно-правових засад здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції є дуже актуальним на сьогоднішній день.
Дослідження щодо якості продукції проводили такі вчені, як: А. М. Запорожець, Т. М. Ковальчук, М. М. Кузьміна, Л. Р. Левчук, В. К. Мамутов, Г. А. Осетинська, В. Ф. Опришко, С. М. Орєхов, Н. Б. Писаренко, О. П. Письменна, В. С. Шелестов та ін. Наукові дослідження з проблем дозвільної діяльності складали переважно праці таких вчених, як: Д. М. Бахраха, В. А. Гуменюка, О. В. Джафарової, Я. Ю. Кондратьєва, В. І. Краснова, С. В. Лихачова, С. Д. Подлінєва, В. І. Ткаченка. Питання дозвільної діяльності у господарській сфері розглядались Т. С. Васильєвою, Т. М. Кравцовою, А. С. Ластовецьким, Н. О. Саніахметовою, І. В. Солошкіною та ін. Праці зазначених учених покладені в основу формування підходу щодо вивчення проблем правового регулювання здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції, але вони не охоплюють всю проблематику у сучасних умовах.
Недостатня розробленість на теоретичному рівні, наявність практичних правових питань, а також необхідність проведення комплексного дослідження проблем адміністративно-правового регулювання сертифікації у сфері забезпечення якості продукції обумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98; Програми економічних реформ на 2010 – 2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженої Президентом України вiд 02.06.2010 р. та Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»; п. 19 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011 – 2014 рр., схвалених Вченою радою ХНУВС 28 грудня 2010 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних знань і чинного законодавства України, узагальнень практики його реалізації і позитивного зарубіжного досвіду визначити сутність, зміст та особливості здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції, її адміністративно-правового регулювання, виробити науково обґрунтовані рекомендації з її вдосконалення.
Зазначена мета зумовлює постановку та виконання наступних завдань:
– сформулювати поняття якості продукції як предмету сертифікації та об’єкту адміністративно-правового регулювання;
– визначити та класифікувати принципи здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції;
– з’ясувати систему суб’єктів здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції;
– розглянути правові форми здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції;
– окреслити адміністративні процедури здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції, здійснити її групування за етапами і стадіями, визначити їх особливості;
– розкрити гарантії здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції;
– узагальнити зарубіжний досвід здійснення сертифікації якості продукції та розробити напрями адаптації його до вітчизняної системи;
– сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації щодо напрямків розвитку вітчизняного правового регулювання здійснення сертифікації в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку зі здійсненням сертифікації у сфері забезпечення якості продукції.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засади здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою загальнонаукового діалектичного методу пізнання було визначено якість продукції як предмет сертифікації та об’єкт адміністративно-правового регулювання, а також з’ясовано систему суб’єктів здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції (підрозділи 1.1, 1.3). Для аналізу правових форм, адміністративних процедур та гарантій здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3) використано структурно-логічний та порівняльно-правовий методи. За допомогою формально-логічного методу встановлено методологічні засади побудови понятійно-категоріального апарату досліджуваних явищ, зокрема таких як: «якість продукції», «адміністративно-правове регулювання», «сертифікація», «принципи здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції» тощо (підрозділи 1.1, 1.2). Шляхом поєднання елементів структурно-логічного та порівняльно-правового методів проведено порівняльний аналіз зарубіжного досвіду здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції (підрозділ 3.1). Компаративний, статистичний методи та метод документального аналізу використовувались для формування напрямків розвитку вітчизняного правового регулювання здійснення сертифікації в Україні (підрозділ 3.2); вимоги формальної логіки (послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень) дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.
Науково-теоретичною базою дослідження стали наукові роботи та розробки провідних фахівців у галузі загальної теорії права: С. С. Алексєєва, А. В. Малько, О. Ф. Скакун; адміністративного права: В. Б. Авер’янова, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, І. П. Голосніченка, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, К. Б. Левченко, Н. П. Матюхіної, Р. С. Мельника, С. В. Пєткова, О. П. Рябченко, О. Ю. Синявської, М. М. Тищенка, В. К. Шкарупи; господарського права: А. Г Бобкової, Л. М. Іваненко, О. В. Звєрєва, Т. О. Кагал, О. Р. Кібенко, В. М. Пашкова; представників економічної науки: Г. О. Швиданенко, С. К. Фомічова, О. І. Момота, О. Б. Чернегі, Ю. В. Макогона, Ю. О. Гохберга, А. О. Старостиної, Н. І. Скрябінової та інших науковців.
Нормативним підґрунтям роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, норми яких визначають повноваження органів публічної влади у сфері здійснення сертифікації якості продукції. Інформаційну та емпіричну базу дослідження становлять аналітичні матеріали до Законів України «Про підтвердження відповідності», «Про дозвільну діяльність у сфері господарської діяльності», статистичні матеріали щодо здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції, матеріали преси та інтернет-ресурси.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що робота є одним із перших монографічних досліджень адміністративно-правових засад здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції. У результаті проведеного дослідження автором розроблені висновки, рекомендації і пропозиції, які відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
вперше:
– сформульовано визначення сертифікації, що являє собою складову дозвільної системи у широкому розумінні, як сукупність певних процедур, пов’язаних із наданням документів дозвільного характеру (сертифікатів) щодо випуску продукції за умови її відповідності нормативно-встановленим вимогам, а також контролем за дотриманням відповідних правил отримувачами останніх;
– проведено класифікацію суб’єктів здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції, до яких віднесено: 1) нормотворчий суб’єкт – Кабінет Міністрів України; 2) легалізаційний суб’єкт – центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності – Держспоживінспекція України (після завершення процедури оптимізації системи центральних органів виконавчої влади – Міністерство економічного розвитку і торгівлі України); 3) основний суб’єкт – орган з оцінки відповідності (підприємства, установи та організації); 4) додаткові суб’єкти – випробувальні лабораторії, аудитори з сертифікації;
– доведено, що добровільна сертифікація якості продукції здійснюється на підставі договору, який за своєю сутністю є адміністративно-правовим;
удосконалено:
– перелік принципів здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції, до яких віднесено: принцип єдності системи, територіальний принцип, принцип системності, принцип диференціації правового регулювання здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції, принцип поєднання обов’язковості та добровільності сертифікації, принцип взаємодії, принцип контролю, принцип відповідності та раціональності, принцип повноти та достовірності інформації, принцип забезпечення всебічного інформування та дотримання конфіденційності інформації з питань сертифікації;
– поняття адміністративної процедури із сертифікації якості продукції, під якою слід розуміти урегульовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність, що здійснюється у межах повноважень, визначених чинним законодавством, органом з оцінки відповідності, який вчиняє перевірку та документально (шляхом видачі документу дозвільного характеру) підтверджує відповідність продукції системам управління якістю, системам екологічного управління, системам управління персоналом та іншим установленим законодавством вимогам, які діють на території України;
– перелік адміністративних процедур здійснення сертифікації якості продукції шляхом групування їх на обов’язкові адміністративні процедури та добровільні. У свою чергу, добровільні адміністративні процедури поділяються на: адміністративні процедури у законодавчо регульованій сфері та законодавчо нерегульованій сфері.
– систему правових гарантій здійснення сертифікації якості продукції, яку складають: а) гарантії суб’єктів здійснення сертифікації якості продукції; б) гарантії суб’єктів господарювання, що звертаються для підтвердження відповідності якості продукції; г) гарантії споживачів продукції;
дістали подальшого розвитку:
– поняття якості продукції. З огляду на її розуміння як предмету сертифікації та об’єкту адміністративно-правового регулювання – це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють задоволення суспільних потреб шляхом її відповідності нормативно-встановленим державою характеристикам, дотримання яких гарантує безпеку людини та навколишнього природного середовища;
– класифікація принципів здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції. На підставі використання наукового підходу сходження від загального до конкретного виділено три групи принципів, а саме: а) загальносистемні принципи публічного управління – загальні принципи; б) принципи дозвільної діяльності – особливі принципи; в) власне принципи здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції – спеціальні принципи (міжнародні та національні);
– розуміння правових форм здійснення сертифікації якості продукції з позицій державно-управлінської діяльності, що дало змогу виокремити наступні правові форми: 1) адміністративні індивідуальні акти (документи дозвільного характеру – сертифікати відповідності, свідоцтво про визнання відповідності); 2) адміністративні нормативні акти (правила проведення сертифікації у певній галузі виробництва); 3) адміністративні договори (добровільна сертифікація у законодавчо регульованій та нерегульованій сферах); 4) інші юридично значимі дії;
– визначення напрямків використання зарубіжного досвіду здійснення правового регулювання сертифікації якості продукції, який варто запроваджувати з урахуванням низки елементів;
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у законотворчій діяльності – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції, і можуть бути використані при підготовці експертно-аналітичних матеріалів відповідними Комітетами Верховної Ради України;
– у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність органів публічної влади у сфері здійснення сертифікації якості продукції;
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть стати основою для подальшого дослідження адміністративно-правових засад здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, курсів лекцій з дисципліни: «Адміністративне право» (акт впровадження у навчальний процес ХНУВС від 28.09.2011 р.).
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки оприлюднено на науково-практичних конференціях: «Актуальні питання сучасної юридичної науки» (Харків, 2011); Міжнародно-практичній конференції «Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (Київ, 2011); Всеукраїнській конференції «Пошук концептуальних засад розбудови правової системи України» (Львів, 2011).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності, принципів та суб’єктів здійснення сертифікації якості продукції в Україні, а також правових форм, процедур та гарантій останньої. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Розглянуто етапи постановки проблеми щодо якості продукції в усьому світі в ХХ-XXI століттях: 1) до 50-х років споживача необхідно було забезпечити великою кількістю товару, тому основним у визначенні його якості була відсутність браку, що гарантувалося чіткою відповідністю стандартам; 2) у 50 – 80-ті роки спостерігається активний рух правового регулювання якості продукції, пов’язаний з розвитком конкуренції на світовому ринку; 3) з кінця ХХ ст. якість забезпечується на національному рівні країн з обов’язковим врахуванням міжнародних вимог, тому засоби її забезпечення та вимоги до неї стають все більш універсальними, спрямованими на задоволення приватних і публічних інтересів; 4) початок ХХI ст. характеризується наявністю великої кількості продукції, перенасиченням ринків неякісною, шкідливою для життя і здоров’я людей продукцією, тому питання якості нині виходить на перший план.
2. Підтримано підхід, відповідно до якого якість виступає комплексною категорією і на сучасному етапі розвитку поєднує в собі юридичне та техніко-економічне значення, тобто охоплює технічні, економічні і правові відносини. Разом з тим, під якістю продукції як предметом сертифікації та об’єктом адміністративно-правового регулювання запропоновано розуміти сукупність властивостей продукції, що обумовлюють задоволення суспільних потреб шляхом її відповідності нормативно встановленим державою характеристикам, дотримання яких гарантує безпеку людини та навколишнього природного середовища.
3. Обґрунтовано позицію, згідно з якою сертифікацію запропоновано визнати одним із напрямків дозвільної діяльності держави. Її сутність полягає у розробленні та втіленні у життя комплексу заходів, спрямованих на недопущення шкоди, яку може бути заподіяно громадським та державним інтересам, власності, особистій безпеці громадян внаслідок безконтрольного виготовлення та реалізації продукції, яка може становити небезпеку для особи. Доведено, що сертифікація якості продукції має законодавче закріплення, охоплює широку сферу законодавчо врегульованих та законодавчо неврегульованих відносин та є структурно-функціональною, невід’ємною складовою дозвільної діяльності.
4. Встановлено, що обов’язкова сертифікація являє собою складову дозвільної системи у широкому розумінні. Ознаками сертифікації як виду дозвільної діяльності названі наступні: 1) об’єктом є продукція, що може становити потенційну небезпеку для життя, здоров’я та майна громадян і навколишнього природного середовища, предметом – якість продукції, як наслідок, безпека особи; 2) є державно-управлінською діяльністю; 3) носить організаційно-розпорядчий характер; 4) здійснюється конкретним суб’єктом – органами з оцінки відповідності, які призначені у встановленому порядку Держспоживінспекцією України, та повноваження яких визначені чинним законодавством; 5) реалізується у формі видачі документів дозвільного характеру – сертифікатів.
5. Принципи здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції визначено як базові ідеї, положення, обумовлені метою і завданнями дозвільної діяльності щодо забезпечення безпеки людини та навколишнього природного середовища, що визначають організаційні основи побудови дозвільної системи, умови її функціонування, морально-правові засади поведінки посадових осіб уповноважених (акредитованих) суб’єктів у ході реалізації ними владних повноважень.
6. До суб’єктів здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції віднесено: 1) нормотворчий суб’єкт – Кабінет Міністрів України; 2) легалізаційний суб’єкт – центральний орган виконавчої влади з питань оцінки відповідності – Держспоживінспекція України (після завершення процедури оптимізації системи центральних органів виконавчої влади – Міністерство економічного розвитку і торгівлі України); 3) основний суб’єкт – орган з оцінки відповідності (підприємства, установи та організації); 4) додаткові суб’єкти – випробувальні лабораторії, аудитори з сертифікації.
7. Під сертифікатом відповідності як видом дозвільного документа, слід розуміти адміністративний індивідуальний акт, що має письмову форму та видається органом з оцінки відповідності у межах компетенції і після легалізації у Держспоживінспекції України є підставою для реалізації права на здійснення певного виду діяльності, необхідного для забезпечення якості продукції, без якого конкретний виробник не має права на її виготовлення та реалізацію.
8. Стадії адміністративної процедури здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції: 1) стадія подання зацікавленою особою заяви або іншого документа з метою отримання сертифіката відповідності; 2) стадія перевірки, вивчення, розгляду матеріалів з метою підготовки та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозвільного документа (сертифіката); 3) виконання рішення (легалізація шляхом занесення в реєстр та видача сертифіката відповідності); 4) контроль за дотриманням виробниками, які одержали дозвільні документи (сертифікати), встановлених вимог та умов; 5) переоформлення й продовження дії дозвільних документів (сертифікатів).
9. Визначено правові гарантії здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції в Україні, що виступають не лише правовими нормами, але й спеціально виробленими державою і передбаченими законом засобами (наприклад, у виді юридичної відповідальності), а також способами забезпечення законності (державний та громадський контроль).
10. У зарубіжній практиці до основних тенденцій розвитку систем управління якістю та сертифікації відноситься забезпечення і контроль безпечності продукції, а саме: перехід до державного захисту прав споживачів на безпечність товарів, захисту тварин і навколишнього середовища, а також створення ефективних систем контролю безпечності продукції, що випускається та імпортується; розширення національного законодавства у сфері безпечності з метою охоплення законодавчими актами всіх потенційно небезпечних для населення і навколишнього середовища видів продукції; гармонізація законодавчих актів у сфері безпечності взаємопостачуваної продукції, прийнятих державами, що розвивають економічне співробітництво; інтенсивний розвиток робіт на всіх рівнях у сфері встановлення норм і вимог безпечності в стандартах, технічних регламентах та інших документах на продукцію і використання сертифікації як ефективного засобу підтвердження її відповідності встановленим нормам.
11. З метою вдосконалення адміністративно-правового регулювання здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції в Україні запропоновано два види заходів: організаційні, спрямовані на оптимізацію відносин у сфері сертифікації, та правові, які стосуються внесення змін до законодавства. Безпосередньо для усунення невідповідності нормативно-правового регулювання здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції необхідно:
– внести зміни в Закон України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» щодо закріплення сертифіката відповідності як дозвільного документа;
– доповнити Закон України «Про підтвердження відповідності» ст. 12 – «Принципи сертифікації», де закріпити перелік власне принципів здійснення сертифікації у сфері забезпечення якості продукції;
– абз. 3 п. 1 Положення про Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів викласти наступним чином: «Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, з питань оцінки відповідності та технічного регулювання – національний орган України з сертифікації».
– п. 4 Положення про Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів доповнити п.п. 15 наступного змісту: «призначає органи з сертифікації».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдурахманов А. А. Административный договор и его использование в деятельности органов внутренних дел : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Абдурахманов Александр Амангельдыевич. – М., 1997. – 143 с.
2. Авдонин В. С. Правоохранительные органы. Сборник схем : учеб. пособ. для юрид. вузов / [В. С. Авдонин., Е. А. Карпов, А. Б. Науменко]; отв. ред. Г. В. Дроздов. – М. : Новый юрист, 1997. – 112 с.
3. Адлер Ю. П. Мотивация в системах качества / Ю. П. Адлер // Стандарты и качество. – 1999. – № 5. – С. 78–84.
4. Административное право : [учебник] / под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. – М. : Юристъ, 1999. – 728 с.
5. Адміністративна реформа в Україні. Документи і матеріали // Український правовий часопис. – 1999. – № 9’4. – С. 49–52.
6. Адміністративне право України : підруч. / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. – Х. : Право, 2010. – 624 с.
7. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у 2 т. / ред. кол. В. Б. Авер’янов.– К.: Юрид. думка, 2007– .– Т. 1: Загальна частина. – 2007. – 592 с.
8. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекцій : в 2-х т. / С. С. Алексеев. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1972– .– Т. 1. – 396 с.
9. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981– .– Т. 1. – 360 с.
10. Алімов Р. С. Процедури в адміністративному праві України : теорія і практика : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Алімов Роман Святославович. – Ірпінь, 2002. – 199 с.
11. Андрийко О. Ф. Контроль в демократическом государстве : проблемы и тенденции / О. Ф. Андрийко. – К. : Наук. думка, 1994. – 165 с.
12. Бадалов Л. М. Экономическое регулирование качества промышленной продукции / Л. М. Бадалов. – М. : Экономика, 1969. – 127 с.
13. Байтин М. И. Теоретические вопросы правовой процедуры / М. И. Байтин, О. В. Яковенко // Журнал Российского права. – 2000. – № 8. – С. 93–102.
14. Бандурка О. М. Адміністративний процес : [підруч.] / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
15. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України : теорія, досвід, шляхи вдосконалення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / О. М. Бандурка. – О., 1996. – 55 с.
16. Бандурка О.М. Принцип формування інформаційного середовища органів внутрішніх справ України / О. М. Бандурка, І. В. Арістова // Міліція України. – 1999. – № 3–4. – С. 12–13.
17. Бахрах Д. Н. Административное право : [учеб. для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М. : БЕК, 1996. – 368 с.
18. Безрукова Д. Д. Развитие законодательства о защите прав потребителей в странах мира в условиях глобализации национальных экономик / Д. Д. Безрукова // Актуальные проблемы рос. права. – 2005. – Вип. 2. – С. 86–93.
19. Белых В. С. Гражданско-правовое обеспечение качества продукции : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.03 / Белых Владимир Сергеевич. – Екатеренбург, 1994. – 307 с.
20. Бенделл Т. Наставники по качеству. Арманд Фейгенбаум / Бенделл Т. // Стандарты и качество. – 1999. – № 10. – С. 28–29.
21. Бенделл Т. Наставники по качеству. Генити Тагути / Беделл Т. // Стандарты и качество. – 2000. – № 2. – С. 80–82.
22. Бенделл Т. Наставники по качеству. Филипп Кросби / Бенделл Т. // Стандарты и качество. – 1999. – № 9. – С. 74–75.
23. Бердникова Л. П. Учет в системе управления качеством / Л. П. Бердникова, Т. Д. Попова // Бухгалтерский учет. – 1978. – № 9. – С. 48–52.
24. Бичківський Р. Управління якістю : [навч. посіб.] / Р. Бичківський. – Л. : Львівська політехніка, 2000. – 330 с.
25. Бібік Ю. В. Економічні аспекти сертифікації продукції та систем управління якістю за міжнародними стандартами : дис. … канд. екон. наук : 08.06.01 / Бібік Юрій Вячеславович. – Х, 2003. – 218 с.
26. Борисов Г. А. О системе принципов, действующих в правовой сфере / Г. А. Борисов // Проблемы правоведения : [межвед. науч. сб.] – К. : Вища школа, 1976. – Вип. 34. – С. 11–18.
27. Варакута С. А. Управление качеством продукции : [учеб. пособ.] / С. А. Варакута. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 208 с.
28. Васильев А. С. Административное право Украины (общая часть) : [учеб. пособ.] / А. С. Васильев. – Х. : Одиссей, 2003. – 288 с.
29. Васильев Р. Ф. Правовые акты органов управления / Р. Ф. Васильев. – М. : Изд-во Московского университета, 1970. – 107 с.
30. Васильєва Т. С. Адміністративно-правовий режим господарської діяльності в Україні : дис. канд. юрид. наук : 12.00.07 / Васильєва Тетяна Станіславівна. – Х., 2011. – 195 с.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. – 1736 с.
32. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Вид. Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
33. Віткін Л. Системи управління якістю та системи екологічного управління : впровадження у світі та Україні / Л. Віткін, А. Сухенко, В. Польшаков // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2006. – № 6. – С. 43–52.
34. Всеобщее управление качеством : [учеб. для вузов] / под ред. О. П. Глудкина. – М. : Радио и связь, 1999. – 600 с.
35. Гегель. Сочинения. Энциклопедия философских наук / под ред. А. Деробина, Д. Рязанова. – М.-Л. : Гос. изд., 1929– .– Т. 1. – 368 с.
36. Гиссин В. И. Управление качеством продукции : [учеб. пособ.] / В. И. Гиссин. – Ростов на Дону : Феникс, 2000. – 256 с.
37. Гличев А. В. Основы управления качеством / А. В. Гличев. – М. : Издательство АМИ, 1998. – 478 с.
38. Гнидюк Н. Визначення поняття публічної адміністрації в ACQUIS COMMUNAUTAIRE // Законодавство України : наук.-практ. коментар. – 2006. – № 10. – С. 74–77.
39. Головач А. В. Адміністративно-правовий статус керівника в органах державної податкової служби України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А. В. Головач. – Х., 2011. – 37 с.
40. Горшенев В. М. Контроль как правовая форма деятельности / В. М. Горшенев, И. Б. Шахов. – М. : Юрид. лит., 1987. – 176 с.
41. Гражданское и торговое право капиталистических государств : [учебное пособие] / под ред. Е. А. Васильева. – М. : Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
42. Гридин А. В. Гражданско-правовые способы обеспечения качества продукции : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Гридин Алексей Викторович. – Краснодар, 2006. – 212 с.
43. Гуменюк В. А. Адміністративно-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Гуменюк Володимир Анатолійович. – Х., 1999 – 210 с.
44. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. / В. И. Даль. – М. : Рус. яз., 1980– .– Т. 4. – 680 с.
45. Данильян О. Г. Философия : [учебник] / О. Г. Данильян, В. М.Тараненко. – Х. : Прапор, 2005. – 492 с.
46. Демин А. В. Административные договоры : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Демин Александр Васильевич. – Екатеринбург, 1996. – 206. с.
47. Деминг В. Едварс Выход из кризисна / Деминг В. Едварс. – Тверь : Альба, 1994. – 498 с.
48. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України : [навч. посіб.] / Е.Ф. Демський. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.
49. Денисюк Д. С. Адміністративно-правові засади дозвільної діяльності ДАІ МВС України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Денисюк Денис Станіславович. – Х., 2010. – 192 с.
50. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
51. Державне управління : теорія і практика / за ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 1998. – 432 с.
52. Директива 2001/95/ЕС Європейського парламенту від 3 грудня 2001 р. щодо загальної безпеки продукції [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/standarts/dir_security_production.htm#_ftnref2.
53. Дмитриев Ю. А. Административное право : [учебник] / Ю. А. Дмитриев, И. А. Полянский, Е. В. Трофимов. – М. : Эксмо, 2009. – 928 с.
54. Договор, учреждающий Европейское Сообщество в редакции Ниццкого договора [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/uchred_docs/evr_soob_nice.htm
55. Евгеньева А. П. Словарь русского языка : в 4 т. – [2-е изд., испр. и доп.] / А. П. Евгеньева. – М. : Рус. яз., 1984. – 750 с.
56. Євангелос Вардакас. Європейська система оцінки відповідності та акредитації : [навч. посіб.] / Євангелос Вардакас. – К., 2010. – 74 с.
57. Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 320 с.
58. Загальна теорія держави і права : [підручник] / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Рогачова та ін. / за ред. М. В. Цвіка та ін. –Х. : Право, 2002. – 428 с.
59. Зайчук О.В. Теорія держави і права. Академічний курс : [підручник] / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
60. Запорожец А. М. Правовые проблемы обеспечения качества продукции / А. М. Запорожец. – Х. : Харьковский гос. ун-т, 1989. – 151 с.
61. Затолокин В. М. Методы анализа качества продукции / В. М. Завороткин. – М. : Финансы и статистика, 1985. – 214 с.
62. Звєрєва О. В. Захист прав споживачів : [навч. посіб.] / О. В. Звєрєва. – К. : ЦУЛ, 2007. – 192 с.
63. Звіт про повторне відстеження результативності постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг» від 13.05.2009 р. № 468 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dssu.gov.ua:1080/control/uk/publish/category/main?&cat_id=97118&stind=11
64. Иойрыш А. И. Реформа технического регулирования в международно-правовом аспекте / А. И. Иойрыш, В. Г. Терентьев, А. Б. Чопорняк // Государство и право. – 2007. – № 6. – С. 30–37.
65. Исикава К. Японские методы управления качеством / К. Исикава. – М. : Экономика, 1988. – 215 с.
66. ИСО 9000 и др. Управление качеством продукции : (сборник). – М. : Издательство стандартов, 1988. – 96 с.
67. Іваненко Я. Л. Адміністративні неюрисдикційні провадження : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Іваненко Яна Леонідівна. – К., 2011. – 213 с.
68. Кагал Т. О. Організаційно-правові питання забезпечення захисту прав споживачів у сфері якості товарів : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кагал Тарас Олексійович. – К., 1998. – 207 с.
69. Казанчев Ю. Д. Муниципальное право : [учебник] / Ю. Д. Казанчев, А. Н. Писарев. – М. : Новый юрист, 1998. – 288 с.
70. Карцева Я. Особливості сертифікації продукції в Україні / Я. Карцева [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravotoday.in.ua/ua/press-centre/publications/pub-552/
71. Кирилеско О. Л. Основи метрології, стандартизації, сертифікації та акредитації : [навч. посіб.] / О. Л. Кирилеско. – Х., 2006. – 326 с.
72. Кириченко И. Г. Административно-правовой порядок обеспечения разрешительной системы / И. Г. Кириченко. – К. : Наук. думка, 1989. – 208 с.
73. Кириченко Л. С. Стандартизація і сертифікація товарів та послуг : [підручник] / Л. С. Кириченко, А. А. Самойленко. – Х. : Ранок, 2008. – 240 с.
74. Кислицин В. О. Система управління якістю як основа стратегії конкурентоспроможності підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємством (за видами економічної діяльності)» / В. О. Кислицин. – Маріуполь, 2007. – 25 с.
75. Кібенко О. Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи : перспективи використання європейського досвіду у правовому полі України : [монографія] / О. Р Кібенко. – Х. : Страйк, 2005. – 432 с.
76. Коваль Л. В. Адміністративне право України : [курс лекцій (Загальна частина)] / Л. В. Коваль – К. : Основи, 1994. – 154 с.
77. Коваль М. В. Проблеми якості продукції як маркетинговий аспект підприємницької діяльності / М. В. Коваль, А. О. Котенко // Проблеми і перспективи розвитку підприємництва : матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 26 листопада 2010 р.). – Х, 2010. – С. 83–84.
78. Кодекс адміністративного судочинства України : наук.-практ. коментар : у 2 т. / за заг. ред. Куйбіди Р. О. – К. : Кн. для бізнесу, 2007– .– Т. 1. – 552 с.
79. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень», 12.00.02 «Конституційне право» / А. М. Колодій. – К., 1998. – 36 с.
80. Колодій А. М. Принципи права України : [монографія] / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
81. Колодій А. М. Конституція і розвиток принципів права (методологічні питання) : дис. … доктора юрид. наук: 12.00.01; 12.00.02 / Колодій Анатолій Миколайович. – К., 1998. – 391 с.
82. Коломієць Т. О. Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник] / Т. О. Коломоєць. – К. : Юрінком Інтер, 2011. – 576 с.
83. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [підручник] / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
84. Коренев А. П. Административные договоры : понятие и виды / А. П. Коренев, А. А. Абдурахманов [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.lawmix.ru/comm.php?id=7944
85. Крылова Г. Д. Маркетинг. Теория и 86 ситуаций : [учеб. пособие для вузов] / Г. Д. Крилова, М. И. Соколова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 519 с.
86. Кузенко Л. В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кузенко Лариса Володимирівна. – Х., 2003. – 173 с.
87. Кузьменко О. В. Структура адміністративного процесу : оновлення виміру / О. В. Кузьменко// Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь, 2005. – Спец. випуск : у 2 ч. – Ч.1 – С. 121–125.
88. Кузьміна М. М. Господарсько-правові засоби забезпечення якості продукції : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кузьміна Марина Миколаївна. – Х, 2010. – 194 с.
89. Ларин В. М. Проблемы управления качеством продукции / В. М. Ларин ; под ред. Б. Л. Бенцмана. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1981. – 268 с.
90. Ластовецький А. С. Організаційно-правові засади регулювання підприємницької діяльності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А. С. Ластовецький. – Ірпінь, 2005. – 22 с.
91. Лученко Д. В. Контрольне провадження : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Лученко Дмитро Валентинович. – Х., 2003. – 169 с.
92. Майоров В. И. Административно-правовые проблемы управления обеспечением безопасности дорожного движения : дис. ... доктора. юрид. наук : 12.00.02 / Майоров Владимир Иванович. – Екатеринбург, 1997. – 326 c.
93. Мамутов В. К. Вопросы ассортимента, качества и комплектности поставляемой продукции в советском праве : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, семейное право, гражданский процесс, международное частное право» / В. К. Мамутов. – Ленинград, 1955. – 14 с.
94. Машаров И. М. Административно-публичная деятельность в России. Проблемы правового регулирования : [монография] / И. М. Машаров. – М. : ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2009. – 239 с.
95. Мельник Р. С. Адміністративні процедури в діяльності органів внутрішніх справ / Р. С. Мельник // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2004. – № 3. – С. 97–101.
96. Методические проблемы управления качеством в развитом социалистическом обществе : [учеб.-метод. пособие] / [В. Я. Белобрагин, В. В. Назаров, Б. Ф. Никитин и др.] ; под ред. А. В. Гличева и А. А. Кириллова. – М. : Высшая школа, 1984. – 104 с.
97. Мишко О. В. Управління якістю та сертифікації в країнах світової організації торгівлі / О. В. Мишко // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу : фінансова політика та інвестиції : зб. наук. праць. – Рівне : НУВГП, 2007. – Випуск ХІІІ. № 1. – С. 181–189.
98. Мишко О. В. Механізм трансформації та розвитку системи управління якістю товарів та послуг в Україні : дис. … канд. екон. наук : 08.00.03 / Мишко Олена Валентинівна. – Рівне, 2008. – 185 с.
99. Міжнародна економіка : [підручник] ; за ред. Ю. Г. Козака, Д. Г. Лук’яненко, Ю. В. Макогона. – К. : Центр учбової літ-ри, 2009. – 560 с.
100. Нижник Н. Р. Правовое регулирование государственно-управленческих отношений : автореферат дис. … доктора юрид. наук : 12.00.02 «Конституционное право» / Н. Р. Нижник. – К., 1992. – 39 с.
101. Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного управління : навч. посіб. / [Н. Р. Нижник, О. А. Машков] ; за заг. ред. Н. Р. Нижник. – К. : УАДУ, 2000. – 160 с.
102. Никсон Френк. Роль руководства предприятия в обеспечении качества и надежности / Никсон Ф. – М. : Изд. стандартов, 1990.– 232 с.
103. Нікітченко В. В. Адміністративно-правовий статус адвокатури в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В. В. Нікітченко. – К., 2011. – 18 с.
104. Новейший философский словарь / [сост. А. А. Грицанов]. – М. : Изд В. М. Скакун, 1998. – 896 с.
105. Новий тлумачний словник української мови : в 4–т. / [укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К. : Аконіт, 1998– . – Т. II. – 1998. – 910 с.
106. Новий тлумачний словник української мови : в 4–т. / укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К. : Аконіт, 1998– . – Т. III. – 1999. – 927 с.
107. Огрызков В. М. Правовые гаранти качества продукции : автореф. дис. на соискание степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, семейное право, гражданский процесс, международное частное право» / В. М. Огрызков. – М., 1971. – 25 с.
108. Ожегов С. И. Словарь русского язика / под ред. Н. Ю. Шведовой. – [14-е изд., стер]. – М. : Рус. яз., 1983. – 816 с.
109. Окрепилов В. В. Всеобщее управление качеством : [учеб. для студ. вузов] / В. В. Окрепилов. – Книга 1. – СПб. : СПбУЭФ, 1996. – 237 с.
110. Окрепилов В. В. Управление качеством : учебник для ВУЗов / В. В. Окрепилов. – [3-е изд., доп. перераб]. – СПб : Наука, 2000. – 912 с.
111. Ольхон Э. К. Правовые средства обеспечения качества продукции : [учеб. пособ.] / Э. К. Ольхон. – Иркутск : Изд-во Иркутского ун-та, 1981. – 54 с.
112. Опрышко В. Ф. Правовые основы государственного управления качеством продукции : [учеб. пособ.] / В. Ф. Опрышко. – К. : Вища школа, 1986. – 271 с.
113. Орехова І. С. Державний контроль у сфері господарської діяльності : адміністративно-правові засади : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07/ Орехова Ірина Сергіївна. – О., 2009. – 186 с.
114. Орєхов С. М. Адміністративно-правове регулювання в галузі стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С. М. Орєхов. – К., 2011. – 20 с.
115. Осика С. Г. Світова організація торгівлі: [підручник] / С. Г. Осика, В. Т. Пятницький. – К. : КІС, 2005. – 514 с.
116. Отметка «Без ГМО» – не гарантия отсутствия ГМО. – РБК Украина [Електронніый ресурс]. – Режим доступа: http://www.rbc.ua/rus/digests/show/ otmetka- bez-gmo---ne-garantiya-otsutstviya-gmo -19092011104500
117. Офіційний сайт Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dssu.gov.ua:1080/control/uk/publish/article/main?art_id=33599&cat_id=32894
118. Оценка соответствия. Словарь и общие принципы. Международный стандарт ISO/IEC 17000:2004 (E/F/R). – ИСО, 2004. [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.pqm-online.com
119. Перелік органів з сертифікації призначених-уповноважених на виконання робіт в державній Системі сертифікації УкрСЕПРО [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dssu.gov.ua:1080/control/uk/archive/ docview?typeId=121575 &search_param=%EF%E5%F0%E5%EB%B3%EA+%EE%F0%E3%E0%ED%B3%E2+%E7+%F1%E5%F0%F2%E8%F4%B3%EA%E0%F6%B3%BF&searchDocarch=1&searchPublishing=1
120. Письменна О. П. Правовідносини, що виникають у зв’язку з порушенням прав споживачів внаслідок недоліків товарів, робіт : автореф. дис. на здобуття ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / О. П. Письменна. – О., 2007. – 20 с.
121. Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 06.12.2011 р. № 370/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 17
122. План дій щодо підготовки до підписання Угоди між Україною та ЄС про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products – АСАА) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dssu.gov.ua/control/uk/publish/ category/main?cat_id=128022
123. Погосян А. П. Адміністративно-правове забезпечення реалізації соціально-економічних прав громадян : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А. П. Погосян. – Х., 2011. – 16 с.
124. Пономарьов О. В. Адміністративно-правовий статус Антимонопольного комітету України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. В. Пономарьов. – К., 2010. – 19 с.
125. Попов А. А. Торговое право : [учеб. пособ.] / А. А. Попов. – Х. : РА-Каравелла, 2000. – 306 с.
126. Про акредитацію органів з оцінки відповідності : Закон України від 17.05.2001 р. № 2407-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 170.
127. Про безпечність та якість харчових продуктів : Закон України від 23.12.1997 р. № 771/97-В – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 19. – Ст. 98.
128. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення : Декрет Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 р. № 30-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 247.
129. Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції : Закон України від 02.12.2010 р. № 2735-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011 р. – № 21. – С. 1112. – Ст. 144.
130. Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії : Закон України від 11.01.2000 р. № 1370-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 9. – Ст. 68
131. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності : Закон України від 06.09.2005 р. № 2806-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48. – Ст. 483
132. Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13.01.2011 р. № 2939-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 314
133. Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення : Закон України від 24.02.1994 р. № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218
134. Про загальну безпечність нехарчової продукції : Закон України від 02.12.2010 р. № 2736-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 2. – Ст. 145.
135. Про запровадження дозвільної системи у сфері підприємницької діяльності : Указ Президента України від 20.05.1999 р. № 539/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 20. – Ст. 148.
136. Про затвердження опису та правил застосування національного знаку відповідності : постанова Кабінету Міністрів України вiд 29.11.2001 р. № 1599 // Офіційний вісник України. – 2001 р. – № 49. – С. 31. – Ст. 2188.
137. Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів : постанова Кабінету Міністрів України вiд 13.03.2002 р. № 288 // Офіційний вісник України. – 2002 р. – № 11. – С. 121. – Ст. 521.
138. Про затвердження переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності : постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 573 // Офіційний вісник України. – 2011 р. – № 41. – С. 111. – Ст. 1687.
139. Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні : наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 19. – С. 117. – Ст. 1006.
140. Про затвердження положення про державну ветеринарну та фітосанітарну службу України : Указ Президента України від 13.04.2011 р. № 464/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – С. 328. – Ст. 1270.
141. Про затвердження Положення про дозвільну систему : постанова Кабінету Міністрів України вiд 12.10.1992 р. № 576 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/576-92-%D0%BF
142. Про затвердження Порядку етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг : постанова Кабінету Міністрів України від 13.05.2009 р. № 468 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 37. – С. 17. – Ст. 1240.
143. Про затвердження Правил визначення вартості робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфер : постанова Кабінету Міністрів України від11.04.2002 р. № 485 // Офіційний вісник України. – 2002 р. – № 15. – С. 46. – Ст. 802.
144. Про затвердження Правил обов’язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) та Правил обов’язкової сертифікації послуг харчування : наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 27.01.1999 р. № 37 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 16. – С. 143.
145. Про затвердження правил обов’язкової сертифікації алкогольних напоїв : наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 01.09.1996 р. № 379 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0570-96
146. Про затвердження Правил обов’язкової сертифікації електропобутового та аналогічного обладнання і комплектувальних виробів : наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 12.09.1997 р. № 567 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 45. – С. 143.
147. Про затвердження Правил обов’язкової сертифікації труб та балонів : наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 12.121997 р. № 777 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 6. – С. 136. – Ст. 232.
148. Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності : постанова Кабінету Міністрів України вiд 07.10.2003 р. № 1585 // Офіційний вісник України. – 2003 р. – № 41. – С. 70. – Ст. 2175.
149. Про затвердження тимчасового порядку декларування відповідності продукції з низьким ступенем ризику для життя і здоров’я споживачів : наказ Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.12.2005 р. № 342 //Офіційний вісник України. – 2005 р. – № 52. – С. 714. – Ст. 3381.
150. Про захист прав споживачів : Закон України вiд 12.05.1991 р. № 1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991 р. – № 30. – Ст. 379.
151. Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики : Указ Президента України від 13.07.2005 р. № 1105/2005 Урядовий кур’єр. – 02.08.2005 р. – № 141
152. Про зерно та ринок зерна в Україні : Закон України від 04.07.2002 р. № 37-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 35. – Ст. 258.
153. Про об’єднання громадян : Закон України від 16.06.1992 р. № 2460-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992 р. – № 34. – Ст. 504.
154. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 94. – С. 15. – Ст. 3334.
155. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : Закон України від 5.04.2007 р. № 877-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 29. – Ст. 389.
156. Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності : Закон України від 19.05.2011 р. № 3392-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 47. – Ст. 532.
157. Про підтвердження відповідності : Закон України вiд 17.05.2001 р. №2406-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 169.
158. Про Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів : Указ Президента України від 13.04.2011 р. № 465/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – С. 340. – Ст. 1271.
159. Про співробітництво в сфері управління якістю : Меморандум від 31.10.2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dssu.gov.ua:1080/control/uk/publish/article/system?art_id=104127&search_param=%EC%E5%EC%EE%F0%E0%ED%E4%F3%EC+&searchDocarch=1&searchPublishing=1
160. Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності : Закон України від 01.12.2005 р. № 3164-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3164-15
161. Про стандартизацію : Закон України від 17.05.2001 р. № 2408-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145
162. Про стандартизацію і сертифікацію : Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 р. № 46-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 27. – Ст. 289.
163. Про структуру центрального апарату Міністерства економічного розвитку і торгівлі України : наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.06.2011 р. № 26 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=176437&cat_id=147302
164. Про схвалення Концепції розвитку технічного регулювання та споживчої політики у 2006-2010 роках : розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 № 267-р // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 20. – С. 176. – Ст. 1489.
165. Проект Адміністративно-процедурного кодексу України від 18.07.2008 р. № 2789 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //gska2.rada.gov.ua/ pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=33073.
166. Пухтецька А. «Європейський адміністративний простір» як новела української адміністративно-правової науки : понятійно-термінологічна характеристика / А. Пухтецька // Юридична Україна. – 2006. – № 8. – С. 41-45.
167. Рабинович П. М. Упрочнение законности – закономерность социализма / П. М. Рабинович. * Л. , Вища школа, 1975. * 260 с.
168. Райт Г. Державне управління / Г. Райт. – К. : Основи, 1994. – 191 с.
169. Резолюція 6-го Всеукраїнського з’їзду якості [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.clubdmsp.com.ua/index.php? option=com_content&view =article&id=23%3A-v-&Itemid=9
170. Романяк М. М. Адміністративно-правові засади дозвільної діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Романяк Михайло Михайлович. – Ірпінь., 2010. – 183 с.
171. Салимова Т. А. История управления качеством : [учеб. пособ.] / Т.